Загрузка. Пожалуйста, подождите...

Урок № 21 А. ЧАЙКОВСЬКИЙ «ЗА СЕСТРОЮ». ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ПАВЛУСЯ, 7 клас, українська література

Мета:опрацьовуючи ідейно-художній зміст VІІ–ІХ розділів твору, також звернути увагу на особливості використання фольклорних мотивів і засобів у повісті; охарактеризувати образ головного героя твору Павлуся Судака; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, увагу, спостережливість, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, враження; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття любові до рідної землі, своєї родини; поваги до історичного минулого, його видатних осіб і героїв; прищеплювати пунктуальність.

Тип уроку:засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання:портрет А. Чайковського, бібліотечка його творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 21 А. ЧАЙКОВСЬКИЙ «ЗА СЕСТРОЮ». ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ПАВЛУСЯ, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Конкурс-гра «Сторінками повісті А. Чайковського «За сестрою”»
Підготовчий етап: клас розподіляється на дві команди. Обираються капітани у конкурсі-грі (проводиться жеребкування).
Завдання конкурсу-гри: розгадати кросворд протягом 5–7 хвилин.

 

Кросворд для першої команди

 

По горизонталі:
1. Назва села, де жила родина Судаків. (Спасівка)
2. Хто продав головного героя татарам-купцям? (Харциз)
3. Засіб, за допомогою якого татари перевозили награбоване майно. (Віз)
4. Зброя, якою козаки використовували під час бою з татарами. (Шабля)
5. Командир татар. (Мустафа)
6. Прізвище одного з козацьких ватажків. (Тріска)
7. Час, який обрали козаки для атаки на татар. (Полудень)

По вертикалі:
8. Ім’я головного героя твору. (Павлусь)

 

Кросворд для другої команди

По горизонталі:
1. Ім’я полоненого татарина. (Гусейн)
2. Дружина Степана Судака. (Палажка)
3. За допомогою чого Непорадний захопив татарина? (Аркана)
4. Музичний інструмент, яким володів дід Панас. (Бандура)
5. Не скачи у воду, як не знаєш… (Броду)
6. Герой, який перебував серед козацтва і знав татарську мову. (Панас)
7. Прізвище козацького ватажка. (Недоля)

По вертикалі:
1. Ім’я сестри головного героя повісті. (Ганнуся)
2. Закінчення конкурса-гри. Підбиття підсумків

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

ІV. Основний зміст уроку
Добро не пропадає, а зло вмирає.
Народне прислів’я

 

Яке це щастя дороге — мати свою рідну сторону.
О. Твардовський

 

Є злочин, який спокутувати неможливо: це зрада Батьківщині.
П. Пуаст

1. Характеристика образу Павлуся

1.1. Орієнтовний план до образу.
1) Павлусь — представник славного козацького роду Судаків.
2) Портрет і зовнішність п’ятнадцятирічного юнака.
3) Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва.
4) Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків.
5) Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.
6) Павлусь — відважний лицар і герой.

1.2. Бесіда за питаннями.
• До якого роду належав Павлусь?
• Про що свідчить те, що батьки іноді хотіли покарати сина за його молодечий порив?
• Який вплив мали розповіді діда Андрія на формування світогляду, кругозору Павлуся?
• Чому протягом свого життя Павлусь не раз згадував повчання діда?
• Як хлопець ставився до своєї сестри?
• Яким чином пожежа Спасівки, смерть діда і матері від рук татар вплинули на Павлуся?
• Які враження залишилися у хлопця після перебування серед козаків? Чому він від них навчився?
• Чим пояснити те, що наказ батька і прохання брата не зупинили пошуки Павлом сестри?
• Яких страждань зазнав хлопець, перебуваючи в неволі?
• З чим пов’язано те, що Павлусь повинен був стати мусульманином? Як він до цього поставився? В чому виявилася мужність, винахідливість, витримка хлопця, щоб віднайти сестру?
• Як би ви повели себе, перебуваючи на місці Павлуся — шукача рідної сестри?
• Через що Павлусь з Ганнусею постійно намагався якомога швидше повернутися додому, хоча у Девлет-гірея їм гарно жилося?
• Чи будуть, на ваш погляд, щасливими брат і сестра?
• Дослідіть, як саме автор твору ставиться до своїх героїв. Спостереження обґрунтуйте.

1.3. Гра «Вільний мікрофон». Учні стисло висловлюють власну думку, відповідаючи на питання: «Чи можна Павлуся вважати справжнім героєм, козацьким лицарем? Чому?»

1.4. Цитатна характеристика.
• «Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя».
• «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком».
• «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив».
• «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».
• «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися».
• «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли».
• Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».
• «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в Спасівці».
• «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати».
• І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись».
• «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без помочі?»
• «Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”».
• Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».
• «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі Спасівки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється».
• «Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду».
• «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно».
• «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь… Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти».
• «Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла. У хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав».
• «Допоможіть мені, Господи Спаси і свята Покрово, визволитися та козаком стати! Усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю».
• «Готувався до втечі повільно і розумно. Він став обкрадати конюхів. В одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. Усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. При цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював».
• «Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі».
• «Павлусь уже мав досвід. Він знав, як зловити в ріці рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке Харциз і як його треба берегтись».
• «Він теж козацька дитина і не гірший від інших. Як гинути, то гинути. Він піде сміливо на смерть з козацькою піснею на устах… Та він ще вилає всіх татар і їхнього Магомета».
• «Я знаю, що в татар менше карають, коли бранець сам вернеться з доброї волі».
• «Цю щасливу нагоду хотів він використати на те, щоб відшукати і визволити сестру. Він склав собі цілий план, як це зробити. Знав добре, що Мустафа-ага, певно, живий у полковника і що його знайдуть, як лише покаже їм дорогу. За це відкриття можна надіятися великої винагороди, а навіть свободи, а тоді вернеться разом із сестрою на Україну. Він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому Бог поможе сестру відшукати».
• «Боже наш! Я бачу твою руку в цім усім. Я, бідний невільник, пустився навмання, бачачи в цьому моє спасіння. Ти вдержав мене і завернув, та це мені вийшло на добре. Мали мене нагайками вбити, та твоя могутня рука спасла мене. Чи гадав я, куди мене твоє святе провидіння заведе? Боже, Боже! Не покидай мене, вислухай мою молитву, допоможи мені! На тебе моя надія!»
• «Тепер жилось йому дуже добре. Йому подарували волю, зробили те, чого забажав. Виходив, коли хотів, у місто, знайомився з ровесниками з багатих татарських родин, їздив на коні, стріляв з лук та рушниці. Був веселий, і за це його всі полюбили».
• Девлет-гірей: «Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря і оборонця». «Справді лицарський народ ті козаки».
• «Яке мені діло до нього! Добре, що живе, тепер хай і зараз здохне за ту кривду, яку нам заподіяв. Чорт їх бери усіх татар. Маму вбили, дідуся… нас замучили… Заждіть, чортові сини! Вернусь я ще сюди, може, і не раз, та не на посторонку, як невільник, а з козацтвом, як лицар! Заждіть, я ще вашого дідьчого хана за бороду скубну, не те що…»
• «Коли б татарин не хотів пустити їх на волю, тоді Павлусь уб’є сестру, татарина проколе ножем. Хай тоді повісять або кіньми розірвуть… все одно».
• «…Вся та погань татарська. Чого вони нас зачіпають, мордують? Хіба ж ми їм заважаємо? Ні, ні, ми стрінемось ще!»
• «Нічого не бажаємо, лиш волі. Пусти нас… Нам тут добре, та за Україною нам сумно. Хочемо своїх побачити».
• «Ні, майна я не хочу, а лиш ось про що прошу: у Сулемана-ефенді живе невільник Остап Швидкий, українець, земляк мені. Звели його виучити і подаруй мені… Та він мені був рідним батьком, коли я уневолю попав. Він завивав мені рани, коли мене зрізали нагаями».
• «У Павлуся потекли сльози з очей».

2. Робота над VІІ розділом.

2.1. Виразне читання найцікавіших, на думку учнів, епізодів твору.

2.2. Тема: перебування Павлуся на службі у Мустафи.

2.3. Ідея: засудження жорстокості, підступності, ненависті. (Мустафа, Ібрагім).

2.4. Основна думка: роздум, кмітливість, винахідливість протиставляється злу і насильству.

2.5. Композиція.
Експозиція:розмова хлопця із Сулейманом про вірування татар і українців.
Зав’язка:приїзд Павлуся до помешкання купця Сулеймана, сутичка з Мустафою.
Кульмінація:невдала втеча Павлуся.
Розв’язка:кару над хлопцем призупинено у зв’язку з приїздом мули від Девлет-гірея.

2.6. Сюжет.
Павлусь сподобався багатому татарському купцю Сулейману. Сулейман привіз хлопця до себе і подарував його своєму синові Мустафі. Хлопець терпить приниження від молодого хазяїна, але думка про пошуки сестри підбадьорює його. За непокору Павлуся відправляють служити на конюшню. Хлопець тікає, заздалегідь приготувавшись до цього. Перешкодою до втечі був татарин, якого Павлусь намагався обдурити різними балачками.
Хлопець повертається до Мустафи, його очікує чергове покарання. Кару призупинено. Павлусь від’їжджає до Девлет-гірея.

2.7. Бесіда за питаннями.
• Яким було ставлення татарина-купця до Павлуся? («Татари видались Павлусеві якимись добрячими людьми, не такими, як ті, що Спасівку грабували»)
• Чим купцю сподобався хлопець? («Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Інші бранці були якісь недоступні, дикі, все плакали»)
• Якої віри були татари? (Мусульманської)
• Чому прийняття Павлусем мусульманської віри надавало йому волі? («…Потому можеш до великої почесті у нас дійти… ти гарний хлопець. Не один з ваших був у нас великим візиром у падишаха в Царгороді»)
• Яку думку мав Павлусь під час подорожі з купцями? («Павлусь побоювався, що його теж продадуть в Криму на базарі. Хлопець не хотів з цими купцями розлучатися. Він гадав, що з ними їздитиме по цілому Криму та так і сестру відшукає»)
• Чому при зустрічі з чумаками хлопець не попросив, щоб ті його викупили з неволі? («Під час дороги Павлусь пильно придивлявся, куди їхати. Старався запам’ятати кожну річку, кожний брід — все те, по чому цю дорогу можна б упізнати»)
• Що було характерним для поселення татар?
• Яким був Сулейман-ефенді? («…Старий із сивою бородою, що купив Павлуся, був дуже багатим татарським купцем. Він вів широку торгівлю між Царгородом та всіма приморськими містами й Україною. Свої головні склади мав саме в Коджамбаку»)
• Для кого Павлусь був гостинцем? (Для Мустафи, сина Сулеймана)
• Як повів себе хлопець, перебуваючи серед челяді Сулеймана? Про що він дізнався від невільника-українця? («Тут б’ють хоч і нема за що». «Поки добіжиш до Перекопу, то п’ять разів зловлять. А коли зловлять, то або повісять, або в неволю до турків продадуть. А все випарять так, що душа вилазить»)
• Опишіть світлицю Сулеймана. («Вона була проста і мала кілька великих вікон в одній стіні. Попід стіни йшли підвищення, вкриті килимами; цілий поміст теж був застелений килимами. Стіни були помальовані червоною, синьою та жовтою фарбами в квіти та лінії»)
• Через що виникло непорозуміння між Мустафою і Павлусем? («Павлусь навчився говорити з татарами прямо і відверто. Та це не подобалося Мустафі»)
• Якою була служба хлопця на посаді конюха? («Павлуся примусили доїти кобил, робити каймак (сир) та кумис. Не було йому спочинку від світанку до ночі»)
• Яким чином Павлусь готувався до втечі? («Він став обкрадати конюхів. В одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку»)
• Чого прагнув Павлусь-втікач? («Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворці»)
• Чому хлопцю не вдалося втекти? («Та трапився один татарин, що йому не повірив. Він пізнав Сулейманового коня. Павлусь назвав інакше улус, звідки буцімто виїхав. Татарин зв’язав йому руки і повів прямо в Коджамбак, де сподівався взяти винагороду за пійманого втікача»)
• До яких хитрощів вдався Павло, коли його затримав татарин? («Мене послав пан по знахаря. В степу знахар живе…»)
• Чим пояснити рішення хлопця повернутися до Мустафи? («Я знаю, що в татар менше карають, коли бранець сам вернеться з доброї волі»)
• Як зреагував Мустафа на звістку про втечу Павла? («…Він розіслав гінців і назначив кару сто нагаїв дротяних на спину. А коли від цього не здохне, то продати його першому стрічному татаринові»)
• Що перешкодило покаранню Павлуся за втечу? (Мулла: «Цього невільника забираю зараз до його милості Девлет-гірея Ібрагіма. Відтепер він (Павлусь) під моєю рукою»)

3. Робота над VІІІ розділом твору

3.1. Переказування цікавих епізодів з твору.

3.2.Тема:зображення довгоочікуваної зустрічі Павлуся і Ганнусі.

3.3.Ідея:уславлення краси вірності, наполегливості, винахідливості; віра у здійснення своєї мрії.

3.4.Основна думка:тільки цілеспрямованість, старанність, впевненість у свої сили, вміння долати будь-які перешкоди підносять людину на великий п’єдестал вірності, любові, честі, порядності.

3.5. Композиція.
Експозиція:Павлусь у Бахчисараї на дворищі Девлет-гірея.
Зав’язка:слуги Девлет-гірея розшукують Ганнусю.
Кульмінація:хвилююча зустріч брата і сестри.
Розв’язка:тимчасове розлучення Павлуся і Ганнусі.

3.6. Сюжет.
Павлусь потрапляє у Бахчисарай на прийом до Девлет-гірея, який намагається знайти відповідь на запитання: «Що відомо про мого сина Мустафу?» Щоб дати відповідь на це запитання, Павлусь, вдаючись до хитрощів, пропонує Девлет-гірею віднайти сестру Ганнусю. Сестру знайдено. Хвилююча зустріч Павла з Ганнусею. Павло інструктує сестру перед розмовою з Девлет-гіреєм щодо його сина Мустафи. Брат з сестрою перебувають при дворці Девлет-гірея, поки тривають подальші пошуки Мустафи.

3.7. Бесіда за питаннями.
• Чому радів Павлусь під час подорожі до Бахчисарая? («…Що уникнув суворої кари і тепер почував себе зовсім безпечним. Цю щасливу нагоду хотів він використати на те, щоб відшукати і визволити сестру»)
• Що знав хлопець про Мустафу-агу? («…Що Мустафа-ага, певно, живий у полковника і що його знайдуть, як лише покаже їм дорогу. За це відкриття можна надіятися великої винагороди, а навіть свободи, а тоді вернеться разом із сестрою на Україну. Він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому Бог поможе сестру відшукати»)
• Як у творі описано Бахчисарай? («І справді перед ними лежало місто-столиця татарського хана… І випало їхати довгими вузькими вуличками. Домівки великі, оточені високим муром, вкриті червоною або зеленою черепицею. Поміж дворищами густі садки»)
• В чому полягали особливості ритуалу вітання слуг Девлет-гірею? («Хай буде прославлений Аллах! Мир тобі, могутній пане! Мулла, твій вірний слуга, чолом тобі б’є. Салем алейкум!»)
• Яким представ перед очима Павлуся Девлет-гірей? («Це був чоловік дужий та вже старший, з довгою сивою бородою»)
• Як хан сприйняв хлопця? («Гарний з тебе хлопець. Тобі і віра наша сподобається, коли між нами останешся; а тоді жде тебе гарна будучність»)
• Для чого Павлусь запропонував Девлет-гірею віднайти свою сестру Ганнусю? Як це сприйняв хан? Чому?
• Через що мулла вважав Павлуся щасливим? («…Що під таку сильну руку попався. Та коли ти сказав би неправду… знаєш тобі б язик відрізали. Мій пане усіх брехунів і наклепників так карає»)
• Яким чином хлопець висловив свою вдячність Богові? («Боже наш! Я бачу твою руку в цім усім. Я, бідний невільник, пустився навмання, бачачи в цьому моє спасіння. Ти вдержав мене і завернув, та це мені вийшло на добре. Мали мене нагайками вбити, та твоя могутня рука спасла мене. Чи гадав я, куди мене твоє святе провидіння заведе? Боже, Боже! Не покидай мене, вислухай мою молитву, допоможи мені! На тебе моя надія!»)
• Як жилося Павлусю у хана, поки розшукували Ганнусю? («…Жилося йому дуже добре. Йому подарували волю, зробили те, чого забажав. Виходив, коли хотів, у місто, знайомився з ровесниками з багатих татарських родин, їздив на коні, стріляв з лук та рушниці. Був веселий, і за це його всі полюбили. Девлет-гірей наказав видати йому гарну одежу, і тепер годі було впізнати в Павлусеві того обідраного невільника, кінського пастуха»)
• Де була знайдена сестра хлопця? Яка доля її чекала? («Гонець розповів, що дівчину знайшли в Анатолії, прибережнім місті Криму, що її мали вивезти до Царгорода для якогось туркменського баші, та що її вже тоді захопили, як мали сідати на турецьке судно з іншими вибраними бранцями»)
• Якою була зустріч брата з сестрою?
• Про що необхідно було розповісти Ганнусі Девлет-гірею?
• Яких страждань зазнала Ганнуся у татарській неволі? («…Мені весь час товкли в голову цю татарщину, аж обридло. Били мене, їсти не давали, коли не хотіла вчитися»)
• Для чого Павлусь вдавався до хитрощів перед розмовою Ганнусі з ханом?
• Які були подальші дії Девлет-гірея, коли дізнався про місце перебування свого сина? («Я зараз посилаю послів з багатим викупом до лубенського полковника, на той час ви зостанетесь моїми гостями. Коли ваші вісті справдяться, жде вас велика винагорода…»)
• За яким законом жили мусульмани? («Та тепер житимеш трохи по-нашому. Дівчина піде між жінок до гарему. Не годиться і закон не велить, щоб дівчина такого віку ходила з відкритим лицем та говорила хоч би й з братом»)

4. Робота над ІХ розділом повісті

4.1. Виразне читання у ролях розділу.

