Д л я д о в і д о к
Омографи – слова або різні форми одного слова, що однаково пишуться, але по-різному вимовляються. Сальвадор Далі – видатний іспанський художник, прихильник сюрреалізму.
◊ Подані пари слів увести до самостійно складених речень (усно).
Відомість (документ) – відомість (звістка); похідний (інвентар) – похідний (слово); прострочити (платіж) – прострочити (спідницю); лікарський халат( - лікарський (рослини).
ІV. Підбиття підсумків уроку.
V. Домашнє завдання. § 4, вправа 41.
Уроки № 9, 10
ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ
Сприймання чужого мовлення. Конспектування висловлювань, що сприймаються на слух. Тематичні виписки, тези, конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-публіцистичної статті).
Мета: узагальнити знання про такі способи фіксації прочитаного, як тематичні виписки, план, тези та конспект; удосконалювати вміння фіксувати зміст писемного мовлення; розвивати усне й писемне мовлення, удосконалювати навички колективної та самостійної роботи з підручником, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКІВ
І. Повідомлення мети і завдань уроків. Мотивація навчання.
ІІ. Вивчення нового матеріалу та виконання вправ на закріплення вивченого.
◊ Пояснення вчителя.
Якщо аудіювання та читання є рецептивними видами діяльності, то письмо, як і говоріння, є видом продуктивним. Проте в навчальній діяльності доводиться вдаватися до таких підвидів письма, як аудіювання-письмо(учень слухає-сприймає та записує: план, конспект, диктант, переказ), читання-письмо (учень читає та записує: план, тези, конспект, реферат, анотацію).
У процесі підготовки відповіді на уроці, доповіді, реферату вдаються до такої форми читання-письма, як тематичні виписки. Їх роблять після читання та осмислення змісту певного розділу підручника або посібника (наукової статті, монографії тощо).
Тематичні виписки роблять відповідно до заздалегідь складеного плану або тез доповіді, реферату тощо. Найчастіше виписки оформлюють у вигляді цитат із точним посиланням на джерело.
Про механізми, що спрацьовують у процесі аудіювання та читання, йшлося раніше. Письмо має ті ж механізми, що й говоріння. Однак якщо у процесі говоріння мовець основну увагу надає змістові висловлювання (мовне оформлення здійснюється автоматично), то в процесі письма увага того, хто пише, має розподілятися між змістом та письмовим оформленням: триває наполегливий пошук адекватних змістові виражальних засобів мови, хоч правильне написання за умови відповідного рівня підготовленості також здійснюється автоматично. Результатом письма, а також його підвидів (аудіювання-письма та читання-письма) є тексти різного виду складності.
◊ Робота з підручником.
1) Виконання вправ 170, 171 (пам’ятка «Як працювати над тематичними виписками»).
2) Виконання вправ 174, 175 (пам’ятка «Як працювати з книгою»).
3) Виконання вправ 179, 180.
ІІІ. Підбиття підсумків уроків.
◊ Бесіда.
1) Які існують види запису прочитаного? Від чого залежить їх вибір?
2) З якою метою робляться тематичні виписки?
3) Який спосіб фіксації прочитаного передує складанню тез і конспекту?
4) У чому полягає мета складання плану?
5) Що таке тези і в чому їх відмінність від плану?
6) Які існують види тезування?
7) Яка послідовність у роботі над складанням тез прочитаного?
8) Що таке конспект?
9) У чому полягає цінність конспектування?
10)Які бувають конспекти?
11)До якого виду мовленнєвої діяльності слід віднести роботу над тематичними виписками, складанням плану, тез, конспекту?
12)Який механізм та його різновидів: аудіювання-письма та читання-письма?
ІV. Домашнє завдання. Вправа 181.
Урок № 11
Тема. Знаки письма.
Мета: повторити та систематизувати знання з графіки; розвивати зорову пам'ять, логічне мислення, уміння користуватись таблицями, уміння виділяти головне, роботи висновки; виховувати повагу до усної народної творчості, до влучного й мудрого слова.
Тип уроку: комбінований (повторення вивченого; узагальнення та систематизація здобутих знань).
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІ. Повторення вивченого та виконання вправ на матеріалі повторення.
◊ Робота з підручником.
Опрацювання таблиці «Знаки письма» (с. 17).
◊ Робота біля дошки.
Записати слова. Вказати літери, за допомогою яких позначається на письмі м’якість попередніх приголосних звуків. Пояснити, для чого вживається апостроф. Виділене слово передати фонетичною транскрипцією. Записані на дошці слова прочитати за алфавітом.
Доля, любов, синє, мідь, яблуня, сьогодні, об’єднаність.
ІІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення.
◊ Словниковий диктант.
Слова, у яких кількість букв та звуків не збігається, підкреслити. Пояснити таку розбіжність. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією.
Успіня, Євангеліє, дев’ять, яєчня, джерельце, прищучити, щасливий, по-братньому, востаннє, численний, туманність.
◊ Робота з підручником.
Виконання вправи 29, ІІ (дати відповіді на питання).
◊ Узагальнювальна бесіда.
1) Для чого призначене писемне мовлення?
2) Що таке літера?
3) Що таке алфавіт?
4) Охарактеризувати український алфавіт. У чому різниця між звуком і буквою?
5) Чи можна сказати «голосна буква», «м’яка буква»? Чому?
6) Які букви можуть позначити на письмі один і два звуки, чим це зумовлено?
7) Яка літера завжди позначає два звуки?
8) Які звуки не мають окремих букв для позначення на письмі?
9) Яка буква не передає на письмі окремого звуку?
10)Які існують знаки письма, крім букв?
11)Для чого вживаються апостроф і дефіс?
12)З якою метою вживаються розділові знаки?
ІV. Вправи на застосування узагальнюючих правил.
◊ Навчальний диктант.
Підкреслити слова, у яких кількість букв і звуків не збігається. Пояснити невідповідність.
Русь-Україна, Україна-Русь знов обирає і дорогу, й віру… Якому ж то помолиться кумиру, щоб на добро сей вибір обернувсь?.. Уже ж її карали досхочу і небеса, й князі, царі й гетьмани, на тілі в неї – невигойні рани, в душі у неї – камінь од плачу!
(М. Карпенко)
◊ Попереджувальний диктант.
Вказати знаки, які вживаються при написанні слів (дефіс, апостроф), та розділові знаки.
Де п’ють, там і б’ють. Пияцтво розум з’їдає. Так-сяк, а вийшло ніяк. То не штука – вбити крука: злови-но живого! Кожному свій черв’як серце точить. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Було б здоров’я, а все інше буде.
(Нар. творч.)
◊ Прочитати.
Назвати знаки, які вживаються при написанні слів. Пояснити вживання дефіса й апострофа. Розкрити значення кожного з поданих фразеологізмів. Два-три з них увести до самостійно складених речень.
Водити (забувати) хліб-сіль. П’яте колесо до воза.Кидати вогнем-блискавицею. Грати в кота-мишки. Накивати п’ятами. З-під палиці. Стук-грюк – аби з рук. Вибивати ґрунт з-під ніг. А все таки вона крутиться! Дев’ятий вал. Без кінця-краю.
V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. § 3, вправа 31.
Урок № 12
Тема. Стилістичні засоби фонетики.
Мета: повторити та систематизувати знання про такі засоби фонетики, як алітерація, асонанс, звукова анафора та рима; формувати вміння визначати особливості фонетичної організації висловлювань та визначати мету вживання вказаних засобів у художньому та розмовному стилях; формувати вміння аналізувати мовні явища, доводити свою думку, вдосконалювати логічне та образне мислення, дикцію.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІ. Активізація опорних знань.
◊ Робота з підручником.
Виконання вправи 26.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
◊ Робота з підручником.
Опрацювання теоретичного матеріалу (алітерація, асонанс – с. 16).
ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.
◊ Прочитати (прослухати).
Вказати алітерацію. Які звуки алітеруються в кожному з прикладів? З’ясувати стилістичну роль такого засобу фонетики, як алітерація.
