ДЕТАЛЬНИЙ І СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ
РОЗПОВІДНОГО ТЕКСТУ
11. Прочитати. З’ясувати лексичне значення виділених слів. Визначити тему й головну думку тексту, з’ясувати його стиль. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Зробити детальний переказ тексту (усно) за самостійно складеним простим планом.
СВЯТО ІВАНА КУПАЛА
Івана Купала – одне з найважливіших свят наших предків Проводили купальський обряд 6-7 липня. Необхідною умовою святкування була близькість водойми.
Напередодні хлопці ходили селом і збирали хмиз, полінця, господарські речі, що вийшли з ужитку.
Дівчата тим часом ішли до лісу чи на луку. Їм потрібно було зробити «Купайла» чи «Марену». Це ритуальне дерево, без якого не могло відбутися свято. Квітами та стрічками дівчата прибирали живу березову гілку.
Надвечір сільська левада оживала. Хлопці додивлялися, як складене вогнище, чи вистачить хмизу. Як тільки починали густитися сутінки, дівчата, співаючи обрядових пісень, несли своє «Купайло».
Прикрашену берізку вправляли в землю неподалік від вогнища. Коли леваду оповивав густий вечір, юнаки смолоскипами запалювали багаття. Зринав могутній наспів. Свято починалося.
Коли вогнище пригасало, хлопці перестрибували через нього. До парубків приєднувалися дівчата. Попарно, узявшись за руки, вони долали багаття. Слід було «очиститися» купальським вогнем, бо так велів звичай.
Коли вогнище зовсім згасало, дівчата заспівували прощальної, знімали з берізки прикраси й несли деревце до води. Хлопці тим часом обливали дівчат водою. Упіймавши котрогось із них, дівчата й собі тягли його до ставу й кидали у воду. Цього теж вимагав звичай.
Наставала ніч. Присівши біля води, дівчата пускали віночки з свічечками, щоб завбачити свою долю.
Кожне село мало свої особливості у виконанні обрядів. Це надавало святу неповторності.
За В. Скуратівським
Словник
Левада – ділянка землі із сінокосом, городом, деревами. Лука – ділянка землі, заросла травою. Традиційний – такий, що передається з покоління. Ритуальний – пов'язаний з виконанням обряду.
12. Прочитати. Визначити тему та основну думку тексту, дібрати до нього заголовок. З’ясувати стиль тексту. Який тип мовлення покладено в його основу? Написати детальний переказ за самостійно складеним планом (складним).
Антична легенда стверджує, що вночі ці квіти занурюються у воду й перетворюються на прекрасних русалок. Зі сходом сонця русалки знову стають квітами. Ця легенда спричинила назву квітів. Ботаніки назвали їх «німфеями» (Від «німфа» - русалка).
Стародавня українська легенда пояснює походження квітів так. Якось на село налетіли татари. Юні дівчата, щоб не стати рабинями ординців, кинулися в глибоку й бистру річку. На тому місці, де вода сховала красунь від ворогів, на світанку з’явилися пуп’янки прекрасних квітів.
А ось легенда південноамериканських індіанців. Помираючи, великий вождь спрямував у небо стрілу. Дістати цю стрілу дуже хотілося двом яскравим зіркам. Чимдуж кинулися вони за нею, але… зіткнулися. Від того зіткнення посипалися на землю іскри, а з небесних іскор народилися білі лілії…
Лілія – квітка справді незвичайна. Якщо тобі поталанить побачити, як рано-вранці лілія з’являється на Божий світ, ти запам’ятаєш це назавжди. Ось із чорної глибини водойми починає щось підніматися, і на поверхні води з’являється ніжний пуп’янок. На твоїх очах він перетворюється на свіжу квітку. Поряд розтуляє пелюстки ще одна, трохи віддалік - ще … Бутони виринають за кілька хвилин до сходу сонця, а розкриваються саме тієї миті, коли сонячне проміння торкнеться поверхні води…
Коли сонце заходить, лілії згортають пелюстки й опускаються під воду. Опускаються до наступного дня. За умови, що він буде сонячний. Похмурої днини лілії на поверхню не зринають.
Ось така квітка лілія-німфея.
За Ю. Дмитрієвим
Словник
Античний – той, що залежить до греко-римського періоду стародавньої історії та культури.