4.2.Тема:зображення повернення сина Девлет-гірея додому; радість хана з цього приводу.

4.3.Ідея:уславлення любові до Батьківщини, порядності, честі, волелюбності.

4.4.Основна думка:нічого кращого немає у людини, як вільне життя на рідній землі (Мустафа, Павлусь, Ганнуся, Остап Швидкий).

4.5. Композиція.
Експозиція:перебування Павлуся і Ганнусі у дворищі хана, поки той розшукував сина.
Зав’язка:Павлусь розповідає Ганнусі добру новину: Девлет-гірей їде з сином додому.
Кульмінація: хан надає волю брату і сестрі.
Розв’язка:клопотання Павлуся перед Девлет-гіреєм про звільнення Остапа Швидкого. «У Павлуся потекли сльози з очей».

4.6. Сюжет.
Під час перебування у Девлет-гірея Павлусь згадав, як на Україні святкується Різдво (колядки, щедрівки, ковзання на санках).
Повернення хана з сином додому. Викривається хитрість Павла стосовно того, що Ганнуся бачила, як склалася подальша доля Мустафи у козаків.
Хан пропонує хлопцю з сестрою залишитися жити з ним, прийняти нову віру. Павло просить для себе і сестри вільну, щоб повернутися на Україну, а також викупити у Сулеймана-ефенди земляка Остапа Швидкого.

4.7. Бесіда за питаннями.
• Що саме згадав хлопець про святкування Різдва вдома? («Минулого року такі веселі свята були! Він ходив з хлопцями колядувати, ковзався на санках, а тепер і не знає, коли свято…»)
• Чому хвилювався хан, коли відправив послів з багатим викупом до лубенського полковника для звільнення свого сина Мустафи? («Він знав, що посланцям нічого боятися, що козаки вшанують звичаї міжнародні і не торкнуть їх. Та він боявся харцизяк або татар-поганців. Ті певно не вшанують нічого, а, пронюхавши у них гроші, поріжуть усіх, пограбують так, що ніхто і не дізнається, де ділися»)
• Як Павлусь поставився до повернення Мустафи? («Яке мені діло до нього! Добре, що живе; тепер хай і зараз здохне за ту кривду, яку нам заподіяв. Чорт їх бери, усіх татар. Маму вбили, дідуся… нас замучили… Заждіть, чортові сини! Вернусь я ще сюди, може, і не раз, та не на посторонку, як невільник, а з козацтвом, як лицар! Заждіть, я ще вашого дідьчого хана за бороду скубну, не те що…»)
• Поясніть можливу реакцію Павла у разі, коли Девлет-гірей не відпустить його з сестрою на волю? («…Тоді Павлусь уб’є сестру, татарина проколе ножем. Хай тоді повісять або кіньми розірвуть… все одно»)
• Як охарактеризував Павлусь Мустафу, коли його вперше побачив після повернення? («Бач, який тепер бадьорий! А на аркані у Непорадного, то скривився, начеб кислицю вкусив. А що, смакував козацький аркан? Ах, ви, чортові сини! Колись я з вами стрінуся. А особливо з цим паничем Сулеймановим. Ми собі ще поговоримо, і я тобі нагайки-дротянки пригадаю!»)
• Що запропонував хан Павлусю взамін на волю? («Коли хочете, оставайтесь з нами. Прийміть нашу віру, я вас за своїх дітей прийму»)
• В чому виявилася хитрість Павла? («Нічого не бажаємо, лиш волі. Пусти нас… нам тут добре, та за Україною нам сумно. Хочемо своїх бачити»)
• Чому Павлусь попросив Девлет-гірея викупить з неволі Остапа Швидкого?
• Про що свідчить закінчення твору?

5. Словникова робота.
• Падишах — турецький цар.
• Улус — татарське поселення.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Виконання тестових завдань

До VІІ розділу твору

1. Чим татарин-купець пригостив Павлуся?
а) Зеленим чаєм і пиріжком;
б) шматком паляниці і молоком;
в) чебуреком і сиром.

2. Хлопець їхав з татарами, які купили його у Харциза, на:
а) возку;
б) гарбі;
в) верблюді.

3. Про що думав Павлусь, перебуваючи в оточенні татарських купців?
а) Страшну кару, яка його очікувала;
б) жорстокість Карого по відношенню до нього;
в) реальну можливість швидше зустрітися із сестрою.

4. Як почував себе хлопець у татарських купців?
а) Спокійно і весело;
б) роздратовано і збентежено;
в) не виявляв будь-яких емоцій.

5. Татарам-купцям сподобався Павлусь через те, що він:
а) вирішив прийняти мусульманську віру;
б) допомагав їм і вивчив татарську мову;
в) гарно співав пісні.

6. Як татари ставилися до християнської віри?
а) Зневажливо;
б) поважали її;
в) не висловлювали будь-яких думок.

7. Першим запитанням, з яким звернувся Павлусь до татар-купців, було:
а) «А хіба між вами хрещених нема?»;
б) «Хто ви такі?»;
в) «А куди ви їдете, люди добрі?»

8. В якому місті перебував падишах?
а) Царицині;
б) Царгороді;
в) Улан-Уде.

9. Татарські улуси, як зазначено у творі, не були схожими на:
а) торгівельний центр;
б) велике місто;
в) українські села.

10. Сулейман-ефенді був:
а) візиром султана;
б) осавулою;
в) багатим купцем.

11. До якого святого образу звертався Павлусь по допомогу, йдучи на службу до конюхів:
а) Покрови;
б) Миколи;
в) Василя.

12. Через що старшому прислужнику Сулеймана не сподобався Павлусь, коли хлопець розмовляв з ним українською? Бо Павлусь був:
а) розгубленим;
б) надмірно допитливим;
в) високомірним.

13. За непокірність татарину Павлусь вимушений був працювати:
а) біля коней;
б) на полі;
в) в саду.

14. Готуючись тікати від Мустафи, Павлусь сховав ніж, сумку з харчами, вуздечку:
а) під великий камінь;
б) у кам’яній печері;
в) в дуплі дерева.

15. Чому Павлусь не зміг втекти додому від Мустафи? Бо:
а) занедужав;
б) по дорозі зупинив його татарин;
в) його вислідив Ібрагім.

16. Якої «казки» розповів Павлусь татаринові? Про:
а) цілющу і мертву воду;
б) козака і змія; в) знахаря.

17. Через що було призупинено кару над хлопцем за його втечу?
а) Зважаючи на сумлінну роботу по господарству;
б) бо хлопець сам вернувся до господаря;
в) приїзд мулли хана.

До VІІІ розділу твору

1. Девлет-гірей мешкав у:
а) Коджамбаку;
б) Перекопі;
в) Бахчисараї.

2. Під час подорожі із слугами ханського мули Павлусь побачив:
а) гори;
б) море;
в) великі бархани.

3. Хлопець сподівався, що йому віднайти сестру допоможе:
а) потурнак Ібрагім;
б) Бог;
в) Сулейман-ефенді.

4. Про столицю татарського хана Павлусеві розповідав:
а) батько;
б) дідусь;
в) Петро.

5. Поміж дворищами в місті-столиці татарського хана:
а) насаджені кущі троянд;
б) були густі садки;
в) літали красиві птахи.

6. Чим Павлусь сподобався Девлет-гірею? Оскільки:
а) знав татарську мову;
б) погодився прийняти мусульманську віру;
в) був дуже чемним і ввічливим.

7. Девлет-гірей погодився розшукати сестру Павлуся, аби:
а) хлопець залишився у нього служити;
б) було знайдено Мустафу-агу;
в) козацтво призупинило походи на татар.

8. За словами гінця сестру Павлуся було знайдено:
а) тоді, коли її хотіли на судні вивезти до турецького баші;
б) у татарських купців;
в) в турецькому гаремі.

9. Перебуваючи в полоні, Ганнусю було бито за те, що:
а) не виявляла бажання їхати до Девлет-гірея;
б) намагалася співати українські пісні і в них прославляла козацтво;
в) відмовлялася вчити татарську мову.

10. Ганнуся розповіла хану, що його син перебував:
а) у лубенського полковника;
б) у козацькому загоні; в) в монастирі.

11. Татари називали Павлуся:
а) гяуром;
б) муллою;
в) потурнаком.

12. Чого не робив хлопець під час перебування у Девлет-гірея?
а) Не їздив на коні;
б) не стріляв з лука та рушниці;
в) не читав татарські книжки.

13. Татари подивилися на Павлуся люто, коли той дізнався про знайдення сестри, бо хлопець:
а) почав стрибати від радості;
б) зняв шапку і перехрестився;
в) гучно свиснув.

14. Який художній засіб використав А. Чайковський, висловлюючись: «Павлусь скочив на коня, мов птах»?
а) Метафору;
б) порівняння;
в) епітети.

15. Зустрівшись із сестрою після тривалого розлучення, Павлусь називав її:
а) соловейком;
б) перепілочкою;
в) голубенькою.

16. За наказом хана Ганнуся повинна була жити:
а) з Павлусем;
б) в окремій кімнаті під наглядом охорони;
в) в гаремі.

17. Від столиці кримського хана до Коджамбака треба було їхати… дні:
а) два;
б) три;
в) чотири.

18. «Хай буде прославлений Аллах!» — так звернувся мулла, вітаючи:
а) Мустафу-агу;
б) падишаха;
в) Девлет-гірея.

19. Дворище Девлет-гірея було схожим на:
а) квітучий сад;
б) оселю Сулеймана;
в) райський куток.

До ІХ розділу твору

1. Чому татарську зиму Павлусь сприймав із здивуванням? Бо вона була:
а) морозяною і вітряною;
б) дощовою і туманною;
в) переважно теплою.

2. Про яке народне свято згадує Павлусь під час перебування у Девлет-гірея?
а) Вербну неділю;
б) Святого Миколая;
в) Різдво.

3. Протягом якого терміну посланці татарського хана розшукували його сина?
а) До місяця;
б) більше місяця;
в) півмісяця.

4. Для татарських посланців небезпечними були:
а) козаки;
б) турки;
в) харцизяки.

5. Очікуючи посланців, Девлет-гірей розставив гінців від самого:
а) Бахчисарая;
б) Перекопу;
в) Царгорода.

6. Кого з героїв твору стосується думка Павлуся: «Яке мені діло до нього! Добре, що живі; тепер хай і зараз здохне за ту кривду, яку нам заподіяв…»:
а) Харциза Карого;
б) Мустафу-агу;
в) Девлет-гірея.

7. Намагаючись швидше повернутися додому, Павло розмірковував стосовно того, що небезпечно це робити взимку, бо:
а) серед степу багато вовків;
б) могли підстрелити татари;
в) не мав теплого одягу.

8. Девлет-гірей поводився з хлопцем, як із:
а) вельмишановним гостем;
б) сином;
в) давно знайомим другом.

9. Чого попросили брат з сестрою у татарського хана за свою правдиву розповідь про Мустафу-агу?
а) Багато грошей;
б) красивих коней;
в) волі.

10. Чому Павло вимушений був застосовувати хитрість перед ханом про те, що саме Ганнуся обізнана, як склалася доля Мустафи-аги в козацькому полоні?
а) Бо боявся за своє життя;
б) щоб він допоміг розшукати сестру;
в) хотів більше часу перебувати у хана і насолоджуватися його прийомом.

11. Що відповів Девлет-гірей на прохання Павлуся посприяти визволенню Остапа Швидкого у Сулеймана-ефенді?
а) «Ні, я цього не буду робити, бо твій земляк — ворог мого народу»;
б) «Добре в тебе серце, хлопче! Цей невільник вернеться з тобою на Україну»;
в) «Слід подумати над цією справою. Я вагаюся».

12. Остап Швидкий для Павлуся — …
а) земляк;
б) названий брат;
в) рідний дядько.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,25 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Прокоментуйте рядки з твору стосовно того, що подумав Девлет-гірей про Павла: «Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві. Коли б його аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря і оборонця». Свої думки обґрунтуйте.
2. Чи були, на ваш погляд, щасливим Павлусь і Ганнуся під час зустрічі після тривалого розлучення? В чому виявилося це щастя? Вмотивуйте свою думку.
3. Твір А. Чайковського «За сестрою» складається з наступної кількості розділів:
а) вісім;
б) десять;
в) дев’ять.

Картка № 2
1. Висловіть власне ставлення до думки Девлет-гірея: «Справді лицарські народ ті козаки». Власні міркування вмотивуйте.
2. Що, на ваш погляд, надало можливість Павлусю витримати приниження, жорстокість з боку Мустафи (сина Сулеймана-ефенді)? Як би ви повели себе, перебуваючи на місці хлопця?
3. За жанровою спрямованістю «За сестрою» А. Чайковського — це:
а) драматичне оповідання;
б) історичний роман;
в) героїко-романтична повість.

Картка № 3
1. Прокоментуйте наступну фразу татарина-купця: «Ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара». Свої міркування обґрунтуйте.
2. Чому, на ваш погляд, Павлусь повсякчас думав про повернення додому, згадував своє життя, свята. Чи можна вважати Павла патріотом? Висловіть свою думку, обґрунтовуючи її.
3. Найбільшим добром, на думку Павлуся, є:
а) гарний настрій;
б) свобода;
в) багато грошей.

VІ. Підсумок уроку
Значення творчості А. Чайковського.
Осягаючи спадщину А. Чайковського, яка складає добрий десяток томів, треба мати на увазі, що письменник, як відзначала критика ще за його життя, «виточив собі мету, що виходила поза межі чистої літератури». Він прагнув виховати у читачів суспільно-громадську активність, національну свідомість, історичну пам’ять, дати читачеві знання національної історії, на рівні тодішніх здобутків історичної науки, окреслити образи провідних діячів, змалювати історичний побут, явити провідні ідеї, що будоражили людську свідомість в ту чи іншу епоху, і спроектувати їх у свій час, донести до свідомості своїх сучасників.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання
Складіть усний міні-твір:
а) «Павло Судак — оборонець рідної землі».
б) «Павлусь і Ганна вдома».

 

Урок № 22 МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ. АВТОБІОГРАФІЧНА ПОВІСТЬ ПРО ДИТИНСТВО. «ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ», 7 клас, українська література

Мета:ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом М. Стельмаха, з’ясувати особливості програмної автобіографічної повісті; опрацювати ідейний зміст її І та ІІ розділів; розвивати естетичні смаки учнів, увагу, спостережливість, уміння творчо мислити, грамотно висловлювати свої думки, враження; активізувати словник школярів; виховувати почуття пошани до творчості М. Стельмаха, любові до рідної літератури, пунктуальність, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:портрет М. Стельмаха, бібліотечка його творів; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 22 МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ. АВТОБІОГРАФІЧНА ПОВІСТЬ ПРО ДИТИНСТВО. «ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ», 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
• Яким, на ваш погляд, повинен бути письменник?
• Твори яких письменників читати цікаво і чому?
• Назвіть роди художньої літератури. (Епос, лірика, драма)
• Чому окремі твори художньої літератури вважають автобіографічними? Наведіть приклади вже вам відомих (О. Довженко — «Зачарована Десна». Елементи автобіографічності є у творі І. Калинця «Хлопчик-фігурка…»)
• Для чого у багатьох творах художньої літератури значна увага приділяється описам природи?
• Чому кожний українець повинен знати звичаї, традиції, обряди свого народу?
• Що ви пам’ятаєте про Я. Стельмаха? Як, на ваш погляд, творчість Я. Стельмаха може бути пов’язана з літературною діяльністю його батька — М. Стельмаха?

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Поет доброти і краси, він був невідступним, коли мова заходила про непроминущі духовні цінності народу, не раз зневажувані, витискувані штучними замінниками.
В. Панченко

Будеш іти межи люди і вибивати іскри…
М. Стельмах

 

1. Про життєвий і творчий шлях М. Стельмаха. Матеріал для вчителя

МИХАЙЛО ПАНАСОВИЧ СТЕЛЬМАХ (1912–1983)

Михайло Панасович Стельмах народився в селі Дяківці на Вінниччині. Першою пробудила в хлопчика любов до рідної землі мати. Ганна Іванівна, про яку він так писав в автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять»: «В її устах і душі насіння було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею…»
З особливою ніжністю згадував письменник батька, Панаса Дем’яновича, діда Дем’яна — колишнього кріпака, філософа, талановитого майстра; бабусю, яку любив понад усе; дядьку Миколу, якого по-вуличному звали Бульбою,— цих простих, добрих, чесних і невтомних людей, серед яких минуло дитинство Михайлика.
З дитячих років запали в душу хлопчика народні пісні, казки, думи, легенди. А ще полюбив маленький Михайлик книжку. «Якось я швидко самотужки,— згадував пізніше письменник,— навчився читати і вже, на мої дев’ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». Та найбільше його захопили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя. Перші літери хлопчик вивів виструганою з кленової гілочки ручкою і бузиновим чорнилом.
Коли Михайлику було дев’ять років, його віддали до школи. Хлопчик на той час вмів уже читати і писати, тому його відразу прийняли до другого класу. Сім’я постійно відчувала матеріальні нестатки, жити було важко, вчитися теж. На всю родину Стельмахів були одні чоботи, тому часто взимку батько носив Михайлика до школи на руках, загорнувши його у якусь теплу одежину.
Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів. Від зорі до зорі працює він у полі, а в душі плекає мрію: бути вчителем. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі, а в 1933 році перший у Дяківцях закінчив Вінницький педінститут. Дві зими учителював у школах рідного Поділля, збирав усну народну творчість, пробував писати. Перші його поезії надруковано в 1936 році.
Загальне визнання принесли письменникові романи «Велика рідня» та «Кров людська — не водиця».
Цілу бібліотечку складають книжки Михайла Стельмаха для наймолодших читачів: «Жнива», «Колосок до колоска», «Живі огні», «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички», «В їжачковім вітряку», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка», «Бурундукова сім’я», «Заячий секрет», «Цапків урожай», «Журавель», «Ой весна-зоряночка», «Чорногуз приймає душ», «Літо-літечко», «У бобра добра багато» та інші. Заслуговує на увагу і казка про кмітливу дівчинку «Маленька Оленка».
Крім прози та поезії, писав п’єси і сценарії для кінофільмів. Помер М. Стельмах на сімдесят другому році життя 27 вересня 1983 року.

