Загрузка. Пожалуйста, подождите...

Урок № 1 Вступ. Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником, 7 клас, українська література

Мета:визначити зв’язок художньої літератури з іншими видами мистецтва, з’ясувати функції літератури, її місце в житті людини; розвивати культуру зв’язного мовлення та вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; активізувати кругозір і світогляд дітей; формувати їх кругозір, світогляд; виховувати любов до України, повагу до її мови та історії, до читання художніх книжок.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:виставка експонатів різних видів мистецтва, бібліотечка художніх програмових творів, що будуть вивчатися у 7 класі; портрети письменників; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

Хід уроку № 1 Вступ. Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

· Дайте визначення літературі як мистецтву слова. (Література — це вид мистецтва, який в художній формі відображає життя народу)

· Які літературні жанри вам відомі?

· Чим вас захоплюють твори художньої літератури?

· Для чого людині потрібно читати книги?

· Яким, на ваш погляд, повинен бути справжній письменник?

· Чи складно, на ваш погляд, бути письменником? Свої міркування вмотивуйте.

· Що можна сказати про людину, яка не полюбляє читати книжок?

· Чим книга може збагатити кожного із вас?

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

Книга — кораблі думки, які мандрують по хвилях часу і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління.
Ф. Бекон

 

Книги пишуться на те, щоб прочитувати, а читаються, щоб роздумувати.
І. Франко

 

Ум без книг — як птиця без крил.
Зі стародавніх літописів

 

ІV. Основний зміст уроку

 

1. Вступне слово вчителя

Шановні школярі!

Сьогодні ви вирушаєте у велику цікаву подорож сторінками художньої літератури 7 класу. Ви познайомитеся з новими письменниками; пізнаєте багато корисного і необхідного. Поповните власні знання про історичне минуле рідного краю, його звичаї, традиції, обряди. Дізнаєтеся про те, як слід цінувати дружбу, любити природу, долати різноманітні труднощі.

Нехай щастить вам!

 

2. Художній твір як явище мистецтва

Що ви розумієте під художнім твором? (Художній твір— кінцевий результат і продукт творчої праці письменника, написаний за законами красного письма. Художні твори і складають художню літературу)

Художній твір як один із видів мистецтва— найпопулярніший і найдоступніший усім. Він приносить радість людині, підносить її духовно. Сила впливу художнього слова найвизначніших літературних творів не лише в тому, що вони правдиво в образах моделюють різні сторони і грані дійсності, а й у тому, що вони гуманістичні за своєю суттю.

Художній твір відтворює картини людського життя. В центрі кожного художнього твору — люди, їх життя, праця, думки і почуття. В художніх творах змальовуються на прикладі дійової особи вчинки, звичаї, поведінка, настрої і почуття не однієї якоїсь людини, а багатьох людей.

3. Література та інші види мистецтва

Література (від лат. litera — буква) в широкому розумінні слова — це всі написані і надруковані твори.

Мистецтвом називається відтворення життя в художніх образах.

За змістом розрізняють літературу наукову (математичну, природничу, медичну, технічну, історичну та ін.) і художню. До художньої літератури належать не тільки писані твори, але й твори народної поетичної творчості — фольклору.

Кожний вид мистецтва відображає життя своїми засобами:

·Архітектура— у загальному виді.

·Скульптура— зовнішній вигляд людини.

·Живопис— ширше розкриває зв’язок людини з довкіллям за допомогою ліній і фарб.

·Театр— створює ілюзію справжнього життя, перед глядачем проходять живі люди, у вчинках і хвилюваннях, розкривається їх характер.

·Музика— здатна передати хвилювання людей, їх настрій за допомогою звуків.

·Кіно— глибоко розкриває життя людини, її внутрішній світ, її зв’язки із суспільством.

·Література— найвищий рід мистецтва, вона має переваги над іншими видами мистецтва, бо здатна не обмежуватися у зображенні, розкритті внутрішнього і зовнішнього світу людини, її найтонших хвилювань. Життя людини відображується у динамічному розвитку.

4. Функції літератури

·Пізнавальна— людина є не тільки предметом зображення літератури, але й її метою. Читаючи художній твір, можна дізнатися про історичне минуле, звичаї, обряди рідного народу, культуру тощо.

·Естетична— у кожної людини є естетичне відчуття, прагнення до прекрасного.

·Виховна— виховують у читачів любов до рідного краю, праці, природи; до одних дійових осіб автор намагається викликати у читачів співчуття і любов, до інших — неприязнь, ненависть.

5. Художня і наукова література

· У чому полягає відмінність художньої літератури від наукової?

Автори наукових творів, описуючи і пояснюючи явища природи і події суспільного життя, роблячи ті або інші узагальнення, користуються цифрами, науковими термінами, поняттями тощо. Ці твори впливають, головним чином, на розум людини.

Художня ж література змальовує життя за допомогою словесно-художніх засобів. Вона зображує життя природи й суспільства в картинках і образах. Художня література розповідає переважно про внутрішній світ людей, про їхні взаємовідносини, настрої, прагнення і вчинки, думки і переживання. Вона впливає не тільки на розум, але й на почуття читача.

Отже, вчений і письменник кожний по-своєму, своїми засобами показують правду життя. Тільки вчений доводить, а письменник показує, і обидва переконують читача: один — логічними доказами, інший — правдивими картинами.

6. Довідковий матеріал

6.1. Історія книгодрукування.

Перші друковані книги в Україні з’явилися понад п’ятсот років тому: з 1460 року у Львові вже працювала друкарня Степана Дропака. А згодом утвердить його починання славетний Іван Федоров.

Починаючи з ХІІ століття слов’яни використовують папір, першими почали це робити болгари.

6.2. Народна мудрість про книгу.

Книгу читають не очима, а розумом.

Книга — світ, книга — серцю привіт.

Дім без книги — день без сонця.

Хороша книжка яскравіша за зірку.

У домі без книги, як без вікон, темно.

З книгою жити — з добром дружити.

Кому книга — розвага, а кому — навчання.

Нема розумного сусіда — з книгою поговори.

Книга — друг, без неї як без рук.

У Землі супутник — Місяць, у людини — книга. Хороша книга — свято.

6.3. Загадки про книгу.

Не кущ, а з листочками,

Не сорочка, а зшита,

Не людина, а розповідає. (Книга)

Коли хочеш ти читати,

То мене повинен знати,

А коли мене не знаєш,

То нічого не вгадаєш. (Абетка)

Снігові поля, чорні грачі,

Хочеш розумним бути —

Бери та вчи. (Книга)

Всім розкаже всі пригоди,

А сама мовчить ізроду. (Книга)

Дивилися — чистенька,

Погладили — гладенька,

А читати станеш — спіткнешся. (Книга)

Бачити — не бачить,

Чути — не чує,

Мовчки говорить,

Добре мудрує. (Книга)

Мовчить,

А багато людей навчить. (Книга)

Кожен скільки хоче бере,

А все лишається. (Книга)

V. Закріплення опрацьованого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Література — від латинського слова litera — означає:

а) знак;
б) буква;
в) поняття.

2. Головним предметом зображення в художній літературі є:

а) історична подія;
б) людина;
в) пейзаж.

3. Про мову художньої літератури кажуть, що вона є:

а) образною;
б) специфічною;
в) лаконічною.

4. Першими почали використовувати папір для книгодрукування:

а) угорці;
б) слов’яни;
в) болгари.

5. Друковані книги в Україні почали з’являтися з 1460 р.:

а) у Києві;
б) Харкові;
в) Львові.

6. «О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися.

Дощами судними над ним»,— так висловився:

а) П. Тичина;
б) О. Олесь;
в) В. Сосюра.

7. Який художній прийом використано у фразі: «Проміння, мов руки, простяглось до лісу»?

а) Епітет;
б) порівняння;
в) інверсію.

8. Літературні образи створюються за допомогою:

а) картин:

б) мови;
в) музики.

9. До образного мистецтва не належить:

а) живопис з його галузями;
б) архітектура;
в) музика.

10. Книга вчить людину бути:

а) економною;
б) хитрою;
в) шляхетною.

11. До тонічних та образних видів мистецтва одночасно належить:

а) хореографія;
б) поезія;
в) скульптура.

12. До словесного виду мистецтва не належить:

а) література;
б) скульптура;
в) театр.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Доведіть, що художній твір — це мистецтво. Відповідаючи, посилайтеся на приклади вже відомих вам творів.

2. Порівняйте художню літературу і кіно як види мистецтва. Який з них, на ваш погляд, найдовершеніший? Власні думки обґрунтуйте.

3. Художниками слова називають:

а) письменників;
б) скульпторів;
в) читачів.

Картка № 2

1. Доведіть, яким чином художня література відтворює картини людського життя. Свої спостереження вмотивуйте.

2. Як на вашу думку, в чому полягає пізнавальне значення художньої літератури для людини? Відповідаючи, наведіть переконливі приклади.

3. Визначте закінчення прислів’я: «Хороша книга яскравіша за…»:

а) квітку;
б) зірку;
в) райдугу.

Картка № 3

1. Як ви розумієте прислів’я: «Купиш хорошу книгу — придбаєш розумного друга»? Свою думку обґрунтуйте.

2. Вмотивуйте, чому до художньої літератури належать фольклорні твори? Чим це зумовлено?

3. Художня література змальовує життя за допомогою:

а) яскравих фарб;
б) словесно-художніх засобів;
в) відповідної термінології.

VІ. Підсумок уроку

Художня література зображує життя природи й суспільства в картинах і образах. Вона розповідає переважно про внутрішній світ людей, про їхні взаємовідносини, настрої, прагнення і вчинки, думки й переживання; впливає не тільки на розум, але й на почуття читача.

Впливаючи на думки і почуття, погляди людей, художня література відіграє велику роль у житті суспільства.

VІІ. Домашнє завдання

Підготуватися до позакласного читання (дібрати матеріал про життя і творчість А. Кащенка, знати ідейно-художній зміст його твору «Над Кодацьким порогом»).

 

Урок № 2 ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ. А. КАЩЕНКО «НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ», 7 клас, українська література

Мета:продовжити знайомити школярів з історичним минулим нашого рідного краю, народу на прикладі твору А. Кащенка «Над Кодацьким порогом»; стисло опрацювати відомості про життєвий і творчий шлях письменника; з’ясувати ідейно-художній зміст повісті, охарактеризувати його героїв; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість, логічне мислення, вміння узагальнювати, порівнювати, співставляти, раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір учнів; виховувати почуття пошани, поваги до історичних героїв краю, на їх прикладі прищеплювати школярам любов до Батьківщини, народу.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет А. Кащенка, бібліотечка його творів, комплект ілюстрацій «Гетьмани України», додатковий матеріал про козаків та отамана І. Сулиму; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 2 ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ. А. КАЩЕНКО «НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ», 7 клас, українська література

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
• Що вам відомо про козаків?
• У творах яких відомих вам письменників розповідається про козацтво? (І. Нечуй-Левицький «Запорожці», О. Сенатович «Малий Віз», І. Крип’якевич «Малі козаки», Т. Шевченко «Тарасова ніч», «Іван Підкова»).
• Які риси характеру притаманні козакам? (Мужність, винахідливість, кмітливість, рішучість, загартованість, спритність…)
• Чи легко було бути козаком? Свої міркування обґрунтуйте.
• Про що б ви повели розмову, зустрівшись із козаками?

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності

 

ІV. Основний зміст уроку

Я вірю, що Україна знову буде великою і сильною…
А. Кащенко

Де козак, там і слава.
Народна мудрість

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.
Д. Байрон

 

1. Розповідь про Адріана Кащенка. Матеріал для вчителя

АДРІАН ФЕОФАНОВИЧ КАЩЕНКО (01.10.1858–16.03.1921)
Надзвичайно популярний на початку ХХ століття автор повістей та оповідань на теми запорізького козацтва, його життя і подвигів, побуту і звичаїв.
Не претендуючи на глибокі історичні розвідки, ґрунтовані на конкретних фактах і подіях, його твори приваблюють щирістю, ліризмом, болем, сприяють пробудженню почуття національної єдності.
Адріан Кащенко народився на хуторі Веселий Олександрійського повіту Катеринославської губернії (нині Вільнянського району Запорізької області) у родині небагатого поміщика. У Адріана було п’ятеро братів і четверо сестер, найбільше дружив з Миколою, старшим братом.
1865 р. — навчання в гімназії, переходить до юнкерського училища (Катеринослав), яке закінчив у 70-х роках. Декілька років перебував на військовій службі, проте військова служба не припала йому до душі. Вийшовши у відставку, він працює на різних посадах у залізничному відомстві в Катеринославі, Пермі, Петербурзі, Туапсе. У 1913 році знову повертається до роботи контролера на залізниці в Катеринославі.
Історія рідного краю захоплювала письменника ще з дитинства: «Чому люди ніяк не впорядкуються так, щоб усім було добре жити і всім було вільно, так як вміли жити наші запорожці». А. Кащенко відвідав запорозькі степи, руїни Січі, фортецю; схилявся над могилами славних вільних лицарів. Він є автором кількох історичних оповідань: «Запорозька слава» (1907), «На руїнах Січі (1907), «Мандрівка на пороги» (1916) та історичних повістей «Під Корсунем» (1913), «У запалі боротьби» (1914), «Зруйноване гніздо» (1919), історичного нарису «Великий Луг запорізький» (1917).
(Звертається увага учнів на виставку книг Адріана Феофановича.)
У багатьох його творах виведені постаті національних героїв України: «Над Кодацьким порогом» — про гетьмана Івана Сулиму, «Про гетьмана Сагайдачного», «Кость Гордієнко-Головко — останній лицар Запоріжжя», «Про гетьмана козацького Самійла Кішку», «Славні побратими».
Бере участь у культурно-громадському житті столиці.
Листується з Оленою Пчілкою.
У 1917–1918 рр. у Катеринославі організовує Українське видавництво, де друкує свої останні твори.
Помер письменник 16 березня 1921 року у Катеринославі (нині Дніпропетровськ).

 

2. Додатковий матеріал

2.1. Козацтво.
Осередком запорожців була Запорозька Січ на Дніпрі, понижче порогів, на островах, серед ріки. Там запорожці жили постійно; там збиралися, вчилися воєнної справи і готувалися до воєнних походів.
Січ — то була простора площа на Дніпровім острові Хортиці (потім на Базавлуці і Томаківці). Зі всіх боків обливала цей острів глибока вода Дніпра, а ще, крім того, на самім острові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та й поставлено високий, гострий частокіл (паркан) з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикалися, стояли гармати й козацька сторожа. Не диво, що будь-кому неможливо було дістатися на Січ. І хоча не раз пробували здобувати Січ турки, татари й інші вороги, то це їм не вдавалося.
Хто хотів стати козаком, мав наперед служити три роки в старого козака за чуру (слугу й помічника). Чура робив усяку роботу й носив за козаком другу рушницю й потрібні йому клунки. Щойно потім, коли вивчився від того козака орудувати зброєю й набрав вправності в битвах, ставав правдивим козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис і стріли.
Козаки вбиралися просто: в грубу сорочку, в кирею (довгий плащ без рукавів). За широким поясом носили пістолі й люльку, через плече носили торбинку з харчами і кулями, а до пояса на ремінець причіпляли ще й порошницю з порохом.
Їли сушену рибу і печене м’ясо та риб’ячу юшку, бо риби в ріках та всякого звіра та птаства в степу було дуже багато. Пекли сухарі з пшеничної муки.
Січове військо ділилося на полки по 500 осіб. Полк мав п’ять сотень по сто людей; сотня мала десять десяток (курінів) по десять людей. Полками командували полковники, сотнями сотники, а десятками десятники, так звані курінні отамани.
Цілою Січчю командував кошовий, що його звали «батьком-кошовим». Його вибирали на спільній раді, на майдані серед Січі.
Козаки воювали двома способами. Звичайно нападали на ворога кіннотою, а піхота наступала з боків. Ніхто не піддавався, всі билися до останку, кажучи: «Або перемога, або смерть!»
Отак жило те славне козацьке запорізьке військо, що від 1500-го майже до 1800-го року, близько 300 літ, обороняло Україну від усякої напасті. Відвага й хоробрість козаків були відомі в цілій Європі.

2.2. Отаман Іван Сулима.
Після смерті гетьмана Кулаги вождем козаків став кошовий Січі, хоробрий отаман Іван Сулима. Він воював з турками на Чорнім морі, а раз переплив Середземне море й доплив аж до Риму, де подарував тодішньому Папі Римському кораблі — галери, що їх відібрав був від турків. Почувши про цю твердиню, Сулима вернувся з походу, зібрав 6 тисяч козаків, напав на Кодак, переміг німців, що стояли там, а твердиню збурив. Тоді польський коронний гетьман Конецпольський намовив дві тисячі реєстрових козаків, що стояли по містах, щоб підступом узяли Січ. Вони так і зробили. Прийшли під Січі, вдаючи приятелів запорожців, підступно дісталися до середини. Там несподівано вибили запорожців, а Сулиму зв’язали й віддали полякам. Цього лицаря покарали у Варшаві смертю в 1637 році.

