Англійська в мому житті
У наші дні знання англійської мови понад, ніж необхідно. Тому заперечувати його вивчення, щонайменше нерозумно. Як би вам не хотілося заперечити, що він вам не потрібен вдома, на роботі або в колі спілкування. Але все ж велика ймовірність того, що настане той момент, коли буде просто необхідно прочитати або дізнатися потрібну інформацію саме англійською мовою.
Мовою, який частіше за всіх інших зустрічається в інструкціях по застосуванню або використанню побутової техніки, на рекламних вивісках або на безлічі товарів з магазину. Знання англійської мови в такі моменти дуже виручить і допоможе дізнатися те, що вам потрібно або було приховано від вас або просто -напросто розповість про те чому пізнавальному і цікавому, про що ви раніше і не чули.
Добре оволодівши мовними навичками, ви ніколи не випробуєте розчарування в тому, що знаєте англійську мову. Особливо, якщо в майбутньому збираєтеся подорожувати, жити чи працювати за межами своєї країни.
Величезна популярність англійської мови дала йому право на статус мови міжнародного спілкування. Тому неважливий ваш вік, ваша зовнішність, стать, а важливо - ваше прагнення досягти мети - оволодіти технікою спілкування англійською мовою, відвідуючи уроки або курси . Адже перебуваючи в іншій країні і знаючи англійську мову, ви завжди будете почувати себе комфортно і вільно. Більш того заощадите на послугах перекладача або не будете боятися залишитися взагалі без перекладача в самий непотрібний момент. Ну а якщо ви ще й будете проводити ділові переговори з іноземцями, то знадобиться не просто перекладач, а дуже надійна людина, який повинен розуміти суть вашої роботи і який не буде поширювати секретну інформацію про ваші справи або не зірве підписання важливого контракту.
Зі знанням англійської мови легко і реально проходити навчання в бажаних для вас навчальних закладах фактично будь-якої країни. Адже в більшості популярних і відомих вузах лекції читають англійською.
Англійська мова - це не тільки робота, навчання, успіх. Це свобода розваг в інших країнах, необмежене коло спілкування в соціальних мережах, нові знайомства і, можливо, колосальне зміна вашого життя в кращу
Випадок із життя
Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася.
Стояла зима. Одного вечора Марго почула дивний шурхіт біля вікна. Нібито хтось хотів потрапити до хати будинок та стукав по склу. Сестра підбігла до вікна та побачила зовні на засніженому підвіконні жовто-зеленого папужку! Дзьоб та довгий хвостик у нього були синього кольору! Видно було, що папуга сильно змерз, напевно, випадково вилетів із будинку.
Сестра стала галасувати, прибігли її батьки. Вони почали говорити, що папуга вже замерз. Що він все одно скоро помре, навіть якщо його забрати додому. Але все ж вони вирішили ризикнути і стали розклеювати утеплене на зиму вікно. Вони дуже намагалися не шуміти! Адже пташка могла злякатися, злетіти та загинути на морозі.
Як тільки вікно трошки відчинилось, Марго одним спритним рухом схопила папужку. Птаха відігріли, і вин вижив. Папужку назвали Гошею. Так у моєї двоюрідної сестри з'явився домашній улюбленець, про якого вона так мріяла! А маленький папужка просто дивом врятувався від лютої зими!
Твір на тему цікавий випадок з життя
Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.
|
|
Життя людини
Іноді я розмірковую з приводу того, якої мети прагне людство в своєму розвитку? Невже побутові зручності, комфорт, красиві речи та швидкість пересування – це і є мета прогресу? Чи є щось нематеріальне, чого досягає людство на шляху своєї еволюції?
Мені здається, що таке існує. За останні десятиліття дуже багато людей на планеті стали цінувати життя. Життя звичайної рядової людини. Про його неперевершену цінність стали говорити, на жаль, тільки після багатьох воєн з масовими жертвами. До людей прийшло розуміння того, що не можна нічим виправдати вбивство чи насильство над своїм ближнім. Ані корисними інтересами, ані красивою ідеєю. І виправити лихе теж не можна, адже в людини тільки одне життя.
У минулому сторіччі керівники тоталітарних режимів взагалі не зважали на цінність окремого людського життя. І в нашій країні також. «Незамінних людей не буває» - навіть таке гасло використовувалося. Тепер у нас в Україні, як раніше в країнах Європи, почали розуміти справжній сенс гуманізму, людяності.
