Загрузка. Пожалуйста, подождите...

 

 

◊ На кожне із питань вибрати правильну відповідь:

 

1.Найпершими пам’ятками історії та культури України-Русі вважаються:

а) скіфські баби;

б) знайдені при розкопках предмети побуту;

в) руїни Десятинної церкви в Києві;

г) народні історичні пісні та билини. V

 

2.Європейські традиції в життя українців принесло:

а) XVI століття;

б) XVII століття;

в) XVIIІ століття; V

г) ХІХ століття.

 

3.Найперший пам’ятник Києва:

а) пам’ятник Богдану Хмельницькому;

б) пам’ятник князю Володимиру;

в) колона, зведена над каплицею Хрещатицького струмка; V

г) пам’ятник княгині Ользі.

 

4.За радянської влади нижній пам’ятник князю Володимиру перетворили:

а) на «Колону Магдебурзького права»; V

б) елемент огорожі парку;

в) альтанку;

г) склад.

5. Пам’ятник князеві Володимиру на схилах Дніпра було відкрито:

а) 1753 року;

б) 1823 року;

в) 1853 року; V

г) 1953 року.

6. Автором бронзової статуї князя є:

а) Петро Карлович Клодт; V

б) Костянтин Андрійович Тон;

в) Володимир Іванович Демут-Малиновський;

г) Михайло Йосипович Микешин.

 

7. Ідея встановити пам’ятник Богдану Хмельницькому виникла:

а) у 50-х роках XVIII століття;

б) у 50-х роках ХІХ століття; V

в) у 90-х роках ХІХ століття;

г) у 50-х роках ХХ століття.

8. Проект пам’ятника передбачав закріплення на п’єдесталі барельєфа:

а) «Битва під Жовтими Водами» та «В’їзд Хмельницького до Києва»;

б) «Битва під Берестечком» та «В’їзд Хмельницького до Києва»;

в) «Битва під Збаражем» та «В’їзд Хмельницького до Києва»; V

г) «Битва під Полтавою» та «В’їзд Хмельницького до Києва»;

9. Бронзову статую гетьмана відлив:

а) Артемій Лаврентійович Обер;

б) Пій Адамович Веліонський; V

в) Михайло Йосипович Микешин;

г) Василь Кричевський.

 

10. Слово компроміс має таке лексичне значення:

а) згода, порозуміння, досягнуті шляхом взаємних поступок; V

б) складова частина, елемент чогось;

в) побудова твору мистецтва, зумовлена його змістом, характером і призначенням;

г) пристрій, що діє автоматично за наперед складеною програмою.

 

11.Найперший у Києві пам’ятник із граніту – це:

а) пам’ятник князю Володимиру;

б) пам’ятник Тарасові Шевченку;

в) пам’ятник Іванові Франку;

г) нагробок Михайлу Грушевському.V

12.Поважливе ставлення до пам’яті предків - це:

а) джерело інформації про минуле народу;

б) скарбниця народної мудрості й моралі;

в) запорука плекання національного характеру в молоді;

г) міст, прокладений від покоління до покоління. V

 

IV. Підведення підсумків уроку.

V. Домашнє завдання.

Дібрати невеликий текст (обсяг – 8 -10 речень), самостійно скласти 4 -5 тестових запитань для аудіювання, визначивши з-поміж них запитання для аудіювання глобального, детального і критичного.

УРОК № 6

 

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Тема. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Види читання. Навчальне читання мовчки.

Мета: ознайомити учнів із різними видами читання; формувати відповідні комунікативно-мовленнєві уміння, повправляти в читанні мовчки.

Обладнання: тексти для читання мовчки.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Перевірка домашнього завдання.

 

◊ Бесіда.

1) Як пов’язані мова та мовлення?

2) Які існують види мовленнєвої діяльності?

3) Які з них є продуктивними, які репродуктивними?

4) У чому полягає мета усного мовлення? Писемного?

5) Яким чином розподіляється час, що витрачається людиною на чотири види мовленнєвої діяльності?

6) Чому терміни «аудіювання» та «слухання» не є адекватними?

7) Які є види аудіювання?

8) Яка роль аудіювання у процесі спілкування?

9) Від чого залежить сприймання усного мовлення?

10) Якими вміннями необхідно оволодіти для такого сприймання?

 

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

◊ Пояснення вчителя.

Надзвичайно важливим є вміння читати. У процесі читання вирішуються різні комунікативні завдання. Перед тим, як розпочинати читання, слід вибрати певний режим відповідно до комунікативного завдання (мети), а також бюджету часу.

Зазвичай інформація опрацьовується такими основними видами читання: ознайомлювальне читання (читання-перегляд), вивчальне (поглиблене, аналітичне, критичне, творче),вибіркове, читання-сканування.

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зрозумівши зі змісту найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.

