КОЛИ Ж ЦЕ СКРЕСНЕ КРИГА?
Чи можете ви, шановний читачу, уявити, щоб котрийсь державний діяч, скажімо, депутат-парламентарій Франції, звернувся до французького народу не французькою мовою?
Запитання риторичне і щодо Франції безглузде.
З Францією за кількістю населення, наявністю природних ресурсів тощо часто порівнюють Україну. Але те, що неможливе у Франції (та й у будь-якій іншій цивілізованій країні), можливе в Україні.
Хто нарешті пояснить (популярно і головне – результативно!) власникам приватних крамниць і кіосків, на території якої держави вони працюють, і категорично порадить їм не ігнорувати державної мови? Які кадри і який час потрібні для того, аби зробити україномовною рекламу бодай у центрі столиці?
Такі питання можна ставити й ставити. Хоч їх уже давно поставлено, висвітлено, обговорено й накрито величезною адміністративною кригою заходів та постанов.
Коли ж скресне та крига?
За О. Пономарівим
Словник
Ігнорувати – нехтувати, навмисне не помічати.Адміністративний – такий, що стосується адміністрації, тобто органів виконавчої вклади держави, урядового апарату.
46. Прочитати. Використавши набуту з тексту інформацію, дібрати з газет і записати приклади суспільної лексики, риторичних запитань та звертань.
У публіцистичному стилі широко вживається суспільно-політична лексика, яка охоплює ті явища дійсності, які пов’язані з політичним, громадським життям людей. Це назви урядових установ, організацій, політичних партій, назви суспільних організацій, посад тощо (Верховна Рада, Президент, спікер, Кабінет Міністрів, християнсько-демократична партія, ООН, демократія, незалежність, етнічний).
Публіцистичному стилеві властиве використання спонукальних речень. За інтонацією вони здебільшого є окличними (Замислімось над цим явищем! Будьмо уважні до того, хто поруч з нами! Шануймося!). Часто вживаються неповні речення.
Досить поширеними є риторичні звертання, тобто звертання до відсутніх осіб, предметів та явищ, абстрактних понять з метою привернути до них увагу. Використовуються й риторичні запитання. Вони не розраховані на одержання відповіді, їхня мета – надати текстові емоційності.
У публіцистичному стилі вживаються емоційно забарвлені слова (вітчизна, патріот, дерзновенний, надихати, діяння) та слова, що містить відверту оцінку (благородний, злочинний, обманний, облудний, доброчинний).
У публіцистичному стилі використовуються повтори, зворотний порядок слів (інверсія), антитеза.
З підручника
Словник
Риторичний – такий, що стосується риторики –науки красномовства. Антитеза – протиставлення.
47. Прочитати текст, визначити його тему та головну думку. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Визначити стиль тексту, свою думку обґрунтувати. Вказати суспільно-політичну лексику, риторичне запитання, емоційно забарвлені та оцінні слова.
Нація є надзвичайно живучою. На багатьох історичних прикладах можна упевнитися, що цілковито знищити підкорену націю не спроможний жодний завойовник. Навіть тоді, коли триматиме її в неволі століттями. Але за єдиної умов: не буде знищено історичну пам’ять і мову.
Коли нація, доведена до краю загибелі, опам’ятовується і вдається до власного порятунку, вона передовсім вихоплює з пожежі саме ці найкоштовніші цінності. Без мови й історичної пам’яті нація втратила б саму себе. Хіба ж не з порятунку мови пам’яті розпочиналося наше нинішнє національне відродження?
За Р. Іваничуком
§8. Детальний усний переказ тексту
публіцистичного стилю
48. Прочитати текст, визначити його тему та головну думку. Дібрати заголовок. Визначити стиль тексту, свою думку обґрунтувати. Вказати суспільно-політичну лексику, риторичні запитання. За самостійно складеним планом усно переказати текст.
Зовсім не коштовності, не золоті зливки, нібито вивезені гетьманом Полуботком до Англії, мріяли передати наші пращури наступним поколінням. Вони прагнули виплекати інший скарб – вільну Україну. А ще - духовність, національну самоповагу.
