6 клас література конспекти

Урок № 20 С. Чернілевський «Теплота родинного інтиму», «Забула внучка в баби черевички…», українська література, 6 клас

Мета:стисло ознайомитися з життєвою і творчою долею С. Чернілевського, проаналізувати його програмові поезії, а саме: визначити ідейно-тематичне спрямування, художні особливості, з’ясувати їх значення; розвивати культуру зв’язного мовлення учнів, їх мовну грамотність; вміння виразно і усвідомлено читати вірші; прокоментувати відчуття, висловлені в цих творах, співвіднести їх із власними, пережитими особисто; виховувати почуття поваги, любові до творчості С. Чернілевського, батьків, рідної оселі, близької людини, рідного краю; прищеплювати пізнавальний інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет С. Чернілевського, малюнки учнів, бібліотека творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 20 С. Чернілевський «Теплота родинного інтиму», «Забула внучка в баби черевички…», українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Дайте визначення поезії як літературному жанру. (Поезія (від гр. poilo — роблю, творю) — особлива організація художньої мови, яка відзначається ритмом і римою — віршовою формою. Почасти термін «поезія» вживається у значенні«твори різних жанрів у віршах»).
Які жанри мають поетичні ліричні твори? (Пейзажна, інтимна, громадянська, філософська)
Чим ви зобов’язані своїм батькам?
Де ви полюбляєте відпочивати під час літніх канікул? Якщо в бабусі з дідусем, то чому?
Яка роль батьківського дому в житті кожної людини? Відповідь обґрунтуйте.

III. Перевірка домашнього завдання

Розгляд художніх творів-малюнків учнів на теми: «Моя оселя» і «Відпочинок у бабусі» з відповідним коментарем.

Звертається увага учнів на застосування цих малюнків під час обговорення змісту поезій С. Чернілевського.

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Душа — головне в людині.
Г. Сковорода

Є такі серця, для котрих розлука з матір’ю — смертне страждання.
Таке серце і в С. Чернілевського.
Д. Павличко

1. Життєва доля С. Чернілевського (матеріал для вчителя)

СТАНІСЛАВ ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ
(Народився 1950 року)

Поет, кіносценарист. Народився в с. Жвані на Вінниччині. Дуже рано втратив батька, який був комбайнером. Багатодітна родина залишилася без годувальника. Середню освіту здобував у школах-інтернатах. Закінчив Вінницький педагогічний інститут. Працював учителем, але недовго. Річ у тому, що з дитинства марив кіномистецтвом. Самотужки долаючи перешкоди, він таки вступив на факультет кінорежисури Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого. Працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка. Писав кіносценарії. Однак у його житті є ще одна притягальна оаза — поезія. Ще учнем четвертого класу надрукував у районній газеті свій перший вірш про Тараса Шевченка. А перша поетична збірка «Рушник землі» (1984), до якої він ішов досить довго і відповідально, засвідчила про зрілість його непересічного таланту. Є лауреатом премії імені Василя Симоненка.

2. Д. Павличко про С. Чернілевського

З його дитячих мук, з тужби за мамою, перших стражденних почувань народжувалися його вимогливі поняття людини і світу, емоційні хвилі душі, котрі проносилися через усе дитинство й молодість, щоб ударити нині гучним прибоєм поетичного слова. (Д. Павличко. Новозначима борозна // С. Чернілевський. Рушники землі.— К., 1984.— С.7)

3. Опрацювання поетичних творів С. Чернілевького

3.1. «Теплота родинного інтиму».

3.1.1. Виразне читання поезії.

3.1.2.Тема:згадування письменником про рідну хату, власне дитинство, матір, її доброту, щирість душі.

3.1.3.Ідея:уславлення найсвятішого для кожної людини — материнської любові, батьківської хати, щасливих років дитинства.

3.1.4.Основна думка:кожна людина ніколи не забуде і пам’ятатиме те рідне місце, де вона народилася, теплоту батьківської оселі, чарівне дитинство.

3.1.5.Обговорення змісту поезії за питаннями:

• Яке значення має мати для кожної людини? Чим ми їй зобов’язані?

• Поясніть слова з поезії С. Чернілевського: «Встала мати. Мотузочком диму хату прив’язала до небес».

• Що символізує вогонь у батьківській оселі? Яка легенда про вогонь вам відома з 5-го класу?

• З якими почуттями згадує поет власне дитинство?

• Чи можна вважати поезію автобіографічною? Доведіть це.

• Від чого у ліричного героя твору «душа світліє»?

• Чому, на ваш погляд, поетові найбільше з дитинства запам’ятався досвітній ранок рідної оселі?

3.1.6.Художні особливості твору:

• метафора: «досвіток не скрес», «полум’я гуляє по гіллю», «гіркотина зникає», «печія не катує серце», «душа світає»;

• епітет: «світанковий вогонь».

3.2. «Забула внучка в баби черевички».

3.2.1. Виразне читання поезії.

3.2.2.Тема:зображення суму бабусі за внучкою, яка, від’їжджаючи, забула свої черевички.

3.2.3.Ідея:уславлення любові, щирості, доброти бабусі до своєї внучки.

3.2.4.Основна думка:бабуся — це та людина, яка здатна на все заради щасливого дитячого сміху, здоров’я для своєї внучки.

3.2.5.Обговорення змісту твору за питаннями:

• Чому внучка приїжджала до своєї бабусі?

• А чи відвідуєте ви своїх дідусів, бабусь? Чи допомагаєте їм?

• Як виявляється любов старших до вас? Що про це свідчить?

• Через що бабуся плакала, коли від’їжджала внучка?

• Чому хата в поезії названа спорожнілою?

• Що свідчить про велику любов бабусі до своєї внучки?

• Яке значення у творі приділяється черевичкам?

• З чим пов’язаний від’їзд внучки?

• Про що свідчать забуті черевички?

3.2.6.Художні особливості поезії.

• епітет: «спорожніла хата», «зорі жаровички»;

• метафора: «літо перекотилось», «курява вляглась», «вийшли в небо зорі», «осінь опустила … листок».

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань «Теплота родинного інтиму»

1. Досвіток ще на шибках не:

а) не з’явився;
б) не зарожевів;
в)не скрес.

2. Чим мати прив’язала до небес хату?

а) Золотим ланцюжком;
б)мотузочком диму;
в) родинним теплом.

3. Полум’я в печі гуляє по гіллю:

а) із задоволенням;
б) жваво;
в)весело.

4. Продовжіть фразу з поезії:

Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, …

а) чи не болить що;
б)чому не сплю;
в) чи буду їсти.

5. У поезії С. Чернілевький згадує про:

а)те, як був маленькою дитиною;
б) шкільні роки;
в) перше кохання.

6. Вогонь у творі названий:

а)світанковим, маминим;
б) світлим і чарівним;
в) родинним і щасливим.

7. Душа маленького поета світліє:

а)перед днем;
б) коли відчуває радість від будь-чого;
в) при отриманні цікавого подарунка.

«Забула внучка в баби черевички…»

1. Від’їзд внучки був пов’язаний:

а) із тим, що дівчинці набридло перебувати в селі;
б)закінченням літа;
в) терміновим лікуванням.

2. Який художній засіб використано поетом у рядку: «Перекотилось літо за село»?

а) Порівняння;
б) епітет;
в)метафору.

3. Яким транспортом скористалася внучка, від’їжджаючи від бабусі?

а)Бензовозом;
б) пароплавом;
в) літаком.

4. Після від’їзду внучки бабуся, стоячи, хустинкою витирала сльози через:

а) клопіт, який їй завдано дитиною;
б) власне горе, самотність;
в)сум з приводу розлучення.

5. Як у творі названо зорі?

а) Смарагдами;
б)жаровичками;
в) блискавками.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Прокоментуйте, як зрозуміти, що розлука з матір’ю — смертне страждання (С. Чернілевський «Теплота родинного інтиму»). Власну думку обґрунтуйте.

2. Доведіть на прикладі твору С. Чернілевького «Забула внучка в баби черевички…», що розлучення з внучкою для бабусі було хвилюючим.

3. Останній рядок першої строфи твору С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму» закінчується словами:

а) «Хату прив’язала до небес»;
б) «Не катує серце печія»;
в) «Матері розказувать не треба».

Картка № 2

1. Порівняйте власну думку і думку автора про значимість рідної оселі для кожної людини. Відповідаючи, посилайтеся на зміст тексту С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму».

2. Що свідчить про велику любов бабусі до внучки. Як про це сказано у творі С. Чернілевського «Забула внучка в баби черевички»?

3. Поезія С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму» побудована:

а) як монолог про красу рідної природи;
б)спогад про дитинство і материнську любов;
в) роздум про зв’язок людини зі світом, що її оточує.

Картка № 3

1. Чому, на ваш погляд, дитячі роки — найщасливіші в житті людини? Чи ми за це зобов’язані нашим батькам?

2. Дослідіть, якою змальовує свою матір поет. Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму».

3. Що опустила осінь перед вікном бабусі (С. Чернілевський «Забула внучка в баби черевички…»)?

а) Гілля з рожевими яблуками;
б)горіховий листок;
в) кетяг горобини.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Знати зміст твору О. Довженка «Зачарована Десна»; підготувати малюнок «Краса природи у творі О. Довженка».

Урок № 21 О. Довженко «Зачарована Десна». Великий і чарівний світ дитинства у творі, українська література, 6 клас

Мета:стисло ознайомити учнів з фактами біографії О. Довженка; розпочати роботу щодо аналізу ідейно-тематичного спрямування твору, його особливостей, знаходити в тексті описи вражень головного героя про довкілля (хмари, небо, птахи), коментувати їх; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, пам’ять, логічне мислення, вміння проводити власні спостереження навколишнього світу і описувати їх; творчі здібності школярів; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани, поваги, любові до творчості О. Довженка, українського мистецтва; природи рідного краю, її краси; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет О. Довженка, учнівські малюнки і малюнки «Маленький Сашко» О. Довженка, картина П. Пустовойта «Грішник у дідовій шапці».

ХІД УРОКУ № 21 О. Довженко «Зачарована Десна». Великий і чарівний світ дитинства у творі, українська література, 6 клас

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Дайте визначення пейзажу. (Пейзаж — один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкненого простору зовнішнього світу)
З якою метою в художніх творах письменники звертаються до описів природи?
Про що свідчить зв’язок людини і природи?
Що вам відомо про кіно як вид мистецтва?
У чому особливість будь-якого автобіографічного твору?
Чим відомий для вас О. Довженко?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.
О. Довженко

Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка.
Чарлі Чаплін

Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б.
Народне прислів’я

1. Дитинство і юність О. Довженка (матеріал для вчителя)

ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ ДОВЖЕНКО
(1894-1956)

На околиці Сосниці, що на Чернігівщині, стоїть стара присадкувата хата. Звідси, минаючи городи, зелені луки, біжить білоголове хлоп’я до свого найулюбленішого місця — до Десни. Подовгу сидить собі на піщаному березі, вдивляючись у водяну синь, слухаючи плюскіт хвиль, і мріє, мріє… Це Сашко Довженко. Він був сьомою дитиною в сім’ї, в котрій із чотирнадцяти дітей у живих залишилося лише двоє — Сашко й сестричка Поліна. Хлопчик пам’ятає, як в один день від пошесті померло відразу аж четверо дітей. Багато сліз пролила Одарка Єрмолаївна, його мати. Одну розраду в житті вона мала — народні пісні. А скільки знала їх! І веселих, жартівливих, і сумних, жалісних.

Батько письменника, Петро Семенович, був хліборобом. Тяжко працював з ранку до вечора. Та й малого Сашка змалечку привчив любити землю. Не один мозоль пам’ятають дитячі рученята. Батько й мати були неписьменні, а дід Семен Тарасович, колишній чумак, умів читати.

Усі в сім’ї любили жартувати, цінували гостре, дотепне слово. Старалися бодай зрідка пересипати сльози жартами. Ще Довженки славилися тим, що з діда-прадіда гнали дьоготь. Через те їх і прозвали Дехтярами, а хлопчину — Дехтяренко.

У дитинстві Сашко дуже любив малювати. Малював на перевернутих табуретках, стінах, дощечках, клаптиках паперу. Малював квіти, яблука, хати, коней, людей. Навіть одного разу, дивлячись у дзеркало, намалював власний портрет. (Учні під коментар учителя розглядають малюнки «Маленький Сашко» О. Довженка, а також малюнки школярів до твору письменника.)

Понад усе батькові хотілося дати освіту єдиному синові. І ось настав день, коли Петро Семенович привів Сашка до школи, хлопчик, побачивши вчителя, дуже злякався і міцно притиснувся до батька.

— Як тебе звати? — запитав учитель.

— Сашко, — прошелестів губами хлопчик і сам не впізнав свого голосу.

— А як звати твого батька?

Сашко ще міцніше обхопив батькову ногу і перелякано зиркав очима.

— Не розвинений, — зробив висновок поважний учитель.

Пізніше цей же вчитель (Леонтій Созонович Опанасенко), побачивши неабиякі здібності Сашка, сам наполягав на тому, щоб хлопець продовжував навчання в Глухівському вчительському інституті. Але спочатку була школа, де Сашко був «круглим відмінником», потім училище. Вже в юнацькі роки Олександр хоче осягнути все, в нього немає якось одного захоплення. Він удосконалює гру на скрипці, влаштовує театральні вистави, записує почуті від кобзарів і лірників народні пісні й думи, співає сам, «запоєм» читає все, що потрапляє під руки, збирає бібліотеку… Згодом в автобіографії він напише: «Мені здавалось, що я все можу, що все легко, і мені хотілося бути різним, хотілося начебто розділитися на кілька частин і жити в багатьох життях, професіях, країнах і навіть видах».

Бажання вчитися привело Олександра Довженка до Глухівського вчительського інституту, куди за умов царського режиму мали право вступати діти хліборобів (до того ж за успішне навчання студенти одержували стипендію). На тридцять вакантних місць було триста бажаючих. Юнак склав успішно всі екзамени і був зарахований до інституту, хоч стипендії і не одержував. Щоб учити сина, батько «відкраяв від серця» десятину землі. У своїх неповних шістнадцять Сашко був наймолодшим серед першокурсників, де навчалися студенти з солідним учительським стажем. Він був яскравою особистістю, і його зразу всі полюбили. Друзі називали його «Сашко-філософ»…

Ким тільки не був Олександр Довженко. Він і кінорежисер, і сценарист, прозаїк, драматург, живописець, графік, етнограф, оратор, дипломат, військовий кореспондент, філософ… Все це дало йому право піднятися на вершину світової слави і заявити про геніальний талант Довженка.

2. Робота над твором О. Довженка «Зачарована Десна»

2.1. Вибіркове читання твору, переказ цікавих епізодів кіноповісті.

2.2.Історія написання «Зачарової Десни».

Твір був написаний за рік до смерті автора, проте задум цієї художньої перлини письменник виношував багато років. В одній із записних книжок Довженка періоду Другої світової війни з поміткою «Воронеж» під датою 5 квітня 1942 року натрапляємо на такий запис: «А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і дорогого було в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться! Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь-усюди, куди тільки не гляне моє душевне око… »

У післявоєнні роки письменник продовжував працювати над кіноповістю. Про це він неодноразово згадує у своїх листах до матері і сестри (від 9 листопада 1946 і 13 квітня 1947 років).

Письменник прекрасно знав духовний світ селянина, народний побут, звичаї, його психологію. Можна сказати, що «Зачарована Десна» — своєрідна енциклопедія сільського життя України кінця XIX і початку ХХ століть.

Над повістю О. Довженко продовжував працювати до 1955 року. Якого великого значення надавав він цьому творові, підтверджує такий факт: в архіві письменника зберігається чотири варіанти рукопису українською мовою. За повістю «Зачарована Десна» 1964 року режисер Ю. Солнцева поставила однойменний фільм.

Таким чином О. Довженко працював над твором упродовж 14 років. Тільки в березні 1956 року журнал «Дніпро» видрукував повість, а наступного року, вже по смерті Довженка, вийшла окрема книжка.

2.3.Особливості назви твору.

Про що цей твір, це диво — «Зачарована Десна»? І чому ріка тут — зачарована? Про чари і злигодні босоного дитинства, без розуміння святості якого труд людини нікчемний і безбарвний. Про трагедію людини в експлуататорському суспільстві і велич народної душі. Про витоки таланту «на ранній досвітній зорі коло самих первісних джерел» і призначення митця. Колись Десна на все життя зачарувала малого Сашка. І тому не міг Довженко не показати її, зачаровану, нащадкам. Як реальну легенду про людські радощі й болі, як диво, що навчає «бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

2.4.Тема:відтворення хроніки життя селянської родини, величної краси хліборобської праці, народної моралі і мудрості.

2.5.Ідея:митці покликані народом для того, аби показувати світові насамперед, що життя прекрасне, що само по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ.

2.6.Основна думка:змалювання картин побуту дореволюційного села і пізнання світу прекрасного і жорстокого водночас малим хлопцем; саме щасливий момент в житті людини — це її дитинство, а потім спогади про нього.

2.7.Жанр:кіноповість (сценарій, перероблений для читання); О. П. Довженко назвав свій твір автобіографічним кінооповіданням.

2.8.Особливості кіноповісті.

Ця кіноповість написана дуже стисло, оповідь у ній пройнята тонким ліризмом, у ній відчутно велику любов письменника-патріота до своїх земляків-героїв і всього трудящого люду, до рідної землі. У хвилюючу розповідь вплітаються глибокі роздуми, в яких минуле оцінюється з погляду сучасності.

«Зачарована Десна» — автобіографічний твір, спогади письменника про дитинство, перші кроки пізнання життя, про «перші радощі і вболівання, і чари перших захоплень дитячих…», про діда і прадіда Тараса, про бабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — непе-ревершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають у авторські роздуми — про «тяжкі кайдани неписьменності і несвободи», інші лиха й страждання трудових людей України і разом з тим — багатство їхніх душ, моральне здоров’я, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до «найвищого і тонкого», про війну і спалене фашистами село, про ставлення до минулого: відомий авторський монолог, який починається словами: «Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду…» і в якому висловлено знамениту формулу: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє».

2.9.Сюжет і композиція.

У творі ми не знайдемо чіткої сюжетної лінії. Оповідь раз у раз переривається авторським коментарем, філософськими роздумами, ліричними відступами. Та й самі епізоди з життя малого Сашка подаються не за хронологією, а нібито хаотично, за плином спогадів посивілого автора. Така композиція дає можливість О. Довженкові об’єднати два історичні плани:

1-й — це дитинство Сашка, його веселі пригоди, перші враження від пізнання світу, гірка доля наддеснянських хліборобів, закоханих у працю; національні звичаї і наївні вірування селян;

2-й — авторські відступи, пройняті життєстверджуючим оптимізмом, в яких письменник плин минучих років оглядає з вершини своєї людської зрілості, прагне усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло її первісних джерел.

Одним із важливих елементів «Зачарованої Десни» є ліричні відступи автора-філософа, мислителя, людини середини ХХ століття з пристрасним серцем, що живе радощами й болем рідного народу.

3. Обговорення змісту твору за питаннями:

Чому роки дитинства ми будемо пам’ятати завжди?
В якій сім’ї ріс Сашко?
Якою у творі зображена мати Сашка? (Вона любила «садити що-небудь у землю, щоб проізростало». Це взірець працьовитості і доброти.)
Що мав на увазі О. Довженко, говорячи про батька: «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив»?
Чого хлопець навчився від діда?
Поясніть, через що дідуся називали «добрим духом ланів і риби»?
За що мати не любила діда? (Вважала його за чорнокнижника.)
Чим дід був схожий на бога?
Як у творі описано батьківську хату Сашка? Про що свідчить цей опис?
Через що Сашко боявся бабусю?
Яка трагедія сталася в родині Довженків?
Опишіть перебування Сашка на сінокосі.
Поясніть, як ці слова характеризує дядька Самійла: «…орудував косою, як добрий маляр пензлем».
Про що свідчить розмова вчителя із Сашком? Чи об’єктивну оцінку дав учитель хлопчику? Чому?
Які народні свята, звичаї, обряди, прикмети згадуються у творі? З якою метою?

V. Закріплення вивченого матеріалу

Вікторина «Чи знаєш героїв твору О. Довженка «Зачарована Десна»»?

1. Кого у творі названо «великим косарем»? (Дядька Самійла)

2. Хто у творі «прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок»? (Дід Семен)

3. «З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, — він годився на все». Про кого це зазначено? (Батько Сашка)

4. Хто сказав про Сашка: «Не развитой!»? (Вчитель Леонтій Созонович Опанасенко)

5. «Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий!» — це характеристика … (Сашкового батька)

6. «Коли б його пустити з косою просто, він обкосив би всю земну кулю». Так говорить О. Довженко про… (Дядька Самійла)

7. «Маленькою і прудкою» у творі названо… (Бабу Марусину)

8. Він «був дуже схожий на бога», любив «гарну бесіду й добре слово» — це зазначив автор про… (Діда Семена)

9. «Без прокльонів вона не могла прожити й дня», але то «була творчість її палкої, темної… душі». Кого так характеризує О. Довженко? (Бабу Марусину)

10. Хто у творі пахнув землею і трохи млином? (Дід Семен)

11. Дід у творі вважався за чорнокнижника, так його було названо. (Матір’ю Сашка)

12. У кого з героїв твору «кашель клекотів … у грудях, як лава у вулкані, довго і грізно…»? (дід Семен)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

VI. Підсумок уроку

Герої О. Довженка у «Зачарованій Десні» є втіленням талановитого й працелюбного українського народу, його високої моралі, волелюбності, чистої та красивої душі. Моральна краса трудівників розкривається у ставленні їх до рідного краю. У творі проходить тема єднання людини з чарівною природою. Буйна городина за сільським тином, темні хащі тютюну й смородини, дзвін коси, шелест хвиль — все бринить музикою, все співає, радіючи життю. Особливий вплив на автора і на читачів має краса річки Десни. Вона була для митця і героїв твору життєдайною силою, яка наділяла всіх добротою, щирістю та любов’ю.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Скласти план твору, дібрати матеріал для характеристики образу Сашка.