На жаль, у цілому світі не всі люди ще прийняли такі погляди. Дехто вважає геройством бійку та інше насильство, подекуди війна вважається поважною, навіть священною справою.
Знецінити людське життя можна не тільки розстрілом або відправленням у концтабір. Не цінує людську гідність той, хто застосовує до інших примусову працю. Або суворо нав’язує усім навколо певні політичні або релігійні погляди. Той, хто не дає іншим вибору. Як їм розпоряджатися своїм єдиним шансом жити.
Людина – це цілий Всесвіт. Це унікальна картина навколишнього світу, власна світова історія. Людство в мініатюрі. І тому до окремої людини слід підходити з великою повагою, як до невичерпної скарбниці.
Життя твір
Частіше за все людина починає замислюватися про те, чим є її життя, коли за плечима вже багато прожитих років. Усі важливі події, дорогі люди, мрії, що здійснилися, та такі, що вже ніколи не стануть реальністю, - все це становить життєвий досвід людини. З нього вона робить певні висновки та навчає своїх дітей.
Я вважаю, що насправді дуже важливо зрозуміти, що то є людське життя, саме коли ти ще дуже молодий і можеш обирати, як жити. Бо світ сповнений безкінечних можливостей, і дуже важко правильно обрати свій шлях. Усі ми чули, як хтось, проживши півжиття й більше, з прикрістю констатує, що не зробив того, чого найбільше хотів, що життя його розчарувало, а часу на виправлення помилок вже немає.
Життя людини – це найбільша святиня. Кожен може обирати свій шлях, не заважаючи іншому обирати свій. Не можна примушувати інших хотіти того, чого хочеш сам. Не можна збудувати свого щастя на чужій біді – так промовляє народна мудрість. І також не можна розраховувати на те, що хтось буде завжди підказувати тобі вірні рішення і нести за тебе відповідальність.
Тому на мою думку, життя – це велика особиста відповідальність кожного. Від народження й до старості людина має унікальну в природі здатність розвиватися, вчитися, вдосконалюватися. Важко сказати, як би я хотів прожити життя зараз, коли мій власний досвід дуже маленький. Проте, я вважаю, він дуже цінний, як і знання, отримані від батьків, друзів, вчителів, із книжок. Це все – безцінні джерела інформації про те, що нас оточує та становить невід’ємну частину нашого буття, допомагає нам орієнтуватися в ньому, підтримує та надихає.
Музика в моєму житті
Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може допомогти пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.
Музика - стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя.
Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло допомогти композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію.
Здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей Божа благодать. І злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони.
Музика Максима Березовського... Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ...
Багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них - джерело естетичної насолоди. Але музика - це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань.
Здоровий спосіб життя
Сьогодні в суспільстві все більше людей борються за здоровий спосіб життя. Вони не палять, займаються фізкультурою, не їдять шкідливих продуктів. Їх головна мета - зберегти здоров'я, щоб бути активними та довше жити. Я теж підтримую здоровий спосіб життя.
Що б не робила людина, це позначається на її організмові. Якщо довго шкодити йому малими дозами, то рано чи пізно вся ця шкода складеться докупи. Тоді людина хворіє. А оскільки ми хочемо бути здоровими, ми відмовляємося від шкідливих звичок. Тобто непалимо, не вживаємо наркотиків, не п'ємо алкоголю.
Ще варто гуляти на свіжому повітрі, регулярно провітрювати квартиру, робити ранкові вправи, займатися певним спортом. Так ми підтримуємо своє тіло в добрій спортивній формі.
Ще один чинник здорового способу життя - це правильне харчування. Варто дотримуватися режиму прийому їжі, їсти тільки натуральні продукти. Я, наприклад, намагаюся якомога менше їсти фаст-фуду, солодкого, копченого, пересмаженого. А ще всіляких продуктів з барвниками і консервантами: чипсів, напоїв тощо. Хоч іноді їх неймовірно тягне з’їсти, але я розумію, що смачна їжа часто не корисна, а просто шкідлива. Такі страви слід замінювати смачними свіжими фруктами або овочами.
