Словник мови письменника
8.15. Словник мови письменника
Словник мови письменника – словник, що подає лексико-фразеологічний перелік, пояснення та кількість слів, що їх уживав письменник (у всій творчості або в одному з творів).
За повнотою інформації словники мови письменників поділяють на:
·власне словники, які будують за принципом словників тлумачного типу (пояснюють значення слів, подають ілюстрації, граматичні та стилістичні характеристики) з елементами частотного і граматичного словників (із зазначенням частотності слововживання та наявних у тексті словоформ);
·словопоказники до мови письменників (із зазначенням місця розташування слова в тексті, іноді частотності його вживання.
Першою спробою укладання словника мови письменника є «Словничок Шевченкової мови» (1916 р., містить приблизно 7 тис. слів) та «Українсько-російський словничок до «Кобзаря» Т. Г. Шевченка» (1917 р., приблизно 3500 слів).
Відомі такі словники мови письменника:
·«Словопокажчик драматичних творів Лесі Українки», М. Бойко (1961 р.);
·«Словник мови Шевченка»/За редакцією В.С. Ващенка, т. 1-2 (1964 р.);
·«Художнє слово Василя Стефаника» І. І. Ковалика, І. Й. Ощипко (1972 р.);
·«Словник мови творів Г. Квітки-Основ’яненка», т. 1-3 (1978-1979 рр.);
·«Епітети поетичної мови Т. Г. Шевченка» В. Ващенка (1982 р.);
·«Лексика поетичних творів Івана Франка» І. Ковалика, І. Ощипко, Л. Полюги (1990 р.);
·«Словник рим Є. П. Гребінки» І. Гурина (1992 р.);
·«Конкордація поетичних творів Т. Шевченка» у 4-х томах (2004 р.).