Тиша. Тиша. Вітер жито колише. Заплелося в колосся мовчазне стоголосся. (В. Швець.) Я так давно у житі не лежав, у голубому просто неба житі. Жита однакові в усіх держав. Та тільки дома запитає поле неначе в серце колоском уколе: «А ти давно у житі не лежав?» (Л. Горлач.) До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, - до думи дума доруша. Стобальним, стоглобальним болем до неба дибиться душа. До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! (М.Вінграновський.) Жовте листячко лежить, сніг по ньому шепелить… Сніг Сніг… Перший сніг… Сніг по листі шепелить… (В. Поліщук.) Тужавіє живиця, жолудь жовкне, журливість жовтня жебонить джерельцем… І журавлиний жаль збентежено не мовкне – курличе ностальгію чиєсь серце. (М. Горбаль.) Над ожинами, понад жоржинами журавлина жура моя… (А.Мойсієнко.) Чорно, чорно уночі. Чорні очі у сичів, чорні очі, чорні крила, чорна тінь усіх накрила… (Г. Чубач.) Вічний дощ до скла прилип, не одліпиш цілий липень. (І. Жиленко.) До липи слава липне, як слива-прилипуха. А лепеха в липні до лопуха липне, і лепече лопух, що від щастя оглух, залипаючи в липовий пух. (П. Осадчук.) В білих льолях сплять лілеї… (М.Вінграновський.) Малинова мелодія. Минуле не минає. Малинове відлуння з весною на вустах. (В. Чуйко.)
◊ Прочитати (прослухати).
Які голосні повторюються, створюючи певну мелодію? Як зветься такий засіб фонетики? Яка стилістична роль такого асонансу? Чи може асонанс поєднуватися з алітерацією? Наведіть приклади.
Зорі в морі у прозорій хтось розсипав у воді. Стиха диха хвиля тиха, колисає, заплітає їх в мережки золоті. (С. Черкасенко.) Поїхав Данило в долину по глину, в долину полинну аж ген за село. Усілося сонце на згорблену спину, вгорнуло старого в шовкове тепло. (Л. Горлач.)
◊ Робота з підручником.
Виконання вправи 27.
◊ Прочитати (прослухати).
Довести, що в поетичних рядках наявна звукова анафора (повторення початкових звуків рядка у вірші або першого звука у слові).
Худеляє хуга хуртовинна. (І. Драч.) Лисніє липовий липневий липець, липучий і лискучий в білім збанку. (Б.-І. Антонич.) Літає літо легко ластівками, обнявши обіруч обжинком обрій. (М. Горбаль.) Затоплю недолю дрібними сльозами. Затопчу неволю босими ногами. (Т. Шевченко.) У вирі вирію вирла вирлаті вирують… (Є. Гуцало.) Зелене злинуло й злиняло, відзеленіло назавжди. (Б. Чепурно.) Сірим степом сині роси сивий спокій сонно носе… (О. Слісаренко.) З солодких слів сплітався сон солодкий. (М.Горбаль.) Стебельце сивої осоки стискається судомою самоти. (В. Чуйко.)
Д л я д о в і д о к.
Анафора, або єдинопочаток – повторення тих самих звуків (слів або синтаксичних конструкцій) на початку віршових рядків, частин фрази, речень, абзаців, розділів твору.
◊ Прочитати (прослухати).
Вказати вжиту в поетичних рядках звукову епіфору (повторення кінцевих звуків у закінченнях слів віршованого рядка).
Такі у Слові видноколи, що їх збутися ніколи! (С. Жикол.) Де ти, мій козаче? Чуєш, вітер плаче… Там, де ми любились, верби пожурились… (Т. Буркацька.) Коли читає вірші графоман, мені вчувається, мов гупа барабан. Слова у віршах – начебто солдати, яких ведуть колонами на страту. (О. Завгородній.)
Д л я д о в і д о к.
Епіфора – повторення тих самих слів, словосполучень, звукосполучень у закінченнях суміжних віршових рядків, строф, речень, абзаців.
◊ Записати рядки строфою, вказати слова, що римуються.
З’ясувати роль рими(звукового повтору, побудованого на співзвучності кінцевих слів або їхніх частин. Пояснити значення виділених слів. Які віршові розміри вам відомі?
Слова повинні буть покірні чуттям і помислам твоїм, і рими мусять бути вірні, як друзі в подвигу святім. (М. Рильський.) Земляки ріднесенькі, за нестачі рим геть для вас роблюся я автором нудним. Принесіть, не гаючись, мені з дому клей – я шматок анапесту вклею на хорей. (Р. Качурівський.) Душа поезії – не рима, не брязкальце для диваків. Її субстанція незрима палахкотить поміж рядків. Ти чуєш, як вона співає, як хилить вітром комиші? А не знайшов – її немає і не було в твоїй душі. (Л. Первомайський.) Пишіть собі квадратами, драбинкою, півколами, із римами багатими чи біднувато-голими, та людською мовою, чистою, здоровою, мовою великою, не бідно-калікою! (О. Ющенко.) В пручання слів – пручання гілки, що стане горлечком сопілки… (І. Прокоф’єв.)
С л о в н и к.
Анапест – трискладова стопа з останнім наголошеним складом. Хорей – двоскладова стопа з наголосом на першому складі. Субстанція – основа, сутність чого-небудь.
V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. § 2 (с. 16), вправа 27 (ІІ).
Урок № 13
Тема. Одиниці мови. Тематичне тестування.
Мета: закріпити знання про одиниці мови (звуки мовлення, значущі частини слова, слово, словосполучення, речення, ССЦ); з’ясувати рівень засвоєння вказаної теми; розвивати логічне мислення, пам'ять, уміння використовувати теоретичні знання на практиці, формувати навички самостійної роботи.
Тип уроку: комбінований (закріплення знань та навичок; перевірка й облік здобутих знань, умінь та навичок).
Обладнання: підручник, тести.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІ. Відтворення теоретичних відомостей.
◊ Бесіда.
1) Як пов’язані мова та мовлення?
2) Які одиниці мови вам відомі?
3) Чи є синомічними слова фонема та звук?
4) На якій основі звуки поділяють на голосні та приголосні, а приголосні – на дзвінкі та глухі, тверді та м’які?
5) Які морфеми вам відомі?
6) У чому різниця в будові змінних і незмінних слів?
7) Яке значення має слово?
8) Визначте лексичне та граматичне значення слів Харків, суфікс, край, рости. Чи є серед поданих слів багатозначні? Чи є серед слів омоніми?
9) Розкажіть про однозначні та багатозначні слова. Наведіть приклади.
10)За якими ознаками слова відносять до різних частин мови?
11)Що називається словосполученням? Наведіть приклади.
12)Які бувають словосполучення?
13)Що називається реченням? Наведіть приклади.
14)Що вам відомо про класифікацію речень?
15)Що є будівельним матеріалом для речення? Для ССЦ?
16)Дайте визначення ССЦ.
ІІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.
◊ Словниковий диктант.
Виділені слова передати фонетично транскрипцією. Підкреслені слова розібрати за будовою.
Сприяння, розрісся, якнайкращий, безіменний,переливається, численність, шістнадцятиповерховий,щонайдужче, Славутич, Київщина, під’яр’я,безбатченко, недолюблювати.
◊ Попереджувальний диктант.
Самостійно почленувати речення на словосполучення. В одному з речень підкреслити члени речення.
Є таке слово, аж проситься в пісню, є таке слово в народу мого: «Будьмо сьогодні, завтра і прісно, будьмо в хуртечу, в дим і в огонь!» Будьмо в моїй і твоїй Україні, будьмо на Клені, на Клині чи де – серце нехай озветься чаїно, чуючи слово Вкраїна святе. Батьківське слово щире застольне сину своєму колись я повім. Є таке слово, на вірі настояне: «Будьмо! Собою! А отже, - усім!»
(В. Мельник)
Блиснула мечами хмарна вись над нами, і ударив грім. Небо пролилося срібними сльозами – дощиком дрібним. Лине дощ ласкаво, нагинає трави, квіти колиха. А у небі блиска вогненно й криваво ляскіт батога. Дощик так і ллється, дощик так і лине, срібний і рясний… А земля сміється, й неба п’є краплини колос наливний.
(В. Сосюра)
ІV. Перевірка самостійної роботи учнів (членування речень на словосполучення, визначення членів речення).
V. Повідомлення способів перевірки рівня сформованості знань, умінь і навичок (інструктаж до тестування).
VІ. Проведення тестування.
1. Найменшим членороздільним елементом потоку мовлення, що утворюється органами мовлення за одну артикуляцію, є:
а) звук мовлення; V
б) склад слова;
в) корінь слова;
г) слово.
Дібрати і записати пару слів, у яких заміна звуку спричиняє зміну лексичного значення (напр.: сум – сам; дуб - зуб)
2. Головною значущою частиною слова, що виражає основне лексичне
значення слова, є:
а) основа слова;
б) корінь слова; V
в) суфікс;
г) префікс.
Дібрати й записати слово, що відповідає схемі: префікс – префікс – корінь – суфікс – закінчення (напр.: розподілений, беззастережний).
3. Мінімальною одиницею мови, що виражає поняття про предмети, процеси, явища дійсності, їхні ознаки чи відношення, є:
а) слово;V
б) словосполучення;
в) сполучення слів;
г) речення.
Будь-яке увести до словосполучення та до сполучення слів (напр.: прислів’я – влучне прислів’я – прислів’я та приказки).
