Синтаксичний розбір простого речення
Просте речення – речення, яке має одну граматичну основу (підмет і присудок, або тільки підмет, або тільки присудок).
Синтаксичний розбір простого речення складається з таких компонентів:
1. Визначити і підкреслити граматичну основу речення (підмет (головний член речення, який вказує на особу, предмет, явище і відповідає на питання називного відмінка хто?, що?, у реченні підкреслюється однією лінією), і присудок (головний член речення, який вказує на дію, на те, що підмет робить, який він є, що з ним робиться і відповідає на питання що робити?, що зробити?, що буде робити?, в реченні підкреслюється двома лініями). Підмет і присудок – головні члени речення, які становлять його граматичну основу).
2. Підкреслити другорядні члени речення (додаток (другорядний член речення, який вказує на особу, предмет, явище і відповідає на питання непрямих відмінків, тобто усіх, крім називного( родовий відмінок (кого?, чого?), давальний відмінок (кому чому), знахідний відмінок (кого?, що?), орудний відмінок (ким?, чим?), місцевий відмінок (на(у) кому, чому?), в речення підкреслюється пунктиром) , означення ( другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета, або приналежність комусь, відповідає на питання який?, яка?, яке?, чий, чия, чиє?, в реченні підкреслюється хвилястою лінією), обставина (другорядний член речення, який вказує на мету, причину, спосіб дії, на міру вияву ознаки, на час і місце, відповідає на питання як?, яким способом?, наскільки?, в якій мірі?, коли?, куди?, звідки?, в реченні підкреслюється рискою з крапкою).
3. Тип речення за метою висловлювання (розповідне (йдеться про події, які відбуваються, відбулися, або будуть відбуватися), питальне (містить запитання), спонукальне( речення, яке спонукає до дії, у якому виражається заклик, прохання, побажання).
4. Речення за інтонацією (окличне (висловлюється з підвищеною інтонацією) чи неокличне).
5. Односкладне (має або підмет, або присудок) чи двоскладне (має і підмет, і присудок).
6. Поширене (містить другорядні члени речення) чи непоширене (не має другорядних членів речення у своєму складі).
7. Повне (є усі члени речення) чи неповне (якийсь член речення пропущено, але його легко можна відновити зі змісту ( Старе дерево ламається, а молоде - хитається).
8. Ускладнене ( має вставні слова, звертання, однорідні члени речення) чи неускладнене (не має вставних слів, звертань, однорідних членів речення).
Зразок усного синтаксичного розбору простого речення:
І, може, в ту годину, в ту хвилину, родилась пісня.
(Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом може, що називає невпевненість).
Зразок письмового синтаксичного розбору простого речення:
На щастя, життябез несподіванок не обходиться.
(Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом на щастя, що називає радість).
Я, звісно, мрійник був.
(Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, непоширене, повне, ускладнене вставним словом звісно, що називає впевненість).
Ви, певне, не були там ніколи.
(Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом певне, що називає невпевненість).
Може, верну зновумоє тихе слово?
(Речення питальне, неокличне, просте, односкладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом може, що називає невпевненість).
Ніде, здається, такої краси я не бачив.
(Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставним словом здається, що називає невпевненість).