Люди, які борються за здоровий спосіб життя, також вчаться менше дратуватися, менше псувати собі нерви. Недарма кажуть: нервові клітини не відновлюються.
Я вважаю, що здоровий спосіб життя - це добре, і підтримую його. Щоправда, не у всьому, так що в мене ще є до чого прагнути. Адже я хочу бути міцним, сильним та здоровим, щоб не витрачати час на хвороби та ліки.
Книга в моєму житті
Перша книга в житті кожної людини з’являється в ранньому дитинстві, коли батьки читають казки, вірші, оповідання. Саме з того моменту дитина починає усвідомлювати всю красу писемності. Першою прочитаною книгою зазвичай стає та сама казка, яку ми чули, але ще не вміли читати. На даному етапі формується сприйняття і зацікавленість.
Перші книги з’являлися в усній формі, їх зміст передавався з покоління в покоління. Потім книги почали викарбовувати на камені, дерев’яних дощечках… Згодом з’явилися писемні книги. Вони були дуже коштовні і дозволити собі купити таку книгу міг не кожен.
В Радянському Союзі, щоб купити книгу, требо було спочатку здати деяку кількість макулатури, отримати довідку про здачу та тільки після цього вам змогли б продати якусь книгу.
На сьогоднішній день – книга невід’ємна частина життя майже кожної людини. Вона відкриває вікно в новий яскравий та незвіданий світ. Ми живемо в вік комп’ютерних технологій, де знайти книгу можна в електронному варіанті і в багатьох випадках – безкоштовно. На полицях книжкових магазинів є великий вибір як української, так і іноземної літератури і вона доступна кожному без винятку.
Книга – справжня скарбниця мудрості. Читаючи книжки, ми збагачуємо свій внутрішній світ, словниковий запас, тим самим робимо себе набагато цікавішою людиною, як для самого себе, так і для оточуючих. Книги допомагають приймати правильні рішення в багатоьх ситуаціях. Дивлячись на героїв книги, ми пізнаємо самих себе, таким чином вчимося на чужих помилках і обійти їх.
На мою думку, кожна людина моє прочитати хоча б одну дійсно цікаву їй книгу, щоб дійсно спробувати її смак. І ніколи не треба зупинятися в читанні, адже тоді з Вами стане навіть не цікаво спількуватися, бо в людини, що не читає книжки – обділена красою мова, суха, не мальовнича.
Різними шляхами йде читач до улюблених книг. Аж з дитинства й до дорослого віку його супроводжують книги, у яких є місце для почуттів, уяви, розуміння покликання, осмислення життя і для відкриття власних думок. Кожна книжка вчить, розважає, змінює звички й характер, визначає мету і викликає бурхливі пристрасті.
Книга вчить, як на світі жити. (Народна мудрість).
Мова в нашому житті
Із самого малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і|чарівний світ життя. Мова - безцінний скарб народу. В ній відбито його характер, психічний склад, історію, звичаї, побут. Як- найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу і рідної мови Калиновою, солов'їною назвали прекрасну українську мову поети. Це неповторна мова Шевченка і Франка, Лесі Українки і Коцюбинського,Тичини і Сосюри, Рильського і Малишка ,сучасних представників красного письменств
Українська мова - одна з найрозвиненіших у світі . Вона має величезний) лексичний фонд, багату синоніміку. Ось узяти б слово лелека. Це не єдина назва птаха. Він і чорногуз і бусол, і бусел, і Бузько, і гайстер. А яка різноманітність граматичних' засобів, скільки зменшено- пестливих форм : вітер- вітерець, вітрець, вітрик, вітронько; збільшені- вітрище, вітровище, вітрюга, вітроган,вітрисько.
Окраса української мови - її, милозвучність. Чудові народні пісні сповнені задушевності, ліричності.
Українську мову шанують у світі. Твори українських письменників перекладено в багатьох країнах; водночас тисячі томів світової літератури видано українською мовою.
У пілідному спілкуванні з іншими українська вбирає з них крилаті слова, найвлучніші вирази вживаючи їх як власні, і ми не -завжди замислюємося над тим, звідки вони потрапили до нас. Такі запозичені входять загальнолюдської культури, вони притаманні кожній розвиненій мові.
Студентське життя
Студентське життя - найпрекрасніша пора. Саме студентські роки самі цікаві і незабутні. Це час наповнений романтикою, безтурботністю.
