Загрузка. Пожалуйста, подождите...

 

 

◊ Робота з підручником.

Виконання вправи 166.

 

 

 

 

 

 

◊ Робота біля дошки.

Колективне складання анотації на запропоновану вчителем книжку (за зразком, поданим у вправі 166).

 

 

◊ Робота з підручником.

Виконання вправи 167.

 

◊ Диктант із коментуванням.

Чи можна, скориставшись поданою в тексті інформацію, скласти анотацію? Скласти (усно) анотацію перевидання «Лексикону» Павми Беринди одним із сучасних видавництв Києва (Львова, Харкова, Одеси), узявши за зразок анотацію до будь-якого сучасного словника.

 

Памво Беринда – відомий український учений, поет, перекладач та видавець книг – передовсім уславився створенням словника. За основу для свого «Лексикону слов’яно-руського та імен тлумачення», надрукованого в Києві 1627 року, Беринда взяв «Лексис» Лаврентія Зизанія 1596 р. Проте, відштовхнувшись від праці Зизанія, лексикограф продовжував збирати матеріал, значно розширивши та збагативши словник. Якщо у «Лексисі» Зизанія витлумачено 1061 слово, то у «Лексиконі» Беринди – 6982.

(За О. Анушкіним)

 

ІІІ. Підведення підсумків уроку.

 

◊ Бесіда.

1) З чого розпочинається робота з книгою?

2) Що становить довідковий апарат видання?

3) Що становить вихідні дані книжки (журналу, збірника)?

4) Чи можна уявити зміст книжки тільки за вихідними даними?

5) Для чого слугує анотація?

6) З якою метою до анотації часто вводять елементи оцінки книжки?

7) Навіщо вказується адресат видання?

8) У яких двох значеннях уживається слово бібліографія?

9) Для чого існує бібліотечний каталог і бібліотечний колектор?

 

 

IV. Домашнє завдання. Вправа 168.

 

 

 

 

Урок № 23

 

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Створення власних висловлювань. Ділові папери. Субсидія. Фінансова ідентифікаційна картка. Віза. Ваучер.

Приватизаційний сертифікат. (Ознайомлення).

Мета: узагальнивши та систематизувавши знання про ділове спілкування, ознайомити із призначенням та особливостями оформлення вказаних документів; розвивати логічне мислення та мовлення, пам'ять, збагачувати та уточнювати словниковий запас учнів.

Обладнання:підручник, зразки ділових паперів.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку. Мотивація навчання.

ІІ. Узагальнення та систематизація вивченого про офіційно-діловий стиль.

 

◊ Самостійне опрацювання таблиці.

 

ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ
ГОЛОВНА ФУНКЦІЯ	Повідомлення і волевиявлення (наказ, вимога або припис)
СФЕРА ВЖИВАННЯ	Юриспруденція, дипломатія, справочинство, економіка, торгівля.
ОСНОВНІ ВИДИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ	Закон, громадянські та карні акти, кримінальний кодекс, декларація, постанова, конвенція, нота, канцелярське листування, статут, угода, ділові папери (заява, розписка, доручення, план, звіт, протокол, наказ, автобіографія, характеристика, резюме тощо)
ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ	Офіційність, логічність, об’єктивність, конкретність, стислість, знеособленість і стандартизованість викладу.
МОВНІ ОЗНАКИ	Дотримання усталеної структури: реквізитів, які відповідають типові документа, правильне використання ключових слів (ухвалили, прошу, рекомендуємо, гарантуємо, наказую тощо); уживання слів у прямому значенні, вживання термінів (юридичних, дипло- матичних, військових, спортивних тощо), складно- скорочених і скорочених слів, усталених зворотів (мовних кліше), переважання віддієслівних іменників, використання неозначеної форми дієслова у значенні наказового способу, вживання складних речень, вставних слів, прямий порядок слів у реченнях.

С л о в н и к.

Юриспруденція – сукупність правових наук, правознавство. Адміністрація - керівництво. Реквізити – сукупність обов’язкових даних у документі, без яких він не має юридичної сили. Термінологія - сукупність термінів певної галузі виробництва, науки, мистецтва тощо. Кліше мовне – готовий мовний зворот, що використовується в певних умовах і подібних текстах, полегшуючи процес спілкування. Стандартизація - встановленняєдиних обов’язкових норм і вимог.

 

 

◊ Прочитати статтю Загальної Декларації прав людини[3].

Пояснити призначення документа. Звернути увагу на стиль викладу.

 

Стаття 26.

1.Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безоплатною, принаймні початкова і загальна. Початкова освіта має бути обов’язковою. Технічна та професійна освіта повинні бути загальнодоступними, а вища освіта має бути однаково доступною для всіх відповідно до здібностей кожного.

2.Освіта повинна спрямовуватися на всебічний розвиток людської особистості й на поглиблення поваги до прав людини та її основних свобод. Освіта має сприяти взаєморозумінню, терпимості й дружбі між усіма народами, рисовими чи релігійними групами, а також повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних Націй у справі підтримання миру.

3.Батьки мають пріоритетне право у виборі форми освіти для своїх дітей.

 

◊ Бесіда.

1) Які стилі мовлення вам відомі?

2) У чому різниця між стилем мовлення та стилем мови?

3) Яку сферу суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль?

4)Де використовують такі підстилі, як дипломатичний, законодавчий (юридичний) таадміністративно-канцелярський?

5) Яка головна функція офіційно-ділового стилю?

6) Які жанри (види висловлювань) ділового стилю є найбільш поширеними?

7) Які основні ознаки офіційно-ділового стилю?

8) Які мовні ознаки текстів офіційно-ділового стилю?

 

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

◊ Пояснення вчителя.

Основним видом ділового (службового) письмового спілкування є документ (діловий папір). Він має бути достовірним, належним чином оформленим, конкретним. Службовий документ має заголовок, чітку будову, у ньому мають бути вказані потрібні прізвища, адреси, цифрові дані.

Типові документи оформляються на спеціальних бланках або на стандартних аркушах.

Найпоширенішими діловими паперами є діловий лист, довідка, заява, доручення, розписка, акт, протокол і витяг з протоколу, автобіографія, звіт. Останнім часом виникла потреба у впровадженні в практику ділового спілкування таких документів, як ваучер, приватизаційний сертифікат. Крім того, кожен громадянин України повинен знати, які документи слід оформити, щоб отримати субсидію для оплати житлово-комунальних послуг, візу для виїзду за кордон, а також для отримання індивідуального ідентифікаційного номера (коду).

Субсидія – це грошова або натуральна допомога, що надається комусь державою або якоюсь установою. Сьогодні субсидією називають надавану державою пільгу на платежі за житлово-комунальні послуги сім’ям, сукупний дохід яких не перевищує встановленого спеціальними законами рівня.

Для оформлення субсидії потрібно одержати довідку про склад сім’ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги (у ЖЕКу). У довідці зазначається прізвище, ім’я по батькові власника (наймача) квартири, номер особового рахунку та адреса.

У графі «Склад сім’ї» зазначається прізвище, ім’я та по батькові кожного члена сім’ї, його відношення до власника (наймача) – син, дочка, мати, сестра тощо, дата його народження, номер паспорта або свідоцтва про народження та сімейний стан (для повнолітніх: одружений - неодружений). Таку довідку оформляє та підписує паспортист.

Зазначається форма власності житла (відомча, громадська, кооперативна, приватна, приватизована), після чого подається характеристика будинку (кількість поверхів, наявність ліфту, тип (гуртожиток, готельного типу тощо) та характеристика квартири: загальна площа квартири кількість кімнат, поверх, тип плити, наявність газу, електроколонки, балкону.

Вказується розмір плати за житлово-комунальні послуги та наявність пільг, позначається (якщо є) заборгованість щодо квартплати.

Належним чином оформлені документи разом із заявою власника (наймача) квартири подаються до служби субсидій.

Фінансова ідентифікаційна картка заповнюється кожним громадянином України, який досяг 18 років, і подається ним до районної Державної податкової адміністрації за місцем проживанням. Картка заповнюється на трафаретному бланку. В ній зазначається прізвище, ім’я та по батькові громадянина, час і місце його народження, реквізити його паспорта, адреса, телефон, місце роботи або навчання. Згідно з даними, зазначеними громадянином у картці, йому присвоюється ідентифікаційний номер. Видана районною Державною податковою адміністрацією довідка про ідентифікаційний номер (код)використовується для подання в органи державної реєстрації, установи банків тощо.

Термін віза у діловодстві вживається у двох значеннях.

Віза – це позначка, зроблена службовою особою – юрисконсультом, начальником відділу, директором установи – на документі (службовому листі, трудовій угоді тощо). Така позначка засвідчує вірогідність документа або надає йому юридичної сили. Віза має такий вигляд:

 

 

Юрисконсульт

підпис І. М. Бондаренко

 

25.11.2001.

 

 

Якщо віз декілька, вони записуються одна під одною – у колонку.

 

Візу не слід змішувати з грифом погодження, який має такий вигляд:

 

ПОГОДЖЕНО

Директор школи

підпис О. П. Музиченко

 

30.11.2001.

 

 

Якщо на документі є візи, то гриф погодження розташовують під ними.

Візою також називається позначка в паспорті громадянина України для виїзду за кордон про дозвіл на в’їзд на територію певної держави, проживання там або переїзд через її територію. Отримати візу – значить отримати дозвіл.

Для оформлення паспорта для виїзду за кордон громадянин подає заяву-анкету до паспортної служби для одержання паспорта. Анкета заповнюється на спеціальному трафаретному бланку. У ній вказується прізвище, ім’я та по батькові заявника, дата й місце його народження, а також номер, серія паспорта громадянина України із зазначення установи, яка цей паспорт видала. Зазначається адреса, телефон громадянина, відомості про трудову діяльність (включаючи навчання) за останні 5 років, обізнаність чи необізнаність з відомостями, що становлять державну таємницю. На бланку анкети вказано, що підстав, які відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України» обмежують право громадянина на виїзд за кордон, не існує. Анкета заповнюється чорним чорнилом. Власноручний підпис заповнювач анкети ставить у спеціальному прямокутнику. В анкеті зазначено посаду та прізвище працівника паспортної служби, який прийняв заповнену громадянином анкету, та дату заповнення і прийняття.