Гірко визнавати, що й до сьогодні ім’я Павла Полуботка для багатьох українців пов’язане лише з тим легендарним скарбом. Прикро, що матеріальні турботи заступили нині запити духовні. Хоч, звичайно, важко говорити про виховання духовності й самоповаги в народу, чия історична пам'ять свідомо руйнувалася.
Народ, позбавлений історичної пам’яті, перестає бути народом. Майбутнє можна будувати лише на історичному ґрунті. Це доведено самим життям.
Як же страшно віддати майбутнє в руки тих нині юних людей, котрі за ідеал мають торговельний кіоск, а весь свій хист спрямовують на примноження «зелених». Хоч не лише вони у тім винні…
Чи ж може пробитися до таких голос чесного письменника, пробитися через галасливі теле- і радіореклами, що обіцяють солодке, зручне, не переобтяжене болісними роздумами над долею рідної землі існування? І що важить для таких голос сивого вчителя який за титанічну свою працю не одержує жодної винагороди?
То хто допоможе українцям зберегти в собі людське? Хто навчить мудрості бути українським народом на українській землі?
За Н. Черченко
49. Прочитати. Визначити стиль тексту, свою думку обґрунтувати. За самостійно складеним планом зробити переказ (усно).
СКАРБ І СМЕРТЬ ПАВЛА ПОЛУБОТКА
Хто в Україні не знає легенди про скарб гетьмана Полуботка? Легенду про золоті зливки зі скарбниці Війська Запорозького, які згідно із заповітом гетьмана нібито поклали на збереження до англійського банку? Воля Полуботкова була така: гроші мають бути повернуті Україні тоді, коли вона стане незалежною державою. Фінансисти підраховували, що до сьогодні та сума зросла більш ніж у тисячу разів.
Проте документів про внесок Полуботка до банку в англійських архівах не виявлено. Досі легенда є загадкою без відповіді.
Хто ж такий Павло Полуботок? Свого часу це ім’я вимовляли в Україні з глибокою повагою. Гетьман на те заслужив, бо був справжнім патріотом свого народу.
Нестерпно тяжкі часи прийшли в Україну після Полтавської битви. Царські вельможі нещадно утискували народ. Селяни, учорашні вільні козаки оберталися на кріпаків.
Тимчасово обов’язки гетьмана виконував шанований серед козацтва чернігівський полковник Павло Полуботок. Він вирізнявся освіченістю, кохався в книжках, волів іноземними мовами. Мав гордий і незалежний характер.
Перед Петром І Полуботок рішуче відстоював козацькі права, захищав селянство. Цим він не раз викладка божевільну лють узурпатора.
Якось Полуботок поїхав до Петербурга з документами, у яких йшлося про кривди, яких зазнавав український народ від російських вельмож. Це розлютило царя остаточно. Він наказав заарештувати гетьмана й кинути до в’язниці.
Гордий український лицар був закатований. У його особі Україна втратила ще одного свого славного сина.
Ще довго поряд з іконами висіли в українських хатах портрети славного Полуботка.
За М. Слабошпицьким
Словник
Узурпатор – особа, яка привласнила чужі права на щось.
§9. Особливості будови роздуму
|
Роздум-доведення – не висловлювання, мета якого – довести істинність або хибність якоїсь думки (тези). Роздум-доведення буває розгорнутим та стягненим.
Схема будови розгорнутого роздуму-доведення
Схема будови стягненого роздуму-доведення
У роздумі-поясненні заздалегідь зрозуміло, що висловлена думка сумніву не підлягає. Тому в доведенні її істинності чи хибності немає потреб. Мета роздуму-пояснення – витлумачити зміст тези. Роздум-доведення відповідає на питання: ЧОМУ? Роздум-пояснення відповідає на питання: ЩО ЦЕ ТАКЕ? |
ТЕЗА ДОКАЗИ ВИСНОВОК
ТЕЗА ДОКАЗИ
50. Прочитати уривки. Визначити, в основу якого з них покладено роздум-доведення, у якому подано роздум- пояснення. Вказати в кожному з роздумів тезу. У роздумі-поясненні визначити доказ та висновок. З’ясувати стиль кожного з уривків.
