Урок № 1 Письменник — особливо обдарована людина. Книжка в житті людей. Як писалися книги в Київській Русі, українська література, 6 клас
Мета:визначити роль письменницької діяльності у створенні книжок, з’ясувати значення книжки в житті людини; прослідкувати історію написання книжок у Київській Русі; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість, навички виразно читати й сприймати тексти художньої літератури, читацькі смаки; виховувати поважне ставлення до творців книг, писемного слова; прищеплювати почуття любові до художньої літератури.
Тип уроку:комбінований.
Обладнання:виставка книжок художньої, навчальної, довідкової літератури; портретна галерея українських письменників, творчість яких вивчатиметься в 6-му класі; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 1 Письменник — особливо обдарована людина. Книжка в житті людей. Як писалися книги в Київській Русі, українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіди за питаннями:
Урок № 48 Я. СТЕЛЬМАХ «МИТЬКОЗАВР З ЮРКІВКИ, АБО ХИМЕРА ЛІСОВОГО ОЗЕРА». ДОПИТЛИВІСТЬ, ВИНАХІДЛИВІСТЬ ХЛОПЧИКІВ», українська література, 6 клас
Мета:продовжувати опрацьовувати ідейно-художній зміст твору, характеризуючи вчинки і поведінку головних героїв твору; виразно переказувати цікаві епізоди з повісті; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять; вміння висловлювати грамотно думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до творчості Я. Стельмаха; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку:комбінований.
Обладнання:портрет Я. Стельмаха, бібліотечка творів письменника; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 48 Я. СТЕЛЬМАХ «МИТЬКОЗАВР З ЮРКІВКИ, АБО ХИМЕРА ЛІСОВОГО ОЗЕРА». ДОПИТЛИВІСТЬ, ВИНАХІДЛИВІСТЬ ХЛОПЧИКІВ», українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Літературна вікторина «Життя і творчість Я. Стельмаха»
1. Де, коли і в якій сім’ї народився Я. Стельмах? (30 листопада 1949 року, Київ; у родині письменника)
2. До якого знаку зодіака належав майбутній митець? («Стрілець»)
3. Чим з дитинства захоплювався Ярослав Михайлович? (Спорт, музика, іноземна мова)
4. На яких музичних інструментах Я. Стельмах умів грати? (Фортепіано, гітара)
5. З яких видів спорту Я. Стельмах здобув розряди? (Бокс, боротьба)
6. Назвіть вищий заклад, який закінчив майбутній письменник? (Київський інститут іноземних мов)
7. Чим займався Я. Стельмах, здобувши вищу освіту? (Викладач Київського педінституту, університету; перекладацька діяльність)
8. Який твір Я. Стельмах переклав уперше? (Ескімоського письменника Маркузі «Гарпун мисливця»)
9. Коли з’явилася перша книжка письменника для дітей і яка ? (1975р., «Манок»)
10. Назвіть драматичні твори письменника. («Привіт, Синичко!», «Шкільна драма», «Вікентій Прерозумний»)
11. Твір, який свідчить про знання Я. Стельмахом дитячої психології, розкриття внутрішнього світу дитини, називається…(«Митькозавр з Юрківки»)
12. Назвіть особливості, характерні для художніх творів Я. Стельмаха. (Захоплюючий сюжет, тонкий гумор, яскраве зображення постатей маленьких героїв)
Примітка.За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
Родичів дає нам доля.
І як добре, що друзів ми можемо обирати самі.
Ю. Тувім
Кілько світа, тілько й
дива.
Народне прислів’я
1. Продовження роботи над опрацюванням змісту твору Я. Стельмаха «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера»: III р. «Озеро. Змії люблять сіно», IV р. «Таємничий і — бр-р-р-р який страшний. Хороший хлопець. Нервові можуть далі не читати»
1.1. Виразневибіркове читання, переказування найцікавіших епізодів III та IV розділів.
1.2. Тема:зображення єдності людини і природи (подорож хлопців до озера, замилування красою довкілля, цікава таємниця водоймища).
1.3. Ідея:возвеличення цілеспрямованості, наполегливості, сміливості, винахідливості хлопців у виконанні завдання, яке вони дістали від шкільної вчительки, незважаючи ні на які страховиська.
1.4. Основна думка:у природі є свої таємниці, які можна розкрити за умови її розуміння, гуманного і доброзичливого ставлення до неї.
1.5. Композиція.
Експозиція:подорож хлопців до озера; огляд куреня із сіна. Зав’язка: зустріч з Василем Трошем, який купався в озері; подарунок велосипедиста хлопцям (бурштиновий камінець).
Кульмінація:розповідь велосипедиста про чудовисько, яке начебто живе в озері.
Розв’язка:хлопці вирішують заночувати біля озера.
1.6. Сюжет.
1.6.1. III розділ.
Зібравши все необхідне для подорожі, хлопці вирушили до лісу на озеро. Сергію дуже сподобалася бабуся Митька, бо вона не набридала їм будь-якими питаннями, застереженнями. Мандруючи, згадав про свою невдалу допомогу по господарству на селі (виполов розсаду замість бур’яну; коли рубав дрова, то поліно відскочило і прямо по лобу; доїв корову, а в цей час вона зжувала його панаму)
Незадоволення хлопців викликав Василь Трош, який зненацька виїхав назустріч хлопцям стежкою і ледве не наїхав на них. Подорожуючи далі, хлопці побачили курінь із соломи. Митько застеріг Сергія від небезпеки, штрикаючи купу сіна з усіх боків держаком сачка, бо там могли бути змії. Ці істоти, на думку Митька, полюбляють перебувати в сіні.
1.6.2. IV розділ.
Хлопці щодня насолоджувалися красою природи, озера. Одного разу Сергій з Митьком побачили велосипедиста, який купався в озері. На знак примирення з хлопцями Василь їм подарував жовтий прозорий камінець — бурштин. Велосипедист розповів хлопцям про страшну таємницю: в озері живе чудовисько, про це свідчать глибокі подряпини на стовбурах дерев біля водоймища, корені двох-трьох дерев були підриті, луска від кори вкрила землю, на піску сліди здоровенних лап, мов від крокодила, теля зникло у воді. Для того, щоб з’ясувати правдивість цього факту, хлопці вирішують заночувати біля озера і прослідкувати за ним.
1.7. Обговорення змісту розділів за питаннями:
1.7.1. III розділ.
1.7.2. IV розділ.
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Розв’язання тестових завдань
III розділ «Озеро. Змії люблять сіно»
1.
Чим Сергію сподобалася бабуся Митька? Вона:
а) Смачно готувала їжу;
б) була веселою і життєрадісною;
в)не намагалася контролювати і повчати хлопців.
2.
Селянські хлопці заклопотані наступною роботою:
а)сапають город;
б) ремонтують трактора;
в) збирають яблука і груші.
3.
Подорожуючи до озера, хлопці зустріли Василя Троша, який їхав їм назустріч на
велосипеді і назвав їх:
а) «мандриками»;
б)«мухоловами»;
в) «блукачами».
4.
Що побачили хлопці на пагорбі?
а)Курінь;
б) намет із очерету;
в) купу сміття.
5.
У сіні, на думку Митька, полюбляють жити:
а)змії;
б) їжаки;
в) пацюки.
6.
За глухомань Митько вважав:
а) село, де жила бабуся;
б)ліс, в якому перебували хлопці;
в) місцевість біля озера.
7.
Корова в Митька, коли він її доїв:
а) вибила відро із-під ніг;
б)зжувала панамку;
в) обслинявила обличчя.
8.
Про що запитала бабуся, коли хлопці вирушили в подорож до лісу на озеро?
а) «Ой, та куди ж ви йдете?»;
б) «Та що вам там потрібно?»;
в)не задала жодного питання.
9.
Завантаживши «усякою всячиною рюкзаки», хлопці обов’язково взяли:
а) сірники;
б)їжу;
в) намет.
10.
Який художній засіб твору містить така фаза: «…за річкою шумить верховіття»?
а) Алегорію;
б)метафору;
в) епітет.
11.
Митьку не дозволяли рубати дрова, бо раніше він:
а) поранив ногу;
б)набив на лобі гулю поліном;
в) не міг втримати сокири.
12.
Що крикнув услід Сергій Василю Трошу, який зненацька виїхав назустріч хлопцям у
лісі?
а) «А куди ти їдеш, шалений?!»
б)«А щоб тобі колесо відпало!»
в) «Де ти взявся такий прудкий?!»
IV розділ «Таємничий і бр-р-р-р який страшний. Хороший хлопець. Нервові можуть далі не читати»
1.
На узбережжі озера хлопці:
а) збирали різні камінчики;
б)вилежувалися на сонці;
в) змагалися на кращий піщаний малюнок.
2.
До озера хлопці ходили:
а) коли була гарна погода;
б)щодня;
в) у вільний від роботи час.
3.
Хто купався в озері?
а) Незнайомий хлопець;
б)Василь Трош;
в) хлопець із села, де жила бабуся Сергія.
4.
Що подарував велосипедист хлопцям заради примирення?
а) Цінний екземпляр комахи;
б)жовтий прозорий камінець;
в) запрошення на спортивне змагання.
5.
Бурштин — це коштовність, якої багато:
а) У Казахстані;
б)Прибалтиці;
в) Франції.
6.
Що цікавого розповів велосипедист про озеро? Воно:
а) омолоджує людей;
б) містить багато смарагдових сховищ;
в)ховає якусь живу істоту.
7.
Наблизившись до кількох сосен, хлопці побачили:
а) багато зрубаних гілок з дерева;
б) на стовбурі одного дерева ножем вирізано: «Обережно!»;
в)корені двох-трьох дерев були підриті.
8.
Лох-Несс — чудовисько, яке, за народним повір’ям, живе в озері:
а) Фінляндії;
б)Шотландії;
в) Норвегії.
9.
Чудовисько, на думку Василя, має розмір:
а) два метри;
б) три з половиною метри;
в)невідомо який.
10.
Велосипедист залишив хлопців біля озера, бо:
а) дуже хотів їсти;
б) боявся з ними знову посваритися;
в)поспішав на тренування, що відбувалося за графіком.
11.
Почувши цікаву історію від Василя, хлопці вирішили:
а) шукати рідкісних комах;
б)ночувати біля озера і вислідити чудовисько;
в) написати про це до районної газети.
12.
Що заважало хлопцям остаточно здійснити свій план?
а) Дощова погода;
б)дозвіл бабусі;
в) хвороба Митька.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Доведіть, що Сергій і Митько вражені красою природи, милуються і захоплюються нею.
2. Чому, на ваш погляд, Митькові не дозволяли допомагати по господарству, хоча він не був лінивим? Як про це сказано у творі?
3.
Лапи на піску узбережжя озера були здорові і схожі на:
а) велику ящірку;
б)крокодила;
в) носорога.
Картка № 2
1. Що свідчить про вміння Митька орієнтуватися у природному середовищі, оцінити ту ситуацію, в якій він опинився із Сергієм? Власні спостереження обґрунтуйте.
2. Як ви вважаєте, чи правду сказав велосипедист про те, що в озері живе якась зла істота? Порівняйте власну думку щодо цього і думку хлопців. Зробіть висновок.
3.
Курінь, який Митько з Сергієм побачили на пагорбі, був зроблений:
а) з соломи;
б)сіна;
в) гілок дерев.
Картка № 3
1. Для чого, на ваш погляд, велосипедист раптово виявив бажання подружитися з хлопцями? Чи є в цьому якась закономірність.
2. Що свідчить про допитливість хлопців? Чому вони не бояться істоти в озері і намагаються її дослідити?
3.
Чому Митькові не дозволяли полоти?
а) Ламав знаряддя праці;
б) топтав розсаду;
в)виполов розсаду замість бур’яну.
VI Підсумок уроку
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності
VIII. Домашнє завдання
Опрацювати зміст V, VI розділів повісті; підготувати малюнок на тему «Якою я уявляю істоту в озері?» зі стислим коментарем.
Урок № 49 Я. СТЕЛЬМАХ «МИТЬКОЗАВР З ЮРКІВКИ, АБО ХИМЕРА ЛІСОВОГО ОЗЕРА». РОЗДУМИ ПРО УЯВУ, ФАНТАЗІЮ У ЖИТТІ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ, українська література, 6 клас
Мета:опрацьовуючи зміст повісті Я. Стельмаха, звернути увагу на роздуми героїв про уявне, фантастичне і реальне в їх дитячому житті; переказувати цікаві уривки з твору, коментуючи їх; розвивати вміння грамотно висловлювати власні думки, зіставляти описане з реальним життям; толерантно і аргументовано доводити свою думку; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття любові до рідного краю, мальовничої природи; повагу до творчості Я. Стельмаха; прищеплювати інтерес до власних результатів навчальної діяльності; допитливість, пунктуальність.
Тип уроку:комбінований.
Обладнання:портрет Я. Стельмаха, учнівські малюнки, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 49 Я. СТЕЛЬМАХ «МИТЬКОЗАВР З ЮРКІВКИ, АБО ХИМЕРА ЛІСОВОГО ОЗЕРА». РОЗДУМИ ПРО УЯВУ, ФАНТАЗІЮ У ЖИТТІ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ, українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями:
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
Виключити з життя
дружбу — все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Ціцерон
1. Продовження опрацювання змісту твору Я. Стельмаха «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера» (V та VI розділи)
1.1. Виразневибіркове читання, переказування найцікавіших епізодів V—VI розділів.
1.2. Тема:зображення дослідницької діяльності хлопців, якою вони захоплювалися, щоб дізнатися про історію виникнення чудовиська.
1.3. Ідея:возвеличення працелюбності, наполегливості, прагнення до пізнання світу, довкілля, повага до книги, її мудрості.
1.4. Основна думка:тільки в порозумінні, у спільній старанності, дружбі, взаємопідтримці, плідній праці можливо досягти бажаного результату.
1.5. Сюжет.
1.5.1. V розділ «Я вкриваю себе ганьбою. Великий зоолог».
Сергій з Митьком вирішують дослідити невідоме чудовисько і сфотографувати його. Хлопці домовляються чергувати вночі біля озера.
Перший на варті — Сергій, його будить розсерджений Митько серед ночі, який потім теж засинає. Вранці хлопці побачили знову сліди «страшних лап».
Щоб більше дізнатися про особливості цієї таємної тварини, Митько пропонує Сергію у бібліотеці взяти не фантастичну літературу, а книжки із зоології.
1.5.2. VI розділ «Який проливає світло на наших предків і ще на дещо. Ну й Митько!».
Хлопці регулярно читали наукові книжки, за що їх похвалила бібліотекарка.
На восьмий день Митько висловив наукове припущення, що в минулому (на східній частині Індонезії) жили дракони. Це підтвердив голландський льотчик, але йому не повірили, бо у нього були виявлені розлади нервової системи.
Після Першої світової війни на острові Комодо спіймано дракона, схожого на гігантську ящірку, або варана. Також Митько розповів Сергію про хохулю — це звірятко є сучасником мастодонта. Разом з тим хлопці висловили власну думку стосовно особливостей назви села Юрківка. Врешті-решт невідому істоту озера малі дослідники назвали Митько-завр Стеценка.
На узбережжі озера хлопці побачили знову таємничі сліди і біля них вороняче пір’я.
1.6. Композиція.
Експозиція:Сергій з Митьком вирішили записатися до бібліотеки і вивчати зоологію.
Зав’язка:дослідження хлопців стосовно виникнення невідомого гігантського чудовиська.
Кульмінація:Митькозавр Стеценка з Юрківки — назва невідомого чудовиська, що живе в лісовому озері.
Розв’язка:сліди невідомої істоти на березі виявлені вдень і біля них вороняче пір’я.
1.7. Обговорення змісту розділів твору за питаннями:
1.7.1. V розділ. «Я вкриваю себе ганьбою. Великий зоолог».
1.7.2. VI розділ «Який проливає світло на наших предків і ще на дещо. Ну й Митько!»
V. Закріплення опрацьованого матеріалу
1. Розв’язання тестових завдань
V розділ «Я вкриваю себе ганьбою. Великий зоолог».
1.
Мандруючи до озера, Сергій ніс клунок, в якому були:
а) два намети;
б)рядно і ковдри;
в) одяг, їжа, посуд.
2.
Що хотів зробити Митько, побачивши справді якогось звіра?
а) Втекти від озера;
б)сфотографувати;
в) стежити за ним .
3.
Якщо б хлопці були улюбленими учнями вчительки ботаніки, то вони б:
а) отримували з її предмета тільки п’ятірки;
б)поїхали на районну олімпіаду;
в) мали можливість не завжди виконувати домашні завдання.
4.
Трійки з фізкультури мав:
а)Сергій;
б) Митько;
в) Василь.
5.
Хлопці вирішили вартувати біля озера по черзі, щоб:
а) їх не вкусила змія;
б)чудовисько зненацька не напало на них;
в) Василь Трош не пошуткував над ними.
6.
О котрій годині ночі Сергій повинен був розбудити Митька?
а) Дванадцятій;
б)другій;
в) першій.
7.
Який художній засіб використав автор у фразі: «Мовчазний, таємничий ліс»?
а)Епітет;
б) метафору;
в) порівняння.
8.
Яку пісню співав Сергій, перебуваючи на нічній варті?
а) «Два кольори»;
б)«Пісню про рушник»;
в) «На долині туман».
9.
Які книжки вирішили взяти хлопці з бібліотеки?
а) Фантастичні;
б) про шпигунів;
в)із зоології.
10.
Зоологія — це наука, на думку Митька, про:
а) дослідження комах;
б)весь тваринний світ;
в) життя первісних людей.
11.
Що нагадав Сергій Митькові про уроки ботаніки? Як Митько:
а)тікав з уроків;
б) намагався розсмішити всіх учнів;
в) малював карикатури на парті.
12.
Що побачив Сергій, одного разу поглянувши в підручник зоології?
а)Гадюк;
б) птахів;
в) крокодилів.
VI розділ «Який проливає світло на наших предків і ще на дещо. Ну й Митько!»
1.
За що бібліотекарка похвалила хлопців?
а)Багато читають;
б) підклеїли порвані книжки;
в) вчасно повертали художню літературу.
2.
До чого не звик Митько?
а) Ціле літо відпочивати в селі;
б)багато читати;
в) досліджувати якусь істоту.
3.
На який день вивчення зоології Митько висловив власне наукове при -пущення?
а) П’ятий;
б) сьомий;
в)восьмий.
4.
Легенди про страшних ненажерливих драконів можна було почути серед жителів:
а) Ірландії;
б) Іспанії;
в)Індонезії.
5.
Як дракони вбивали свою здобич?
а) Рухом хвоста;
б)поглядом злих очей;
в) вогнем з пащі.
6.
Які вчені займалися дослідженням драконів?
а) Англійські;
б) голлівудські;
в)голландські.
7.
В якому році один із льотчиків підтвердив думку вчених про наявність страшних
істот?
а) 1717;
б)1912;
в) 1827.
8.
Льотчик — перший, хто побачив на власні очі драконів на острові:
а)Комода;
б) Тузла;
в) Як-Майєн.
9.
Розповідаючи про наукові дослідження великих, Митько згадує війну:
а)Першу світову;
б) Другу світову;
в) Фінську.
10.
Яке звірятко за походженням від третинного періоду живе у басейнах рік Волги,
Дону й Уралу?
а) Вутконіс;
б)хохуля;
в) звичайна ящірка.
11.
Митько обґрунтував, що назва села Юрківка пов’язана:
а) з хлопчачим іменем Юрко;
б)юрським періодом;
в) Святим Юрою.
12.
Що з’їло невідоме чудовисько, за спостереженнями хлопців?
а) Зайця;
б)ворону;
в) вовка.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Проаналізуйте, що змусило хлопців полюбити книги, зоологію, хоча до цього вони не виявляли бажання захоплюватися наукою? Власні спостереження обґрунтуйте.
2. Про що, на ваш погляд, свідчить особливість назви невідомого чудовиська — Митькозавр Стеценка із Юрківки? Свою думку вмотивуйте.
3.
З якого предмета у Митька були трійки?
а)Малювання;
б) фізкультури;
в) трудового навчання.
Картка № 2
1. Яким шляхом здійснювалося дослідження хлопців про походження невідомої істоти, що живе в озері? Доведіть науковість цієї роботи.
2. Чому, на ваш погляд, Сергій, чергуючи вночі біля озера, вирішив заспівати «Пісню про рушник»? Що б ви відчували, якби вам довелося перебувати на нічній варті біля лісового озера?
3.
За розповідями Митька, дракона було спіймано:
а)у двадцятих роках нашого століття;
б) 1900 році;
в) минулому столітті.
Картка № 3
1. Чим пояснити те, що хлопці змінили власне ставлення до біології як навчального предмета та вчительки Ірини Семенівни.
2. Чи є, на ваш погляд, правдивим те, що Митько вичитав Сергію про походження драконів? А про свідка льотчика? Свої міркування вмотивуйте.
3.
Невідоме чудовисько хлопці вирішили назвати Митькозавр…
а) Петренка;
б)Стеценка;
в) Сергієнка.
VI. Підсумок уроку
Бесіда за питаннями:
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VIII. Домашнє завдання
Опрацювати VII розділ повісті, скласти його план.
Урок № 50 Я. СТЕЛЬМАХ «МИТЬКОЗАВР З ЮРКІВКИ, АБО ХИМЕРА ЛІСОВОГО ОЗЕРА.» УСВІДОМЛЕННЯ ЗНАЧЕННЯ РОМАНТИКИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ, українська література, 6 клас
Мета:продовжуючи опрацювання пригодницької повісті Я. Стельмаха, звернути увагу на елементи романтики, фантастики тощо; аналізувати зміст твору, стосунки, поведінку героїв повісті; розвивати культуру зв’язного мовлення; логічне мислення, увагу, пам’ять, спостережливість, кмітливість, вміння раціонально використовувати навчальний час; виховувати почуття любові до природи, прагнення її пізнати, розуміти, прищеплювати повагу до творчості українських письменників, зокрема Я. Стельмаха.
Тип уроку:комбінований.
Обладнання:портрет Я. Стельмаха, картини художників з різноманітними пейзажами, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 50 Я. СТЕЛЬМАХ «МИТЬКОЗАВР З ЮРКІВКИ, АБО ХИМЕРА ЛІСОВОГО ОЗЕРА.» УСВІДОМЛЕННЯ ЗНАЧЕННЯ РОМАНТИКИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ, українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями:
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
Дружба —
найнеобхідніше для життя.
Аристотель
У того, хто нічого не
робить, завжди багато помічників.
Л. Толстой
1. Робота над VII розділом твору «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». — «Операція «Курка» провалюється разом із дідом Трохимом»
1.1. Виразне читання, переказування найцікавіших епізодів VIII розділу.
1.2. Тема:намагання хлопців за допомогою курки привернути увагу чудовиська, яке б потрапило до ями.
1.3. Ідея:висміювання наміру хлопців щодо полювання невідомого звіра; засудження брехливості, улесливості, черствості.
1.4. Основна думка:не можна ставати на шлях брехні заради власних потреб; завдавати шкоди оточуючим.
1.5. Сюжет.
Для того щоб виманити невідому тварину з води і впіймати її, Сергій з Митьком зробили наступне: спіймали курку, прив’язали її мотузкою до дерева (приманка), викопали глибоку яму. Замість чудовиська до цієї ями потрапив дід Трохим, що ніс хлопцям бідончик молочка, який передала бабуся. Після цього Сергій і Митько вимушені були чемно брехати старому про яму, курку та власне перебування біля озера.
1.6. Композиція.
Події розгортаються протягом одного дня.
Експозиція:розповідь Митька про особливості полювання на тигрів та необхідність застосування цього методу для того, щоб спіймати чудовисько.
Зав’язка:хлопці впіймали курку, викопали яму й очікували на появу невідомого звіра.
Кульмінація:до ями замість чудовиська потрапляє дід Трохим. Розв’язка: брехливе виправдовування перед дідом Трохимом, провал операції «Курка».
1.7. Обговорення змісту VII розділу за питаннями:
V. Закріплення вивченого матеріалу за темою «Я. Стельмах «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера»» (VII розділ «Операція «Курка» провалюється разом із дідом Трохимом»)
1. Розв’язування тестових завдань.
1.
Митько прочитав у книзі і потім розповів Сергію, як:
а)полювати на тигрів;
б) варити кашу та смажити рибу під час відпочинку.
в) захищатися від зміїв;
2.
Для того щоб спіймати невідому тварину з озера, Сергій запропонував Митьку:
а) на великий гачок причепити шматочок м’яса;
б)викопати яму;
в) кидати у воду велике каміння.
3.
Замість якої тварини Митько запропонував прив’язати Сергія до дерева?