3. Опрацювання твору А. Кащенка «Над Кодацьким порогом»

3.1. Виразне читання або переказ цікавих епізодів твору.

3.2. Тема: зображення боротьби запорожців під керівництвом І. Сулими проти турецьких, польських загарбників рідної України.

3.3. Ідея: уславлення мужності, сміливості, винахідливості, заздрості (Конецпольський, старшина реєстрових козаків).

3.4. Основна думка: «…розбрат між українцями й зрада минуться і між ними запанує єднання».

3.5. Жанр: історична, соціально-психологічна повість. Повість — епічний твір середнього розміру, в якому змальовано життя одного чи кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями часу; займає проміжне місце між оповіданням і романом.

3.6. Композиція.
Експозиція:поляки вирішують збудувати над Кодацьким порогом фортецю.
Зав’язка:похід І. Сулими із козацтвом до Азова.
Розвиток подій:запорожці під керівництвом І. Сулими відвідали Аслан-город, Очаков, пропливли неподалік від кримських гір Бабуган та Чатир-Даг, повз Кафу. І скрізь козацтво намагалося допомогти своїм побратимам, визволяли їх з неволі.
Кульмінація— зрада козацької старшини І. Сулими; суд над гетьманом у Варшаві.
Розв’язка:смерть І. Сулими.

3.7. Сюжет.
У 1635 році на Січі запорізьким кошовим отаманом був Іван Сулима, який продовжив справу Сагайдачного.
За сприяння поляків (Конецпольський) була збудована Кодацька фортеця, щоб «одрізнити Запорожжя од України і перешкоджати поневоленому українському людові тікали од панів на Січ».
І. Сулима хоче зруйнувати Кодак, для цього він вирушає у походи, щоб мати золото для озброєння козацтва. Під час подорожі козаки під керівництвом отамана визволяють бранців, озброюють їх.
Козаки руйнують Кодак. Конецпольський намагається помститися І. Сулимі. За допомогою зради козацької старшини український гетьман представ перед судом у Варшаві. Вирок — страта.
Б. Хмельницький продовжив справу І. Сулими.
Сум Кодака з приводу розбрату поміж дітьми України.

3.8. Словникова робота.
Шатці— окопи.
Реєстр— список козаків, які визнавалися польським урядом законною збройною силою.
Жовнір— солдат польської армії.

3.9. Орієнтовний план твору.
1) Молоді літа Сулими.
2) І. Сулима — запорізький кошовий отаман.
3) Поляки будують фортецю під Кодаком.
4) І. Сулима має бажання зруйнувати Кодак. «Не буду я козаком, якщо не зруйную ту будівлю».
5) Запорожці йдуть на Чорне море.
6) Перемога над турками.
7) Турки прислали І. Сулимі викуп.
8) Шлях козаків до річки Кальміус.
9) Бій під Очаковом.
10) Смертельний бій за Кодак.
11) Поляки зрозуміли, що змагатися марно, і попросили милосердя у козаків.
12) Розстріл полковника Маріона.
13) Руїни Кодака.
14) Прийшов час визволяти Україну з польської неволі.
15) Гетьман Конецепольський надумав узяти І. Сулиму зрадою.
16) Обіцянка польського гетьмана, що з Сулими не впаде жоден волос.
17) Реєстрові козаки ніби переходять на бік запорожців, їх зрада.
18) Суд у Варшаві над Сулимою.
19) Смерть українського гетьмана.
20) Козаки зрозуміли, що їх обдурено.
21) Тужили козаки за Сулимою.
22) Кодацький поріг — живий свідок давніх подій.

3.10. Обговорення змісту твору за питаннями:
• Завдяки чому І. Сулима «за своїх молодих літ придбав собі великого войовничого хисту й завзяття»? («…Козакував саме під час славних походів гетьмана Сагайдачного. З Сагайдачним Сулима і Кафу турецьку в Криму здобував, і Трапезонт за Чорним морем аж двічі руйнував, і околиці Царгорода огнем випалював, а нарешті під Хотином, рятуючи Польщу, бився з турками у великому бойовищі; скільки ж менших походів та сутичок з ворогами відбув він, так того й не підлічити»)
• Якою була «вдячність» поляків українцям? («…Вони полякалися козацької сили та й почали після того всякі утиски козакам чинити, а перш за все завели реєстр на шість тисяч душ, а хто не вскочив у той реєстр, за тим вони не визнавали ніяких прав ні на грунти та іншу власність, ні навіть на вільне життя і намагалися всіх козаків «винищиків», себто виписаних з реєстру, повернути у панських хлопів»)
• Для чого була збудована фортеця над Кодацьким порогом? («…Маючи на думці одрізнити Запорожжя од України і перешкоджати поневоленому українському людові тікати од панів на Січ, а запорожцям виходити з Січі на Україну та нагадувати нещасним братам про те, що на світі існує воля»)
• Що зумовило І. Сулиму вирушити у похід до Азова? («Запорозький кошовий знав, що як зруйнувати Кодак, то доведеться воювати з Польщею, бо вона того не подарувала б, а щоб воювати з такою силою, якою була під ті часи Польща, треба було мати велике й добре озброєне військо; щоб здобути ж зброю й коней та прохарчити військо, треба було грошей. От і надумав Сулима, перш ніж воювати з Польщею, йти морем на пишний у ті часи турецький город Азов та здобути у ньому срібла й золота і всяких скарбів»). Як це рішення І. Сулими сприйняло козацтво? («А чого нам справді нидіти у Січі та товариський хліб дурно переводити. Веди нас, батьку…Чи не поможе нам Милосердний хоч небагато бідних невільників до рідної України та до дрібних діточок повернути!»)
• Виразно прочитайте про підготовку козаків до походу. («Застукотіли у Великому Лузі сокири, і запорожці почали лагодити та конопатити великі чайки. Увесь берег Дніпра біля Січі скидався тепер на мурашник, а од вареного дьогтю та конопатки понад усією річкою слався пахучий сивий дим. Минуло тільки два тижні, а вже були готові до походу у море півсотні добрих чайок»)
• Яким у творі зображений отаман І. Сулима перед походом до Азова? («Велична й могутня була постать запорозького ватажка. Засмагле вітрами обличчя з великими блискучими очима і пишними над ними бровами одбивало завзяттям, довгі вуси й трохи посивілий оселедець скрашали те обличчя ознаками досвіду й спокою, а срібна булава, що блищала у його дужій руці, нагадувала всім про велику владу запорозького кошового отамана»)
• Для чого перед тим, як вирушити у похід, І. Сулима і козаки перекрещувалися на схід сонця?
• Як у творі описана краса українського пейзажу? («Весь день пливли козаки поміж зеленими плавнями, втішаючись веселою красою рідної річки. Обабіч козаків, берегами, верби та явори купали в Дніпрі свої гнучкі та зелені віти; протоками коливалися од вітру та шелестіли очерета; по озерах табуни лебедів ячали та дикі гуси герготали; у гущавині плавні співоче птаство піснями заходилося, горлиці буркотіли та зозулі віщували; незграбні ж білі баби усі коси Дніпрові обсіли, жовтий пісок своїм білим пір’ям, мов снігом, припорошили… Дивляться запорожці на свій рідний Великий Луг — не надивляться, слухають — не наслухуються…»)
• Яким чином козаки одурили турків в Алан-городі?
• Чому під час походу всі чайки «горнулись до отаманської, мов діти до матері?
• Яких страждань зазнали козаки, перебуваючи в полоні у турок? («…Поміж невільниками турки походжають і б’ють нещасних терниною та червоною таволгою. Стогнуть невільники з тяжкої муки і тужать, згадуючи свою рідну Україну…Не бути їм уже на волі і не бачити ні рідних осель своїх, ні жінок любих, не діточок дрібненьких») Як вони сприйняли своє визволення? Що про це зазначено у творі? («А невільники, почувши пальбу й відомий гомін січі, вже догадалися, що сталося те, про що вони тільки вві сні мріяли, що прийшла до них бажана воля… Прокинулися тоді їхні замордовані душі і почали вони бити й рвати на собі кайдани»)
• Якого наказу було надано І. Сулимою козакам перед атакою на Азов? («Ну, діти, поділяйтеся тепер на три війська. Першому війську з Бурляєм турецькі галери топити, з другим сам піду бусурманів рубати та у замок всіх яничарів заганяти, третьому з Хвилоном невільників по льохах шукати та на світ Божий випускати»)
• Як І. Сулима з козацтвом захопив місто Азов?
• Для чого, на думку І. Сулими, необхідно було захопити Очаків? («Як будемо ми, пани брати, на дунайські городи бити, так турецькі галери з-під Очакова ззаду на нас набіжать; ліпше ж ми вчинимо, як зараз їх попалимо, бо тоді безпечно з Дунаю до Дніпра повернемося!»)
• Як польські пани відсвяткували вибудування Кодацької фортеці?
• Якою ж була ця фортеця? («…Глибокі, як провалля, були круг Кодака рівчаки; мов добрі скирти, були за рівчаками вали, а по тих валах ще була висока, дубова засіка з вікнами й дірками задля гармат та рушниць. Брама у Кодаку була тільки одна, і та дуже міцна, залізом кована, а обабіч брами стояли дві башти, збиті з міцних дубових кряжів. Зі сходу й з півдня фортеця захищалася кручами Дніпра, з півночі — глибоким байраком, з заходу ж був рівний степ, що на ньому можна було далеко бачити ворогів, і з цього боку фортеця мала найглибші рівчаки, найвищі вали і найбільше по стінах гармат»)
• Які незадоволення висловлювали козаки на кошовій раді стосовно їх утисків з боку поляків? («Неправда панує на Україні! Реєстри всіх козаків все зменшують, та й тих пани за гайдуків собі мають і примушують допомагати їм наших братів у ярмо запрягати. Нас, запорожців, не визнають за козаків, і, як тільки хто піде з Січі на Україну, зараз того пани собі в підданці беруть. Церкви православні на уніатські повертають і до унії людей наших утисками примушують. Та ще мало полякам і тієї неправди, так намислили вони винищити нас, запорозьких козаків, і для того збудували на нашій одвічній землі над Кодацьким порогом, велике замчище, і як тільки Дніпром пливуть до нас з України люди, вони перепиняють їх біля порога й калічать, а чайки прямо потоплять човни з людьми, стріляючи з гармат. Чи не час нам, пани брати, нагадати полякам, що козаки вміють не тільки обороняти їх, але й за честь і права свої стати?»)
• Що сталося з Кодаком після перемоги І. Сулими над поляками? («Козаки щиро виконали наказ гетьмана і не лишили у Кодаку жодного будинку й жодного крата з засіки. Зійшло сонце й освітило руїни Кодака та купи трупу, тільки й лишилися од нього вали та рівчаки, такі великі, що їх навіть не знищити століття»)
• Чому Конецпольський вирішив помститися І. Сулимі? («Зруйнування Кодака було йому особисто образою, бо збудування його було ділом його рук, і він завзявся, щоб звести зі світу запеклого козацького гетьмана»)
• До яких хитрощів удався Конецпольський, щоб заволодіти І. Сулимою? («Знаючи, що реєстрові козаки сподівалися собі під час шведського походу, він зібрав до себе старших з реєстрових козаків, почав їх улещувати, вихваляв за вірність королю і нахвалявся, що неодмінно дійде до короля і добуде реєстровим козакам більші права і навіть побільшення козацького реєстру, аби тільки вони зрадою взяли Сулиму і привели до нього»)
• Про що свідчать останні слова І. Сулими перед стратою: «Прощайте, панове та сподівайтеся лиха, бо моя кров вам дурно не минеться!»?
• Як козаки сприйняли смерть улюбленого ватажка? Про що це свідчить?
• Хто продовжив справу І. Сулими?
• Поясніть, що мав на увазі А. Кащенко, зазначаючи: «…Поріг Кодацький… досі тужить за дітьми волі та співає про минуле».
• Чому говорять, що без минулого немає майбутнього?
• Чим вас вразив цей твір? Над чим примусив задуматися?

3.11. Проблематика твору:
• вірність і зрада;
• любов і ненависть;
• дружба і заздрість;
• щирість і користь.

3.12. Приказки і прислів’я про козацтво.
• Козацькому роду нема переводу.
• Без доброго командира військо — отара.
• До булави треба голови.
• Терпи, козаче, отаманом будеш.
• То не козак, що отаманом не думає бути.
• Козак живе не тим, що є, а тим, що буде.
• Хліб та вода — козацька їда.
• Козаки, як діти: хоч багато поїдять, хоч трохи,— наїдяться.
• Наш Луг батько, а Січ — мати: од де треба помирати.
• Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже.

V. Закріплення опрацьованого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. І. Сулима був на Січі запорозьким кошовим отаманом до:
а) Івана Богуна;
б) Тараса Трясила;
в) Богдана Хмельницького.

2. Із Сагайдачним І. Сулима не ходив у похід до:
а) Візантії;
б) Криму;
в) Трапезонту.

3. Слава про І. Сулиму розійшлася далеко поза межами України і нарешті стала всесвітньою після того, як:
а) під його керівництвом було засновано морський флот;
б) він захопив у морі на турецькій галері багато бранців;
в) надав козакам можливість збагатитися під час військових походів.

4. Хто збудував над Кодацьким порогом міцну фортецю:
а) запорожці;
б) турки;
в) поляки.

5. І. Сулима вирішив іти з військом «до города Азова», щоб:
а) укласти мирну угоду з турками;
б) здобути срібла, золота і всяких скарбів;
в) допомогти збудувати фортецю над Кодаком.

6. До Азову разом із І. Сулимою вирушило козацтво у кількості:
а) три мільйони;
б) дві з половиною тисячі;
в) до мільйона.

7. Про кого співали пісні козаки під час походу?
а) Марусю Богуславку і Северина Наливайка;
б) Петра Сагайдачного та Самійла Кішку;
в) Івана Богуна та Богдана Хмельницького.

8. Яким чином було вирішено проблему з водою для пиття під час походу І. Сулими і козацтва до Азова?
а) Знайшли на узбережжі джерельце;
б) пішов дощ і налив у байдаки води;
в) здійснено напад на турецьку галеру і вилучено п’ять діжок питної води.

9. Отримавши перемогу над турками, І. Сулима змусив їх:
а) відремонтувати пошкоджені козацькі галери;
б) випустити на волю всіх невільників;
в) влаштувати веселе свято.

10. Кому з героїв твору належить висловлювання стосовно Козацької фортеці: «Все, що людина може збудувати, людина може й зруйнувати»?
а) Сулимі;
б) Конецпольському;
в) Хмельницькому.

11. Яким чином можна було козакам потрапити до Кодака непоміченими? Йдучи:
а) через чагарники і болото;
б) попід скелями Дніпра;
в) густим лісом.

12. Біля якої річки часто ходили татари, випасаючи свої табуни й отари:
а) Кальміусу;
б) Самари;
в) Каяли.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Що мав на увазі І. Сулима, говорячи: «…не буду я козаком, коли не зруйную оту паскудну їхню будівлю (фортецю)»? Свої міркування обґрунтуйте.
2. Чому, на ваш погляд, І. Сулима мав великий авторитет серед козацтва? Що про це свідчить? Відповідаючи, посилайтеся на приклади з твору.
3. Козаки, вночі підійшовши до стін Кодака, перегукувалися між собою, як:
а) сови;
б) шпаки;
в) сичі.

Картка № 2
1. Доведіть, що І. Сулима — мужній, розумний козацький ватажок, який турбується про долю кожного українця.
2. Чому, на ваш погляд, І. Сулима, надаючи наказ, завжди радився з козацтвом? Свої міркування вмотивуйте.
3. Який художній засіб використав А. Кащенко у фразі: «Кодацький поріг… досі тужить за дітьми волі та співає про минуле»?
а) Метафору;
б) епітет;
в) порівняння.