Для навчання найдоцільнішим вважається такий вид читання, як поглиблене (вивчальне). У процесі такого читання учень не просто сприймає інформацію, він з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні та слабкі місця в поясненнях, дає власне трактування поданим положенням та висновкам, ставлячись до прочитаного творчо й критично. Власне трактування, власний погляд на прочитане дають змогу краще запам’ятати сприйняте, підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання – швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте фіксує увагу тільки на необхідних йому аспектах тексту. Такий вид читання здебільшого застосовують при повторному читанні книжки після попереднього її перегляду. Сторінки перегортають, доки не відшукають потрібне місце – його читають, застосовуючи інший вид читання – вивчальне (поглиблене).

Останнім часом виділяють ще один вид читання – сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.

Читач має навчитися свідомо вибирати певний вид читання залежно від комунікативного завдання, яке перед ним стоїть. Це сприятиме розвиткові здатності працювати з книжкою (підручником, довідником, словником тощо) у різних життєвих ситуаціях.

 

IV. Виконання вправ закріплення вивченого.

 

◊ Проведення читання мовчки.

 

НАШОГО ЦВІТУ ПО ВСЬОМУ СВІТУ

 

Він походив зі старовинного харківського роду Мечникових і був у сім’ї найстарший. Мав трьох братів: Іллю, Миколу та Івана. Ілля – всесвітньо відомий учений-біолог, нобелівський лауреат. Микола та Іван – відомі юристи. Родина Мечникових мешкала в селі Панасівці (тепер Мечникове) на Харківщині, там і минуло дитинство чотирьох братів.

Залишивши рідну домівку, Лев Ілліч вступає на медичний факультет Харківського університету. Проте навчається там недовго – за участь у революційному студентському русі сімнадцятирічного юнака з університету виключають. Він вирушає в Петербург, де навчається і в університеті, а в Академії мистецтв та ще й самостійно вивчає іноземні мови. Проте з усіх навчальних закладів його й тут виключають – знову-таки за участь у студентських заворушеннях.

Мабуть, Левко справді був здібним лінгвістом., бо йому вдалося влаштуватися на посаду перекладача в дипломатичній місії Російської держави в Константинополі. На цій посаді юнак теж довго не затримався – його звільнили за «непослух начальству».

Вирішивши навчатися мистецтва, Левко вирушає до сонячної Італії. Заняття в майстерності художника переривають події на півдні країни – на Сицилії вибухає селянське повстання, і на допомогу прибуває «тисяча червоносорочечників» Гарібальді. Не вагаючись Левко Мечников вступає в полк волонтерів.

В одному з боїв двадцятидворічного юнака тяжко поранено. Щоденник, який вів Левко в ці буремні дні, - то не просто нотатки вражень молодого чоловіка, який уперше взяв участь у воєнних діях, не звичайний щоденник самовидця революційних подій. Це цілком досконалий літературний твір, кожний розділ якого є окремим оповіданням. У розділі «Гарібальдійці» молодий письменник тепло згадує своїх побратимів у боротьбі за незалежність Італії, людей різних національностей: негра-сержанта, угорських драгунів, французів-піхотинців та інших. Це були люди різного стану: аристократи із знаменитих родів воювали поряд із пастухами і рибалками узбережних поселень. У партизанській війні, пише про них автор, «у вогонь ішов той, хто бажав, але котрі вже пішли, то стояли на смерть».

Під час подій, так яскраво описаних Левком Мечниковим, в Італії перебував ще один літератор, який, до речі, теж працював над книжкою про гарібальдійців. Це був Олександр Дюма-батько, який, офірувавши на визвольний рух Гарібальді п’ятдесят тисяч франків, віддав революціонерам для перевезення зброї та припасів свою улюблену яхту. На подяку за це після переможного вступу гарібальдійців у Неаполь письменник дістав почесний, хоч мало корисний під час воєнних дій пост директора музеїв та античних пам’яток.

Дізнавшись, що до Неаполя прибув поранений у битві молодий офіцер (цим офіцером був Левко Мечников), Дюма щодня посилав до нього слугу дізнатися про стан його здоров’я. Трохи одужавши, Лев Ілліч навідав Дюма. Оскільки французький письменник працював над оповіданням про гарібальдійців, цілком можливо, що сюжет твору був підказаний саме обставинами життя нашого земляка.

Через деякий час Левко Мечников переїхав до Швейцарії. Про повернення на батьківщину годі було мріяти: у царській Росії його революційна діяльність була добре відома. 1869 року Левко пише додому, на рідну Україну, матері: «Міркуйте самі: чи розумним було б з мого боку повернення, якого я бажаю так палко? Якби ж то я був упевнений, що мені загрожує не більш як ув’язнення в фортеці чи заслання…»

Під різноманітними псевдонімами Левко Мечников друкує в Росії статті та нариси на громадсько-політичні теми. Тим часом сучасники стверджували, що журналістська праця була для нього не більше як відпочинок від наукової роботи з географії, етнографії та історії культури. Справді, в науковому світі ім’я Левка Мечникова було добре відоме.