Для отримання візи (спеціальної позначки в цьому паспорті) громадянин звертається до посольства держави, на територію якої має намір в’їхати. Службовець знайомить його з переліком документів (виклик-запрошення, довідки про фінансовий стан, забезпеченість роботою, а також житлом того, хто надіслав виклик, довідка про те, що сам громадянин, що має намір відвідати зарубіжну країну, в Україні забезпечений роботою) та надає консультації щодо їх оформлення. Всі документи подаються у перекладі мовою держави, до якої громадянин хоче поїхати.

Ваучер – це приватизаційний чек, документ, який обмінюється на акції підприємства, що приватизується.

Сертифікатом називається документ, який щось посвідчує. Так, сертифікат докладається до експортного товару, посвідчуючи його якість. Приватизаційний сертифікат– посвідчення, письмове свідоцтво, що засвідчує право громадянина на свою частку (акції) приватизованого групою громадян або трудовим колективом підприємства (заводу, фабрики, шахти і т. ін.).

 

Інтернет-ресурси

 

Субсидія

https://www.refine.org.ua/pageid-5321-1.html

Субсидія – це надана громадянам щомісячна адресна безготівкова допомога для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік готівкова допомога на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субсидія є безповоротною і її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995р. ї 848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997р. ї 1050 зі змінами та доповненнями), субсидія розраховується з огляду на кількість зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу. Вона призначається (за деякими винятками) уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу (ЖБК), власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації. Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на основі середньомісячного сукупного доходу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), враховуючи останні 6 місяців перед зверненням на термін 6 місяців (у деяких випадках - на 12 місяців).

В інших випадках громадяни сплачують 20 відсотків.

Субсидія призначається:

·уповноваженому власнику (співвласнику) житла,

·наймачу державного та громадського житлового фонду,

·членові житлово–будівельного (житлового) кооперативу,

·власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації.

У разі, коли у житлових приміщеннях (будинках) прописані неповнолітні діти, які залишились без батьківської опіки, субсидія призначається за заявою опікуна і розраховується виходячи з розміру пенсії через втрату годувальника та інших соціальних виплат, які отримує опікун на підопічних дітей.

Субсидія не призначається, якщо неповнолітні діти, маючи батьків прописані в житловому приміщенні (будинку) самі.

Право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово–комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива поширюється на громадян , які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово–будівельних (житлових) кооперативів – на утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності – на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субсидія на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначається у разі, коли житлове приміщення не забезпечується електро-, тепло- або газопостачанням для опалення.

 

Приватизаці́йний майнови́й сертифіка́т

https://readbookz.com/book/6/267.html

 

Приватизаційний майновий сертифікат - це особливий вид державного цінного папера, який засвідчує гіраво власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств. Право громадян України гарантується Державою. Права власника, умови і порядок використання сертифіката.

1. Кожен громадянин України має право на одержання приватизаційного майнового сертифіката. Відмова у видачі сертифіката та його прийнятті у розрахунок платежу за придбання об'єкта приватизації може бути оскаржена

в суді у встановленому порядку.

 

 

 

 

IV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

◊ Заповнивши трафаретний бланк, скласти необхідну для оформлення субсидії довідку про склад своєї родини (сім’ї своїх родичів, сусідів)¹.

 

 

ДОВІДКА ПРО СКЛАД СІМ’Ї

 

Видана уповноваженому власнику / наймачеві_________________

Прізвище, ім’я по батькові

 

що прописаний за адресою: _________________________________

у тому, що склад його сім’ї такий:

Прізвище, ім’я та по батькові членів сім’ї	Відношення до власника / наймача	Дата народ- ження	№ паспорта або свідоцтва про народ-ження	Сімейний стан
1. 2. 3.

 

◊ Заповнити фінансову ідентифікаційну картку (на трафаретному бланку, виданому вчителем).

 

V.Підведення підсумків уроку.

 

◊ Попереджувальний диктант.

Розкрити лексичне значення виділених слів. У яких реченнях ці слова вжито в прямому значенні, у яких – у переносному?

 

Дотація, субсидія – слова чужі, нудні. У ЖЕКу день просидів я, а черга на три дні. (В. Скомаровський.) Тому дорога суєти кабала, для того – прожекторне сяйво президій, а лінь традиційна – як німб круг чола… Отож і не слід вимагати субсидій! (Р. Лубківський.) Від сомнамбул, похмільного трансу трясунів і гучних істерій дайте візу а епоху романсу, в райські кущі піднесених мрій! (В. Базилевський.) У державу мою ти не маєш ніякої візи, тут недійсний твій паспорт, твоє забобонне ім’я. На кордоні не гарти, міцніші стократ від залізних, а сплетіння обов’язку й права,що зветься сім’я. (В. Омелянчук.)

 

VI. Домашнє завдання.

Скласти план наукового повідомлення про офіційно-діловий стиль. Підготуватися до відповіді за складеним планом.

 

 

Уроки № 24, 25

 

Тема. Морфологічна будова слова. Основні орфограми в коренях та префіксах.

Мета: повторити та систематизувати вивчене про будову слова; закріпити знання про основні орфограми в коренях та префіксах; удосконалювати правописні вміння та навички учнів; розвивати логічне мислення, пам'ять, уміння узагальнювати, використовувати здобуті знання на практиці.

 

Тип уроків: комбіновані (повторення вивченого в попередніх класах; узагальнення та систематизація вивченого).

Обладнання: підручник.

 

ХІД УРОКІВ

 

І. Повідомлення теми і мети уроків.

ІІ. Повторення ключових питань розділу.

 

◊ Робота з підручником.

Виконання вправи 53 (опрацювання схеми «Частини слова»).

 

ІІІ. Виконання вправ на матеріалі повторення вивченого.

◊ Робота біля дошки.

Погрупувати різні форми одного слова та спільнокореневі слова.

Сніг, снігуронька, снігами, засніжений, снігів, сніговик, снігом, сніже, снігові, сніжно-білий, білосніжний, снігам.

 

◊ Робота з підручником.

Виконання вправи 56 (усне).

 

◊ Вибірковий диктант.

Виписати спільнокореневі слова. Розібрати ці слова за будовою. Пояснити, чому корінь є головною значущою частиною слова.

 

Пахне причілок бузково й калинно, понад віконечком світло зелене. Хатонька рідна, хатинко, хатино, знов твоя стежка прослалась для мене. (О.Ванжула.) Мамо, мамцю, матусенько, ма!.. Обступає журба тополина. Зазирає у душу зима… (О. Абліцов.) Не всі люди брати: є багато братків і братанів. (Ф. Бондар.) Світлійте людяністю, люди! Уволю правді правоти – і зло не втримає оруди. (М. Самійленко.) Гончар… Гончарство… Гончарівка… Людських зусиль надійна гілка. (С. Бурлаков.) Виходжу з хати й чую вже здаля – голосить в Голосієві земля… (Д. Павличко.)

 

Уже в дітей порожевіли личка, уже дощем надихалась рілля. І скрізь трава, травиченька, травичка! І сонце сипле квіти, як з бриля. (Л. Костенко.) В травні трави молоді, ніби хвилі по воді. (М. Рильський.) Не величатись – возвеличитись благають квітки й небеса. (В. Грабовський.) Я дивлюся на світ здивовано, і дивіння моє – здивування, все оживлене, все здивоване, дива дивові дивування. (І. Драч.)

 

IV. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

◊ Робота з підручником.

Виконання вправи 62. (Опрацювання таблиці «Орфограми в коренях слів»)

 

V. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

 

◊ Робота з підручником.

Виконання вправи 63 (усно).

 

◊ Попереджувальний диктант.

Позначити орфограми в коренях виділених слів, обґрунтувати вибір написання. Вказати слова, у коренях яких відбулося чергування.

 

Жолудь який дрібний буває, а з нього дуб виростає. Хто хоче женитися, тому ніколи вчитися. У хаті жінка три кути держить, а чоловік четвертий. Не вмієш шити, то не пори. Живе, аби день до вечора. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки на зламала. Кішцісмішки, а мишці слізки. Собака бреше, кіньіде.

(Нар. творч.)

 

Уже в садах на верховітті багрянець трепетний лежить. (М. Братан.) Горобці з-під носа у черешні літа викрали гарячікапельки. З тим злодійським кодлом на городі б’ється соняшник, самотній Донкіхот. (В. Забаштанський.) Сонях старенький смутно згорбатів. Будем на осінь добрі й багаті. (І.Жиленко.) На зрізах стебел закипають соки, тужавіють восково качани. (Р.Лубківський.)

 

 

◊ Диктантіз коментуванням.

До виділених слів дібрати слова з твірними основами. Вказати в цих словах приголосні, що чергуються при творені іменників на -ств(о) та прикметників на -ськ(ий).

 

І хоч пут не ношу на руках, на ногах, але в нервах ношу все невольницький страх. (І. Франко.) Чи зникне оте кріпацтво, інквізиція і брехня? (Г. Білоус.) А малоросійство?! Ото біда! Не тактика й стратегія – хвороба, каліцтво, неміч, пораженства тля, безпам’ятство… І хто ми й звідкіля, чия натура і чия подоба? (М. Карпенко.) Юнацька кров шумує в наших жилах… (В. Поліщук.) Поскресає непам’ятства крига, і затужить «Вересова книга» над сузір’ям козацьких могил. (Б.Сушинський.) Козацьких коней зранені копита іще топталихортицький полин. (Б. Дегтярьов.) І їжаться низькі очерети, неначе стріли з колчанів кипчацьких. (П. Вольвач.)

 

З яких джерел Паризької комуни мені хлюпнув снаги Ежен Потьє? (В.Бровченко.) Той – у Париж, той – в Нідерланди, - усіх зовуть туристські мандри… (А. Бортняк.) Стирчать Бранденбурзьківорота… На повірці ранковій рота… (М. Рудь.) Переді мною волзька синь. Нема спокою нам. Що хочеш, Волго, попроси, я все тобі віддам. (О. Підсуха.) Дзвенить узбецька пісня срібними струмками, ласкаво гомонить в далеких кишлаках. (М.Терещенко.) Здавалося б, всім горам не до пари оцей курган – цей брат приволзьких круч. (І. Гончаренко.) Вставайте, батьку! Вже летять плуги! Як птаство з вирію, на лан вертають. (В. Затуливітер.)

