Загрузка. Пожалуйста, подождите...

Урок № 9 Тематична контрольна работа № 1 «Вступ. Із пісенних скарбів», 7 клас, українська література

Мета:за допомогою запропонованих завдань виявити в учнів рівень знань, умінь та навичок з вивченої теми, закріпити їх; розвивати увагу, пам’ять, спритність, рішучість, кмітливість, уміння акумулювати отримані знання і застосовувати їх під час виконання завдань; виховувати наполегливість, старанність, силу волі, інтерес до наслідків власної праці, пунктуальність.

Тип уроку:контроль, корекція знань та вмінь.

Обладнання:тестові завдання і питання для контролю за темою.

 

 

Хід уроку № 9 Тематична контрольна работа № 1 «Вступ. Із пісенних скарбів», 7 клас, українська література

І. Організаційний момент

 

ІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності учнів

 

ІІІ. Пояснення учителя до виконання тематичної контрольної роботи

 

IV. Хід контрольної роботи

 

І варіант

 

Початковий рівень

1. Починаючи з якого століття слов’яни використовують папір для написання книг?

а) ХІІ ст.;
б) Х ст.;
в) ХІV ст.

2. «Ой на горі та женці жнуть» належить до пісень:

а) козацьких;
б) чумацьких;
в) жниварських.

3. Який птах викрав миленького від молодиці («Жартівливі коломийки»)?

а) Грак;
б) ворон;
в) орел.

Середній рівень

4. Чим хворіє Андрій, герой жартівливих коломийок?

5. Назвіть відомі вам козацькі пісні.

6. Чому художня література — найвищий рід мистецтва?

Достатній рівень

Дайте відповідь на одне з питань.

7. Вмотивуйте, чому І. Франко вважає, що книга — морська глибина.

8. Доведіть, що народна пісня має не тільки пізнавальне, а й виховне значення.

9. Які вади людського характеру висміюються у жартівливих коломийках? Наведіть 2–3 приклади.

Високий рівень.

Напишіть твір-мініатюру на одну з поданих тем:

10. «В піснях оживає історія мого народу».

11. «Книга — узда для тіла і душі».

12. «Простота і мудрість коломийок».

ІІ варіант

Початковий рівень

1. Яке з прислів’їв про книгу має інший смисл:

а) З книгою жити — з добром дружити.
б) У домі без книги, як без вікон, темно.
в) Знання — це сонце, книга — вікно.

2. Героя якої пісні мати спочатку проганяла з дому, а потім кликала повернутися?

а) «Ой у степу криниченька»;
б) «Гомін, гомін по діброві»;
в) «Ой на горі та женці жнуть».

3. Визначте останній рядок циклу коломийок «Дозвілля молоді».

а) «Щось я така охочая в неділю до танців»;
б) «Кожен так собі співає, як йому на душі»;
в) «Бо вже мене, молодого, болить попід груди».

Середній рівень

4. Яким чином впливає коломийка на її виконавців («Дозвілля молоді»)?

5. Про яких славних гетьманів України згадується у пісні «Ой на горі та женці жнуть»?

6. Назвіть функції літератури.

Додатковий рівень

Дайте відповідь на одне з питань.

7. Прокоментуйте висловлювання Д. Павличка про те, що життя без книги — хата без вікон.

8. Чому, на ваш погляд, народні пісні й зараз залишаються животворним джерелом літератури?

9. Порівняйте коломийку з народною піснею.

Високий рівень

Напишіть твір-мініатюру на одну з поданих тем:

10. «Пісня — скарбниця нашої мудрості, нашої історії».

11. «Велика користь буває від учення книжною».

12. «Актуальність коломийок серед українців.

ІІІ варіант

Початковий рівень

1. Художня література відображує життя людини:

а) у найбільш загальному виді;
б) у динамічному розвитку;
в) за допомогою ліній і фарб.

2. В якій пісні розповідається про загибель козака на Московщині?

а) «Стоїть явір над водою»;
б) «Ой у степу криниченька»;
в) «Гомін, гомін по діброві».

3. Через що «чотири легіники», обертаючи сіно, повтікали («Жартівливі коломийки»)? Бо:

а) захотілося спати;
б) вирішили піти скупатися у ставу;
в) зашелестіла миша.

Середній рівень

4. Якої шкоди завдав городині герой жартівливих коломийок?

5. Які жанри соціально-побутових пісень вам відомі? Назвіть їх.

6. Коли з’явилися перші друковані книги на Україні?

Достатній рівень

Дайте відповідь на одне з питань.

7. Обґрунтуйте побутування народної думки: «Хто багато читає, той багато і знає».

8. Висловіть власну точку зору стосовно історичного виникнення коломийок як пісенного жанру.

9. Вмотивуйте, чому говорять, що пісня — це душа народу.

Високий рівень

Напишіть твір-мініатюру на одну з поданих тем.

10. «Народ — творець української пісні».

11. «Книга — джерело мудрості».

12. «Коломийка — невід’ємний супутник буднів і свят українського народу».

IV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання
Підготувати міні-доповідь про біографію

 

Урок № 10 ІВАН ФРАНКО. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО МИТЦЯ. «ЗАХАР БЕРКУТ». ІСТОРИЧНА ОСНОВА ТВОРУ, 7 клас, українська література

Мета:поглибити набуті раніше знання учнів про І. Франка—класика, людину надзвичайної працьовитості та енциклопедичних знань, розпочати роботу над ідейним змістом твору «Захар Беркут»; розкрити його історичну основу; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, вміння виразно читати, логічно мислити, співставляти, робити висновки; активізувати словник школярів; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги, пошани до творчості Каменяра; любов до рідного краю, народу; прищеплювати інтерес до історичного минулого України, наслідків власної праці.

Обладнання:портрет І. Франка, бібліотечка його творів, альбом «Життя і творчість в портретах, ілюстраціях, документах», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), підручник.

Тип уроку:засвоєння нових знань.

 

ХІД УРОКУ № 10 ІВАН ФРАНКО. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО МИТЦЯ. «ЗАХАР БЕРКУТ». ІСТОРИЧНА ОСНОВА ТВОРУ, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
• Що вам відомо про життя І. Франка, зокрема про його дитячі роки?
• Які твори видатного митця ви читали? Чим вони запам’яталися вам?
• Чому, на ваш погляд, І. Франка називають Каменярем? (На Личаківському кладовищі у Львові, де похований І. Франко, є надмогильний пам’ятник письменнику скульптора С. Литвиненка. Скульптор зобразив каменяра, який молотом розбиває гранітну скелю. Він символізує боротьбу за людське щастя і волю та є уособленням самого І. Франка, якого народ прозвав Каменярем)
• Чим захоплювався малий Іван Франко?
• Як ушановують пам’ять Івана Яковича люди сьогодні?

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові. Вихований у твердій школі, я відмалку засвоїв собі дві заповіді. Перша — то було власне почуття того обов’язку, а друга — то потреба ненастанної праці.
І. Франко

 

Каменяр, чарівник слова.
Тарас Франко, син письменника

 

…Щира, ніколи не удавана скромність цього надзвичайного і найбільшого таланту серед нас усіх.
І. Труш про І. Франка

 

1. Відомості про І. Франка. Матеріал для вчителя

 

ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО (1856–1916)
27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині у сім’ї відомого на всю округу коваля народився рудоволосий, ясноокий хлопчик. Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього виникало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих. А ті не завжди могли задовольнити допитливість хлопчика і здебільшого відповідали: «Виростеш — про все дізнаєшся сам». Родина Франків жила, як на ті часи, в достатках. Ріс хлопчик роботящим, товариським. Він залюбки допомагав батькам по господарству, любив і розумів підгірську природу.

Мати Івася, ласкава й співуча, надзвичайно любила українську пісню. Так з голосу матері хлопчик запам’ятав багато народних пісень.

Великою мрією неписьменних батьків було дати освіту своїй дитині. У шість років віддають Івася до школи у сусіднє село, звідки була родом мати, оскільки тамтешня школа вважалася кращою, ніж у Нагуєвичах. Потім І. Франко переходить до так званої нормальної школи при монастирі в Дрогобичі, а згодом — до Дрогобицької гімназії.

Вчився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним, мав надзвичайну пам’ять. З допомогою дядька по матері, як пише І. Франко в автобіографічному листі, за десять днів він навчився читати українською мовою. «…Шевченка… я вивчив майже всього напам’ять (а пам’ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!)»,— згадує письменник роки навчання. А до того був ще й дуже працьовитий.
Івась рано залишився сиротою. Коли йому було дев’ять років, помер батько. У сім’ю прийшов вітчим, бідний наймит із сусіднього села. Працьовитий, добрий чоловік, він доклав усіх зусиль, щоб хлопець здобув освіту. У шістнадцять років І. Франко втратив матір, вітчим одружився вдруге.

Зі спогадів його сучасників постає середній на зріст худорлявий юнак з рудуватою кучерявою чуприною, високим чолом, ясними очима, з рішучим виразом обличчя, з привабливою, захоплюючою манерою вести розмову. Серед ровесників відрізнявся ще й тим, що все вмів робити, надзвичайно швидко писав, читав, швидко орієнтувався в різних ситуаціях.
У липні 1877 року Іван Якович був заарештований. «У в’язниці,— згадує письменник,— не знаю чому — ставились до мене з особливою суворістю. Запхано мене до найгіршої камери, до злодіїв, убійників та інших звичайних злочинців… Протягом дев’яти місяців, проведених у тюрмі, сидів я переважно у великій камері, де перебувало вісімна-дцять — двадцять вісім злочинців, де зимою ніколи вікно не зачинялось і де я, слабий на груди, з бідою добивався привілею спати під вікном…прокидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові».

Іван Якович Франко був високоосвіченою людиною. Здобувши університетську освіту, письменник їде до Відня, де одержує ступінь доктора філософії. Він мріє про посаду викладача Львівського університету, але реакційні кола Галичини зробили все, щоб не допустити «політично ненадійного» Франка до університетської кафедри.

У галузі дитячої літератури письменник активно працює, починаючи з 1890 року. Він опублікував збірку казок «Коли ще звіри говорили», написав низку оповідань. Найбільш «особистим» є оповідання «У кузні», де змальовані картини раннього дитинства майбутнього письменника, а найулюбленіший герой — хлопчик Мирон. З ними діти зустрічаються в багатьох оповіданнях («Малий Мирон», «Олівець», «Під оберегом»).

І. Франко любив одяг строгого кольору, нешнуровані черевики. Майже завжди носив вишивану сорочку.
Був письменник завзятим рибалкою. Друга його пристрасть — грибництво, яке часто поєднував з пішими мандрівками. Мріяв купити велосипеда, але так і не купив, бо жив скромно, невибагливо, навіть убого. Він навіть не спромігся придбати на смерть нової сорочки, тому ховали його в чужій.
Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

2. І. Франко. «Захар Беркут»

2.1. Історична основа твору.

2.1.1. Редакція журналу «Зоря» в 1882 році оголосила великий конкурс на кращий історичний твір. І. Франко вирішив узяти участь, а в 1883 р. повість «Захар Беркут» була вже опублікована у журналі.
Повість була написана 1882 року після другого арешту І. Франка — ув’язнення в коломийській тюрмі. Протягом шести тижнів у рідному селі Нагуєвичах Іван Якович вечорами при світлі каганця (у нього не було навіть настільної лампи) писав твір.

2.1.2.Факти з історії у творі.
• У 40-х роках ХІІІ ст. монголо-татарські орди, очолювані внуком Чінгісхана Батиєм, захопивши Київ, прямували через Карпати в Угорщину. Батий вогнем і мечем плюндрував землю Галицької Русі. Горіли села і міста, залиті людською кров’ю. Але руський народ мужньо боронив рідну землю, знищити саму Русь завойовники не змогли.
• З Галицько-Волинського літопису І. Франко взяв скупі відомості про вторгнення монголо-татарських полчищ у Русь, їхній перехід через Карпати. Там, де бракувало історичних даних, письменник вдавався до легендарного матеріалу, поєднавши його з життєвими реаліями далекого минулого, внаслідок чого народився мистецький твір високого ґатунку.
• В перекладі, записаному від Михайла Гасинця із Закарпаття, розповідається про один із епізодів боротьби: «Русини підрубали дерева, наклали купи каміння і воду перегородили. Коли татари ішли в той глибокий звор, тоди люди ті підрубали дерева, каміння і воду пустили за одним свистом. То всього почало гучати, стріляти і вибило много татар…»

2.1.3. І. Франко, очевидно, недаремно обрав для свого твору Тухольщину. Прекрасні карпатські краєвиди, чарівна природа, народ, славний своєю героїчною історією, захопили митця.
Село Тухля, про яке пише І. Франко, існує насправді. Воно розташоване в мальовничій, порослій лісами місцевості недалеко від м. Стрия на Львівщині. Збереглися народні перекази про походження назви села. В одному з переказів його назва пов’язується із загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов поганий (тухлий) запах. Але події, описані в повісті, відбулися не там, де тепер розташоване село, а, як стверджує сам автор, «…у стін могутнього Зелеменя» (гора на північному сході від сучасної Тухлі, висота — 1177 м).

2.1.4.Дійові особи твору.
Монгольська навала, бегадири Пета, Бурунда були насправді.
Тугар Вовк, Захар Беркут, Мирослава, Максим — створені письменником художні образи.

2.2. Тема твору: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.

2.3. Ідея твору: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.

2.4. Основна думка: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.

2.5. Жанр: історична повість.
(Теорія літератури.
Історична повість— епічний твір середнього розміру, в якому зображені як історичні події, особи, так і створені письменником художні образи протягом тривалого або важливого за подіями часу…) В повісті є багато архаїзмів і діалектизмів, які надають творові історичного колориту.

2.6. Проблематика твору:
• захист рідної землі;
• моральний вибір;
• єдність, згуртованість народу — запорука перемоги;
• людина і природа;
• кохання, вірність, самопожертва;
• взаємовідносини батьків і дітей.

2.7. Словник до твору. Тлумачення слів.
Бегетіти — тривожно ревіти.
Бовдури — густі клуби диму.
Боєва хоругов — бойовий прапор.
Вивіз — дорога, що веде на гору між високими стрімкими скелями.
Голосити — повідомити.
Дідицтво — володіння, маєток.
Дорічне — щорічне.
Засіка — штучна перешкода з повалених дров.
Збурення — зруйнування.
Зелемень — назва гори.
Золота Орда — отримала назву завдяки прикрашеній золотом юрті хана в столиці держави.
Кармазиновий — малинового кольору.
Котловина — котловина.
Копний майдан — майдан для громадянських зібрань.
Ломи — повалені вітром дерева.
Лучник — стрілець з лука.
Шилевий знак — стовп, що показує милі.
Обалити — повалити.
Опір — назва річки.
Орда — у тюркомовних народів — військо; місцезнаходження ставки хана; столиця; згодом — назва всього державного утворення.
Перхати — пурхати.
Прецінь — одначе, все ж таки.
Пристати — погодитися.
Ратище — спис.
Скиміти — щеміти, боліти.
Смерди — селяни.
«Сторож» — назва великого кам’яного стовпа, що, немов вартовий, стояв у вузькому проході в тухольську долину; тухольці вважали його священним.
Стрій — одяг.
Тама — грабля, загата.
Трафити — потрапити.
Трембіта — музичний духовий інструмент.
Туратися — звернути увагу, чіпати.
Ховзький — слизький.
Чепіргатий — зубчатий.
Чінгісхан (1155–1227) — монгольський полководець-завойовник; відзначався своєю жорстокістю.
«Ярлики» — грамоти на князювання.

2.8. Робота над І розділом твору.

2.8.1. Виразне читання розділу, переказ цікавих епізодів.

2.8.2.Тема:відтворення краси природи Тухольщини; зображення полювання бояр на ведмедів, під час якого Максим зберіг життя Мирославі.

2.8.3.Ідея:уславлення краси природи Карпат; мужності, винахідливості, кмітливості, спритності (Мирослава, Максим); засудження жаги до збагачення, користі (Тугар Вовк, бояри).

2.8.4.Основна думка:винахідливість, порядність, чемність — риси, які переважають над жадністю, підступністю, хитрістю у скрутній ситуації.

2.8.5.Композиція.
У розділі влучно переплітаються описи краси природи з прагненням людей підкорити її, навіть якщо для цього необхідно було ризикувати життям.
Твір починається вступом, в якому говориться про тяжке життя людей у минулому.
Експозиція:розповідь про злиденне життя мешканців Тухлі; Тугар Вовк — тухольський боярин за наказом князя Данила.
Зав’язка:початок полювання Т. Вовка з боярами на ведмедя.
Розвиток дії:опис подій, що відбулися під час полювання.
Кульмінація: боротьба Мирослави з ведмедицею, в результаті якої вона залишилася живою завдяки Максиму.
Розв’язка:закінчення полювання; подяка Т. Вовка Максиму за його героїчний вчинок.