* Подвиг – це вчинок, який вимагає від людини граничного напруження волі та сил, пов'язаний з подоланням надзвичайних труднощів. Потреба у здійсненні подвигу виникає здебільшого у виняткових обставинах (під час воєн, стихійних лих, катастроф).
Здійснення подвигу пов’язане із самовідданістю і являє собою вибір, що досягається ціною щастя, а, можливо, й життя.
Подвиг є винятковим фактом.
Зі словника етики
* Виголошення закликів типу «В житті завжди є місце для подвигів», спроби принизити подвиг до рівня звичної норми поведінки є найгрубішою фальшю, тому що подвиг – це злет душі, це звитяга, це факт виняткового героїзму, принесення себе в жертву заради порятунку людини чи людей, які, можливо, зовсім тобі незнайомі, і доля яких ще мить тому зовсім тебе не обходила.
Далеко не кожен спроможний на таку самовідданість! Отже, не будемо лицемірити, закликаючи до масового героїзму.
З журналу
51. Прочитати уривок. Визначити: доводить автор тезу чи її пояснює? Чи завжди можна чітко розмежувати доведення й пояснення? Що є основною ознакою роздуму як такого? З’ясувати стиль уривка.
Земля не може жити без сонця, а людина без щастя. В години великих переживань і тривог людське серце схоже на криничку, яка очищається від мулу, тому що тоді пізнається справжня ціна людяності, тоді пізнається і щастя. В такі часи з подивом довідуєшся, як мало і як багато треба тобі на віку, як погано ти йшов по своїй дорозі, як завчено ти говорив «добрий день», не творячи цього доброго дня, навіть гірше, ремствував на нього, бо тріски буднів часто заслоняли золото променів.
Такі думи час від часу рояться і злітають з душі кожного з нас.
За М. Стельмахом
|
У тексті-роздумі вказується причиново-наслідкові зв’язки між предметами та явищами, застосовується співставлення чи протиставлення (тверджень, аргументів, прикладів), робляться узагальнення. |
СПІЛКУЙМОСЯ ПРАВИЛЬНО!
НА КЛАСНИХ ЗБОРАХ
* На класних зборах, присвячених обговоренню поточних справ, з’ясувалося, що не всі учні мають матеріальну можливість придбати необхідні для навчання словники (орфографічний, тлумачний, фразеологічний, словник іншомовних слів та ін.) і посібники.
Складіть текст виступу з пропозицією створити в кабінеті української мови «Бібліотеку словників», яка працюватиме в режимі читального залу. Текст виступу побудуйте у формі роздуму. Вдайтеся до публіцистичного стилю. «Проговоріть» свій вступ перед однокласниками.
* На класних зборах прозвучала пропозиція надати посильну допомогу сирітському будинкові (у вигляді іграшок, одягу та інших речей, які вже були в користуванні). Чимало ваших однокласників висловились проти такої допомоги, мотивуючи це тим, що в такий непростий час кожен повинен піклуватися насамперед про своїх близьких. Складіть текст свого виступу на підтримку пропозиції про допомогу сиротам. Виступ побудуйте у формі роздуму, вдайтеся до публіцистичного стилю. «Проговоріть» виступ.
* На класних зборах виникла суперечка щодо того, за чий рахунок слід лагодити шкільні меблі – розхитані стільці, подряпані парти, шафи з перехнябленими дверцятами. Хтось запропонував шукати спонсора, хтось – просити батьків профінансувати фаховий ремонт. Складіть текст свого виступу з пропозицією поремонтувати меблі силами учнів за допомогою й за участю батьків. Виступ побудуйте у формі роздуму в публіцистичному стилі. «Проговоріть» виступ, дайте відповіді на питання однокласників, якщо такі виникнуть.
