Що таке Біблія? Це найвидатніша книга в історії людства, яка увібрала народну мудрість, втілила моральні основи людського життя. Ця книга не просто явище культури, вона — основа духовного буття світу, саме в Біблії — книзі усіх книг — можемо знайти шляхи вирішення таких проблем: життя і смерть, доля і душа людини, добро і зло... Хоча вона складається з багатьох книг, різних за жанрами, створених у різні часи різними людьми, але за суттю своєю Біблія є єдиною книгою, великою, вічною супутницею життя багатьох людей усього світу більше 2-х тисяч років. Вона вчить нас, як жити, що можна робити, а чого ні; якими треба бути, а що є негативним у наших характерах. Саме Біблія надихала письменників усіх часів і народів, бо багато століть вони використовували її теми, ідеї, образи, сюжети у своїх творах.
Біблійні матеріали знайшли широке відображення у творах письменників давньої української літератури, потім нової, а тепер і сучасної.
Знайомство зі Святим Письмом допомагає нам краще розуміти твори української та світової літератури.
Читаючи Біблію, ми засвоюємо духовні істини, розуміємо художню красу релігійних текстів. Саме вона вміщує в собі морально-етичний і естетичний досвід людства. Всі зневірені звертаються до цієї книги, продовжують шукати сенс свого життя, земного існування, відповіді на одвічні питання і водночас духовну опору в цьому гріховному, несправедливому світі.
Біблія для українського народу була і є не лише джерелом духовних істин, а й високохудожньою книгою.
Справжнє значення Біблії
У сучасному світі, який робить акцент на розумі, категоріях та системах, є
тенденція зосереджуватися на конкретних фактах Біблії - її правилах та
дороговказах – і систематизувати їх у релігійні догми. Ця тенденція призвела до
того, що багато хто значною мірою зосереджується на самій Біблії. Це,
безумовно, грандіозна помилка, бо якою б цінною книгою для нас не була Біблія,
та її цінність не є питомою. На відміну від того, що ми часто чуємо в багатьох
церквах, Біблія не має власної сили. Вона не є нашим єдиним джерелом віри. Вона
не є єдиним одкровенням Бога людині. Всі ці ідеї показують собою великі
непорозуміння навколо Біблії та приводять до зловживання нею.
Читаючи цю статтю, ви побачити, що ми зовсім не збираємося применшити безмежну
важливість Біблії. Ми лише кажемо, що вона є не кінцевою метою, а радше засобом
досягнення мети Шотландський автор і проповідник 19-го століття Джордж
Макдональд, чиї твори історично вплинули на Клайва Льюїса, стверджував те ж
саме. Він писав: "Такий погляд на Біблію здебільшого хибний. Адже вона
ніде не заявляє про себе як про Слово, Дорогу та Правду. Біблія веде нас до
Ісуса –невичерпного Одкровення Бога, яке триває й досі. Саме Христос, в "в
Якому всі скарби премудрості й пізнання захованні", а не Біблія, спасає
нас приводячи до Бога".
Коли ми залишаємо поза увагою цю основну істину про те, що Святе Письмо
відкриває нам Святого Бога, який прагне встановити з нами близькі стосунки, ми
залишаємо поза увагою найголовнішу мету Біблії. Ісус розумів, що можна ретельно
вивчити Святе Письмо, та втім не звернути увагу на його звістку про стосунки.
Він попереджав фарисеїв: "Ви вивчаєте Святе Письмо, бо думаєте, що через
нього знайдете вічне життя. Але ж це Святе Письмо свідчить і про Мене! Та ви не
хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя" (від Івана 5:39-40).
Я побоююсь, що надто багато пасторів, учителів та молодіжних лідерів готові
сказати, що вивчають Біблію для того, щоб краще свідчити про Божу істину іншим,
замість того щоб усмоктувати в себе цю істину та входити до ще ближчих
стосунків з Христом. Я знаю, наскільки легко потрапити в пастку цієї помилки.
Коли я зустрічаю юнаків, що стикаються з болем невдач, які є наслідком їхнього
хибного вибору, моє серце переповнює бажання поділитися з ними словами Біблії
як підручника життя. Я хочу допомогти їм дізнатися про переваги правильної віри
та правильного вибору. Втім я постійно нагадую собі, що правильні вчинки
походять не від правил, а від правильних стосунків з Богом. Коли ми викладаємо
молоді Біблію не як книгу правил або подорожню карту, а як заклик вступити до
близьких стосунків з Богом, ми тим самим повністю викладаємо їм Божий план.