13. Прочитати текст, з’ясувати його стиль. Дати відповідь на запитання: у чому полягає різниця між детальним та стислим переказами тексту?
Детальний переказ – повна й близька до тексту передача почутого або прочитаного. До детального переказу ставляться такі вимоги: відтворити зміст тексту повно (не випускаючи деталей), послідовно (не порушуючи порядку подій), правильно (точно передаючи імена, назви, події та зв'язок між ними).
Робота над детальним переказом тренує пам'ять, навчає відтворювати тексти різних типів мовлення та різних стилів, добирати відповідні виражальні засоби мови (слова, граматичні форми, речення потрібної будови) для висловлення переданих у тексті думок, почуттів, переживань.
Суть стислого переказу полягає у вмінні виділити в змісті почутого або прочитаного головне, опустивши все менш істотне й важливе. Проте й у стислому переказі зберігається наявна в тексті послідовність викладу.
Стислий переказ навчає уникати багатослів’я, розтягненості викладу думок, тренує у ясному, чіткому й лаконічному висловлюванні.
З посібника
14. Прочитати, визначити тему та головну думку тексту. Порівняти подані зразки детального та стислого переказів. У чому полягає відмінність між переказом детальним і стислим? Яким чином ця відмінність відбивається у плані переказу? Зробити стислий переказ (усно) тексту за планом.
ДЕРЕВО ІНДІАНСЬКОГО ВОЖДЯ
Понад десять тисяч дерев росте на земній кулі. Кожне з них має свою назву. Та лише одне з-поміж них носить ім’я людини. Це дерево – секвоя.
Кривава боротьба точилася між корінним населенням Америки та білими завойовниками. Страшній вогнепальній зброї чужинців індіанці могли протиставити лише стріли та списи. Але неволя й покора страшніші за смерть.
Так казав своїм одноплемінникам легендарний вождь ірокезів Секва. Він винайшов для свого народу писемність, він дбав про освіту індіанців, він же став на чолі згуртованих ним воїнів і повів їх у бій проти іноземців-загарбників.
Секва загинув у одній з нерівних сутичок. Та його народ ще довго чинив чужинцями опір. На честь безстрашного волелюбного Секви індіанці назвали найміцніше, найвище, найвитриваліше дерево своєї землі.
Завойовники робили все можливе, щоб примусити індіанців забути свою історію, намагалися витравити з їхньої пам’яті героїчні легенди й перекази про колишню незалежність рідної землі.
Тому-то й муляла очі завойовникам могутня секвоя. Адже своєю назвою вона нагадувала про звитяжного вождя Секву!
Європейці заходилися перейменувати дерево. Спершу нарекли його каліфорнійською сосною. Тоді вигадали назву «мамонтове дерево». Обидві назви не прижилися. Дещо пізніше англійські ботаніки на честь свого полководця Велінгтона назвали дерево велінгтонією. Американці обурилися й назвали дерево вашингтонією (на честь першого президента США).
Звісно, поширення не набула жодна з цих назв. Їх не визнавали індіанці. Горде ім’я Секви залишалося невідривним від дерева-богатиря.
Чому ж так довго точилися суперечки навколо назви дерева? Тому що секвоя – дерево справді унікальне. Його висота – понад сто сорок метрів. В обхваті деякі дерева сягають двадцяти шести метрів, вага такого стовбура перевищує тисячу тонн.
Секвоя – дерево-довгожитель. Вік деяких рослин, за визначенням учених, досягає шести тисяч років. За життя такого дерева пройшла вся стародавня, середньовічна і нова історія людства.
Секвоя є і в Києві. Дерево росте в оранжереї Ботанічного саду. Київські ботаніки не полишають надію на те, що їм вдасться призвичаїти секвою до нашого клімату. Можливо, «дерево індіанського вождя», як називають секвоєю, стане нашим земляком.
За С. Івченком
Словник
Унікальний – рідкісний, винятковий, неповторний.
ПЛАН ДЕТАЛЬНОГО ПЕРЕКАЗУ
І. Єдине дерево, що носить ім’я людини.
1. Кривава боротьба проти загарбників.
2. Легендарний вождь ірокезів.
3. Дерево назване на честь волелюбного вождя.
ІІ. Намагання європейців перейменувати дерево.