§10. Усний твір-роздум дискусійного характеру
52. Прочитати текст, дати відповіді на запитання: які бувають суперечки? У чому полягає різниця між дискусією й полемікою? До якого типу мовлення слід віднести поданий текст? Визначити його стиль.
Замислімось, що таке суперечка і з якими її видами нам доводиться мати справу.
У тлумачному словнику зафіксоване таке значення цього слова: «Суперечка – словесне змагання між двома або кількома особами, які не погоджуються в якомусь питанні». У науковій літературі це слово означає процес обміну протилежними думками.
У нашій мові існують такі слова, як диспут, дебати, дискусія, полеміка. Подекуди вони вживаються як синоніми. Проте насправді ці слова позначають різні види суперечки.
Слово диспут колись означало публічний захист наукового твору, написаного для здобуття наукового ступеня. Нині в цьому значенні слово не вживається. Диспутом називають публічну суперечку на наукову або суспільну тему.
Слово дебати означає обмін думками з приводу якихось питань. Так здебільшого називають суперечку, яка виникла під час обговорення доповіді, повідомлення на зборах, засіданнях, конференціях.
Дискусією називають публічну суперечку, метою якої є з’ясування й протиставлення різних точок зору на спірне питання, пошук та вияв істини. Дискусія є ефективним способом переконання, адже її учасники самі доходять до того чи іншого висновку.
Інший характер має полеміка. Це не просто суперечка, це протистояння, протиборство сторін, думок та ідей. Полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з приводу того чи іншого питання, публічну суперечку з метою відстояти власну точку зору й спростовувати думку супротивника.
Якщо учасники дискусії прагнуть прийти до єдиної думки, знайти спільне вирішення, то мета полеміки інша - отримати перемогу, ствердити власну позицію.
За Л. Павловою
53. До поданих іншомовних слів дібрати українські відповідники, за потреби скориставшись словником. Утворені пари слів записати.
Дискутувати, полеміст, опонент, аргумент, позиція.
Для довідок
Обговорювати, сперечатися; учасник полеміки, суперечки; особа, що заперечує комусь у публічній бесіді, супротивник; доказ; точка зору.
|
Дискусію може викликати розбіжність поглядів питання. Як засіб підготовки до участі в дискусіях можна розглядати твір-роздум дискусійного характеру. В основу роздумів автора такого твору має бути покладене питання, яке між різними людьми викликає незгоду. У творі-роздумі дискусійного характеру бажано навести дві-три протилежні точки зору на обговорюване питання. Власну позицію автор твору повинен якнайчіткіше обґрунтувати, тобто вдатися до аргументів, проілюструвати їх прикладами.
Твір-роздум дискусійного характеру компонується за такою схемою: І. ЗАЧИН (підведення до обговорення: що спонукало автора взяти участь у дискусії, можливо, він став свідком якоїсь події, з кимось познайомився, щось прочитав…) ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА. ТЕЗА, яку обстоюватиме або спростовуватиме автор твору. 1. ------------; 2. ------------; 3. ------------ і так далі. ІІІ. ВИСНОВКИ
Переказуючи чужі погляди на питання, висловлюючи власну точку зору, автор твору повинен обов’язково вдаватися до аргументації.
|
54. Прочитати написані семикласниками твори-роздуми. Що дає підстави вважати їх творами дискусійного характеру? В кожному з творів визначити тезу, вказати аргументи. В кожному з творів вказати зачин та кінцівку (висновки). З’ясувати стиль творів. Який з них є, на вашу думку, переконливішим і чому?
ЧИ ПОТРІБНЕ НАМ УКРАЇНОЗНАВСТВО
Коли ми навчалися в початкових класах, були в нас такі собі уроки народознавства. Тут було все ясно: рушники, криниці, полив’яні миски й вишивані сорочки. Тобто етнографія – вивчення побуту й культури народу. Святе діло.
У середніх та старших класах замість уроків народознавства з’явилися уроки українознавства. На них ми одержуємо інформацію з історії та географії України, щось вивчаємо про фольклор, звичаї тощо.
