Загрузка. Пожалуйста, подождите...

О.П.ГЛАЗОВА

 

РІДНА МОВА

 ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ УРОКІВ

 

10 клас

 

Перший семестр

 

2003, 2007

 

ЗМІСТ

 

1	Вступ. Українська мова в світі	3
2	ЗМ. Мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності. (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Сприймання чужого мовлення. Різновиди аудіювання. Навчальне аудіювання	6
3	ЗМ. Сприймання чужого мовлення. Різновиди читання. Навчальне читання мовчки	13
4	Одиниці мови: основні звуки мовлення, значущі частини слова, слово, словосполучення, речення, складне синтаксичне ціле	23
5	Звуки мови	26
6,7	ЗМ. Створення власних висловлювань. Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації	30
8	Основні норми української літературної вимови	34
9, 10	Сприймання чужого мовлення. Конспектування висловлювань, що сприймаються на слух. Тематичні виписки, тези, конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-публіцистичної статті)	38
11	Знаки письма	40
12	Стилістичні засоби фонетики	42
13	Одиниці мови. Тематичне тестування	45
14	ЗМ. Відтворення готового тексту. Усний переказ із творчим завданням	48
15	Орфограми. Принципи українського правопису. Складні випадки правопису ненаголошених голосних	50
16, 17	ЗМ. Відтворення готового тексту. Письмовий переказ із творчим завданням	54
18,19	Складні випадки правопису м’якого знака та апострофа.	57
20	ЗМ. Аналіз письмового переказу	64
21	Тематичне тестування. Контрольне читання мовчки	65
22	ЗМ. Створення власних висловлювань. Бібліографія. Анотація	70
23	ЗМ. Створення власних висловлювань. Ділові папери. Субсидія. Фінансова ідентифікаційна картка. Віза. Ваучер. Приватизаційний сертифікат. (Ознайомлення).	74
24,25	Морфологічна будова слова. Основні орфограми в коренях та префіксах.	81
26	Основні орфограми в коренях, суфіксах, префіксах	86
27	Основні орфограми в коренях, префіксах та суфіксах. Тематичне тестування.	90
28,29	ЗМ. Стаття в газету на морально-етичну тему	94
30	Контрольний диктант	98
31	Контрольне аудіювання. Аналіз контрольного диктанту	101

Передмова

 

Посібник містить детальні поурочні плани для навчання рідної мови десятикласників.

Кожен урок структуровано згідно з його метою та завданнями. Посібник включає різні типи уроків, які охоплюють усі сторони навчально-виховного процесу: повторення, поглиблення і систематизацію засвоєних у попередніх класах знань, умінь та навичок, творче застосування їх на практиці, узагальнення, а також контроль і корекцію знань у процесі навчання. У кожному плані розкрито хід роботи, у якому відбито структуру уроку: зафіксовано кожен з його етапів, конкретизовано прийоми роботи, зміст питань та завдань для організації пізнавальної діяльності учнів, зміст навчальних проблем, перевірку та корекцію знань та вмінь, зміст домашніх завдань тощо. Структура уроків, зміст і послідовність запропонованих методів і прийомів навчання відповідають рівневі пізнавальної активності та віковим особливостям учнів 10 класу.

До посібника включено детальні плани уроків розвитку зв’язного мовлення. Основним завданням таких уроків є вдосконалення необхідних учням текстотворчих умінь на основі засвоєних ними текстологічних знань. Умовно уроки розвитку зв’язного мовлення можна поділити на уроки закріплення таких мовленнєвознавчих понять, як спілкування, мовлення, ситуація спілкування, текст, монолог і діалог, типи, стилі і жанри мовлення, і уроки вдосконалення текстотворчих умінь у процесі роботи над переказами із творчим завданням, творами на суспільну і морально-етичну теми, а також у процесі підготовки школярів до виступу під час дискусії, розгорнутої відповіді на уроці (екзамені), доповіді, складання ділових паперів.

У посібнику запропоновано тестові завдання для тематичного контролю мовних знань і вмінь, тексти для диктантів, ситуативні вправи для створення діалогів, тексти для переказів та творчі завдання до них, теми творів, тексти для аудіювання та читання мовчки з тестовими запитаннями до них для оцінювання навчальних досягнень.

Кількість поданих у плані-конспекті кожного уроку вправ, а також обсяг дидактичного матеріалу свідомо збільшено, що дасть можливість учителю вибрати вправи та завдання, тексти і речення, які відповідатимуть рівневі підготовки та інтересам учнів кожного конкретного класу. Номери вправ, сторінок та параграфів подано за підручником: «Українська мова: Підручник для 10 – 11 класів шкіл з українською та російською мовами навчання» (О. М. Бєляєв, Л. М. Симоненкова, Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова).

 

 

Урок № 1

 

Тема. Українська мова в світі.

Мета: подати інформацію про звучання української мови у світі – в Україні та за її межами; формувати відчуття причетності до світового українства та переконаність у тому, що доля української мови та становлення й зміцнення української державності нерозривно пов’язані; розвивати логічне мислення, пам'ять.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

 

◊ Бесіда.

1) Чому мовній проблемі в Україні завжди надавалось і надається винятково важливого значення?

2) Який статус має українська мова в Україні?

3) Коли і яким документом їй було надано такого статусу?

4) У якій статті Конституції України закріплено статус української мови як державної?

5) У яких країнах світу існують українські діаспори? Витлумачте значення слова діаспора.

 

◊ Робота біля дошки.

Записати речення. Пояснити написання слів та вживання розділових знаків.

 

Хай між нами красується чиста рідна мова, мова Лесі і Тараса – нації основа! (Л. Денисенко.) Шаную мову кожного народу, у кожного – прекрасна й лиш одна. Якщо мою довкруж почути годі, у тому біль мій і моя вина. (П. Біба.) Мово, рідна матусю, за руку мене ведеш! Ітиму! Вже! Не боюся: дорога свята – без меж!.. (М. Самійленко.) Дідівська мово, ти лежала в скрині, мов кожушок, на дні мого життя! А я жила, немов не в Україні, та нині повертаюсь з небуття. (Л. Степовичка.)

 

Стоїть залюблений Тарас у вашингтонських ніжних квітах. І бронзою проймає нас гаряче слово «Заповіту». (В. Рисцов.) Прогресивна громадськість світу: Канади і США, Аргентини і Австралії, Парижа і Палермо, Нью-Йорка і Вашингтона – спорудила монументи на честь великого сина українського народу Тараса Шевченка. (З календаря.) Як вої незримого фронту, не вбити яких, не скорить, Шевченко стоїть під Торонто, Франко в Вінніпегу стоїть. (В. Бровченко.)

 

С л о в н и к.

Діаспора – перебування значної кількості народу поза межами країни його походження.

 

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

◊ Робота з підручником.

Виконання вправ 208 (І), 209 (І, ІІ).

 

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

◊ Пояснювальний диктант.

Витлумачити лексичне значення виділених слів.

 

Мовна зоряна світобудово, ворог твій – шовіністичнатьма. Зникне десь одна-єдина мова – і уже гармонії нема. Тож несімо естафету гідно: в ріднім слові – мир і благодать. Ми як скарб нетлінний мову рідну мусимо нащадкам передать. Йди в тисячоліття, рідна мово, до сердець і душ людських доходь. Квітни калиново й барвінково, бо на те благословив Господь.

(Д. Білоус)

 

Ми – українці – корінь слов’янський, не гілка, що б не твердили манкурти і давні, й нові. (О. Рубан.) Живе наша мова – і наш голос звучить у вселенському хорі народів. ..Бо наша мова – це ми, українці -добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів. (З кн. «Мова і нація».) Плекало їх, розкішні квіти слова, душі моєї образи святі, той мій квітник, що зветься – рідна мова. (С. Черкасенко.) Моїм народом в тризубзакодовані, ви – триєдина сила, духу вись: пречиста хато, пісне й рідна мово! Хто має вас, той вже не загубивсь. (Л. Степовичка.)

 

С л о в н и к.

Шовіністичний – такий, що проповідує виключність єдиної нації та цькування інших націй, а також національне чванство, розпалювання ворожнечі між народами. Манкурт – людина, яку вороги позбавили пам’яті про свій народ, рід. Синоніми: відступник, зрадник, яничар.

 

 

◊ Диктант із коментуванням.

Неможливо, мабуть, одержати точні статистичні дані про кількість у різних країнах людей, коріння яких походить з України. Проте під час останнього перепису населення США, коли було дозволено визначити національне походження за бажанням, 730 056 американців записалися українцями. Значна частина їх рідною мовою вказала українську.

(За М. Куропатським)

 

 

Союз українців у Великій Британії (СУБ) був створений на початку 1946 року. Це одне з найбільших українських громадських товариств Західної Європи, що налічує 2500 членів і складається з 53 відділів і 11 осередків. 55 приміщень СУБ стали центрами організованого культурного життя: тут розміщуються музеї, бібліотеки, школи українознавства та численні українські клуби, влаштовуються імпрези, сходи й засідання. Основний принцип культурницької праці СУБ полягає у підтримці українців і української мови.

(З календаря)

◊ Вільний диктант.