Як знавця японської мови уряд Японії запросив Мечникова викладати в організованій у місті Едо найпершій російській школі для японців. Згодом це місто було перейменоване на Токіо, що означає східна столиця, і в ньому було відкрито перший японський університет. Мечников доклав чимало зусиль до організації цього навчального закладу, потім читав в університеті лекції.

Повернувшись до Європи, Лев Мечников видає книжку про Японію, створює фундаментальну «Всесвітню географію», яка стає особливо популярною в європейських навчальних закладах. Серйозну наукову роботу професор Мечников проводить у Невшательській академії Швейцарії.

Помер Лев Ілліч далеко від рідної України, у Швейцарії, 1988 року. У некролозі було сказано: «Лев Ілліч був не лише вченим, він був борцем, який умів захищати свободу зі зброєю в руках. Зрозуміло, що за сучасних умов такій людині просто судилося померти вигнанцем».

(656 слів) (За М. Сапппою)

 

◊ На кожне із питань вибрати правильну відповідь.

 

1. Старовинний рід Мечникових походив із:

а) Київщини;

б) Чернігівщини;

в) Одещини;

г) Харківщини. V

 

2.Всесвітньо відомим ученим-біологом, нобелівським лауреатом був брат Левка Мечникова:

а) Ілля; V

б) Іван;

в) Микола;

г) Михайло.

 

3. Із Харківського та Петербурзького університетів Левка Мечникова було виключено:

а) за неуспішність;

б) за непослух начальству;

в) за участь у народницькій організації;

г) за участь у студентських заворушеннях. V

 

4. До сонячної Італії Мечников вирушив, щоб:

а) лікуватися;

б) розважатися;

в) навчатися мистецтва; V

г) вивчати італійську мову.

 

5. Слово волонтер має таке лексичне значення:

а) людина, яка багато років присвятила певній діяльності;

б) особа, що добровільно вступила на військову службу;

доброволець; V

в) особа, яка, нехтуючи об’єктивними законами суспільного розвитку, керується власними бажаннями й довільними рішеннями;

г) дворянський титул.

 

6. Тяжку рану в бою Левко Мечников дістав, маючи:

а) 18 років;

б) 20 років;

в) 22 роки; V

г) 25 років.

 

7. Одужавши після поранення, Левко Мечников познайомився з письменником:

а) Олександром Герценом;

б) Олександром Купріним;

в) Олександром Дюма – батьком; V

г) Олександром Дюма – сином.

 

8. Наукова діяльність Левка Мечникова стосувалася:

а) географії, біології, фізики, астрономії;

б) географії, етнографії, історії культури, іноземних мов; V

в) географії, фізики, хімії, іноземних мов;

г) історії, географії, анатомії, медицини.

 

9. Назву Токіо в результаті перейменування одержало японське місто:

а) Удо;

б) Едо; V

в) Кіото;

г) Фукуокі.

 

10. Левко Мечников є автором фундаментальної праці:

а) «Всесвітня історія»;

б) «Всесвітня географія»; V

в) «Світова література»»

г) «Мови народів світу».

 

11. Помер Левко Мечников:

а) в Італії;

б) в Японії;

в) у Швейцарії; V

г) в Україні.

 

12. Головна думка опрацьованого тексту така:

а) через нестримність характеру деякі люди перетворюються на вічних блукальців;

б) людина, що боролося за свободу й незалежність чужої вітчизни, перетворюється на людину без батьківщини;

в) через політичні обставини багатьом талановитим українцям на батьківщині не було місця; V

г) політична й суспільна діяльність не спроможна перешкодити реалізації таланту.

 

ЯК НАВЧИТИСЯ ЧИТАТИ ШВИДКО[6]

 

Дослідження вчених довели, що читання – це одночасний процес сприйняття та продукування мовлення. Це означає, що при читанні людина сприймає та опрацьовує текст (писемне мовлення). Завершивши читання, людина формує власне уявлення про прочитане, тобто продукує результат опрацювання тексту. Тут, у засвоєнні, обов’язково беруть участь мовленнєві процеси. Швидкість читання залежить від того, якою мірою ці мовленнєві процеси відпрацьовані.

Спостереження показали, що існують три основних способи читання. Перший спосіб – артикуляція, або проговорюваннявголос (інколи пошепки) того, що читається. Швидкість такого читання зазвичай невисока. Другий спосіб – читання мовчки, у процесі якого мовленнєвий процес виявляється у формі внутрішнього мовлення, тобто відкритої артикуляції немає. Текст при цьому засвоюється значно ефективніше і, як правило, швидше. І нарешті, найбільш досконалий, третій спосіб читання – теж мовчки, але за умови максимального стиснення внутрішнього мовлення – у цьому випадку воно виявляється у вигляді ключових слів та смислових рядів, що адекватно відбивають зміст прочитаного тексту.

