|
Тире між частинами безсполучникового складного речення
|
|
Правило |
Приклад |
|
Тире ставиться, ящо зміст частин протиставляється. |
Не вмер поет – його втомило горе. (Б.Лепкий.) Ростуть не гаї – скрипкові оркестри стоять. Шумлять не ліси – скрипкові оркестри лунають. (Є.Гуцало.) |
|
Тире ставиться, якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того, про йдеться в першій частині. |
Посієш вчинок – виросте звичка. (Нар.творч.) Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне. Вселюдське замовчиш – обчухраним зростеш. (П.Тичина.) В хазяйки бочка протіка - вона гука бондарчука. (Р.Бернс.) |
|
Тире ставиться, якщо друга частина виражає різку зміну подій. |
Стрибок – і ленти одлітали! Відплив – і ленти на плечі! (П.Тичина.) Ми різко зійшлися в танці – аж гудзики відірвались... (Д.Павличко.) |
ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати. Визначити смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень.
Урожай не земля родить – його людськіруки творять. Посієш недбало – збереш мало. Твоя земля – твій на ній хліб. Земля багата – народ багатий. Дай землі – вона дасть тобі. Штовхни у стіл – ножиці обізвуться. Стара пісня – нові струни.
Народна творчість.
* Попереджувальний диктант. Записані речення прочитати, правильно їх інтонуючи.
І. Глянеш – в плесі відбиті справжні зорі небесні. (Д.Білоус.) Десь попід сонцем літаки летять – лише сліди їх мають білогриво. (М.Самійленко.) Підніми тільки очі угору – знову станеш ти наче дитя. (М.Богданович.) А прийде ніч – болить душа словами. (Л.Костенко.) Оглянуся назад – ледве видно в туманах стежину. А прислухаюсь – ледве якісь там ячать голоси. (М.Рильський.) Пісень причастились бджолиних – можна й у путь! (Є.Гуцало.) Дивлюсь в віконце – поле біле. На обрії десь – пасмо гір. (С.Черкасенко.) Те слово не Біблійне, не з Корана – з народних дум те слово постає. (П.Воронько.) Згинуть воріженьки, вщухнуть прокльони – спиниться бій. (С.Черкасенко.) Розбився вал, утихла буря – більш валів не стало. (Леся Українка.) На хмарах горбатих громи роз’їжджають возами, громи роз’їжджають у хмарах – вози гуркотять. (Є.Гуцало.)
ІІ. Доріг немало – я люблю одну. (М.Волощук.) Погасла даль – вляглись діброви. (Д.Горішний.) Минула нічка – день зробився. (Б.Лепкий.) У тебе смуток – в мене ревний жаль. У тебе вечір - в мене ніч і даль. (А.Малишко.) Тріпнувся легіт – вже шумить ліщина. (В.Лупейко.) А вітер хмари позганяв – ось-ось шугне на землю злива. (Т.Угрин.) Ніжно як цвіла моя калина – крізь усе життятой лине цвіт. (В.Письменний.) Верхів’я в’януть – корінці зачахли. (С.Назарик.) Сальвія цвіте – аж червоніє вся веранда. (М.Клочко.) Картопля в мами дружно зацвіла – увесь город біляво-фіалковий. (Л.Малецький.) Сіло сонце – почали вечеряти. (Панас Мирний.) Сонях крутиться – день буде й завтра – істини простішої нема. (М.Самійленко.) Отак невблаганно стікають роки. Замуляться броди – не стане ріки. (О.Зорич.) Вітрець комиш колише – шуми, шуми, комише. (Р.Бернс.)
* Робота з підручником. Колективне виконаннявправи 207.
* Завершити народні прислів’я, записати їх. Обгрунтувати вживання тире.
1. Про землю піклуєшся – ... 2. Сиділи три дні – ... . Пожалів вовк кобилу - ... . Чумакові віз ламається – ... . Розкажи другу - .... . Грім не гряне - ... . Багато диму - ... . Коза з вовком тягалася - ... .
Народна творчість.
Для довідок. 1. ... золотим зерном милуєшся. 2. ... висиділи злидні. 3.... зоставив хвіст і гриву. 4. ... чумак ума набирається. ... піде по кругу. ... мужик не перехреститься. ... мало тепла. ... одна шкура зосталася.
* Накреслити схеми речень. Пояснити вживання розділових знаків. Усно зробити синтаксичний розбір одного з речень (за схемою, поданою на с. 115 підручника).
Життя тече, немов сухий пісок: недавно ранок був - настала нічка. (М.Дубович.) Надвір вийдеш – дощ та туман непроглядний; в хаті не краще: сіро, аж жовто, наче димом накурено. (Панас Мирний.)
* Самостійна робота. Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Записані речення прочитати, правильно їх інтонуючи.
І. Зробив добро для тебе чоловік – ти вдячний будь йому повік. Зробив добро ти чоловіку – приємно буде вам обом. Не прагни тільки, щоб довіку за це він став твоїм рабом. (Д.Білоус.) Заздрість ходить, носом водить, зло насіє – лихо вродить. (В.Герман.) Не діли душі наполовину – тріщини іржа покриє враз. (П.Камінський.) Сивий лірник заспіває – в когось скотиться сльоза. (Б.Гірський.) Кожне слово хай іскриться – мова не загине. (С.Мордач.) Мова - це річка живої гарячої крові, висохне річка - й народу на світі нема. (О.Рубан.)
ІІ. В морі я хотів печаль свою втопить – я до моря вийшов рано – море спить. І мені його будити стало жаль – залишилася мені моя печаль. (Д.Павличко.) То не білі лебеді в небо вилітали - горді на Русанівці зводились квартали. (Д.Луценко.) Прийшла пора – гриби лісами бродять, нас павутиння срібне перейма. (В.Гужва.) Сонце високо на небі – коцюбою не сягнеш. (М.Танк.)
ІІІ. В лузі співа соловейко – пісня захоплює дух. (М.Старицький.) Повернулись додому лелеки – будуть люди на щастя багаті. (М.Дубов.) Вгору глянув – небесно усміхнулась блакить. (Д.Білоус.) Давайте знов перейдемо до лірики – очистять душі хай її рядки. (А.Зігора.) Так шумить поріг – людського голосу не чутно. (Л.Костенко.) Світ в казковій пливе тишині – не шелеснуть ні віти, ні кроки.(П.Воронько.) Чоло гаряче опущу в долоні - дорогоцінні хвилі забуття! (В.Кордонець.)
* Накреслити схеми поданих речень. Обгрунтувати вживання розділових знаків.
От перед світом Кіт довідаться біжить – аж Щука без хвоста лежить: прокляті пацюки одгризли. (Л.Глібов.) Не завидуй багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові – він все те наймає. (Т.Шевченко.) Настане ніч – з берези сльозиллються і вітрик по траві тихенько шелестить... (Л.Глібов.) Світ міняється, як світ у довічній колисанці:одійшов надвечір дід – онуча знайшлося вранці. (Б.Олійник.)
V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. П.13, вправа 217 (І).
Уроки № 39-40
Зв’язне мовлення
Письмовий стислий переказ тексту публіцистичного стилю
Мета: на основі здобутих текстологічних знань формуватитакі текстотворчі вміння, як уміння визначати тему й головну думку тексту, стиль та основний і допоміжний типи мовлення, самостійно складати його план, трансформувати план докладного переказу у план переказу стислого, самостійно добирати адекватні змісту та прослуханому зразкові виражальні засоби мови, реалізувати задум (стисло відтворювати вихідний текст-зразок); формувати вміння стисло переказувати текст зі збереженням стильових вимог; виховувати почуття патріотизму, національної гідності; розвивати слухову пам’ять, логічне мислення, усне й писемне мовлення, удосконалювати навички відрізняти головне від другорядного; уточнювати й збагачувати словниковий запас учнів.
Обладнання: текст для переказу.
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Підготовка до роботи над переказом.
* Читання тексту вчителем або учнями.
*З’ясування лексичного значення вжитих у тексті переказуслів, які перебувають у пасивному словнику учнів.
*Визначення теми та головної думки тексту.
*Визначення стилю тексту, з’ясування стильових ознак. Визначення покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.
*Самостійне складання плану прослуханого тексту. Трансформація складеного плану детального переказу на план переказу стислого.
*Повторне читання вчителем тексту.
ІІІ. Самостійна робота над переказом (на чернетках).
ІV. Підбиття підсумків уроку.
V. Домашнє завдання. Підготуватися до усного твору на суспільну або морально-етичну тему у публіцистичному стилі (теми див. уроки № 42-43).
Текстипубліцистичного стилю для стислого переказу
1. Навіщонам українознавство
Ми століттями не мали власних шкіл, вузів, друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.
Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.
Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.
Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.
І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалисявпродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.
Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.
Саме томунеобхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.
Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.
Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні. Це пізнання не лише наших чеснот, а й хиб та вад, що прирікають нас важко жити. (За В.Шевчуком; 330 сл.)
·Пояснити лексичне значення слів деформація (спотворення чогось під впливом зовнішніх сил), подвижник(людина, здатна на подвиг, самопожертву заради досягнення високої мети), етногафія (галузь історичної науки, яка вивчає культуру й побут народів світу, їх походження, розселення, культурно-побутові взаємозв’язки) .
·Дібрати синоніми до слів тлумачити,плекати, гіпертрофований, чесноти.
·Скласти план детального переказу (орієнтовний: І. Ми століттями не могли говорити про себе правду. ІІ. Як тлумачить історію загарбник. ІІІ. Світоглядні деформації українців. 1. Бездумне сприйняття імперських схем. 2. Вбачання пупу землі у своїй батьківщині. ІV. Ми пізнавали себе завдяки праці сподвижників. V. Наші багатства. 1. Фольклор та етнографія. 2. Щоб не згасала історична пам’ять. 3. Багатовікова література. 4. Своєрідність музики, архітектури, образотворчого мистецтва. 5. Знати складники книги українознавства. VІ. Чому необхідні наука й шкільний предмет "українознавство”. 1. Не для вивищення національної пихи. 2. Для пізнання власних коренів. 3. Знати не лише чесноти, а й хиби).
·План детального переказу перебудувати на план переказу стислого (орієнтовний: І. Чому ми століттями не говорили про себе правди. ІІ. Світоглядні деформації українців. ІІІ. Чим ми багаті. 1. Фольклор та етнографія. 2. Література. 3. Своєрідне мистецтво. VІ. Навіщо нам потрібне українознавство).
·Написати стислий переказ тексту.
2. Поезія й проза професій
Редакція журналу щодня одержуєчимало листів. Ці листи щирі й відверті. Відчувається, що їх авторам хочеться висповідатися, спитати поради. Адже розповісти про себе все, навіть найінтимніше, найпозавітніше, незнайомій людині легше, ніж найближчому другові.
Ці два листи прийшли одночасно. Обидва від дівчат, від ровесниць. Одна дівчина, закінчивши школу, пішла працювати доканцелярії. Її пригнічує одноманітність хай і нескладної, але такої буденної праці. Вона заздрить тим, хто завжди у дорозі, хто ночує в наметах, хто бачить над собою не стелю, а зоряне небо.
Інша дівчина стала геодезистом.Тижні, а то й місяці вона проходить у полі, тому так сумує за гамірливим містом, так заздрить своїм ровесницям, які можуть хоч щовечора відвідувати якщо не музеї й театри, то принаймні дискотеки.Професію свою вона ненавидить. "Мені здається, я сіла не в свій поїзд. Треба б пересісти, але як же непросто це тепер зробити...”, - пише вона.
Справді, тепер це непросто. Як і непросто, врешті, вибрати той самий "свій” поїзд вчасно і правильно.
Які неправдиві, просто-таки бутафорські уявлення має наша молодь про різні професії! Лікар – це для неї обличчя у марлевій пов’язці, яскрава лампа над хірургічним столом. Родичі очікують біля дверей операційної, вже з квітами, бо наперед переконані, що операція пройде блискуче. Сталевар – це для молодих твердий погляд, рішучий вираз мужнього обличчя, яскраве полум’я мартену... Геолог - це рюкзак, едельвейси, водоспади, ризиковані, проте завжди вдалі переправи через бурхливі гірські річки, гітара біля мальовничого багаття... Звичні штампи.Саме такими "ієрогліфами” протягом десятиліть зображувалисяпрофесії у наших кінокартинах, журналах та книжках.
Як же легко зобразити зовнішні атрибути професій! І як нелегко розкрити істинну суть фаху! Тут вже треба збагнути прозу щоденної копіткої праці людей, бо ж без прози не існує поезії.
Життя геолога – це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, побутова невлаштованість, часто бездомність і безсімейність. Крім краси гірських ущелин та екзотики дрімучих хащів, це люті комарі й набридлива мушва, це безкінечна втома, якнайтяжча фізична праця і, пробачте, антисанітарія.
Життя лікаря-хірурга – це безперервне фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок (а тут нічим не можна гидувати). Це будні прийому стражденних і, буває, роздратованих хворих, це виснажливі нічні чергування. І знову – втома, втома, втома. Нерідко –це й найтяжчий моральний обов’язок сказати рідним, що врятувати хворогопопри всі зусилля не вдалося...
Життя вчителя - це не лише оберемки квітів у день екзаменів. Це стоси зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах, це сорок учнів з різними, такими непростими характерами... І то в кожному класі по сорок, а скільки усього? А протягом життя?
Як мало ми знаємо про працю людей, що нас оточують! Як часто звичний штамп професії затуляє від нас суть людини, яка цій професії присвятила життя! І не помічаємо ми ні людськоївідповідальності, ні наполегливості, ні старання, ні терплячості, ні натхнення. Хоч фахівці, як і професії, бувають різні.
Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й поезії професій, які вас зацікавили! Щоб не довелося потім пересідати у інший поїзд. (З журн.; 490 сл.)
·Пояснити лексичне значення слів геодезія (наука про зображення земної поверхні на планах і картах, про методи вимірювання на місцевості); геологія (наука про речовинний склад землі, утворення й розміщення корисних копалин), бутафорський(перен. показний, несправжній), атрибут (постійна ознака чогось), штамп (перен. шаблон), ієрогліф (тут: знак, символ), екзотичний (тут: незвичний, химерний, дивовижний).
·Дібрати синоніми до слів
·Скласти пландетального переказу тексту (орієнтовний: І. Листи до редакції. ІІ. Два листи прийшли одночасно. 1. Одноманітність канцелярської роботи. 2. Невлаштованість геодезиста. 3. "Сіла не в свій поїзд...”ІІІ. Як вибрати "свій” поїзд? 1. Бутафорські уявлення молоді про професії. 2. Звичні штампи професій. 3.Нелегко збагнути суть фаху. 4. Штамп професії затуляє його суть. ІV. Придивляйтеся! )
·Перебудувати план переказу детального на план стислого переказу. (орієнтовний: І. Роздуми над листами до редакції. ІІ. Як сісти у "свій” поїзд? 1. Чим пояснюється викривлене сприйняття професій. 2. Вдивлятися у суть фаху. ІV. Запорука правильного вибору).
·Написати стислий переказ тексту.
Урок № 41
Тeматичне тестування (тема: Безсполучникове складне речення)
Мета: систематизувати й узагальнити вивчене про безсполучникове складне речення; з’ясувати рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та навичок щодо теми "Безсполучникове складне речення”; удосконалювати вміння застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, навички самостійної роботи, пунктуаційні та орфографічні навички.
Тип уроку: комбінований урок ( систематизація й узагальнення вивченого; перевірка й облік здобутихмовних знань, умінь, навичок).
Обладнання: тестові завданняю
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.
*Робота з підручником. Відповіді на запитання, подані у вправі 218 (с.111).
Опрацювання таблиці "Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні (с. 112).
ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.
*Робота біля дошки. Записати речення, накреслити йогосхему. Пояснити вживання розділових знаків. За схемою, поданою на с. 115, усно зробити синтаксичний розбір речення.
Довіку не буде із мене раба, душа поневажить полони. (В.Стус.) Я вийду сама проти бурі і стану – поміряєм силу! (Леся Українка.) Все-таки ми не за вітром пустили слова: у помислах ваших і наші прокинулись гени. (Б.Олійник.)
ІV. Повідомлення мети перевірки й способів її проведення. Інструктаж щодо проведення тестування.
V. Проведення тестування.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (зразки)
1. Безсполучникове складне речення - це
а) речення, в якому прості речення об’єднані за змістом та інтонацією без допомоги сполучників і сполучних слів;
б) складне речення, яке складається з двох або кількох простих речень, що з’єднуються сполучниками і одне з яких є залежним від іншого;
в) складне речення, яке складається з двох або кількох простих речень, з’єднаних сполучниками і рівноправних між собою.
Скласти (пригадати) й записати безсполучникове складне речення (напр.: Осика раз у раз зітхає, осика сонно шелестить. (П.Тичина.)
2. Між двома частинами безсполучникового складного речення крапка з комою ставиться, якщо
а) наступна частина розкриває зміст попередньої;
б) зміст частин протиставляється;
в) частини значно поширені, не тісно пов’язані між собою за змістом.
Скласти (пригадати) й записати складне безсполучникове речення, між частинами якого потрібно ставити крапку з комою (напр.: Козацьке сонце високо підбилось угору; зорі вкрили все небо, як ризу. (П.Куліш.)