Прослухавши висловлювання тричі, усно переказати його якнайближче до почутого. Висловити власну думку щодо порушеної у висловлюванні проблеми.

 

Багато хто витрачає сили на дискусії про те, чому утискається або навіть занепадає в Україні українська мова. Але, як сказав Конфуцій, «замість того, щоб нарікати на темряву, засвіти свою свічку». У чому ж полягає конструктивна позиція щодо підвищення авторитету української мови? І взагалі, чи існує ця проблема в сьогоднішній Україні?

 

Д л я д о в і д о к.

Конфуцій (Кунцзи) (бл. 551 -479 рр. до н. е.) китайський філософ і політичний діяч. Конструктивний– який створює умови для наступної роботи, може бути основою чогось.

 

V.Підбиття підсумків уроку.

Прокоментувати вислів: Мова єднає між собою представників певного народу в часі і в просторі. Прилучення людини до рідної мови – це входження її в суспільство, підключення до колективного розуму. (В.Русанівський.)

 

Вправа 212 (усно).

Урок № 2

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності

(аудіювання, читання, говоріння, письмо).

Сприймання чужого мовлення.

Різновиди аудіювання. Навчальне аудіювання

Мета: систематизувати та узагальнити знання про мову та мовлення, види мовленнєвої діяльності; дати уявлення про механізм та різновиди аудіювання, повправляти у сприйнятті-розумінні почутого; розвивати логічне мислення, слухову пам'ять, збагачувати та уточнювати словниковий запас учнів; формувати комунікативні вміння.

Обладнання: підручник, текст для аудіювання.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

 

◊ Робота з підручником.

1) Опрацювання таблиці «Загальні відомості про мовлення» (с. 177).

2) Виконання вправи 158 (відповіді на запитання).

3) Виконання вправи 159.

 

ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнених знань.

◊ Пояснювальний диктант.

Пояснити, про які види мовленнєвої діяльності йдеться в кожному з висловів. До яких видів мовленнєвої діяльності ви вдаєтесь у процесі роботи над диктантом?

 

Ну що б, здавалося, слова… Слова – та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує!... (Т. Шевченко.) Красномовство – це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощів, але із задоволенням. (Б. Паскаль.) І довелося знов мені на старість з віршами ховатись, мережать книжечки співати і плакати у бур’яні. (Т.Шевченко.) Щасливий я і гордий, що читаю Шевченка, і Франка, і Українку на незрівнянній українській мові… (М. Браун, переклад з рос.)

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

 

◊ Пояснення вчителя.

Мова реалізується в процесі мовлення, тобто мовленнєвої діяльності. Мовленнєва діяльність – це сукупність психофізичних дій організму людини, що спрямовуються на сприймання і розуміння мовлення, а також на народження його в усній і письмовій формі. Оволодіння мовою відбувається на функціонально-комунікативній основі, тобто в процесі мовленнєвої діяльності.

Мовленнєва діяльність включає чотири види – аудіювання(слухання і розуміння) читання, говоріння і письмо. За останніми науковими даними час, що витрачається на чотири види мовленнєвої діяльності людини, розподіляється відповідно таким чином: аудіювання – 45%, говоріння –30%, читання – 6%, письмо – 9%.

Аудіювання та читання є рецептивними видами мовленнєвої діяльності, говоріння й письмо – продуктивними.

Дія обох видів рецептивної мовленнєвої діяльності складається з трьох етапів: мотиваційного (усвідомлення мети: навіщо я це слухаю-розумію, читаю?), аналітико-синтетичного(сприйняття, розуміння) та виконувального(прийняття рішення на сонові сприйнятої інформації з наступним говорінням або письмом).

Таким чином, сприймання і розуміння усного мовлення забезпечує такий вид мовленнєвої діяльності, як аудіювання. Аудіювання є основою спілкування. Для людей багатьох професій вміння сприймати-розуміти усне мовлення необхідне у процесі виконання службових обов’язків.

Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Слухання– це передусім акустичне сприймання звукового потоку, тоді як аудіювання включає процес сприймання і розуміння усного мовлення.

Процес аудіювання забезпечується механізмом здогадки (про що йтиметься далі?), смислової орієнтації (на ситуацію спілкування, лексичне й граматичне оформлення виражальних засобів мови, інтонацію, жести, міміку мовця), тотожних замін (щоб утримати інформацію в оперативній (короткотривалій) пам’яті, потрібно «згортати»», «спресовувати» зміст сприйнятого розгорнутого висловлювання до рівня тотожних за змістом ключових слів або стислих синонімічних структур: саме такі «смислові згустки», «змістові матриці» спроможна зберегти пам’ять). Дію цих механізмів можна вдосконалювати тренуванням.

Важливою психологічною особливістю аудіювання є одноразовість, неповторність цього виду мовленнєвої діяльності у природних умовах спілкування. Тому вченими виділяються репродуктивне і продуктивне аудіювання. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У шкільній практиці до репродуктивного аудіювання вдаються в процесі проведення усних переказів (докладних, стислих чи вибіркових), а також під час підготовки до творчих робіт.

Аудіювання – це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (здійснює смислову обробку інформації), для цього необхідно бути уважним, уміти швидко актуалізувати весь попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати треновану короткочасну і розвинену довготривалу пам'ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах. Цього треба спеціально навчатись.

Звичайно, смислове сприймання мовлення залежить і від того, наскільки мовець зрозуміло, ясно висловлюється, від темпу, сили звучання мовлення, від його вміння виділяти головне тощо.

Проте успішність смислового сприймання усного мовлення залежить і від підготовленості слухачів до сприймання, від того, як вони вміють слухати.

Сприймати інформацію потрібно цілеспрямовано: глобально, докладно або критично. Особливого значення це набуває із запровадженням такої форми підсумкової державної атестації з української мови, як переказ із творчим завданням.

Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, вміння визначати тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

Детальне аудіювання передбачає найповніше докладне сприймання змісту повідомлення з усвідомленням смислу кожного з його елементів. Детальне сприймання тексту часто вимагається тоді, коли проводиться, наприклад, такий вид роботи, як переказ почутого тексту; переказ пояснення вчителя; коли потрібно запам’ятати кілька завдань, не записаних учителем на дошці, з метою їх виконання в певній послідовності; під час дискусії, диспуту, виступу на зборах та ін.

Критичне аудіювання ґрунтується на глобальному і детальному, потребує висловлення власної думки з приводу почутого, своєї мотивованої згоди чи незгоди з певним твердженням, критичного осмислення сприйнятого на слух тощо. Цей вид аудіювання практикується під час переказу тексту з творчим завданням.

Види аудіювання можна показати за допомогою такої таблиці:

 

Глобальне	Детальне	Критичне
Усвідомлення загального змісту повідомлення	Детальне (повне) усвідомлення всіх елементів повідомлення	Визначення власного ставлення до почутого

 

З методичних рекомендацій Міністерства освіти України (2002 р.).

V.Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

◊ Проведення навчального аудіювання.

 

 

МАТИ ТЕРЕЗА

 

Безперечно, вона – одна з найвідоміших і найулюбленіших особистостей ХХ століття. Матір’ю її називають мільйони людей.

У жовтні 1979 року їй, скромній, проте могутній силою духу індійській черниці, було присуджено Нобелівську премію миру. Один з її американських послідовників зазначив: «Ясна річ, їй особисто ця нагорода непотрібна. Але, можливо, завдяки цій премії люди, безнадійно зголоднілі за милосердям, усвідомлять, що таки можна служити Богові самозречено й добровільно, допомагаючи всім, хто допомоги потребує».

Папа римський Павло VІ на знак вдячності матері Терезі «за її всесвітню місію любові» подарував їй власний розкішний білий «лінкольн». Жодного разу не скориставшись автомобілем, мати Тереза влаштувала лотерею і на виручені кошти заснувала лепрозорій – лікувальний заклад для хворих на проказу.

Агнес Гонкса Бояксіу народилася 1910 року в Македонії (в місті Скоп’є) у заможній албанській родині. Батьки назавжди залишились для неї зразком подружньої вірності та взаємної любові.

- Моя мама, залишившись у тридцять років удовою з трьома кришенятами, робила все можливе, щоб ми виростали, сповнені любові до Бога й одне до одного, - розповідала Агнес. – Передовсім вона навчила нас уникати будь-якої брехні й лукавства.

Старший брат Агнес додавав:

- Насамперед мама вимагала від нас чесності. Жінка крицевої вдачі, вона вирізнялась винятковою скромністю, чуйністю, співчутливістю й глибокою вірою. Виховувала нас не словами, а особистим прикладом.

Непереборне бажання служити Богові Агнес відчула зовсім юною, років дванадцяти. Мати сказала їй: «Ну що ж, йди. Віддай свою руку руці Вседержителя і ніколи не відпускай її під час небезпечної подорожі земного життя». Брат, навпаки, намагався відмовити Агнес. «У світі є ліпші речі для такої гарненької, сміхотливої юної леді, як ти, - писав він сестрі. – Чи усвідомлюєш ти, що хочеш заживо себе похоронити?».