2. Теорія літератури

2.1. Автобіографічний твір.
Автобіографія(від гр. autos — сам, bios — життя, grapho — пишу) — опис автором свого особистого життя; художній життєпис. Від мемуарів або щоденника відрізняється наявністю елементів вимислу та узагальнення. Якщо у художньому творі автор використовував події свого особистого життя як вихідний матеріал, опрацьований ним, такий твір називається автобіографічним.

2.2.Символ(від гр. symbolon) — предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища (скажімо, хліб-сіль — символ гостинності). Предмет, тварина. Знаки стають символами, коли їх наділяють додатковим, винятково важливим значенням (наприклад, хрест став символом християнства, а свастика — знак швидкоплинного часу — символом фашизму). Значення символу домислюється, тому його сприйняття залежить від читачів. Символ багатозначний. Порівняно з алегорією символ більш багатозначний, широкий, дає велику свободу тлумачень. В цілому ж алегорія та символ дуже близькі.

3. М. Стельмах «Гуси-лебеді летять…» (1963 р.)

3.1. Передумова написання тексту.
Дійшовши свого полудня віку, Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — «Гуси-лебеді летять». Роботу над нею письменник датував 1963–1964 роками. Проте спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, які проминули в селі Дяківці (тепер це Літинський район Вінницької області), пам’ять про рідних і односельців, про події, що пройшли колись перед очима, видно, взяли в полон надто сильно. Отож, у 1966 році з’явилася ще одна автобіографічна повість — «Щедрий вечір», у якої знову ожили добре знайомі читачам герої попереднього твору.
Отже, за роботу над оповіддю про дитинство Михайло Панасович узявся, досягнувши свого творчого віку.
У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки).
Михайло Панасович у повісті малює людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.

3.2. Цю повість М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою».

3.3. Події, які відображені у творі.
Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», Антанту, розруху. «Рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля.
Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше».

3.4. Герої твору, їх розподіл.
Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»…

3.5. Тема: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком.

3.6. Ідея: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились».

3.7. Особливості твору:
• розповідь від першої особи;
• автобіографічність;
• символічний образ гусей-лебедів;
• зв’язок з народознавством;
• наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв).

4. Опрацювання І розділу твору

4.1. Вступне слово вчителя.

По студених росах знов іде світання,
І дорога лине казкою у даль,
Як моє дитинство, як моє прощання,
Як моя роками стишена печаль…

Рядки ці — мовби своєрідний заспів долі повісті «Гуси-лебеді летять…»
Повість розпочинається хвилюючою картиною: «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді».
Лебеді на білих крилах приносять весну й життя.
Щоб повернути лебедів, Михайлик хоче стати чародієм. Замислюється над «таємничим словом», а навколо «починає кружляти видіння казки, її нерозгадані дороги, дрімучі проліси і ті гуси-лебеді, що на своїх крилах виносять з біди хлопця». Казка «вкладає» в Михайликові уста «оте слово, до якого дослухаються земля і вода, птиця в небі й саме небо…»
Сувора дійсність переплітається з чарівною казкою-мрією про світле життя.

4.2. Виразне читання учнями окремих епізодів розділу.

4.3. Тема: відображення приходу весни, її вплив на життя селян; знайомство з Михайликом, його родиною.

4.4. Ідея: возвеличення краси природи; вміння її розуміти і цінувати.

4.5. Основна думка: дитинство — вік, коли формується майбутня людина, і тому так важливо навчити її любити, розуміти і цінувати довкілля.

4.6. Композиція.
Експозиція:розповідь діда Михайлика про прихід весни і ключі сонця.
Зав’язка:бажання хлопчика зрозуміти те, що відбувається навесні. Зустріч з дядьком Себастіяном.
Кульмінація:отримання родинного листа від батька Михайлика.
Розв’язка:прогулянка хлопчика з Петром до лісу.

4.7. Сюжет.
Розповідь діда Дем’яна про ключі, що є у сонця, якими воно «відімкне землю».
Незадоволення матері поведінкою Михайлика. Бабуся і внук у церкві. Сприйняття Михайликом картини Страшного суду під час перебування в церкві. Розмова Михайлика з дядьком Себастіяном. Розповідь про життя дядьки Миколи. Читання дядькою Миколою листа від батька, в якому сповіщалося, що він живий і здоровий, передавав низький уклін усім родичам.
Михайлик з дозволу матері вирушає на прогулянку до лісу. До нього залучається і Петро.

4.8. Бесіда за питаннями.
• Як М. Стельмах описує рідну місцевість? («…Росте і міниться увесь світ: і загачене білими хмарами небо, і одиночі скрипучі журавлі, що нікуди не полетять, і полатані веселим зеленим мохом стріхи, і блакитна та діброва під селом, і чорнотіла, туманцем підволохачена земля, що пробилася з-під снігу»)
• Які зміни будуть відбуватися у природі з приходом весни? («Тепер… геть-чисто все почне оживати: скресне крига на ріках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю»)
• В чому ж призначення сонця на землі, на думку діда Дем’яна? («…Якось доброї години гляне сонце із свого віконечка вниз, побачить, що там і земля, і люди, і худібка, і птиця помарніли і скучили за весною, та й спитає місяця-брата, чи не пора землю відімкнути? Місяць кивне головою, а сонце посміхнеться і на промінні спустить у ліси, у луки, в поля і на воду ключі, а вони вже знають своє діло!»)
• Чому Михайлик захвилювався з приводу того, що сонце може загубити ключі?
• За що мати частенько сварилася на Михайлика? («І що це за мода пішла: не встигнеш босоніж вискочити з хати, як одразу сварять, а то й духопелять тебе і називають Магометом, вариводою, лоботрясом. А в чому ж ти вискочиш, коли тепер не кожний дорослий розживеться на взуття? Скажи про це,— знову ж розумником назвуть тебе, затюкають, ще й згадають, що за мною давно плаче попруга з мідною пряжкою, горіла б вона зі своїми плаканням ясним вогнем!»)
• Як діти раділи приходу зими? («Машинерія твоя летить, аж гуде, вітер у вухах пересвистує, збоку собаки гавкають, на дзвіниці дзвонять, перед тобою хати хитаються, підстрибують, уся земля йде обертасом, а ти, мов кум королю, розсівся на своїх ногах, щоб не мак мерзли, і переганяєш дівчат або якогось страхополоха, з розгону врізаєшся у чиїсь санчата і м’ячем вилітаєш на сніг»)
• Якого покарання і за що зазнав Михайлик від мами? («…Я опинився перед побліднілою од страху і гніву матір’ю. Ось тепер усі почали дивитись на мене, ніби я з місяця звалився. А хтось уже приніс матері ночовки, що встигли чомусь надколотись. Мати підхопила їх під руку та й, не дуже церемонячись, потягла мене з грища на розправу. Хотів я гайнути кудись навтіки, де перець не росте, та материна рука наче приросла до моїх обох ковнірів. Гай-гай, куди поділася моя радість, коли я поперед ночовок і матері поплентався додому»)
• Для чого бабуся повела Михайлика до церкви? («Там я мав і покаятись, і набратися розуму, якого усе чомусь не вистачало мені. Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тільки мені, але й дорослим») Як треба було там себе поводити? («…Щоб я у церкві не лобурясничав, не шморгав носом, не крутився дзвигою, не ловив ґав, не перся наперед, не сміявся, не пирхав, не ліз на крилас та частіше хрестив лоба»)
• Чим титар відрізнявся від багатьох інших мешканців села? Як його характеризували люди? («Зараз він робив дві роботи: збирав коновчаний збір і гасив свічі. Губи в нього товсті, капшучисті: дмухне свічка тільки білим — і вже нема ні вогника, ні обличчя святого за ним. Люди казали, що церковний староста з одних недогарків нажив казан грошви. Титар гнівався на таку мову й говорив, що через церкву й «таке врем’я» скоро стане дрантогузом. Одначе титареве подвір’я поки що не закарлючувалось на дрантогузтво: було кому на ньому іржати, мукати, бекати і кувікати. А «таке врем’я» позначилось тільки на титаревих стінах: він, неначе шпалерами, обклеїв їх скатертинами керенок вартістю в сорок і двадцять карбованців — сороківки ближче до божниці, двадцятки — до помийниці»)
• Що побачив Михайлик у церкві на картині грізного Страшного суду? («Тут на веселці, як на гойданці, владо сидів Христос-вседержитель, під ним чиясь дебела рука важила на шалькових терезах правду і кривду, обабіч вседержителя на білих хмарах стояли пророки, Богородиця і Іван Предтеча. Нижче, ліворуч, був рай, обнесений товстелезним кам’яним муром. Святий Петро вів до райської брами виснажених праведників, а в самому раю уже стояли три бородаті праотці і гурт веселих запорожців, усі вони були в широких червоних штанях і при зброї, на їхніх головах пишалися довгі оселедці.
А от праворуч починалося справжнє страхіття: тут юрмилися чорні, наче вони всю зиму кіптюжились у комині, чорти і вогнем дихала мерзопакосна пащека змія. До неї, туманіючи від жаху, підходили грішники: п’яниця з барилком горілки, товстий салганистий пан, що наїв м’яса на чужому горі, мельник-злодюга з привішеним на шиї жорном, суддя-хапуга з торбою нечестивих грошей, чернець, що заглядав не в святе письмо, а в гріховні суєти, якась підмальована, гарно зодягнена, але гордовита пані, під нею було написано: «Пиха». За нею карлючились брехуни і донощики з язиками, схожими на копистки, та інша дрібна потерть, що не жила, а тільки хитрувала і гріховодила на землі») Якою була реакція Михайлика від побаченого? («Хоча й страшнувато було дивитися на все це людинопадіння, але я таки придивлявся до нього. На моє щастя, тут нічого не було з тих дурноп’ятих, які босоніж спускалися б у ночовках, і це мене трохи заспокоїло…»)
• Яким чином однокрила качка, яка жила у дворі родини Михайлика, могла «розбиратися в людях»? («Коли біля нашої хвіртки з’являлася добра людина, ми чули догідливе чи розважливе «так-так-так». Ішла славна людина до хати, то й качка, хильцем-хильцем, супроводила її, немовби статечна господиня. Та досить було з’явитися на вулиці лютобровому дерилюду Митрофаненку або хитрюзі й пустомолоту Юхриму Бабенку, як птиця нагогошувалась, починала вибивати ногами сердиту плетеницю і застуджено репетувати: «ках-ках-ках!»)
• Для чого вимушений був Михайлик збігати до дядька Миколи?
• Як мати Михайлика висловлювалася про листа, якого було отримано від чоловіка? («Чого б ото людям не зробити однакове письмо — і читане, і писане?»)
• Чим займалися мешканці села, в якому жив Михайлик? («Наші вуличани, окрім хліборобства, ще мають і ремесло в руках: столярство, шевство, стельмахівство, бондарство і мірошництво»)
• Через що дід Дем’ян, будучи кріпаком, говорив: «…Біля панської кам’яниці, хай там тільки одне горе стоїть!»)
• Чому дід Дем’ян під час богослужіння найбільше вистоював біля святих Юрія та Іллі? («…Юрій ненавидів зміїв і панство, а Ілля громовими стрілами бив чортів, розтопляючи бісівську шерсть і м’ясо на смолу?»)
• Як дядько Микола пережив голодний 1933 рік? («Навіть у страшний тисяча дев’ятсот тридцять третій рік, голодуючи, дядько Микола кепкував зі своєї недолі. …Хліба нема, зате маємо в свою волю м’яса: у мене ж худоби не лічено було! — В його очах, обведених тінями голоду, з’явилася давня усмішка життєлюба…»)
• Чому люди говорили, що дядько Микола знайшов перо жар-птиці? Як на цю звістку реагував хлопчик?
• Яким чином дядько Микола характеризує свій соціальний стан? («…Він не бідняк, середньомаючий хлібороб». «Хата є, в хаті — комірчина, на дворі — клуня, хижка, дровітня, ступа, і жорна маю, і гусака, і галагана, і ціле подвір’я курей, ще більше яєць та шевське ремесло в руках»)
• Про що батько написав листа? Як його сприйняла родина?
• Чому Михайлику хотілося, щоб батько швидше повернувся додому? («…А може таке бути, що тато й чоботи привезе мені?»)
• Через що Михайлик водночас любив ліс і побоювався його? («Хоча я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі, вона, як розсердиться, то заведе тебе в такі нетрі, де люди не ходять, де сокира не гуляє»)
• Як Петро пояснив можливість відліту сойки до вирію? («Бо в неї в голові немає однієї клепки: пролетить день, а потім неодмінно хоче взнати, скільки ж вона відмахала верст,— і летить назад»)

5. Робота над ІІ розділом повісті.

5.1. Переказ найулюбленіших для учнів епізодів твору.

5.2. Тема: зображення Михайлика, який прагнув отримати книгу для читання, навіть якщо для цього необхідно було потайки взяти у матері гарбузового насіння.

5.3. Ідея: возвеличення любові до читання, до людини, яка потребує підтримки, допомоги (жебраки); засудження жадності, підступності (Юхрим Бабенко).

5.4. Основна думка: лише той вартий поваги серед людей, хто розуміє їх і допомагає їм.

5.5. Композиція.
Експозиція:любов Михайлика до книги, його фантазії під час їх читання.
Зав’язка:щоб отримати книгу для читання «Пригоди Тома Сойєра», хлопець повинен був принести Юхриму Бабенку чотири склянки гарбузового насіння.
Кульмінація:Михайлик без дозволу мами бере насіння, половину з якого віддає хлопчику-жебраку.
Розв’язка:замість «Пригод…» Михайлик отримує для читання казки, замість погроз і сварок матері — подяку від жінки-жебрачки.

5.6. Сюжет.
Михайлик дуже любив читати. Чого він тільки не перечитав! Щоб йому ніхто не заважав, хлопець читав поночі. Саме у цей час Михайлику уявлялася нечиста сила. Одного разу він нею так захопився, що скрикнув, і тим самим побудив всіх. З цього часу мати ховала від сина каганець.
Багато книг було у Юхрима Бабенка. Він погодився дати Михайлику почитати «Пригоди Тома Сойєра» за умови, що той принесе йому чотири склянки гарбузового насіння. Хлопець потайки від мами бере його. Зустрівши жебраків, Михайлик половину цього насіння віддає маленькому хлопцю.
Замість «Пригод…» Михайлик отримує від Юхрима Бабенка для читання казки, бо той приніс йому тільки дві склянки насіння.
Дід зробив для онука вітряк.
Мати висловлює подяку сину від жінки-жебрачки за насіння, увагу і доброту.