Картка № 3
1. Чим, на ваш погляд, пояснити те, що на раді козаки обрали гетьманом України І. Сулиму? Свою думку обґрунтуйте, наведіть приклади з твору.
2. Дослідіть, чи боявся І. Сулима смерті? Чому йому було боляче перед стратою? Власні спостереження вмотивуйте.
3. Вертаючись з України човнами повз Козацький поріг, запорожці:
а) раділи і веселилися;
б) плакали і тужили,
в) згадували Конецпольського — засновника фортеці.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання
Зробити порівняльну характеристику Конецпольського і Сулими

 

Урок № 3 СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ ПІСЕНЬ. ЧУМАЦЬКА ПІСНЯ «ОЙ У СТЕПУ КРИНИЧЕНЬКА», 7 клас, українська література

Мета:продовжити знайомити школярів з різновидами народних пісень, їх особливостями і призначенням; проаналізувати чумацьку пісню «Ой у степу криниченька»; активізувати словник учнів; розвивати культуру зв’язного мовлення, естетичні смаки, пам’ять, увагу, спостережливість, вміння грамотно висловлювати власні думки, судження; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові, пошани, поваги до Батьківщини, рідної пісні, мови; прищеплювати інтерес до минулого нашого народу.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:бібліотечка з творами народних пісень, картина І. Айвазовського «Чумацька валка»; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

ХІД УРОКУ № 3 СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ ПІСЕНЬ. ЧУМАЦЬКА ПІСНЯ «ОЙ У СТЕПУ КРИНИЧЕНЬКА», 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
• Дайте визначення пісні як жанру усної народної творчості. (Пісня— словесно-музичний твір ліричного або ліроепічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу).
• Як поділяються пісні, зважаючи на їх авторство? (Народні і літературні) Чим вони відрізняються між собою?
• Чому пісня пов’язана з життям людини?
• Які пісні вже вам відомі? В чому їх особливості?
• Поясніть, чому українську пісню вважають милозвучною, красивою?
• Назвіть відомих авторів літературних пісень.

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава.
О. Довженко

То не пісня, та то правда.
Народна мудрість

1. Вступне слово вчителя
Пісня! Як багато вона важить у житті людини! У ній його минуле, сучасне і майбутнє. В ній найповніше виявилася душа народу. «Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? Який митець не був натхненний її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, чарівною силою, що викликає в душі людській найскладніші, найтонші, найглибші асоціації, почуття, що підносить її до вершин людської гідності, до людяності, до творчості»,— так чудово писав про це невмируще українське багатство О. Довженко.

Українська народна лірика— це чудове втілення поетичного генія народу-трудівника, окраса його духовного життя, одне з найдорожчих національних надбань.

Українська пісня ніколи не відривалася від життя. Воно завжди було її джерелом і об’єктом відображення. Народна пісенність як дзеркало життя і поглядів трудових мас відзначається винятковою вірністю, бо ж вона вивірена багатим досвідом поколінь, відшліфована протягом віків найталановитішими представниками народу, облагороджена чистим народним сумлінням. Саме в цьому — секрет її невмирущої поетичної краси і загальнонародного звучання.

Протягом всієї історії трудового народу пісня постійно була виявом духовного життя, скарбницею художньої правди.
Словами пісні можна було поскаржитись на свою гірку долю, бо пісня має чудову здатність тамувати душевні болі й окрилювати нестихаючі прагнення людини до щастя. За це народ зворушливо любить свою пісню, пишається нею перед усім світом, по-материнському береже її і збагачує все новими кольорами.

Поетична скарбниця нашого народу справді невичерпна у своїй багатобарвній різноманітності. Тисячами дорогоцінних чудових перлин збагатила вона національну культуру.

Серед них і найстаровинніші за своїм походженням обрядові пісні, й історичні пісні та думи, і глибокі змістом соціально-побутові пісні, і небаченої краси лірика кохання, і бадьорі та дотепні танкові пісні-мініатюри, й авторські твори, що влилися в потік народної поезії і побутують як народні.

Народження людини пов’язане з піснею, перше кохання дівчини і юнака, щастя любові й гірка тривожна розлука — в пісні, думи батька і матері, що виглядають синів з походу, з далеких доріг війни — в пісні. Воїн, ідучи в похід, бере з собою три речі: зброю, хліб і пісню.

Про що б не співалося, завжди відчуваєш велику силу почуттів — щастя чи горя, туги чи радості. Українська пісенність — дорогоцінне надбання поетичного генія народу, нев’януча окраса його духовної культури.

2. Популярність української пісні серед народів світу. (Історичний матеріал)
Про високий мистецький рівень української пісні, її глибоку поетичність і красу вперше заговорили не самі українці і не збирачі чи дослідники вітчизняного фольклору. Народ був далекий від того, щоб хвалитися багатством своєї мистецької діяльності… Народне мистецтво було рідним, природним, звичайним, ніхто й не задумувався над тим, яке місце посідає чарівна українська пісня у великому багатомовному світі. Тільки тоді, коли в Україні бували сусіди-гості, мандрівники, друзі чи недруги, які з подивом вслуховувалися у красу і поетичність пісенної мелодії, почало з’ясовуватись, що у ній сховані безцінні народні надбання. Запримітили їх наші сусіди і перші висловили свій щирий подив і захоплення…

Найдавніші згадки іноземних авторів про пісню в Україні збереглися, здається, від ХV століття. Посол Венеціанської республіки Амвросій Контаріні, їдучи 1473 року до персидського шаха через Україну, записав, що в Києві під час його прийому співали пісні.

Здавна українська пісня мала популярність у Польщі — і не тільки в народі, а й серед письменників, учених та навіть у палацах вельмож. Польські королі й воєводи тримали при собі українських співаків, бандуристів і музикантів. При дворі Ягайла і Ядвіги (ХІV ст.), а потім Зигмунта І були українські співці-бандуристи. Кобзар Весоловський був почесним співцем при дворі Яна Собеського (ХVІІ ст.). Уривки українських пісень зустрічаються як цитати у листах вельмож до короля…
Українські пісні посіли неабияке місце в польській літописній, історичній та художній літературі ХVІ–ХVІІ століть…

Українська пісня, за свідченням відомого польського вченого О. Брюкнера, користувалася в Польщі найбільшою славою… Вона приваблювала письменників як своїм глибоким змістом, так і досконалою мелодією; її наслідували, заради неї вивчали українську мову і писали цією мовою вірші, що сприяло посиленню процесу впливу української мови на польську.
Із середини ХVІІ століття українська пісня мала вже добру славу також у Франції. Чи не першим дав їй коротку характеристику відомий інженер Боплан, який довгий час перебував в Україні… Він описав українське весілля, а коли почув пісні, підкреслював, що «ця нація співає плачучи…»

У ХVІІ столітті дійшли перші відомості про українську пісню й до Англії… Окремі мотиви з «Марусі Богуславки» були використані в англійській драматургії…

Від ХVІ століття збереглися найдавніші німецькі записи української пісенної та танцювальної музики… Німецькі дослідники чи не перші в Західній Європі почали перекладати українські пісні…

Українські пісні та думи здавна були відомі й у Росії, причому співали їх в оригіналі… За царювання Петра І та Єлизавети Петрівни в Петербурзі великою пошаною користувалися кобзарі, спеціально відібрані співаки-виконавці українських пісень. Мелодії українських пісень, так високо оцінені музичною громадськістю багатьох народів, мали безпосередній вплив на творчість багатьох композиторів світу. Мотивами українських народних пісень скористалися німецькі композитори Й.-С. Бах і Й. Гайдн. Вплелись вони до творів В. А. Моцарта, К.-М. Вебера, Ф. Шуберта і особливо геніального Л. ван Бетховена. Виразно відчутні мелодії українських пісень в угорських композиторів Ф. Ліста, Б. Бартона, американського композитора Ш. Лефлера, що деякий час жив в Україні, чеського класика музики А. Дворжака, польських — Ф. Шопена, С. Матюшка та багатьох інших. Не говоримо тут про численних російських композиторів…

3. Висловлювання відомих людей про українські народні пісні

Україна дорога й близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику, її чудову українську пісню, сповнену чарівної мелодії.
А. Чехов, російський письменник

Українська пісня… має так багато мистецьких вартостей, що їх неможливо перелічити. Це мистецтво глибоко народне тому, що з нього безпосередньо промовляє до нас своєрідна чиста душа українського народу. Гарна ця душа. Таке саме і її мистецтво.
З. Неєдли, чеський учений і громадський діяч

Українська народна поезія найбагатша і найкрасивіша в Європі. Вона відзначається великими мистецькими вартостями і поетичним натхненням, влучністю вислову та має в собі щось зворушливе, величаве, щось чутливо-чуле, сумовите й живописне.
А. Люкшич, хорватський учений і письменник

До найзначніших явищ у слов’янських літературах належить українська поезія, яка виділяється своїми високими мистецькими вартостями і своїм історизмом.
Ф. Вимазал, чеський учений

Ні в якій іншій країні дерево народної поезії не дало таких величезних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців… Справді, народ, який міг співати такі пісні і милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти.
Ф. Боденштедт, німецький перекладач і упорядник, зб. «Поетична Україна» (Штутгарт, 1945)

4. Загальна характеристика соціально-побутових пісень
Соціально-побутові пісні неоднорідні за основними жанровими ознаками (тематикою, функціями, способом поетичного викладу, формою), але їх єднає те, що всі вони відбивають настрої народу, викликані тими чи іншими явищами суспільного життя.

Фольклористи визначають у цьому пісенному масиві залежно від провідних ідейно-тематичних мотивів цикли козацьких, кріпацьких, чумацьких, рекрутських та солдатських, бурлацьких, наймитських та заробітчанських пісень.
Більшість пісень має особливу будову: вони поділяються на куплети, переважно з чотирьох рядків, об’єднаних римою. У кожної пісні є своя мелодія, яка повторюється в усіх куплетах. Пісні багаті змістом і довершені за формою.
Цей шар української народної пісенності послужив джерелом творів Г. Сковороди, І. Котляревського, І. Нечуя-Левицького, П. Мирного та інших письменників.

Вийшло чимало досліджень і збірників соціально-побутової лірики. Останні за часом: «Рекрутські та солдатські пісні», «Наймитські та заробітчанські пісні», «Чумацькі пісні» (у серії «Українська народна творчість» (70–80 рр.) та «Соціально-побутові пісні» (1985).

5. Жанрово-тематичне розмаїття пісень. Їхнє ідейно-художнє багатство

5.1. Кріпацькі пісні.

Ці пісні вражають силою реалістичного зображення тяжкого підневільного життя селян, протесту проти приниження людської гідності і безправ’я у його буденних проявах:
«Осавули з нагаями на панщину гонять» не тільки молодих і здорових, але й старих та немічних і навіть малих дітей, а поскаржитися не можна, бо зараз «бере савула з козаками по сто палок бити».
Пісні були чи не єдиною розрадою і розвагою кріпака.

У піснях кріпацького циклу можна простежити наростання бунтівничих настроїв кріпаків — від скарг і прокльонів, які, за словами великого Кобзаря, були наївною, невинною помстою («полож, пане, головою із твоєю роботою»), до усвідомлення того, що пани живуть працею кріпаків («а хто ж буде лани жати, як мене не стане?!») до прямих закликів до боротьби.
Надії колишніх кріпаків не справдилися, а пекуче бажання «озути пана в постоли» витворило пісні, в яких народна уява малювала сатиричні картинки: «пішла наша бариня пшениченьку жати, а за нею паничі колосся збирати».
Ці пісні торкаються оцінки явищ соціального порядку.

5.2. Бурлацькі пісні.
Бурлаки— це селяни, які втікають від закріпачення, ставали на тимчасові заробітки. Вони терпіли поневіряння, голод і тяжку працю, зате належали собі; манила воля, але ніде безрідний бурлака її не знаходив: «Степ веселий, край далекий, та ніде прожити».

Образність бурлацьких пісень скупіша, ніж в родинно-побутовій ліриці, більше суворого реалізму, нарікань на соціальну несправедливість, але в ряді пісень простежується пісенний зв’язок з лірикою інших циклів, особливо з козацькими піснями.
Настрій туги за рідним краєм, сім’єю, образ смерті на чужині передається за допомогою художніх засобів, широко використовуваних у народній ліриці: схилена вишнева гілка — дружина, що втратила надію на повернення бурлака; рання роса, що висихає на вітрі,— бурлацьке життя, що минає в горюванні; гадина, що в’ється біля серця; явір, коріння якого вода підмиває,— туга, що точить бурлака.

5.3. Наймитські та заробітчанські пісні.
Ці пісні близькі за тематикою до бурлацьких. В них теж ідеться про долю наймита, «що робить, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає». Бідняки, що домовлялися працювати на хазяїна певний строк, потрапляли в найтяжчу кабалу.
«Ой матінко-зірко, як у строку гірко,— звертається до матері дівчина-наймичка,— ні їсти, ні пити, ні сісти спочити…» У відчаї вона готова прийняти смерть: «ти, сира земелька, прийми отця й неньку й мене, молоденьку, щоб я не ходила, в наймах не служила, чужої роботи тяжко не робила…»

Наймита зневажають, називають «неробою», його годують цвілими сухарями, гонять після тяжкої роботи на полі ще й носити воду, пасти волів:
Приймай, жінко, з стола вареники,
Бо йде наймитище.
Постав йому вчорашнього борщу
Нехай він похлище.

Але й це ще не найбільше горе буває, що хазяїн супроводжує наймита в солдати замість свого сина: «Ой у лузі та при березі зацвіла калина… Не за кого піду я в солдати — за хазяйського сина!»

Наймитські та заробітчанські пісні тематично пов’язані з кріпацькими, чумацькими й солдатськими піснями.
Великий цикл складають заробітчанські пісні про еміграцію селян Буковини, Галичини, Західного Поділля і Закарпаття наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття до Америки. Покинувши рідну домівку і клаптик землі, що не міг прогодувати сім’ю, емігранти не знаходили полегкості на чужині, яка «не одного господаря з торбами пустила».

5.4. Рекрутські та солдатські пісні.
Ці пісні мають багато спільного з козацькими та чумацькими піснями: в них звучить туга за домівкою, за ріднею, нарікання на долю; один з провідних мотивів — прокляття панам, які насильно оддали в солдати, офіцерам, які знущалися з новобранців; зображені картини кривавих боїв, страждань і смерть поранених, які ненавидять тих, хто затівав війну:

А хто хоче воювати,
Дай му, Боже, помирати!

Велику групу складають пісні про рекрутський набір, як пише Г. Хоткевич, пісні «безпомічності, покірності всесильному режимові:

Ох, і то ж не маки —
То наші козаки,
То ж наші козаки,
Та все новобранці,
Що понабирали
В неділеньку вранці…

І дивний незвичайний хаос утворили ці звуки, перемішавшися зі стогоном матерів, сумом батьків і риданням покинутих дівчат».

У піснях, створених на землях Західної України, що тривалий час була під владою цісарської Австро-Угорщини, також відбита трагедія рекрутів: незрозумілі порядки, чужа мова, чужа сторона, покарання, безконечна муштра, а попереду кров, яку проливатимуть жовніри заради чужої вигоди. Для них служба — то страшна мука, бо «наші руки нігде того не робили, но сіяли й орали, за плугом ходили».

Найтяжча доля випадала біднякам, «бо багацькі гроші мають, то ся викупляють», а сироти мусять відбувати повний термін, тому солдатські й рекрутські пісні сповнені скорботою, жалем і часом підносяться до трагедійних вершин.

6. Трагічний пафос чумацьких пісень

6.1. Особливості чумацьких пісень.
Чумацький промисел на Україні відомий з ХV століття, а його розквіт припадає на ХVІІІ — початок ХІХ століття. Чумаки торгували переважно рибою та сіллю, яку привозили на волах з Дону і з берегів Чорного й Азовського морів.

Довгий шлях, невлаштованість побуту, небезпека ворожих нападів, хвороба і смерть на чужині — основні мотиви чумацьких пісень. У них показані й причини, які змушували селян вдаватись до чумакування:

Ой тим же я чумакую,
Що мені лучче жити:
На панщину не ходити,
Подушного не платити…

Злидні — «ані солі одробинки, ані хліба окрушинки» — гнали з дому, змушували шукати долі — «хвортуни» в далекому краю:

Ой хвортуно, ти, небого,
Послужи мені немного,
Служила ж у хазяйстві,
Та й служила у бурлацтві,
Ще й послужи у чумацтві.

Поривала в дорогу й романтика походів, знайомство з невідомим краєм, перепочинок від тяжкої праці. Але нерідко надії не справджувались і повертався чумак з Дону додому тільки з батіжком в руках, «за плечима торбина, ще й латана свитина — дочумакувався!» Серед лихих пригод — хвороб, каліцтва — пісні з осудом називають і пияцтво, яке призводило до гіркого фіналу: «не знать за що пропив вози, пропив ярма ще й занози, а сам ходиш по дорозі, проливавши гіркі сльози».

Чумацьким промислом займалися й козаки. Відомо, що запорожці супроводжували чумацькі валки, захищаючи їх від нападів татар, залишали чумаків у своїх поселеннях на зимівлю. Деякі мотиви чумацьких пісень перегукуються з козацькими; окремі образи, порівняння, метафори повторюються в козацьких, чумацьких, а далі й солдатських піснях:

Та по дорогах річки течуть,
Понад шляхом маки цвітуть.
То ж не маки — то чумаки
Везуть рибу — все судаки.