Продовжуючи Агнес до Калькутти, охоплена змішаними почуттями радості й печалі, мати не могла знати, що побачити ще колись дочку їй не судилося…

У Калькутті, місті небачених розкошів і страхітливих злиднів, сестра Тереза майже двадцять років викладала в монастирському коледжі географію й історію. 1948 року вона, непримітна черничка, покинула коледж і, маючи лише невеличку валізку та п’ять рупій готівкою, вирушила допомагати скривдженим долею й суспільством бідолахам.

Щоранку ця невтомна тендітна жінка вирушала в найнебезпечніші, глухі й брудні завулки Калькутти, щоб надати медичну допомогу хворим, нагодувати голодних, втішити стражденних. Так розпочалася ця безприкладна місія.

Одного дня у двері скромного помешкання матері Терези постукала її колишня студентка. «Матінко, - мовила дівчина, - якщо ви приймете мене, я хотіла б приєднатися до вас і працювати для бідарів». «Я не маю права відмовити тобі, - відповідала мати Тереза, - проте нелегкий цей шлях. Щоб служити Богові через допомогу найнещаснішим, тобі доведеться зректися всього і себе самої».

Помолившись, дівчина вбралась у простий біло-блакитний одяг, як і в матері Терези, і приєдналась до своєї наставниці, щоб лікувати хворих. Як і мати Тереза, вона перейняла строгий аскетичний триб життя, що засвідчував солідарність із покривдженими.

Так почала свою діяльність майбутня релігійна конгрегація Посланниць Милосердя.

Сотні зневажених, покинутих, осиротілих і злиденних чули лагідний голос і відчували теплі доторки матері Терези. Самотні, нужденні й умираючі отримували від неї справжню поміч, засновану на її глибокій шані до людей і непохитній вірі в неоціненність кожного людського життя.

Хоч мати Тереза любила увесь світ і почувалася щасливою будь-де, наймилішою її серцю залишалася все ж Калькутта в Західній Бенгалії. Англія, Італія і США (країни, що їх вона відвідувала найчастіше) мали значний вплив на місію подвижниці. Ніколи вона не приїздила туди туристкою, завжди – посланницею від бідарів, виявляючи вдячність за щедрі благодіяння громадян на користь знедолених. Ні за яких обставин не просила

Мати Тереза грошей, а просто подавала переконливий приклад людяності й християнської віри, сіючи повними пригорщами.

Її скромна присутність повсякчас підтверджувала незаперечну істину, якою вона керувалась у житті: «Найбільше щастя – це віддавати себе іншим».

Мати Тереза часто підкреслювала, що вона не шукає людей, котрі жертвували б тільки гроші чи матеріальні блага. Скоріше вона шукала таких, хто дарував би найдорогоцінніше – самих себе. І відтручувала осіб, що обмежувалися пожертвуваннями своїх надлишків, рам’я чи зужитого непотребу.Для улюблених своїх бідаків вона потребувала того, що є найбільш значущим у житті кожної людини, - часу. Часу, щоб запропонувати дар дружби самотнім, розраду – згорьованим, визнання – знехтуваним.

Життя матері Терези, цього мужнього борця за гідність людського життя, цілком може бути однією з найвидатніших історій усіх часів і народів.

(675 слів)(З газети)

 

 

◊ На кожне із запитань вибрати правильну відповідь[1]¹.

 

1. 1979 року матері Терезі було присуджено:

а) Пулітцерівську премію;

б) премію братів Гонкурів;

в) Нобелівську премію миру; V

г) Нобелівську премію за наукові досягнення.

 

2. Папа римський подарував матері Терезі:

а) земельні угіддя;

б) будинок;

в) автомобіль; V

г) грошову суму.

 

3. Виручені за проданий подарунок гроші мати Тереза використала на заснування:

а) притулку для бездомних;

б) лікарні для душевнохворих;

в) пульмонологічної лікарні;

г) лепрозорію. V

 

4. Мати Тереза народилась у:

а) Боснії;

б) Македонії; V

в) Сербії;

г) Албанії.

 

5. Мати майбутньої подвижниці насамперед вимагала від дітей:

а) відповідальності;

б) працелюбності;

в) чесності; V

г) мужності.

 

6. Присвятити себе Богові майбутня мати Тереза вирішила:

а) у 20 років;

б) у 12 років; V

в) у 18 років;

г) у 16 років.

 

7. Щоб здійснити своє покликання, дівчина поїхала до:

а) Америки;

б) Італії;

в) Західної Бенгалії; V

г) Румунії.

 

8. У монастирському коледжі сестра Тереза викладала:

а) мову і літературу;

б) історію та географію; V

в) математику та фізику;

г) богослів’я та риторику.

 

9. Аскетичний спосіб життя матері Терези засвідчував:

а) її матеріальну бідність;

б) вроджену байдужість до життєвих вигод та радощів;

в) солідарність із покривдженими; V

г) принципове нехтування побутовими зручностями.

 

10. Допомога матері Терези всім стражденним була спричинена:

а) її бажанням привернути до себе увагу;

б) перспективою здобути авторитет у певних колах;

в) бажанням отримати престижну міжнародну премію;

г) глибокою шаною до людей і вірою в неоціненність кожного

людського життя. V

 

11. Як посланниця від бідарів мати Тереза найчастіше відвідувала:

а) США, Англію та СРСР;

б) Англію, Італію та США; V

в) Італію, Францію та Албанію;

г) США, Англію та Китай.

 

12. Своїм життям мати Тереза підтверджувала незаперечну істину:

а) «Пізнай самого себе»;

б) «Найбільше щастя – це віддавати себе іншим»; V

в) «Поки живу - сподіваюсь»;

г) «Не можна двічі увійти в одну воду».

 

13. Якої пожертви потребувала мати Тереза для бідаків:

а) тільки грошей як еквіваленту захищеності;

б) грошей та зужитих речей для задоволення фізичних потреб;

в) грошей і ліків для забезпечення певного рівня життя;

г) часу як найбільшої цінності в житті кожної людини. V

 

14. Мати Тереза є переконливим прикладом:

а) наполегливості в досягненні поставленої в юності мети;

б) людяності й віри;V

в) уміння спілкуватися з сильними світу цього;

г) організації соціальної допомоги малозабезпеченим.

 

15. У свідомості людства мати Тереза залишилась взірцем:

а) мужнього борця за гідність людського життя; V

б) пропагандистом майстерно організованої доброчинності;

в) взірцем толерантності й дипломатичності;

г) гармонійної особистості.

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Домашнє завдання.

Вправа 159 (письмово).

Урок № 3

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Сприймання чужого мовлення.

Різновиди читання. Навчальне читання мовчки

Мета: дати уявлення про механізм та різновиди читання, повправляти в читанні мовчки; розвивати логічне мислення, зорову пам'ять, збагачувати та уточнювати словниковий запас учнів; формувати комунікативні вміння.

Обладнання: підручник, таблиця «Види читання», тексти для читання мовчки.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

 

◊ Пояснення вчителя.

 

Надзвичайно важливим є вміння читати. Читання, як і аудіювання, є рецептивним видом мовленнєвої діяльності. Як і процес аудіювання, процес читання складається з мотиваційного етапу (визначення мети), аналітико-синтетичного(сприйняття, розуміння) та виконувального(прийняття рішення на сонові одержаної інформації з наступним говорінням або письмом).

Сприйняття та розуміння написаного (надрукованого) розпочинається з аналізу та синтезу як змісту, так і оформлення думки. Зорове та мислительне сприйняття слова або частини речення випереджає їх «озвучення» у внутрішньому мовленні. Спрацьовує механізм здогадки: що відбудеться далі, як розвиватимуться події? Здогадка ґрунтується на ключових словах, на поєднанні в реченнях певних слів, на розстановці розділових знаків, а також на розумінні окресленої в тексті ситуації, розуміння якої залежить передовсім від життєвого досвіду читача (спрацьовує механізм смислової орієнтації). Якщо здогадка не підтверджується, читач вибудовує іншу гіпотезу.

Щоб утримати в оперативній (короткотривалій) пам’яті початок прочитаного висловлювання, той, хто читає, здійснює «згортання» текстової інформації – заміну змісту мікротекстів (частин тексту) на «смислові згустки» - стислі еквіваленти змісту (включається механізм еквівалентних замін). Такі «ядра змісту» у вигляді ключових слів, синонімічних слів і структур, тез, наочних образів та схем, які самі по собі є непередаваними, а тому їх теж необхідно замінювати словами, утримуються та зберігаються у внутрішньому мовленні. Таке збереження забезпечує розуміння й запам’ятовування сприйнятого при читанні. У цьому й полягає суть процесу розуміння прочитаного.

Отже, розуміння прочитаного здійснюється за допомогою дії механізму здогадки, механізму смислової орієнтації та механізму еквівалентних замін. Здебільшого дія цих механізмів відпрацьовується підсвідомо, проте формувати й удосконалювати ці механізми можна за допомогою спеціальних вправ. За допомогою вправ можна також розвинути навички самоконтролю й самокорекції.