5.7. Бесіда за питаннями.
• Яку думку висловили члени родини Михайлика стосовно його майбутнього? («Дід говорить, що з мене буде, бабуся охоче з ним погоджується, а мати — коли як: частіше вона похитує головою і каже зовсім не те, що всміхалося б мені: — Може, з нього й буде толк, якщо безтолоч он звідти вийде,— і пальцем показує на те самісіньке місце, на яке при нагоді й тепер декому показують»)
• Через що Михайлик не вважав себе ледачим? («Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вреднюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюпаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом»)
• Якими художніми творами захоплювався хлопчик? («Читав я «Кобзаря» і «Ниву», казки і якісь без початку і кінця романи», «Задніпровську відьму, або Чорний ворон і закривавлена рука» і «Три дами й червовий валет», а також різні книжечки, видані петлюрівцями, січовими стрільцями та Червоною Армією»)
• За що батько хвалив Михайлика? («Дома він (батько) про нашу працю говорив, як про щось героїчне»; «Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами, а ми собі оремо та й оремо поле»)
• Як Михайлик ставився до того, хто зневажав селянина? («А ота книжка погорда до селянина і його кревної праці породила в мені першу відразу до пихи, де б не вищирювала вона свої ікли: чи з житейського щодення, чи з книги, бо в книжці злеліяне слово має бути справжнім святом душі й мислі»)
• Що свідчить про любов хлопця до читання?
• Як на селі ставилися до нечистої сили? («Тоді ще по селах і навколо них жила всяка нечиста сила, вона, як могла, збиткувалась над хліборобом, його худібкою та посівами. І коли хтось ловив чорта чи відьму — теж не милував їх. Відьмі, як правило, відрубували руку, щоб вона не здоювала корів, а чорта найчастіше запрягали в плуга, і він орав доти, поки не відкидав копита»)
• З чим було пов’язано те, що Михайлик більше не мав можливості читати вночі? («…Я необережно зиркнув на жердяку над ліжком, побачив на ній чорта і скрикнув. Правда, одразу ж виявилося, що то був не чорт. А чорні дідові штани. Та ця помилка дорого коштувала мені: мати почала на ніч замикати каганчика у прискринку»)
• Яким чином Михайлик зробив свій каганець? («Робив я його весело, швидко і просто: дідовою ножівкою відчикрижив денце французького патрона, знизу в шийку втягнув гніт, все це пропустив через серцевину кукурудзяного качана і ним наглухо зачопив невелику бляшанку з бензином»)
• Як батьки Гиви намагалися видати себе найбіднішими на селі?
• За допомогою якого сміху у творі передається розмова між дядьками Володимиром і Миколою? Свою думку обґрунтуйте.
• Яку вигадку запропонував Гива Михайлику з крашанками, щоб обдурити крамаря?
• До чого прагнув Юхрим Бабенко? («Він усе хотів вирватись у будь-яке, аби тільки начальство і, де міг, спідтишка кусав і оббріхував отих керівників у свитах і шинелях, що, ледве вміючи розписатися, у революцію розписувалися за нову владу своєю кров’ю. Єдине, що мав гарного Бабенко,— то це почерк. Дивно було, як артистично красиві літери вміщували різну погань, що вимірковувала Юхримова голова»)
• Що запропанував Юхрим Михайлику на пропозицію хлопчика отримати книгу «Пригоди Тома Сойєра»?
• Чому мати Михайлика носила гарбузове насіння в довжелезній вузькій торбині на поясі? («Це для того виношую, щоб у ньому раніше прокидалося життя і щоб гарбузи були більшими. Ти ж бачив, в нас гарбузи, як підсвинки, лежать?»
• Яким насінням була «багата» мати хлопчика? («В них лежало все те, що далі зійде, зацвіте, закрасується й перев’ється по всьому городі: огірки, квасоля біла, ряба й фіалкова, безлуский горіх, турецький боб, чорне просо на розвод, кукурудза жовта й червона, капуста, буряки, мак, морква, петрушка, цибуля, нагідки, чорнобривці, гвоздика і ще всяка всячина») Про що це свідчить?
• Чого навчила мати Михайлика? («Вона перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб і калину, вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна, і як у розквітлому соняшнику ночує оп’янілий джміль. Від неї першої я почув про калинковий міст, до якого й досі тягнуся думкою і серцем…»)
• Як дядько Стратон пояснив Михайлику про свою посаду міністра?
• Що відчув Михайлик, коли без дозволу матері набрав насіння? («Вузлики ж чималенькі. Може, якось усе й обійдеться? Я знаю, що мене варто за такі думки відбатожити, але не можу перебороти спокуси.
Скочивши на домівку, взяв із мисника гранчасту склянку і, холонучи, почав на печі наміряти насіння — дві склянки в одну кишеню, дві — в другу. Воно мені здалося на початку пекучим і важким, наче каміння»)
• Якою у творі зображена жінка-жебрачка із сином? («З двору наполохано виходить у рам’ї, у розтоптаному взутті глибокоока, ще молода жінка, її погляд шукає землі, а розгонисті брови летять вгору. Збоку до неї тулиться босоногий без картузика хлопчак. Їхні страдні виснажені обличчя припали темінню далеких доріг і голоду. Жінка зупинилася навпроти мене, потрісканими пальцями поправляє хустку, а в її чорних очах закипають темні сльози…») Чим саме жебраки вразили Михайлика? Як ви ставитеся до жебраків?
• Чому Михайлик не пожалів насіння для хлопця-жебрака?
• Які слова вдячності висловила жебрачка Михайлику? («Хай тобі, дитино, завжди, зажди добре буде поміж людьми») Про що вони свідчать?
• Чим закінчився похід Михайлика до Юхрима Бабенка щодо отримання книги для читання? Розкажіть про цю зустріч.
• Що дід зробив для Михайлика? (Вітряк)
• Як зреагувала мати на те, що Михайлик взяв без дозволу гарбузове насіння? Чим це пояснити? («Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку, хто дасть йому скибку хліба чи ложку борщу? Ніхто, тільки такий самий злидар»)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

До І розділу повісті

1. На думку діда Дем’яна, лебедині крила під час польоту птахів:
а) свистять;
б) дзеленчать;
в) співають.

2. Якої пори року відбуваються події на початку твору?
а) Восени;
б) взимку;
в) навесні.

3. Дід Дем’ян розповів Михайлику, що лебеді на своїх крилах приносять:
а) щастя;
б) життя;
в) казку.

4. Михайлик від діда Дем’яна дізнався про ключі:
а) срібні;
б) чарівні;
в) золоті.

5. Траплялося так, що іноді ключі могла загубити Михайликова:
а) бабуся;
б) мати;
в) тітка.

6. Михайлику дуже хотілося піти в лісову далечінь і подивитися з берега на лебедів, але:
а) не пускала мати;
б) не мав чобітків;
в) треба було йти до школи.

7. За неслухняність мати називала Михайлика:
а) розбишакою;
б) халамидником;
в) вариводою.

8. Чим скористався Михайлик для катання на льодяній горці?
а) Ночовками;
б) грамаками;
в) ослінчиком.

9. Михайлик з бабусею ходив до:
а) лісу збирати горіхи та ягоди;
б) церкви;
в) церковного титаря.

10. Всі діти боялися на селі:
а) ходити до лісу;
б) титаря;
в) бабусю Михайлика.

11. Однокрила качка у дворі Михайлика вміла:
а) розбиратися в людях;
б) захищати своїх каченят від собак;
в) передбачати погоду.

12. Яке прислів’я використав дід Дем’ян, характеризуючи Юхрима Бабенка?
а) «Сто друзів — це мало, один ворог — це багато».
б) «Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак».
в) «Не чоловік, а варивода!»

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

До ІІ розділу твору

1. Вид роботи, який не виконував Михайлик по господарству:
а) не гострив сапи;
б) не носив води;
в) не рубав дрова.

2. Найбільше Михайлик полюбляв з мамою:
а) садити;
б) випікати хліб;
в) доглядати за худобою.

3. Своєю слабкістю головний герой вважав:
а) збирання грибів;
б) полювання з дідом;
в) читання.

4. Великою розкішшю для Михайлика були:
а) окуляри;
б) штанці;
в) чоботи.

5. Звідкіль Михайлик знав, що за плугом навіть сам Бог ходив? З:
а) Біблії;
б) щедрівок;
в) колядок.

6. Мати забороняла сину читати книги через те, що вони:
а) шкідливо впливають на розум її дитини;
б) псують зір;
в) ніяк не виховують.

7. Коли хтось ловив на селі відьму, то не милував її і намагався:
а) втопити;
б) сховати в темний льох;
в) відрубати їй руку.

8. Хто на селі найбільше воював з нечистою силою?
а) Дядько Себастіян;
б) дядько Микола; в) мати Михайлика.

9. На думку Михайлика, нечисту силу може налякати:
а) Палаючий каганець;
б) спів півнів;
в) вінок з волошок.

10. Нечиста сила «залазила в слово», як:
а) Плодожерка в яблуко;
б) цвях в деревину;
в) голка в тканину.

11. На що Михайлик виміняв на ярмарку тоненьку книжечку «Три торби реготу»?
а) Чоботи;
б) глек молока;
в) крашанки.

12. Єдине, що мав гарного Юхрим Бабенко,— то це:
а) почерк;
б) розум;
в) співучий голос.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Прокоментуйте, що мав на увазі М. Стельмах, говорячи, що «кожна калюжа тримала в собі клапоть сонця». Який художній засіб має ця цитата?
2. Доведіть, що оранка для кожного селянина вважалася святим ділом. Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
3. Твір «Гуси-лебеді летять…» М. Стельмах присвятив:
а) своїм батькам;
б) всім маленьким читачам;
в) допитливим і кмітливим.

Картка № 2
1. Чому, на ваш погляд, для Михайлика перша борозна була святом? Дослідіть, що відчув хлопець, допомагаючи батьку на полі?
2. Прокоментуйте слова діда Дем’яна: «…Принесли нам лебеді на крилах життя». Відповідаючи, доберіть факти з власних спостережень.
3. Дядько Себастіян — це:
а) сільський депутат;
б) голова комбіду;
в) бригадир трактористів.

Картка № 3
1. Що мав на увазі Михайлик, говорячи: «Птиця також боса ходить і не журиться». Свої думки обґрунтуйте.
2. Чому для Михайлика оточуючий його світ вважається казковим? Це реальність чи фантазія хлопця? Власні міркування вмотивуйте.
3. Який роман читав Михайлик?
а) «П’ятнадцятирічний капітан»;
б) без початку і кінця;
в) «Чорна рада».

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання
Опрацювати зміст ІІІ, ІV розділів повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять»; підготувати малюнки і міні-коментар до них на тему «Чаруюча краса природи очима Михайлика».

 

Урок № 23 М. СТЕЛЬМАХ «ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ». ЄДНІСТЬ СВІТУ ПРИРОДИ І СВІТУ ДИТЯЧОЇ ДУШІ, 7 клас, українська література

Мета:продовжити знайомити школярів із змістом твору, зокрема його ІІІ, ІV розділами; дослідити, як у творі поєднується світ природи зі світом головного героя твору у його вчинках, поведінці, роздумах, переживаннях; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, увагу, спостережливість, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження, бажання навчатися та пізнавати нове, цікаве, захоплююче, життєво необхідне; виховувати почуття пошани, поваги, любові до рідної літератури, її митців; пунктуальність, інтерес до наслідків власної праці; домогтися розуміння того, що людина — мудрий друг і охоронець природи.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:підручник, портрет М. Стельмаха, малюнки учнів до твору; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 23 М. СТЕЛЬМАХ «ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ». ЄДНІСТЬ СВІТУ ПРИРОДИ І СВІТУ ДИТЯЧОЇ ДУШІ, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання
Огляд малюнків учнів до твору М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» на тему «Чаруюча краса природи очима Михайлика».
Учні демонструють свої малюнки з відповідним коментарем.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Відповіді на питання «Сторінками життя та творчості М. Стельмаха»

1. Про кого М. Стельмах писав: «В її устах і душі насіння було святим словом» (Мати)
2. Михайлик повсякчас мріяв про те, щоб у нього були… (Чоботи)
3. Ім’я героя, в якого Михайлик хотів за чотири склянки гарбузового насіння отримати для читання «Пригоди Тома Сойєра». (Юхрим)
4. Книга, якою ще малим захоплювався письменник. («Кобзар»)
5. Опис природи. (Пейзаж)
6. Найулюбленіший письменник Михайлика. (Гоголь)
7. Область, де народився М. Стельмах. (Вінницька)
8. Жанр твору М. Стельмаха про кмітливу дівчинку «Маленька Оленка». (Казка)
9. Ім’я головного героя твору М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять». (Михайлик)

2. Бесіда за питаннями
• Дайте визначення поняттю «пейзаж». Яка роль пейзажу в творах художньої літератури?
• За допомогою якого художнього засобу письменники відтворюють природу як живу істоту? Наведіть приклад.
• Яким чином митці літератури намагаються у своїх творах вирішити проблему зв’язку, порозуміння людини і природи? Наведіть приклад.
• Чому варто розумно користуватися природними дарами?
• Що ви відчуваєте під час відпочинку на природі?

 

ІV. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

V. Основний зміст уроку

Повість М. Стельмаха вся виросла на глибокій народній основі, самий її характер пов’язаний з рідною природою, з піснею і казкою.
Юрій Лукін (критик)

Самий смисл буття чи не в тому, щоб жити у мудрій злагоді з природою, знати насолоду праці і поезію людських взаємин. І щоб навчитися цим дорожити, треба відчути потребу це берегти.
О. Гончар

1. Єдність світу природи і світу дитячої душі

1.1. Вступне слово вчителя.
Серед мальовничої природи Прибужжя минали дитячі та юнацькі роки письменника. Тут відкрилася йому поетична краса природи, таємниця людського життя.
У творі дуже виразно звучить мотив шанування природи. Людина — її добрий і мудрий господар, який повинен любити й оберігати її красу.

1.2. Бесіда за питаннями.
• Як Михайлик був зачарований весняною красою, зокрема політом гусей? Про що це свідчить?
• Чому він «розумів» природу?
• Хто і яким чином допомагає Михайлику сприйняти довкілля?
• Чому для хлопчика природа — це казка?
• Чим саме лебеді захопили Михайлика?
• Як хлопець ставиться до свійських тварин (однокрилої качки, Обмінної)?
• Через що Михайлик дуже полюбляє ліс, багато часу перебуває в ньому?
• Чим пояснити те, що Михайлик сприймає природу, її красу по-особливому, душею?
• А як ви ставитеся до природи? Чи не завдаєте їй шкоди? Чи оберігаєте природу від людей, які бездумно її нищать?

1.3. Цитатний матеріал.
• «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струщують на землю бентежні звуки далеких дзвонів… Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу, і мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила…».
• «І цей світ тріпоче-міниться в моїх очах… Сказав би таке таємниче слово! Я замислююсь над ним, а навколо мене починає кружляти видіння казки, її нерозгадані дороги, дрімучі праліси і ті гуси-лебедята…»
• «Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене живовидячки наближаються далекі тихі води і прихилені до них зорі…».
• «І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила, що в теплому вирії захопили весну й принесли нам».
• «…Входимо в ліс. По ньому зараз у верховітті, низом гуляють шуми. Це, видать, очікуючи весну, гомонить душа лісу. …Я дуже люблю ліс. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує, і присядеш навпочіпки. Також люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини, і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу, і люблю восени по коліна ходити в листі, коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».
• «Враз я нахиляюсь до кружечка ніздрястого снігу, що зеленуватим ковніром охопив молоденького бересклета. Щось, наче пальцем, пробило сніг, я розгортаю його і бачу ніжну, ще зачохлену голівку підсніжника. Це він відхукав дірочку в снігу і потягнувся до сонця. Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну і життя!»

2. Опрацювання ІІІ розділу повісті

2.1. Виразне читання учнями цікавих, на їх погляд, уривків з розділу твору.

2.2. Тема: відтворення чаруючої краси природи, гармонії її з людським життям; зображення прагнення Михайлика пізнати оточуючий його світ.

2.3. Ідея: уславлення доброти, щирості, працьовитості простих людей.

2.4. Основна думка: важливе значення у вихованні порядної людини має те оточення, в якому вона перебуває.

2.5. Композиція.
Експозиція:Михайлик вирушає до Якимівської загорожі нарвати черешень та попасти коняку; історія про те, як дід купував Обмінну.
Зав’язка:зустріч Михайлика з Любою.
Кульмінація:позитивні враження, які отримав Михайлик від спілкування з Любою.
Розв’язка:Михайлик отримав подяку від родини, його названо «нашим годувальником».

2.6. Сюжет.
Початок літа. Михайлик вирушає до Якимівської загорожі нарвати черешень (це йому порадила Мар’яна) і попасти Обмінну. (Дід Дем’ян розповів, як він з дядьком Трохимом замість коня купив коняку, через що розсмішив усю родину.)
Зустріч Михайлика з Любою, яка відкрила для хлопця таємниці природної краси. Родина була задоволена тим, що Михайлик приніс черешень.
Михайлик вирушає з дідом на рибалку.

2.7. Обговорення змісту розділу за питаннями.
• Для чого мати рано-вранці розбудила Михайлика? («Раненько, бо все хочеться показати йому, як удосвіта по селу ходить літо»)
• Про який свій сон розповіла Мар’яна тітці Ганні? («Сниться мені, наче я в своєму селі і в своїй хаті вимішую вдосвіта діжу, а до мого вікна підійшов місяць вповні й придивляється, що я роблю. В цю частину хати заходить моя тітка і питається: «Кому ти, Мар’яно, місиш діжу?» А я тихенько їй: "Оцьому місяцю ясному”») Як його пояснила мати Михайлика? («…Що скоро ти міситимеш діжу не попаді, а своєму місяцю»)
• Про що часто згадувала мати Михайлика?
• Якої шкоди завдала коняка Михайлику, коли той одного разу випасав її вночі у лісі? («Обмінна попасеться, потроху тягне мене з собою, а я то прокидаюсь, то знов засинаю. І треба ж було, щоб вона світанням чогось схарапудилась і гайнула в туман, волочачи мене по землі. Поки я, вдарившись об кілька пеньків, скочив на ноги, з моїх очей, як з коминів, розліталися іскри й підпалювали дерева. Напевне, тільки туман і роса врятувала їх від пожежі. Днів зо два тоді гуділи жорна в моїй голові, але я тримався, як і належало хлопцеві…»)
• Що було перешкодою для діда Дем’яна щодо швидкого купування коняки?
• Охарактеризуйте поведінку цигана на базарі.
• Через що вранці вся родина сміялася над дідом Дем’яном стосовно коняки, яку він придбав на базарі? («Дідусь вивів звідти вчорашнього коня, який сьогодні, на тверезі очі, чогось став кобилою»)
• Якою красою милувався Михайлик, під’їхавши до Якимівської загорожі? («Вона була обнесена веселим свіжообструганим воринням, за ним спадисто ішла під сонце висока трава. Тут червоніли хрещики дикої гвоздики, красувався перестріг чайовий, хвалилася білими віночками ромашка і все з кимсь переморгувалась тендітна віяста метлиця. А над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші й напатлані кислиці»)
• Про що спілкувалися Михайлик з Любою? Чим дівчина подобалась хлопцю?
• Чому розповідь Михайлика про автомобіль вразила Любу?
• Яке значення для хлопця мала зустріч з Любою в Якимової загорожі?
• В чому полягали обов’язки Люби?
• Цьому після повернення від Люби Михайлика вдома назвали «годувальником»?
• Поясніть, через що Теси називають Китаєм? («А через те, що тут у родинах водиться не тільки по шестеро, а й по шістнадцятеро дітей, то в нас ще й досі Теси називають Китаєм»)
• Як Михайлик висловився про своїх дідуся і бабусю? («Я ніколи не бачив дружніших людей, як мої діди. В селянстві, та ще в нестатках, усього доводилось мені надивитись і научитись. Але жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини»)

3. Робота над змістом ІV розділу твору

3.1. Переказ цікавих епізодів із повісті

3.2. Тема: Михайлик прагне отримати книгу для читання, а здобувши її — не зміг її зрозуміти.