Чумацькі валки звичайно споряджалися напровесні; можливо, саме цим пояснюються аналогії або й тотожність заспівів веснянок і чумацьких пісень.

До далекої подорожі готувались заздалегідь, про що з епічною послідовністю й детальним поясненням розповідається в чумацьких піснях, в яких наче вчуваються повільні ритми ходи чумацької валки:

Задумали чумаки в дорогу,
Покупили собі нові вози,
Поробили ярма кленові,
Поробили занози дубові,
Покупили воли панові,
Покупили да й попаровали,
Попаровали да й повиїжджали…

Чумацькі пісні надихали поетів, композиторів, художників. Вірші Т. Шевченка «Ой, не п’ються пива-меди», «Неначе степом чумаки», «У неділю не гуляла» навіяні образами чумацьких пісень. Їхній вплив відчувається в оповіданні С. Руданського «Чумак — український дивоспів», у п’єсі І. Карпенка-Карого «Чумак».

6.2. Огляд картини І. Айвазовського «Чумацька валка».
• Уважно роздивіться картину.
• Які кольори переважають на картині? Про що це свідчить?
• Якої пори року відбуваються події у творі мистецтва?
• Як зображені чумаки? Описуючи їх, зверніть увагу на зовнішність, вираз облич.
• Що автор хотів продемонструвати цією картиною?
• Чи співпадає те, що відтворено на картині, з тим, про що говориться у чумацьких піснях?
• Які загальні враження справляє на вас цей твір образотворчого мистецтва.

6.3. Аналізування чумацької пісні «Ой у степу криниченька».

6.3.1. Виразне читання твору.

6.3.2. Тема: відтворення картини сумного життя чумаків.

6.3.3. Ідея: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці».

6.3.4. Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.

6.3.5. Обговорення змісту пісні за питаннями:
• Чому більшість народних пісень починається із слова «Ой…»?
• Чи є у вашій місцевості криниченька? Як нею користуються люди?
• Чому говорять, що вода — це життя?
• Для чого необхідно оберігати водоймища?
• Хто такі чумаки? Чому їх життя іноді є небезпечним?
• Які обов’язки були в чумаків?
• Для чого, на ваш погляд, чумаки їздили до Криму?
• Де був похований чумак?
• Про що свідчить розмова зозуленьки з померлим чумаком? Чи можна її вважати елементом фантастики, казковості?
• З якою метою окремі рядки пісні повторюються двічі?

6.3.6. Художні особливості пісні.
Епітет:«чистий степ».
Звертання:«Ой подай, чумаче, та подай, голубе».
«Ой рад би я, моя мила..».
Повтори:«Ой…», «Умер, умер», «ку-ку».
Риторичні оклики:«Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!»
Метафора:«воли… доріженьку чують».

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Ой у степу криниченька»

1. Воли «доріженьку чують» до:
а) Києва;
б) Новгорода;
в) Крима.

2. Неподалік від криниченьки:
а) росте берізка висока;
б) збиралися хлопці та дівчата, які співали;
в) чумак сиві воли пасе.

3. Чумаченьки ночують:
а) у куренях;
б) в чистім степу при долині;
в) біля самої криниченьки.

4. Про яку сумну подію говориться в пісні?
а) Смерть чумаченька;
б) напад вовків на волика;
в) крадіжку чумацьких возиків.

5. Яка пташка згадується у творі?
а) Жайворонок;
б) голуб;
в) зозуля.

6. Що у творі є фантастичним?
а) чумаки літають;
б) птах розмовляє;
в) криниченька має можливість змінювати колір своєї води.

7. Сумна подія сталася:
а) в недільку вранці;
б) пізнього суботнього вечора;
в) у перший понеділок вересня.

8. Пташину чумак називає:
а) любою;
б) милою;
в) дорогою.

Соціально-побутові пісні

1. Настрій туги за рідним краєм, сім’єю простежується у піснях:
а) бурлацьких;
б) кріпацьких;
в) жниварських.

2. Які пісні Г. Хоткевич назвав піснями «безпомічності, покірності всесильному режимові»:
а) петрівочні;
б) гаївки;
в) рекрутські.

3. Довгий шлях, невлаштованість побуту, небезпека ворожих нападів, хвороби і смерть на чужині — основні мотиви пісень:
а) кріпацьких;
б) чумацьких;
в) бурлацьких.

4. Чумацький промисел, який оспівується у багатьох творах, на Україні відомий з:
а) ХVІІІ ст.;
б) ХІХ ст.;
в) ХV ст.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Доведіть, що пісня «Ой у степу криниченька» є чумацькою. Свої міркування підтвердіть словами з твору.
2. Що вам відомо про криниченьку? Відповідаючи, згадайте поезію І. Калинця «Криниченька». Порівняйте твір І. Калинця і пісню «Ой у степу криниченька».
3. Через що виявляється тотожність заспівів веснянок і чумацьких пісень? Бо:
а) чумацькі валки звичайно споряджалися напровесні;
б) саме весною чумаки поверталися додому;
в) чумаки полюбляли співати гаївки.

Картка № 2
1. Яким ви уявляєте чумака? Опишіть його зовнішність, риси характеру, поведінку.
2. Чому, на ваш погляд, чумаки, зважаючи на небезпечну дорогу, вимушені були кожного разу вирушати в подорож? Свої міркування вмотивуйте.
3. До соціально-побутових пісень не належать:
а) рекрутські;
б) купальські;
в) чумацькі.

Картка № 3
1. Який епізод з життя чумаків зображено у пісні «Ой у полі криниченька»? Чи є він небезпечним? Чому?
2. Хто міг бути автором пісні «Ой у полі криниченька»? Власну думку обґрунтуйте.
3. Чумаки переважно торгували:
а) борошном і цукром;
б) картоплею і буряком;
в) рибою і сіллю.

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІ. Домашнє завдання
Дібрати матеріал про козацькі пісні, проаналізувати народні твори «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Гомін, гомін по діброві».

 

Урок № 4 ТРАГІЧНИЙ І ГЕРОЇЧНИЙ ПАФОС КОЗАЦЬКИХ ПІСЕНЬ «ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ», «СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ», «ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ», 7 клас, українська література

Мета:ознайомити школярів з особливостями козацьких пісень, з’ясувати їх трагічний і героїчний пафос; проаналізувати програмові пісні про козацтво; розвивати вміння грамотно, послідовно висловлювати власні думки, почуття, спостереження, обстоювати їх, наводячи переконливі докази та обґрунтування, раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір школярів; виховувати почуття пошани, поваги до народної пісні, історичного минулого нашої країни; позитивні риси характеру, допитливість; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:бібліотечка творів про козацтво, портретна галерея гетьманів України, «Запорозький марш» М. Лисенка (музичний твір) дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

ХІД УРОКУ № 4 ТРАГІЧНИЙ І ГЕРОЇЧНИЙ ПАФОС КОЗАЦЬКИХ ПІСЕНЬ «ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ», «СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ», «ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ», 7 клас, українська література
І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
• Чому пісня — вид української культури?
• Які соціально-побутові пісні вам відомі?
• Чим відрізняються соціально-побутові пісні від календарно-обрядових?
• Чому народ складав пісні про козаків, їх ватажків?
• Яким ви уявляєте сучасного козака? Як він зображений у художніх творах?
• Які твори про життя і боротьбу українського козацтва вам відомі? Чим вони вражають читача?

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
З усіх видів української культури пісня завоювала найбільшу популярність у народів світу і є найвагомішим внеском нашої нації у міжнародну духовну скарбницю, що одностайно ствердила зарубіжна громадськість…
Григорій Нудьга

Куди козака доля не закине,— все буде козак.
Народна мудрість

1. Загальна характеристика козацьких пісень, їх особливості. Матеріал для вчителя
Козацькі пісні пов’язані з історією народу; найдавніші з них оспівують героїзм захисників вітчизни від турецько-татарських загарбників, готовність молодих патріотів пожертвувати родинним затишком, а може, й життям, тому в цих піснях важливе місце займає мотив прощання з родиною, битви з ворогом і героїчної загибелі козака. «Моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украина туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчеслимые огромные курганы,— з романтичною піднесеністю і захопленям писав Шевченко,— она своей славы на поталу не давала, ворога-деспота под ноги топтала и — свободная, нерастленная — умирала. Не напрасно грустны и унылы ваши песни, задумчивые земляки мои. Их сложила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя».
У козацьких піснях підкреслена непокірність молоді, що не хотіла закріпачення і вибирала життя, повне тривог і небезпек, але вільне, тому й покидала різні місця «не з добра, не з розкоші, а з великого лиха».
У піснях цього циклу часто йдеться не про вчинки, а про емоції героя,— це, переважно, тужливий настрій самотнього, безталанного козака, безрідного сироти, якому — степ широкий — рідний брат, а шабля й люлька — вся родина.
Єдиний вірний товариш, що оплакує зраненого помираючого козака,— його бойовий кінь:

…що в головах ворон кряче,
а в ніженьках коник плаче…

Кінь сповіщає рідню про героїчну загибель козака:

…не плач, мати, не журися,
та взяв собі панночку,
в чистім полі земляночку…
Козацькі пісні відзначаються багатою палітрою художніх засобів, особливою мелодійністю, яка досягається, зокрема, і тонко підібраними асонансами й алітераціями.
Улюблена метафора козацьких пісень — це зображення смерті як одруження або як непробудного сну: «заснув в степу він, сердега, довіку»; битви — як засіву чи кривавого бенкету. Окремі образи, символи, метафори й мовні кліше з поетичного арсеналу козацьких пісень зустрічаємо в інших циклах та жанрах, бо вони, виявляючи народний ідеал, якнайкраще відповідають його естетичним смакам та уподобанням».

2. Аналізування програмових козацьких пісень

2.1. «Ой на горі та женці жнуть».

2.1.1. Виразне читання пісні.

2.1.2.Тема:зображення військового походу козаків.

2.1.3.Ідея:уславлення мужності, відваги Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська.

2.1.4.Основна думка:особисті інтереси повинні завжди поступатися суспільним (Сагайдачний і його дружина).

2.1.5.Жанр:козацька пісня.

2.1.6. Опрацювання змісту твору у формі бесіди за питаннями:
• Яким ви уявляєте козака, читаючи цей твір?
• Що вам відомо про мужність, героїзм, винахідливість цих людей?
• Доведіть, що «Ой на горі та женці жнуть» — це козацька пісня.
• Куди, на ваш погляд, йшли козаки? Що про це свідчить?
• Чим пояснити те, що Сагайдачний перебував позаду війська?
• Чому для Сагайдачного у поході найважливіше мати тютюн і люльку, ніж жінку?
• Для чого у пісні більше уваги приділяється козакам, а не женцям?
• Ким були Сагайдачний і Дорошенко для козацтва? Що ви можете про них розповісти?

2.1.7. Художні особливості твору.
Повтори:
«Гей, долиною,
Гей, широкою»
«…Женці жнуть»,
«Гей..»,
«Під ними…»,
«…Необачний!»

Риторичні оклики:
«Веде своє військо,
Веде запорізьке хорошенько!»
«…Необачний!»
«Не журися!»
«Під ним кониченько»
Під ним вороненький,
Сильне-дужий!»
Епітети: «зелена гора»;

Звертання:
«Гей, вернися, Сагайдачний»,
«Гей, хто в лісі, озовися».

2.1.8. Додатковий матеріал. (Історична довідка).

1) Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.
У походах козаків на Туреччину й на Крим найбільше вславився кошовий П. Конашевич-Сагайдачний.
Петро, син Конона, а тому званий Конашевич, був родом з Самбірського повіту в Галичині. Його батько був заможним шляхтичем і хотів виховати Петра розумним чоловіком. Тому віддав його до найкращої тоді школи на Україні, до Академії в Острозі.
Сагайдачний вчився там 8 літ і, мабуть, там дістав прізвище Сагайдачний, тому що дуже добре стріляв з лука, а стріли лука ховають у сагайдаку. По восьми роках науки Сагайдачний дістався якось в 1614 році з кількома товаришами з Академії на Січ. Там незабаром виявилося, що Сагайдачний не тільки дуже розумний і освічений чоловік, але також дуже відважний вояк у битві. Тому козаки вибрали його в 1616 році кошовим Січі і гетьманом.
Сагайдачний бачив, як козаки зубожіли і як терплять через те, що король не дотримав своїх присяг. Він задумав зробити так, щоб Польща знову потребувала помочі козаків, бо тим чином думав зібрати велике козацьке військо і таки отримати від Польщі великі полегшення не тільки для козаків, але й для всього українського народу.
Щоб збагатити трохи козацьку касу та й зробити козацьке ім’я славним на всю Європу, гетьман почав водити козаків на Туреччину й на кримських татар. На нових чайках-човнах він кілька разів перепливав Чорне море аж до Царгорода, несподіваним нападом нищив турецьку столицю і увільняв багато козаків з турецької неволі. Таких походів робив він від 1616 року дуже багато і то на різні міста Туреччини і Криму: на Царгород, Кафу, Синоп, Трапезунд та інші.
Козаки також урятували Польщу під Хотином від турецької навали. Багато це коштувало козацької крові, а Сагайдачний скоро потім помер через ту битву. Він був тяжко ранений під Хотином і поїхав до Києва лікуватися, але даремно, бо весною 1622 року вмер. Київські «братчики» і школярі влаштували гетьманові величавий похорон і поховали його в церкві Богоявленського Братства в Києві.
Так помер славний і розумний кошовий і гетьман України Сагайдачний, що про нього і донині співається в багатьох піснях. Він щиро хотів допомогти своєму народові і за те віддав своє життя.

2) Михайло Дорошенко.
У 1626 році посилає послів до Варшави наступний гетьман — М. Дорошенко, щоб сейм затвердив ті привілеї і права, які обіцяв Сагайдачному.
Та сейм наче забув про ті недавні обіцянки і зовсім відвернувся від козаків. Тоді козаки вже на власну руку починають знову походи на турків і татар. М. Дорошенко водив козаків до Царгорода — та в однім поході на Крим йому не пощастило й він загинув у битві з татарами в 1628 році.
3) Козак — вільна людина із селян чи міської бідноти або утікач від утиску феодалів, житель Запоріжжя, Дону.

2.2. «Стоїть явір над водою».

2.2.1. Виразне читання поезії.

2.2.2.Тема:відтворення суму козака за Вкраїною рідною напередодні від’їзду його до Московщини.

2.2.3.Ідея:співчутливе ставлення до молодого козака, який загинув на Московщині.

2.2.4.Основна думка:народ завжди пам’ятатиме тих, хто загинув заради щастя, добробуту, миру на рідній землі.

2.2.5.Жанр:козацька пісня з трагічною кінцівкою.

2.2.6. Композиція.
Поезія складається із семи строф по чотири рядки.
Твір умовно поділяється на дві частини: страждання молодого козака напередодні від’їзду до Московщини та його загибель у боротьбі за свою милу Україну.

2.2.7. Обговорення змісту пісні за питаннями:
• Що вам відомо про явір як дерево?
• Чому явір порівнюється з молодим козаком?
• Над чим журиться козак? Які часи зображені в творі?
• За допомогою яких слів описано козака?
• З чим, на ваш погляд, пов’язано те, що козак поїхав у Московщину?
• Чи можна козака вважати зрадником?
• Що символізує калина? Для чого козак просить посадити цю рослину у себе на могилі?
• Для чого народ склав цю пісню?
• До якого виду пісень належить даний твір? Чому?

2.2.8. Художні особливості поезії.
•Метафори:«Стоїть явір», «явір… в воду похилився», «вода корінь миє», «…серденько ниє»;
•Звертання:
«Не хилися, явороньку…»,
«Не журися, козаченьку…»
• Риторичні оклики:
«Не хилися, явороньку,
Ще ти зелененький!»
«Не журися, козаченьку,
Ще ти молоденький!»
«Не рад козак журитися —
Так серденько ниє!»
«Будуть мені приносити
Од родоньку вісті!»
• Зменшувально-пестливі форми слів: «явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «серденько», «вороненький», «колисоньку», «родоньку».

2.3. «Гомін, гомін по діброві».

2.3.1. Виразне читання твору.

2.3.2.Тема:зображення часів, коли український народ захищав рідну землю від турецько-татарських загарбників.

2.3.3.Ідея:уславлення козацької мужності, цілеспрямованості, відваги.

2.3.4.Основна думка:кожна мати, проводжаючи свого сина у похід на війну, хвилювалась за його подальшу долю; тільки смілива, рішуча, винахідлива людина здатна протистояти будь-якому ворогові.

2.3.5.Композиція.
Пісня — це діалог між матір’ю і сином. Твір умовно складається з двох частин. Спочатку мати виганяє сина з дому, щоб той ішов на війну, а потім кличе його додому.

2.3.6.Жанр:козацька пісня з героїчним пафосом.