Таким чином, процес читання дорослої людини загальмовується артикуляцією, від якої необхідно позбавитися. Під артикуляцією мається на увазі беззвучне мовлення подумки – воно виникає тієї миті, коли людина зосереджено щось обмірковує, розв’язує певні завдання, мовчки читає чи пише. Внутрішнє мовлення є мовленнєвим процесом, проте, на відміну від зовнішнього мовлення, має згорнутий та беззвучний характер.

Оволодіння швидким темпом читання без зниження рівня сприйняття й осмислення одержаної інформації забезпечується в два етапи. Перший – необхідно скоротити артикуляцію, другий – засвоїти прийоми читання, коли подана в тексті інформація сприймається укрупненими інформативними блоками, які замінюються ключовими словами.

Розглянемо можливість реалізації першого етапу. Усі люди за типом сприйняття та опрацювання інформації поділяються на два типи: зоровий та слуховий.

Люди, що належить до зорового типу, у процесі читання використовують код наочних образів, тоді як люди слухового типу застосовують менш ефективний код мовленнєвих рухів (артикуляції).

Яскравим прикладом людини зорового типу є Альберт Ейнштейн. В одному з листів видатний фізик писав так: «Написання або вимова слів не відіграє в моєму механізмі мислення жодної ролі. Елементи мислення для мене – математичні знаки або більш чи менш яскраві образи, які можуть вільно відтворюватись і комбінуватись».

Наукові дослідження показали, що будь-яку людину можна з метою притлумлення артикуляції навчити в процесі читання використовувати код наочних зорових образів.

Так, ще в 1913 р. американський дослідник Пинтер вивчав ступінь можливого виключення артикуляційних рухів без порушення розуміння тексту та швидкості читання. Учасникам експерименту він пропонував вимовляти сполучення складів «ла-ла-ла» або рахувати вголос, одночасно читаючи мовчки прозові уривки. У результаті досліджень учений дійшов висновку, що читання без артикуляції цілком можливе.

Американський психолог Мейман довів, що в більшості людей читання є водночас внутрішнім слуханням та нечутним проговорюванням сприйнятого; діти й дорослі з низьким рівнем освіти нерідко ворушать губами, таким чином приводячи в рух весь мовленнєвий апарат. Освічені дорослі дуже часто теж починають читати впівголоса, особливо, коли всупереч зовнішнім подразникам хочуть зосередитися або коли читають з великим зацікавленням. Вказуючи на це, Мейман підкреслював, що таке внутрішнє або зовнішнє промовляння в процесі читання зовсім не є необхідним.

Сильні імпульси до роботи мовленнєвого апарату спостерігаються при читанні текстів іноземною мовою людьми, що не є носіями цієї мови. Такі ж імпульси при читанні ускладнених фраз рідною мовою недосвідченими читачами. Це говорить про те, що зорові компоненти мовлення можуть бути домінуючими й стереотипними тільки за наявності встановлених у минулому досвіді міцних зв’язків між ними та зоровими подразниками.

А от у процесі списування фраз із книги мускульне напруження мовленнєвого апарату спостерігається дуже рідко. Тут переважає зоровий компонент, тоді як слуховий послаблюється, відходячи на другий план за рахунок зайнятості руки, що пише.

Дослідження російського вченого Соколова переконливо довели, що підвищення швидкості читання, яке досягається за рахунок притлумлення артикуляції, не тільки не знижує якості сприйняття інформації, але й сприяє кращому засвоєнню змісту завдяки переважанню наочно-образних уявлень.

Учені, що вивчали механізми мовлення, розробили різноманітні методи притлумлення артикуляції. Їх можна звести до трьох груп.

 

1. Механічна, примусова затримка артикуляції. Вона полягає в тому, що язик затискують між зубів або стискають зубами якийсь предмет, наприклад жувальну гумку. Недолік цього методу полягає в тому, що він дає змогу загальмовувати лише периферичну частину апарату мовлення, не впливаючи на центральну (мозкову) його частину.

 

2. Метод перешкод, що полягає в примусовому промовлянні стороннього тексту вголос при одночасному читанні мовчки. Дія таких перешкод поширюється не лише на периферичну, а й на мозковучастину мовленнєвого апарату. Проте в цьому випадку один вид артикуляції фактично замінюється на інший, і на це витрачається багато енергії, яка могла б сприяти підвищенню якості сприйняття інформації.