3. Якщо друга частина безсполучникового складного речення розкриває причину того, про що йдеться у першій частині, міє ними ставиться
а) крапка з комою;
б) тире;
в) двокрапка.
Скласти (пригадати) й записати безсполучникове складне речення з двокрапкою (напр.: І досі сниться: під горою, меж вербами та над водою, біленька хаточка. (Т.Шевченко.) Глянь: розкривається назустріч сонцю й грозам руками пружними запліднений чорнозем. (М.Рильський.)
4. Якщо друга частина безсполучникового складного речення виражає наслідок або висновок з того, про що йдеться в першій, між частинами ставиться
а) двокрапка;
б) тире;
в) крапка з комою.
Скласти (пригадати) й записати складне безсполучникове речення із тире (напр.: Сім’я міцна – горе плаче. Здобудеш освіту – побачиш більше світу. (Нар.творч.) Заспіваєш – аж світяться ранки. (А.Малишко.)
5. Тире ставиться в такому складному безсполучниковому реченні:
а) Висипали запорожці – лиман човни вкрили. (Т.Шевченко);
б) Бувають дивні на землі діла: серед зими черешня зацвіла. (Д.Павличко.);
в) Хай оживає істина стара: людина починається з добра. (Л.Забашта.)
Скласти й записати безсполучникове складне речення за запропонованою вчителем схемою.
6. Двокрапка ставиться у такому безсполучниковому складному реченні:
а) Мені здається: я не жив, а тільки ще збирався жити. (О.Маковей);
б) Грім не гряне – ледачий не встане. (Нар.творч.);
в) Вгору стежка твоя – я спускаюсь з гори. (Дніпрова Чайка).
Скласти й записати безсполучникове складне речення за запропонованою вчителем схемою.
VІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).
VІІ. Підбиття підсумків уроку.
VІІІ. Домашнє завдання. Повторити п. 10-13, вправа 225.
Уроки № 42-43
Зв’язне мовлення
Усний твір у публiцистичному стилі на морально-етичну або суспільну тему
Мета:формувати такі текстотворчі вміння, як уміння визначати межі запропонованої теми майбутнього твору, прогнозувати його головну думку, у процесі складання плану твору обмірковувати мікротеми його тексту, добирати й систематизовувати матеріал для твору, добирати адекватні задумові виражальні засоби мови, реалізувати власний задум; виховувати повагу до загальнолюдських моральних цінностей;розвивати уяву, логічне й образне мислення, усне мовлення, формувати культуру розумової праці; удосконалювати орфоепічні навички; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Підготовка до складання усного твору.
* Прочитати уривки, з’ясувати їх стиль, свою думку обгрунтувати. До якого типу мовлення слід віднести уривки? Свою думку обгрунтувати. Як будується роздум? Чи можна сказати, що обидва уривки зачіпають морально-етичну тему? Що таке мораль? Етика? Чи легко розмежувати теми суспільну й морально-етичну? Чому?
І. Як відродити гідність української людини? Я вжив слово відродити, а не, скажімо, піднести, - щоб підкреслити міру її потоптаностісьогодні. Її топчуть злидні, її гнітить реальна – усупереч усім законам і Конституції – безправність перед чиновниками всіх рівнів; її на власній землі принижують, а на чужих землях тисячі й тисячі громадян незалежної України стають нещадно експлуатованими заробітчанами, людьми третього чи десятого сорту, яких зневажає чужа держава і не захищає власна.
Але й те треба сказати, що й самі українці, як мало хто, талановиті у справі самоприниження. Форми цього самоприниження найрізноманітніші. Нам бракує культури національної саморепрезентації. В тому числі й у повсякденному житті, що дуже важливо. Ми, україномовні українці, чи українські патріоти – а це часто одне й те саме – в суспільстві на особливому приміті. Коли лежить п’яний бродяга в калюжі – це нікого не дивує. Коли ж у калюжі побачать п’яного офіцера в погонах – це вже знахідка для громадської думки. Українець повинен пам’ятати, що в нього на плечах невидимі йому, але видимі оточенню погони українства – і це зобов’язує його бути зразком поведінки у всьому, зразком культурності й такту.
З виступу І.Дзюби на ІІІ Всесвітньому
форумі українців 18 серпня 2001 р.
ІІ. Вас не дратують люди, проблеми яких торкаються лише того, що приготувати на обід, як"дотягнути” до зарплатні, де що купити, де, як і з ким провести відпустку? Тобто люди, явно невідзначені високим рівнем духовності?
Та чи варто ж ставитися до таких людей зневажливо? Аж ніяк! Це однаково, що вважатисірооких людей гіршими за карооких або навпаки. Кожна людина має право бути такою, якою вона є, і жити так, як їй хочеться.
Зрештою, ті, хто менше замислюється над глобальними проблемами людства, роблять більше конкретних справ, без яких людство давно могло б вимерти як біологічний вид. Тож – кожному своє.
Чесне життя завжди моральне. Невтручання у чужі долі (крім тих випадків, коли справді треба допомогти) – теж цілком моральне. Неморальним є напучування, менторство, звичка встромляти носа до чужого проса.
З журналу.
Словник. Мораль – система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Етика – наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певноїсоціальної групи. Репрезентація – представлення, показ. Менторство – повчальність, моралізаторство; перен. - надокучливість.
* Бесіда.
·У якій сфері суспільного життя вживається публіцистичний стиль?
·Як це позначилося на його назві?
·Які підстилі можна виділити в публіцистичному стилі?
·У яких жанрах втілюється публіцистичний стиль?
·Яка мета публіцистичного стилю?
·Що спільного має публіцистичний стиль із наковим? З художнім?
* Пояснення вчителя.
З’ясування моральних понять, розв’язання етичних проблем, уточнення моральних норм і принципів, осмислення мотивів і наслідків людських вчинків завжди привертали увагу. Дослідженням рівня моральності як суспільства в цілому, так і окремої особистості займаються різні галузі суспільних наук. У художній формі питання моралі й етики досліджує мистецтво. З’ясуванню моральних питань може бути присвячений і учнівський твір.
Здебільшого такий твір вибудовується у формі роздуму (міркування). План твору-роздуму відповідає такій схемі:
І. Вступ (підведення до проблеми: чому я над цим замислився - став
учасником чи свідком якоїсь події, щось почув чи прочитав тощо).
ІІ. Теза твору.
1.доказ на підтвердження або спростування тези;
2.доказ (або приклад) ..........................................;
3.доказ (або приклад)...........................................;
4.доказ (або приклад)і под.
ІІІ. Висновки.
Твір-роздум на суспільну або морально-етичну тему здебільшого складається у публіцистичному стилі, основною сферою застосування якого є суспільно-політичне життя. Загальними ознаками стилю є інформативність, логічність, фактографічність, точність (ці риси єднають публіцистичний стиль із науковим), образність, піднесеність, емоційність, експресивність (цими рисами публіцистичний стиль подібний до художнього). Серед мовних ознак публіцистичного стилю - вживання суспільно-політичної лексики, емоційно забарвлених слів, риторичних запитань, стверджень та звертань, окличних речень. Ознакою, властивою власне публіцистичному стилеві є відверта підкреслена оцінність, що виявляється у вживанні оцінних слів.
У публіцистичному стилі виділяються такі підстилі: власне публіцистичний, політико-агітаційний (застосовується на політичних мітингах, у текстах прокламацій), газетно-публіцистичний, ораторський (вживається у публічних виступах).
Роботу над твором на суспільну або морально-етичну тему, як і над будь-яким учнівським твором, слід розпочинати з осмислення запропнованої вчителем (або самостійно вибраної) теми та визначення меж теми. Потрібно з’ясувати, що саме потрібно сказати або написати, щоб розкрити тему, що для розкриття теми є найголовнішим, що мен важливим, але все ж бажаним, від чого слід відмовитись через несуттєвість або неактуальність.
Після цього потрібно обміркувати головну думку майбутнього твору – висновок, який має випливати з усього сказаного чи написаного.
Наступний етап роботи над твором – це добір відповідного фактичного матеріалу та його систематизація.Джерелами фактів для розкриття теми може стати досвід автора майбутнього твору, інформація, одержана ним від учасників або свідків певних подій, статистичні дані з довідників, підручників, періодики або те, щоу вигляді фольклорних творів зберігає народна пам’ять чи увиразнює твір мистецтва. Авторові не слід нехтувати також власною уявою.
Систематизувати ретельно дібраний фактичний матеріал найкраще у вигляді плану твору. Оскільки твір традиційно має такі структурні елементи, як вступ, основна частина (виклад) та кінцівка( стосовно до твору-роздуму – висновок), план має бути складним.