Урок № 22 О. ДОВЖЕНКО «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА». ОПИС ВРАЖЕНЬ МАЛОГО САШКА, українська література, 6 клас

Мета:продовжити роботу над опрацюванням змісту твору О. Довженка «Зачарована Десна», з’ясувати поєднання у творі реального й уявного, знаходити в тексті описи вражень хлопчика про довкілля (хмари, небо, птахи), коментувати їх; охарактеризувати головного героя твору; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення; вміння співставляти, порівнювати, робити висновки, грамотно висловлювати свої думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд; виховувати любов до рідного краю, краси природи, повагу до батьків, творчості О. Довженка; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:картини із зображенням рідної природи, бібліотечка творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 22 О. ДОВЖЕНКО «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА». ОПИС ВРАЖЕНЬ МАЛОГО САШКА, українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіди за питаннями:

Що вам відомо про казку як літературний жанр, її особливості?
Чого вчать нас казки?
З якою метою у творах художньої літератури письменники згадують казкових героїв, події?
Який художній засіб використав О. Довженко у назві свого автобіографічного твору?
Через що таким важливим у багатьох художніх творах є вирішення питання взаємозв’язку людини і природи?
Чи спостерігаєте ви за навколишнім світом? Які ваші враження від цього?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Основний зміст уроку

В людських серцях незаймані глибини своїм він серцем глибоко проник — співець краси, природи і людини, душі людської дивний чарівник.
І. Гончаренко

Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем.
Та й не тільки митцем.
О. Довженко

Щасливий я, що народився на твоєму березі…
О. Довженко

1. Вступне слово вчителя

О. Довженко від природи мав високорозвинене, витончене естетичне почуття, глибоко розумів суть і значення зовнішньої, тілесної і внутрішньої, душевної краси людини та краси і величі рідної землі. Це дорогоцінне почуття і розуміння він успадкував од своїх батьків, од народу, а потім розвинув, удосконалив його у процесі навчання, переважно шляхом самоосвіти, на основі творчої практики, напруженої творчої діяльності.

Він мав незвичайну здібність спостерігати, ясно бачити, сприймати і фіксувати в пам’яті розмаїті естетичні явища життя.

2. Опрацювання образу Сашка

2.1. Сашко — головний герой кіноповісті.

Збагачений чималим життєвим і творчим досвідом, шістдесятирічний письменник показує життя дореволюційного українського села і його людей так, як їх сприймав колись малий Сашко. Довженко ніби дивиться на них очима наївного хлопця, характеризує і оцінює їх, виражає естетичне ставлення до них з позиції розумної дитини. Проте письменник, людина старшого віку, бачить не тільки те, чого Сашко не помічав, не брав до уваги. Погляди автора, його життєва позиція інші, вони відбивають вищий рівень суспільно-політичної та естетичної свідомості порівняно зі свідомістю Сашка. Автор-оповідач кіноповісті дивиться на своїх героїв і на самого Сашка з почуттям замилування і здивування, з теплим усміхом, помічаючи не тільки все гарне, прекрасне в них, а й їх вади, недосконалості їхніх натур. Тому з таким сердечним гумором письменник згадує про те, як Сашко смакував усякими ласощами на городі, повиривав зовсім молоду, дрібненьку морковицю, як малий грішник злякався страхітливих прабабиних прокльонів і каявся в гріхах, як він прагнув зменшити свій гріх, творячи добрі діла, вшановуючи старших людей, аж поки дід Захарко не вилаяв і не прогнав його геть. Цікавими і радісними видавалися Сашкові всякі події родинного життя — і народження в матері маленької дитини, і смерть прабаби, і клепання коси та виїзд на сінокіс. А які чудові й дивовижні сни народжувались у Сашковій душі і вдома, й на сіножаті, які образи витворювала його багатюща уява.

Пізнання світу для малого хлопчика забарвлене поезією відкриття, поезією новизни, поезією мрії, кращими традиціями народної творчості, втіленої в образі яблукатого коня.

Згадаймо хоч би сцену, в якій малий шибеник, лежачи в дідівському човні, пригадує різні приємні й неприємні речі: «…Неприємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає… Неприємно в одній руці нести велике відро чи полоть і пасинкувати тютюн. Неприємно, як батько приходить додому п’яний і б’ється з дідом, з матір’ю або б’є посуд. Неприємно ходить босому по стерні».

Як бачимо, все неприємне пов’язане в хлопця зі світом злиднів і страждань. І тут же, ніби на протиставлення цьому світові, письменник малює ідилічні картини сільського життя, осяяні романтикою дитячого світосприйняття: «…Приємно обнімати лоша… Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками, скаламутивши воду або дивитись, як тягнуть волока. Приємно знайти в траві пташине кубло. Приємно їсти паску і крашанки …Приємно спати в човні, в житі, просі, в ячмені, у всякому насінні на печі» і т. ін.

2.2. План характеристики образу Сашка.

1. Оповідач у «Зачарованій Десні» — сам письменник, який виступає і як автор, і як герой твору — маленький Сашко.

2. Пізнання світу Сашком:

1) любов до тварин, природи, музики, співів. («Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси… Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху…»; «Любив пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі. Любив плескіт води весняної»; «…Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки…»)

2) приємне і неприємне в розумінні хлопця;

3) повага до батьків, людей похилого віку;

4) ставлення до народних свят, прикмет, обрядів, вірувань.

3. Риси характеру хлопця:

1) допитливий;

2) добрий;

3) чесний;

4) уважний;

5) чуйний;

6) спостережливий;

7) здатний до фантазування;

8) щирий.

4. Майстерність Довженка-письменника.

2.3. Обговорення образу Сашка за питаннями:

Яким ви уявляєте собі малого хлопця?
Як Сашко ставився до своєї родини?
У чому був перший гріх Сашка? Чим він хотів його виправдати?
Чим пояснити те, що Сашкові все було доволі цікавим?
Що цікавого дізнався Сашко, перебуваючи на косовиці?
Чим саме чарувала Десна малого хлопця? («А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вона ласкава, солодка…»)
Чому розмова коней схвилювала Сашка? Що про це свідчить?
Як Сашко сприйняв вперше вчителя? Чи потрапив він до школи? Чому?
Чи виправдалися слова вчителя по відношенню до Сашка?
Чому, на ваш погляд, О. Довженко написав цей автобіографічний твір?

3. Реалії життя та уяви Сашка

3.1. Романтизм дитячого світу Сашка.

Не оминаючи страждань від нестатків, прабабиних прокльонів і бійок, Довженко романтизує дитячий світ Сашка, «ловкого хлопчика, святої душечки». Були в тому світі гіркі прикрощі і неприємності, але були й справжні дива: втаємничене слухання незрозумілої книги, поява лева на березі ріки, розмова коней і «ворони, що завідувала погодою». Наслухавшись колядок, малий Сашко обнімає уві сні свого яблукатого коня, не схожого на реальних шершавих конячинок. Він дає собі слово «ніколи не продавати його ні за які скарби». Це кінь — мрія, право людини на гарну фантазію. «Так і не продав я його по цей день, — міркує Олександр Петрович. — Ой, коню, не продам я тебе! Як би часом не було мені трудно… »

3.2. Бесіда за питаннями:

З якою метою письменник уводить у твір уявне? Що саме?
Як цей твір пов’язаний з усною народною творчістю?
Що означає воронячий крик? («Вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі»)
Чому ворону у творі названо «божою птицею»?
Звідкіль, за уявою хлопця, на березі Десни з’явився лев? («Коли трапилась аварія поїзда під Бахмачем і клітка мандрівного звіринця поламалась, виплигнув він на волю»)
Як же склалася подальша доля лева? (І десь коло Спаського вбили його стражники»)
Що вам відомо про колядки як жанр усної народної творчості? Яких колядок наспівали дівчата Сашкові?
Який кінь привидівся Сашкові? («А кінь у яблуках, шия крута, червона стрічка в гриві, одспівує мені на вухо…»)
Чому автор відмовляється продати цього коня за будь-яких обставин? («Ой коню, коню, не продав я тебе. Як би часом не було мені трудно, як турки й татарва не обступали на торгу мене, не розлучуся з тобою ні за яку ціну»)
Як же хлопчик сприймає довкілля (хмари, небо, птахи)? (Чого тільки не бачив я на самому лише небі! Хмарний світ був переповнений велетнями і пророками. Велетні і пророки невпинно змагались у битвах, і дитяча душа моя не приймала їх, впадаючи в смуток…; …Я пливу за водою, і світ пливе наді мною, пливуть хмари весняні — весело змагаються в небі, попід хмарами лине перелітне птаство — качки, чайки, журавлі. Летять чорногузи, як чоловіки у сні…)
За що ж так хлопець полюбив Десну? Чому вона для нього є зачарованою?

4. План твору О. Довженка «Зачарована Десна»

Хата, город, погрібник.
Дід Семен любить сонце.
Розповіді діда Семена.
Кашель діда.
Сашко на городі у моркві. Шкода.
Прабаба Марусина. Її вічні прокльони.
Опис хати. Картина божого суду.
Сприймання картини хлопцем.
«Покаяння» хлопця.
Сашко у дідовій шапці ісповідує свої «гріхи».
Спогади письменника про свого батька, матір, їх сварки, бійки.
Смерть старших братів: Лавріна, Сергія, Василя, Івана.
Портрет батька.
Смерть прабаби Марусини. Радість Сашка.
Старці.
Ставлення батька до старців.
Весна. Повінь. Село. Загребелля плаває у воді.
Паска. «Парахвія» освячує паски.
Спогади про своє село, що згоріло у війну.
Косовиця. Сашко на Десні.
Бійки на косовищі.
«Ворона фамільна» передбачає погоду.
Качка з каченятами.
Лев на березі Десни.
Коні Мурай і Тягнибіда.
До школи. Учитель Леонтій Созонович Опанасенко.
Ставлення письменника до свого минулого, вдячність цьому минулому.
Гімн «незайманій дівиці Десні».

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Опрацювання тестових завдань

1. Починаючи твір, О. Довженко захоплюється:

а) красою річки Десни;
б) конем, що випасався неподалік від лісу;
в)добробутом власної городини.

2. Кому з героїв твору належать слова: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проїзростало»?

а) Бабусі;
б)матері;
в) батьку.

3. Діти боялися лазити у кущах бузини і ще якихось невідомих рослин, бо:

а) вважали їх отруйними;
б)там водилися гадюки;
в) у них можна було заблукати.

4. Дід Сашка був схожий:

а) на гетьмана;
б)Бога;
в) Тараса Бульбу.

5. У минулому дід Семен:

а) козак;
б)чумак;
в) кріпак.

6. Мати Сашкова не любила діда Семена, бо:

а)вважала його за чорнокнижника;
б) у нього був складний характер;
в) любив багато випивати.

7. Про кого автор зазначає, що він був «добрий дух лугу і риби»?

а) Про батька Сашка;
б)діда Семена;
в) Сашка.

8. Який художній засіб використано О. Довженком у рядку: «…брав їх з води прямо руками, як китайський фокусник»?

а) Метафору;
б) епітет;
в)порівняння.

9. Найбільше дід любив:

а) молитися Богу;
б) співати народні пісні;
в)лежати на погребі під сонцем.

10. Старі люди по дідовому кашлю:

а) дізнавалися про його місце знаходження;
б) про врожай цього літа;
в)вгадували погоду.

11. Яку шкоду вчинив Сашко, перебуваючи на городі?

а) Витоптав огірки;
б)повиривав моркву;
в) поламав весь соняшник.

12. Баба Марусина, мати діда Семена, любила:

а) вишивати хрестиком;
б) розповідати внукові казки;
в)проклинати все і вся.

13. Батьківська хата майбутнього письменника була схожою:

а)на стареньку білу печерицю;
б) невеличкий хлівець;
в) рибацьку халупу.

14. Якої картини не було в Сашковій хаті?

а) Почаївська лавра;
б)Андріївська церква;
в) вигляд Новоафонського монастиря.

15. Який представник нечистої сили згадується у творі?

а) Русалка;
б)домовик;
в) потерчата.

16. Пісня, яку баба творила про Сашка, нагадувала:

а)колядку;
б) щедрівку;
в) коломийку.

17. Крамаря Масія не любили через те, що він:

а) був не завжди привітним;
б)обдурював усіх, хто тільки до нього не заходив;
в) пропонував неякісний товар.

18. Намагаючись позбавитися від власного гріха, Сашко вирішив:

а)ходити і з кожним вітатися, знімаючи капелюха;
б) допомагати батькові збирати скошену траву;
в) доглядати худобу.

19. Що, на думку Сашка, вважалося неприємним?

а)Дивитись на великий вогонь;
б) обнімати лоша;
в) бродити по теплих калюжах після грому і дощу.

20. Найбільше малий Сашко полюбляв:

а) пташиний щебет;
б)музику клепання батьком коси;
в) плескіт весняної води.

21. Брати Сашка дуже рано померли:

а) від чуми;
б) отруєння грибами;
в)пошесті.

22. Батька за його красу Сашко порівнював:

а)з античною статуєю;
б) божим храмом;
в) квітучим весняним садом.

23. Як батько називав своїх діточок?

а)Соловейками;
б) соколиками;
в) сизокрилими орлами.

24. За характером мати Сашка була:

а) спокійною;
б)гонористою;
в) врівноваженою.

25. Хто з героїв «мав вигляд переодягненого у поганючу одежу артиста імператорських театрів, співать не вмів»?

а) Старець Богдан Холод;
б) дід Захарко;
в)батько Сашка.

26. У минулому батько Сашка був:

а) козаком;
б) січовим стрільцем;
в)бурлакою.

27. О. Довженко зазначає у творі, що «жили ми в повній гармонії з…»:

а) усіма сусідами;
б)з силами природи;
в) усім селом.

28. У чому виявився «дошкільний героїзм» Сашка, за який, напевно, послали б до Артеку?

а) Допоміг людям похилого віку;
б)рятував людей, худобу під час повені;
в) брав участь у ліквідації пожежі.

29. Яке церковне свято згадується у творі?

а)Пасха;
б) Різдво;
в) Вербна неділя.

30. З яких прикмет Ярема Бобир заздалегідь дізнався про наближення повені?

а)Взимку миші втекли з клуні й кошари;
б) зграя ворон тривалий час літала над хатою;
в) увечері скиглив собака.

31. У чому призначення митця, на думку письменника?

а) Розважати і висміювати людей;
б)відображувати життя як найвеличніше благо;
в) допомагати ближньому.

32. Мати не пускала Сашка на косовицю з батьком, бо вважала, що він:

а) потрапить до рук розбійників;
б)утопиться в Десні;
в) заблукає в лісі.

33. Дід і прадід Сашка не любили заліза, бо воно, на їх думку:

а) приносить нещастя;
б)притягує грім;
в) не лікує людей.

34. Чому виникла сварка між батьком, дядьком і дідом Сашка на косовиці?

а)Не могли поділити скошену траву;
б) не порозумілися у політичних поглядах;
в) кожний намагався довести власну силу.

35. Яка пташина віщувала про зміни погоди?

а) Жайворонок;
б)ворона;
в) голуб.

36. Найбільша обдарованість дядька Самійла виявилася під час:

а) полювання на рибу;
б) обробки землі;
в)сінокосу.

37. Який художній засіб використано автором у вислові з твору: «Дивлюсь у воду — місяць у воді сміється»?

а) Епітет;
б)метафору;
в) порівняння.

38. Яка надзвичайна тварина з’явилася на березі Десни за уявою хлопця?

а) Слон;
б)лев;
в) жираф.

39. Звідкіля з’явилася ця тварина?

а)Втекла з клітки, коли та поламалася;
б) спеціально випустили біля Десни, щоб вона розмножувалася;
в) залишили працівники цирку, бо вона була хворою.

40. Чим закінчилася прогулянка дикої тварини вздовж річки Десни?

а)Її вбили;
б) посадили знову у клітку;
в) спіймали і продали циркачам.

41. Коні в господарстві Сашкового батька були різні, бо батько:

а)міняв їх на ярмарку;
б) потайки крав у циган;
в) отримував того чи іншого коня за виконану роботу.

42. Через що були худі коні в господарстві батька Сашка?

а) Він дуже бив їх;
б)був поганий корм;
в) не робилися відповідні щеплення.

43. Про що відбулася розмова коней, яку підслухав Сашко вночі?

а)Негативне ставлення господаря до них;
б) хвалькуватість про красу кожного;
в) чарівність Десни.

44. Сашко ніколи не бив коней, бо:

а) боявся, що ті вдарять його копитом;
б) вважав, що це принесе нещастя;
в)співчував їх нелегкій долі.

45. Який обряд зимового циклу згадується у творі?

а)Колядування;
б) посівання;
в) щедрування.

46. Що уявляв собі Сашко під час співу дівчат?

а) Красу зачарованої Десни;
б)як він буде продавати коня у яблуках;
в) ворону, яка приносить щасливі новини.

47. Які риси характеру притаманні вчителю Леонтію Созоновичу Опана-сенку?

а) Добрий і чуйний;
б) тихий і врівноважений;
в)нервовий і сердитий.

48. Сашко порівнював Л. С. Опанасенка:

а) з генералом;
б) мудрим вороном;
в)паном.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,25 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. У чому, на ваш погляд, вбачає щастя О. Довженко (за твором «Зачарована Десна»? Надаючи відповідь, посилайтеся на зміст кіноповісті.

2. Доведіть, що батько Сашка займав особливе місце в душі хлопця. Власну думку обґрунтуйте.

3. Закінчуючи твір, О. Довженко називає Десну:

а)святою і чистою;
б) глибокою і повноводною;
в) сріблястою і чарівною.

Картка № 2

1. Обґрунтуйте думку про те, що «Зачарована Десна» — це сповідь автора, хвилююча розповідь про власне дитинство і водночас про народ, про Україну, про невмирущість людського оптимізму.

2. Прокоментуйте, що мав на увазі О. Довженко, говорячи про свого діда так: «Він був наш добрий дух лугу і риби».

3. «Найбільше, чого відпустила батькам доля… :

а) «радості і добробуту»;
б) «нещасного життя»;
в)«тяжкої праці».

Картка № 3

1. Чим пояснити, що твір О. Довженка «Зачарована Десна» — книга життя. Власні міркування обґрунтуйте.

2. Чому О. Довженко характеризує прокльони прабаби Марусини як «творчість її палкої, темної, престарілої душі»?

3. На яке питання вчителя не зміг відповісти Сашко?

а) «Скільки тобі років?»;
б) «Чи знаєш ти таблицю множення?»;
в)«А как зовут твоего отца?»

Картка № 4

1. Висловіть власну думку, чому герої твору О. Довженка «Зачарована Десна» — уособлення моральної краси і духовної величі трудової людини.

2. Що намагався передати О. Довженко у творі епізодом розмови двох коней? Як це сприйняв малий хлопець?

3. Яку оцінку вчитель дав Сашкові, трохи поспілкувавшись із ним?

а) «Добре обізнаний хлопець»;
б) «Ні, йому слід навчитися читати»;
в)«Не развитой».

Картка № 5

1. Дослідіть, як у творі «Зачарована Десна» О. Довженка прослідковується вплив природи на світогляд малого Сашка, його поведінку, риси характеру.

2. Вмотивуйте, що «Зачарована Десна» — це гімн людині, яка своїми мозолястими руками вирощує хліб і творить добро.

3. Про чиї руки О. Довженко у кіноповісті висловлюється так: «…такі ніжні, що, напевно, нікому і ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові»?

а)Прадіда Тараса;
б) діда Захарки;
в) прабабусі Марусини.

Картка № 6

1. Дайте оцінку гріху, який учинив Сашко? Чи зміг він його спокутувати? Власну думку обґрунтуйте.

2. Прокоментуйте розмову Сашка з учителем. Чи згодні ви з думкою вчителя стосовно його оцінки, даної хлопцю?

3. Яку картину купила мати за курку на ярмарку?

а) Страшного божого суду;
б) викуп жінки з кріпацтва;
в)Київська Лавра.

VI. Підсумок уроку

Чого вчить нас цей твір? (Любити працю, природу, поважати батьків, шанувати старість; учить нас добру, правді, людяності, патріотизму.)

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Знати ідейно-художній зміст твору Л. Костенко «Кольорові миші», дібрати інформацію про творчість поетеси.

Урок № 23 Л. Костенко. Коротка розповідь про письменницю. «Кольорові миші», українська література, 6 клас

Мета:стисло ознайомити учнів із життям і творчістю Л. Костенко; проаналізувати її поезію «Кольорові миші», звертаючи увагу на ідейно-тематичне спрямування твору, алегоричність образу кольорових мишей, охарактеризувати образ Анни; активізувати словник учнів; розвивати вміння виразно, вдумливо читати і коментувати поезію; робити висновки, раціонально використовувати навчальний час; виховувати почуття пошани до творчості Л. Костенко, літератури як мистецтва; прищеплювати прагнення зберегти риси неординарної особистості. тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет Л. Костенко, бібліотечка її творів для дітей, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки); виготовлені учнями різнокольорові миші.

ХІД УРОКУ № 23 Л. Костенко. Коротка розповідь про письменницю. «Кольорові миші», українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Дайте визначення алегорії як художньому прийому. Наведіть приклад. (Алегорія — вид метафори, троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу. Наприклад, у казках Лисиця уособлює хитрість.)
Що являє собою поезія як літературний жанр? (Поезія — невеликий художній твір у віршах)
Чим одна людина відрізняється від іншої? Чи є схожі люди між собою?
Що ви знаєте про мишей як живих істот? Як можна позбавитися шкідників?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
Л. Костенко

Можна жить, а можна існувати,
Можна думать — можна повторять,
Та не можуть душу зігрівати,
Ті, що не палають, не горять.
В. Симоненко

1. Розповідь про Л. Костенко (матеріал для вчителя)

ЛІНА ВАСИЛІВНА КОСТЕНКО
(народилася в 1930 році)

Якось, розповідаючи про чергове громадське зібрання, один із його організаторів підкреслив, що в ньому брала участь ворохобна Ліна Костенко. Що означає слово «ворохобна»? Словник тлумачить його як «непокірна», «бунтівна», «бентежна». Кажуть, що ці епітети досить точно характеризують Л. Костенко.