 

3. Метод центральних мовленнєвих перешкод, або метод аритмічного постукування. Читаючи мовчки, людина вистукує кистю руки ритм, що не відповідає звичайній ритміці мовлення. Скажімо, двотактне постукування з чотирма ударними елементами в першому такті і двома – у другому із значним посиленням удару на першому елементі кожного такту. Такий аритмічний рисунок акустичного впливу має перешкодити артикуляції – і внутрішній і зовнішній. Перешкода виникає в зв’язку з тим, що слова, які складають мовленнєвий потік, характеризуються вільним, різномісним наголошенням. Тому аритмічне постукування унеможливлює внутрішню артикуляцію. Глотка, язик, гортань, губи – увесь механізм мовлення лишається вільним, тоді як навколо відповідних пунктів мозкового збудження в корі головного мозку виникає зона гальмування, яка унеможливлює вимовляння слів, що читаються, тобто периферична артикуляція притлумлюється з центру.

Як показує досвід, при наполегливому виконанні таких вправ потрібного результату досягають практично всі. Для успішного притлумлення артикуляції, як правило, досить читання з одночасним вистукуванням протягом 20 годин.

Однак у залежності від типу нервової системи та інших індивідуальних психо-фізіологічних особливостей засвоєння та виконання вправи у різних людей відбувається по-різному.

(870 слів) (За О. Кузнєцовим, Л. Хромовим)

 

 

◊ На кожне із питань вибрати правильну відповідь[7].

 

1. Існують три основних способи читання:

а) артикуляція (проговорювання вголос); читання пошепки; читання мовчки;

б) артикуляція; читання мовчки за участю внутрішнього мовлення; читання мовчки за умови максимального стиснення внутрішнього мовлення; V

в) артикуляція; автоматичне читання мовчки без участі внутрішнього мовлення; читання мовчки за участю внутрішнього мовлення;

г) читання мовчки з подальшим проговорюванням вголос; читання тільки мовчки; читання мовчки з подальшим письмом (складання плану або тез).

 

2. Процес читання мовчки дорослої людини загальмовується:

а) низькою активністю процесу внутрішнього мовлення;

б) нерегулярністю процесу внутрішнього мовлення;

в) артикуляцією; V

г) відтворенням і комбінуванням зорових образів.

 

3.Оволодіння швидким темпом читання мовчки забезпечується за рахунок:

а) посилення артикуляції у процесі читання;

б) удосконалення артикуляції у процесі читання;

в) скорочення артикуляції та засвоєння поданої в тексті інформації укрупненими інформативними блоками, які замінюються ключовими словами; V

г) скорочення артикуляції у процесі читання з наступним проговорюванням засвоєного з тексту вголос.

 

 

4. Слово адекватний означає:

а) відповідний, тотожний, рівний;V

б) легкий, доступний, необтяжливий;

в) захищений, убезпечений, гарантований;

г) віддалений у часі, прогнозований.

 

5.Усі люди за типом сприйняття та опрацювання поданої у тексті інформації поділяються на два типи:

а) теоретичний та практичний;

б) інтелектуальний та чуттєвий;

в) зоровий та слуховий; V

г) прямий та опосередкований.

 

6.Під артикуляцією в процесі читання мовчки мається на увазі:

а) вимова голосних звуків відповідно до правил орфографії;

б) дотримання правил чергування голосних та приголосних;

в) правильне наголошення слів;

г) беззвучне мовлення подумки. V

 

7. Внутрішнє мовлення – це:

а) навмисне, рефлекторне повторення вголос засвоєного з тексту після прочитання його мовчки;

б) неусвідомлене повторення вголос засвоєного з тексту після прочитання його з метою запам’ятовування;

в) мовленнєвий процес, який, на відміну від зовнішнього мовлення, має згорнутий та беззвучний характер; V

г) беззвучний мовленнєвий процес, який має розгорнутий, ускладнений власними оцінками сприйнятого, характер.

 

8. Слово стереотипний означає:

а) несподіваний, незвичний;

б) часто повторюваний, звичний; V

в) результативний, ефективний;

г) мало досліджений, сумнівний.

 

9. У процесі списування з книги слуховий компонент послаблюється за рахунок:

а) активізації зорового компонента;

б) зайнятості руки, що пише;

в) дефіциту часу;

г) неможливості поєднання одночасної дії зору та слуху.

 

 

10. Слово домінуючийозначає:

а) такий, що викликає підвищення активності чогось;

б) панівний, основний, головний; V

в) такий, що об’єднує, консолідує;

г) такий, що дублює, повторює чиїсь дії або ознаки.

 

11.Механічна, примусова затримка артикуляції полягає в тому що:

а) язик затискують між зубів або стискають зубами якийсь предмет, наприклад жувальну гумку; V

б) читаючи мовчки, людина вистукує кистю руки ритм, що не відповідає звичайній ритміці мовлення;

в) у примусовому промовлянні стороннього тексту вголос при одночасному читанні мовчки;

г) у процесі одночасного з читанням списування фраз із метою м’язового напруження мовленнєвого апарату.

