Про тему: Людина й природа завжди були разом, але із часів початку індустріалізації, росту технічного прогресу й переходу на нанотехнологии, людина забув своє місце в природі, посадивши себе в бетонні клітки, напхані мікрокліматом кондиціонерів. Твір – міркування на тему єднання людини сприродой. Людина й природа Сучасний мир заліза й бетону мало чим нагадує існування людини в минулому. Ще якихось сто років тому в наших містах було більше дерев, ми прагнули хоч якось наповнити життя зеленню, не розриваючи зв’язків сприродой. Сьогодні людина оточена тільки корисними й потрібними речами: автомобілі й усілякі електронні пристрої, цегельні будинки, металеві конструкції, асфальт, бетон. Невже природа не вписується в цей перелік раціональних елементів життя? Прогрес дає людині безліч ефективних винаходів, але усе більше віддаляє його від живої природи. Проте, людина не повинен забувати про свої коріння. Всі ми є частиною живої системи на планеті Земля, наші предки жили практично під відкритим небом і стикалися з навколишнім світом щодня. Ми ж відгородилися від цього миру пластиком, сталлю й бетоном, і ця штучна ізоляція гнітить нас, негативно впливає на наше здоров’я й психіку Далеко не в кожного сучасного обивателя є можливість зануритися в мир рослин і тварин, відчути єднання із природою. Ми часто не зауважуємо, як тягнемося до цих втрачених корінь, намагаючись час від часу прогулятися в парку, вибратися на відпочинок у ліс або, навіть, купити собі невеликий будиночок за містом. Людині важко боротися із природним бажанням бачити навколо себе теперішню, а не синтетичне життя. Та й навіщо це робити? Так, ритм нашого життя прискорився, і рутину щоденних обов’язків поглинає нас, змушує забувати про прості радості й бажання. Проте, не варто обмежувати себе в спілкуванні із природою, нехай навіть це будуть елементарні вчинки й події. Коштує іншими очами глянути на оточення, зайвий раз порадіти весняної зелені в парку або лісі, погодувати голубів, вибратися на святковий пікнік до ріки або відправитися всією сім’єю за грибами. Навіть традиційна відпустка можна організувати інакше – забути на час про комфортні готелі й курорти, вибравши більше дикі туристичні маршрути Недоторканих куточків на нашій планеті залишається з кожним роком усе менше, і ми не усвідомлюємо тім, що поступово звикаємо до відсутності живої природи навколо. І якщо нам ще їсти що згадати, то можливо наші діти стануть приймати такий залізобетонний мир за норму. Варто частіше насолоджуватися природною красою Землі, поки в нас є така можливість
Цінності людини у всі часи відрізнялись. В кожний час, у різних народів та цивілізацій були якісь свої, особливі цінності. Але це стосувалось суспільства, тобто цінностей, які визнавали більшість людей.
Завжди бували люди, особистості, які хоч і мусили рахуватись з суспільством, мали все ж свої цінності, яких не відібрати.
Слід сказати, що в житті людини цінності не завжди стійкі. В дитинстві цінності прості, наївні, в юності та молодості вони вже набирають серйозного характеру. Повністю сформувати свій світогляд, життєві орієнтири та свої цінності людина може лише в пізній молодості, а то й у зрілому віці. Ми живемо в часи швидкого, безупинного прогресу, швидкої зміни подій.
У всій цій метушні людини вирішила, що сенс життя полягає в накопиченні матеріальних багатств, у створенні замкненого маленького світу комфорту і байдужості. Але без духовних засад світ цей хиткий і не надійний. Життя дуже коротке, в будь-який момент воно може закінчитись.
Ми не будемо жити вічно, і потрібно в першу чергу дбати про те що справді має цінність. Я вважаю, що істинними цінностями в житті людини є її ближні, рідні люди, які ніколи не зрадять, ніколи не кинуть в біді. Коли дитина дорослішає, то здавалось б несподівано усвідомлює, що вона нікому насправді так не потрібна, як своїм батьками.
Вони все робили й роблять для нас абсолютно безкорисливо.