Студентське життя приносить багато радості. Спочатку людина радіє тому, коли дізнається, що стала студентом, потім нові знайомства та друзі. Від однієї сесії до іншої сесії живуть студенти весело. А скільки всього ще варто пережити.
У кожної людини залишаються хороші спогади про студентське життя. Як готувалися до сесії, як її здавали, і як потім відзначали. Як не вистачало стипендії, як збирали гроші на пачку макаронів. Як збиралися ввечері і співали пісню під гітару, як клеїли шпалери в своїй кімнаті, як ходили в походи.
З роками згадується все найкраще. Найцікавіше життя у тих, хто живе в студентському гуртожитку. Скільки там знайомих і друзів. Особливо цікавий час в ніч перед іспитом, коли відкриваються кватирки, викидаються прив'язані на мотузці заліковки і при цьому супроводжуються заклинаннями «Халява прийди». Заклинання потрібно кричати голосно. Це особливий магічний ритуал, за допомогою якого студенти обов'язково повинні скласти іспит на позитивну оцінку. І кожен студент в це вірить.
Кожна людина, яка була студентом, може пригадати багато цікавих історій зі студентського життя, адже це найцікавіший час.
Сучасне життя
Кожне покоління обов’язково відрізняється від попереднього світоглядом та способом життя. Та й світ навколо невпинно змінюється. Сучасна людина – це здебільшого житель великого міста, працівник великої компанії. Вона володіє безліччю інформації про найвіддаленіші куточки нашої планети, користується сучасними технологіями та спілкується з жителями інших країн через Інтернет.
Кожен час має свої плюси та мінуси. Колись люди не мали навіть електричного освітлення в хатах, проте жили на значно чистішій планеті, не шкодячи природі. Колись люди все життя проводили, не виїжджаючи зі свого села, зате вони багато спілкувалися один з одним, жили майже однією родиною, а ми, навпаки, проводимо забагато часу за віртуальним спілкуванням, не помічаючи живих людей поруч…
Сучасна людина стоїть перед великою екологічною проблемою. Ми маємо виправити те, що зробили неправильно наші попередники. Для цього у нас є унікальний багаж знань про природу та гіркий досвід техногенних катастроф.
А взагалі, сучасна людина – це громадянин світу. Ми можемо легко перетинати кордони, змінювати рід діяльності, мандрувати. У нас є вибір, ким бути. Ми маємо все необхідне, щоб зробити життя комфортним та цікавим, розкрити свої таланти та здійснити мрії.
Твір на тему життя людини
Важко розмірковувати про людське життя, адже це настільки багатогранне явище, що ніяких слів не вистачить, щоб розкрити його сутність. Найвидатніші філософи в усі часи намагалися зробити це, проте, як на мене, найкраще це вдалося митцям, які за допомогою мови образів, звуків, фарб наближаються до розгадки великої таємниці життя.
Життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої-бійці підчас Великої Вітчизняної Війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу танезалежність нашої Батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє свої дітей.
Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі, вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я.
Часто виходить так, що людина починає розуміти безцінність життя, коли стоїть перед обличчям смерті. А найбільше захоплення викликає мужність людини жити та творити, коли вона невиліковно хвора. Прикладом цього може бути життя видатної української поетеси, драматурга, перекладачки Лесі Українки. Жага до життя, сильна воля поетеси виявляється в її автобіографічній поезії «Contra spem spero», де звучать такі рядки:
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
Отже, можна зробити висновок, що життя – це дарунок долі, яким людина має мудро та розважливо розпорядитися. Незважаючи на те, що інколи настають важкі часи, у житті також повно приємних речей, які ми маємо цінувати. У кожного є вибір, кожен може досягти успіху, треба лише старанно працювати. І можливо, через багато років і наш життєвий шлях ставитимуть у приклад наступним поколінням.
Твір роздум про життя
Наше життя подібне до подорожі – шляху, який судилося зробити людині від народження і до останнього дня перед порогом вічності.Упродовж всього життя людина постійно ставить собі запитання: ” А в чому сенс життя? Для чого я живу”? І жоден з нас до кінця не може знайти відповідь на нього.