 

12. Слово периферичний має таке значення:

а) зовнішній, не центральний; V

б) такий, що міститься на окраїні, у провінції;

в) такий, що з’являється або повторюється через певні проміжки часу;

г) який належить до майбутнього, передбачає майбутній розвиток.

 

13. Для успішного притлумлення артикуляції як правило, досить:

а) епізодичної механічної, примусової затримки артикуляції;

б) регулярного примусового промовляння стороннього тексту вголос при одночасному читанні мовчки;

в) читання з одночасним вистукуванням протягом 20 годин; V

г) усвідомлення читачем шкідливості артикуляції.

 

14.Опрацьований текст має виразні ознаки:

а) власне наукового підстилю наукового стилю;

б) науково-популярного підстилю наукового стилю; V

в) політико-агітаційного підстилю публіцистичного стилю;

г) белетристичного підстилю художнього стилю.

 

 

ІКОНА[8]

 

Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко рушив геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати якийсь сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний, хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону із зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «… під впливом інженери… згідно якими архітектурний стиль…»

- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

-Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

-Давно. З рік тому, у місті.

-Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

-Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато

крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати стали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила … по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…

(380 слів) (За С. Соловйовим)

 

 

◊ Вибрати на кожне із питань правильну відповідь:

 

1. Увійшовши до бабусиної кімнати, Роман не побачив стареньку:

а) за книжками та зошитами;

б) за квітами;

в) за ковдрами й подушками; V

г) за меблями й килимами.

 

2. Зі стола Роман крадькома узяв:

а) книжку;

б) вазу;

в) чашку;

г) ікону. V

 

3. Він узяв цю річ, щоб:

а) роздивитися;

б) показати знайомим;

в) показати мистецтвознавцям;

г) продати. V

 

4. Романові здавалося, що взяти ікону – то:

а) нормальна справа, бо вона належить усім;

б) цілком правильно, бо після смерті бабусі вона стане його власністю;

в) великий гріх, бо то бабусина святиня; V

г) цілком безпечно, бо ніхто того не помітить.

 

5. Ікону Роман узяв, щоб:

а) помолитися за бабусю;

б) передати до храму або монастиря;

в) продати колишньому односельцеві; V

г) продати на базарі.

 

6. Ікона виявилася:

а) вкритою лаком репродукцією з журналу; V

б) виконаною художником майстерною підробкою;

в) непридатною для продажу через свою ветхість;

г) неперевершеним зразком давнього іконопису.

 

7. У крадіжці справжньої ікони Роман підозрював:

а) брата; V

б) батька;

в) матір;

г) сусідів.

 

8. Гроші, виручені за продаж вкраденої у бабусі ікони, онук витратив:

а) на освіту;

б) на квартиру;

в) на одяг;

г) на випускний вечір. V

 

9. Викритий у крадіжці ікони, Антон відчув:

а) докори сумління;

б) перевагу над братом; V

в) сумніви щодо припустимості вчиненого;

г) страх бути покараним.

 

10. Бабуся ставилася до ікони:

а) як до цінної спадщини її батьків;

б) як до пам’яті про власну молодість;

в) як до родинного оберега; V

г) як до цінного мистецького твору.

 

11. Через свою готовність продати родинну реліквію обоє братів виявили:

а) сучасність поглядів, прогресивність, відсутність сентиментів;

б) нерозуміння істинної цінності ікони, що була варта національного музею;

в) бездуховність, черствість, меркантильність, моральну порожнечу; V

г) нерозважливість, недалекоглядність, дурість.

 

12. Сучасне лексичне значення слова духовністьтаке:

а) високий рівень моральності, відповідність загальнолюдським і моральним цінностям, відстороненість від усього дріб’язково-буденного, матеріального;V

б) принципова відмова від усіх матеріальних вигод і цінностей;

в) безкорисливість, жертовність;

г) потяг до краси і досконалість.

 

V. Підведення підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання.

Дібравши текст для читання мовчки (обсяг – 8- 10 речень), самостійно скласти до нього 3 - 4 тестових запитання.

 

 

УРОК № 7

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Усний переказ тексту публіцистичного стилю

із творчим завданням

Мета: удосконалювати вміння сприймати текст, відтворювати його зміст із дотриманням характерних особливостей заданого стилю та вжитих у вихідному тексті типів мовлення; удосконалювати текстотворчі вміння; розвивати мислення та усне мовлення, збагачувати та уточнювати словниковий запас, розвивати пам'ять, удосконалювати орфоепічні навички та інтонаційну вправність.

Обладнання: текст для переказу.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

 

◊ Читання тексту вчителем або учнями.

 

◊ З’ясування лексичного значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.

 

◊ Визначення теми та головної думки тексту.

 

◊ Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

 

◊ Самостійне складання плану тексту. Складання плану творчого завдання (2 – 3 пункти додається до плану переказу).