2.8.6.Сюжет.
Тугар Вовк вирушає з боярами до тухольських лісів на полювання. Його мета — винищити ведмедів, які там жили. У цих полюваннях за наказом Т. Вовка беруть участь і прості люди, як помічники, серед них був мужній, рішучий провідник, молодий гірняк Максим Беркут.
Під час сутички з ведмедем гине один із бояр, після цього підстрелили і хижу тварину.
Мирослава, дочка Т. Вовка, опинилася з ведмедицею сам на сам. Якби не Максим, дівчина б загинула.
По закінченні ловів Т. Вовк подякував Максиму за його героїчний вчинок.
Результати полювання: три ведмедячі шкури, труп нещасного боярина, двоє медведят.

2.8.7. Обговорення змісту І розділу за питаннями:
• Що вам відомо про беркута-птаха? Як прізвище головного героя твору пов’язане з назвою птаха?
• Що мав на увазі І. Франко, говорячи про тухольців таке: «…Нужда зломала їх свобідну, здорову вдачу»?
• Як у вступі до твору письменник поєднує минуле і теперішнє життя українців? («Казкою видається повість про давні часи і давніх людей. Вірити не хотять нинішні люди, що виросли в нужді й притиску, в тисячолітніх нутах і залежностях»)
• Яким чином Т. Вовк з’явився на Тухольщині? («Се новий тухольський боярин справляв великі лови на грубу звірину. Він святкував почин свого нового життя,— бо недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одно пригір’я Зелеменя»)
• Чому Т. Вовк «вибирався на лови, мов на війну»? («…З запахом стріл і рогатин, зі слугами й запасами живності, навіть з досвідним знахарем, що вмів замовляти рани. Не диво також, що Тугар і його гості були в повній рицарській зброї, окрім панцирів, бо ті спиняли би їх у ході поломах та гущавинах»)
• Якою ви уявляєте Мирославу? Хто займався її вихованням? («Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір… Нянька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задоволити її палку натуру, привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках»)
• Для чого були організовані лови?
• Як Максим потрапив на боярські лови? (Т. Вовк просить тухольців дати йому провідника, ті запропанували йому «першого удальця на всю тухольську верховину» — Максима Беркута)
• Чому Мирослава намагалася не виявляти свою жіночу слабкість під час полювання? («А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх пасемців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»)
• Для чого люди молилися перед тим, як вирушити на лови?
• Поясніть, чому медведя у творі названо «царем ловів»?
• Про що свідчить самохарактеристика Т. Вовка: «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!»?
• Яку відповідь дав Максим на попередні слова — самохарактеристику Т. Вовка? («…Дурна звірюка той медвідь, самотою держиться. Якби вони зібрались докупи, то хто знає, чи й стадо вовків дало би їм раду»). Про що вони свідчать?
• Чому, на ваш погляд, І. Франко зазначає, що Максим «сполучав в собі всі прикмети сильного робітника, рицаря і начальника під час полювання»?
• Чи легким було полювання? Які труднощі відчував кожний, беручи в ньому участь?
• Яка неприємність сталася з одним із бояр при полюванні на другого ведмедя?
• Що, на ваш погляд, відчувала Мирослава, перебуваючи з ведмедицею сам на сам? Як би ви повели себе у цій ситуації?
• Чим допоміг Максим Мирославі, коли та опинилася у небезпеці?
• Чому Т. Вовку було важко прилюдно дякувати Максиму за його допомогу Мирославі? («Та все-таки йому, гордому бояринові, що виріс і великої честі дослужився при князівськім дворі, важко було прилюдно віддавати подяку за врятування доньки мужикові»)
• Як Максим сприймав подяку Т. Вовка? («Нехай донька твоя буде здорова, але на вдячність ніяку я не заслужив»)
• Чим закінчилися лови?
• Які ваші враження від першого знайомства з героями твору?

2.9. Робота над ІІ розділом твору.

2.9.1. Виразне читання деяких окремих цікавих епізодів розділу.

2.9.2.Тема:відтворення картини життя тухольців: побут, вірування, звичаї; зображення ненависті Т. Вовка до простого люду.

2.9.3.Ідея:возвеличення синівської любові до свого народу, рідного краю; краси кохання (Максим, Мирослава); засудження підступності, жадності, заздрості, користі (Т. Вовк).

2.9.4.Основна думка:«доля звичайно тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути».

2.9.5.Композиція.
Експозиція:знайомство Т. Вовка з умовами життя тухольців.
Зав’язка:запрошення Т. Вовка тухольською громадою на копу (громадську раду) та ставлення боярина до цього.
Кульмінація:прохання Максима у Т. Вовка дозволу на одруження з Мирославою.
Розв’язка:гнів боярина і щирість Мирослави до Максима.

2.9.6.Сюжет.
Опис стародавнього села Тухлі, діяльності його мешканців.
Незадоволення Т. Вовка, коли його було запрошено до копи.
Боярин знайомиться з умовами життя тухольців, їх віруванням.
Розповідь Максима про цікаву легенду, яка стосувалася Сторожа.
Максим просить у Т. Вовка дозволу на одруження з Мирославою, в результаті чого боярин розгнівався, а його дочка відчула себе щасливою.

2.9.7. Обговорення змісту ІІ розділу повісті за питаннями:
• Яким ви уявляєте село Тухлю?
• Чим займалися тухольці? («Тухольський народ жив головно скотарством… паслися велі отари овець, у котрих спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу, страву й м’ясо. Другим, головним джерелом достатку тухольців були ліси… вони постачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду»)
• Чому мешканці Тухлі пишалися своїм створінням — тухольським проходом?
• Чим Максим виявляє гордість за батька? («Мій батько сам витичував дорогу на протягу п’ятьох миль; кождий місточок, кожда закрутина, кождий вивіз на тім протязі зроблений за його показом»)
• Як Максим охарактеризував свого батька, відповідаючи на питання Т. Вовка: «Твій батько має велику власть над громадою?» («Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто. Але мій батько досвідчений чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої і не жадає її»)
• Через що громада незадоволена Т. Вовком? («Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати, чи ні»)
• Як Т. Вовк сприймав розповіді Максима про життя і прагнення тухольців? («…Ішов понурений та німий, навіть поглянути не хотів на тих смердів, що сміли супротивляться волі його князя»)
• Як боярин зреагував на запрошення до копи? («Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним»)
• Якою була тухольська рада за словами Максима? («…Тухольська гро-мада судить по справедливості, а справедливому судові хіба стид піддатися?»)
• Чому боярин, давно вагаючись, погоджується прийти на копу? («…Прийду завтра на тоту вашу раду, але не на те, що їй піддатися, а лише на те, щоб побачити, що се за рада буде»)
• Як у творі описано помешкання селян? («Хати були порядно обгороджені і гарно удержувані, стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною, але кілька разів до року митого і скобленого річними черепицями; тільки там, де одна долина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном і виглядали дуже гарно серед зелених верб і груш. При вході до кожного дворища стояли дві липи, між якими прив’язані були гарно плетені в усякі узори ворота») Яким чином вони характеризують своїх господарів?
• Для чого на воротах кожного двору тухольців був прибитий хижий птах? («Майже над кожними воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця: то сова, то сорока, то ворона, то яструб, то орел, з широко розпростертими крилами і звислою додолу головою; се були знаки духів — опікунів дому»)
• Що подумав Тугар Вовк, побачивши хату Захара Беркута? («…Ага, то тут сидить той тухольський владика. Ну, рад я пізнати його. Побачити що це за птиця!»)
• Чим Максим не подобався Т. Вовку? («…Одно тільки гнівало його, що той молодий парубок такий сміливий і так поводиться з ним і з його донькою, мов з рівними собі. Але до пори до часу він здержував свій гнів»)
• Дайте визначення легенді як жанру усної народної творчості. (Легенда — народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю) Яку легенду розповів Максим Т. Вовку про Сторожа? Чи правдива вона?
• Чому мешканці села пишалися кам’яною брамою?
• Чому для Максима рідний край — це святиня. Свою думку вмотивуйте.
• Яке враження справила легенда про Сторожа на Мирославу та Т. Вовка? («З дивним чуттям слухала Мирослава тої повісті: вона глибоко щеміла її в серці,— їй так бажалося стати під рукою того доброго і животворного царя велетнів до бою з силою Морани; кров живіше заграла в її молодім серці». «Т. Вовк… не дуже вірив їй, тільки ще раз обернувся, позирнув на кам’яного тухольського Сторожа і з погордою всміхнувся, немов подумав собі: "От дурні смерди, в якій дурниці покладають свою гордість і свою надію!”»)
• Про що попросив Максим у Т. Вовка? Як на це зреагував боярин? Чому? («Віддай за мене доньку свою, котру я люблю дужче свого життя, дужче душі своєї!.. Невже ж між твоїм боярським та моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити? Та й чим же ти так дуже вищий від мене?». «І ти, підлий хамів роде, смієш рівняти себе зо мною? Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю, а я мов би дати її тобі, смердові, до твого тухольського гнізда, де би вона зів’яла, зсохла і пропала в нужді! Ні, ні, йди геть, бідний хлопче, ти не сповна розуму, ти сказав свої слова в нападі божевільства!»)
• Через що Максим не зміг довести свого кохання до Мирослави перед її батьком?
• Як Мирослава сприйняла пропозицію Максима щодо одруження? («А тепер, молодче, йдо домів і не лякайся нічого. Мирослава присягла, що буде твоєю, і Мирослава зуміє додержати присяги»).
• Чи відчув себе хлопець у цю мить щасливим? («Максим довго ще стояв на місці, очарований, щасливий»)
• Чому Максим і його батько, як їх діди і прадіди, тайком молилися заходові сонця?
• Як прийом контрасту допомагає сприйняти різних за соціальним походженням героїв твору — Т. Вовка і Максима?

V. Закріплення опрацьованого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

І розділ твору

1. Події у повісті І. Франка відбуваються:
а) в Карпатах;
б) на Волині;
в) на Херсонщині.

2. Бабуся розповідала онукам про давню давнину. Про:
а) різноманітних міфологічних істот, які жили в лісі;
б) напади монголів-песиголовців;
в) мужнього старця-чаклуна.

3. Діти називали розповідь бабусі:
а) міфом;
б) легендою;
в) байкою.

4. Тугар Вовк — це:
а) сільський староста;
б) боярин;
в) воєвода.

5. Мирослава, перебуваючи разом з батьком і гостями на полюванні, була схожою на:
а) берізку;
б) тополю;
в) калину.

6. Пізнайте героя за його портретом: «Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям»:
а) Тугар Вовк;
б) Максим Беркут;
в) Захар Беркут.

7. Найнебезпечнішим під час лову на лісових тварин було полювання на:
а) оленя-рогача;
б) чорногривого тура;
в) ведмедя.

8. Максим, вперше побачивши Мирославу, назвав її:
а) лісовою красунею;
б) дивною дівчиною;
в) смарагдовим чудом.

9. Максим-мисливець сполучав у собі всі прикмети сильного робітника, рицаря і начальника, таку оцінку йому надавано:
а) Т. Вовком;
б) багатим боярином;
в) Мирославою.

10. За що була вдячна Мирослава Максиму, перебуваючи на полюванні? Він:
а) допоміг їй у боротьбі з ведмедицею;
б) витягнув її з провалля;
в) захистив її від зграї вепрів.

11. Яка риса характеру виявилася у Максима тоді, коли Тугар Вовк при людях подякував йому за допомогу своїй дочці Мирославі?
а) Гордість;
б) скромність;
в) улесливість.

12. І. Франко зазначив, що у Максима серце було, як:
а) щире золото;
б) міцна скеля;
в) яскрава зірка.

ІІ розділ твору

1. У селі Тухлі жило приблизно душ:
а) сімсот;
б) півтори тисячі;
в) двісті п’ятдесят.

2. Мешканці села мали можливість отримати урожай, обробляючи землі долини:
а) Запалої;
б) Зелемені;
в) Підгірної.

3. Основним заняттям тухольців було:
а) полювання;
б) риболовство;
в) скотарство.

4. Що перешкоджало мешканцям Тухлі тримати багато худоби?
а) Гориста скалиста місцевість;
б) вологий клімат;
в) хижі лісові звірі.

5. Чим пишалися тухольці?
а) Вмінням виробляти глиняний посуд;
б) великим водоспадом;
в) гірським проходом.

6. І. Франко називає Максима дитям:
а) полонини;
б) гір;
в) тухольських лісів.

7. Коли народ Тухлі працював на полях, старі діди:
а) курили люльки біля своїх хат;
б) плели сіті на звіра та рибу;
в) випасали овець.

8. Кому з героїв твору належать слова: «…тухольська громада судить по справедливості, а справедливому судові хіба стид піддатися»?
а) Закличникам;
б) Максиму;
в) Т. Вовку.

9. При вході до кожного дворища тухольців стояли:
а) два стовпа;
б) дві липи;
в) лави.

10. Знаками духів-опікунів дому мешканців Тухлі вважалася:
а) гілка, прикрашена різнокольоровими стрічками;
б) прибита над воротами на жерді якась хижа птиця;
в) біла хустка, прив’язана до дверей хати.

11. Для Мирослави «кам’яна бримка», яку зробили тухольці, вважалася:
а) граціозною;
б) страшною;
в) дивовижною.

12. Т. Вовк, побачивши Сторожа біля входу до «кам’яної брами», відчув:
а) радість на душі;
б) холод за плечима;
в) тепло біля серця.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Доведіть, посилаючись на текст твору, що Максим Беркут — мужній, винахідливий хлопець і майстер своєї справи.
2. Як у творі описано мисливську справу? Це розвага чи серйозна справа? Висловіть власну думку щодо цього з відповідною аргументацією.
3. Максим Беркут — це молодий:
а) вівчар;
б) гірняк;
в) лікар.

Картка № 2
1. Дослідіть, як І. Франко ставиться до Максима. Що про це свідчить? Свої думки обґрунтуйте.
2. Чим, на ваш погляд, Максима приваблювала Мирослава? Власні спостереження вмотивуйте.
3. Чим Мирослава боронилася від ведмедиці при першій зустрічі з нею?
а) каменем;
б) ратищем;
в) вогнепальною зброєю.

Картка № 3
1. Що, на вашу думку, свідчить про протиставлення людини і природи в повісті? Наведіть переконливі факти з твору.
2. Вмотивуйте, що мав на увазі Максим, говорячи: «Ми над усе любимо свій кутик». У чому це виявляється? Відповідаючи, наведіть переконливі приклади з твору.
3. Полювання на Тухольщині відбувалося навесні:
а) 1142 р.;
б) 1421 р.;
в) 1241 р.

VI. Підсумок уроку

VIІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VIІІ. Домашнє завдання
Опрацювати ідейно-художній зміст ІІІ, ІV розділів повісті; підготувати малюнок на тему «Краєвиди Тухольщини».

 

Урок № 11 І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ЗМАЛЮВАННЯ ГЕРОЇЧНОЇ БОРОТЬБИ РУСИЧІВ ПРОТИ МОНГОЛО-ТАТАРСЬКИХ НАПАДНИКІВ, 7 клас, українська література

Мета:опрацювати ідейно-художній зміст ІІІ та ІV розділів повісті; дослідити, як у творі зображується героїчна боротьба русичів проти монголо-татарських нападників; розвивати логічне та творче мислення, увагу, спостережливість, вміння узагальнювати і робити ґрунтовні висновки, виразно читати прозовий твір; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття любові до рідного краю, творчості І. Франка, почуття гордості за наших предків, які мужньо обороняли руські землі від зовнішніх ворогів; зацікавлювати учнів нашим історичним минулим.

Обладнання:портрет І. Франка, текст твору «Захар Беркут», учнівські малюнки до повісті, платівка із записом уривку з повісті І. Франка «Захар Беркут», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Тип уроку:засвоєння нових знань.

 

 

ХІД УРОКУ № 11 І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ЗМАЛЮВАННЯ ГЕРОЇЧНОЇ БОРОТЬБИ РУСИЧІВ ПРОТИ МОНГОЛО-ТАТАРСЬКИХ НАПАДНИКІВ, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Розгадування кросворда

По горизонталі:
1. У Відні І. Франко одержав ступінь доктора… (Філософії)
2. Майже завжди Іван Якович носив вишивану… (Сорочку)
3. Улюблене дозвілля письменника. (Рибальство)
4. Назва села, де народився І. Франко. (Нагуєвичі)
5. Професія батька письменника. (Коваль)
6. Ім’я, з яким зверталася мати до малого Франка. (Ясьо)

Літературна вікторина «Що я знаю про життя і творчість І. Франка»
1. Коли народився майбутній письменник? (27 серпня 1856 року).
2. За гороскопом І. Франко… (Діва)
3. Яким ріс малий Іван? (Розумним, допитливим)
4. Що перейняв Іван Якович від матері? (Любов до народної пісні)
5. І. Франко розпочав навчання коли йому виповнилося… (Шість років)
6. Твори якого письменника Іван Якович вивчив майже всі? (Шевченка)
7. Яка подія сталася з І. Франком у липні 1877 року? (Арешт)
8. Твір Івана Яковича, який вважався «особистим» для нього? («У кузні»)
9. Найулюбленішими пристрастями І. Франка були… (Рибалка, грибництво, мандрівка)
10. Герой письменника, який зустрічається у багатьох його творах. (Мирон)
11. У галузі дитячої літератури І. Франко активно працював, починаючи з… (1890 року).
12. В якому місті похований видатний письменник? (Львів)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Хто тебе не мучив? Якби розказать
Про якого-небудь одного магната
Історію-правду, то перелякать
Саме б пекло можна.
Т. Шевченко

Нам пора для України жить…
І. Франко

За рідний край і життя віддай.
Народна мудрість

 

1. Вступне слово вчителя
Приблизно сімсот років тому наші прадіди-хлібороби нікому не сплачували данини, об’єднувалися у громади, мали своє народне самоврядування. А коли на їх вільні землі прийшли загарбники, русичі мужньо захищали рідний край. Повість І. Франка «Захар Беркут», яку ми сьогодні продовжуємо вивчати, розповідає про одну таку громаду, що жила в Тухольській котловині Карпат, про її героїчну боротьбу проти монгольського нашестя.