У процесі читання вирішуються різноманітні комунікативні завдання. Їх можна увиразнити за допомогою такої схеми:

 

одержати знання

Читати, щоб навчитися щось роботи

одержати естетичну насолоду

 

Відповідно до цих комунікативних завдань реалізуються й різні види читання. Здебільшого виділяються три види читання: ознайомлювальне,вивчальне та вибіркове. Види читання можна показати за допомогою таблиці¹:

 

Види читання	Що потрібно усвідомити	Характер читання
Ознайомлювальне	Чи варто це читати? Кому текст адресовано? Який зміст має кожен із розділів (абзаців) і текст у цілому?	Швидке перегортання сторінок, читання заголовків; перегляд окремих фрагментів тексту, ознайомлення з ілюстраціями; читання анотації, змісту видання
Вивчальне	Яка тема та основна думка тексту? Що в тексті головне, а що – другорядне? Яку нову для читача інформацію містить текст?	Повільне, вдумливе читання тексту або його частин; глибоке проникнення в його зміст; максимально повне осягнення нової інформації
Вибіркове	Про що говориться в тексті? Яка інформація є корисною? У яких частинах (розділах) тексту її вміщено?	Перегортання сторінок, швидке читання заголовків, змісту, окремих фрагментів тексту; повільне читання потрібних частин з метою вилучення потрібної інформації

 

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Мало хто володіє цим винятково важливим видом читання досконало. Переглянувши анотацію, передмову або зрозумівши зі змісту найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.

Вивчальне читання ще називають поглибленим, аналітичним, критичним, творчим. Для навчання цей вид читання вважається найдоцільнішим. У процесі читання учень не просто сприймає інформацію, він з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні та слабкі місця в поясненнях, дає власне трактування поданим положенням та висновкам, ставлячись до прочитаного творчо й критично. Власне трактування, власний погляд на прочитане дають змогу краще запам’ятати сприйняте, підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання – швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте фіксує увагу тільки на необхідних йому аспектах тексту. Такий вид читання здебільшого застосовують при повторному читанні книжки після попереднього її перегляду. Сторінки перегортають, доки не відшукають потрібне місце – його читають, застосовуючи інший вид читання – вивчальне (поглиблене).

Останнім часом виділяють ще один вид читання – сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.

Читач має навчитися свідомо вибрати певний вид читання залежно від комунікативного завдання, яке перед ним стоїть.

З методичних рекомендацій Міністерства освіти України (2002 р.).

ІІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

◊ Проведення навчального читання мовчки.

 

МИКОЛА БІДНЯК

 

Унікальним мистецьким явищем, - і то не тільки на тлі українського мистецтва, - є Микола Бідняк, людина трагічної долі, художник, який, попри тяжке каліцтво, став взірцем духовного і творчого подвигу.

Народився Микола Бідняк 1930 року в Торонто. Коли хлоп’яті було чотири роки, батьки взяли його із собою на рідну Буковину. Щоб не потрапити під більшовицьку окупацію, наприкінці війни сім’я виїхала до Німеччини. Вже там Микола, натрапивши на польову міну, втратив обидві руки.

1950 року юнак з батьками повернувся до Канади. Маючи нездоланну силу волі та винятковий хист до малярства, він знайшов у собі сили закінчити Інститут технології та мистецтва в Калгарі (провінція Альберта), а згодом Онтарійський коледж образотворчого мистецтва в Торонто.

Непереможне покликання до мистецтва навчило Миколу винахідливості. На куксу правої руки він натягував еластичний гумовий бандаж, яким міцно притискав пензель чи олівець. Часто йому доводилося затискувати пензель зубами чи між пальцями ноги. У такий спосіб Микола виконував дивовижні за драматизмом малярські та графічні роботи, технічній досконалості яких міг позаздрити будь-який митець.

Микола Бідняк створив ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, обкладинки до книг. Ікони та світські твори Бідняка здобули світове визнання, експонувалися у США, Канаді, Мексиці, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Великобританії, Італії, Японії. Художник мав престижні нагороди, був багаторічним членом Української спілки образотворчих митців США й Канади, а також Міжнародної Асоціації митців, що малюють вустами і пальцями ніг (центр Асоціації знаходиться в князівстві Ліхтенштейн).

В Україні творчість Миколи Бідняка була майже незнаною до 1990 року. 1991 року він був обраний професором Львівської академії мистецтв. У 1995 році Микола Бідняк став лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка. Кілька робіт митець передав Національному музею у Львові для постійно діючої експозиції.

Роботу «Чорнобильська Богоматір» (створену 1992 р.) Микола Бідняк подарував Національному музею образотворчого мистецтва у Києві. До того картина виставлялася у багатьох галереях на Заході.

Обережно ступає Мати Божа випаленою радіацією землею України. Ступає м’якими сап’янцями між рідким почорнілим, обвугленим житнім колоссям і квітками волошок, що змінили свій колір з блакитного на тьмяно-бузковий. У правиці Діви Марії – чорна амфора – символ упокореної атомної стихії. Лице Богородиці зчорніле від муки. Та разом із Богоматір’ю і ми сподіваємося на те, що Божий Син відтворить сплюндровану гріхом українську землю, очистить її від скверни, як очищає Він грішну душу, котра щиро покаялась.

Постаті Господа, Богородиці та Ангелів на іконах Миколи Бідняка видовжені, розтягнені вгору, аж до порушення природних пропорцій. Певною мірою в цьому відчутний вплив композиції іспанського митця грецького походження Ель Греко. Однак Микола Бідняк до таких деформацій вдається з певною метою: показати відмінність світу небожителів від вимірів земних, звичних для людського ока.

Як член світової Асоціації митців-інвалідів у Ліхтенштейні Микола Бідняк виявляв турботу про інвалідів України, про людей, які, не скорившись долі, прагнуть жити повноцінним життям і приносити користь. Таких художник залучив до роботи в славнозвісній асоціації, що надавала їм відчутної творчої й матеріальної підтримки.

Протягом усього життя Микола Бідняк уперто шукав можливості не тільки виразити свій хист, а й бути взірцем мудрості для обездолених. Помер художник 2000 року.

(479 слів) (За Д. Степовиком та О. Іщенком)

 

◊ На кожне із питань вибрати правильну відповідь.

 

1. Одержати професійну освіту художника Миколі Біднякові

допомогли:

а) матеріальна підтримка багатих батьків та їхні зв’язки;

б) нездоланна сила волі та винятковий хист до малярства; V

в) матеріальна допомога меценатів йому як художникові-інваліду;

г) прагнення слави та матеріального добробуту.

 

2. Микола Бідняк створював:

а) ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, обкладинки до книг; V

б) ікони, олійні портрети та пейзажі, настінні розписи;

в) ікони, олійні портрети та пейзажі, мозаїки;

г) ікони, фрески, мозаїки, проекти будинків.

 

3. Центр Міжнародної Асоціації митців, що малюють вустами і пальцями ніг, знаходиться:

а) у Монако;

б) у Люксембурзі;

в) у Ліхтенштейні; V

г) в Лондоні.

 

4. Лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка Микола Бідняк став:

а) 1950 року;

б) 1990 року;

в) 1995 року; V

г) 1999 року.

 

5. Національному музеєві образотворчого мистецтва у Києві Микола Бідняк подарував:

а) ікону «Христос Вседержитель»;

б) ікону «Чорнобильська Богоматір»; V

в) ікону «Богоматір з Божим Немовлям»;

г) ікону «Богоматір, Христос та Іоанн Хреститель».

 

6. Героїня ікони Миколи Бідняка простує:

а) вулицями сплюндрованого міста;

б) поруділим спаленим лісом;

в) почорнілим спаленим полем; V

г) безлюдним берегом океану.

 

7. Ікону Миколи Бідняка перейнято надією на те, що:

а) сплюндровану гріхом українську землю буде відроджено; V

б) українці знайдуть притулок в інших землях;

в) винуватців Чорнобильської трагедії буде покарано;

г) українці з усього світу повернуться в Україну.

 

8. Постаті в роботах Миколи Бідняка видовжені, розтягнені вгору через те, що:

а) як інвалід він обмежений у засобах, тому йому важко передати правильні пропорції людського тіла;

б) художник прагне показати відмінність світу небожителів від вимірів земних; V

в) художник не вивчив анатомії людини;

г) художника не цікавить тіло, його увага прикута до душі.

 

9. Особливу турботу Микола Бідняк виявляв:

а) про музеї України;

б) про мистецькі навчальні заклади України;

в) про інвалідів України; V

г) про дипломатичні стосунки України з іншими державами.

 

10.Микола Бідняк став:

а) взірцем майстра вишуканого живопису ХХ ст.;

б) взірцем майстра сучасного іконопису;

в) взірцем духовного і творчого подвигу; V

г) взірцем майстра книжкової ілюстрації;

 

11.Синонімами визначення унікальнийє слова:

а) єдиний, об’єднаний, цілісний;

б) рідкісний, винятковий, незвичайний; V

 

 

в) всеосяжний, різнобічний, загальний;

г) поширений, відомий, розповсюджений.

 

12.Синонімами слова сплюндрований є слова:

а) надто великий, важкий, обтяжливий;

б) знівечений, скалічений, зіпсований; V

в) сумний, драматичний, трагічний;

г) унікальний, неповторний, оригінальний.

 

13.Слово асоціація означає:

а) об’єднання осіб (установ, організацій) для досягнення спільної мети;V

б) систему підготовки наукових або мистецьких кадрів;

в) пристосування особи або соціальної групи до навколишнього середовища;

г) налагодження листування між окремими особами та установами.