Народилась Ліна Василівна у містечку Ржищеві на Київщині в учительській сім’ї. Батьки майбутньої поетеси були людьми високоосвіченими, порядними. Батько знав дванадцять мов, добре орієнтувався у всіх навчальних предметах і викладав їх у школі.

Коли дівчинці минуло шість років, сім’я переїхала до Києва. Тут ще зовсім дитиною застала її війна. «Я писала мало не осколком великі букви щойно з букваря…», — скаже поетеса про ті тяжкі роки. У Києві Ліна закінчила середню школу, вчилася у Київському педагогічному інституті. У п’ятдесятих роках із відзнакою закінчила Московський літературний інститут ім. О. М. Горького.

Писати вірші Л. Костенко почала з дитинства, друкувати — з шістнадцяти літ. Перша збірка «Проміння землі» вийшла у 1957 році, через рік — «Вітрила», у 1961 році — «Мандрівки серця». Потім з’явилися книги поезій «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур».

На своєму літературному шляху довелося Ліні Костенко пережити майже п’ятнадцятилітнє невизнання її як митця. Це був сумний період як у житті письменниці, так і в історії української літератури взагалі. Але й тоді вона писала. Писала й складала в шухляду. Не зламалася, не зневірилася, не занепала духом, а шліфувала своє поетичне слово. Так залягла в письмовому столі «Маруся Чурай», бо «недосконала», «невиразна…»

Пригадується у зв’язку з цим трохи дивний випадок. Проходив пленум правління Спілки письменників України з питань поезії. Молодий літератор перевіряв запрошення учасників пленуму. І ні за що не хотів пропустити без запрошення жінку, яка виявилася Ліною Костенко. Він просто не знав її, талановиту письменницю, творчу особистість.

Поверненням Ліни Костенко стала книжка поезій «Над берегами вічної ріки», а потім з’явилася «Маруся Чурай». Вона вмить зникла з книгарень, хоч і вийшла стотисячним тиражем.

За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку поезій «Неповторність» письменниці було присуджено Державну премію імені Т. Г. Шевченка.

Ліна Костенко видала збірку віршів для дітей «Бузиновий цар». У Ліни Василівни гарна сім’я, талановита дочка Оксана Пахльов-ська — літературознавець, автор статей з проблем літератури Італії, перекладачка багатьох італійських та іспанських поетів, автор збірки поезій «Долина храмів».

Із болем у серці сприйняла Л. Костенко звістку про Чорнобильську катастрофу і всі ці роки вносить свою частку у ліквідацію наслідків аварії. Вона вже кілька разів їздила до Чорнобиля, у тридцятикілометрову зону. Нею створений документальний фільм «Чорнобиль. Тризна», написана повість про цю трагедію людства.

2. Робота над аналізом поезії Л. Костенко «Кольорові миші».

2.1. Виразне читання поезії з коментуванням.

2.2. Тема: зображення давніх часів, коли людей страчували за будь-яке чаклування, та звинувачення Анни в тому, що вона з багряного листя робить мишей.

2.3. Ідея: засудження тих, хто за індивідуальність, творчу думку переслідує людину, звинувачує і виносить вирок на страту.

2.4. Основна думка: кожна людина, навіть якщо вона ще маленька, — то неповторна індивідуальність, особистість. І шлях кожної людини — то ще й шлях до самоствердження.

2.5. Ідейний зміст поезії.

У творі йдеться про дівчинку Анну з «шістсот якогось року», яку судять у Вишгороді за дивний «гріх»: з багряних кленових листочків «вона робила … кольорові миші», як повідомляє суд сусід-скаржник. Від тієї забави немає спокою, каже сусід: «чаклунка Анна збила з пуття його дітей», які забули про свої цяцьки, адже тепер «вночі їм сняться миші кольорові».

Змальована кількома колоритними штрихами сцена суду оголює суть конфлікту й морального змісту вірша: зіткнулися неповторність і стандарт.

Власне, дівчинку Анну судять за те, що вона — з її незрозумілою для оточення яскравою фантазією — не така, як усі.

Фантастичне закінчення вірша змушує задуматися про вічні істини, про нас самих, нашу здатність протистояти уніфікації і насиллю над індивідуальністю.

2.6. Жанр: філософська поезія.

2.7. Композиція.

Події минулого (шістсот якийсь рік) переносять читача у сучасність — переслідування інквізицією (судом) індивідуальності людини, її неординарної поведінки, мислення, творчості.

Експозиція: знайомство читача з давнім минулим, коли «…розважали стратами юрму…, палили відьом … і не знали до пуття наук».

Зав’язка: сусід привів десятирічну Анну до суду, звинувачуючи її в тому, що вона з багряного листя виробляє кольорових мишей, і вони завдають моральної шкоди його дітям. Розвиток дії: суд над Анною.

Кульмінація: напруженість Анни в очікуванні вироку. Розв’язка: з’явився кольоровий кіт, який залив, викладений на папері вирок чорнилом, що так і не був проголошений.

2.8. Обговорення змісту вірша за питаннями:

Які часи згадуються у творі? З якою метою поетеса звертається до давніх подій?
Хто такі відьми? Чи належать вони до нечистої сили?
Охарактеризуйте образ сусіда у творі. Що він уособлює?
Як у творі описана осіння пора року? Чи можна цей опис вважати пейзажем?
(Багряне листя, кілька тих листочків,
останнє листя із кленових віт
осіннє сонце, яблуко-недоквас,
стояло в голих кленах у вікні)
В чому виявлялося чаклунство Анни? Як про це говориться у творі? («Ото складе листочок до листочка, два рази хукне — так і побіжать»)
Якої шкоди, на думку сусіда, завдавала Анна його дітям? Чи дійсно це так?
(Вони були нормальні і здорові,
а ця чаклунка збила їх з пуття.
Вночі їм сняться миші кольорові.
Од тих мишей немає нам життя!)
Для чого сусід перед тим, як відповідати судді, хрестився до ікони?
Які питання ставили судді позивачів?
У чому суть моральної шкоди, якої завдала Анна сусіду?
З якою метою авторка змальовує події у творі в сірих тонах?
Як у творі за допомогою кольору використано прийом контрасту? (Сірий — кольоровий)
Поясніть алегорію образу кольорових мишей.
Про що свідчать останні рядки поезії? Чи буде ще Анна виробляти кольорових мишей?
Якими повинні бути судді? Що характерно для суддів, які описані в поезії «Кольорові миші?»
Чи переслідуються сьогодні в суспільстві вільна думка, творчість, індивідуальність?
Як поводила себе Анна в суді? Що про це свідчить?
Зважаючи на те, що ви одного віку з Анною, то як би ви повели себе на суді?
Яке значення має поезія для нас?

2.9. Художні засоби вірша.

• повторення: «кажу… кажу…»; «коли…, коли…»;

• епітети: «розлючений сусід»; «багряне листя»; «осіннє сонце»; «голі клени»; «сірий день»;

• метафори: «чаклунка збила … з пуття», «кіт залив … вирок».

V. Закріплення вивченого матеріалу за темою

1. Розв’язування тестових завдань

1. Які часи згадуються у творі?

а) Первісні;
б)коли носили шпаги;
в) виникнення Землі.

2. В якому місті перед судом предстала Анна?

а) Ужгороді;
б) Новгороді;
в)Вишгороді.

3. Скільки років було Анні?

а)Десять;
б) шістнадцять;
в) двадцять два.

4. Хто привів Анну до суду?

а) Слідчий;
б)сусід;
в) натовп людей.

5. Доказом у звинувачуванні Анни були її:

а)багряне листя;
б) неординарна поведінка;
в) злочинні справи.

6. Яка пора року зображена у творі?

а) Пізнє літо;
б)осінь;
в) весна.

7. Миші, яких Анна виробляла, були:

а)кольоровими;
б) страшними;
в) шкідливими.

8. Підсудність Анни порівнюється з такими подіями, що були характерні для давніх часів, коли:

а)відьом палили при народі;
б) кидали людей на розтерзання голодним тваринам;
в) ув’язнювали людей на довічно.

9. Суддя зазначив, що життя — це:

а) «смисл існування кожного»;
б)«справа без гарантії;
в) «можливість людини реалізувати себе».

10. Шкода, завдана Анною, вважалася:

а)моральною;
б) матеріальною;
в) не визначеною остаточно.

11. Який колір переважав у суді?

а) Чорний;
б)сірий;
в) білий.

12. Вирок суду у справі Анни залишився неоголошеним через:

а) через не досить обґрунтоване звинувачення;
б) відсутність свідків;
в)те, що кіт залив чорнилом вирок на папері.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Поміркуйте, чи можна Анну віднести до представників нечистої сили. Власні думки обґрунтуйте, посилаючись на текст твору.

2. Доведіть свої думки стосовно того, чи можна вважати твір Л. Костенко «Кольорові миші» фантастичним.

3. Яке друге питання було надано суддею позивачу?

а) «…вона із димаря вночі літала чи згасила зірку?»;
б)«…вам ті миші згризли сухаря?»;
в) «…чи прогризли миші у підлозі нірку?».

Картка № 2

1. Для чого, на вашу думку, поетеса порівнює страту відьом і суд над Анною? Особисті міркування вмотивуйте.

2. Чи могла, на ваш погляд, десятирічна Анна завдати шкоди сусіду, виробляючи кольорових мишей? Власну думку доведіть.

3. Скільки разів «хукнув писар на печать», закінчивши оформлення паперу?»:

а) три;
б)два;
в) один.

Картка № 3

1. Обґрунтуйте, яке значення має закінчення твору? Що ж сталося з Анною?

2. Вмотивуйте, як Л. Костенко намагалася довести у творі, що кожна людина — неповторна.

3. Перед тим як відповідати на питання судді, сусід Анни повинен був:

а)перехреститися на ікону;
б) оголосити клятву;
в) підписатися у звинуваченні.

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VII. Домашнє завдання

Знати зміст поезій Л. Костенко «Дощ полив», «Пісенька про космічного гостя», підготувати малюнок на тему «Фантастичне у творах Л. Костенко».

Урок № 24 Л. Костенко «Пісенька про космічного гостя», «Дощ полив», українська література, 6 клас

Мета:продовжити знайомство з поетичною творчістю Л. Костенко, аналізуючи її вірші «Пісенька про космічного гостя», «Дощ полив», виявляючи в цих творах уявне, фантастичне, реальне; визначити їхні основні мотиви; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, творчу уяву, логічне мислення; вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани, поваги, любові до творчості Л. Костенко, її героїв; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:бібліотечка її творів, учнівські малюнки на тему «Фантастичне у творах поетеси»; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 24 Л. Костенко «Пісенька про космічного гостя», «Дощ полив», українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

З якою метою Л. Костенко у своїх творах поруч із реальними подіями, героями використовує і уявне, фантастичне?
Чому для поетеси вагоме значення має те, що її літературний герой відрізняється від інших своєю неповторністю, індивідуальністю?
Які риси, на вашу, думку цінує Л. Костенко в людині? Власну думку обґрунтуйте.
У зв’язку з чим трапляється так, що ваш товариш не почуває себе комфортно, сприятливо серед колективу класу? Що б ви йому порекомендували?
Що вам відомо про космос? Яке значення має його дослідження для суспільства?

III. Перевірка домашнього завдання

1. Розгляд малюнків із відповідним коментарем на тему «Фантастичне у творах Л. Костенко».

2. Демонстрація виробів кольорових мишат, що підготували учні. Визначення переможців на кращий малюнок, виріб.

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Основний зміст уроку

Природа — книга, кожна сторінка якої повна змісту.
І. Гете

Без дощу і трава не росте.
Народне прислів’я

Дружба та братство дорожче багатства.
Народне прислів’я

1. Робота над поезією Л. Костенко «пісенька про космічного гостя»

1.1. Виразне читання твору.

1.2. Тема:відтворення фантастичної мрії ліричного героя про приліт космічного гостя; налагодження дружніх стосунків із ним.

1.3. Ідея:возвеличення почуття доброти, щирості, привітливості, гостинності, поваги до будь-якого гостя, навіть і до космічного.

1.4. Основна думка:вміння зустріти гостя характеризується ставленням до нього господарів; акцент на значимості дружби.

1.5. Жанр:фантастична пісенька.

1.6. Композиція.

Поезія побудована у формі монологу ліричного героя, який давно спілкується з космічним гостем.

Експозиція:опис краси осінньої пори, очікування ліричним героєм приліту гостя з космосу.

Зав’язка:уявний приліт гостя, розмова ліричного героя з ним. Кульмінація: «Хай посіє в себе на планеті жменьку слів із нашої землі». Розв’язка: відліт гостя. Обіцянка ліричного героя завітати в гості до космосу.

1.7. Обговорення змісту твору за питаннями:

Кого очікує ліричний герой?
Яким ви уявляєте гостя з космосу?
Про що намагається розпитати герой твору у гостя?
Чому гостя в поезії названо дивним?
Що свідчить про гостинність людей під час зустрічі? А як ви зустрічаєте гостей?
Поясніть обряд привітання гостей хлібом-сіллю.
Що вам відомо про життя на інших планетах?
Як мотив дружніх стосунків прослідковується протягом твору?
Якою буває дружба? Чи маєте ви справжніх друзів? Як випробовується друг?
Які прислів’я, приказки про дружбу вам відомі? Що народні творці намагалися в них підкреслити?

1.8. Художні особливості поезії:

• метафори:«осінь листя золотить», «бити чолом», «апарат загуркоче».

• епітет:«сині очі»

• Риторичні запитання:«Є у вас поети?»; «Як по-марсіанськи — макогін?»; «Ти в якій галактиці живеш?»

1.9. Додатковий матеріал.

Приказки, прислів’я про дружбу.

• Нема товариша — шукай, а знайшов — бережи.

• Вірний приятель — то найбільший скарб.

• Не обгороджуй себе огорожею, а приятелями.

• Друга шукай, а найдеш — тримай.

• Не май сто рублів, а одного друга.

• Чи є що краще, лучче в світі, як у купі жити!

• Не так тії сто братів, як сто друзів.

• Пробуй золото вогнем, а дружбу грішми.

• Поміч у свій час, як дощ у посуху.

• Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.

2. Опрацювання поезії Л. Костенко «Дощ полив…»

2.1. Виразне читання твору.

2.2. Тема: зображення змін у природі внаслідок дощу, який її оновив і омолодив.

2.3. Ідея: уславлення дощу як життєдайної, цілющої сили.

2.4. Основна думка: необхідність дощу як головної умови для розвитку природи.

2.5. Обговорення змісту твору за питаннями:

А чи стежили ви, коли йде дощ? Який настрій у вас під час дощової погоди?
Для чого потрібен дощ?
Хто може розказати про дощ як природне явище? Пригадайте, що вам відомо про дощ як міфічне явище з 5-го класу?
Які рослини в поезії поетеса зображує живими? Чому?
На підставі даної поезії відтворіть усний малюнок, намагаючись передати всю красу природи.
Чому, на вашу думку, після дощу люди як нові?

Творче завдання. Зважаючи на власний досвід, якими рядками ви б доповнили цю поезію? (Веселка, сонячна погода, спів пташок…)

2.6. Художні особливості вірша:

• Метафори: «дощ полив», «струшується сад», «розсипана квасолька доганяє», «все блищить»;

• Порівняння: «струшується сад, як парасолька»;

• Епітети: «порожній шлях», «мокрі ниви».

2.7. Додатковий матеріал.

2.7.1. Народні прислів’я про дощ:

• Від дощу не у воду, а від огню не в полум’я.

• Добре дивитися на дощ, стоячи під дахом.

• Дощ у пору — золото.

• Дощ у жнива — як п’яте колесо до воза.

• Дощ іде, а гість їде.

• Чоловік — не глина, а дощ — не дубина, не розмочить і не поб’є.

• Дощ вимочить, сонечко висушить, буйні вітри голову розчешуть. 2.7.2. Загадки про дощ.

• Коли нема — чекають, Коли прийду — тікають.

• Мене частенько просять, ждуть, А тільки покажусь — Ховатися почнуть.

• Довго нема мене — усе в’яне, А як пройду — знов оживає.

• Він скрізь: у полі і в саду, А в дім не попаде;

І я тоді лиш з дому йду, Коли вже він не йде.

• Сонце вкрилося хмарками, Хтось невидимий в імлі Неба сірими нитками Прошиває до землі.

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

«Пісенька про космічного гостя»

1. Про який сорт яблук згадується у творі?

а)Ранет;
б) антонівка;
в) штрейфлінг.

2. Яка пора року відтворена в поезії?

а) Літо;
б)рання осінь;
в) пізня весна.

3. «Коханий бив тобі чолом в сузір’ї…»:

а) Діви;
б) Пса;
в)Саламандри.

4. З якою метою хлопець прилетить з іншої планети?

а)Звичайна міжпланетна мандрівка;
б) погостити на Землі і ознайомитися з життям людей;
в) встановити дружні стосунки.

5. З яким питанням звернувся б ліричний герой поезії до космічного гостя?

а) Чи подобається Вам у нас на Землі?
б)Є у вас поети?
в) З якою метою Ви завітали до нас?

6. Космічного гостя у творі названо:

а)дивним;
б) неординарним;
в) дружелюбним.

7. Чим буде пригощатися очікуваний гість?

а) Варениками;
б) пивом;
в)хлібом-сіллю.

8. Для Береніки через гостя люди передадутьу крапельках дощу:

а) червоні троянди;
б) волошки;
в)білі айстри.

9. Що зробить ліричний герой перед відльотом гостя додому?

а) Подарує щось цікаве на згадку про себе;
б)перевірить техніку в ракеті;
в) нагодує смачним обідом.

«Дощ полив…»

1. Внаслідок дощу все блищить і стають новими:

а)люди;
б) сади;
в) луки.

2. Блискавки визбирує в траві:

а) яскравий метелик;
б)дідок старенький, кропив’яний;
в) чоловік із парасолькою.

3. Із парасолькою у творі порівнюється:

а) чай;
б) нива;
в)сад.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, як сама Л. Костенко ставиться до дощової погоди. Особисті спостереження обґрунтуйте, посилаючись на поезію «Дощ полив…».

2. Охарактеризуйте ліричного героя поезії Л. Костенко «Пісенька про космічного гостя». Відповідаючи, наведіть переконливі докази з твору.

3. Про яких птахів згадується у творі «Пісенька про космічного гостя» Л. Костенко?

а) Жайворонків;
б) горобців;
в)журавлів.

Картка № 2

1. Доведіть, що ліричний герой вірить у прибуття космічного гостя на Землю. Власні думки обґрунтуйте, посилаючись на поезію Л. Костенко «Пісенька про космічного гостя».

2. Прослідкуйте на прикладі твору «Дощ полив…» Л. Костенко, які зміни відбуваються у природі внаслідок дощу. Особисті міркування доведіть.

3. Що обіцяє ліричний герой космічному гостю (Л. Костенко «Пісенька про космічного гостя»)?

а)Приїхати до нього в гості;
б) написати цікавого листа;
в) не забувати і постійно згадувати про нього.

Картка № 3

1. Прокоментуйте рядки поезії «Пісенька про космічного гостя» Л. Костенко:

Хай посіє в небі на планеті Жменьку слів із нашої землі.

2. Чому, на ваш погляд, для героя твору «Пісенька про космічного героя» Л. Костенко космічний гість такий бажаний, дорогий? Наведіть переконливі докази з твору.

3. «Розсипаною квасолькою» у поезії «Дощ полив…»:

а) є дощові намистинки на траві;
б)стадо корів;
в) зграя птахів.

VII. Підсумок уроку

VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

IX. Домашнє завдання

Підготувати малюнок до твору Є. Гуцала «Олень Август»; дібрати матеріал для характеристики образу Жені.

Урок № 25 Є. Гуцало «Олень Август». Ідея неординарного власного погляду на світ, українська література, 6 клас

Мета:поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Є. Гуцала; проаналізувати його твір «Олень Август», звертаючи увагу на поєднання в оповіданні реального і уявного; охарактеризувати образ хлопчика Жені і режисера Альтова; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, спостережливість, увагу, вміння грамотно висловлювати думки; порівнювати, узагальнювати, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості Є. Гуцала, любові до краси рідного краю, природи; справжнього мистецтва, прищеплювати пунктуальність, раціональність у використанні навчального часу.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет Є. Гуцала, бібліотечка його творів, учнівські малюнки до твору письменника «Олень Август», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 25 Є. Гуцало «Олень Август». Ідея неординарного власного погляду на світ, українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Що вам відомо про творчість Є. Гуцала?
Назвіть відомі вам твори письменника. («Лелеки», «Жайворонкові пісні», «Лось»)
Яка тематика його творів? З чим це пов’язано?
Чи полюбляєте ви природу? Яка пора року вам імпонує? Власні міркування обґрунтуйте.
Як природне середовище сприяє зміцненню здоров’я людини, підносить її настрій?
Чому, на ваш погляд, проблема взаємозв’язку людини і природи є, була і буде актуальною?
Чим кожний із вас може бути корисним для матінки природи?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово Є. Гуцала бринить новими акордами — звучними і могутніми, бо стільки в ньому ще невитраченого, нерозкритого, до часу прихованого, котре неодмінно має вихлюпнутися і заполонити його читачів образами та музикою.
Р. Самбук

Є. Гуцало — справжній майстер і чарівник, який уміє словом торкнутися людської душі, створити зі слів симфонію, і ця музика слова підносить нас над дріб’язковістю і буденністю, робить чистішими й благороднішими.
Р. Самбук

1. Життєвий і творчий шлях Є. Гуцала (матеріал для вчителя)

ЄВГЕН ПИЛИПОВИЧ ГУЦАЛО
(1937-1995)

Стрімка, летюча постать. Задумливі каро-зелені очі, у руках дипломат і газета або журнал.