2. Опрацювання теми уроку за питаннями з відповідним коментарем
• Що таке героїзм? (Героїзм (від грецьк. hērōs) — здійснення видатних за своїм суспільним значенням дій, які відповідають інтересам народних мас і вимагають від людини особистої мужності, стійкості, готовності до самопожертви)
• Які героїчні вчинки вам відомі?
• В чому, на ваш погляд, виявився героїзм тухольців?
• Чи можна вважати Т. Вовка героїчною людиною? Чому?
• Доведіть, що захист рідної землі — це священний обов’язок кожного.
• Що необхідно було мати тухольцям для боротьби з монголами? (Єдність, згуртованість, віра — запорука перемоги)

Визвольні традиції наших предків І. Франко у творі «Захар Беркут» блискуче втілив у художніх образах тухольців, Захара Беркута, Максима, Мирослави. Він змалював картини героїчної боротьби проти монгольської навали. Любов до батьківщини керує всіма вчинками тухольців. Захищаючи свою батьківщину, народ сповнений патріотичного піднесення, здатний на високий подвиг. Мов казковий велетень, перемагає він вдесятеро сильнішого ворога.

Всі тухольці — активні учасники боротьби з монголами. Їм є що боронити: у кожного є невеликий шматок рідної і такої прекрасної землі-матері. Вони працьовиті, спільними зусиллями викували у твердій скелі вигідні стежки, провели в горах дорогу, засівали зерном поля, будували на річці загати, а тепер зупиняють ворога. Як прекрасно описує І. Франко захисників, які добирає порівняння, епітети, метафори! «Любо було глядіти на ті здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло». Проте не може захоплення викликати ворог, що прийшов на цю землю.

З огидою І. Франко описує завойовників: «Виринають перед очима чорні страшні голови з маленькими блискучими очима. Очі ті тривожно несхибно, мов закляті, глядять на тухольців» або: «Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині».

У чому ж сила тухольців? Адже і досвіду в них менше, і озброєні гірше, і за кількістю вони поступаються монголам?..
Читаючи твір І. Франка, кожний захоплюється тухольцями, їх непереможним духом, вірністю, патріотизмом. Проблема патріотизму була, є і завжди буде актуальною. І захист Вітчизни — це священний обов’язок кожного громадянина, адже про це навіть написано у Конституції України.

3. Робота над ІІІ розділом повісті

3.1. Виразне читання розділу, переказ цікавих епізодів.

3.2. Тема: зображення проведення громадської копи тухольців, де відбулася суперечка між Захаром Беркутом і Тугаром Вовком, а також осмислення тухольцями страшної звістки — неминучий напад татар.

3.3. Ідея: возвеличення мудрості, великого розуму, сили волі З. Беркута, який протистояв підступності, хитрості, брехливості, зрадництву Тугара Вовка.

3.4. Основна думка: «…свобідному чоловікові личить не гордість, а супокійна повага та розум»; «…єдинити силу народа в одних руках!»

3.5. Проблематика:
• честь і зрада;
• правда і брехня;
• мужність і боягузтво;
• володар і народ;
• відповідальність і безпечність.

3.6. Композиція.
Події відбуваються неподалік від села Тухля на майдані, де росла липа.
Експозиція:кожне зібрання тухольців, докладне знайомство із Захаром Беркутом, його минулим, родиною.
Зав’язка:прихід Т. Вовка на громадський суд, суперечка між боярином і З. Беркутом з приводу того, хто є господарем Тухольщини.
Кульмінація:смерть Митька Вояка, рішення громади щодо зруйнування будинку Т. Вовка та виселення його з Тухольщини.
Розв’язка: страшна звістка про напад татар на Русь, прохання посланців і громади до З. Беркута очолити оборонців і стати на бій з ворогом.

3.7. Сюжет.
Проведення копної ради, на якій З. Беркут звернувся до громади і розповів їй про лихо, яке охопило Тухольщину, як тільки в ній оселився боярин.
Знайомство з минулим старого Беркута, розповідь про великий авторитет, який має 90-літній старець у тухольців.
На копі відбувався громадський суд над Т. Вовком, який завдавав багато принижень, утисків тухольцям. Саме тут боярин вбиває Митька Вояка, який виявив бажання звинуватити Т. Вовка у зраді. Боярин залишає суд, громада вирішає у триденний термін зруйнувати його помешкання й вимусити покинути Тухлю.
На копу також з’явилися посланці різних підгірських поселень. Вони звернулися до З. Беркута і громади по допомогу. Всіх схвилювала страшна звістка: на Русь рухаються полчища татар, які незабаром з’являться до Тухлі, щоб перейти Карпати. Посланці просять З. Беркута і громаду вступити у бій із завойовниками.
Головна причина успіху завоювання Русі татарами — це феодальна роздробленість Русі, чвари між князями, їх зрада.

3.8. Обговорення змісту розділу за питаннями:
• Що символізувала липа, яка росла за Тухлею? («Тухольці вірили, що тота липа — дар їх споконвічного добродія, царя велетнів, який засадив її власноручно на тухольській долині на знак своєї побіди над Мораною»)
• Опишіть місце копних зборів тухольців. («Довкола липи був широкий, рівний майдан. Рядами стояли на нім до схід сонця гладкі кам’яні брили, призначені на стільці, де сідали старці громадські, батьки родин. Кільки було таких батьків, стільки й кам’яних стільців. Поза ними було вільні місця. Під липою, над самим джерелом, стояв чотиригранний камінь з проверченою всередині дірою; тут на час ради виставлялося копне знамено. А обік зроблене було друге підвищення для бесідника, себто для того, хто в якій-будь справі говорив; він виступав із свого місця і входив на се підвищення, щоб увесь народ міг чути його») Про що воно свідчить?
• Яка і для чого проводилася церемонія Захаром Беркутом перед початком проведення копних зборів? («Потім устав із свого місця найстарший у зборі, Захар Беркут, і повільним, але твердим кроком виступив під липу і, доторкнувшися її рукою, наблизився до пливучої з її коріння нори і, припавши на коліна, помазав собі нею очі й уста. Се була звичайна, стародавня церемонія, що знаменувала очищення уст і прояснення ока, потрібне при таким важкім ділі, як народна рада. Потім він сів на підвищенім місці, звернений лицем до народу, тобто до східної сторони неба»)
• Яким нам зображуює І. Франко Захара Беркута? («Захар Беркут — се був сивий, як голуб, 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями. Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний»)
• Чим полюбляв займатися Захар Беркут? («Сад, пасіка й ліки — се була його робота. Скоро лишень весна завітає в тухольські гори, Захар Беркут уже в своїм саду, копле, чистить, підрізує, щепить і пересаджує. Дивувалися громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не крився з тим знанням, але радо навчав кожного, показував і заохочував. Коли було настане час, між зеленими святами і святом Купала, Захар Беркут іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками»)
• Чому тухольці мали міцне здоров’я? («..Чисті та прості звичаї тодішнього народу, свіже тухольське повітря, просторі та здорові хати і ненастанна, та зовсім не надсильна праця — все те вкупі хоронило людей від частих і заразливих хвороб»)
• Що зумовило Захара Беркута займатися лікарською справою? («…Случалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут»)
• Якої думки був Захар Беркут стосовно життя? («Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим»)
• Чому для З. Беркута «громада — то був його світ, то була ціль його життя»?
• Чим пояснити те, що З. Беркут повернувся до громади після трирічного перебування у скиті зовсім іншою людиною? («…Його любов до громади стала ще гарячішою і сильнішою, його слова плили кришталевою чистою хвилею, були спокійні, розумні і тверді, як сталь, а проти усякої неправди острі, як бритва. …Пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців»)
• Чого прагнув З. Беркут для своєї громади? («…Добре уладнення і розумне ведення та розвивання громадських порядків, громадської спільності та дружності». «…Віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своїй рідній Тухольщині»)
• Якою ви уявляєте громаду Тухлі? Як про неї сказано у творі? («Мов одна душа стояла тухольська громада дружно в праці і вживанні, в радощах і горі. Громада була для себе і суддею, і впорядником у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсіди, бачно берегла своє добро. Бідних не було в громаді, земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсіди отвором для потребуючих»)
• Яке значення мала новозбудована дорога між Угорщиною і Руссю? («Зв’язок з багатими ще тоді угро-руськими громадами оживив усю верховину; почалася жива і обопільно хосенна обміна здобутків в праці; туди йшли кожухи, сир овечий та й цілі отари на заріз, а відтам пшениця, жито та полотна… вона була також проводом для всіляких вістей про життя громад по однім і по другім боці Бескида, була живою ниткою, що в’язала до купи дітей одного народу, розбитих між двома державами»)
• Коли і за яких обставин монголи напали на Русь? («…Досі нечуваного ворога, монголів, що перед десятьма роками, мов страшна громова хмара, появилися були на східних границях Русі, в наддонських степах, і побили зібраних руських князів у страшній і дуже кривавій битві над рікою Калкою»)
• Якою у творі зображена феодальна роздрібленість на Русі? («…Спори за насліддя престолів і підкопування свобідних та самоуправних громадських порядків. Нерозумні! Вони підривали дуба, котрий годував їх своїми желудьми! Коли б були свою власть і свою силу повернули на скріплювання, а не на підкопування тих порядків по громадах і живих зв’язків між громадами, то наша Русь, певно, не була б упала під стрілами та топорами монголів, але була б остоялася проти них, як глибоко вкорінений дуб-велетень остоюється проти осінньої бурі!»)
• Через що виникли непорозуміння між тухольською громадою і Т. Вовком? («…Він почав тепер чинити тухольцям усякі пакості». «За що спираєш дорогу?», «…вівчарі, голосячи сумну вість, що боярські слуги зганяють їх із найкращої громадської полонини», «…боярин відмірює і запальковує для себе величезний кусень найкращого громадського лісу», «…казав убивати тухольську худобу…», «…одного громадського лісничого… велів прив’язати до дерева і сікти терновими різками мало що не на смерть»)
• Про що свідчить опис знамені громади Тухлі? («З одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, а прецінь свобідний в кожнім поєдничім колісці, готовий прийняти всякі зв’язки. Сей ланцюг — то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих, творчих духів. Кожда колісця в тім ланцюзі — то одна громада, нерозривно, у самої природи зв’язана з усіма іншими, а проте свобідна сама собі, немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдовольняє своє потреби. Тільки така суцільність і свобода кожної поодинокої громади робить усю цілісність суцільного і свобідного. Нехай тілько одно колісце трісне, розпадеться само в собі, то й цілий ланцюг розпадеться, одно цілий його зв’язок розірветься. От так і упадок вольних громадських порядків у одній громаді стає раною, котра приносить недугу, а то й заразу для цілого тіла нашої святої Русі»)
• Чому Т. Вовк з’явився на копу у повній рицарській збруї, незважаючи на гарячу весняну днину? Як сприйняла його громада?
• Про що свідчить привітання Т. Вовка громаді? («…Хотів показати громаді свою вищість. При тім він не дивився на громаду, але обертав у руках свій топір і немов любувався блиском його вістря та обуха, показуючи явно, що глибоко погорджує цілою тою радою») З приводу чого велася розмова на копі між боярином і З. Беркутом?
• Якої думки був З. Беркут про князя Данила? («Не вітцем і опікуном ми вважаємо твого князя, але карою божою, засланою на нас за гріхи наші, від якої мусимо відкупуватися щорічними данинами. Чим менше ми про нього знаємо, а він про нас, тим ліпше для нас. І коби вся наша Русь могла позбутися сьогодні його з усіма його ватагами, то, певно, була би ще щаслива і велика!»)
• Про яку небезпеку для Червоної Русі розповів З. Беркут?
• Що мав на увазі З. Беркут, говорячи Т. Вовку про таке: «…до чистого діла треба й чисті руки»?
• Як висловився З. Беркут Т. Вовку про бажання боярина бути господарем тухольської громади? («Батьки наші казали нам: шкірного і непотрібного члена громади, розбійника, конокрада або постороннього, що без волі громади забирав би громадські землі, з родиною такого прогнати з границь громадських, а дім його розвалити і зрівняти з землею»)
• За що дорікає старий Беркут боярину на копі? («…Скажи сам по совісті, чи ліпше ти поступаєш з нами, як розбійник? Адже ж землю нашу забираєш — наше найбільше і єдине добро. Людей наших гониш і вбиваєш на смерть, худобу нашу стріляєш! Чи так роблять чесні громадяни?»)
• Про які свої заслуги проголосив Т. Вовк на копі? («Проти князя київського воював, проти князів волинських, і польських, і мазовецьких… Я воював і проти монголів над Калкою») Як до них поставився З. Беркут?
• За що громада поважає Митька Вояка? («…Своєю одною рукою вмів плести скусні коші і знав багато пісень та оповідань про далекі краї, то громада прийняла його в свої члени, живила його і зодягала за чергою, загально люблячи і поважаючи його за рани, понесені в війні з наїзником, і за його чесний, веселий характер»)
• В чому виявилася жорстокість боярина до Митька Вояка?
• Що вирішила громада на суді стосовно Т. Вовка? («За три дні віднині приїдуть наші люди, щоб розвалити твій дім і загладити навіть слід твого буття у нас»)
• Яку звістку почули тухольці від посланця підгірських громад? («Зруйновані ми… Села наші попалені, худоби грабовані, молодіж вигибла. Широкою рікою розлилися пожежі і знищення по Підгір’ю. Князь не дав нам ніякої оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі»)
• З яким проханням звернулися посланці угро-руських громад до тухольців? («…Спиніть тоту страшну хмару, не допустіть її звалитися в нашу країну! …А скоро раз вони переваляться через гори, то вже там ніяка сила не спинить їх, і всі ми погибнемо марно. …Тілько не опускайте рук, не тратьте надії, ставайте до бою з поганим наїзником!»)
• В чому вбачав З. Беркут причини поразки русичів у боях з монголами? («Сила їх велика, а нещасні порядки на наших долах дозволили їм зайти аж у серце нашого краю, перед поріг нашої хати. Князі й бояри потратили голови або зраджують край свій очевидячки»)
• До чого закликає З. Беркут посланців? («Доки в руках бояр засіки і проходи, доти ви й дихнути безпечно не можете. Кожної хвилі сей прехитрий рід може продати вас. Пора вам не дрімати, але вдарити в дзвони і громадами поскидати з себе ті пута, в які обпутали вас боярська неситність і княжа сваволя»)
• Про що свідчить закінчення копи?

4. Робота над ІV розділом повісті

4.1. Переказ цікавих епізодів твору.

4.2. Тема: відтворення картин жорстокості монголо-татар; рішення Т. Вовка помститися тухольцям за їх образу відносно нього зрадою і прислужництвом монголам.

4.3. Ідея: засудження жорстокості, підступності, жаги до збагачення, прагнення здобути славу шляхом смерті, зради, брехні.

4.4. Основна думка: ніщо немає страшного, ніж зрада рідного краю, його народу.

4.5. Проблематика:
• батьки і діти;
• честь і зрада;
• любов і ненависть.

4.6. Композиція: опис страшних картин загарбницьких походів монголів внаслідок князівських міжусобиць на Русі.
Зав’язка: рішення Т. Вовка помститися тухольцям зрадою монголам.
Кульмінація: звинувачення Мирослави батька у зраді, обіцянка Т. Вовка допомогти монголам потрапити до Тухлі.
Розв’язка: Т. Вовк прощається з Мирославою і вирушає з десятитисячним відділом монголів на чолі з Бурундою на Тухлю.

4.7. Сюжет.
Батий зі своєю стотисячною ордою рухався на руській землі, залишаючи після себе пожежу і смерть. Русь на ті часи була роз’єднана, що і сприяло її швидкому завоюванню.
Т. Вовк вирішує помститися тухольцям за свою образу зрадою. Він умовляє дочку залишити Тухлю і піти до монголів. Мирослава сперечається, але підкоряється волі батька.
Пета із задоволенням зустрів старого «помічника і друга». Т. Вовк обіцяє допомогти монголам перейти Карпати коротким шляхом через Тухлю.
Пета дарує Мирославі перстень, який дає їй можливість вільно пересуватися у стані ворога.
Мирослава дорікає батькові за його зраду, прагне позбавити себе життя заради Максима.
Боярин разом із десятитисячним відділом татар на чолі з Бурундою вирушає до Тухлі.