Склавши на чернетці план твору, можна перейти до наступного етапу роботи – створення тексту. Відступів від плану не слід уникати – навпаки, план цілком закономірно може змінюватися в процесі роботи над твором.
Головні вимоги до твору-роздуму такі:чітке формулювання тези, добір чітких і вичерпних аргументів на її підтвердження або спростування, логічність і послідовність викладу думок, точність висновків. Важливе завдання – добір виражальних засобів мови (слів, граматичних форм, синтаксичних конструкцій), що відповідають вимогами вибраного стилю.
* Зачитування вчителем двох-трьох зразків учнівських творів на суспільну абоморально-етичну тему. Обговорення творів.
ІІІ. Робота над складанням твору.
* Колективне складання учнями плануй тексту усного твору на одну з тем:
oВірний друг – друге серце
oУ чому призначення людини (Людина – це обов’язок, а не титул)
oЩо це значить – знайти своє покликання
oБез мови немає народу
* "Проговорювання” усного твору.
* Обговорення прослуханого твору.
ІV. Підбиття підсумків уроку.
V. Домашнє завдання. Вправа 257 (усно).
Тема: Складне речення з різними видами зв’язку. Контрольне аудіювання.
Мета: пояснити особливості будовискладних речень із сурядним і підрядним зв’язком, формувати вміння креслити схеми таких речень, пояснювати вживання розділових знаків між іхніми частинами; з’ясувати рівень сформованості комунікативних умінь та навичок (зокрема умінь і навичок сприймати-розуміти); розвивати увагу, логічне мислення, удосконалювати навички виконання таких мисленнєвих дій, як аналіз, конкретизація, моделювання; удосконалювати навички роботи з підручником, колективної й самостійної роботи.
Тип уроку: комбінований урок (вивчення нового матеріалу; перевірка й облік здобутих комунікативних умінь і навичок).
Обладнання:текст для аудіювання.
І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
* Робота біля дошки. Записати речення, підкреслити їх граматичні основи. Визначити види зв’язку між частинами складних речень. Накреслити схеми речень.
І. Струмок дзюрчить, роса блищить, і вогнище палає, і ліс гілками верховіть у небесах витає. (М.Луків.) Смеркається; крила ночі розсипали пітьму глуху, неначе орел, що ронить перо на своїм шляху. (Г.Лонгфелло.)
ІІ. Не докуто словечка, бо впала туча, не доміряно правди: вона колюча. (А.Малишко.) Думав я, що все на світі тонко з’єднане у світі: все на світі творить в зладі неперервний колобіг. (Б.Олійник.)
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
*Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 117).
ІV. Виконання вправ на закріплення.
* Пояснювальний диктант. У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Накреслити схеми вказаних учителем речень. Зробити синтаксичний розбір одного з речень за схемою, поданою на с. 128 підручника (усно).
І. Тепер чекай, коли насниться літо і спогади у серці оживуть. (І.Турчин.) Життя – це шлях, що переходить в шлях: кінця не має ні одна дорога. (Д.Павличко.) Я вірю: врешті-решт здолає світло тьму і землю вбереже від катастрофи розум. (М.Луків.) Який неуважний хлопчисько: у вправі було слово "мама”, а він написав "матуся”. (С.Павленко.)
ІІ. Мій хлібний лан винищувала спека, та я його беріг, мов немовля, хочтріскалась у стогоні, як дека, полита кров’ю батьківська земля. (Д.Луценко.) Хоч ненастанно стяг мій з вітром бився, та не високо плив в руці слабій, і хоч я жив, то все ж я не нажився. (І.Франко.) І марно будуть вічні матері синів перепинять біля порога: коли вже народилася дорога, по ній іти, долати і горіть! (Б.Олійник.)
ІІІ. І тільки так на світі треба жить, хоч як би важко не було щоденно: за горе ближніх серце хай болить, допомагай і немічним, і темним. (С.Топчій.) Слова - живі: їх ніжні душі від наших доторків болять коли ми сліпо і бездушно їх беремося вимовлять. (В.Бубир.) Істина одна незаперечна, суть її підтверджують слова: не зів’є поезія гніздечка в тій душі, що вбога і черства. (Б.Дегтярьов.) В коло життя забігши, не забувай, юначе: кожна людина – більше того, що їй хтось означив! (М.Самійленко.)
* Диктант із коментуванням. Накреслити схеми вказаних учителем речень. Відповідно до однієї з накреслених схемскласти й записати складне речення з рідними видами зв’язку.
І. Коли б мене більше на світі було, я б десь біля сонця поставив табло, де б вічно світилася дата одна: коли закінчилась остання війна. (П.Воронько.) Знав я друзів своїх, що не мали хвальби а чи зради, бо хвальба – то є тлінь, а від зради немає поради. (А.Малишко.) Для кожного, хто б вільнимбуть хотів, ума не треба, серця й поготів, щоб пити й жерти чи убивство втнути і щоб в останню мить таки збагнути, що правду каже приказка стара, яку не раз доводилось вам чути: хто сіяв зло, не діждеться добра. (Ф.Війон.)
ІІІ. Ми знали: півень провістить світанок і вся нечиста сила пропаде. (Н.Кир’ян.) Спіткнулась студінь, й одступає морок: палає ватра, палахкоче в горах, ласкавість материнську роздає. (І.Павліха.) Тяжке сирітство, як же взнати свій гений рід, свій генний код? Тож діток треба научати: якщо ми разом, ми – народ. (П.Кириченко.) А вітер – чудовий маестро, тополь і берізок оркестри змахнули смичками завзято: звучи, вересневасонато! (В.Сторожук.) Дощ подався вдалеч, земля довкруж полегшено зітхнула: сипнуло сонце із-за хмар проміння – іскристо засвітилися калюжі. (М.Косякевич.) Перейшов усі світи я - є прекрасних мов багато, але першою, як мати, серед мов одна лиш ти є. (І.Багряний.)
V. Повідомлення засобів перевірки комунікативних умінь (аудіювання). Інструктаж щодо проведення контрольного аудіювання.
VІ. Проведення контрольного аудіювання.
VІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).
VІІІ. Підбиття підсумків уроку.
Михайло Щепкін
Син Росії, Щепкін свідомо гартував свою сценічну особистість українською культурою. Він любив Україну, знав її, уболівав за її принижуваних синів і ніколи не поминав нагоди засвідчити Україні свою шану.
Пушкін і Гоголь полюбляли задушевні бесіди з Щепкіним. У їхньому товаристві цей товстий, невисокий, зі слабким голосом та гірко опущеними куточками вуст лукавоокий чоловік почувався рівнею. Він чудував їх нескінченними притчами, а то й українськими солоними оповідками і сам реготав у захваті, ніби дивуючись своїй богатирській силі.
Чутливий до будь-якої фальші, непоступливий в оцінках російський письменник Сергій Аксаков згадував: "Щепкін переніс на російську сцену справжню малоросійську народність з усім її гумором і комізмом. До нього ми бачили в театрі лише карикатуру на співучу, поетичну Малоросію. Щепкін тому міг так зробити, що дитинство й молодість його пройшли на Україні, він зріднився з її звичаями й мовою. Хіба можна забути Щепкіна в "Наталці Полтавці”?
Мабуть, найвищу оцінку особи Щепкіна й усього ним зробленого дає ось така, зовні мало примітна подія у мистецькому житті того часу.
Олександр Сергійович Пушкін, гостюючи на підмосковній дачі Щепкіна, украй заворожений невтомним господарем, на чистому аркуші синювато-лискучого паперу власноруч вивів чотири рядки: "17 мая 1836, Москва. Записки актера Щепкина”. І трохи нижче з відступом: "Я родился в Курской губернии Обоянского узда в селе Красном”. Далі пушкінський запис обривається. І пішло вже рукою Щепкіна: "...1788 году ноября 6 числа”. Так було започатковано незвичайну сторінку мистецького життя. Це був винятковий випадок, коли Пушкін так дбав про чужий твір.
Справа в тому, щоПушкіну було притаманне гостре відчуття часу, його швидкоплинності, минущості, а в людей – забудькуватості. Якось він писав з гіркотою, що "славетні люди зникають у нас, не полишаючи по собі слідів. Ми ліниві й недопитливі”. Зневажання досвіду, цікавих спогадів було, на думку Пушкіна, ознакою духовної неповноцінності.
Щепкін тоді наближався до п’ятдесятиліття і сценічний набуток мав більш ніж вагомий – слава його поширилася по всій Росії. Ім.’я артиста було на вустах кожної освіченої людини – від південних околиць України до Москви й Петербурга. Вітальні й салони шанобливо відчинялися перед сценічним магом. Пушкін намагався не пропускати щепкінських спектаклів, розуміючи, що культурна Росія має справу з унікальним явищем. Тому терпляче переконував Щепкіна хоча б годину на день (лише годину) віддавати спогадам, роздумам про театр на папері. І домігся свого.