Сенс життя – тема така ж важлива, як і саме життя. Прагнення до пізнання сенсу властиве кожному з нас. Дійсно, у чому сенс життя? Чому ми такі, які є? Як дізнатися, чого робити не варто, як не помилитися? Останнім часом люди не часто замислюються над сенсом свого життя, вважаючи це даремним заняттям і марною тратою часу. Люди настільки зав’язнули в побуті, що прибрали зі свого життя саме головне – сенс і мету.У кожної людини свої цілі в житті. Для когось це просто купівля нових меблів або набору посуду, а комусь потрібна шикарна квартира і хороша машина… Інші зовсім вважають, що в житті немає і бути не може ніякого сенсу… Є і такі люди, що вважають, що ми живемо для того, щоб народити і виховати дітей, створити сім’ю… Але у будь-якому випадку в кожному з нас закладено залишити щось після себе. Скільки людей, стільки і думок!
На мою думку, сенс життя полягає в тому, щоб стати щасливим. Але додам маленьке уточнення: він полягає у пошуку. У пошуку самого себе в цьому величезному і незрозумілому світі, у пошуку прекрасного. Сенс життя – навчитися жити по-справжньому. Що це означає? Це значить навчитися бачити найпростіше, помічати зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах і перестати жити складними формулами та розрахунками, а повністю довіряти своєму серцю, своїй душі.
У чому сенс життя
Питання про сенс життя є одним з вічних або так званих проклятих питань. Не можна сказати, коли людина вперше поставила собі це питання. Може, це сталося тоді, коли наш первісний предок уперше задивився на зоряне небо Або коли вперше побачив смерть одноплемінника.
Як заведено, питання про сенс людського життя виникає в юності. Це пов'язано з тим, що в нашому віці весь світ здається новим, цікавим, непізнанним. Є різні точки зору на сенс життя.
«Сенс життя полягає в процесі пізнання». Процес пізнання є безкінечним. Дійсно, людський розум не має меж. Але ж така велика кількість знань має на щось згодитись, як же інакше? Припустимо, аж до похилого віку людина накопичувала інформацію про світ та його закони, а зразу після того, як отримала всі бажані знання, раптом померла. Виходить, сенс життя полягає в чомусь іншому.
«Сенс життя – у дітях». Це досить популярне, хоча й дещо застаріле твердження. Діти – це добре, та як же сама людина, її індивідуальний розвиток і таке інше? Мабуть, і тут криється якась прикра помилка.
«Сенс життя полягає в збагаченні» . Це вже зовсім нісенітниця. «Багаті теж плачуть» – це ми добре запам'ятали. Тим більше, що почуття справжнього щастя не можна купити ні за які гроші. Це почуття можна багато чим замінити, але ж..
«Сенс життя – у служінні людям» . Це давня й загалом правильна точка зору. Тільки таке служіння повинно бути цілком свідомим: адже можна вважати, що служиш людям, а насправді шкодити їм. Таких прикладів було багато у світовій історії.
«Сенс життя полягає в одержанні насолоди» . Також давнє твердження. Існувала ціла філософська школа, яка вважала своєю метою саме насолоду як таку. Проте така вже сутність насолоди, що від її надлишку страждають або душа, або ж здоров'я.
Ми роздивилися тут усього п'ять розповсюджених точок зору на вічну проблему сенсу людського життя з тих десятків або й сотень, які існують у світі. Здається, ніщо не стало зрозумілішим. А втім, на мій погляд, є цікавий вихід із цієї складної ситуації. Треба взяти з кожного погляду те, що в ньому є найрозумнішого, і сформувати власну точку зору, тобто усвідомити нарешті сенс власного життя. Тоді й житиметься легше, а якщо пощастить, то й питання про сенс людського життя більше не виникатиме. Принаймні, до пори.
Цінності життя
Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Й тому, що воно є
найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне,
й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке.
Життя - це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як
вона зуміє розпорядитися цим даром - залежить від неї самої. Життя можна
витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше
приємних вражень і насолод. Але від такого життя можуть залишитись
тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості.
Саме тому, що життя має величезну цінність вже само по собі, не варто
розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише
задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно
не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів.
Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій
меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи
його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. І
навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на
багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе
або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе або для
самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя
й у самому кінці - перед смертю - варте стільки ж, а то й менше, як на
самому початку - одразу після народження.