4.8. Обговорення змісту розділу за питаннями:
• Якої шкоди завдали татари Русі? («Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Переяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів»)
• З якою метою монголи вирушили у військовий похід? («Ціль походу страшної орди були Угри, багата країна засилена племенем, спорідненим монголам, від котрого великий Чінгісхан монгольський домагався, щоб йому піддалося. Угри не хотіли піддатися і страшенний похід монгольської орди мав їм показати месть великого Чінгісхана»)
• В чому були причини завоювання татарами більшої частини Русі? («…Русь була роз’єднана і роздерта внутрішніми міжусобицями. …Слабі твердині падали, більше через зраду і підкупство, ніж силою поборені»)
• Як у творі описано жорстокість монголів? («…Палали інші світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні села і слободи, окружаючи широкою огненою пасмурою монгольський табір. Там бушували загони монголів, рубаючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати»)
• Яким чином висловився боярин про Максима Мирославі? («О, я знаю, що ти готова батька свого покинути для нього, ти перестала вже любити батька для нього! А тільки я кажу тобі дівчино: не вір тому поверховому блискові! Не вір гадюці, хоч кораловими барвами міниться!») З чим це було пов’язано?
• Про який сон розповіла Мирослава батькові?
• За що Т. Вовк докоряв дочці?
• Як боярин охарактеризував князя Данила? («О, хитра се штука, той князь! Використати силу чоловіка, виссати його, мов спілу вишню, а кістку кинути геть — на те він якраз. І який рад був він, коли я попросив у нього даровизни землі в Тухольщині!»)
• Чим був роздратований боярин? («Ну, а може, вертати нам до Тухлі, до тих проклятих хлопів, до того чорта Бекрута, і просити у них ласки, піддатися їх карі, зректися свого боярства і благати їх, щоб нас прийняли до своєї громади, як рівні рівних, і жити з ними так, як вони, з вівцями вкупі між вівсом і гноєм?»)
• Що побачили Т. Вовк з дочкою, коли стали на вершину гори? («…Розкинулася широка стрийська долина морем пожеж і огню. Небо жевріло кривавим відблиском. Немов з пекла, неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї, переклики вартових, гомін сидячих при огнищах чорних, косматих людей, а геть-геть далеко роздираючі серце зойки мордованих старців, жінок і дітей, в’язаних і ведених у неволю мужчин, рик скотини і хрускіт будинків, що, перепалені, валилися додолу, а потім величезні водопади іскор, мов рої золотистих комах, збивалися під небо»)
• Якому рішенню батька була здивована Мирослава? Як вона зреагувала на нього? («Я ж знаю, що ти любиш мене! Я… я не покину тебе ніколи! Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до останнього віддиху, лиш не йди туди, не подавай свого чесного ім’я на вічну ганьбу!»)
• Як Мирослава висловилася батьку про його рішення зрадити країну? («Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!»)
• Яку думку висловив автор повісті про огидність Т. Вовка? («…Не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна»)
• З чим, на ваш погляд, було пов’язано те, що монгольська сторожа поважно зустріла боярина з дочкою? («З рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів»)
• Що було відомо про минулі зв’язки боярина з монголами? («Т. Вовк у битві під Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, зложений руськими князями. Правда говорили вісті, доказу на те певного нема, а то б бояринові прийшлось понести голову на колоду; боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість»)
• Через що князь Данило із задоволенням дарував бояринові землі Тухольщини після битви під Калкою? («…Сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. Боярин вкінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в Тухольщині. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатися в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну — очевидно рад був його позбутися. І при від’їзді з Галича якось холодно прощалися всі з боярином, довголітнім товаришем оружжя»)
• На підставі чого Мирослава зрозуміла, що її батько зрадник?
• Про що думала Мирослава, перебуваючи з батьком у таборі ворога? («Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого народу! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру»)
• Чому Мирослава не могла знаходитися у ворожому стані? (Пета: «Хіба ж ти не знаєш, що звичай наш забороняє женщинам вступати в збір вояків?»)
• Яке значення мав подарунок Пети для Мирослави? («Се знак його великої ласки для тебе дає тобі безпечний прохід у монгольськім таборі»)
• Яким у творі зображений Пета? («…Головний начальник свого відділу, чоловічок літ коло сорока, тип монгола і невеличкий, повертливий з хитро мигаючими, малими, мов мишачими, очима»)
• У чому виявилася зрада Т. Вовка?
• Як боярин охарактеризував руський народ монгольському бегадиру? («Дух бунту і непокори живе в народі. Серце його тужить за давніми порядками, де не було ні князів, ні власті, де кожда громада жила для себе, а против спільного ворога всі дружилися по добрій волі і вибирали та скидали свого старшину. Народ глядить на бояр, мов пастухи на вовка, і скоро би тілько побачив, що бояри тягнуть у сторону великого Чінгісхана одверто, то побив би їх камінням. Коли ж за приближенням вашої сили бояри піддадуться вам і віддадуть вам засіки, народ пирсне, як полова від вітру»)
• Якої кари могли б підлягати бунтівники у монгольському таборі? («У нас, коли дрібні ватажки хотіли бунтувати проти великого Чінгісхана, то той згромадив їх до свого аулу і, окруживши аул своїми вірними синами, велів настановити вісімдесят великих кітлів на грані і налити їх водою, а коли вода закипіла, то, не розбираючи нічиєї вини, велів у кожний котел вкинути по два бунтівники і варити їх так довго, поки тіло зовсім не відкипало від кості. Тоді велів повиймати голі кістки з кітлів, посадити їх на коней і повідвозити до підвладних їм племен, щоб ті на примірі своїх ватажків училися послуху й покори великому Чінгісханові»)
• Що запропонував Бурунда стосовно переходу через Карпати?
• Як почувала себе Мирослава, перебуваючи у монгольському таборі? («Положення те було справді страшне, бачилось навіть — безвихідне. Батько її — зрадник, монгольський слуга; вона — в монгольськім таборі, напівгість, напівбранка, а на всякий спосіб кругла сирота. …Вона дала сльозам волю і плакала, мов з життям своїм прощалася»)
• За що дорікала Мирослава батькові, коли той прийшов проститися з нею перед походом на Тухлю? («…Я дочка зрадника, може, й сама зрадниця! Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив!.. Ти вбив моє щастя»)
• Як Мирослава зреагувала на рішення батька йти на Тухлю з монголами? («…Я остережу його, спасу його від твоєї засідки! А коли в неї попадеться, то я стану обік нього і буду боротися разом з ним, до останнього скопу проти тебе, тату, і твоїх поганих союзників!»)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

ІІІ розділ повісті

1. Що тухольці вважали найдавнішим свідком давнини і «окружали великою пошаною»:
а) кам’яну брилу біля озера;
б) липу, що росла неподалік від водоспаду;
в) старий колодязь.

2. Який художній засіб використав І. Франко у фразі: «Сонце піднялось уже високо на небо..»:
а) алегорію;
б) епітет;
в) метафору.

3. Найстаршим на копних зборах був:
а) Захар Беркут;
б) старець-закличник;
в) Тугар Вовк.

4. Улюбленим заняттям для Захара Беркута було:
а) обробляти землю;
б) полювати на звірів і випасати овець;
в) доглядати за садом, пасікою.

5. Коли «настане час між зеленими святами і святом Купайла», Захар Беркут і з сином Максимом:
а) носять траву для худоби;
б) підрізають сад;
в) збирають зілля у горах для ліків.

6. Метою життя З. Беркут для себе вважав:
а) громаду;
б) подолати Т. Вовка;
в) забезпечити щасливе життя для своїх дітей.

7. У кого З. Беркут навчився лікарській справі?
а) ворожбита;
б) старця-чаклуна;
в) монаха Акинтія.

8. Правдиві слова З. Беркута були гострими як:
а) ніж;
б) голка;
в) бритва.

9. Багато подорожуючи ще молодим, З. Беркут відвідав:
а) Галич і Київ;
б) Тулу і Москву;
в) Волинь і Крим.

10. Чим саме тухольці сплачували князю податки?
а) грошима;
б) натуральною продукцією;
в) цінним металом.

11. Хто з героїв твору, як заговорить, то немов бог тобі в серце вступає»?
а) Захар Беркут;
б) Мирослава;
в) Максим.

12. Одним із важливих питань для З. Беркута, яке він намагався обговорити на громадській раді,— це:
а) побудування нової дороги;
б) бережливе ставлення до лісу;
в) розширення посівної площі.

ІV розділ твору

1. Назвіть міста, які було першими зруйновано татарами:
а) Умань, Полтава, Чернігів;
б) Ужгород, Новгород, Харків;
в) Київ, Канів, Переяслів.

2. Про кого І. Франко говорить, що він «…ішов поздовж руської землі, розпускаючи широко свої загони і бродячи по коліна в крові»?
а) Чінгісхана;
б) Батия;
в) Пету.

3. Орда хана складалася з війська у:
а) п’ятсот тисяч;
б) сто тисяч;
в) дві тисячі.

4. Який художній засіб використано І. Франком у фразі: «Русь була роз’єднана і роздерта внутрішніми міжусобицями»?
а) алегорією;
б) епітет;
в) метафору.

5. Основною метою військового походу монголів було:
а) підкорити країну Угри;
б) захопити Карпати;
в) знищити слов’янські народи.

6. Як назвав Т. Вовк татар:
а) своїми союзниками;
б) страшною дикою силою;
в) правителями землі.

7. З похнюпленими додолу головами і з горляною, співучою мовою, татари були схожими на:
а) вовків;
б) страшних демонів;
в) волохатих чудовиськ.

8. Монгольські шатри були зроблені з:
а) брезенту;
б) волоку;
в) різнокольорового ганчір’я.

9. Що подарував Пета Мирославі?
а) Красивого коня;
б) срібне намисто;
в) золотий перстень.

10. За що дорікав Пета Т. Вовку? Бо боярин:
а) невчасно прибув до табору;
б) не приніс карту розташування тухольців у горах;
в) нічого не розповів про Захара Беркута.

11. Кому з героїв належать слова: «Хто має браму, той має й хату!»
а) Мирославі;
б) Бурунді;
в) Т. Вовку.

12. Бурунда був одягнений у шкіру:
а) тухольського ведмедя;
б) степового тигра;
в) гірської кози.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Дослідіть, у чому виявилася зневага і жорстокість Т. Вовка до тухольців? Наведіть переконливі факти з твору.
2. Порівняйте, яке значення має військовий прапор і знамя для тухольської громади. Свої співставлення узагальніть.
3. Стара липа, яка росла за селом Тухля, була місцем:
а) де любили гратися діти селян;
б) першої зустрічі Мирослави з Максимом;
в) копних зборів тухольців.

Картка № 2
1. Прокоментуйте, про що свідчать слова громадян на копі стосовно позбавлення їх волі: «Станемо в обороні своєї свободи, хоч би прийшлося нам і останню краплю крові пролити»
2. Чому, на вашу думку, Захар Беркут, не досить знаючи Тугара Вовка, негативно висловлюється про нього громаді? Свої міркування обґрунтуйте.
3. П’ятий син у Захара Беркута був:
а) лікарем;
б) ковалем;
в) гончарем.

Картка № 3
1. Вмотивуйте, чому Мирослава просить батька повернутися до Тухлі і жити за законами громади? Чи пов’язане це з її коханням до Максима?
2. Обґрунтуйте, з чим пов’язано те, що Т. Вовк запропонував іти монгольському війську Тухольським шляхом. Як він довів своє рішення монгольському ватажку?
3. Кому з героїв належить портретна характеристика: «…мужчина величезного росту й геркулесової будови тіла, з лицем темно-оливкової барви»:
а) Тугару Вовку;
б) Захару Беркуту;
в) Бурунді.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання
Знати зміст V, VІ розділів повісті, скласти план, дібрати цитати до характеристики образів Максима і Мирослави.

 

Урок № 12 І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ПАТРІОТИЧНИЙ МОТИВ, ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З РОЗГОРТАННЯМ СЮЖЕТУ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗІВ МАКСИМА, МИРОСЛАВИ, 7 клас, українська література

Мета:продовжити аналіз ідейно-художнього змісту повісті І. Франка «Захар Беркут» (V, VI розд.), охарактеризувати образи Максима, Мирослави; розвивати інтелектуальну активність, творче мислення, пам’ять, увагу, спостережливість, уміння аналізувати, співставляти, робити висновки; формувати кругозір школярів; виховувати почуття патріотизму і гордості за землю, на якій народилися тухольці, любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого, почуття національної гордості.

Тип уроку:застосування навичок і вмінь.

Обладнання:портрет І. Франка, малюнки учнів до образів Максима, Мирослави, текст твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 12 І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ПАТРІОТИЧНИЙ МОТИВ, ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З РОЗГОРТАННЯМ СЮЖЕТУ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗІВ МАКСИМА, МИРОСЛАВИ, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда за питаннями
• Для чого І. Франко звернувся у повісті «Захар Беркут» до історії?
• Доведіть, що твір «Захар Беркут» І. Франка є історичною повістю.
• Дайте визначення поняттю «герой художнього твору». Як розподіляються герої в повісті?
• Які герої твору реальні, а які вигадані?
• Якому герою повісті ви симпатизуєте? Чому?
• Порівняйте, як І. Франко у творі зображує тухольців і монголо-татар. Свою думку підтвердіть, посилаючись на текст твору.
• Чи хотіли б ви жити серед тухольців, героїв твору І. Франка. Відповідь вмотивуйте.

 

2. Бесіда за питаннями

1. Як Т. Вовк називав тухольців? (Смердами)
2. Ім’я дочки Т. Вовка. (Мирослава)
3. За соціальним станом Т. Вовк — … (Боярин)
4. Назва стовпа, який «пильнував» вхід у тухольську долину. (Сторож)
5. За родом діяльності Максим — … (Гірняк)
6. Один із псевдонімів І. Франка (Мирон).

 

ІІІ. Основний зміст твору

 

ІV. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

Героями моїх творів майже ніколи не бувають люди темні і безпомічні, а коли ті твори будять симпатію до них у читачів, то певно не за їх терпіння, а за їх життєву енергію, розум і чуття, яке вони проявляють у життєвій боротьбі.
І. Франко

1. Характеристика образів Максима і Мирослави

1.1. Максим.

1.1.1. Бесіда за питаннями:
• Хто такий Максим? Коли вперше ви зустрічаєтеся з ним у творі?
• Яке враження справляє на вас цей герой?
• Як тухольці ставилися до Максима?
• Де познайомилися Максим і Мирослава?
• За що Т. Вовк не полюбляв Максима?
• Яким чином Максим опинився у ворожому стані?
• Чи легко було молодому Беркуту руйнувати будинок, де жила його кохана з батьком?
• В чому виявилася мужність Максима у битві з ворогом?
• В результаті чого Максим потрапив у полон?
• Що запропонував юнак тухольській громаді для подолання ворога?
• Як сприйняв Максим звістку про оточення тухольцями монголів, перебуваючи в полоні?
• За що, на ваш погляд, Мирослава полюбила Максима?
• Чи можна вважати молодого Беркута зрадником?
• Чому, на вашу думку, Максим вижив, перебуваючи в полоні?
• Чи буде Максим продовжувати справу батька? Відповідь обґрунтуйте.
• Якими рисами характеру наділив І. Франко свого героя? Які з них ви б хотіли мати? Чому?

1.1.2. Гра «Вільний мікрофон».
Учні стисло висловлюють власну думку, відповідаючи на питання: «Чим мені сподобався цей герой (Максим)?»

1.1.3. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.
• «…Молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;
• «…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»;
• «…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»;
• «В його серці, смілім і чистім, як щире золото…»;
• «…дитя гір»;
• «Усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..»;
• Для Максима над усе воля, це видно з виразу його очей. «Життя в неволі нічого не варте»,— каже він Тугарові Вовку. Максим тяжко переживає через те, що з ним трапилося. Закований у тяжкі ланцюги, які «тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки», «висасують» усю силу з його тіла, всі думки з його мізку, він тамує в собі великий біль, спостерігаючи, як горить його рідна Тухля. «Він рад би був разом згинути, полетіти в повітрі золотою іскрою», а коли й покрівля рідної хати повалилася, Максим «безсильний, мов підкошений, упав на землю й зомлів». Так відчувати може лише людина, яка палко любить рідну землю і життя.
• Максим з радістю сприймає повідомлення Тугара Вовка про те, що тухольці оточили монголів, і з гідністю патріота відповідає зрадникові, що «тухольці будуть битися до останнього», але не пустять ворога в гори.

1.1.4.Орієнтовний план до характеристики образу Максима.
1) Максим — «молодий гірняк… перший удалець на всю тухольську верховину…»
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Вольові якості:
а) наполегливість;
б) цілеспрямованість;
в) мужність;
г) велика сила волі;
д) незламність, твердість;
е) готовність до самопожертви;
є) свідомість обов’язку.
4) Розум та кмітливість:
а) володіння зброєю;
б) військове вміння;
в) риси начальника.
5) Почуттєві риси:
а) справедливість;
б) любов до вітчизни, коханої;
в) гордість;
г) волелюбність;
д) вірність;
е) розсудливість;
є) витривалість;
ж) самовладання.
6) Значення образу Максима.