 

◊ Повторне читання вчителем тексту.

 

ІІІ. Усний переказ тексту. Виконання творчого завдання.

ІV. Підведення підсумків уроку.

V. Домашнє завдання.

Повторити § 12.

 

Тексти для переказу

«САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ…»

 

У цій поезії все ніби так просто: вечір пізнього травня, зорі, тиша, сім’я вечеряє, мати клопочеться, плугатарі повертаються з поля, дівчата співають ідучи, щебече соловейко… Як же тепло, затишно, божественно в аурі цієї поезії!

Це восьмий вірш у Шевченковому циклі «У казематі», восьма дума у дев’ятому невольничому колі ув’язненого поета. Нібито все в цьому творі просто й ясно. Проте вгадується й щось причаєне, потаємне, нерозгадане…

У кожному слові трьох строф поезій розлите душевне батьківське тепло. На українську родину поет дивиться добротворними батьківськими очима. Він милується матір’ю, дочкою, яку ще треба «научати», дітьми, домашнього злагодою, таким простим і досконалим ладом родини, що вечеряє, справляючи найдавніший отой, милий людяний обряд.

Кожне слово поезії просякнуте силою, що йде від розуміння Шевченком чоловічої відповідальності за сімейне гніздо рідного народу. Проте бачимо: зібралась, повечеряла бідна родина і спати лягла, проте чоловіка – батька й охоронця – у ній немає. Чи чумакує, чи вбитий десь на війні, чи поневіряється по заробітках, чи, може, помер? Плугатарі повертаються з поля до своїх сімей, а в цій родині свого плугатаря не ждуть…

Запеченими устами Шевченка говорить чоловік, мужчина, князь свого роду-племені. Головна чоловіча великодушна відповідальність – за малу, сімейну державу. І саме в родині – єдино надійна духовна опора чоловіка. Поезія «Садок вишневий коло хати…» - то стогін душі окраденого долею чоловіка-одинака, до того ще й закинутого далеко від рідної землі. Проте ця поезія, мабуть, як жодна інша, доводить абсолютну несхитність Шевченка, готовність його за своє, за рідне стояти до останнього подиху.

Бо то є його українська сутність. Сутність чоловіка-захисника, чоловіка-оборонця.

Який же разючий контраст справляє нинішній стан українського чоловіцтва! Нема ладу в державі – суцільні незгоди в сім’ї. Немає законів, які надійно ту сім’ю захищали б. Виховний простір – передовсім телебачення – віддано зайдам і пройдисвітам, а їм абсолютно байдужа українська сімейна традиція як основа державності. Чоловік-трудівник позбавлений матеріальної основи для плекання божественного саду власних дітей. Можливо, тому й шириться пошесть наркоманії, розбещеності, пиятики, побутової розпусти?

А сім’ї незрідка вкладаються не вечерявши, хіба що ситі «хрущами» нескінченних обіцянок. Кому тут кого «научати»?

А Шевченків вірш досі парує смаковитим запахом пшоняного кулешу, дихає ароматом вишневого цвіту. Вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди…

(350 слів) (За М. Костенком)

 

◊ Пояснити лексичне значення слів аура (випромінюване чимось особливе поле, світло; німб), каземат(приміщення в фортеці, де тримали ув’язнених), традиція (звичаї, ідеї, норми, що передаються з покоління в покоління), контраст (різко окреслена протилежність у чомусь); вказати походження й значення фразеологізмів дев’яте коло, божественний сад.

 

◊ Дібрати синоніми до слів зайда, пройдисвіт і антонім до слова злагода.

 

◊ Скласти план тексту

 

 

О р і є н т о в н и й п л а н

 

І. Восьмий вірш Шевченкового циклу «У казематі».

1. Тепло, затишно й божественно в аурі поезії.

2. Вгадується щось причаєне й нерозгадане.

ІІ. На українську родину поет дивиться добротворними батьківськими очима.

ІІІ. Розуміння Шевченком чоловічої відповідальності за сімейне гніздо народу.

ІV. Головна чоловіча великодушна відповідальність – за малу, сімейну державу.

V. Готовність Шевченка за рідне стояти до останнього подиху.

VІ. Нинішній стан української родини.

1. Законів, які надійно захищали б сім’ю, немає.

2. Кому віддано виховний простір?

3. Чоловік-трудівник позбавлений матеріальної основи для плекання сім’ї.

VІІ. Аура божественного затишку родинної злагоди в Шевченковій поезії.

 

◊ Вказати наявні в тексті ознаки публіцистичного стилю.

 

◊ Зробити докладний переказ (усно), завершивши його роздумами про стан сучасної української сім’ї, роль чоловіка-батька в житті української родини та про необхідність дотримуватися національних сімейних традицій.