2.3.7. Обговорення змісту пісні за питаннями:
• Чому, на вашу думку, зчинився гомін по діброві?
• Чим пояснити поведінку матері: спочатку вона виганяє сина з дому у військовий похід, а потім його «призиває»?
• Які стосунки склались у козака з ворогом? Про що це свідчить?
• Через що син відмовляється повернутися додому?
• Розкажіть, що вам відомо про мужність і відвагу козаків?
Мікрофон: Як, на ваш погляд, міг закінчитися похід козака? Висловіть свої припущення.

2.3.8. Художні особливості пісні.
•Риторичні оклики:
«Мене кіньми наділяють!»
«Нехай тебе орда візьме!»
«Нехай тебе турки візьмуть!»
«Сріблом, золотом наділяє!»
«Тоді брат твій з війська прийде!»
•Риторичні запитання:«Коли, брате, з війська прийдеш?»
•Повтори:«Нехай тебе…», «гомін, гомін…»; «туман поле покриває», «іди, сину, іди, сину», «мати сина проганяє», «мене, нене…»
•Звертання:«Іди, сину…»; «мене, нене…»; «вернись, синку…»; «Коли, брате, з війська прийдеш?»; «візьми, сестро, піску жменю».
•Метафори:«Туман поле покриває», «орда знає», «змиють дощі»; «розчешуть терни»; «висушать вітри».
•Епітет:«буйні вітри».
•Зменшувально-пестливі форми слів:«зіроньками»; «слізоньками»; «додолоньку»; головоньку».

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Ой на горі та женці жнуть»

1. Козацьке військо йшло:
а) через лан;
б) біля лісу;
в) попід горою.

2. Попереду козацьке військо вів:
а) П. Сагайдачний;
б) Б. Хмельницький;
в) М. Дорошенко.

3. У кого серед козацтва був кінь вороний?
а) І. Богуна;
б) пана хорунжого;
в) полковника.

4. За що козаки дорікали Сагайдачному? Бо він:
а) проміняв жінку на тютюн та люльку;
б) загубив шаблю в бою;
в) не співав разом з усіма.

5. Сагайдачного у творі названо:
а) розгубленим;
б) байдужим;
в) необачним.

«Стоїть явір над водою»

1. Над водою нахилився:
а) юнак;
б) дуб;
в) явір.

2. Продовжіть рядок твору: «Не рад козак журитися — так серденько…»:
а) мліє;
б) тліє;
в) ниє.

3. Козак молоденький поїхав у:
а) Туреччину;
б) Московщину;
в) Німеччину.

«Гомін, гомін по діброві»

1. Мати сина з дому на початку твору:
а) проводжала;
б) проганяла;
в) виштовхувала.

2. Чим наділяє козака турчин:
а) смарагдами;
б) кіньми;
в) сріблом, золотом.

3. Яка із сестер випитує у брата: «Коли з війська прийдеш?»
а) старша;
б) підстарша;
в) менша.

4. Що відповів син на таку промову матері: «Нехай тебе орда візьме»? «Мене… орда…»:
а) в чистім полі об’їжджає;
б) сріблом, золотом наділяє;
в) до себе жити підмовляє.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Висловіть власне ставлення стосовно того, чи легко керувати козацьким військом? Яким повинен бути козацький ватажок? Свої міркування обґрунтуйте.
2. Як, на ваш погляд, поезія «Стоїть явір над водою» пов’язана з іншими творами художньої літератури про козаків? Власні думки, спостереження узагальніть.
3. Як веде своє військо Дорошенко («Гомін, гомін по діброві»)?
а) Хорошенько;
б) впорядковано;
в) легко.

Картка № 2
1. Прокоментуйте рядок з твору «Стоїть явір над водою»:
Не рад козак журитися»
Так серденько ниє!
Свої міркування вмотивуйте.
2. Доведіть, що пісня «Гомін, гомін по діброві» належить до усної народної творчості. Свої думки обґрунтуйте.
3. Україну в пісні «Стоїть явір над водою» названо:
а) любою;
б) єдиною;
в) милою.

Картка № 3
1. Яким, на ваш погляд, повинен бути козак? Відповідаючи, наведіть переконливі приклади з уже відомих творів.
2. Обґрунтуйте, чи можна вважати козацькі пісні історичними. Власні міркування підтвердіть конкретними прикладами, фактами.
3. Пісня «Гомін, гомін по діброві» побудована на:
а) діалозі матері з сином;
б) монолозі матері;
в) зіставленні минулого і майбутнього.

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІ. Домашнє завдання
Знати ідейно-художній зміст коломийок «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки», вміти їх проаналізувати.

 

Урок № 5 КОЛОМИЙКИ «ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ», «ЖАРТІВЛИВІ КОЛОМИЙКИ» — «ПЕРЛИ РОЗСИПАНОГО НАМИСТА», 7 клас, українська література

Мета:ознайомити школярів з новим для них пісенним жанром — коломийкою, з’ясувати їх особливість, побудову, ритм, проаналізувати програмові коломийки, визначивши їх ідейно-тематичне спрямування і призначення; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, пам’ять, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати світогляд учнів; прищеплювати любов і повагу до народної творчості; виховувати моральність особистості через формування естетичних смаків.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

Обладнання:збірки коломийок, музичне оформлення до хорових пісень, гопака; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 5 КОЛОМИЙКИ «ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ», «ЖАРТІВЛИВІ КОЛОМИЙКИ» — «ПЕРЛИ РОЗСИПАНОГО НАМИСТА», 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

• Яка пісня називається народною? (Невеликий усний віршований твір, складений народом, який співається)

• Яким чином складалися народні пісні? (Людина або група людей, зважаючи на власні почуття: радості, хвилювання, смутку,— а також під час виконання будь-якого виду роботи складали текст і добирали до нього мелодію)

• Що вам відомо про народні танці? (Танці звичайно виконувалися в супроводі музики. Однак у давнину по селах, коли збиралася молодь або дорослі на гулянку, не завжди могли бути музики, а тому люди танцювали, співаючи веселих пісень (танцювальні пісні мають переважно жартівливий характер))

• Як темп музики залежить від танцю? (Темп музики, співу залежить від темпу танцю. У хороводних піснях темп не дуже швидкий: разом танцювало багато людей, через що темп трохи уповільнений, рухи плавні. Гопак танцюють хоч і кілька людей, але кожен окремо або парами, тому дуже швидко («дрібно»), рухи поривчасті. Гопакові пісні мають також швидкий темп, що позначається не тільки на мелодії, а й на самому тексті)

• Які ви знаєте пісні, що використовуються під час танців? (Найпопулярнішою в народі є гопакова пісня «Гречаники»)

• Дайте визначення жарту як твору усної народної творчості. (Жарт — веселий розважальний твір усної народної творчості, переважно малої форми. Нерідко входить у прозовий чи віршовий твір як його складник)

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
Можна й жартувати, але діло знати.
Народна мудрість

1. Вступне слово вчителя
Ми продовжуємо, шановні учні, гортати сторінки української народної пісенної творчості і можемо з певністю сказати, що народна пісня живе у віках. Це дорогоцінний дар, який ми отримали у спадок від наших мам і тат, бабусь і дідусів. Тож сьогодні я пропоную вам ознайомитися з новими видами народних пісень — жартівливими і коломийками.
Лунає музика до танцю «Гопак».

 

2. Особливості жартівливих пісень. Матеріал для вчителя

Жартівливі пісні— численні за кількістю і розмаїті за тематикою — становлять значний розділ української народної пісенності, що здавна було відзначено фольклористами ще в середині минулого сторіччя. М. Закревський підкреслив, що в цих піснях бачимо «привілля для веселощів, іронії, дотепу українця, без яких він не може жити. Ця веселість тим привабливіша, що вона непідробна, природна, а дотепність, неначе іскра, часто з’являється несподівано і з блиском».
На відміну від ліричних пісень про кохання та родинне життя, які можуть виконуватися і в гурті й на самоті, жартівливі потребують аудиторії, бо розраховані на співучасть, на те, щоб дотеп, каламбур, жарт був почутий, розрадив і розвеселив слухачів. Жартівливі пісні часто виконуються як приспівки до танцю.
Від добродушного гумору до в’їдливого глузування — такий широкий настроєвий діапазон жартівливих пісень. Іронія просвічує у самохарактеристиках: «Хоч я гарна, та ледащо…», «чи я собі не хазяйка та не господиня — три дні хати не мела, сміття по коліна»; в жартівливих піснях постійно звучить протиставлення бідних і багатих, щедрих і скупих, роботящих і ледарів, скромних і хвалькуватих, примітних і незугарних, кмітливих і недотеп, красивих і поганих на вроду, причому виразна перевага надається першим. Так створюється колективна думка про народну мораль, етику й естетику. Сміху бояться навіть ті, хто нічого не боїться. Хоч сміх не відбирає ні життя, ні маєтку, одначе почуває себе перед громадським сміхом, за влучним висловом М. Гоголя, «як зв’язаний заяць». Хіба не таким «зайцем» почуває себе жених-невдаха з відомої пісні, який боїться батька, матері, собаки і навіть мишей у хаті своєї дівчини, через що і одержує «одкоша», або «роззявляка», який «коня глядав — на нім був, коня глядав сивого аж до рака білого». Іронією сповнені пісні про «несамокритичних» багатих дідів, які сватаються до бідних дівчат, так само висміюються й багачки, які «сидять дома з кіньми та волами», а вбогі йдуть заміж «з чорними бровами». У жартівливих піснях показано смішні сторони родинних взаємин тещі й зятя, свекрухи й невістки, чоловіка й жінки, кумів тощо.
Найдавніші записи українських жартівливих пісень знаходимо в польських та російських співанках ХVІІ ст., чимало записаних тоді пісень дожило до наших днів. Пісня «Ой під вишнею, під черешнею», що звучить у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка», відома ще із записів ХVІІІ ст.
Публікація жартівливих пісень (у збірці М. Максимовича, В. Залеського, Жеготи Паулі) починається в першій половині ХІХ ст. Жартівливі пісні — органічний складник української драматургії — комедій та водевілів,— були і залишаються дійовою виховною силою, висміюючи все, з чим не мириться народне уявлення про людську поведінку, і тим самим утверджуючи морально-етичні й естетичні погляди.

3. Коломийки як різновид пісень

3.1. Історія створення цього жанру.

Первісне призначення коломийки — бути приспівкою до танцю, але з плином часу вона виходить за межі цього завдання і стає самостійним пісенним жанром. Тепер коломийки здебільшого виконуються уже поза танцем, як й інші пісні.
Коломийки особливо поширені в Галичині, на Буковині, Закарпатті. Свою назву вони взяли, очевидно, від міста Коломия (Івано-Франківська область) або від етнографічного племені коломийців — групи, що жила на берегах річки Коломиї.
Деякі вчені виводять це поняття від слова «коло», бо під час танцю люди рухаються по колу, а танок зветься «коломийка». В одній коломийці говориться:

Коломийки заспівати, коломийки грати,
Але ж бо то коломийки добре танцювати.

Коломийка досить давня за своїм походженням. Цей жанр мав широке розповсюдження по всій території України. Про це свідчать рукописні збірники (співаник кінця ХVІІ ст.), де маємо закінчені зразки коломийкового циклу. Коломийкову форму зустрічаємо і в деяких історичних піснях того часу (про Нечая, Бондарівну та ін.), а також у піснях баладних, ліричних. Отже, історія коломийок сягає в давню українську пісенну творчість, ці перлини української пісенності побутували у ХVІІ і протягом ХІХ ст., вони живуть і розвиваються і в Х ст. як самостійний жанр. Серйозні дослідження, присвячені цьому жанру, належать І. Франку, Ф. Колессі, В. Гнатюкові, М. Жінкіну, М. Грінченкові та іншим фольклористам.

3.2. Розмір коломийки.
Найменша серед народних пісень коломийка.
Заданість розміру коломийки (лише два рядки, в яких слова мають розміститись так, щоб у кожному рядку було чотирнадцять складів) сприяла виробленню лаконізму, сталих поетичних формул, економному й точному використанню тропів — рис, властивих майстерно відточеним художнім мініатюрам. Завдяки багатству внутрішнього римування й асонансам коломийки ніколи не справляють враження одноманітних.

3.3. Особливості побудови цього пісенного жанру.
Коломийки мають двопланову будову: образ природи першого рядка за аналогією або контрастом підсилює смислове й емоційне значення думки, висловленої у другому рядку. Іноді перший рядок виконує роль традиційного зачину, зміст якого не завжди пов’язаний з наступним рядком. У повторах помітна тенденція до уникання подібних зачинів, що пояснюється публіцистичним спрямуванням більшості сучасних коломийок.
Часом дві-три чи більше коломийок об’єднуються в одну пісню, яка знов може розпадатися на окремі дворядкові пісні.

3.4. Тематична спрямованість коломийок.
Схарактеризувати тематичні разгалуження жанру коломийок дуже важко, тому що коломийки перекочуються й мерехтять, наче перли розсипаного намиста, і тільки зведені докупи в систему, що гартує їх відповідно до змісту, вони складаються на широкий образ нашого сучасного народного життя, безмірно багатий деталями й кольорами, де бачимо сльози, й радощі, і спочивки, турботи і забави, серйозні мислі й жанри нашого народу в різних його розверстуваннях, його сусідів, його соціальний стан, його життя громадське й індивідуальне від колиски до могили, його традиції і вірування, його громадські й етичні ідеали.
У коломийках розкривається світ дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, іронії, жартів — доброзичливих або й дошкульних, влучних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень.
У задиристих строфах, що звучать на молодіжних гулянках, осуджується зарозумілість, лінощі, пихатість.

Котра дівка напереді стоїть пишно вбрана,
Не беріть її ви, хлопці, в танець, най чекає пана!

Дістається й парубкам, які залицяючись до дівчат, шукають вигоди, багатого приданого,— «брали би по штири морги, хоч би й за сліпого» (морг — приблизно 0,5 га землі).
Лаконічно, але дуже виразно, рельєфно змальований буденний і святковий побут; в коломийках — приспівах до танцю — ряснять деталі яскравого гуцульського одягу: кардани, тибетові хустки, капці з волочками, камізельки, вишиванки, крисані з червоною китайкою, писані ташки, дротові запаски, коралі…
Як й інші пісні, коломийки відтворювали громадські та побутові події свого часу. Ті з них, які найкраще висловлювали думи й прагнення трудящих, були змістовними й поетичними, зберігалися в пам’яті народній і в наступні епохи. Так, до нас дійшли коломийки, складені ще за кріпацтва. Ще більше коломийок збереглося від пізніших часів, зокрема про боротьбу трудящих проти гнобителів.
У коломийках про минуле народу чується нарікання на підневільну працю, гірку солдатчину, на бідняцьке безхліб’я, вимушену еміграцію, протест проти селянського безправ’я, звучать бунтарські мотиви. Найбільший масив становлять пісеньки, в яких ідеться про особисте в житті людей, їх переживання, настрої — це твори на так звані вічні теми, однаково актуальні для різних епох, але й у них легко вловити ознаки часу, бо ж людські стосунки розвиваються на тлі певного родинного й соціального побуту.
Певну спільність з коломийками мають пісеньки, які поєднують спів з танцем у колі,— сербські «коло», словацькі «каламайки» та «карічки», чеські «до колечка», болгарські «хоро».
Активний процес творення і функціонування коломийок є свідченням життєвості цього жанру.

3.5. Рекомендації щодо виразності під час читання коломийок.
Читаючи і коментуючи коломийки, звертаємо увагу на їх лаконічну форму, багатство змісту, задушевність. Вкажемо також на римування суміжної пари рядків, підкреслимо, що наголос в римованому слові завжди падає на передостанній його склад, а у рядку після восьмого складу робиться пауза. Під час читання кожна коломийка повинна подаватися як самостійний, завершений твір. Читання має бути легким, виразним, з дотримуванням паузи в середині рядка і чітким інтонаційним виділенням логічно наголошених слів.

3.6. Значення коломийок.
Коломийки завжди актуальні, злободенні, мають імпровізаційний характер. Знати коломийки, уміти їх складати і співати вважається почесною похвальною роботою. Це гордість і багатство молоді, особливо дівчат. У багатьох коломийках змальовується щоденне родинне життя.
В. М. Гнатюк радив письменникам учитися на коломийках створювати високомистецькі художні образи, використовуючи народну мову, її характерні звороти, порівняння. Ідейно-естетичні якості коломийок були високо оцінені Лесею Українкою та М. Коцюбинським. Коломийки навіювали теми, образи, мотиви для багатьох літературних творів. Особливо органічні вони в оповіданнях та повістях І. Франка, Л. Мартовича, П. Козланюка.

