Твір Ліни Костенко "Маруся Чурай"

Головна ідея твору Маруся Чурай, котрий написаний Ліною Костенко, є сила українського народу в його дусі, могутності і саме головне в глибокій вірі. В даному творі є дві сюжетні ліній, котрі проходять однак через одну. Перша це є Маруся, а друга це боротьба українського народу, проти польської шляхти. Твір є великий та має 9 розділів.

В першому розділі йдеться про звинувачення в отруєнні Бобренка, однак у цей час на сторону захисту Маруся стають могутні козаки.

В другому розділі, полк вирушає на захист свого народу.

В третьому розділі, Маруся сидить у в’язниці, та у цей час, вона згадує своє дитинство, родину, батьків. Також зрада Гриця. Та даний розділ закінчується на тому, що Марусю хочуть стратити.

Четвертий розділ - втілює в собі великі зміни, а саме Іван немов на крилах прибігає до Богдана Хмельницького, та розповідає про жахіття над Марусею, та внаслідок чого останній скасовую даний приговор страти.

В п’ятому розділі - Маруся стоїть та чекає своєї смерті, а саме страти. На в круги зібралось чимало людей, котрі обговорюють її, та діляться своїми плітками. У цей момент на площу вривається Іван з указом, про помилування Марусі, та героїзм її батька над Україною.

В шостому розділі - Маруся їде до Києва, та по дорозі вона знайомиться з філософом, який розповідає їй багато чого цікавого.

В сьомому розділіи «Маруся Чурай» - Іван їде до запорожця, котрого ще раніше було визволено з полону з поганою новиною, а саме про наступ на землю. Однак після почутого запорожець не покидає свого краю, та залишається там до кінця.

В восьмому розділі - йде війна, однак ворота Полтави стоять міцно і польським загарбникам не вдається пройти охорону. Іван насмілився на важливий вчинок, та пропонує Марусі руку та серце, однак остання відмовляє йому.

В дев*ятому розділі - Маруся прощається з Іскрою, та хвороба ламає її. Місто повертає своє попереднє існування, на площі ходять козаки та співають пісні про Гриця.

А завершенням цього твору Маруся Чурай є закладена доля Марусі та України, та в продовж усього твору ці лінії завжди переплітаються між собою.