Життя дитини, яка поки що нічого не встигла зробити, а лише потребує
постійної турботи та уваги, є величезною цінністю і для її батьків, і
для суспільства.
По-перше, тому, що, допомагаючи стати на ноги іншій людині, батьки
певною мірою вже виправдовують і власне існування, роблять його більш
цінним. І всі батьки потай сподіваються, що їхні діти, коли виростуть,
здійснять те, чого не змогли або не зуміли зробити вони самі.
По-друге, життя, яке щойно почалося, має особливу цінність, оскільки
воно необмежене у своїх можливостях. У дитини все ще попереду. Кожна
дитина за сприятливих умов може стати у майбутньому видатною
особистістю, зробити багато прекрасного, доброго, корисного. Тому
обов’язок і батьків , і суспільства - забезпечити кожній дитині гідні
умови для її розвитку.
Інакше оцінюється вже прожите людиною життя. Саме близькість смерті
невблаганно ставить перед людиною питання про те, заради чого вона жила,
що вона зуміла або встигла зробити.
Якщо життя прожито марно або зроблено лише невелику частку того
доброго, що могла й зобов’язана була зробити людина, то цінність життя
набагато менше, ніж вона могла би бути. Усвідомлювати це - дуже нелегко.
Не слід впадати і в крайнощі, дуже часто притаманні особливо молоді,
яка суворо судить про старших людей, вважаючи, що якщо хтось з них не
здійснив нічого видатного, то життя його було безплідним. Не слід
поспішати з висновками, бо тут легко помилитися. Життєві обставини
бувають різними. Так, багато хто із старшої генерації через війну,
нестачі повоєнних років прожив важке буденне життя. Будь-яка людина в денне життя. Будь-яка людина в
старості заслуговує на шанобливе ставлення вже хоча б тому, що вона -
жива людина. Й ще невідомо, як складеться життя тих, хто нині молодий і
мріє про "висоти" життя, якими будуть під кінець життя вони самі. Крім
того, не слід забувати, що ставленням до слабких і безпомічних людей
також визначається цінність нашого життя.
Цінуйте кожну мить життя
Час минає. Секунда за секундаю ми старішаємо. Час нас віділля від трипільського гончара, що робить добру справу. Час минає, скрізь пальці роботящої людини, історія плине і ми не замислюємось яке життя коротке. Людина не замислюэться, що для неї гроші це спосіб нормального прожиття. А дріб’язкові сварки і щоддене сидіння перед інтернетом – марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи,завжди пам’ятай про те що, саме ми творимо своє щастя наших дітей та внуків.
Народ говорить: що цінування власного життя це і є головний скарб в пам’яті людини. Старі люди більш розуміють всі барви життя, оскільки вони розуміють,що вони своє життя прожили.
Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і як не прикро старість. Читаючи хороші, мудрі, старі книги ми завжди розуміємо цінність життя взагалі. Потрібно прислухатись да старих людей вони завжди цінують моменти свого життя.
Завжди пам’ятайте своїх батьків цінуйте їх адже вони цінують вас, і надіються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль прожити своє життя не марнуючи його, а прожити з високо піднятою головою все життя, і не втратити жодної хвилини.
Шкільне життя
Я розповім вам історію зі шкільного життя. Вона сталася безпосередньо зі мною. Одного разу ми писали контрольну з фізики. Завдання саме з цього придмета я ніколи не вмів довести до ладу. Ми завжди вирішували ці завдання разом з моїм сусідом з задньої парти. В нас співпадав варіант контрольної. Без напарника я був би як без рук.
Але цього разу на контрольній я виявив, що він тихою сапою перебрався на вільне місце поблизу відмінника. Звісно, він сунув туди, як переїжджа сваха, щоб самому списувати. Ось тобі й й маєш!
Впродовж усього уроку я свердлив його очима, сподіваючись пробудити його совість. Але в мого товариша й за ухом не свербіло. Залишившись з контрольною сам на сам , звичайно, я спершу сів на мілину. Але не став здаватися та понаписував у зошиті всього, що тільки зумів.
Меня тоді здалося, що роботу я виконав без ладу і складу. Я був певен, що схоплю двійку, і тому дуже здивувався, коли мені поставили аж дев`ять балів. Виходить, я сам непогано впорався з фізикою! Мені аж світ роз`яснився, коли я потім дізнався про це.