Чи ж потрібні сучасним школярам такі уроки? Звичайно, ні! Адже про природу, кліматичні умови чи корисні копалини України йдеться на уроках географії, історію України ми вивчаємо на уроках історії України. Народні пісні, думи, прислів’я й загадки вивчали й ще вивчатимем на уроках літератури.
Що ж до вивчення народних свят чи обрядів, то навіщо вони, скажімо, мені? Нащо оті білявенькі хатинки, вишневенькі садочки, калини-малини, верби й тополі?
Нащо мені наприкінці ХХ сторіччя, у добу космічних надшвидкостей, воли круторогі? Чому я, майбутній астронавт чи електронщик (а зовсім не чумак чи пасічник), повинен гаяти дорогоцінний час на увесь цей ветхий непотріб? Чи ж не краще зайву годину витратити на вивчення іноземної мови, економіки чи інформатики? Або ще чогось, у сьогоднішньому житті вкрай необхідного?
І ще одне. До чого привчають, на що надихають усі оті веснянки, русалки у віночках, подоляночки в стрічечках? Привчають до мрійливості, сльозливості, сопливості. Сучасній людині такі риси протипоказані. Життя нині вимагає іншого: незворушності, самовпевненості, жорстокості.
Усе те українознавство, усі ті козаки з шаблями, вінки з плахтами, вітряки з галушками – данина моді. Усе це (вірніше, захоплення цим) зникне й забудеться. Потрібно навчатися того, що справді згодиться в житті.
ЧИ ПОТРІБНЕ НАМ УКРАЇНОЗНАВСТВО
Як часто доводиться чути від однокласників таке: «Навіщо нам уроки українознавства? Нащо розповіді про далеке минуле, про прадавні традиції та забуті обряди? Ми ж такі сучасні, такі ерудовані й заклопотані! І вступаючи до вузу, доведеться складати не колядки й щедрівки, а математику й іноземну мову…»
То чи ж повинен сучасний школяр вивчати українознавство? На мою думку, повинен.
Адже українознавство – це зовсім не шароварщина, не вареники в макітрі й не гопак на самодіяльній сцені. Це система знань про наш народ, це пізнання історії й культури наших предків та сучасників, це усвідомлення єдності з попередніми поколіннями українців, їхнім духовним світом. Українознавство – це поєднання знань історії України, українського фольклору, літератури, мистецтва.
Зневажаючи свій народ і знання про свій народ, нехтуючи його традиціями, неможливо відчути себе українцем. Створити справді горду й незалежну державу, заслужити повагу в світі зможуть лише ті її громадяни, кожен з яких відчуватиме в собі дійсно українську душу.
55. На одну з поданих тем усно скласти твір-роздум дискусійного характеру в публіцистичному стилі (тезою буде ствердна чи заперечна відповідь на сформульоване в темі питання). Використати поданий до вибраної теми матеріал.
§ Чи варто бути джентльменом?
§ Чи потрібна людині дисципліна?
§ Кожен з нас повинен бути терпимим?
ДО ТЕМИ 1
Джентльменство – стиль життя та правила поведінки. Первісно термін «джентльмен» означав людину шляхетного походження, яка належала до привілейованого стану суспільства і не працювала фізично.
У переносному значенні слово «джентльмен» використовується нині на позначення певної суми позитивних рис. До чеснот джентльменства належить ввічливість, підкреслена люб’язність, чесніть, винятково поважливе ставлення до жінок.
ДО ТЕМИ 2
Дисципліна – певний порядок поведінки людей, що забезпечує погодженість дій у колективі, обов’язкове засвоєння та виконання людьми встановлених правил. Засобами підтримання дисципліни є звичаї, традиції, норми, суспільні звички, смаки, авторитет певної організації чи керівника.
Починаючи з 30-х років суть «соціалістичної» дисципліни в СРСР було деформовано, запанували насильницькі форми підтримання дисципліни, які доповнювались навмисне й постійно підтримуваним страхом. Залишки такої «авторитарної» дисципліни зберігаються в деяких школах.