3.3. Ідея: возвеличення любові до книги, намагання пізнати всесвіт, поширити свій кругозір.

3.4. Основна думка: «…Нам зараз головне — знати землю, знати і ділити її бідним людям…» (дядько Себастіян — Михайлику).

3.5. Композиція.
У розділі чимало ліричних відступів, екскурсів у минуле:
• життя родини Михайлика у перші роки після революції;
• рішення батьків щодо подальшого навчання Михайлика;
• діяльність Гаврила Шевка на посаді сільського старости і голови волвиконкому;
• виховання, поученія батька й дядька Себастіяна.
Експозиція:рішення Михайлика піти до Мар’яни, щоб та допомогла йому взяти у попа книжку для читання.
Зав’язка:отримавши від поповича книгу «Космографія», хлопець не розуміє її змісту і призначення.
Розвиток дії:Михайлик намагається знайти в селі того, хто б розтлумачив зміст незрозумілої книги.
Кульмінація:здивування Михайлика тим, як полісовщики Артем і Сергій роззброїли бандитів, принесли рушниці, бомби і гранати.
Розв’язка:дядько Себастіян пояснює, про що та книга, яку намагався прочитати Михайлик.
Голова комбіду порадив хлопцю не читати книг про небо, бо «зараз головне — знати землю».

3.6. Сюжет.
Михайлику дуже хотілося віднайти книгу для читання. Він звертається до Мар’яни, щоб та допомогла йому в цьому. Дівчина приводить хлопця до попа, який дає для читання книгу «Космографія». Михайлик намагається осмислити її, але йому це складно, оскільки книга має багато незрозумілих термінів, понять. Поп навмисно дав хлопцю таку книгу. Ніхто на селі Михайлику не міг розтлумачити її зміст. Тільки дядько Себастіян сказав: «…це книга про небо» — і порадив повернути цю книгу попу.

3.7. Обговорення змісту розділу за питаннями.
• За що Петро дорікав Михайлику? («Читай не читай, грамотяко, все одно попом не станеш»)
• Якою у творі зображена попадя? («…Добре знаю скаредність нашої блідовидної попаді, в очах якої зеленкувато застоївся мед, а на язиці трималася жовч; присадкувата і широка, мов дзвін, матушка цілоденно товчеться на своєму попівстві і все бурботить, що тепер настало не життя, а один розор — усі і всякі руїнники об’їдають та обносять її статки»). Через що іноді її характер та ставлення до Мар’яни змінюються? («…Коли на попівському подвір’ї стоять червоні козаки, матушка до їхнього від’їзду стає тихою, ніби зітхання, і навіть наймичку Мар’яну називає не богопротивним плевелом, а — серце моє…») Чим це зумовлено, на ваш погляд?
• Як на селі люди ставились до Мар’яни? («…Жалували її, зичили добра і гарного жениха, який мав би земельку і славно хліборобив»)
• За що Михайлик полюбляв воду? («…Як співає вода,— весною вона з ревінням нуртує по всій долині і, аж запінившись од люті, рве греблі, влітку ледь-ледь награє у сопілку, а взимку тільки іноді спросоння писне, як в’юн, і знову спить»; «…прокинулась вода і дмухає в торішню розколену очеретину, а та, дурненька, ще не второпала, що настає весна, і чогось схлипує собі»)
• Якою була доля у горшковоза Терентія? Як він ставився до дітей? («…Щоб звеселити нею і людей, і своїх онуків, хоча сам уже й розлучився з радістю, гетьманці повісили Терентієвого сина. Тепер хоч і незахисно стало старому гончареві на світі, проте він не розлучається зі своїми дрібнятами, навіть їде з ними в далекі села ярмаркувати»)
• Яким чином прихід Михайлика до Мар’яни вплинув на її настрій? («"От молодчага! А я ще нещодавно подумала й зажурилась собі: хто мене згадає і перед святом провідає? Рідня ж моя далеко живе”,— посмутніла і зітхнула дівчина, і куточки вуст її стали журні»)
• Як висловилась Мар’яна Михайлику стосовно його прагнення до читання? («Вчися, Михайлику, вчись, дорогенький, може, хоч ти не будеш таким темним, як ми. А вивчишся, не понехтуй нами»)
• Що відчув Михайлик під час розмови з поповичем? («…Я починаю соромитись їх (своїх ніг), брудних, порепаних і подряпаних стернею, починаю соромитись свого незугарного полотняного одягу і торби, що пропікає мою спину попівськими пундиками і справжнім цукром… Я печу раки і мовчки стою на одному місці, каючись, що прийшов сюди. Сором, затятість і гордість змагаються в мені, а до очей зрадливо підкочуються сльози. Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники, а це так заболіло і допекло»)
• Чому Михайлик у попівських хоромах вважав себе приниженим?
• Як Михайлик описує свою матір? («…Моїй сільській босоногій Ярославні, перед людяністю, скромністю і мудрістю якої я й досі схиляє свою вже посивілу голову. Не знаю, як би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати. Я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця, спокій і тепло її позазілюваних, потрісканих рук. Може, тому його й було так багато, що воно трималося не на поверхні, а в глибоких шпаринах материнських рук…»)
• В яких умовах жила родина Михайлика у перші роки після революції? («…Страшні нестатки впакували нас у стару, дідівську клуню. Тут ми якось обладнали голодрабську хижину на двоє підсліпуватих віконець. Щоб вони здавались кращими, перед ними мати посадила малину, а взимку в міжвіконня клала кетяги горобу»)
• По тому, як попович зберігав книжки, можна було з’ясувати його ставлення до них. Відповідь обґрунтуйте.
• Чим було зумовлено те, що батько Михайлика вирішив продати корову? («Згодом батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти — продав корівчину, а я пішов учитися…»)
• Яким чином хлопець готувався до читання книги? («Щоб не схопити «басурмена», я старанно мию руки, витираю десятчаним рушником і вже тільки тоді, смакуючи, розгортаю палітурки»)
• Які перші враження охопили Михайлика, коли він прочитав назву книги поповича? («"Космографія”,— читаю вголос незрозумілий заголовок, перегортаю сторінку і на другій, поміж нашими літерами, бачу багато чужих і якихось незрозумілих значків. Радості як не бувало. Але я пригадую слова, що це дуже розумна книга, і, шкутильгаючи, затискаючись, починаю з усіх боків підбиратися до її трудного розуму»)
• Через що мати Михайлика вважала Біблію найрозумнішою книгою? («…Найрозумнішою і найтяжчою книгою в світі є Біблія: дочитаєш її — і, гляди, повилітають клепки з голови»)
• Чому Михайлику було складно сприймати «Космографію»? («До вечора моє чоло моршилось над цією книгою, наче дядьківський постіл, та щось второпати ніяк не вдавалося. Одначе все-таки збагнув, скільки і яких є планет і яка відстань од Землі до Місяця і Сонця, але незрозумілі значки, літери і такі слова, як синуси, тангенси, астрономія, метероологія, космологія та й безліч інших, доводять мене до гіркого розпачу»)
• Над яким питанням змушений був задуматися Михайлик під час читання «Космографії»? («А де ж та дорога, що єднає небо й землю та й біжить собі поміж зорями?») Чому хлопчик не міг дати відповідь на нього? А ви можете йому допомогти в цьому?
• Яким чином приповідка «Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці» стосувалося Михайлика? («Але хто пособить мені розібратись у книжці. Я перебираю в пам’яті грамотіїв своєї вулиці, та всі вони щонайбільше знають написати листа і ждати отвєта, як соловей лєта. Міг би допомогти піп, але я не піду більше до нього пекти раків, і досі сором, як згадаю. До дяка теж не випадає потикатися, бо нещодавно з Петром лазив у його сад»)
• Чому Михайлик вирішив звернутися по допомогу до дядька Себастіяна для розтлумачення незрозумілої книги «Космографія»? («Він же всякі папери приймає аж з самої Вінниці. Окрім того, дядько Себастіян добре знає мого батька та й мене пізнає на вулиці, навіть добридень каже»)
• Яке значення мав бідком для простого люду? («…До бідкому, де вечорами завжди було гамірно і людно. Тут біднота зустрічалася із своїми надіями, тут вона слухала ленінську правду і не раз за неї брала до рук і російську трьохлінійну, і англійські, французькі, німецькі та австрійські рушниці»)
• Чому, на думку Михайлика, Гаврило Шевко був би непоганим кіноактором? («…Досить було чоловікові прикрити очиці капицями повік, як з безлічі їхніх зморшок непереможно бризкала нічим не прихована хитрість. Але їм мало було місце на повіках, і вона струмувалась на ніздрі носа, на уста, підборіддя і владно глузувала над усім і всіма»)
• Що зумовило Шевка погодитися на посаду старости? («Нарешті розлючені гетьманці сказали, що викличуть з повіту державну варту, а та знає, для якої частини мужицького тіла викручуються шомполи»)
• Як зрозуміти слова Шевка: «Над шкурою дрижати — людиною не жити»?
• Якого покарання отримав Шевко від німців? («…Всипали чоловіку двадцять п’ять шомполів у шкуру, забрали останню корову й свиню, щоб не було на подвір’ї ні писку, ні виску»)
• Як зреагував Шевко на прохання Михайлика пояснити незрозумілу книгу? Що він порадив хлопцю? («…Цю книжку будеш читати, коли більше з’їсиш каші. Тут усе діло в каші. Зрозумів?»)
• Про що дізнався Михайлик від Шевка стосовно дядька Себастіяна? («Він… цілий день ганявся в лісах Кипорового яру за бандитами. І пораненого коня від них увів»)
• Яке враження на Шевка справили полісовщики Артем і Сергій? Чому? («…На їхніх плечах похитуються аж сім рушниць, а на їхніх поясах гайдаються різномасті бомби і гранати»)
• Що сказав Артем про життя на небі? («Коли б не жили, то хто б там світив?»)
• Як дядько Себастіян зустрів Михайлика у себе вдома?
• Через що батько дядька Себастіяна категорично ставився до сина, який окрім піаніно нічого не мав у господарстві? («Краще б заплакав дурноверхий, коли розбив обручі від макітри. Чи ти німиці об’ївся, чи з великого розуму пришелепуватим став? Коли це і хто це на всьому білому світі бачив у нашого мужика піаніно?» «Хіба нам до музики? Мужицька музика — ціп і коса!»)
• Як дід сприйняв гру свого сина на піаніно? («Старий, спираючись на патерицю, сів на призьбі. А з хати небавом прибилися музика і спів про ті василечки, що сходять на горі, про той барвінок, що послався під горою. І угледів старий крізь притуманені роки свої далекі-далекі василечки, і той барвінок, і молоду жінку, яких тільки в молодості бачив… Гай-гай, який голос у його сина, за нього можна навіть без піаніно в театрах щось платити»)
• Що розповів дядько Себастіян Михайлику стосовно змісту книги «Космографія»? Які надав поради? («…Михайле, це книга про небо! Та нам зараз головне — знати землю, знати і ділити її бідним людям. А потім будемо добиратись до неба. Завтра занеси книгу попові і перекажи йому, що я просив давати тобі ті книги, які зараз можеш вчитати. Ще скажеш, що я загляну до нього, і завтра ввечері знов приходь до мене»)
• Про що свідчить закінчення розділу? («…З невеликого розуму хотіли насміятися з малої селянської дитини. Але все це, як з води, піднялося того дня, коли селянський син нашої рідної землі вперше в історії людства піднявся у космос… Справді, добре сміється той, хто сміється останнім!»)
3.8. Міні-дискусія.
• Чому, на ваш погляд, попович дав Михайлику прочитати книгу «Космографія»? (а) Бо хотів насміятися над селянським хлопцем; б) щоб він до попівської родини більше не звертався з подібним проханням; в) намагався принизити хлопця, звертаючи увагу на його розум.)
Завдання. Оберіть варіант відповіді або висловіть власний, прокоментуйте його, наводячи переконливі факти з твору.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

До ІІІ розділу

1. Який художній засіб використав М. Стельмах, висловлюючись: «На човнику й веслі від нас від’їхав травень»?
а) Порівняння;
б) метафору;
в) епітет.

2. На думку матері Михайлика, найбільше див у світі робиться:
а) зоряної ночі;
б) на зимові свята;
в) влітку на світанні.

3. Що вранці принесла Мар’яна тітці Галині?
а) Глечик молока;
б) пахучу паляницю;
в) марципани.

4. Мар’яна запропонувала Михайлику погнати випасати коняку до Якимівської загорожі, щоб:
а) нарвати ягід черешні;
б) побачити красу весняного саду;
в) назбирати щавлю і грибів.

5. Як звали коняку Михайлика?
а) Вірна;
б) Обмінна;
в) Яскрава.

6. Мешканці Багряниць не полюбляли:
а) розводити коней;
б) вимовляти літеру «г»;
в) садити горобину.

7. «Люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші — смутку». До перших належав:
а) Юхрим Бабенко;
б) батько Михайлика;
в) дід Дем’ян.

8. Улюбленою піснею у діда Дем’яна була:
а) «Не ходи Грицю та й на вечорниці»;
б) «Як продала дівчина курку»;
в) «Світить місяць, світить ясний».

9. Дід Михайлика вважає, що найдорожче для бідного чоловіка:
а) мати шматок хліба;
б) пісня;
в) воля.

10. Кому з героїв твору належать слова: «Завжди на ярмарку знайдеш двох дурнів: один дорого просить, другий дешево дає»?
а) Дядьку Трохиму;
б) цигану;
в) діду Дем’яну.

11. Коняку на базарі дід Дем’ян купив у:
а) цигана;
б) селянина;
в) попа.

12. Чим Люба пригостила Михайлика, коли вони зустрілися в Якимівській загорожі?
а) Насінням;
б) горіхами;
в) суницями.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

До ІV розділу

1. «Думами українського степу» Михайлик вважає:
а) вітряки;
б) селян-хліборобів;
в) чумаків.

2. Петро Вдовиченко називає Михайлика:
а) розумником;
б) читальником;
в) розбишакою.

3. Кому з героїв повісті належать слова: «Не дивуйтесь, бо що воно, бідне, тямить у панському їдні»?
а) Мар’яні;
б) Петру;
в) Трохиму Тимченку.

4. Мар’яна, попівська прислужниця, виконувала роботу:
а) пританцьовуючи і сміючись;
б) невдоволено і зі сльозами на очах;
в) з прокльонами і з великим небажанням.

5. За непокору і неслухняність попадя називала Мар’яну:
а) бусурманихою;
б) злодійкою;
в) революціонеркою.

6. Дядько Петра Вдовиченка воював на Карпатах з:
а) ляхами;
б) угорцями;
в) австріяками.

7. Михайлик вирішив звернутися до Мар’яни, щоб та допомогла йому в попа:
а) знайти книгу;
б) набрати гарбузового насіння;
в) отримати благословення та дозвіл для навчання у школі.

8. Дід Терентій був майстром:
а) гончарства;
б) ковальства;
в) римарства.

9. Піп, як невільників, замикає:
а) собак;
б) гроші;
в) книжки.

10. Який фразеологізм використав М. Стельмах до свого героя, коли той перебував у попа?
а) Пекти раків;
б) дістати гарбуза;
в) намилити шию.

11. Куди хотів віддати Михайлика батько для подальшого навчання?
а) Сільської чотирирічки;
б) шевця;
в) школи селянської молоді.

12. Яку книгу отримав Михайлик у поповича:
а) Біблію;
б) «Космографію»;
в) «Пригоди Тома Сойєра».

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Що мав на увазі Михайлик, висловлюючи таку думку: «Як іноді важливо буває, щоб хтось виділив у людини щось гарне та й іншим, менш видющим, підказав». Власну думку обґрунтуйте.
2. Чому, на думку батька дядька Себастіяна, «мужицька музика — ціп і коса». Свої міркування вмотивуйте.
3. Дід Дем’ян мав подяку від самої Революції за те, що:
а) брав активну участь в обороні села від ляхів;
б) здав машину в повіт;
в) допоміг пораненим партизанам.

Картка № 2
1. Яким чином і для чого, на ваш погляд, М. Стельмах намагається відобразити неповторну красу природи? Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
2. Дослідіть, що спільного і різного у творах О. Довженка «Зачарована Десна» і М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Власні спостереження узагальніть.
3. Якою стравою пригостила Люба Михайлика, коли той приїхав рвати черешні до Якимової загорожі?
а) борщем;
б) млинцями;
в) кулішем.

