6 клас література конспекти

Урок № 11 Т. Г. ШЕВЧЕНКО «ТАРАСОВА НІЧ», українська література, 6 клас

Мета:продовжувати поглиблювати знання учнів про життєву долю Т. Г. Шевченка, зокрема про перебування в Санкт-Петербурзі; охарактеризувати образ народного співця, його роль у житті українців часів Шевченка («Тарасова ніч»); розвивати культуру зв’язного мовлення учнів, пам’ять, увагу, спостережливість, логічне мислення, вміння грамотно висловлювати власні думки; виділяти головне, суттєве з матеріалу, що вивчається; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до життєвого і творчого шляху Т. Шевченка; повагу до історичного минулого рідного краю; інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання:портрет Т. Г. Шевченка, ілюстрації І. Їжакевича до творів Т. Шевченка, репродукції картин Шевченка-художника, бібліотечка творів Великого Кобзаря, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 11 Т. Г. ШЕВЧЕНКО «ТАРАСОВА НІЧ», українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Хто такі кріпаки? Яким було життя кріпака Т. Шевченка і його родини?
Що вам відомо про тяжке життя малого Тараса?
Порівняйте, як ви здобуваєте освіту і навчався Т. Шевченко.
У чому полягає обдарованість Тараса Григоровича? Чим прославився цей видатний митець?
Чому Т. Шевченка називають Кобзарем?
Чим наше рідне місто пов’язане з іменем Т. Шевченка?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

Не поет, хто забуває про страшні народні рани…
Леся Українка

Поезія Шевченка перейнята світлими ідеалами правди і братства, і до наших часів є для нас провідною зіркою на шляху до досягнення цих цілей.
П. Грабовський

1. Життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка (матеріал для вчителя)

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
(1814-1861)

— Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

— Так, синочку, правда.

— А чому так багато зірок на небі?

— Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

— Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

— Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

— Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

— Старайся, мій хлопчику…

Народився майбутній поет в селі Моринцях Звенигородського повіту (нині Черкаська область) в сім’ї селянина-кріпака. Через два роки родина переїхала до села Кирилівка.

Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати. Наслухавшись розповідей про залізні стовпи, які нібито підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов їх шукати.

Перші скупі знання він отримав з церковнослов’янських релігійних книг у школі сільського дяка, а разом з ними і суворі покарання та знущання вчителя.

У дев’ять років малий Тарас залишився без матері. Життя в сім’ї стало нестерпним, коли батько одружився з удовою, яка мала трьох своїх дітей. Хлопчик змушений був терпіти знущання лихої мачухи. В одинадцять років став Тарас круглим сиротою. Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях.

Змалку в обдарованій від природи дитині прокинувся талант художника. Це було незвичайне дитяче захоплення… Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: і на стінах, і на дверях, на папері. Прагнення навчитися малювати водило хлопчика від села до села у пошуках учителя. Був він за «школяра-попихача», тобто наймита, в обов’язки якого входило рубати дрова, носити школярам воду; терпів знущання вічно п’яного дяка. Після декількох років поневірянь він стає слугою пана П. Енгельгардта, який робить його козачком. Однак любов до малювання не покидає Тараса.

Одного разу пан із панею поїхали на бал. Скориставшись їхньою відсутністю, хлопець засвітив свічку і став перемальовувати портрет козака Платова, на чому був спійманий і жорстоко побитий. Але ця подія не пройшла безслідно: пан захотів мати власного художника і віддав свого «козачка» на чотири роки до живописця В. Ширяєва. Стверджують, що саме тоді Тарас почав складати і свої перші поезії. З того часу Шевченко-художник і Шевченко-поет йшли поруч тернистими стежками життя.

Поступово Тарас знайомиться з талановитими митцями — І. Сошенком, К. Брюлловим, В. Жуковським та іншими. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В. Жуковського, написаний К. Брюлловим, і за 2500 крб. викупили Тараса у поміщика.

Неабияку роль у становленні молодого художника відіграла Петербурзька академія мистецтв, де він здобув освіту, ще більше зблизився зі справжніми майстрами пензля, став відомим художником.

Рано залишившись сиротою, Тарас Григорович на все життя зберіг любов до дітей. За спогадами сучасників, він частував малят гостинцями, віддаючи іноді за це останні гроші, дарував їм іграшки, книжечки. Своє сердечне ставлення до дітей висловив у багатьох поетичних творах. Поезії «Зацвіла в долині червона калина», «Тече вода з-під явора», «Мені тринадцятий минало», «Зоря моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати» та інші входять у дитячі душі змалку.

Не дивно, що своєю простотою, прозорістю поезії Шевченка привернули увагу багатьох композиторів (К. Стеценка, С. Людкевича, Я. Степового та інших). Лише М. Лисенко присвятив творчості поета понад 80 композицій, а пісні на слова Тараса Григоровича «Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірняя», «Тече вода з-під явора» та інші стали воістину народними.

У 1840 році побачила світ збірка поезій Шевченка «Кобзар», за яку прозвали поета в народі незламним Кобзарем.

Минуло понад сто п’ятдесят років з часу написання «Заповіту» Тараса Шевченка. Відомо, що написаний він був у гостинному будинку Л. Козачковського в Переяславі у незвичайний за своєю святістю день — на Різдво Христове, а сам поет в цей час був тяжко хворий. Мабуть, ці обставини в поєднанні з волелюбною натурою Шевченка спричинили те, що твір став відомим у всьому світі, а для нашого народу — своєрідним поетичним дороговказом у боротьбі за своє визволення.

У квітні 1847 року за участь у таємній політичній організації — Кирило-Мефодіївському товаристві — Шевченка було заарештовано і заслано рядовим солдатом у далекі оренбурзькі степи із забороною писати і малювати. Однак поет не скорився долі. Незважаючи на заборону, він продовжує і писати, і малювати, а девізом свого життя проголосив такі слова: «Караюсь, мучуся …, але не каюсь…». Понад десять років томився Т. Шевченко в неволі. У неймовірно тяжких умовах, крадькома, він писав поезії, що увійшли до «захалявних книжечок», створив понад 400 малюнків, виконаних олівцем, акварельними фарбами.

На півострові Мангишлак, у колишньому Новопетрівському укріпленні, знаходиться сад, закладений поетом, який згодом оголошено Заповідником Т. Г. Шевченка. Засланий царем Миколою до безводного казахського степу, Тарас Григорович сім років трудився над тим, щоб серед пісків виплекати оазис, який би дарував людям радість. На знак великої поваги і пошани до Кобзаря мешканці півострова дбайливо доглядають вирощений ним сад.

Одним із найкращих дарунків для дітей серед небагатьох прижиттєвих видань Т. Шевченка була остання його книжка — «Букварь южнорусский» (1861) — посібник для початкового навчання. «Буквар» було видано тиражем 10 тис. примірників, ціною 3 копійки кожний. Обсяг підручника — 24 сторінки. Зібрані кошти передавалися на користь недільних шкіл.

«Буквар» Т. Г. Шевченка — перший підручник для навчання грамоти в школах України, написаний літературною мовою. Вдало підібраний різножанровий матеріал давав можливість учням вивчати звуки і букви, сполучати їх у склади; читати цілі слова і зв’язані тексти, вчитися каліграфічно писати, коротко знайомив з історичним минулим нашого народу, зразками усної народної творчості (загадками, прислів’ями, приказками тощо).

Сторінка «Лічба» містила необхідний для навчання математики в початковій школі матеріал. Аналізуючи його, можна стверджувати, що автор підручника знав прогресивні методи і прийоми навчання математики учнів початкових класів і дотримувався їх (відомо, що до заслання Т. Шевченко мав намір стати учителем малювання в Київському університеті, але здійснитися мрії не судилося, оскільки життя готувало великі випробування — десятирічну солдатську каторгу).

Услід за «Букварем» письменник мріяв написати ряд підручників для початкової школи, однак передчасна смерть не дала йому здійснити свої задуми. Помер поет у своїй кімнаті-майстерні в Академії мистецтв 10 березня 1861 року. Похований він був спочатку на Смоленському кладовищі у Санкт-Перербурзі. У травні того ж року прах Шевченка перевезено на Україну і поховано на Чернечій (нині Тарасовій) горі біля Канева.

2. Т. Шевченко в Санкт-Петербурзі

Нарешті в серпні 1857 року Шевченка відпустили, і він три дні і три ночі плив на рибальському човні через Каспій, а з Астрахані до Нижнього Новгорода — на пароплаві. Цілий місяць поет милувався приволзьким пейзажем, багато читав, вів щоденник. Радісне почуття волі переповнює все єство вчорашнього солдата-каторжника.

Прибувши до Нижнього Новгорода, Т. Шевченко сподівався через кілька днів бути в Петербурзі…

Повернення Шевченка до Петербурга вітали всі прогресивні сили країни. Оповитий ореолом борця-мученика, поет викликав, особливо у молоді, велике захоплення. Його так часто запрошували на різні, спеціально для нього влаштовані прийоми, що це обридало: не любив Шевченко бенкетувань та величання. Зате любив працювати. У незручній квартирі з одним вікном, столиком і двома простими стільцями він ґрунтовно займався гравіруванням, за що згодом йому присвоєно звання академіка. Вечорами часто відвідував оперний і драматичний театри, концертні зали. Саме тоді поет познайомився і подружився з Айрою Олдріджем та Марком Вовчком.

У той час у Петербурзі з різних причин опинилося чимало видатних діячів української культури — письменників, художників, композиторів, серед них П. Куліш, Марко Вовчок, М. Костомаров, С. Гулак-Артемовський, Я. Кухаренко, М. Остроградський та інші. Так у столиці Російської імперії утворилася українська громада — колонія, з більшістю членів якої Шевченко близько спілкувався, в товаристві яких знаходив розраду, бо мова, звичаї, одяг, страви, а головне — дух літературно-мистецьких зустрічей створювали атмосферу України. «Його знали й любили, — пригадує сучасник. — Всі старалися висловити йому свою прихильність і любов. Шевченко в той час був у Петербурзі найпопу-лярнішою людиною.

3. Опрацювання змісту твору Т. Шевченка «Тарасова ніч»

3.1. Виразне читання учнями твору.

3.2.Історія написання поеми.

У Санкт-Петербурзі 6 листопада 1838 р. Т. Шевченко написав твір «Тарасова ніч». З-посеред безстрашних ватажків селянсько-козацьких повстань кінця XVI ст. — Тараса Федоровича (Трясила), Павла Павлюка (Бута), Северина Наливайка, Якова Остряниці — першого з них Великий Кобзар оспівав особливо натхненно. В основу згаданого твору покладена історична подія — перемога козаків над військом польської шляхти у 1630 р. під Переяславом.

3.3.Тема:зображення боротьби українського козацтва з польськими загарбниками; змалювання ночі розгрому армії польського воєначальника Конецпольського під час антишляхетського повстання 1630 р., очоленого гетьманом Тарасом Федоровичем (Трясилом).

3.4.Ідея:возвеличення мужності, героїзму, цілеспрямованості, наполегливої віри в перемогу козаків на чолі з гетьманом Трясилом; засудження жорстокості, жадібності ляхів, які полонили український народ, позбавляючи його навіть віри християнської.

3.5.Основна думка:наш народ завжди буде пам’ятати і шанувати своїх оборонців, їх подвиги; тих, хто визволяв їх від рабства і поневолення.

3.6.Композиція.

Події у творі перемежовуються у двох часових площинах — сучасній (спів кобзаря) і минулій (боротьба українського народу з ляхами).

Співаючи, кобзар розповідає про лихо, яке огорнуло Україну, коли польська шляхта заполонила рідний край і намагалася перетворити народ у рабів, позбавляючи його навіть віри християнської.

«Тарасова ніч» — це історична пісня про далеке героїчне минуле, про перемогу козаків під проводом Трясила над ворогом. Тому народ і уславлює вірних захисників неньки України, завдяки яким має волю, віру і щастя.

3.7.Жанр:історична поема.

3.8.Ідейно-художній зміст поеми Т. Шевченка «Тарасова ніч». Наскрізний образ твору— кобзар, який оспівує минулі перемоги козаків над москалями, татарами, турками і ляхами, і в піснях почуття гордості за звитяжну славу предків переплітаються з журбою:

Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.

Народний співець Шевченко у своєму творі закликає українців «тієї слави козацької» повік не забути і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд колонізаторів, отих «поганців», що запанували над «дітьми козацькими». Мотив «годі журитися» та заклик «покепкувати з вороженьків» надають оптимістичного звучання поемі, кличуть до лав нових лицарів національно-визвольної боротьби. Автор радіє перемозі запорожців, називає гетьмана Тараса Федоровича сизим орлом, що взявся «віру рятувати». Та водночас Шевченко й сумує, бо тепер над внуками Трясила, «над дітьми козацькими поганці панують». Разом з Тарасом-козаком Тарас-поет обливається «гіркими сльозами», тому що Україна стоптана ворогами.

Була колись козацькая
І слава, і воля,
Слава сяє, а воленьку
Спіткала недоля.

Історичні рани України ятрили серце молодого Тараса, яке змалку палало незрадливою любов’ю до рідного краю. У поемі «Тарасова ніч» автор викриває тих, хто знищив гетьманщину — форму правління української державності. Це «москалі, орда, ляхи». Але вона не зникла — саме завдяки Шевченкові відновилася історична пам’ять народу:

Де поділось козачество,
Червоні жупани?
Де поділась доля-воля,
Бунчуки? Гетьмани?

Славне минуле вітчизни поет зіставляє з ганебним під’яремним станом України в XIX ст. Через осмислення історичної долі України автор нагадує читачам про потребу власного державного устрою.

На думку відомого літературознавця І. Дзюби, Шевченко «в минулому шукає традиції волі й героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за нову Україну…»

Образ ночі в поезії — символ суспільного мороку. Світанку народові нема, та оскільки в цій ночі засвітив місяць і «зірки засіяли», то зміст поеми настроює на оптимізм долі народу в майбутньому, бо все ж місяць і зірки є джерелом світла, а не мороку. Пригадується тут народне прислів’я: «Місяць — козацьке сонце». У поемі з народних споконвічних джерел море — синє, орел —сизий, хмари — темні, ворон — чорний. Важливе місце займає також образ могили — це символ минулого, України. Так через зображення минулого українці краще розуміли сучасне.

3.9.Обговорення змісту поеми «Тарасова ніч» Т. Шевченка за питаннями:

Що вам відомо про козаків? Назвіть твори, присвячені козацтву, які ви вже читали?
Хто такий кобзар? Як це слово перемежовується з Кобзарем (Т. Шевченком)?
Про що співав кобзар, сидячи на розпутті?
Як зрозуміти такі слова з твору: «Грає кобзар, виспівує, аж лихо сміється»?
Чому «зажурилась Україна»?
Прочитайте, що трапилося на Україні після того, як її заполонила польська шляхта?
Що хотіли ляхи заподіяти українцям, позбавляючи народ віри?
Про яких видатних ватажків-оборонців рідної землі згадується у творі? (С. Наливайка, П. Бута, Т. Трясила)
Про що свідчить звернення Т. Трясила до України, її народу?
Як у творі зображена битва козаків з ляхами? Чи знаходить Т. Тряси-ло порозуміння, підтримку серед запорожців? Що про це свідчить?
Чому, на думку автора, «ніч кривава славною стала»?
Що символізує закінчення твору? У чому його значення?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

1. Де сидить і грає кобзар?