1. Каліфорнійська сосна чи «мамонтове» дерево.
2. Велінгтонія чи Вашингтонія.
3. Індіанці не визнали зміни назви.
ІІІ. Унікальний представник рослинного світу.
1. Дерево-велетень (понад 140 м).
2. Обхват дерева, його вага.
ІV. Чи стане секвоя нашою землячкою?
ПЛАН СТИСЛОГО ПЕРЕКАЗУ
І. Дерево, назване іменем волелюбного вождя.
1. Чого навчав індіанців Секва.
2. Чому саме це дерево одержало його ім’я.
ІІ. Невдалі спроби перейменувати дерево.
ІІІ. У чому полягає унікальність секвої.
ІV. Чи стане «дерево вождя» нашим земляком?
15. Прочитати текст, визначити його тему та головну думку, з’ясувати стиль. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Поміркувати: що в тексті є менш істотним, що можна випустити, не зашкодивши змістові? За самостійно складеним планом написати стислий переказ.
ІВАН СІРКО
Десять разів підряд обирали запорожці Івана Сірка кошовим отаманом. З п’ятдесяти п’яти битв тільки в трьох, за підрахунками істориків, йому не всміхалася перемога. Важко віднайти в нашій історії особу, про яку було б складено стільки героїчних легенд та переказів!
Татари називали Івана Сірка урус-шайтаном (руським чортом) і були переконані, що в бою йому допомагає нечиста сила. Ім’я Сірка було добре знане в Європі, якось він одержав запрошення служити у війську французького короля…
Геть постарівши, кошовий вибрався в своє село Грушівку, що поблизу Нікополя. Там Сірко мав хутір з великою пасікою.
Мабуть, мало схожий був цей пасічник у солом’яному брилі на запального і водночас мудрого козацького полководця. Важко вірилося в це малечі, якій, показуючи на сивого й немічного старого, розповідали про подвиги бравого козарлюги…
Довго просиджував Сірко біля бджіл, заглибившись у якусь лише йому відому думу. Може, перебирав у пам’яті все своє бурхливе життя? Згадував, як водив товариство на Крим, як утікав від козаків хан з усією челяддю та гаремом? Чи поставала в пам’яті картина, як ішов напереріз орді, що гнала з України бранців? Чи пригадував холодний засніжений Тобольськ, куди було його якось заслано за наказом російського царя за непокору? І те, як відступився врешті цар від свого наказу й звелів повернути кошового в Січ, щоправда, лише тому, що почастішали за відсутності Сірка татарські напади на Україну…
А може, згадував старий пасічник, як армія яничар і театр потаємно прокралася Різдвяної ночі аж на Запорожжя? Як вороги були на голову розгромлені тут, між козацьких куренів?
А може, Сіркова дума була про невідомість, яка чекає Україну попереду? Не міг не розуміти мудрий кошовий, як невдало для рідної землі складається її історична доля…
Звістка про смерть Івана Сірка прийшла на Січ швидко. Поховано кошового було з щонайвищими почестями. Козаки розуміли, з яким героєм прощаються… На могилі було встановлено величезний камінь. Сама могила стала святим місцем Січі.
Після Полтавської битви за наказом російської імператриці Січ було зруйновано, козацькі могили навмисне понищено.
Пізніше могила Сірка поновлювалася, йому встановлювали пам’ятники, які руйнувалися руками вже наших сучасників…
Багато про що передумав перед смертю видатний полководець. А ось таке навряд чи міг би собі уявити.
За М. Слабошпицьким
§1. Особливості будови розповіді про процес праці
16. Прочитати. Про який трудовий процес згадується в переказі? Що необхідно для цього процесу? Які трудові дії було виконано, у якій послідовності? Що стало результатом праці?
ВИПРОБУВАННЯ
Як підмовлять, було, запорожці до себе на Січ якого хлопця, то спочатку пробують, чи годиться він козаком бути. Ото звелять йому зварити куліш. Самі беруть коси і йдуть ніби косити. А хлопцеві накажуть їх покликати, як куліш буде готовий.
Візьме той хлопчина пшона, помиє його, тоді засипле в казан з киплячою водою. Після цього вкине картоплі, посолить. Затре куліш саломіз цибулею та часником. Ось і готова степова каша!
Почне тут хлопець козаків кликати. А ті лежать з косами в комишах і не озиваються.