Народився Євген Гуцало в селі Старому Животові на Вінниччині у сім’ї вчителів. Батькам доводилось переїжджати з однієї сільської школи в іншу, й малий Женя вдосталь надивився розмаїтої подільської природи, наслухався щирих і співучих подолян. Батько викладав українську мову і літературу, а мама — хімію і біологію. Мабуть, тому в Гуцала така рівновелика любов до рідного слова й рідної природи, до ледь вловимих відтінків барвистої мови і до шовкових трав.

Коли хлопчикові було чотири роки, почалася війна. Ця тема згодом знайшла своє відображення в багатьох творах письменника. Та й у дитячих іграх тодішніх дітей війна ще довго нагадувала про себе. Пам’ятає Дмитро Лабунець, товариш дитинства, як вони разом із Женею розстрілювали опудало, одягнене в німецький мундир, що його на городі поставила баба Ликера.

А потім була школа, та сама, яку спалили фашисти і яку першою люди взялися відбудовувати. Хлопець змалку тягнувся до слова. Одного разу треба було написати твір на вільну тему. Прочитавши його творіння, батько підозріло глянув на сина і на весь клас, запитав: «Ти оце звідки списав?» Пробувати себе в літературі Євген почав рано, ще десь у третьому-четвертому класі. За хатою, в кущах бузку, сам змайстрував собі столика з грабових жердин і спекотними днями ховався і писав вірші, оповіданнячка. Але відповіді чомусь приходили завжди негативні. Дитячі журнал і дитяча газета не надрукували жодного його рядочка. Та хлопець твердо вирішив стати журналістом. А ще багато читав. Читав усе, що потрапляло до рук. Випасаючи череду, читав «Кобзар» Шевченка і стару обдерту Біблію без початку й кінця, що знайшов у скрині померлої баби Ликери. Читав Вальтера Скотта, Джека Лондона і брошуру про силосування, яка була в колгоспній бібліотеці. Пристрасть до читання не покидала Євгена Пилиповича все життя.

Коли треба було визначитися в житті, він без вагань подався на факультет журналістики Київського університету. Всі екзамени склав на «5», а останній — географію — на «4». А було п’ятнадцять вступників на одне місце. І одержав відповідь: «Вас не зараховано з причин конкурсу». Та через рік став студентом Ніжинського педінституту. І знову писав.

Стінгазета філологічного факультету помістила його віршовані імпровізації на тему «Слово о полку Ігоревім». Тут Гуцало зазнав чи не найдо-шкульнішої критики з боку студента фізмату Кучми, з яким жив в одному гуртожитку і який весело кричав під вікном: «Ума нема — так шапку на!» Та ніщо не зупиняло Євгена. Свої літературні спроби він вирішив надіслати Сосюрі. І одержав відповідь, писану від руки, де відомий поет стверджував, що вони пишуть у несхожих ключах, і радив звернутися до Тичини. Хлопець надіслав свої твори Тичині, Рильському, але відповіді не одержав. І вперто шукав себе, свою тему. Таки знайшов і став в один ряд з класиками відомої літератури. З-під його пера вийшло понад сто книг. Друзі жартома розказували, що коли Євген Пилипович проходив вранішніми вулицями Києва, то пташки переставали співати і спурхували йому на плече — природа тонко відчувала справжнього митця.

Взагалі, творчості письменника притаманна віра в доброту людини й чистоту її душевних порухів. Написано Євгеном Гуцалом багато. Він належить до письменників плідних і непосидючих (не в тому розумінні, що їздять по світах та своїй рідній землі, я маю на увазі рухливість думки та почуттів). Їздити йому доводилось чимало, Євген Пилипович у складі української делегації побував навіть у Нью-Йорку на сесії Генеральної Асамблеї Об’єднаних Націй.

Світ письменника поширювався, з’явилися якісь нові емоції та думки, а нові бажання — позитивні чи негативні — тільки збагачують людину.

Книжки Є. Гуцала різні за змістом: про радість і про нещастя, про світло й пітьму, — що вдієш, є в житті контрасти, — про добро і зло. Не знаючи зла, ми не можемо повністю оцінити й усвідомити безмежжя і велич доброти людської.

Письменник — знавець дитячої психології, вміє побачити важливе й вагоме в найдрібнішому, зупинити погляд на миті й висвітлити її якось зсередини чарівним світлом, побачити незвичайне в звичайному.

Є. Гуцало пережив війну дитиною. Це не могло не відбитися на його світогляді, концептуальності, тому й добро та зло постають у його повістях і оповіданнях так виразно.

Читаючи твори Є. Гуцала, ми відчуваємо справжню музику мистецтва слова, притаманну цьому письменникові.

За плідну творчу діяльність Євген Пилипович Гуцало удостоєний високого звання лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.

Не стало Євгена Гуцала — і земля осиротіла ще на одне соковите і влучне слово.

2. Вступне слово вчителя

Шановні школярі! Оповідання «Олесь Август» Є. Гуцало написав саме для вас, любі мої допитливі читачі. Воно схвилює й порадує вас, допоможе усвідомити і красу навколишнього життя, і величезну радість самого існування на нашій чудовій планеті, глибше зрозуміли втіхи дитинства, по-новому глянути на природу, побачити, скільки глибокого змісту таїться у звичайній березі посеред укритої квітами лісової галявини, в озерному плесі під бездонним небом і в саме цій небесній блакиті з білими хмарками, по якій ми так часто ковзаємо байдужим поглядом.

3. Робота над твором Є. Гуцала «Олень Август»

3.1. Вибіркове виразне читання твору та переказування улюблених епізодів.

3.2. Тема:зображення хлопця Жені, який мав велике прагнення і бажання стати актором.

3.3. Ідея:возвеличення цілеспрямованості хлопця, який намагався са-моствердитися, присвятити самого себе благородній справі — стати справжнім актором; засудження на прикладі Альтова тих дорослих, які не завжди вміють розуміти дитину, її потяг до мистецтва.

3.4. Основна думка:«…оцей школяр із порваним портфелем обдарований тим, чим наділені справжні майстри. Уже і зараз бачить світ інакше, ніж інші..».

3.5. Жанр: оповідання.

3.6. Композиція.

Події у творі відбуваються протягом одного дня — знайомство Жені з режисером Альтовим, у результаті чого хлопець відчув душевний біль, але не втратив віри, сподівання на здійснення власної мрії — стати відомим актором благородних ролей.

Експозиція:знайомство з Женею, який, повертаючись зі школи, побачив натовп, що брав участь у зйомці фільму.

Зав’язка:зустріч Жені і Альтова, їх розмова про можливості хлопця знятися в кінофільмі «Олень Август».

Кульмінація:розчарування Жені, оскільки Альтов не виявив у нього акторського таланту.

Розв’язка:сподівання хлопця, що він поставить таке кіно, що всі ахнуть від здивування.

3.7. Проблематика оповідання:

• талант і бездарність;

• мрія і реальність (реальне і уявне);

• сосунки дорослих і дітей.

3.8. Обговорення змісту твору за питаннями:

Чи полюбляєте ви дивитися кіно? А чи траплялось вам бачити, як відбуваються зйомки кінофільму?
Який настрій був у Жені, коли він повертався зі школи? Що про це свідчить?
Як у творі описано натовп, що утворився через зйомки кіно?
Чим Женя виявив перше враження незадоволення у Альтова?
Що саме сподобалося хлопцю у роботі знімальної групи?
Чому Альтов вирішив зробити приємне хлопцю і прокотити його в автобусі?
Що запропонував Альтов Жені? Це була серйозна пропозиція?
Де збирався знімати новий фільм Альтов?
Що у творі є уявним? (Бачення хлопцем «безкрайньої, зеленоверхоїтайги», «привиділось багато-багато оленів», «очі в оленей, як у людей»…)
Прокоментуйте думку Альтова стосовно наступного: «…оцей школяр із порваним портфелем, обдарований тим, чим наділені справжні майстри»?
У чому виявилась благородність Жені у прагненні знятися у фільмі в ролі хлопця Августа?
Що роздратувало Альтова в хлопці?
У чому сенс міркувань Альтова щодо неординарності кожної людини? («Можливо, цей дар пропаде даремно, бо людина не завжди здогадується, що вона — трохи не така, як інші…»)
Про що свідчить розмова режисера з жінкою?
Чому Женя вважав себе Оленем Августом?
Що мав на увазі Є. Гуцало, пишучи наприкінці твору, що Альтов у думках Жені «був зайвий…»?
Що символізують весняні олені у творі?
Чим вразило вас це оповідання? Над чим примусило замислитися?

3.9. Характеристика образів твору.

3.9.1. Женя.

1) Женя — звичайний школяр (першокласник чи другокласник), його ставлення до навчання («…він у душі дав собі слово, що завжди буде старанним і працьовитим»).

2) Портрет Жені («…невиразні, ще не сформовані риси обличчя, припухлий рот… »; «благеньке пальтечко»).

3) Риси характеру героя:

• добрий, щирий у власних почуттях;

• цілеспрямований;

• великий мрійник і фантазер;

• наполегливий, готовий до подолання будь-яких труднощів;

• спостережливий;

• наївний;

• неохайний («…зошит з брудною обкладинкою», «зошити впали у воду, обкладинки посіріли, стали брудні»);

• прагнення до самоствердження.

4) Женя — майбутній відомий актор.

3.9.2. Альтов.

1) Альтов — митець кіно.

2) Портрет і зовнішність кінорежисера («Гримаса незадоволення… на стомленому обличчі»; «долоня з довгими сухими пальцями. Ті пальці були жовті — від куріння», «сміявся голосно, широко, показуючи багато білих зубів»; «звичайний, буденний, як і всі інші»).

3) Риси характеру героя:

а) імпровізер;

б) брехун;

в) черствий душею;

г) зверхньо ставиться до оточуючих;

д) іноді нервовий.

4) Неординарність у поведінці Альтова у ставленні до Жені.

3.10. Особливості назви оповідання Є. Гуцала.

«Фільм «Олень Август» … про золотошукачів, які заблудили в тайзі… Їх має врятувати маленький хлопчик, син одного шукача. Його не хотіли брати в експедицію, але він домігся свого хитрістю, його ім’я — Август, а тому, що він марив оленями, шукачі назвали його Олень Август… »

Альтов запропонував Жені зіграти у цьому фільмі роль Оленя Августа, але це для хлопця залишилося тільки обіцянкою. Тому Жені залишилося тільки марити красенями оленями.

3.11. Орієнтовний план оповідання.

1. Повернення Жені зі школи.

2. Увага хлопця до натовпу.

3. Женя — свідок зйомок.

4. Знайомство з Альтовим.

5. Женя в машині кінорежисера.

6. Розмова про навчання Жені в школі.

7. Пропозиція Альтова хлопцю зніматися у фільмі.

8. Розповідь Альтова про зміст майбутньої кінокартини «Олень Август».

9. Уява хлопця про оленів.

10. Негативне оцінювання Альтовим акторських здібностей Жені.

11. Женя — Олень Август у мріях.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

1. Женя повертався:

а) з прогулянки по місту;
б) лісу;
в)школи.

2. На вулиці, неподалік від скверика, утворився натовп:

а) через розпродаж цікавих речей до новорічних свят;
б)зйомки кінофільму;
в) огляд живописних картин.

3. Альтов сприйняв Женю як:

а) хлопця-кіноартиста;
б) вуличного перехожого;
в) дивовижну людину.

4. Кінорежисер не любив, як:

а) йому робили зауваження щодо зйомок;
б)на вулиці люди дивляться під час зйомок кінофільму;
в) його примушують швидко виконувати замовлення.

5. Женя вважав, що на знімальному майданчику головним є:

а) режисер;
б)оператор;
в) директор картини.

6. Перше знайомство Жені і Альтова відбулося:

а)коли хлопець заважав знімати кіно;
б) у кінопалаці;
в) біля входу до школи.

7. У кінозйомках не брав участі:

а) дідусь із газетою;
б)заклопотаний чоловік у жовтих черевиках;
в) школяр.

8. Якої пори року відбуваються події?

а)Ранньою весною;
б) влітку;
в) взимку.

9. Яке бажання виникло у Жені, коли він їхав в автобусі Альтова?

а)Зніматися у кіно;
б) стати зіркою кіноестради;
в) навчитися вправно водити машину.

10. Власну успішність у школі Женя пояснив Альтову наступним чином:

а)«Маю п’ятірки»;
б) «Я дуже старанний учень»;
в) «Мені так набридло вчитися».

11. Новий фільм Альтов збирався знімати:

а) на узбережжі стрімкої річки;
б)біля незавершених жовтих будинків;
в) біля воріт старого заводу.

12. Женя чомусь вирішив, що фільм «Олень Август» буде зніматися про:

а) події війни;
б) полювання на браконьєрів;
в)піратів.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Прослідкуйте і висловіть власну точку зору, яким все-таки школярем був Женя. Особисті міркування обґрунтуйте, посилаючись на текст твору.

2. Дайте оцінку поведінці Альтова. Як саме автор ставиться до цього героя?

3. Ім’я Август мав:

а) піратський ватажок;
б)хлопчик — син шукача;
в) Олень, що мешкав у тайзі.

Картка № 2

1. Прокоментуйте слова Альтова, які стосувалися Жені: «…йому ще не раз доведеться розчаруватись».

2. Пофантазуйте, чи здійсниться мрія Жені, чи стане він відомим актором чи кінорежисером? Особисті думки вмотивуйте.

3. Через що Альтов вирішив відмовити хлопцю зніматися у фільмі?

а) він погано навчався у школі;
б) був малий за віком.
в)не виявив у ньому акторського таланту;

Картка № 3

1. З чим, на ваш погляд, пов’язано те, що Альтов зацікавив хлопця майбутніми зйомками і в той же час відмовив йому, посилаючись на відсутність таланту?

2. Вмотивуйте, через що Альтов вважав Женю фантазером. Власні міркування обґрунтуйте.

3. Альтов, дивлячись на Женю, дійшов висновку, що діти таки:

а) мають більше таланту, ніж дорослі;
б)фантазери, бо вміють бачити те, чого немає;
в) не завжди реально оцінюють власні можливості.

VI. Підсумок урок

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Прочитати поезії І. Жиленко, підготувати малюнки до цих поезій.

Урок № 26 І. Жиленко «Жар-птиця», «Підкова», «Гном у буфеті», українська література, 6 клас

Мета:ознайомити учнів із життям і творчістю І. Жиленко; вчити аналізувати її програмові поетичні твори, вміти прокоментувати їхній зміст, знаходити і пояснювати художні засоби; висловлювати власні роздуми про щастя і шлях до нього, про цінності, які потрібно берегти в сучасному світі; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість, уміння творчо мислити, робити власні висновки; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати почуття дружби, вміння бачити красу навколо, цінувати доброту, прищеплювати повагу до творчості І. Жиленко, інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет І. Жиленко, бібліотечка її творів, учнівські малюнки, картина П. Холодного «Казка про дівчинку та паву», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 26 І. Жиленко «Жар-птиця», «Підкова», «Гном у буфеті», українська література, 6 клас

III. Організаційний момент

IV. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Дайте визначення казки як літературного жанру.
З якою метою письменники у своїх творах застосовують реальне та уявне?
Чому боротьба добра і зла є вічною проблемою?
Що відомо вам про Жар-Птицю — казкову істоту?
В якій народній казці ви вже читали про цього птаха? («Про Жар-птицю та вовка»)
Які новорічні свята вам вже відомі? Чим вони нас вражають?

V. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

VI. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Людина створена для щастя, як птах для польоту.
В. Короленко

Дружба — найнеобхідніше для життя.
Аристотель

1. Життя і творчість І. Жиленко (матеріал для вчителя)

ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА ЖИЛЕНКО
(народилась у 1941 році)

Яка вона, Ірина Жиленко? (Учні розглядають портрет поетеси.) Невисока на зріст, з очима веселими й печальними водночас, здивована дівчинка і зріла мудра жінка в одній іпостасі, зі школярською стрижкою, в якій — навіщо? звідки? чому? — проблискує сивина… А це — емоційна та іронічна, усміхнена і печальна, зневірена й довірлива, безтурботна і саркастична, наївна і прозірлива, проста і парадоксальна, і оптимістична, яка сама Поезія — такою знають її люди.

Народилась Ірина Володимирівна в Києві. Дитячі роки дівчинки припали на грізний воєнний і післявоєнний час, коли довелося і вчитися, і працювати одночасно. Закінчила вечірню школу робітничої молоді, потім — філологічний факультет Київського університету. Працювала вихователькою у дитячому садку, згодом — у редакціях газет та журналів.

Перші книжки Ірини Жиленко — «Автопортрет у червоному», «Вікно у саду», «Останній вуличний шарманщик» та інші.

Писати для дітей, вважає письменниця, — велика честь, бо для неї дитина — це чудо, а дитинство — святкова казка.

Перша книжка для малят «Достигають колосочки» з’явилася в 1964 році. Для молодших школярів поетеса випустила книжку «Вуличка мого дитинства».

Чим цікаві поезії Ірини Жиленко? Багатьма речами. Наприклад, Ірину Жиленко вважають найбагатшою на кольори поетесою. Навіть підраховано, що в її збірках (за винятком вибраного, де вміщені вірші з інших збірок) назви кольорів вжито 1059 разів. А ще поетеса дуже любить рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у своїх віршах (можливо, тому що виросла на вулиці, однією з назв якої є Ботанічна?). На честь фіалок (своїх улюблених квітів) вона навіть створила літературний жанр — «фіалки-вірші».

І ще один штрих. Кажуть, що за творами І. Жиленко можна вивчати побут киян: дізнатися, де який магазин чи базар, куди яка вулиця повертає («І вулиця Микільсько — Ботанічна покотить вниз затрав’янілий брук…»), де розташований потрібний парк (немов у довідковому бюро).

2. Опрацювання програмових творів І. Жиленко

2.1. «Жар-птиця».

2.1.1. Виразне читання поезії.

2.1.2.Тема:зображення жар-птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям радість і щастя.

2.1.3.Ідея:возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості, зла (ґава).

2.1.4.Основа думка:у світі завжди протиставляється добро (жар-птиця) і зло (ґава), відбувається боротьба між цими силами, але всупереч усьому перемагає світле, радісне і щасливе.

2.1.5.Композиція.

Поезія побудована як протиставлення доброго, світлого, радісного (жар-птиця) і злого, заздрісного, лютого (ґава).

Події відбуваються в зимовий період, напередодні новорічних свят, коли кожний мріє про щасливу радість, здійснення всіх бажань, не звертаючи уваги на «люту скрекотняву» ґави.

Експозиція: покинувши чарівницю через відчинені дверцята клітки, жар-птиця на волі освітлює «казково столицю».

Зав’язка: радість люду від світла жар-птиці, заздрість ґави птаху. Кульмінація: чудесний птах «простудився трішки», його лікування. Розв’язка: сподівання на швидке одужання жар-птиці, сподівання, що вона принесе «новорічну радість» усім людям.

2.1.6.Обговорення змісту поезії за питаннями:

Де і в яких умовах жила жар-птиця?
Чому птаха покинула чарівницю?
Як сприйняли люди появи жар-птиці?
Чим пояснити поведінку ґави? Як вона себе називає?
Чому «скрекотняву» ґаву поетеса називає лютою?
Через що у людей «посмутніли лиця»?
Що трапилось із жар-птицею? Як про це зазначено у творі? (Ну, от і простудилась трішки, лежить вона терпляче в ліжечку, п’є молоко, клює родзинки, чита «Барвінок» і «Мурзилку)
А що необхідно робити для запобігання хвороби у зимову пору року?
Чому, на ваш погляд, люди не байдужі до того, що трапилося з жар-птицею?
А як ви ставитеся до птахів у зимовий період? Для чого ми повинні їм допомагати?
Як пояснити народну мудрість: «Не лови гав»?
Відгадайте:Без сокири і без рук, а дім будує. (Пташка)

Прилетіли гості,
Сіли на погості,
Без сокири, без лопати
Поробили собі хати. (Пташки)

2.1.7.Характеристика героїв твору.

1) Жар-птиця: «золота», «очі-намистинки», «чудесна», «непристойно яскрава», «нескромна птиця», «птаха екзотична, південна, до снігів незвична», чита «Барвінок» і «Мурзилку», «клює родзинки», «п’є молоко»;

2) Ґава: «трьохсотлітня», «старезна, без ока, …кульгава», у неї «люта стрекотня», заздрісна, підступна, називає себе Павою.

2.1.8.Художні особливості твору:

• епітети: «золота, чудесна жар-птиця», «жар-птиця непристойно яскрава», «люта скрекотнява», «нескромна птиця», «лиха гава»;

• порівняння: «очі-намистинки»;

• метафори: «яснішали лиця», «освітилась казково столиця», «лиця посмутніли», «жар-птиця простудилася», «птаха чита», «справа пішла».

• риторичні оклики:

«Як хороше жити під сонцем жар-птиці!»,
«Вона яскра-яскра-яскрава-а-ва!»,
«Ганьба!»,
«Таку нескромну птицю тримать годиться тільки в клітці!»,
«О, не сумуйте!»,
«…на новорічну радість нам!».

• повтори: «яскра…»

• риторичні запитання: «Її нема, бо-розумієте?».

2.2. «Підкова».

2.2.1. Виразне читання твору.

2.2.2.Тема:зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову, загублену конем Дідуся Мороза, і прагнула, щоб за її допомогою здійснилися всі бажання і мрії.

2.2.3.Ідея:кожна дитина відчуває себе щасливою, коли у новорічні свята всі її сподівання і мрії стають реальністю.

2.2.4.Основна думка:кожна дитина мріє про здійснення власних бажань, вірить у Діда Мороза, щасливу підкову.