а)На розпутті;
б) біля величезного дуба;
в) на майдані.

2. Про що співав, граючи, кобзар?

а) Про нещасну власну долю і долю народну;
б)про те, як козаки билися з москалями, ордою, ляхами;
в) про красу природи рідного краю.

3. Твір «Тарасова ніч» має таку назву:

а) через власне ім’я письменника;
б) особливості назви дня у церковному календарі на честь імені Тарас;
в)повстанські події, очолені гетьманом Тарасом Трясилом.

4. Журба України порівнюється:

а) з горем матері-кріпачки;
б) нещастям простого люду;
в)малою дитиною.

5. Художній засіб, який автор використав у назві «Зажурилась Україна», називається:

а) епітетом;
б)метафорою;
в) порівнянням.

6. Слава батьківщини гине:

а)бо ляхи заполонили українські землі;
б) народ відмовився від святкування перемог козаків;
в) не вшановуються народні звичаї та обряди.

7. Про якого борця за народні інтереси не згадується у творі?

а)І. Богуна;
б) С. Наливайка;
в) Т. Трясила.

8. Україна у творі названа:

а) голубонькою;
б) сестронькою;
в)ненькою.

9. Козаки обступили ворога, наче:

а) зграя птахів;
б)хмара;
в) ліс дрімучий.

10. Гетьман, звертаючись до козаків, називає їх:

а) друзями;
б) синами;
в)братами.

11. Де кров тепла козацькая над річкою, в чистім полі, там:

а) оборонцям країни збудовано пам’ятник;
б) посаджено кілька верб;
в)чорніє могила.

12. Від чого заплаче козак?

а)Бо згадає Гетьманщину;
б) від співів кобзаря;
в) через власну нещасну долю.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Простежте, як у творі протиставляються ватажки двох протилежних таборів — Т. Трясило і Конецпольський. Особисті спостереження обґрунтуйте, посилаючись на зміст твору.

2. Доведіть, що український народ є творцем історії, оборонцем рідної землі. Власні спостереження вмотивуйте.

3. Як сприйняли спів кобзаря дівчата і хлопці?

а)Поплакали, а потім пішли танцювати;
б) замислилися над історичним минулим рідного краю;
в) не зрозуміли співу старця.

Картка № 2

1. Порівняйте ставлення до Т. Трясила українського народу і самого автора ? Чому у творі цей герой названий орлом?

2. Чи можна вважати життя Т. Шевченка подвигом? Розмірковуючи, простежте нелегкий його шлях і страждання, яких він зазнав заради щастя народу.

3. Символом суспільного мороку в поемі:

а)є ніч;
б) місяць;
в) зірки.

Картка № 3

1. Що, на вашу думку, дало можливість козакам отримати перемогу над ляхами? Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.

2. Для чого, на ваш погляд, Т. Шевченко написав поему «Тарасова ніч»? У чому її актуальність? Власні міркування вмотивуйте.

3. Кого у творі названо орлом сизим?

а) П. Бута;
б)Т. Трясила;
в) Б. Хмельницького.

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VII. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять поезію Т. Шевченка «Думка», підготувати малюнки за темою «Минувщина у творах Кобзаря».

Урок № 12 Т. Г. Шевченко «Думка» («Тече вода в синє море…»), «Іван Підкова». Патріотичні мотиви творів поета, українська література, 6 клас

Мета:ознайомити учнів з поезіями Т. Шевченка героїчного змісту, з’ясувати патріотичні мотиви творів, їх героїчний пафос, зображення в них історичного минулого, дізнатися з теорії літератури про ліричний твір і строфу; розвивати активний словник школярів, пам’ять, увагу, спостережливість, логічне мислення; вміння співставляти, узагальнювати, робити відповідні висновки; навички виразного читання, раціонального використання навчального часу; виховувати почуття пошани до творчості Великого Кобзаря, повагу до історичного минулого нашої країни, патріотичні почуття; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет Т. Г. Шевченка, бібліотечка творів Великого Кобзаря, картина Л. Жемчужникова «Кобзар на шляху», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 12 Т. Г. Шевченко «Думка» («Тече вода в синє море…»), «Іван Підкова». Патріотичні мотиви творів поета, українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Літературна вікторина «Чи знаєте ви Т. Шевченка?»:

1. Батьківщиною для Т. Шевченка, місцем де він народився є …(Черкащина)

2. Перші скупі знання малий Тарас отримав … (з церковнослов’янської книги у школі сільського дяка)

3. Чому життя для малого Тараса було нестерпним? (Батько одружився вдруге, мачуха була злою)

4. З якого часу Тарас залишився круглим сиротою? (З одинадцяти років)

5. Змалку в обдарованій від природи дитині був талант … (художника)

6. Чим малював майбутній митець? (Вугіллям, крейдою, олівцем)

7. У якого пана малий Тарас служив казачком? (П. Енгельгардта)

8. З якими талановитими митцями познайомився Шевченко? (І. Сошенком, К. Брюлловим, В. Жуковським)

9. Де і в якому закладі навчався Тарас Григорович, після чого став відомим художником? (У Петербурзі, в Академії мистецтв)

10. За яку суму було викуплено Т. Шевченка з кріпацтва? (2500 крб.)

11. Які композитори звернули свою увагу на творчість Т. Шевченка? (К. Стеценко, С. Людкевич, Я. Степовий, М. Лисенко)

12. За що Шевченка було прозвано Кобзарем? (У 1840 р. побачила світ перша книжка поезій письменника «Кобзар»)

III. Перевірка домашнього завдання

1. Виконання учнями напам’ять поезії Шевченка «Думка».

2. Розгляд учнями малюнків за темою «Минувщина у творах Кобзаря» з відповідним коментарем.

3. Визначення кращих творів мистецтва.

Чи є серед вас, шановні учні, майбутні митці, спадкоємці Великого Кобзаря?
Який зв’язок можна прослідкувати між мистецтвом слова і мистецтвом живопису?

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

Говорячи про життя Т. Шевченка, ми впевнені, що одна згадка про подібних людей спроможна підняти і облагородити нашу душу, хоча б на мить відірвати нас від життєвих дрібниць і понести в заманливі простори ідеалу.
П. Грабовський

1. Теорія літератури

1.1. Ліричний твір, лірика (музичний, наспівний) —

1) Один з трьох основних родів літератури (поряд з епосом і драмою), що відображає життя, показуючи окремі переживання людини, її думки, почуття, викликані певними життєвими обставинами.

2) Сукупність творів цього роду поезії.

Залежно від характеру розрізняють основні види: гімн, ода, послання, сонет, романс, елегія. За змістом розрізняють лірику громадсько-політичну, філософську, любовну, пейзажну, інтимну. Ще — ліричний твір.

1.2.Строфа(гр. Strophe) — (повертання) — сполучення двох чи кількох віршованих рядків, об’єднаних системою рим та загальною інтонацією або тільки загальною інтонацією. Залежно від кількості рядків розрізняють двовірш (дистих), тривірш (терцет), чотиривірш (катрен), п’ятивірш, шестивірш (секстина) та ін.

Строфа— це найбільша ритмована одиниця у віршованому творі. Існує й однорядкова строфа — одновірш.

2. Опрацювання твору Т. Шевченка «Думка» («Тече вода в синє море…»)

2.1. Виразне читання поезії тим учнем, кого виявлено найкращим в ораторському мистецтві.

2.2.Тема:зображення суму, туги козака за рідним краєм, батьком, ненькою старою, молодою дівчиною під час перебування далеко на морі.

2.3.Ідея:співчуття козаку, який повсякчас сумує за милою країною («думав доля зустрінеться, а спіткалося горе»).

2.4.Основна думка:наймилішим для кожної людини є те місце, де вона народилася, живе, — батьківська хата, люди, природа, і коли втрачається це все, то відчуваєш себе нещасним, самотнім.

2.5.Обговорення змісту твору за питаннями:

• Що шукає козак? (Долю) Як зрозуміти значення слова доля?

• Поясніть наступний рядок з поезії: «Пішов козак світ за очі».

• Яке життя пророкує думка козакові на чужині?

(На чужині не ті люди —
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити)

• Яку ж долю хотів зустріти козак? Чи зустрів він її? Через що?

• Як зрозуміти останні рядки твору?

• Чому для нас рідний край — наймиліший?

• За яких обставин людина покидає рідний край?

• Від чого залежить те, про що думає людина?

2.6.Художні особливості поезії:

• епітети:«синє море», «серце козацьке»;

• метафори:«грає море», «грає серце», «думка говорить», «спіткалося горе»;

• риторичні запитання:«Куди ти йдеш, не спитавшись?», «На кого покинув?»

3. Аналізування поеми Т. Шевченка «Іван Підкова»

3.1. Виразне читання твору.

3.2.Довідковий матеріал про отамана Івана Підкову як видатну історичну постать.

Після смерті Байди-Вишневецького козаки-запорожці не переставали воювати з турками, татарами та іншими ворогами українського народу. Козаків збиралося на Січі щораз більше, і вони зорганізувалися під проводом отаманів та кошових.

Так у 1575 році (через десять років після смерті кошового Байди) повів запорожців на татар новий кошовий Богдан Ружинський. Вони тоді силою побили татар, але в тій битві отаман загинув.

Третім славним козацьким кошовим був Іван Підкова. Він відібрав у Туреччини Молдавію і став володарем цієї країни. Турецький султан погрожував польському королю Стефанові Баторію: якщо той не звелить схопити Підкову, то турки підуть воювати Польщу. Король не збирався сперечатися з Туреччиною і наказав українським воєводам, щоб зловили отамана Підкову. Воєводи не хотіли воювати з козаками, тому вдалися до хитрощів. Коли Підкова вертався з великою здобиччю на Україну, прибув до нього воєвода з Брацлава і став його вмовляти:

— Їдь до короля і перепроси його за те все, а певно, він простить тобі, що ти зачинив турків без його відома. Ти лицар, а король любить лицарів.

Іван Підкова послухав і поїхав у Варшаву до короля. А королем польським був тоді, як ви вже знаєте, Стефан Баторій. Він справді любив лицарів-запорожців і бажав з них утворити сильну сторожу для східних кордонів Речі Посполитої, щоб боронитися від турків і татар. Він був залежний від Туреччини, а султан Амурат ІІІ зажадав, щоб Баторія покарав Підкову.

І король, не бажаючи входити у війну з могутньою тоді Туреччиною, велів покарати Підкову смертю. Коли Іван Підкова прибув до Львова весною 1578 року, — тут його було ув’язнено, і на підставі королівського указу відрубали голову смілому отаманові на львівськім Ринку в присутності турецького посла Ахмета.

Дуже багато польських діячів того часу дорікали королю, що так суворо обійшовся зі славним козацьким отаманом.

Ще по нинішній день згадує український народ про Івана Підкову і в піснях співає про його страшну смерть, а Тарас Шевченко звеличив славні подвиги цього героя в поемі «Іван Підкова». Цей твір поет написав у 1839 р. у Санкт-Петербурзі.

3.3.Тема:зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками.

3.4.Ідея:возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом.

3.5.Основна думка:ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати.

3.6.Композиція.

Твір поділяється на дві частини:

1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки);

2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний).

3.7.Жанр:історична поема.

3.8.Ідейно-художній зміст поеми «І. Підкова» Т. Шевченка.

Т. Шевченко у поемі оспівує Івана Підкову, сміливого отамана, що не раз очолював морські походи проти Туреччини. У поемі, що названа його іменем, цей козарлюга змальований мужнім, відчайдушним, досвідченим, справедливим, за що побратими дуже його шанують. Сміливість притаманна кожному із запорожців. «Синє море звірюкою то стогне, то виє», «кругом хвилі, як ті гори», так що не видно ні землі, ні неба, аж «серце мліє», а «козакам того тільки й треба» — розбурхана стихія звеселяє їхні серця, наснажує співати пісні, піднімає дух козацький перед походом на Царгород. Оспівуючи славні перемоги запорожців, Шевченко використовує рефрен «було колись»:.

Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю; Минулося: осталися Могили по полю.

Могили ці — і свідки колись гучної слави, і водночас нагадування сучасникам, онукам запорозьких велетнів, що втрачене можна відновити, що такі люди, як Підкова, і зараз, напевно, є, бо дух народу незнищенний.

3.9.Обговорення змісту твору за питаннями:

Про яку бувальщину згадується у творі?
Хто такий І. Підкова? (Можливо, хтось із учнів підготує міні-допо-відь про нього.)
Що свідчить про велику кількість козацьких могил?
Яку цікаву минувщину розповів дід онуку?
Яке значення у творі має опис бурхливого моря? Усно опишіть його.
Як козаки поставились до морської негоди?
З чим звернувся отаман до козаків? Прочитайте.
Чи підтримали запорожці свого ватажка? Чому?
Охарактеризуйте Івана Підкову як людину, козацького ватажка, посилаючись на зміст твору (Козаки висловлюють отаману свою шану, повагу, любов, називають його батьком, він є прикладом для них — мужність, відвага, рішучість, впевненість у собі, вміння прислухатися до думки інших, цілеспрямованість. Портрет — чорні вуса, чуприна, шапка)
Яке значення має образ І. Підкови для нас, сучасників? Чим поема актуальна сьогодні?

3.10.Художні особливості поеми:

• рефрен: «Було колись…»;

• метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»;

• епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»;

• порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»;

• звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Ірай же, море», «Добре, батьку, отамане»;

• риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гості», «Спасибі вам!»;

• риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»

VI. Закріплення опрацьованого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

«Думка» («Тече вода в синє море…»)

1. Козак шукає те, що не знайшов, а саме:

а) щастя;
б) кохання;
в)долю.

2. Про що говорить думка козакові?

а) Необхідність не зраджувати свою родину;
б) нагальність якомога швидше шукати особисте щастя;
в)неможливість покидати рідних, не спитавши у них про те.

3. Чому козакові буде тяжко жити на чужині?

а)Ні з ким поплакати і поговорити;
б) ніде жити;
в) необхідно буде шукати роботу.

«Іван Підкова»

1. Про що згадує автор на початку твору?

а) Щасливе життя українського селянства;
б)сміливість і мужність запорожців;
в) нещасне власне дитинство.

2. Могили, де поховані оборонці рідної землі:

а) поросли травою і всіма забуті;
б) уквітчані червоними маками;
в)зберігають славну минувшину.

3. Свідок слави дідів говорить з вітром:

а)про волю;
б) необхідність гарної погоди для обжинок;
в) щастя людини і сенс її життя.

4. Яка річка згадується в поемі?

а)Дунай;
б) Дніпро;
в) Ока.