Якщо хлопчина почне плакати, то запорожці вернуться до куреня, дадуть йому коня, грошей на дорогу й скажуть: «Їдь собі! Нам таких не треба!» Якщо ж хлопець затягне на весь степ пісні й сам куліш уплітати піде, то такому скажуть: «Досі тобі бути джурою! Тепер ти рівний нам козак!» - і приймуть до свого товариства.
Народна творчість
|
Розповідь про процес праці включає в себе перелік певних операцій у тій послідовності, в якій їх слід виконати, щоб одержати результат, тобто продукт праці. Назва особи, що виконує такі трудові операції, у реченнях такої розповіді є «відомим». Назва трудової дії є «новим». Наприклад: в н Гончар викладав купку глини на верхню частину круга. в н Нижню частину круга він штовхав ногою. Час від часу в н н майстер зволожував руки і надавав виробу потрібної форми. |
17 Прочитати. Вказати фрагмент тексту, який є розповіддю про трудовий процес. Визначити в реченнях фрагмента «відоме» й «нове». Про працю конкретних осіб чи про дії всіх козаків взагалі розповідається в тексті? Визначено конкретний час, коли відбувався вказаний трудовий процес, чи лише історична доба, коли подібна праця була звичною?
КОЗАЦЬКІ МАЯКИ
Щоб устерегтися від татарських набігів, козаки будували у степу редути. У кожному з редутів було по п’ятдесят вартових. Біля редутів будували фігури, тобто маяки.
Кожну фігуру козаки складали з двадцяти просмолених бочок ось як. В основу ставили шість бочок сторч і міцно зв’язували їх просмоленим канатом. На них запорожці ставили ще п’ять бочок. Вище виставляли чотири бочки. Останні дві діжки козаки ставили одна на одну.
У верхній бочці козаки вибивали дно, у яке вставляли залізний прут. До нього прив’язували довгий мотузок. Один з його кінців вартові спускали до самої землі, до другого, коротшого, прив’язували пук лика.
Як тільки з’являлися вороги, осавул наказував запалювати фігуру.
Вогонь бачили по інших редутах і запалювали фігури там. Дуже швидко увесь край був оповіщений про напад татарів.
З підручника
Словник
Редут – польове земляне укріплення. Лико – кора липи або берези. Осавул – виборна посада в козацькому війську.
|
Розповідь про трудовий процес може бути складена в науковому, діловому або художньому стилях. Особливістю розповіді в науковому та діловому стилях є те, що трудові операції, про які йдеться, вказуються стосовно не до конкретної особи, а до узагальненої, до будь-якої особи взагалі. Трудові операції не стосуються й певного часу. Мається на увазі, що так треба робити всім і завжди. Через це назва виконавця тут може опускатись, для назви дій найчастіше використовуються дієслова третьої особи множини: так роблять. Часто в наукових та ділових розповідях про трудові процеси використовують поєднання слів можна, треба, слід, необхідно з неозначеною формою дієслова: треба з’єднати, слід пофарбувати. Така розповідь має характер інструкції, її мета – передати точні узагальнені відомості про процес праці. Вона позбавлена емоційності. Всі слова вживаються тільки в прямому значенні. Мета художньої розповіді про процес праці – викликати певне ставлення до самої праці, до її виконання, до результату трудових дій. Така розповідь емоційна, образна. В ній уживаються художні засоби: епітети, порівняння та ін. |
18. Прочитати. Який тип мовлення покладено в основу кожного з уривків? З’ясувати стиль кожного з них, свою думку обґрунтувати.
І. Прісне тісто замішують на сироватці з яйцем, дають йому відстоятись. Розкачують у руках качалку діаметром 2-3 см, розрізають її на шматки. Кожен шматок обвалюють у борошні, розкачують варяниці. Начинають їх сиром, картоплею або тушеною капустою. Варять у крутому окропі.
З кулінарної книги
ІІ. Руки Ганни Сильвестрівни натхненно чаклували над кожним шматочком тіста. Господиня встигла вже наставити окропу і, коли вода забулькотіла, виклала на підситок перший десяток вареників та почала по одному кидати їх у каструлю.
Прозора вода враз скаламутилася, в ній затанцювали білі порошинки. Полинув ніжний аромат тіста й варених ягід. Потім вода знову забила в ключі, і незабаром вареники почали випливати нагору.