Проте в наш час багато батьків, намагаючись допомогти дитині чомусь вирішили що в першу чергу потрібно забезпечити дитину матеріальними речами надміру і від того вона буде щасливою. Звісно, це теж важливо, але цього далеко недостатньо. Справжніми цінностями є хороше моральне виховання з самого раннього дитинства.
Це дає гарантію, що дитина виросте доброю людиною і громадянином.
Аналізуючи своє життя, помічаєш, що є мало моментів які справді згадуєш відчуваючи те саме що і тоді. Ті моменти завжди зв’язані з якимось душевним осягненням, захопленням, з чимось прекрасним. Душа і духовні цінності – от що справжнє, от що треба цінувати.
Я вважаю, що істинними є лише традиційні цінності, які пережили століття і покоління. Вони вічні, і це – любов, честь, надія, шляхетність, віра, сім’я. Ними треба дорожити, плекати й ні за яку ціну не втратити.
Світ постійно змінюється, в кращу чи гіршу сторону, але разом з ним постійно змінюється і людина. Кожне покоління людей відрізняється від попереднього дуже багатьма ознаками. Зараз найпоширеніша думка, що покоління змінюються кожні 25 років. Я погоджуюсь з цим, адже цей вік – це вже початок зрілості, людина і її світогляд вже сформовані.
Кожне покоління крім зовнішніх ознак в першу чергу відрізняється цінностями, поглядами на світ і на суспільство, способом мислення. В цьому і головна причина постійних непорозумінь між батьками й дітьми.
Сучасна людина зазнала багатьох змін, і вони були досить різкими. Наше життя полегшилось з одного боку. В першу чергу це стрімка автоматизація праці, особливо в побуті. Тепер людині не обов’язково виживати серед дикої природи, багато працювати щоб створити мінімальний комфорт для життя.
Побутова техніка взяла на себе багато роботи. Звісно змінились поняття моди, зовнішньо ми відрізняємось від попередніх поколінь. Але найголовніші зміни стались в нашій голові – у світогляді й в способі мислення.
З’явилось більше свободи, ільше можливостей щоб реалізувати себе. Потрібне лише бажання, прагнення до дій. На жаль у сучасної людини з мотивацією погано.
Це помітно по великій масі різних курсів, книг, відеофільмів, створених для мотивації до дії. Але ми забуваємо що раніше цього не було і люди обходились без цього, долаючи набагато важчі життєві труднощі. Справа в тім, що людина цінить тільки, те що важко добуто і важко досяжне.
Зараз багато чого нам легко доступно, але ми не бачимо в цьому сенсу.
Але найбільшою трагедією сучасної людини я вважаю інформаційний бум. З винаходом інтернету та інших технології інформація почала поширюватись зі швидкістю вірусу. Вона ллється на сучасну людину звідусіль і цьому неможливо протистояти, якщо ти живеш в суспільстві. Тут звісно є великі плюси: наприклад вільний доступ через інтернет до цілих бібліотек цінної літератури, дистанційне спілкування та інше.
Так думали, коли інтернет тільки входив в наше життя. Сьогодні, інтернет вже стійко увійшов в наше життя, і от те що ми бачимо не зовсім те що очікувалось. Вільний і загальний доступ до знань не тільки не підняв рівень освіченості населення, а й навіть знецінив знання. Тут знову ж таки справа в тім, що людина цінить тільки те що важкодоступне.
Знання мають велику цінність, якщо вони подібні таємницям, які важко розкрити.
Сучасна людина досі ще не навчилась жити в сучасному світі, яка так мінливий і швидко змінюється. Дуже багато чого нам треба обдумати, зважити та вирішити. Я вірю в людину і вірю, що вона опанує і ці труднощі.
Бути справжньою людиною - це горде звання для кожного з нас. Але не кожен достойний цього високого титулу. Людина – істота соціальна, тобто існувати без суспільства вона не може. І важливо залишатися людиною в будь-яких обставинах та в будь-якому оточенні.