5. Коли дід побачив могили, його огорнули думки:

а) про призначення людини в суспільстві;
б)героїчну минувщину рідного краю;
в) швидкоплинність життя.

6. Перебуваючи на байдаках, козаки співали:

а) «Віють вітри, віють буйні»;
б) «Як були ми козаками…»;
в)«Грай же, море!»

7. В яких скрутних умовах перебували козаки?

а) Відсутність води і харчів;
б)складні погодні умови на морі;
в) обмаль необхідної зброї.

8. Над якою роботою розмірковує отаман?

а)Бій з ворогом;
б) негайний ремонт човнів;
в) приготування зброї до бою.

9. Портове місто, що згадується у творі, знаходиться:

а) у Німеччині;
б) Польщі;
в)Туреччині.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Доведіть або заперечте думку О. Довженка: «Без минулого немає майбутнього».

2. Що, на вашу думку, свідчить про пам’ять людей щодо власного історичного минулого? Відповідаючи, посилайтеся на події, відтворені Т. Шевченком у поемі «Іван Підкова».

3. Чим закінчується твір Т. Шевченка «Думка»?

а)Плачем козака;
б) поверненням козака додому;
в) задоволенням хлопця від життя на чужині.

Картка № 2

1. Прокоментуйте народну мудрість: «Перед тим як сказати — подумай, зваж». Висловіть власні зауваження, застосовуючи знання змісту твору Т. Шевченка «Думка».

2. Чому, на ваш погляд, у військовій справі важливе порозуміння отамана і козаків? Особисту думку доведіть, посилаючись на зміст твору Т. Шевченка «Іван Підкова».

3. Козаки отамана називають (Т. Шевченко «Іван Підкова»):

а) героєм;
б) силачем;
в)батьком.

Картка № 3

1. Чому, на ваш погляд, поезія Т. Шевченка має назву «Думка»? Чи часто ви думаєте? Які мрії вас охоплюють?

2. Поміркуйте, чи здобудуть перемогу козаки у боротьбі з ворогом? Особисті міркування вмотивуйте.

3. За що отаман (Т. Шевченко «Іван Підкова») подякував козакам?

а) За вміння дотримуватися дисципліни;
б)готовність мужньо вступити в бій з ворогом;
в) сміливість під час перебування у бурхливому морі.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII Домашнє завдання

Підготуватися до тематичного оцінювання «Загадково прекрасна і славна давнина України».

Урок № 13 Тематичне оцінювання № 1. «Загадково прекрасна і славна давнина України», українська література, 6 клас

Мета:запропонованими завданнями виявити в учнів рівень знань, умінь та навичок з вивченої теми, закріпити їх; розвивати увагу, спритність, рішучість, кмітливість, вміння застосовувати набуті знання під час виконання практичних завдань; формувати кругозір, світогляд; виховувати інтерес до наслідків власної праці, пошану до творчої діяльності, пунктуальність, навички раціонального використовування навчального часу.

Тип уроку:контроль, корекція знань та вмінь.

Обладнання:різнорівневі тестові завдання і питання до контролю за темою у 3-х варіантах.

ХІД УРОКУ № 13 Тематичне оцінювання № 1. «Загадково прекрасна і славна давнина України», українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

III. Пояснення вчителем питань, які стосуються порядку проведення контрольної роботи

IV. Хід контрольної роботи

I варіант

Початковий рівень

1. Історична подія — перемога козаків над військом польської шляхти у 1630 році під Переяславом була покладена в основу твору:

а)Т. Шевченка «Тарасова ніч»;
б) Т. Шевченка «Іван Підкова»;
в) П. Чубинського «Ще не вмерла Україна»;
г) М. Вороного «Євшан-зілля».

2. В якій пісні дівча, йдучи до села, несло червоний мак?

а) «Ой біжить, біжить мала дівчина»;
б) «Ой вінку, мій вінку»;
в)«На долині туман»;
г) «У ржі на межі».

3. Поема як літературний жанр — це твір:

а)великий віршований твір, у якому змальовується характер, визначні події в житті людей;
б) написаний у формі звертання однієї людини до інших;
в) в основі сюжету якого лежить гострий непримиренний життєвий конфлікт, який здебільшого закінчується смертю героя;
г) фольклорного походження на легендарну чи історичну тему. Середній рівень

4. Про що мріяв козак у творі Т. Г. Шевченка «Думка»?

5. Назвіть відомі вам пісні календарно-обрядової поезії весняного циклу.

6. Яка роль книжки в житті людини?

Достатній рівень

Виконайте одне із завдань:

7. Що, на ваш погляд, зумовило популярність стрілецьких пісень? Власну думку вмотивуйте, посилаючись на відомі вам пісенні твори.

8. Обґрунтуйте призначення і популярність пісень календарно-обрядової поезії літнього циклу. Відповідаючи, звертайтеся до вже відомих вам пісень.

9. Що поєднує народну легенду про дівчину-Україну, яку Господь наділив піснею, з «Молитвою» О. Кониського? Вмотивуйте. Висловлюючись, наведіть приклади з цих творів.

Високий рівень

Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:

10. Пісня в нашій родині.

11. Щастя можна знайти тільки на рідній землі (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»).

12. Славне минуле Вітчизни у творчості Т. Шевченка («Іван Підкова», «Тарасова ніч»).

13. Чарівність календарно-обрядової поезії зимового циклу.

II варіант

Початковий рівень

1. Гетьман Трясило — головний герой твору:

а) Т. Шевченка «Думка»;
б)Т. Шевченка «Тарасова ніч»;
в) М. Вороного «Євшан-зілля»;
г) С. Чарнецького «Ой у лузі червона калина похилилася».

2. Пісня «Маяло житечко, маяло» належить:

а) до літературних;
б)жниварських;
в) русальних;
г) веснянок.

3. Урочиста, похвальна пісня, в якій возвеличується якесь явище, особа, подія називається:

а) історичною;
б) стрілецькою;
в)гімном;
г) народною.

Середній рівень

4. Чого бажала мати своїй дитині, співаючи їй колиску?

5. Назвіть відомі вам пісні календарно-обрядової поезії літнього циклу.

6. У чому головна думка стрілецької пісні «Ой у лузі червона калина похилилася» С. Чарнецького і Г. Труха?

Достатній рівень

Виконайте одне із завдань.

7. Вмотивуйте, чому на Русі любили й цінували книгу. Особисту думку підтвердіть переконливими прикладами.

8. Доведіть, що сила слова колядок і щедрівок сприяє добробуту родин українців. Відповідаючи, наведіть приклади з відомих вам календарно-обрядових пісень зимового циклу.

9. Прослідкуйте, як у поемі Т. Шевченка «Тарасова ніч» через осмислення історичної долі України автор нагадує нам про необхідність пам’ятати видатних її синів, борців за волю, щастя і незалежність рідного краю.

Високий рівень

Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:

10. Моя улюблена пісня.

11. Ідея любові до рідного народу, до батьківщини у творі М. Вороного «Євшан-зілля».

12. Рідна земле моя, ти козацькою славою щедра… (за творчістю Т. Шевченка).

13. Цікавість календарно-обрядової поезії весняного циклу.

III варіант

Початковий рівень

1. Легенда з Іпатіївського літопису була основою для написання твору:

а) «Легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею»;
б)М. Вороного «Євшан-зілля»;
в) Т. Шевченка «Думка»;
г) О. Кониського «Молитва».

2. До пісень календарно-обрядової поезії зимового циклу належить:

а) «Кривий танець»;
б) «Ой біжить, біжить мала дівчина»;
в)«Ой хто, хто Миколая любить»;
г) «Ой кувала зозуленька».

3. Повторення групи слів одного чи кількох віршованих рядків наприкінці строфи чи строф називається:

а) анафорою;
б)рефреном;
в) метафорою;
г) епітетом.

Середній рівень

4. Як найулюбленіша дитина половецького хана потрапила до князя Володимира?

5. Назвіть відомі вам пісні календарно-обрядової поезії зимового циклу.

6. Для чого люди звернулися до Бога? (О. Кониський «Молитва»)

Достатній рівень

Виконайте одне із завдань:

7. Доведіть, що веснянки — пісні молодості і краси.

8. Поміркуйте, чому пісня П. Чубинського «Ще не вмерла Україна» стала гімном українців. Особисту думку обґрунтуйте.

9. Доведіть на прикладі твору Т. Шевченка «Іван Підкова», що через зображення минулого українці краще розуміють сучасне.

Високий рівень

Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:

10. Пісня — найцінніший скарб українців.

11. Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій,
В славі й шані пробувати!
(за твором М. Вороного «Євшан-зілля»).

12. Образ народного співця, його роль у житті українців часів Шевченка («Тарасова ніч»).

13. Найулюбленіші поезії календарно-обрядової поезії літнього циклу.

IV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання

Підготувати міні-доповідь «Дитинство Лесі Українки», прочитати поезію «Мрії».

Урок № 14 ЛЕСЯ УКРАЇНКА «МРІЇ», українська література, 6 клас

Мета:ознайомити учнів з життєвою долею Лесі Українки (дитинство, роль родини у її вихованні); проаналізувати твір «Мрії», з’ясувати його ідейно-тематичне спрямування, визначити художні особливості поезії; розвивати вміння і навички виразного читання, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; узагальнювати, робити висновки; формувати світогляд; виховувати почуття пошани, поваги, любові до творчості видатної письменниці; до батьків, родини; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет Лесі Українки, бібліотека творів видатної поетеси, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 14 ЛЕСЯ УКРАЇНКА «МРІЇ», українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Аналіз виконаної письмової роботи (тематичного оцінювання) учнями за темою «Вступ. Загадково прекрасна і славна давнина України»

III. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Які видатні українські письменники вам відомі?
Що ви вже знаєте про Лесю Українку з початкової школи?
Чи можна, на ваш погляд, вважати Лесю Українку видатною постаттю української літератури та мистецтва загалом? Власну відповідь обґрунтуйте.
Який зв’язок можна прослідкувати між Оленою Пчілкою і Лесею Українкою?
З чим були пов’язані життєві труднощі письменниці?
Чи можемо ми пишатися тим, що маємо таку письменницю, мужню жінку? Чому? Особисті міркування аргументуйте.

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Хай я загину, та хай сяє мило
Над людьми сонцем правда і надія!
Леся Українка

Найбільша радість — бути поетом.
Все інше — дрібниця, навіть смерть.
Федеріко Гарсіа Лорка

1. Життєва доля Лесі Українки (матеріал для вчителя)

ЛАРИСА ПЕТРІВНА КОСАЧ-КВІТКА
(1871-1913)

1871 рік був плідним в історії української літератури. Він подарував Україні Л. Мартовича, В. Стефаника, М. Вороного, Лесю Українку.

Народилася Леся в місті Звягелі (Новоград-Волинський) на Волині і була другою дитиною в сім’ї Олени Петрівни і Петра Антоновича Косачів. Мати, відома письменниця Олена Пчілка, займалася вихованням дітей (їх у сім’ї було шестеро) і вела активну культурно-громадську діяльність. Батько, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. У сім’ї панувала атмосфера поваги до народних звичаїв і традицій, до української культури. Промовистим є історичний факт, що в 1861 році Петро Косач разом із Михайлом Драгомановим і Тадеєм Рильським ніс труну з тілом Шевченка.

У дитинстві Лариса була жвавою і допитливою дівчинкою. У чотири роки добре читала, а в п’ять написала досить змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову. Ларису по-домашньому кликали Лося, а в п’ять років вона попросила, щоб її називали Лесею. Коли ще Леся не вміла читати, батько навчав її проказувати за ним байки Л. Глібова, казки О. Пушкіна. Декламувала дівчинка дуже зворушливо. А коли вже навчилась читати, то улюбленими творами стали вірші Т. Шевченка, українські народні казки, грецькі міфи, книжки про дивовижні подорожі мандрівників. Найбільше Леся гралася зі старшим братом Михайлом, їх навіть називали одним ім’ям — Мишолося. Вони вигадували різні забави, фантастичні пригоди, умовно мандрували до далеких країн, до диких людей. Зростали діти серед чудової волинської природи з синіми плесами озер і предковічними сосновими борами. Незважаючи на те, що мати була полтавкою, а батько чернігівцем, діти вважали себе волинянами. Таємнича природа і багаті фольклорні традиції волинського краю щедро напували багатющу уяву Лесі. Почувши від матері про лісову мавку, дівчина так повірила в неї, що одного разу посеред ночі втекла в ліс і, перемагаючи страх, усюди шукала цю предивну істоту.

Леся любили співати і танцювати. У Колодяжному, де довгий час проживала родина Косачів, біля їхньої садиби в неділю ввечері часто збиралися дівчата поспівати. Дівчинка непомітно підсяде до гурту і тоненьким чистим голосочком підтягує тужливі пісні про кохання. А коли підросла і навчилася нотній грамоті, то стала записувати мелодії і тексти почутих пісень.

Сестра Лесі Ольга згадує: «Зо всіх нас шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею… Вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно… Обоє були надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди: для любих дітей чи справи могли поступитися багато чим, могли бути дуже поблажливими, але я не можу уявити тої людини, тої справи, взагалі тої сили, що могла б примусити батька чи Лесю однаково зробити щось, що вони вважали за непорядне, нечесне. Була в батька і Лесі ще одна спільна, надзвичайно цінна риса: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини, і завжди поводились так, щоб не ображати, не принижувати тої гідності».

На іменини мамі, батькові і Михайлові дівчинка щороку дарувала свої чудові вишивки. Вона вишивала й мережила сорочечки, рушники для братів, сестер, родичів, знайомих.

Дітей любила Леся по-особливому. Для молодших вона інколи робила іграшки власноруч. Її ляльки з маківки, кольорових папірців і клаптиків тканини втішали менших сестричок. А коли згодом поетеса писала листи, адресовані дорослим, вона ніколи не забувала про дітей, називала їх ласкавими іменами, передавала вітання. Діти віддячували їй такою ж любов’ю. У Колодяжному, де не було школи, вона вчила дітей читати і писати.

Літературну діяльність Леся почала рано. У дев’ять років написала перший вірш «Надія», присвяченій тітці «Елі» (О. Косач), котра була заслана у Сибір за політичні погляди. Коли дівчині було тринадцять років, з’явився перший друкований вірш «Конвалія». Передбачлива мати, відсилаючи вірші тринадцятирічної доньки до друку в Галичину, підписувала їх псевдонімом «Леся Українка» (здрібніле ім’я «Леся», бо дівчинка ще була малою, а «Українка» писала тому, що їй не подобалося слово «українофіл», тоді часто вживане; «Українка» — значить дівчина з України). Олена Пчілка назавжди поєднала долю Лесі з долею України.

Леся ще з дитинства була старанною і здібною дитиною. Вона знала понад десять іноземних мов, любила музику і грала на фортепіано, виявляла інтерес до малювання (батько навіть запросив художника з Ковеля, який учив її малювати з натури). У сім’ї Косачів була хороша традиція вшановувати родинні літературні і народні свята. Душею цих свят завжди була Леся. Вона була і сценаристом, і режисером, і костюмером.