Спогади Щепкіна доведено до 1818 року, до історії викупу артиста з кріпацтва. На цьому записи припиняються: певно, згадка про кріпацтво дуже боліла.
На жаль, у записах актора не згадано про чотири роки театрального досвіду Полтави – періоду, виняткового для творчого зростання митця, етапного для його сходження на вершини сценічної майстерності. Сьогодні без вагань можна твердити, що й на терезах пушкінської оцінки полтавський сценічний досвід Щепкіна був вагомий.
...Нагода побувати на гастролях у Полтаві трапилася акторові в 1817 році, тобто за рік до його звільнення з кріпацтва. Місто тоді розбудовувалося, З’явилися дерев’яні тротуари, до кам’яної будівлі театру нарешті можна було дістатися, поминувши величезні калюжі. Група найкращих артистів російської трупи прийняла запрошення Котляревського переїхати до Полтави. Для створення справжнього високохудожнього театру Іван Петрович не шкодував ні часу, ні зусиль, до пізньої ночі просиджуючина сцені, даючи поради акторам, доробляючи недолугі водевільні тексти. Можливо, саме тут, у Полтаві, нещодавно викуплений з кріпацтва Щепкін уперше відчув себе людиною.
Навіть у старому репертуарі Щепкін грав піднесено. Спеціально для Михайла Семеновича Котляревський написав "Наталку Полтавку” й "Москаля-чарівника”. Чи треба говорити, який розголос мали ці новаторські твори як у Полтаві, так і за її межами?
Про Щепкіна заговорили в Москві й Петербурзі, ревниво поціновуючи те, що він робив у Полтаві. Він першим скинув зі своїх героїв бутафорський одяг та умовні маски. Першим заговорив на сцені звичайною людською мовою. Із ним на сцену вийшов простий народ, "маленькі люди”. Усією силою свого таланту Щепкін домагався щирої поваги до простої людини, яку нівечили рабські умови життя. Він розказував про самого себе, про трагічну долю учорашнього кріпака.
Перейшовши 1822 року до Московського театру, Щепкін серед перших спектаклів показав п’єси Котляревського і назавжди залишив їх у своєму репертуарі, хоча вони довгий час були заборонені цензурою до постановки.
Востаннє Щепкінвідвідав Полтаву 1850 року, поклонився могилі свого великого друга й духовного батька І.П.Котляревського. Про нього актор не забував до останнього подиху. Взяв найдіяльнішу участь у посмертному виданні творів письменника. Про це детально говорив із Шевченком, провідавши поета в Нижньому Новгороді, коли той повертався із заслання.
"Наталка Полтавка” навчала історичної пам’яті, поваги до народних традицій, до рідної мови. Зараз не можна не дивуватися, як у покріпаченій Україні ще на початку позаминулого століття, на світанку національного пробудження, міг народитися такий повчальний твір. Можливо, тут справа і в тому, що в роботі над п’єсою зійшлися два видатних таланти – поета й артиста.
"Наталка Полтавка” значно випередила свою епоху, з неї чудувалися, їй аплодували. А коли не стали допускати до сцени, стало зрозуміло, що вона до того ж – гостра зброя,яка, якщо її вміло застосовувати, може дати разючі наслідки.
Ми забуваємо про це, бо живемо в інший час. Проте і в сучасній борні ідеологій, відвертих посяганьна мовне й історичне достоїнство народу, при спробах знеособлення людини драматургія Котляревського для нас – коштовні перлини пам’яті ймудрий дороговказ.
З нами й Михайло Щепкін – геніальний артист, "російський Фігаро”, предтеча сучасного реалістичного театру. Він власним прикладом довів, як потрібно розуміти і як цінувати братерство народів (За М.Костенком;860 сл.)
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:
1. Геніально відтворити на сцені український характер Михайлові Щепкіну допомагало те, що
а) його дитинство й молодість пройшли на Україні, він зріднився з її звичаями й мовою;
б) про Україну й життя українців актор знав з книжок;
в) актор був особисто знайомий з Тарасом Шевченком;
г) у процесі роботи над ролями актор спеціально відвідував Україну.
2. Про написання Михайлом Щепкіним спогадів особливо дбав
а) Микола Гоголь;
б) Василь Жуковський;
в) Олександр Пушкін;
г) Тарас Шевченко.
3. Спогади МихайлаЩепкіна доведено
а) до 1817 року, до переїзду актора до Полтави;
б) до 1818 року, до історії викупу артиста з кріпацтва;
в) до 1844 року, знайомства артиста з Тарасом Шевченком;
г) до 1857 року, приїзду актора до Тараса Шевченка у Нижній Новгород.
4. Над спогадами Михайло Щепкін розпочав роботу
а) маючи двадцять років;
б) маючи тридцять років;
в) відзначивши сорокаріччя;
г) наближаючись до п’ятдесятиріччя.
5. П’єси спеціально для Михайла Щепкіна написав
а) Олександр Островський;
б) Микола Гоголь;
в) Григорій Квітка-Основ’яненко;
г) Іван Котляревський.
6. Силою свого сценічноготалантуМихайло Щепкін домагався
а) надання Україні самостійності;
б) визнання прав української мови;
в) щирої поваги до простої людини;
г) поваги до народних пісень.
7. У Полтавському театрі Михайло Щепкін виступав
а) протягом року;
б) протягом трьох років;
в) протягом чотирьох років;
г) протягом десяти років.
8. Перейшовши до Московського театру, Михайло Щепкін
а) назавжди відмовився від виконання ролей у п’єсах І.П.Котляревського;
б) зрідка погоджувався виступати у п’єсах І.П.Котляревського;
в) сам не грав, але охоче відвідував вистави творів І.П.Котляревського;
г) назавжди залишив у своєму репертуарі п’єси І.П.Котляревського.
9. І.П.Котляревського М.С.Щепкін вважав
а) учителем і наставником;
б) рятівником від кріпацтва;
в) великим другом ідуховним батьком;
г) людиною, насправді далекою від театру.
10. Полтавський період творчості Михайла Щепкіна був
а) часом перепочинку між роботою у провінційних російських театрах;
б) періодом, винятковим для творчого зростання, для сходження на вершини сценічної майстерності;
в) вимушеним перепочинкомперед серйозною роботою на столичній сцені;
г) часом, позначеним знайомством із Тарасом Шевченком.
11. Роль М.С.Щепкіна у розвиткові театру нині визначається так:
а) провінційний артист, про якого пам’ятають завдяки його дружбі з О.Пушкіним, М.Гоголем та Т.Шевченком;
б) провінційний артист, який уславився талановито написаними спогадами;
в) геніальний артист, предтеча сучасного реалістичного театру;
г) пересічний артист, що увійшов в історію завдяки створеному Т.Шевченком його портретові.
12. Свою епоху "Наталка Полтавка” значно випередила тим, що
а) у п’єсі було використано чимало народних українських пісень;
б) у п’єсі було використано пісні, авторство яких приписується Марусі Чурай;
в) у мові п’єси вжито багато народних прислів’їв та приказок;
г) навчала історичної пам’яті, поваги до народних традицій, до рідної мови.
Урок № 46
Доповідь на морально-етичну або суспільну тему
Мета: пояснити роль і значення доповіді як жанру публічного мовлення, вимоги до доповіді,послідовність підготовки доповіді; формувати вміння готувати доповідь та виступати з доповіддю; розвивати логічне й образне мислення, усне мовлення, культуру розумової праці, удосконалювати навички роботи з підручником, орфоепічні навички, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.
І. Повідомлення мети і завдань уроку. Мотивація навчання.
ІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
* Виразно прочитати (прослухати в магнітофонному записі)уривок з доповіді Є.Сверстюка на установчій конференції Товариства української мови ім.Т.Шевченка. Пояснити лексичне значення виділених слів. За словником з’ясувати значення слова доповідь. Ким, де, за яких обставин виголошуються доповіді? З’ясувати стиль уривка з доповіді.
Важкі роздуми змушують нас у думках повернутися на холод зміщаненої вулиці, яку вчили яничарству.
Як людям, що цією вулицею ходять, повернути тепло й чистоту рідної хати? Як їх разом з відчуженими дітьми повернути до правди й краси свого джерела? Їм здається, що вони вже ближче до мови російської... Як їм пояснити, що в крайньому разі вони можуть стати блідою, безкровною російською провінцією? Третім сортом... Хохлами...
Як їм, "суржикам”, донести цю правду до серця?
Ми не можемо пишатися тільки тим, що вдома зберегли рідну мову.
Слово полова.
Але огонь в одежі слова –
Безсмертна чудотворна фея...