2.2.5.Сюжет поезії.

Ліричною героїнею твору є дівчина (можливо, сама поетеса в дитинстві). Дівчина знайшла дивовижну (золоту) підкову, яку загубив кінь Діда Мороза. Ця чарівна річ всіх здивувала, навіть «розгубились в небі літаки», «зійшлися … сімсот роззяв». Героїня звертається до підкови, щоб та допомогла їй у здійсненні мрій і бажань. Але враховуючи те, що підкова не її, а коня Діда Мороза, дівчина вирішує купити шубу і поїхати до нього в Лапландію, щоб повернути загублену річ.

2.2.6.Характеристика героїні твору.

Лірична героїня вірить у силу чарівних речей, фантазерка, мрійниця, порядна, відповідальна.

2.2.7.Опрацювання змісту твору за питаннями:

Опишіть красу зимової природи, яка відображена у творі. Згадайте, яким ви бачили сніг взимку за сонячної погоди? Якими фарбами він переливався? Як про це сказано у поезії? (Сніг зелений, рожевий, фіалковий, голубий, ніжно-фіалковий)
Якою у творі ми побачили підкову? (Золота, схожа на місяць, «серпиком лежала»)
Яке враження справила підкова на оточуючих?
З яким проханням звернулася лірична героїня твору до підкови? («Щоб все мені збулося!»)
Чому діти вірили у чарівність підкови?
Як у творі уявне пов’язано з реальним?
Що свідчить про бажання дівчини повернути підкову Діду Морозу?
Чи здійснюються бажання, які вами загадуються у Новий рік? За що ми любимо це свято?
А що необхідно зробити для обов’язкового здійснення наших мрій?
Чим ця поезія пов’язана з попередньою?

2.2.8.Художні особливості твору.

• метафори: «ішов сніг», «Дід Мороз протрюхикав», «розгубились в небі літаки», «літали, кричали, крильцями дрижали».

• епітети: «сніг зелений, фіалковий, рожевий», «золота підкова».

• риторичні оклики: «Мама!», «Щоб все мені збулося!».

2.3. «Гном у буфеті».

2.3.1. Виразне читання твору.

2.3.2.Тема:шанобливе ставлення до буфетного гнома який у всі століття живе в реальній дитячій уяві.

2.3.3.Ідея:возвеличення почуття пошани, любові до гнома як сімейної реліквії.

2.3.4.Основна думка:дитинство — це чарівний, дивовижний час кожної людини, коли вона сприймає все казкове, цікаве, навіть гнома, що «нашіптує … казки».

2.3.5.Характеристика образу гнома за орієнтовним планом.

1. Давній мешканець людського будинку.

2. Обов’язки гнома:

гукав пустунам: «Ая-яй»;
слухняним давав шоколадки;
золотить на свята сервізи;
нашіптує дітям казки.

3. Риси характеру:

а) чемний;
б) працьовитий;
в) відповідальний;
г) вихований;
д) вміє підтримувати дружні стосунки;
е) полюбляє смачно поїсти і солодко поспати.

4. Гном-франтом.

5. Значення цього образу для виховання не одного покоління дітей.

2.3.6.Обговорення змісту поезії за питаннями:

Хто такі гноми? Що вам відомо про цих істот?
Як поетеса ставиться до гнома?
Чому гнома можна вважати за сімейну реліквію?
Як гном виховує малят? Що про це зазначено у творі?
Що полюбляє смакувати гном? Як це його характеризує?
Хто і для чого навчив гнома чемним манерам?
Які звуки в буфеті свідчать про наявність у ньому гнома? («Бурмоче, зітха, шарудить. І тупа, і плямка в куточку, і дзвонить в буфетні шибки»)
За що діти полюбляють гнома?
Чого вчить нас ця поезія? Яке значення приділяється гному як істоті, що виховує не одне покоління дітей?

2.3.7.Художні особливості твору:

• епітет: «буфетний гном»;

• метафора: «золотить сервізи», «багріє його ковпачок»;

• риторичні оклики: «Ая-як!», «.. прислухайся!»

VII. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

«Жар-птиця»

1. Сусідка у ліричної героїні твору була:

а) дуже старою людиною;
б)чарівницею;
в) неприємною і сварливою.

2. У жар-птиці очі порівнюються:

а) із сяйвом зірки;
б)намистинками;
в) райдугою.

3. Жар-птиця утримувалась:

а) в квітучому садку;
б)золотій клітці;
в) чарівній кімнаті.

4. Казково столиця освітилась через те, що жар-птиця:

а)вирвалась на волю;
б) розчинила сонячні брами;
в) сприяла початку нового дня.

5. Чиї обличчя стали яснішими від сяйва Жар-птиці?

а) Казкових гномів;
б)дорослих і дітей;
в) людей усієї планети.

6. Ґава себе називала:

а) мудрою;
б) всемогутньою;
в)павою.

7. Ґава «зчинила люту стрекотняву» через те, що:

а) відчувала зміни в погоді;
б) наближення небезпеки;
в)жар-птицю слід утримувати в клітці.

8. Ґава, охарактеризувавши Жар-птицю, назвала її:

а) безпечною;
б)нескромною;
в) щирою.

9. Що трапилося із жар-птицею взимку? Вона:

а) померла;
б)простудилась;
в) потрапила до рук злого чарівника.

10. Якого дитячого журналу не читала жар-птиця:

а)«Малятко»;
б) «Барвінок»;
в) «Мурзилка».

«Підкова»

1. Дідусь Мороз на коні:

а) промчався;
б) пролетів;
в)протрюхикав.

2. Підкова була не простою, а:

а) смарагдовою;
б)золотою;
в) срібною.

3. Загублена підкова була схожа:

а)на місяць;
б) косу;
в) сонце.

4. Побачивши на снігу підкову, літаки «крильцями дрижали» і «кричали»:

а) «Яка краса!»
б) «Нам би таку!»
в)«Мама!»

5. Піднявши підкову, лірична героїня твору її:

а) сховала у таємне місце;
б)положила на вікні;
в) подарувала подрузі.

6. Дівчина хотіла, щоб підкова їй:

а) принесла щастя;
б)виконала всі мрії і бажання;
в) дала здоров’я.

7. Роззяв підкова:

а)зачарувала;
б) надто захопила;
в) залишила байдужими.

8. Героїня твору вирішила поїхати:

а) в Ірландію;
б)Лапландію;
в) Швецію.

«Гном у буфеті»

1. Буфетного гнома у творі названо:

а)стареньким;
б) мудрим;
в) чемним.

2. Слухняним дітям гном:

а) розповідав легенди;
б)давав шоколадки;
в) дарував чарівні речі.

3. На свята герой твору:

а) готує смачні страви;
б) влаштовує концерт;
в)золотить сервізи.

4. Спить гном:

а)у старій музикальній скриньці;
б) на дитячому ліжку;
в) біля вази.

5. Герой поезії полюбляє:

а) чай пити;
б)смоктати м’ятні гостинці;
в) їсти морозиво.

6. В одної маркізи з фарфору гном навчився:

а)чемних манер;
б) доглядати за чайним сервізом;
в) готувати смачні страви.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Поясніть, з чим, на ваш погляд, пов’язано те, що гном у домі людини живе вже третє століття. (І. Жиленко «Гном у буфеті».) Відповідь обґрунтуйте.

2. Що символізує жар-птиця (І. Жиленко «Жар-птиця»)? Доведіть власну думку, посилаючись на текст поезії.

3. Вирушаючи у подорож, героїня твору «Підкова» І. Жиленко хоче:

а) написати листа Діду Морозу;
б)купити шубу;
в) прочитати книгу про північне сяйво.

Картка № 2

1. Прослідкуйте на прикладі поезії І. Жиленко «Жар-птиця», як сама поетеса ставиться до птахів. Особисті спостереження аргументуйте.

2. Чому, на ваш погляд, саме на зимові свята люди намагаються, щоб їх сподівання, мрії, бажання здійснилися? Як про це говориться у творі «Підкова» І. Жиленко?

3. Маркіза запросила гнома на чай разом із (І. Жиленко «Гном у буфеті»):

а) домовиком;
б)цвіркуном-музикантом;
в) зайчиком — ялинковою іграшкою.

Картка № 3

1. Чим, на вашу думку, ґава намагається довести свою перевагу над чарівним птахом? Обґрунтуйте свої міркування, посилаючись на зміст поезії І. Жиленко «Жар-птиця».

2. Чи належить гном (І. Жиленко «Гном у буфеті»), на ваш погляд, до доброї нечистої сили? Відповідь вмотивуйте.

3. Знайдену підкову дівчина вирішує віддати (І. Жиленко «Підкова»):

а) до шкільного музею;
б) Діду Морозу;
в) Снігуроньці.

Картка № 4

1. Чому, на ваш погляд, поетеса не дозволяє собі згубити чарівному птаху, а сподівається на її одужання (І. Жиленко «Жар-птиця»)? Поясніть, з чим це пов’язано?

2. Дослідіть, яким чином І. Жиленко у творі «Підкова» намагається передати красу зимової природи. Відповідаючи, посилайтеся на зміст поезії.

3. Жар-птиця в однойменній поезії І. Жиленко протиставляється:

а) холодній зимі;
б)лихій ґаві;
в) злому духу.

Картка № 5

1. Покажіть на прикладі твору І. Жиленко «Жар-птиця», як поетеса протиставляє дві одвічні сили добра і зла. Власні думки узагальніть.

2. Вмотивуйте, що робить людину щасливою і радісною? Простежте це на прикладі поезії.

3. У творі «Жар-птиця» пташину названо:

а) улюбленою;
б)екзотичною;
в) корисною.

VI. Підсумок уроку

Для дітей І. Жиленко ніколи не стомлюється писати, навпаки, багато її «дорослих» віршів пронизані теплими і щемливими спогадами про дитинство, що є другим її життєдайним джерелом, яке ніколи не заму-люється і не висихає. Взагалі для неї дитинство — «святкова казка». Поетеса хоче, щоб малеча вірила у добрі й прекрасні чудеса, у гномів, Діда Мороза, у те, що квіти вміють вальсувати, а ляльки розмовляти. На її думку, це не зашкодить майбутньому науковому мисленню, зате на все життя закладає ніжність до всього живого, осяє світ чарівним світлом краси і радості. (Б. Чайковський)

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Підготувати малюнки до циклу поезії І. Калинця «Дивосвіт», знати їх зміст та вивчити напам’ять одну із них

Урок № 27 І. Калинець «Дивосвіт» («Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим»), українська література, 6 клас

Мета:ознайомити учнів з талановитим українським поетом; вчити виразно і вдумливо читати вірші з циклу «Дивосвіт»; прокоментувати образне бачення світу, явищ природи у них; пояснювати поєднання у творах уявного, фантастичного і реального; висловлювати власне бачення стежки, веселки, диму, блискавки, криниченьки; розвивати спостережливість, логічність у мисленні, увагу, культуру зв’язного мовлення; вміння грамотно висловлювати власну думку, відстоювати свою точку зору; формувати кругозір, світогляд; виховувати сприйняття краси і сили художнього слова; почуття поваги, пошани до поетичної творчості І. Калинця.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет І. Калинця, бібліотечка його поетичних творів, учнівські малюнки до циклу «Дивосвіт»; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 27 І. Калинець «Дивосвіт» («Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим»), українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Що необхідно для того, щоб стати справжнім поетом?
Через що деякі українські письменники вимушені були покинути рідний край і жити за його межами?
Назвіть відомі вам художні засоби. Яка роль приділяється художнім засобам у поетичних творах?
Чи спостерігали ви за явищами природи? Чому вони виникають?
Чому більшість творів художньої літератури пов’язані з усною народною творчістю?

III. Перевірка домашнього завдання

1. Огляд-конкурс учнівських малюнків, підготовлених до поетичного циклу І. Калинця «Дивосвіт».

2. Читання поетичних творів напам’ять із зазначеного циклу письменника.

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Основний зміст уроку

Мучився, але не каявся — і радий з того, що лишився людиною.
Поезія допомагає вистояти…
І. Калинець

Поезія — це завжди неповторність.
Л. Костенко

1. Життєва і творча доля І. Калинця (матеріал для вчителя)

ІГОР КАЛИНЕЦЬ
(Народився 09.07.1939 р.)

З автобіографічних приміток письменника: «Народився я 9 липня 1939 року у Ходорові на Львівщині. І хоч я покинув містечко 1956 року, коли закінчив середню школу й вступив до Львівського університету, зв’язків з ним не пориваю донині. Бо з Ходоровом пов’язані не тільки мої дитячі враження і спогади, бо звідти не тільки джерело натхнення — там люди, що дали мені життя і виховали у здоровому національному дусі. Я також ніколи не міг забути, що я хрещений у греко-католицькому обряді і що брат моєї матері — студент Львівського університету — був закатований у червні 1941 року у тюрмі НКВС — у тій тюрмі, де тридцять років опісля довелося мені й моїй дружині, правозахисниці Ірині Калинець, побувати у час слідства й суду над нами.

Закінчивши філологічний факультет Львівського університету 1961 року, я працював в обласному архіві до 1972 року. Моя особиста пам’ять збагачувалася ще й історичною. Як поет-шістдесятник, я виростав на традиціях рідної землі, народної обрядовості і Розстріляного Відродження. Мій учитель — Богдан-Ігор Антонич. Проблеми, які тепер так голосно заторкнула Україна, вже тоді мучили і мене.

Мій доробок становить 17 поетичних збірок, що зґрунтовані у двох циклах: «Пробуджена муза» (муза шістдесятників, 9 збірок), «Невольнича муза» (8 збірок з 1972—1981 років, часу ув’язнення). Кілька збірок із першого періоду, походивши у самвидаві, вийшли у вільному світі й українською мовою, і в перекладі. За це, як і за громадянську непокору в тематиці віршів, я був репресований. Влітку 1972 року вслід за своєю дружиною я був заарештований і отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання, які відбув на Північному Уралі і в Забайкаллі. В ув’язнені працював токарем і кочегаром.

Поезія допомогла вистояти і в перший, і в другий періоди. Зумів зберегти все написане, що теж дивовижно, але не впевнений, що це радість для читача.

Після 1981 року я замовк як поет, і тепер я — імпресаріо колишнього Ігоря Калинця.

Нелегко було влаштуватися бібліотекарем у Львівській науковій бібліотеці АН УРСР ім. Стефаника після повернення на Батьківщину — стояв високий рік застою. Національне відродження сприйняв усім єством. Тому 1987 року увійшов до редакції позацензурного альманаху «Євшан-зілля», який виходить до сьогодні і користується прихильністю читачів. Група «Євшан-зілля» одна з перших мобілізувала львів’ян на перебудовчі процеси, гуртувала їх для переборення страху. Тепер я редактор журналу, що його має видавати львівський обласний відділ Фонду культури.

Я гордий, що був у Львові будителем національного відродження 1987—1989 років. Але і в ці чудові роки не відчував потреби в пері поетичнім. Отак живу, відмовляючись від пропозицій друкуватися в журналах.

Р. S. У 1991 році вийшов у Варшаві 1 т. «Пробуджена муза», а у США — 2 т. «Невольнича муза». У 1992 році отримав премію імені В. Стуса (Київ) та Шевченківську (Київ). У 1977 році нагороджений премією імені І. Франка (Чикаго)».

У доробку поета є книжки і для дітей: «Книжечка для Дзвінки» (К., 1991). Дзвінка — цим іменем, що належало й коханій ватажка карпатських опришків Олекси Довбуша, названа дочка Ігоря Калинця. Коли писався цикл «Дивосвіт», вона була ще зовсім юною. Для неї зовнішній світ поставав багатобарвним, багатоголосим, дивовижно-загадковим, тобто — образним. Він пробуджував найкращі почуття, що робили її душу чистішою, добрішою, а тому і щасливою.

2. Ігор Калинця — поет

«Застійними» називаємо ми тепер ті часи. Тоді за любов до свого краю легко було потрапити в «націоналісти», а щире зацікавлення історією, культурою рідного народу вважалося нерідко злочинним.

Саме в цьому був звинувачений поет зі Львова Ігор Калинець. Він устиг видати лише однісіньку маленьку книжечку «Вогонь Купала» у 1966 році. І потім довго-довго, понад двадцять років, не чули на батьківщині його чистого голосу. Майже все, що він писав, уперше виходило за кордоном. Тепер, нарешті, починають друкувати Калинцеві вірші і наші видавництва. Приходить запізніле визнання. Цьому радієш, але й мимоволі замислюєшся: «А що ж допомогло поетові за таких обставин вижити, вистояти, не скоритися? Та ще написати такі мудрі, добрі, красиві вірші».

Очевидно, перш за все, вірні друзі, рідні…
І його маленька донечка.

3. Особливості поетичної майстерності І. Калинця

Поезія Калинця не зовсім звична для нас. Часом ти не знайдеш тут ні рим, ні чіткого ритму, як у тих віршах, які вчать у школі. Та й пише ніби про буденні речі. Але віє від них не буднями, а святом. У звичайному ми відкриваємо незвичайну, дивовижну красу. Тому невипадково називає автор перший розділ «Дивосвіт». Тут зустрічаємося ми з вітром і дощем, громом і веселкою, криничкою і димом, які живуть так, як і ми з вами: радіють, пустують, сваряться.

4. Загальна характеристика циклу поезій І. Калинця «Дивосвіт»

Он дівчинка Дзвінка (дочка письменника) повела стежечку на високу гору, щоб глянути звідти, який він — «всенький світ». А «світ красний — голова крутиться». Бо в ньому і пустотливий легінь-вітер, і хмара з малими хмаренятами на плечах, і криничка та її мудра підземна мати, і камінь, який «серце м’яке має і маленьку дівчинку любить…»

Барвистим, як веселка, глибоким, як криниця, і щедрим, як весняний дощ, стає життя людини серед природи, у злагоді з нею, у мирі, в любові.

5. Опрацювання творів (на вибір) з поетичного циклу І. Калинця «Дивосвіт»

5.1. «Стежечка».

5.1.1. Виразне читання поезії.

5.1.2. Тема: зображення стежечки, яка мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи.

5.1.3. Ідея: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе.

5.1.4. Основна думка: «світ красний — голова крутиться»; тільки той сприймає чарівний світ природи, хто вміє її відчувати, любити, сприймати, як живу істоту; стежечка — початковий шлях малої дитини для пізнання дивосвіту.

5.1.5. Обговорення змісту поезії за питаннями:

Чим відрізняється стежечка від дороги?
Чому стежечка у творі зображена як жива істота? За допомогою якого художнього засобу це вдалося І. Калинцю? (Метафори)
Якою зображено стежечку на початку твору? (З нею поводяться, як з малою дитиною) А наприкінці поезії?
Що потрапляється стежці під час її подорожі?
Чому світ названо в поезії красним? (Красний краса)
Що свідчить про рухливість стежки? Як про це зазначено у творі? («верчена…, як дзига»)
Якби глянути «з гори на всенький світ», що можна було б побачити?
Чому навчає лірична героїня твору стежечку? Чим це пояснити?
Що вас вразило в цій поезії?

5.1.6. Художні особливості твору:

• метафори: «стежечка виросла, біжить, перескакує, цвюхає, збочує, топче»; «голова крутиться»;

• епітет: «світ красний», «стежечка верчена»;

• порівняння: «…як дзига»;

• риторичні оклики: «…ого, як ти виросла!», «на всенький світ!».

5.1.7. Додатковий матеріал. Загадки:

Від хати до хати йде, а в дім не заходить. (Стежка)

Така я велика,
Що кінця не маю,
Лежу собі тихо,
Нікого не займаю,
Тільки добрі люди
І день, і ніч топчуть груди.
(Дорога)

Тягнеться нитка,
А в клубок не змотаєш.
(Дорога)

Стоїть верба серед села,
Розпустила пір’я у кожне подвір’я.
(Дорога)

Йде з села до села,
А з місця не зрушить.
(Дорога)

Лежить Гася,
Простяглася,
Як устане —
До неба дістане.
(Дорога)

5.2. «Блискавка».

5.2.1. Виразне читання твору.

5.2.2. Тема: змалювання блискавки — «королеви темряви», яка повсякчас намагається милуватися власною красою.

5.2.3. Ідея: уславлення краси як необхідність задоволення спокою героїні.

5.2.4. Основна думка: краса повинна бути не тільки зовнішня, а й внутрішня, душевна.

5.2.5. Обговорення змісту вірша за питаннями:

Що вам відомо про блискавку як явище природи?
Чим ця поезія нагадує нам казку? Поміркуйте, яку саме?
Як зрозуміти висловлення: «Краса врятує світ»?
Якою ми уявляємо королеву темряви?
У чому небезпечність блискавки?
Чому, на ваш погляд, дзеркало на питання про красу королеви до нього відповідало їй «похапцем»?
Чи змогла б побачити власну красу королева темряви без блискавки? Чому? Відповідь обґрунтуйте.
Як люди ставилися до блискавки у давні часи? (Вважали, що це кара Божа)

5.2.6. Художні особливості твору:

• метафора: «королева зблисне світлом», «відкаже дзеркало»;

• епітет: «писана красуня»;

• риторичні запитання: «Хто на світі найгарніший?».

5.2.7. Додатковий матеріал. .

1) Загадки:

Ой полем, за горами
золота нагайка в’ється.
(Блискавка)

Два брати рідні:
Одного всі бачать, але не чують,
Другого всякий чує, але не бачить.
(Грім і блискавка)

Який є, таким покаже
І без слів про все розкаже.
(Дзеркало)

Біле, як сніг,
Хто подивиться —
Видно всіх.
(Дзеркало)

2) Прислів’я:

«Блискавка блисне — й камінь трісне».

5.3. «Веселка».

5.3.1. Виразне читання вірша.

5.3.2. Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника.

5.3.3. Ідея: уславлення веселки — дівочої краси, стрічки веселки, наче стрічки українського віночку; казкового кохання.

5.3.4. Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат.