Доля розпорядилася так, що наділила Лесю дивовижними здібностями і в той же час примусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчина так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога, потім рука. Діагноз — туберкульоз кісток, а потім і легень, нирок. Та ще в дитинстві поетеса засвоїла правило: щоб не плакати, треба сміятись. Отак і змагалась з важкою недугою все життя. Іноді цілий місяць доводилось лежати в гіпсі, в «липучих кайданах», як казала вона сама. Леся не вчилася у жодній школі, а все здобувала самотужки. Часто їй доводилось їздити на лікування в Крим, на Кавказ. Перша подорож до Одеси відбулася, коли Лесі було сімнадцять років. З вікна поїзда вона милувалася рідними краєвидами, а поетична уява рядок до рядка творила вірш «Красо України, Подолля», що увійшов до циклу «Подорож до моря».

Прожила Леся Українка всього лише сорок два роки, і тридцять три із них плідно працювала на літературній ниві. Похована в Києві на Байковому кладовищі між могилами батька і брата Михайла. Леся, котра стільки зробила для розвитку рідної культури, була і залишається нашою національною гордістю.

2. Аналізування поезії Лесі Українки «Мрії»

2.1. Поезія написана поетесою в Ялті 18 листопада 1897 р.

2.2. Виразне читання поезії.

2.3.Тема:зображення мрій ліричної героїні, роздумів над сенсом життя, за яке необхідно боротися до останньої краплі крові і обов’язково вірити в жадану перемогу.

2.4.Ідея:уславлення мужності, героїзму, впевненості віри в перемогу лицаря, його критика тих, хто пролив «кров не за рідний край».

2.5.Основна думка:необхідно вміти боротися з життєвими труднощами навіть тоді, коли це неможливо; чоловік — це віра, сподівання, впевненість у перемозі.

2.6.Життєстверджуючий мотив твору.

Ти мене убити можеш,
Але жити не примусиш.

2.7.Опрацювання змісту поезії Л. Українки «Мрії» за питаннями:

Чому поетеса обрала прийом мрій у своєму творі? Чи полюбляєте ви мріяти? Яка ваша мрія?
Чим пояснити те, що героїня твору захоплювалася віком лицарства?
Яким, на вашу думку, повинен бути лицар — оборонець слабких, не-захищених?
Як у творі порівнюються лицарі? Для чого Леся Українка використовує цей прийом?
Через що бранка не сприйняла пишного лицаря? Яку відповідь вона надала йому?
Чому поетеса полюбляє весну? Як про це сказано у творі?
Про які кайдани повсякчас говорить Леся Українка у творі?
Для чого під час військових подій значна увага приділялася корогві?
Що необхідно для того, щоб наші мрії все-таки збувалися?
Мрія — це реалії чи фантазії нашого мислення? Обґрунтуйте свою думку.
Чому найбільший розквіт мрій відбувається саме в дитинстві?

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань до поезії «Мрії»

1. У дитячі роки лірична героїня твору бажала:

а) бути відомою поетесою;
б)надзвичайною, дивною;
в) швидше стати дорослою.

2. У дитинстві поетеса захоплювалася:

а) грою в шахи;
б) тваринним світом інших країн;
в)віком лицарства.

3. Під час поєдинку двох мужів авторка надавала перевагу:

а) обом чоловікам за їх мужність і відвагу;
б) тому, хто суперника зваливши, промовляв люто: «Здайся!»;
в)тому, хто «розпростертий, до землі прибитий списом, говорив: «Убий, не здамся!».

4. «Ти мене убити можеш, але жити не примусиш», — так сказала лицарю та, яку він завоював, а саме:

а)бранка;
б) принцеса;
в) королева.

5. «Роки любії, дитячі» зникли, як:

а) чаклунства чародія;
б)весняні води;
в) росяний ранок.

6. Які художні засоби використала поетеса у рядках:

Мріє стеля надо мною,
Мов готичнеє склепіння?

а)Метафору і порівняння;
б) порівняння та епітет;
в) епітет і метафору.

7. Сплетіння квітів героїні на вікні порівнюється:

а)з гратами;
б) чарівним малюнком;
в) таємною сіткою.

8. Розмірковуючи самотньо в хаті, лірична героїня:

а) відчула радість, побачивши очікувану першу зірку на небі;
б)не зрозуміла, звідкіля потрапило червонясте світло до її кімнати;
в) сиділа біля вікна і в’язала.

9. Шум, який відчула героїня під час особистих мрій, їй не нагадував:

а)пориву вітру;
б) стогону бранця-лицаря;
в) військових подій.

10. Знемагаючи від рани, бранець-лицар критикує:

а) короля, який завойовує нечесним шляхом землі;
б) суспільство, де панує брехня і жорстокість;
в)ледарів, що пролили кров не за рідний край.

11. Поезію «Мрії» Леся Українка написала під час лікування, перебуваючи:

а) в Єгипті;
б) Кисловодську;
в)Ялті.

12. Через що лицар вирішив не втрачати марно кров свою?

а)Почув своє гасло;
б) дуже захотілося жити всупереч усьому;
в) не мав сенсу в цьому.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках (Леся Українка «Мрії»)

Картка № 1

1. Чому, на вашу думку, героїню твору приваблював переможений лицар, який говорив: «Убий, не здамся!»? Власні думки обґрунтуйте.

2. Прокоментуйте слова пораненого лицаря:

Будь проклята кров ледача,
Не за рідний край пролита.

3. Які два рядки з твору повторюються двічі?

а) «Хто живий? Зійди на вежу,
Подивися наокола!»;
б)«Будь проклята кров ледача,
не за рідний край пролита»;
в) «І не раз мені здається,
що сиджу я у полоні».

Картка № 2

1. Вмотивуйте, чому поетеса біль пораненого лицаря сприймає як власний. Наведіть переконливі докази, посилаючись на текст твору.

2. Прослідкуйте, як протягом твору змінюється настрій поетеси. Чим це пояснити? Власну думку обґрунтуйте.

3. Мріючи, головна героїня твору відчувала, що:

а) вона почала видужувати, беручи приклад з мужніх людей;
б)закута у кайдани невидимою рукою;
в) закінчує свою ліричну подорож.

Картка № 3

1. У чому, на ваш погляд, вбачає поетеса сенс життя людини, її призначення на землі? Як це прослідковується у творі? Наведіть переконливі приклади з поезії.

2. Як ви вважаєте, чи можуть здійснитися мрії, про які говорить Леся Українка в поезії? Власні міркування доведіть, посилаючись на зміст твору і знання біографії письменниці.

3. Продовжте наступний рядок з поезії:

Глухо так навколо, тихо,
Не шумить гарячка в …

а) серці;
б) мозку;
в)жилах.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Вивчити поезію Лесі Українки «Як дитиною, бувало…», підготуватися до ідейно-художнього аналізу поезії «Тиша морська».

Урок № 15 ЛЕСЯ УКРАЇНКА «ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО…», «ТИША МОРСЬКА», українська література, 6 клас

Мета:продовжити знайомити учнів з поетичною творчістю Лесі Українки, пов’язуючи її з біографією письменниці; проаналізувати, з’ясовуючи ідейно-тематичне спрямування, художні особливості поезій «Як дитиною, бувало…», «Тиша морська»; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять, увагу, спостережливість, уміння виразно читати поетичні твори; узагальнювати, систематизувати висновки; активізувати словник учнів; виховувати почуття пошани, поваги до творчості Лесі Українки; стоїчні риси характеру (мужність, цілеспрямованість, наполегливість); прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет Лесі Українки, фотокартки музею поетеси в Ялті, бібліотечка творів письменниці, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 15 ЛЕСЯ УКРАЇНКА «ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО…», «ТИША МОРСЬКА», українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Літературна вікторина за питаннями:

1. Народилася Леся Українка на… (Волині)

2. Скільки років було майбутній поетесі, коли вона малою написала змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову? (5 років)

3. Коли ще Леся не вміла читати, твори яких письменників батько навчав її проказувати за ним? (Байки Л. Глібова, казки О. Пушкіна)

4. Які твори найулюбленішими були для Лесі відтоді, коли вона навчилась читати? (Т. Шевченка, українські народні казки, грецькі міфи, книжки про дивовижних мандрівників)

5. В яку предивну істоту з розповідей мами повірила Леся ? (Мавку)

6. У дитинстві майбутня письменниця найбільш полюбляла… (Співати і танцювати)

7. Скільки років було Лесі, коли вона розпочала літературну діяльність? (Дев’ять)

8. Перший вірш Лесі, присвячений тітці «Елі» (О. Косач),яка була заслана у Сибір за політичні погляди, мав назву… («Надія»)

9. Коли Лесі було тринадцять років, з’явився її перший друкований вірш … («Конвалія»)

10. Як підписувала мати вірші тринадцятирічної Лесі, відсилаючи їх до друку в Галичину? (Леся Українка)

11. Душею родинних літературних і народних свят сім’ї Косачів завжди була Леся, де їй відводилась роль… (Сценариста, режисера, костюмера)

12. До яких міст їздила письменниця на лікування? (Одеси, Ялти, Євпаторії)

Примітка.За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

III. Перевірка домашнього завдання

Виразне читання напам’ять поезії Лесі Українки «Як дитиною, бувало…». Визначення найкращих виконавців поезії.

IV. Основний зміст уроку

Ні про що не турбуватись — значить не жити, а бути мертвим.
Г. Сковорода

Хай я загину, та хай сяє мило,
Над людьми сонце правди і надія.
Леся Українка

1. Аналізування поезії Лесі Українки «Як дитиною, бувало…»

1.1. Тема: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров’я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві.

1.2. Ідея: уславлення сили волі, терпимості, наполегливості дівчинки в боротьбі зі своєю хворобою.

1.3. Основна думка: тільки сильна духом людина здатна подолати будь-які труднощі.

1.4. Бесіда за питаннями для обговорення змісту поезії:

Унаслідок чого героїня твору страждає, терпить тяжкі муки?
Чому на запитання «Що болить?» героїня не зізнавалася у власних стражданнях?
А ви вмієте терпіти навіть тоді, коли це неможливо?
Які риси характеру притаманні дівчині? (Сила волі, мужність, терпимість, витримка, гордовитість, вміння долати будь-які перешкоди)
Поясніть рядок з поезії: «…плачу я, щоб не сміятись?»
Який зв’язок цієї поезії з іншими, вже вивченими творами Лесі Українки?

1.5. Художні особливості поезії:

• риторичне запитання: «Що болить?»;

• метафори: «біль доходив», «зірватись має …епіграма»;

• епітети: «злий жарт», «епіграма гостра, злобна».

2. Опрацювання твору Лесі Українки «Тиша морська».

2.1. Виразне читання поезії.

2.2.Тема:зображення казкової краси морської тиші, коли в морі ледве хлюпочуть хвилі і сяє сонечко.

2.3.Ідея:возвеличення приємного почуття душевного комфорту, насолоди від гарної погоди на морі.

2.4.Основна думка:приємна погода сприятливо впливає на внутрішній стан людини, її настрій.

2.5.Обговорення змісту твору за питаннями:

Яку картину побачила героїня твору через віконце? Виразно прочитайте. («Ясне небо, ясне море, ясні хмарки, ясне сонце»)
Чи завжди на морі буває тиша? З чим пов’язані зміни погодних умов на морі?
Як у поезії описано чарівність руху човника по морю, осяяному сонцем?
Про що свідчить бажання поетеси вирушати в морську подорож? Чи любите ви подорожувати? Чому?
Які риси характеру притаманні героїні твору? (Чуйна, душевна, багата, цілеспрямована, волелюбна, вміє протистояти труднощам і долати їх, любить природу і захоплюється нею);
Чому героїня твору не боїться труднощів під час мандрівки? Як це її характеризує?
За допомогою яких епітетів змальовується краса природи, її чарівність і казковість?
А чи знаєте ви про користь морської води, повітря? Продемонструйте власні знання з цього питання.
Прокоментуйте останню строфу поезії.

2.6. Художні засоби поезії.

• повторення: «ледве-ледве»;

• риторичні оклики: «Що бува негода в світі!»; «Золотим шляхом поплисти!»;

• епітети: «час гарячий», «ясне небо, море, хмарки, сонце», «злотиста блакить», «тихий плескіт», «хвилечка перлиста», «стежечка злотиста», «щире золото», «золотий шлях»;

• метафори: «колихає море хвилі», «рине хвилечка», «в’ється стежечка», «золото спадає», «шлях, що проложило сонце».

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язання тестових завдань

«Як дитиною, бувало…»

1. Який час зі свого життя згадує Леся Українка в поезії?

а) Період навчання в гімназії;
б)дитинство;
в) перебування на лікуванні в Ялті.

2. Чому героїня не зізнавалася нікому про свій біль?

а)Була гордою;
б) боялася лікарів;
в) не хотіла завдавати клопоту батькам.

3. Щоб не плакать, дівчина:

а)сміялася;
б) розважалася іграми;
в) вишивала хрестиком.

4. Який художній засіб використано поетесою у рядку: «То хоч в серце біль доходив»?

а) Епітет;
б) алегорію;
в)метафору.

«Тиша морська»

1. За допомогою якого прикметника характеризується «час гарячий полудневий»?

а) Прекрасний;
б) чудовий;
в)ясний.

2. Про що не чути в «країні світла»?

а)Про негоду;
б) затемнення сонця;
в) жорстокість і зло.

3. Продовжіть рядок: «Колихає море…»:

а) човен;
б) чайку;
в)хвилі.

4. Які художні засоби використала поетеса в рядку: «В’ється стежечка злотиста»?

а) Алегорію і метафору;
б)метафору та епітет;
в) порівняння й епітет.

5. Яке бажання було в поетеси?

а) Намалювати красу сонячної погоди на морі;
б)вирушити у подорож по морю;
в) стати морською чайкою і полетіти над морем.

6. Край, в якому перебувала героїня твору, вона називає краєм:

а)вічного проміння;
б) душевної гармонії;
в) сонячного тепла і комфорту.

7. Поезія написана Лесею Українкою:

а) В Ялті;
б)Євпаторії;
в) Одесі.

8. Чого не боїться героїня?

а)Вітру і підводного каміння;
б) холоду і хвороби;
в) заблукати в горах або потонути в морі.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Висловіть власне ставлення до гордості як риси характеру? Особисті міркування обґрунтуйте, наводячи приклади зі свого досвіду та твору Лесі Українки «Як дитиною, бувало…»

2. Для чого, на вашу думку, Леся Українка написала поезію «Тиша морська»? Вмотивуйте власну думку.

3. Яким рядком закінчується поезія Лесі Українки «Тиша морська»?

а) «Золотим шляхом поплисти!»;
б) «Попливла б я на схід сонця»;
в)«В краю вічного проміння».

Картка № 2

1. Охарактеризуйте героїню поезії Лесі Українки «Тиша морська». Чому вона, на ваш погляд, не боїться будь-яких труднощів під час мандрівки? Свою думку обґрунтуйте.