а) Корови;
б)кози;
в) поросяти.
4.
Великі варани хапають на гілках дерев:
а)мавп;
б) птахів;
в) людей.
5.
До ями, яку викопали хлопці, потрапив:
а) Василь Трош;
б)дід Трохим;
в) дядько Гнат.
6.
Що хлопці хотіли зробити у викопаній ними ямі?
а)Вбити кілок;
б) настелити сухої трави;
в) невеличке болото.
7.
Про яку смачну страву мріяли Митько і Сергій біля озера?
а) Варену кашу;
б)смажену рибу;
в) пироги з квасолею.
8.
Яку роботу хлопці не виконували у день полювання на невідомого звіра?
а)Варили в казані юшку;
б) крали курку;
в) рили яму.
9.
Чому хлопці не сказали дідові, хто викопав яму, до якої він потрапив?
а) Це б негативно вплинуло б на полювання чудовиська;
б) боялися дідового племінника;
в)не хотіли чути лайки старого.
10.
Що передала хлопцям бабуся через діда Трохима?
а) Теплий одяг;
б)молоко;
в) пригодницькі книги.
11.
Чим хотіли пригостити хлопці діда, намагаючись піддобритись, бо відчували свою
провину перед ним?
а)Лимонадом;
б) смачною юшкою;
в) смаженою куркою.
12.
Яку річ шукала бабуся після того, як хлопці вирушили на полювання?
а) Ключ від хати;
б)лопату;
в) казанок.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Чи здогадався, на ваш погляд, дід Трохим про тих, хто викопав яму? Власну думку обґрунтуйте.
2. Про що свідчить багата фантазія Сергія і Митька під час полювання на невідомого звіра? Свої міркування доведіть.
3.
За скільки кілометрів від села Юрківки живе сестра діда Трохима?
а) Дванадцять;
б)п’ятнадцять;
в) сім.
Картка № 2
1. Дослідіть, як захоплення хлопцями художньою літературою посприяло тому, щоб віднайти рішення щодо можливості впіймати невідому тварину. Власні спостереження узагальніть.
2. Чи можна, на вашу думку, засудити хлопців за те, що обдурили старого Трохима? Як це їх характеризує?
3.
Щоб виманити невідому істоту з озера, хлопці вирішили прив’язати до дерева:
а) гуску;
б)курку;
в) качку.
Картка № 3
1. Чим пояснити доброзичливе ставлення діда Трохима до Сергія з Мить-ком, хоча через них він мало не покалічився? Обґрунтуйте свою думку.
2. Проаналізуйте і запропонуйте власний спосіб для того, щоб спіймати невідомого звіра, стисло виклавши свою думку з цього приводу.
3.
Про кого Митько сказав: «.вона ж бігає, як коняка»?
а) Козу;
б) качку;
в)курку.
VI. Підсумок уроку
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів
VIII. Домашнє завдання
Підготувати характеристику образів Сергія і Митька, опрацювати ІХ розділ твору.
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
Книга вчить, як на
світі жить.
Народне прислів’я
Життя без книги — хата
без вікна.
Тюрма глуха і темна, мов труна.
Крізь вікна книг свободи світло ллється,
Майбутнього видніє далина.
Д. Павличко
Книги — морська
глибина.
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
І. Франко
1. Вступне слово вчителя
Сьогодні ми продовжуємо подорож, яку було розпочато ще в 5-му класі. Любі діти, чи вона вам сподобалася? Сподіваюсь, так. Скільки фантазії, казок, чудес, міфів, легенд, подій історичного минулого вже вам відомо.
Під час мандрівки літературою 6-го класу в нас буде нагода познайомитися з календарно-обрядовими піснями, піснями літературного походження, творами видатних українських письменників: Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Винниченка, М. Вороного, О. Довженка, Б. Грінченка, С. Руданського, С. Васильченка, Л. Костенко та багатьох інших.
Кожний художній твір нас учить: любити рідний край, природу; поважати батьків, дорослих; цінувати дружбу, вірність; критично ставитися до людських вад (брехня, ледарство, підступність, хвалькуватість та ін.)
Тож пропоную вам зробити нашу мандрівку цікавою, захоплюючою. Для цього необхідно осмислено читати художні твори, вчитися висловлювати власні думки, почуття, спостереження, виявляти активність, бажання пізнати нове й цікаве.
Нехай щастить вам, юні мандрівники.
2. Письменник — особливо обдарована людина, його праця над художнім твором
Письменник — той, хто пише художні твори. Особа, для якої літературна діяльність є професією (Великий тлумачний словник сучасної української мови).
— Чи легко бути письменником? На це запитання відповідають дуже цікаво, бо письменник — це вчитель, актор, мудрець…Він той, хто служить народові.
Письменник — мужня, рішуча людина, яку завжди вирізняє сила волі, цілеспрямованість, наполегливість, бажання перемагати, долаючи всілякі перешкоди.
Багато українських письменників було розстріляно або довічно ув’язнено за правдиве слово, за те, що вони захищали рідний край, культуру, віру, звичаї, обряди, називали Україну рідною матінкою, а себе — її синами.
Читаючи той чи інший твір, ми разом з письменником фантазуємо, подорожуємо в чарівний світ казки, легенди, міфу; знайомимося з видатними історичними подіями та особами; вчимося цінувати дружбу, вірність, красу природи, національне мистецтво і культуру.
Тож давайте пишатися нашими митцями, поважати й шанувати їх, вони того варті!
3. Книга в житті людини
Хто з вас не любить книжок? Мабуть, немає такої людини. Сьогодні важко уявити собі людину — робітника, інтелігента, бізнесмена — без особистої бібліотеки, без книг, журналів, газет. У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато і знає».
Книги розповідають чудову казку, цікаву повість, від якої стає на душі тепло й затишно, з їх сторінок звучать чудові вірші, які ми пам’ятаємо довго, а можливо, все життя.
Саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, як борються вони за свободу; дізнаємось про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослинний і тваринний світ. З давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і намагалися зберегти це для нащадків.
А давно-давно колись на світі не було книжок, бо люди не вміли ще їх робити. «Сторінками» найперших книжок були камені, сокири, вояцькі щити, стіни печер. Бо ж не було ані паперу, ані пер чи олівців. Пізніше люди додумалися писати на глині, але хіба на сторінках-цеглинках багато напишеш? Справжній папір, схожий на той, що на ньому тепер ми пишемо, люди навчилися робити кілька століть тому, відтоді й почали в усіх країнах писати на папері.
Книга на Русі завжди була у великій пошані. «Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш дорогі перли», — пише давньоруський літописець. Тому й зрозуміло, чому в Київській Русі існувало чимало книгозбірень при монастирях і церквах, при дворах князів та бояр. Про це переконливо свідчать різні історичні джерела.
Сьогодні ми використовуємо досвід і знання, які залишили для нас у книжках наші пращури.
ЯК НЕ СЛІД ЧИТАТИ ХУДОЖНЮ ЛІТЕРАТУРУ
У житті зустрічається чимало людей, які неправильно читають книжки, не осмислюють їх зміст, не задумуються над прочитаним, не роблять з нього певних висновків. Вони буквально «ковтають» одну книжку за одною. Про таких у народі кажуть: «Поганий читач по книзі очима водить, а душа в нього стороною ходить», «Не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать». Інші слідкують лише за сюжетом, не занурюючись у почуття героїв, художні описи. Таке читання приносить мало користі.
Отже, ні комп’ютери, ні телевізори не можуть замінити людині щасливих годин спілкування з книгою.
4. «Похвала книгам» (фрагмент із «Повісті минулих літ»)
На Русі любили й цінували книгу. Коли ви погортаєте літописи, рукописи того часу, ви побачите, з якою любов’ю, терпінням і дбайливістю створювалися книги. Кожну книгу писали тоді від руки. Писали повільно, гусячим пером, букви вимальовували красиво, чітко. Таке письмо називалося уставом. Книжник писав не на папері, а на шкірі — пергаменті. Перші букви абзацу він виводив червоною фарбою і золотом, звідси й такий вислів: писати з «червоного рядка» («красной строкой»), тобто з нового абзацу. Книги прикрашалися малюнками, мініатюрами, від латинського слова «мініум» — червона фарба. Але мініатюри були найчастіше багатокольоровими. Дуже витончено оформлені перші відомі у нас пам’ятки писемності: «Остромирове євангеліє» (1056—1057) та «Ізборники Святослава» (1073).
Обговорення опрацьованого матеріалу за питаннями:
5. Нестор Літописець. Написання книг у Київській Русі
Нестор Літописець (бл.1056—бл.1113) — святий, письменник, літописець. Народився 1056 року в Києві. Сімнадцятирічним юнаком Нестор прийшов до святої обителі.
З молодих літ він виявив навички в усіх чернечих чеснотах: у постійному прагненні і дотриманні чистоти тілесної і душевної, в добровільній бідності, глибокому смиренні, безвідмовній покорі, суворому пості.
Маючи перед собою великі праведні діла світил православ’я, він натхненно возвеличував і прославляв Бога «в тілесі своїм і в душі своїй».
Головним його послушенством у монастирі стала книжна справа. «Велика буває користь від учення книжного, — говорив він, — книги наказують і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів набираємося мудрості й стриманості… Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами».
Тернистий і багатотрудний свій шлях до істини Нестор яскраво і повно висвітлив у літописних працях. Він завжди виявляє глибоку смиренність та постійно змиряє себе, самохарактеризуючись «недостойним, грубим, ницим та переповненим численних гріхів». Історія безпомилково виставляє свої оцінки, а особливо — духовна.
Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця XI — початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою.
З його праць збереглися життєписи святих князів страстотерпців Бориса і Гліба, преподобного Феодосія, перших преподобних Печер-ських.
Найвизначніший твір Нестора Літописця — «Повість минулих літ», складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань з поєднанням сучасних авторові подій.
6. Київський князь Ярослав Мудрий — великий шанувальник книжної мудрості (його бібліотека — храм Святої Софії)
Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, — так і тут. І батько всього цього — Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжками слова, а ми тепер пожинаємо, вбираємо серцем книжну науку. Велика ж бо користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які напоюють собою увесь світ, це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі. У книгах — світло мудрості, а про мудрість сказано: люблять мене — люблю, а хто дошукується мене — знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то можна знайти велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами.
У центрі нового міста, там, де перед тим було поле, на якому Ярослав розбив печенігів, було збудовано собор Святої Софії.
Бані і вівтарна частина храму прикрашені мозаїкою. Мозаїка — це різнокольорові кубики із каменю і смальти — особливого виду скла. Красу мозаїки не можна передати жодними фотографіями і репродукціями. Їх треба бачити в натурі. Переливання барв, блиск, сяяння золота зачаровує погляд.
Стіни і стовпи Софійського собору розписані фресками: так називався живопис водяними фарбами по вогкій глині.
Тут приймали іноземних послів; тут містилася бібліотека. Звідси, з хорів, пристрасний оратор того часу митрополит Іларіон виголосив своє знамените «Слово про закон і благодать» — врочисте слово на честь відкриття собору Святої Софії.
Ярослав, як уже зазначалося, любив книги. За його велінням створено багато книг і зберігалися вони в церкві святої Софії.
Запитання:
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Розв’язування тестових завдань
1. До того, як люди почали писати на папері, їх думки, спостереження, враження фіксувалися на:
а)цеглі;
б) воді;
в) піску.
2. Книга на Русі завжди була у великій пошані, бо:
а)
її брали у велику подорож;
б)вона вважалася мудрою;
в) читаючи, люди мали тільки гарний настрій.
3. Для того щоб писати книгу, необхідно мати:
а)
багато грошей і швидкість писання;
б) гарний настрій і здоров’я;
в)терпіння і дбайливість.
4. Перші книги писалися від руки, таке письмо називалося:
а)уставом;
б) біблійним;
в) постановою.
5. Спочатку книги писали на:
а)
дерев’яних дощечках;
б)шкірі-пергаменті;
в) темному папері.
6. Як називався новий абзац під час письма на сторінках книг?
а)
«Золотим рядком»;
б) «новою думкою»;
в)«красной строкой».
7. Книги прикрашалися:
а)малюнками-мініатюрами;
б) виробами з дерева;
в) різнокольоровим склом.
8. Дуже витончено оформлено перший пам’ятник писемності 1056—1057 рр. під назвою:
а)«Остромирове
євангеліє»;
б) «Повість минулих літ»;
в) «Апостол».
9. За вимогою Ярослава Мудрого скорописці перекладали на слов’янське письмо з мови:
а)
візантійської;
б) німецької;
в)грецької.
10. За обсягом знань, мудрістю книга порівнюється:
а)
з рідною мовою;
б)повноводною річкою;
в) густим лісом.
11. На думку Ярослава Мудрого, «той, хто часто читає книги, той веде бесіду:
а)з
Богом;
б) власним майбутнім;
в) силами природи.
12. За наказом Ярослава Мудрого у храмі Святої Софії було:
а)
організовано картинну галерею;
б)створено багату бібліотеку;
в) розпочато навчання для всіх бажаючих.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота за картками
Картка № 1
1. Прокоментуйте народне прислів’я: «Дім без книги — день без сонця». Вмотивуйте значення книги в повсякденному житті людини.
2. Чим, на ваш погляд, пояснити те, що Нестора названо Літописцем? У чому він вбачав користь від «учення книжного»? Відповідь обґрунтуйте.
3. Письменник — це:
а)
той, хто красиво вміє висловити власну думку;
б) людина, яка має обов’язково дві вищі освіти;
в)особа, для якої літературна діяльність є професією.
Картка № 2
1. Доведіть, що книга — це скарбниця людських знань. Наведіть переконливі докази на прикладі прочитаних вами художніх творів.
2. Чому Ярослав Мудрий велике значення приділяв написанню книг? Відповідь обґрунтуйте.
3. «Сторінками» найперших книжок були:
а)
кленове листя;
б)стіни печер;
в) дубові гілки.
Картка № 3
1. Вмотивуйте прислів’я: «Купиш хорошу книжку — придбаєш розумного друга», посилаючись на приклади з прочитаних вами художніх творів.
2. Пофантазуйте, яку б ви написали книгу, будучи письменником. Що необхідно, на вашу думку, щоб стати справжнім митцем слова?
3. У народі кажуть: «Сонце освітлює людині шлях, а книжка дає їй…»:
а)крила;
б) багато грошей;
в) промінь.
VI. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів на уроці
VI. Домашнє завдання
Дібрати інформацію про головні календарні обряди українців літнього періоду (на вибір).
УРОК № 2 Календарно-обрядові пісні, їх різновиди. Веснянки. («Ой весна, весна — днем красна», «Ой кувала зозуленька», «Кривий танець»), українська література, 6 клас
Мета:дізнатися про виникнення народної обрядової поезії, її різновиди; з’ясувати головні календарні обряди українців весняного періоду; вміти виразно і вдумливо читати пісні, коментувати їх зміст; розвивати пам’ять, культуру зв’язного мовлення; вміння грамотно, послідовно, логічно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати інтерес до усної народної творчості, зокрема до пісні, її чарівності, милозвучності, краси; прищеплювати почуття пошани, поваги до фольклорної спадщини наших предків.
Тип уроку:засвоєння нових знань.
Обладнання:тексти веснянок, музичний супровід до пісень-текстів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки); музичні обробки українських веснянок М. Лисенком (записи).
ХІД УРОКУ № 2 Календарно-обрядові пісні, їх різновиди. Веснянки. («Ой весна, весна — днем красна», «Ой кувала зозуленька», «Кривий танець»), українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіди за питаннями:
Чи полюбляєте ви слухати пісні? Які саме?
Коли люди співають?
Що необхідно для того, щоб гарно співати? (Голос, музичний слух, талант у виконанні тощо)
Як пісня впливає на внутрішній стан людини?
Чому, на вашу думку, пісня — це фольклорний жанр?
Назвіть кілька пісень, що не втрачають своєї актуальності?
III. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
…Народні пісні для
України — все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Пісні ці — народний
літопис, живий яскравий, сповнений барв, істини, який розкриває все життя
народу.
М. Гоголь
Українські простори є
столицею ліричної поезії.
Звідси пісні невідомих поетів поширювались по всій слов’янщині.
Адам Міцкевич
1. Вступне слово вчителя про фольклор та обрядову поезію
«Фольклор»— народна мудрість. У ньому відбито світоглядні, етичні й естетичні погляди народу.
Наука про фольклор— фольклористика — досліджує проблеми, які належать до загального суспільствознавства, вивчає соціальну природу, тематичні обшири народної поетичної творчості, її специфіку й спільні риси з іншими типами мистецтва.
Витоки культури сягають у такі далекі історичні часи, коли ще не було писемності і, зрозуміло, не було такої професії, як письменник, але люди прагнули відтворити у слові свої враження, настрої, переживання, уявлення про природу і свої зв’язки з нею, життєві ідеали, оцінювання внесків людей, серед яких жили поняття про красу, добро і зло.
Відгомін родових та племінних уявлень донесла до нас обрядова поезія. У патріархальному суспільстві склалася фольклорна система, яка відповідала ритмам трудових процесів, обслуговуючи свята і будні; вона містила й неписані правила поведінки. Виробилися певні «сценарії» обрядів, у яких значну роль відігравали пісні й словесні форми, що мали сприяти врожаю, здоров’ю, добрим родинним стосункам. Фольклор був якнайтісніше пов’язаний з побутом.
До календарно-обрядової поезії належать: колядки, щедрівки, веснянки (гаївки, маївки, гагілки), купальські, русальні, петрівочні, жниварські.
У календарно-обрядовій поезії поєднувалися язичницька віра та християнська.
2. Народна пісня, її особливості
Народна пісня переймається «на слух». За усної передачі слово виступає в органічному поєднанні з інтонацією, жестом, мімікою, мелодією.
За своїми походженням і суттю пісня є мистецтвом загальнонародним; незалежно від того, авторська чи анонімна, вона орієнтована на масове сприйняття і засвоєння. Мета кожної пісні — не стільки виразити особистість поета, скільки залучити слухачів до співпереживання, що, як правило, завжди вдається, як слушно зауважив І. Франко, оскільки «народний поет творить пісню з того матеріалу вражень та ідей, яким живе ціла маса його земляків…» Отже, його пісня є якимось вираженням думки, устремлінь багатьох, і тільки таким чином вона стає здатною до сприйняття і засвоєння її.
Будучи засвоєною, пісня часто допомагає виявити настрої і почуття співака навіть тоді, коли його ситуація тільки віддалено нагадує відтворену в пісні.
Народна пісня ще й у давні часи мала самостійне значення, тобто вона не служила тільки для прикрашення і роз’яснення обряду, не була тільки додатком, а служила також для задоволення соціально-естетичних, художніх потреб народу.
3. Теорія літератури
3.1.Народна пісня— невеликий музично-поетичний твір строфічної форми, автором якого є народ.
3.2.Анафора, єдинопочаток— повторення однакових звуків, складів чи словосполучень на початку віршованих рядків чи строф.
3.3.Рефрен(фр. refrain) — повторення групи слів, одного чи кількох віршованих рядків наприкінці строфи чи рядка.
4. Весняний цикл календарної обрядовості (матеріал для вчителя)
Метою таких обрядів було накликати швидкий прихід весни і тепла, задобрити духів поля та дому, від яких, на думку наших предків, залежав урожай та добробут.
Процес закликання весни не припинявся із завершенням основних свят зимової пори. Він продовжувався і далі — зокрема у день Стрітення, 15 лютого, що вважався часом зустрічі зими з літом, боротьби між ними та остаточної перемоги тепла над холодом і морозом.
У давнину рік поділявся не на 4 періоди, а на 2 — час тепла та час холоду, між якими, як вважалось, і точилася безперервна боротьба. І лише з переходом давніх праслов’ян від мисливства до землеробства в людській уяві виникають підстави для нового поділу — відповідно до видів сільськогосподарських робіт, які виконувались у полі.
Як пора сівби весна була надзвичайно важливим етапом у праці давніх людей. Від посіву залежав майбутній урожай. Тому весна поставала у свідомості праслов’ян як час підвищеної активності у праці та обрядово-магічній діяльності, яка мала сприяти виконанню весняних робіт. Давні люди розуміли важливість природних умов, від яких вони залежали (швидкий чи пізній прихід тепла, весняні морози, повені, дощі і т. ін.), тому вірили, що можуть задобрити духів та божества, привернути їх на свій бік.
Трактуючи своєрідним чином усі явища природи та навколишнього світу, давні праслов’яни виробили цілісну систему обрядів, пов’язаних із приходом весни та життям у цей період. Календарний рік у наших предків розпочинався 21 березня, у день весняного рівнодення. Від цього часу день ставав довшим, ніж ніч, і розпочинались головні весняні дійства.
Весняний цикл, як і календарно-обрядова творчість в цілому, є системою ритуальної поведінки, де всі магічні дії нерозривно зв’язані з вірою в магію слова. Так, одним із обрядів, що здійснювались під кінець зими чи на початку весни, був обряд випікання символічних коржів у формі птахів, з якими ходили люди, піднявши їх високо над головою, закликаючи весну прийти на землю. Міфологічною основою цього обряду є давнє уявлення про те, що весну приносять на крилах птахи, які повертаються із вирію.
Найпоширенішою на території давніх слов’ян була обрядова драма «Кострубонько». Суть її в тому, що люди урочисто палили, топили чи ховали у труні ідола зими, з голосіннями та похоронними обрядами, і цим проголошували перемогу тепла над холодом. У ній простежується зв’язок з найдавнішими культами та віруваннями. Велику роль у цьому святі відігравав і культ вогню. До наших днів на окремих територіях збереглась традиція палити вночі на Великдень великий ритуальний вогонь, при якому здійснювались магічні дії під речитативне промовляння «Весну-Ладу, запали, запали; Лихі сили віджени, віджени…».
На деяких територіях, де залишки знищеного Кострубонька розкидають на полях з метою викликати кращий врожай, цей обрядовий захід демонструє і давній звичай розчленовувати тіло короля або чарівника й ховати його в різних частинах країни, щоб забезпечити родючість землі, людей і тварин.
У святах весняного періоду надзвичайний акцент робиться на культі предків, що набуває свого найвищого вияву у Великдень — час поклоніння Роду та померлим родичам, що відбувалось упродовж тижня і завершувалось так званим «Мертвецьким Великоднем». Його святкування було пов’язане із вірою в те, що душі предків разом із птахами повертаються із вирію.
Як і для інших народів, весна для наших предків була періодом початку ритуальних ігрищ чи гульбищ, мета яких — накликати родючість у природі, сприяти родючості полів.
Мали весняні традиції і господарське значення, яке простежується крізь давні звичаї. Таким, зокрема, були обряди першої борозди, що відтворювали новорічну оранку ритуалам, пов’язаним з першим вигоном худоби.
Значна кількість весняних ігор відтворює давні уявлення про світ та життя, а також первісний уклад древніх часів. Творячись у різні історичні періоди, вони донесли до нас різноманітні погляди на традиції.
У давнину твори, що виконувались у весняний період, були своєрідними магічними замовляннями, спрямованими на те, щоб прискорити весняні зміни: ліс — зазеленіти; траву — прорости; посіви — піднятись; квіти — розцвісти.
5. Веснянки — жанр весняного циклу календарно-обрядової творчості
Веснянки, як бачимо з самої назви, — це пісні на честь приходу весни, — календарно-обрядові пісні весняного циклу, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею. У різних місцевостях України ці пісні називаються ще гаївками, гагілками, ягілками, яголайками, маївками тощо. Веснянки складають один з найцікавіших за змістом, найбагатший емоційно фольклорно-пісенний цикл, тісно пов’язаний з календарем сільськогосподарських робіт і родинним побутом трудівників.
Подекуди назви «веснянка» і «гаївка» (твори усної народної словесності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях , лісах чи поблизу водоймищ) вживаються паралельно, а от в Галичині гаївками звали лише ті веснянки, що виконувалися під час Великодніх свят, а власне веснянки співалися від Благовіщення до Зелених свят (Трійці).
Навесні пробуджується земля, оживає природа, а з нею — радісні надії та клопоти хлібороба. Після холодних коротких днів і довгих зимових вечорів, що минали колись у тісних хатах за роботою, за скупого освітлення, молодь діставала, нарешті, можливість вийти на залиті сонячним світлом левади, вкриті першою прозеленню пагорби, де дихалось на повні груди і співалося на повний голос. Можна було затіяти гру, повеселитися, радіючи лагідному сонцю і теплу.
Пісні, хороводи, ігри поступово утворили специфічний обряд із чітко визначеним порядком дійства і усталеним пісенним супроводом.