І.Франко.
Слова – полова на всіх мовах. Порожня гра в патріотизм тільки відштовхує людей. Лукаві слова, холуйські слова, дрібні слова, патетичні слова, солодкі слова - це все одно сміття, хоч і українською мовою... "Вы серьезно или по-украински?» - в’їдливо закинуть вам ваші діти, і особливо, коли ті фальшиві слова будуть по-українськи. Хіба не культивували вороги нашої культури низькопробних творів українською мовою?
Отже, хочемо боротися за українську мову – борімося цією мовою за вищі моральні ідеали й цінності, істоpично пов’язані з цією мовою. Тільки вага, глибина і шляхетність надають привабливого шляхетного звучання українській мові. Парубоцький патріотизм нікого не привабить. Віра в Україну мусить бути наповнена добром і вірою в загальнолюдські ідеали.
Словник. Яничарство – cуспільне явище, що полягає у зраді національних інтересів (від яничар – солдат регулярної піхоти султанської Туреччини, створеної з полонених християнських хлопчиків, обернених у мусульманство). Суржик – суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю; перен. – елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літератрної мови; нечиста мова. Холуй – лакей, слуга. Культивувати -запроваджувати, насаджувати. Ідеал – взірець, досконалість. Шляхетність – благородство, високі моральні якості.
* Робота з підручником. Виконання вправи 204 (І.ІІ).
Виконання вправи 205 (ознайомлення з вимогами до доповіді).
ІV. Виконання вправ на закріплення.
* Колективна підготовка доповіді на шкільному вечорі на одну з тем:
o Що таке яничарство – сила, біда чи діагноз?
V. Підбиття підсумків уроку.
Тема: Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку. Тематичне тестування (тема: Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку). Контрольне читання мовчки.
Мета: закріпити знання про особливості будови складних речень із сурядним і підрядним зв’язком, формувати вміння креслити схеми таких речень, пояснювати вживання розділових знаків між іхніми частинами; з’ясувати рівень засвоєння знань і сформованості вмінь і навичок щодо теми "Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку”, а також сформованості комунікативних умінь і навчиок (читання мовчки); розвивати увагу, логічне мислення, удосконалювати навички колективної й самостійної роботи.
Тип уроку: комбінований урок (закріплення вивченого; перевірка й облік здобутих мовних знань, мовних та комунікативних умінь і навичок).
Обладнання: тестові завдання, текст для контрольного читання мовчки.
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Відтворення теоретичних відомостей.
*Бесіда.
·Яке речення називається складним? Складним сполучниковим?
·На які дві групи поділяються складні сполучникові речення? Навести приклад речення складносурядного і складнопідрядного.
·Яку будову можуть мати речення із сурядним і підрядним зв’язком?
·Яке речення називається складним безсполучниковим? Навести приклад.
·На які три основні різновиди розподіляються складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком?
ІІІ. Виконання вправ на закріплення.
* Робота біля дошки. Записати речення, підкреслити в кожному граматичні основи. З’ясувати вид зв’язків між частинами речень. Накреслити схеми речень. Пояснити вживання розділових знаків.
І. Мовчала ніч; усі мовчали; і соловейко задрімав; на небі зірочки блищали, за гаєм місяць виглядав. (Л.Глібов.) Виводить натхненно й пронизливо пташка, і жаль, що пташину ту мову дзвінку поетам, які б не були вони, важко в житті перекласти на мову людську. (Д.Луценко.) Юність вчать – наука їй не шкодить, але рветься зойк у мене з вуст: хай до неї близько не підходить із своєю міркою Прокруст! (В.Симоненко.)
ІІ. Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить. (І.Франко.) Слова одні нам тішать слух і зір, а інші нас відштовхують раптово, в одних – огонь і істина жива, а є мертвотні, крижані слова. (М.Рильський.) Хочеш вік прожить немарно ти - вищої шукай собі мети, щоб за тебе більшая була: за великою зростеш і сам, з нею воля духові й рукам і великі на весь світ діла. (Б.Грінченко.)
* Самостійна робота. Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо уривок без їх вилучення). Накреслити схему речення.
І. Вільно й широко розлягдися зелені поля; не тіснили їх похмурі ліси, не давили високі гори, і далеко-далеко сягало око вподовж ланів та невеличкий гайків, що зеленими вершечками виглядали з ярів та балок. (В.Винниченко.) Низькі чорні хмари, здавалося, стояли нерухомо, але по тому, як вони час від часу засмолювали негусті дрібні зорі і як ті зорі знову ненадовго з”являлися, можна було здогадатися, що хмари біжать. (Григорій Тютюнник.)
ІІ.Мати своєму улюбленому заняттю віддалась, голкою блискає, ще один рушник готує комусь, а дитинча, притулившись біля материних ніг, позирає звідти на нас одним оком, карим, сторожким, як це буває в підраненого перепеляти, коли воно, вискочивши з-під коси, відбігає десь по стерні, втікаючи від гострої сталі, ще сподіваючись знайти якийсь кущик для захисту, хоч степи всі довкруг на всі гони лежать у снопах.
О.Гончар.
ІІІ. Доки ми посипаємо, сіємо-віємо та викрикуєм свою колядницьку хвалу цій хаті і сімейству її, із покутя, з-під рушника, весь час дивиться на нас на дошці мальована Пречиста Матір з Немовлям, дивиться уважно й доброзичливо, вона оцінює наші завзяті старання та нашу чемність, бо ж посипали ми тільки житом-пшеницею, а головне – від душі, повними жменями; той зичливий іконний погляд з-під рушника почуваємо й тоді, коли, відкричавшись та ждучи дарунків, ще якийсь час топчемося біля порога весело розбурханим після співу юрмиськом, а жінка з німбом довкруг голови по-материнськи озирає кожного з нас.
За О.Гончаром.
* Перевірка самостійної роботи.
ІV. Повідомлення способу перевірки мовних знань, умінь і навичок. Інструктаж щодо проведення тестування.
V. Проведення тестування.
VІ. Відповіді учителя назапитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).
VІІ. Інструктаж щодо проведення контрольного читання мовчки.
VІІІ. Проведення контрольного читання мовчки.
ІХ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконані).
Х. Підбиття підсумків уроку.
ХІ. Домашнє завдання. Повторити п. 15, вправа 237 (ІІ, ІІІ).
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (зразки)
1. Складне речення з різними видами зв’язку називається
а) складнопідрядним реченням;
б) складним синтаксичним цілим;
в) складною синтаксичною конструкцією.
Скласти (пригадати) й записати складне речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком (напр.: Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова, якби я ваші промені мала, я б ніколи не мовила слова. (Леся Українка.) Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не зна. (Є.Гуцало.)
2. Складне речення із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв’язком - це
а) Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну. (В.Симоненко.);
б) На світі у кожного сонце своє; любенько живеться, як сонечко є. (В.Александров.);
в) З вітром шепочуться квітки, пісня дзвенить про любов, і над свічадом ріки місяць примарний зійшов. (В.Сосюра.)
Скласти (пригадати) й записати складне речення із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв’язком (напр.: Отож працюй, щоб кожен міг сказати: він недарма життя своє прожив. (Д.Луценко.)
3. Складне речення із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком - це
а) Достигло літо, налилося жито, і звідусіль ідуть чужі женці. (О.Ольжич.);
б) Б’ється серце чуло, як світиться вікно – все давно минуло... (В.Сосюра.);
в) Отак мені привиділось сьогодні, коли вертавсь уранці від ріки: каштан – неначе церква великодня. (Є.Гуцало).
Скласти (пригадати) й записати складне речення із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком (напр.: Іду – і серце квітне, так радісно кругом. (В.Сосюра.)Я знов біля моря стою, не бачив його я вже роки, і чайка летить одинока в його голубому краю. (В.Сосюра.)
4. Складне речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком - це
а) Земля в обіймах супокою, їй дня, що згас, не повернуть. (В.Сосюра.);
б) Знаю я, моє не згасне ім’я: кров свою віддав пісням моїм я, що мене продовжать у житті. (В.Сосюра.);
в) Вже травень засвітив свічки каштанів білі, і йде в квітках весна у рідному краю, я так його люблю, що передать не в силі в закоханих словах усю любов мою! (В.Сосюра.).
Скласти (пригадати) й записати речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком (напр.: Коли захворію, тоді неначе хворе все довкола: хворієгай й хворіє поле. (Є.Гуцало.)
5. Схемі [ ], [], і [ ].відповідає така складна синтаксична конструкція:
а) Над річкою, в чистім полі, могила чорніє; де кров текла козацькая, трава зеленіє. (Т.Шевченко.);
б) Мелькають червоні жупани, вирує, кипить Дніпро, і Байда стріляє в султана, підвішений за ребро. (В.Симоненко);
в) Розвалювалася темрява, коли з-під неї виходила земля і вилітавжайворонок. (М.Стельмах.).