2. Доведіть, посилаючись на текст твору Лесі Українки «Як дитиною, бувало…», що Крим — це країна світла.

3. Місцевість, де перебуває героїня твору Лесі Українки «Тиша морська», названа:

а) мрією життя;
б) чудовою казкою;
в)країною світла.

Картка № 3

1. Чому, на ваш погляд, поетеса насолоджується тишею морською (Леся Українка «Тиша морська»)? Власну думку обґрунтуйте.

2. З якою метою Леся Українка написала поезію «Як дитиною, бувало…»? Що свідчить про автобіографічність цього твору?

3. В якому році написала Леся Українка «Як дитиною, бувало…»?

а) 1867;
б)1897;
в) 1901.

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VII. Домашнє завдання

Дібрати матеріал про життєвий і творчий шлях В. Винниченка та оформити його як міні-доповідь, знати ідейний зміст твору «Федько-халамидник».

Урок № 16 В. Винниченко «Федько-халамидник». Художня розповідь про дивовижного хлопчика Федька, українська література, 6 клас

Мета:ознайомити учнів з письменником В. Винниченком, розповісти цікаві епізоди з його життя; вчити виразно і вдумливо читати найбільш вражаючі епізоди з твору «Федько-халамидник», аналізувати його зміст; розпочати роботу щодо характеристики образу Федька; розвивати логічне мислення учнів, культуру зв’язного мовлення, пам’ять, увагу, спостережливість, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до творчості В. Винниченка, української класики; прищеплювати учням риси щедрості на добро, порядність, чесність, повагу до людини.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет В. Винниченка, бібліотечка його творів.

ХІД УРОКУ № 16 В. Винниченко «Федько-халамидник». Художня розповідь про дивовижного хлопчика Федька, українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Дайте визначення оповідання як літературного жанру. (Оповідання — невеликий прозовий твір, у якому зображається коротка в часі подія чи події з життя головного героя; ці події показані лише в кількох епізодах.) Наведіть приклади відомих вам оповідань.
Які оповідання про дітей ви вже вивчали в 5-му класі? Чим вони вам запам’яталися?
Чим твори про дітей близькі вам? Власні думки вмотивуйте.
Чи вважаєте ви себе дорослими у порівнянні з минулим роком? Які зміни ви помітили у власному становленні як особистості?
Які риси характеру в людині ви поважаєте, а які засуджуєте?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Я виріс у тих степах, з тими волами, шуліками, задуманими могилами. Вечорами я слухав, як співали журавлі біля криниць у ярах, а удень ширина степів навівала сум безкрайності. В тих теплих степах вироблялась кров моя і душа моя.
В. Винниченко

Ліпше смерть, достойна слави, аніж зганьблене життя.
Шота Руставелі

1. Життя і творчість В. Винниченка (матеріал для вчителя)

ВОЛОДИМИР КОСТЯНТИНОВИЧ ВИННИЧЕНКО
(1880-1951)

Звертається увага школярів на портрет В. Винниченка: високе, світле чоло, глибокий, розумний, проникливий погляд — весь обрис свідчить про титанічну натуру, сповнену сталевої міці, сили волі, завзяття, грандіозної енергії і витримки, але водночас добру і душевну людину. Чарівна посмішка й ласкавий погляд темно-голубих очей, отінених чорним віями, робили його кремезну постать дуже симпатичною й навівали довір’я до нього.

Народився Володимир Винниченко 27 липня 1880 року в Херсонській губернії Єлисаветградського повіту (тепер Кіровоградська область). Батько, Кирило Васильович, безземельний селянин, був наймитом при економії поміщика Бодіско. Мати, Докія Павленко, від першого шлюбу вже мала трьох дітей — Андрія, Василя, Марію. Малий В. Винниченко з’явився на світ і зростав на півдні України.

Володимир вступає до Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії, де вчиться на кошти брата, але закінчити її не пощастило. У 14-літ-ньому віці написав свій перший літературний твір. То була поема про Запорозьку Січ, за яку автор, як він сам згадував, «дістав перше політичне ув’язнення в гімназії (тиждень темного карцеру)».

Під впливом Шевченкового «Кобзаря» юнак пробує сили у красному письменстві.

Склавши екстерном у Златопільській гімназії (нині Кіровоградщина) іспити, Винниченко у 1900 році вступає на правничий (юридичний) факультет Київського університету. Проте вже з другого курсу його виключили. Студент виявився бунтарем і одразу поринув в активне політичне життя київської молоді, став одним із лідерів Революційної української партії. Окрім того, від самого початку своєї появи в Києві Володимир увійшов до кола місцевої української інтелігенції, яку влада завжди тримала «на прицілі». Передовсім варто згадати ім’я відомого мецената й громадського діяча Євгена Чикаленка, який став для Винниченка літературним «хрещеним батьком», оскільки завдяки саме його наполяганням на сторінках журналу «Киевская старина» було надруковано (1902) перше оповідання молодого прозаїка «Сила і краса» (пізніше назва — «Краса і сила»). У будинку Чикаленка на Маріїнсько-Благові-щенській вулиці влаштовувалися літературні вечори, на які приходив і Винниченко. Серед його знайомих тієї пори були Б. Грінченко, Леся Українка, родина Юркевичів, Старицькі, Лисенки і, звичайно, перейнята революційною боротьбою молодь, яка ставила за мету соціальне і національне визволення України…

В. Винниченко як дитячий письменник «починається» з оповідання «Кумедія з Костем» (1909).

У роки реакції, переслідувань, арештів письменник знаходиться в Лук’янівській тюрмі. Бере активну участь у революційних подіях 1905, 1917 рр.

23 вересня 1920 р. Винниченко залишає рідну землю назавжди. Політична «кар’єра» закінчилася повним крахом — тяжкими і гіркими роками еміграції, перебуванням у фашистському концтаборі (за членство в комуністичній партії Франції і відмову служити «новому режиму»), хворобами, напівголодним і напівзлиденним існуванням та передчасною смертю.

6 березня 1951 року письменник помер у своєму «Закутку» (назва садиби) у селі Мужен біля Канн (Франція).

2. Теорія літератури

2.1. Епічний твір— твір, у якому письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей та їх вчинки. Здебільшого такі твори пишуться прозою (казка, оповідання, повість, новела, роман).

2.2.Герой, персонаж, дійова особа— зображена в художньому творі людина (рослина, тварина, предмет), через дії, вчинки, почуття якої розкривається художня ідея твору.

3. Опрацювання особливостей твору В. Винниченка «Федько-халамидник»

3.1. Історія написання твору.

Оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» вперше опубліковано в «Літературно-науковому віснику». Улюбленець кількох поколінь юних читачів — і то не лише українських, оскільки оповідання перекладалося й на інші мови, — Федько впевнено зайняв місце поруч з Томом Сойєром, Гаврошем, П’ятнадцятирічним капітаном. Перше знайомство читачів з цим відчайдухом відбулося ще 1912 року, коли оповідання про нього з’явилося друком на сторінках київської газети «Рада». Винни-ченкові тоді було тридцять два роки і мешкав він далеко від України — у Франції. Як літературний персонаж Федько-халамидник має французьку «прописку».

Оповідання «Федько-халамидник» із багатьох поглядів є твором автобіографічним. Збереглися записані дружиною Винниченка спогади його матері, в яких є деталі, які знаходимо і в оповіданні. Наприклад, згадки про те, як Володимир тримав сусідських дітей «трохи в терорі» (порівняйте із забавами Федька, який вдає із себе Солов’я-Розбійника). Федьків батько — працівник друкарні — у родині Винниченків друкарем був старший брат Володимира… Та й довкілля, змальоване письменником, дуже нагадує Єлисаветград часів його дитинства. Проте найголовніше, мабуть, те, що своєму героєві В. Винниченко віддав чимало власних рис…

За одне з видань оповідання на початку 20-х років авторський гонорар було направлено на користь дитячих притулків.

3.2.Тема:показ люблячого, ніжного, відкритого серця дитини (Федько), яке протиставляється жорстокості дорослих, потворному і злочинному суспільству, яке калічить маленькі життя і маленькі душі.

3.3.Ідея:возвеличення чесності, незрадливості, почуття власної гідності, винахідливості (Федько) і водночас засудження бешкетливості, схильності до нерозважливих вчинків, показної вихованості, манірності, лицемірства, егоїзму (Толя).

3.4.Жанр:соціально-побутове оповідання.

3.5.Проблематика твору:

• любов і ненависть;

• порядність і лицемірство;

• добро і зло;

• моральний вибір (між цілісним благородним моральним світом бідняцької дитини і підступною, хитрою, егоїстично-дворушницькою поведінкою малолітнього «панича-негідника»).

3.6.Герої твору:Федько, Толя, Стьопка, Льонька, Спірка, Гаврик, Іван (батько Федька), Іваниха.

3.7.Композиція.

Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою, характером; взаємостосунки халамидника з іншими хлопцями.

Зав’язка: вирушення хлопців на льодохід.

Кульмінація : сцена, в якій після пригоди на річці, коли Федько врятував хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного «халамидника». Толя хоче перекласти свою провину на Федька — і той ще раз рятує його.

Розв’язка: смерть Федька.

3.8.Обговорення змісту твору за питаннями:

Які враження виникли у вас після того, коли закінчили читати оповідання? Що вас захопило або викликало негативне ставлення у творі?
Хто є головним героєм у творі? Яке у вас ставлення до нього?
Чому Толя приходив додому «задрипаний, подраний, з розбитим носом?» (Федько спокутував)
За що вдруге били Федька? (Через нього Толя порвав ттанці, коли лазили за горобцями)
Що про це свідчить? (Розподіл людей на бідних та багатих)
Чого боялися батьки Федька щодо батьків Толі? (З квартири виженуть)
Що побачив Федько на вулиці під час дощу?
Чого він заподіяв? Хто підштовхував його до цього?
За що знову б’ють хлопця після дощу?
Про що розповів Федько хлопцям? (Про льодохід)
Чому Федько вирішив не йти до школи?
До чого підбивав Федько хлопців?
Чим хлопці образили Толю? (Сказали, що тато у нього пузатий)
Прочитайте опис льодоходу. В чому тут проявляється майстерність письменника-живописця?
Яка розмова виникла між хлопцями на льодоході?
Чому і на що побилися об заклад Толя і Федько?
Яким чином Федько переправився на другий бік річки?
Які почуття виникали в Толі під час переправи? Хто і як допоміг Толі?
Що трапилось з Федьком?
Чому Толя не допоміг Федьку? Як це його характеризує?
Як хлопці витягли Федька із води? Прочитайте.
Через що Федько збрехав батькові Толі? Як це його характеризує?
Що запропонував батько Толі батькові Федька?
Чим же закінчилася історія з Федьком?
У чому виявилась бездушність Толі до Федька під час похорону?

3.9. Художня розповідь про дивовижного хлопчика Федька, його життя і пригоди, стосунки з однолітками.

Федько-халамидник — заводій, дитячий «отаман». «Спокій був його ворогом», — сказано про Федька в авторській ремарці. І це справді так. Федько любить влаштовувати ризикові розваги, дражнити сусідських хлопців. Скільки в ньому відваги, життєвого азарту, винахідливості й тієї надійності, яка, власне, й робить його ватажком! В оповіданні «Федь-ко-халамидник» важлива не тільки напруга подієвої інтриги, а й психологічний сюжет. Ось як автор малює сцену, в якій один виявляє слабкість духу, а другий — великодушність (Слабкодухий боягузливий Толя перекладає свою провину на Федька — і той його рятує) «Федькові знов упала з голови шапка, як ударив його Толин батько. Він підняв її й подивився на Толю. Але Толя тулився до матері, яка милувала його і жаліла його… »

Федько пожалів Толю, а розплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків, та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг. Бачити перед собою слабкого, морально пригніченого, настрахованого і завдати йому удару — це не у Федьковому характері, це понад його гідність!

V. Закріплення вивченого матеріалу

Літературна вікторина

1. Батьківщиною для Винниченка є… (Кіровоградщина)

2. Перший літературний твір Володимир Костянтинович написав у… (14-літньому віці)

3. Про що був перший твір автора? (Запорозьку Січ)

4. Під впливом якого письменника В. Винниченко пробує власні сили у красному письменстві? (Т. Шевченка)

5. Яку назву мало перше оповідання письменника, що було надруковано в журналі «Киевская старина»? («Краса і сила»)

6. З якими видатними письменниками В. Винниченко познайомився на літературних вечорах у будинку Чикаленка? (Б. Грінченком, Лесею Українкою)

7. Перше дитяче оповідання письменника мало назву… («Кумедія з Костем»)

8. Останні роки життя В. Винниченко провів у еміграції у… (Франції)

9. Чому твір «Федько-халамидник» В. Винниченка вважається автобіографічним? (Своєму героєві віддав чимало власних рис)

10. Визначте жанр твору «Федько-халамидник» (соціально-побутове оповідання)

11. Що найбільш цінував батько у своєму синові Федькові? (Відвертість, правду)

12. Чим закінчується твір В. Винниченка? (Смертю Федька і отриманням задоволення Толею)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

VI. Творче завдання до оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник»

1. З ‘ясуйте значення слова «халамидник» за словником. Порівняйте значення цього слова за твором з довідковою літературою.

2. Доберіть до слова «халамидник» синоніми.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Скласти план до твору «Федько-халамидник», дібрати матеріал для характеристики образу Федька.

Урок № 17 В. Винниченко «Федько-халамидник». Федько як особистість, українська література, 6 клас

Мета:продовжити роботу щодо аналізування програмового твору В. Винниченка «Федько-халамидник», характеристики щедрого на добро головного героя твору як особистості; виявити роль художніх засобів у творі; знаходити портрет, пейзаж, діалоги; розвивати вміння учнів формулювати основну думку оповідання, висловлювати своє ставлення до зображуваного; розвивати логічність у мисленні, пам’ять, увагу, кмітливість; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати почуття пошани до української літератури, мистецтва слова, повагу до творчості В. Винниченка; прищеплювати риси доброти, чуйності, мужності, відповідальності за доручену справу.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:бібліотека творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 17 В. Винниченко «Федько-халамидник». Федько як особистість, українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Що цікавого, ви дізналися про В. Винниченка — письменника, борця за кращу долю рідного краю?
Як виник задум у письменника написати оповідання про Федька-халамидника?
На що слід звертати увагу під час характеристики того чи іншого героя?
Які художні засоби ви знаєте? З якою метою їх використовують письменники у власних творах?
Чому вчить нас оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник»?

III. Перевірка домашнього завдання

Складання плану до оповідання (орієнтовний приклад).

1. Поведінка Федька на вулиці.

2. Покарання за вчинки.

3. Повчання батька.

4. Затишок у Толиному будинку.

5. Поведінка хлопців під час дощу.

6. Федько знову буде покараний.

7. Герой інформує хлопців про льодохід.

8. Опис льодоходу.

9. Обговорення хлопцями повідомлення Федька.

10. Суперечка між Толею і Федьком.