4. Теорія літератури

4.1. Коломийка — жанр української народної усної творчості: коротка пісня — римований вірш із двох рядків, у кожному рядку по 14 складів. Нерідко використовуються як жартівливі приспівки до танцю.
Біла квочка-чубарочка по двору ходила,
За собою двадцять троє курчаток водила.

4.2. Пафос твору — емоційно-оцінне ставлення до того, про що розповідається, відрізняється великою силою почуттів (глибоке пристрасне почуття).

5. Аналізування коломийок
5.1. «Дозвілля молоді».

5.1.1. Виразне читання коломийок.

5.1.2.Тема:зображення молоді, яка вміє і добре працювати, і весело відпочити під спів коломийок.

5.1.3.Ідея:возвеличення прагнення молоді весело проводити час (співи, танці, музика, різноманітні розваги).

5.1.4.Основна думка:поки молодий — вмій організувати своє дозвілля, а допоможе в цьому коломийка, гарний настрій, риси вдачі.

5.1.5.Композиція.
Цикл (розділ) складається з тридцяти п’яти куплетів по два рядки.

Орієнтовно цикл містить три частини.
І — розповідь про коломийки-співанки, їх вплив на внутрішній стан людини, її почуття, а також говориться про популярність цих пісень.
ІІ — парубоче сприйняття коломийок.
ІІІ — повага, любов молодиці до коломийок, які супроводжують її і в роботі, і під час танців.
5.1.6. Обговорення змісту розділу за питаннями:
• Яке значення мало дозвілля для молоді?
• Які риси вдачі притаманні героїні твору? (Працьовита, весела, полюбляє музику, танці, співати, волелюбна)
• Застосовуючи текст коломийок, опишіть молодицю. («Черевички невеличкі, ніженька маленька»)
• Чому люди полюбляли співати коломийки та під їх спів танцювати?
• Як спів коломийок впливає на внутрішній стан їх виконавця? Що про це зазначено у творі? («Засмієшся, і затужиш, і станеш гадати»)
• З чим пов’язаний розподіл коломийок на «милу, любу, солоденьку»?
• Як розуміти, що ліричний герой знає стільки коломийок, скільки «трави та листу»?
• Про що свідчить остання коломийка розділу?

5.2. Жартівливі коломійки.

5.2.1. Виразне читання коломийок.

5.2.2.Тема:зображення у жартівливому тоні повсякденного життя молоді, її стосунків і трудової діяльності.

5.2.3.Ідея:засудження ліні, легковажності, намагання скористатися чужим майном.

5.2.4.Основна думка:тільки повсякденна праця облагороджує людину, прикрашає її як зовні, так і внутрішньо; бездіяльність нівечить людину, робить її не пристосованою до будь-якої господарської діяльності.

5.2.5.Композиція.
Даний цикл складається з двадцяти куплетів по два рядки.
Більша частина коломийок присвячена розповіді про Івана-Подоляна, його неординарну діяльність; шкоду, яку він учинив городині, решта — розповідь про ледачих Андрія та його дівку.

5.2.6. У циклі розповідається про:
• лінь;
• красу зовнішню і внутрішню;
• невміння виконувати домашню роботу;
• шкоду, завдану городині (гарбузинню);
• надмірну балакучість (плітки);
• намагання скористатися чужим.

5.2.7. Обговорення змісту коломийок розділу «Жартівливі коломийки» за питаннями:

•Жарт— це сміх комічний, сатиричний чи іронічний? Коли і для чого людина жартує?
• Чому у жартівливих коломийках значна увага приділяється молоді, а саме дозвіллю, взаємостосункам, діяльності, господарюванню?
• Що смішного, на ваш погляд, у цих коломийках?
• Через що Іван-Подолян заплутався у гарбузах?
• Що свідчить про ледачість Івана?
• Як Іван характеризує свою жінку? Чи така у вас мати? Відповідь обґрунтуйте.
• Чи є у вас ледачі знайомі, друзі? Як ви до них ставитеся?
• Доберіть синоніми, антоніми різних частин мови до слів «ледачий», «працьовитий».
• Застосовуючи текст коломийок, охарактеризуйте діяльність Івана-Пололяна?
«Посіяв… файку жита, а цибух пшениці»;
«На припічку молотив, у запічку віяв»;
«Під припічком наорав, пшениці насіяв»;
«Тримав став на печі, черпав воду саком,
Ловив рибу грабельками, стріляв птахи маком»;
«Замотався в гарбузи та й наробив шкоди»)
• Які ліки ви можете запропонувати від ліні?
• Над ким і чим жартують ці твори?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Дозвілля молоді»

1. Коломийки у циклі названі:
а) співанками;
б) розважальними віршиками;
в) чарівними.

2. Хто часто співав коломийки?
а) Няня;
б) мати;
в) сестра.

3. Які чари має коломийка?
а) Робить людину добрішою;
б) впливає на стан здоров’я молоді і зміцнює його;
в) щезає сум.

4. Що просять зробити Матія?
а) Коновочки;
б) скрипку;
в) сопілку.

5. Про якого птаха згадується в коломийках?
а) Орла;
б) соловейка;
в) ворона.

6. За допомогою чого «подужчала» молодиця?
а) Чарівного зілля;
б) медичних ліків;
в) музики.

7. Хлопцю сподобалася дівчина, яка:
а) гарно танцювала і співала;
б) була працьовитою;
в) вишивала хрестиком.

8. Чого просить молодиця у матінки:
а) благословення;
б) поїсти;
в) погуляти.

9. Який художній засіб використано в наступному рядку: «Та хоч би всі зорі впали…»?
а) Метафору;
б) епітет;
в) алегорію.

10. Як називає хлопець третю коломийку?
а) Милою;
б) солоденькою;
в) любою.

11. Продовжте рядок: «Я посію пшениченьку, вродиться…»:
а) льоночок;
б) жмуточок;
в) кленочок.

12. Який танець виконав би хлопець, «коби миска киселиці, а миска фасольки»?
а) Подоляночку;
б) гопака;
в) козака.

«Жартівливі коломийки»

1. Чого не сіяв герой коломийки?
а) Пшениці;
б) жита;
в) проса.

2. Іван-Подолян вперезався:
а) шкіряним ременем;
б) старою хусткою;
в) комишем.

3. Чим ловив хлопець рибу?
а) грабельками;
б) сіткою;
в) вудкою.

4. Дівчина не вміла:
а) смачно готувати;
б) жито жати;
в) до сорочки рукав пришивати.

5. Іван-Подолян «замотався в гарбузи», йшовши із:
а) вечорниць;
б) заробітків;
в) хрестин.

6. За що баби «кочергами гнали, хлопця»? Він:
а) розбив глек баби Параски;
б) завдав шкоди городині, де росли гарбузи;
в) витоптав жито.

7. Яка свійська пташка «вздріла» Івана?
а) Гуска;
б) курка;
в) качка.

8. Язик жінки порівнюється із:
а) смичком;
б) шелестінням діброви;
в) пташиним щебетанням.

9. Як звали хлопця дівчини, якого «украла муха»?
а) Іваном-Подоляном;
б) Андрухою;
в) Петром.

10. Чим стріляв Іван-Подолян птахів?
а) Горохом;
б) маком;
в) сіллю.

11. Що означає фраза «файна дівка»:
а) красива;
б) розумна;
в) лінива.

12. Через що «чотири легіники», обертаючи сіно, повтікали? Бо:
а) захотілося їсти;
б) набридло працювати задарма;
в) перелякалися через шелестіння миші.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Стисло охарактеризуйте Івана-Подоляна («Жартівливі коломийки»). Яким, на вашу думку, повинен бути господар?
2. Обґрунтуйте, чому в коломийках висміюється лінь як негативне явище, що притаманне суспільству, а не окремій людині. Відповідаючи, посилайтеся на зміст пісень.
3. Скільки разів було бито Івана, героя жартівливих коломийок, за шкоду, вдіяну городині?
а) Чотири;
б) п’ять;
в) шість.

Картка № 2
1. Проаналізуйте прислів’я: «Праця годує, а лінь марнує». Як воно пов’язано зі змістом коломийок.
2. Визначте, яка хвороба в Андрія («Жартівливі коломийки»), що «на роботі — замерзає, коло миски — пріє»? Надайте власний рецепт щодо лікування хлопця.
3. Який музичний інструмент згадується у «Жартівливих коломийках»?
а) Фортепіано;
б) скрипка;
в) баян.

Картка № 3
1. Доведіть, що коломийки були міцно пов’язані з життям народу. Наведіть приклади з розділу «Дозвілля молоді».
2. Дослідіть, як коломийки впливали на стан здоров’я молоді, її поведінку, настрій. Власні спостереження узагальніть.
3. За яких умов батько і мати не забороняли погуляти доньці («Дозвілля молоді»)?
а) У разі виконання нею всієї господарської роботи;
б) поки молода;
в) якщо обполе панську городину.

Картка № 4
1. Прокоментуйте рядок коломийки: «Кожен так собі співає, як йому на душі». Особисту думку вмотивуйте, посилаючись на приклади з циклу «Дозвілля молоді» і досвіду з власного життя.
2. Порівняйте, як зображено молодь в обох циклах коломийок. Зробіть висновок.
3. Герой коломийки «Дозвілля молоді» так натанцювався, що в нього заболіло:
а) попід груди;
б) серце;
в) у шлунку.

VІ. Підсумок уроку
Відповіді на запитання для самоконтролю.
• Що вам сподобалося у коломийках? З якою метою вони складалися?
• Чим коломийка відрізняється від інших жанрів усної народної творчості?
• Яке виховне значення коломийок? Чи не втратили вони актуальності на теперішній час?

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІ. Домашнє завдання
Підготуватися до письмової роботи про роль української народної пісні в житті народу

 

Урок № 6 Розвиток зв’язного мовлення. Письмова робота про роль української народної пісні в житті народу, 7 клас, українська література

Мета:виконуючи письмову роботу, перевірити знання учнів про народні соціально-побутові пісні, їх особливості і призначення; вміти грамотно висловлювати власні думки щодо ролі народних пісень в житті українців; розвивати творчі здібності школярів, їх пам’ять, логічне мислення, вміння послідовно викладати свої думки, робити висновки, відповідні обґрунтування; формувати кругозір, світогляд; виховувати любов до народної пісні, повагу до її творців; прищеплювати інтерес до минулого нашого народу, культури рідного краю.

Тип уроку:розвиток зв’язного мовлення.

Обладнання:тексти народних пісень, учнівські зошити.

 

 

Хід уроку № 6 Розвиток зв’язного мовлення. Письмова робота про роль української народної пісні в житті народу, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

· Які твори усної народної творчості вам відомі?

· Дайте визначення пісні. Порівняйте пісню і коломийку як жанри усної народної творчості.

· Чому пісня була пов’язана з життям народу?

· Про що свідчить розподіл пісень на різні види? Чи правдиві вони? Власну думку обґрунтуйте.

· Якими ви уявляєте тих, хто складав і розповсюджував пісенні твори серед народу? (Відповідь оформіть, застосовуючи прийом «Доміно», а саме: народ-творець ®талановитий, розумний, обізнаний, працьовитий…)

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

 

ІV. Опрацювання змісту теми уроку

Як заспівають, мов тебе на крилах підіймають.
Народна мудрість

Пісня — це те, що вберегли ми, що надбали, щоб дітям в спадок передать.
Л. Костенко

 

1. Вступне слово вчителя

Шановні друзі!

Я сподіваюсь, що ви зачаровані українською піснею, відчули насолоду від її багатющих мелодій, широти й краси образів, чарівної сили, що викликає в душі найтонші асоціації, почуття, що підносить її до вершин людської гідності, людяності, творчості.

Слухаючи ту чи іншу пісню, ми пізнаємо життя нашого народу, його історичне минуле. Українці завжди славилися своїми піснями. Тому я пропоную вам виконати творчу письмову роботу, в якій кожний з вас висловив би свої враження, почуття щодо ролі української пісні в житті нашого народу.

Тож давайте спробуємо це зробити.

 

2. Вимоги щодо написання твору

· Чітко визначити і розкрити напрями розкриття теми;

· дотримання побудови творчої роботи;

· доступно, зрозуміло і грамотно викласти власні думки;

· глибока змістовність, самостійність аналізу;

· емоційність і стислість; образність вислову, оригінальність;

· стилістична довершеність, лексичне багатство; орфографічна і пунктуаційна грамотність; логічні висновки, охайність.

 

3. Виконання завдань

3.1. Доберіть власні закінчення до поданих творів з народної мудрості:

· Казка — брехня, а пісня… (правда).

· Кому добре живеться, той і пісні… (співає).

· Він стільки пісень знає, що і…(на воловій шкурі не списав би).

· Усяка пташка свої пісні… (співає).

· Не все то правда, що в… (пісні співають).

3.2. Охарактеризуйте образ співака, якого стосується дане прислів’я:

· Гуде як бугай у болоті (…).

· Хто в ліс, а хто по дрова (…).

· Чорт ладу не шука: аби шум (…).

· Виє, як собака (…).

· Співає, як порося в дощ (…).

3.3. Гра «Доміно».

Учні на зворотній частині дошки роблять запис-відповідь одним словом на питання «За що я люблю народну пісню?». Останній учасник гри робить висновок.

(Наприклад: милозвучність, популярність, життєвість, дотепність, повчальність, чарівність …)

3.4. Прокоментуйте народну думку про пісню:

· З піснею робота спориться.

· Якої грають, такої й співають.

· Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.

· Хто співає, той журбу проганяє.

· Стара пісня та на новий лад.

· Співати змолоду учись, на старість не навчишся.

· Краще погана дорога, ніж погана пісня.

· Нових пісень співай, а старих не забувай.

 

4. Перелік тем для виконання письмової роботи про роль української народної пісні в житті народу

· «Українська пісня — поетична біографія українського народу».

· «Українська пісня — нев’януча окраса духовної культури народу».

· «Найкращі пісні України».

· «Українська народна пісня».

5. Виконання письмової роботи про роль української народної пісні в житті народу

Орієнтовний зразок твору на тему «Українська народна пісня».

Є щасливо обдаровані натури… і щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант,— це українці (П. І. Чайковський).

Вона має те велике, єдине, що не вмирає, бо гукає, об’єднує, паморочить жагучим почуттям духовності — має дух! І дух той будить, відроджує, плекає і живить пісня! (М. Шевченко).

Українська пісня! Хто не був зачарований нею і не згадував її, як своє дитинство, свою юність, своє бажання бути красивим, ніжним, сильним і хоробрим?

Українська пісня — одне з найцінніших духовних надбань нашого народу. Вона виникла в трудовій діяльності людей, у ній відбиті їх звичаї і вірування, змагання за кращу долю, боротьба з поневолювачами та загарбниками. В пісні знайшли своє відображення характер народу, його доброта, щирість, душевність та весела вдача. В ній проявилися людські мрії, надії, сподівання.

Пісня оповідає нам і про чумацькі валки, нелегку долю чумаків:

Ой Бог знає, та Бог і відає,

Де чумаченьки ночують.

В пісні розповідається про нелегку долю рекрутів і заробітчан, тяжкі будні селян-хліборобів та про веселі, радісні події в їхньому житті.

Народні пісні віддзеркалювали історію України. В історичних піснях оспівувалися доленосні події в житті народу, прославлялися герої, лицарі.

Багато лиха довелося пережити українському народові. І всі сумні події, і перемоги, і надію на козацькі славні шаблі та списи висловлювали люди в піснях. В історичній пісні «Ой на горі та женці жнуть» розповідається про славних козацьких гетьманів Дорошенка та Сагайдачного. Для них важливіший за особисте життя спокій їхньої рідної України.

А попереду Дорошенко

Веде своє військо,

Веде запорізьке

Хорошенько!

А позаду Сагайдачний,

Що проміняв жінку

На тютюн та люльку,

Необачний!

Весь час вони у воєнних походах, бо багато ворогів зазіхає на щедрі та плодючі українські землі.

Серед невеличких пісенних жанрів народ полюбляв коломийку. Вона є невід’ємним супутником буднів і свят, в яких відбивалися радість і горе, ставлення співців до події.

Коломийки заспівати, коломийки грати,

Але ж бо то коломийки добре танцювати.

Народ свято береже свої пісні, які є виявом його споконвічних прагнень до справедливості, добра і краси. Вони відзначаються великою художньою силою, глибокою емоційністю і живуть століттями, хвилюючи нові покоління людей чарівною силою своєї поезії.

Честь і хвала українському народові, який створив ці скарби, і ми можемо з гордістю ділитися ними з усім святом, викликати подив і захоплення.

Прислухайтесь, шануйте і поважайте народну пісенну творчість — скарбницю нашої мудрості, нашої історії.

Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається. І я вірю, що житиме українська пісня, наш народ, наша Україна!

V. Домашнє завдання

Закінчити написання творчої роботи, підготуватися до уроку позакласного читання (ідейно-художній аналіз твору С. Васильченка «Олив’яний перстень»).