За мить вони запаморочливо пахтіли на тарілці – білі-білі, з ледь примітним бузковим відливом.
За І. Сенченком
19. Прочитати уривок з гуморески Остапа Вишні. Який стиль використав письменник у діалозі? З якою метою? Про який процес праці розказано в гуморесці? Переказати розповідь про процес смаження риби, замінивши стиль наділовий (за зразком кулінарної книги).
Завітав якось до Петра Петровича Недовершигори голова сусіднього колгоспу Степан Іванович Кульбаба. Пригостили його смаженим коропом. Степан Іванович пригощався та все:
-Ох і короп! Таке, хоч і сковорідку ковтай! І як ви його смажите, Василівно?
-Та як? Луску обчищу, потрохи викину, присолю, борошенцем присиплю, вершкове масло на сковорідку, щоб воно зашкварчало, а потім у неї коропа… Можна цілого. Можна покраяти…
-Та, бачите, в мне й сковорідка єсть і борошно єсть, і вершкове масло
єсть… А не виходить!
-А ставок у вас єсть?
-Нема!
-Е, тоді не вийде! Ставок треба викопати, напустити туди короп’ячого малька, він виросте, і тоді вже вийде! Ох і шкварчатиме! А без цього не вийде!
20. Прочитати професійні слова. Представник якої професії міг би використати кожне з цих слів у розповіді про свою працю?
Негатив, аріозо, фуганок, верстка.
21. Прочитати текст, визначити його стиль. Указати вжиті в тексті професійні слова. Виписати слова, що вказують на послідовність виконання трудових операцій. Використовуючи виписані слова та деякі з професіоналізмів, усно переказати текст, дотримуючи стилю. Дібрати до тексту заголовок. Переказати текст, замінивши стиль на художній (усно).
Закони мистецької грамоти вимагають працювати над олійною картиною так. Спочатку на заґрунтованому полотні слід усе до найменших подробиць вималювати олівцем чи вуглиною. Після цього всю картину необхідно прописати однією фарбою, зробити так званий підмальовок. Тоді можна брати до рук палітру й розмальовувати тоновий рисунок. Наостанку картину можна ще й лесирувати – покрити тонким шаром прозорих фарб.
З довідника
Словник
Заґрунтоване полотно – полотно, підготовлене до роботи нанесенням ґрунту, тобто тонкого шару спеціального складу, що перешкоджає надмірному вбиранню фарб та сприяє створенню потрібного фону або фактури полотна.Вуглина – спеціально обпалена в печі деревина для малювання на полотні. Палітра– дощечка для змішування й розведення фарб. Тоновий рисунок – рисунок з різними тоновими переходами від світла до тіні.
|
Розповідь про трудовий процес часто поєднується з описом виготовлених предметів. У розповіді про процес праці можуть бути наявні елементи опису виконуваних операцій: розфарбували (як?) яскраво; прикріпили (як?) міцно. Можуть бути й елементи роздуму: глиняний посуд необхідно обпалити в печі (чому?), щоб він був міцний і служив довго. |
22. Прочитати. Визначити покладений в основу тексту тип мовлення. Вказати в тексті елементи опису та елементи роздуму. З’ясувати стиль тексту. Переказати текст (усно), дотримуючи стилю та увівши самостійно дібрані слова на позначення послідовності трудових дій. Переказати текст (усно), замінивши стиль на художній.
Після Святої вечері і протягом наступного дня діти бігали селом та поздоровляли хрещених батьків, родичів та односельців.
Нерідко колядники ходили по дворах із ліхтарем. Виготовляли його у вигляді зірки. Як правило, брали звичайне решето й прикріплювали до нього «роги» (5, 6, 9, 10 чи 12). Усе це ретельно й акуратно обклеювали різнокольоровими промасленим папером, прикрашали фольгою, стрічками і китицями. До бокових стінок кріпили картинки на релігійні сюжети. Усередину вставляли свічку. Часто зірку закріплювали на вістрі певним чином, щоб вона могла обертатися навколо своєї осі.
Виготовляли зірку гуртом, довго, вкладали в цю працю все своє вміння. Носив зірку звичайно ватажок колядників, який звався «березою».