1.2. Мирослава.

1.2.1. Бесіда за питаннями:
• Якою ви уявляєте Мирославу?
• Хто виховував дочку боярина? Як це вплинуло на її характер, поведінку?
• Як Мирослава поводила себе під час полювання?
• Через що дочка не розуміла свого батька? Як вона сприймала його зраду?
• Чому Мирослава відстоювала інтереси тухольців?
• Яким чином Мирослава намагалася визволити Максима з неволі?
• Як Захар Беркут ставився до Мирослави?
• Чому Мирослава не могла перебувати з батьком у ворожому стані?
• Що відчувала героїня, коли зрозуміла про можливу смерть Максима?
• Як Мирослава поставилася до загибелі батька?
• Чи будуть, на ваш погляд, щасливими Максим і Мирослава?
• Дослідіть, як сам автор твору ставиться до своїх героїв. Спостереження обґрунтуйте.

1.2.2. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.
• «…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами», «…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути ненщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
• «…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»
• «А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»
• «Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
• «Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя».
• Поведінка Мирослави в монгольському таборі, її піклування про Максима («мов ясочка, припала край нього, слізьми обливала його тяжкі пута») викликають симпатію до дівчини. Вона кохає Максима і готова на самопожертву, аби визволити його з неволі, тому і пропонує йому золотий перстень, з яким він міг би перейти монгольську варту. Мирослава намагається підтримати в Максимові віру в життя, вселити йому надію на визволення. Вона з гордістю повідомляє, що внесла свою частку у підготовку розгрому монголів, порадивши тухольцям виготовити смертоносну зброю для ворогів — метавки.
• Вона струнка, як тополя, «рум’яніється, як рожа», в неї «чорні, палкі очі».
• Мирослава завжди вірна собі, вона діє, як підказує її сумління і серце. Тому вона виступає на боці народу, стає справжньою патріоткою батьківщини. Вона покохала простого селянина, хлопця, який в очах її батька був рабом. Однак конфлікт цим не вичерпується. Вона дізнається, що батько зрадник. Дівчина кидає його і йде до тухольців. Це при тому, що вона гаряче його любить. (Втративши матір при народженні, Мирослава знала тільки ласку батька.) Та любов дочки перемагає, вона хоче повернути батька на правильний шлях, а коли це не вдається, виступає на стороні громади проти батька. Вона стає донькою Захара Беркута, який радо її приймає.

1.2.3.Орієнтовний план до характеристики образу Мирослави.
1) Мирослава — головна героїня повісті І. Франка «Захар Беркут», дочка боярина Тугара Вовка.
2) Портрет і зовнішність.
3) Риси вдачі:
а) сердечність;
б) доброта;
в) скромність;
г) ніжність;
д) порядність;
е) вірність.
4) Донька і батько.
5) Вольові риси:
а) готовність віддати життя за щастя народу і за коханого;
б) сила волі;
в) мужність.
6) Палке кохання до Максима.
7) Мирослава — рятівниця Тухлі.

1.3. Порівняльна характеристика Максима і Мирослави.

1.3.1. Спільні риси.
1) Максим і Мирослава — сміливі й мужні.
2) Волелюбні, розуміють справедливість порядків, установлених тухольцями.
3) Виявляють військове вміння.
4) Готові віддати життя за щастя народу.

1.3.2. Відмінні риси.
1) Різні умови виховання по-іншому впливають на їхні характери.
• Син вождя тухольської громади Максим не згоден ні на які поступки, коли йдеться про щастя народу.
• Дочка боярина Мирослава ладна відмовитися від справедливої кари ворогові аби зберегти життя коханому.
2) Максим твердий і непохитний; Мирослава слабкіша, іноді вагається.
3) У Максима над усім панує свідомість обов’язку перед народом; Мирослава насамперед думає про свого нареченого.
Висновок. Хоч Максим і Мирослава відрізняються своєю вдачею, вони обоє патріоти. У цих образах уславлено гаряче патріотичне почуття, вірність батьківщині.
(Сцени «Максим відкидає пропозицію Т. Вовка», «Максим і Миро-слава», «Мирослава молить Захара Беркута визволити сина».)

2. Теорія літератури. Поняття про сюжет

Сюжет (фр. sujet — предмет) — послідовність і зв’язок опису подій у творах художньої літератури. Складові частини сюжету: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка. У великих творах може бути кілька сюжетів (сюжетних ліній); у малих творах бувають відсутні деякі частини сюжету.

3. Робота над V розділом повісті

3.1. Виразне читання окремих частин розділу.

3.2. Тема: зображення мужньої боротьби тухольців, лучників, охоронців на чолі з Максимом проти монголо-татарських загарбників під керівництвом Т. Вовка.

3.3. Ідея: уславлення героїзму, винахідливості, стійкості русичів та їх ватажка Максима; засудження жорстокості, жаги до збагачення, підступності, улесливості Т. Вовка та його прибічників монголів.

3.4. Основна думка: найстрашніше для країни — це зрада; тільки той, хто проливає кров за неї, гідний бути її сином.

3.5. Композиція.
Експозиція:виконання Максимом рішення громади; побратимство з лучниками та охоронцями будинка Т. Вовка.
Зав’язка:боротьба русичів на чолі з Максимом проти монголів під керівництвом боярина і Бурунди.
Кульмінація:захоплення Максима у полон; смерть всіх прибічників молодого Беркута.
Розв’язка:звернення Максима до сонця, яке не було милосердним до нього і його товаришів.

3.6. Сюжет.
Максиму та кільком інших тухольцям було доручено виконати рішення громади — вигнати Т. Вовка з Тухлі, його будинок розруйнувати.
Однак боярина з дочкою не було, тільки охоронці та лучники біля його будинку намагалися чинити тухольцям опір. Незабаром тухольці та охоронці знайшли порозуміння і вирішили відсвяткувати цю подію. Недовго тривав банкет. Будинок Т. Вовка був оточений монголами. Відбувся бій, який складався з кількох етапів. Мужньо трималися тухольці, очолені Максимом. Врешті-решт всі були мертві, окрім Максима. Т. Вовк наказав монголам обов’язково взяти у полон того, кому він заздрив, ким пишався і водночас ненавидів.

3.7. Обговорення змісту розділу за питаннями.
• Які відчуття були у Максима, коли він ішов виконувати рішення громади — прогнати з Тухольщини Т. Вовка? («…Хоч серце його рвалося і краялось на саму думку, що буде мусити стрітися з Мирославою, з її батьком як з ворогом, що, бути може, мусив боротися з боярськими лучниками або з самим боярином, проливати кров людську в очах тої, за котру він сам готов був свою пролити. Правда, він твердо рішився зробити своє діло як можна найспокійніше і не доводити його аж до проливання крові…»)
• Що думав Максим про боярина, йдучи до нього за рішенням громади? («…Коли схоче моєї крові, я не буду боронитися, я надставлю йому свої груди добровільно, нехай б’є! Життя він не хоче мені дати, то нехай дає смерть!.. Але ви не будете знати, що я сам бажав і шукав смерті!»)
• Як це характеризує молодого тухольця?
• Прочитайте, в яких умовах жив Т. Вовк у Тухлі. Про що це свідчить?
• Від яких слів оборонців будинку боярина зрадів Максим? («Не прогнівайтесь на нас за нашу мовчанку. Ми дали слово бояринові, що стрітимо вас ворожо, але ми не дали йому слова проливати вашу кров і знаємо, що боярин скривдив громаду і що громадський суд справедливий. Робіть, що вам повелено, і, коли буде ласка батьків ваших, ми будемо просити їх, щоб прийняли нас до своєї громади. Не хочемо більше служити бояринові!»)
• Як охоронці будинку Т. Вовка організували святкування своєї зустрічі з тухольцями? («…Дружинники повиносили до сіней великі дубові столи із світлиць, прикрашали їх білою скатертю і заставили всілякою стравою й медом. Серед радісних окликів і співів почалася гостина»)
• Розкажіть, як тухольці виявили свою готовність битися з монголами. («Адже ж кождий із них не раз у своїх дитячих і молодечих снах бачив себе в битві, в небезпеці, в кровавій боротьбі з ворогом і бажав, і молився, щоб сон став явою, щоб довелося йому колись ставати грудьми в обороні свого краю»)
• Що відповів Максим Т. Вовку на його пропозицію здатися? («Дуже не впору назвав ти нас, синів вольної громади, рабами! Ти поглянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора це був ти раб княжий, а нині ти вже раб великий Чінгісхана і певно полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира. Коли воно тобі смакувало, то ще з того не виходить, щоб і ми були ласі до нього. Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами. А тебе боярин, вся сила великого Чінгісхана не зробить уже ані вольним, ані чесним чоловіком!»)
• Через що Т. Вовк страшно розлютився під час осади свого будинку, де переховувалися тухольці?
• Кого бачив Максим у боярині? («…Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться»)
• Як відбувався бій тухольців з монголами? В чому були особливості тактики бою?
• Через що тухольці вимушені були покинути оборону біля недобудованого паркану?
• До якого плану вдався Максим з останками оборонців у небезпечній для них ситуації?
• Якої думки був боярин про Максима, спостерігаючи за ним під час бою? («Їй-богу, славний молодець! Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!»)
• Що відповів Максим Т. Вовку, коли його було схоплено? («Хоч і в путах, я все буду вільний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе в душі!») Прокоментуйте ці слова Максима.
• Над чим розмірковував боярин після захоплення Максима? («Коб тілько мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим — то мені борець! А хто знає, може, й він міг послужити за мої цілі? Треба використати його, коли його мало в руках. Він мусить служити нам за провідника в горах, бо чорт їх там знає, який се той їх шлях і чи нема де на нім яких манівців. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодиться?
• Що сталося з полоненим Максимом? («Максим, скований за руки і за ноги в тяжкі ланцюги, кровавий, простоволосий, із пошарпаною на шматки одежею, сидів на камені над річкою, німий, з затисненими зубами і з розпукою в серці»)
• Чому Максим заздрив товаришам, які загинули в бою? («…Щасливі були ті трупи! Вони лежали так тихо, так смирно на своїй кровавій постелі, без гніву, без муки, без ворогування. Вони сміялись тепер зі всяких пут, із цілої сили великого Чінгісхана, а його кусень заліза зробив бездушним знарядом у руках дикої самоволі, жертвою кровавої помсти! Які щасливі були трупи! Вони, хоч покалічені, носили на собі образ і подобу людську, — а його оці пута в одній хвилі зробили скотиною, невольником»)

4. Робота над VI розділом повісті

4.1. Переказ цікавих епізодів з розділу.

4.2. Тема: відтворення страшних картин перебування монголів на Тухольщині, де ворог потрапив до пастки її оборонців.

4.3. Ідея: уславлення мудрості, винахідливості, дружби, взаємопідтримки оборонців рідної землі; засудження підступності, жорстокості монголів, їх прагнення збагатитися за рахунок знищення всього живого.

4.4. Основна думка: справжній син рідного краю ніколи не зрадить свою Батьківщину, свій народ, навіть якщо потрібно йому пожертвувати власним життям.

4.5. Композиція.
Експозиція:страшна чутка про намагання монголів захопити Тухлю.
Зав’язка:мудре рішення Максима стосовно блокади монголів у горах; непорозуміння між Бурундою і Т. Вовком.
Кульмінація:відчуття монголами тієї безвихідної ситуації, в яку вони потрапили під час захоплення Тухлі.
Розв’язка:відмова Максима зрадити свій народ.

4.6. Сюжет.
Сон, який бачив З. Беркут, був передчуттям неприємного — страшною чуткою про те, що на Тухлю рухаються монголи.
Мирослава звернулася до громади з пропозицією від Максима стосовно боротьби з монголами. Тухольцям необхідно було покинути село і, як тільки монголи потраплять до нього, то «їх обступити і вирубати до останнього».
Монголи увійшли у пусте село. Почалася боротьба: тухольці кидали каміння з гори на татар. Бурунда був незадоволений Т. Вовком, бо через нього монгольське військо поступово зменшувалося, план Пети не виконувався.
Т. Вовк пропонує обміняти Максима на те, щоб тухольці надали можливість монголам вийти з котловини.
Мирослава хоче звільнити Максима, вона пропонує йому переодягнутися в її одяг і взяти перстень, подарований їй Петою. Саме він дозволить Максиму пройти всю монгольську сторону.
Максим відхиляє пропозицію Мирослави, а потім і батька.
Мирослава порадила тухольцям у боротьбі з монголами використовувати машини, за допомогою яких можна кидати каміння (метавки).

4.7. Обговорення змісту розділу за питаннями:
• Який сон снився З. Беркуту? Про що він свідчив, на думку самого Захара? («Що се може значити? Щастя чи нещастя? Радість чи горе? Але він сам не міг знайти відповіді на те питання, тільки сон сей лишив по собі якесь важке почуття, якусь хмару суму на Захаровім чолі»)
• Як тухольці реагували на сумну вість пастухів? («Перший раз, відколи засіла Тухля, рада громадська зібралася нині без звичайних обрядів, без знамена, серед брязку топорів та кіс, серед напівстривоженого, найвойовничішого гумору. Без порядку мішалися старці з молодцями, оружні з безоружними, бо навіть жінки снували сюди й туди поміж громадою, допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи свої погиблих синів»)
• У чому вбачав З. Беркут призначення тухольців у боротьбі з монголами? («Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!»)
• Чим пояснити те, що громада не підтримала промову З. Беркута? («…Твоя рада хоч мудра і велику обіцяє славу, та неможлива для нас. Слабі наші сили… Ще не наспіла поміч від інших верховинських і загірських громад, а хоч і наспіє, то таки наша сила не вистачить навіть на те, щоб окружити монголів, не те вже щоб побороти їх в одвертій битві»)
• Яка допомога прибула тухольцям для оборони? («Се йшла приобіцяна тухольцям поміч верховинських і загірських громад. Хлоп в хлопа, мов рослі явори, стали всі три відділи довгими рядами перед зібраною громадою і склонили хоругви на знак привітання»)
• Як тухольці сприйняли приїзд Мирослави? («Голоси були різні, неприязні дочці поганого боярина, через котрого стільки молодців погибло») Що вона розповіла З. Беркуту про його сина? («…Син твій живий і здоров», «…у монгольській неволі»)
• Що запропонував Максим для перемоги над ворогом? («…Не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у котловину. Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом. Треба тільки поробити засіки в вивозі при водопаді і повиносити з села все добро громадське, все збіжжя, весь хліб, усю худобу, а потім замкнути їх тут зо всіх боків») Чи погодилася на це рада? («Тепер уже не піднімалися голоси, противні тій раді — і швидко громада рішилася»)
• Опишіть, що відбувалося у тухольському селі, коли громада підтримала план Максима?
• Як природа відчувала ту небезпеку, яка повинна була ось-ось трапитися?
• Якою була реакція Бурунди, коли монгольське військо прийшло до спустошеного тухольського села?
• Як Бурунда намагався знищити тухольців, що перебували на горі? («Зігнати тих псів відтак у гори! Драбин сюди! Передні на драбини, а задні відганяй їх стрілами! Побачимо, чия візьме!»)
• Чим займався З. Беркут під час побоїща? («…Сидів на соломі, зайнятий при ранених,.. виймав їм із ран стріли, повимивав рани при помочі Мирослави і заходився перев’язувати їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці…»)
• З якою промовою звернулася Мирослава до тухольців стосовно монголів, які піднімалися вгору за допомогою драбин? («Не бійтеся …Нехай собі стріляють, а ви ратища в руки і плазом додому! Аж коли передні покажуться до половини на горі, тоді разом на них! Самі вони заслонять вас від стріл, а обаливши передніх, ви обалите й задніх»)
• Чому Бурунда «скакав на майдані мов смажений»? За що він дорікав Т. Вовкові? («Підвійний зрадник — се твоя вина! Ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! …Ти запровадив нас сюди, ти мусиш і вивести нас, і то завтра, без страти часу й людей!»)
• Що трапилося з Максимом після того, як він опинився у неволі? Як він сприймав те, що відбувалося з його рідним селом?
• Чим пояснити доброту, співчуття, чуйність Т. Вовка до полоненого Максима?
• Як Максим охарактеризував народ Тухольщини? («Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити»)
• Яку думку висловив Максим боярину стосовно його, Беркута, замінити на виведення татар з котловини? («Тухольці будуть битися до останнього, щоб не пустити вас через гори. Чи, може, мали б за таку нужденну заміну, як я, допуститися зради на своїх верховинських і загірських братах, котрих села мусили б тоді бути зруйновані отак, як наша Тухля?»)
• Прокоментуйте слова Максима: «Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть». Зробіть висновок.
• Чому зустріч Мирослави з поневоленим Максимом змусила хлопця повірити у своє життя?
• Про що розповіла Мирослава Максиму, коли ті залишилися на самоті?
• Через що Максим назвав Мирославу не дочкою Т. Вовка, а духом Сторожа?
• Що запропонувала Мирослава для звільнення Максима? («Варта перепустить тебе. Бачиш перстень, що мене перепустила? Тілько ось що зроби: переберись у мою одіж і візьми сей золотий перстень; його дав мені їх начальник на знак свободи і безпечного проходу. Покажеш його сторожам, і вони пропустять тебе»)
• Чому Максим не погодився на пропозицію Мирослави?