Скласти й записати складну синтаксичну конструкцію за запропонованою вчителем схемою.
6. Схемі [ ], коли [ ], [ ]: [ ]. відповідає така складна синтаксична конструкція:
а) Настане день, настане час, і розіллється знов медами земля, що освятив Тарассвоїми муками-ділами. (М.Рильський.).
б) Виявляється, коли їм скрута, птахи просто горнуться до людини: вони зовсім довіряються їй. (О.Гончар.);
в) Я краще люблю підводою, бо коли дорожиш свободою, топай, брате, як Сковорода, але то вже твоя біда. (І.Драч.)
Скласти й записати складну синтаксичну конструкцію за запропонованою вчителем схемою.
Славетний український математик Михайло Васильович Остроградський народився 1801 року на Полтавщині.
З юних літ Михайло мріяв про військову службу. І хтозна, як склалася б доля синапересічного українського поміщика, якби не автор славетної "Енеїди” Іван Котляревський.
Навчався Михайло в полтавській гімназії. Ще восьмирічного привіз його батько з глухого хутора до губернського міста і влаштував у Будинок виховання дітей бідних дворян при тій же гімназії. Будинок існував лише рік, проте встиг зажити слави як заклад, що давав пристойні знання з математики, географії й літератури. Заснував його знаний письменник, директор училищ і генеральний суддя Полтавської губернії Василь Васильович Капніст.
Але юного Остроградського тут мало що захоплювало. Багато з того, чого тут навчали, він вже знав, а чого не знав, давалося йому без щонайменших зусиль, тому й бив хлопчина байдики.
Другого року навчання, навесні, саме на вербному тижні, в Будинку сталася подія: доглядачем призначили відставного штабс-капітана Івана Петровича Котляревського. Високий, кощавий, з витягнутим і закарлюченим носом, він став водночас грозою вихованців і їхнім чуйним наставником. За якихось два місяці в Будинку було наведено лад.
Від старших гімназистів вихованці довідалися, що новий доглядач пройшов шлях від кадета до штабс-капітана, служив у Сіверському карабінерному полку, який було організовано з ліквідованих царицею Катериною ІІ українських козацьких формувань. Під час війни з Туреччиною Котляревський був ад’ютантомкомандуючого корпусом.
Багато чого дізналися вихованці про свого доглядача: що за мужність його відзначили при здобутті Бендер, що він мудро провів переговори з буджацькими татарами, що за доблесть був удостоєний ордена Святої Анни.
Та найбільше юнаків захоплювала історія про те, як запорожці, що жили на Дунаї, довідавшись, що Котляревський є автором книжки про Енея, яка ходила в рукописних списках, запрошували його до себе за старшого.
Спершу вихованці мало вірили, що їхній доглядач якось причетний до написання "Енеїди”. Ну який з нього пиїт? Хто б це дозволив офіцерові на війні віршувати?
Але якось на уроці, присоромлюючи за лінощіодного з учнів, Котляревський продекламував:
Батьки, які синів не вчили,
А гладили по головах,
І тілько знай, що їх хвалили,
Кипіли в нафті в казанах...
На все життя запам’ятався учневі Остроградському той день, коли Іван Петрович загадав вихованцям химерну задачу. Летів у небі клин гусей, а назустріч йому гусак. "Здpастуйте, сто гусей!” – привітався. "А нас не сто, - почув у відповідь. – Щоб було сто, треба ще стільки, та півстільки. Та чвертьстільки і ти один...”
Хлопці довго мовчки терли лоби. Тоді Михайло наважився і випалив:
-Гусей летіло тридцять шестеро!
-Правильно, Остроградський! – відповів Іван Петрович. – Бути тобі другим Ейлером!
-А хто він? – червоніючи, запитав Михайло.
-Геніальний математик, був членом Петербурзької академії наук. Хочеш стати академіком?
-Не хочу! – дзвінко промовив Михайло. – Піду у військо...
-Похвально! Але щоб знав: для військової справи Леонард Ейлер зробив більше, ніж усі генерали й адмірали разом. Є така наука навігація, яка допомагає визначати місцезнаходження кораблів у відкритому морі.Хто робить це краще, той перемагає в морських боях. Праці Ейлераз картографії, про рух планет, про припливи й відпливи вивчаються в усіх кадетських корпусах. Найпершу наукову розвідку він написав, маючи 19 років.Було то в Швейцарії, де він народився. Паризька академія наук якраз оголосила конкурс на найкраще розв’язання задачі про розташування щогл на кораблях.Леонард Ейлер, який моря в очі не бачив, задачу розв’язав математично. Через рік він переїхав до Петербурга, де невдовзі став професором, а тоді й академіком. Працював так, що швидко втратив зір на одне, а тоді й на два ока. Але й сліпий продовжував диктуватиматематичні праці своїм синам. До речі, один з Ейлеревих синів, Христофор, був військовим, служив у Війську Запорозькому, мав грамоту від самого кошового Петра Калнишевського...
Чимало цікавих задач загадував Іван Петрович своїм вихованцям. Найпершим їх розв’язував зазвичай Остроградський. Томудоглядач радив йому якнайсерйозніше вивчати математику.
Коли розпочалася війна з наполеонівською Францією, Михайло Остроградський навчався у третьому класі гімназії. Хвалитися успіхами в навчанні не міг, але й задніх не пас. У цьому була заслуга Івана Петровича, який частенько давав йому доброго прочухана. Проте з початком війни все змінилося: у Полтаві Котляревський бував лише наїздами, бо формував п’ятий козачий полк на Хорольщині.
Але надії улюбленого наставника Михайло Остроградський все-таки виправдав. Навчався математики в Харківському університеті, а пізніше – у навчальних закладах Парижа. Жодного диплома про вищу освіту він так і не одержав, проте в Парижі звернув на себе увагу таких велетів математичної науки, як Ампер, Пуассон, Фур’є. Саме у Парижі Михайло Остроградський розпочав свої математичні дослідження, які невдовзі, вже в Росії, принесли йому феноменальне визнання: 1830 року він став академіком Петербурзької академії наук.
Основні праці Остроградського стосуються математичної фізики, математичного аналізу, теоретичної механіки; відомі його праці з алгебри та теорії ймовірностей. Його відкриття увійшли в науку під назвами "метод Остроградського”, "формула Остроградського” тощо.
Михайло Остроградський – автор кількох підручників, які відіграли важливу роль у підвищенні наукового рівня викладання математики у вищій школі. Він був одним із засновників Петербурзької математичної школи,дійсним членом Нью-Йоркської, Туринської, Римської, Паризької академії наук, почесним членом багатьох наукових товариств. А першим на виняткові математичні здібності Остроградського звернув увагу Іван Петрович Котляревський. (За М.Сорокою; 805 сл.)
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:
1. Математик Михайло Остроградський народився
а) на Харківщині;
б) на Київщині;
в) на Полтавщині;
г) на Львівщині.
2. З юних літ Михайло мріяв
а) про наукові дослідження;
б) про роботу лікарем;
в) про вчительську роботу;
г) про військову службу.
3. ДоБудинку виховання дітей бідних дворян при Полтавській гімназії батько привіз Михайла
а) восьмирічним;
б) десятирічним;
в) п’ятнадцятирічним;
г) сімнадцятирічним.
4. Навчання давалося Михайлові
а) завдяки серйозним зусиллям;
б) без найменших зусиль;
в) легко чи важко в залежності від настрою;
г) легко чи важко в залежності від стану здоров’я.
5. Івана Котляревського доглядачем Будинкупризначили
а) першого року навчання Остроградського, восени;
б) першого року навчання Остроградського, навесні;
в) другого року навчання Остроградського, навесні;
г) третього року навчання Остроградського, взимку.
6. Доглядач Іван Котляревський був
а) відставним штабс-капітаном;
б) відставним полковником;
в) відставним генералом;
г) відставним генерал-полковником.
7. Найбільше юнаків захоплювало те,
а) що їхній доглядач був удостоєний ордена Святої Анни;
б) що Котляревського відзначили при здобутті Бендер;
в) що Котляревський вдало провів переговори з татарами;
г) що запорожці, що жили на Дунаї, запрошували Котляревського до себе за старшого.
8. За приклад для наслідування І.П.Котляревський запропонував учневі Остроградському науковця
а) Ампера;
б) Фур’є;
в) Ейлера;
г) Пуассона.
9. Математики Михайло Остроградський навчався
а) у Петербурзькому університеті, а пізніше у навчальних закладах Лондона;
б) у Петербурзькому університеті, а тоді у навчальних закладах Рима;
в) у Харківському університеті, а потім у навчальних закладах Петербурга;
г) в Харківському університеті, а пізніше у навчальних закладах Парижа.