Характер кожного з нас формується ще з раннього дитинства. Саме батьки стають прикладом поведінки в суспільстві для своїх дітей. Дитина опановує що таке «добре» і що таке «погано». Вміння співчувати та людяність завжди будуть цінуватися в цивілізованому суспільстві. Нажаль, іноді дитина виростає і стає жорстокою людиною. Але добрих людей у світі більше ніж злих. Добро завжди переважає.
У порядних та доброзичливих людей завжди є багато друзів, які готові прийти на виручку в критичній ситуації. Потрібно цінувати підтримку близьких людей. Життя швидкоплинне і завтра можна пожалкувати про те що не здійснив сьогодні. При цьому кожна людина повинна залишатися індивідуальною особистістю. Ніхто не має права принижувати один одного. Люди народжуються з рівними правами. Взаємоповага – це складова частина щасливого життя. Це може стосуватися не тільки взаємовідносин між друзями, колегами, але і сімейних стосунків.
Для кожної людини значимо відчувати свою важливість для інших, бути потрібною суспільству і приносити користь людям. Таких людей пам’ятають завжди, навіть якщо цієї людини немає поряд. Справжня людина, це не тільки вірний друг та гарний сім’янин, але ще й патріот своєї Батьківщини. Неважливо де проживає цей чоловік чи жінка, вони завжди мають пам’ятати свою Вітчизну, поважати традиції свого народу.
Я хочу вирости справжньою Людиною з великої букви., щоб моїми досягненнями та успіхами гордитись не тільки мої рідні, алей щоб вони принесли користь країні де я народився. Я ще не знаю куди занесе мене доля в майбутньому, але я завжди буду пам’ятати те місце де я народився і гордитись тим що я - Українець.
Источник:Твір на тему Я людина
Бути справжньою людиною – це горде звання для кожного з нас. Але не кожен достойний цього високого титулу. Людина – істота соціальна, тобто існувати без суспільства вона не може. І важливо залишатися людиною в будь-яких обставинах та в будь-якому оточенні. Характер кожного з нас формується ще з раннього дитинства. Саме батьки стають прикладом поведінки в суспільстві для своїх дітей. Дитина опановує що таке "добре” і що таке "погано”. Вміння співчувати та людяність завжди будуть цінуватися в цивілізованому суспільстві. Нажаль, іноді дитина виростає і стає жорстокою людиною. Але добрих людей у світі більше ніж злих. Добро завжди переважає. У порядних та доброзичливих людей завжди є багато друзів, які готові прийти на виручку в критичній ситуації. Потрібно цінувати підтримку близьких людей. Життя швидкоплинне і завтра можна пожалкувати про те що не здійснив сьогодні. При цьому кожна людина повинна залишатися індивідуальною особистістю. Ніхто не має права принижувати один одного. Люди народжуються з рівними правами. Взаємоповага – це складова частина щасливого життя. Це може стосуватися не тільки взаємовідносин між друзями, колегами, але і сімейних стосунків. Для кожної людини значимо відчувати свою важливість для інших, бути потрібною суспільству і приносити користь людям. Таких людей пам’ятають завжди, навіть якщо цієї людини немає поряд. Справжня людина, це не тільки вірний друг та гарний сім’янин, але ще й патріот своєї Батьківщини. Неважливо де проживає цей чоловік чи жінка, вони завжди мають пам’ятати свою Вітчизну, поважати традиції свого народу. Я хочу вирости справжньою Людиною з великої букви., щоб моїми досягненнями та успіхами гордитись не тільки мої рідні, алей щоб вони принесли користь країні де я народився. Я ще не знаю куди занесе мене доля в майбутньому, але я завжди буду пам’ятати те місце де я народився і гордитись тим що я – Українець.
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя-єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
В. Симоненко
Я — неповторна особистість! Від цієї думки стає легко й радісно, адже у світі немає людини-копії, схожої на мене. Ніхто не може точно повторити моїх рухів, думок, написати моїми словами твір тощо. Це прекрасно!