 

 

ЯК МИ ЧИТАЄМО[2]

 

Відомий нейропсихолог професор Лурія описав цікавий випадок. Під час Великої Вітчизняної війни талановитого інженера було поранено в голову. Внаслідок поранення він повністю втратив здатність читати. Дивлячись на букви, хворий не впізнавав їх. Проте писати він міг – «рухомі образи» букв у нього збереглися. Не постраждав і інтелект хворого. З допомогою секретаря він продовжував творчо працювати. Неймовірно, але прочитати ним же написане без помічника інженер був неспроможний.

Лікарі заходились «відбудовувати» у хворого функцію читання. Дивлячись на букву, хворий її «не прочитував». Лише обвівши контур букви олівцем, він її упізнавав – і не зором, а рукою! Пізніше він відтворював контур кожної букви подумки і таким чином таки упізнавав її. Потім привчився в уяві малювати контури кожної букви пальцем руки, схованої в кишені. Після довгих місяців тренувань хворий навчився читати досить швидко. Він повернувся до повноцінної творчості конструктора і міг обходитися без постійного помічника.

Здається, втрачену функцію було відновлено. Проте насправді її було наново сконструйовано в мозку. Досить було лікарю стиснути пальці руки хворого, як той знову ставав «неграмотним». На його спроможність читати впливали ті ділянки мозку, котрі аналізують відчуття м’язів та суглобів пальців руки.

 

Що засвідчує цей приклад? Те, що окремі види психічної діяльності людини локалізовано в різних зонах мозку і, дослідивши функції таких зон, медицина може втручатися у їхню «роботу».

Сучасна нейропсихологія виділяє три основних функціональних блоки, три основних апарати мозку, участь яких для будь-якого виду психічної діяльності, у тому числі й читання, є необхідною.

Перший блок, розташований у глибинних відділах, забезпечує активність діяльності кори мозку. Без участі цього блоку мозкова діяльність неможлива. Як показали численні спостереження, при деформації цього блоку пухлиною або внутрічерепним крововиливом, у людини не порушується ні мовлення, на мислення, проте увага знижується, а емоційна сфера здрібнюється.

Другий блок «відповідає» за засвоєння, переробку та зберігання інформації. Місце його локалізації – у задній частині великих півкуль. Блок складається з апаратів зорового сприйняття (потилична частина мозку), мовленнєвої (лобна звивина), слухового (вилична ділянка мозку). Саме цей блок виконує більшу частину процесів, пов’язаних із читанням.

Третій функціональний блок мозку – блок програмування, регуляції та контролю. Процес читання ми підпорядковуємо певній програмі. Як складний процес читання складається зі сприйняття та розуміння прочитаного, тому основним механізмом читання на мозковому рівні є вміння встановлювати звуко-буквені відповідності та прогнозувати розгортання мовного матеріалу за певною логічною схемою. Цю функцію виконують лобні долі кори. Якщо ж їх пошкоджено, людина не спроможна прогнозувати свої подальші дії.

Академік Бурденко спостерігав хвору з пошкодженням лобних доль. У неї було все гаразд зі слухом, розумінням, проте не було загального плану подальшої діяльності. Наприклад, у листі вона писала: «Шановний професоре! Я хочу вам сказати, що хочу вам сказати, що хотілось би вам сказати…» - і так на чотирьох сторінках.

Як ви гадаєте, у чому перевага людського мозку перед комп’ютером? Якщо розумній машині будь-яка інформація подається в готовому вигляді, то людський мозок перед тим, як опрацювати будь-яку інформацію, має її добути! Тому людина змушена самостійно вилучати інформацію з оточуючого середовища, наприклад, з тексту. Здебільшого потрібну інформацію людина повинна, як то кажуть, вичитати.

Існує гіпотеза, що всі люди поділяються на дві групи: зоровий тип (механізм переробки інформації у процесі читання заснований на прямих зорових уявленнях) та слуховий тип (механізм переробки інформації таких людей використовує аудіовербальні зони мозку: зчитувана інформація засвоюється за допомогою «проговорювання», тобто послідовного перекодування у внутрішньому мовленні).

Прочитавши статтю або книжку, людина, як правило, не пам’ятає конкретних прочитаних слів і речень. Зміст прочитаного вона запам’ятовує в інший, більш стислий спосіб – перекодовуючи сприйняте у «смислові згустки» - ключові слова або речення. Саме в такому, перекодованому вигляді зберігає сприйняту інформацію довготривала пам'ять.

Треба думати, що чим краще в людини розвинуто механізм перекодування сприйнятої в процесі читання інформації, тим швидше (і ефективніше!) вона читає, тим надовше запам’ятовує зміст прочитаного

(600 слів) (За О. Кузнєцовим, Л. Хромовим)

 

◊ На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

 

1. На відновлення спроможності пораненим інженером читати впливали ділянки мозку, котрі:

а) «відповідають» за засвоєння, переробку та зберігання інформації;

б) забезпечують програмування, регуляцію та контроль виконання розумових операцій;

в) забезпечують активність діяльності кори мозку;

г) аналізують відчуття м’язів та суглобів пальців руки. V

 

2. Випадок з інженером, який внаслідок поранення втратив можливість читати, описав:

а) фізіолог І. М. Павлов;

б) нейропсихолог А. Р. Лурія; V

в) нейрохірург М. М. Бурденко;

г) психолінгвіст О. О. Леонтьєв.

 

3. Апарат зорового сприйняття людиною довкілля розташований:

а) у лобній звивині;

б) у виличній ділянці мозку;

в) у потиличній частині мозку; V

г) у верхніх відділах стовбура мозку.

 

4. У виличній ділянці мозку розташовано апарат:

а) зорового сприйняття;

б) слухового сприйняття; V

в) мовлення:

г) що забезпечує активність діяльності кори мозку.

 

5. Слово локалізація має таке лексичне значення:

а) визначення місцеположення спостережуваних об’єктів;

б) просторове обмеження, зосередження чогось у певному місці; V

в) пов’язка, що складається з кількох шарів гіпсового бинта:

г) один з видів нервової тканини, що виконує живильну та

опорну функції.

 

6. Лексичне значення слова гіпотеза таке:

а) нижній мозковий придаток, залоза внутрішньої секреції у

хребетних тварин і людини;

б) наукове припущення, яке висувається для пояснення певних явищ

дійсності; V

в) недостатня діяльність будь-якого органу, системи, що призводить

до порушення життєдіяльності організму;

г) форма умовиводу окремого положення із загальних.

 

7. Лексичне значення слова інтелект таке:

а) здатність до мислення на вищих теоретичних рівнях; V

б) освіченість, висока культура поведінки;

в) ступінь напруженості праці;

г) спрямованість на значущий для людини предмет чи діяльність.

 

8. Предметом дослідження нейрохірургіїє:

а) моделювання діяльності центральної нервової системи людини і

тварин;

б) розвиток, будова і діяльність нервової системи людини і тварини;

в) оперативні методи лікування захворювань і ушкоджень нервової

системи, причини виникнення цих захворювань; V

г) клітини кісткової тканини хребетних тварин та людини.

 

9. Перекодування текстової інформації у «смислові згустки»

відбувається:

а) у зовнішньому мовленні;

б) у внутрішньому мовленні; V

в) в оперативній пам’яті;

г) у довготривалій пам’яті.

 

10. У довготривалій пам’яті текстова інформація зберігається у вигляді:

а) цілісних текстів;

б) окремих уривків або певних абзаців;

в) «смислових згустків», «змістових матриць»;V

г) зорових образів.

 

11. В опрацьованому тексті поєднано такі типи мовлення:

а) розповідь та опис;

б) розповідь та роздум;

в) розповідь, опис та роздум;

г) розповідь, роздум та оцінка (явище, предмета); V

 

12. Опрацьований текст має ознаки:

а) науково-популярного підстилю наукового стилю;V

б) політико-агітаційного підстилю публіцистичного стилю;

в) белетристичного підстилю художнього стилю;

г) науково-навчального підстилю наукового стилю.

 

ІV. Підбиття підсумків уроку.

V. Домашнє завдання. Вправа 164 (твір-роздум).

Урок № 4

Тема. Одиниці мови: основні звуки мовлення, значущі частини слова, слово, словосполучення, речення, складне синтаксичне ціле.

Мета: повторити та систематизувати знання про вказані одиниці мови; повправляти у різних видах мовного аналізу; розвивати логічне мислення, пам'ять, уміння виділяти головне.

Тип уроку: комбінований (повторення вивченого; узагальнення та систематизація здобутих знань).

Обладнання: підручник.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети уроку.

ІІ. Повторення ключових питань. Виконання вправ на матеріалі

повторення.

◊ Робота з підручником.

Виконання вправи 5.

◊ Робота біля дошки.

Записати речення. Вказати слова, які розрізняються одним звуком. Дати відповіді на запитання:

1) Чи розрізняються ці слова за лексичним значенням?

2) Який розділ науки про мову вивчає звуки людського мовлення?

3) Які бувають звуки?