11. Переправа Федька через річку.

12. Бажання Толі повторити вчинок Федька.

13. Допомога Федька Толі.

14. Герой у воді.

15. Прихід батьків героїв.

16. Розмова батьків Толі з Федьком про вчинок їх сина.

17. Останнє покарання Федька — трагедія.

18. Похорон халамидника.

19. Бездушність Толі та його брехливість.

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Основний зміст уроку

Я хочу собою возвеличити українське….
В. Винниченко

Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
Г. Сковорода

1. План характеристики образу Федька

1.1. Федько — син бідного робітника друкарні.

1.2. Портретна характеристика Федька. («…розбишака-халамидник», «наче біс який сидів у хлопцеві», «сибіряка» і «люципер». «…Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають», «руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає»).

1.3. Поведінка і риси характеру героя:

а) непосидючий; («…неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці»)

б) сильний; («…першій по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде…»)

в) відкритий; («Він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив»)

г) впертий; («…не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»)

д) стійкий; («камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь…»)

е) правдолюб; («Якби не схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить»)

є) непримиренний до зрадництва; («Не любить також Федько й товаришів видавати»)

ж) спокусник; («…Федько знову спокушає Толю. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти»)

з) шанобливий до батька; («…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»)

и) спритний; («Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка»)

1.4. Значення образу Федька для сучасників.

2. Бесіда за питаннями для обговорення образу Федька

• Яку характеристику подає автор Федьку на початку твору? а) будівництво із піску; б) запускання змія.

• Чи є у хлопця доброта? В чому вона виявляється?

• Хто були батьки Федька? (Батько Іван — «типографчик», мати Іва-ниха — домогосподарка) Як їх характеризує В. Винниченко?

• Охарактеризуйте його поведінку під час сварки з батьками.

• За що батько давав гроші Федьку?

• У зв’язку з чим Федько повсякчас отримував тумаків від батька?

• Як автор характеризує свого героя? «(Мужиченя, паршивець, одурілий хлопець, шибеник, мурло репане, нещастячко, сибіряка, халамидро, ідоляко, падлюко, люципере»)

• Чим приваблює нас цей герой?

3. Федько очима письменника

Федька автор представляє нам відразу, з перших речень оповідання. Цього достатньо, щоб уявити колоритну постать маленького бешкетника, інтригуючим початком розповіді письменник ніби бере в полон увагу читачів і вже не відпускає її до фіналу твору.

Учні швидко відшукають потрібні підтвердження в тексті: «спокій був ворогом» Федька, з ним «він боровся на кожному місці». Хлопець лазив по дахах, сидів на воротах, вибивав рогаткою шибки, перекидав діжки з водою, давав прочуханки «закадишним» товаришам, заважав дітлахам гратися і чинив ще багато різних пустощів.

Так уже традиційно склалося, що маленькі літературні герої обов’язково повинні бути для наших дітей «позитивними, збірними, типовими прикладами для наслідування, а їхні вчинки мати лише «виховну спрямованість».

А як же Федько? Безліч вад і недоліків. Та в нього є чому вчитися не лише дітям, а й дорослим.

Досконало знаючи особливості дитячих характерів, поведінки, письменник достовірно зображував маленьких героїв. Кредо митця просте: життєва правда. Тому й Федько — персонаж, який змальований у реальності. Талант письменника полягає в тому, що, крім зовнішньої оболонки, яка складалася з грішків «халамидника», він зумів показати честь, совість, велич душі хлопчика.

За витівки батьків ремінь «виховує» малого, а він «і тут не як усі діти поводиться». Хлопець терпляче, без слів і прохань, зносить кару, а головне — «якби схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить» і «не любить товаришів видавати». Сам батько поважає свого чесного, принципового і відвертого сина.

Отже, натура Федька повна суперечностей і протиріч.

4. План характеристики образу Толі

4.1. Толя — син хазяїна будинку.

4.2. Опис зовнішності хлопця.

«Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував», «…штанці на ньому бархатові, оченята не то чудні, не то винуваті, не то злякані», «випещені ніжки».

4.3. Риси характеру і поведінка героя:

а) тендітний; («…чистенький. Ніжний, з щічками, як проскура»)

б) богобоязливий; («…тихенько хреститься й блідніє…»)

в) самоповажний; («…він терпіть не міг, як йому цей Федько говорив: «Толька». Наче він йому товариш», «…кричати на вулиці не личить благородним дітям…»)

г) брехливий; («Неправда! Неправда! — ще жалібніше і з страхом забився Толя. — Я не хотів іти, а вони мене потягнули на річку. А потім Федько узяв і пхнув мене на кригу… Спитайте всіх…Я не винен»)

д) байдужий до горя інших; («Коли Федькова труна сховалась за рогом вулиці й не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком»).

е) підступний; («…чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька»)

4.4. «Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка». (Народна мудрість про героя).

5. Художні засоби у творі

5.1. Контраст.

В. Винниченка називали майстром контрастів. Контраст = антитеза = протиставлення — стилістична фігура, авторський прийом.

У кожному творі письменника, а також у цьому присутній метод протиставлень, саме ним він передає контрасти в суспільстві та в душах людей. В. Винниченко не просто епізодично використовує протиставлення, а часто будує на них увесь твір.

— Де, як і навіщо автор «Федька-халамидника» використовує антитезу? Увагу учнів слід зосередити на тому, що соціальні контрасти є тлом для зображення подій, ситуацій, характерів. Перед нами два світи, два полярні табори. З одного боку, — «вуличний хлопчик Федько з хворим, виснаженим роботою батьком «типографчиком» та змученою знервованою матір’ю. А з другого — «ніжна, делікатна, смирна» та «чистенька і чепурненька» дитина Толя, його «благородний» і багатий «папа» та «чула і делікатна» мама.

Характери хлопців — теж повна протилежність. Можна запитати:

— Які епізоди їх найповніше розкривають?

Спершу учні зачитають і прокоментують уривок, що розповідає про перехід Федьком весняної ріки. Наприклад, від слів: «Федько стрибнув на лід…» до слів «…що говорити такому зайдиголові». Вони відмітять відвагу, сміливість, завзяття, вправність, відчайдушність, кмітливість малого «шибеника» у нерівній боротьбі зі стихією.

Заздрість на Федькову перемогу і пихата самовпевненість штовхають у ту ж боротьбу і Толю, та на малодуху, слабосилу, пещену панську дитину чекає поразка. Можна зачитати уривок від слів: «Толя аж задихався…» і до слів «…тихенько став плакати».

Наближається трагедія, на березі — паніка і страх дорослих і дітей. Розвиток подій досягає апогею. Федько кидає виклик бурхливій річці, переляканій юрбі і визволяє з льодового полону паненя. Натомість Толя навіть не намагався допомогти витяти з крижаної води свого рятівника.

І знову вражаючі за силою контрасти. Егоїзм, жалюгідність, душевна ницість Толі, який лише тремтить за власну шкіру і підло скидає провину на товариша, якому зобов’язаний життям, — це один внутрішній світ. Мужність, сила волі, чесність, шляхетність, порядність, здатність до самопожертви, великодушність Федька — це другий. І розділяє ці два світи велетенська прірва, яка не звужується, а навпаки, ширшає після трагічного фіналу — смерті малого «халамидника».

Вчинок Федька — дійсно благородний, не кожен дорослий зважиться на подібне. Єдиний раз у житті доводиться Федькові сказати неправду, врятувавши цим (вже вдруге) боягуза Толю. За героїзм хлопчик розплатився своїм життям.

Розв’язка дає змогу говорити ще про одну ознаку творчої манери Винниченка: несподіваність завершення оповідання чи новели. Таким зображенням фіналу письменник подібний до композитора. Мабуть, не випадково частина творів, як засвідчують записи «Щоденника», писалися під музику (найчастіше дружина грала Бетховена).

Останнім штрихом в оповіданні до зображення трагедії є важлива деталь. Похорон Федька, хлопчаки плачуть, проводжаючи товариша в останню дорогу, а Толя спостерігає з вікна, адже ж «цікаво подивиться, як будуть ховати Федька-халамидника». І вже коли процесія зникає з виду, Толя «перекрутився» на одній нозі і побіг гратися з чижиком. А далі: «Цього чижика він сказав Федьковій матері, віддати йому, бо він його виграв у Федька». Останні авторські слова хвилюють, бентежать душі читачів, тримають їх у не меншому напруженні, ніж під час усіх перипетій розгортання сюжету.

5.2. Пейзаж.

Досить оригінальні у Винниченка картини природи. Здебільшого описи природи в оповіданні подаються відповідно до душевного стану героїв. Пейзаж — не просто тло, а теж діючий персонаж, який перебуває в цілковитій залежності від настроїв людини. Письменника не цікавить естетична роль пейзажу, для нього важливими є лише емоції, які викликає цей опис.

— Зачитати і проаналізувати картину весняної повені з оповідання.

5.3. Порівняння.

«Наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як Соловей-Розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина», «дощ такими потоками, наче там тисячі Федьків», «лід, як вимочений цукор», «немов не чув», «наче твій тато, став пузатий Федько», «стриба, як кішка», «як крізь сон бачив», «шматки лізли на неї, немов збиралися розчавити живе створіння», «крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великій гуркіт волів», «стрибнув, наче пробуючи його».

5.4. Метафора: «сонце хитро виглядає з-за парового млина», «паперовий змій кокетує й хитає головою», «соромливо посміхається своїми невеликими синіми очима Толя», «дощ січе»; «грім тріщить», «парує земля», «лід тріщав, лускався», «крига йде».

5.5. Мова твору.

Притаманні: лаконізм, стислість, скупість, динамічність і «нещадність», «образно-уривчасте» речення і драматичні діалоги з повторами, вигуками, уривками фраз. Використання діалектизмів, русизмів, жаргонізмів сприяло повнішому і правдивому змалюванню епохи.

Висновок. Основна роль художніх засобів не «прикраси», а яскраве, образне і точне відтворення життєвих явищ.

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

1. Федька-халамидника ще називали:

а) мужланом;
б)розбишакою;
в) хуліганом.

2. З чим Федько боровся на кожному кроці через свою неординарну поведінку?

а) Зі всім світом;
б) добром і байдужістю;
в)спокоєм.

3. Серед дітей хлопець був перший:

а) по кмітливості і винахідності;
б) стрибках у довжину;
в)силі.

4. Якого казкового героя нагадує Федько?

а) Кирила Кожум’яку;
б) царевича Івана;
в)Солов’я-Розбійника.

5. Який художній засіб використав В. Винниченко, висловлюючи наступне: «Небо високе-високе, синє та холодне»?

а)Епітет;
б) порівняння;
в) метафору.

6. Через що між Федьком і Спіркою виникає сварка і бійка?

а) Хлопці намагалися довести власну силу;
б) Спірка вирішив помститися Федькові за його поведінку;
в)Федько хотів присвоїти собі повітряного змія, якого хлопці запустили у небо.

7. Батько Федька працює:

а) на ґуральні;
б)типографії;
в) водієм автобуса.

8. Яку думку про Федька висловлює мати, коли той отримує ременя від батька?

а) «Боже, як же це бісове дитя»;
б)«Камінь, а не дитина»;
в) «Лихо якесь, а не хлопець».

9. Чого не любив Федько і за це його батько схвалював?

а) Ображати дівчат;
б) знущатися над товаришами;
в)брехати і товаришів видавати.

10. Найбільше Федькові діставалося за Толю, бо Толя:

а) маленький хлопчик, якого ображав Федько;
б)син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина;
в) дитина господаря, в якого працював батько Федька.

11. Мати Федькова називала Толю:

а) обдарованою, чепурною дитиною;
б) хлопцем з великим майбутнім;
в)дитиною благородною і ніжною.

12. Толя — чистенький, з щічками, як:

а)проскура;
б) червоне яблуко;
в) у морозний день.

13. Що забороняла Толі його мати?

а) Товаришувати зі Спіркою та Ваською;
б)підходити до вікна і виглядати через нього на вулицю;
в) гуляти пізно ввечері.

14. Чому Толя вирішує вийти на вулицю у дощову погоду?

а) Хотів у крамниці купити смачних цукерок;
б)виявив бажання разом з хлопцями намочитися під теплою дощовою зливою;
в) прагнув довести Федькові, що він теж мужній.

15. Про що співали пісню хлопці, перебуваючи під дощем?

а) Корисність вологи для їх зросту;
б)необхідність дощу для пшениці;
в) перешкоджання дощу літній спекоті.

16. Толя виконує прохання хлопців, щоб вони його не називали:

а) боягузом;
б) тендітною квіткою;
в)бабою.

17. Про що розповів Федько хлопцям?

а)Про кригу на річці;
б) приліт птахів з вирію;
в) таємну печеру.

18. Толя не поважає Федька, говорячи про нього, що він:

а) «халамидро поганий»;
б) «сибіряка голодраний»;
в)«мурля погане».

19. Федько, вирушаючи до річки, зустрівся з хлопцями:

а) о шостій ранку;
б) в обід;
в)о восьмій ранку.

20. Прив’язавши собі на живіт шкільні книжки, Федько став такий пузатий, як:

а) повітряна куля;
б)батько Толі;
в) заможний пан.

21. Про яку церкву згадується у творі?

а) Печерську;
б) Преображенську;
в)Богоявленську.

22. Крижини на річці лізли одна на одну, наче:

а) намагалися осідлати;
б)женуть великий гурт волів;
в) кожна хотіла потопити і довести, що вона сильніша.

23. Якою у творі змальовується річкова вода?

а)Чорно-синьою;
б) голубою;
в) прозорою і чистою.

24. Федько і Толя побилися об заклад? За умови переходу Федьком по кригах на той берег річки Толя:

а)віддасть свій ножик з кістяною ручкою;
б) подарує свого чижика;
в) попросить батьків халамидника, щоб вони ніколи не били Федька.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0, 5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Чим, на вашу думку, пояснити жорстоке ставлення батьків до свого сина? Чи може це вплинути на виховання хлопчика?

2. Дослідіть, як сам автор ставиться до Толі? Чим це пояснити? Відповідь вмотивуйте.

3. Віддаляючись від берега, стрибаючи з однієї крижини на іншу, Федько здалеку нагадував:

а) смужку;
б)комашинку;
в) темну крапку на білому папері.

Картка № 2

1. Хто ж, на ваш погляд, винен у смерті Федька? Власну думку обґрунтуйте, посилаючись на приклади з твору.

2. Вмотивуйте, чому у творі В. Винниченка одні герої живуть у постійних муках, стражданнях, а інші — в достатку і злагоді.

3. Що трапилося, коли Федько вирішив допомогти Толі знову з крижини потрапити на берег?

а) Толю понесло на крижині по річці;
б) хлопці посварилися через обіцянку, яку вони дали один одному;
в)Федько потрапив у воду, бо крига тріснула.

Картка № 3

1. Доведіть, що Федько — добрий, чуйний, справедливий, посилаючись на приклади з твору.