4. Основна одиниця синтаксису, що є інтонаційно оформленим
смисловим і граматичним цілим і виражає закінчену думку, це:
а) словосполучення;
б) речення;
в) складне синтаксичне ціле;
г) текст.
Скласти (пригадати)1 і записати речення, виділити 2-3 словосполучення, головне слово в кожному підкреслити (напр.: Облетіло щире золото з дерев. (В. Сосюра.) Щире золото; облетіло з дерев.
І листя золотий пасьянс на лаві розкладають клени. (В. Сироватко.) Розкладають пасьянс; розкладають на лаві; пасьянслистя; золотий пасьянс).
5. Словосполучення – це:
а) земля і небо; розумний і завзятий; думайте і читайте;
б) царює осінь; вітер налетів; урок триває;
в) дотепне слово; попросити вибачення; виступити вдало; V
г) після уроків; буду мріяти; більш вдалий.
Дібрати і записати дієслівне словосполучення (напр.: розповідати натхненно; писати грамотно).
________________________
1На власний розсуд учитель може дозволити учням не складати речення, а добирати відомі їм приклади з фольклору, художньої літератури тощо. До більшості тестових завдань додаються приклади з художніх творів, які вчитель може, по-перше, у разі потреби прочитати школярам, щоб зорієнтувати їхню творчість, по-друге, використати в процесі аналізу виконання тестових завдань.
6. Предикативні сполучення (речення) – це:
а) усміхнене сонце, жовте листя, сумувати гірко;
б) всміхнулося сонце; листя опадає; сумують дерева; V
в) до сонця, серед листя, будуть сумувати;
г) сонце і місяць, жовті та брунатні, весло і втішно.
Дібрати та записати предикативне сполучення (напр.: Наближається
зима).
VІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано та здано на перевірку).
VІІІ. Підбиття підсумків уроку.
ІХ. Домашнє завдання. Вправа 18.
Урок № 14
ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ
Відтворення готового тексту. Усний переказ із творчим завданням
Мета: формувати вміння сприймати прослухане (або прочитане) висловлювання та відтворювати його із застосуванням відпрацьованих у попередніх класах текстотворчих умінь, а також завершувати висловлювання відповідно до одержаного завдання; розвивати мовлення, логічне та образне мислення; виховувати любов до природи.
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення мети і завдань уроку. Мотивація навчання.
ІІ. Підготовка до роботи над переказом.
◊ Читання тексту вчителем.
◊ Пояснення лексичного значення наявних у тексті слів, що перебувають у пасивному словнику учнів.
◊ Визначення теми та головної думки тексту.
◊ З’ясування стилю тексту. Визначення покладеного в основу тексту типу мовлення та допоміжних типів.
◊ Індивідуальне складання плану тексту.
◊ Обговорення можливих варіантів кінцівки (творчого завдання) (бажаю відбити в плані переказу одним-двома пунктами).
◊ Читання тексту вчителем.
ІІІ. Усний переказ тексту та озвучення самостійно складеної кінцівки.
У ЛІСІ
Із Найдою дівчина не боялася нікого й нічого. Поки йшли селом, то притримувала за повідець, а як опинились на околиці – дала Найді волю. Граючи коричневими очима, Найда спершу гайнув стежкою в житі, зашелестів, загупотів і стих. Не долинало й звуку. «А що, коли не повернеться? – тоскно подумалося Катрі. – Може чкурнути в білий світ, щоб відшукати колишнього хазяїна».
У цю хвилину Катря не відчувала влади над Найдою, й тихий жаль стиснув їй серце. І раптом щось зашелестіло, і з польового жита вискочив Найда. Його очі блищали і сяяли радістю, маленькі, й тонкі, схожі на трикутнички, вуха аж тремтіли. Довгою клинцюватою головою пес тицявся Катрі в коліна, в долоні. Теплий шорсткий язик лизнув то в лікоть, то в шию, то дістав до скроні. Пахло від Найди молодими половіючими колосками, полином, волошками.
Катря обнімає, голубить, цілує вреднющого собацюру, почуваючись найщасливішою істотою у світі. Пес повернувся до неї!
Перебігають удвох латку жита – і вже на узліссі, вже між темних сосон і ялин. Раніше Катря нізащо не осмілилася б гайнути в лісові хащі, а зараз, не зупиняючись, біжить услід за Найдою по піщаній стежці, поминає огрядні стовбури дубів із крислатими верховіттями, поминає вільхи із тремкими кронами, горіхові зарості, море папороті, велетенські мурашники, довкола яких снують легіони турботливих мурашок. Найда не спиняється, то й Катря на спиняється, вдячна собаці за відчуття волі й відваги, за безмежність простору.
Стежка веде поміж стовбурів. А ось відкрилось озеро, що полумиском голубіє поміж очеретів. І по воді пливе дика качечка, схожа на різьблений листок. І вже відкрилась галява, поросла курячою сліпотою, але найбільше – незчисленними синіми дзвониками. Язиката сорока летить десь зовсім поряд, тільки не видно її, і скрекоче й скрекоче, попереджаючи все живісіньке в лісі про те, що в таємничі володіння вторглися непрошені гості.
Але Катря не почувається непрошеною гостею, вона біжить і біжить, зовсім не побоюючись, що може заблудитися. Чого ж їй побоюватись, коли не сама, коли удвох з Найдою, вірним і розумним товаришем, який не зрадить, не дасть заблудитися, який і захистить, і порятує, і назад додому приведе.
Майнула, як блискавка, струнконога дика коза, і несподівано Найда зайшовся гавканням. Потім вони побачили руду білку на сосні. Найда, зіпершись передніми лапами на червону кору, дряпав її пазурами й повискував, наче хотів дертись догори.
- Не треба, Найдо, не треба, - заспокоювала Катря, беручи за повідець. – Хай білка бігає, гризе горішки та лущить шишки. А нам пора додому, бо вже пізно.
Підкрадалось вечірнє смеркання, й вони заквапились із лісу до села.
(399 слів) (За Є. Гуцалом)
◊ Дібрати синоніми до слів оклигати, гайнути, клинцюватий, огрядний, квапитись.
◊ Скласти план.
О р і є н т о в н и й п л а н
І. На околиці дівчина дала Найді волю.
ІІ. Що, коли не повернеться?
ІІІ. З жита вискочив пес.
ІV. У лісових хащах.
1. Повз дуби, вільхи, горіхові зарості й мурашники.
2. Відкрилось голубе озеро.
3. Галява, поросла курячою сліпотою.
4. Язиката сорока попереджає все живе.
V.Катря не почувається непрошеною гостею.
VІ. Струнконога коза та руда білка.
VІІ. «Нам пора додому!»
◊ Усно переказати текст, завершивши його роздумами про те, що дає людині спілкування з природою.
Урок № 15
Тема. Орфограми. Принципи українського правопису. Складні випадки правопису ненаголошених голосних.
Мета: ознайомити учнів із принципами українського правопису, потворити деякі з найважливіших орфограм; удосконалювати орфографічні вміння та навички; розвивати логічне мислення, пам'ять.
Тип уроку: комбінований (вивчення нового матеріалу; закріплення
вивченого в попередніх класах).
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІ. Активізація опорних знань.
◊ Робота з підручником.
Виконання вправи 46.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
◊ Робота з підручником.
Опрацювання теоретичного матеріалу (орфограма, принципи правопису – с. 22 – 23).
VІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.
◊ Робота біля дошки.
Позначити в словах орфограми. З’ясувати, відповідно до якого з принципів українського правопису пишеться кожне слово.
Левада, кишеня, широко, звечора, розсипати, безшовний, щука, їзда, мідь, осінній, розрісся, Лев, лев.
◊ Переписати, на місці крапок уставляючи пропущені літери.
Виділити в кожному слові орфограму. Відповідно до якого з принципів українського правопису пишеться кожне слово?
Ро...мова, бе..слідно, бе..корисливий, л..міш, кр..хітний, коза..тво, запорі..ький, товари..тво, Фрідріх Ші..ер, Жан-Жак Ру..о, годи..ик.
◊ Словниковий диктант за аналогією.
У кожному з диктованих слів визначити орфограму. Записати самостійно дібране інше слово з тією ж орфограмою.
Здоров’я, блищати, беззбройний, боротьба, ткацтво.
◊ Робота з підручником.
Виконання вправи 50.
◊ Подані слова увести до самостійно складених речень.
Пояснити написання слів. На сонові якого принципу орфографії вони пишуться?
По друге – по-друге; вишневе – Вишневе; проте – про те; любов – Любов.
◊ Бесіда.
1) Що вивчає орфографія?
2) Яке написання називається орфограмою?