V. Закріплення опрацьованого навчального матеріалу

1. Проведення тестового опитування

V розділ повісті

1. У світлиці будинку, де жив боярин Т. Вовк, стіни були обвішані:
а) різноманітними заморськими прикрасами;
б) шкірами медведів;
в) грамотами від князя Данила.

2. Під час оборони будинку Т. Вовка один з охоронців для приготування до рішучих дій дав іншим знак:
а) помахом руки;
б) гучним свистом;
в) трубою.

3. Дорога річ, яка була у кімнаті Мирослави,— це:
а) металеве дзеркало;
б) книга часів Ярослава Мудрого;
в) шкіра ведмедиці, з якою боролася дівчина.

4. Після того як Т. Вовк з Мирославою покинули свій будинок у Тухлі, там залишилися тільки:
а) кухарі;
б) лучники і топірники;
в) сторож з собакою.

5. Монголи, на думку Максима, не добре вміють:
а) стріляти з рушниці;
б) вести облогу;
в) стріляти з лука.

6. Через що Т. Вовк страшно розлютився під час осади свого будинку, де переховувалися тухольці?
а) Стріли монгол не долітали до тухольців, бо оборонці ховалися за високим парканом;
б) Максим підпалив приміщення боярина з усім його майном;
в) тухольці побили вікна у будинку його господаря.

7. При пусканні монгольських стріл виникав звук, який нагадував свист:
а) соловейка;
б) гадюки;
в) вітра.

8. Кому з героїв належать слова: «…на чистім полі вони проти нас, мов миш проти кота»?
а) Максиму;
б) Т. Вовку;
в) Бурунді.

9. Щоб спастися від монголів, Максиму з товаришами треба було потрапити до:
а) лісу;
б) річки;
в) Сторожа.

10. Який наказ отримали монголи від Т. Вовка стосовно полоненого Максима?
а) Побити його різками;
б) закувати у залізні пута;
в) поставити на гаряче вугілля.

11. За що Максим дорікав сонцю? Бо воно:
а) перестало бути добрим;
б) пекло полоненого тухольця;
в) висушило гірську річку.

12. Полонений Максим заздрив:
а) Т. Вовку та монголам;
б) тим, хто вже помер після бою;
в) пташці, яка щебетала у лісі.

VІ розділ повісті.

1. З яким деревом І. Франко порівнює мужність Максима під час бою:
а) смерекою;
б) дубом;
в) кленом.

2. Який художній прийом використано письменником у фразі: «…монголи пруться на них, мов хвилі повені»:
а) алегорію;
б) метафору;
в) порівняння.

3. Вікна будинку Т. Вовка, як і у всіх хатах, обернені були на:
а) «полудне»;
б) захід;
в) схід.

4. Про що розповіли пастухи з сусідньої полонини З. Беркуту?
а) Негайну необхідність щодо захисту отари овець від вовків;
б) небезпеку через обвал каміння з гори;
в) бійку, крики біля боярського дому.

5. Кому з героїв належить висловлювання: «Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождому случається»?
а) Одному з лучників;
б) З. Беркуту;
в) Максиму.

6. Обов’язковою атрибутикою кожної громади була:
а) трембіта;
б) князівська грамота;
в) хоругва.

7. Як назвали тухольці Мирославу, коли та зненацька приїхала до них у вивернутому монгольському кожусі?
а) Прегарною і смілою;
б) винахідливою красунею;
в) мудрою і винахідливою.

8. Через що тухольці вимушені були залишити своє поселення?
а) Перелякалися монголів;
б) для звільнення Максима з неволі;
в) щоб здійснити план Максима.

9. Пустинність села, яке покинули тухольці, порівнюється з:
а) чумою, в результаті якої всі тухольці померли;
б) порожнім посудом;
в) степом взимку.

10. Яким чином тухольці почали атаку на ворога?
а) Обвалом каміння з гір;
б) пусканням стріл із луків;
в) стріляниною зі зброї.

11. Що наказав Бурунда своєму війську перед спочинком?
а) Підпалити село;
б) розвалити хати тухольців;
в) приготувати смачну вечерю.

12. У разі перемоги татар Пета обіцяв Т. Вовку:
а) велике карпатське князівство;
б) один віз золотих речей;
в) надати ханське звання.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Через що, на ваш погляд, Т. Вовк вважав себе і Максима невільниками? Свої міркування узагальніть.
2. Охарактеризуйте Максима як розумного, винахідливого, кмітливого ватажка під час бою з монголами.
3. Щоб забезпечити татарам вільний вихід із котловини, Т. Вовк вирішив:
а) підкупити З. Беркута;
б) проміняти його на полоненого Максима;
в) подати згоду на одруження Мирослави і Максима.

Картка № 2
1. Що, на ваш погляд, мав на увазі І. Франко, зазначаючи про Максима Беркута: «Відмалку він виріс у глибокім почуванні своєї єдності з громадою і святості громадської волі».
2. Чим пояснити те, що Мирослава сказала З. Беркуту, що у неї немає батька? Чи мала вона на це право? Свою думку вмотивуйте.
3. Яке прислів’я використав Максим під час розмови з Т. Вовком?
а) Після дощу сонце засяє.
б) Діти батька не вчать.
в) Не хвали дня перед вечором.

Картка № 3
1. Що надавало сил Максимові і його прибічникам у боротьбі з монголами? Наведіть переконливі обґрунтування.
2. Прокоментуйте ставлення Максима до свого життя: «Життя в неволі нічого не варте — краще смерть». У чому, на ваш погляд, смисл життя для Максима?
3. Максим в родині Беркутів був сином:
а) старшим;
б) середнім;
в) наймолодшим.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання
Підготувати характеристику образу Т. Вовка, дібрати цитати, скласти план; опрацювати зміст VІІ й VІІІ р. повісті.

 

Урок № 13 І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ТУГАРА ВОВКА, 7 клас, українська література

Мета:охарактеризувати образ Тугара Вовка, його прибічників, добираючи переконливі факти, обґрунтування; зробити ідейно-художній аналіз VІІ, VІІІ розділів повісті; сприяти виробленню в учнів навичок аналізувати образи в художніх творах; розвивати увагу, активний словник школярів, пам’ять, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; виховувати зневажливе ставлення до зрадників народу, Батьківщини, жорстокості, підступності; прищеплювати любов до художньої літератури, її митців.

Тип уроку:формування та вдосконалення вмінь і навичок.

Обладнання:портрет І. Франка, текст твору «Захар Беркут», ілюстрації до повісті, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 13 І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ТУГАРА ВОВКА, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі літературного диктанту за твором І. Франка «Захар Беркут»

Завдання диктанту.
• Основний рід діяльності тухольців. (Скотарство)
• І. Франко у творі називав Максима дитям… (Гір)
• Назва великого кам’яного стовпа. (Сторож)
• Вік Захара Беркута. (90 років)
• Сила природи, до якої найчастіше звертався З. Беркут. (Сонце)
• Хто з героїв твору навчив тухольців майструвати метавки? (Миро-слава)
• Мирослава могла вільно рухатися у ворожому стані за допомогою… (Персня)
• «Життя в неволі нічого не варте — краще смерть»,— так зазначав… (Максим)
• Під час битви тухольців з татарами З. Беркут займався… (Лікарською справою)
• Хто в дитинстві виховував Мирославу? (Батько, няня)
• Характер, проявлений Мирославою у поєдинку з ведмедицею. (Безстрашність, стійкість, рішучість)
• Режисер, який екранізував твір І. Франка «Захар Беркут»? (В. Івченко на Київський кіностудії ім. О. Довженка)
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності

 

ІV. Основний зміст твору

Не той ворог, що перед тобою, а той, що за спиною.
Народна мудрість

Хто принижує оточуючих, той ніколи не буде великий сам.
Й.-Г. Займе

Боягузи помирають багато разів і до смерті.
В. Шекспір

 

1. Вступне слово вчителя
Діти! Ви повинні знати, що «зрадництво» — це найганебніша риса в людському житті. Сьогоднішній урок допоможе вам знайти правильний життєвий вибір у складній ситуації. Я сподіваюсь, що ви будете справжніми патріотами і ніколи не зрадите свій рідний край, рідну неньку.

 

2. Характеристика образів ворожого стану

2.1. Тугар Вовк.

2.1.1. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.
• «…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».
• «…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…»
• «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»
• «Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю».
• Максим: «Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати…»
• «Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним».
• «Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю…»
• Мирослава: «Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!» «Вона бідна й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна».
• З рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів».
• «…Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, зложений руськими князями. …Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість. Діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара, і сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. Боярин в кінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в Тухольщині. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатись в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну — очевидно, рад був його позбутися».
• Максим: «Ти глянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого Чінгісхана і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира».
• «…Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться».
• Максим: «У мне пута на руках, а в тебе на душі!»
• «Коб тільки мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим,— то мені борець! А хто знає, може, й він міг би послужити до моєї цілі? Треба використати його, коли його маю в руках. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодитися».
• Бурунда: «Псе блідолиций. Подвійний зраднику — се твоя вина! Ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо!»
• «Ще не вся надія монголів пропала. Треба користати з того, що в руках…»
• Т. Вовк — не щасливий. Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя Максимові). Тугар Вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він — подвійний зрадник.
• Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом.
На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі.

2.1.2. Бесіда за питаннями.
• Які у вас враження від першої зустрічі з Т. Вовком на сторінках повісті?
• Чому боярин не розуміє Максима і зверхньо ставиться до нього?
• Чим Т. Вовк зобов’язаний молодому Беркуту?
• Як поводить себе Т. Вовк на тухольській копі? З чим це пов’язано?
• Що зумовило боярина покинути Тухлю і перейти на бік татар?
• Як Пета зустрів Т. Вовка? За що він дорікав боярину?
• Що відомо про минуле боярина?
• Чому батько і дочка не розуміли одне одного?
• Чим зумовлено те, що Т. Вовк врятував життя Максиму від руки Бурунди? Чи це було зроблено для якоїсь користі? Власні міркування обґрунтуйте.
• Чому Бурунда назвав Т. Вовка подвійним зрадником?
• З якою метою І. Франко відтворив у повісті образ Т. Вовка? Свої думки вмотивуйте.

2.1.3.Орієнтовний план-характеристика Т. Вовка.
1) Т. Вовк — тухольський боярин.
2) Портрет і зовнішність.
3) Стосунки Т. Вовка з іншими героями твору.
4) Риси характеру:
а) підступність;
б) хитрість;
в) гордість;
г) зарозумілість;
д) корисливість;
е) улесливість.
5) Прагнення героя:
а) поневолити народ;
б) розруйнувати і розповсюдити розбрат;
в) задовольнити власні потреби.
6) Т. Вовк — подвійний зрадник.

2.2. Бегадир Бурунда.

2.2.1. Цитатна характеристика.
• «…Один із начальників монгольських, мужчина величезного росту й геркулесової будови тіла, з лицем темно-оливкової барви, одітий у шкіру степового тигра, що все разом аж надто свідчило про його походження з туркоманського племені. Се був страшний, безтямно-сміливий і кровожадний войовник, суперник у славі з Кайданом. Монгольські загони, які він провадив, лишали по собі найстрашнішу руїну, найбільше число трупів, найширшу ріку пожеж. Він безмірно перевищав Пету своєю відвагою, перед його шатром кожного вечора було два рази більше свіжих голів, ніж перед шатром усякого іншого вояка».
• Пета — «…радо пускав Бурунду на найнебезпечніші місця, держав його в запасі на найтяжчу, рішучу хвилю, немов непоборний залізний таран,— а тоді пускав його з відділом «кровавих туркоманів» довершувати побіди».
• «Усе хитро ти говориш, щоб відвернути мій гнів, аби скинути з себе вину! Ти запровадив нас сюди, ти мусиш і вивести нас, і то зараз завтра, без страти часу й людей!.. Так мусить статись, або горе тобі!» (Бурунда — Т. Вовку)
• «…Довгу хвилю Бурунда стояв на місці, рвучи собі волосся і видаючи з горла страшні, беззв’язні окрики на вид загибелі свого війська».
• «Бурунда німий, синій з натуги і злості, зирнув довкола по долині».
• «І що найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок!»
• «Бурунда, побачивши ворогів і таке їх воювання, аж зубами заскреготав і за зброю вхопився, але його гнів був даремний…» «Приходилось завзятому бегадирові без діла стояти по груди в воді і дивитися, як тухольці становище за становищем розбивали останки монгольської сили».
• «Кажи їм, що, коли хотять мати сього раба живого між собою, нехай дарують нам життя і пустять свобідно!»
• «Е, що нам так довго ждати! Раз мати родила, раз і гинути прийдеться. Але поперед мене гинь ти, рабе поганий!»

2.2.2. Бесіда за питаннями.
• Хто такий Бурунда?
• В чому виявилася жорстокість цього загарбника?
• Як бегадир ставився до підлеглих, Т. Вовка, Максима?
• Доведіть, що Бурунда — вольова, цілеспрямована людина.
• Чому Бурунда зі своїм військом не зміг перемогти тухольців?
• Яким чином бегадир був готовий до смерті?
• Чим, на ваш погляд, закінчився б твір, якщо Бурунда залишився б живим?

2.2.3.Орієнтовний план-характеристика Бурунди.
1) Бурунда — бегадир — керівник монгольського відділу.
2) Портрет героя.
3) Риси характеру:
а) егоїстичний;
б) жорстокий;
в) зарозумілий;
г) підступний;
д) брехливий;
е) цілеспрямований;
є) вольовий.
4) Бурунда — герой ворожого табору.

2.3. Пета, монгольське військо.

2.3.1. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.

2.3.1.1. Пета.
• «Головний начальник сього відділу, чоловік літ коло сорока, тип монгола: невеличкий, повертливий, з хитро мигаючими, малими, мов мишачими, очима».
• «У нас, коли дрібні ватажки хотіли бунтувати проти великого Чінгісхана, то той згромадив їх до свого аула і, окруживши аул своїми вірними синами, велів настановити вісімдесят великих кітлів на грані і налити їх водою, а коли вода закипіла, то, не розбираючи нічиєї вини, велів у кожний котел вкинути по два бунтівники і варити їх так довго, поки тіло зовсім не відкипало від кості. Тоді велів повиймати голі кистяки з кітлів, посадити їх на коней і повідвозити до підвладних їм племен, щоб ті на примірі своїх ватажків училися послуху й покори великому Чінгісханові».

2.3.1.2. Монгольське військо.
• «Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбите її народне життя».
• «Монгольське військо стояло довгими рядами, по кістки в воді, сумне, безрадне».
• Бурунда: «Що ви, мужі чи коти, що так боїтеся тих кількох крапель води? Чи такі ж то ріки перебували ми? Що сей потік проти Яїка, і Волги, і Дону, і Дніпра? Не бійтеся, вода по кістки не здужає затопити вас! Далі до вивозу!.. Не дбаймо на страти! Побіда мусить бути наша!»
• «Тут і там, мов чорні острови, виднілися з води купи монголів. Ані сліду якого-будь військового порядку не було вже між ними. Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині, борючись із хвилями, десь-кудись з трудом прямуючи, кричачи і проклинаючи».

2.3.2. Бесіда за питаннями.
• Якої шкоди завдавали монголи Русі? В чому виявлялась їх жорстокість?
• Що допомагало монгольському війську час від часу отримувати перемогу?
• Для чого загарбники вирушили у похід через Тухлю?
• У зв’язку з чим стрімкий рух монголів був призупинений? Як вони реагували на це?
• Чи була закономірною поразка монголів у тухольській котловині?
• Порівняйте опис монголо-татарських поневолювачів на початку твору і наприкінці. Зробіть висновок.

3. Опрацювання ідейно-художнього змісту VII розділу повісті

3.1. Виразне читання окремих частин розділу.

3.2. Тема: зображення ретельної підготовки тухольців до боротьби з татарами.

3.3. Ідея: возвеличення любові до рідного краю, прагнення захистити його від будь-якого ворога.

3.4. Основна думка: та людина, яка здатна пожертвувати своєю дитиною заради спільної мети,— варта великої шани і поваги народу рідного краю.

3.5. Композиція.
Експозиція:шлях Т. Вовка до тухольців для укладання умови про можливість мирного переходу Карпат монголами.
Зав’язка:відмова тухольської громади на пропозицію Т. Вовка.
Кульмінація:З. Беркут жертвує життям свого сина в інтересах тухольців.
Розв’язка:тухольці за допомогою Сторожа перекривають воду, готують метавки до бою.

3.6. Сюжет.
Т. Вовк йде до тухольців на переговори. Боярин пропонує їм без бою пропустити монголів через Карпати в обмін на полоненого Максима.
Після невеликої ради З. Беркут висловив її рішення боярину: «міняти одного хлопця за руїну наших сусідів се була б ганьба, була б зрада».
Громада вирішує загатити воду за допомогою Сторожа, щоб потім її використати як зброю проти ворога.
З. Беркут надав команду готуватися до бою, для цього почали налагоджуватися метавки.