10. Михайло Остроградський став одним із засновників
а) Петербурзької математичної школи;
б) Паризької математичної школи;
в) Лондонської математичної школи;
г) Нью-Йоркської математичної школи.
11. Заслуга доглядача Будинку І.П.Котляревського полягає в тому,
а) що він першим звернув увагу на математичні здібності Остроградського й підтримав їх;
б) що він силою примушував учня Остроградського вивчати математику;
в) що він захопив учня Остроградського розповідями про мандрівки Енея, чим заохотив його до навчання за рубежем;
г) що він сприяв захопленню учнем Остроградським математикою, розповівши йому про привабливу долю Ейлера.
12. З опрацьованого тексту читач дізнався про такі якості І.П.Котляревського, як
а) мужність і доблесть на війні;
б) дотепність і гострий розум;
в) вимогливість до себе та до інших;
г) освіченість, ерудованість, пильну увагу до вихованців.
Мета: з’ясувати рівень засвоєння знань, сформованостівмінь і навичок з теми "Складне речення”, також рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема вміння складати й підтримувати діалог; формувати вміння й навички використовувати здобуті теоретичні знання на практиці відповідно до конкретної ситуації, закріпити вміння дотримувати етичних правил спілкування; розвивати логічне мислення, пам’ять, формувати орфографічну й пунктуаційну грамотність, навички самостійної роботи, орфоепічні навички.
Тип уроку: урок перевірки й обліку здобутих знань, сформованих мовних і мовленнєвих умінь і навичок.
Обладанання: текст для диктанту, ситуативні вправи.
І. Повідомлення мети перевірки і способів її проведення.
ІІ. Написання диктанту.
ІІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як диктант написано).
ІV. Виконання ситуативних вправ.
* Скласти й "розіграти” діалог між двома дев’ятикласниками, одному з яких надзвичайно подобаються повісті Г.Квітки-Основ’яненка, інший же вважає, що сучасного читачаці твори не можуть зацікавити. Розмова відбувається на засіданні шкільного літературного гуртка.
* Скласти й "розіграти” діалог між двомадев’ятикласниками, однин з яких зачарований "Енеїдою” І.Котляревського, інший ставиться до неї як до твору, який має лише історичну, проте не художню вартісність. Розмова відбувається у дружньому колі на дні народження одного з співрозмовників.
* Скласти й "розіграти” діалог між двома (трьома) дев’ятикласниками, один з яких наполягає на тому, що вживання фразеології огрубляє мовлення, двоє іншихпрагнуть переконати його, щовживання фразеологізмів робить мовлення образним iвиразним. Спілкування відбувається на факультативному занятті.
* Скласти й "розіграти” діалог між дев’ятикласником i туристом, який розпитує про найцікавіші музеї (виставки, пам’ятки історії й культури, вулиці, майдани) вашого міста (села) та цікавиться, як їх дістатися. Розмова відбувається на автовокзалі (залізничному вокзалі, аеропорту).
V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. Повторити все вивчене про складне речення.
Тексти для контрольного диктанту
Друга половина вісімнадцятого століття принесла Україні немало трагічного: запровадження кріпацтва, гоніння української культури й мови. Народ втрачав рештки своєї державності, переходив у невільницький стан, і в гірку цю добу Григорій Сковорода вважав за обов’язок бути серед людей, несучи їм розраду, яку може дати тільки слово. З Біблією й сопілкою в торбині він мандрував селами й містечками. Зупинявся в поміщицьких будинках, навчав дворянських дітей, а тоді вирушав навчати селян. Основою його вчення була віра у всемогутність людського розуму і неминучість торжества справедливості. Філософ вважав, що ідеальне суспільство можна створити за допомогою освіти.
Йому, хлопцеві з полтавського села, вихідцю із заможної козацької сім’ї, розчинилися двері Київської академії. Узявши постриг, він міг досягти найвищих чинів і посад, але визнав за краще виїхати за кордон церковним служкою, і манила його туди жага знання. Та палко люблячи природу України, її мову, людей, він не міг лишити рідної землі.c
"Світ ловив мене, та не спіймав”, - такий напис заповідав зробити на своєму надгробкові Григорій Сковорода (За А.Денисенком; 160 сл.).
Вихваляючи твори Івана Котляревського, ми залюбки заводимо мову про талант письменника. Проте щоб стати зачинателем нової української літератури, самого таланту мало: треба мати український хребет. Той хребет, який крізь усі лихоліття й катастрофизнову й знову випрямлюється і утверджує вільне людське право бути собою.
"Енеїду” Котляревський розпочав під час свого вчителювання. Відчувається його захват легким, дотепним, вільним словом, поезією звичаїв, коли кожен звук і образ іскриться. У мовній стихії благословенної Полтавщини поет купався, як бджола в пилку в пору весняного цвіту, наповнюючи сонячним нектаром рамки Вергілієвої поеми.
Здається, "Енеїда” має чарівну силу єднати порізнених земляків щирою людською усмішкою, спонукає впізнавати себе справжнього. Крім того, в поемі вже з перших рядків закодовано запорізьку історію. Читач відчуває рідне тепло, виспіване на козацький лад. Митець утвердив високе почуття людської й національної гідності. Це почуття й стало хребтом нової української літератури, що завжди послідовно обстоювала добру славу й честь української імені. (За Є.Сверстюком; 150 сл.).
"Наталка Полтавка”, ця улюблена вистава українського народу, зросла на rрунті народної творчості. Щедро черпаючи із скарбниці духовних цінностей свого народу, автор доречно використав у творі і влучність прислів’я, і сатиричну пісню Григорія Сковороди, і пісенну лірику, створену безіменними авторами. Проте одне ім’я тепер відоме. Це Маруся Чурай, донька полтавського сотника за Хмельниччини. Саме їй, особі напівлегендарній, народна традиція приписує авторство багатьох використаних у драмі пісень. Ці перлини, вихоплені з народної пісенної стихії, у сприйнятті українця невіддільні від п’єси Котляревського.
У драмі виразно видно, як з незліченних джерелець народжується мова України, майбутній Дніпро її співучого слова. Сучасна наша літературна мова вже відчутно проступає тут у своїх основних рисах і властивостях.
Донині твір чарує первозданною свіжістю, красою почуттів. Мільйони людей, стрічаючись із образами твору, мають насолоду. Кожне нове покоління читачів і глядачів черпає для себе моральні взірці людської краси і благородства. Іскрометний гумор, щирість, теплота, природність інтонації надали творові життєвості, що не згасла й досі (За О.Гончаром; 155 сл.).
4. Синиця
Зранкупорозсувалися обрії, побільшало світла.Небо стало таке високе, що погляд тонув у безмежжі. Сонце зникло за хмарами, і тоді донизу посіявся сніг.
Він падав легкий, лапатий, кружляючи неквапливо. Потім небеса потемніли і все довкола теж потемніло. Та скоро почало світлішати: сніг сипав не такий рясний. Коли ж оголився, зблиснувши, край неба, снігопад зовсім припинився.
Йдучи вулицею, ще здалеку почув я радісний пташиний спів. Наближався до молодих топольок, посаджених торік, і той спів лунав усе впевненіше. На вершечку тополі сиділа синиця й завзято щебетала. Мелодійний спів пташки був немов насичений світлом. Можна було подумати, що саме світло співає щасливим голоском синички.
Йшов я ввечеріколо тієї самої топольки й подивився на верхівку. Потім запитав себе: чого зупинявся? Невже надіявся, що прилетить пташка і заспіває, як удень? Та чого їй сюди летіти? Десь, мабуть, на іншому дереві примостилась і щебече. (За Є.Гуцалом; 140 сл.)
Мета: проаналізувати допущені в диктанті типові помилки; удосконалювати вміння застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, удосконалювати орфографічну й пунктуаційну грамотність, уміння й навички самостійно мислити; удосконалювати навички виконання таких мисленнєвих дій, як аналіз, порівняння, узагальнення, вміння робити висновки за аналогією, удосконалювати вміння й навички колективної й самостійної роботи.
Тип уроку:урок аналізу контрольної роботи.
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Підбиття підсумків контрольного диктанту. Відзначення найбільш вдалих робіт. З’ясування типових помилок. Бесіда про характер помилок.
ІІІ. Повідомлення оцінок. Повернення зошитів.
VІ. Підведення підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання. Повт. П. 14-15, вправа 245.
1 Див.: Мацько Л. З якою лексикою вступаємо в ХХІ століття? // Урок української,№ 8, 2000 р.
1 Учні можуть відшукати відповідь у підручнику й прочитати.