3) Яке правило називається орфографічним?
4) Що таке принцип орфографії?
5) За якими принципами орфографії здійснюється написання слів української мови?
6) Наведіть приклади слів, що пишуться відповідно до фонетичного принципу орфографії, морфологічного та історичного принципів.
7) Які слова пишуться за смисловим (диференціюючим) принципом?
V. Виконання вправ на закріплення знань, умінь та навичок.
◊ Пояснювальний диктант.
Позначити орфограму «Літери е, и, що позначають ненаголошені голосні».
Щоб висоти своєї досягнути, потрібно досягнути глибини. (В. ЦІілий.) А щоб глибінь душі пізнати, самому душу треба мати. (Й. Дудка.) Наш родовід іде від плуга, від рала і від лемеша. (О. Довгий.) Житній хліб – пшеничному дід. (Нар. творч.) Буханців запашних шережка шикувалась на засланій лаві. (І. Притика.) Зернинам букв мене навчала мати. а поле – букви кожного зерняти. (А. Бортняк.) Хлопці стояли на крутому березі, хлопці співали, як чотири березні… І від тої пісні над узбережжями посмішки світилися, як мережані… (А. Малишко.) І човен на річці, мов цятка, у синю пливе далину… (Л. Компанієць.) День, як батько, стояв на порозі, і ячали джерела з криниці… (В. Романюк.) Деркач в очеретах, як хвіртка дерев’яна, тривожно деренчить. (М. Клименко.) Переквітує квітень, перешумить весна, і буде тихе літо, глибінь ясна. (М. Драй-Хмара.)
◊ Словниковий диктант.
Сформулювати правила написання и та ів іншомовних словах. Позначити відповідні орфограми.
Ультиматум, універмаг, симпозіум, титанічний, Сирія, Сицилія, Сідней, Тиціан Вечелліо, Рафаель Санті, Леонардо да Вінчі, Леонардо Ді Капріо, Уолл-стрит, резолюція, дезінформація, маніакальний, ієрархія, джигіт, діалектика, Декларація прав людини, Демократична партія України.
◊ Попереджувальний диктант.
Позначити орфограму «Велика буква».
Папороть раз у житті розцвіта – в ніч на Івана Купала. (Н. Приходько.) Посутеніло. Між Дніпром і Доном Перун переморгнувся з Посейдоном.(Л. Костенко.) Обсмалить ковили сріблясті вуса у вересневу ніч Волосожар. (О. Абліцов.) Яка ніч у Пилипівку, такий день у Петрівку. (Нар. творч.) Спить Україна під Чумацьким Возом, віками спить, неначе під наркозом (Ю. Ряст.) Чумацький Шлях аж сяє в позолоті, Великий Віз відбився у ставку. (А. Підлужний.) І щиро русичів благословляв Ісус в Золотоверхому, і в Лаврі, і в Софії. (В. Ткаченко.) Вслухаймось в Веделя псалми, вдивляймось в твори Пимоненка, Грушевського збагнемо ми й переосмислимо Шевченка. (Б.Дегтярьов.) Щось від Сосюри є в усьому, від слів його і від жаги… (С.Бурлаков.) І вже не знаю, як сталось, що всі заспівали ту думу народу, Тарасів дзвінкий «Заповіт», і рвалося слово з тісного, маленького залу… (Л.Забашта.) Краю рідний, вишневий край, з «Кобзарем» я іду до тебе, з словом рідним, простим. Чекай! (К. Гордієнко.)
◊ Диктант із коментуванням.
Улітку 1903 року до Полтави на відкриття пам’ятника Іванові Котляревському з’їхалися письменники, художники, композитори, актори. Крім полтавців Панаса Мирного та Володимира Короленка, тут були Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Тобілевич, Сергій Васильківський, Панас Сластьон, Василь Стефаник, Василь Кричевський, Фотій Красицький, автор пам’ятника скульптор Леонід Позен… Одне слово, то був з’їзд української інтелігенції.
На честь торжества влаштовано художню виставку, на які було представлено кілька сотень творів тридцяти авторів. То була, по суті, перша всеукраїнська художня виставка.
(За М. Безхутрим)
◊ Навчальний диктант.
З’ясувати, відповідно до якого з принципів українського правопису пишуться виділені слова.
Він любив цю пору – сінокіс. Луки в них під лісом і стелються ген до видноколу. Пливуть по зелених гривах невидимі каравани вітрів, пливуть угорі на могутніх крилах коршаки-підорли. Ген на овиді синіє ліс, він далеко-далеко, й здається, то хтось загубив маленьку синю крайку в зеленім безмежжі. Придивисяпильніше до небесної далечини й неодмінно побачиш качину зграйку, о цій порі, влітку, качки безголосі, не виявляють себе криком. Натужно стогне край болота водяний бугай, намагається ввести в оману весь пташиний рід, удати з себе могутнього птаха; і десь ніжно передзвонюють журавлі.
(89 слів) (За Ю. Мушкетиком)
VII. Підведення підсумків уроку.
VIII. Домашнє завдання. § 5, вправа 49.
Уроки № 16, 17
ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ
Відтворення готового тексту. Письмовий переказ із творчим завданням
Мета: формувати вміння сприймати прослухане (або прочитане) висловлювання та відтворювати його із застосуванням відпрацьованих у попередніх класах текстотворчих умінь, а також завершувати висловлювання відповідно до одержаного завдання; розвивати писемне мовлення, логічне та образне мислення; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення мети і завдань уроку. Мотивація навчання.
ІІ. Підготовка до роботи над переказом.
◊ Читання тексту вчителем.
◊ Пояснення лексичного значення наявних у тексті слів, що перебувають у пасивному словнику учнів.
◊ Визначення теми та головної думки тексту.
◊ З’ясування стилю тексту. Визначення покладеного в основу тексту типу мовлення та допоміжних типів.
◊ Індивідуальне складання плану тексту.
◊ Обговорення можливих варіантів кінцівки (творчого завдання), бажаю відбити в плані переказу одним-двома пунктами.
◊ Читання тексту вчителем.
ІІІ. Самостійна робота учнів над переказом на чернетках.
Редагування чорнових варіантів тексту переказу з продовженням. Переписувати відредагованого тексту.
ІV. Домашнє завдання. Завершити роботу над переказом.
МИКОЛА ГУЛАК
Улітку 1899 року в далекому від України азербайджанському селі Гянджа помер Микола Гулак. Одним із перших відгукнувся на його кончину Михайло Грушевський. Назвавши покійного «чоловіком незвичайним», Грушевський підкреслив, що Гулак був одним із ініціаторів Кирило-Мефодіївського братства.
Справді, у процесі слідства саме Миколу Гулака, тоді двадцятип’ятирічного юнака, жандарми визнали головним організатором Кирило-Мефодіївського товариства. Тому-то й вирок щодо Гулака був найжорстокіший: «Ув’язнити до фортеці під найсуворіший нагляд».
Після двох з половиною місяців перебування разом з іншими братчиками у петербурзькій Петропавловській фортеці Гулака перевели до фортеці Шліссельбурзької – страхітливої тюрми для політичних злочинців. Тут Микола Гулак провів три роки.
У слідчій справі Гулака наявний перелік кількох сотень належних йому книг з історії, філософії, математики, хімії, теології різними мовами: російською, німецькою, французькою, англійською… До слідчих потрапилирукописи й наукових праць самого заарештованого. Справа в тім, що свою долю Гулак пов’язував передовсім із наукою. Службу після закінчення університету він розпочав у Археографічній комісії при Київському університеті. Комісіязаймалася збиранням та дослідженням старовинних документальних джерел української історії. Саме історія була першою любов’ю Миколи Гулака.
Участь Миколи Гулака в нелегальній українській політичній спілці мала підґрунтям ще одну його невичерпну любов - любов до України. У Кирило-Мефодіївському братстві сучасна наука вбачає найпершу українську державницьку організацію.
Через арешт і покарання більшу частину свого життя Гулак прожив поза межами вітчизни під постійним наглядом поліції. Після ув’язнення – дев’ять років вислання в Пермі, потім поневіряння в пошуках роботи в Одесі, Керчі, на Кавказі. Учителював, викладаючи в гімназіях математику, фізику, географію, історію, іноземні мови…
Дещо з наукових праць (хоч і дуже мало) вдавалося надрукувати. Одне з математичних досліджень Гулака дістало схвалення Паризької академії наук. Видатною подією в науковому житті Грузії стало видання Гулакової праці про грузинську мову. Значний внесок науковець зробив у вивчення творчості Руставелі, Нізамі, Хайяма. Відомі були його літературні переклади. Усього молодий учений-ерудит володів п’ятнадцятьма мовами.