3.7. Бесіда за питаннями.
• Чим був стурбований Т. Вовк, почувши стукіт сокир тухольців уночі?
• Про що відбулася розмова між тухольськими охоронцями і боярином?
• Які особливості мала метавка? («…Принялися з сильного букового пня витісувати щось на подобу величезної ложки, котра держаком мала бути встромлена в грубу, сильно скручену линву, нап’яту між стовпиками передніх воротець і скручувану чимраз сильніше при помочі двох корб, прироблених до стовпків. А в широку жолобину на другім кінці мало вкладатися каміння; пружність скрученої ужви мала кидати те каміння з ложки далеко на монголів»)
• Що подумав Т. Вовк, коли побачив, як тухольці майстрували метавки? («Ну, гарячо прийдеться нашим монголам під такими посудинами здобувати собі вихід із сеї ями!»)
• Якої віри дотримувалися тухольці? Про яку нову релігію згадується у творі?
• Про що саме зазначено у творі про життя святих Лади і Діда? («…Перший чоловік Дід та його жінка Лада»)
• Про які легенди розповів З. Беркут старцям, сидячи на поляні біля вогню? («…Оповідав про діла Дажбога, про побіди Світовида, про те, як три святі голуби Дажбог, Світовид і Перун створили землю з піскового зерна, як Дажбог три дні шукав на дні безодні, поки знайшов три зеренця: одно зерно пшениці, друге жита, а третє ячменю, і дарував їх першому чоловікові Дідові та його жінці Ладі; як Перун дарував їм іскру огню, а Світовид — волосинку, з котрої за його благословенством зробилася корова й пастух, що його назвали Волосом. І далі розповідав Захар про життя перших людей, про великий потоп, від якого люди ховалися в горах і печерах, про старих велетнів і їх царя, тухольського Сторожа, що розгатив тухольське озеро»)
• Для чого Т. Вовк прийшов до страців? Чим боярин погрожував тухольцям? («…Розваліть свої засіки і пустіть монгольську силу з вашої долини, а в заміну за те він готов віддати вам вашого полонечника живого і здорового. Опір ваш даремний… У противнім разі, розуміється, його жде неохибна смерть, і то серед страшних мук, а вас жде кровава різанина, в якій, помимо всяких способів, ви мусите бути побиті»)
• Чим пояснив З. Беркут своє рішення, яке стосувалося долі його сина? («Коли б про нього справді йшло діло, то я сказав би вам: «Я не маю сина, мій син погиб у бою». Але тут діло йде про наших сусідів, верховинців і загірян, котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі неприготовані погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі!»)
• В чому виявилася підступність боярина на прохання Мирослави залишитися серед тухольців? («Дурна дівчино, не пора ще мені! Ще не вся надія монголів пропала. Треба користати з того, що в руках. Але коли б там не повелося…»)
• Опишіть, як тухольці готувалися до бою з монголами.
• З якою молитвою звернувся З. Беркут до Сторожа перед боєм? («Зломи другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам’яну стіну, і дав водам протоку, і дарував людям отсю прекрасну долину! Загати її тепер назад, нехай згине горда ворожа сила, що тепер знущається над нами!»)
• Чому З. Беркут був упевнений у перемозі тухольців над ворогом?

4. Робота над змістом VIII розділу повісті.

4.1. Переказ окремих цікавих епізодів розділу.

4.2. Тема: зображення страшної картини загибелі татар у результаті заповнення котловини водою.

4.3. Ідея: возвеличення мудрості, кмітливості, рішучості тухольців у вмінні залучати сили природи для боротьби з ворогом.

4.4. Основна думка: кожний, хто посягає на рідний край, прагне його заполонити, буде покараний.

4.5. Композиція.
Експозиція:рішення Максима вивести татар потаємною стежкою.
Зав’язка:знайдений потаємний вихід з котловини не дає можливості скористатися монголам через надходження води.
Кульмінація:осмислення Бурундою безвихідного становища, в якому опинилися він та його військо.
Розв’язка:поступова загибель татарського війська через прибуття води до котловини.

4.6. Сюжет.
Максим погоджується допомогти татарам вийти з оточення тухольців через потаємний вихід, який безпосередньо знає він сам та його батько. За це Бурунда звільнив молодого Беркута з кайданів і обіцяв волю.
Після спалення татарського села Максиму необхідно було знайти свій двір, неподалік від якого, в огороді, плита, піднявши її, буде хід. Плиту було знайдено, розбито татарами, але віднайдений вихід почало заливати водою.
Вода поступово прибувала, все менше було можливості перебувати в котловині. Монголи розпочали атаку на одну з гір, але тухольці не давали їм можливості вилізти по ній.
Розлютований Бурунда бачить безвихідність свого становища, все більше гине його війська у воді.

4.7. Бесіда за питаннями.
• Яке значення мала для Максима його коротка зустріч з Мирославою? («Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його з темного гробу, повернуло йому життя. Він чув, як вертала його давня сміливість і надія»)
• Як Максим охарактеризував свого батька стосовно того, про що він промовляє? («Мій батько не на вітер говорить. Він звик добре передумати, за ким що говорить»)
• Чому Т. Вовк вважав, що метавки не завдадуть великої шкоди татарам? («Будемо тут таки градок каміння завтра, але не дуже шкідливий градок, бо не вміли добре виплести шнурових пружин»)
• Яким чином запропонував Максим Т. Вовку вивести відділ монголів з котловини? («Я знаю стежку з сеї котловини, безпечну, а скриту, про яку не знає ніхто в Тухлі, окрім мойого батька й мене. Стежки тої не пильнують. Туди можна вивести відділ монголів наверх і обсадити ними вивіз, а тоді легка річ буде розвалити засіки і вийти з сеї долини»)
• Через що Максим намагався уповільнено вести монголів на гору.
• Чим були занепокоєні Бурунда і татари під час розкопування плити для виходу в горі?
• Чому Бурунда був незадоволений, коли було знайдено вихід, про який обіцяв Максим?
• Чому монгольський бегадир не дотримав свого слова стосовно обіцянки звільнення Максима? Що він відповів молодому Беркуту? («Тоді будеш вільний, як усі вийдемо з сеї долини, не борше!»)
• Чим були схвильовані татари? Як вони сприймали небезпеку, яка поступово охоплювала їх? («Монгольське військо стояло довгими рядами, по кістки в воді, сумне, безрадне… Сама тривога, сам вид грізної небезпеки побуджували тих людей до якогось діла, хоч би й безпородного, до руху. Конечно, було треба щось зробити, стрібувати щастя, бо інакше — Бурунда чув се добре — вся та маса монголів піде в врозтіч, розігнеться, гнана власною тривогою. Бурунда велів цілому війську зібратися докупи, збитися в тісну масу»)
• Яким чином Бурунда намагався підбадьорити своє військо? («Що ви — мужі чи коти, що так боїтеся тих кількох крапель води? Чи такі ж то ріки перебували ми? Що сей потік проти Яїка, і Волги, і Дону, і Дніпра? Не бійтеся, вода по кістки не здужає затопити вас! Далі до вивозу! Нападемо всі збитою масою! Не дбаймо на страти! Побіда мусить бути наша!»)
• Про що подумав Максим, побачивши вгорі біля метавки Мирославу? («Ось він стоїть сам серед тих ворогів, правда, без кайданів, та все-таки безоружний, невільник, і бажає, щоб хоть камінь, кинений її рукою, закінчив його життя і його муку»)
• Яку правду розповів Максим Т. Вовку стосовно води, що прибуває в долину?
• Чому Т. Вовк запропонував Максиму триматися разом у час небезпеки?
• Як Бурунда сприймав інформацію Т. Вовка про намагання тухольців захопити територію, на якій перебували татари?
• Що запропонував Т. Вовк Бурунді для тимчасового утримання війська над водою? («Вели своєму війську, поки вода прозірчаста, збирати з дна каміння і класти на купи, високо, понад поверхність води. Стоячи на них, ми зможемо оборонятися й від слабшого ворога — тухольців»)
• Яким чином Бурунда із залишками свого війська хотів вибиратися з небезпеки?
• Розкажіть, якої шкоди завдала вода монголам? («Страшно було глянути тепер по долині! Тут і там, мов чорні острови, виднілися з води купи монголів. Ані сліду якого-будь військового порядку не було вже між ними. Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині, борючись із хвилями, десь-кудись з трудом прямуючи, кричачи і проклинаючи. Ніхто нікого не слухав, ні про кого не дбав»)
• Як тухольці сприймали ту страшну картину, коли татари гинули від води, завдаючи один одному шкоди і намагаючись вижити? («Німо, непорушно, мов дерев’яні стовпи, стояли на берегах тухольці, навіть найзавзятіші не могли без дрожі, без зойку, без сліз глядіти на ту громадну загибель людей»)
Як поводив себе Бурунда, коли все його військо було охоплено водою? Поясніть становище, в якому він перебував. («…Довгу хвилю Бурунда стояв на місці, рвучи собі волосся і видаючи з горла страшні беззв’язні окрики на вид загибелі свойого війська»)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань.

VІІ розділ повісті

1. Для чого Т. Вовк прийшов з дочкою до тухольського табору? Щоб:
а) провести мирні переговори;
б) помолитися Сторожу;
в) зрадити монголів і розповісти про їх наміри.

2. Що робили тухольці з деревини, готуючись до битви?
а) Човни;
б) тимчасове житло;
в) метавки.

3. У тухольській котловині діди теперішнього покоління молилися богу:
а) Сонця;
б) Вітру;
в) Землі.

4. Поляна, де сиділа рада тухольських старців, була оточена:
а) дубами;
б) скелями;
в) смереками.

5. Вічний вогонь на поляні не згасав, тому вона була названа:
а) Вогненою;
б) Сяючою;
в) Ясною.

6. Захар Беркут був прихильником віри:
а) старої;
б) нової;
в) одночасно двох.

7. Бог Перун подарував першим людям Діду і Ладі:
а) іскру вогню;
б) зерно пшениці;
в) волосинку.

8. Яку оцінку надав Т. Вовк метавкам, зробленим тухольцям? Він вважав, що вони:
а) слабкі;
б) міцні;
в) не досить практичні.

9. З яким проханням З. Беркут звернувся по допомогу до Сонця? Щоб воно:
а) обігріло тухольців своїм теплом;
б) допомогло у страшному бою з монголами;
в) захистило його сина від страти.

10. Тухольці зрушили з місця Сторожа, щоб ним:
а) перегатити воду;
б) закрити вхід до печери;
в) не скористався ворог.

11. Що намагався застосувати З. Беркут у боротьбі з монголами:
а) воду;
б) річковий пісок;
в) пушки.

12. Якою була реакція З. Беркута на звістку, що його син перебуває в полоні?
а) Висловив байдужість;
б) був дуже стурбований;
в) намагався не виявляти того, про що хвилювався і переживав.

VІІІ розділ повісті

1. «…Світлою хвилею серед пітьми невільництва» Максима була:
а) коротка зустріч з Мирославою;
б) згадка про рідну Тухольщину;
в) думка про можливість свого звільнення.

2. Кому з героїв повісті належить фраза: «Або ми всі поляжемо, або ви»?
а) Т. Вовку;
б) З. Беркуту;
в) Бурунді.

3. В який час Максим пообіцяв вивести монголів з котловини?
а) Вночі;
б) вдень;
в) вранці-рано.

4. Щоб вийти з котловини, треба було знайти:
а) сторічну смереку;
б) велику плиту;
в) берлогу ведмедя.

5. Що перешкодило Максиму для знайдення ним обійстя Беркутів?
а) Страшні болі по всьому тілу;
б) пожежа села;
в) великі зарослі папороті.

6. Після згоди допомогти татарам Максим, «мов на світ народився, таким легким почув себе», коли:
а) він позбувся тяжких ланцюгів;
б) Т. Вовк подякував йому за це;
в) через тривалий час побачив сонячне проміння.

7. Бурунда Максима називав:
а) рабом;
б) смердом;
в) любим другом.

8. Якої плати вимагав Максим у Бурунди за зраду?
а) Ніякої;
б) не вбивати тухольців;
в) багато золота.

9. Чим були занепокоєні Бурунда і татари під час розкопування плити для виходу в гори?
а) Великою кількістю води, що прибувала з гір;
б) дощовою погодою;
в) раптовими морозами.

10. Татари не могли вибратися на гору, хоча вихід було і знайдено, бо по ній:
а) не було стежки;
б) сипався пісок;
в) котилося безліч каміння.

11. На думку Максима, жодний із туркоманів-степовиків не вмів:
а) плавати;
б) дряпатися по горі;
в) стріляти з метавки.

12. Бурунда-бегадир, бачачи загибель свого війська, був:
а) розлютований;
б) розгублений;
в) байдужий до всього, що відбувалося.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Через що, на ваш погляд, тухольці-християни молилися богам своїх прадідів?
2. Висловіть власні враження стосовно того, чому З. Беркут жертвує життям сина задля громади. Наведіть переконливі обґрунтування.
3. Який художній засіб використав І. Франко у фразі: «Слова його, гарячі, могучі»?
а) епітет;
б) метафору;
в) алегорію.

Картка № 2
1. Поясніть, чому для Максима зрада страшніша за смерть. Відповідаючи, посилайтеся на факти з твору.
2. Вмотивуйте, через що З. Беркут жертвує життям свого сина в інтересах громади. Як би ви повели себе, перебуваючи на місці тухольського ватажка?
3. Для чого З. Беркут намагався якомога швидше загатити воду?
а) Поки вода ще не прибувала з гір;
б) бо могли в будь-який час з’явитися монголи;
в) щоб цього не побачив Т. Вовк.

Картка № 3
1. Висловіть власну точку зору стосовно того, чи можна вважати Максима зрадником. Свої міркування обґрунтуйте.
2. Прокоментуйте слова Максима: «Чоловік у небезпеці дуже смирний, дбає про себе, а не про смерть іншого».
3. З. Беркут називає монголів:
а) вбивцями;
б) дикунами;
в) кровопивцями.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання
Дібрати цитати, скласти план до характеристики образу З. Беркута; опрацювати ідейно-художній зміст ІХ розділу повісті.

 

Урок № 14 І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ЛЮДИНИ У ВИРІШАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ЗАХАРА БЕРКУТА, 7 клас, українська література

Мета:продовжити опрацьовувати ідейно-художній зміст повісті (ІХ розділ); охарактеризувати образ Захара Беркута, добираючи відповідні цитати, фактичний матеріал з твору; розвивати в учнів навички характеризувати літературного героя, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження, творчо мислити, робити відповідні висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття обов’язку, відданості своєму народові, справі, любов до вітчизни, рідного народу; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:портрет І. Франка, текст твору, малюнки учнів та ілюстрації до повісті; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ № 14 І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ЛЮДИНИ У ВИРІШАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ЗАХАРА БЕРКУТА, 7 клас, українська література

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

Гейм «Хто з героїв»

Завдання.
Дати відповідь, кому з героїв твору «Захар Беркут» І. Франка належать нижченаведені слова?
1. «Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть». (Максим)
2. «Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!» (Захар Беркут)
3. «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!» (Тугар Вовк)
4. «Раз мати родила, раз і гинути прийдеться». (Бурунда)
5. «Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто…» (Максим)
6. «Ми над усе любимо свій кутик,— коли б так кождий інший любив свій кутик, то певно всі люди жили б на світі спокійно й щасливо». (Максим)
7. «Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!» (Захар Беркут)
8. «Свідоцтво моє проти боярина Тугара Вовка велике і страшне: він зрадник…» (Митько Вояк)
9. «Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до останнього віддиху, лиш не йди туди, не подавай свого чесного ім’я на вічну ганьбу!» (Мирослава)
10. «Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю!» (Мирослава)
11. «Гляди, дівчина, на свій тат. Будь вірна великому Чінгісхану. Велика ласка буде!» (Пета)
12. «Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив! Ти кажеш, що щастя бажаєш, а ти вбив моє щастя». (Мирослава)
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

 

ІV. Основний зміст уроку

Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим.
І. Франко

 

1. Характеристика образу Захара Беркута

1.1. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.
• Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її».
• «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
• «Громада — то був його світ, то була ціль його життя».
• «В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки».
• «…Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині».
• «…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські».
• «Він за молодших часів часто ходив по громадах, бував на їх копних зборах, старався пізнати добре їх потреби й людей, і всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами в сусідстві».
• «Нам не потрібно милості від боярина і ні за що ставати нам рабами — се причина, для чого він ненавидить нас і прозиває нас смердами. Але ми знаємо, що гордість його пуста і що правдиво свобідному чоловікові личить не гордість, а супокійна повага та розум».
• «Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не каждому лучається».
• «Недалеко від побоєвища, захищений кам’яною брилою від стріл, сидів на соломі Захар Беркут, занятий при ранених. Він повиймав їм із ран стріли, повимивав рани при помочі Мирослави і заходився перев’язувати їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці».
• «Коли б про нього справді йшло діло, то я сказав би вам: "Я не маю сина, мій син погиб в бою. Але тут діло йде про нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі”».
• «…Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів се була б ганьба, була б зрада».
• «Коли б діло йшло тільки між мною та твоїм бегадиром, то я радо віддав йому все, що маю, навіть свою власну стару голову, за увільнення сина. Але ти радиш нам нерівну заміну, при якій скористати можу тільки я сам і мій рід, але стратити мусить не тільки одна громада, а всі ті громади, через які мусить іти ваш похід».
• «Зломи другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам’яну стіну, і дав водам протоку, і дарував людям отою прекрасну долину! Загати її тепер назад, нехай згине горда ворожа сила, що тепер знущається над нами».
• Максим: «Мій батько не на вітер говорить. Він звик добре передумати, за ким що говорить».
• «Нехай же вам зв’язок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого сердечного зв’язку з чеснотою й людяним норовом!»
• «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».
• Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор.
Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на допомогу тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.
Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».
Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.
(Покажемо, яких надлюдських сил треба було Захарові, щоб наважитися на це, бо в деяких учнів може скластися думка, що він черства людина, без батьківських почуттів, коли відмовляється визволити сина.) Після того як Захар послав смертельну зброю, він «тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко». Ось як дорого коштував йому той останній удар по ворогу. Можливо, від цього він так раптово і помирає. Але яку силу духу, твердість і стійкість він проявляє перед цим, у грізний для свого народу час.
Слід підкреслити і чесність старого Захара. («Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові».) Він прекрасний у всьому, навіть у своїй смерті. У своїй останній промові перед громадою Захар говорить про те, що тухольці перемогли ворога не лише своєю зброєю, а й мудрістю і дружбою, згуртованістю, висловлює впевненість у щасливому майбутньому рідного народу. Як заповіт нащадкам звучать його слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас». В цьому образі втілені мудрість, мрії і прагнення народу.