Картка № 3
1. Чому, на ваш погляд, Мар’яна порівнює панів із свинями? Свої міркування доведіть.
2. Що мав на увазі Шевко, говорячи: «…коли влада не має своєї голови, то показує чуже гузно. На це ніколи багато розуму не вимагалось». Висловіть власну думку.
3. Найкращі черешні тітка Василина називала:
а) крашанками;
б) піснею;
в) любками.

VІІ. Підсумок уроку

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів на уроці

ІХ. Домашнє завдання
Дібрати матеріал про українські звичаї, про які говориться у творі; опрацювати зміст V, VІ розділів повісті.

 

Урок № 24 М. СТЕЛЬМАХ «ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ». ЗВИЧАЇ, ТРАДИЦІЇ УКРАЇНЦІВ У ТВОРІ, 7 клас, українська література

Мета:через художнє слово пояснити учням, як письменник намагається яскраво відобразити звичаї та традиції українського народу в повісті; продовжити знайомство школярів із змістом твору, опрацьовуючи його V, VI розділи; розвивати словник учнів, збагачувати їх мовний запас; формувати кругозір, світогляд; виховувати шанобливе ставлення людини до природи, пошану до звичаїв і традицій народу; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет М. Стельмаха, підручник, ілюстрації «Звичаї та обряди українського народу», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 24 М. СТЕЛЬМАХ «ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ». ЗВИЧАЇ, ТРАДИЦІЇ УКРАЇНЦІВ У ТВОРІ, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання
Розповідь учнів про звичаї та традиції українців, які згадуються у творі М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» із застосуванням ілюстрацій. Звичаї та обряди українського народу.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Народознавчий конкурс
1. З якою свійською твариною ходять хлопчики-колядники на різдвяні свята? (Козою)
2. Який колір символізує радість життя і любов? (Червоний)
3. Чому дарують яйце-писанку з трикутниками? (На знак побажання достатку в оселі)
4. Символом сонця є… (Звіздар або ружа)
5. З уведенням християнства риба символізувала… (Ісуса Христа)
6. На яке народне свято трави і квіти набирають найбільшої сили? (Івана Купала)
7. Якої пори року розпочинався рік у давніх слов’ян? (Навесні)
8. Для того, щоб швидше прийшла весна, люди випікали з тіста пташок-… (Жайворонків)
9. Який місяць багатий на весілля за народним календарем? (Жовтень)
10. Як у різних місцевостях України називалась гілочка свяченої верби? (Верба, лоза, шутка)
11. Рослина, що є символом отчого краю, нашої рідної України? (Калина)
12. Для чого в часи козаччини перед походом кожна дівчина дарувала нареченому вишиту хустку? (Як символ вірності)
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

2. Бесіда за питаннями
• Який календар називається народним? В чому його призначення?
• З чим було пов’язано те, що люди намагалися протягом свого життя дотримуватися народного календаря?
• Назвіть народні свята, які вам подобаються. Чому саме вони є для вас цікавими? Відповідь обґрунтуйте.
• Які народні свята є популярними дотепер?
• Що залишилося у народних святах ще з язичницької віри?

 

ІV. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

V. Основний зміст уроку

Все, що рідне, хай нам буде
Найдорожче і святе,
Рідна віра, рідна мова,
Рідний край наш над усе!
Ю. Шкрумеляк

Казка вкладає в мої уста ото слово, до якого дослуховуються земля і вода, птиця в небі й саме небо…
М. Стельмах

 

1. Народознавство у творі
Убога хатина Михайлових батьків, прикрашена вишитими рушниками й кетягами калини, три хлібини й грудка солі на столі, свячені страви у мальованих полумисках.
Є щось язичницьке і в тому, як селяни з книг М. Стельмаха ставляться до землі, оранки, сівби, до насіння й дерев, з якими вони розмовляють, як із живими. Письменник не промине нагоди, щоб показати, як жінки тіпають коноплі, прядуть, тчуть, вибілюють полотна; як урочисто проводжають плугатарів у поле на оранку; як майстровито роблять свою справу гончар чи стельмах. Призабута тепер естетика праці селянина завжди відтворюється М. Стельмахом з великою любов’ю і поезією. Він — пристрасний оборонець ладу сільського життя, всього доброго і красивого, що відтворено досвідом українського селянина протягом віків.

2. Зв’язок повісті з УНТ
У творі багато прислів’їв і приказок («Сто друзів — це мало, один ворог — це багато», «Над шкурою дрижати — людиною не жити», «Де не посій, то вродиться», «Справді, добре сміється той, хто сміється останнім», «Зверху сміється, а всередині сичить»), влучних народнорозмовних висловів («Птиця також боса ходить і не журиться», «В книжці злеліяне слово має бути справжнім святом душі й мислі», «Мужицька музика — ціп і коса», «Чи знайдеться чоловік, якому не треба було б більше, ніж він має»), фразеологізми («Раки пекти»). М. Стельмах — великий майстер художньої деталі при змалюванні портрета, пейзажу.

3. Опрацювання змісту V розділу твору

3.1. Виразне читання цікавих, на думку учнів, епізодів з розділу повісті.

3.2. Тема: зображення поваги, любові, щирості Михайлика до дядька Себастіяна.

3.3. Ідея: уславлення чуйності, доброти; віра у щасливе майбутнє.

3.4. Основна думка: наполеглива праця, прагнення і велике бажання пі-знати оточуючий світ роблять людину духовно багатою, розумною, грамотною.

3.5. Композиція.
Експозиція:випасаючи в лісі коняку, Михайлик назбирав багато грибів.
Зав’язка:отримання Михайликом у попа іншої книги — «Тарас Бульба».
Кульмінація:подяка дядька Себастіяна Михайлику за гриби, його розповідь хлопцю про майбутнє щасливе життя.
Розв’язка:шаноба і вдячність Михайлика дядьку Себастіяну за його сердечність і доброту до простого люду.

3.6. Сюжет.
Рано-вранці дід розбудив Михайлика, щоб внук йшов випасати Обмінну до лісу. В лісі хлопчик назбирав багато грибів, переважно красноголовців. Юхрим Бабенко хотів у Михайлика виміняти гриби на «Пригоди Тома Сойєра», але хлопець не погодився.
Після обіду юний читач іде до попа, який дав хлопцю іншої книги — «Тарас Бульба». Ця книга дуже вразила Михайлика.
Ввечері хлопець пішов до комнезаму. Дядько Себастьян подякував Михайлику за гриби, подарував йому цукерок. Між ними відбулася розмова про можливе щасливе майбутнє життя.
Михайлик, будучи вже дорослим, завжди з великою вдячністю згадував дядька Себастіяна.

3.7. Обговорення змісту розділу за питаннями:
• Чим була багата родина Стельмахів на думку матері Михайлика? («Хоч ми й бідні, та маємо квіти і в городі і на комині, і на полотні, яке зодягає нас»)
• Що полюбляв їсти Михайлик? («Дідусь знає, що я люблю гарячий підпалок, він бере його прямо з гарячої пательні, ломить на чотири шматки і одну четвертину, що аж димить, подає мені…»)
• Якої вдачі була коняка Михайлика? («…Коли голодна — покірна, а напасеться — не підступись, тоді навіть на свої оксамитні губи назбирує злість.
Сива, шкірячи зеленкуваті зуби, підходить до порога і починає шиєю тертися об моє плече. Іч, як піддобрюється зранку. Я вичитую, яка вона паршива, неслухняна й підступна. А їй хоча б що: знову зачіпає моє плече і квапить на ту нашу, в якій заплутались роси і клапті туману»)
• Яку смішну побрехеньку про веприка розповів Михайлик дядьку Миколі?
• Через що Михайлик не вважав опеньки за гриби? («…Це не гриби, їх, коли вони є, і п’ятилітній малюк назбирає. Інша справа знайти боровика! Він так уміє притаїтися, що не кожний, навіть сіроокий, побачить його»)
• Яким чином хлопчик полюбляв збирати гриби? («…Я не можу, як інші, одразу хапати гриба; мені треба придивитися, присісти, погомоніти з ним, а потім уже орудувати кіскою») Чи вмієте ви «полювати» на гриби? В чому полягає ця особливість?
• Про що відбулася розмова між Михайликом і Юхримом Бабенком, коли хлопець повертався з добрим врожаєм грибів?
• Чому Антона, попівського фурмана, називали Недоламаним? («Від любові до їзди на конях-неуках у нього були поламані ребра, руки, ноги й ніс. Не знаю, що в нього залишилось недоламаним…»)
• Як попович сприйняв прихід Михайлика? Чому? Чим пояснити те, що піп дав хлопцю іншої, доступної для читання книги?
• Яким чином книга «Тарас Бульба» захопила юного читача? («…Допавшись до книги, забувся і про гриби, і про коняку, і про ліс. Я нестямився, коли роса, а далі й вечір упали на діброви. Душа моя сміялася і летіла на Запоріжжя до славного козацтва») Які книги ви полюбляєте читати? Чи були у вас такі книги, від яких ви при читанні отримали таку насолоду, як Михайлик від «Тараса Бульби»? Якщо так, то які?
• Яку винагороду отримав Михайлик від дядька Себастіяна за гриби? Як до нього поставився хлопчик? («…Виймає з кишені довгий в обгортці з пацьорками цукерок, на якого я тільки міг дивитися в ярмаркові дні»)
• Як дядько Себастіян висловився Михайлику про майбутнє? («Не завжди ж буде таке щодення, що насіяла війна. Сьогодні ти, дитя убогих, не маєш навіть учителем стати, бо таке врем’я настало»)
• Якими були слова вдячності Михайлика дядьку Себастіяну? («Дядько Себастіяне, мій перший добрий пророче, моя радість і смуток! Вас уже давно немає на світі, але й досі мені світять ваші глибокі очі, і досі ваша сердечність ходить з людьми, що знали вас. І хай вам пам’ятником буде людська подяка і моє слово…»)

4. Робота над змістом VІ розділу повісті

4.1. Переказ цікавих епізодів твору.

4.2. Тема: зображення подій, які стосуються Порфирія, що повернувся з банди та відступницької діяльності Юхрима Бабенка.

4.3. Ідея: вміння осмислити свої помилки і розпочати життя по-новому (Порфирій); засудження користолюбства, жорстокості, жаги до задоволення власних потреб за рахунок брехні і жорстокості (Юхрим Бабенко).

4.4. Основна думка: «Селянин має жити однією політикою — своїм клаптем землі і тим, що вродить на ньому».

4.5. Композиція.
Експозиція:гостювання Михайлика у дядька Себастіяна.
Зав’язка:повернення Порфирія з банди.
Розвиток дії:письмові скарги Юхрима Бабенка на дядька Себастіяна стосовно його рішення щодо подальшої долі бандита Порфирія.
Кульмінація:настирлива вимога Юхрима Бабенка отримати на себе характеристику від дядька Себастіяна.
Розв’язка:читання дядьком Себастіяном характеристики на Юхрима Бабенка, яка відповідала сутності життя цього індивідуума — «…на чужому горі попасти в рай і зачинити за собою двері».

4.6. Сюжет.
Михайлик щовечора полюбляв відвідувати дядька Себастіяна. Одного разу до комнезама заявився Порфирій, який був у банді. Він висловив бажання повернутися додому і розпочати нове та чесне життя.
Дядько Себастіян довіряє Порфирію, але це не подобається Юхриму Бабенку.
Юхрим починає писати проти неправомірних дій комбіда скарги до газети, у повіт, губернію і столицю. До села приїздить комісія, яка здійснює перевірку щодо скарг, але злочину в цьому не виявляє.
Юхрим Бабенко звертається до дядька Себастіяна, щоб той написав на нього характеристику, бо «писарчук» виявив бажання присвятити себе політичній діяльності.
Дядько Себастіян пише реальну характеристику на Юхрима, від якої останній дуже незадоволений і обурений.

4.7. Обговорення змісту розділу за питаннями.
• Чому Михайлик частенько полюбляв ходити до дядька Себастіяна? («…Ми разом читали якусь книгу, газети чи гомоніли про всяку всячину, а найбільше про те, що буде попереду, коли згине коріння й насіння воєн, людської ворожнечі і злиднів, коли не хурделиця свинцю, а заметіль цвіту буде огортати людину і добрий розум увійде у кожну оселю. Дядько Себастіян перегортав перед собою і мною велич надій, і на їхніх лебединих крилах летіла в майбутнє моя дитяча душа»)
• Яким уявляв своє майбутнє хлопчик? («І не раз я тоді бачив себе «вчителем у крамній сорочці і навіть у черевиках»)
• Через що Порфирій покинув банду і прийшов до дядька Себастіяна? («Не допомогли… а тільки виломили (бандити) мою долю. Того й прийшов до тебе…»)
• Чим вирішив зайнятися Порфирій після того, як відмовився від перебування у банді? («…Знову ревно припав до свого напівзруйнованого, обнесеного війною хутірця. Вилузуючись із шкури, недосипаючи ночей, він товкся в хазяйстві, наче в пеклі, надіючись зробити з нього рай»)
• Що зумовило Порфирія потрапити у банду?
• Для чого Порфирій хотів, щоб його вдарив дядько Себастіян? («Щоб легше і надійніше на душі було. Це мені, вважай, як сповідь буде»)
• З чим пов’язано те, що Юхрим Бабенко написав на Порфирія скарги? («Юхриму Бабенко потрібна була пильність і недаремність викривача, щоб на цих конях доскочити до служби поки хоча б у повіті. Чому йому таку голову і почерк занапащати в селі? І ще хотілося Юхримові зажити слави кореспондента — і від дядьків шана, і від жіноцтва повага. На щастя, й трапилось підходяще діло. Революція у небезпеці, і її рятує Юхрим! І він пише і радіє з написаного»)
• В чому звинуватив Юхрим Бабенко дядька Себастіяна стосовно Порфирія? («В дописі і в заявах він звинувачував дядька Себастіяна в тяжких гріхах проти революції: у втраті класової пильності, у підо-зрілих зв’язках із класовими недобитками, в самостійності розуму і соображенія та рукоприкладства. Найбільше пильний сількор налягав на те, як можна було відпустити бандита додому без погодження, дозволу й документації вищестоящих органів»)
• Яким було лікування на ті часи? Чи це було зумовлено? («Та й лікували тоді по селах не так лікарі, як ворожбити, костоправи й шептухи, орудуючи заклинаннями, зумовляннями, тьху-тьхуканням, непочатою водою і землею. Їх найчастіше прикладали до серця і ран. Коли ж хто умирав, на це дивились по-філософськи. Бог дав, Бог і взяв»)
• Яким чином скористався б Юхрим Бабенко заслугами дядька Себастіяна, будучи на місці голови комбіду? («…Навіть за всі свої рани нічого не може відхопити собі. Коли б це йому, Юхримові, хоч клаптик такої біографії, то він би уже в самій столиці крутив ділами, як циган сонцем, і не вилазив би з храму»)
• Як охарактеризував дядька Себастіяна Юхрим Бабенко? («…Ледачий, як паразит, брехливий, неначе пес, кусючий, мов гад, а смердючий, ніби тхір: що видить, те бридить. Основа життя і діяльності його — на чужому горі попасти в рай і зачинити за собою двері, щоб туда більше ніхто не потрапив. Люди кажуть, що Юхрим Бабенко зшитий з гадючих спинок, але документально підтвердити цього не можу, а підтверджую, що він соціально небезпечний на всіх державних посадах, без них теж буде каламутити воду, але з меншими коментаріями…»)
• Чим закінчується зустріч Юхрима Бабенка з дядьком Себастіяном?

VІ. Закріплення опрацьованого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

До V розділу

1. Коли дід Дем’ян вранці будив Михайлика, він, звертаючись до внука, говорив:
а) «За спання не купиш коня»;
б) «Скільки не спи — всього не охопиш»;
в) «Прокидайся, так і не побачиш ранній схід сонця».

2. Збираючись до лісу випасати коняку, Михайлик хотів там:
а) назбирати грибів;
б) нарвати суцвіття липи;
в) натрусити горіхів.

3. Говорячи про схід сонця, М. Стельмах згадує про сузір’я:
а) Чумацький Шлях;
б) Водолія;
в) Великої Ведмедиці.

4. Який герой «всередині сміється, а зовні ображається»?
а) Попович;
б) дядько Себастіян;
в) дядько Микола.

5. Михайлик повсякчас мріяв, що як вернеться батько додому, то він принесе сину:
а) цікаву книжку;
б) чобітки;
в) нові санчата.

6. Хлопець не збирав грибів, які, «поки доїдеш додому, перетруться на сміття». Назвіть ці гриби:
а) боровики;
б) опеньки;
в) сироїжки.

7. Кого з героїв Михайлик охарактеризував: «Хоч і високий ти до неба, та дурний, як не треба»?
а) Юхрима Бабенка;
б) Гаврила Шевка;
в) Трохима Тимченка.

8. Фурмана Антона називали Недоламаним, бо:
а) він розмовляв нечіткою мовою;
б) у нього були поламані ребра від любові до їзди на коні;
в) зіпсував стріху своєї хати.

9. Антон Недоламаний у розмові з Михайликом, коли хлопець прийшов до попа, згадав:
а) «Ще не вмерла Україна»;
б) «Інтернаціонал»;
в) «Пісню про рушник».

10. Піаніно, яке було у дядька Себастіяна, Михайлик назвав:
а) іграшкою;
б) дивом;
в) чародійкою.

11. Коли хлопець прийшов до батюшки віддати книгу, то у світлиці побачив, як піп і його син грали у:
а) шахи;
б) нарди;
в) карти.

12. Яку книгу піп дав Михайлику наступного разу для читання?
а) «Козаки-розбійники»;
б) «Червоне і чорне»;
в) «Тарас Бульба».