2. З якою метою В. Винниченко порівнює Федька і Толю? Кому з героїв і чому, на ваш погляд, він віддає перевагу. Відповідь обґрунтуйте.

3. Чому Федько вимушений був збрехати батькам Толі про події на льодоході?
а) Не хотів, щоб його родина залишилася без квартири;
б) відповідаючи, він не контролював себе, бо дуже змерз;
в)пожалів Толю, жертвуючи собою.

VII. Підсумок уроку

Їх, маленьких бунтівників, у книжках Винниченка багато. Симпатії письменника — на боці гордих, неординарних, кмітливих героїв, які вміють захистити власну честь, стати в оборону правди й справедливості. Багато з тих реалій, серед яких живуть персонажі Винниченкових оповідань, давно відійшли в минуле, але є те, що не зникає: самі характери цих літературних героїв, їхні пригоди й відкриття світу довкола себе та в собі, зрештою — оті бунти, в яких гартується неповторне людське Я.

VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

IX. Домашнє завдання

Написати міні-твір «Моє ставлення до Федька і Толі», прочитати оповідання С. Черкасенка «Маленький горбань».

Урок № 18 С. Черкасенко «Маленький горбань». Твір про красу і незахищеність людської душі, українська література, 6 клас

Мета:ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом С. Черкасенка; розпочати роботу щодо аналізу програмового твору письменника «Маленький горбань»; з’ясувати ідейно-тематичне спрямування, особливості композиції тощо; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення; вміння висловлювати власні міркування про красу зовнішню і красу людської душі (внутрішню); активізувати словник школярів; розвивати вміння раціонально використовувати навчальний час; виховувати почуття пошани до української літератури, її митців, зокрема до С. Черкасенка; прищеплювати риси доброти, чуйності, поваги до дорослих; пунктуальність.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет С. Черкасенка, бібліотечка його творів.

ХІД УРОКУ № 18 С. Черкасенко «Маленький горбань». Твір про красу і незахищеність людської душі, українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Через що літературу вважають видом мистецтва, навіть життям?

Чого навчає нас література?

Які риси характеру ви поважаєте в людині?

Для чого письменники у своїх творах зображують як позитивних, так і негативних героїв?

Кого ви можете вважати особистістю? Наведіть приклад із відомого вам художнього твору, де героя можна назвати особистістю. Свій вибір обґрунтуйте.

III. Перевірка домашнього завдання

Учні за бажанням зачитують власні міні-твори на тему «Моє ставлення до Федька і Толі», решта творів перевіряється вчителем особисто, визначається найкраща учнівська робота.

Подається приклад орієнтованого твору «Моє ставлення до Федька і Толі».

Найвищий суд — суд совісті.
В. Гюго

Ті, хто не відчуває сорому, вже не люди.
Конфуцій

Нещодавно ми в класі читали оповідання Володимира Винниченка «Федько-халамидник».

Письменник розповідає про двох хлопців — Федька-халамидника, сина бідного робітника друкарні, і Толю, дитину з багатої сім’ї.

Федько-паливода був людиною чесною, ніколи не брехав, але любив бійки, заважав хлопцям спокійно гратися, робив чимало шкоди сусідам. Проте був він справжнім другом, не ховався за спинами інших і цим заслужив повагу серед однолітків: «Не любить також Федько й товаришів видавати».

Толя — син хазяїна будинку. «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував».

Аж ось одного ранку хлопці вирішили піти подивитися, як іде крига по річці. Толю ніхто не запрошував, він напросився йти сам. На березі було багато людей, і Федько на очах у всіх по крижинах перебрався з одного берега на інший. Толя вирішив, що і він так зможе, взяв палицю і пішов на кригу. Але коли з ним трапилась біда і Федько допоміг йому, то «він, як стріла, вилетів на берег». Опинившись у безпеці, цей делікатний хлопчик навіть не подав своєму рятівникові палиці. Він злякався, що може опинитися у воді.

Інші хлопці були не байдужими до чужого нещастя, кинулись до Федька і простягли йому палицю.

Коли розбишакуватий рятівник, весь синій від холоду, мокрий, стояв на березі, йому не дали змоги сказати правду.

А Толя, захищаючи себе від покарання, підло звалив усю провину на Федька і навіть забув подякувати за те, що той врятував його від смерті.

Вчинок Федька, безперечно, благородний. Він врятував хлопця не тільки від смерті, але й від батьківського покарання.

Толя виявив свою підлість, боягузливість і брехливість. Бо навіть коли Федько помер від запалення легенів, він обдурив його матір і забрав чижика. Толю не зупинило ні горе батьків, ні те, що Федька більше немє. Він був черствою і байдужою до людського нещастя людиною. Толина поведінка викликала в мене обурення. Як міг він спокійно гратися із пташкою в ту саму мить, коли на цвинтарі ховали тіло того, хто врятував його нікчемне життя?!

Мені здається, що велике щастя мати поряд із собою такого друга, яким був Федько. Такі хлопці ніколи не зрадять, на них можна завжди покластися.

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

У Черкасенка немає мертвих слів; в кожному образі — живе почуття. стиль легкий, прозорий…, а прості слова перейняті щирим почуттям, дають читачеві дуже суцільний настрій».
Л. Старицька-Черняхівська

…Якщо не жити, то бодай померти на Україні.
С. Черкасенко

1. Життєвий і творчий шлях С. Черкасенка (матеріал для вчителя)

СПИРИДОН ФЕОДОСІЙОВИЧ ЧЕРКАСЕНКО
(1876-1940)

Доля Черкасенка була до нього неприхильною — після понад двадцятилітньої розлуки з батьківщиною поет ліг у чужу землю, заплативши сповна за свої молодечі ілюзії. Він чесно виконав свій синівський обов’язок перед Україною, залишив по собі пам’ять оборонця її трудового люду, співця її волі й незалежності. Майже чотири десятиліття С. Черкасенко не випускав з рук пера, вважаючи себе простим робітником на ниві українського письменства, чорно працював для свого народу, відтворюючи художнім словом його болі, радощі і надії.

Ім’я Черкасенка стояло в одному ряду з такими визначними літературними постатями, як Олександр Олесь, В. Винниченко, М. Чернявський, Г. Чупринка, М. Вороний.

С. Черкасенко — автор понад 30 збірок поезій, оповідань, драм, романів. Остання книга його вибраних творів на Україні вийшла 1930 р. у Харкові. Відтоді спадщина письменника не видавалася, він був вилучений з літературного процесу.

В інструкції «згори», датованій 1954 роком, серед тисячі книг українських авторів перелічувалися книги С. Черкасенка, а для подвійного контролю додавалася ще «керівна» вказівка: «Підлягають списанню в макулатуру також всі інші книги цього автора».

С. Черкасенко перший в українській літературі художньо змалював життя донецьких шахтарів, став на захист пригноблених і експлуатованих, показав не лише тяжку працю шахтарів, а й їхню боротьбу, що від початкових стихійних форм набирала все більшої організованості. Він написав низку оповідань про страшну долю дітей на шахтах, і ці оповідання є здобутком української дитячої літератури. П’єси С. Черкасенка посіли чільне місце в репертуарі українських театрів 1910—1919 рр., ставилися в театрі М. Садовського.

Творчий шлях С. Черкасенка розподіляється чітко на два періоди — відповідно до перебування письменника на Україні і в еміграції. В цілому ж у панорамі української літературної історії ХХ століття його почесне місце і помітний творчий внесок незаперечні.

Спиридон Феодосійович Черкасенко народився 24 грудня 1876 року в містечку Новий Буг на Херсонщині (нині Миколаївська область) у селянській родині. Закінчив двокласну школу, потім Новобузьку учительську семінарію, з 1895 року працював учителем. Семінарія була російськомовним навчальним закладом, жодних знань з української мови й літератури не давала, тож перші поетичні спроби С. Черкасенка були російськомовними. Знання української мови він виніс з рідної хати й українською літературою зацікавився пізніше, коли прочитав «Кобзар», антологію української літератури «Вік» (1900) і познайомився з українським письменником Миколою Чернявським.

С. Черкасенко вчителював у різних народних школах Катеринославщини (Новопавлівка, Василівка, Улянівка, Юхів). У 1901 році його переведено на посаду вчителя на Лідіївські рудники (колишня Юзівка), там він і прожив дев’ять років, навчаючи шахтарських дітей і проводячи серед шахтарів культосвітню роботу. Довголітня учительська праця у шахтарському середовищі дала початкуючому письменникові великий запас життєвих спостережень, які він художньо реалізував у своїх поезіях, оповіданнях і п’єсах з шахтарського життя. З його творчістю у переважно селянську літературу потужним струменем вривається нова тема, така не схожа з традиційними селянськими. С. Черкасенко — один з перших після І. Франка творить образ робітника в художній літературі, що проходить складну еволюцію від учорашнього селянина через усі біди і спокуси класового переродження до повного усвідомлення свого нового становища і активної участі в організованій революційній боротьбі. Журналіст із Києва, в якому легко пізнати автора, побувавши на великому заводі, побачив справжній образ робітника часів революційно-визвольних бур: «І уявився мені робітник біля заводських печей, залитий увесь червоним сяйвом, упрілий, але гордий тим, що запалив таке велике Огнище, яке блискавкою прорізує чорну, важку пітьму ночі («На заводі». — «Рада». — 1907 р., 12 жовтня).

З 1910 року С. Черкасенко — у Києві, працює в редакції педагогічного журналу «Світло», в товаристві «Українська школа», пише фейлетони, оповідання та статті до газети «Рада». У ній веде рубрику «З газет і журналів» і «З сучасних настроїв», у журналі «Літературно-науковий вісник» — «З українського життя», входить до реакції журналу «Дзвін».

Коли з початком Першої світової війни всі українські періодичні видання було закрито, він іде працювати у театр М. Садовського, де обіймає різні адміністративні посади, допомагає головному режисеру організувати українське театральне життя в Києві.

У 1917—1918 роках С. Черкасенко укладає читанки й букварі для українських шкіл («Буквар», «Рідна школа», «Читанка, I, II, III, IV», «Найпотрібніші правила правопису», «Граматика» та інші). У 1919 році Міністерство освіти УНР запропонувало С. Черкасенку готувати підручники для українських шкіл і з цією метою відрядило його до Відня, де він працював у різних видавництвах («Дзвін», «Українська школа», «Земля»), укладаючи та редагуючи українські книжки.

З 1923 року С. Черкасенко в Ужгороді, тут він брав участь у місцевому культурному театральному і літературному житті. Він зблизився з прогресивними силами краю, чим накликав на себе гнів властей. В. Ґренджа-Донський написав про С. Черкасенка прихильну статтю, що з’явилася у січневому номері «Нашої землі» за 1927 рік. Це стало причиною того, що поліція звинуватила Спиридона Феодосійовича у співпраці з комуністами і запропонувала йому протягом трьох діб залишити край.

Письменник виїхав до Чехії і оселився в селі Горні Черношіце на околиці Праги, де й прожив до кінця життя. Він займав скромну кімнату у місцевому готелі, дуже бідував. Останнє десятиліття його безпросвітного сидіння на чужині було отруєне чорними звістками про сталінський голодомор на Україні, про дикі репресії і знищення пам’яток української культури. Він був свідком боротьби за українську державність на Карпатській Україні у 1939 році, у цій боротьбі втратив єдиного сина, пережив початок Другої світової війни, яка принесла стільки страждань і втрат його рідному народу.

Одержавши у березні 1939 року звістку про загибель сина, С. Черкасенко тяжко захворів. Доглядали його ченці. 8 лютого 1940 року письменника не стало. Поховали його на Ольшанському цвинтарі у Празі. На його могилі — скромний кам’яний хрест і скупий напис: «Спиридон Черкасенко 24.XII.1876 — 8.II. 1940». Поряд — могили О. Олеся, С. Русової, В. Немировича-Данченка.

Творчість С. Черкасенка — це цілий материк літератури: поезія, драматургія, проза, публіцистика, сатира, літературна критика, журналістика, педагогіка. Це був чесний талант, який, на жаль, не міг повністю реалізувати себе у тогочасних жорстоких і несприятливих обставинах. І як письменник, і як людина, С. Черкасенко вистояв у тяжкому двобою світів, зберіг свій талант чистим. Якщо в 1915 році у вірші «Мрійник» він заявив: «Вродився мрійником — мрійником сконаю!», то сказав цими словами щиру правду. Мрією поета була Україна, і якщо ця мрія не здійснилася або ж була втілена в життя у деформованому вигляді, то у цьому не його провина.

С. Черкасенко — співець Царства Праці. У тяжкій шахтарській і фабричній роботі він бачив не лише темні сторони, а й поезію. У пітьмі ночі, утомі, стражданні, розпачі, муці і смерті у підземному Царстві Ночі гартуються ті сили, в яких виростають «вільні крила»; настане час, і їхня «вільна сила вдарить громом блискавиці». С. Черкасенко — це ще стихійна сила, що поступово усвідомлює своє значення, вірить у перемогу добра над злом. Поет стояв на класових позиціях, захищав інтереси пригноблених, декларував настання нового світу, вільного від визиску і горя.

Майже вся проза раннього С. Черкасенка — це твори про шахтарське життя. Він першим в українській літературі звернувся до цієї теми і розробив її з високою художньою майстерністю. Шахтар С. Черкасенка — це не той ідеалізований, прямий і залізобетонний образ робітника, який ще недавно запрограмовано шукали і творили історики літератури. С. Черкасенко йшов до свого образу не від ідеї, а від живої моделі, яку він щодня бачив на власні очі і душу якої відчув серцем художника. Всі твори С. Черкасенка про шахтарів закорінені у життєвій правді, опрацьовують такі сторони життя, які до того часу не були об’єктом художнього зображення.

Письменник у шахтарських оповіданнях відтворює глибоко трагічні події. За зовнішніми непривабливими інтер’єрами важких шахтарських буднів: грюкіт машин, холод, сморід, брутальна лайка — у нього виступають живі люди, кожний зі своїм мікросвітом мрій і бажань. Над усім тяжіє «чорний блиск». Цей підземний Молох, що підпорядковує працю шахтарів, забирає в жертву старих і малих.

С. Черкасенко бачив соціальні корені безвихідного становища шахтарів, розумів, що причина в самій системі, виконавцем волі якої є різні штейгери, інженери, десятники, дозорці. У щоденній роботі шахтарі стикалися лише з нижчим елементом влади, тому й класові конфлікти відтворено на цьому рівні.

У літературній творчості С. Черкасенка віддзеркалено трагічну долю України перших десятиліть нашого віку, її жертовну боротьбу за свої соціальні і національні ідеали. Йому боліла українська державна справа, але вона у нього проходила через серце художника, людини з народу, що хотіла бачити свій край вільним, без панів і попів.

2. Збірка творів С. Черкасенка «Маленький горбань та інші оповідання»

Вершинним здобутком малої прози С. Черкасенка з шахтарського життя є цикл оповідань про дітей і для дітей, написаний у 1910—1912 роках.