Більшість праць Миколи Гулака так і лишилась у рукописах. Його визначний науковий доробок ще чекає на дослідження й оприлюднення.
(300 слів) (За В.Сарбеєм).
◊ Пояснити лексичне значення слів теологія (богослів’я, теоретичний виклад і тлумачення релігійних поглядів), ерудит (людина, яка має глибокі й різнобічні знання – ерудицію).
◊ Дібрати синоніми до слів ініціатор, нелегальний, перелік, підґрунтя.
◊ Скласти план тексту.
О р і є н т о в н и й п л а н
І. Смерть Миколи Гулака далеко від батьківщини.
ІІ. Як відгукнувся на його кончину Михайло Грушевський.
ІІІ. Чим було спричинено суворий вирок.
1. Висновок жандармів: головний організатор Кирило-Мефодіївського братства.
2. Перша любов – любов до історії.
3. Друга любов – до України.
ІV. Життя поза батьківщиною.
V. Наукові досягнення Миколи Гулака.
VІ. Доробок ученого чекає на дослідження.
◊ Написати докладний переказ, завершивши його роздумами щодо ролі й значення інтелектуалів у житті держави і народу.
◊Записати на дошці: азербайджанське село Гянджа, Шліссельбурзька фортеця, Археографічна комісія при Київському університеті, Паризька академія наук, Руставелі, Нізамі, Хайям.
Урок № 18
Тема. Складні випадки правопису м’якого знака та апострофа.
Мета: повторити та систематизувати знання про вживання апострофа та м’якого знака, удосконалювати їх правописні вміння та навички; розвивати пам'ять, логічне мислення, уміння працювати з таблицею, виділяти головне; виховувати пошану до художнього слова.
Тип уроку: комбінований (повторення вивченого в попередніх класах; узагальнення і систематизація вивченого).
Обладнання: підручник, таблиця.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІ. Повторення ключових питань. Аналіз матеріалу з метою систематизації вивченого.
◊ Робота з підручником.
Опрацювання таблиці «М’який знак» (с. 191).
◊ Робота біля дошки.
Записати. З опорою таблицю обґрунтувати виживання і невживання м’якого знака у виділених словах. Для чого вживається м’який знак?
Насправді нам не бачити удачі, як не проснетьсякров у нас козача, як не засяютьдіаманти душ. (Р.Болюх.) І в України не буде вкраїнців, поки не будем любити себе. (А.Листопад.) Люблю по вінця, а не трошки я Україну і людей… (П.Харченко.) Час розхитує людську траву. І застука у скронях крізь галас: і нащо мені все це вписалось в долю, в крові п’яту графу? (П. Вольвач.)
ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил про вживання м’якого знака.
◊ Словниковий диктант.
Тополька, тополенька, вишенька, вишеньці, тонюсінький, тонший, галченя, сьомий, синього. Медальйон, Усольє, Тьолкін, Верьовкін, Алфьоров, Ареф’єв, Ананьїн, Гурї’н, Іллюшин, Іллєнко, Афанасьєв, сім’я, львів’янин, безмир’я, порядок, пір’їна, моряк, з’ясування, Ізяслав, роззява, В’ячеслав, Святослав, безголів’я, поцвяхований.
◊ Пояснювальний диктант.
Пояснити, для чого вживається м’який знак і для чого вживається апостроф. По два слова з м»яким знаком і з апострофом передати фонетичною транскрипцією.
Ніч одягне на груди свій старий медальйон… Скільки років землі – і мільярд, і мільйон, а яка вона й досі ще гарна! (Л. Костенко.) Так синьо сяє погляд твій, як тихий вечір після дня утоми. (В. Сосюра.) А от же пуп’янки у мене на столі сьогодні розцвіли у хатньому теплі. (М. Рильський.) Зібралась рада ластів’яна перед відльотом в рідний край. (М. Братан.) Заглядає вітер крізь акацій віти, і в кущах десь тьохка срібно соловей. (В. Сосюра.) Намалюйте свободу м’ятежну, як буряна ніч… (Л. Забашта.)
IV. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого з теми «Вживання апострофа».
◊ Робота з таблицею «Уживання апострофа».
|
Апостроф перед я, ю, є, ї |
|
|
Ставиться |
Не ставиться |
|
1. Після букв б, п, в, м, ф: б’є, п’ять, в'язати, пів’яблука, м’ятна, верф’ю |
1. Після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть буква, що позначає кореневий приголосний, крім [р]: цвях, свято, але: верб’я, торф’яний |
|
2. Після букви р, що позначає твердий звук [р]: подвір’я, міжгір’я, матір’ю |
2. Після букви р, що позначає м’який звук [р’]: ряска, буря, рюкзак |
|
3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються твердим приголосним: з’явитись, об’єднатись, під’язичний, трьох’ярусний |
|
|
4. Після букви к у слові Лук’ян та споріднених з ним словах: Лук’янівка, Лук’янчук |
|
V. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил (про вживання апострофа).
◊ Вибірковий диктант.
Виписати слова з апострофом. Пояснити правопис кожного з виписаних слів. Вказати слова іншомовного походження.
Запрягайте коні! Їдемо по проліски! На подвір’ї півень синю воду п’є. Витягни всі клякси, осоружно-болісне, освіжи, небесне чисте прес-пап’є! (В.Лазарук.) Сонце вже низеньке, мов капуста, вже стає навшпиньки між портьєр, коли я йому призначу зустріч, щоб позолотило інтер’єр. (І.Жиленко.) Хмар перемінні кон’юнктури полоще небо в річці всі віки. (Й. Струцюк.) Продавець мені піранью зважив. Ця рибка непроста. І я її засмажив. (Н. Колєв-Босія, переклад з болг.)
С л о в н и к.
Прес-пап’є – письмове приладдя – основа з натягнутими на неї аркушами промокального паперу. Кон’юнктура – сукупність умов, стан речей, обстановка, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи. Піранья- хижа ненажерлива риба з гострими зубами, яка живе в річках Південної та Центральної Америки.
◊ Розподільний диктант.
Слова з апострофом та без нього записати в дві колонки.
Кожум’яка, медвяний, в’язь, дзвякнути, комп’ютер, пюпітр, пюре, рутвяний, краков’як, Крюківка, сузір’я, порядність, фотозйомка, серйозний, з’їхатися, об’їждчик, від’ємний, прив’ялений, морквяний, святковий, пів’яблука, пів-Європи, Мар’їно, до Лазаря, Рум’янцев, мавпячий, бруквяний, безправ’я, бязь, міжгір’я, повітря, черв’як, без’ядерний, безідейний, ін’єкція, к’янті, ад’ютант, д’Артаньян.
М’ята, свято, зв'язок, Звягель, медвяний, реп’ях, рутвяний, зав’язка, лев’ячий, мавпячий, черв’як, верф’ю, верб’я, пів’ящика, пів’юрти, пів-Ялти, з’явитися, без’язикий, під’южувати, з’юрмитися, повітря, сузір’я, вітряк, міжгір’я, рясний, Лук’ян, обов’язок, духмяний, двох’ярусний, бюро, пюре, пір’я, трюк, довір’я, торф’яний, кар’єра, курйоз, каньйон, бюджет, ад’ютант, пюпітр, інтерв’ю, миш’як.
◊ Диктантіз коментуванням.
І пам'ять стовічно спікає вуста – жила б тільки вічно Вкраїна свята. (О.Софієнко.) Не задля величі і слави – об’єднуєтесь в ім’я Держави! (М.Сльозко.) Державний корабель нап’яв вітрила. (Ю. Клен.) І точить пам’ять історичну тля, і десь в єстві уже послабли м’язи, і шашіль бездержавності щоразу нам душу нищить, волю спопеля. (М. Карпенко.) А найтепліше на ріднім подвір’ї – в Лаврі Почаївській і Святогір’ї… Наша душа вже молитись готова. Господи, дай Україні здоров’я! (А Листопад.) Пір’їна, кураїна і руїна. Костенко Ліна. Пісня солов’їна. В липневе надвечір’я запах сіна, і мова невмируща і нетлінна. Ми лагідні, в нас доброта незмінна, хай твердість додається їй камінна. (В. Чуйко.) Забудеться ім’я моє, а серце вдалекому потомстві одзоветься. (П. Куліш.) І лицемір’я упаде, і славословіє погине. Розправить крила молоде безсмертне плем’я України! (О. Гончар.)
Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі: комусь – лебеді від’ячали, когось – веселять журавлі. (Б. Олійник.) Бавмось в об’єднання, бавмось в роз’єднання… Не переходити тільки межі! (Олександр Олесь.) Ніби від’їжджаєш назавжди, ще і сам не знаючи куди. (Л. Талалай.) Тепер у Нижнім під’яремнім спахнула вольності свіча. Тарас – під «наглядом таємним» … (М. Рильський.) Лук’яна Кобилиці шлях проліг над Серетом, у горах смерекових, він, кажуть, у руці згинав підкови, а вже здолав оцих гірських доріг, що іншому й не снилось… (Л. Забашта.) Добрим паростам ти віддавай і любов, і увагу, без жалю викорчовуй лихий та отруйний бур’ян. (М. Рильський.) Зітхає синім далеч степова, вітри духмяні стихли на припоні. (Б. Мозолевський.) Чому сонця боїться досвітній туман і тікає втаємні міжгір’я?.. (С. Черкасенко.) Це було м’яке, але ледве мінливе сузір’я, зорі тремтіли в ньому, то мовби наближаючись, то віддаляючись. (Ю. Мушкетик.) Мої рідненькі хата і подвір’я, як вам живеться і чи ви ще є? (А.Харланович.) Не вмовкне криниця пам’яті… Біжать вечори хлоп’ятами, порепано п’яти святять. (Г. Лютий.) Довкіл наверстувався торф’яник. (Л. Костенко.)
Всюди з вами, українці, рідна Україна. (М. Теличко.) Дівча в чарівній вишиванці десь воду взяло з джерела – і слово озвалося вранці у пісні, що з уст попливла. (П. Харченко.) Талант до всього в українця, козача вдача вже така. Вино чи лихо – через вінця під сміх і тупіт гопака. (Б. Дегтярьов.) Життя і смерть у казкаря в руках… О діти, пізно вже, а вам не спиться; нехай вві сні ця казка вам досниться… (Ю. Клен.) У мідні чаші різьблених дубів світанок щиро ллє меди зелені. (М. Стельмах.) …І меншає тепла. День світловий короткий, мов стріла. (В. Базилевський.) Високих журавлів стрімкого лету не замінить синиченьці малій. (Л.Матусяк.) Мальків біля ніг прудкі волоконця – риба нам довіря… (Л. Вишеславський.)
VI. Підведення підсумків уроку.
VIІ. Домашнє завдання. Вправа 52.
Урок № 19
Тема. Складні випадки правопису м’якого знака і апострофа.
Мета: продовжити систематизацію знань про вживання апострофа та м’якого знака, удосконалення правописних умінь та навичок; розвивати логічне мислення, усне й писемне мовлення, пам'ять, уміння робити висновки, узагальнювати.
Тип уроку: урок закріплення вивченого.
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІ. Відтворення теоретичних відомостей (уживання м’якого знака).
◊ Бесіда.
1) Якими буквами передається на письмі м’якість приголосних звуків?
2) Після яких букв уживається м’який знак? Наведіть приклади.
3) Чому м’який знак не може стояти на початку слова?
4) Після яких букв м’який знак не вживається? Наведіть приклади.
5) Відповідно до якого правила м’який знак не пишеться у словах кінчик, менший, банщик?
6) Як переконатися в тому, що в словах Маринчин, Маринці м’який знак писати не потрібно?
7) Які звуки позначаються буквосполученням йо?
8) За яких умов уживається буквосполучення ьо? Наведіть приклади.
ІІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого правила про виживання м’якого знака.
◊ Пояснювальний диктант.
Позначити в словах орфограму «М’який знак». Пояснити відсутність м’якого знака у виділених словах.
Вирізьбляє блискавиця шви на синім полотні. (М. Стельмах.) Козацька річенька тече, не стьмарена буденним світом. (Л. Степовичка.) Запечалилась круча, у задумі всю ніч, хоч припав місяченько до оголених пліч… (Л.Вишеславський.) Цікавий місяць на колінцях низько припав до шибки, де кричить дитя. (Л. Степовичка.)
◊ Розподільний диктант.
Слова з м’яким знаком та без нього записати в дві колонки.
Мідь, роль, менший, кінчик, Мінськ, сім, кров, буквар, Харків, тінь, кобзарський, неньчин, батько, Степанчук, тонший, друкар, Оксанчин, дівчиноньці, сільський, сьогоднішній, сопілці, кальці, бурульці, сестричці, бульйон, Болонья, Севілья, каньйон, дьоготь, Дьяконов, Дягилев, Дюма, сьомий, мадяр.
◊ Подані іменники поставити у формі давального відмінка однини, пояснити вживання і невживання м’якого знака.
За потреби звернутися до таблиці на с. 191 підручника.
Учителька, рибалка, сопілка, бурулька, жінка, Наталка, лялька, брунька, галька, Галинка, нянька, Оксанка, ненька, спілка, кобилка, Маринка.
◊ Переписати слова, вставляючи замість крапок, де це потрібно, м’який знак.
Ольгопіл.., Сіверс..кодонец..к, Благовєщен..с..к, Н..ю-Йорк, хар..ківс..кий, севастопол..с..кий, сіл..с..коогосподар..с..кий, перемишл..с..кий, сформул..ований, Нижн..околимс..к, Верхн..одніпровс..к, Солов..йов, Салас..єв, Усол..є, П..отровський.
Д л я д о в і д о к.
Пйотровський.
IV. Відтворення теоретичних відомостей (уживання апострофа).
◊ Бесіда.
1) Для чого вживається апостроф?
2) Чому апостроф не вживається на початку слова або в кінці слова?
3) Перед якими буквами ставиться апостроф?
4) Після яких букв ставиться апостроф? Наведіть приклади.
5) Відповідно до якого правила апостроф не вживається після букв, що позначають губні приголосні, перед я, ю, є, ї? Наведіть приклади.
6) За якими правилом уживається апостроф у словах з’юрмитися, під’язичний?
7) Чому не ставиться апостроф після букви р у словах повітря, рясний?
8) У яких словах апостроф ставиться після букви к?
9) За якими правилами вживається апостроф у словах іншомовного походження?
V. Виконання вправ на закріплення вивченого.
◊ Словниковий диктант.
Позначити в словах орфограму «Апостроф».
Святий Дух, Свят-вечір, з’єднаний, заозер’я, ряст, Рюмін, порятунок, за Святошином, Юр’єв, Рум’янцев, під’яр’я, Сирдар’я, Рязань, дит’ясла, пів-Японії, пів’яру, верб’я, вольтер’янець, Женев’єва, ревю, бюрократ, Ф’єзоле, фюзеляж, пюре, Фейєрбах, В’єтнам, Фур’є, Звєрєв, ряса, зап’ястний, зв’ялити, В’ячеслав, Святослав, Лук’янченко.
◊ Робота біля дошки.
Записати парислів. Пояснити вживання і невживання апострофа.
Зів’янути – священний. Зв'язок – Звягель. Сузір’я – зоря. Повітря – повір’я.
◊ Попереджувальний диктант.
І від народження людина – не раб, не гвинтик, не тварина, а щось величне і святе. (А. Луценко.) Ох, лицарю, не зв’язуйся з отарою - вона тебе затопче в пилюгу! (Л.Костенко.) Придніпров’я моє, Придніпров’я! Чорнозем проростає здоров’ям. (М.Стельмах.) Червоні вулики з подвір’я пливуть гречками у блакить, співає липа на узгір’ї і щирим золотом кипить. (М. Стельмах.) Запахне м’ятою, дощем і матіолою духмяно. (П. Макєєв.) Мерзлий листочок на гілці горіха б’ється, мов проситься в хату. (В. Юхимович.) Цю тайну знає різдвяний сніг, а він уміє зберігати тайни. (І. Жиленко.) Не знала я, що можна доброту знічев’я так лукаво затоптати… (Л. Забашта.) Тихим надвечір’ям у кав’ярні допиваєш каву на останні… (Л. Талалай.) Що таке кларнет? Дупласте дерево, виїдене черв’яком ледачим. Чуєш? О, як воно плаче, коли ти його цілуєш! (Н. Колєв-Босія, переклад з болг.) Оголошено конкурс – сотий тур кон’юнктур. (Л. Костенко.) А в небі хмари лебедями із ополонок п’ють. (М. Стельмах.)
◊ Переписати слова, на місці крапок уставляючи, де потрібно, пропущені букви, м’який знак або апостроф.
Поділ..я, Поліс..я, Підмосков..я, покрит..я, насін..я, корін..я, прибут..я. Примор..я, Покут..я, Приазов..я, Приурал..я, роздоріж..я, збіж..я, лист..я, щаст..я, роззброєн..я, повіст..ю, річ..ю, піч..ю, стиснен..я, радіст..ю, швидкіст..ю, любов..ю, сіл..ю, мід..ю, подоро..чан..я, бря..чан..я, довкіл..я, риштован..я.
◊ Розкрити значення кожного з фразеологізмів.
Пояснити вживання апострофа. Ввести фразеологізми до самостійно складених речень (усно).