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

До VІ розділу

1. Дядько Себастіян і Порфирій колись разом:
а) працювали у колгоспі;
б) навчалися;
в) будували школу.

2. «…Хіба це життя, коли свій свого починає їсти, коли свій на свого дивиться, наче на ворога?» — так висловився:
а) Порфирій;
б) дядько Себастіян;
в) Юхрим Бабенко.

3. Ефекти Юхрима Бабенко полюбляв:
а) у книжках;
б) українських піснях;
в) одязі.

4. Кого з героїв твору стосується висловлювання: «Зверху сміється, а всередині сичить»?
а) Юхрима Бабенко;
б) попа;
в) Петра Вдовиченка.

5. Дядько Себастіян звинувачував Юхрима Бабенка:
а) у хитрості;
б) зрадництві;
в) брехні.

6. На думку дядька Себастіяна, з рота Юхрима Бабенка «вискакували не слова, а…»:
а) стріли;
б) шмелі;
в) жаби.

7. Який документ попросив скласти Юхрим Бабенко дядька Себастіяна?
а) Доручення;
б) розписку;
в) характеристику.

8. Було дуже престижним для кожної людини, коли говорили, що вона:
а) вміє писати революційні статті;
б) може грамотно роз’яснити політичну ситуацію;
в) служила в рядах Червоної Армії.

9. За що Юхрим Бабенко був ображений на дядька Себастіяна? Бо голова комнезаму:
а) написав на нього негативну характеристику;
б) звинуватив його у розкраданні державного майна;
в) не дозволив йому вирубувати ліс.

10. Частенько відвідуючи дядька Себастіяна, Михайлик полюбляв з ним:
а) пограти в шахи;
б) почитати якусь книгу або газету;
в) поговорити про роль книжки в житті людини.

11. Який художній засіб використаний у фразі: «на… лебединих крилах летіла в майбутнє моя душа»:
а) епітет;
б) порівняння;
в) метафора.

12. Досить поспілкувавшись з Михайликом, дядько Себастіян пригощав хлопця:
а) цукерками і печивом;
б) хлібом і часником;
в) борщем зі сметаною.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Яку думку намагався висловити дідусь Дем’ян, говорячи: «Що ми варті без худоби?» Відповідь обґрунтуйте.
2. Прокоментуйте, чи свідчать слова Михайлика про його стійкість, силу волі: «Я ніколи ні на кого не скаржився. Навіть коли дурно-пусто мене били». Свої міркування доведіть.
3. Дядько Себастіян вважав, що Михайлик в майбутньому може бути:
а) письменником;
б) науковцем;
в) учителем.

Картка № 2
1. Висловіть власну думку стосовно того, що мав на увазі автор твору, характеризуючи дядька Миколу: «…іде з косою по землі, щоб до останнього свого дня розкидати по ній сонячну щедроту душі». Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
2. В чому, на ваш погляд, виявилися лицемірство, хитрість, підступність попа і його сина по відношенню до Михайлика? Свої спостереження обґрунтуйте.
3. За те, що Михайлик приніс дядьку Себастіяну грибів, комнезам пригостив хлопця:
а) горіхами;
б) цукерками;
в) насінням.

Картка № 3
1. За що, на ваш погляд, Михайлик був вдячним дядьку Себастіяну? Відповідаючи, посилайтеся на факти з твору і свої міркування.
2. Дослідіть, що мав на увазі Порфирій, висловлюючись про таке: «Моя політика в землі лежить…». Висновок обґрунтуйте.
3. В село Михайлик їхав, мов переможець, після того, як він:
а) назбирав багато грибів;
б) отримав від попа іншої книги;
в) допоміг дядьку Себастіяну.

VІІ. Підсумок уроку

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

ІХ. Домашнє завдання
Дібрати матеріал до характеристики образів членів родини Михайлика, дядька Себастіяна та Миколи, Люби; опрацювати зміст VІІ, VІІІ розділів твору.

 

Урок № 25 М. СТЕЛЬМАХ «ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ». СИМВОЛ ОБРАЗУ ГУСЕЙ-ЛЕБЕДІВ. ІНШІ ОБРАЗИ ТВОРУ (ДІД, БАТЬКИ, ПОДРУЖКА ЛЮБА), 7 клас, українська література

Мета:продовжити роботу над опрацюванням змісту повісті, зокрема звертаючи увагу на її VІІ, VІІІ розділи; з’ясувати символічний образ гусей-лебедів; схарактеризувати інші образи твору (дід, батьки, подружка Люба); розвивати пам’ять, творчу уяву, логічне й абстрактне мислення, увагу, вміння спостерігати, робити висновки, формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття любові, поваги до своїх батьків, рідних, оточуючих, риси доброти, порядності, чесності; прищеплювати пунктуальність, відповідальність за доручену справу.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет М. Стельмаха, бібліотечка його творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

 

ХІД УРОКУ № 25 М. СТЕЛЬМАХ «ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ». СИМВОЛ ОБРАЗУ ГУСЕЙ-ЛЕБЕДІВ. ІНШІ ОБРАЗИ ТВОРУ (ДІД, БАТЬКИ, ПОДРУЖКА ЛЮБА), 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Вікторина на краще знання героїв твору.
• «…З одних недогарків нажив козак грошви. Його подвір’я поки ще не закарлючувалось на дрантогузтво: було кому на ньому іржати, мукати, бекати і кувікати». (Церковний титар)
• «До робити… був рідким, наче юшка, зате круто міг замісити якусь сутягу чи паскудство і на ньому показати спритність своєї невеликої голови, мізки якої найбільше були націлені на свіжу копійку». (Юхрим Бабенко)
• «Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари…» (Дід Дем’ян)
• «Сам… рудий, кирпатий і невеличкий на зріст, зате вусища в нього зародили, наче з гетьмана, а під ними і поверх них то чаяться, то розгулюють посмішка і насмішка. Жив хоч і бідно, зате весело…» (Дядько Микола)
• «…Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». (Михайлик)
• «В її устах і душі «насіння» було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю». (Мати Михайлика)
• «З двору наполохано виходить у рам’ї, у розтоптаному взутті глибокоока, ще молода жінка, її погляд шукає землі, а розгонисті брови летять угору. …Жінка зупиняється… потрісканими пальцями поправляє хустинку, а в її чорних очах закипають темні сльози…» (Жебрачка)
• «Обличчя… таке, наче вона молиться. Це тому, що вона дуже любить сад, доглядає і уболіває над ним, кожна в ньому нащепа міцно перев’язана стьожками, видертими із рукавів її сорочок». (Бабуся)
• «Біля самого вориння з козубом у руці стояла чорнява худенька дівчинка років восьми, очі в неї карі, з краплинами роси, рум’янці темні, а губи відстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі». (Люба)
• «…Оту босоногу з двома рухливими косами віхолу, що все робить навбіжки, пританцьовуючи і сміючись або співаючи. …Насочується сміхом, продаючи білі підківки зубів і аж три ямки: дві на щоках, а третю на підборідді». (Мар’яна)
• «…Його старий залоєний картузик, ганчір’ясту одежинку і чи не вперше бачу, що він справді славний: і брови в нього чорні, сосонкою, і очі красиві». (Петро Вдовиченко)
• «Все в нього було вже колишнім, навіть воєнкомівські штани і облинялий, напнутий пружиною картуз. І тільки з півфунта розсипаних всюди веснянок тримали фасон — анічутінку нічим не журились. Не було їх лише на приступці носа — на неї хтось накинув сітку прожилок, які міняли колір залежно від того, скільки і чого випив чоловік». (Гаврило Шевко)
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

2. Бесіда за питаннями
• Що ви розумієте під образом-символом?
• На що необхідно звертати увагу під час характеристики того чи іншого образу твору?
• Дайте визначення поняттю «літературний герой». Як розподіляються літературні герої у художньому творі?
• Чому повчають вас герої художнього твору? Наведіть приклад.
• Для чого автори художніх творів не завжди висловлюють власне ставлення до своїх героїв? Власну думку обґрунтуйте і доведіть.

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Основний зміст уроку

Чом, чом, чом, земле моя,
Так люба ти мені?
Народна пісня

Тільки вільний народ своє щастя кує,
Тільки вільний народ і бере, і дає…
О. Олесь

1. Символ образу гусей-лебедів
Повість розпочинається хвилюючою картиною: «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді». На крилах своїх вони несли весну і життя. «А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білим хмарам, і вони забриніли, як скрипка. Я тягнусь догори і сам собі не вірю: від зарічки знову над нашою хатою пролітають лебеді!
А вища скрипка і срібний відгомін бринять, єднаються над моїм дитинством, підіймають на крила мою душу і забирають її в нерозгадану далину. І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі..»
Символ лебединої краси — неповторні, швидкоплинні роки дитинства, які роблять цей світ кращим, добрішим, досконалішим. Саме таким його хотів бачити великий письменник Михайло Панасович Стельмах.

2. Характеристика образів твору

2.1. Дід Дем’ян.

2.1.1. Цитатна характеристика.
• «Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем’ян, якого знав увесь повіт. Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них. Залізо й дерево аж співали у діда, поки сила не повиходила з його рук. Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого».
• «…Через те що мого діда знали по всіх довколишніх селах, йому не так просто було дійти до кінської торговиці — його одразу потягли в ті незаконні «дімки», де люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші — смутку. Дід саме був із тих, що купляють веселощі на душу, а рум’янці на вид».
• «Найдорожчим для бідного чоловіка є земля, вірна жінка і пісня».
• «З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху посміювалися наші вуличани. Де ж це видно так жалувати в селянстві жінку, як жалував він? Коли дідусь пізно повертався з роботи чи заробітків, то шкодував будити свою дружину, а сідав на призьбі коло її вікна і отут, припадаючи росою, засинав до ранку. За це не раз його сварила бабуся. Дід обіцяв, що більше цього не буде, і знову робив по-своєму».
• «…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда. Прокинувся він на світанку з хворобою в грудях. Її вже не змогли вигнати ні піч, ні парене зерно, ні добра чарка. Через три дні спочивав у домовині. На подушці біля його голови востаннє лежали любисток, материнка і шавлі…»
2.1.2. Орієнтовний план до характеристики діда Дем’яна.
1) Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів.
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Риси характеру героя: а) добрий; б) розумний; в) працьовитий; г) веселий; д) відчайдушний.
4) Роль діда у вихованні Михайлика.
2.1.3. Бесіда за питаннями до характеристики діда Дем’яна.
• Яким ви уявляєте діда Дем’яна? Як його описує автор?
• Що цікавого дід розповідав Михайлику?
• Яким чином дідусь прищеплював онуку любов до природи, оточуючого світу?
• За що люди поважали діда Дем’яна?
• В чому прослідковується мудрість дідових розповідей?
• Чи був дід для Михайлика авторитетом? Свої міркування обґрунтуйте.
• Які особливості мови діда Дем’яна? (Доступна, образна, казкова)
• Висловіть власне ставлення до героя цього твору.

2.2. Бабуся.
2.2.1. Цитатна характеристика.
• «Обличчя в бабусі зараз таке, наче вона молиться. Це тому, що вона дуже любить сад, доглядає і уболіває над ним, кожна в ньому нащепа міцно перев’язана стьожками, видертими із рукавів її сорочок».
• «…Саме ще йде поглянути на свою втіху-садок. Кожне деревце тут посаджене її руками, й до кожного з них вона мала своє тихе слово. Було так цікаво слухати, коли бабуся, наче з ріднею, розмовляє з деревами, тому я й ув’язуюсь за нею. Але бабуся не полюбляє, щоб хтось прислухався до її розмови з садком. Тому вона зараз тільки підійшла до кількох дерев, поторкала їх руками, щось прошепотіла й незабаром повела мене в хату».
• «Недовго пережила його й дружина: тяжко засумувавши, вона злягла, а коли почула свою смертну годину, підвелася, сама вибіліла стіни, помастила домівку, принесла з городу прив’ялих чорнобривців, купчаків і паністки, розкидала по хаті і звеліла увечері скликати рідню. При поганенькому, бензином заправленому сліпаку востаннє вечеряла зі своїм родом бабуся. …Через день бабуню поховали поруч з дідусем».
2.2.2. Орієнтовний план до характеристики бабусі.
1) Бабуся — проста селянська трудівниця.
2) Зовнішність героїні.
3) Риси характеру: а) добра; б) щира; в) працьовита; г) чуйна; д) богобоязлива.
4) Любов бабусі до саду.
5) Ставлення дідуся до бабусі.
6) Значення бабусі у формуванні Михайлика.
2.2.3. Бесіда за питаннями до характеристики бабусі.
• Коли ви вперше у творі знайомитеся з бабусею?
• Чим найбільше полюбляла займатися бабуся? Про що це свідчить?
• Для чого бабуся намагалася привчити Михайлика?
• Як бабуся ставилася до пестощів онука?
• Що, на ваш погляд, Михайлик цінував у бабусі?
• Як ви ставитесь до своїх бабусь? Чим вони нагадують бабусю Михайлика?
2.2.4. Підсумок.
«Народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними і стали жити на пішаку. А коли селянський поземельний банк почав продавати землю князя Кочубея по сто двадцять п’ять карбованців готівкою, а в розстрочку на сорок дев’ять років — по триста карбованців за десятину, мій дід скріпив купчу на три шнури та й продав за них свою силу й роки. А що ж було робити, коли в хаті як не через рік, то через два скрипіла колиска і народжене життя мало йти в світ не старцем, а сівачем».
«…Уже й життя минуло їхнє, та й досі мої старі жили, наче молодята: не тільки на людях, а й поміж собою вони увесь вік були делікатні, уважні, привітні.
Уміли шанувати й добрих людей, і мовчазну скотину, і святу працю, і святий хліб, тільки не вміли шанувати свого здоров’я».

2.3. Образ батька Михайлика — Панаса Дем’яновича.
2.3.1. Цитатна характеристика.
• «Я пізнав і не пізнав свого тата. Десь, неначе з далекої темені, обзивався мені його голос, десь ніби я бачив ці очі, але де — не знаю. Одначе як гарно було пригортатися до цього чоловіка, що однією рукою притримував мої босі ноги, а другою — голову».
• «Побалакати з батьком нам не дали сусіди. Їх одразу ж набилась повна хата, на столі з’явилися немудрі подарунки… Я захопив у сон батькові слова: «Нічого не вигорить у них, нічого! Коли не втримались на гриві — не вдержаться на хвості!»
• «І досі з глибини років озивається голос мого батька, який одного прихмареного ранку поставив мене, малого, радісного і схвильованого до плуга, а сам стояв біля коней. Дома він про нашу працю говорив як про щось героїчне: «Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами, а ми собі оремо та й оремо поле».
2.3.2. Додатковий матеріал.
В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби.
2.3.3. Орієнтовний план до характеристики образу Панаса Дем’яновича.
1) Батько Михайлика — лицар-хлібороб.
2) Зовнішність і портрет героя.
3) Риси характеру Панаса Дем’яновича: а) добрий; б) працьовитий; в) відповідальний; г) чуйний.
4) Інші риси: а) авторитетний серед селян; б) шанобливий у ставленні до рідної землі, родини; в) захисник інтересів простого люду.
5) Панас Дем’янович — втілення вікової селянської мудрості.
2.3.4. Бесіда за питаннями.
• Яким Михайлик уявляв свого батька? Чого він очікував від нього?
• Чому батько привчав Михайлика?
• В чому проявляються батьківська турбота, піклування про сина?
• Що свідчить про батьківську самовідданість синові? (Носив до школи; купив чоботи, бублика з маком.)
• Чи було соромно батькові за Михайлика-школяра? Відповідь вмотивуйте.

2.4. Образ матері Михайлика — Ганни Іванівни.
2.4.1. Цитатна характеристика.
• «Цієї уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені. І я теж, як свято, очікую того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито. І як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами. Я й досі впевнений, що холодність збіднює і світ, і душу навіть дуже розумним людям». (Михайлик про мамину поетичну вдачу)
• «Он прочитав один розумник геть усю Біблію і позбувся того, що мав у черепку,— показуючи пальцем на лоба, страхає мене святим письмом». (Ставлення матері до Біблії)
• «В її устах і душі «насіння» було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля все знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледачого».
• «Коли на городі з’являвся перший пуп’янок огірка чи зацвітав повернутий до сонця соняшник, мати брала мене, малого, за руку і вела подивитися на це диво, і тоді в блакитних очах її назбирувалось стільки радості, наче вона була скарбничим усієї землі. Вона перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб і калину, вона першою показала, як плаче от радості дерево, коли надходить весна, і як у розквітлому соняшнику ночує оп’янілий джміль. Від неї першої я почув про калиновий міст, до якого й досі тягнуся думкою і серцем…»
• «Що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій Ярославні, перед людяністю, скромністю і мудрістю якої я й досі схиляю свою вже посивілу голову. Не знаю, як би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, мов зажурена мати. Я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її позазілюваних, потрісканих рук. Може, тому його й було так багато, що воно трималося не на поверхні, а в глибоких шпаринах материнських рук…»
2.4.2. Додатковий матеріал.
Найбільша захисниця краси — Михайликова мати. То вона, жінка-берегиня, навчила сина любити роси, калину, ранковий туман, розквітлого соняшника.
Ганна Іванівна, мати Михайлика, була неписьменною жінкою. Для неї книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город. Вона безмежно закохана в святу землю, так же любить все, що росте на землі, так же невтомно працює й на полі, і на городі, і в хатньому ділі. Мати Михайлика, хоч і живе в нестатках, але ніколи не нарікає на життя, на свою нелегку долю: любить своє господарство, хай яке воно бідне не буде; любить свій город і садок, своє село.
Сама невтомна трудівниця, вона змалку привчає до праці і Михайлика. І дитині ця праця видається не тяжкою, а гарною, потрібною.
У праці Ганна Іванівна знаходила свою найвищу радість: «…Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин».
2.4.3. Орієнтовний план до характеристики образу Ганни Іванівни.
1) Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди.
2) Зовнішність героїні.
3) Риси характеру матері Михайлика: а) щира; б) добра; в) працьовита; г) уважна; д) справедлива; е) наполеглива; є) цілеспрямована.
4) Ставлення Ганни Іванівни до природи, городини, художніх творів, Біблії.
5) Ганна Іванівна — це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки.
2.4.4. Бесіда за питаннями.
• Чому вчить мати сина?
• Що свідчить про те, як мати постійно піклується про здоров’я своєї дитини?
• Як Ганна Іванівна прищеплює синові любов до землі-годувальниці? Наведіть приклади, посилаючись на текст твору.
• Чи була мати суворою по відношенню до свого сина?
• Як мати поставилася до сина, коли той без дозволу взяв ночовки, насіння?
• Яким Ганна Іванівна хотіла бачити Михайлика у майбутньому? Чи відчуваєте ви теплоту, ласку, лагідність своїх матерів по відношенню до себе? В чому це виявляється?