 

На сон співала мати колискову й наспівувало поле колоскову. (А.Бортняк.) Ласкавим теплим дотикомвесна збудила ліс. І вже пухнастим котикомбіліє верболіз. (П. Дорошко.) Видумав чорт моду, сам у воду, а ви розбирайтесь. (Нар. творч.)

 

◊ Визначити, скількома звуками розрізняються подані слова.

Які це звуки – голосні чи приголосні? Пояснити, у чому полягає відмінність між голосними та приголосними звуками.

 

Син – сон; сум – сам; рік – рак; звір – твір; впереміж – впереміш, мимохіть – мимохідь, смак – знак; сніг – сміх; шибка – лапка.

 

◊ Утворити анаграми (перегрупувати звуки так, щоб утворилися слова з іншим лексичним значенням).

Врода, кордон, барліг, радо, яруга, збоку, лунко.

 

◊ Подані слова передати фонетичною транскрипцією.

Назвати звуки голосні (наголошені, ненаголошені) та приголосні (тверді, м’які, дзвінкі, глухі). Зробити фонетичний розбір виділеного слова (усно).

 

Веселка, осінній, сіль, джміль, ґедзь, в’їжджаємо, яблуня, батьківщина.

 

ІІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

◊ Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу (визначення фонеми – с. 7.)

 

◊ Згрупувати записані на дошці спільнокореневі слова.

Назвати відомі вам морфеми.

 

Уболівальник, більшенький, побілілий, безболісний, перебільшення, побілений, щонайбільший, білесенький, болиголов, збільшувати, білизна, білосніжний, зболений.

 

◊ Робота з підручником.

1) Виконання вправи 7 (ІІ, відповіді на питання).

2) Опрацювання теоретичного матеріалу (визначення морфеми, значущих частин слова – с. 7).

 

◊ Словниковий диктант.

Виділити у словах значущі частини. Виділені слова розібрати за будовою (усно). Дати відповідь назапитання:

 

1) Що таке слово?

2) Які розділи мовознавчої науки вивчають слово?

3) Який розділ мовознавчої науки вивчає лексичне значення слова? Яке лексичне значення підкреслених слів?

 

Узвишшя, україністика, українство, дзвіниця, священик.

 

С л о в н и к.

Україністика – сукупність наук, що вивчають мову, літературу, культуру українського народу. Українство – спільнота українців світу.

 

◊ Робота з підручником.

1) Виконання вправи 9 (усно).

2) Опрацювання теоретичного матеріалу (слово, словосполучення –

с. 9).

 

◊ Робота біля дошки.

Записати словосполучення та сполучення слів, пояснити різницю між ними. Вказати предикативні сполучення. У словосполученнях (сполученнях повнозначних слів із підрядним зв’язком) визначити головне й залежне слова. Вказати сполучення слів із сурядним зв’язком.

 

Українська гостинність; щиро вітати; традиції і звичаї; охоче зустрічати; минуле застерігає; врахувати помилки; життя триває; народна мудрість; батьки і діти; дослухатися до порад; розбудовувати державу; народ очікує; відчувати відповідальність; почуватися впевнено; молодь наполягає; історична справедливість.

 

◊ Пояснювальний диктант.

Із записаних речень виділити кілька словосполучень (усно). Пояснити, чому не становлять словосполучення підмет та присудок, а також однорідні члени речення. Відповідь проілюструвати прикладами із записаних речень.

 

Яка ти невмируща, Україно, з снопом пшеничним, з поглядом Дніпра! (Б. Степанюк) О краю, визначений Богом для щастя, щедрості й добра, що вмився водами Дніпра! Чому ти гнешся, мов тополя, на проклятущих на вітрах? (І. Цюпа.) Сміється сміх. …Сміється так дитинно, стопричинно, сміється українно – ми живі… А доки ми сміємось – будем жити. (І. Драч.)

 

◊ Робота з підручником.

Самостійне опрацювання теоретичного (с. 10). З’ясувати вид кожного з речень пояснювального диктанту (попередньої вправи) за метою висловлювання, інтонацією, будовою.

Опрацювання теоретичного матеріалу (визначення складного синтаксичного цілого (ССЦ) та тексту – с. 11).

 

ІV. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

 

◊ Прочитати.

Довести, що поданий запис є текстом. Вказавши в тексті одне зі складних синтаксичних цілих (ССЦ), визначити в цьому автосемантичне речення (таке, що виражає найважливішу інформацію). Виділені слова записати фонетично транскрипцією. Ці ж слова розібрати за будовою.

 

Нині у світі триває процес глобалізації, який у майбутньому передбачає розшарування держав, націй на кілька груп. Будуть нації, здатні на продукування технологій. Від цього нація матиме і великий зиск, і значний авторитет. Будуть нації, неспроможні продукувати власні технології, проте вони зможуть активно використовувати технології, створені націями першої групи. Але будуть і нації, що залишаться пасивними спостерігачами перетворень у світі.

Увага до нашого минулого, взагалі до знань,освіти, науки – це перша і головна передумова, щоб Україна опинилася серед націй перших двох груп. Тож державі необхідно спрямувати зусилляна становлення нової, молодої генерації українства в Україні.

(З газети)

 

С л о в н и к.

Глобалізація – поширення певного процесу на всю земну кулю. Технологія – сукупність прийомів і способів одержання, обробки і переробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів або виробів у різних галузях промисловості, будівництва тощо. Генерація – покоління.

 

 

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання. § 1, вправа 18.

Урок № 5

Тема. Звуки мови.

Мета: узагальнити та систематизувати знання з фонетики, повправляти в застосуванні мовних умінь та навичок, що базуються на розумінні фонетичних закономірностей; розвивати логічне мислення, уміння виділяти головне, дикцію.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

 

◊ Робота з підручником.

1) Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу (Звуки мови, § 2.)

2) Колективне виконання вправи 21 (усно).

 

◊ Робота біля дошки.

Подані слова записати фонетичною транскрипцією. Визначити кількість звуків та букв, пояснити розбіжність між цією кількістю.

 

Тінь, майбуття, знання, течія, якщо, сім’я, єднання.

 

◊ Робота з підручником.

Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу (Фонетична транскрипція – с. 15).

 

◊ Пояснювальний диктант.

Виділені слова передати фонетичною транскрипцією, пояснити фонетичні явища, які в них відбулися (уподібнення, подовження, спрощення).

 

Утомила тебе відчайдушна ходьба, за місце під сонцем іде боротьба. (В.Березінський). Щоби вам не судилась найтяжча судьба, найстрашніша клятьба– полюбити раба! (І. Франко.) Як згадаю про руки мамині – хліба у світі легкого нема мені! (П. Осадчук.)

Доростай, мій сину, до Людини – не буває вищого звання! (П. Камінський.) Духовності прошу! Як в погребі – вікна. Покращання душі залежить і від нас. (Б. Нечерда.) Хто скаже, що таке чекання? Ми літа ждем, ми ждем весну, ждемо жаданого світання чекаєм справжнього кохання, нитки надії прядемо. Ми ненавидимо чекання – і все життя чогось ждемо. (Є. Летюк.)

Спасибі гостелюбним хазяям, хай ім щастить у всіх на світі тижнях! (М. Рильський.) Кохайте щиро правдоньку – і дасть вам Бог одрадоньку щасливого життя. (Л. Глібов.) Стислість корисна завжди і всюди, особливо у серйозних справах. (Г. Ліхтенберг.) Була, як ніч, душа моя, як ніч, безрадісна, осіння… (Олександр Олесь.) Верби послали тіні химерні… (В.Симоненко.) Туман возліг на безшелеснім ставі, закутав ліс аж до вершечків крон. (В. Гужва.)

 

◊ Робота з підручником.

Опрацювання таблиці «Уподібнення в групах приголосних» (с. 187).

 

◊ Диктант із коментуванням.

Слова, у яких відбулося уподібнення, підкреслити. Вказати слова з орфограмою «Спрощення в групах приголосних».

 

В житті не буває «потім» і не буває «якби». В кожній звичній роботі – смак боротьби. (Н. Нікуліна.) Йдучи в широкий світ, візьми з собою пісню… Хай розмете вона ворожу тьму зловісну! (Г. Кривда.) Я знову пішов би дорогами тими, які у дитинство мене привели б, ковтнув би од печі солодкого диму, сп’янів би од ніжного запаху лип. (М. Подолян.) Мигтять мимо траси дерева беззахисно голі. (А. Кичинський.) На вокзалах стільки стрічань, скільки сліз і скільки розлук! (В. Цілий.) І втікала, як лисиця, не спитавши, де спиниться, осінь. (М. Сингаївський.)

 

◊ Вибірковий диктант.

Виписати слова, у яких відбулося спрощення. Чому не слід виписувати виділене слово? Назвати слова, у яких спрощення на письмі не передається.

 

Минулому не кинеш кладку: усе відходить, все мина. І залишаються на згадку лиш рідні, чесні імена. (П. Сиченко.) Хто такі були фронтовики? Переможці, що пішли в віки, струсонувши капосний Берлін, побажавши добрих перемін… (О. Матійко.) Бороніть молодих, бо химери підступні, облесні! (О. Корсовецький.) Як надійшла щаслива доля, збудила весняну снагу, моя душа, немов тополя, зазеленіла на снігу. (Д. Павличко.) Як синій дим, повільно гусне вечір. (В. Мороз.) Тут плин Дніпра і часу плин відчуєш болісно і зримо. (Б. Дегтярьов.) От я порушив ваш канон з віків: зробив сонет з шістнадцяти рядків… (І. Багряний.)

