Твори на тему мистецтво

Піднесене і нице в творах мистецтва Мета будь-якого твору мистецтва - вплинути на людину, відкрити перед ним істину. Один із способів досягти цієї мети - показати конфлікт піднесеного і низького. Контраст між цими поняттями є критично важливим емоційний вплив на глядача. До піднесеного можна віднести: благородство, красу, гуманність, боголюбство, чесність, іскріння любов, жагу до життя. До низинному відносяться: потворність, заздрість, гнів, пристрасть, жорстокість, смерть, лінь, свавілля, егоїзм. Приклади піднесеного і низького Сандро Боттічеллі, «Весна» На цій картині ужілось піднесене і нице. Венера - центральна фігура картини, втілення гуманності. Саме вона розділяє дві групи персонажів: ліву групу, яка буде показувати піднесені пориви людства (такі як: високоморальних, мораль) і правої групи, яка зображує нице - плотські втіхи і матеріалізм. Ієронім Босх, триптих «Сад земних насолод» Прекрасним прикладом протиставлення піднесеного низинному послужить нам самий відомих триптих голландського художника Ієроніма Босха. У лівій частині картини зображений «Рай» - втілення чистоти і безгрішності, тут немає місця пороків. У крайній правій частині зображений «Пекло», виконаний сім'ю смертних гріхами. Центральна частина триптиха - сукупність низинних ( «Сад земних насолод») і піднесених ( «Славетне братство Пресвятої Богородиці») понять. Значення піднесеного і низького Зображення піднесеного і низького в мистецтві несуть в собі єдину мету - показати глядачеві важливість естетичних цінностей, яку можна усвідомити як через образ краси, так і через образ каліцтва. Відмінності ж між зазначеними категоріями полягає в емоціях, що викликаються у глядача для досягнення мети. Піднесене викликає у нас подив, захоплення, схиляння перед великим. Нице в свою чергу змушує нас відчувати відрази, страх або навіть заперечення каліцтва. Через ці емоції автор доносить до нас свій прихований посил, головний сенс твору. Варто так само відзначити, що у будь-якої людини є потреба в переживання естетичних почуттів - вищих почуттів, що викликаються красою або неподобством. Чи завжди нице далеко від піднесеного? Чи правильним буде повне протиставлення піднесеного низинному? Чи завжди ці поняття далекі один від одного? Відповідь не очевидна, і знайти його нам допоможуть твори Михайла Юрійовича Лермонтова. Демонічні мотиви присутні у всіх творах Лермонтова, як говорив В. В. Розанов: «У всіх віршах Лермонтова, є вже початок« Демона »,« Демон »недомальовані,« Демон »різноманітний. Те чуємо зітхання його, то бачимо межу його лику ». Демон - низинний персонаж, декларація зла, якому чуже все естетичне. Але Демон Лермонтова неспокійний, він жадає любові, йому знайоме співчуття. Тому, він прагне пріблізітьь себе до Неба і до Господа, до образу досконалості. Це, не що інше, як високе зло, наближене до поняття про високе.