 

Урок № 7 ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ. С. ВАСИЛЬЧЕНКО «ОЛИВ’ЯНИЙ ПЕРСТЕНЬ», 7 клас, українська література

Мета:поглибити знання учнів про життя і творчість С. Васильченка, ознайомитися з його повістю «Олив’яний перстень», опрацювати зміст твору, з’ясувати його ідейно-тематичне спрямування; залучати учнів до читання художніх творів самостійно і під керівництвом учителя; розвивати пам’ять, увагу, вміння виразно читати, робити висновки, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; раціонально використовувати навчальний час; виховувати в учнів почуття пошани, поваги до творчості С. Васильченка, творів української літератури; порядність, доброту, чесність, любов до праці.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет С. Васильченка, бібліотечка його творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 7 ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ. С. ВАСИЛЬЧЕНКО «ОЛИВ’ЯНИЙ ПЕРСТЕНЬ», 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
• Які твори С. Васильченка ви вже читали? («Бусурмен», «Свекор»…) Чим вони вам запам’яталися?
• Хто є героями багатьох творів письменника? Чому?
• Що вам відомо про життя і творчість С. Васильченка?
• Чому С. Васильченко присвятив майже все своє життя вчителюванню?
• Що б ви розповіли письменнику під час зустрічі з ним?
• Дайте визначення повісті як прозовому жанру художньої літератури. (Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибинного їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням)

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

ІV. Основний зміст уроку

Я глибоко вірю у велике майбутнє українського слова.
С. Васильченко

Професійний педагог, патріот і гуманіст, Степан Васильченко може бути уособленням того, що ми вкладаємо в поняття народний учитель.
О. Гончар

Любіть землю! Любіть працю на землі.
О. Довженко

 

1. Життєвий і творчий шлях С. Васильченка. Матеріал для вчителя

СТЕПАН ВАСИЛЬОВИЧ ВАСИЛЬЧЕНКО(справжнє прізвище — Панасенко) (1879–1932)
Народився Степан Васильченко на Чернігівщині в старовинному містечку Ічні. Зростав він у багатодітній трудовій родині, яка постійно боролася з нуждою. Аби хоч якось зводити кінці з кінцями, в домі працювали всі без винятку — і дорослі, й діти. Незважаючи на злидні, сім’ю не полишав дух взаємної приязні й доброзичливості, тут не піддавалися смутку, полюбляли жарт, веселу історію, вечорами робота супроводжувалася піснею, і нерідко в руках у когось із хлопців, що збиралися на ніч, з’являлася й справжня книжка. Найчастіше це був зачитаний до дірок «Кобзар» чи повісті Гоголя. Степан Васильченко згадував ці роки, важкі, напівголодні, які, проте, щедро дарували йому доброту й ласку близьких людей, роки, насичені нехитрим і простим, але таким напруженим і світлим духовним життям.

Найболючішим і найпринизливішим було відчуття безправності. По кілька місяців на рік діти наймитували у багатіїв, з малоліття осягаючи азбуку соціальної нерівності. І все ж скільки пісень лунало вечорами над Ічнею, які прекрасні й поетичні були сині літні ночі, що ними колись захоплювався Пушкін і Гоголь, а потім Тичина й Довженко! Їхню чарівну силу відчув на собі й Степан Васильченко і переніс її на кращі сторінки своєї одухотвореної прози.

Явно виражені здібності до навчання, працелюбність і великою мірою щасливий збіг обставин допомогли С. Васильченку переступити поріг Коростишевської вчительської семінарії, зі стін якої він вийшов з дипломом, що відкрив, здавалося, широку й пряму дорогу в життя. Дев’ятнадцятилітній юнак, сповнений життєвих сил, їде вчителювати у віддалене село на Київщині, в Канівський повіт — шевченківські краї. С. Васильченко горів прагненням бути корисним трудовому люду, допомогти селянським дітям розкрити свої здібності — адже навіть серед найзнедоленіших, нужденних, напівголодних стрічалося на його життєвому шляху скільки обдарованих самобутніх натур…

Невдовзі після появи в селі нового вчителя стали виникати драмгуртки, склався народний хор: до школи потяглися не тільки діти, а й дорослі. Це відразу насторожило сільських верховодців, ревнителів усталеного порядку.
Доноси, що посипалися на молодого вчителя, спричинилися до того, що він попервах опинився під наглядом поліції, а невдовзі й зовсім утратив роботу. Почалася важка смуга в його житті — кочування із школи в школу, із села в село.

У роки реакції вчитель Васильченко опинився за гратами. Бахмутська в’язниця… Так уже виходило, що багато чудових творів української літератури, які стали потім його гордістю, задумувалися, а часто й писалися в тюремній камері. Безсмертні вірші Т. Шевченка, «Тюремні сонети» І. Франка, громадянська лірика П. Грабовського… Роки, проведені в неволі, не були безплідними й для Васильченка. Тут, у камері, народжувалося багато його задумів, звідси бере початок цілий цикл «Осетинських казок», створених пізніше на основі фольклору кавказьких народів, до багатств якого С. Васильченка прилучив його друг — осетин, товариш по неволі, що знемагав разом з ним у Бахмутській в’язниці.

З 1908 р. Васильченко, хворий, виснажений, вийшов на волю.

У Києві в 1911 році виходить перша книжечка його творів під назвою «Ескізи».

З 1914 р. С. Васильченко на війні, після повернення продовжує вчителювати. Зростає його авторитет і в літературі, і в педагогіці. С. Васильченка вважають одним із кращих учителів України. До останніх днів свого життя, що рано обірвалося (письменник помер у 1932 році), він підтримує зв’язок зі школою, вчителює в Києві, пише твори для дітей та юнацтва — «Червоний вечір», «Авіаційний гурток», «Олив’яний перстень».

У цей час багато перекладає: завдяки йому українською мовою заговорили Гоголь, Лєсков, Короленко, Серафимович.
Упродовж багатьох років С. Васильченко жив думкою написати великий масштабний твір про Т. Шевченка, і хоч устиг завершити тільки першу частину задуманої праці — повість «У бур’янах» — уже вона засвідчила, як глибоко проник письменник у життя Великого Кобзаря, чий подвиг самовідданого служіння народові завжди викликав у його душі синівське благоговійне почуття.

Учитель із Ічні чесно виконав свій письменницький обов’язок. У чудових творах закарбував він свою полум’яну любов до людей праці і нагородою йому за це — вдячні почуття нових і нових поколінь читачів.

 

2. Опрацювання твору С. Васильченка «Олив’яний перстень» (1927 р.)

2.1. Тема:зображення активного відпочинку київських хлопців у селі на Полтавщині.

2.2. Ідея:уславлення краси праці, душевної доброти, безкорисливості, відчуття любові, щирості; засудження заздрості, пияцтва як негативного соціального явища.

2.3. Основна думка:тільки в праці, гармонії з природою, оточуючим світом людина стає красивою, душевно багатою, здатною до міцної дружби, палкого кохання.

2.4. Жанр:повість.

2.5. Композиція.

Твір складається з 28 розділів. Події відбуваються на Полтавщині під час літніх канікул у школярів.

Експозиція: троє хлопців — Валер’ян Ліщина, Вітя Барановський, Кость Ясінський — вирушили у мандрівку до села на Полтавщину.

Зав’язка: гостювання Валі, Віті, Костя у Бондарів, допомога хлопців збирати урожай мешканцям села, які потребують допомоги; дружба, а потім кохання між Настею до Костя і Віті до Насті.

Кульмінація: непорозуміння у коханні до Насті між Костею і Вітею.

Розв’язка: від’їзд хлопців додому; олив’яний перстень на руці у Костя — згадка про дружбу, кохання з Настею.

2.6. Проблематика твору:
• праця і невміння;
• любов і ненависть, страждання;
• збереження національних традицій (речі-експонати для музею);
• особистість і суспільство.

2.7. Зміст твору.
Троє київських хлопців — Валер’ян, Вітя, Кость — вирішили під час літніх канікул здійснити подорож до села на Полтавщину: відвідати родину Бондарів. Перебуваючи на селі, хлопці допомагали багатьом його мешканцям у жнивний час, брали активну участь в організації і проведенні вистави «На баштані». Напружений момент твору — коли виникли непорозуміння між Костею і Вітею. Вітя у нетверезому стані намагався домогтися кохання і поваги від дівчини.
Олив’яний перстень, який Настя купила на ярмарку, вона подарувала Кості на згадку про себе.
Швидко промайнув час, і хлопці вирушили знову додому в Київ.

2.8. Аналізування змісту твору за питаннями:
• Чим відрізнялися між собою Валер’ян Ліщина, Вітя Барановський, Кость Ясінський? Зробіть порівняльну міні-характеристику хлопців.
• Як у творі описаний Київ у спекотний час? («Над Києвом спадав курний вечір. Цілий день пекло як огнем сонце, і в місті стояла неймовірна задуха. До того скрізь робили на вулицях ремонт: чистили каналізаційні труби, лагодили трамвайні лінії, штукатурили й фарбували будинки. Кипіли по вулицях казани з смолою, і сморід не давав дихати, а курява, що увесь день хмарою стояла над вулицями, густа й їдка, різала очі, налазала в ніс, хрускотіла на зубах. Широкі вулиці великого міста, що на них раніш плавом плив усякий люд, тепер спорожніли: снували по них тільки тоненькі людські течії, як ті, що попересихали од спеки, багатоводні колись ріки»)
• Чому Ліщині не вдалося зібрати експедицію серед учнів класу, друзів?
• Про що свідчить ставлення Василя до хліба? («…Завжди не втерпить, щоб не підняти, коли побачить долі, «святий хлібець»; обдує на йому порох, у кишеню ховає «оддам чиїсь корові, щоб з’їла»). Як ви поводите себе, коли бачите хліб долі, на смітнику?
• Стисло опишіть подорож хлопців до села на Полтавщину.
• Як Бондарі прийняли гостей з Києва?
• Чим пояснити особливе ставлення мешканців села до діда Маркіяна? («Це такий дід, що коли б не коняка, він би до ночі тут гомонів,— промовила Бондариха.— Це наш студент кутянський,— додав Василь.— "Я,– каже,— всякому студентові докажу”. Та ви ще узнаєте його добре, він такий, ще не раз прийде. Ще, мо, й набридне».)
• В чому виявилася гостинність Бондарів до Валі, Віті і Костя?
• Через що хлопці не могли потрапити до хати Бондарів, прокинувшись уранці? (Не знали, що таке ступа) Хто їм допоміг?
• Опишіть село Липовий Кут. Порівняйте цей опис села із сучасним. Чому праця селян є важкою?
• Як у творі зображені жнива? («Людей у полі, як мурашок. Косарі — рядами, простоволосі, сорочки повипускали, ламають жито-пшеницю, як стіну, покоси кладуть. Біліють скрізь сорочки пригнутих женців, прип’яті пасуться коні; під возами-колисками, в колисках діти. А над усім музика: ірже десь лоша, лунко хтось клепає косу, гуде далі по степу машина, робітниками гостро оточена. Метушня, руханина. Віє од ланів силою великою, могутньою, бадьорою»)
• Яке враження на хлопців справила їх робота на полі?
• Яку роботу мала виконати Соня на селі? («Обслідувати економічний стан села, вияснити число незаможників, куркулів, зробити доклад про яслі, виявити число грамотних, неграмотних, жінвідділів, лікнепів, читалень…»)
• Чому Бондариха попросила молодь допомогти Марині Петрінковій жито зв’язати? Як вони до цього поставилися?
• Для чого Вітя розповів Костю про любов і до чого вона доводить?
• Як гостювання киян у Бондарихи вплинуло на мешканців села?
• За що баби сварилися на Вітю? («…Завівся з жінками за попів та віру. Та так гаряче завівся, що обурені баби не в жарт хотіли йому зняти штани та нажалити його кропивою»)
• Через що Вітя перебував у нетверезому стані? Чому алкоголь є шкодою для здоров’я людини?
• Чим Настя причарувала Вітю? Що ви найбільше цінуєте в людині?
• На підставі чого виник спір між Валею і дідом Маркіяном?
• Як у творі описано ярмарок? («Ярмарок, як марево в степу. Перше, що впадає в очі,— проти сонця стоїть на прогалині посеред ярмарку спітнілий дядько, бриль на потилиці, в руках — батіг, а на виду, як на рахівниці, грають веселі рахунки. Все, як на екрані: рухається, жестикулює, сміється, а згуку ще не чуть. …Ярмарок шумів і чув, як буйна зелена діброва. Море сміху, море гомону-гумору, а в цьому морі то в одному, то в другому місці лунають нотки смутку») Чому, на ваш погляд, в одних людей на ярмарку обличчя усміхнені, веселі, а в інших — сумні?
• Чому Вітя вважав Настю зрадницею?
• Чи мала успіх театральна вистава, підготовлена молоддю? Відповідь обґрунтуйте.
• Про яке народне свято згадується у творі? (Маковія) Що вам відомо про нього?
• Яким чином Вітя вирішив примусити покохати себе Настю.
• Яку майбутню професію обрав для себе Кость? Чому? А ким би ви хотіли працювати? Чому?
• Які враження залишилися у Бондарихи після від’їзду хлопців додому?
• Чи вдалими, на вашу думку, були канікули у хлопців, під час їх перебування на селі?
• Через що хлопці швидко потрапили додому?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Валер’ян Ліщина був сином:
а) шахтаря;
б) учителя;
в) перукаря.

2. Хто з хлопців мав грубенький у палітурці зшиток своїх віршів, які він читав дівчатам?
а) Валер’ян Ліщина;
б) Вітя Барановський;
в) Кость Ясінський.

3. Костя Ясіньського в школі дражнили:
а) «Метелик»;
б) «Дівчур»;
в) «Босяк».

4. Більшу частину літніх канікул хлопці провели в селі на:
а) Полтавщині;
б) Херсонщині;
в) Львівщині.

5. Чому Валя, Вітя, Кость вирішили погостювати у Бондарів? Оскільки ця родина має:
а) пасіку;
б) цікаві експонати для шкільного музею;
в) чудове озеро в кінці города.

6. Щоб потрапити у село до Бондарів, хлопці вимушені були пройти пішки верст:
а) п’ятсот;
б) триста;
в) двісті.

7. Який художній засіб використав автор у фразі: «Ще не спала роса на траві…»?
а) Метафору;
б) епітет;
в) порівняння.

8. Мандруючи до села, Валер’ян Ліщина під рукою ніс:
а) валізу з харчами;
б) резиновий човен;
в) редакторський портфель.

9. Кому з героїв твору належить наступна портретна характеристика: «Засмажений, м’язистий, в полотняній широкій сорочці він таки скидався тепер на доброго дядька»?
а) Василю Бондару;
б) Валер’яну Ліщині;
в) Віті Барановському.

10. Хлопцям, щоб потрапити до хати Бондарів, треба було взяти ключ:
а) в сараї на цвяху;
б) під килимом;
в) у ступі.

11. Вирушивши до ставка купатися, Вітя, Валя, Кость проходили повз село, яке їм нагадувало:
а) скрутні часи;
б) казкову країну;
в) далеку минувшину.

12. Людей у полі під час жнив було, як:
а) зірок на небі;
б) мурашок;
в) листя на дереві.

13. Село, де жили Бондарі, мало назву:
а) Семигори;
б) Дяківка;
в) Липовий Кут.

14. Дід Маркіян, вперше побачивши хлопців на полі у Бондарів, продекламував поезію Т. Шевченка:
а) «Заповіт»;
б) «Мені тринадцятий минало»;
в) «Якби ви вчились так, як треба».

15. Скільки було нав’язано жита молоддю на полі у Марини Петрінкової?
а) Чотири копи й вісім снопів;
б) вісім снопів;
в) чотири копи.

16. «Та така вже люба та мила дитина: і привітна, і слухняна, і роботяща, де воно й зародилось таке,— краще, ніж яке рідне»,— так схарактеризували бездітні старий і стара:
а) Валю Ліщину;
б) Настю Бондар;
в) Костя Ясінського.

17. Для участі у виставі Насті необхідно було купити на ярмарку:
а) червону хустку;
б) олив’яний перстень;
в) різнокольорову спідницю.

18. Про яких видатних осіб знає дід Маркіян?
а) Ч. Дарвіна і К. Маркса;
б) П. Куліша і Ф. Енгельса;
в) М. Лисенка і Лесю Українку.

19. Ревнощі Віті до Насті з Костею «їли його», як:
а) черв’як соковите яблуко;
б) іржа;
в) голодні собаки м’ясо.

20. Про яку істоту Вітя зазначив таке: «Яке маленьке, а дивись, яке розумне й трудяще!»:
а) комаху;
б) бджолу;
в) гусінь.

21. На відміну від інших мешканців села дід Маркіян мав:
а) сад кращих груш та яблук;
б) пасіку;
в) ставок з різною рибою.