Уявіть, що люди почнуть дублювати зовнішність та поведінку одне одного. Від цієї фантастичної картини стає моторошно. Світ переповнився б абсолютно однаковими людьми, які мали б однакові погляди на життя, захоплювались тими самими речами, читали тільки певні книги. Чи були б ми щасливі від того, що зникли б дискусії? Це ніби й добре, але як нудно стало б на нашій землі!
Перш за все постраждало б мистецтво. Задумав художник намалювати картину, створив шедевр, приніс у галерею, а там висить десь із двадцять точнісінько таких полотен.
Написав письменник книгу, а видавати її навіть сенсу немає: подібний твір давно лежить на полицях книгарень. І так усюди: однакова музика, штамповані фільми, повторювані скульптури... І ніякого польоту думки, фантазії, натхнення, ніякої оригінальності й самобутності.
Безумовно, світ прекрасний саме завдяки своїй розмаїтості. Різні галузі науки й освіти розвиваються тільки тому, що люди цікавляться неоднаковими питаннями й проблемами. Навіть на тій самій роботі часто потрібні люди з несхожим світоглядом.
Наприклад, у наукових та виробничих дискусіях народжуються нові ідеї, які сприятимуть розвитку певної галузі. Часто буває й так, що вчений робить певне наукове відкриття, а його колега, поглянувши на винахід з іншої точки зору, покращить і вдосконалить роботу попередника. Виходить, без неповторності неможливий прогрес!
Індивідуальність людини виявляється і в мистецтві. Скільки придумано різних технік малювання, виконання музичного твору, побудови архітектурних споруд! Скільки нових художніх форм у літературі! І кожен музикант, художник, скульптор, письменник зробив свій неповторний внесок в історію мистецтва. Так, ознайомившись із творчими доробками класиків, ми ніколи не переплутаємо композиції Моцарта й Баха, відзначимо оригінальність полотен Клімта й Далі, помітимо й порівняємо особливості авторського стилю Івана Франка й Лесі Українки. Поступ мистецтва відбувається завдяки новим ідеям неповторних талантів.
Що вже тоді казати про сферу почуттів! Неприродно, якби всім подобалися ті самі люди. Мрія про особисте щастя з рідною, духовно близькою людиною була б далекою і нездійсненною.
Тож цінуймо свою і чужу неповторність, поважаймо таланти інших людей і розвиваймо власні. Кожна думка, кожен новий погляд на звичне й застаріле має право на існування. Несхожість — це прекрасно!
Для чого ми приходимо у цей світ? Життя — це випробування заради якогось іншого духовного існування чи неповторна мить, яку необхідно навчити цінувати. Скільки людей у світі намагалися знайти відповідь на це питання. Кожен по-своєму, помиляючись, утрачаючи віру в свій розум.
Людина не може пізнати того, що їй пізнати не дано, проте гідно прожити на цьому світі вона здатна. Це відбувається лише в тому випадку,коли особистість усвідомлює свою унікальність, неповторність. Тому мені цікаво дізнаватися про життя людей геніальних, геніальних не тому, що вищі сили подарували їм талант і майстерність, а тому, що вони хотіли бути щасливими. Кожен їхній вчинок був позначений надзвичайною, неймовірною силою духу. Таким прикладом сильних неповторних особистостей у світовій історії для мене є постаті письменниці Лу Саломе і художниці Фріди Кало.
Лу Саломе народилася у Петербурзі в середині дев'ятнадцятого століття у сім'ї генерала російської армії Густава фон Саломе. Батьків Луїзи надзвичайно хвилював тогочасний народовольчий дух. Уже тоді дівчинка зрозуміла, що слабка стать — це носій сили. Образ жінок-бунтарок назавжди посів місце в серці дівчини. Особлива сторінка в житті Лу — зустріч із видатним поетом P. M. Рільке. Коли вони познайомилися, йому був двадцять один рік, їй — тридцять п'ять.
Лу Саломе стала рятівним якорем у долі поета Рільке: він страждав від нападів страху й неконтрольованих депресивних станів...