Як стверджує історичний досвід, повнокровний та ефективний розвиток суспільства можливий лише за умови, що дисципліну буде засновано на свідомості, самостійності та творчості окремих особистостей та певних груп людей.
ДО ТЕМИ 3
Терпимість – якість, що характеризується намаганням досягти взаємного розуміння, переконань, віросповідань, звичок, поведінки людей. Узгодження різних інтересів та поглядів за умови терпимості здійснюється без застосування тиску, методами роз’яснення та переконання. У наш час взаємна терпимість між різними політичними системами, культурами, світоглядами, а також окремими особистостями є необхідною умовою виживання людства.
56. Яке з поданих висловлювань сприймається сьогодні як дискусійне? Чи завжди воно так сприймалось? З чим пов’язане різне сприйняття одних і тих тверджень людьми різних поколінь та різних історичних епох? Узявши одне з висловлювань за тему твору дискусійного характеру, скласти й записати план такого твору. Усно скласти твір за планом (публіцистичному стилі).
Життя без волі – ніщо.
Античний вислів
Без труда нема плода.
Народне прислів’я
Потрібно учиться - завжди пригодиться.
Народне прислів’я
§11. Замітка дискусійного характеру в газету
|
Замітка – інформаційний жанр, у якому в лаконічній формі повідомляється про важливі, суспільно вагомі події, цікаві факти. Замітка характеризується високою оперативністю, злободенністю, правдивістю. Залежно від характеру фактичного матеріалу, способу викладу позиції автора замітки бувають такі: замітка-інформація, замітка-пропозиція, замітка-подяка, замітка дискусійного характеру тощо. |
Словник
Інформація – повідомлення. Жанр – різновид. Оперативність – вчасність.
57. Прочитати замітку. Як ви гадаєте, чи всі читачі газети, де було її надруковано, погодяться з її автором? Чи спроможна замітка викликати обговорення порушеної в ній проблеми, тобто дискусію? Які думки можуть бути висловлені учасниками дискусії?
ЧИ ВСЕ МОЖНА ЗА ГРОШІ
Хто з нас не чув просторікувань про те, що купити можна все на світі? Аби гроші. Пам’ятаєте античний вислів «гроші не пахнуть»? З нього можна робити висновок, що й продати можна все. Аби зиск, аби вигода.
Сьогодні в багатьох газетах на відведеній під рекламу сторінці можна прочитати таке: «Куплю Зірку Героя», «Продам орден Перемоги», «Придбаю колекцію нагород періоду Великої Вітчизняної війни».
Люди, що з нами сталося? Невже можна гендлювати людською пам’яттю і людською кров’ю? адже саме за пролиту в боях кров нагороджували тими орденами й медалями! Невже можна продати дідів орден, не зганьбивши честі роду? Якими матеріальними негараздами можна виправдати продаж власної совісті?
А чи пристойно газетам друкувати настільки непристойні оголошення? Чи за гроші пристойно геть усе? Навіть унормування цинічного ставлення до історії?
Словник
Гендлювати – перепродувати із зиском. Цинічний – такий, що пов'язаний із цинізмом – зневажливим ставленням до досягнень культури, духовних і моральних цінностей, загальноприйнятих норм поведінки.
58. За поданим планом проаналізувати подану в попередній вправі замітку.
|
ПЛАН АНАЛІЗУ ЗАМІТКИ
1. Наскільки чітко сформульоване питання, що обговорюється. 2. Чи наведено різні погляди на обговорюване питання. 3. Наскільки чітко висловлена позиція автора. 4. Чи переконливою є наведена автором аргументація. 5. Чи спроможна замітка переконати читача у правоті автора. 6. Чи додержано вимог публіцистичного стилю. 7. Наскільки вдалим є заголовок.
|
59. За поданим початком продовжити замітку дискусійногохарактеру, як пам’ятку використовуючи поданий у попередній вправі план аналізу замітки. До завершеної замітки дібрати заголовок.