Свято зустрічі весни приурочувалося до початку льодоходу «коли щука хвостом розіб’є лід». А оскільки бажання дочекатись цього дня якнайшвидше було великим, то у веснянках і висловлюються нахваляння йти «полонку рубати, гагілку добувати».
До найдавніших веснянок належать обрядові хороводи та співи, а також ігри, в яких висловлюються бажання прискорити прихід тепла, а з ним і тієї пори, коли закладався реальний ґрунт для доброго урожаю.
Ранні записи й публікації веснянок були здійснені фольклористами ще в першій половині XIX століття (збірники З. Доленчи-Ходаковського, М. Максимовича, А. Метлинського). Найповніша наукова подача матеріалу в дореволюційних виданнях належить В. Гнатюку, який видав том «Гаївок», куди звів весняні пісні, зібрані по всій Україні. Кілька збірок веснянок разом з мелодіями опублікував М. Лисенко. Чимало веснянок записано з голосу Лесі Українки. «Зовсім малою, либонь п’ятилітньою, дитиною, запам’яталися Лесі весняні танкові пісні», — згадував К. Квітка.
Звичай водити хороводи, співати веснянки, забавлятися іграми, приуроченими весні, зберігся подекуди до наших днів; такий спосіб святкування приходу весни шанується як жива традиція.
Веснянки — пісні молодості й краси; в них звучать оптимізм і світлі ліричні мотиви.
6. Опрацювання пісень весняного календарного циклу
6.1. «Ой весна, весна — днем красна».
6.1.1. Прослуховування пісні в музичному супроводженні або її виразне читання.
6.1.2.Тема:зображення приходу весни, без якої не буде літа, а значить, і тепла, врожаю.
6.1.3.Ідея:уславлення необхідності приходу весни, її бажаного очікування.
6.1.4.Основна думка:весна — пора року, коли все у природі оновлюється, оживає; саме вона є сподіванням людей на добрий урожай, приплід худоби, достаток.
6.1.5.Композиція:поезія побудована у формі діалогу. Формулюється двічі питання: «Що ж ти, весно, принесла?», на яке подаються докладні відповіді.
6.1.6.Обговорення змісту поезії за питаннями:
• Що відчуває кожна людина з приходом весни? Чим це пояснити?
• Чому люди отримують радість, задоволення, почуття піднесеності у весняний період?
• Як зрозуміти те, що весну назвають красною?
• Поясніть, що мається на увазі, коли говориться про весну, яка принесла літечко?
• Знайдіть і прочитайте у тексті поезії про дарунки, принесені весною («житечко», «озимую пшеницю», «усякую пашиницю», «рожеву квіточку», «запашне зіллячко», «ягнятко», «телятко»).
• Доведіть, що «Ой весна, весна — днем красна» є веснянкою.
• Для чого народ склав цю поезію?
• Чому в пісні до весни звертаються як до живої істоти?
6.2. «Ой кувала зозуленька».
6.2.1. Виразне читання обрядової поезії.
6.2.2.Тема:зображення тривалого часу кукування зозулі (неділя, понеділок, вівторок,..).
6.2.3.Ідея:прохання людей до зозулі, щоб вона якомога більше їм накувала.
6.2.4.Основна думка:
Співай,
співай, товаришко,
Бо вже не будемо,
Та не знаєм, товаришко,
Чи на рік діждемо.
6.2.5.Обговорення поезії за питаннями:
• Що вам відомо про зозуленьку як птаха?
• Для чого люди прислуховуються до кукування зозулі?
• Коли починає свій спів ця пташка?
• Чому зозуля у творі названа товаришкою?
• Які художні засоби використані в поезії? Назвіть їх, наводячи приклади з твору.
6.3. «Кривий танець».
6.3.1. Ознайомлення з текстом поезії.
6.3.2.Тема:відображення танцю, який символізує неминучий прихід весни, а значить, і зміни у природі, в людському побуті.
6.3.3.Ідея:уславлення мудрості, спостережливості людей за змінами в природі у весняний період.
6.3.4.Основна думка:хороводи та співи — бажання людей прискорити прихід весни.
6.3.5.Опрацювання змісту твору за питаннями:
• Для чого проводився кривий танець? Чи свідчить його виконання прискоренню приходу весни?
• Чому діброва почала палати?
• Прокоментуйте рядки твору. Власні думки обґрунтуйте.
Скільки
в цебрі водиці…,
Скільки в дівчат правдиці.
• Які художні засоби застосовані в цій календарно-обрядовій поезії?
• Чим пояснити повторення рядка в поезії: «Та вода по каменю…»? (Вода — у більшості випадків виконувала очисну функцію)
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Опрацювання тестових завдань
«Ой весна, весна — днем красна»
1. Якою названо весну?
а)Красною;
б) дзвінкою;
в) щасливою.
2. З яким запитанням звертаютья до весни?
а)«Що
ти нам принесла?»;
б) «Чому так довго не приходила?;
в) «Чим ти нас порадуєш?»
3. Весна бажає, щоб…
а)родилася
усякая пашниця;
б) швидше прилітали птахи;
в) люди отримали багатий врожай картоплі.
4. Про які квіточки згадується в поезії?
а)
Волошки;
б) проліски;
в)червоні.
5. Художній засіб, застосований у рядку «Принесла, я (весна) літечко», називається…
а)
порівнянням;
б)метафорою;
в) епітетом.
«Ой кувала зозуленька»
1. Зозуленька вперше почала кувати, сидячи на:
а)
березі;
б) очиці;
в)лелії;
2. Яких із днів тижня не зазначено у творі?
а)Субота;
б) неділя;
в) вівторок.
3. Як у поезії названо зозуленьку?
а)
Ледачою;
б)товаришкою;
в) чарівницею.
4. Який художній засіб використано у такому рядку твору: «Бо заходить сонце»?
а)
Анафору;
б) епітет;
в)метафору.
«Кривий танець»
1. Який рядок обрядової поезії повторюється п’ять разів?
а)
«А ми кривого танцю йдем, танцю йдем».
б)«Та вода по каменю».
в) «Стиха йде, стиха йде».
2. По якому каменю йде стиха вода ?
а)
Великому;
б) чарівному;
в)білому.
3. Хусточки в дівчат були:
а)маків
цвіт;
б) весняні луки;
в) хвиля весняного струмка.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Як пояснити, що народні пісні, маючи майже одну й ту ж назву, містять різні варіанти тексту? Наприклад, «А в кривого танця», «Кривий танець», «А ми кривого танцю йдем».
2. Чим пояснити те, що люди серйозно дотримувалися весняних обрядів? Доведіть особисті міркування.
3. Квітки необхідні для того («Ой весна, весна — днем красна»), щоб…
а)
прикрасити землю;
б)квітчались діточки;
в) дати можливість бджолам збирати мед.
Картка № 2
1. Що очікує людина з настанням весни? Чому? Як відповідні поезії, обряди допомагають наблизити весняну пору року?
2. Вмотивуйте, що свідчить про належність поезії «Кривий танець» до веснянок.
3. Рефрен — це:
а)
повторення давно написаного, відомого, набридлого;
б)повторення групи слів, одного чи кількох віршованих рядків
наприкінці строфи чи строф;
в) система, порядок чергування рим у вірші.
Картка № 3
1. Чому, на вашу думку, веснянки вважаються піснями молодості і краси? Обґрунтуйте власні міркування, наводячи приклади з відомих вам творів.
2. Доведіть, що веснянки — це фольклорний жанр. Наведіть переконливі докази, посилаючись на відомі вам поезії.
3. Яке слово в обрядовій поезії «Ой кувала зозуленька» повторюється 10 разів?
а)
Зозуленька;
б)співай;
в) кувала.
V. Підсумок уроку. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів на уроці
VI. Домашнє завдання
Прочитати обрядову поезію, що належить до літнього календарного циклу, підготувати малюнок до однієї з них; вивчити напам’ять одну веснянку (на вибір).
Урок № 3 Пісні літнього календарного циклу. «У ржі на межі», «Ой біжить, біжить мала дівчина», «Проведу я русалочки до бору»; «Заплету віночок», «Ой вінку, мій вінку», «Купайло, Купайло»; «Маяло житечко, маяло», «Там у полі криниченька», українська література, 6 клас
Мета:продовжити знайомити школярів з обрядовою поезією українців, зокрема з піснями літнього циклу; навчити розуміти магічну силу обрядових пісень для наших предків, розрізняти і називати їх різновиди; розвивати естетичне сприйняття народних пісень, уміння відчувати неповторну красу обрядових творів; пам’ять, вміння грамотно, послідовно висловлювати власні думки, почуття; формувати світогляд; виховувати любов і повагу до славного минулого народу, до його історії, звичаїв і традицій, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку:комбінований.
Обладнання:записи народних пісень, ілюстрації, учнівські малюнки, збірники творів обрядової поезії, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 3 Пісні літнього календарного циклу. «У ржі на межі», «Ой біжить, біжить мала дівчина», «Проведу я русалочки до бору»; «Заплету віночок», «Ой вінку, мій вінку», «Купайло, Купайло»; «Маяло житечко, маяло», «Там у полі криниченька», українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Запитання:
III. Перевірка домашнього завдання
1. Опитування учнів напам’ять веснянки за їх вибором. Міні-конкурс «Кращий виконавець обрядової поезії весняного періоду».
2. Огляд учнівських малюнків до літнього циклу календарно-обрядової поезії з відповідним стислим коментарем.
IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Що за милозвучність та
краса, не кажучи вже про класичну простоту та безпосередність натхнення! Се —
джерело, з якого на здоров’я довго ще будуть пити нащадки. Влучність вислову —
надзвичайна, а стислість просто не передатна.
П. Грабовський
1. Літній цикл календарної обрядовості (загальна характеристика)
Усна народна творчість літнього циклу є продовженням річної календарної обрядовості. Давні предки-слов’яни святкували прихід літа із настанням тепла, тобто з «повною перемогою літа над зимою».
Літній цикл народної творчості становить цілісну систему обрядово-поетичних дійств, що сягає корінням у сиву давнину. Як і в інші періоди року, літні ритуали були тісно пов’язані із найдавнішими культами та віруваннями, древньою міфологією. Центральне свято — Купала, а всі інші передують йому, вважаються своєрідним приготуванням, із наростаючою силою виявляють повне панування літа на землі.
Хоча чіткої межі між весняними та літніми ритуалами немає, умовно початком святкувань літнього циклу можна вважати день Раю (Ураю, Ярія, згодом Юрія).
Його основу становить давній міф про воротаря Рая, який ключами відкриває небесну браму, випускаючи на землю росу. Цей день був святом першого вигону худоби на пасовиська, тому зберіг багато рис тотемізму. Від цього часу здійснювалися ритуали поклоніння деревам, а також тваринам — і свійським, і диким. До цього свята входили також обряди народження деревця-гільця, величання корів та овець, яких прикрашали вінками із квітів, стрічками.
Найвищого вияву культи дерев та тварин сягали у Клечальну неділю (Зелену неділю). До цього свята всі будівлі в селі, ворота та вулиці «кле-чалися» — тобто прикрашалися зеленню. Це, на думку давніх людей, повинно було відганяти нечисту силу і було пов’язано з рослинною магією та вірою в те, що «замаюванням» людина допомагає землі швидше покриватися зеленню. Цей день вважався початком святкування Русалій, які знаменували повне завершення весни і настання літа.
Свято Русалій у слов’ян («русальні розгри»), про яке згадується у давньоруських пам’ятках XI-XII ст., відбиває грецько-римські впливи поминального свята Rosalia, назва якого походить від dies rosal — прикрашання гробів трояндами (чи Parentalia — поминки предків). У грецько-римській традиції це свято супроводжувалося іграми та «визначалося гулящим характером».
Подібним воно було і в слов’ян, але в них воно мало певні особливості. По-перше, тут акцент переносився із поминання померлих на за-добрення духів поля та лісу — русалок (духів русел рік та потоків), звідки і назва — Русальний тиждень. Русалками вважалися істоти, які уявлялися душами утоплеників (подібною була назва «нявки» чи «мавки», що означала мерців, неприязних духів). Тому ці свята виявляли сильний вплив анімістичних уявлень, маючи на меті задобрити духів ліса та поля, померлих предків, щоб вони не завдавали шкоди людям. Вважалось, що упродовж русального тижня русалки та душі померлих (які, як уявлялось, зимують у воді) виходять на землю і приходять гостювати до людей. Саме для них прикрашалися зеленню будівлі та вулиці, а на поля виносилися жертовні обіди, на гіллях розвішувалися подарунки — полотно, рушники, сорочки тощо. Існувала низка оберегів та пересторог, щоб захиститися від цих духів. На думку праслов’ян, русалки могли забрати із собою у світ мертвих когось із людей (найчастіше — парубка чи дівчину), тому люди носили часник чи полин як обереги. Їх ставили й на вікна, щоб недоброзичливі духи не завдавали шкоди в хатах.
Свято Русалій у слов’ян, як і в інших європейських народів, супроводжувалось розмаїтими гуляннями та іграми молоді. Вони проводилися, як правило, не біля води, а серед лісів чи гаїв. Тут поширеними були так звані «гойдалки», які робили парубки із гілля верби і вішали на деревах. Під час забав дівчата з хлопцями гойдались на них, і це виконувало магічну функцію очищення повітря. Найвищою точкою в русальних ігрищах був так званий Русальний великдень, який припадав на четвер після Зеленої неділі. Ритуалом цього дня було «водіння куста» — найкращої дівчини в селі, яку одягали в зелень та квіти, клали на голову вінок із папороті, який повинен був закривати їй очі (сліпота — ознака представника потойбіччя), і водили по селу разом з прикрашеним деревом-гільцем. На деяких територіях відбувалась містерія «водіння тополі» — дівчини, одягненої в червоне (в язичників —колір смерті та покійників) зі зв’язаними хусткою над головою руками. Нерідко обряди «водіння куста та тополі» супроводжувались ритуальним поливанням дівки на кожному дворі.
Цей обряд на деяких територіях зберіг відлуння давніх людських жертвоприношень з метою задобрення духів (прощання з дівчиною, її оплакування, ритуально-символічне знищення). Вважалося, що принесені в жертву дівчата ставали русалками. Язичницький обряд «водіння куста» (в окремих регіонах подібним дійством є «топлення Марени»), як і багато інших ритуалів весняно-літнього періоду, мав значний вплив на весільну обрядовість (зокрема прикрашання нареченої в зелень, вінки, стрічки, весільне гільце та ін.).
Після Русального великодня відбувались проводи русалок із села, якими умовно завершувалися святкування, пов’язані з приходом тепла, оживанням та розквітом природи. Русалії як поклоніння богині води Дані — «матері русалок», були приготуванням до пізніших свят літнього циклу — купальських.
Подібним до проводів русалок було гоніння Шуляка (або чорної птиці), яке, очевидно, було ритуальним проганянням смерті разом із душами покійників. У цей час на палках носили забитих птахів або їх опудала.
Потім відбувалося ритуальне поховання чорного птаха, яке супроводжувалося радісними піснями:
Чорний ворон — птах у
землі, у землі,
А ми, люди, — при житті, при житті!
За християнською традицією на період Зелених свят припадає два свята — Вознесіння Ісуса та П’ятдесятниця (Трійця) — зіслання Святого Духа на землю — відповідно 40-й та 50-й день після Воскресіння Ісуса Христа. Тому церковними творами цього часу є троїцькі пісні. Але, як у багатьох інших випадках, елементи язичницької обрядовості (зама-ювання) злились із церковними звичаями.
Після Русалій наступала Петрівка — пора найдовших у році днів та найкоротших ночей, яка завершувалась на Купала (24 червня за старим стилем — день літнього сонцестояння). Свято Купала було чи не найважливішим в усій календарно-обрядовій системі. Відбуваючись під час найбільшої в році сонячної активності, воно вважалось періодом шлюбу сонця (вогню) із водою, що згодом відобразилось у міфі про одруження Лади (дочки Дани) із Купалом. На деяких територіях ще одним центральним персонажем була Марена, яка, на думку І. Нечуя-Левицького, уподібнювала хмару. Купало вважався язичницьким божеством, що символізувало сонце в зеніті (літнє сонцестояння), тому цьому святові подекуди передував весняний обряд топлення Ярила (сонця весняного рівнодення). Цей обряд означав, що Ярило «запліднив природу плодючим дощем», і тому влада переходить до Купала. У святкуванні збереглись відголоски найдавніших вірувань та уявлень, що виявились в обрядах прикрашання деревця, водіння хороводів навколо нього, ритуального годування ідолів Купала та Лади, яких садили на криницях чи поблизу води, співали їм пісень і танцюювали для них, величали як наречених (цей звичай до цього часу зберігся в окремих селах).
Поширеним також був обряд вінкоплетення, під час якого найкращій дівчині зав’язували очі, садили її у глибоку яму з вінками, звідки вона подавала їх кожній дівчині. Тут поєднались елементи жертвоприношення і ворожіння (залежно від того, дістався свіжий чи зав’ялий вінок, така передбачалася і доля).
Під вечір молодь збиралася в гай поблизу водоймищ на купальські оргії. Хлопці зрізали у лісі чорноклен, а дівчата прикрашали його стрічками та квітами, називали «купайлицею», «купайлом», «гільцем», «вільцем», «мареною» та ін. Дівчата цього дня збирали пахучі трави, які приносили в жертву Купайлу. Поки дівчата водили навколо нього хороводи, що носили характер поклоніння, парубки розводили високе вогнище, яке повинно було горіти всю ніч.
Згодом відбувався обряд собітки, який здійснювався поблизу та навколо вогнища. Це було вшанування вогню, його задобрення, жертвоприношення — спалювання в ньому Марени (згодом — солярних тварин — коня чи півня, іноді — кота), що супроводжувалось водінням хороводів зі співами. Поширеною традицією було пускання вінків на воду та ворожіння на них чи вибір пари, а також штовхання запаленого в собітковому вогні колеса до води, що символізувало шлюб сонця із водою. Поширеним також був обряд перестрибування через вогонь, у якому спалювали опудало Купала, що носив магічний характер і вважався своєрідним ворожінням на наступний рік. Спочатку перестрибував кожен хлопець окремо, потім парами — хлопці із дівчатами. Вважалось, що через дим із вогню на них переходить дух лісу, що втілювався у зрубаному чорноклені чи зображанні Купала. Поблизу вогнища відбувались купальські ігрища та забави, дуже схожі на весняні. Молодь парами йшла у ліс шукати Перунів цвіт (цвіт папороті), а біля вогню залишались охоронці, що оберігали його від відьом, оскільки його попіл вважався чарівним і використовувався в магії. Любовні ігри, що продовжувалися всю купальську ніч, завершувались під ранок обрядом спільного купання. Поширеним був також звичай вранці після купальської ночі зустрічати сонце, яке, як вважалось, цього ранку «купається у воді». Купальські ігрища могли відбуватись упродовж кількох днів та ночей, завершуючись у Петрівку (12 липня).
Петрівчані свята були провіщенням початку нового періоду — праці на полі чи часу жнив, як початку осені. Тому після купальської ночі молодь прощалась із часом забав та Купалом, якого спалювали разом з Мареною у вогнищі.
Спільним для весняного та літнього циклів був звичай царинних процесій — ритуально-магічних обрядів жерців (згодом старих господарів), які обходили поля, водойми, криниці, хати, трясовини та болота, замовляючи природні стихії, щоб вони не шкодили господарству. Такі обходи могли здійснюватися під час посух чи паводків, затяжних дощів, хвороб чи епідемій; а також з метою накликання успіху в окремих видах діяльності — бджільництві (обходи пасік), тваринництві (обходи пасовиськ), рільництві (обходи полів) та ін.
2. Опрацювання пісень літнього календарного циклу
Відповідно до літніх свят та обрядів виділяються такі жанри усної народної творчості, що їх супроводжували маївки, русальні, петрівчані, купальські, собіткові та царинні пісні.
2.1. Русальні пісні.
Русальні пісні — жанр календарно-обрядової лірики, пов’язаний зі святкуванням Русалій (Русального тижня, Русального великодня). Оскільки це свято було пов’язано з духами землі і води, то в русальних піснях широко відображені й ті образи, які їх супроводжують: ночі, місяця, берега річки, криниці, верби тощо.
Так, образ місяця в піснях-замовлянках є невід’ємним атрибутом русалчиних гулянь (вважалось, що при місяці вони виходять із води і водять хороводи).
Русальні пісні виконувалися під час обрядів, пов’язаних із Зеленим святом, чи Клечальним тижнем (Трійця, за православним календарем, кінець травня — початок червня). Самі епітети «зелений», «клечальний» указують на особливість цього свята — вшановувати зелень, рослинність, яку наші предки одухотворювали. Так само, за стародавніми уявленнями, й люди посмертно могли ставати рослинами або людиноподібними духами, які знаходили собі притулок у лісах, полях, водах. Свято називалося ще Русальний, або Маївський, тиждень, під час якого ці фантастичні істоти показувалися в селі.
Вірування в русалок, яких народна фантазія наділила надзвичайною красою і підступним характером, виявился досить стійким. Серед багатьох народів Європи залишилися легенди, перекази, балади й обрядові пісні, в яких згадуються мавки (нявки), віли й самовіли, русалки — стрункі зеленоокі й русокосі дівчата в легкому прозорому вбранні, уквітчані водяними лілеями чи польовим зелом. Вони можуть сприяти або шкодити людині в її господарських справах; їх улюблене заняття — водити танки, а побачивши необережних юнака чи дівчину, які опинилися серед них, втягували у свої ігрища і залоскочували до смерті, через що русалок ще звали іноді «лоскотухами» чи «лоскотарками». Проти них були відомі й обереги — деякі види зілля (часник, полин), яких русалки не переносили і втікали.
Замаюючи хати й подвір’я, водячи з піснями по селу прикрашену зеленню дівчину — «тополю», завиваючи і розвиваючи «берізку», наші предки вшановували рослинний світ і своїх прародичів у ньому. Ще й досі в деяких українських та білоруських селах на Поліссі в останній день Зелених свят «випроваджують русалок із села» — дівчата й жінки у віночках, узявшись попід руки, утворюють щільний ряд, перегороджуючи вулицю і простуючи нею в напрямку до лісу, поля чи водоймища під спів: «Проводили русалочок, проводили, щоб вони до нас не ходили да наших дівчат не ловили…» Вважається, що віночки, кинуті на город, сприяють збільшенню врожаю — це одне з вірувань у силу магічного впливу на сили природи.
Пісні русального циклу — ліричні, повні радості буття, вони славлять буяння світла, простору, відчуття духовного здоров’я. Героїні пісень — дівчата, настрій яких співзвучний із розквітаючою природою: «Ой, зросла ж я у свого таточка, кохалася в рідної мамочки — ой, лучи ж мої всі зелені».
Повір’я про русалок та про чудесне перетворення дівчини оживають у Шевченкових поемах «Причинна», «Утоплена», «Тополя». Образи Мавки, Русалки польової та Русалки водяної були навіяні Лесі Українці («Лісова пісня») народними русальними пісням. Ці ж пісні лягли в основу «Майской ночи, или Утопленницы» М. Гоголя та однойменної опери М. Лисенка.
2.1.1. «У ржі на межі».
2.1.1.1. Виразне читання обрядової поезії.
2.1.1.2.Тема:зображення русалки, яка, сидячи на кривій березі, звернулася до дівчат з проханням, щоб ті дали їй сорочку.
2.1.1.3.Ідея:віра людей у всі потаємні міфічні сили, вміння контактувати з ними.
2.1.1.4.Основна думка:єдність людини з міфічним світом.
2.1.1.5.Опрацювання змісту твору за питаннями:
2.1.2. «Ой біжить, біжить дівчина».
2.1.2.1. Виразне читання твору.
2.1.2.2.Тема:відображення русалки, яка, наздогнавши малу дівчину, запропонувала їй відгадати три загадки.
2.1.2.3.Ідея:возвеличити, з одного боку, мудрість русалки, а з іншого — засудити її прагнення хитрістю заволодіти людською дитиною.
2.1.2.4.Основна думка:намагання русалки заволодіти малою дівчиною шляхом надання відповіді на загадки, які дитина не відгадала б, зважаючи на свій вік.
2.1.2.5.Аналізування змісту обрядової поезії за питаннями:
Примітка. Хоча русальні пісні сповнені глибокого ліризму, поетизації образів лісових, польових та водяних істот, вважалось, що русалки можуть завдати багато шкоди людям і навіть забрати їх із собою на той світ. Частим у цих творах є мотив загадування русалкою загадок людині, з якою вона зустрілась.
Але дуже часто ці пісні завершуються тим, що «Дівчина загадок не вгадала, Русалочка дівчину залоскотала».
2.1.3. «Проведу я русалочки до бору».