 

♦ Від поданих іменників утворити прикметники.

 

Виборг, Владивосток, Воронеж, Іртиш, казах (казахський), калмик, Казбек, Гаага, Солигалич, Золотоноша, Кобеляки, Страхолісся, Ветлуга, Гельсінгфорс, Ніцца (ніццький), Гостролуччя, Гринвіч, Дорогобуж, Дорогожичі, калуга, Запоріжжя, Залісся, Кандалакша, Единбург, Карабах, Тбілісі, Нальчик, Люксембург, Ельзас-Лотарінгія (ельзас-лотарінзький), Західний Буг (західнобузький), Івано-Франківськ (івано-франківський), Вернигородок (вернигородоцький), Вишній Волочок (вишньоволоцький), Вільшанська Новоселиця (вільшансько-новоселицький), Вінницькі Стави (вінницько-ставський), Гуляй поле (гуляйпільський), Давидів Брід (давидово-брідський), гірник, герцог, кишлак. боягуз.

 

 

◊ Переписати слова, на місці крапок уставляючи пропущені букви.

Пр..лу..ький, пр..бу..ький (від Буг), трубі..кий (від Трубіж), пр..ладо..кий, чува..ький, гаа..ький (від Гаага), кагарли..кий, устю..кий, крол..ве..кий, бахма..ький, лейпці..ький, Ч..хо-Слова..ька Ф..дерат..вна Р..спубліка, Оле..ький (від Олешки) замок, Тунгу..ький (від тунгус) метеорит, Білове..ька (від Біла Вежа) Пуща, великолу..ький (від Великі Луки), францу..кий, франфуркт..ький-на-Майні, сан-франци..ький.

 

 

VI. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

 

◊ Робота з підручником.

Виконання вправи 64 (опрацювання таблиці «Орфограми в префіксах»).

 

VIІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

◊ Попереджувальний диктант.

Позначити орфограми у виділених словах.

 

Свободи сонце стало нашим дахом, під ним Дніпро прибої розгортає, стара Говерла плечі розправляє… (І. Гущак.) Не дістається батьківщина в спадок. Вона – довічний невідплатний борг. (В. Затуливітер.) Зло заподієш людині – її ж і зненавидишлюто; вчиниш зненацька добро – любою стане тобі. (І. Качуровський.) Востаннє гукнули з ночі притомлені дикі гуси, бо вже десь малий Телесик чека рятівних крилят. (Г. Білоус.)

 

◊ Словниковий диктант.

Виділити в словах префікси. Вказати орфограми в префіксах. Від яких слів утворено виділені слова?

 

Розклад, безслідно, розсіяння, розхитаний, розм’якшити, роззброєний, роз’юшити, розходження, сказати, звузити, стишити, змусити, зшити, стривожити, зцідити, стриманий, стрибнути, зцілити, стриножити, зчіплювач, стурбувати, стягнений, збарложений, зворохобити, скоцюбритись.

Пречудовий, примарний, презавзятий, пребагато, Причорномор’я, Придунав’я, Приуралля, Приазов’я, Прикарпаття, приозер’я, принаджувати, прещасливий, принизити, предужий, Прип’ять, прірва, прізвисько.

 

◊ Пояснювальний диктант.

 

Хмари-шати розпливлися, розпливлись по всьому небі. (М. Рильський.) З кривих гілок звисає сніг лапатий, спустився сон до білого села. (Л.Вишеславський.) Неначе дерево безлисте, стоїть моя душа в полях. (Д.Павличко.) А дерево росло безгрішно і наївно, лиш промені верба вбирала щохвилини… (Л. Вишеславський.) Безвітря спечне, як і в літі… (М. Братан.) Думки-метелики знімаються на крилах, ламають їх і падають безсило… (Олександр Олесь.) Шумить безперестанку сіра злива, періщить злива скошені лани. Ламає руки дичка сиротлива серед пустого поля восени. (А.Патрус-Карпатський.) Іще не розписали журавлі печальними автографами небо. (Г. Хмільовська.) Тривожаться птиці у плавнях безсонних, ключами курличуть далекі путі, нападало яблук пашистих, червоних на жовті, у срібній різьбі, скатерті. (М. Стельмах.)

 

Митець створив із мармуру прекрасну Галатею, усе, чим жив, чим марив, в її красі знайшов… Я долі дякую за те, що привела не на Парнас мене, хиткий в своїй основі, а до сердець, де я хоч день жила, комусь здалась чарівною у слові. Промчались бурі і громи, вп’ялись в фортецю ядра давні… Кармалюка діла преславні легенди сіють між людьми.

(З творів Л. Забашти)

 

◊ Переписати, добираючи з дужок потрібний префікс.

Чи я до тебе, Україно, (при-, пре-)б’юсь, мов крапля у Дніпро… Як синяя птиця із казки, на трави (з-, с-)пускається вечір… (З-, с-) жовкне лист уліті, відчахнеться віття. В твоїх (при-, пре-)тінених очах я бачу небо ясно-синє.

(З творів М. Стельмаха)

 

◊ Диктантіз коментуванням.

Виділені слова розібрати за будовою.

 

Маленький світ… Невже існує він? А як же скорбна велич «Заповіту»? Поезія – чуткий, недремний дзвін вселюдського стривоженогосвіту! (Л.Дмитерко.) Мій край над прірвою стоїть і нерухомо дивиться в безодню, у нерозгадану млу тисячоліть… О краю, як утішити твій біль! (М. Терещенко.) І знов лежить безмірний шлях добра, роботи, сподівання, бо є глибінь і вись в піснях, в руках – жага, в душі – кохання. (М. Стельмах.)

Зроби добра свого краплину. На крихту здатен – а зроби. Не розпускай ядучу слину в ярмі безплідної злоби. Бо горітимеш ти на повільнім вогні, все тобі пригадають розтринькані дні. (В. Чуйко.) Хочеш бути безгрішним? Не йди попереду, напхай рота і чекай, поки затвердне. А по тому звий собі кокон зі слини, скиглення й страху і спокійно заляж у ньому, але не серед шляху. Наше суспільство не терпить аутсайдерів і безпорадних, бо воно саме є таким – пасе задніх. (Н. Колєв-Босія, переклад з болг.) Якщо не вчув призначення свого – ти ще не жив… (Ю. Липа.) До колосків, налитих туго, моя прихилена душа. (О. Довгий.) Придорожні трави до всього звиклі: цвіте лобода в тріскотні мотоциклів. (М. Самійленко.)

 

С л о в н и к.

Аутсайдер – спортсмен або команда, що у змаганнях посідає останнє місце.

 

 

VIII. Підведення підсумків уроків.

ІХ. Домашнє завдання. §6, вправи 67, 69.

 

Урок № 26

 

Тема. Основні орфограми в коренях, суфіксах, префіксах.

Мета: закріпити знання про основні орфограми в суфіксах та префіксах; удосконалювати правописні вміння та навички; розвивати логічне мислення, усне мовлення, формувати вміння працювати з таблицями, розвивати пам'ять.

Тип уроку: урок закріплення знань і навичок.

Обладнання: підручник, таблиця.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Відтворення теоретичних відомостей.

 

◊ Бесіда.

1) Яка умова чергування голосних [о], [е], з [і]?

2) У яких значущих частинах слова відбувається таке чергування?

3) Що зумовило чергування [е] з [о] після шиплячих?

4) За яких умов після шиплячих у коренях слів вживається [о]?

5) Наведіть приклади споріднених слів, у яких [е] чергується з [о] після шиплячих.

6) Який звук уживається в коренях українських слів після г, к, х та шиплячих?

7) У яких випадках після г, к, х та шиплячих уживається в коренях[і]?

 

ІІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

◊ Словниковий диктант.

У кожному слові виділити орфограму в корені, за потреби користуючись таблицею на с. 27.

 

Числівник, кип’яток, гість, кістлявий, прихисток, прикинути, жебоніння, надвечір’я, чіткість, пришкільний, припічок, змагання, допомагати.

 

IV. Відтворення теоретичних відомостей.

 

◊ Опрацювання таблиці

 

Основні орфограми в суфіксах
Орфограми	Приклади
Суфікси -ив-, -ев- у іменниках     Суфікси -ев-, (-єв-), -ов- у прикметниках     Наголошені суфікси –енн-, -анн- (-янн-) у прикметниках дієприкметникового походження   Суфікси -ичн-, -ічн- у словах іншомовного походження	Печиво, прядиво, але марево (не є продуктом праці)   Малиновий, яблуневий, квітневий, алюмінієвий, грушевий, овочевий, дощовий, плащовий   Нездійснений – нездійсненний, несказаний – несказанний, незрівняний - незрівнянний   Політичний, систематичний, географічний, анемічний

 

 

V. Виконання вправ на закріплення вивченого.

◊ Переписати, на місці крапок уставляючи пропущені букви.

У виділених словах вказати суфікси, визначити в них орфограми.

 

Він зуп..нивсь, над виг..ном Дніпра, над вар..вом, Козацького порога, тут лицарська відвага не дріма… (С. Бурлаков.) У пер..досінь понад полем с..рпневі мар..ва пл…вуть. (М. Братан.) Покликала мене у тінь в..рба журлива, і звідти я д..влюсь на плет..во орбіт… (Л. Вишеславський.) На ч..рнім лузі неба зір отари обскубують косм..чну мураву, вцілілий сонях шапкою-радаром промацує нічну напів’яву. (В. Гужва.) Простацтво – це не простота. …Лиш фанат..чний пошук дороста до простоти митця і віртуоза. (Л. Костенко.)

 

◊ Від поданих іменників утворити прикметники.

В утворених прикметниках позначити місце наголосу. Позначити орфограму «Суфікси -ов-, -ев-(-єв-) у прикметниках».

 

Береза, шовк, ківш, перець, вишня, барвінок, алича, емаль, сургуч, чесуча, марш, борщ. Марганець, лосось.

 

 

◊ Переписати, на місці крапок уставляючи -н- або –нн-.