 

◊ Фонетичний диктант.

Передати речення фонетичною транскрипцією. Пояснити, чому у виділеному слові не відбувається подовження.

 

Кохання починається з очей. Пізнати Зосю по волоссю. Не кожна Настя має щастя.

(Нар. творч.)

 

◊ Робота з підручником.

Опрацювання таблиці «Подовження і спрощення в групах приголосних» (с. 189).

◊ До поданих слів дібрати слова з чергуванням голосних або приголосних звуків.

Сіль, радість, школа, Київ, Голосіїв, рука, дорога, вухо, донька, лисичка, ковбаска.

 

◊ Робота з підручником.

Опрацювання таблиці «Чергування звуків» (с. 184 - 185).

 

◊ Диктант із коментуванням.

Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування звуків. Виділені слова виписати, поділити на склади та на частини для переносу. Підкреслені слова записати фонетичною транскрипцією. Зробити їх фонетичний розбір (усно).

 

Коло чистоїкриниці райдуга цвіте. Принеси по райдузіповні відра радості. (П. Марченко.) Квітнева днина серед неба намітку із хмаринок тче. (В. Біляїв.) Після дощу розмореназемля лежить у слухає, що робиться у світі. (В. Грінчак.)

 

◊ Бесіда.

1) Що є предметом вивчення фонетики?

2) На якій основі звуки мови поділяють на голосні й приголосні?

3) Який приголосний в українській мові завжди м’який?

4) Розкажіть про співвідносні пари твердих і м’яких приголосних.

5) Яка фонетична умова чергування голосних [о], [е] з [і].

6) Які процеси (словозміна, словотворення) таким чергуванням супроводжується? Наведіть приклади.

7) Чим зумовлено уподібнення приголосних звуків у процесі мовлення?

8) За якими ознаками уподібнюються приголосні звуки? Наведіть приклади.

9) Чи позначається результат уподібнення приголосних на письмі? Наведіть приклади.

10)Які приголосні звуки можуть подовжуватись? Яка їхня спільна ознака?

11)За якої фонетичної умови відбувається подовження приголосних звуків?

12)У словах яких частин мови відбувається подовження приголосних звуків? Наведіть приклади.

13)За яких умов подовження приголосних не відбувається? Наведіть приклади.

14)У чому полягає суть спрощення у групах приголосних звуків?

15)У яких групах приголосних звуків відбувається спрощення?

16)З якою метою відбувається випадання одного з приголосних у їх сполученні? Наведіть приклади.

17)Як передається результат спрощення на письмі?

18)У яких словах спрощення, відбуваючись в усному мовленні, на письмі не позначається? Наведіть приклади.

 

ІІІ. Підбиття підсумків уроку.

ІV. Домашнє завдання. § 2, вправа 24 (ІІ).

 

Уроки № 6, 7

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Створення власних висловлювань.

Складання діалогів відповідно дозапропонованої ситуації

Мета: систематизувати та узагальнити знання про види мовленнєвої діяльності, дати уявлення про особливості діалогічного мовлення, повправляти у складанні та розігруванні діалогів на задану тему в запропонованій ситуації спілкування; розвивати мислення, мовлення, пам'ять, комунікативні вміння, дикцію, спроможність правильно інтонувати фразу; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Обладнання: підручник, таблиці.

 

ХІД УРОКІВ

І. Повідомлення мети і завдань уроків.

ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

 

◊ Робота з підручником.

1) Виконання вправи 158 (відповіді на запитання).

2) Опрацювання таблиці «Загальні відомості про мовлення» (с. 177).

 

ІІІ. Виконання вправ із застосуванням узагальнених знань.

◊ Прочитати.

Пояснити, про який з видів мовленнєвої діяльності йдеться в кожному з речень. Який з видів мовленнєвої діяльності є продуктивним, який – рецептивним?

 

Менше говори, то більше почуєш. Як напише писака, що не злиже й собака. Він язик припинати не звик. Перо страшне не в гусака, а в дурака. Сто раз пожалієш, що сказав, і тисячу раз, що написав. Де розумом не дійду, у книжці знайду. Сказана брехня – патока, а почута правда – перець. Дуже грамотний: слово «корова» пише з м’яким знаком. На грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся. Як частуєш, такі й слова чуєш.

(Нар. творч.)

 

Написане слово – це бідняк, який пробиває собі шлях у світ власними зусиллями, у той час, як усне, живе слово досягає вищих посад завдяки рекомендаціям її світлості княгині фантазії та її камердинерів – очей та вух. (Л. Фейєрбах.) Щоб навчитися читати, я витратив 80 років, проте не наважуся стверджувати, що повністю досягнув мети. (Й.-В. Гете.) Оратори, які не можуть зупинитися, - справжні мучителі слухачів; оплески, які лунають у довгоочікуваному кінці, сприймаються як подяка за те, що нарешті вони замовкли. (І. Бехер.)

 

 

◊ Вільний диктант.

Назвати види мовленнєвої діяльності, до яких ви вдалися у процесі роботи над вільним диктантом.

 

Наші пращури з особливою увагою ставилися до слова, вірили в його магічну силу, жили переконанням, що добре слово потрібне людині, як хліб і сіль, як жива вода (так писав Олександр Довженко). Очевидно, непроста кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Мовна поведінка народу, без сумніву, пов’язана з його загальною культурою, народними традиціями. На мовному рівні вчені виявили такі психологічні ознаки українців: доброзичливість, шанобливість до співрозмовників, почуття власної гідності.

(За С. Богдан)

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

◊ Пояснення вчителя.

 

Усне мовлення (говоріння) – ситуативно вмотивований і ситуативно зумовлений процес. Ситуація спричиняє мотив (мету) спілкування: виникає потреба щось з’ясувати, необхідність щось повідомити, до чогось спонукати. Мотив спричинює найрізноманітніші вияви спілкування: запитання – відповідь; прохання – згода (відмова), пропозиція і згода (незгода), нерозуміння і пояснення тощо.

Ситуацію спілкування можна показати у вигляді таблиці:

Перед тим, як вступати в спілкування, слід УЗЯТИ ДО УВАГИ:   в офіційній обстановці ДЕ Спілкуємося? у неофіційній обстановці   Ситуація спілкування ХТО адресат?     повідомлення ЯКА МЕТА спілкування? з’ясування спонукання

 

При говорінні здійснюється перехід від внутрішньогомовлення (мовлення подумки, у максимально згорнутій формі, у якому реальне фізичне звучання замінюється його відображенням у свідомості мовця) до мовленнязовнішнього (мовлення для співрозмовників). У процесі аудіювання (слухання-розуміння) здійснюється перехід від зовнішнього мовлення до внутрішнього.

Діалогічне усне мовлення передбачає розуміння співрозмовниками реальної ситуації спілкування, зорове сприйняття співрозмовниками один одного (міміки, жестів), сприйняття інтонаційного оформлення мовлення.

Зорієнтувавшись у ситуації спілкування, кожен зі співрозмовників планує своє висловлювання (планування відбувається у внутрішньомумовленні). Цю частину підготовки до спілкування можна показати за допомогою таблиці:

 

ТРЕБА ПОДУМАТИ (СПЛАНУВАТИ):   ТЕМУ ОСНОВНУ ДУМКУ ФОРМУ висловлювання (діалог чи монолог) СТИЛЬ

 

Усне діалогічне мовлення здійснюється за умови безпосереднього контакту співрозмовників, кожен з яких почергово то слухає-сприймає, то говорить. Тому, щоб навчитися діалогу, необхідно досконало оволодіти такими видами мовленнєвої діяльності, як аудіювання та говоріння.

Діалогічне мовлення є ланцюгом реплік, що породжуються в процесі

спілкування двох або декількох осіб. Розрізняють репліку-стимул, яка спонукає співрозмовника до відповіді або дії, та репліку-реакцію, що звучить у відповідь.

Зберігаючи у внутрішньому мовленні початок розмови (зміст попередніх реплік), кожен зі співрозмовників, знову-таки у внутрішньому мовленні, планує «смислові згустки» наступної репліки. Плануючи репліки, слід передовсім намітити основну тезу спілкування і логічно просуватись до бажаної кінцівки.

Діалогу властиві такі ознаки: граматична неповнота речень, використання простих синтаксичних конструкцій, різних речень за метою висловлювання тощо.

 

V.Виконання вправ на закріплення.

◊ Розказати, що потрібно взяти до уваги, щоб зорієнтуватися в ситуації спілкування, і що визначити перед тим, як вступати в спілкування, якщо:

oви маєте намір звернутися до однокласника з проханням допомогти вам у роботі над рефератом з літератури (історії, географії);

oви хочете звернутись до класного керівника з пропозицією організувати екскурсію учнів вашого класу до Канева (Львова, Одеси);

oви хочете попросити керівника шкільного драмгуртка написати сценарійноворічного вечора або допомогти старшокласникам у роботі над сценарієм.