2.1.3.1. Виразне читання поезії.
2.1.3.2.Тема:зображення проводів русалочок до бору, щоб вони не завдавали людям будь-якої шкоди.
2.1.3.3.Ідея:намагання людей позбавитися русалок.
2.1.3.4.Основна думка:достаток, благополуччя людей залежить від уникнення стосунків з русалками.
2.1.3.5.Обговорення змісту обрядової поезії за питаннями.
Примітка. Завершення Русалій урочистими проводами русалок із села, що супроводжувалось подекуди водінням дівчини, її ритуальним поливанням, проводами до води (що, очевидно, є заміною колишнього жертвоприношення, після якого вона сама «ставала русалкою»).
2.2. Купальські пісні.
Найбільшого розпалу проведення ритуалів та ігрищ літнього періоду дістало свято Купала. У давнину воно відбувалось із виконанням багатьох ритуалів та магічних дій, ворожінь, гульбищ, що супроводжувались купальськими піснями.
Купальські пісні виконувалися на святі Івана Купала, знаного у всьому язичницькому світі. Стародавній сенс купальських обрядів, як і самої назви «Купало», остаточно не з’ясований; зі спогадів пісень, що дійшли до наших днів, зрозуміло, що це свято, яке припадає на період літнього сонцестояння (кінець червня — початок липня), славить життєдайні сили природи, найсильніші її стихії — сонце (вогонь) і воду.
Запалене колесо встановлювали на високій тичці (це подекуди роблять і тепер) або пускали його на воду. На галявині вкопували обрядове дерево, увішане дівочими віночками, потім їх пускали на воду і спостерігали: в який бік вінок попливе — там і чекатиме суджений. Біля дерева розкладали кострище, і парубки — іноді й у парі з дівчатами — перестрибували через вогонь. Купальського вогню не гасили, а залишали дотлівати («Лежи, лежи, купалочку, в червоному багаттячку»). Вважалося, що саме в купальську ніч зілля має найбільш цілющу силу і навіть на мить розквітає папороть. Хто цей цвіт побачить — буде щасливим.
Серед купальних пісень є велика група творів, якими супроводжувалися збирання квітів та наряджання Купайлиці, обряд вінкоплетіння.
Вінок у купальських піснях є давнім язичницьким символом — річного коловороту сонячного світила, безконечності, а також — дівочості, долі. Він є обов’язковим атрибутом весняно-літніх ігор та ворожінь. Одним із поширених ритуалів був обряд ворожіння на вінках, за яким під «деревом щастя» садовили прибрану дівчину із зав’язаними очима, роль якої полягала в тому, щоб бути своєрідною жертвою Дереву життя (спалення антропоморфного зображення людини і є відгомоном людського жертвоприношення).
Іншим видом ворожіння на вінках був обряд пускання їх за водою, і за тим, як вони пливли (швидко, обертаючись, тонули, зв’язавшись з іншим вінком тощо), загадували майбутню долю.
У день купальські ігри відбувались навколо рядженого деревця (Купайлиці), а ввечері — навколо ритуального вогнища, що має «горіти високо», символізуючи з’єднання землі з небом. Залишки давніх ритуалів є свідченням того, що це полум’я вважалося жертовним, його наділяли магічною силою: у давнину побутував звичай кидати у вогонь півня або кінський череп — солярних тварин.
Ще в кінці XIX ст. вченими було досліджено, що купальські пісні втратили зв’язок зі стародавнім обрядом. У найдавніших з них звучить звертання до Купала як до істоти, яка ночує, вечеряє, купається. Мотиви купання, вінкоплетіння переходять з пісні в пісню; багато з них присвячені оспівуванню почуттів молоді.
Художників, композиторів, письменників приваблювала поетична атмосфера купальських обрядів та пісень. М. Гоголь написав «Вечір проти Івана Купала», М. Старицький — «Ніч під Івана Купала», М. Стельмах — «На Івана Купала».
2.2.1. «Заплету віночок».
2.2.1.1. Виразне читання поезії.
2.2.1.2.Тема:відображення значення вінка для молодої дівчини.
2.2.1.3.Ідея:уславлення обряду плетіння вінка, який сприятиме щасливій долі молодиці.
2.2.1.4.Основна думка:сплетений віночок — оберіг від будь-яких негараздів та перешкод до щастя дівчатам.
2.2.1.5.Обговорення змісту твору за питаннями:
2.2.2. «Ой вінку, мій вінку».
2.2.2.1. Виразне читання поезії.
2.2.2.2.Тема:надання значимості вінка для вирішення подальшої долі дівчини.
2.2.2.3.Ідея:на прикладі плетіння вінка уславити звичаї та обряди українського народу.
2.2.2.4.Основна думка:плетіння вінка — сподівання дівчини на краще власне майбутнє, щасливу долю.
2.2.2.5.Обговорення змісту твору за питаннями:
2.2.3. «Купайло, купайло».
2.2.3.1. Виразне читання твору.
2.2.3.2.Тема:зображення місця, де Купайло зимувало, ночувало, літувало.
2.2.3.3.Ідея:виявлення цікавості до Купайла-свята як до істоти.
2.2.3.4.Основна думка:купайло — одне із народних традицій наших пращурів, яку необхідно поважати, святкувати.
2.2.3.5.Обговорення твору за питаннями:
3.3. Жниварські пісні.
Жнива — підсумок, реалізація всіх сподівань і зусиль хлібороба. «Хліб — усьому голова». До початку жнив готувалися як до великого урочистого свята і водночас як до тяжкої відповідальної роботи, коли доводилось трудитися від зорі до зорі, незважаючи на спеку й спрагу. У перший день жнив урочисто вирушали до сходу сонця на поле, вдягнені в чистий одяг; починала першу зачинку найкраща жниця, сніп з першого ужинку — «воєвода» — встановлювався на покуті.
Пісні, виконані під час жнив, відбивали основні періоди праці та обрядів. Їх можна поділити на три групи:
На вижатому полі женці залишали кілька стеблин — «бороду», зерно з них витрушували в розпушену серпами землю — на майбутній врожай. Коло «бороди», начебто дякуючи ниві, клали хлібину й воду, лягали й качались по ниві, щоб повернути собі вироблену силу (відзвуки стародавніх вірувань про живодайну силу землі). З останнього вижатого збіжжя, прикрашеного калиною і волошками, робили ще й вінок, який символізував завершення праці — його несла в село найкраща жниця. У піснях величалися роботящі руки, знову звучали піднесені, урочисті, повні високої поезії порівняння — віночок, як сонце, як золото, звитий із перлів, він світить, як зірка; женці нагадували господарям про почас-тунок , — вони заробили його тяжкою працею і тепер чекали віддяки.
Широку популярність обжинкового звичаю своєрідно засвідчив у середині XIX ст. І. Головацький, назвавши упорядкований ним альманах «Вінок русинам на обжинки». У повісті Т. Шевченка «Наймичка» подана картина обжинок.
3.3.1. «Маяло житечко, маяло».
3.3.1.1. Виразне читання обрядової поезії.
3.3.1.2.Тема:зображення тієї винагороди, яку отримали женці за свою працю; прохання вінка до женців, щоб його занесли «до господаря в стодолу».
3.3.1.3.Ідея:уславлення жниварської праці; віночок — ознака достиглого врожаю.
3.3.1.4.Основна думка:вінок — символ успішного збирання врожаю, а пиріжки — подяка за сумлінну жниварську працю.
3.3.1.5.Опрацювання змісту твору за питаннями:
3.3.2. «Там у полі криниченька».
3.3.2.1. Виразне читання твору.
3.3.2.2.Тема:зображення праці добрих женців — хлопців і дівчат.
3.3.2.3.Ідея:возвеличення працьовитості молоді, вправності в роботі.
3.3.2.4.Основна думка:праця тоді корисна, коли від неї отримуєш задоволення.
3.3.2.5.Бесіда за змістом твору:
VI. Закріплення опрацьованого матеріалу
1. Розв’язування тестових завдань
«У ржі на межі»
1. У ржі на межі росла…
а)береза;
б) верба;
в) вишня.
2. Дерево, на якому сиділа русалка, було…
а)
високе;
б)криве;
в) гіллясте.
3. Дівчат русалка називала…
а)
красунями;
б) милими;
в)подружками.
«Ой біжить, біжить мала дівчина»
1. Хто біг за малою дівчиною?
а)Русалка;
б) незнайомець;
в) хлопець-розбишака.
2. Як було названо дівчину?
а)
Мудрою і красивою;
б)красною панною;
в) чуйною і лагідною.
3. Відповідю на завдання русалки є…
а)
країна;
б) природа;
в)дівчина.
4. Що вчинила русалка дівчині наприкінці твору?
а)
Забрала жити до себе;
б)залоскотала її;
в) повела до бору.
«Проведу я русалочки до бору»
1. Закінчіть думку: «Проведу я русалочки до бору, сама…»
а)
піду жати в поле;
б)вернуся додому;
в) наберу в колодязі воду.
2. Русалочок проводили до бору, щоб вони…
а)не
приходили до людей;
б) назбирали на вечерю ягід, грибів;
в) не забирали малих дітей.
«Заплету віночок»
1. Заплету віночок, заплету…
а)
квітчастий;
б)шовковий;
в) чарівний.
2. Віночок плели дівчата,…
а)
захищаючи себе від зла;
б)на щастя та долю;
в) щоб мати здоров’я.
3. Щоб бажання дівчини здійснилося, віночок треба…
а)
спалити на свято Івана Купала;
б) полити святою водою;
в)пустити на швидку воду.
«Ой вінку, мій вінку»
1. З яких квітів був сплетений вінок?
а)
Волошок;
б)барвінку;
в) ромашок.
2. Скільки часу було витрачено молодицею, щоб сплести вінок?
а)До
вечора;
б) цілу ніч;
в) майже добу.
3. На якому кілочку висів вінок, сплетений дівчиною?
а)
Дерев’яному;
б)золотому;
в) залізному.
4. Кому ж матінка віддала віночок дівчини?
а)
Кращому женцю;
б)миленькому;
в) мужньому козаку.
«Купайло, купайло»
1. Де зимувало Купайло?
а)
У дуплі великої верби;
б)лісі;
в) глибокому озері.
2. Ночувало Купайло…
а)у
стрісі;
б) загоні для худоби;
в) лохміттях на горищі.
«Маяло житечко, маяло»
1. Житечко маяло тоді, коли…
а)у
полі стояло;
б) у стодолі лежало;
в) сонце його обігрівало.
2. Кого запрошували на пиріжки?
а)женців,
що прибирали жито;
б) Дівчат, які готували їжу для колгоспників.
в) пана-господаря житнього поля;
3. Що котилося по житньому полю?
а)
Суха трава;
б) футбольний м’яч;
в)вінок.
«Там у полі криниченька»
1. Які серпи мали женчики?
а)
Сталеві;
б)золоті;
в) великі.
2. Криниченька знаходилась навколо…
а)
зеленої діброви;
б)пшениченьки;
в) двох яворів.
3. Хто жав пшениченьку?
а)
Кріпаки;
б) старці;
в)хлопці та дівчата.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. У чому люди вважали свою щасливу долю («Заплету віночок»)? Що, на вашу думку, є щастям? Відповідь вмотивуйте.
2. Доведіть, що пісня «Маяло житечко, маяло» є жниварською. Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
3. Русалка просила у дівчат («У ржі на межі»)…
а)
віддати коханого;
б) трохи грошей;
в)сорочку.
Картка № 2
1. Вмотивуйте, для чого народ значну увагу приділяв у піснях звичаям та обрядам? Як це прослідкується у творах «Заплету віночок», «Ой вінку, мій вінку».
2. Що означає вивезення женцями віночка на ниву, яка буде знову засіватися («Маяло житечко, маяло»)? Власні міркування обґрунтуйте.
3. Художній засіб «золоті серпи» з твору «Там у полі криниченька» називається…
а)
порівнянням;
б) метафорою;
в)епітетом.
Картка № 3
1. Чи жалкувала, на вашу думку, дівчина за вінком, який мати віддала миленькому? («Ой вінку, мій вінку»). Чому? Власну думку обґрунтуйте.
2. Чи належить русалка до представників «нечистої сили»? Доведіть свої міркування .
3. Яку шкоду русалки чинили людям («Проведу я русалочки до бору»)?
а)
Житечко ламали;
б) дівчат лоскотали;
в)городину топтали.
Картка № 4
1. Порівняйте, що символізує віночок у творі «Маяло житечко, маяло» та купальських піснях. Узагальніть свої думки.
2. Чому говорять, що хліб усьому голова? Наведіть переконливі докази.
3. Перед тим, як віддати вінок («Ой вінку, мій вінку»), дівчина хотіла його…
а)
обплести різноманітними стрічками;
б)взолотити та м’ятою обвити;
в) освятити святою водою.
Картка № 5
1. Доведіть, посилаючись на зміст твору, що пісня «Ой біжить, біжить мала дівчина» належить до творів усної народної творчості.
2. Чому пісню «Ой вінку, мій вінку» вважають за купальську? Власні думки обґрунтуйте.
3. З яким проханням звернулося те, що котилося по полю («Маяло житечко, маяло»)?
а)
«Допоможіть потрапити до молодої»;
б)«Занесіть мене до господаря»;
в) «Було дуже гарно, якщо б ви мене захистили від вітру і дощу».
Картка № 6
1. Сплітаючи вінок, молодиці співали пісню «Заплету віночок». Доведіть, що це було дуже важливим і необхідним.
2. Назвіть основні народні свята літнього циклу. Чому народ склав до них пісні? Відповідаючи, посилайтесь на приклади вже вивчених вами творів.
3. Що необхідно було зробити дівчині, щоб потрапити до батька («Ой біжить, біжить мала дівчина»)?
а)
Перепливти через глибоку річку;
б)відгадати три загадки;
в) назбирати відьмі чарівного зілля.
VII. Підсумок уроку
VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
IX. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять обрядову поезію літнього циклу (на вибір); підготувати розповідь про улюблене зимове свято.
Урок № 4 Пісні зимового циклу: «Ой хто, хто миколая любить», «Засівна», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», українська література, 6 клас
Мета:ознайомити школярів з піснями зимового циклу та обрядами цього періоду як свідченням культури нашого народу; виробляти вміння виділяти і пояснювати художні засоби, використані в українських народних піснях; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість; формувати прагнення відроджувати й вивчати оригінальну творчість народу; виховувати почуття пошани до народної творчості, викликати інтерес до її вивчання; прищеплювати повагу до прадавніх вірувань наших предків, гордість за свій талановитий народ.
Тип уроку:комбінований.
Обладнання:твори пісень зимового циклу, малюнки учнів до теми «Зимові свята», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 4 Пісні зимового циклу: «Ой хто, хто миколая любить», «Засівна», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіди за питаннями:
III. Перевірка домашнього завдання
1. Виконання напам’ять школярами народних пісень літнього періоду (на вибір).
2. Міні-конкурс малюнків до теми «Зимові свята». Визначення переможців.
IV. Оголошення теми та мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Українська народна
пісня — найкраща і найніжніша поезія у всьому світі.
Датський поет і філолог Тор Ланге
1. Зимовий цикл календарної обрядовості (матеріал для вчителя)
Обряди зимового циклу пов’язані не тільки з періодом очікування весни як часу сівби, а й з давніми міфами про народження Всесвіту. Центральним святом цього циклу є Народження Всесвіту (дванадцять священних ночей народження Всесвіту, поки сонце проходить сузір’я Стрільця), яке в давніх слов’ян було святом Сварога (Зодіаку) і пов’язувалося із трьома світилами астрального культу — Сонцем, Місяцем, Зорею.
Поява на небі Зорі, якій у міфах надається роль вістунки, є знаком, що Сонце вступило в сузір’я Перуна (Стрільця). Вважалось, що в цей час (за старим стилем — 25 грудня; за новим — 6 січня) у Лади народжується немовля Коляда — божество зимового сонцестояння. Коли Сонце проходило центральні зірки сузір’я, праслов’яни урочисто святкували інше свято — народження Місяця (Молодика) — Щедрий вечір (за старим стилем 1 січня; за новим — 14 січня), а коли воно залишало сузір’я — народження богині води Дани (за старим стилем — 6 січня; за новим — 19 січня). Цей міф, що відноситься до архаїчних, був також пов’язаний із культом дерев, що виявлявся в шануванні Прадерева світу. Символом цього дерева стали явір, дуб, подекуди верба, яблуня, золотокоса сосна, а згодом, під впливом північних народів, — ялинка. Ще дерево вгорі прикрашали зорями небозводу, а знизу — дарами природи, і воно означало єдність землі з небом. З переорієнтацією прадавніх племен на землеробство свято набуло нових елементів. До нього приєдналось ушанування сузір’я Оріона, яке в народі носить назву Золотого Плуга. У різдвяну ніч це сузір’я торкається землі. Древня міфологія це пояснює тим, що Сварог (чарівний коваль) дарує людям плуг, який падає на землю, символізуючи шлюб неба із землею. Із вшануванням плуга культивуються поклоніння плодам поля: божество Коляда отримує іншу назву — Дідух (прадух, предок), його символом стає сніп пшениці. Всім божествам приносяться ритуальні жертви — 14 страв: кутя — на честь Сварога, 13 інших — на честь зодіакальних сузір’їв — божеств (згодом це число зменшилось до 12).
Святкування Різдва у найдавніші часи виливались у послідовні релігійні містерії, що здійснювались процесіями жерців, перевдягненими у спеціальні маски, які були уособленням божеств та духів. Ціллю цих святкових дійств було поклоніння культовим об’єктам, відлякування ворожих людині сил або їх задобрювання. Так із культом вогню та поклонінням Перуну пов’язані ритуали біля домашньої печі — вшанування домашнього вогнища.
Серед найдавніших різдвяних обрядів, що збереглися до наших днів, є «водіння кози», що відбувається у Щедрий вечір на честь народження Молодика. Це народне драматизоване дійство в минулому виконувалося процесією жерців, які водили «священну» тварину, що символізувала зодіакальне божество або вважалась прадавнім тотемом народу. Цією твариною, як правило, була коза, що уособлювала місяць і вважалась предком дослов’янських племен. Тому вона часто в ході ритуальних дійств приносилася в жертву.
Упродовж століть ритуал водіння кози видозмінився і дійшов до нас у зовсім іншому вигляді, що швидше можна назвати імітацією давнього обряду. Тепер містерія здійснюється гуртом парубків, які ходять по хатах із символічною зорею-провісницею (її роблять на зразок вавилонської — восьмикутною). Роль кози, як правило, виконує малий хлопець, зодягнутий у вивернутий кожух з прилаштованими рогами. Містерія починається і супроводжується замовляннями, звертаннями до тотемного предка: «Ого-го, коза, ого-го сіра» або: «Кізонько-лебедонько, стань на порозі на одній нозі, — ввійдеш до хати, будемо скакати … Гоцки, гоцки!» У цих обрядах коза (козел) є символом добробуту та родючості.
Невід’ємним елементом святкового дійства є символічно-жертовне вбивство кози: «Вдарив дід козу по сірому боку. Тут коза впала, нежива стала»; а також її «оживлення», що символічно означало народження нового місяця, нового Всесвіту, початок нового календарного оберту.
Як зазначають дослідники, колядники в Україні завжди сприймались як гості з потойбіччя, які дарують благополуччя тим, хто їх приймає, звідси — мотив переправи через річку, маски як ознака жителів іншого світу: «колядники-пришельці з іншого світу, світу померлих. Колядники і переряджені — живе втілення давно померлих предків, авторитет яких був незаперечним. Вони визначали норми родинних стосунків, навчали «вирощувати злаки, вижати хліб і т. ін.» Звідси — запрошення на вечерю покійників, обдарування колядників, вшанування тварин під час Різдва. Згодом роль жерців у святкових ритуалах почали виконувати господарі — найстарші чоловіки сім’ї чи роду. Подекуди ще й досі залишився народний звичай, коли хазяїн у ролі хатнього жерця виходить з жертовним хлібом на подвір’я і обертається на місці проти годинникової стрілки, символізуючи цим хід сонця у зодіакальному колі. Тоді господар тричі виголошує магічні замовляння, звернені до ворожих сил, закликаючи їх на вечерю (з метою задобрити їх, щоб вони у наступному році не завдали шкоди).
Іншим дійством, яке збереглося меншою мірою, є обряд ходіння з плугом, який відбувся у Щедрий вечір і був магічною імітацією оранки і засівання. Тут культ Плуга (сузір’я Оріона) поєднувався з вірою, що сакральні дії допомагають наближенню весни та приготуванню землі до її обробітку. На багатьох територіях елементи цього обряду залишились у формі символічного засівання. Дещо іншого значення набуває ритуал сіяння на свято Маланки чи Василя (Новий рік).
Етимологічно це свято походить від Уатсилія — іншого імені божества Місяця, який має тісний зв’язок з Маланкою, що уособлює воду. У цьому випадку образ засівання зранку після щедрого вечора є імітацією дрібного дощику, що сходить на посіви і провіщає добрий урожай.
Оскільки прадавні слов’яни вірили, що все, почате з народження молодика, матиме успіх, то багато дійств стосувались не тільки початку праці на полі, а й заручин неодруженої молоді, що теж фрагментарно збереглось до наших днів.
У святі Маланки виявляється астральний культ (поклоніння місяцю), а також — культ води та хліба (магічні дії з короваєм чи хлібом біля криниць та водоймищ), культ вогню. На багатьох територіях саме у цей вечір відбувалося свято печі — вшанування домашнього вогнища, духів предків; на Слобожанщині дівчата цього вечора розкладають вогнище на річці біля ополонки, а на Гуцульщині господарі та господині палять багаття в саду, перестрибуючи його і замовляючи майбутню родючість дерев. Дівчата шукають диво-зілля — нечуй-вітер, власник якого, за повір’ями, стає «нечуваним і небаченим».
Свято Водохреща (Водосвяття) було пов’язане з культом води та поклоніння Дані, про що свідчить його народна назва Йордана, або Яр-дань-Ярило-водосвят, Ордань-Ороведання, тобто «осонцення води». Із утвердженням християнства воно набуло нового змісту і за співзвучністю назви почало асоціюватись із хрещення Ісуса в річці Йордан. У первісному вигляді це свято проходило поблизу водоймищ у формі магічних ритуалів, метою яких було вшанування води, замовляння та задобрювання водних духів. Свято Йордану відбувається обов’язково вночі, й саме свячення води мусить закінчитися до сходу сонця… бо лихі сили панують переважно вночі й їх треба заворожити, заклясти, відвернути від води, від весни.
На Полтавщині поширений ритуал вмивання в цей день парубків та дівчат: парубки умивають дівок, а дівчата парубків — тим паче як котра дівка має собі парубка, то вона заздалегідь підмовить, що як прийде на хрещення, то щоб на Ордані умилися удвох: вона його, а він її, бо та вода, кажуть, така зводна, що як тільки вони умиють одне одного, то обов’язково поберуться.
Зимові дійства також супроводжувалися ритуальною їжею: круглими хлібами чи калачами (знак сонця), варениками (знак місяця), рибою (символ води), горіхами та плодами (символ дерева, світу), кашею чи кутею (символ землі, що мав зв’язок із культом предків).
Усі тексти, якими супроводжувалися магічно-обрядові ритуали, виникли на основі прадавніх замовлянь, ритмічний характер та часті повтори яких сприяли природному їх поєднанню з мелодією. Відповідно до призначення чи зв’язку із конкретним святом, до зимового календарного циклу відносимо такі словесні жанри: колядки, щедрівки, по-сівальні та водохресні пісні.
2. Опрацювання пісень зимового календарного циклу
2.1. Колядки.
Єдиної думки щодо походження слова «коляда» немає. Багато дослідників схильні вважати, що воно походить від латинського слова Саlеndа, що означає свято нового року. Існує також думка, що слово «коляда» пов’язане з іменем язичницького божества Коляди, що уособлювало народження Сонця в сузір’ї Водолія.
Колядками називаються поетично-пісенні твори, які виконуються в час і з нагоди святкування Коляди, якими супроводжуються магічно-ритуальні різдвяні дійства.
Традиційно композиція колядки проста. Вона складається із заспіву, власне колядки, приспіву та поколяді.
Колядували на Різдво хлопці, ходили по дворах із саморобною зіркою, іноді — у супроводі перевдягнених Маланки, кози, ведмедя, солдата. Якщо їх запрошували до хати, вони розігрували сценки з народної вистави, яка первісно переслідувала ту ж мету, що й пісні — напророкувати добробут у господарстві («Де коза ходить, там жито родить, де коза ногою, там жито копою, де коза рогом, там жито стогом»), а пізніше перетворилися на святочну розвагу. Зібрані під час колядування подарунки складали почастунок на спільній вечері молоді.