У Саломе вже тоді виявився специфічний талант, що незабаром зробить її чудовим лікарем: вона не шкодувала часу на те, щоб вникнути в суть сердечних переживань поета, терпляче вислуховувала його, намагалася разом із ним зрозуміти їхню причину і тим самим полегшити його страждання.
У Фріди Кало було три дні народження. Офіційно вона народилася у 1907 році, але твердила, що народилася на три роки пізніше разом із Мексиканською революцією. її батько був фотографом. Він обожнював доньку, вчив ретушувати фотокартки.
У шість років Фріда захворіла на поліомієліт і стала калікою — права нога в неї була коротша і тонша за ліву. Щоб приховати це, дівчинка носила чоловічі костюми і довге плаття. У школі діти називали її "Фріда — кістяна нога". Коли дівчинка залишалася на самоті, вона підходила до вікна, дихала на нього і малювала двері. Там, за цими дверима, жила її єдина подруга — звичайно, вигадана.
У п'ятнадцять років Кало вступила до престижної Національної підготовчої школи, щоб вивчати медицину. Вона відразу стала зіркою. Ніхто не вважав її нещасною, навпаки, чоловіки миттєво закохувалися в цю чорнооку красуню із розкішними косами.
Невдовзі з дівчиною трапилося нещастя: автобус, на якому їхала Фріда, зіткнувся із тролейбусом. Ніхто не вірив, що вона повернеться до життя. Але Кало знову перемогла — так вона народилася втретє.
Нове життя було нестерпним. Страшного болю дівчина намагалася позбавитися за допомогою наркотиків, алкоголю. Усі тридцять років після аварії були роками подолання болю, життєвих обставин, подолання самої себе. Перші ж три місяці, найстрашніші, вона провела у ліжку: вільними залишалися тільки руки, решта тіла була "закована" у спеціальний корсет. У той час Фріда почала малювати.
Я не претендую на роль геніальної письменниці, психотерапевта, художниці, але знаю точно, що життя кожної людини — це справжнє мистецтво. Отже, якщо ти себе вважаєш непересічною особистістю, ти повинен гідно прожити своє життя. Сила духу, цілеспрямованість, впевненість у правильності своїх вчинків і разом із тим повага до ближніх — це риси сильної людини, справжньої особистості.
Я справжня людина
На даний час на Землі проживає приблизно сім мільярдів людей. Вони вчаться, працюють, дружать. Але часто можна почути таке словосполучення як "справжня людина”. Що ж означає цей вислів? На мою в думку поняття "справжньої людини” входить багато дуже важливих для кожного якостей і рис характеру. По-перше, справжня людина повинна бути чесною та справедливою до всіх навколо. Така людина вміє допомогти в складній ситуацій навіть тоді, коли з іншою людиною вона знаходиться в не дуже гарних стосунках. Справжня людина вміє дружити: вона завжди відкладе себе та свої справи, щоб допомогти другові, заступитися за нього. Для неї дружба завжди на першому місці. Така людина обов’язково має в собі такі риси характеру як хоробрість, мужність та відвагу. Якщо потрібно, вона завжди вступиться за того, кого ображають, навіть якщо прийдеться попасти під удар. Справжній людині незнайомі такі слова як хитрість, злопам’ятність, недобросердність. Також ця людина завжди розуміюча, вона може увійти у чуже положення, піти на зустріч, коли цього потребує ситуація. Вона має свою думку, вміє ії відстоювати, але разом з цим вміє вислухати і думку опонента. Вона впевнена в собі, але при цьому не нагліє, та коли треба може бути скромною та тихою. Важливо відмітити, що вона завжди людяна та відноситься до інших якомога краще та людяніше. Вона не зобов’язана бути альтруїстом, але якщо потребується ії участь, завжди прийде на допомогу, навіть якщо вона в конфлікті з цією людиною. На жаль, не кожну людину можна назвати справжньою, бо зараз у світі багато людей, серед яких є як добрі, так і погані. Кожен повинен вміти розрізняти таких людей, а також виховувати в собі усі якості справжньої людини. Тут перелічені далеко не всі риси, присущі такій людині, насправді їх набагато більше, і я вважаю, що вони мають бути у кожному з нас!