З довідника
§2. Переказ тексту-розповіді про процес праці
23. Прочитати текст, визначити його тему й основну думку. Дібрати до тексту заголовок. Вказати в тексті зачин та кінцівку. З’ясувати стиль тексту, свою думку обґрунтувати. За самостійно складеним планом зробити детальний переказ (усно).
Як же хочеться втамувати спрагу під час жнив! У народі з цього приводу побутує приказка: «Не той жнець, що не згубив серпа, а той, що не забув води в поле взяти».
Для того, щоб вода довгий час зберігала прохолоду, користувалися переважно дерев’яними барильцями. Вони могли бути гуртові чи індивідуальні. Саме це й визначало їхні розміри та місткість.
Виготовляли такі посудини з верби, липи чи осики. Вода в таких барильцях майже не нагрівалась і зберігала природні смакові якості. Крім того, деревина легко піддавалась обробці, не вбирала вологи.
Робили барильця переважно з дуплистої деревини. Інколи живосилом видовбували серцевину. З обох боків вправляли денця.
Збоку або посередині посудини робили дірочку і вмонтовували в неї шийку, котра закривалася дерев’яним корком. Через такий отвір-краник наливали воду.
Ще практичнішими вважались так звані холодниці. Для того, щоб вистачило води на кілька днів, у поле привозили велику бочку. В неї вставляли ще одну, але меншого розміру. Порожнину між стінками заповнювали тирсою або кострицею. Очевидно, саме цей народний досвід прислужився для виготовлення сучасних термосів.
Своєрідними термосами користувалися й пастухи. Робили їх переважно плоских форм, щоб зручно було підв’язувати до паска. Якщо посудина виготовлялася з дерева, то здебільшого її вистругували з окремих дощечок, які опоясували металевим обручками. Змайструвати подібну флягу могли лише фахівці високої кваліфікації.
Усі ці речі мали не тільки практичне призначення, вони спиралися на довголітній досвід нашого народу. Ними успішно можна користуватись і сьогодні.
За В. Скуратівським
24. Прочитати текст, з’ясувати його стиль. Дібрати заголовок. За самостійно складеним планом написати детальний переказ, замінивши першу особу на третю.
У класі пахне осіннім садом, бо в кожного під партою яблука. Ми гриземо їх на великій перерві. Одного разу до класу заходить викладач ботаніки Павло Павлович. Він увесь зігнутий, наче знак питання, у нього геть біле волосся і довга біла борода. Він давно пенсіонер, навчав ще наших батьків, але повернувся до школи, бо не вистачає вчителів. Мовить до нас Павло Павлович:
- Дітки мої! Ви на перервах їсте яблука, а недогризки із зернятками викидаєте в смітницю. А з кожного зернятка, якщо біля нього розумно походити, може вирости велика яблуня. Так само й груша з грушевого зернятка. Люди, які доживуть до того часу, їстимуть із вирощених вами дерев плоди і вам дякуватимуть. Я розстелю на підвіконні газетку, ви зсипайте на неї зернятка яблук і груш. Потім я знову до вас зайду і ми разом даватимемо їм раду.
Ми так і робили. Зібрали чимало зернят, ними були засипані всі підвіконня в класі. Потім прийшов знову Павло Павлович із горщиком у руках. Він зібрав зернятка у горщик. Покликав нас із собою. Хто хотів садити майбутній сад, пішов за старим учителем.
Зернятка у горщику Павло Павлович перемішав із піском, горщик поставив у куточку шкільного льоху. Навесні ми з ним посіяли зернятка на грядці. Років через три з них викохалися саджанці. Розсаджували ми їх по схилові нижче школи, але вже без Павла Павловича, його не стало.
Уже інші учні щепили дички культурними черенками, мина той час закінчили школу. Але й досі на схилі – сад. Школу нашу давно розібрали, побудували нову, а сад зеленіє…
За В. Дроздом
25. Прочитати текст, визначити його стиль, свою думку обґрунтувати. За самостійно складеним планом (складним) написати стислий переказ. Дібрати заголовок.
Коли наш пастуший обов’язок виконано, ми збираємось у балці біля ковбані. Вода в ній перегріта, аж гаряча. Вона кишить пуголовками, з яких потім жаби виростають здоровенні, мов крокодили… У літеплі ми бовтаємось досхочу.