2.1.1. «Добрий вечір тобі, пане господарю!».
2.1.1.1. Виразне читання твору.
2.1.1.2.Особливість колядки.
Будучи творами язичницькими, з прийняттям християнства колядки дуже повільно засвоювали біблійно-християнські елементи, які упродовж довгого часу вкраплювались у давні тексти. Згодом назви язичницьких божеств та інших реалій стали підмінятись християнськими.
Із утвердженням християнства церква, борючись проти ідолопоклоніння, намагалась викорінити язичницькі свята календарної обрядовості, тому християни вирішили на противагу язичницьким оргіям святкувати християнські урочистості в ті самі дні. Зимовий цикл став величанням народження Ісуса Христа. Тому з часом колядки поповнилися апокрифічними мотивами про Христа, Діву Марію, Петра та Павла. Оскільки досить довгий час після прийняття християнства на наших землях Біблія була малодоступна простим неписьменним людям, то народ складав твори, в яких відображав своє бачення біблійних образів та мотивів, що нерідко зберігало язичницькі уявлення і не співвідносилось із текстами Святого Письма, а то й повністю суперечило їм. Сюжетами, образами та тематикою апокрифічні колядки наближені до народних апокрифічних легенд, які широко побутували у ранній період християнства і час двовір’я. Такою, зокрема, є колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю», де дохристиянська поетика та образність (наприклад, мотиви гостювання в господаря; образи хлібів, зерна, святкового столу) поєднались із окремими християнськими вкрапленнями, згадки про церковні свята — зі святами язичницькими.
2.1.1.3.Тема:вітання господаря з доброю новиною — народження Сина Божого і з новорічними та зимовими святами.
2.1.1.4.Ідея:побажання господарю «віку, щастя, долі».
2.1.1.5.Основна думка:радість людини з приводу зимових свят, сподівання на те, що ці «празники» в наступному році дадуть міцне здоров’я, добробут, щастя, які так необхідні кожному господарю і його родині.
2.1.1.6.Обговорення змісту твору.
2.1.2. «Нова радість стала».
2.1.2.1. Виразне читання обрядової поезії.
2.1.2.2.Тема:відображення радості людей, бо народився Христос; їх прагнення жити у мирі, щасті і злагоді.
2.1.2.3.Ідея:возвеличення Бога, від якого залежали «щасливії літа дома господарю» та «нашій славній Україні».
2.1.2.4.Основна думка:побажання, щоб люди жили в радості і щасті не тільки в кожній родині, а на всій Україні.
2.1.2.5.Бесіда за питаннями:
2.2. Щедрівки.
На відміну від колядок, які первісно супроводжували магічне язичницьке дійство, пов’язане із народженням Всесвіту та божества сонця Коляди, щедрівки є словесно-пісенною частиною іншого свята — Нового року, пов’язаного із величанням місяця. Місяць посідав важливе місце в культовій системі праслов’ян, які, і спостерігши його зв’язок з водою, вбачали його неабияку роль у вирощуванні врожаю. Тому свято, метою якого було вблагати духів неба та землі сприяти у господарстві, отримало назву Щедрого вечора. Звідси й походить назва творів, які виконувались у цей час — щедрівки.
Щедрий вечір для наших предків теж був обрядовою поезією, що часто називалась Маланкою. Маланка — дочка богині Лади і втілення родючої вологи, необхідної для добірного врожаю. У цьому виявлявся її зв’язок із місяцем. Містичні процесії, які здійснювались у цей день, значно відрізнялись від різдвяних. Вони називались «водіння Маланки». Тут головну роль виконувала, як правило, найкрасивіша дівчина, яку водили від хати до хати, бажаючи добробуту й удачі в господарстві та на полі. Серед перевдягнених персонажів обов’язковими були Маланка, прикрашена квітами, із зорею на чолі, яка йшла в супроводі кількох дівчат із деревцем; Місяць (Василь), одягнений як селянин-орач із серпом у руці (знак місяця); король, одягнений, як мисливець, в оточенні хлопців-плугатарів, які мали вола, запряженого у плуг; дід Змій з довгою зеленою чи білою бородою, оперезаний гадюками та ін. Ця містерія відображала міфологічні вірування та уявлення давніх слов’ян про зиму, настання весни, а відтак — нової праці на полі, весняно-літніх ігрищ у гаях.
Після звеличення Маланки, яке відбувалось у кожному дворі, звеличувались члени родини — господар, господиня, їхні дорослі чи малі діти. При цьому виконувались окремі щедрівки для кожного. Ними звеличували працю, зичили добробуту для всієї сім’ї. Серед величальних щедрівок можна виділити такі ж тематичні групи, як і серед колядок.
У народних творах, приурочених до святкування Щедрого вечора, часто зустрічається образ пирогів, які вважалися жертовною стравою цього свята, що символізувала новонароджений місяць. Вони були обов’язковим викупом для персонажів драматизованого дійства, що чітко зафіксувалось у багатьох текстах: «Кугу, кугу! Виносіть по пирогу. А не дасте пирога, потягнемо хату за рога!» або «Щедрик-бедрик, дайте вареник!»
Важливою особливістю щедрівок є те, що вони, навіть значно видозмінивши і втративши драматичне начало, як правило, виконуються тільки дівчатами чи жінками, рідше — дітьми і майже ніколи — чоловіками.
У цьому виявляються не тільки елементи матріархального устрою, а й наголос на жіночому началі цього свята. Щедрий вечір був передднем іншого свята, пов’язаного із культом плуга — Нового року чи Дривиного (Дідового) дня. Містерії, які відбувались у ніч напередодні, завершувалися спільними ворожіннями чоловічої та жіночої громад.
2.2.1. «Щедрик, щедрик, щедрівочка».
2.2.1.1. Виразне декламування щедрівки.
2.2.1.2.Тема:зображення справжнього господаря, який завдяки своїй праці має достаток та ще й жінку чорноброву.
2.2.1.3.Ідея:схвалення господаря за його вміння доглядати худобу і отримувати належну платню за свою роботу.
2.2.1.4.Основна думка:за результатами праці, сумлінного господарювання вимірюється і добробут людини; той живе багато, хто не цурається роботи.
2.2.1.5.Композиція.
Твір має обрамлення, тобто починається і закінчується одними й тими словами:
Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка
Щедрівка побудована у формі діалогу.
2.2.1.6.Обговорення змісту щедрівки.
2.3. Засівна як обрядове дійство.
Цей обряд розпочинався із самого ранку (чи ще зночі) магічно-символічним ритуалом посівання дворів чи осель, який здійснювався виключно чоловіками або хлопцями. Такий порядок випливав теж із давнього світоглядного розуміння і його символічного прочитання. Зерно традиційно сіяли чоловіки… Це правило підпорядковане розумінню функціонального природного призначення кожного: чоловічій статі — сіяти, а жіночій — народжувати. А тому ритуальний хліб вручати має дівчина, або жінка. Хліб — символ родючості, зерно — зачаття. Мотив засіву — накликання родючості на полі, в господарстві та в родині.
2.3.1. Засівна.
2.3.1.1. Виразне читання твору.
2.3.1.2.Тема:вітання з Новим роком і побажання всілякого достатку в житті.
2.3.1.3.Ідея:віра людей у побажання, що висловлені у засівній, сподівання на їх здійснення.
2.3.1.4.Основна думка:добробут кожної людини, кожної родини полягає в достатку, здоров’ї, щасливому житті.
2.3.1.5.Обговорення змісту твору за питаннями:
Завдання: розрахуйте, скільки дасть нивка коштів, якщо «по сто кіп, по сто тисяч один сніп».
2.3.1.6.Художні особливості твору:
• повтори: «сію, сію…», «щоб…, щоб…»;
• порівняння: «часник — як бик», «цибуля — як зозуля», «пшениця — як рукавиця»;
• метафора: «прийдуть гаразди», «…дасть нивка»;
• риторичні оклики: «з Новим роком вас вітаю», «до ста літ».
2.4. «Ой хто, хто Миколая любить».
2.4.1. Виразне читання твору.
2.4.2. Особливості свята Миколая.
Це — веселе народне свято. Колись господарі варили пиво, скликали гостей: пили, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі з коней в «козирки» і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села — «бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав!»
Хто першим прийде ранком до хати, той буде першим «полазником». На Поділлі «полазами» вважається чотири дні в році: Введіння Миколая, Анни і Різдво або Новий рік — четвертий і останній «полаз».
Зле, якщо в ті дні хто інший — не господар — перейде через подвір’я першим. Кожний господар встає цього дня раніше, ніж звичайно, та йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє хулобу словами:
«Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й з своєю жоною!»
У народних легендах та переказах Святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше — на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки брали з собою образ Святого Чудотворця.
На Харківщині записана така легенда про Святого Миколая: «Святий Микола-Чудотворець на небі не сидить, а тут на землі, людям помагає. Не те, що Касян — за панича убрався і до Бога пішов жалітися на людей: «Вони, — каже, — Миколу шанують, почитають, на його ім’я церкви будують, а мене й не згадують».
Бог вислухав Касяна та й каже до янголів:
— Покличте мені святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!
— Нема його на небі, — кажуть янголи.
— А де ж він?
— Пішов на Чорне море людей рятувати!
— Почекай, — каже Бог до Касяна, — Микола прийде, тоді поговоримо!
Через деякий час Бог знову посилає янголів за Святим Миколаєм.
— Нема його, — кажуть янголи, — на землі людей від пожежі рятує!
Втретє посилає Бог янголів за Святим Миколаєм.
— Нема його, — кажуть янголи, — він кайдани розбиває, козаків з турецької неволі визволяє.
Аж за четвертим разом з’явився Святий Миколай перед Богом: у старій свиті, мотузком підперезаний, чоботи в болоті і руки в грязюці.
— Де ти був? — спитав Бог, а Святий Микола йому відповідає:
— Помагав мужикові воза з багна витягнути!
— Ось бач, — каже Бог до Касяна, — за що його люди шанують. Він на небі не сидить, на землі діло робить, а ти паном одягнувся і тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене!… Будуть тебе люди боятись, але не будуть шанувати».
З інших народних оповідань виходить, що Святий Миколай-Чудот-ворець опікується не тільки людьми, а й диким звіром.
У Галичині Святий Миколай роздає дітям подарунки.
2.4.3.Тема:звернення людей до Бога, Святого Миколая, щоб він допоміг рідній Вкраїні «встати із руїни», бідності.
2.4.4.Ідея:возвеличити прагнення людей покращити долю свого рідного краю, зважаючи на допомогу Святого Миколая.
2.4.5.Основна думка:
«На
всякий час помагай Миколаю!»
«Доля й щастя най витає,
В славі й волі хай засяє…»
2.4.6.Бесіда за питаннями:
VI. Закріплення вивченого навчального матеріалу
1. Розв’язування тестових завдань
«Добрий вечір тобі, пане господарю»
1. Від чого радіє господар?
а)
Отримає багатий врожай;
б)народився Син Божий;
в) починаються новорічні свята.
2. «Перший празник зішле тобі…»
а)віку;
б) щастя;
в) долю.
3. Яке свято принесе господарю щастя?
а)
Святого Миколая;
б) Різдво Христове;
в)Святого Василя.
4. З якої пшениці випікають і кладуть на стіл калачі під час свята, пов’язаного з народженням Сина Божого?
а)
Озимої;
б)ярої;
в) торішньої.
«Нова радість стала»
1. У чому виявилася нова радість?
а)Зірка
ясна світлом засіяла над вертепом;
б) отримано велику кількість зернових з нового врожаю;
в) у родині народилося немовля.
2. Нова радість стала там, де…
а)народився
Христос;
б) козаки отримали перемогу над турками;
в) молодята зустріли своє перше кохання.
3. «Ангели співають, славу й честь звіщають і…»
а)
уславлюють красу людської праці;
б) оберігають бідній дитині мир і спокій;
в)на землі мир проповідають.
4. Давид, виграваючи, ударяє в…
а)
кобзу;
б)гуслі;
в) барабан.
5. З яким проханням люди звертаються до Христа?
а)Принести
щастя дому господаря;
б) дати багато грошей бідним;
в) дати доброго врожаю.
«Щедрик, щедрик, щедрівочка»
1. Господаря викликала…
а)
сусідка;
б) громада;
в)ластівочка.
2. За що господар буде мати «мірку грошей»?
а)
Вміння експлуатувати трудящі маси;
б)гарний товар;
в) хитрість і підступність.
3. Гроші у творі порівнюються з…
а)половою;
б) найвищою цінністю для людини;
в) брудною водою.
4. Багатство господаря, окрім доброго хазяйства, визначається ще й…
а)
двома коровами, завдяки яким він має смачне молоко;
б)жінкою чорнобровою;
в) трьома синами.
«Засівна»
1. Засіваючи, вітають з…
а)
Водохрещем;
б)Новим роком;
в) Різдвом.
2. Пшениця у творі порівнюється із…
а)
оклунком;
б) валізою;
в)рукавицею.
3. Гроші пропонується вимірювати…
а)
відром;
б)мискою;
в) глечиком.
4. Господарям бажають, щоб у них у кожній кутині було по…
а)
мішку червонців;
б)дитині;
в) веприку.
5. Про яких свійських тварин згадується у творі?
а)Про
пернатих;
б) корів;
в) коней.
6. Бажається, щоб діти приносили батькам…
а)успіх;
б) гарні подарунки;
в) сміх і радість.
7. Чим закінчується засівна?
а)
Проханням до господарів дати грошей;
б)побажанням дочекатися відтепер за рік до ста літ;
в) вимогою заспівати господарям.
«Ой хто, хто Миколая любить»
1. Тому, хто буде любити Святого Миколая, він буде…
а)допомагати;
б) розповідати багато цікавих пригод;
в) приносити цікаві іграшки.
2. Вкраїна у творі названа…
а)
милою;
б)рідною;
в) ненькою.
3. Про що просили люди Миколая?
а)Дати
долю змученій і рідній країні;
б) захистити дітей від будь-яких захворювань;
в) помилувати грішників.
4. Який художний засіб застосовано в наступному рядку: «Доля й щастя най витає»?
а)
Порівняння;
б)метафору;
в) алегорію.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Для чого, на вашу думку, люди повинні знати народні свята, їх особливості. Доведіть це на прикладі твору «Добрий вечір тобі, пане господарю».
2. Поміркуйте, в чому ви вбачаєте щасливе життя людини? Чи однаково сприймається поняття щастя людьми? Обґрунтуйте власні міркування.
3. Про яку сільськогосподарську культуру не згадується у творі «Засівна»?
а)Картоплю;
б) петрушку;
в) часник;
г) пшеницю.
Картка № 2
1. Доведіть, що люди вболівають за долю Вкраїни як за особисту. Наведіть переконливі обґрунтування, посилаючись на зміст твору «Ой хто, хто Миколая любить?»
2. За яких умов, на ваш погляд, можуть здійснитися бажання господаря сіяти? Власні думки доведіть, посилаючись на обрядову поезію «Засівна».
3. Давид з твору «Нова радість стала» «чудно, дивно і предивно» вихвалює…
а)
людину праці;
б)Бога;
в) мужність і героїзм.
Картка № 3
1. Поясніть особливості назви твору «Нова радість стала». Доведіть, що це народна пісня.
2. Чому, на вашу думку, гроші порівнюються з половою («Щедрик, щедрик, щедрівочка»)? Що є головною цінністю в житті людини. Відповідь обґрунтуйте.
3. Скільки грошей засівач бажає мати господарю («Засівна»)?
а)
Три вози;
б)півтора міха;
в) цілий будинок.
Картка № 4
1. Доведіть, що праця прикрашує людину. Відповідаючи, наведіть переконливі приклади з власного життєвого досвіду.
2. Як пояснити те, що люди вірили в допомогу Бога, святих? Власні думки вмотивуйте.
3. Що пропонується подарувати господарю, господині, славній Україні?
а)Літа
щасливії;
б) мирне життя;
в) злагоду і добробут.
VII. Підсумок уроку
Вчені вважають, що колядування і щедрування своїм походженням сягають в епоху патріархально-родового та суспільно-економічного устрою. Протягом віків обряд видозмінювався, поступово включалися нові компоненти, але основний його зміст залишався тим самим: силою слова та обрядових дій сприяти добробуту селянської родини й рясному врожаю на полі і в саду, гарному приплоду худоби на оборі.
У колядках і щедрівках на повну силу буяє народна фантазія, бажане видається за дійсне; яскріє казковий світ, де навіть звичайні побутові речі світяться золотом і сріблом, де панують розважливість, розум, добро і злагода, де всі заможні й веселі — господар такий ясний і красний, як місяць, його жінка — як сонце, діти — як зірки.
Цей багатий художньою образністю пісенний жанр здавна привертав до себе увагу збирачів і дослідників українського фольклору. Колядки та щедрівки публікувалися в багатьох виданнях, починаючи зі збірників М. Максимовича, В. Залеського, Я. Головацького, І. Вагилевича. Двох-томний збірник, спеціально присвячений цьому жанру, видав В. Гнатюк. Найбільш значні теоретичні дослідження належать І. Франкові, О. Потебні, І. Свенціцькому, О. Дею.
У наш час колядування, щедрування і засівання відновлено як звичай висловлювати добрі різдвяні побажання.
VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
IX. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять обрядову поезію зимового періоду (на вибір), підготувати малюнок «Моє улюблене народне свято».
Урок № 5 Народні колискові пісні. «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать», українська література, 6 клас
Мета:ознайомити учнів з колисковими народними піснями, особливостями цього жанру, охарактеризувати ці пісні; вміти коментувати їхній зміст; пояснювати лексичні особливості; розвивати навички виразного читання, культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; виховувати поважне ставлення до батьків, народної творчості, почуття любові до довкілля; прищеплювати пунктуальність, інтерес до наслідків своєї праці.
Тип уроку:комбінований.
Обладнання:тексти пісень (збірники, підручники), музичний запис М. Лисенка «Колискова пісня», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 5 Народні колискові пісні. «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать», українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями:
III. Перевірка домашнього завдання
1. Огляд художньої композиції «Моє улюблене народне свято». Учнівський коментар щодо цього.
2. Міні-конкурс на краще виконання напам’ять щедрівок і колядок.
IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Нічого кращого немає,
як тая мати молодая з своїм дитяточком малим.
Т. Шевченко
1. Теорія літератури
Колискова пісня— ліричний пісенний твір, який виконується матір’ю (рідше батьком чи іншим членом родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати.
2. Колискова пісня в житті людини (матеріал для вчителя)
2.1. Провідні мотиви колискових пісень.
Колискові пісні— один з найдавніших жанрів народної словесності, що сягає коріннями міфологічного періоду творчості. В минулому подібні пісні виконувались, не тільки, щоб приспати дитину, а як і замовляння, з метою привернути до неї або відвернути від неї певні духовні сили, оберегти від зла, сприяти її здоров’ю і швидкому зросту.
Незважаючи на безліч нюансів почуттів і думок, висловлюваних у колискових піснях, а також на широкий простір для імпровізації, все ж набір їх мотивів дуже обмежений. Найстійкіший з усіх мотивів, який з’являється в переважній більшості творів — закликання чи запрошення сну до дитини. У ньому зафіксовано анімістичне уявлення про сон як істоту, яка може заспокоїти і приспати дитину. Не розуміючи природи сну і не маючи змоги її пояснити, різні народи по-різному розуміли цей стан людини, але у всіх давніх уявленнях відбилося стійке переконання, що сон — не властивий людині фізичний стан, а привнесений ззовні вплив якоїсь духовної неприродної сили, зв’язок із потойбічним світом духів. Звідси у східнослов’янському фольклорі персоніфіковані образи Сну і Дрімоти.
У деяких колискових уявлення про засинання дещо змінене: дитина засинає не від самої присутності Сну чи Дрімоти, а від «спання», яке Сон носить із собою в рукаві і яке насилає на дитину, щоб вона заснула. Сон і Дрімота — міфічні істоти, які уподібнюються до людей: ходять, розмовляють між собою, розподіляють обов’язки («Ти будеш колисати, а я буду присипляти»).
Поруч із цими міфічними істотами з’являється уособлення злої, негативної сили в образі Бабая. Він зустрічається і в інших жанрах фольклору, але, можливо, не прийшов до них саме у колискових. Тут він має значення істоти, яка наганяє страх, будить чи заподіює якесь лихо.
Цікаво, що рефрен «Баю-бай», як правило, не зустрічається у піснях, де не згадується Бабай. Можливо, в минулому, він мав специфічне значення, чи саме цьому вислову надавалась здатність відганяти злу силу.
Також у колискових з’являються образи птахів (голуба, зозулі та ін.): «Ой люлі-люлі, прилетіли гулі…», «Люлі-люлечка, прилетіла зозулечка». Їхня поява у колискових співвідноситься із сюжетами про присипляння дитини надворі.
Бувають інші варіанти (колискова підвішена на дубі, вишні, липі), але в них, як правило, присутній образ вітру. Він, очевидно, пов’язаний з давнім звичаєм колисати дитину на свіжому повітрі з метою духовного очищення від світу мертвих (з якого вона начебто прийшла).
Часом конкретизується, яка трава має магічну силу присипляти дитину: рута, м’ята, хрещатий барвінок та ін. Зазвичай дитину перед сном купали в цих травах, щоб сон був міцніший і здоровіший. Колискові, в яких зустрічається цей мотив, мають найбільше споріднених рис із замовляннями: їм властива стрункість побудови, певна формальність, характерна для магічних текстів, а також специфічні повтори різних рівнів, які надають вислову певного пафосу і магічності звучання. Це — твори, в центрі яких не стільки сама дитина і магічна дія слова на її ріст, здоров’я, щастя, а скоріше, світ, в якому дитина живе — її дім, родина. В цих піснях у напівказкових рисах описується «мальована колисочка із золотими вервечками», мальованими бильцями, шовковими подушечками і пелюшками; з’являються риси побуту, елементи суспільного життя.
Хоча більшість колискових передбачає їх виконання мамою дитини, зустрічаються також тексти пісень, які немовляті співає батько. Це явище не дуже поширене й зустрічається переважно в Закарпатській Україні. Особливо цікаві твори, в яких батько звертається до свого малого сина з побажанням йому скоро вирости і стати у всьому подібним до батька.
2.2. Поетика жанру колискових пісень, їхні лексичні особливості.
Колискові пісні — жанр, який має чітко визначену конкретну функцію: заспокоїти і приспати дитину. З цим основним їх призначенням і пов’язані особливості поетики жанру. Оскільки єдиним слухачем є дитина, яка лише починає розуміти окремі слова і реалії дійсності, то в колискових використовується тільки найпростіша загальновживана лексика, в них немає складних поетичних прийомів і тропів. З художньо-поетичних засобів зустрічаються епітети («золотенькі бильця», «шовкові вервечки», «пухові подушечки», «хата тепленька»). Це чи не єдиний троп, що широко використовується в колискових для увиразнення їх змісту. Рідко зустрічаються порівняння («білий, як лілея»; «очка, як тернина»). Всі інші засоби спрямовані на створення специфічної звуко-ритмічної оболонки твору, яка навіває дитині сон. Основним її виразником є мелодія, яка відрізняється від інших ліричних пісень одноманітністю і монотонністю, оскільки має на меті вплинути на стан і настрій дитини, щоб її заколисати.
Прослуховування мелодії М. Лисенка «Колискова пісня».
Ефект заколисування підсилюється гойданням дитини в колисці, але також і специфічними формальними засобами самого тексту колискової.
Першорядну роль тут відіграє одноманітний ритм, що досягається багатьма засобами. Найпоширеніший прийом — різноманітні повтори, від анафори до повторів цілих рядків у вигляді наскрізних рефренів. Деякі колисанки побудовані так, що кожен рядок повторюється по два чи більше разів. Сюди долучаються різноманітні фонетичні ефекти, що надають мові мелодійності й ритмізації, а також заколисувальні ви-гуки-кліше «баю-баю», «Ой люлі-люлечки» і т.п. Милозвучність мови підсилюється шляхом використання здрібніло-пестливих форм (дитинонька, колисонька, матіночка, через які також виявляється ніжне, пестливе ставлення до дитини. Як правило, дитина ще не розуміє лексичного значення слів колискової, але вловлює звуки, співзвучні висловлювання, і пісня стає одним зі шляхів її знайомства зі світом. Тому, виконуючи колисанки, матері вкладають в них усе багатство почуттів, які хочуть словами передати (навіяти) немовляті.
Переважна частина творів має форму монологу матері, зверненого до дитини, або уявного діалогу з нею. Така форма підсилює щирість та безпосередність висловлюваних думок та почуттів, дає простір для імпровізації.