 

◊ Скласти та розіграти за особами діалог, можливий за кожної з окреслених вище ситуацій.

 

VІ. Підбиття підсумків уроків.

VІ. Домашнє завдання.

Сформулювати умови трьох-чотирьох ситуативних вправ на складання та розігрування діалогів (орієнтовні теми: дотримання правил мовного етикету сучасними школярами; джерела здобуття навчальної інформації сучасними школярами (підручники, довідники, Інтернет); роль і перспективи комп’ютерної техніки в сучасній школі тощо). У процесі виконання домашнього завдання використовувати подані вище таблиці. Підготуватись до виконання самостійно складених вправ (попарно).

 

Д л я д о в і д о к.

Мовний етикет – національно специфічні правила мовної поведінки, що реалізуються в системі стійких виразів (етикетних формул), усталених для використання в різних ситуаціях спілкування для ввічливого контакту із співрозмовником (під час вітання, звертання, знайомства, висловлення подяки, прощання тощо).

 

 

Урок № 8

Тема. Основні норми української літературної вимови.

Мета: систематизувати знання про норми української орфоепії, продовжити формування орфоепічних умінь та навичок; розвивати слухову й зорову пам'ять, логічне мислення, дикцію; виховувати увагу до художнього слова та повагу до його творців.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.

Обладнання: підручник.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

◊ Пояснення вчителя.

Літературна мова – це найдосконаліша форма загальнонародної мови, яка відзначається високим ступенем нормативності. Цим літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови – діалектам, жаргонам, просторіччю, які мають обмежену сферу вживання.

Існують такі різновиди мовних норм: фонетичні, лексико-фразеологічні, морфологічні, орфографічні, синтаксичні, пунктуаційні, стилістичні.

Орфоепічна норма – це мовна норма у сфері вимови й наголосу: ходжу (не хожу), Інцидент (не інциНдент), одинАдцять (не одИнадцять); чимало пам’ятОк(не пАм’яток). Орфоепічні норми складаються історично разом із формуванням національної мови, коли в життя суспільства збільшується питома вага усного мовлення. Володіння орфоепічними нормами сприяє швидшому порозумінню людей.

 

◊ Робота з підручником.

Опрацювання таблиці «Основні норми правильної вимови» (с. 185 - 186).

 

◊ Правильно вимовити записані на дошціслова.

Пояснити особливості вимови кожного з них.

 

Крило, межа, голубка, веселка, зимівля, казка, стежка, джміль, дзвін, сміється, змагаєшся, лисичці, мишці, боротьба, косьба, вокзал, зшити, зціплювач, розступитися, розмежувати, розставити, щасливий, проїзний піщаний.

 

◊ Правильно вимовити слова.

Виділені слова передати фонетичною транскрипцією.

 

Балет, лекція, Лета, проблема, телеграма, педагогіка, регіон, Ґріґ [ґр’іґ], гуманізм [гуман’ізм], конґломерат, Ґете [ґете], Гюґо [г’уґо], Кельн [кел’н], Челенджер.

 

♦ Усно переказати тричі прослуханий текст.

Викладені в ньому думки проілюструвати виписаними під час прослухання прикладами.

 

Деякі мовці, зрадівши з поновлення літери ґ, почали активно вживати позначуваний нею звук. На жаль, уживають його часто недоречно, кожен запроваджує норму на власний розсуд. Думаючи, що в кожному іншомовному слові треба вимовляти [ґ], такі мовці уподібнюються оперетковому героєві, котрий, намагаючись надати слову латинського звучання, додавав до нього -ус (бабус, лопатус).

Правило щодо використання літер г і ґ було добре розроблене в правописі 1929 року, забороненому в запалі боротьби з «буржуазним націоналізмом» у 1933 році.

За тим правописом у словах грецького походження треба писати й вимовляти [г] (бо так вимовляють самі греки): ген, гігант, гімн, логіка, трагедія. Тобто в усіх грецизмах, якими є слова з компонентами гео-, гідро-, гіпер-, геліо-, голо-, -граф, -лог та ін.

У новіших запозиченнях з латинської та інших мов [г] вживається на місці h, а [ґ] на місці g. Отже, слід писати й вимовляти: ґатунок, ґільйотина, ґума, але гуманізм, Гайдн. Особливу увагу слід звернути на слова, де є обидва звуки: Геґель, Гюґо.

(За О. Пономарівим)

 

◊ Бесіда.

1) Що є предметом вивчення орфоепії?

2) Які орфоепічні норми вам відомі?

3) Яке значення мають орфоепічні норми?

4) З яких причин вони можуть порушуватись?

5) Які норми характерні для вимови голосних звуків?

6) Якими нормами визначається вимова приголосних?

7) Що вам відомо про особливості наголошення слів в українській мові?

 

ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

◊ Фонетичний диктант.

Прочитати речення, дотримуючи орфоепічних норм.

Життя біжить, як музика дзвенить. (Нар. творч.) Життя – як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. (Л. Костенко.) Гілки дерев чорніють, наче ґрати. (О. Грязнов.)

 

 

◊ Робота з підручником. Виконання вправи 37.

 

◊ Попереджувальний диктант.

Позначити в словах орфограми «Уподібнення приголосних», «Подовження пом’якшених приголосних» та «Спрощення у групах приголосних». Розповісти про особливості вимови слів з позначеними орфограмами.

 

Нам боротьба – святий двигун прогресу. (В. Поліщук.) Гойдає темну тінь ріка – уже напасник не втіка: коротка люлька в козака, та довга шабля в козака! (М. Стельмах.) За рікою синіють оселі, сонце вислало шлях по Десні. (М. Стельмах.) Чи не серце там ото упало у гарячу вечора долонь? (О. Влизько.)

 

Як не жили, а рвались до джерел, до тих людських, в яких краса творіння… Тож свого роду маєте коріння й знаходите самі себе тепер. (А.Луценко.) І все ж встає на повен зріст народ мій терпеливий і вірить ще у благовіст - настане день щасливий. (Л. Закордонець.) Правила парусом донька рибалки, коси у неї лляні, руки умілі, натруджені змалку, твердо лежать на стерні. (І. Гончаренко.)

 

 

◊ Диктант із коментуванням.

Пояснити особливості вимови виділених слів.

 

Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту й безумство, і я довідався, що все це марнота і гонитва за вітром, бо у великій мудрості – велика журба, хто додає знання, додає страждання. (Екклезіаст, 1: 17 – 18). Допоки й світ – живе він боротьбою: як не сусідом, то сама з собою людина б’ється, як із кимсь чужим. (М. Карпенко.)

 

◊ Робота з підручником.

Виконання вправи 38 (колективне).

 

◊ Вибірковий диктант.

Виписати слова, в яких є звуки [дж], [дз], [дз’]. Правильно вимовити ці слова. Назвати в кожному з них звуки та букви.

 

Відтоптався джміль на конюшні і медові відспівав жнива. (Л. Талалай.) Розквітлої медунки кущик бджолу ліловим цвітом вабить. (Л. Камінецький.) І тьмяним золотом уже ренети спілі видзвонюють у київських садах. (Н.Кащук.) Така дзвінка глибінь блакитні, мов розмальована емаль… (В.Кобилянський.) Лезом точеним біля річки передзвонює осока. (Д.Кононенко.) Листя передзвін стих, подаленів. (Я. Лесів.) Джерело в піску степовім не озветься срібним словом. (Л. Боровиковський.) Дзижчить літак – розгублений комар, комаха їх величності висот. (В. Коротич.) Поганий дзиґар одне показує, а інше б’є. Порожній посуд здаля дзвенить. (Нар. творч.)

 

◊ Робота біля дошки.

У заздалегідь записаних на дошці словах поставити наголос. Звіритися зі словником. Слова з подвійним наголошенням підкреслити (їх підкреслено).

 

Діалог, виразний, глядач, оглядач, кілометр, сантиметр, апостроф, дефіс, арахіс, читання, питання, заслання, вигнання, Євангеліє, вимова, помилка, кулінарія, асиметрія, черговий, олень, черга, волошковий, простий, диспансер, ведмедиця.

 

◊ Вибірковий диктант.

Виписати парами слова, які різняться наголосом (омографи). Яку роль відіграє наголос у цих словах?

 

Хай не переводяться Васильки у роду, як васильки у полі. (В.Василашко.) Розминаєш між пучок пучок полину – і приходить Вітчизна. (П.Вольвач.) Із городів укинулись в городи. Замість братерства братерство в ціні. (Г. Білоус.) Давай, дорога, звертай правіше! Петляє, скаче, знов на бік ляга… Нерівна – але тим вона пряміша і тим навіки рідна, дорога. (А.Бортняк.) У даліпокликав Далі, покликав у сині простори, ніщо нас тепер, Сальвадоре, не втримає вже на землі. (О. Башкироаі.) Світла вранішня метелиця замете мої стежки… Щось минеться, перемелеться, щось навіки, на віки. (Ю. Герасименко.) Не оплачу вину свою – оплачу, ціну сльозам ніхто іще не склав. (В. Омелянчук.) Немає моря глибшого, ніж Час. Все квапимось із «ніколи» в «ніколи». (Л. Костенко.)