Нездола..а пісне, маєво розкішне, ми з тобою вічні, як тополі свічі. (А.Подолинний.) О жінко, мати! О Мадонно! Вродлива, горда, безборо..а. (Г.Гриненко.) Під небом цим таким ясним у ніч благослове..у постоїмтрохи у весні, де травень лине в червень. (М. Шостак.) ...Та й викопав при долині глибоку криницю. І виложив цямриною, і над шляхом в полі височе..ий хрест поставив… (Т. Шевченко.) Іскриться у сонячнім німбі невпи..а життя карусель. (М. Макуха.) Є незмі..а земля, і усе на ній зміна невпи..а. (О.Ольжич.) І стільки змін довкола, а світ незмі..ий наче. (М. Луків.) Ми вірим, вірим в долю журавли..у: ось ключ пташи..ий знов з-за хмари лине. (І.Гущак.) Важе..і череваті бомбовози несли на схід смертельні тягарі. Верблюд високий – не доскочиш. Верблюд силе..ий – як хвицне! (Л.Костенко.)

 

 

◊ Пояснювальний диктант.

Виділені слова розібрати за будовою, визначити орфограми в префіксах.

 

І кожне слово в нашій мові – як згусток людської сльози, як цвіт пречистий, калиновий, як блиск ранкової роси. (І. Цюпа.) Я приплив, але вільних причалів нема… (В. Березінський.) У небесах орли пливуть, літа спливаютьза літами. І люди йдуть і розтають, зливаючись із небесами. (М. Луків.) Котиться в небі щасливий грім, дощ розшептався у хвилях жита… Вперше відчув ти, що в серці твоїм далеч безкраю можна вмістити. (Я. Шпорта.)

Я пригадаю тих доріг начало, де в юності замріяний ходив. (Я. Шпорта.) Безконечна дорога у безмежному полі повз хати, криниці, повз сади і тополі, через села й міста невеликі й великі. Земле Руська! Могутня ти завжди й навіки! (П. Дорошко.) Те, що маю, готовий віддать задарма: переплески любові і посмішку грізну. Такого танцю більше не танцюю, такого вірша не складу… (Г. Хмільовська.) Віночок полину з розщеплених сердець кладу тобі до ніг, моє тисячоліття. (А. Листопад.)

 

 

◊ Розкрити значення фразеологізмів.

Пояснити написання виділених слів, виділити в них орфограми. Два-три фразеологізми увести до самостійно складених речень (усно).

 

Прикусити язика (стулити писка). Злітати з уст (зриватися з язика). Зціпити зуби. Не спускати з ока. Прихилятиколіна. Спустити шкуру. Здійняти бучу. Збити пиху. Ссати кров. Премудра голова. Зловити ґаву. Прийти на шапкобрання. Здобути (придбати) собі ім’я. Прикінцевийакорд. Схрещувати мечі.

 

 

◊ Переписати прислів’я, вставляючи пропущені слова.

Письмово розкрити зміст одного з прислів’їв (обсяг висловлювання 4-5 речень).

 

До Бога взивай, а рук … .

Коли став беззубим, тоді горіхи … .

Язиката Хвеська і будинок … .

Чоловік – не горіх, його не … .

Життя – то казка, а смерть – … .

Д л я д о в і д о к.

…прикладай. …принесли. …рознесе. …розкусиш. …розв’язка.

 

 

VI. Підведення підсумків уроку.

VІI. Домашнє завдання. § 6, вправа 75.

 

Урок № 27

 

Тема. Основні орфограми в коренях, префіксах та суфіксах. Тематичне тестування.

Мета: закріпити здобуті учнями знання про основні орфограми в коренях, префіксах та суфіксах слів та вміння писати слова з цими орфограмами; з’ясувати рівень засвоєння знань, умінь та навичок; розвивати мислення, пам'ять, формувати навички самостійної роботи.

Тип уроку: комбінований (закріплення вивченого; перевірка та облік знань, умінь та навичок).

Обладнання: підручник, тестові завдання.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

 

ІІ. Відтворення теоретичних відомостей.

◊ Бесіда.

1) Якими орфоепічними нормами визначається вимова голосних звуків у префіксах пре-, при-, пере-, пред-, перед-?

2) Від чого залежить написання названих префіксів?

3) За якими правилами пишуться префікси, що закінчуються на приголосний?

4) Чи змінюється їх написання? Наведіть приклади.

5) За якими правилами і в яких суфіксах пишеться м’який знак? Наведіть приклади.

6) У яких суфіксах є подвоєні букви? Чому? наведіть приклади слів з цими суфіксами.

7) Які суфікси вживаються у чоловічих та жіночих іменах по батькові? Наведіть приклади.

8) Як визначити. Коли писати суфікси-ечк- чи –ичк-, а коли – -ив- чи-ев-?

9) Назвіть відомі вам орфограми в коренях українських слів.

 

ІІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

◊ Словниковий диктант.

У кожному зі слів визначити орфограму. Виділені слова розібрати за будовою. Підкреслені слова записати фонетичною транскрипцією.

Спитати, зм’якшити, зчепити, схибити, зціплювач, з’юрбитися, розщеплений, розчесаний, роз’юшений, безкомпромісний, беззмістовний, без’язикий, відшкодування, примирення, премирний, примірник, передплата, перебігти, перегорілий, пригорілий, пред’явити, присвячений, морозиво, печиво, марево, плетиво, племінничок, улюбленичка, краєчок, цвяшечок, стежечка, вуличка, сливовий, грушевий, дощовий, борщовий, овочевий, здоровенний, благословенний.

 

 

◊ Пояснювальний диктант.

Слова з орфограмами у коренях, префіксах та суфіксах підкреслити.

 

Розляглись вечірні хмари. Денний гамір занімів. (Т. Галіп.) Ввібравши тугу, хмари виснуть, ось-ось розродяться дощем. (О. Логвиненко.) А то мов битва зчиниться між туч, вони пропливуть ген-ген за круговиди… Та раптом всі дива розкида буревій, розбурхана гроза покаже норов свій. (О. Доріченко.) Пройшли чорносмородинові грози по зморшках розманіжених доріг. (Л.Весела.) У твоєму саду мене стріла жоржина, привела до дверей і вклонилась услід. (В. Сироватко.) Двері не замкнено, тільки причинено. Щира спонука – заходь. (В. Мельник.) Тут стомлена душа блаженну тишу п’є, шум од шляхів сюди не долинає… (О. Доріченко.) Ми не прийшли. Ми завжди тут, на цій землі родючій України, орали землю, сіяли, жили, свої пісні співали солов’їні. (Л.Коваль.)

 

 

IV. Повідомлення способів перевірки здобутих знань та сформованих умінь і навичок (інструктаж до тестування).

 

V. Проведення тематичного тестування.

 

І варіант

 

1. Префікс с- перед кореневими к, п, т, ф, х пишеться відповідно до:

а) фонетичного принципу орфографії; V

б) морфологічного принципу;

в) історичного (традиційного);

г) смислового (диференційного).

Дібрати та записати слово з префіксом з- перед кореневим шиплячим приголосним, записати це слово фонетичною транскрипцією (напр..: зчесати [жче^исати],зчепити [жче^ипити], зжати [ж:ати], зшити [жш:ити]) або записати фонетичною транскрипцією будь-яке слово з префіксом з- чи с-(напр.: змальований [змал’ований], спитати [спи^етати]).

 

2. Префікс пре- вживають:

а) коли слово виражає значення наближення, приєднання, просторової близькості;

б) коли слово виражає збільшену ознаку; V

в) незалежно від значення слова, якщо префікс є наголошеним;

г) у словахпрірва, прізвище, прізвисько.

Дібрати та записати слово з ненаголошеним голосним у префіксі пре- (або при-), записати це слово фонетичною транскрипцією (напр.: пре^имудрий[премудрий]).

 

3. Подвоєні букви на позначення подовжених приголосних звуків між голосними вживаються у прикметникових суфіксах зі значенням:

а) здрібнілості, пестливості;

б) збільшеної чи неможливої ознаки; V

в) неповної ознаки;

г) присвійності.

Дібрати та записати прикметник (або прикметник дієприкметникового походження) з -нн- у суфіксі; позначити в слові місце наголосу (напр.: здоровенний, невблаганний) або прикметник чи прикметник дієприкметникового походження з -нн-у наголошеному суфіксі увести до самостійно складеного речення (напр.: Слово Шевченкове – незнищенне, бо він закодував у ньому українську душу, саме єство українця (В. Баранов.);І ні стеблинку, гілку чи травинку я не ображу – то страшенний гріх! (А.Костецький.); Повнить серце печаль нездоланна. (М. Черниченко.); Коливаються спини овечі, стугонить незліченний тупіт. (В. Свідзинський.)

 

4. Чоловічі імена по батькові утворюються:

а) за допомогою єдиного суфікса -евич-;

б) за допомогою єдиного суфікса -свич-;

в) за допомогою єдиного суфікса -ович-; V

г) за допомогою суфіксів -ович-, -евич-, -євич-.

Записати своє ім’я по батькові свого дідуся.

 

5. Орфограма «Буква и після ж, ч, ш та г, к, х у коренях слів» наявна у словах:

а) інжир, чинара, кипарис, шифр, фашист, химера;

б) жінка, розчісує, кішка, шкіра, гіркота, похідний;

в) життя, чистий, поширювати, гиря, кислий, хист;V

г) знаючи, працюючи, надавши, перемігши.

Дібрати та записати пару слів з чергуванням [і] - [о] після ж, ч, ш та г, к, х у коренях слів (напр.: кізка –кози; гіркий - горе).

 

6. Суфікс -ев- пишеться в слові:

а) морозиво;

б) печиво;

в) марево; V

г) мереживо.

Дібрати та записати іменник із суфіксом -ив- на позначення матеріалу або продукту праці, розібрати дібране слово за будовою (напр.: плетиво, місиво, вариво) або іменник із суфіксом -ив- увести до самостійно складеного речення (напр.: І над чолом козацької могили стоїть безсонневидиво зорі. (О.Перекупко.) З бабиного літа насотала прядива золорука осінь. (Л.Тендюк.) Я набивав оскому солодкоплинним плетивом словес. (Р. Лубківський.)

 

ІІ варіант

 

1. З- на кінці префіксів роз-, без- пишеться за:

а) фонетичним принципом орфографії;

б) морфологічним принципом; V

в) історичним;

г) смисловим.