Думки про майбутню долю переплітаються із відчуттям тягару безсонних ночей, важкої праці, недолі. Нерідко ці різні мотиви поєднуються, що дає підставу вважати однією з домінуючих рис поетики колискових їх мозаїчність, яка твориться шляхом нашарування різних образів, зміщення часових площин (ставлення до немовляти змішується з роздумами про те, що буде, коли дитина стане дорослою).
3. Аналіз програмових колискових пісень
3.1. «Ой ти, коте, коточок».
3.1.1. Виразне читання твору.
3.1.2.Особливість спрямованості колисанки.
У багатьох колисанках мотив присипання пов’язаний з ще однією напівміфічною істотою — котом. Кіт у слов’янських культах займає вагоме місце, він символ оберегу дому (спить на печі, стереже спокій; не відходить далеко від дому, завжди повертається). Крім того, очевидно, здавна була помічена здатність кота швидко засинати, спати більшу частину доби. З цим був пов’язаний звичай класти кота в колиску перед тим, як туди клали дитину.
Текстів, де кіт бере участь у заколисуванні дитини, дуже багато, у багатьох варіантах і різних поєднаннях. Подекуди чітко простежується віра в те, що кіт є оберегом для дитини.
3.1.3.Тема:оспівування колискової малечі зі всілякими побажаннями: бути розумним, міцним здоров’ям, щасливим.
3.1.4.Ідея:віра матері у щасливе майбутнє своєї дитини.
3.1.5.Основна думка:для матері її дитина — найцінніше в житті, їй вона бажає всіляких благ.
3.1.6.Обговорення змісту твору за питаннями:
3.1.7.Художні особливості твору.
• Звертання: «Ой ти, коте, коточок!», «Ой, спи, дитя, до обіда»
• Милозвучність мови підсилюється шляхом використання здрібні-ло-пестливих форм; «віночок», «м’ятоньки», «барвіночку», «Васи-лечку», «квіточки», «колисоньку», «головоньку», «кісточки», «сердечко», «говорушки», «ходусеньки», «ладусеньки».
• Повтори: «ой щоб…»
• Епітети: «запашний василечок», «добрий розум».
3.2. «Ой ну, люлі, дитя, спать».
3.2.1. Виразне читання твору.
3.2.2.Спрямованість твору.
Центральним є образ матері. Він сповнений мріями, думками про майбутню долю дитини. У пісні виливаються почуття жінки, її ставлення до дочки чи сина в паралельному зіставленні з її власною долею, роздумами про житття.
3.2.3.Тема:співання матір’ю колискової як вияв любові до своєї дитини і бажання бачити її щасливою, здоровою.
3.2.4.Ідея:уславлення материнської турботи, щирості, піклування за милим дитинчам.
3.2.5.Основна думка:головним для матері є, щоб її дитинча:
Щастя-долю
мало
І добрую годину.
3.2.6.Обговорення змісту твору за питаннями:
3.2.7.Художні особливості пісні.
• Порівняння: «як квіт червоніло».
• Звертання: «ой ну, люлі, дитя, спать».
• Епітет: «добра година».
VI. Закріплення вивченого навчального матеріалу
1. Опрацювання тестових завдань «Ой ти, коте, коточок»
1. Що заборонялося котику?
а)Лякати
дівчат;
б) їсти сметану;
в)виходити на двір.
2. Яку квітку не будуть вплітати до вінка?
а)
Васильок;
б)троянду;
в) барвінок.
3. Дитяті пропонується спати до обіду, поки…
а)
приготується смачна їжа;
б) батько не принесе цікавих іграшок;
в)мати з міста прийде.
4. У творі згадується про три квіточки, друга з них…
а)сонлива;
б) щаслива;
в) зрослива.
5. Від захворювання чого оберігається дитина?
а)
Очей;
б) шлунку;
в)серця.
6. Для чого в колисанці звертаються до кота? Бо він…
а)
пухнастий, муркоче і в такий спосіб присипля дитину:
б)символізує оберег дому;
в) є свійською твариною, яку полюбляють всі діти.
7. Чого бажає мати своїй дитині?
а)
Стати справжнім громадянином країни;
б)щоб мала щастя-долю;
в) була багатою і грамотною.
«Ой ну, люлі, дитя, спать»
1. Мати намагається приспати дитину, бо…
а)
дуже втомилася через вередливість малечі;
б) хотіла сама перепочити;
в)їй необхідно було йти жито жати.
2. Скільки квіток вижала мати?
а)
Дві;
б)три;
в) п’ять.
3. Якою була друга квітка, що вижала мати?
а)
Сонливою;
б) щасливою;
в)дрімливою.
4. Чого бажає мати дитині, співаючи їй колискову?
а)Щастя-долі;
б) не бути ледачою;
в) стати мудрою і розумною.
5. Який художній засіб використано в наступному рядку колискової: «Як квіт, червоніло»?
а)
Епітет;
б) метафора;
в)порівняння.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Поміркуйте, чому в минулому колискова співалася дитині для того, щоб не тільки ії приспати, а й оберегти її від зла, сприяти її здоров’ю. Обґрунтуйте свою думку.
2. У чому, на вашу думку, сенс щастя-долі, що бажає мати своїй дитині («Ой ну, люлі, дитя, спать»)? Відповідь вмотивуйте.
3. Яка рослина має магічну силу присипляти дитину?
а)
Калина;
б)м’ята;
в) ромашка.
Картка № 2
1. Порівняйте колискову із іншими календарно-обрядовими творами. У чому відмінність?
2. Для чого, на ваш погляд, у колискових іноді згадується про кота? Доведіть свої міркування.
3. Слухачем колискових пісень є:
а)
котик;
б)дитина;
в) школяр.
Картка № 3
1. Прослідкуйте, які материнські почуття і побажання виявлені в колискових піснях «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать». Доведіть це, посилаючись на зміст творів.
2. Пофантазуйте, якби вам запропонували скласти колискову, що б ви у ній висловили дитині? Обґрунтуйте свої думки.
3. В окремих колискових згадується про таких птахів:
а)голуб
і зозуля;
б) горобець і жайворонок;
в) сокіл і снігур.
VII. Підсумок уроку
Чуттєвий зв’язок, що від дня народження існує між матір’ю та дитиною, дістає правильне відображення у зворушливо щирих і безпосередніх колисанках. Усю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, гарним мати вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, організовану ритмом гойдання колиски. Монотонний тихесенький наспів і пестливі, лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м’якесенькими лапками підступає до мальовничої колисочки пухнастий, волохатий, муркотливий котик, голуби приносять на крилечках сон-дрімоту; і реальні котик, голуби, ластівочки, і фантастичні Сонко і Дрімота в колискових піснях діють, як люди, що цілком відповідає дитячому первісному світосприйманню; ці пісні водночас є і першими уроками, що в доступній формі знайомлять дитину з побутовими речами і з моральними цінностями, заохочуючи до працелюбності, порядку, доброти і справедливості.
VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
IX. Домашнє завдання
Підготувати інформацію про створення національного гімну та його значення для держави.
Урок № 6 Пісні літературного походження. «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, М. Вербицького, українська література, 6 клас
Мета:ознайомити учнів із особливостями пісень літературного походження, їх авторами; проаналізувати пісню-гімн, звернувши увагу на історію створення цього твору і його призначення; розвивати вміння виразно і вдумливо читати пісні, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд; прищеплювати почуття пошани до державної символіки, пісні-гімну рідного краю, повагу до митців слова; виховувати пунктуальність, любов до Батьківщини, народу, його традицій.
Тип уроку:засвоєння нових знань.
Обладнання:портрет П. Чубинського, різновиди записів гімнів у музичному супроводженні, державна символіка, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 6 Пісні літературного походження. «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, М. Вербицького, українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями:
III. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
Своїм походженням і
суттю своєю пісня є мистецтвом загальнонародним; незалежно від того, авторська
чи анонімна, вона орієнтована на масове сприйняття і засвоєння.
І. Франко
1. Специфіка пісні літературного походження (матеріал для вчителя)
До XVII ст., коли література розвивалась як церковно-релігійна, її зв’язок із фольклором був практично односпрямованим. Усна народна творчість впливала на розвиток літературного письменства від почат-ків його зародження. Фольклор як витворена віками система народних уявлень і текстів, навпаки, дуже важко піддавався літературним впливам. Усна народна творчість, в основі якої лежали язичницькі культури, не могла мати нічого спільного з християнською літературою, що різко відрізнялася ідейно і тематично.
Однак у XVII ст., коли в літературі чітко окреслюється світська тематика, яка, виробляючи нові жанри, відокремлюється в окрему вітку письменства, починається зворотний вплив — літератури на усну народну творчість. Найбільше така взаємодія виявилась у побутуванні серед народу літературних текстів з усіма атрибутами фольклорних (анонімність, варіативність та ін.). Передусім це стосується пісень, хоча народом запозичувалися й тексти інших жанрів, зокрема байки, притчі, приповідки, афористичні вислови та інше.
Пісні літературного походження — це твори, що увійшли в народну словесність з професійної літератури. Найчастіше — пісня, створена автором і композитором, ставала популярною серед народу, а оскільки сприйнятий текст передавався в усній формі, ім’я автора й композитора затиралось, і пісня починала побутувати як народна. Можливі й інші випадки. Наприклад, відомий авторський текст (вірш) клався на народну мелодію або мелодію композитора, ім’я якого залишалося невідомим.
Бувало й таке, що на основі певного авторського тексту складався подібний мотивами та образами, з тією ж ритмомелодикою, але інший народний текст, що побутував паралельно з літературним.
Кожна пісня літературного походження має свою історію (яка, однак, не завжди зберігається в народній пам’яті), проходить різні періоди поширення, шліфування, переробки, поки входить в народну традицію, зазнає певних змін (часом досить значних), нашарувань різних епох і т.п. Але, незважаючи на ретельну народну обробку (подекуди упродовж кількох століть), пісні літературного походження все ж відрізнялися від народних специфічними рисами. Це дає підставу відносити їх до розряду пісень, авторство яких не збереглось, які не мають літературних відповідників, але певними ознаками виокремлюються з-поміж власне народних. Найвизначальнішою їх рисою є інший рівень індивідуалізації. У той час як усна народна творчість вибирає усе найтиповіше, творить схематичні сюжети і доволі абстрактні узагальнені образи, літературна пісня як індивідуальна творчість побудована на основі особистих переживань, нетрадиційних ситуацій: фольклорне узагальнення життєвих явищ тут поступається місцем індивідуальним почуттям, які викликані конкретними обставинами. Ліричний герой таких пісень висловлює своє бачення і розуміння світу, яке, як правило, не збігається із загальноприйнятим.
У піснях літературного походження використовується дещо відмінний арсенал художньо-поетичних засобів. Це виводить народну лірику на якісно новий рівень: у ній не лише фіксуються окремі життєві явища (як це робить народна уява), а й з’являється філософське осмислення дійсності, висловлюється індивідуальне ставлення. Це приводить до переосмислення тематики пісенної лірики. Переносяться акценти з побутових тем і конфліктів у сферу людських почуттів і переживань, підсилюється психологізм поезії. Тому пісня набуває рис елегійності, медитативності. Це у свою чергу спричиняє й інші особливості. Зокрема в текст вводиться пейзаж, який як композиційний елемент відсутній у народній ліриці (використовується практично лише у випадках паралелізму і ніколи не набуває вигляду розгорнутих картин природи). З властивих для фольклору рис відтворення життєвої конкретики (реалій побуту, подій, явищ) увага переноситься на саму людину, її думки і почуття. Елементи сюжетності чи подієвості поступаються місцем відтворенню душевних станів, а отже, пісня тяжіє до описово-споглядального характеру.
Таким чином, пісням літературного походження властивий авторський стиль, причому кожна окрема пісня чи група пісень одного автора відрізняється стильовими ознаками від інших пісень цього жанрового різновиду. Але попри ці відмінності пісні літературного походження мають дуже багато рис, спільних із народними піснями (в іншому випадку вони не поширюються серед народу).
Оскільки пісня — літературно-музичний твір, у цьому процесі важливе значення має і мелодія. Деякі пісні побутують із музикою відомих композиторів, інші мають кілька варіантів мелодій.
До найдавніших пісень літературного походження відносять ряд текстів, авторство яких невідомо. Серед них «Ой біда, біда мені, чай-ці-небозі» (інший варіант «Ой горе тій чайці»), «Перепеличенька я не-величенька» та ін., літературне походження яких не викликає сумніву, оскільки вони стилістично відрізняються від інших народних пісень; словесно-зображальні засоби вказують на те, що їхні оригінали були книжними текстами.
Найдавнішим відомим автором пісень, що побутують у народі анонімно, є Семен Климовський. Хоч ця постать українського коза-ка-віршувальника є напівлегендарною, огорнута романтикою народної фантазії, проте ряд дослідників фольклору (зокрема М. Петренко, І. Срезневський, М. Максимович та ін.) сходяться на думці, що саме він є автором відомої пісні «Їхав козак за Дунай».
Приблизно такими ж давніми є пісні, авторство яких приписують легендарній українській народній поетесі Марусі Чурай. До наших днів не збереглося жодних документів чи пам’яток давнини, які б підтверджували достовірність народних переказів, пов’язаних з іменем цієї полтавської піснярки. Проте її ім’я настільки відоме і поширене серед людей, що подібні докази видаються зайвими — Маруся Чураївна сама стала частиною народної творчості, як і її твори.
З відомих поетів, твори яких стали народними піснями, першим є Григорій Сковорода — мандрівний філософ, світогляд якого наскрізь національний. А тому народ сприйняв висловлені ним думки, як свої.
Новий етап і для розвитку літератури, і для розвитку усної словесності починається з виданням Шевченкового «Кобзаря» (1840), який був настільки глибоко сприйнятий народом, що став частиною його творчості.
Жодна власне народна пісня не може зрівнятись у популярності із «Заповітом» Т. Шевченка чи піснею «Реве та стогне Дніпр широкий» (вступ до балади «Причинна»), що стали немовби національними гімнами.
У період національного відродження 20-х років ХХ століття з’явились пісні літературного походження на тексти поетів «Молодої музи». Тут слід згадати П. Карманського «Сповнилась міра», В. Пачовського «Прощаюсь, ангеле, з тобою», «Забудь мене».
З-поміж сучасних пісень визнання всенародних здобули твори М. Ткача «Марічка», «Ясени», М. Сингаївського «Чорнобривці», ряд поезій Д. Павличка з музикою О. Білаша — «Два кольори», «Явір», «Яворина», «Лелеченьки» та ін. Усі вони побутуються як народні, деякі з них увійшли у традицію виконання як застільні пісні на весіллі. Відомі також твори В. Івасюка «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй».
Як бачимо, процес проникнення літературних творів в усну словесність безперервний. Однак лише окремі перлини літератури переходять до народної лірики. Принцип відбору зрозумілий: фольклорними стають лише пісні, написані в руслі національної традиції, близькі до народної поетики, символіки та ритмомелодики. Цей процес — практично не-передбачуваний, складний з точки зору національної психології та ролі колективного підсвідомого, багато в чому незрозумілий, відбувається не лише на основі очевидних закономірностей, а і внутрішніх прихованих законів. І не можна наперед знати, яка пісня стане народною, а тим більше створити таку чи запровадити в усну творчість штучно.
2. Теорія літератури
Гімн — з грецької мови означає «урочиста пісня».
Такі пісні вперше виконувалися в Давній Греції як хвала на честь богів та героїв. У країнах Західної Європи до XIX ст. — духовна строфічна пісня. Традиція поширилася по світу. Їх почали виконувати під час спортивних змагань, різноманітних свят, офіційних прийомів.
3. Життєвий і творчий шлях П. Чубинського
ПАВЛО ПЛАТОНОВИЧ
ЧУБИНСЬКИЙ
(1839-1884)
Народився П. П. Чубинський на хуторі (тепер с. Нова Олександрівка) біля м. Борисполя на Київщині у дворянській родині. Чубинські були освічені люди. Крім того, що давали освіту своїм дітям, вони вчили селянських дітей, які жили на цих хуторах. Діти ходили до Чубинських, де вчилися грамоті. Сім’я була добра і чуйна. Коли хтось із дітей хворів, вони обігрівали його, поїли чаєм із трав. Плату за навчання брали невелику, заздалегідь домовившись із батьками. Після навчання в київській гімназії закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Навчаючись в університеті, хлопець з головою поринув у петербурзьке життя, присвятивши себе відродженню культури рідного народу. Під впливом поезії Т. Шевченка почав писати вірші, друкуватися в журналі «Основа». Видав збірку «Сопілка» (1871).
Павло всерйоз зацікавився життям українського народу, його звичаями, побутом. Під час літніх канікул він їздив по Україні, збирав фольклор. Узимку на Різдвяні свята (1860—1861) до Павла приїжджав Микола Лисенко. Він записував пісні від селян на зимовому ярмарку, а також від самого Павла.
Молодий юрист переймався проблемами школи, поширенням освіти серед простого народу. Павлу Чубинському разом з товаришами вдалося зібрати чималі кошти (тридцять чотири карбованці сріблом) на відкриття школи в Борисполі, однак дозволу такого вони не одержали, незважаючи на те, що знайшли священика і двох дівчат, які погодилися безкоштовно викладати в ній.
П. Чубинський був двічі вигнаний царським урядом з рідної землі. Перше заслання відбував в Архангельську, а причиною було звинувачення Павла Платоновича у підбурюванні селян проти поміщиків. Маючи невгамовну вдачу і допитливий розум, за час заслання молодий юрист об’їздив усю Північ, виконав велику народознавчу роботу. А вдома, знявши чиновницький мундир, співав українські пісні, тужив за Батьківщиною. Розрадою і опорою в ці тяжкі часи була сестра Настя, яка приїхала сюди, щоб підтримати брата.
Після повернення письменника з Півночі Географічне товариство доручило Павлові Платоновичу експедицію в Південно-західний край імперії для проведення етнографічно-статистичних досліджень. Ця експедиція принесла вченому невмирущу славу, як її результат з’явилися в семи томах «Праці статистично-етнографічної експедиції в Західно-руський край». Це було глобальне дослідження традицій, вірувань, обрядів народу Правобережної України. Павло Чубинський записав близько чотирьохсот обрядових пісень, родини, хрестини і похорони; більш як у двадцяти місцях описав весілля.
Ось що писав про автора «Праць» його сучасник, учений О. М.Пипін: «За складом розуму, за вдачею, за прийомами досліджень Чубинський був незвичайний етнограф-збирач, своєрідний… Це була людина різнобічно обдарована, але разом з тим він мав розум практичний, який швидко засвоював навколишній побут…, він умів влучно спостерегти народний звичай, схоплюючи його суттєві риси, вислухати і записати пісню й казку, одночасно зібрати й статистичні дані…»
Є ще і така цікава деталь. Виявляється, що робота над створенням «Словаря української мови» за редакцією Бориса Грінченка була почата ще в сімдесяті роки ХІХ століття. Літератори, філологи, етнографи збирались у когось на квартирі в Києві, виписували на картки слова, розміщували їх в алфавітному порядку, систематизували, сперечалися… Зберігся навіть жартівливий вірш, складений, мабуть, Старицьким: «Направляв сеї дебати і був зборів головою старий Чуб товстопузатий, вже покритий сивиною…» А старому Чубові в той час не було ще і сорока.
Вдруге висилають П. Чубинського з України у Петербург після горезвісного Емського указу (1876), який був спрямований на придушення української культури. Це заслання стало для Павла Платоновича справжньою драмою. Лишалися великі борги, які тепер неможливо було сплатити. Дружину Катерину Іванівну з трьома дітьми довелось відправити у Бориспіль до батька. Рушилися життєві плани. Фактично друге заслання зовсім знищило відомого вченого.
Напівпаралізований, тяжко хворий Павло Чубинський повернувся на Батьківщину. Хвороба остаточно прикувала його до ліжка. Помер, не доживши одного дня до свого сорокап’ятиліття у рідному хуторі поблизу Борисполя, де вже за часів незалежної України йому встановлено пам’ятник.
Як поет П. Чубинський посів скромне місце в історії української літератури. До єдиної прижиттєвої збірки автора «Сопілки» увійшло шістнадцять оригінальних поезій в народнопісенному дусі і переклади.
4. Опрацювання твору П. Чубинського «Ще не вмерла Україна»
4.1. Заслуховування тексту твору у музичному супроводженні М. Вербицького (запис).
4.2. Виразне читання учнями гімну.
4.3.Історія написання пісні-гімну.
У 1862 році на мотив визвольного гімну «Сербія свободна» П. Чубинський написав слова «Ще не вмерла Україна». Крамольний для Росії, твір був надрукований у львівській «Меті» (1863), як буцімто Шевченків. До 1917 року цей національний гімн на підросійській Україні переслідувався; був суворо заборонений і за радянських часів.
Павло Чубинський був членом київської організації «Стара громада», куди входила національно свідома патріотична інтелігенція. На її зібранні вперше і прозвучала пісня-гімн «Ще не вмерла Україна». 1918 р. вона виконувалася вже як державний гімн Української Народної Республіки, що проіснувала тоді недовго. Карпатська Україна як самостійна держава також 1939 року визнала її своїм гімном. За радянських часів ця пісня була забороненою. Однак українці її пам’ятали і часто виконували таємно, з великою надією на відродження самостійності своєї держави. І такий час настав. Україна стала незалежною державою і знову за свій національний гімн взяла пісню на слова П. Чубинського. Тепер вона звучить на мелодію композитора з Галичини Михайла Вербицького. Первісний текст пісні перероблювався автором кілька разів, тому сучасний варіант відрізняється від нього.
4.4.Тема:відтворення прагнення українців жити у волі; намагання боротися з будь-яким ворогом, захищаючи рідний край.
4.5.Ідея:віра оборонців рідної землі у неминучу перемогу над ворогом, цілеспрямованість українців у доведенні, що вони козацького роду.
4.6.Основна думка:тільки той народ може перемогти ворога, подолати будь-які труднощі, який має силу, мужність, витримку, взаємодопомогу, віру в досягненні своєї мети, готовий заради цього пожертвувати своїм життям.
4.7.Жанр:громадянська лірика, пісня-гімн.
4.8.Художні особливості твору:
звертання: «браття українці», «браття»;
4.9.Аналізування твору за питаннями:
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Розв’язування тестових завдань
1. Україна не вмерла, тому і живими є:
а)
надія і любов;
б)слава і воля;
в) радість і щастя.
2. Кого у творі названо браттями?
а)Українців;
б) усіх слов’ян;
в) росіян.
3. Художній засіб фрази «усміхнеться воля» називається:
а)
епітетом;
б)метафорою;
в) алегорією.
4. «Згинуть наші вороженьки, як …»:
а)
згорять сірники;
б)роса на сонці;
в) сніг у сонячну погоду.
5. Яка річка згадується у пісні-гімні?
а)
Каяла;
б) Ока;
в)Дон.
6. За що необхідно боротися народу?
а)
За власне майно;
б)волю;
в) радість.
7. Яке море ще може «всміхнутися» борцям за Україну?
а)
Азовське;
б) Біле;
в)Чорне.
8. Що віддадуть оборонці рідної землі за свою свободу?
а)
Здоров’я і гроші;
б)душу і тіло;
в) розум і мудрість.
9. Слова гімну покладені на музику:
а)
М. Лисенком;
б) О. Білашем;
в)М. Вербицьким.
10. Пісні літературного походження, крім усного переймання, поширюються через рукописні збірники, що дійшли до нас:
а)з
XVIII;
б) XVII;
в) XX ст.
11. Текст національного гімну нашої держави, за основу якого взято вірш П. Чубинського «Ще не вмерла Україна», був затверджений Верховною Радою України:
а)
2000 р.;
б) 2001 р.;
в)2003 р.
12. Гімн — з грецької мови означає:
а)
«найголовніший твір»;
б)«урочиста пісня»;
в) «пафосна церемонія».
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Прокоментуйте особливості назви гімну. Особисті думки, спостереження обґрунтуйте.
2. З якою метою, на вашу думку, автор у творі звертається до братів? Відповідаючи, посилайтеся на текст твору.
3. Пісня на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Україна» написана:
а)
у 1939 р.;
б)1862 р.;
в) 1884 р.
Картка № 2
1. Чому, на ваш погляд, за радянських часів твір «Ще не вмерла Україна» був заборонений? Відповідь вмотивуйте.
2. Порівняйте гімн СРСР і України. Висновки упорядкуйте і обґрунтуйте.
3. Вперше пісню-гімн було прослухано:
а)
на засіданні Верховної Ради України;
б)у київській організації «Стара громада»;
в) по центральному телебаченню.