5.3.5. Обговорення змісту твору за питаннями:

Що вам відомо про веселку як природне явище?
Чим поезія нагадує казку Ш. Перо «Попелюшка»?
З якою метою І. Калинець оживляє веселку?
Які чудодійні предмети ви знаєте?
Яким ви уявляєте подальше подружнє життя веселки і соняшника?
Яка атмосфера панує у вашій родині?
Коли людина відчуває себе щасливою?

5.3.6. Художні особливості поезії:

• метафора: «надягла веселка», «веселка взяла… і пішла», «соняшник перестрів», «веселка поміряла»;

• порівняння: «як у свято»;

• епітет: «золотий черевичок»;

• риторичний оклик: «Поміряла веселка — якраз, на ніжку!».

5.3.7. Додатковий матеріал.

Загадки:

Через воду стежечка,
А води не перейдеш.
(Веселка)

Розфарбоване коромисло
Через річку повисло.
(Веселка)

Піднялися ворота —
Всьому світу любота.
(Веселка)

Вийшла звідкись гарна дівка,
На ній стрічка — семицвітка;
А де з річки воду брала,
Там коромисло зламала.
(Веселка)

Сімсот соколят
На одній подушці сплять.
(Соняшник)

Поверталося до сонця
Золоте донце.
(Соняшник)

На городі в нас росте
Сонце ясне, золоте,
Жовте око, жовті вії,
Та чомусь воно не гріє.
(Соняшник)

Вранці умивається
Срібною росою.
До сонця повертається
Своєю головою.
(Соняшник)

Золоте решето хатинок повне.
(Соняшник)

Парубійко я вродливий,
Дуже гарний, нешкідливий,
Квіт до сонця повертаю,
За те назву собі маю.
І олію з мене б’ють,
І макуху дістають,
І ввеселий свята час
Дам щось кожному із вас.
(Соняшник)

5.4. «Криничка».

5.4.1. Виразне читання поезії.

5.4.2. Тема: зображення кринички, яка підживляється підземними водами і напоює, живить природне довкілля.

5.4.3. Ідея: уславлення кринички як життєдайного цілющого джерела.

5.4.4. Основна думка: без води не може уявити життя жодна природна істота, людина.

5.4.5. Обговорення змісту твору за питаннями:

Чи бачили ви криничку в природному середовищі? Яке враження вона справила на вас? (Смак води, прохолода у спекотну погоду)
Кого криничка вважає за свою матір?
Що свідчить про різницю розповідей кринички і її матусі?
Поясніть, що мав на увазі автор, висловлюючи «…весняна калина не хоче забрати з мене свою подобу?»
Згадайте, що вам відомо про русалок.
Чому сонце, як і все живе, теж п’є воду з кринички?
Що ми розуміємо під «золотими соломинками» сонця?
Від чого залежить смак води з криниці?
Чим пояснити те, що здоров’я кожної людини залежить від води?
Чому питання збереження питної води, криничок на сьогодні є актуальним?

5.4.6. Художні особливості твору:

• повторення: «глибоко-глибоко»;

• епітети: «підземна мати», «студене молоко», «водяне царство», «весняна калина», «калинова вода», «золоті соломинки»;

• метафори: «криничка спить, … розповідає», «калина не хоче забрати…», «сонце п’є».

5.4.7. Додатковий матеріал.

Загадки:

Із-під гірки, з-під крутої
Прокрадається порою
Та й до моря утіка
Через лози по ярках.
(Джерело)

Дзюркочу серед лісу я,
Холодне, гомінке.
Ще здалеку по пісеньці
Впізнаєте мене.
(Джерело)

Серед села стоїть бочка.
Хто хоче, той нап’ється.
(Криниця)

Серед села
Стоїть бочка немала.
(Криниця)

В небі я труджуся, —
Знає мене кожний.
Я на всіх дивлюся, —
На мене ж не можна.
(Сонце)

Він і гріє, і пече,
І, як зайчик, грається,
Схочеш взять його — втече
І мерщій ховається.
(Сонячний промінь)
Гріє, гріє. Припікає,
Всіх у воду заганяє.
(Сонце)

5.5. «Дим».

5.5.1. Виразне читання твору.

5.5.2. Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища.

5.5.3. Ідея: запах диму свідчить про рід діяльності людини (готування їжі, прибирання в садку, робота промислового підприємства).

5.5.4. Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може.

5.5.5. Обговорення змісту вірша за питаннями.

Чому автор називає дим розпатлати?
Що свідчить про казкову форму даної поезії?
Що нагадав дим мешканцям міста?
З’ясуйте у творі реальні й уявні події.

5.5.6. Додатковий матеріал.

1) Загадки:

Маленькі будиночки
По місту біжать,
Хлопчики й дівчатка
В будиночках сидять.
(Трамвай)

Без крил, без ніг, без рук,
А в гору піднімається.
(Дим)

2) Прислів’я:

• Без диму й вогню нема.

• Більше диму, як вогню.

• Де дим, там і вогонь.

• Звідки дим, звідти і полум’я.

• Димом до гори пішло.

• Сирі дрова — гіркий дим.

• Що мав, то з димом пустив.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язання тестових завдань

«Стежечка»

1. Стежечка виросла:

а) за горою;
б) лісом;
в)городом.

2. Автор поезії застерігає стежечку, щоб вона не зачепилася:

а)за камінець;
б) соломку;
в) грудку землі.

3. Стежечка намагалася сховатися:

а)під споришем;
б) кущем калини;
в) гіллям шипшини.

4. Яку ягоду «збочує» стежечка?

а) Малину;
б)суницю;
в) вишню.

5. При дорозі стежечка топче:

а) запашні квіти;
б) комах;
в)горох.

6. Через те, що стежка рухлива, швидка, вона порівнюється:

а) з вітром;
б)дзигою;
в) блискавкою.

«Блискавка»

1. У творі розповідається про королеву:

а) чарівного сяйва;
б)темряви;
в) усього живого.

2. Для чого королева повсякчас дивилася у дзеркало?

а) Щоб дізнатися про своє майбутнє;
б) заподіяти чаклунство;
в)помилуватися зовнішньою красою.

3. І. Калинець називає королеву:

а)писаною красунею;
б) злою чародійкою;
в) мудрою людиною.

4. З яким запитанням зверталася королева до дзеркала?

а) «Чи сильніша я за всі сили природи? »
б) «Хто на світі найгарніший?»
в) «Чи може хто зі мною позмагатися?»

«Веселка»

1. Що одягнула веселка?

а) Різнокольорову хустинку;
б)стрічки;
в) віночок.

2. Веселка пішла:

а)до річки;
б) на ярмарок;
в) до лісу.

3. Соняшник перестрів веселку:

а) біля ії будинку;
б) біля узбережжя річки;
в)дорогою.

4. Зустрівши веселку, «князенко соняшник» у руці тримав:

а)золотий черевичок;
б) жмуток лісових квітів;
в) чарівне дзеркальце.

«Криниченька»

1. Мати криниченьки знаходиться:

а)під землею;
б) у ставку;
в) у дощових хмарах.

2. Криничка розповідала мамі про:

а) коріння дуба;
б)зорі;
в) красу весняної природи.

3. Розповідаючи про хмаринку, криничка п’є:

а) дощові краплі;
б) росу;
в)студене молоко.

4. З водного царства мати криниченьки приводить:

а) Водяника;
б)Русалку;
в) Потерчат.

5. Не хоче забрати з кринички «свою подобу»:

а) могутній дуб;
б) старезний явір;
в)весняна калина.

«Дим»

1. Тікаючи від вогнища, дим був одягнений:

а) у теплий кожух;
б)сині джинси;
в) білу сорочку.

2. Дим «подався у мандри» і взяв із собою тільки:

а) парасольку;
б)спечену картоплину;
в) пляшку води.

3. Сівши у трамвай, дим почав:

а)принюхуватися;
б) кружляти по салону;
в) чхати.

4. Зітхнувши та відчувши запах диму, кондуктор мовила:

а) «Як смачно пахне картоплею!»
б)«Осінь мені запахла»;
в) «Ці пахощі нагадують мені власне дитинство».

5. Водій повернув трамвай до:

а) до їдальні;
б)гаю;
в) лісничої хатинки.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Як розуміти думку, що в дитини — стежечка, а в дорослої людини — шлях? Відповідь вмотивуйте.

2. Доведіть, що цінність краси людини не тільки в зовнішності, а й у її вчинках, поведінці тощо.

3. Подорож диму (І. Калинець «Дим») закінчилася тим, що він:

а) повернувся до свого вогнища;
б) продовжив мандрівку над квітучим садком;
в)залишив трамвай через вікно.

Картка № 2

1. Чим, на ваш погляд, веселка (І. Калинець «Веселка») причарувала кня-зенка соняшника? Що про це зазначено у творі?

2. Доведіть, що вода — мати всього живого (І. Калинець «Криничка»). Особисті міркування обґрунтуйте, наводячи власні приклади із поезії.

3. Отримавши відповідь від дзеркала, королева заспокоювалася (І. Калинець «Блискавка»):

а)на часину;
б) день;
в) мить.

Картка № 3

1. Якою ми уявляємо ліричну героїню твору І. Калинця «Стежечка»? Особисті думки підтвердіть, посилаючись на зміст поезії.

2. Обґрунтуйте народні прислів’я: «Без диму й вогню нема» та «Немає диму без вогню». Пояснення побудуйте, посилаючись на власний досвід та твір І. Калинця «Дим».

3. Сонце п’є воду з кринички (І. Калинець «Криничка»):

а) своїм промінням;
б)золотими соломинками;
в) чарівними вусиками.

Картка № 4

1. Дайте оцінку красі штучній і реальній. Наведіть приклади. Яка краса королеви темряви (І. Калинець «Блискавка»)?

2. Як у поезії «Веселка» І. Калинець доводить думку про те, що природа чарівна, загадкова, прекрасна? Відповідаючи, посилайтеся на власні спостереження.

3. Світ у творі І. Калинця «Стежечка» названо:

а) дивовижним;
б)красним;
в) цікавим.

Картка № 5

1. У чому, на ваш погляд, важливість кринички для довкілля? Відповідаючи, посилайтеся на текст поезії І. Калинця «Криничка» та власний досвід.

2. Простежте за твором І. Калинця «Дим», як дим змінив настрій і поведінку міського люду. Особисті міркування узагальніть.

3. Зустріч веселки з соняшником (І. Калинець «Веселка») закінчилася тим, що вони:

а) посварилися;
б)побралися;
в) привітали одне одного зі святом.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Підготувати характеристику образів мами («Писанки») та хлопчика-фігурки («Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»), скласти питання до цих поезій.

Урок № 28 І. Калинець «Писанки», «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою», українська література, 6 клас

Мета:продовжити знайомити школярів із творчістю І. Калинця, проаналізувати його програмові поезії; з’ясувати ідейно-тематичне спрямування, пояснити особливості назви; визначити реальне і уявне, охарактеризувати образи (мама, хлопчик-фігурка); розвивати творче мислення, культуру зв’язного мовлення, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження, враження; вміння самостійно осмислювати прочитане; формувати естетичні смаки школярів; виховувати любов до поетичного слова, мами — найціннішої людини для кожного; повагу, пошану до творчості І. Калинця, народного мистецтва.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет І. Калинця, бібліотечка його творів для дітей, зразки українського писанкарства, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 28 І. Калинець «Писанки», «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою», українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Чим близькі нам поетичні твори І. Калинця з циклу «Дивосвіт»?
З якою метою І. Калинець у своїх творах поєднує уявне, фантастичне і реальне?
Які види мистецтва вам відомі? Якому з них ви віддаєте перевагу? Чому?
Як пов’язані між собою поняття Батьківщина, рідна оселя, матінка? У чому важливість цих понять для кожної людини?
Чому І. Калинця можна вважати творцем національної культури, історії, виховання майбутнього?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Писати для дітей — це насолода, а найвдячніший читач — це діти.
І. Калинець

Все дороги й дороги,
А до матері — стежечка…
В. Коломієць

Поезія І. Калинця — пахощі чарівного євшан-зілля, що навертає нас до рідної землі, до неньки України.
Н. Кир’ян

1. Вступне слово вчителя про особливості творчого методу І. Калинця (Висловлювання М. Ільницького)

«…Тут владарює гра уяви, спроби персоніфікації явищ природи і різних речей, що нас оточують. Тут зустрічаємо тонку спостережливість і точність психологічних характеристик… Конкретність деталей поєднана з історичними асоціаціями, фольклорною символікою, і все разом творить яскраву мозаїку олюдненої природи. Поет демонструє майстерність не тільки психологізації явищ навколишнього світу, а й творення казкових сюжетів, розрахованих і на дитяче сприйняття, і водночас закорінених у глибини народного життя, і розрахованих на глибше прочитання…»

2. Аналізування поезії І. Калинця «Писанки»

2.1. Виразне читання твору.

2.2. Тема:зображення чарівної краси, яку творять мамині руки за допомогою «дивного писачка».

2.3. Ідея:уславлення материнської праці, її талановитості, любові, прагнення відтворити дивовижний світ для своєї дитини.

2.4. Основна думка:мамині руки здатні відтворити дивовижне, чудове, красиве, те, що назавжди залишиться в дитячій уяві, її мріях.

2.5. Обговорення змісту вірша за питаннями:

Чи відомо вам що-небудь про писанку?
Що необхідно людині для того, щоб творити писанки? (Хист, талант, уміння, творчу уяву, бажання, настрій)
Чому І. Калинець обрав автором писанок свою матір?
За допомогою чого мати розмальовує речі?
Чи можна вважати її чародійкою?
Яким же уявляє світ дитина за допомогою маминих писанок? (Дивовижний)
У чому дивовижність світу, який відкрила мати для своєї дитини? Прочитайте, як про це сказано у творі.
Що ми уявляємо, читаючи поезію?
Яке значення надається у вірші сонцю і долоням матері?
Які фарби переважають у маминих писанках?
Розкажіть, які ви бачили писанки? Що на них було відображено?
Чого вчить нас ця поезія?
А чи пробував хтось із вас творити писанки?
Яке значення мають писанки для ліричного героя твору і кожного з нас?

2.6. Художні особливості поезії:

• епітети:«дивний писачок», «золотий узвар», «стилізовані сади», «ясні сонця».

• метафори:«мандрує писанка», «писанка оранжево горить», «буяють квіти», «олені бродять», «сади сплітаються», «мереживом мерехтить», «полив у світ … мрій», «сонце котилось».

• порівняння:«…як дивовижний світ», «…як згусток сонця».

2.7. Орієнтовний план характеристики образу мами.

1) Мати — творець дивосвіту:

а) уміння оживити мрію;
б) художня майстерність;
в) гармонійний зв’язок з природою;
г) багата на фантазію.

2) Риси материнського характеру:

а) працьовитість;
б) доброта;
в) щирість;
г) уважність;
д) відкритість.

3) Мати — святиня кожної людини.

2.8. Додатковий матеріал.

2.8.1. Загадка:

Підійшла одна людина до другої і каже: «Ти мені син, а я тобі не батько». Хто вона? (Мати)

2.8.3. Народні прислів’я:

• Нема того краму, щоб купити маму.

• Мама — вірна порадниця.

• Все купиш, лише тата й маму — ні.

• Мами ні купиш, ні заслужиш.

• Все є купити, тільки мами нема.

• Нема у світі квіту, квітнішого над маківочки; нема ж і роду, ріднішого над матіночки.

• Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

• Материна молитва із дна моря виймає.

• Мати з малятами, як ластівка з ластів’ятами.

• Сліпе щеня і те до метрі лізе.

• На сонці тепло, а біля матері добре.

• Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

2.8.3. Писанкарство як елемент народознавства.

Чисте гладко фарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пояснюють виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями (страстями Христа) тощо.

Зважаючи на фізичні особливості шкарлупи яйця, середньовічні писанки до наших днів не збереглися. Однак масове розписування яєць в Україні існувало протягом століть. У ХІХ столітті писанкарство в різних художніх варіантах побутувало на всій території України. Про що свідчать давні колекції українських писанок у музеях Києва, Лубен, Львова, Кракова, Варшави, Брно та ін.

Найдавніші писанки зберігаються у фондах Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України і походять із сіл Острів (1882 р., Львівщина), Слобідка (1981, Поділля) та ін.

Своєрідні місцеві відміни писанок існували і на початку ХХ століття. Розрізняють писанки Подніпров’я, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини тощо. На Слобожанщині й Покутті поширені крашанки, на Бойківщині й Лемківщині — так звані шпилькові й крашанки. Найбільша філігранність орнаментальних мотивів притаманна гуцульським писанкам, виконаним писачком з конусоподібною трубочкою.

Писанки виготовляли навесні, перед Пасхою, сільські дівчата і жінки, монастирські ченці й іконописці, міські панночки, пекарі та ін. Тому й техніка декорування різнилася. На селі яйця фарбували в один колір. Інколи продряпували візерунки, орнаментували воском і фарбували в кілька кольорів, тоді як у місті вдавалися до різних штучних способів: наклеювали шматки кольорового паперу, фольги, тканини, нитки тощо.

Писанки переважно виготовляли для себе і лише зрідка для продажу на ярмарку.

Колись із писанками чинили магічні дії. Для забезпечення урожаю їх на весняного Юрія котили по зеленій пшениці й закопували у землю. Великоднього ранку молодь вмивалася водою, в яку перед тим клали крашанки та срібні монети, що мали надавати сили й краси. Свячені писанки були оберегом житла від грому й вогню, а людей і тварин — від «лихого ока», їх використовували як ліки від деяких захворювань. Писанки служили об’єктом забави для дітей та молоді. З ними влаштовували ігри «невбитки», «навкатки» та ін. З випорожнених писанок, додаючи до них з кольорового паперу хвіст, крила та голівку, з тіста виготовляли так звані голуби. Їх, а також писанки, нанизані на шнурочок (здебільшого по три), підвішували поблизу ікон, прикрашаючи таким чином житло.

У 60-х роках у зв’язку з посиленням інтересу до народного мистецтва й національної культури відновилося й писанкарство.

У Косові, Коломиї та Вижниці навесні, перед Великодніми святами, народні майстри продавали писанки на ярмарках. Так стихійно виник писанкарський промисел, проте спочатку він не сягав далі Прикарпаття. У 70-80-х роках писанки як твори народного мистецтва експонувалися на виставках. З’явилися приватні колекції писанок.

Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам старшого покоління у багатьох давніх осередках цього виду мистецтва. Писанки продаються на ярмарках, у художніх салонах. Оригінальний орнамент писанок не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого. Українська писанка у світі є символом нашого народу.

3. Опрацювання твору І. Калинця «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»

3.1. Вступне слово вчителя.

І. Калинець належить до шістдесятників. З 1972 по 1981 років був репресований і перебував в ув’язнені на Уралі та на засланні в Забайкаллі. Саме в ув’язненні почав писати для дітей і своєї неповнолітньої дочки Звенислави, малих небожів Маркіяна та Назара і дітей своїх друзів («Книжечка для Дзвінки», «Дівчинка і квіти», «Пан Ніхто»). Книжечки для дітей присвячені внучці Ганнусі, написані вже у 90-х у Львові. («Таке собі», «Дурні казки», «Майже казки» та ін.)

3.2. Виразне читання та переказування цікавих епізодів з твору.

3.3. Тема: зображення фантастичної істоти — хлопчика-фігурки (Ха-еФ), який намагається самоствердитися серед людського оточення і довести свою зверхність над ним.

3.4. Ідея: засудження хвалькуватості, надмірної впевненості в собі, легковажності, уславлення правдивості, віри у вільне, незалежне життя.

3.5. Основна думка:

1) прагнення самоствердитися в житті, бути незалежним;

2) людина повинна завжди покладатися на власні сили, розум, а не сподіватися на щось фантастичне, казкове.

3.6. Сюжет.

Ганнуся намалювала на запотілому склі вікна трамваю людину-фі-гурку, яка оживає. Ця істота живе спочатку у Ганнусі, потім у Соломій-ки, Богданка; кожному з них вона написала свій життєпис. Ха-еФ, таке коротке ім’я фігурки, хоче, щоб його хвалили, поруч з його зображенням ставили знаки ?, !, обводили різнокольоровими олівцями.

Так у житті школярів з’являється фантастична істота — хлопчик-фігурка, який повсякчас намагається бути задоволений собою.

3.7. Композиція.

Експозиція: Ганнуся намалювала на запотілому склі вікна трамваю «людинку» — хлопчика-фігурку, якому дозволила потрапити до власного учнівського ранця.

Зав’язка: Ха-еФ виконує завдання замість Ганусі, Соломійки, Богданка.

Кульмінація: Ганнуся, Соломійка, Богданка розповідають усім у класі про існування Ха-еФ.

Розв’язка: Ха-еФ обіцяє написати кожному учневі свою біографію («Тільки істота, що задоволена собою, може це зробити» — запевнив він на цілий клас»)

3.8. Жанр: «трохи казка» (І. Калинець).

3.9. Елементи фантастики у творі:

• наявність хлопчика-фігурки;

• походження Ха-еФ з планети Хвигурія;

• фігурка пише твори таким почерком, який відповідав тому чи іншому школяру;

• розмова героя, поведінка, риси характеру, як у людини;

• «живе» в альбомі, шкільному ранці, зошитах;

• хлопець «обмацав» пальцем фігурку — ця фігурка «перейшла» до хлопця.

3.10. Словникова робота.

• Автобіографія — «це слово складається із трьох іншомовних частин, що означають: авто — сам, біо — життя, графія — опис, тобто сам описую життя. А по-нашому — мій життєпис».

• Атмосфера — «це повітря. Яке огортає планету Земля».

• Ясир — «це по-татарськи полон».