Мабуть, вам доводилось бачити рекламні плакати із закликом: «Жіночий кікбоксинг - це твій шанс»? Який такий шанс? Дівчина-кікбоксер може одержати престижну валютну роботу, під час змагань побачити світу… Це якщо їй пощастить стати профі. Якщо ж професіоналом не стане, то принаймні нічого не втратить. Набуде фізичної сили, спритності, витривалості. За бажання працюватиме бодігардом у багатенького олігарха. В усякому разі завжди зможе захистити саму себе…
А тим, хто розводить сентименти щодо того, що дівчата-кікбоксери втрачають такі риси, як жіночність і граціозність, хочеться відповісти…
Довідка. Кікбо́ксинг — вид спорту, в якому техніка і правила боксу сполучаються з прийомами східних єдиноборств (удари ногами, підсічки, кидки тощо).
Словник
Сентименти – надмірна чутливість.
60. Вступити в дискусію з автором поданої в попередній вправі замітки (з позиції «проти» схвалення жіночого кікбоксингу). Викладаючи різні погляди на обговорюване питання, використати конструкції: «Часто доводиться чути, що…», «Нерідко висловлюється думка, що …». У якому стилі ви складатимете текст замітки? Чому? Дібрати до замітки заголовок.
61. Скласти дві замітки дискусійного характеру (з позиції «за» і з позиції «проти») щодо обговорення однієї з зазначених нижче проблем. До обох складених заміток дібрати заголовки.
oПереглянути екранізацію художнього твору корисніше, ніж прочитати сам твір.
oУ спорт повинні йти тільки «перспективні» хлопці та дівчата.
oЗнання іноземної мови потрібне тільки тим школярам, які планують у майбутньому виїхати на постійне проживання за кордон.
§12. Твір-оповідання за поданим сюжетом
|
Оповідання - невеликий розповідний художній твір про одну чи кілька подій у житті персонажа, що відіграють важливу роль в його долі. Для творів цього жанру характерна проста композиція, однолінійний сюжет, невелика кількість персонажів. Описані в оповідання події, як правило, відбувається протягом невеликого відрізку часу. У ланцюгу зображених у оповіданні подій умовно виділяють такі частини: зав’язка, кульмінація та розв’язка. Ці частини визначаються для того, щоб краще зрозуміти розвиток характерів персонажів і зміст твору.
|
62. Пригадавши котресь із вивчених на уроці літератури оповідань, визначити в ньому зав’язку, кульмінацію та розв’язку. З’ясувати тему оповідання та його основну думку. Який тип мовлення в тексті оповідання є основним? Які ще типи мовлення наявні в тексті? Чому оповідання може бути написане тільки в художньому стилі?
63. Скориставшись одним із поданих сюжетів, написати оповідання. Дібрати до нього заголовок.
І. ЗАВ’ЯЗКА.
До в’язниці приїхав пан, щоб забрати заарештованих за непокору кріпаків на роботу в жнива, аби, мовляв, не їли дарма хліба. Дав начальнику тюрми хабаря. Розписався за десятьох кріпаків у книзі. Начальник провів пана аж на вулицю.
КУЛЬМІНАЦІЯ.
Біжить переляканий тюремний писар з книгою, у ній підпис – «Кармалюк». Начальник зомлів з переляку. За Кармалюком спорядили погоню.
РОЗВ’ЯЗКА.
Кармалюка зі звільненими арештантами тільки й бачили….
ІІ. ЗАВ’ЯЗКА.
Молодий учений Микола Костомаров готувався до весілля. За старшого боярина запросив свого доброго знайомого. Тараса Шевченка. Той мусив над’їхати з Чернігівщини. На вінчання Костомаров не приїхав – його було заарештовано за участь у таємному Кирило-Мефодіївському товаристві. Наречена знепритомніла.
КУЛЬМІНАЦІЯ.
Поспішаючи на весілля, Шевченко (теж член Кирило-Мефодіївського братства) поромом переправлявся через Дніпро. На березі серед людей снували жандарми, скоса поглядаючи на Тараса і саквояжик у його руках… Якщо твори, які лежать у саквояжі, потраплять до рук жандармів, Шевченко буде тяжко покараний. Викинути чи не викинути саквояж у річку?