Картка № 3
1. Доведіть, що за жанром «Ще не вмерла Україна» — це гімн. Чому саме цю пісню було визначено українським гімном? Власні думки вмотивуйте.
2. Вмотивуйте, що твір «Ще не вмерла Україна» належить до громадянської лірики? У чому її пафосність?
3. «Ще не вмерла Україна» написана на мотив визвольного гімну:
а)
«Підведись, непохитний народе»;
б)«Сербія свободна»;
в) «Боротись — жити».
VI. Підсумок уроку
Пісні літературного походження — це так звані фольклоризова-ні твори, тобто ті, які настільки близькі за світоглядними позиціями і за поетикою до народної творчості, що пережили не одне «покоління на всіх просторах України і навіть поза її межами. Так сталося із славнозвісною піснею С. Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну», з глибоко ліричною піснею Л. Глібова «Стоїть гора високая». Чимало пісень на тексти Т. Шевченка, І. Франка, драматургів М. Старицького, М. Кропивницького стали народними піснями. Майже всі пісні з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» співають в народі, і далеко не всі знають, хто їхній автор. А й справді, хто? Хіба названі і неназвані поети не перебували під впливом традиційної народної пісенності, коли компонували свої твори? Іноді не можна навіть з упевненістю відділити «фольклоризовані пісні» від власне фольклорних. Адже балада «Ой не ходи, Грицю» відома всім як народна пісня, вона звучить і в одноіменній драмі М. Старицького, але знаходиться все більше підтверджень того, що авторкою балади була Марія Чурай.
Тематичний спектр та емоційна тональність пісень літературного походження дуже широкі, але більшість з них тяжіє до романсової лірики. Ця риса характерна і для частини творів, укладених як відомими, так і мало знаними авторами, що переважно воювали у загонах січових стрільців. Лейтмотивом такої пісенності є мобілізуючі маршові заклики до боротьби й звитяг, уславлення героїзму борців, туга за рідним краєм.
Авторськими за походженням були й патріотичні пісні, яким судилося піднестися до загальнонародних духовних надбань, набути значення гімнів.
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VIII. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять «Ще не вмерла Україна».
Урок № 7 Легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею. «Молитва» О. Кониського, «На долині туман» В. Діденка, українська література, 6 клас
Мета:продовжити роботу щодо ознайомлення учнів з особливостями та ідейним змістом літературних пісень; проаналізувати зв’язок народної легенди про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею, з «Молитвою» О. Кониського; проаналізувати народну пісню «На долині туман» В. Діденка; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, логічне мислення, вміння визначати і коментувати провідні мотиви, пояснювати роль символів у них; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани, поваги, любові до літературної пісні та її митців; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку:комбінований.
Обладнання:портрети О. Кониського, В. Діденка; тексти програмових творів, музичне супроводження до пісень, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 7 Легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею. «Молитва» О. Кониського, «На долині туман» В. Діденка, українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Літературна вікторина:
1. У перекладі з якої мови слово «гімн» означає «урочиста пісня»? (Грецької)
2. В якій країні «урочисті пісні» виконувалися вперше? (Давня Греція)
3. П. Чубинський родом із… (Київщини)
4. Автор слів гімну народився в родині… (Дворянина)
5. Вищу освіту П. Чубинський здобув у… (Петербурзькому університеті (юридичний факультет))
6. Вкажіть назву журналу, де вперше друкувався П. Чубинський… («Основа»)
7. Які експедиції очолював письменник? (Етнографічно-статистичні)
8. Мелодію до пісні-гімну дібрав… (М. Вербицький)
9. П. Чубинський був членом київської організації, що мала назву… («Стара громада»)
10. Яких художніх засобів (тропів) найбільше у творі «Ще не вмерла Україна»? (Метафор)
11. Скільки рядків має пісня-гімн? (Двадцять)
12. Назвіть сучасні літературні пісні та їх авторів. (М. Ткач «Марічка», «Ясени», М. Сингаївський «Чорнобривці», Ю. Рибчинський «Скрипка грає», Д. Павличко «Два кольори», «Явір і яворина», «Лелеченька», В. Івасюк «Червона рута», «Япіду в далекі гори», «Водограй»,…)
Примітка. Кожна правильна відповідь дорівнюється 1 балу.
III. Перевірка домашнього завдання
Опитування учнів напам’ять пісні-гімна П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Визначення найкращих виконавців.
IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Своїм походженням і суттю своєю пісня є мистецтвом загальнонародним; незалежно від того, авторська чи анонімна, вона орієнтована на масове сприйняття і задоволення. І. Франко.
1. Аналізування народної легенди про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею
1.1. Виразне читання твору за ролями.
1.2.Жанр:народна легенда.
Легенда(від латинського legend — те, що слід прочитати) — один із жанрів неказкової народної прози, народне передання про видатну подію чи вчинок якої-небудь людини, в основі якого диво, фантастичний образ або уявлення, яке сприймається оповідачем як достовірне. Водночас сюжет легенди базується на реальних або допустимих фактах; легендарний герой може мати свій праобраз у реальному житті, в історичній дійсності.
Особливості народної легенди:
1.3.Тема:зображення дівчини-України, яка звернулася по допомогу до Господа у зв’язку зі стражданнями, що терпить земля її від «пролитої крові й пожеж».
1.4.Ідея:уславлення Всевишнього, який надає допомогу всім, хто її потребує; возвеличення пісні як неоціненного дару.
1.5.Основна думка:серед всіляких скарбів, талантів, здібностей, обдаровань пісня є неоціненним даром.
1.6.Бесіда за змістом твору:
2. Опрацювання твору О. Кониського «Молитва»
2.1. Виразне читання твору.
2.2. Ознайомлення учнів із життям і творчістю О. Кониського (матеріал для вчителя).
ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
КОНИСЬКИЙ
(6 (18). 8.1836-29.11 (12.12.).1900)
Літературні псевдоніми — О. Верниволя, Ф. Горовенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин, О. Яковенко, К. Одовець, О. Преходовець та ін.
О. Конисьний — український письменник, публіцист, педагог, громадський діяч ліберального напряму.
Народився у с. Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської області) в сім’ї дворянина. Друкуватися почав у «Черниговськом листке» (1858). О. Кониський вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. У пресі опублікував ряд статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організував недільні школи. Як член київської міської ради домагався введення у школах української мови. О. Кониський налагоджував зв’язки з українськими діячами у Галичині. У зв’язку з переслідуванням царизмом українських діячів (1863), О. Кониський був висланий у Вологду, а потім — Тотьму. З 1865 р. жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. У 1872 р. повернувся до Київщини, де працював у «Киевском Телеграфе». О. Кониський був одним із фундаторів Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його в Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Літературну діяльність почав у 1858 р. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях обстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка» та ін. В оповіданнях О. Кониський порушує проблему соціального і національного гноблення України у царській Росії («Півнів празник», «Млин», «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора дума», «Старці», «За кригою»). Помер у Києві.
О. Кониський — автор ґрунтовної біографії Т. Шевченка, яка не втратила свого значення і нині: «Тарас Шевченко — Грушівський. Хроніка його життя», т. 1-2 (1818-1902). Для недільних шкіл Олександр Якович видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Перша граматика, або читання» (1863). Від кінця 1920-х р.р. твори О. Кониського в СРСР знаходились під забороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило О. Кониського до «націоналістів».
2.3. Історія виникнення твору «Молитва» та його призначення.
Ця пісня більш як півстоліття була забороненою, не виконувалася на концертах, не звучала по радіо. Коли вона народилася, точно не відомо. Слова належать Олександрові Кониському, музика — Миколі Лисенкові. У 90-х роках її знали в Галичині. У 1903-му, коли автор музики перебував у Львові, вона лунала на концертах. Пісня зазнала певного пе-реакцентування: написана для дітей, після зміни окремих слів набула загальнонародного звучання. Виконувалась у школах, на церковних святах, світських концертах, як духовний гімн — спочатку в західноукраїнських землях, а протягом 1917—1920 років — і в Наддніпрянській Україні. А згодом заборонена. Не увійшла до жодного з видань творів М. В. Лисенка. Текст і музика зливаються воєдино, творять органічну цілісність.
«Боже великий, єдиний» — одна з тих духовно-патріотичних пісень, що служили і служать високій меті національного відродження народу. Пісня широко знана в усіх країнах, де проживають українці, духовно об’єднує їх із батьківщиною.
2.4.Тема:звернення людей до єдиного Бога з молитвою про необхідність уберегти Україну і дати її народу волі, щастя і долі.
2.5.Ідея:возвеличення сили Бога, віра люду в його допомогу.
2.6.Основна думка:клопотання і звернення людей до Бога не тільки з власних інтересів, а й прагнення зберегти Україну, піклуватися і дбати про неї.
2.7.Жанр:молитва.
Молитва — це:
1) звернення віруючого до бога;
2) канонізований текст звернення.
2.8.Обговорення змісту твору за питаннями:
2.9.Художні особливості твору:
• звертання: «Боже…»;
• метафори: «Боже, освіти, просвіти, зрости, храни, зверни, дай»;
• епітет: «чиста любов»;
• повтори: «Боже, дай … многая … волю», «світло…», «Україну…»;
• риторичні оклики: «Ти на люд наш зверни!», «Дай доброго світла!», «І многая, многая літа!».
Творче завдання. Складіть речення зі словами, що повторюються — це і буде основний зміст «Молитви».
3. Аналізування пісні В. Діденка «На долині туман»
3.1. Виразне виконання пісні.
3.2. Стислі відомості про автора пісні.
ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
ДІДЕНКО
(03.02.1937-14.02.1990)
В. Діденко — український поет, народився у м. Гуляйполе Запорізької області.
У 1959 р. закінчив Київський університет. Друкувався з 1953. Автор збірок лірики «Зацвітай, калино» (1957), «Під зорями ясними» (1961), «Заповітна земля» (1965), «Дивосвіти любові» (1969), «Дзвенять конвалії» (1972), «Мережки сонця» (1976), «Вродливий день» (1979), «Червоний вітер» (1982), «Дзвінка фонетика» (1984), «Дивокрай» (1987), «Рання ластівка» (1988).
Мелодійність, образність, які йдуть від народної пісні — характерні риси віршів В. Діденка. Писав він і для дітей (збірки «Степовичка», 1965; «Берізка», 1975). Деякі вірші покладено на музику (популярні пісні — «На долині туман», «Полем іду я» композитора Б. Буєвського). Окремі твори В. Діденка перекладено російською, латинською, угорською мовами.
Похований видатний митець у Києві.
3.3. Зі статті-спогаду Миколи Сома (додатковий матеріал для вчителя про В. Діденка).
У Спілці письменників України і досі говорять, що про Василя Діденка не можна писати серйозно. Ой шановні мої побритими! Ви ще не знаєте Діденка, бо й себе іще не вивчили достоту. Навіть ні сном ні духом не можете знати того, що я думаю про вас — часто смішних і незбагне-них у вічних пошуках вірної Музи і незрадливої слави.
Нас багато, а він був один. Він був настільки один, що навіки залишиться ось таким:
3.4.Тема:змалювання вранішньої літньої пори, коли туман огорнув долину.
3.5.Ідея:уславлення краси природи та дівочої краси, якими захоплюється ліричний герой.
3.6.Основна думка:туман, який вранці «упав», а потім «розтав» надав можливість побачити двох закоханих — дівча і ліричного героя.
3.7.Жанр:пейзажна лірика.
3.8.Обговорення змісту твору за питаннями:
3.9.Художні особливості твору:
• повтори: «На долині туман», «Мак червоніє в росі», «По стежині дівча», «Тепле літо в очах», «Білі ніжки в росі», «Попід гору дівча», «Мак червоний в село», «За дівчам тим і я», «Бо в долині туман»;
• метафори: «туман упав», «літо .. цвіло», «туман розтав»;
• епітети: «тепле літо», «білі ніжки».
VI. Закріплення вивченого матеріалу
1. Розв’язування тестових завдань
Легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею.
1. Яких дітей світу Господь Бог не наділив талантами?
а)
Німецьких;
б)турецьких;
в) російських.
2. Французи отримали від Всевишнього:
а)елегантність
і красу;
б) любов до господарювання;
в) дисципліну і порядок.
3. Від чого плакала дівчина-Україна, стоячи в куточку?
а)
Бо заздрила іншим дітям різних народів, які отримали різні таланти від Бога;
б)від страждань, що були на землі українській;
в) хотіла бути відомою на цілий світ.
4. Як сприйняв Господь Бог горе дівчини?
а)Вирішив
допомогти їй;
б) висловив незадоволення;
в) був байдужим до сліз дівчини, бо не любив плаксивих.
5. Яким даром наділив Господь дівчину, обіцяючи її прославити на цілий світ?
а)
Зробив доброю чаклункою;
б)дав пісню;
в) навчив господарським справам.
«Молитва»
1. Слова твору О. Кониського було оформлені в музичному супроводженні:
а)
Л. Лепким;
б) М. Вербицьким;
в)М. Лисенком.
2. Як у творі названо Бога?
а)
Могутнім і справедливим;
б) всесильним і вимогливим;
в)великим і єдиним.
3. З яким проханням звертаються люди до Бога?
а)
Допомогти ближньому;
б) покарати винного;
в)зберегти Україну.
4. Кого необхідно просвітити Богу?
а)
Простий безграмотний люд;
б)дітей;
в) хто бажає цього.
«На долині туман»
1. Що діється з туманом наприкінці твору?
а)Розтав;
б) знову його можна було побачити;
в) став густішим.
2. Туман на долині скупав:
а)
білі ніжки дівчинки;
б) зелену травицю;
в)мак червоний.
3. Як рухалося дівча?
а)
Навпростець через поле;
б) уздовж річки;
в)по стежині попід горою.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Чому, на думку Господа Бога, пісня — неоціненний дар («Легенда про дівчину-Україну…»)?
2. У молитві до Бога люди просять зберегти Україну (О. Кониський «Молитва»). Від кого, від чого? Обґрунтуйте особисту думку.
3. Крокуючи до села, дівчина несла (П. Діденко «На долині туман»):
а)
пиріжки для бабусі;
б)мак червоний;
в) білу лілею.
Картка № 2
1. Як на вашу думку, чому все-таки люди сподіваються на допомогу Бога, вірять у нього і моляться йому (О. Кониський «Молитва»)?
2. У чому, на ваш погляд, О. Кониський у творі «Молитва» вбачає щастя народу? А що ви розумієте під словом «щастя»? Порівняйте власну думку і думку автора.
3. Як сприйняла дівчина-Україна дарунок Бога («Легенда про дівчину-Україну…»)?
а)
Залишилася незадоволеною;
б) попросила іншого;
в)міцно притиснула його до серця і вклонилася.
Картка № 3
1. Прокоментуйте, що мав на увазі О. Кониський у творі «Молитва», зазначаючи наступне: «В чистій любові до краю ти нас, Боже, зростив». Власні думки обґрунтуйте.
2. Вмотивуйте, чим пояснити те, що люд вболіває не за власну долю, а за Україну загалом, звертаючись до Бога (О. Кониський «Молитва»)?
3. «Молитва» О. Кониського закінчується зверненням люду до Бога, щоб той дав їм:
а)
«многая лета»;
б) «ласки й щедрості»;
в)«доброго світа».
Картка № 4
1. Як, на ваш погляд, опис зовнішності дівчини-України характеризує її внутрішній стан? Чому Бог віддав саме їй найцінніший дар, а не будь-кому іншому («Легенда про дівчину-Україну…»)? Відповідь вмотивуйте.
2. В якому стані перебувають люди, якщо вони моляться і у своїй молитві повсякчас звертаються до Бога (О. Кониський «Молитва»)? Власні міркування доведіть, посилаючись на зміст твору.
3. Дівчина на голові мала віночок із («Легенда про дівчину-Україну…»):
а)
духмяних волошок;
б) квітчастого барвінку;
в)червоної калини.
VII. Підсумок уроку
VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності
ІХ. Домашнє завдання
Вивчити твір О. Кониського «Молитва», добрати матеріал про січових стрільців.
Урок № 8 Стрілецькі пісні. «Ой у лузі червона калина похилилася» С. Чарнецького і Г. Труха, «Гей, видно село» Л. Лепкого, українська література, 6 клас
Мета:проінформувати учнів про січових стрільців, вивчити особливості стрілецьких пісень; вміти пояснювати їхні символи, відрізняти стрілецькі пісні від інших видів пісень; визначити провідний мотив програмових творів, їхній ідейно-художній зміст; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять, увагу, спостережливість; робити власні висновки, узагальнення; навчити виразного читання; формувати кругозір, світогляд; виховувати повагу, пошану до стрілецьких пісень, їх авторів, історичного минулого рідного краю; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку:засвоєння нових знань.
Обладнання:портрети С. Чарнецького і Л. Лепкого, пісні у музичному супроводженні, дидактичний матеріал.
ХІД УРОКУ № 8 Стрілецькі пісні. «Ой у лузі червона калина похилилася» С. Чарнецького і Г. Труха, «Гей, видно село» Л. Лепкого, українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями:
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
В піснях і труд, і
даль походу, і жаль, і усміх, і любов, і гнів великого народу, і за народ пролита
кров.
М. Рильський
1. Особливості виникнення стрілецьких пісень
Ці пісні були створені та побутували серед бійців загонів УСС (Українські січові стрільці) у час національно-визвольної боротьби українського народу (1915—1920).
На початку Першої світової війни (серпень 1914 р.) у Галичині національно свідомі юнаки та дівчата у складі австрійської армії вирішили добровільно організувати військо УСС, щоб зі зброєю в руках вибороти всій Україні незалежність. Це були справжні лицарі честі та людської гідності. В тій кривавій боротьбі українських молодих патріотів «наче відновилася княжа і козацька боротьба за волю рідного народу і краю» (як сказав про неї історик А. Лотоцький), хоч і не закінчилася вона перемогою, але лишила яскраву і героїчну сторінку в нашій історії. Серед стрільців було багато людей інтелігентних, освічених. Вони писали натхненні вірші, що відразу ставали популярними піснями, які надавали сміливості в боях і підтримували під час коротких годин відпочинку, коли особливо гарно мріялося і вірилося в щасливе майбуття.
Пісні січових стрільців— різновид українських народних козацьких пісень патріотичного звучання, виникнення і розвиток яких пов’язані з історією січового стрілецтва. За жанровими ознаками і системою образів вони майже ідентичні козацьким пісням. Відмінність зумовили лише часові межі появи цих творів. Відстань між ними — понад три століття, що внесло певні зміни і в тематику, і в ідейні мотиви, і в мелодику пісень.
Зародилися пісні січових стрільців, як вже зазначалося вище, ще напередодні Першої світової війни, коли створювались перші січові організації в Галичині. Спочатку вони ставили перед собою просвітницько-пропагандистські цілі — вивчали і поширювали досвід життя демократичної держави Запорізька Січ (звідси й назва «січові стрільці»). Молоді гуртківці засвоювали побут запорозьких козаків, умови їхніх військових походів, культуру. Стрільці співали козацькі пісні, прилаштовували їх до своїх умов. Наприклад, пісню «Їхав козак на війноньку» співали як «Їхав стрілець на війноньку», дещо змінюючи текст твору. Це був регіональний варіант української народної пісні. Згодом з’явилися власні оригінальні слова і мелодії, що й започаткувало новий жанровий різновид фольклорної творчості.
Особливо плідно почали працювати стрільці, коли війна втягнула їх у свою орбіту. Створювались мистецькі гуртки в польових умовах, які називали себе Пресовою квартирою. До неї входили літератори, композитори, музиканти. Вони видавали газети, журнали, влаштовували виставки, співали пісні. У цій творчій атмосфері в перерві між боями було створено чимало пісенних творів — справжніх шедеврів народної творчості.
Тематично пісні січових стрільців можна розділити на соціально-побутові, героїко-патріотичні та жартівливі. За мелодикою — на ліричні та маршові пісні. У соціально-побутових піснях розповідається про нелегку долю січових стрільців, висловлюється туга за рідним краєм, за батьками, родиною. Твори героїко-патріотичного характеру пройняті ідеєю боротьби за незалежну Україну, вірою в неодмінну перемогу хоч би ціною власного життя. Жартівливі пісні покликані привнести розвагу в нелегке стрілецьке буття, зняти психологічне напруження.
Стрілецькі пісні створювалися оперативно, їхній зміст і тональність часто залежали від характеру розвитку конкретних подій та настрою творців слів і музики. Коли Галицька армія змушена була відступити на територію Східної України для з’єднання з військом Петлюри, покидаючи рідний край, стрільці співали пісню, щойно написану їхнім однополчанином:
Ой та зажурились
Стрільці січовії,
Як Збруч-річку переходили,
Що стільки народу
Впало за свободу,
Встояти не було сили.
Стрілецькі пісні, створені в останнє століття, значно поповнили фонд народних пісень. Вони змістовні, мелодійні, досконалі за ритмікою, їх із великим задоволенням співає сучасна молодь. Тепер іде процес реанімації та реставрації призабутих чи заборонених тоталітарним режимом пісень січових стрільців. Вони збагатять духовну скарбницю нашого народу.
2. Опрацювання пісні С. Чарнецького «Ой у лузі червона калина похилилася»
2.1. Виразне читання поезії.
2.2. Стисле ознайомлення учнів із життям і творчістю С. Чарнецького (матеріал для вчителя).
СТЕПАН МИКОЛАЙОВИЧ ЧАРНЕЦЬКИЙ
(21.01.1881-02.10.1944)
С. Чарнецький — український поет і театральний діяч. Як явище суспільно-художнє, Степан Чарнецький сформувався на ґрунті культурного життя Галичини початку ХХ століття. Темами, мотивами, настроями й образами його поезії співзвучні з творчістю інших учасників літературної групи «Молода муза», до якої належав поет.
Народився в селі Шмальківцях (тепер Чортківського району Тернопільської області). Селянський син, тринадцята дитина в родині (батько помер ще до його народження), Степан учився у гімназії, звідки був відрахований за зневажливе ставлення до релігії, навчався у реальній школі, політехнічному інституті. Працював інженером-мостобудів-ником. З 1913 р. — режисер і художній керівник українського театру у Львові. Деякий час працював пресі (газети «Українське слово», «Діло»). З 1939 р. — науковий співробітник бібліотеки АН УРСР у Львові. У збірках поезій «В годині сумерку» (1908), «В годині задуми» (1917), «Сумні ідеї» (1920) показав трагічну долю галицького селянина, солдата австрійської армії, відбив дух боротьби прогресивних сил проти реакції.
Частина поезій С. Чарнецького пройнята декадентськими мотивами. У 1921 р. вийшла збірка фейлетонів і новел Степана Миколайовича «Дикий виноград», які друкувалися під псевдонімом Тіберій Горобець. Чарнецький — автор «Нарису історії українського театру в Галичині» (1934), що досі не втратив своєї наукової вартості.
У житті не раз доводилося йому скрутно. «Всі дивуються, як він живе і чим живе. Та ніхто не чув ніколи, щоб він жалувався на важкі умови існування… Є в що вдягнутися — добре, нема — обійдеться», — писав про нього П. Карманський.
Щоправда, далеко не вся поетична спадщина його зібрана, вона розсипана по газетах та журналах і ще чекає свого дослідника. Виступав С. Чарнецький також із новелами та фейлетонами, театральними рецензіями, перекладами віршів, п’єс і лібретто опер для театру з німецької та польської на українську мову та з української на польську. Зокрема, сучасники відзначали його майстерний польський переклад вірша І. Франка «Як почуєш вночі…».
Помер С. Чарнецький 2 жовтня 1944 року у Львові.
2.3.Тема:зображення суму України за синами-українцями, які потерпають у неволі в московських кайданах; битва січовиків із ворогом за визволення полонених.
2.4.Ідея:уславлення мужності, відваги січових стрільців — оборонців України.
2.5.Основна думка:єдність, мужність, волелюбність, вміння захищати рідний край, прийти на допомогу браттям, які перебувають у небезпеці — ось основні риси січових стрільців-захисників.
2.6.Обговорення змісту твору за питаннями:
2.7.Художні особливості поезії:
• повторення:
«А
ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо»;
• метафора: «Україна зажурилася»;
• звертання: « червона калино», «славна Україно»;
• епітети: «кривий тан», «московські кайдани», «золотистий лан», «буйнесенький вітер»;
• риторичні оклики:
«А
ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!»;
«То прославить по всій Україні січових стрільців!».
3. Аналізування поезії Л. Лепкого «Гей, видно село»
3.1. Виразне читання твору.