Дібрати та записати фонетичною транскрипцією слово з префіксом роз- (або без-) перед кореневим глухим приголосним (напр.: розклеїтися[росклейіти^ес’а] і [розклейіти^ес’а][4] або: слово з префіксом роз- (без-) перед шиплячим приголосним (напр.: розчервонітися [рожче^ирвон’іти^ес’а], розжитись [рож:ити^ес’], безшовний [бежшовний]).

 

2. Префікс з- переходить у префікс с- перед буквами:

а) б, п, в, м, ф;

б) д, т, з, ц, ч, ж;

в) ж, ч, ш та г, к. х;

г) к, п, т, ф, х. V

Дібрати та записати фонетичною транскрипцією слово з префіксом з-або с- (напр.: стерпіти [сте^ирп’іти] змиритися [зми^ерити^ес’а] зцідити [сц’ідити]).

 

3. Суфікс із зменшено-пестливим значенням -ичок-уживається:

а) в іменниках, утворених від іменників з основною на шиплячий;

б) в іменниках, утворених від іменників із суфіксом -тель-;

в) в іменниках, утворених від іменників із суфіксом -ик-; V

г) в іменниках, утворених від іменників із суфіксом -иц-.

Дібрати та записати іменник із суфіксом зі зменшено-пестливим значенням -ечк- (-єчк-) (напр.: вершечок, краєчок, лієчка).

 

4. Суфікси -уват-, -юват- уживаються у прикметниках:

а) на позначення високого ступеня ознаки;

б) для вияву неповноти ознаки; V

в) для вираження значення присвійності;

г) для вираження значення неможливої ознаки.

Дібрати прикметник із суфіксом -уват- (-юват-), увести його до самостійно складеного речення (напр.: Я ще росту в зеленуватійтиші… (В.Сироватко.) …Стигнуть води сизуваті, і синіють шиби у вікні… (М.Рильський.).

 

5. Правильним є таке написання слова:

а) Ігоревич;

б) Ігорьович;

в) Ігорєвич;

г) Ігорович. V

Записати ім’я та по батькові матері (сестри), іменник, що означає по батькові, розібрати за будовою або ім’я та по батькові увести до самостійно складеного речення (напр.: Опершись ліктем на лозовий пліт, Григорій Савич споглядає вулик. (М. Самійленко.); І де сміявсь Іван Петрович, - Тарас Григоровичповстав. (М. Рильський.); Федір Несторович озирнувся – з-за хати викочувала хмара, вкриваючи галявину передчасними сутінками. (ГригірТютюнник.)

 

6. Префікс прі- пишеться в словах:

а) прийти, приладнати, приклеїти;

б) приміський, прифронтовий, приморський;

в) прірва, прізвище, прізвисько; V

г) призер, приватний, примадонна.

Будь-яке слово з префіксом прі- ввести до самостійно складеного речення (напр.: То все-таки: ми перед прірвою чи прірва перед нами? (О.Перлюк.)

 

 

V. Відповіді вчителя на запитання (після того, як тестові завдання виконано та здано на перевірку).

VI. Підведення підсумків уроку.

VII. Домашнє завдання. Вправа 90 (с. 212).

Уроки № 28. 29

 

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Стаття в газету на морально-етичну тему

Мета: ознайомити учнів із визначенням жанру статті, формувати вміння аналізувати твори цього жанру, вчити писати статтю в газету на морально-етичну тему; розвивати логічне й образне мислення, відпрацьовувати вміння виділяти головне, аналізувати, робити висновки й узагальнювати, розвивати усне й писемне мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас, формувати навички самостійної творчої роботи; виховувати самокритичність, переконаність у необхідності бути уважним та чуйним до рідних, близьких людей, прищеплювати несприйняття егоїзму, черствості, обмеженості життєвих інтересів.

Обладнання: текст газетної (журнальної, Інтернет-) статті.

 

ХІД УРОКІВ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроків.

ІІ. Підготовка до творчої роботи.

◊ Прочитати словникову статтю.

Пригадати газетні публікації, зокрема, статті, що запам’ятались вам останнім часом. Які проблеми було в них порушено, які узагальнення зроблено авторами?

 

Стаття – важливий публіцистичний жанр, який відзначається ґрунтовним аналізом матеріалу, високим ступенем узагальнення, чіткістю висновків. Використовуючи різноманітні факти, яскраві приклади, статистичні дані, автор статті досліджує злободенні суспільно-політичні проблеми.

Особливе значення для статті мають факти. Їхня роль не зводиться лише до ілюстрування, вони – основа порушеної в статті проблеми.

Залежно від призначення та способу передачі матеріалу статті бувають: передові, пропагандистські, проблемні. Близькими до статті є такі жанри, як публіцистичний коментар та нотатки публіциста.

Стаття потребує літературної досконалості, стилістичної вправності.

(Зі словника журналістики)

Стаття - найважливіший аналітичний жанр журналістики, що на підставі розгляду та зіставлення значної групи фактів чи ситуацій ґрунтовно й глибоко, з науковою точністю трактує, осмислює й теоре­тично узагальнює проблеми соціальної дійсності. Якщо кореспонденція будується на фактах, то стаття — на аналізі проблем. Факти в ній відігра­ють ілюстративну, службову роль. Предметом статті є проблема. Звідси головним її внутрішньожанровим типом є проблемна стаття, хоча історія журналістики знає й такі її різновиди, як передова (директивна), пропагандистська, науково-популярна статті.

З Вікіпедії

 

 

◊ Прочитати (прослухати) газетну (журнальну, Інтернет-) публікацію.

Чи можна вважати її статтею на морально-етичну тему? Свою думку обґрунтувати. Проаналізувати статтю за поданим у рамці планом.

Інтернет-розваги як шлях до Інтернет-залежності

Не секрет, що сьогодні виконати домашнє завдання для школяра - не проблема. Якщо батьки підключили комп`ютер до мережі Інтернет, варто лише знайти потрібну інформацію, натиснути клавішу… Якщо ж на очі потрапляє цікава віртуальна гра, що ж - уроки почекають…

Завзятого комп`ютерника можна впізнати мало не з першого погляду. Він заглиблений усебе, не помічає нічого й нікого.. Навіть краса осіннього (зимового, весняного) пейзажу не викликає в нього захоплення: можливості комп`ютерної графіки безмежні, тож на екрані монітора він і не таке бачив!Спілкуватися з однолітками через чати й форуми якось легше, ніж очі в очі. Там є час поміркувати, тож не треба напружуватися, щоб відреагувати швидко, влучно й доречно.

Першим термін "Інтернет-залежність” запропонував лікар Айвен Голдберг у 1996 році для опису патологічного, нездоланного тяжіння до «занурення» в мережу. На першій стадії спостерігається такий собі легенький розлад. Через захоплення "новою іграшкою” людина поступово віддаляється від рідних і друзів, надаючи"усесвітній павутині” видиму перевагу. Як правило, скільки часу він проводить на сайтах, такий користувач приховує.

На другій стадії симптоми наростають. Якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, подібні до мук наркомана, якому не дали чергової дози. Порушується увага, знижується працездатність, з`являються нав`язливі думки, безсоння. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

Третя стадія - соціальна дезадаптація. Уже не одержуючи від спілкування через Інтернет задоволення, людина все-таки постійно "висить” на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів у школі, на роботі чи в сім`ї. Сильні, вольові особистості ще можуть спробувати перемкнути свою увагу на щось інше. Слабкішим нічого не залишається, окрім як звернутися по допомогу до лікарів. До речі, у США Інтернет-залежність вважають офіційним діагнозом, її лікують психологи і психіатри.

За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність вельми нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор. Згідно з дослідженням американських учених, 6-8% користувачів Інтернету вже мають таку патологію, адже багато хто використовує мережу не тільки для роботи або навчання, а й веде листування, користується сайтами, призначеними для розваг.

Дехто "зависання” у Інтернеті виправдовує самотністю. Але спілкування на чатах чи форумах - це сурогат спілкування. Чим більше стає вкористувача Інтернет-адресатів, тим менше лишається справжніх друзів. Це і є шлях до самотності.

Комп`ютерна залежність розвивається швидше за алкоголізм, за якихось півтора року.

Школярська Інтернет-аудиторія в Україні – шість мільйонів користувачів. Втеча від реальності, відповідальності та стресу – ось що, за визначенням українських психологів, робить молодих людей залежними від Інтернету. Скільки підлітків в Україні вже догралося до стану "ігроголіка”, ніхто не підраховував.Але що їх багато - це факт. Щороку кількість регулярних користувачів Інтернету серед українських підлітків зростає ще на шістсот тисяч осіб, зазначають експерти. За їхніми ж даними, сім відсотків юних прихильників мережі проводять у вихідні біля монітора понад шість годин.

Комп`ютерна гра - це особливий, віртуальний світ, де легко задовольнити основні потреби підлітка. Тут можна відчути себе героєм, який може все або багато з того, що забороняється йому в реальному світі. Тут можна самостійно ухвалювати рішення і не боятися відповідальності. У комп`ютерний світ школярі часто «переміщаються» в пошуках свободи і самоствердження.

У цьому й приховуєтьсянебезпека: підліток реалізує свої сили і здібності у віртуальному світі, а особистісне зростання в світі реальному відходить на задній план. Втеча у віртуальний світ серйозно деформує особистість: у молодої людини зникає відчуття реальності. Наприклад, у відповідь на вимогу батьків обмежити час гри на комп`ютері один підліток вигукнув: "Комп`ютер - це моє життя! Ви хочете відібрати в мене життя?!”

Деякі вчені вважають, що у віртуальній грі агресія знаходить вихід, відбувається розрядка, і підліток не здійснюватиме кримінальні "подвиги” на вулиці. На думку інших фахівців, "стрілялки-вбивалки”, навпаки, сприяють посиленню агресивності. Штучно створене навколо дитини агресивне середовище добра характеру підлітка не додасть. Правоохоронні органи не дарма б`ють тривогу щодо зростаючої жорстокості підлітків.