2.5. Образ подружки Люби.
2.5.1. Цитатна характеристика.
• «…Стояла чорнява худенька дівчинка років восьми, очі в неї карі, з краплинами роси, рум’янці темні, а губи відстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі».
• «А я вже в школу ходжу. У нас в одному класі вчиться дві групи — менші сидять попереду, більші — позаду. Мене ж вчителька посадила на самій першій парті,— хвалиться і радіє дівчина».
• «…Де ішла — зникла тоненька, мов горсточка, постать…»
2.5.2. Додатковий матеріал.
Люба — перша приятелька Михайлика, шкільна подруга. Ця дівчина — сама щедрість, доброта. Вона мовби випромінює сонце. Це маленька лісова царівна, яка знає дуже багато таємниць природи. Дівчина надзвичайно спостережлива, чуйна. Це вона «пособила» Стельмахам не їхати з Поділля в Херсонські степи… Як і тітка Василина, Люба співуча: «В них живуть голоси… предків». Героїня розуміє проблеми іншого і сприймає їх, як свої.
2.5.3. Орієнтовний план до характеристики образу Люби.
1) Люба — подружка Михайлика.
2) Портрет і зовнішність героїні.
3) Риси характеру Люби: а) щедра; б) добра; в) чуйна; г) лагідна; д) працьовита; е) турботлива.
4) Любов героїні до природи.
5) Люба — гарна співачка.
6) Значення образу подружки Люби.
2.5.4. Бесіда за питаннями.
• Де вперше Михайлик зустрічається з Любою?
• Як Люба ставиться до Михайлика?
• Про що свідчить обізнаність Люби у природному середовищі?
• За що, на ваш погляд, героїня поважає і любить Михайлика?
• В чому виявляється любов дівчини до природи? (Любить тварин, особливо ліс, де їй все знайоме і рідне)
• Чому Люба дорожить дружбою з Михайликом?
• Яке значення має Люба на формування позитивних рис характеру в Михайлика?

3. Опрацювання змісту VII розділу твору

3.1. Виразне читання окремих епізодів з розділу.

3.2. Тема: зображення останньої цікавої подорожі Михайлика з дідусем.

3.3. Ідея: возвеличення любові до дідуся з бабусею, шанобливе ставлення до них.

3.4. Основна думка : вірність, любов, гармонія, взаєморозуміння — ось основа для повноцінного сімейного життя (дідусь і бабуся).

3.5. Композиція.
Експозиція:повернення Михайлика з дідом додому під нічними зорями після сінокосу.
Зав’язка:зустріч подорожуючих з червоноармійцями.
Кульмінація:хвороба і смерть дідуся.
Розв’язка:страждання бабусі за дідусем, її поховання.

3.6. Сюжет.
Дідусь з Михайликом зоряної ночі поверталися додому з Майданів. Внук милувався зоряним небом і мріяв про те, як піде до школи (дідусь пообіцяв його повести до неї). Під час подорожі героїв зустріли червоноармійці. Один з червоноармійців наголосив на необхідності вчитися Михайлику.
Повернувшись додому, подорожуючі вирішили не будити родину і заночувати у клуні на сіні. Дідусь ночував на вулиці, прилігши на лаві біля бабусиного вікна. В результаті — захворів і помер. Незабаром бабуся, страждаючи за дідусем, теж померла.

3.7. Обговорення змісту розділу за питаннями.
• Про що згадував М. Стельмах, проживши піввіку? (…Далеке вечірнє стависько, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси, і перший скрип деркача, і соняшник вогника під косарським таганком, і пофоркування невидимих коней, що зайшли в туман, і тонкий посвист дрібних чирят, що струшують зі своїх крилець росу, і дитячий схлип річечки, в яку на все літо повходили м’ята, павині вічка, дикі півники, та й не журяться, а цвітуть собі»)
• Яке значення має епіграф до розділу?
• Що було перешкодою для отримання Михайликом освіти?
• З чим пов’язано те, що хлопчик полюбляв зірки?
• Звідкіль їхали дідусь з Михайликом, повертаючись додому? («…Ми з дідусем повертаємося із Майданів. Тут у лісових оселях дідусь робив людям вулики і лагодив немудру сільську машинерію. Були ми навіть у першій комуні, де хлібороби, опасаючись бандитів, і в поля виїжджають зі зброєю»)
• Як Михайлик сприйняв трьох вершників, які зустрілися в дорозі?
• Про що відбулася розмова між Михайликом і червоноармійцем?
• Яким чином Дем’ян пояснив червоноармійцям про причини не-освіченості простого люду? («Кому тільки не треба було нашого хліба? Чисто всім! І діти наші були потрібні всім до чужої роботи, а не в школі. Ось воно й вийшло так: і ноги в нас не взуті, а голови босі»)
• Що пообіцяв дідусь Михайлику до того, як хлопець розпочне навчання у школі? («І книжку тобі куплю, і чорнила з бузини зроблю, і на крамну сорочечку розстараємось. А потім, гляди, на чобітки розживемося, підіб’єм їх підковами, будеш іти межи люди і вибивати іскри…»)
• Чому по приїзді додому Михайлик з дідусем вирішили ночувати в клуні на сіні? («…У клуні і просторніш, і здоровіше…») В чому виявилась благородність цього рішення? («…Не будемо будити ні бабуню, ні матір,— наробились, навихались вони за день, то хай спочивають на здоров’я»)
• Які стосунки були між дідусем і бабусею? («…Старі жили, наче молодята: не тільки на людях, а й поміж собою вони увесь вік були делікатні, уважні, привітні») Що цим хотів зазначити М. Стельмах?
• В чому полягали особливості народної медицини під час лікування дідуся? («…Не змогли вигнати ні піч, ні парене зерно, ні добра чарка») Як ви лікуєтесь від хвороб?
• Що зробила бабуся, відчуваючи свою смерть? («…Сама вибіліла стіни, помастила домівку, принесла з городу прив’ялих чорнобривців, купчаків і паністки, розкидала по хаті і звеліла увечері скликати рідню»)
• Як зрозуміти, що у бабусі боліла душа?

4. Опрацювання змісту VIII розділу повісті

4.1. Виразний переказ цікавих епізодів з твору.

4.2. Тема: зображення перших кроків шкільного життя Михайлика.

4.3. Ідея: возвеличення любові, жаги до навчання, пізнання нового, цікавого, корисного, незважаючи на бідність, життєві труднощі.

4.4. Основна думка: людина відчуває себе щасливою, коли досягає своєї мети (Михайлик навчається у школі, батько придбав йому чоботи.)

4.5. Композиція.
Експозиція:сумування Михайлика за померлими старими.
Зав’язка:зустріч хлопчика з Любою, приїзд батька Михайлика.
Кульмінація:Михайлика приймають до школи у другий клас.
Розв’язка:батько купує сину чоботи.

4.6. Сюжет.
Михайлик дуже переживає через смерть старих.
Люба і матір заспокоювали його.
Повернення Панаса Дем’яновича додому, син не зразу пізнає батька. Тато веде сина до школи. Після невеликого екзамену вчитель Настя Василівна записала Михайлика до другого класу школи.
Оскільки у хлопця не було чобіт, батько носив на руках сина до школи. Незабаром Панас Дем’янович купує сину бублика з маком та чоботи.

4.7. Бесіда за питаннями.
• Як Михайлик сприйняв смерть дідуся і бабусі? («Поменшав світ, померкли дні мої, а ночі так тривожать, що я прокидаюсь мокрий од сліз»)
• Через що Люба хотіла зустрітися з Михайликом? («Я знаю у тебе горе, а коли горе — в усіх болить серце. Того і хотіла побачити тебе»)
• Що цікавого розповіла Люба Михайлику про народження сестрички? («…Лежить собі в колисці і все губами плямкає… Гарненька, тільки ямки ходять там, де мають зійти брови»)
• Чим похвалилася Люба другу? («А я вже в школу ходжу. У нас в одному класі вчиться дві групи — менші сидять попереду, більші — позаду. Мене ж вчителька посадила на самій першій парті…»)
• Що запропонувала дівчина подивитися Михайлику? («…На борсучу нору, віднірки, на гніздо трясогузки, на джерело»)
• Через що чоловік тітки Василини змінив до неї своє ставлення?
(«…Він таким добрим став, хоч до рани прикладай, і все боїться, щоб тітка не поїхала співати у місто.— Краще,— каже,— мені співай, а я тобі буду із усіх яєць гогель-могель колотити»)
• Як Михайлик сприйняв приїзд батька? («Ні, не пізнаю,— кажу я тихцем, і тепло-тепло стає мені на грудях цього дужого незнайомого і наче знайомого селянина.— Ви звідки будете?.. Я пізнавав і не пізнавав свого тата. Десь, неначе з далекої темені, обзивався мені його голос. Десь ніби я бачив ці очі, але де — не знаю»)
• Розкажіть про перше відвідування школи Михайликом. На які питання вчительки мав відповісти хлопчик?
• Чому Панас Дем’янович був задоволений початковими досягненнями свого сина? («…Вчителька одразу ж нас так порадувала, що тато ніби аж підріс, а я мало не підстрибнув угору»)
• Що необхідно було мати Михайлику для навчання у школі? («…Треба було збігати в ліс, нарвати ягід бузини, надерти дубової кори, а потім зварити їх із іржею, щоб назавтра було те чорнило, яким писали тоді»)
• Якою була реакція у матері Михайлика та дядьки Миколи на те, що хлопця було прийнято до школи? (Мати: «І що тільки буде з цієї дитини?» Дядько Микола: «Увесь піде в мене,— це по нас обох уже видно»)
• Яким чином Михайлик потрапляв до школи взимку? («Отак перші дні зими тато заносив мене у школу, а після уроків знову загортав у кирею і ніс додому. До цього призвичаїлися і школярі, і вчителька, і я…»)
• Що Михайлику нагадувало слово «кирея»? («Якби тепер запитали, яку найкращу одежу довелося мені бачити по світах, я, не вагаючись, відповів би: кирею мого батька. І коли іноді в творах чи п’єсах я зустрічаю слово «кирея» — до мене трепетно наближаються найдорожчі дні мого дитинства»)
• Якого гостинця отримав Михайлик від батька одного зимового вечора? (Бублик з маком і чоботи)
• Чому Михайлик, отримавши від батька чоботи, згадував дідові слова: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри…»?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

Завдання до VІІ розділу повісті

1. Все життя героя твору приваблюють і хвилюють:
а) улюблені краєвиди лісу;
б) високі зорі;
в) сільські трудівники.

2. Які художні засоби використав М. Стельмах, висловлюючись: «Оксамитний холоднуватий вечір ворушиться навколо нас…»?
а) Епітет та метафору;
б) метафору та порівняння;
в) порівняння та епітет.

3. У Майданах дідусь робив людям:
а) човни;
б) крупорушку;
в) вулики.

4. Дідусь, розповідаючи Михайлику про зорі, сказав, що вони мають свій:
а) розмір;
б) вік;
в) колір.

5. Зброю дід Дем’ян назвав:
а) нікчемною іграшкою;
б) сміттям;
в) лушпинням.

6. Характеризуючи переляканого Михайлика, автор використав фразеологічний зворот:
а) бив дрижаки;
б) вітром здуло;
в) рукою зняло.

7. Червоноармієць, звернувшись до Михайлика, зазначив про необхідність:
а) навчання у школі;
б) мати при собі документи;
в) дотримання дисципліни у небезпечний для країни час.

8. Михайлику сподобалася пісня, яку співали вершинки, а саме:
а) «Червона калина, чого в лузі гнешся»;
б) «Ой, ясне сонце високо ходить»;
в) «Зоря моя вечірняя».

9. Якого письменника навів за приклад Михайлику дідусь?
а) Л. Глібова;
б) Т. Шевченка;
в) Є. Гребінку.

10. Хто з героїв твору, звернувшись до Михайлика, сказав: «…Будеш іти межи люди і вибивати іскри…»?
а) Батько;
б) дідусь;
в) дядько Себастіян.

11. Найбільше бабуся Михайлика полюбляла доглядати:
а) сад;
б) городину;
в) худобу.

12. Найстрашніший для бабусі біль — це біль:
а) серця;
б) у легенях;
в) душі.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

Завдання до VІІІ розділу твору

1. «…З казки повиходили, а теж помирають» — так говорила мати Михайлику, маючи на увазі:
а) дерева;
б) зорі;
в) шляху.

2. Кому з героїв твору належать висловлювання стосовно життя і смерті: «…життя має свою дорогу: одні покидають її, а другі виходять на неї і все сподіваються чогось кращого собі»?
а) Матері;
б) дідусю;
в) дядьку Миколі.

3. Зустрівши у лісі Любу, Михайлик був:
а) здивованим;
б) сумним;
в) життєрадісним.

4. Що цікавого розповіла Люба Михайлику під час зустрічі? Про:
а) пригоди у Якимівській загорожі;
б) народження своєї сестри;
в) прочитану цікаву книжку.

5. Люба запропонувала Михайлику піти до Якимівської загорожі, щоб:
а) нарвати черешень;
б) спіймати білочку;
в) подивитися на борсучу нору.

6. Про Василину, тітку Люби:
а) написали в газеті;
б) підготували документальний фільм;
в) в селі говорили дуже стримано і зі співчуттям.

7. Золотими сльозами М. Стельмах в осінньому лісі називає:
а) крапельки дощу;
б) листя;
в) останній спів пташок.

8. Через що Люба захотіла їхати разом з Михайликом селом?
а) Боялася зустрітися з Юхримом Бабенком;
б) поспішала на зустріч до тітки Василини;
в) щоб дітвора не дражнила їх: молодий-молода.

9. Повернувшись після прогулянки з Любою додому, Михайлик побачив ворота до свого двору відчиненими. Це відбулося через те, що:
а) дядько Микола привозив борошно і не зачинив їх;
б) був сильний вітер і дощ;
в) батько повернувся додому.

10. Вчительку Михайлика звали:
а) Василина Іванівна;
б) Настя Василівна;
в) Олена Андріївна.

11. Що відповів Михайлик на питання вчительки: «А хто тебе навчив читати?»
а) «Мій улюблений дідусь»;
б) «Книжки поповича»;
в) «Від старших школярів перейняв».

12. Найбільше Панас Дем’янович цінував у людині:
а) кмітливість і винахідливість;
б) швидкість і пунктуальність;
в) свіжу сорочку і чисту совість.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Доведіть, що дід Дем’ян дуже поважав і любив свою дружину. Чи можна це кохання вважати щирим? Відповідаючи, посилайтеся на факти з твору.
2. Чим, на ваш погляд, босоноге дитинство Михайлика нагадує дитинство Т. Шевченка. Висновок узагальніть.
3. Про кого у творі М. Стельмах зазначив: «Уміли шанувати і добрих людей, і мовчазну скотину, і свято, і працю, і святий хліб…»?
а) Батьків;
б) дідуся з бабусею;
в) дядька Миколу з дружиною.

Картка № 2
1. Чому, на вашу думку, у родинних стосунках так важливе порозуміння, повага, любов, гармонія? Як це можна дослідити на прикладі подружнього життя дідуся і бабусі Михайлика? Власні міркування обґрунтуйте, посилаючись на зміст твору.
2. Що відчував Михайлик, коли його прийняли до школи у другий клас? Доведіть це, посилаючись на факти з твору. Вмотивуйте власне ставлення до навчання.
3. Хворого від простуди діда лікували:
а) чаєм з м’яти;
б) пареним зерном;
в) різними медикаментами.

Картка № 3
1. Дослідіть, як на селі ставилися до батька Михайлика. Про що це свідчить? Свої спостереження обґрунтуйте.
2. Доведіть, що Панас Дем’янович вболівав за долю свого сина, прагнув, щоб він мав «свіжу сорочку і чисту совість».
3. Чого не знав Михайлик, коли вчителька перевіряла його готовність до навчання у школі?
а) Таблицю множення;
б) алфавіт;
в) послідовність рахування чисел після ста.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів роботи школярів на уроці

VІІІ. Домашнє завдання
Скласти план, дібрати цитати до характеристики образу Михайлика, підготувати малюнок «Мій улюблений герой твору»; знати зміст ІХ розділу повісті.