Ці оповідання спочатку друкувалися в періодичній пресі, а в 1912 році вийшли окремою книжкою «Маленький горбань та інші оповідання» в серії «Ілюстрована бібліотека для дітей». Книжку присвячено «дітям праці, нужди й горя». П’ять оповідань збірки, крім уже друкованого у збірці «На шахті» «Воронька», відтворюють життя, працю, злидні і горе шахтарських дітей. Як і їхні батьки, діти, приречені на тяжку працю, безпросвітне животіння. Про навчання у школі вони не можуть і мріяти, їхня доля — каторжна праця. Від них забрано дитинство, веселощі, ігри і кинуто в жахливі умови повільного вмирання. Діти бачать навколо себе тільки злидні і бруд, калічаться і гинуть на роботі, морально дичавіють. Письменник не згущує фарби, його серце вчителя особливо чутливе до дитячих бід, він хотів би бачити бодай якийсь просвіток у цій темній ночі «нужди й горя», але перейти на світлий настрій не може, бо життя не дає для цього підстав.

3. Робота над твором С. Черкасенка «Малий горбань»

3.1. Виразне вибіркове читання твору, переказування учнями найбільш цікавих, вразливих епізодів.

3.2.Тема:зображання страждання шахтарського хлопчика Павлика через вади у стані здоров’я (горб), що сприяло негативному, зневажливому ставленню до нього сільських хлопців.

3.3.Ідея:уславлення дитячої доброти, щирості (Павло); засудження жорстокості у стосунках між дітьми, ставленні до природи, навколишнього світу.

3.4.Основна думка:головне в житті людини — бути добрим, порядним, чемним, цінувати дружбу, взаємодопомогу; на зло відповідати добром (за законами Біблії).

3.5.Жанр:соціально-побутове оповідання.

3.6.Сюжет твору.

Павлик — малий горбань, хлопчик-каліка, що живе в убогій шахтарській халупі разом з матір’ю — вдовою і дідом Антипом. Він тягнеться до дітей, хоче з ними гратися, ділитися своїми радощами, але зазнає від своїх ровесників лише зневаги і знущання. Тяжко переживає Павлик своє каліцтво, гірко доводиться його матері, захищає внука дід Антип. Життя не озлоблює їх, вони залишаються добрими і чесними, терпляче зносять біду.

3.7.Композиція.

Оповідання складається з 6 розділів, пов’язаних між собою історією гіркої долі малого хлопчика Павлика, який втратив здоров’я через батька-п’яницю і став горбатим.

Експозиція: знайомство з героями твору; страждання Павлика через горб.

Зав’язка: рішення дітей піти на вигін по катран. Кульмінація: сварка, а потім побиття Захарком Павла за те, що останній боронив від знищення пташині гнізда.

Розв’язка: порозуміння між Захарком і Павлом.

3.8.Герої твору:Павло (малий горбань), дід Антип, мати Павла, Захарко, мати Захарка (тітка Явдоха), Пронька, дівчата.

3.9.Проблематика оповідання:

• добро і зло;

• що є щастя;

• взаємостосунки між дітьми;

• сила і слабкість

• втрачене здоров’я, його наслідки.

3.10.Бесіда за питаннями:

Які часи зображені у творі? (Існування розподілу суспільства на багатих і бідних; мати Павлика — у пана в наймах);
Яке значення у творі приділяється опису шахтарського села?
Чим нас вражає Павло?
Чому Павло повсякчас зазнає принижень з боку хлопців, зокрема Захарка?
Для чого письменник протиставляє у творі Павла і Захарка?
Яке значення має використання автором у творі усної народної творчості, зокрема казок? Чим казка захоплювала Павла?
Що свідчить про внутрішню красу Павла?
Чому, незважаючи на постійні приниження, образи, Павло не втрачає рис доброти, чуйності, щирості?
Чим, на ваш погляд, пояснити причини жорстокої поведінки Захарка?
Чи схожі стосунки хлопців твору С. Черкасенка «Малий горбань» і героїв оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник»? Відповідь вмотивуйте.
Чи можемо ми вважати, що у хлопців та дівчат із твору С. Черкасен-ка щасливе дитинство? Власну думку обґрунтуйте.

VI. Закріплення вивченого матеріалу.

Літературна вікторина «Чи знайомий тобі С. Черкасенко?

1. В одному ряду з якими видатними літературними постатями стояло ім ‘я С. Черкасенка? (О. Олесь, В. Винниченко, І. Чупринка, М. Вороний)

2. Автором творів яких літературних жанрів є С. Черкасенко? (Поезія, оповідання, драми, романи… )

3. В якому театрі п’єси С. Черкасенка посіли чільне місце? (У театрі М. Садовського)

4. На які періоди можна розподілити творчий шлях С. Черкасенка? (На два — відповідно: перебування письменника в Україні і в еміграції)

5. Родом письменник із … (Херсонщини, нині Миколаївська область)

6. Яку початкову освіту здобув Спиридон Феодосійович? (Двокласна школа)

7. Ким тривалий час працював письменник? (Учителем)

8. Українською літературою С. Черкасенко захопився, прочитавши … («Кобзар», антологію української літератури «Вік», а також твори українського письменника М. Чернявського)

9. Головною темою творів письменника є… (Зображення шахтарського життя)

10. Протягом 1917—1918 років С. Черкасенко укладає… (Читанки йбукварі для українських шкіл, наприклад «Буквар», «Рідна школа», «Граматика», «Найпотрібніші правила правопису»)

11. Чому письменник вимушений залишити Україну і виїхати за кордон? (Через зближення з прогресивними силами краю (співпраця з комуністами), чим письменник накликав на себе гнів властей)

12. Як С. Черкасенко ставився до працівників шахт і фабрик? (Він стояв на класових позиціях, захищав інтереси пригноблених, декларував настання нового світу, вільного від визиску і горя)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VII. Домашнє завдання

Скласти план оповідання, дібрати цитати до характеристики образу Павла.

Урок № 19 С. Черкасенко «Маленький горбань». Образ Павлика — душевно красивого і щедрого хлопчика, українська література, 6 клас

Мета:продовжити роботу над аналізом твору С. Черкасенка «Маленький горбань»; розкрити характер Павлика, його поведінку, вчинки, стосунки з іншими дітьми, ставлення до нього автора, інших персонажів; розвивати культуру зв’язного мовлення учнів, пам’ять, логічне мислення, кмітливість, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження, робити висновок; раціонально використовувати навчальний час; виховувати почуття поваги і любові до творчості С. Черкасенка, його героїв, батьків, рідного краю; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет С. Черкасенка, бібліотечка оповідань письменника про дітей; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ № 19 С. Черкасенко «Маленький горбань». Образ Павлика — душевно красивого і щедрого хлопчика, українська література, 6 клас

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Що ви розумієте під красою? Поясніть значення внутрішньої краси.
Які риси характеру, поведінки, вдачі ви б хотіли в себе розвинути, вдосконалити, сформувати?
Що свідчить про реальність того чи іншого літературного героя?
Для чого С. Черкасенко примушує свого героя страждати? Чим це виправдано?
Що таке щастя? Від чого воно залежить? Чи вважаєте ви себе щасливими?
Дослідіть, чи можна погодитися з тим, що герої твору С. Черкасенка «Малий горбань» щасливі? Власну думку обґрунтуйте.

III. Перевірка домашнього завдання

Учні зачитують складений ними план до твору. Пропонується орієнтовний його зміст відповідно до частин оповідання.

1. Павлик і його оточення.

2. Казковий світ Павликових мрій.

3. Діти на вигоні.

4. Бажання Захарки зашкодити птахам, через що він завдав образ і принижень Павликові.

5. Вболівання діда і матері за долю хлопця.

6. Порозуміння між Захарком і Павлом.

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

V. Основний зміст уроку

Оповідання С. Черкасенка — важливий художній документ своєї доби, цінний здобуток української малої прози.
Олекса Мишанич

Справа не в тому, в чому людина ходить, а в тому, що вона в собі носить.
І. В. Омулевський

1. Опрацювання образу Павлика

1.1. План-характристика героя.

1.1.1. Павлик — син шахтарської вдови та онук діда Антипа.

1.1.2. Портрет Павлика. («Невеличка рідковолоса голівка його майже ховалася за горбом», «журні сині очі», «худі, гострі коліна».).

1.1.3. Риси характеру хлопця:

а) добрий;

б) поважає дорослих (матір, діда);

в) любить природу;

г) ввічливий;

д) щирий у стосунках з оточуючими;

е) терпимість до образ з боку хлопців;

ж) співчутливість до страждань інших (зайчик…);

з) чуйний;

и) «лагідний, сумирний» (С. Черкасенко про героя); к) фантазер;

л) духовно багатий.

1.1.4. Павло — душевно красивий і щедрий хлопчик.

1.2.Цитатна характеристика Павла:

• відокремленість від оточуючих: «Якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою»;

• доброта: «…за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять хлопця…» (Дід Антип про хлопця)

• рухливість: «…ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні»;

• вміння спілкуватися з дітьми: «…слухали його поважну, навчаючу мову, коли він що розповідав їм або роз’яснюючи, як треба гратись, або розказуючи якусь цікаву побрехеньку чи довгу заплутану казочку»;

• «пам’ять у Павла прегарна, й він завжди пригадує свої сни до найменших подробиць…»

• самотність: «Через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними»;

• лагідність, доброта: «…гарний світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним»;

• любов до природи: «…любив звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам»;

• доля хлопця (дід): « З їхньою долею далеко не заїдеш. Живе ненька, живе дід, той доля жива, а помремо…» ,«Ех, дала серце, та не дала вроди… А нема вроди, нема й щастя. І завіщо покарав Господь?»

2. Обговорення змісту оповідання за питаннями

• Прочитайте епіграф до твору. В чому його ідейний зміст? Кому цей твір присвячений?

• Що означає і кого стосується така фраза з твору: «Якщо не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою…»

• Хто такий дід Антип? Що ми знаємо про його минуле? («…колишній шахтар, тепера шахтовий конюх»)

• Що було відрадного для Павлика?

• Назвіть казки, які розповідала мама сину? (Про діда в червоних чоботях, брехливу козу рогату, про зайчика-побігайчика, про Короленка й королівну, про Івасика-Телесика)

• У зв’язку з чим Павлик часто перебував на самоті?

• Як Павло ставився до природи? Чим це пояснити?

• Які вади мав Захарко, Явдошин син? (Палив тютюн, крав у матері гроші на тютюн, знищував пташенят)

• Опишіть Павла, застосовуючи цитати з твору.

• Чому Павлик краще знаходив спільну мову з дівчатами, аніж з хлопцями?

• Від кого і як терпів образи Павлик?

• Як зрозуміти те, що на лоні природи хлопець відчував насолоду і вважав себе щасливим? («Любо було йому сковзатись чобітками по слизькій зеленій цілині, дихати на всі груди чистим, запашним повітрям, лягти де-небудь на горбочку й стежити за легенькими срібнокрилими хмарами в блакиті небесній. Чулим вухом ловив хлопець ніжну, дзвінку, жайворонкову пісеньку, що висів недалечко від нього в повітрі й тріпотів крильцями».)

• Через що виникла сварка між Захарком і Павлом на вигоні?

• Про яку долю мріяв дід Антип для свого онука?

• Хто ж винен у каліцтві хлопця? Як про це зазначено у творі?

• Якою була доля матері Павлика? (Тяжка, бо служила у панів)

• Як поставився Павло до того, що дід хотів помститися за нього За-харкові? Про що це свідчить?

• Що нового ми дізналися, прочитавши цей твір? У чому необхідність здобутих знань?

• Чим пояснити щасливе закінчення твору?

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань.

1. Події у творі розгортаються:

а)навесні;
б) взимку;
в) влітку.

2. Хлопці були захоплені грою:

а)у м’яча;
б) шахи;
в) доміно.

3. Дід Антип у минулому — колишній шахтар, а тепер він:

а) сільськогосподарський працівник;
б)шахтовий конюх;
в) шкільний сторож.

4. Захарку Павлик за його прудкість порівнює:

а) із лисицею;
б)зайцем;
в) куницею.

5. Яка вада була у Захарка?

а) Наводив плітки і брехав;
б) ображав людей похилого віку;
в)курив тютюн і крав гроші у матері.

6. Дівчата любили Павлика за те, що він:

а)розповідав цікаві пригоди чи казки;
б) поважав і любив їх;
в) вмів дати пораду і заспокоїти.

7. Зимовими вечорами Павлик любив слухати, як матуся йому:

а) жалібно співала;
б)розповідала цікаву казочку;
в) пропонувала різні загадки.

8. До долі якої бідолашної тваринки Павлик із жалем ставився, слухаючи матір?

а) Кізоньки-дерези;
б)зайчика;
в) ведмедика.

9. Самотність Павлика пояснюється тим, що:

а) мав складний характер;
б)у нього був горб;
в) не хотів з будь-ким підтримувати дружні стосунки.

10. Хто з хлопців ображав Павлика, називаючи його горбатим?

а) Пронька;
б)Захарка;
в) Миколка.

11. Очі у Павлика були:

а)сині, як небо;
б) темні, як земля;
в) світлі, як сонячний ранок.

12. Через що Захарка побив Павлика?

а) Образив його словом;
б)намагався запобігти шкоді гніздам жайворонків;
в) не дозволив зрубати дерево.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Поміркуйте, для чого С. Черкасенко протиставляє Павла і Захарка? Власну думку вмотивуйте, наводячи переконливі докази.

2. Обґрунтуйте цитату з твору: «Ех, дала серце, та не дала вроди… А нема вроди, нема й щастя». Кого вона стосується?

3. Які часи зображені у творі?

а)Кріпацтва;
б) після революції 1905—1907 рр.;
в) Другої світової війни.

Картка № 2

1. Вмотивуйте, як автор ставиться до свого героя (Павлика). Відповідаючи, посилайтеся на приклади з твору.

2. Прокоментуйте, що мав на увазі дід Антип, думаючи: «…за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його… »

3. Що робили дівчата, перебуваючи на вигоні?

а) Плели вінки;
б)в’язали квіти у пучечки;
в) збирали ягоди.

Картка № 3

1. Чому, на вашу думку, Павлик боляче сприймав страждання зайчика, казкового героя? Чи схожа доля цієї тварини з життям і стражданнями Павлика? Власні міркування доведіть, посилаючись на зміст твору.

2. Як ви розумієте, в чому прослідковується внутрішня краса Павлика? Відповідь аргументуйте.

3. Хто винен у тому, що хлопець мав горб?

а) Захарко;
б) пан;
в)батько.

VII. Підсумок уроку

Тема, яка порушена у творі «Малий горбань», не нова, вона вічна і залишиться актуальною доти, доки слабкі потребуватимуть уваги й милосердя. Образ маленького знедоленого горбаня, щедрого і великодушного, можна вважати одним із найкращих дитячих образів в українській літературі.

VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

IX. Домашнє завдання

Підготувати малюнки на тему «Відпочинок у бабусі» або «Моя оселя»; проаналізувати програмові поезії С. Чернілевського.

Назад Вперед