В одному з досліджень на тему мережеголізму йдеться про пряму залежність між кількістю проведених у мережі годин та оцінками в школі. Досліджували групу хлопчиків, які щоденно грають у так звані Інтернет-стрілялки. Як виявилося, середній бал дитини, яка грає в такі ігри півгодини на день, - десять-одинадцять балів. Натомість той школяр, який грається по дві години щоденно – перебивається з сімки на вісімку.

Підлітки, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, - реальність сьогоднішнього дня. Наслідки багатогодинного сидіння у перенасиченому випромінюваннями від комп`ютерів приміщенні для молодого організму виявляються пізніше. Серйозною загрозою є втрата зору, підвищена збудливість і стомлюваність, дратівливість, порушення сну або, навпаки, сонливість.

За світовою статистикою, серед загального числа дорослих користувачів Інтернету мережеголіків - від 3 до 5%. Для них характерні самоізоляція, втрата орієнтирів, неврівноваженість, розгубленість, неохайність, байдуже ставлення до близьких. Людям, залежним від Інтернету, кортить заходити в Інтернет, перевіряти електронну пошту та оновлення в соціальних мережах.

Проблема, пов`язана з комп`ютерною залежністю, має вирішуватися спільно: розробниками ігор, психологами, медиками, педагогами. Комп`ютер - факт сучасної дійсності, і відмовлятися від нього аж ніяк не можна. Як не можна й закривати очі на спричинену невгамовним «зависанням» у мережі проблему Інтернет-залежності.

З Інтернету.

 

С л о в н и к.

Симптом – ознака. Дезадаптація – неспроможність пристосування до змінних умов існування. Депресія – пригноблений стан психіки, похмурий настрій. Суррогат– замінник.

 

П л а н а н а л і з ус т а т т і

 

1. Чи є тема статті актуально та цікавою читачам? Наскільки вона віддзеркалює напрями розвитку суспільства?

2. Чи аргументовано авторську оцінку описаного в статті явища?

3. Чи глибокі узагальнення, зроблені автором?

4. Чи може стаття спонукати читачів до роздумів, навіть певних вчинків?

5. Чи відповідає текст статті вимогам публіцистичного стилю?

6. Наскільки вдалим є заголовок статті?

 

 

V. Робота учнів в групах над статтею, в основу якої покладено дослідження (характеристику, оцінку, прогноз на майбутнє…) одного з таких явищ:

 

·перспективи книжки в добу бурхливого розвитку телебачення, кіно-, відео-, комп’ютерної техніки;

·мовлення сучасного молодого українця;

·рівень відповідальності сучасних програм загальноосвітньої школи потребам і запитам реального життя молоді;

·шкільні конкурси красунь.

 

 

VІ. Підведення підсумків уроків.

VІІ. Домашнє завдання.

Закінчити, відредагувати й переписати статтю до зошитів. До написаної статті дібрати заголовок.

 

 

Урок № 30

 

КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ

Мета:з»ясувати рівень засвоєння знань, набуття умінь і навичок з тем «Складні випадки правопису ненаголошених голосних», «Уживання м’якого знака» «Вживання апострофа», «Основні орфограми в коренях, префіксах та суфіксах»; удосконалювати навички використовувати здобуті теоретичні знання при виконанні практичних завдань; розвивати орфографічну і пунктуаційну грамотність; удосконалювати логічне мислення; відпрацьовувати навички самостійної роботи.

Тип уроку:урок перевірки й обліку здобутих знань, умінь і навичок.

Обладнання:текст диктанту.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети перевірки і способів її проведення.

 

ІІ. Проведення диктанту.

ІІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як зібрано зошити).

IV. Підведення підсумків уроку.

V. Домашнє завдання.

Вправа 42.

Тексти для диктанту

 

Дерево брунькує ранньої весни, викидає брость, вбивається в листячко; улітку, гойдаючи у своєму зеленому затишку пташиний спів, живе гарним і вільним життям, вирощуючи і доглядаючи свої плоди, щоб увосени облетіти листом і віддати ті плоди землі, людям, птахам, звірам.

Квітка навесні зацвітає, являє всім красу пелюсток і барв, неповторність запахів і ароматів; улітку дозріває насіння квітки, щоб увосени вона зів’яла й відійшла в небуття, зоставивши по собі дозріле насіння, своє безсмертя не тільки на наступний рік, а й на багато подальших років.

А пташка? Хіба пташка, повернувшись із вирію на рідну землю або навіть не відлітаючи з рідної землі до вирію, навесні не зацвітає – так самою, як дерево, як квітка, - дивовижним цвітом співу? Хіба той спів не кличе її мостити гніздечко, висиджувати пташенят, щоб у пташенятах знайти смисл свого буття на цій землі, своє безсмертя?

А людина? Хіба людина, належачи цьому світу, не схожа на дерево, на квітку, на пташку? Хіба ранньої весни людина не прокидається так, як дерево, не розцвітає так, як квітка, не співає так, як пташка?

(174 слова) (За Є. Гуцалом)

 

Коли доводиться йти левадою, парубок часто підходить до тополь, що з верху до низу обросли вінками гнучкого гілля, і не раз згадує, як тут, між корінням, він кошиком упіймав свою першу золоту рибку. Вона вмістилася в його дитячій долоньці, переливаючись яскравою, наче з сонця відлитою лускою. Він опустив руку у воду. Рибка, почувши волю, стрепенулася, завмерла, підвівши червоні плавники під самий верх води, і зникла в глибині.

Якось він побачив, як веселка мостом лягла на тополі, а за ними зеленіло свіже, вимите дощем село. Ніколи не були такими привабливими для нього звичайні хати.

Недалеко від тополь, на кладці стояли дві дівчини і виводили стару сумовиту пісню. І ця пісня, і дві тополі, і веселка над селом, і золотий туман сонця на заході, і дощик, що насправді йшов стороною, - перевернули душу парубкові. Усе, що було навколо нього, стало часткою його душі, хоча й не знав він, що не просто йшов лугами, а вже зачерпнув юним серцем красу своєї землі. Не від мудрих, недоступних йому книжок передалася вона хлопцеві, а від простих двох тополь, біля коріння яких він спіймав свою першу золоту рибку…

(181 слово) (За М. Стельмахом)

 

Чорна нічна вись, означена зірками, така ж сама бездонна, як і вдень. Вона потонула поміж зоряного ластовиння, серед нечутного звучання, яким долинають до твого слуху місячні промені.

Повітря туге, мало не порипує.Тиша навколо іскриться чи то морозними іскрами, чи то місячним промінням, але варто тобі ступити крок, як вона сахається по боках, відскакує в гущавину. Станеш – і тиша теж зупиниться, повернеться до тебе й стоятиме поруч настороженою, чутливою сарною. Здається, варто простягнути руку, й ти погладиш її ніжну тремтячу шкіру.

Чорний ліс, біла дорога, жовтий місяць. Хтось, либонь, іде слідом за тобою, і ти виразно чуєш якийсь кістлявий звук ходи, од якого починає тупо ломити в зубах, од якого болісно судомить душу.

А може, то лише ввижається? Ні, таки йде! Можна не тільки почути, а й побачити, як воно непевно біліє ззаду на дорозі. Це – зима. І стає спокійніше, що в місячному лісі ти не сам, а наодинці з зимою; тобі спокійніше від того, що ти йдеш, не криючись ні від кого, а зима ховається, ніби злякавшись лісової тиші.

(170 слів) (За Є. Гуцалом)

 

Бігли навперегони степом тополі. Байраки поховалися за обрієм і, притаївши в своїх нетрях вологу й прохолоду, визирали з-за нього то тут, то там вершечками осокорів, що мліли на сонці і, зрештою, зникали за горизонтом. А тополі, немов апостоли, йшли і йшли по розпашілому степу., беззвучно протинали дзвінку тишу й зупинялися біля могил.

Звідусіль йшли тополі до найвищої могили, йшли й подорожні спочити біля її підніжжя. А вона, скільки не наближайся, віддалялась, наче боялася зустрічі з людиною, яка може посягнути на її відвічну таємницю, і воліла розмовляти з німими тополями: пожуряться вони над нею, вивідають тайну і промовчать.

Що тих могил в Україні! І хто їх висипав – скіфи, анти, русичі, козаки? Хто похований у них – оборонці краю чи завойовники-ординці? Славою чи ганьбою покриті їхні голови, волю чи ярмо несли вони на цю благословенну землю?

Ніхто не знає, тільки тополям, що йдуть, мов посланці історії, відомо все, та мовчать вони, співаючи над могилами свій тихий реквієм.

Усіх прихистила Україна – господарів і заброд, для всіх однаково легка або важка її земля – хто має право судити мертвих? На сторожі мертвих стоїть сам Бог.

(179 слів) (За Р. Іваничуком)

 

 

Урок № 31

 

КОНТРОЛЬНЕ АУДІЮВАННЯ.

АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОГО ДИКТАНТУ

Мета: з’ясувати рівень сформованості комунікативних умінь, необхідних для аудіювання; проаналізувати допущені учнями в диктанті типові помилки; удосконалювати вміння застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, удосконалювати вміння та навички самостійно мислити; закріплювати навички колективної і самостійної роботи.

Тип уроку: комбінований урок (перевірка та облік якості сформованих вмінь та навичок; аналіз контрольної роботи).

Обладнання: тексти для аудіювання.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Проведення контрольного аудіювання.

 

Тексти для контрольного аудіювання

 

НІОБЕЯ

 

До маленького міста на Волині приїхала на чотирьох підводах трупа артистів. Тут вони мали дати дві вистави, а коли пощастило б, то й третю, а потім їхати далі, у друге містечко, звідтіль у третє – і так далі, без краю. Звичайно, як мандрівна провінціальна «малоруська» трупа.

Було це пізньої осені. Холодний вітер гнав чи то мряку, чи то дрібний дощик, на вулицях було слизько, стояли калюжі, бо танув сніг, що випав був кілька днів перед тим.

Старий, брудний заїзд з облупленими стінами стояв серед містечка, над дорогою. Артистів було десятеро, й розташувалися вони в трьох «номерах» заїзду, бо четвертий зайняла компанія приїжджих офіцерів.

У найменшу горницю молодий, худий і блідий чоловік увів закутану в теплу хустку жінку. Вона йшла помалу, насилу пересуваючи ногами, й стогнала жалібно.