• Каліграфія — «це дуже гарне, акуратне писання»

3.11. Опрацювання змісту твору за питаннями:

Опишіть, застосовуючи текст твору, яку фігурку намалювала Ганнуся на запотілому склі вікна трамваю? Чи малюєте ви такі фігурки?
Чим була здивована дівчина?
Чому Ганнуся дозволила Ха-еФ перебувати в її альбомі? Як це характеризує дівчинку?
Про що і для чого попросила Ганнуся хлопчика-фігурку наприкінці дня?
Чи був задоволений собою хлопчик-фігурка на початку твору?
Як зреагувала вчителька малювання, побачивши в альбомі Ганнусі хлопчика-фігурку? Які пояснення з цього приводу дала дівчина?
Що означав для Ха-еФ червоний знак питання в альбомі Ганнусі?
Яке незадоволення висловила дівчина хлопчику-фігурці після школи? Чим виправдовувався фантастичний герой?
Для чого дівчина попросила Ха-еФ написати свою біографію?
Про який діловий папір ви дізналися з цього твору? (Автобіографію)
Що цікавого написав Ха-еФ про своє походження?
Чому хлопчик-фігурка та інші мешканці фантастичної планети вирішили її покинути?
Що означає географічне поняття «атмосфера»?
Якою була реакція вчительки української мови, коли та прочитала твір Ха-еФ у зошиті Ганнусі?
Яким чином дівчинка пояснила вчительці оригінальність власного твору?
На які помилки Ганни звернула увагу вчителька? Поясніть їх особливості.
Як і чому дражнив Богданко Ганнусю на перерві?
Чому Ганнуся не отримала почуття задоволення, радості, коли її хвалили за написаний життєпис?
Яким чином Ха-еФ опинився у Соломійки?
З приводу чого Соломійка хотіла порадитися з хлопчиком-фігуркою? Чим фігурка здивував дівчину?
Про що був другий життєпис Ха-еФ?
Через що Івась із другого життєпису виріс розумним і богобоязним?
Як фігурка «перейшов» у хлопця, коли той торкнувся його під час екскурсії в печері?
Чим закінчився другий життєпис фігурки?
Чому діти мали різні думки стосовно визначення жанру другого життєпису Ха-еФ?
Чим пояснити те, що Ганнуся і Соломійка після отримання гарних оцінок не раділи, а сумували?
Чому дівчата боялися зізнатися про причину успішного навчання?
Для чого Ганнуся й Соломійка вирішили покласти малюнок з Ха-еФ до ранця Богданка?
Як Богданко ставився до навчання? Що про це свідчить?
За що фігурка дорікав Богданові? Що Ха-еФ розповів хлопцю про каліграфію?
Як Ха-еФ і Богданко вирішили позмагатися? Які умови були у цьому змаганні? Хто ж був переможцем?
Що наказав Богданко написати Ха-еФ?
Які відчуття були у фігурки, коли він перебував у коморі-пам’яті комп’ютера?
Чим змістовно відрізнявся третій життєпис від попередніх?
Над чим розмірковує Ха-еФ у третьому життєписі?
Чому Богданко перейнявся жалем до фігурки? Про що він попросив тата?
Чим пояснити те, що Богданко, а потім і Ганнуся з Соломійкою зізнаються вчительці та всьому класу про існування хлопчика-фігурки? Як клас сприйняв цю новину?
Чим пов’язані три життєписи хлопчика-фігурки? Для чого він їх створив?
Що ви розумієте під словом «воля»? Чи маєте ви її? Як користуватися нею?
Чому для фігурки найголовнішим була воля?
Чи хотіли б, щоб у вас теж був такий хлопчик-фігурка? Свої міркування аргументуйте.
Як І. Калинець пояснив причину появи цієї цікавої пригоди?

3.12. Орієнтовний план казки.

Ганнуся на запотілому склі вікна трамваю намалювала хлопчика-фігурку, який ожив.
Ха-еФ живе у ранці Ганнусі.
Вчителька малювання побачила Ха-еФ в альбомі дівчини.
Ха-еФ із знаком питання.
Життєпис Ха-еФ для Ганнусі.
Вчителька української мови схвально оцінила твір Ганнусі, який написав Ха-еФ.
Перебування фігурки у Соломійки.
Обговорення змісту першого життєпису Ха-еФ на уроці української мови.
Фігурка пише життєпис за Соломійку, який теж був позитивно оцінений учителькою.
Ха-еФ гостює у Богданка. Комп’ютерна гра.
Третій життєпис фігурки для Богданка. Мрія Ха-еФ про вільне життя.
Весь клас дізнався про існування Ха-еФ.
Хлопчик-фігурка обіцяє написати свій життєпис усім учням класу.

3.13. Завдання. Заповніть таблицю, спостерігаючи за фантастичним героєм твору. Будьте уважні!

Чому Ха-еФ був задоволений собою?

1. Тим, як його намалювала Ганнуся.

2. Поруч із зображенням фігурки в альбомі малювання Ганнусі вчителька поставила знак питання (Це надає герою таємничості)

3. Хотів мати, окрім знака питання, ще й знак оклику і теж червоним кольором.

4. Оцінка «гарно» за життєпис у зошиті Ганнусі з української мови.

5. На прохання фігурки Соломійка намалювала знак оклику поруч із знаком питання.

6. Оцінка «гарно» за другий життєпис у зошиті Соломійки.

7. Богданко обвів фігурку кольоровим олівцем.

8. …

Примітка. Записи можна доповнити.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань І. Калинець

«Писанки»

1. Писачок, яким мати виводить «воскові взори»:

а) чарівний;
б)дивний;
в) чудовий.

2. Писанки мами порівнюються:

а)із ясним сонцем;
б) чарівним малюнком;
в) чаклунством.

3. Які речі розмальовує мати?

а)Мисочку і яйце;
б) кухлик і намисто;
в) глечик і горщик.

4. Про яких тварин згадується в поезії?

а) Про зайченят;
б)оленів;
в) лисиць.

5. З якої овочевої культури виготовлений золотий узвар?

а) Картоплі;
б)цибулі;
в) буряка.

6. Який колір переважає на писанці?

а) Червоний;
б)оранжевий;
в) жовтогарячий.

7. Писанкарство порівнюється:

а) з чарівною дією;
б)дивовижним світом;
в) неповторною красою.

8. Настої якого зілля було використано матінкою для розписування узорів?

а) Євшан;
б)весняного і осіннього;
в) давнього.

9. Який художній засіб використав І. Калинець, зазначаючи в поезії наступне: «…дзвенить, як згусток сонця»?

а) Метафору;
б) алегорію;
в)порівняння.

10. Розглядаючи материні писанки, можна було побачити:

а) красу зимового лісу;
б)буяння квітів у росі;
в) плескіт риби у воді.

І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою».

1. Ганнуся поверталася додому:

а)трамваєм;
б) автобусом;
в) метро.

2. Яка пора року зображена у творі?

а) зима;
б) весна;
в)осінь.

3. Дівчинка намалювала «людинку»:

а) на снігу;
б) капоті машини;
в)вікні міського транспорту.

4. Про що попросив Ха-еФ Ганнусю, коли та залишала його?

а)Забрати із собою;
б) намалювати ще одну подібну фігурку;
в) не витирати зображення.

5. Ха-еФ вирішив пожити:

а)в альбомі дівчинки;
б) у підвальному приміщенні будинку, де жила Ганнуся;
в) на даху школи.

6. Хлопчик-фігурка попросив дівчинку, щоб вона:

а) купила йому одяг;
б)розмалювала його різнокольоровими олівцями;
в) розповіла йому про життя на землі.

7. Ганнуся хвилювалась, що через Ха-еФ:

а)вчителька оцінить її роботу на двійку;
б) її будуть сварити батьки;
в) над нею будуть сміятися учні класу.

8. На скільки балів оцінив себе Ха-еФ?

а)П’ять;
б) чотири;
в) зовсім не вдавався до цього.

9. Хто із героїв твору, малюючи чоловічків, промовляв: «Крапка, риска, крапка, риска — фотографія твого писка!»?

а)Ганнуся;
б) деякі хлопчиська;
в) Соломійка.

10. Що відповіла Ганнуся вчительці малювання, коли та побачила в альбомі Ха-еФ?

а)«То я… так бавилася»;
б) «Цю шкоду зробив мій молодший брат»;
в) «Це хтось пошуткував наді мною у класі».

11. За який малюнок Ганнуся отримала п’ятірку?

а) «Природа і людина»;
б) «Улюблена тварина»;
в)«Зима на нашому подвір’ї».

12. На сторінці альбому Ганнусі, де був зображений Ха-еФ, вчителька поставила:

а) знак оклику;
б)знак питання;
в) вертикальну риску.

13. Який вищий навчальний заклад на думку Ха-еФ закінчила вчителька малювання?

а) Університет;
б) педінститут;
в)Академію мистецтв.

14. Що попросила Ганнуся фігурку написати в її зошиті?

а) Задачу з математики;
б)автобіографію фантастичного героя;
в) завдання з природознавства.

15. Планета, де вперше з’явився Ха-еФ, уся збудована:

а) з величезних веж;
б)довгих скляних стін;
в) невеличких хатинок зі снігу.

16. Через що Ха-еФ вирішив покинути свою планету?

а) Хотів прославитися;
б)вона була густонаселеною;
в) виявив бажання пізнати довкілля.

17. Скільки тисяч добровольців-фігурян покинули планету Хвігурію?

а)Кілька;
б) сто;
в) сімнадцять.

18. Коли вчителька української мови читала в зошиті Ганнусі життєпис Ха-еФ, у класі було тихо, як:

а)у вусі;
б) зимовому лісі;
в) нічну пору.

19. Як пояснила Ганнуся вчительці української мови щодо написаного в зошиті оповідання про Ха-еФ?

а) «Матуся допомогла»;
б)«Переписала з дитячого журналу»;
в) «Цю роботу виконав хлопчик-фігурка».

20. Вчителька похвалила Ганнусю за цікавий твір і сказала, що дівчина в майбутньому буде:

а)письменницею;
б) журналісткою;
в) науковцем.

21. Чого бракувало у творі Ганнусі на думку вчительки?

а)Опису фігурки;
б) ліричного коментаря;
в) досконалого висновку.

22. Який жанр твору Ганнусі було визначено Соломійкою?

а) Казка;
б) притча;
в)фантастичне оповідання.

23. Соломійка цілий суботній вечір сиділа над малюнком, де був зображений Ха-еФ, замість того, щоб піти:

а) погуляти з подругами;
б) вишивати серветки;
в)дивитися фільм про інопланетянина Альфа.

24. Другий життєпис Ха-еФ був присвячений:

а) життю інопланетян;
б) красі живопису;
в)боротьбі з татарськими поневолювачами.

25. Фігурки з другого життєпису були вирізьблені:

а)на камені;
б) дереві;
в) глині.

26. Івасик водив пальцем по фігуркам, які були вирізані:

а) дітьми;
б)сивобородими жерцями-волхвами;
в) мандрівними дяками.

27. Чим займався Іоан Печерський?

а) Малював ікони;
б) ліпив глечики;
в)писав мудрі книги.

28. Діти якого товариства відвідали печеру, в якій малий Івась переховув-ся від смерті?

а) «Промінь»;
б) «Рідний край»;
в)«Спадщина».

29. Печера, про яку розповів Ха-еФ у другому життєписі, знаходилась у місті:

а) Ужгороді;
б)Львові;
в) Києві.

30. На думку Ганнусі, другий життєпис фігурки є історичний, там іде мова про нашу історію, як і у творі:

а)А. Лотоцького «Княжа слава»;
б) І. Нечуя-Левицького «Запорожці»;
в) О. Олеся «Ярослав Мудрий».

31. Сама Соломійка визначила жанр другого життєпису Ха-еФ як:

а) казковий;
б) географічний;
в)пригодницький.

32. Богданко любив читати твір:

а)Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»;
б) В. Нестайка «Тореадори з Васюківки»;
в) В. Близнеця «Женя і Синько».

33. В якому оповіданні І. Франка, на думку Ха-еФ, йдеться про каліграфічне писання?

а)«Красне писання»;
б) «Грицева шкільна наука»;
в) «Олівець».

34. У Богданка писання було схоже на дряпання:

а) кішки;
б)курки;
в) гілки по землі.

35. Якою грою бавилися Ха-еФ і Богданко?

а) Футболом;
б)комп’ютерною;
в) шашками.

36. У разі перемоги в грі Богданка, фігурка буде за школяра:

а) виконувати всю господарську роботу;
б)розв’язувати домашні вправи з математики;
в) гуляти з малою сестрою.

37. В якому життєписі Ха-еФ висловив думку про власне прагнення жити вільно і щасливо?

а) Першому;
б) другому;
в)третьому.

38. Хто повідомив про існування хлопчика-фігурки?

а)Богданко;
б) вчителька української мови;
в) Ганнуся і Соломійка.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0, 25 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Доведіть, що мати для кожної дитини, як сонце для землі (І. Калинець «Писанки»). Власні думки обґрунтуйте.

2. Що, на ваш погляд, свідчить про намагання хлопчика-фігурки повсякчас бути задоволеним собою? Як це його характеризує? Особисті міркування вмотивуйте.

3. Який діловий папір склав Ха-еФ у зошиті Ганнусі з української мови (І. Калинець — «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»?

а) Розписку;
б) офіційний лист;
в)автобіографію.

Картка № 2

1. Дослідіть, як у творі «Писанки» І. Калинець із любов’ю, пошаною ставиться до своєї матінки. Особисті спостереження вмотивуйте.

2. Чому, на ваш погляд, Ха-еФ виявив бажання знаходитися в оточенні двох знаків — оклику і питання (І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»)? Відповідаючи, власну думку вмотивуйте.

3. Орнаменти в поезії І. Калинця «Писанки» названо:

а)геометричним космацьким;
б) симетричним незвичайним;
в) найтоншим рідким.

Картка № 3

1. Порівняйте, як відображується образ мами в поезіях І. Калинця «Писанки» та С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму». Особисті спостереження узагальніть.

2. Прокоментуйте наступне висловлення Ха-еФ (І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою») під час його перебування в комп’ютері: «…намагався у хвилини появи на екрані не животіти, а жити повноцінно, не змарнувати ні секунди». Свою думку обґрунтуйте.

3. Про що думав Ха-еФ, перебуваючи в комп’ютері (І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»)?

а)Щоб ніхто не зміг його стерти із землі;
б) як гарно допомагати школярам;
в) що необхідно повернутись до планети Хвігурії.

Картка № 4

1. Чому, на ваш погляд, І. Калинець так шанобливо описує працю маминих рук? Відповідаючи, посилайтеся на текст поезії «Писанки» та власний досвід.

2. Поясніть, про що, свідчать слова Ха-еФ (І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»): «Краще бути вільним чорно-білим, аніж кольоровим у неволі»?

3. За яких умов Ха-еФ міркував про те, щоб йому було дозволено вільно жити поза екраном комп’ютера (І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»)? Якщо він:

а)знищить комп’ютерний вірус;
б) не завдаватиме шкоди людям;
в) буде порядно поводитися з Богданком.

Картка № 5

1. Якою повинна бути, на вашу думку, майстерність, любов до праці, творча уява, щоб відтворити красу, зображену в поезії І. Калинця «Писанки»?

2. Поміркуйте, чи буде Ха-еФ (І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою») ще щось вимагати, прагнути до чогось, здобувши волю? Свою відповідь вмотивуйте.

3. Про яких поневолювачів українського народу згадується у другому життєписі Ха-еФ (І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»)?

а) Турків;
б)татар;
в) половців.

Картка № 6

1. Мрія Ха-еФ про вільне життя — це, на ваш погляд, міф чи реальність (І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»)? Особисті міркування доведіть.

2. Обґрунтуйте, чому І. Калинець вважає, що писанки — це дивовижний світ. Наведіть переконливі приклади, посилаючись на зміст поезії.

3. У кожному з власних життєписів Ха-еФ (І. Калинець «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою») припускався наступної помилки:

а) не зазначав кому при однорідних членах речення;
б) не виділяв розділовими знаками звертання;
в)писав «ф» через «хв».

VI. Підсумок уроку

І. Калинець — автор 17 поетичних збірок. За поезію удостоєний премій ім. І. Франка (Чикаго), ім. В. Стуса, Національної премії ім. Т. Шевченка та Міжнародної премії родини Антоничів.

В Україні та за кордоном побачили світ 27 книг, серед яких 7 іноземними мовами. Збірки, цикли та окремі поезії перекладалися 13 мовами.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Під впливом опрацьованої поезії І. Калинця «Писанки» спробувати свої здібності, «дивним писачком» відтворити власне бачення світу (творче завдання) або написати міні-твір на тему «Чи хотів би я мати власного хлопчика-фігурку?»

Урок № 29 Еммa Андієвська «Казка про яян». Прихований повчальний зміст твору, українська література, 6 клас

Мета:ознайомити учнів з життям і творчістю письменниці; осмислити поняття притчевості в мистецтві; розкрити ідейний зміст «Казки про яян» та її місце у циклі казок Емми Андієвської; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення, творчу уяву; вміння фантазувати, узагальнювати, робити власні висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги, любові до творчості Емми Андієвської, шанувати красу і приваби світу; прищеплювати інтерес до пізнання нового.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет Емми Андієвської, твори письменниці, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 29 Еммa Андієвська «Казка про Яян». Прихований повчальний зміст твору, українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Чому окремі українські письменники вимушені були виїхати за кордон і там жити? Кого з них ви знаєте? (В. Королів-Старий, І. Липа)
Що вам відомо про казку як літературний жанр? З якими казками ви познайомилися, навчаючись у 5-му класі? Які з них вам запам’яталися? Чим саме?
Як підрозділяються казки?
Назвіть особливості казкового твору.
За що ми полюбляємо казки?
У чому повчальне та виховне значення казок?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Найбільший вилов, хто — на слово ловить.
Емма Андієвська

У чому призначення людини? Бути людиною!
С.-Є. Лєц

1. Е. Андієвська. Життя і творчість (матеріал для вчителя)

ЕММА АНДІЄВСЬКА
(Народилась 19.03.1931 р.)

До найяскравіших імен, які невтомно і самобутньо репрезентують нашу літературу на зарубіжних теренах, безсумнівно, належить ім’я Емми Андієвської.

Поетеса, прозаїк, художниця. Народилася 19.03.1931 року у Сталі-но (тепер Донецьк). Під час Другої світової війни (з 1943 р.) емігрувала на Захід (Німеччина, США, з 1961р. — у Мюнхені, де зараз і живе). Закінчила УВУ (1957 рік). Режисер і редактор українського відділу радіо «Свобода» (1955—1995). Літературну діяльність розпочала у 50-х роках (збірка «Поезії», Новий Ульм, 1951 р.).

Емма Андієвська — член-засновник об’єднання українських письменників «Слово». Учасниця Нью-Йоркської групи. Відома художниця виставляла свої мистецькі твори на багатьох персональних виставках у Німеччині, Франції, Швейцарії, США, Канаді, Бразилії, Австралії, а також в Україні. Автор багатьох поетичних збірок, серед них «Народження ідола» (1958), «Риба і розмір» (1961), «Первні» (1964), «Пісні без тексту» (1968), «Наука про землю» (1975), «Кав’ярня» (1983), «Спокуси святого Антонія» (1985), «Архітектурні ансамблі» (1989), «Знаки. Тарок» (1995), «Межиріччя» (1998). Поетичні збірки оформляє репродукціями своїх малярських творів. Пише також повісті та романи: «Подорож» (1955), «Тигри» (1962), «Джалапіта» (1962), «Герострати» (1970), «Роман про добру людину» (1973), «Роман про людське призначення» (1982); літературна нагорода фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів, (1984). В українській культурі Андієвська найпослідовніший модерніст, сюрреаліст або навіть ірреаліст.

Як живописець, Емма Андієвська працює з 1956 року. Виставки в Україні з 1992 року (Київ, Львів, Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський). Брала участь у виставці художників з України «Україна-95» (Мюнхен), у Галереї Р. Мірбаха (Мюнхен); окремі роботи експонуються в Українському музеї (Нью-Йорк), картинній галереї УВУ (Мюнхен), Національному музеї літератури України (Київ), Харківській картинній галереї та ін.

Малює переважно в символістсько-фантастичній манері, в техніці олії, акварелі, гуаші, сюрреалістична тематика з життя уявних людиноподібних створінь, з інтригуючою містифікацією в площинах, декораційних композиціях. Сюрреалістична поезія Андієвської вражає бароковою несподіваністю образів, пов’язаних між собою віддаленими асоціаціями, її вірші мають багату лексику. Однією з прикмет поетики письменниці є дисонансна рима, яка спирається не на голосні, а на приголосні (леп-лоб-лип-лап). Критика вказувала на те, що образність Андієвської (як у літературі, так і малярстві) постає ніби з «дитячого світосприймання», коли кожен предмет побачено вперше. З цим пов’язане і відчуття «пластичності» світу: кожен образ може перетворитися на інший, і завдяки цим взаємопереходам погляду поета починає відкриватися таємнича суть речей. Основний доробок Емми Андієвської-живописця: «Зелені квіти» (1989), «Гномики» (1990), «Шатле» (1991), «Одаліска» (1994), «Сім’я», «Мати з дитиною», «Сніданок», «Портрет», «Батьки і діти», «Хліб і вино» (1995), «Колоністи» (1996) та ін.

Емма Андієвська створила понад дві тисячі (!) сонетів — досягнення, яке не може не вражати і не дивувати.

Світ у її текстах постає як космічна містерія, що ошелешує і приголомшує унікальною можливістю доторкнутися до «буття основи», побачити чи відчути «те невимовне», що «колись жило у снах», почути фатальний подих «кінецьсвітньої розгри». Тож не дивно, що ці твори здебільшого емотивні, в яких убито логічний аргумент, і єдиним провідником у них стає інтуїція. Цей світ має видимі реальні контури, але на цих контурах все матеріальне, власне кажучи, й закінчується. Далі починаються фантасмагорії, в яких реальні предмети, явища живої дійсності та ознаки видимого світу перетворюються на щось плинке, змінне, химерне. Дерево, приміром, може вирости на всю ширину всесвіту, око риби заслонити космос, а крапля води обернутися на потоп.

