ДУША НАРОДУ

Інші словники

8.16. Інші словники

В українському мовознавстві відомі:

·словник власних назв – словник, що розкриває тлумачення, походження, переклад імені або прізвищ; наприклад, «Довідник українських прізвищ» Ю. К. Редька (К., 1969 р.); «Власні імена людей» Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківської (К., 1986 р.); «Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVII – початку XIXстоліття (з етимологічним словником)» І. Фаріон (Львів, 2001 р.);

·словник нових слів – словник, що віддзеркалює неологізми суспільного та виробничого життя. Наприклад, Д. Мазурик «Нове в українській лексиці. Словник-довідник» (Львів, 2002 р.); А. Нелюба «Лексико-словотвірні інновації (1983 -2003). Словник» (Харків, 2004 р.); А. Нелюба, С. Нелюба «Лексико-словотвірні інновації (2004-2006 рр.). Словник» (Харків, 2007 р.); «Нові слова та значення. Словник»/Уклали Л. В. Туровська, Л. М. Василькова (К., 2009 р.);

·словник епітетів – словник, що подає узвичаєне або емоційно-образне означення до слова, тим самим виявляє неосяжні можливості мови в сполучуваності та поєднанні слів, її естетичну цінність в будь-якому з функційно-стильових різновидів; наприклад, «Словник епітетів української мови» С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, Л. О. Пустовіт (К., 1998 р.);

·словник рим – словник, що укладено як лінгвографічну модель нагромадження звукових сигналів; відтворює римотворчу палітру української мови. Такий словник уперше видано в Україна: Святослав Караванський «Словник рим української мови» (К., 2004. – 1048 с.);

·морфемний словник – словник, що виокремлює (та додатку характеризує) морфеми у слові; наприклад, І. Т. Яценко «Морфемний аналіз. Словник-довідник» у 2-х томах (К., 1980-1981 рр.); Л. М. Полюга «Словник українських морфем» (К., 2009 р.); Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, В.С. Карпіловський, Т. І. Недозим «Словник афіксальних морфем української мови» (К., 1998 р.); Є. А. Карпіловська «Кореневий гніздовий словник української мови. Гнізда з вершинами –омографічними коренями» (К., 2002 р.);

·словотворчий словник – словник, що розкриває процеси словотворення слів: «Словотворчий словник української мови» (У кн.: В. О. Горпинич Будова слова: Словотвір) (К., 1977 р.); З. С. Сікорська «Українсько-російський словотворчий словник» (К., 1985 р.);

·інверсійний (зворотний) словник – словник, що подає слова певної мови у зворотному (оберненому, інверсованому) порядку з кінцевими літерами. Це словники для письменників, мовознавців, наприклад «Інверсійний словник української мови» (К., 1985 р.);

·частотний словник – словник, що відтворює статистичну модель лексики мовлення. Цей словник фіксує слова і словоформи, що вживані у досліджуваних текстах або у записаних уривках усного мовлення, та подає їхню частотність уживання. «Частотний словник сучаної української прози» (т. 1-2, К., 1981 р.) укладено на матеріялі 500 тис. слововживань із текстів 25 авторів;

·асоціятивний словник – словник, що подає отримані реакції на запропонований стимул; наприклад, Н. П. Бутенко «Словник асоціативних форм української мови» (Львів, 1979 р.). Реакції упорядковано за їхньою частотністю: спочатку найчастіші, далі (у спадному порядку) одиничні. Після стимулу в дужках указана кількість інформантів, а після реакції – частота , тобто кількість анкет, у яких трапляється така реакція. Частота реакції водночас є показником типовости. Словник використовують психологи;

·словник ненормативної лексики – словник, що фіксує слова та словосполуки, що не належать до норми літературної мови. Арготичну лексику подають праці «Невли» В. Іванова (1883 р.), «Дядовска (жебрацька) мова» Костя Вікторина (К. Студинського, 1886 р.), «Лірники» В. Боржковського (1889 р.), «Лірники» В. Гнатюка (1896 р.). У другій половині XIX ст. виходять словники до окремих писемних пам’яток: «Объяснение невразумительных слов, встречающихся в летописи Самовидца и в приложениях к ней» О. Левицького (1876 р.). Найповнішим є словник Лесі Ставицької «Короткий словник жаргонної лексики української мови» (К., 2003 р.). Містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполук. Наведені тексти-ілюстрації переважно смішні, показують реальні потенції національної мови у царині сміхового олюднення світу. Цей сміх за своєю природою демократичний, ворожий будь-якій ієрархічності, висококомунікабельний, бо ж скорочує дистанцію між комуні кантами і є знаком інтимно-довірливих, фамільярних стосунків.

Звернімо увагу!

·Українські лексикографи пропонують помістити в одній книзі найширше уявлення про слово: його граматичні особливості, написання, наголос, змінюваність, лексичне значення, сполучуваність та етимологію (для іншомовних слів). Таким є «Універсальний словник української мови» З. Куньч (Тернопіль, 2005). Словник побудовано за алфавітно-гніздовим принципом, містить близько 40 тис. словникових статей, в яких проаналізовано понад 100 тисяч українських слів.

·2001 р., 2003 р. виходять електронні словники у вигляді лазерного диска, назва якого «Інтегрована лексикографічна система». Словник об’єднує 5 словників: ортографічний, ортоепічний, синонімний, антонімний та фразеологічний. Словник випустив Український мовно-інформаційний фонд Національної Академії наук України, керівник проекту Володимир Широков. За допомогою цього диска користувач може довідатися про написання, наголошення, вимову близько 186 тисяч слів української літературної мови, отримати інформацію про 2200 антонімних пар, 9200 синонімних рядів, 56 тисяч фразеологізмів та 3 мільйони 400 тисяч похідних словоформ.