- Сідай, Насте… Я тебе зараз розкутаю, роздягну та й ляжеш, спочинеш. Втомилася ти, бо дорога погана, розтрусило тебе й розбило. Я здоровий, а й у мене спина болить, наче цілий день молотив.

- І втомилася, й болить-таки… чимраз гірше…Та я б усі болі залюбки перетерпіла, якби Наталочка наша була здорова та з нами тут була…

Чоловік почав розкутувати хвору. Вона схилилася набік, упала на постіль, на голий брудний матрац, нічим не застелений. Лице Насті було біле, як стіна, уста сині, очі заплющені. Руки впали, мов мертві.

Чоловік вибіг з кімнати.

- Ой, рятуйте! – крикнув він. – Ой, люди!

У «номер» вбігло кілька товаришів акторів, прибіг господар заїзду. Послали по лікаря.

- Що тут сталося, люди добрі? – спитав лікар, підходячи до ліжка й уважно дивлячись на хвору. – Ви артисти з трупи Федотова?

- Ось жінка моя, пане докторе, занедужала, - сказав Іван. – Вона артистка. Сьогодні має грати Ніобею.

Лікар похитав головою. Настя відгорнула стареньке пальто з такою драною підшивкою, що вже аж вата клаптями лізла; потім таку саму діряву, витерту хустку. Лікар аж зітхнув, дивлячись на те нужденне лахміття та стару сукню, що місця живого не мала без дірки або латки…

- Ну й життя ж ваше, вибачайте, - сказав лікар. – І здоровому, мабуть, не легке воно, а що вже хворому!

Оглянувши хвору, лікар поклав їй під пахву термометр. Крім задавненої хвороби, у Насті була гарячка.

- Тут, пане докторе, - озвався Іван, опріч хвороби, ще тяжке лихо в нас є: дитина наша тяжко занедужала, як грали ми в Дубні. Мусили лишити її в земській лікарні. З собою ніяк не можна було везти: кір у неї почався, горить уся. Та ще, мабуть, застудили її, тиняючись отак по поїздах: до кору ще й запалення легенів причепилось. Жінка хотіла лишитися з нею. Та вона грати мусить.

- Мала дитина? – спитав лікар.

- Шість літ.

Сльози струмочком бігли по білому обличчі хворої. Гарне воно було, те обличчя, особливо очі, блакитно-сині, великі, тепер повні сліз, тільки якісь плями та темні смуги під очима трошки збавляли тієї краси.

- Слухайте, люди добрі, - мовив лікар, - що з дитиною вашою, не знаю, бо на бачив її. А ви, пані добродійко, хворі не абияк – оце напевно скажу. Грати ви ніяк не можете сьогодні. Лежати треба нерухомо, поки гарячка минеться.

- Не можна ніяк! – зітхнув Іван. – Афіші розліплено, виставу відкласти не можна… Дайте їй чогось такого, щоб зменшити біль, ви ж знаєте такі способи: морфій чи що там інше… А завтра вона вже грати не буде, лежатиме, зробимо, як скажете.

- Вона собі страшенно пошкодить, коли сьогодні встане, - змагався лікар, - потім не поправите… Хвороба не вважає, чи ви артистка, чи ні, чи багаті ви, чи бідні, а робить своє.

- Ні, пане докторе, - озвалася хвора. – В мене натура цупка й живуча, нічого мені не буде. Зрозумійте: я мушу грати сьогодні, бо як не буду грати, то завтра ми не будемо їсти, не буде чим заплатити за цю брудну конуру, не буде за що доїхати до Дубна, до хворої дитини, що, може, останні години доживає…

Гарне, хоч бліде й виснажене, обличчя хворої скривилося, вона через силу перемагала сльози, що душили її.

- Не як лікаря, як людину прошу вас: дайте мені полегкість, дайте змогу грати сьогодні…

- Добре, - сказав лікар, зітхнувши, - дам вам ліків, боліти буде менше, зможете ходити… А завтра… вам утроє гірше буде, ніж тепер. Дайте мені паперу й пера, щоб написати рецепт.

Метнувся Іван, але не знайшов ні паперу, ні пера, ні чорнила.

Лікар сів до столу, добув записну книжечку, видер з неї листочок і написав рецепт олівцем.

Увечері того дня в залі містечкового клубу, що заступив театр, було повно народу. У четвертому ряді сидів і лікар. Прийшов він розважитись після тяжкої роботи серед атмосфери людського страждання й сліз. Тягнуло його сюди й болюче бажання подивитись, як гратиме його бідна пацієнтка. І боявся він, що, може, тут, на виставі, їй буде потрібна його поміч.

Ніобея була дуже гарна в грецькому хітоні, що не ховав її чудової, принадної постаті й молодого стрункого тіла. Особливо гарне було її бліде обличчя, очі світилися дивним блиском. З усієї публіки, що сиділа в театрі. Тільки лікар знав, який грим навів на те личко надзвичайний блиск і красу…

Вистава на античний сюжет публіці сподобалась. Цариця Ніобея, що мала дванадцятеро дітей, насміялася з богині Латони, яка мала лише двох: Аполлона та Артеміду. Особливо вразив публіку монолог Ніобеї над тілами її вбитих богом Аполлоном з помсти дітей: «Плач, Ніобеє, царице без царства і мати без дітей!»

В антракті лікар пройшов за лаштунки. Настя лежала на кушетці знесилена, втомлена.

- Їдьте та спочиньте. Завтра я навідаюсь до вас, - сказав лікар, прощаючись.

Коло дверей до нього підійшов Іван, Настин чоловік. Вигляд його був такий несамовитий, що лікар злякався.

- Пане докторе! –сказав Іван глухим голосом, що раз у раз переривався. – Не знаю, що й робити. Як сказати? Перед самим початком вистави прийшла телеграма з Дубна, що наша дочка… вмерла! І не знаю, як таке сказати? ..Вона ж… О Боже мій! Що мені робити?!

Добре попівночі у брудному й холодному «номері» заїзду сиділа компанія офіцерів та їхніх гостей. Чутно було їх голосну розмову, регіт, брязкіт склянок та пляшок.

- І гарна ж Необея! – мовив басуватий голос. – Досі перед очима стоїть, і голос її чую!

- Таких і на великій сцені не багато знайдеться, -озвався другий голос.

- Гарна, ой же гарна! – третій голос проскандував той вірш-гекзаметр: «Плач, Ніобеє, царице без царства і мати без дітей…»

Тут співрозмовники замовкли й перезирнулись: із сусіднього «номера» почувся несамовитий жіночий крик…

То бідна Ніобея, цариця без царства і мати, що втратила єдину дитину, в тяжій істериці билася головою об стіну…

(1019 слів) (За М. Левицьким)

 

◊ На кожне із питань вибрати правильну відповідь[5].

 

1. Мандрівна провінціальна трупа українських акторів приїхала до маленького містечка:

а) на Львівщині;

б) на Волині; V

в) на Кіровоградщині;

г) на Київщині.

 

2. Десятеро артистів розташувалися у трьох «номерах» заїзду, бо

а) четвертий зайняла компанія приїжджих офіцерів; V

б) за більшу кількість кімнат не було чим заплатити;

в) більше кімнат ця установа на мала;

г) всі інші кімнати були зайняті приїжджими.

 

3. Тяжко хвора й стомлена актриса мала увечері грати роль:

а) Федри;

б) Ніобеї; V

в) Дідони;

г) Данаї.

 

4.Актриса злягла, тому що:

а) притомилася в дорозі під час довгого переїзду;

б) сподівалася викликати співчуття в антрепренера (організатора гастролей);

в) крім задавненої хвороби, у неї була гарячка;V

г) не любила своєї ролі й намагалася уникнути виступу.

 

5. Оглянувши хвору, лікар промовив:

а) «І здоровому, мабуть, не легке життя, а що вже хворому!» V

б) «Недуга не є важкою, тому не слід звертати на неї увагу!»

в) «Потрібно вставати й рухатись, на сцені біль враз мине!»

г) «Пора подумати про душу, а не про виступи на сцені!»

 

6. Хвору дитину сім’я акторів змушена була залишити у земській

лікарні:

а) в Луцьку;

б) в Рівному;

в) в Дубні; V

г) у Львові.

 

7. Дитина захворіла:

а) на скарлатину та запалення легенів;

б) на кір та запалення легенів; V

в) на кір та ангіну;

г) на сухоти та ангіну.

 

8. Дитина артистів була:

а) дванадцяти років;

б) десяти років;

в) шести років; V

г) чотирьох років.

 

9. Тяжко хвора актриса все ж хотіла грати через те, що:

а) боялася гніву хазяїна трупи;

б) остерігалася залишитись без роботи;

в) непокоїлась, що її замінять іншою, молодшою акторкою;

г) не буде за що доїхати до Дубна, до хворої дитини. V

 

10. Увечері трупа акторів виступала:

а) на сцені міського театру;

б) у будинку місцевого мецената;

в) на сцені містечкового клубу, що заступив театр; V

г) на імпровізованій сцені в містечковому готелі.

 

11. Лікар прийшов на виставу мандрівної трупи, тому що:

а) зацікавився репертуаром гастролерів;

б) мав звичку відвідувати всі вистави й концерти;

в) не знав, як згаяти вільний вечір;

г) боявся, що на виставі актрисі знадобиться його допомога. V

 

12. Під час спектаклю публіка найбільше була вражена:

а) змістом п’єси;

б) декораціями, костюмами акторів та реквізитом;

в) монологом Ніобеї над тілами її вбитих дітей; V

г) трагічною розв’язкою розігруваної драми.

 

13. Під час антракту лікар побачив Настю за лаштунками:

а) радісною й задоволеною виступом;

б) зовсім здоровою і задоволеною собою;

в) заклопотаною й неуважною;

г) знесиленою та втомленою. V

 

14. Перед спектаклем прийшла телеграма:

а) про повне видужання дитини;

б) про те, що дитині легше;

в) про смерть дитини; V

г) про те, що дитина потребує певних ліків.

 

15. Головна думка опрацьованого тексту полягає:

а) у засудженні батьків, які заради кар’єри знехтували дитиною;

б) у засудженні безжальності антрепренера трупи;

в) у засудженні суспільства, що знущається з материнства; V

г) у схваленні саможертовності акторів заради мистецтва.