Письменниця намагається передати багатоплановість, відтворити словом і звуком те, що людині не суджено сприйняти органами чуття, але що незмінно присутнє у світі, як, приміром, дуже тонкий звук, що його неспроможне вловити людське вухо, але якимись внутрішніми глибинними центрами сприйняття поетеса вловлює його, щоб потім за допомогою слова оприсутнити на письмі. Тут наявне невисловлене, але те, що низько ходить і впливає на душу. Як медіум, вона сугерує тонкі звуки і контури незримого світу. Відчувається, що предмети ніби промовляють крізь неї, послуговуючись її голосом і словом.

Емма Андієвська добирає такі слова, які чітко й точно окреслюють явища і поняття. Це одна з найприкметніших особливостей її стилю, і цим вона найпосутніше відрізняється від інших письменників. У неї не зустрінемо слів, що не несуть вагомого смислового й емоційного навантаження. Письменниця дуже прискіплива і дбайлива в доборі слів. Кожне з них вона ніби перевіряє на міць і силу, а разом з тим — і на красу звучання, запах та спроможність стати перевізником в інші виміри.

Що найбільше хвилює авторку? Якщо говорити назагал — людина і світ, генетична сила пам’яті, минуле і прийдешнє. Але цей світ переломлений крізь призму сну, минуле перемішується з підсвідомими рефлексіями, прийдешнє за законами круглого часу стає сьогочасним. Її неповторна індивідуальність у тому, що вона все сприймає по-своєму, все прагне переломити крізь призму власного бачення: коли учуднено, коли гротескно, коли чималою дозою сарказму, але завжди несподівано, незвичайно, небуденно. Разом з тим її поезія існує в одному силовому полі з малярством, і їх можна розглядати як дві складові частини цілого, що не тільки доповнюють одна одну, а й не хочуть існувати нарізно.

Е. Андієвька — щедрий митець: наче повними пригорщами розсипає вона навсібіч безцінні метафори, найвишуканіші поетичні образи, змішані барви кольорів, словосполучень і алітерацій.

Є щось перегукувальне в Андієвської з творчістю Мелларме, Боргеса, І. Костецького, Кафки…

Емма Андієвська — майстер глибоких емоцій, які ніколи не з’являються на поверхні. Вона змушує нас шукати те, що знаходиться за межами видимого і відчутного, спонукає побачити велике в малому і навпаки.

Поетеса багато роздумує над сутністю життя, людським призначенням, а також над детермінативністю тіла, поневолюючого душу. Іноді вона показує світ з рослинного чи овочевого виміру, і це відкриває його нові несподівані грані.

Іноді складається враження, що поетеса прагне упорядкувати хаос, досягнути гармонії там, де панують вічні безлад та пітьма, і ця надважка непосильна робота спонукає її до апробації незвичайних форм і прийомів, які сприйняти з першого разу не тільки важко, а й неможливо.

Відчувається, що письменниця постійно живе у поетичній магмі творчості, не знаючи, коли вона виллється у невтримні рядки. Вона плескає цей світ, і її твори народжуються, як гейзери, спонтанно, вибухово. щоб постійно захоплювати і дивувати своєю красою і внутрішньою напругою.

2. Теорія літератури

2.1. Казка — один із основних жанрів народної творчості, епічний, розповідний, сюжетний художній твір усного походження про вигадані та фантастичні події; казка відзначається чіткою будовою: зачин, основна подія, трикратна повторюваність подій, розв’язка. За змістом поділяються на кілька різновидів: казки про тварин, фантастичні (чарівні, героїчні, пригодницькі), соціально-побутові.

2.2. Притча — коротенький фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.

3. Особливості казок Емми Андієвської

Окрім того, що Емма Андієвська пише поезію, прозаїчні твори, є майстром живопису, вона також пише твори і для дітей, а саме: каз-ки-притчі.

Усі казки логічно зв’язані між собою, вони ніби дифузно протикають одна в одну. Звичайно, усі ці казки за тематикою надзвичайно різні, жодна не повторює навіть тією чи іншою мірою попередньої. Авторка може тільки поглиблювати якісь аспекти світобуття чи відкривати нові грані певних явищ чи предметів, але логічний і духовний зв’язок між ними зберігається завжди.

Своїми казками вона пропонує читачеві увійти в дивний, несподіваний і фантасмагоричний світ, окреслити тематичні обрії чи пласти якого практично неможливо. Він різний, змінний, непередбачуваний і химерно-ламкий.

Серед казок Емми Андієвської є вибрані, до складу яких і належить програмова «Казка про яян».

Перед викладом змісту має місце вступ, в якому здійснюється розмова між незвичайними персонажами — консервною бляшанкою і шакалом. Зустрівшись на веранді вілли, коли люди її покинули до ранку, консервна бляшанка і шакал розмірковують про своє призначення у світі, свій зв’язок із людиною.

Консервна бляшанка: «…з ким я не можу розмовляти, я не вважаю за товариство. Люди гадають собі, що я просто консервна бляшанка, мовляв, бездушна бляха, та й годі, або що моя душа настільки нижча від їхньої, що вона їх не може цікавити, забуваючи, що речі, які перебувають в людському оточенні, олюднюються, і крім того, що ми є, ми стаємо ще й ніби людьми, і в нас живе людська душа поруч нашої первісної».

Шакал: «…щойно я наближаюся до людських осель, я мимоволі олюднююся. Я починаю відчувати, як люди, думати, як вони, і щойно коли я повертаюся до пустелі, з мене поволі вивіває людську душу і лишається тільки душа шакала. Мені часто хочеться поговорити з людьми, коли я буваю серед них, тільки їхня зарозумілість в останню мить стримує мене. Справді, дуже важко з людьми, бо вони олюднюють нас, і разом з тим їм на думку не спаде ставитися до нас, як до людей, а на цьому ми завжди терпимо».

Нагодувавши шакала, консервна бляшанка пропонує обом втішитися почергово розповіддю казок. Вона виявила бажання розповідати веселі казки, а шакал — сумні.

Окремі, із запропонованих творів, супроводжуються коментарем-розмірковуванням цих героїв про зміст тієї чи іншої казки.

Наприклад, серед вибраних казок Емми Андієвської, є такі: «Говоряща риба», «Казка про галайла», «Казка про рінину, подарунок моря», «Казка про гадюку й орла або невдячного приятеля», «Казка про бика й метелика», «Казка про дракона, шевця, що не вмів дарувати заподіяної йому кривди, та інших», «Казка про кулі зла», «Казка про яян», «Казка про мандрівника».

На світанку шакал покидає віллу, прощається з консервною бляшанкою. «Час надто швидко збігає, коли він приємний, і надто повільно, коли несе лихо», — говорить героїня на прощання герою зі сподіванням на нову зустріч. Але шакал іншої думки: «Не чекай. Я ніколи нічого не обіцяю. Обов’язки не для мене. Повертатися туди, де тобі бодай на коротку мить було добре, завжди означає розчаровуватися».

4. Опрацювання твору Емми Андієвської «Казка про яян» (2000)

4.1. Виразне читання твору.

4.2. Тема: зображення фантастичної події: хлопець-козопас потрапив у місто, де живуть тільки яяни.

4.3. Ідея: засудження тих, хто чує тільки власне «я», до всього іншого — байдужі, возвеличення доброти, чуйності, прагнення подати безкорисливу допомогу тому, хто її потребує.

4.4. Основна думка: сутність людського життя, призначення людини на землі — не відокремлюватися від суспільства, від оточуючих тебе людей, не занурюватися в особистому «я», а допомагати ближньому, відчувати власну необхідність для іншого.

4.5. Жанр: казка-притча.

4.6. Сюжет.

Хлопець, випасаючи кіз, погнався за однією, яка відокремилася від решти, і, «посковзнувшись, упав у глибочезне провалля». Пастушок потрапив у місто Яян. Мешканці цього міста не звертали на нього уваги, бо кожний з них жив своїм внутрішнім «я». Однак козопасу пощастило, він зустрів кволого діда. Старий розповів йому про мешканців Яян. Від діда хлопець дізнався, що покинути це місто можна через браму, але до неї слід звернутися на «ти». На знак подяки, поваги до старого, пастушок посадив його собі на плечі і вийшов через відчинену браму.

Потрапивши додому, замість діда на своїх плечах він побачив мішок, наповнений самоцвітами. Сюжетні лінії:

• перебування хлопця у місті Яян, розповідь про цих мешканців;

• попереднє життя старця (юнги).

4.7. Композиція.

Події у творі швидко розгортаються. За невеликий час хлопець знайомиться з життям яян, дізнається про можливість потрапити додому, і врешті-решт його мрія здійснилася.

Експозиція: випасаючи кіз, пастушок раптово потрапляє до міста, де мешкають яяни.

Зав’язка: через розповіді дідуся хлопець знайомиться з життям яян. Кульмінація: віднайдена можливість покинути яян через браму, яка на прохання хлопця відчинилася.

Розв’язка: хлопець на рідній землі, на плечах у нього замість діда мішок із самоцвітами.

4.8. Проблематика:

• я — ти — суспільство;

• бездушність і доброта;

• повага і особиста надмірна гордість.

4.9. Казково-притчеві ознаки твору.

4.9.1. Казкові особливості:

• пастушок перечепився, упав і потрапив до іншої місцевості;

• місто з вузьких довгих веж, що весь час завалювалися;

• спосіб життя яян;

• брама у місті відкривається тоді, коли до неї звернешся і скажеш звичайнісіньке «ти»;

• брама — жива істота (чекала, коли до неї звернуться);

• замість дідуся на плечах хлопця — мішок, по гузир наповнений самоцвітами;

• сім брам;

• щасливе закінчення твору.

4.9.2. Повчальне (притчеве) значення твору:

• повага до старших;

• уміння боротися з труднощами і долати їх;

• відчувати не тільки своє «я», а також «я» оточуючих;

• нічого немає кращого за рідну домівку, країни.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

1. Емма Андієвська народилася:

а) в Мюнхені;
б)Донецьку;
в) Києві.

2. Письменниця виїхала за кордон на постійне місце мешкання:

а)1943 р.;
б) 1939 р.;
в) 1970 р.

3. Емма Андієвська не тільки видатна письменниця, але й талановитий:

а)художник;
б) скульптор;
в) музикант.

4. «Казка про яян» була написана Еммою Андієвською:

а) у 2003 р.;
б)2000р.;
в) 1995 р.

5. Скільки сонетів написала Емма Андієвська?

а) Понад сто;
б) тисячу;
в)дві тисячі.

6. «Казку про яян» Емма Андієвська передала через розповідь

а) шакала;
б)консервної бляшанки;
в) істоти у людській подобі.

7. Які казки розповідав шакал?

а)Сумні;
б) героїко-патріотичні;
в) про хижаків.

8. Яяни — це мешканці:

а) Якутії і Саян;
б)які знають тільки своє «я»;
в) прізвище та ім’я яких починається на «я».

9. Брама відкрилася, і хлопець побачив:

а) ту козу, яка відбилася від решти;
б)знайомі скелі;
в) людей, які хотіли потрапити до міста Яян.

10. Потрапивши на рідну землю, хлопець звернувся до старця, який сидів у нього на плечах, з такою піднесеною промовою:

а) «Яке щастя врешті бути вдома!»;
б)«Тепер ти бачиш, який гарний цей світ!»;
в) «Подивись, як гарно у мене на рідній землі!».

11. Браму хлопець назвав:

а)вельмишановною;
б) дорогою;
в) любою.

12. Дідусь, який допоміг пастушку, у минулому був:

а) теж, як і хлопець, козопасом;
б)юнгою на кораблі;
в) ковалем у пана.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Проаналізуйте слова консервної бляшанки: «… надмірне зосередження на власній особі не призвело до зайвих ускладнень…» (Вступна частина до казок Емми Андієвської). Особисті міркування обґрунтуйте.

2. Доведіть, що, на думку Емми Андієвської, всі речі, які знаходяться біля людини, олюднюються? Про що свідчить розмова консервної бляшанки і шакала з цього приводу (Вступна частина до казок Емми Андієвської)?

3. Покинувши місто яян та торкнувшись своїх плечей, де повинен був сидіти дідусь, хлопець виявив, що там («Казка про яян» Емми Андієвської):

а) знаходився один із яян;
б)був мішок, наповнений самоцвітами;
в) лежала валіза щастя.

Картка № 2

1. Прослідкуйте, як ставляться люди до консервної бляшанки. Чим вона незадоволена? Висловіть власну думку? (Вступна частина до казок Емми Андієвської).

2. Висловіть власну думку стосовно слів шакала: «Справді дуже важко з людьми, бо вони олюднюють нас, і разом з тим їм і на думку не спаде ставитися до нас, як до людей… (Вступна частина до казок Емми Андієвської).

3. Чим була здивована брама («Казка про яян» Емми Андієвської)?

а)Щирою промовою хлопця до неї;
б) красою пастушка;
в) хлопець був наполегливим у своєму проханні.

Картка № 3

1. Чому, на ваш погляд, консервна бляшанка дозволила голодному шакалу поласуватися м’ясом, яке приготували люди для себе? Це вияв доброти до шакала чи помсти людям?

2. Поміркуйте, які б ліки ви запропонували героям твору, що стали яянами? Обґрунтуйте власну думку.

3. Скільки брам має місто Яян (Е. Андієвька «Казка про яян»)?

а) Три;
б) п’ять;
в)сім.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VIII. Домашнє завдання

Написати міні-твір за «Казкою про яян» Емма Андієвської на тему: «Я у країні Яянії».

Урок № 30 Емма Андієвська «Казка про яян». «Я» і зовнішній світ, «Я» та інші люди», українська література, 6 клас

Мета:продовжити роботу над твором Емми Андієвської «Казка про яян», охарактеризувати образ яянина, хлопця-пастушка, опрацювати зміст твору, його виховне і повчальне значення; вдосконалювати вміння виразно читати казки; розвивати культуру зв’язного мовлення, абстрактне, логічне і критичне мислення, пам’ять, увагу, вміння грамотно висловлювати думку; формувати естетичні смаки; виховувати непримиренність до зла, жорстокості, надмірної власної хвалькуватості, впевненості; прищеплювати доброту, почуття милосердя, повагу до літніх людей, друзів.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет Емми Андієвської, репродукції її картин, бібліотечка її творів; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 30 Емма Андієвська «Казка про яян». «Я» і зовнішній світ, «Я» та інші люди», українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Чому, на думку Емми Андієвської, всі речі, що оточують людину, стають живими і олюднюються?
Чим пояснити жанрову особливість твору Емми Андієвської — казка-притча?
Які риси ви цінуєте в людині? Чому?
Через що у будь-якому колективі не люблять яян?
Чи можна допомогти людині позбавитися негативних рис? Яким чином, якщо це так?

III. Перевірка домашнього завдання

Учні зачитують написаний твір за казкою-притчею Емми Андієвської «Казка про яян» на тему «Я у країні Яянії».

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

Україна для мене — усе. Це прекрасна країна, і я вбачаю своє завдання в тому, щоб відкрити світові, яка вона дивовижна і який талановитий народ — українці.
Емма Андієвська

Її продуктивність нагадує артезіанський колодець, що б’є нескінченним фонтаном, змушуючи повсякчас дивуватися і захоплюватися силою і красою її невичерпного таланту.
П. Сорока

Найщасливіша та людина, яка дає щастя найбільшій кількості людей.
Д. Дідро

1. Опрацювання змісту твору Емми Андієвської «Казка про яян» за питаннями:

Яким чином пастушок потрапив у казковий світ?
Що незвичайного він побачив?
Чому вежі повсякчас завалювалися?
Про що розпитував хлопець чоловіка, якого він побачив першим у казковому місті?
Як мешканці міста реагували на питання козопаса до них? З чим це було пов’язано
Хто і чому допоміг юнакові зорієнтуватися у тій місцевості, куди він потрапив?
Що було характерним для мешканців цього міста? Чому вони називалися яянами?
Як старий дідусь потрапив до яян?
Чим пояснити те, що кволий дідусь не хотів бути яянином?
Хто такий юродивий? Яка роль цього героя у творі?
Що необхідно було зробити для того, щоб залишити місто Яян?
Як характеризується пастушок у своєму ставленні до дідуся?
Що свідчить про живі якості брами? Доведіть свою думку.
Чому, коли хлопець покинув місто Яян, у нього на плечах замість дідуся був мішок, по гузир наповнений самоцвітами?

2. Питання для дискусії із застосуванням мозкової атаки

Як, на ваш погляд, чому герої повісті не мають власного імені?
Дайте власну оцінку стосовно того, добре чи погано бути яянином?
«Я» і «ти» — це особові займенники. Чому ж Емма Андієвська їх протиставляє?
Поміркуйте, хто ж був насправді той дідусь, який незабаром хутко зник? За що хлопець отримав винагороду?

3. Характеристика образів твору

3.1. Яяни (Цитатна характеристика).

• …велике місто, яке «складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються».

• «Кожен яянин знає тільки своє «я» і тому запитань другої людини просто не чує».

• «Яянинові годі допомогти. Ніхто не може догодити яянинові. Бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще».

• «Усі тут харчуються власним «я». Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте «я» кожного з яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні».

• «…жоден мешканець цього міста не міг відчинити брами з тієї простої причини, що ніхто з тутешніх поселенців не спроможний вимовити коротесенького слова, що відчиняє ці брами».

• «…коли хтось з яян пробує вимовити «ти», в устах яянина це чомусь

завжди обертається на «я»…»

3.2. Пастушок-козопас (орієнтовний план).

1) Несподівана пригода з хлопцем.

2) Риси характеру юнака:

а) добрий, чуйний, чемний;
б) винахідливий і цілеспрямований;
в) безкорисливий і уважний;
г) уміє протистояти будь-яким труднощам;
д) власне «я» не переважає над «я» оточуючих.
3) Цікава винагорода пастушкові.

VI. Закріплення вивченого матеріалу на тему

1. Розв’язування тестових завдань

1. Кого випасав пастушок?

а) Баранів;
б) корів;
в)кіз.

2. Що трапилося з пастушком, який наздоганяв худобу, відокремлену від решти?

а)Посковзнувся й упав у глибочезне провалля;
б) сильно збив собі ногу об великий камінь;
в) вкусила гадюка.

3. З’явившись на площі великого міста, хлопець побачив:

а) красиві багатоповерхові маєтки;
б)безліч вузьких довгих веж;
в) людиноподібних істот, у кожної з яких на одязі була буква «я».

4. Чому споруди казкового міста повсякчас валилися?

а) Від буревію, який насилав злий чаклун;
б)бо були збудовані кожним мешканцем на свій лад;
в) майстри-будівельники не мали досить практичних умінь.

5. Про що пастушок не питав, підійшовши до найближчого чоловіка?

а)Чи зміг би він допомогти йому потрапити додому;
б) хто мешканці цього міста;
в) чи не можна було б щось попоїсти.

6. Чому люди міста не сприймали пастушка як людину та не чули його запитань?

а) Мали поганий слух і зір;
б) їм не сподобався чужоземець;
в)кожний поважав і відчував тільки самого себе.

7. Хто почув хлопця і розповів йому про місцевість, до якої він потрапив?

а) Маленьке дівча;
б) жива вежа;
в)кволий дідусь.

8. Чому яянин відмовився від допомоги хлопця?

а) Боявся, що той зашкодить йому;
б)намагався зарадити собі тільки сам, без сторонньої допомоги;
в) не бачив у цьому необхідності.

9. Чим харчуються яяни?

а)Власним «я»;
б) тільки тим, що вони виростили особисто;
в) чарівними рослинами.

10. Як молодий юнга опинився серед мешканців яян?

а)Випав за борт корабля;
б) купаючись, пірнув у воду;
в) сховався у підземелля від сильного дощу і вітру.

11. Хто вперше розповів про можливість покинути місто, де живуть яяни?

а)Юродивий;
б) старий чаклун;
в) фея.

12. Який займенник слід було використати, звернувшись до брами, щоб вона відчинилася?

а) Ми;
б) ви;
в)ти.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Чому, на ваш погляд, кволий дідусь не хотів стати яянином? Власні міркування обґрунтуйте, посилаючись на текст твору.

2. Чим, власне, вразила пастушка місцевість, до якої він потрапив? Чи легко бути самостійним у гурті людей, на вашу думку? Підтвердіть фактами з твору і власного досвіду.

3. Хлопець запропонував старцю забрати його із собою, бо хотів:

а)подбати про нього;
б) щоб той показував йому шлях;
в) довести йому, що він не яянин.

Картка № 2

1. Порівняйте долю пастушка і кволого і дідуся, що в минулому був юнгою, які потрапили до незвичайного міста, та «дивне» суспільство. Свої спостереження узагальніть.

2. Чому дідусь, знаючи, як покинути місто, залишився в ньому жити і прилаштувався до його умов? Особисті міркування обґрунтуйте.

3. Брама відчинилася, бо пастушок:

а) застосував власну силу;
б)чемно і привітливо звернувся до неї на «ти»;
в) знав чаклунські слова.

Картка № 3

1. Чим, на ваш погляд, пояснити те, що пастушок не хотів бути яянином і залишитися разом з яянами жити? Свої думки доведіть.

2. Як зрозуміти слова старця, коли пастушок запропонував йому покинути місто з яянами: «Я не пристосований до іншого світу, і час, відпущений мені вищими силами, добігає кінця»? Власну думку вмотивуйте.

3. Чому яяни не могли відчинити брами?

а) Не мали бажання, бо їм подобався цей спосіб життя;
б)ніхто не був спроможний вимовити коротесеньке слово;
в) були налякані злим чаклуном.

VII. Підсумкова бесіда за питаннями

Чи є яяни серед вашого учнівського колективу?
Що необхідно для того, щоб бути яянином у доброму розумінні цього слова?
Чого вчить ця казка?

VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

IX. Домашнє завдання

Підготуватися до тематичного оцінювання № 2 «Я і Світ».

Назад Вперед