Переображене життя, уподібнене до "образу Його Сина", не походить від
використання Святого Письма в якості посібника з порадами або підручника з
серії "Допоможи собі сам", за допомогою якого ми виробляємо приватну
істину, що пасує особисто нам. Воно не походить від намагання проявляти послух
Біблії як набору правил або від дотримання її принципів та прагнення жити
доброчесно. Жити в уподібненні Христу вдається лише тоді, коли ми входимо в
особисті близькі стосунки з Христом, підкоряємося Святому Духу, даємо Йому
оселитися в наших Серцях. Єдиний спосіб жити в уподібненні Христу полягає в
тому, щоб дозволити Йому жити цим життям у нас силою Святого Духа, що мешкає в
нас.
Нехай ніщо з вищесказаного про зловживання Біблією як книгою не змусить вас
вважати її неважливою. Вона надзвичайно важлива.
Для багатьох із нас це перше знайомство з особою Бога. Звичайно, Він відкриває
нам Себе й іншими шляхами. Ми всі багато дізнаємося про характер Бога,
спостерігаючи за природою, і про любов Божу, що відображається в житті інших
людей. Він також відкриває Себе пишучи Свій закон на наших серцях (до римлян
2:15; до Євреїв 10:16). Але через Біблію Бог конкретно і недвозначно ототожнює
Себе з вищою силою, що стоїть за всім цим. Протягом цілої Біблії Бог, по суті,
каже нам: "Я зберіг для вас Моє письмове одкровення, щоб ви використали
його як окуляри, через які ви зможете побачити Мене. Читайте цю книгу, щоб
пізнати Мене. Вступіть у близькі стосунки зі Мною, і завдяки нашому спілкування
ви матимете насолоду від справжнього сенсу життя".
Доки ми презентуємо нашій молоді Білію як релігійну систему або набір мудрих
корисних настанов, вони ставитимуться до неї не як до універсального одкровення
Єдиного правдивого Бога, а як до однієї з альтернатив у морі правд, що
змагаються між собою. Якщо вони і ставитимуться до неї серйозно, вони зроблять
з нею те, чого їх навчає спотворена і фальшива філософія постмодерністської
культури. Вони обмежаться тією частиною Біблії, яка їм пасуватиме, і решту
відкинуть. Вони будуть опиратися заявам про те, що християнство є єдиною
правдивою вірою, бо культура змушуватиме їх відкидати будь-яку заяву про монополію
на істину як нетолерантну, як засіб встановлення влади однієї людської групи
для панування над іншими.
Ми повинні презентувати Святе Письмо не як одну з релігійних систем, а як
спосіб познайомитися з Єдиним правдивим Богом, з книгою, що розповідає про Його
всеосяжну любов та прагнення до спілкування. Життєво важливо, щоб наша молодь
зрозуміла принципові різницю між християнством та всіма іншими віруваннями. Як
тільки вони зрозуміють цю різницю, це має змінити їхнє життя. Буддизм, індуїзм,
іслам, конфуціанство – всі інші релігії базуються на вченні їхніх засновників.
Навіть якщо прибрати цих засновників зі сцени, ці релігії залишаться
неушкодженими, бо суттю цих релігій є саме вчення. Але приберіть Христа з
християнства, і воно не встоїть. Християнство не схоже на жодну релігію. Його
сутність не в його вченні, а в особі самого Христа. Християнство – це не заклик
до вивчення нової системи самовдосконалення або кращого життя. Не призначене
воно і для задовільних пояснень невимірного глибоких таємниць життя. Його не
було розроблено людськими філософами як систему, що визначає етичну поведінку.
Його не було винайдено в лабораторіях та пристосовано до потреб людей як ліки,
що можуть допомагати долати труднощі життя. Це заклик до єднання з Ним, щоб
через це єднання досягати тієї "єдиної речі", якої справді потребують
усі люди на землі – остаточного здійснення прагнення до вічних стосунків чистої
любові. Як тільки ми встановлюємо цей близький особистий зв'язок, вступаємо у
стосунки з Богом, учення Біблії стає безцінним керівництвом для узгодження
нашого життя З Його волею та характером.