Лобом муру не проб’єш. З’явитися на шапкобрання. З вогню та в полум’я. Серце в’яне. Людям язика не зав’яжеш. П’яте через десяте.
◊ Навчальний диктант.
РУСАЛЧИН ВЕЛИКДЕНЬ
Це свято відзначають у перший четвер після Трійці. У давнину це було вельми поетичне дійство, пов’язане з дохристиянськими віруваннями. Про русалок і мавок складено безліч легенд і повір’їв. За народною уявою, русалки – прегарні дівчата з розпущеним волоссям. Ображені своєю долею, вони неодмінно прагнуть залоскотати до смерті будь-кого. Щоб уберегтися од них, необхідно тримати при собі пучечок полину, якого русалки бояться. До речі, на Трійцю полином убезпечували оселю.
Зустрівши людину в полі, русалки обов’язково запитують: «Полин чи м’ята?» Якщо відповісти: «Полин», вони відкажуть: «Іди в долинь». Коли ж сказати: «М’ята», русалки накинуться, приказуючи: «Отут тобі й хата!»
Цього дня русалки буцімто люблять гойдатися на деревах, тому в деяких місцевостях зв’язували дві берези, щоб вони, забавляючись, не зачіпали людей.
(117 слів) (За В. Скуратівським)
VI. Підведення підсумків уроку.
VII. Домашнє завдання. Вправи 85, 87.
Урок № 20
ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ
Аналіз письмового переказу
Мета: підбити підсумки учнівських робіт, відзначити позитивне у їх виконанні, проаналізувати допущені учнями типові помилки та недоліки творчих робіт; спрямувати учнів на індивідуальне опрацювання допущених помилок, належним чином їх проінструктувавши; розвивати логічне мислення, навички колективної та самостійної роботи.
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення мети уроку.
ІІ. Загальна оцінка вчителем виконаної учнями роботи.
ІІІ. Аналіз (виконаний учителем або колективно учнями) двох-трьох найбільш вдалих робіт.
С х е м а а н а л і з у п е р е к а з у
1. Чи розкрито в переказі тему вихідного зразка.
2. Чи передано головну думку переказуваного тексту.
3. Чи в правильній послідовності переказано текст.
4. Чи не пропущено чогось істотного, чи не додано того, чого немає у зразку.
5. Чи відповідає текст переказу типовому значенню вихідного зразка (чи доречно поєднано типи мовлення; чи правильно побудовано речення розповіді або опису, чи правильно побудовано роздум).
6. Чи вдалим є самостійно складене закінчення (кінцівка). Наскільки чітко аргументовано власні думки й оцінки.
7. Чи збережено в тексті переказу та самостійно складеній кінцівці стиль вихідного зразка.
8. Грамотність. Графічне оформлення.
IV. Повернення учням перевірених зошитів. Повідомлення оцінок за роботу.
V. Індивідуальне опрацювання учнями допущених помилок.
Учні, які впоралися з роботою, одержують індивідуальне завдання.
VІ. Підведення підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання. Завершити роботу над помилками
Урок № 21
Тематичне тестування. Контрольне читання мовчки
Мета: з’ясувати рівень засвоєння учнями орфографічних тем – правопису ненаголошених голосних, м’якого знака та апострофа, а також рівень сформованості комунікативних умінь, необхідних для читання тексту мовчки; розвивати мислення, пам'ять, формувати вміння застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, навички самостійної роботи, збагачувати та уточнювати словниковий запас учнів.
Тип уроку: урок перевірки та обліку якості засвоєних знань, умінь та навичок.
Обладнання: тестові завдання, текст для читання мовчки.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Повідомлення способів перевірки здобутих знань та сформованих умінь і навичок (інструктаж до тестування).
ІІІ. Проведення тематичного тестування.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ (зразки)
1. Орфограма –це:
а) чітка рекомендація для правильного написання слова;
б) правильне написання, що вибирається з ряду можливих;V
в) система правил про способи передачі звукового мовлення на письмі;
г) розділ мовознавства, у якому вивчається система правил для забезпечення передачі звукового мовлення на письмі.
Дібрати й записати слово з орфограмою на межі морфем (значущих частин слова), позначити орфограму (напр.: роззброєний, розрісся).
2. Буквосполучення ри, ли в коренях українських слів та написання е, и в деяких слова, що не перевіряються наголосом (левада, кочерга), пояснюється:
а) фонетичним принципом орфографії;
б) морфологічним принципом;
в) історичним принципом; V
г) смисловим (диференціюючим) принципом.
Дібрати та записати слово із сумнівним ненаголошеним голосним, що не перевіряється наголосом; записати це слово фонетичною транскрипцією (напр.: леміш[леим’іш], пшениця [пшеиниц’а]).
3. М’який знак не пишеться:
а) перед буквою о;
б) перед буквосполученням йо;
в) у дієсловах на -ть, -ться;
г) після букв, що позначають губні та шиплячі приголосні, а також після букви р. V
Дібрати дієслово на –ть. –ться, записати його фонетичною транскрипцією (напр.: грається[грайеиц’:а], сміється [см’ійец’:а]).
4. Апостроф ставиться перед буквами я, ю, є, їпісля букв:
а) к, п, т, ф, х;
б) д, т, з, ц, ч, ж;
в) б, п, в, м, ф; V
г) г, к, х та ж, ч, ш.
Дібрати й записати слово з апострофом після префікса, що закінчується на твердий приголосний (напр.: без’язикий, під’юджувати) або слово з апострофом після префікса, що закінчується на твердий приголосний, записати фонетичною транскрипцією1 (напр.: роз’яснення [розйаснеин:’а]).
5. Апостроф не ставиться після букв, що позначають губні приголосні, перед буквами я, ю, є, ї в таких словах:
а) сузір’я, міжгір’я, повір’я, пір’я;
б) черв’як, верб’я, арф’яр, верф’ю;
в) медвяний, рутвяний, мавпячий, цвях; V
г) без’ядерний, під’їхати, двох’ярусний.
Дібрати і записати слово, у якому після букви рперед я не ставиться апостроф, записати це слово фонетичною транскрипцією (напр.: повітря [пов’ітр’а]).
6. М’який знак не пишеться у таких словах:
а) Ольці, бурульці, доньчин, Саньчин;
б) Оксанці, Галинці, спілці; матінчин; V
в) яблунь, пісень, земель, знань;
г) думають, прагнуть, стараються.
Дібрати і записати слово з буквою н перед літерою, що позначає шиплячий приголосний, записати це слово фонетичною транскрипцією (напр.: менший [менший], кінчик [кінчик], банщик [баншчик]).
IV.Проведення контрольного читання мовчки.
БРАТ ПАНАСА МИРНОГО
Поміж чотирьох дітей миргородського урядника Якова Григоровича Рудченка найбільш талановитими були двійко старших - Іван та Панас. Про автора «Хіба ревуть воли…», «Повії», «Лимерівни» знаємо чимало. Іван – відомий далеко менше і переважно як співавтор роману «Хіба ревуть воли…» У свідомості пересічного читача його ім’я пов’язується саме з цим романом. Дуже рідко згадують його діяння в іншій царині, хоч мав Іван талант неабиякий і до рідної культури зробив чималий внесок. І хто знав, як торував би свій життєвий шлях видатний його молодший брат, аби в юні роки не мав за заступника і порадника його, Івана…
Іван був у сім’ї первістком. Народився на чотири весни раніше за Панаса – 1945 року, в Миргороді. Дитячі його літа минали над Хоролом, під густоцвіттям медвяних лип, серед духмяних степових трав, у хатині, над якою, вітаючи вранішнє сонце, лопотів крильми бусол, а між кучерявих вишень врунився хрещатий барвінок, насаджений теплими материнськими руками.
У Миргороді Івана віддали до повітового училища. Проте докінчував він освіту в Гадячі, куди батька перевели служити. Тут уперше записав Іван народну казку від старезного діда-пасічника. З того й почалося.
Чи в Гадячі ярмарки, чи десь геть далеко, за двадцять верст, а Іван туди таки піде. Товчеться між рядами та все прислухається. Там уловить соковите слово, там влучну приказку, а як зачує кобзаря чи лірника, то вже не відтягнеш. Миттю туди і до самої темноти слухає, слухає…
Повернеться додому втомлений, голодний – зате щасливий. Сяде за стіл і до перших півнів записує почуте. А то, буває, приведе кобзаря до господи. Тоді збирається вся родина, скликають сусідів, і для всієї вулиці настає свято.
Після завершення науки Іван подався на службу до Полтави. Там заїдала бюрократична рутина, тож мріяв хоч на який тиждень вирватися до батькової оселі, послухати й записати пісень пастухів, чумаків, пасічників…
Приїжджав у вишиваній сорочці, свитині, червоним поясом підперезаній. Стражники аж від злості кипіли, та присікати боялись – у самому губернаторстві служить!