3.2. Ознайомлення школярів із життям і творчістю Л. Лепкого (матеріал для вчителя)
ЛЕВКО
СИЛЬВЕСТРОВИЧ ЛЕПКИЙ
(07.12.1888-28.10.1971)
Левко Лепкий (псевдоніми — Зиз, Зазик, Льоньо, Леле, Оровець) народився 07.12.1888 року в селі Поручик Бережанського повіту, тепер с. Бище Бережанського району Тернопільської області — український письменник, видавець, композитор у США. Його брат — Богдан Лепкий. Левко Сильвестрович закінчив Бережанську гімназію, а потім з 1909 по 1914 рр. навчався у Краківському університеті. Учасник Першої світової війни. У 1940 р. виїхав до Кракова, а з 1944 р. — до США. Один із організаторів та командир кавалерії Українських січових стрільців. Належав до літературного об’єднання «Богема» та Товариства письменників і журналістів імені І. Франка у Львові. Був директором видавництва «Червона калина», редактором сатирично-гумористичних журналів «Будян», «Зиз». Друкувався в журналах «Шляхи», «Нові шляхи», «Календарі Червоної калини» та інших. Окремі вірші Левка Лепкого опубліковано в антології «Струни» (1922). Автор п’єси для дітей «Сон Івасика» (1922 р., з нотним додатком). Один із видавців пісенника «Великий співаник «Червоної Калини» (1937). Упорядник пісенника «140 пісень з нотами» (1940, містить святкові, козацькі, стрілецькі, побутові, любовні та лемківські пісні, коломийки, гагілки, веснянки). Один із засновників першого на західноукраїнських землях літературно-мистецького театру «Співомовки» і лялькового театру сатири і гумору «Вертеп наших днів» (обидва у Львові). Написав пісню «Журавлі» (слова Б. Лепкого; відома також під назвою «Чуєш, брате мій?») та пісні на власні вірші «Ой видно село..», «Маєва нічка», «Бо війна війною», що стали народними. Редакцією журналу «Тернопіль» 1992 р. встановлено літературно-мистецьку премію імені братів Богдана і Левка Лепких.
Помер Лепкий Левко Сильвестрович 28.10.1971 р. у місті Трентон, США.
3.3.Тема:зображення походу війська січових стрільців, які «йдуть за Вкраїну воювати», та звернення січовиків із запрошенням до селянських хлопців залучитися до них, щоб «славу мати..».
3.4.Ідея:возвеличення мужності, завзятості, віри січових стрільців у своїй справі — захистити рідний край від ворогів.
3.5.Основна думка:вірність благородній справі, прагнення боротися за Вкраїну, залучаючи до цього все більше народних мас, за її щасливе майбутнє, — ось головна мета січовиків — оборонців рідної землі.
3.6.Обговорення змісту поезії за питаннями:
3.7.Дослідницьке завдання:
3.8. Художні особливості пісні.
• повторення:
«Гей,
видно село, широке село під горою…»;
«Хлопці ж бо то хлопці, як соколи!»;
«Ха-ха, ха-ха, ха, ха, ха, ха, ха, ха, гей!»;
«Дівчино, рибчино, чорнобривко моя»;
«Вийди, вийди, вийди, вийди, вийди чим скоріш до вікна»;
• звертання: «Дівчино, рибчино,…»;
• порівняння: «Хлопці…, як соколи»;
• риторичні оклики:
«Хлопці
ж бо то, хлопці…!»;
«Ха-ха …, гей!»;
«Хто має охоту, хай іде за нами!»;
«Ми йдем за Вкраїну воювати!».
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Розв’язування тестових завдань
«Ой у лузі червона калина похилилася»
1. Україна зажурилася:
а)
бо нічим прожити;
б)за ув’язненими українцями у московських кайданах;
в) за січовиками, що померли в боротьбі з москалями.
2. Калина має білий цвіт, а Україна:
а)
багато золотих ланів;
б)добрий рід;
в) чарівну вроду.
3. Як названо битву українців з москалями?
а)
Жорстокою;
б)кривавою;
в) смертельною.
4. «Гей, у полі … золотистий лан…….
а)
жита;
б) вівса;
в)пшениці.
5. Буйний вітер «повіє з широких степів»:
а)
і відразу зміняться погодні умови;
б)прославить по всій Україні січових стрільців;
в) розгоне темні хмари на небі.
6. Що будуть зберігати нащадки України?
а)Стрілецьку
славу;
б) білий цвіт калини;
в) калину, щоб вона не хилилася.
«Гей, видно село»
1. Село, про яке згадується у творі, знаходиться:
а)під
горою;
б) неподалік від річки з греблею;
в) за смерковим лісом.
2. По селу йдуть:
а)
селяни на панщину жито збирати;
б) дівчата й хлопці, співаючи;
в)січовії стрільці до бою.
3. Хлопці-січовики порівнюються:
а)
з янголами;
б)соколами;
в) козаками.
4. З яким проханням звертаються січовики до дівчини?
а)
Напоїти їх холодною водою;
б)подивитися у вікно;
в) заспівати веселу пісню.
5. Кого січові стрільці запрошують іти з ними?
а)
Красивих і веселих дівчат;
б)усіх бажаючих отримати славу;
в) сильних і мужніх чоловіків.
6. Січовики йдуть:
а)
ниву обробляти;
б)за Вкраїну воювати;
в) бранців із турецької неволі визволяти.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Вмотивуйте, чому січові стрільці, захищаючи рідний край, народ, не жаліли свого здоров’я і навіть життя. Обґрунтуйте власну думку, посилаючись на зміст твору С. Чарнецького «Ой у лузі червона калина похилилася».
2. Чому і для чого ми повинні пам’ятати історію рідного краю і тих, хто її творив? Доведіть це на прикладі пісні С. Чарнецького «Ой у лузі червона калина похилилася».
3. У творі Л. Лепкого «Гей, видно село» дівчину січові стрільці з любов’ю називають :
а)
ластівочкою;
б)рибчиною;
в) голубонькою.
Картка № 2
1. Чому, на вашу думку, твір Л. Лепкого «Гей, видно село» вважають літературною піснею?
2. З якою метою, на ваш погляд, С. Чарнецький написав пісню «Ой у лузі червона калина похилилася»? Чи тільки для уславлення січових стрільців? Власні міркування обґрунтуйте.
3. Кого називає С. Чарнецький у творі «Ой у лузі червона калини похилилася» займенником «ми»?
а)
Слов’ян;
б) українців;
в)січових стрільців.
Картка № 3
1. Порівняйте поезію С. Чарнецького «Ой у лузі червона калина похилилася» з твором Л. Лепкого «Гей, видно село», звертаючи увагу на ідейний зміст героїв твору, історичну значимість. Власні спостереження узагальніть.
2. Чи тільки заради слави січовики йдуть воювати за Вкраїну (Л. Лепкий «Гей, видно село»)? Свою думку обґрунтуйте.
3. Стрільці українські намагаються Україну (С. Чарнецький «Ой у лузі червона калина похилилася»):
а)
зробити багатою;
б)розвеселити і возвеличити;
в) уквітчати калиновим цвітом.
VI. Підсумок уроку
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності
VIII. Домашнє завдання
Виконати дослідницьке завдання (дивись зміст уроку п. 3.7.), підготуватися до написання твору про пісню.
Урок № 9 РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ. ПИСЬМОВА ТВОРЧА РОБОТА ПРО РОЛЬ І МІСЦЕ ПІСНІ В ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ, українська література, 6 клас
Мета:систематизувати та узагальнити знання учнів про народну пісню, її різновиди і призначення; вміти грамотно висловлювати власну думку, наводячи переконливі докази з творів усної народної творчості; розвивати творчі здібності учнів, їх логічне мислення; пам’ять, вміння послідовно викладати свої думки, робити висновки, відповідні обґрунтування; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до народної творчості, культури рідного краю, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку:розвиток зв’язного мовлення.
Обладнання:тексти народних пісень, малюнки учнів до пісенної творчості.
ХІД УРОКУ № 9 РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ. ПИСЬМОВА ТВОРЧА РОБОТА ПРО РОЛЬ І МІСЦЕ ПІСНІ В ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ, українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями:
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Опрацювання змісту теми уроку
У жодній країні дерево народної поезії не вродило таких величавих плодів, ніде душа народу не виявлялася у піснях так живо й правдиво, як в українців… Німецький письменник, перекладач, філолог Фрідріх Боденштендт.
1. Вступне слово
Отже, ми з вами закінчили вивчення народних пісень, обрядів, дізналися про їх значимість у житті людини.
Сьогодні ви спробуєте виявити власні здібності під час написання твору. Виконуючи цю роботу, необхідно дотримуватися наступних вимог:
2. Виконання завдань
2.1. Закінчити висловлювання:
• Пісня для народу…
• Якщо не було б пісні, то…
• Пісня мене вражає…
• Народні пісні для України — все і…
• Українська пісня в світі має…
2.2. До слова «пісня» дібрати відповідні характеристики з різних частин мови. (Пісня — життя, шедевр, настрій, почуття…; дзвінка, милозвучна, вражаюча, чудова…;лунає, дзвенить, чується…)
2.3. Скласти міні-діалог на тему «Пісенний діамант».
3. Наступний перелік тем для написання письмової роботи про роль і місце пісні в житті українців
• Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине, от де, люде, наша слава, слава України.
• Пісня — душа українського народу.
• Пісня в моєму житті.
4. Виконання письмової роботи про роль і місце пісні у житті українців
Орієнтовний зразок твору
Народна пісня — це жива, яскрава, сповнена барв істини народна історія, яка розкриває життя народу. Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень…
Україна дзвенить
піснями.
М. Гоголь
Пісня така ж давня, як
і мова.
О. Потебня
Пісня іде поруч з людиною все життя. З піснею працюють, відпочивають, проводжають в армію… З нею ми нерозривно пов’язані від народження і до самої смерті.
Кажуть, що пісні складає сам народ, та створюють їх і його талановиті сини та доньки.
Пісня! В ній найповніше виявилась душа народу. Народна пісня! Кого тільки ти не чарувала своєю неповторною красою. Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свої чари, свою нев’янучу молодість.
У давні часи співалися трудові пісні, що виконувались у процесі праці, зокрема під час польових робіт; родинні, звичаєві, весняні, жниварські пісні, колядки і щедрівки.
Сьогодні, в час національного піднесення, відроджуються традиції, відроджується і народна пісня. З піснею народ жив, працював, любив, творив, з нею йшов і в інше життя, бо народна пісня — це вираження духовних цінностей людей.
Доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. Багато з них переслідувалися, їх забороняли. Але ж ті пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження. Так було, наприклад, з гімном П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Влада суворо забороняла цей гімн, але вбити його не змогла. Сьогодні гімн «Ще не вмерла Україна» став державним гімном незалежної України.
Багато пісень присвятив народ різним святам: колядки та щедрівки, веснянки та петрівки. У них люди оспівують прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору урожаю, висловлюють думки про краще життя, про веселу працю, сподівання на допомогу сил природи.
Народ не забув і своїх найменших слухачів — діток. Усім нам у ранньому дитинстві мами, бабусі співали лагідні, спокійні і дуже цікаві колискові пісні. Коли маля чує голос найріднішої у світі людини — мами, воно заспокоюється, солодко позіхає і засинає:
Ой, спи, дитя, до
обіда,
Покіль мати з міста прийде
Да принесе три квіточки:
Ой первую зросливою,
А другую сонливую,
А третю щасливую…
З ніжними, ласкавими словами передається дитині материнська любов, теплота материнського серця, духовна чистота і святість.
У всі часи пісня на Україні була і є частиною людського життя, невичерпним джерелом наснаги. А як бадьоро і дзвінко зазвучала стрілецька пісня:
Гей, там ідуть наші
січовії стрільці до бою:
Попереду ідуть старші отамани,
Хто має охоту, хай іде з нами
або:
Як повіє буйнесенький
вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців!
А ми тую стрілецьку славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселемо!
Нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя. Коли людина співає, вона не може робити злочин чи щось бридке. Так нехай же лунає зажди пісня, щира українська пісня, нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність.
Українська пісня — це втілення духовної величі нашого народу, який зберіг своє Слово і йде з ним у майбутнє. Саме народна пісня відроджує в душах наших земляків любов до рідного слова й рідної землі.
V. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VI. Домашнє завдання
Закінчити написання творчої роботи, знати ідейно-художній зміст твору М. Вороного «Євшан-зілля».
Урок № 10 М. Вороний «Євшан-зілля», українська література, 6 клас
Мета:стисло ознайомити учнів із життєвим шляхом М. Вороного, опрацювати зміст твору «Євшан-зілля», визначити його головну думку; охарактеризувати образ юнака-полов-ця; співвіднести давноминулі події, описані в поемі, з сучасністю; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; робити висновки та узагальнення; вміння виразно і вдумливо читати твір; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості М. Вороного, української класики; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці, пошану до рідного народу, країни.
Тип уроку:засвоєння нових знань.
Обладнання:портрети М. Вороного, бібліотечка творів письменника, історичні матеріали про Україну княжої доби; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 10 М. Вороний «Євшан-зілля», українська література, 6 клас
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями:
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
Краще в ріднім краї
милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!
М. Вороний
1. Життєва доля М. Вороного (матеріал для вчителя)
МИКОЛА КІНДРАТОВИЧ ВОРОНИЙ
(1871-1938)
Немає, мабуть, дитини, котра б не знала прекрасного вірша «Сніжинки», який написав для маленьких Микола Кіндратович Вороний. У його поетичному доробку є багато інших чудових творів, які, на жаль, ще найменшим читачам не відомі. Річ у тім, що М. Вороний довгий час був пасербом і рідному краї, його ім’я тричі викреслювалось з історії української культури.
Народився поет на Катеринославщині. Через півроку після народження хлопчика сім’я переїжджає на Слобожанщину, де на околицях Харкова в напівсільському-напівміському оточенні пройшло його дитинство. Національний дух у родині підтримував не батько, а дід Павло Денисович, старезний і міцний дідуган, який, доживши до сторічного віку, розмовляв виключно українською мовою. І це після двадцятип’ятирічної служби в уланському полку, де він так і не зрусифікувався! Йому навіть прізвисько дали Улан, а всю його сім’ю по-вуличному називали Уланенками. Взагалі в характері майбутнього поета водночас поєднувались бунтівлива вдача і тверда розважливість. Причини очевидні: його прапрадід по батькові був гайдамакою, а прапрадід по матері П. Колачинський був ректором Києво-Могилянської академії. Від матері разом із піснями й казками засвоїв він і першу науку, яку потім продовжував у гімназії і школах Харкова й Ростова-на-Дону. У дитинстві Микола захоплювався творами Ф. Купера, Ж. Верна і, звичайно, «Кобзарем» Т. Шевченка, з якого багато поезій знав напам’ять. У Ростові-на-Дону Вороний разом з іншими гімназистами організував гурток «Українська громада», через що зазнав переслідувань з боку уряду. Йому було заборонено вступати до університету й проживати в столиці та університетських містах. Юнак змушений був виїхати за кордон. Він якийсь час живе в Австрії і навчається у Віденському університеті. З часом переїжджає до Львова і стає студентом Львівського університету. На перехрестях поетової долі зустрічалися М. Коцюбинський, Леся Українка, М. Лисенко, П. Тичина (Павло Григорович вважав себе учнем Вороного), М. Рильський. Та колосальний вплив на письменника мав І. Франко, якого він вважав велетнем думки.
М. Вороний відомий не лише як поет, а й як літературний і театральний критик, історик, публіцист, актор (працював у трупах Кропивницького й Саксаганського), режисер, знавець музики й живопису, перекладач (зробив найкращі переклади українською мовою «Інтернаціоналу», «Марсельєзи», «Варшав’янки»). Після Жовтневої революції він, як і багато інших представників творчої інтелігенції, виїхав до Польщі, де прожив шість років. Повернувшись знову на Україну, Вороний активно включається у творче життя.
У 1928 році громадськість Києва широко відзначила тридцятип’яти-річчя його письменницької діяльності. Та вже насувалася грізна хвиля тридцятих років з масовими винищеннями усього мислячого, тим паче українського. Поет був зарахований до націоналістів, білоемігрантів і, як наслідок, — виправно-трудові табори, які після трьох років були замінені засланням у Казахстан.
Щоб якось полегшити несправедливий вирок батькові, з Москви до Києва спеціально приїхав його син Марко, відомий на той час дитячий поет (теплі стосунки з сином скрашували невлаштоване сімейне життя Миколи Кіндратовича, бо з дружиною він був розлучений). Не відав тоді Марко, що допомога батькові коштуватиме йому дуже дорого. Після арешту батька було заарештовано й сина. Більше року сидів Марко в одиночній камері без суду й слідства, а потім був засуджений до семи років виправно-трудових таборів. Його заслали у далеке місто Кем, що навпроти Соловецьких островів, звідки він уже не повернувся.
Подібна доля чекала й батька. У М. Вороного навіть немає точної дати смерті. Після 1937 року слід його загубився. В одній біографічній довідці зазначається, що він помер 24 квітня 1940 року в селищі міського типу Новоукраїнка на Кіровоградщині від атеросклерозу мозку. В іншій ідеться про те, що помер поет в 1942 році в окупованій фашистами Воронезькій області. І лише недавно дослідникам творчості Вороного вдалося з’ясувати істину. В управлінні КДБ Кіровоградської області знайдено документ, який складається усього з тринадцяти рядків із вказаною датою — 29 квітня 1938 року. Виявляється, не було у Миколи Кіндратовича тихої старості, атеросклерозу, а був другий, досі не відомий арешт і вирок — розстріл. Виконання вироків не затримували більш як на 2—3 тижні…
2. Робота над ідейно-художнім змістом твору М. К. Вороного «Євшан-зілля»
2.1. Виразне вибіркове читання твору.
2.2.Історія написання «Євшан-зілля».
Доля України, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан-зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку М. Вороний дізнався з Іпатського літопису.
Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить нас у часи існування Київської Русі, під час князювання Володимира Мономаха.
2.3.Тема:зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина , який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за допомогою євшан-зілля.
2.4.Ідея:возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.
2.5.Основна думка:
1) щастя можна знайти тільки на рідній землі;
2) «…хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають».
2.6.Композиція.
• Експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. Критика тих, хто край свій рідний «…зацурали, занедбали…».
• Зав’язка: ханський син потрапив з ясиром до князя Володимира; бажання половецького хана за допомогою гудця повернути єдину дитину на Батьківщину.
• Кульмінація: хлопець згадав рідний край за допомогою євшан-зілля.
• Розв’язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому.
2.7.Стислий зміст твору.
Горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька.
Йдеться в поемі про взятого в полон сина половецького хана, якого, хоч він і був у неволі, оточили розкошами, і він став забувати рідний степ, бо вже звик до чужини. Хан страждає від розлуки з сином, і тоді він посилає старого віщуна, щоб той повернув додому юнака. Але це доручення виявилося дуже складним. Бо на юнака не подіяли ні розповіді про батькові сльози, ні половецькі пісні: «…де пустка замість серця, порятунку вже не буде!» Тоді посланець дав понюхати зав’язане у вузлику зілля, привезене з батьківщини. Сталося диво: перед очима хлопця постав рідний степ — «широкий, пишнобарвний і квітчастий».
2.8.Жанр:ліро-епічний твір, поема.
2.9.Теорія літератури.
• Ліро-епічний твір — твір, що поєднує в собі ознаки лірики й епосу. Такі твори мають розгорнутий сюжет (від епосу), написані у формі віршів, з великою кількістю виражених почуттів (від лірики): дума, поема, байка, балада.
• Поема (роблю, творю) — ліро-епічний оповідний твір, у якому змальовується характер, визначні події в житті людей; зображення подій супроводжується авторськими ліричними відступами і роздумами; великий віршований твір з оповідним чи ліричним сюжетом.
2.10.Обговорення змісту поеми за питаннями:
• За що ми любимо рідний край?
• Яке значення має епіграф і вступ до твору?
• Про які часи говориться у поемі? Доведіть це, посилаючись на текст твору.
• Що свідчить про ставлення князя до хлопця?
• Чому хлопець забув рідний край? Чи можна його за це осудити?
• Опишіть внутрішній стан половецького хана під час втрати сина. (Зажурився, засмутився… Вдень не їсть, а серед ночі Плаче, бідний, та зітхає, Сну не знають його очі)
• Прокоментуйте, як зрозуміти наступні слова з твору: «…мов кров’ю з його (хана) серця слово точиться по слову…»
• Як твір пов’язаний з усною народною творчістю?
• У чому була важливість наказу хана гудцеві? Що про це сказано у творі? Прочитайте.
• За яких умов хлопець прийняв гудця?
• Розкажіть, як гудець грав та співав хлопцеві, нагадуючи йому про культуру рідного краю.
• Поясніть, чому твір має таку назву? Власні думки обґрунтуйте.
• Чого вчить нас цей твір?
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Розв’язування тестових завдань
1. Назва твору М. Вороного «Євшан-зілля» вважається:
а)символічною;
б) історичною;
в) фантастичною.
2. Як потрапив на Руську землю половецький син (М. Вороний «Євшан-зілля»)?
а)
Під час пошуків друзів;
б)був полонений князем;
в) плаваючи у човні, був схоплений вартовими.
3. В якому місті перебував ханський син, потрапивши у полон?
а)
Новгороді;
б)Києві;
в) Москві.
4. Через що князь вирішив залишити хлопця при собі?
а)Зважив
на вроду ханського сина;
б) любив малих дітей;
в) намагався довести власну доброту і повагу до половецького хана.
5. Як сприйняв хан звістку, що його дитина знаходиться на землі Руській?
а)Плакав,
не спав і не їв;
б) дуже тяжко захворів;
в) вирішив позбавити себе життя.
6. Кого просить хан піти «у землю Руську» на пошуки сина?
а)
Дипломата;
б) старця;
в)гудця.
7. Що допомогло юнаку згадати про рідні половецькі степи?
а)
Пісня половецька;
б) умови хана;
в)відчуття пахощів євшан-зілля.
8. Кого згадував юнак у творі М. Вороного «Євшан-зілля» після того, як він понюхав степову рослину?
а)
Матір;
б)батька;
в) братів.
9. Висловлення з твору «…рідний степ — широкий, вільний» вважається наступним художнім засобом:
а)
метафорою;
б) алегорією;
в)епітетом.
10. Наприкінці твору М. Вороний звертається до:
а)
молоді;
б) юнака;
в)України.
11. За жанровою спрямованістю «Євшан-зілля» М. Вороного:
а)
історична повість;
б)ліро-епічний твір;
в) соціальне оповідання.
12. Поема «Євшан-зілля» написана:
а)
у 1890;
б)1899;
в) 1889 рр.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. У чому трагізм життєвої долі М. Вороного? Доведіть, спираючись на переконливі приклади з його біографії.
2. Прослідкуйте, в чому особливість назви твору М. Вороного «Євшан-зілля»? Чи можна вважати події, відображені у творі, реальними? Чому? Власну думку доведіть.
3. Що лягло в основу написання твору М. Вороного «Євшан-зілля»?
а)
Пам’ятки культури;
б)літописні джерела;
в) документальні наукові дослідження.
Картка № 2
1. Чим пояснити бурхливу реакцію молодого половця на пахощі євшан-зілля? Як у поемі «Євшан-зілля» М. Вороного відтворено різку зміну в настрої юнака? Відповідаючи, посилайтеся на приклади з тексту твору.
2. Доведіть, що ідея любові до рідного краю, до батьківщини прослідкується протягом усього твору М. Вороного «Євшан-зілля»? Власні думки обґрунтуйте.
3. Євшан-зілля — це:
а)
пам’ятка архітектури;
б)рослина;
в) речовина.
Картка № 3
1. Прокоментуйте, як життєва доля М. Вороного пов’язана з Харківщиною? Хто з відомих вам письменників тривалий час жив, навчався, працював у нашому рідному місті?
2. Доведіть, що твору М. Вороного «Євшан-зілля» притаманні особливості фольклору. Відповідь підтвердіть прикладами з твору.
3. Про якого князя згадується у творі М. Вороного «Євшан-зілля»?
а)
Ігоря;
б) Всеволода;
в)Володимира Мономаха.
VI. Підсумок уроку
Можна сказати, що поема «Євшан-зілля» орієнтована на сучасного читача. Проблема, порушена в ній, залишається актуальною і сьогодні, бо розкидала мачуха-доля українців по різних куточках земної кулі. І є нашого цвіту та й по всьому світу. Але хочеться, щоб кожен завжди пам’ятав предковічну, прадідівську землю, що відома всюди своїми рясними щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною звитягою і милосердям до скривджених.
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VIII. Домашнє завдання
Підготувати інформацію про дитинство Т. Шевченка, знати зміст твору «Тарасова ніч».