22. За те, що Валя програв спір діду Маркіяну, він вимушений був:
а) виконати будь-яку пісню;
б) станцювати гопака;
в) влізти на дерево і прокувати зозулею.

23. В якому журналі Валя запропонував прочитати діду Маркіяну про радіо:
а) «Дніпро»;
б) «Знання»;
в) «Мудра наука».

24. Город Бондарихи можна було порівняти з:
а) квітником;
б) казковим полем;
в) скарбницею.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Що, на ваш погляд, символізує олив’яний перстень? Власну відповідь вмотивуйте, посилаючись на зміст твору.
2. Порівняйте, як у творах С. Васильченка «Олив’яний перстень» і В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» зображено організацію і проведення театральної вистави. Свої спостереження узагальніть.
3. Валя, Вітя, Кость мешкали у:
а) Полтаві;
б) Києві;
в) Миргороді.

Картка № 2
1. Вмотивуйте, чи можна вважати Валю, Костя, Вітю справжніми друзями. Яким, на вашу думку, повинен бути друг? Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору, власний життєвий досвід.
2. Обґрунтуйте, чому старі люди радили Марині Петрінковій, коли та розшукувала дитину: «Слухай, молодице, вухом до землі, воно так не сидітиме, десь плаче».
3. Де ночували друзі під час мандрівки до села?
а) В школі;
б) у дядька на горищі;
в) біля криниці.

Картка № 3
1. Прокоментуйте уривок з твору, який стосується олив’яного персня: «Тільки що ж то та сяє і гріє на руці в Костя? Що то не тьмариться серед кам’яних мурів і золочених київських верхів?» Свої думки обґрунтуйте.
2. Що, на вашу думку, об’єднувало різних за характером, соціальним становищем героїв твору? Відповідаючи, посилайтеся на факти з повісті.
3. Діда Маркіяна на селі називали:
а) розумним дурнем;
б) кутянським студентом;
в) великим вченим.

VІ. Підсумок уроку. Питання до класу
• Що вам сподобалося в оповіданні С. Васильченка «Олив’яний перстень»?
• Як би ви провели канікули, перебуваючи на селі?
• Чому вчить ця повість?

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання
Підготуватися до уроку літератури рідного краю (знати ідейно-художній зміст твору К. Перелісної «Три правди»).

 

Урок № 8 ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. К. ПЕРЕЛІСНА «ТРИ ПРАВДИ», 7 клас, українська література

Мета:продовжити знайомити школярів з життєвим і творчим шляхом письменників рідного краю, серед яких — Катерина Перелісна; проаналізувати її твір «Три правди», досліджуючи його проблематику, ідейний зміст; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, вміння логічно мислити, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостережливість; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості Катерини Перелісної, митців рідної Харківщини, почуття любові до художньої літератури; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет Катерини Перелісної, бібліотечка творів письменників Харківщини; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

 

ХІД УРОКУ № 8 ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. К. ПЕРЕЛІСНА «ТРИ ПРАВДИ», 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
• Назвіть відомих письменників Харківщини. Чим вони вам запам’яталися?
• Для чого ми повинні знати митців рідного краю?
• Що вам відомо про казку як художній жанр? Чому вони навчають читача?
• Назвіть особливості народної казки. Чим народна казка відрізняється від літературної?
• Про що писали і пишуть майстри слова Харківщини?
• Завдання: доберіть до слова «правда» синоніми й антоніми.

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

IV. Основний зміст уроку

Життя прожити — не поле перейти.
Народна мудрість

Лиш боротись — значить жить.
І. Франко

Так уже повелося в отім краю — хто дотримувався звичаю —
був чесною людиною, вартою всілякої пошани.
Ф. Кобальчинський

 

1. Життя і творчість Катерини Перелісної. Матеріал для вчителя

КАТЕРИНА ПЕРЕЛІСНА (справжнє ім’я — Глянько-Попова)
«19.11.1902, Харків — …1980, Трентон» — цей напис для надмогильної плити заготувала пані Катерина, коли тяжка недуга прикувала її до ліжка. Хвора, самітна, доживає вона віку в старечому будинку поміж чужих людей, бо нікого з родичів уже не має Катерини Перелісної.

Але коли діти читають чи слухають численні казки, вірші, оповідання, які з великою любов’ю саме для них писала добра, ласкава бабуся Катерина, вона знову має велику й любу родину вдячних дітей та онуків — нас усіх.

У справжній українській родині на околиці Харкова, в родині робітника Федора Глинька 1902 року народилася дівчинка, і назвали її Катериною. Тато не лише робітникував, а був актором-аматором, адміністратором театру Гната Хоткевича, допомагав видавати українські книжки, відновлювати товариство «Просвіта», засновувати українську гімназію.

Мама гляділа чотирьох дітей, допомагала чоловікові, шила костюми для театру. А ще мала такий чарівний голос, що коли співала, то все перетворювалося на пісню… Коли бабуся Домна розповідала онукам казки, то їхня невеличка оселя робилася казковим світом, у якому жили Котигорошко, Кривенька качечка. Правда перемагала Кривду, а Зло відступало в безвість перед Добром. Тоді малій Катрусі страшенно хотілося бути справжньою актрисою, такою, як оті, що в театрі Гната Хоткевича! Та батько нізащо не хотів брати до театру неписьменну актрису, і Катруся засіла за «Кобзар», щоб якнайшвидше навчитися читати. Адже їй тоді виповнилося аж 6 років.

Незабаром безмежний світ став украй маленьким, бо страшне горе відвідало їхню родину. Коли вже Катруся почала ходити до школи, інші діти Глиньків підхопили скарлатину, і з чотирьох дітей вижила тільки Катруся…

Після школи дівчина вчилася в російській гімназії, а потім перейшла до української гімназії імені Бориса Грінченка. Далі Катерина багато вчиться і нарешті закінчує інститут народної освіти (тепер Харківський університет).

Катерина багато працює, і ось перші радощі: її друкують часописи, а пригодницький роман для дітей «Від Калькутти до Шанхая» прийнято до друку «як твір українського Жуль Верна» (це були 30-ті роки). У цей час понад 60 письменників писали твори для дітей. Згодом же їх один по одному похапали страшні змії у вигляді в’язниць і таборів смерті.
Творчість Катерини Перелісної була визначена антинародною, ворожою. Не дали пані Катерині писати, нищать її скарб — казки для дітей. В’язниця поглинула її тата, чоловіка. Дивом вони вибралися звідти. І Катерина з татом і чоловіком покидають Україну…

Їхнім притулком стає спершу Німеччина, потім — Америка. Її читачами стали діти емігрантів усього вільного світу. Мала такі псевдоніми: М. Донченко, М. Дичка, Л. Кіс, Клим Пищик та інші. Про все це ми довідалися зі спогадів Галини Кирпи.

2. Опрацювання твору Катерини Перелісної «Три правди»

2.1. Виразне читання твору, переказування окремих цікавих для учнів епізодів.

2.2. Тема: зображення подорожі-пошуку братів-княженків трьох правд.

2.3. Ідея: возвеличення всеперемагаючої сили добра, справедливості, прагнення пожертвувати власним життям заради інших (брати); засудження підступництва, зради, всього потворного, дріб’язкового, лихого (потвора, гірський цар, татарський хан).

2.4. Основна думка: тільки той може бути справжнім керівником своєї країни, хто її любить, шанує і поважає народ, здатен віддати за нього навіть свою кров, своє життя.

2.5. Композиція.
Експозиція:«…жив князь у війнах та в походах, а вдома в праці та в клопотах»; безпечне життя синів князя.
Зав’язка:брати-княженки вирушають у подорож по світу на пошуки трьох правд.
Розвиток події:долання перешкод братів у сутичці з потворою, гірським царем, татарським ханом.
Кульмінація:брати довели свою вірність, непідкупність, щирість батьку, народу, країні.
Розв’язка:«Стали брати після цього разом з батьком князювати щасливо та мудро».

2.6. Жанр: казка соціально-патріотичного спрямування.

2.7. Сюжет твору.
У князя було двоє синів, які, будучи вже дорослими, безпечно проводили час. Не подобалося це батькові, і вирішив він висунути їм таку умову: відгадати три правди (дати відповіді на три запитання).
Щоб віднайти розгадки, брати вимушені були вирушити у подорож. Їм необхідно було надати батькові відповідь на такі три запитання:
• Чия хата найкраща?
• Кому не можна казати правди?
• Хто господар князівської крові?

Мандруючи, брати долають всілякі перешкоди, зустрічаючись з потворою, гірським царем, татарським ханом. Жертвуючи своїм життям, вони скрізь допомагають бідним, нещасним, полоненим… В цей час вони гартуються, робляться мужніми, відповідальними, добрими, чуйними, чого не було у них раніше, а також знаходять відповіді на запитання батька.
Отже, вони такі:
• «Своя хата найкраща».
• «Хоч які муки терпи, ворогові правди не кажи».
• «За народ свій всю кров віддай, бо він господар твоєї крові».
Повернувшись додому, сини щасливо зажили зі своїм батьком.

2.8. Особливості казки.
• число «3» (три правди, три ворога);
• композиція (вступ, основна частина, висновок);
• фантастичні події (чари злої потвори; чаклунство старої бабусі; горох, окроплений кров’ю братів, робиться коралами);
• герої казкові (князь, його сини, стара бабуся, потвора, гірський цар, татарський хан).

2.9. Проблематика твору.
• Відповідальність за долю інших.
• Батьки і діти.
• Добро і Зло.
• Красиве і потворне.
• Людина і суспільство.
• Вірність і зрада.

2.10. Обговорення змісту казки за питаннями:
• Про які часи йдеться в казці? («Було це дуже-дуже давно, ще за тих часів, коли на нашу Україну злі татари нападали, міста й села грабували, а людей нещасних у полон забирали, на тяжкі муки, у злую неволю»)
• Яким у творі зображений князь? («…Розумний та хоробрий… мав двох синів… любив своїх дітей, ще більше любив свої країну, свій народ. Ночей недосипляв… та все про добро своїх людей дбав»)
• Чому князь був незадоволений своїми синами? («Виросли вони у батьковому палаці, в розкошах та спокою, лиха не знали, то й ні про що не думали, не гадали, лише себе розважали. Любили по лісах та степах за диким звіром полювати, гарно вдягатися, смачно попоїсти та солодко поспати. Любили частенько до сусідніх князів їздити в гостину, подарунки їм дорогі возити. Навчались княженки чужими мовами говорити так добре, що й самі з того пишались, а свою рідну мову занедбали»)
• Чим пояснити рішення батька запропонувати синам вирушити у подорож? Які завдання він їм надав? («Чия хата найкраща? Кому правди не можна казати? Хто господар моєї крові?»)
• Чому сини не змогли надати жодної правильної відповіді на запитання батька що вважалися їм чудними?
• Як княженки під час подорожі сприймали оточуючий їх світ, людей?
• Дослідіть, як різноманітні випробування під час подорожі вплинули на характер, поведінку синів?
• Чому княженки позаздрили ведмедю?
• Опишіть зустріч братів з потворою.
• Яким чином княженки подолали злого чарівника? Як вони поставилися до людей, які перебували у полоні потвори?
• Яке враження справила на братів стара бабуся? Чи можна її протиставити іншим фантастичним героям твору?
• Чому брати не піддалися умовлянням гірського царя? Що для них було свята святих?
• Як поводили себе брати, перебуваючи в полоні у татарського хана? В чому виявилась підступність хана?
• Чим схожі між собою потвора, гірський цар, татарський хан?
• Чому брати не побоялися пожертвувати своїм життям заради інших?
• Про що свідчить щасливе закінчення казки? Чому вона вчить?
• Чи можна пов’язати цю казку з реаліями нашого часу? Яким чином?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

1. Події у казці відбувалися у часи, коли:
а) на Україну татари нападали;
б) створювалася Земля;
в) ще люди писали на бересті й пергаменті.

2. Народ поважав свого князя за те, що він:
а) мав багато грошей;
б) дбав про них;
в) був знатного роду.

3. Могутність князя була в його:
а) війську;
б) чаклунстві;
в) вмінні налагоджувати контакти з іншими державами.

4. Чого не полюбляли робити сини князя:
а) по лісах та степах за диким звіром полювати;
б) їздити до сусідніх держав;
в) обробляти городину і доглядати худобу.

5. Князь хвилювався за своїх синів, бо вони:
а) не вчилися грамоті;
б) не поважали свій народ;
в) повсякчас сварилися між собою.

6. Владу князівську отримає той син, який буде:
а) сильнішим;
б) мудрішим;
в) багатшим.

7. Сини-княженки вимушені «з палацу геть піти», щоб:
а) заробити грошей;
б) отримати вищу освіту;
в) дізнатись у людей про три правди.

8. На яке перше питання князь запропонував синам відповісти?
а) «Скільки зірок на небі»?
б) «Чому орел літає»?
в) «Чия хата найкраща»?

9. Чому сини не могли відповісти на питання батька перед тим, як вирушити у подорож?
а) Не досить бачили світу;
б) вважали ці питання дурницями;
в) через їх складність.

10. Чого навчав князь своїх синів?
а) Казати лише правду;
б) не гаяти даремно часу;
в) писати поетичні твори.

11. Питання батька: «Хто господар моєї крові?» видалося синам:
а) найскладнішим;
б) чудним;
в) недоречним.

12. Який художній засіб використала К. Перелісна в уривку твору: «…то хоч сонечко крізь гілля заглядало, серце, звеселяло, а як надійшла ніч…»?
а) Епітет;
б) інверсію;
в) метафору.

13. Яке лихо скоїлося із синами на початку подорожі?
а) Потрапили у бурю;
б) захворіли;
в) опинилися без грошей.

14. Під час зливи княженки позаздрили:
а) батькові;
б) ведмедю;
в) селянину.

15. Якою була відповідь на першу відгадку?
а) «Немає в світі хати кращої за свою»;
б) «Золота та людина, яка працьовита»;
в) «Не силою роби, а розумом».

16. Щоб дізнатися другої правди брати повинні були розповісти гірському царю про:
а) причину їх подорожі по світу;
б) кількість війська у їх батька;
в) таємницю, яку їм повідала бабуся.

17. Чим частував гірський цар княженків?
а) медом-вином;
б) пивом;
в) хлібом-сіллю.

18. «Будь мужній, хоч які муки терпи, та ворогові правди не кажи!»,— з такими словами звернувся старший брат до меншого, коли слуги гірського царя їх:
а) намагалися втопити;
б) били ціпками;
в) мучили, катували.

19. Потрапивши до татарського хана, брати вимагали від нього, щоб той:
а) визволив бранців з полону;
б) дозволив їм переночувати;
в) позбавив батька необхідності сплачувати йому податки.

20. На думку братів, їх кров належить:
а) їм самим;
б) всьому народові;
в) вельмишановному хану.

21. К. Перелісна назвала свою казку:
а) фантастичною;
б) старою;
в) легендарною.

22. За ласку та науку княженки були вдячні:
а) бранцям;
б) старенькій бабусі;
в) доброму чарівникові.

23. Що пропонував братам гірський цар за зраду?
а) Жити в добрі та славі;
б) одружити їх на царських дочках-красунях;
в) подарувати корабель.

24. Де були княженки, коли їх пов’язали татари?
а) Неподалік від лісу;
б) в густій траві край синього моря;
в) у хаті старої бабусі.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Вмотивуйте, чому брати-княженки вимушені були подорожувати і долати труднощі на своєму шляху.
2. Поясніть, як зрозуміти, що кров братів належить всьому народові. Свої міркування обґрунтуйте.
3. За жанровою спрямованістю твір К. Перелісної «Три правди» є:
а) оповіданням;
б) повчальною історією;
в) казкою.

Картка № 2
1. Які,на вашу думку, риси характеру притаманні братам-княженкам? Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору та власні спостереження.
2. Дослідіть, як протягом твору змінилися поведінка, погляди, світобачення братів? Про що це свідчить? Власні думки обґрунтуйте.
3. Кому з героїв твору належать слова: «Ось тепер ви й третю правду знаєте: за народ свій всю кров віддай, бо він господар твоєї крові»?
а) Старенькій бабусі;
б) татарському хану;
в) потворі.

Картка № 3
1. Чому, на ваш погляд, княженки не зрадили свого батька, хоча і мали багато чого за це отримати? Як би ви повели себе у цій ситуації? Відповідь вмотивуйте.
2. Здійсніть прогноз щодо майбутнього князювання братів. Свої погляди аргументуйте.
3. Ховаючись від зливи, під час подорожі брати-княженки потрапили до:
а) палацу потвори;
б) занедбаної хатинки;
в) старого храму.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання
Скласти власні три правди до змісту казки К. Перелісної «Три правди», підготуватися до тематичної контрольної роботи.