Іноді провідаємо латиша біля його землянки у глинищах. Живе він бідно, а чисто. Квіти любить, мальва під віконцем пелюстками горить.
Латиш прибився до села після громадянської. Виявилося, що після війни йому нікуди повертатись. Фронтовий товариш забрав його з собою в Тернівщину.
Тільки глянув Ян Янович на глину, одразу ж визначив: «Ваша глина повинна бути співуча, бо тут солов’їв повно!».
Не минуло багато часу, як випалені ним з глини свищики користувались бурхливим попитом на наших ярмарках. Були вони не дуже зграбні, адже голосні й півником розмальовані.
Ян Янович навчився роботи й багато інших речей, потрібних для вжитку людям. Завів собі чудернацьку крутилку, що мовби все йому робить сама, крутиться, виспівує колесом. Латиш пильно щось виворожує над своєю мудрою глиною. Пальцем її тихенько торкне, оживить безформну масу. Тут з неї щось вилазить, росте, виростає. З клуба рудого зволоженого місива Ян Янович сформує щось таке, що ойкнеш у захваті. Перед тобою вже мисочка, глечик або макітерка.
Перебудеш біля латиша найбільшу спеку і знов у степ, до корови. А увечері, коли женеш худобу додому, так гарно на душі…
За О. Гончаром
Словник
Ковбаня – яма, наповнена водою, калюжа. Літепло – тепла вода.
§3. Твір-розповідь про процес праці
26. Прочитати написаний семикласником твір. Про який трудовий процес у ньому розказано? Які трудові операції було виконано? Визначити слова, що вказують на послідовність виконання дій. Що стало результатом трудових зусиль? Чи вдало, на вашу думку, скомпоновано твір? Вказати зачин та кінцівку. З’ясувати стиль твору, його тему та головну думку.
ПОДАРУНОК ДЛЯ БАБУСІ
Минулої неділі ми з братом зібралися до бабусі в гості. Виховані люди з порожніми руками, як відомо, в гості не ходять. Ми й замислилися: що б такого бабусі принести, щоб зробити їй приємність та ще й щоб користь від того була? Ми знали, що бабуся не байдужа до солодкого. Брат пригадав, що улюблена її страва – каша. Значить, принесемо гарбузової каші! Тим більше що й нам вона смакує…
Солодкий подарунок потрібно було зварити. З поданого в кулінарній книзі рецепту ми не все зрозуміли, тому по консультацію звернулися до мами. Після її пояснень узялися до роботи.
Спочатку золотисто-жовтий гарбуз ми очистили від шкірки та насіння. Потім розрізали його на невеликі шматочки. Склавши їх до каструлі, залили молочком та зварили до готовності. Тим часом у каструлі (зрозуміло, в іншій) приварили пшоно. Із пшоном з’єднали варений гарбуз. Жовтогарячу масу ретельно розмішали й додали цукру. Після цього каструлю з майбутньою кашею поставили до духовки. Незабаром смачна духмяна страва була готова.
Загорнувши каструлю з кашею спочатку в газету, потім у рушник (щоб не вистигала), горді з своїх талантів, ми понесли бабусі гостинця. Тепер ми зрозуміли, чому Червона Шапочка несла в гості пиріжок та горщечок масла. Це така радість – пригостити бабуню смачненьким! Вона аж просльозилася з несподіванки.
27. Скориставшись «Довідником садівника» та розпитавши дорослих, скласти текст інструкції «Як садити дерево». У якому стилі ви складатимете таку інструкцію? Чому?
28. Скласти твір (усно) на тему: «Як ми посадили для мами яблуньку» (у художньому стилі). Попередньо обміркувати головну думку майбутнього твору. Не забути: твір повинен мати зачин та кінцівку.
29. На одну з поданих тем написати твір (у художньому стилі). Пам’ятати: твір слід розпочати зачином та завершити кінцівкою.
oЯк тато (мама, сестра, бабуся) готує улюблену в нашій родині страву.
oЯк ми з хлопцями заливала каток.
oЯк я навчився (навчилась) прасувати.
oЯк ми з братом (сестрою) прибираємо помешкання.
oЯк я зробив (зробила) маску для новорічного карнавалу.
oЯк наша родина прикрашає новорічну ялинку (Веселі клопоти навколо новорічної ялинки).