1867 року Іван вступив до Київського університету вільним слухачем. Жив у Драгоманових, готував до друку перші збірки народної творчості – «Чумацькі народні пісні» та «Народні південно-російські пісні».
А потім доля знову вкинула до задушливої канцелярії. Цього разу в Житомирі. Як чиновник з особливих доручень роз’їжджав повітами, бував у селах. Особливий хист мав до економічних наук, що й відбилося на кар’єрі: від звичайного писаря доріс до управителя канцелярії, а пізніше члена ради міністерства фінансів у самому Петербурзі. Все рідше ім’я Івана Білика (такий псевдонім мав Іван Рудченко) з’являється у пресі…
Може, найяскравіше уявлення про душевний стан талановитого літератора й критика, закинутого долею в глухі нетрі чужинецького чиновницького існування, дають такі рядки:
Вітри, негода та недоля
Помчали з рідного нас поля
Та на чужину занесли.
І стали ми своїм чужі,
Чужим не рідні…
У холодному Петербурзі він був таким одиноким! Україна жила своїм життям, він – своїм. Помер у Куокколі (Фінляндія). Автор некрологу писав, що Іван Рудченко був рідкісним щирим гостем у чиновницькому середовищі, яке його й занапастило.
Так, він був співавтором роману «Хіба ревуть воли…» Але, крім того, був автором багатьох, невідомих нині, ліричних поезій, белетристичних творів, перекладів творів Тургенєва, Міцкевича. Гейне, Байрона. А ще був визначним фольклористом та етнографом.
(503 слова) (За В. Туркевичем)
◊ На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.
1. У родині миргородського урядника Якова Рудченка росло:
а) семеро дітей;
б) п’ятеро дітей:
в) четверо дітей; V
г) двоє дітей.
2. Іван Рудченко був старшим за брата Панаса:
а) на два роки;
б) на чотири роки; V
в) на шість років;
г) на десять років.
3. Найпершу народну казку Іван Рудченко записав:
а) від чумака в Миргороді;
б) від пастуха під Полтавою;
в) від діда-пасічника у Гадячі; V
г) від Драгоманова у Києві.
4. Збирати усну народну творчість юний Іван ходив:
а) на ярмарки; V
б) на весілля;
в) на хрестини;
г) на похорони.
5. Відразу після завершення науки Іван Рудченко служив:
а) у Миргороді;
б) у Гадячі;
в) у Полтаві; V
г) у Києві.
6. Вільним слухачем Іван вступив:
а) до Харківського університету;
б) до Київського університету; V
в) до Петербурзького університету;
г) до Краківського університету.
7. Навчаючись у Києві, Іван жив:
а) у Житецьких;
б) у Косачів;
в) у Лисенків;
г) у Драгоманових. V
8. Перші збірки народної творчості Івана Рудченка – це:
а) «Наймитські й заробітчанські пісні», «Купальські пісні»;
б) «Збірник українських пісень», «Малоросійські пісні, переважно історичні»;
в) «Народні пісні з-над Дністра», «Матеріали з народної словесності»;
г) «Чумацькі народні пісні» та «Народні південно-російські пісні». V
9. Іван Рудченко друкувався під псевдонімом:
а) Панас Мирний;
б) Іван Білик; V
в) Опанас Маркович;
г) Іван Левицький.
10. Помер Іван Рудченко:
а) у Полтаві;
б) у Петербурзі;
в) у Куокколі (Фінляндія); V
г) у Києві.
11. Іван Рудченко перекладав твори:
а) Пушкіна, Лермонтова, Гете, Міллера;
б) Тургенєва, Міцкевича, Гейне, Байрона; V
в) Толстого, Достоєвського, Бальзака;
г) Купріна, Чехова, Золя, Мопассана.
12. Головна думка опрацьованого тексту така:
а) з двох рідних братів в історію увійшов наділений більшим
талантом;
б) чиновницька служба несумісна із творчістю;
в) не слід забувати людей, які віддавали свій талант Україні; V
г) бюрократична машина перемолола чимало талановитих людей.
Урок № 22
ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ
Створення власних висловлювань. Бібліографія. Анотація
Мета: ознайомити з елементами довідкового апарата видання (бібліографічним описом) та анотацією, формувати вміння складати бібліографічний опис та анотацію за зразком; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.
Обладнання: підручник, тлумачний словник.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення мети уроку. Мотивація навчання.
ІІ. Вивчення нового матеріалу та виконання вправ на закріплення вивченого.
◊ Прослухати (прочитати) текст.
Чи можна уявити собі вигляд книжки за описом, поданим автором тексту? Навіщо потрібні стислі огляди змісту книжок? Де вам трапляються стислі огляди змісту видань? Пояснити лексичне значення виділених у тексті слів (за потреби звернувшись до словника).
Укаталозі старовинних видань Львівського історичного архіву є назва
«Барвичка». Книжку видано у Вільно в 1605 р. Гортаємо сторінки, вчитуємось у рядки готичного шрифту. Сторінок усього вісім. Після заголовкана титульному аркуші – епіграф – три рядки про жіночу вроду з Гомерової «Іліади». На зворотному боці титулу віршована «Передмова до жінок». З тонкою іронією сказано тут про непереборне бажання кожної жінки бути найпривабливішою. На наступних шести сторінках – пронизаний іскрометним гумором віршований текст.
Висміюючи багатеньких батьків, які виховують дочок у безділлі, автор пригадує давні традиції, за якими найбільшою цінністю вважався труд. Та що ж поробиш? І автор розповідає дівчатам, як стати гарними, вживаючи лише те, що рідна земля родить. Візьміть, радить він, оленячі роги, корінь нарциса, грушевий цвіт та мед. Подрібніть, розчиніть у козиному молоці – і рум’яна готові.
По суті, «Барвичка» є першим керівництвом з косметики, адже подані в ній рекомендації не втратили цінності по сьогодні! Крім, того автор зумів надати своєму творінню соціального звучання та гуманістичного забарвлення. «Барвичка» геть позбавлена звичної на той час релігійної термінології. Для доби панування релігійної моралі та церковної цензури така книжка була кроком виняткової сміливості! Тому й довелось авторові брошури сховатись за псевдонімом…
«Барвичка» - видання рідкісне. Остання публікація про книжку датується 1916 роком (стаття польського бібліографа К.Бадецького «Невідома брошура жіноча» в журналі «Пам’ятки літератури»). Тут подано огляд змісту книжки й відтворено їїтитульний лист. Автор статті, директор бібліотеки інституту ім. Осолинських (тоді ця установа містилася у Львові), мав у руках екземпляр з колекції Зигмунта Чернецького. На сьогодні цей екземпляр загублено.
Можливо, екземпляр «Барвички», що зберігається у Львівському історичному архіві, є єдиним, що зберігається до наших днів.
(За О. Анушкіним)
С л о в н и к.
Каталог – систематизований перелік (книг, картин, музейних експонатів та ін.), складений для полегшення їх розшуку. Шрифт – накреслення, написання літер. Титульна сторінка – заголовна сторінка книги, на якій уміщено основні вихідні дані книжки: назву, прізвище та ініціали осіб, які брали участь у створенні книжки, назву видавництва, місце і рік видання тощо. Епіграф – цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з твору або приказка, уміщені перед текстом твору або його розділом. Е. визначає основну ідею чи тему твору, його загальний тон. Псевдонім – прибране ім’я, прізвище або авторський знак, що ними користуються письменники, журналісти, актори замість власного прізвища.
◊ Робота з підручником.
Виконання вправи 165.
◊ Прочитати (прослухати) обидва висловлювання.
Визначити можливого адресата та мету кожного з висловлювань. Яке з висловлювань є анотацією? Яке є описом книги із зазначенням вихідних даних, тобто бібліографією? Пояснити, чи існує зв'язок між бібліографією та анотацією видань. Коли доводиться вдаватися до використання бібліографічного опису видання?
Історична повість українського письменника-класика М. Старицького «Останні орли» - широке полотно про Коліївщину, повстання українського народу на Правобережній Україні проти польського панства та католицького духовенства 1768 року. За своїм ідейним спрямуванням твір близький до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки». Відтворюючи соціальні та релігійні конфлікти того часу, показуючи непримиренну боротьбу повстанців, автор багато уваги приділяє особистому життю своїх героїв. Сюжет твору динамічний, напружений. Повість цікава для найширшого кола читачів.
Старицький М. П. Останні орли: Іст. повість із часів гайдамаччини / Худож. С. П. Караффа-Корбут. – Львів: Каменір, 1990. – 440 с., арк. іл..