1.2. Бесіда за питаннями.
• Коли ви вперше, читаючи твір, дізналися про Захара Беркута?
• Що єднає прізвище Захара з назвою птаха?
• Чому Захар Беркут мав авторитет серед тухольців?
• Як Захар реагує на шкоду, яку завдає Тугар Вовк громаді?
• Чим пояснити те, що старий Беркут прагне розгромити, а не відбити татар?
• Які сили допомагають Захарові прийняти правильне рішення і подолати ворога?
• В чому вбачав тухольський ватажок смисл свого життя?
• До якої справи Захар Беркут мав хист?
• Яке значення для ще молодого Захара Беркута мало його перебування у діда Акинтія?
• Як Захар Беркут ставиться до зрадництва Тугара Вовка?
• Чому Захар не погодився на пропозицію Тугара Вовка обміняти полоненого Максима на вихід татар з котловини? Що в цей період відчував старий Беркут? Чи можна його засудити за таке ставлення до свого сина?
• Яким були останні слова Захара Беркута? Що він пророкував для майбутнього покоління?
• Чим повчальний образ Захара Беркута?

1.3. Орієнтовний план-характеристика образу Захара Беркута.
1) Захар Беркут — ватажок тухольської громади.
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Риси характеру:
а) добрий і волелюбний;
б) відвертий і чесний;
в) працьовитий;
г) розсудливий і мужній;
д) витриманий.
4) Прагнення героя:
а) боронити рідний край від ворогів;
б) шанувати традиції і богів;
в) служити інтересам народу;
г) закликати до єдності, згуртованості народу в боротьбі з ворогами.
5) Захар Беркут — патріот Руської землі.

2. Опрацювання ідейно-художнього змісту ІХ розділу повісті

2.1. Виразне читання або переказування окремих частин розділу.

2.2. Тема: зображення перемоги тухольців над монголо-татарами; смерть старого Беркута.

2.3. Ідея: возвеличення мужності, винахідливості, кмітливості тухольців, їх наполегливості у досягненні своєї мети.

2.4. Основна думка: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

2.5. Композиція.
Експозиція:продовження атаки тухольцями монголо-татар за допомогою стовбурів загострених ялиць.
Зав’язка:намагання Бурунди і Т. Вовка обміняти своє життя на полоненого Максима.
Кульмінація:смерть ворогів, Максим залишається живий.
Розв’язка:остання промова З. Беркута до громади; смерть і поховання ватажка Тухлі.

2.6. Сюжет.
Продовження боротьби тухольців і монголів. Все більше і більше татар гинуло під водою. Невелика купка татар, де були Т. Вовк, Бурунда, Максим, перебували на плоту. Всіх їх обстрілювали тухольці.
Щоб зберегти собі життя, Бурунда і Т. Вовк вирішують обміняти своє життя на полоненого Максима. З. Беркут не погоджується на це. Тоді Бурунда замахнувся із сокирою, щоб зарубати Максима, але Т. Вовк відрубав бегадиру руку. Бурунда, падаючи у воду, потягнув за собою Максима. Камінь, який кинув З. Беркут за допомогою метавки знищив решту ворогів.
Максим залишається живий.
Остання промова тухольського ватажка до народу перед смертю. Поховання З. Беркута.

2.7. Бесіда за питаннями.
• Що вирішили зробити тухольці для прискорення перемоги над ворогом? («Їм квапно діялося доконати ворога. В лісі повише потока їх молодці рубали грубі ялиці, загострювали їх з обох кінців, мов палі, прив’язували до обрубаних із гілля пнів важке каміння, щоб ті новомодні стінолами плили попід водою, і, виждавши відповідну хвилю, коли сере-диною озера зробилася від водоспаду прудка течія просто до монгольських становищ, почали далі потоком пускати пні»)
• Який новий засіб боротьби з оточеними монголами запропонувала Мирослава тухольцям? («…Збивати по кілька таких пнів докупи, спускати таку плоть на ужві долі водоспадом, а потім, притягнувши до берега, ставити на кожду по десять щонайсильніших і добре озброєних молодців, а двом довгими жердками керувати плотину проти монгольських становищ»)
• Через що бегадир, побачивши, що тухольці знищують останні залишки його війська, нічого не міг зробити? («Бурунда, побачивши ворогів і таке їх воювання, аж зубами заскреготав і за зброю вхопився, але його гнів був даремний; навіть затроєні стріли його туркоманів не могли досягнути смілих тухольців. Приходилось завзятому бегадирові без діла стояти по груди в воді і дивитися, як тухольці становище за становищем розбивали останки монгольської сили»)
• Що відчувала Мирослава, коли бачила у ворожому стані двох рідних для неї людей — батька й Максима? («…Погляди її летіли бистріше, ніж її стріли, в ворожу купу, серед якої тепер стояло все, що було найдорожче їй у житті: батько й Максим. За кождою пущеною з тухольських луків стрілою завмирало її серце»)
• Якої думки був З. Беркут стосовно того, щоб зберегти життя Т. Вовку і Бурунді в обмін на волю Максима? («Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю») Як Мирослава сприйняла рішення З. Беркута щодо надання волі Максиму? («Що ти думаєш робити? За що ти хочеш погубити свого сина і… і мене, батьку? Я люблю твого сина, я присягала з ним жити і йому служити! Хвиля його смерті буде і моєю смертю!»)
• Як тухольці поховали свого ватажка? («…За щасливим гріх плакати. Але з радісними співами обмили його тіло і занесли його на Ясну поляну, до стародавнього житла прадідівських богів, і, зложивши в кам’яній контині лицем до золотого образа сонця, вміщеного на стелі, потім привалили вхід величезною плитою і замурували»)
• Чи є закономірним те, що в кінці твору всі вороги гинуть, а Максим залишається живим? Свої думки обґрунтуйте.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв’язування тестових завдань

1. Кому з героїв твору належать слова: «…найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок»?
а) Т. Вовку;
б) Бурунді;
в) Максиму.

2. «Тухольці спихали монголів з одного становища за другим у воду», немов:
а) трава під косою;
б) огонь, пущений по скошеній сіножаті;
в) каміння, що сиплеться зі скель.

3. Гнів Бурунди під час останньої боротьби з тухольцями порівнюється з:
а) шумом зграї вороння;
б) пустим вітром;
в) безпредметною балаканиною.

4. Щоб зберегти життя собі та Бурунді, Т. Вовк вирішив запропонувати тухольцям:
а) багатий викуп;
б) залишити їх вільними і щасливими;
в) видати полоненого Максима.

5. Яким чином Бурунда хотів помститися Максиму за свою смерть:
а) втопити молодця;
б) зарубати сокирою;
в) підстрелити.

6. Через що кара Бурунди по відношенню до Максима не була здійснена:
а) Захар Беркут кинув камінь на ворога;
б) Т. Вовк відрубав руку бегадиру;
в) молодий Беркут штовхнув головного монгола у воду.

7. Захар Беркут, звертаючись до громади, зазначив, що вона отримала перемогу над ворогом завдяки:
а) згоді оборонців і дружбі;
б) воді і метавкам;
в) Максиму і Мирославі.

8. Що пророкував Захар Беркут на майбутнє:
а) щасливе життя;
б) часи жорстокої боротьби народу проти поневолення;
в) шанувати традиції Тухольщини — інакше Боже покарання.

9. Останній погляд Захара Беркута перед смертю був на:
а) сонце;
б) громаду;
в) Максима з Мирославою.

10. Хто кликав на спочинок З. Беркута після бою?
а) Мирослава;
б) Сторож;
в) тухольська громада.

11. В останній промові до громади Захар Беркут наголосив про:
а) необхідність оберігати Сторожа;
б) дружнє і впорядковане життя тухольців на майбутнє;
в) вшанування пам’яті тих, хто загинув.

12. Щасливі дні майбутнього життя Захар Беркут уважає:
а) сонячними;
б) весняними;
в) яскравими.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1
1. Що, на вашу думку, мав на увазі старий Беркут, говорячи: «Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю». Свої міркування обґрунтуйте.
2. В чому, на ваш погляд, вбачав Захар Беркут для себе щастя після перемоги над ворогом? Наведіть переконливі факти з твору.
3. Повість «Захар Беркут» була написана І. Франком у:
а) Львові;
б) Києві;
в) Нагуєвичах.

Картка № 2
1. Що мав на увазі Захар Беркут, говорячи: «Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!»? Власну думку вмотивуйте.
2. Обґрунтуйте слова — закінчення твору. Яку думку намагався висловити ними І. Франко?
3. Наприкінці твору Тугар Вовк:
а) тікає до Пети;
б) тоне від каміння метавки Захара Беркута;
в) залишається жити серед тухольців.

Картка № 3
1. Прокоментуйте благословення Захара Беркута своїм дітям Максиму і Мирославі. В чому його значимість?
2. Чи виправдовує Тугара Вовка його останній добрий вчинок, коли він рятує Максима? Свої міркування вмотивуйте.
3. З. Беркут перед смертю зазначив, що майбутнє покоління буде жити в добу:
а) занепаду;
б) відродження;
в) великих змін.

VІ. Підсумок уроку

1. Групування персонажів у повісті, його значення у розкритті ідейного змісту твору
У повісті «Захар Беркут» зображено боротьбу між волелюбною тухольською громадою і монгольськими нападниками. Дійові особи твору залежно від їх ставлення до цієї боротьби поділяються на дві групи: з одного боку — тухольці на чолі із Захаром Беркутом, з другого боку — монгольські завойовники на чолі з Бурундою.
Між ними точиться гостра боротьба. Боярин Тугар Вовк іде служити ворогові у тяжкий для його батьківщини час, стає зрадником. Дочка боярина Мирослава, усвідомивши справедливий характер боротьби тухольців, допомагає трудящим у їхній визвольній боротьбі. Кожен персонаж визначив своє місце у житті, служачи рідному народові чи його ворогам. Залежно від цього ми і маємо у творі позитивних і негативних персонажів.
Таким протиставленням дійових осіб у творі автор висловлює свою любов до трудящих і ненависть до експлуататорів. Позитивних героїв він показує як глибоких патріотів, вірних захисників батьківщини, а негативних персонажів змальовує як лютих завойовників, жорстоких експлуататорів народу.

2. Виховне значення повісті (пропонується учням записати у зошит)
Любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у минулому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість. Популярність повісті у нашій країні і за рубежем.
І. Я. Франко підкреслює, що за новий суспільний лад треба боротися дружно, згуртовано, самовіддано, як тухольська громада боролася з монголами. Письменник проголошує у творі ідею згуртованості всіх трудящих: тухольці захищають не лише свої інтереси, а й думають про життя сусідів, їм на допомогу приходять воїни з інших громад, щоб разом боротися проти загарбників. Дружба має велике значення.

3. Значення творчості І. Я. Франка
Трудився І. Франко до останніх днів свого життя. А воно в нього було недовге, до того ж багато років він просидів у тюрмах. І все-таки Франкова літературна спадщина — величезна.
І. Франко — автор понад 5000 творів. Він — видатний поет, прозаїк, драматург. Він — критик і дослідник літератури, історик, філософ, фольклорист, етнограф, мовознавець, економіст, мистецтвознавець, публіцист, журналіст і політичний діяч. Володіючи чотирнадцятьма мовами, перекладав літературу народів світу.
Після смерті І. Я. Франка здійснено більше 1000 видань його творів загальним накладом понад 25 млн примірників українською мовою і в переладах 65 мовами народів світу.
І ми горді з того, що, живучи на святій Шевченковій землі, щиро вітаємо дух безсмертного Каменяра.

4. Значення повісті І. Франка «Захар Беркут»
Своєю повістю І. Франко хотів сказати, що загарбник, який би численний він не був, буде знищений. Автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований.
Повість «Захар Беркут» стала популярною одразу, як тільки вийшла друком, а ще через 2–3 роки вона помандрувала світовими шляхами.
Б. Лятошинський написав музикальну драму «Золотий обруч» — за мотивами повісті «Захар Беркут» (лібретто Я. Мамонтова). Золотий обруч — це символічний образ прапора тухольської общини. Режисер Київської кіностудії імені О. Довженка В. Івченко екранізував цей твір.
Зі сцени Івано-Франківського музично-драматичного театру не сходить п’єса «Захар Беркут» за мотивом повісті Івана Франка. Матеріали шкільного музею І. Я. Франка розповідають про це.
Письменник сподівається «збудити живий інтерес й у сучасних людей…» І ми з певністю можемо сказати, що це йому вдалося.
«Скрізь і завсігди у мене була одна провідна думка — служити інтересам мого народу і загальнолюдським поступовим ідеям…» (І. Франко).

5. Висловлювання про І. Франка. Додатковий матеріал для вчителя
• Іван Труш про І. Франка: «…Щира, ніколи не удавана скромність цього надзвичайного і найбільшого таланту серед нас усіх».
• Про свого батька син Тарас пише: «Франко був дуже точною, старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати час на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний же час був ласкавим порадником, привітним господарем.
• Дуже помітна прикмета вдачі мого батька була швидкість. Він швидко вирішував будь-яку справу, швидко писав. Ця швидкість поєднувалась у нього з високою якістю, бо до слова він ставився надзвичайно вимогливо».
• «…Тепер ще яскравіше зарисувалася могутня постать Франка і всі його заслуги, ще дорожчим став нам той чоловік… Адже Франків у нас не густо» (М. Коцюбинський).
• «Він — геніальний поет. Саме як поета ми бачимо його поряд з найвидатнішими світовими майстрами, а в рідній літературі він чи не єдиний має право займати місце на недосяжній височині Шевченка» (Д. М. Павличко).
• «Такі люди рідко родяться. Так багато страждання могли винести тільки інтелігенти. І яка гірка б не була історія їх життя, але з любов’ю треба зібрати всі і найдрібніші факти їхнього життя, праці, страждань. Бо йдемо… з печаттю їхнього духу…» (І. Лизанівський, секретар І. Франка).
• Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості. …Франко живе в народній пам’яті як великий Каменяр…» (М. Рильський).
• «…Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже не буде в нас перебільшення сказати, що Шевченко і Франко — це насправді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гуманістів, до яких людство завжди буде звертатись…» (О. Гончар).
• «…Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко і в якій він би не був великий…» (П. Загребельний).
• «…Франко — наш найкращий провідник, наш учитель, ясне сонце на українському небі…» (В. Стефаник).
• «…Після Шевченка долю поводиря національного ідеалу українського народу прийняв І. Франко: це високе покликання гідно і з честю виконав…» (С. Петлюра).
• «…У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міністром культури та освіти…» (П. Тичина).
• «…Іван Франко своїм впливом, працею і прикладом виховував ціле молоде покоління, яке за його вказівками пішло на новий шлях…» (Уляна Кравченко).
• «…Титанічна діяльність Франка відбила національні воління розірваної між імперіями Романових і Габсбургів української землі… Шевченко народив, а Франко виховував українську націю…» (Д. Павличко).
• «…Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте …А заговорить — і вже здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!..» (М. Коцюбинський).
• Отже, життя Івана Яковича Франка можемо вважати подвигом, воно варте наслідування.

VІІ. Оголошення результатів роботи на уроці школярів

VІІІ. Домашнє завдання
Скласти «доміно» на тему «Життя Т. Шевченка»; вміти аналізувати поезію Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало»; написати домашній міні-твір за твором І. Франка «Захар Беркут» на одну з тем:
«Захар Беркут — патріот Руської землі»;
«Що я думаю про зрадника Тугара Вовка»;
«Сила народу — в єдності».