 

16. Вихід актриси на сцену в той час, як її дитя доживало останні хвилини, був зумовлений:

а) легковажністю та бездумністю;

б) нерозумінням трагічності ситуації;

в) матеріальною безвихіддю і надією на те, що на зароблені гроші вона зможе поїхати до дочки; V

г) переконаністю, що втручання матері нічого не може змінити.

 

ПРОВИНА

 

Ця історія сталася шістдесят літ тому, коли Ганні йшов сімнадцятий рік, а дівоча душа в цьому віці, як порох: досить іскри найменшої, щоб вона вибухнула, ні з чим не рахуючись. Коли роль іскри тієї зіграв погляд молоденького німчика, який забрів знічев’я на вечорниці, де дівчата і підлітки-хлопці, незважаючи на окупацію (молодість брала своє), вигуцикували польку, за відсутністю музики наспівуючи мелодію, а Ганна, того німчика побачивши, охнула внутрішньо та й усілася на пістолета, що лежав на виду у всіх на лаві.

Пістолета того приніс один із хлопців-шибайголів: вихором ввірвався до хати й наставив на тих, що танцювали:

- Хенде хох!

Дівчата, звісно, у вереск, а Ганна підскочила до підлітка та видерла із рук зброю:

- Тебе по голові дурній хохнути! – кинула пістолет на лаву. – Хочеш, щоб німці побачили?

І тут, наче тими словами наврочені, двері рипнули і на порозі вилупивсь живий-живісінький німець. Вилупився ще й привітався по-німецькому:

- Гутен абенд!

Всі так і обмерли. Ганна ж притьмом всілася на зброю, прикривши її від чужинецького ока.

Німчик був зовсім без зброї, мундирчик на ньому сидів, як на підліткові, який надумавсь погратися в солдатики. Він пошукав очима, де б його сісти, та й примостивя поряд із Ганною (в Ганни душа скочила в п’яти). Дістав гармошку губну, перламутром розцяцьковану, дмухнув, наче пробуючи:

- Хопак? ..Вальс?..

- Вальс! – скомандувала Ганна: бракувало ще перед німцем ходити навприсядки.

- Я, я, вальс… Бітте.

Притулив гармошку до припухлих, мов у дитини, губів, і така мелодія полилась кімнатою, що й не захочеш, то затанцюєш. Дівчата спершу несміливо, а потім все сміливіше закружляли у вальсі, хлопці стояли насуплені. Ганна сиділа, як обварена.

Награвшись уволю, німець попрощався, з усіма ручкаючись. Хлопці подавали руки наче з примусу, дівчатам же німець явно сподобався, і коли він пішов, стали його нахвалювати: бач, і серед німців є люди.

Колько, отой, що приніс пістолета, сказав, суворо насупивши брови:

- Я його наздожену і встрелю!

- Я тебе встрелю! – нагримала на нього Ганна. - Хочеш, щоб усе село перевішали? Ану дай!

І хоч Колько, який, як тільки німець пішов, засунув пістолет за пояс, опирався, Ганна зброю таки відібрала: з дядьком могла б запросто справитись, не те, що із підлітком. По два снопи на вила нанизувала!

…Ганс почав навідуватись на вечорниці. Він все частіше позирав на Ганну і до танку її найчастіше запрошував, а танцював бісів німець, наче ногами ноти виписував!

А коли одного разу Ганс набився провести Ганну додому, то й сліпий здогадався б: Ганс у Ганну закохався. Без оглядки на те, що він – представник вищої раси і його фюрер спеціальним наказом заборонив своїм солдатам закохуватись у тубільних дівчат. Той фюрер не відав, що українські дівчата, які з колиски ростуть на піснях про кохання, вміють так причарувати, що весь світ оддаси за один лише погляд з-під чорних брів.

Ганна ще довго впиралася Гансові в груди, коли він пробував її пригорнути. Та час, як кажуть, бере своє, і ось уже Ганна обмирає в обіймах Ганса, і земля розквітає під нею, і небо всміхається зорями, і можна задихнутися од щастя…

Проте раювати їм довелось недовго. Гітлер дізнався про їхнє кохання та, розлютившись, наказав запроторити Ганса на фронт, щоб він кров’ю спокутував тяжку провину. Сталін же тільки сказав, про те кохання довідавшись: «Абаждьом», і те «абаждьом» пролунало набагато грізніше, аніж вереск біснуватого фюрера.

До приходу наших Ганна встигла народити дитинку: вилитий Ганс, тільки й того, що не говорив по-німецькому. Ганну заарештували одразу ж, од немовляти одірвавши, і вона протужила за сином впродовж десяти років, а ніде не спливають роки так повільно, і ніде так здоров’я не губиться, як у таборах за дротами колючими, особливо на Півночі. Повернулася Ганна: жодного зуба і волосся геть сиве. Це в двадцять сім літ!

Васькові йшов саме одинадцятий рік. Перейшовши до четвертого класу, він навідріз відмовився ходити до школи, як баба його не вмовляла, бо хлопці там йому не давали життя, обзиваючи фріцом, а то й фашистом. Жоден учень не хотів сидіти за однією партою з Васьком, і він сидів сам, як зачумлений. Він не раз повертався додому в подертому одязі, заюшений кров’ю, бо кидався з кулаками на кожного, хто його обзивав.

Після кожної бійки, кожної важкої образи в дитячій душі сплескувалась ненависть до рідної матері. Васько не раз чув, як її обзивали лихими словами, а його, Васька, байстрюком та ще й німецьким. І як під ним не загорілася подушка, коли серед ночі він змочував її сльозами пекучими!

Коли Ганна повернулася з таборів, Васько втік з дому. Перейняла його міліція – десь аж під Києвом.

Як вони жили, коли Ганнина мати, в Васькова бабуся померла, і вони лишилися удвох?

А отак: Ганна працювала в колгоспі, не вилазила з болота і грязі, заробляючи на злиденний шмат хліба. Все, що могла, віддавала синові, спокутуючи перед ним свою провину важку… За висловом вусатого батька народів, Ганна була тим гвинтиком, який мав крутитися в бездушній машині державній. Але вона дозволила собі порух людський, і не буде їй за це прощення до самого скону! А частка тієї провини важкої звалилася на її сина, і в очах Васька не було й іскри любові до матері… хоча б співчуття… хоча б жалю, що ним жаліють навіть тварин…

На фермі Васько був за підмітайла та підчищайла, і з кожним днем пив усе більше. Лихий на весь світ, міг кулаком пригостити й матір. Ганна просила Бога, щоб син швидше оженився, може, хоч тоді душа одтане… Василь таки й оженився, але й тут не по-людському: привів жінку із в’язниці.

Удвох із жінкою вони пропивали все, що могли. Невістка обзивала свекруху німецькою підстилкою і не давала їй їсти. Якось Ганна, не втримавшись, пожалілась на неї сусідці – та почала соромити молодих на всю вулицю.

Отут Василь і підскочив до матері. Роздер їй рота і натовк тютюну, що вигріб з кишені:

- На!.. Жери! Коли ти вже подохнеш, курво німецька!

… Серед ночі, коли село заснуло, Ганна вирушила в останню дорогу. Місяць співчутливо світив перед нею, і зорі жалісливо зітхнули до неї.

Зупинилася на високому березі.

- Господи, прийми мою душу!

Ступила у порожнечу, впала донизу. Вода прийняла її в своє лоно, зімкнулася намертво.

Настав ранок, вода стала прозорою й світлою. Урочисто сходило сонце.

 

(987 слів) (За А. Дімаровим)

 

◊ На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

 

1. З молоденьким німчиком Ганна познайомилась:

а) на примусових роботах;

б) у німецькій комендатурі;

в) випадково на вулиці;

г) на вечорницях. V

 

2. Ганні тоді йшов:

а) п’ятнадцятий рік;

б) сімнадцятий рік; V

в) вісімнадцятий рік;

г) двадцятий рік.

 

2. До танців молодий німчик грав:

а) на скрипці;

б) на баяні;

в) на гармошці;

г) на губній гармошці. V

 

4. За кохання до Ганни німця було:

а) розстріляно;

б) відправлено на фронт; V

в) відправлено до концтабору;

г) переведено служити до іншого окупованого села.

 

5. Ганну заарештували, відірвавши:

а) від матері;

б) від сестри;

в) від подруг;

г) від немовляти. V

 

6. У концтаборі Ганна пробула:

а) 5 років;

б) 8 років;

в) 10 років; V

г) 20 років.

 

7. Коли Ганна повернулася, син Васько перейшов:

а) до 10 класу;

б) до 8 класу;

в) до 6 класу;

г) до 4 класу. V

 

8. Школу хлопець покинув через те, що:

а) важко давалось навчання;

б) лінувався і байдикував;

в) над ним знущалися діти; V

г) мріяв працювати в колгоспі.

 

9. До матері Васько відчував:

а) любов і ніжність;

б) жаль і співчуття;

в) байдужість;

г) ненависть. V

 

10. Ганну було тяжко покарано за те, що:

а) покохавши німця, вона зрадила свій народ;

б) вона народила дитину, не взявши з її батьком шлюб;

в) протягом 10 років її дитина була без матері;

г) не бажаючи бути бездумним гвинтиком, вона дозволила собі порух душі.V

 

11. Чашу материнських страждань переповнила:

а) нескромність сусідки;

б) грубість невістки;

в) брутальність сина; V

г) байдужість села.

 

12. Головна думка опрацьованого тексту:

а) засудження нерозважливості та необережності у виборі коханого;

б) схвалення поведінки сина, який не простив матір-зрадницю;

в) засудження людської жорстокості до любові та материнства; V

г) застереження не суперечити усталеним поглядам на мораль.

 

ІІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів або перевірка правильності

виконання учнями тестових завдань (після того, як завдання виконано).

 

IV. Підбиття вчителем підсумків контрольного диктанту.

 

◊ Відзначення найбільш вдалих робіт.

З’ясування типових помилок. Бесіда про характер помилок і недоліків.

 

V. Оголошення оцінок. Повернення зошитів.

VI. Колективне опрацювання допущених учнями типових помилок.

 

VII. Самостійна робота учнів над помилками.

VIІI. Підбиття підсумків уроку.

ІХ. Домашнє завдання.

Завершити роботу над помилками.