РОЗВ’ЯЗКА.
Тараса заарештували, повезли до губернатора. Наступного дня Шевченка й наших заарештованих відпровадили для слідства до Петербурга.
§13. Ділові папери. Розписка
64. Прочитати. Визначити стиль кожного з висловлювань. Який з поданих текстів є частиною документа? Які документи вам відомі? У якому стилі вони складаються?
* Гідність – поняття, що виражає уявлення про цінність кожної людини як особистості, особливе ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку суспільства. Відчуття власної гідності разом із совістю та честю є одним із способів усвідомлення людиною власної відповідальності перед собою як особистістю.
Зі словника етики
* Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
В. Симоненко
* Стаття 68.
Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільнює від юридичної відповідальності.
З Конституції України
65. Прочитати. Використавши одержану з тексту інформацію, розповісти про особливості офіційно-ділового стилю.
Будь-який документ складають лише в офіційно-діловому стилі, якому притаманні свої особливості. Тон викладу має бути нейтральним. Не вживаються емоційно забарвлені слова, розмовні звороти, слова зі зменшувально-пестливим суфіксами. Епітети, порівняння та інші художні засоби в мові документів неприпустимі. Точність досягається вживанням тільки однозначних слів, використанням термінів, цифрових даних, зазначенням дат, прізвищ. Викладена в документі інформація формулюється зо допомогою суджень, у яких щось стверджується або заперечується.
Документи одного виду мають однакову форму, виклад ведеться за допомогою речень однакової будови. Нерідко використовуються одні й ті самі слова. Традиційні мовні звороти полегшують визначення виду документа. Для ділового папера обов’язковою є назва:довідка, розписка, заява тощо.
Документи мають різний ступінь стандартизації. Одні (розписка, заява, протокол) більш регламентовані, інші (лист, оголошення) менш, а деякі (автобіографія, характеристика) мають незначний ступінь стандартизації.
З підручника
Словник
Стандартизація – встановлення єдиних обов’язкових норм і вимог. Регламентація– встановлення певних правил.
66. Прочитати зразок розписки. Для чого, на вашу думку, такий документ складається? Чи має він юридичну силу?
РОЗПИСКА
Я, вчитель математики Київської середньої школи № 205 Петренко Маргарита Іванівна, одержала у завгоспа школи Мартинюка Володимира Петровича 25 (двадцять п’ять) калькуляторів «МК-33» для роботи з школярами.
15.ІХ. 1998 р. Підпис
Для довідок
Юридичний – такий, що стосується законодавства, правових норм. Юридична сила – здатність документа спричинити передбачену законом відповідальність за невиконання зазначеного в угоді.
67. Прочитати. Дати відповідь на запитання: з якою метою і як складається розписка? Пригадати відомі вам випадки, коли складався такий документ.
Розписка – це документ, яким укладач підтверджує факт отримання чогось від іншої особи чи організації. Розписка складається за принципом «юридичної довіри».
Пишеться розписка в одному примірнику, від руки. Грошові суми зазначаються і цифрами, і літерами. У документі не повинно бути жодних виправлень.
Розписка завіряється підписом того, хто її склав. Печатка для правомірності розписки не потрібна. Після того, як взяті на певний термін матеріальні цінності повернуто, розписку повертають тому, хто її склав.
Назва документа (розписка) є обов’язковою. У розписці зазначається, кому вона видана, ким і в зв’язку з одержанням яких матеріальних цінностей. Зліва під текстом зазначається дата, праворуч ставиться розбірливий підпис.
З посібника
68. Скориставшись поданим у вправі 66 зразком, від власного імені скласти одну з таких розписок:
·про одержання у вчителя фізичної культури штанги (футбольного м’яча, ковзанів) для індивідуальних тренувань на півроку;
·про одержання у вчителя хімії комплекту пробірок та двох штативів для проведення дослідів у домашніх умовах на тиждень;
·про отримання у директора Київського театру ляльок комплекту маріонеток для роботи шкільного лялькового театру строком на один рік.