Якщо те, що відкриває Біблія, хибне, то культура має рацію – християнство не
має жодних підстав претендувати на монопольне володіння правдою. Але якщо заяви
Біблії об’єктивно правдиві, то Бог саме такий, як Він говорить про Себе:
один-єдиний Бог у цілому світі, який каже, що тільки в спілкуванні з Ним ми
знайдемо повноту, сенс та любов. Якщо ця заява – правда, то цілком не важливо,
чи вона політ коректна. Не важливо, що своєю заявою на ексклюзивність вона
ображає культурні умовності. Не важливо, що вона здається не толерантною до
інших вірувань. Якщо це правда, то це правда все інше не має значення.
Християнство – це правда, цебто реальність. Вона приходить до нас у твердій
незмінній упаковці серозних фактів, підтверджених історично. Бог справді
приходив на землю як людина з плоті й крові. Справжній Бог-Особа, живий нині в
буквальному смислі слова, хоче ввійти в життя кожної людини, яка відкриває Йому
своє серце. Це не метафора, не міф, не яскраве порівняння, призначене для
передання філософської абстракції. Це буквальна правда, вона означає саме те що
означають слова, які ми вживаємо, говорячи про неї. Бог помер на хресті, щоб
усунути твою провину гріха, і Він може жити в нашому житті, маючи з нами
близькі люблячі стосунки віднині й назавжди. Наша молодь мусить знати ці факти.
Вона мусить знати, що Біблія реальна та об’єктивна і не залежить від того, що
ми думаємо про неї.
Ось чому, коли Бог говорить, нам краще слухати. Коли Він каже, що хоче
перетворити нас на Свою подобу, нам варто скоритися й погодитися на цю
операцію. Якщо Єдиний Бог, що побудував всесвіт, створив і нас, є сенс у тому,
що тільки Він і ніхто інший може казати нам, як виконати наше призначання і
надати нашому життю неймовірної нескінченої радості.
(Матеріал статті взято з книги "Слово, що будує стосунки", Джош
Мак-Дауелл.)
На світі є книга, яка вважається однією з найстародавніших. Її називають Книгою Книг. Писати її почали ще кілька тисяч років тому. Це Біблія, священна книга християнської релігії.
Перша книга Біблії називається Книгою Буття. Там розповідається про створення світу, Адама та Єву. Біблія поділяється на Старий та Новий Заповіти. Старий в основному розповідає про історію єврейського народу, там описано багато жорстокостей, тому його читають мало. Він вважається священною книгою для релігії іудаїзму теж.
У Біблії викладені моральні закони, принципи. У Старому Заповіті це десять заповідей: не вкради, не убий, шануй батьків та інші. Багато важливих принципів моралі розказано в Новому Заповіті теж.
Я більше ознайомлений з Новим Заповітом. Новий Завіт розповідає про Сина Божого Ісуса Христа, його чудове народження у Діви Марії. Він вчив добру, воскрешав мертвих, зціляв хворих. Прості люди захоплювалися ним та запрошували його в гості. Але церковники побачили в Ісусі загрозу для себе. Вони злякалися того, що люди слухають його більше, ніж їх.
Біблійне Євангеліє розповідає про те, як Іуда зрадив свого Вчителя, як Понтій Пілат судив Ісуса, як пророка розіп'яли на хресті. А потім Ісус воскрес та явився своїм учням та ученицям.
Люди дотримуються в житті далеко не всіх настанов Христа. Навіть в церкві. Наприклад, Ісус свого часу вигнав з храму торговців. А сьогодні в кожній церкві продають свічки, книжечки, іконки, беруть гроші за хрестини та інші обряди. Я думаю, що якби всі люди дотримувалися біблійних заповідей, принципів, то жити в світі стало би набагато краще.
Біблія чинить великий вплив на літературу. Українські письменники, наприклад, використовують біблійні легенди, образи, притчі, заповіді в своїх творах. Прикладом можуть служити поема Т. Шевченка "Неофіти”, його поезії "Ісайя. Глава 35”, "І мертвим, і живим, і ненародженим”, "Чорнобильська мадонна” І. Драча, та інші твори.
Обітниці - це зобов'язання Бога зробити щось. Якщо у вас проблема, то треба знайти в Біблії вірш, який обіцяє виконати те, чого ви потребуєте для вирішення проблеми і стояти на ньому (тобто прийняти його, виконувати, практикувати його і вірити, що це станеться)
В Біблії близько 7000 Божих обітниць, через які Бог бажає благословити всі сфери нашого життя (здоров'я фізичне і духовне, матеріальне благословення, спасіння тощо). Ми отримали доступ до Божих обітниць через перебування в Ісусі Христі. Невіруючі, неспасенні люди не можуть скористатися ними. Перебування у Христі включає регулярне спілкування з Ним у молитві, читання Біблії та послух Слову Божому.
"Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними, що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю." (Ефес. 2:11-13)
Божі обітниці є умовними і не виконуються автоматично. Щоб конкретне Божа обітниця виповнилося, треба щось зробити, тобто практичноздійснити Божу обітницю.
Найбільшважливі обітниці Божівідносяться до реальних ситуацій нашого життя,у яких ми потребуємо допомоги або благословіння від Бога.
Щоразу перед читанням Біблії просіть Духа Святого допомогти вам зрозуміти духовні істини
"Покликай до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаїш!" (Єремiя 33:3)
Вивчення Біблії - це пізнання Ісуса Христа. Біблію треба читати з шануванням і благоговінням, так, як ніби ви сидите біля ніг Учителя. Адже читання Біблії - це спілкування з Богом. Біблія - це ваш духовний хліб.
Читайте Біблію щодня, в тихому
і спокійному місці, де вам ніхто не заважає. Поставте перед собою мету краще
пізнати Бога і себе через спілкування з Ним. Починайте читання з молитви.
Просіть Бога розкрити вам Себе і Свою волю. Сповідайтеся у гріхах, які можуть
перешкоджати вашому наближенню до Бога.
Ведіть духовний щоденник для запису думок і духовних переживань під час
читання. Міркуйте над прочитаним текстом. Визначте, у якому вірші виражена
головна думка. Чи є у прочитаному тексті вказівки, яких потрібно дотримуватися?
Чи є обіцянки, які відносяться до вас особисто? Яку користь принесе мені
прийняття істини, викладеної в тексті?
Закінчуйте заняття молитвою. Запитуйте про все, що вам не зрозуміло, просите,
щоб Бог дав вам розуміння Слова Його.
Ніяка, навіть найкраща книга не замінить Біблію. Слово Боже навчає, викриває, виправляє, наставляє в праведності, допомагаючи людині змінитися і бути готовим до виконання Божої волі.
"Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова." (2 Тим. 3:16-17)
Коли йдеться про те, що слово Боже навчає, мова йде не про придбання інформації, але про отримання одкровення від Бога, яке змінює серце. Результатом такого навчання будепереміна у поведінці людини. Читаючи Біблію, ми вчимося правильним речам, які необхідно робити для зростання у святості, ходіння в мудрості Божій. Нам важливо вчитися приймати виправлення з Слова Божого. Послух - це ознака зрілості християнина.
"і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість." (Римл. 12:2)
Бог дав нам Своє Слово, щоб ми змінилися і були готові до виконання Його волі. Саме через читання Біблії (а також молитву) ми пізнаємо Його волю. Бог ототожнює Себе зі Своїм Словом, отже,вивчаючи Слово, ми пізнаємо Бога.
Слово Боже має силу, щобврятувати нас у різних сферах життявід руйнування і ураження. Але для того, щоб це відбувалося, серце людини повинно бути чистим від усього неправильного перед Богом.
Яку роль відіграє Біблія в житті християн?
Біблія (Слово Боже) -це священна книга, у якій записано Божі одкровення для людини, отримані протягом багатьох тисячоліть. Це книга божественних вказівок. Вона дає нам заспокоєння в горі, рішення життєвих проблем, осуд гріха і духовну зрілість, яка так необхідна для подолання наших труднощів.
Тільки Біблія розкриває правду про Бога, вказує шлях до вічного життя, пояснює вічні проблеми гріха і страждань. Слово Боже правдиво відповідає на питання, які споконвіку хвилювали людей: Як з'явилася людина? Що відбувається з людьми після смерті? Чому ми тут на землі? У чому значення і сенс людського життя?
Дуже важливо, щоб Біблія мала авторитет у житті людини. Вона є основним і єдиним джерелом будь-якого християнського вчення. Не можна любити Бога і не любити Його Слова.
Біблія являє собою зібрання книг, написаних під керівництвом Бога людьми, що жили у різні віки. Вона ділиться на дві частини: Старий Заповіт, який розповідає про участь Бога в житті єврейського народу до приходу Ісуса Христа, і Новий Заповіт, який дає відомості про життя і вчення Христа у всій Його правді і красі.