 

 

МИ Є НАРОД

 

Ми, українці, були народом, коли, об’єднавшись, відбивали чужинецькі

навали, коли ставали під козацькі прапори Богдана Хмельницького і освячували гайдамацькі ножі в Холодному Яру. Ми підносилися до рівня великого європейського народу у філософії Григорія Сковороди і геніальній поезії Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, у музиці Миколи Лисенка та творчості театру корифеїв. Ми демонстрували світові могутній інтелект народу у відкриттях наших учених: Володимира Вернадського, Миколи Кибальчича, Віктора Глушкова.

І ми, українці, переставали бути народом, догідливо сплачуючи данину ординським ханам та всіляким іншим завойовникам, терплячи наругу й знущання над собою, своєю вірою, культурою, дозволяючи принижувати власну людську й національну гідність різним зайдам. Ми втрачали високе звання народу, коли приречено схиляли голови перед тиранами, оспівуючи чужих вождів і власних манкуртів.

Усе, усе фіксується на скрижалях історії. Усвідомлення себе як народу завжди надавало нам сили і здобувало нам перемоги. Коли ж ми переймалися рабською психологією, підставляючи зігнуті спини під канчуки, ми неминуче зазнавали поразки. Покірливо дозволяючи вигрібати останні зернинки з убогих хатніх закутків, прирікаючи своїх дітей і себе на голодну смерть, ми ставали безликою сірою масою. Такою ж невиразною, за сучасною термінологією, зомбованою масою виглядали й учасники мітингів, які вимагали страти «ворогам народу». Але ж у тих списках значилися й наші улюблені письменники, композитори, артисти, вчені з європейською славою! Свідомо перетворюючи свій народ на агресивний натовп, влада з його ж таки благословення знищувала тих, наймудріших, найталановитіших, найсміливіших, яких вона найбільше боялася.

То була не тільки наша трагедія, а й наша ганьба. Зазнаючи поразок, ми втрачали все: гідність і державу з Богом даною назвою Україна. Ми ставали в кращому разі Малоросією, а то й Хохляндією, більшість якої вражена вірусом меншовартості.

Уроки історії необхідно пам’ятати й роботи висновки. Від летаргічного сну ми пробудилися, здобувши незалежність, випроставшись нарешті на повний зріст і на весь світ заявивши, що таки є народом!

Ми в центрі Європи, і нас п’ятдесят мільйонів. Накожного жителя ми вже вирощували по тонні зерна, і тепер воно має бути нашим. Так само, як цукор. Так само, як чавун, сталь, вугілля і кораблі, побудовані на наших заводах. Усі ми, такі різні, стали єдиними в прагненні реалізувати мрії багатьох попередніх поколінь наших співвітчизників.

Романтично настроєні, щиро переконані в справедливості власних намірів, ми спершу й не помітили, що плодами нашої незалежності насамперед спритно скористалися ті, про яких геніальний Франко писав: «Ти, брате, любиш Русь, як хліб і кусень сала».

Кожному з нас хочеться, аби якнайшвидше ми подолали соціальні негаразди і вийшли нарешті на стовпову дорогу розвитку. Ми є великий народ і маємо пам’ятати це. У наших руках доля вітчизни, її теперішнє й майбутнє.

Ми маємо головне історичне завоювання – незалежність.

(430 слів)

(За О. Глушком)

 

·Пояснити лексичне значення слів інтелект(здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів), манкурт (людина, позбавлена пам»яті про свій рід, народ; перен. відступник, зрадник), зомбований (такий, що беззастережно й сліпо підкоряється волі людей, що чинять на нього вплив) та виразів ставати під прапори; вийти на стовпову дорогу; фіксувати на скрижалях історії; випростатися на повний зріст; вірус меншовартості.

·Дібрати синоніми до слів тиран, наруга, реалізувати, демонструвати.

·Скласти план тексту.

 

О р і є н т о в н и й п л а н

 

І. Коли ми були народом.

1. Ставали під козацькі прапори.

2. Підносилися до рівня європейського народу в філософії Г.Сковороди й поезії Т.Шевченка, Франка, Лисенка.

3. Демонстрували інтелект у відкриттях учених.

 

ІІ. Коли ми не були народом.

1.Сплачували завойовникам данину.

2.Терпіли наругу над вірою й культурою.

3.Оспівували чужих вождів і власних манкуртів.

 

ІІІ. На скрижалях історії фіксується все.

1.Усвідомлюючи себе народом, ми здобували перемоги.

2.Прирікаючи себе на голодну смерть, ставали сірою масою.

3.Найкращих знищували з благословення натовпу.

 

ІV. Ми ставали Хохляндією.

 

V. Ми здобули незалежність.

VІ. Доля Вітчизни в наших руках.

 

Записати на дошці: підносилися до рівня великого європейського народу; наші вчені: Володимир Вернадський, Микола Кибальчич, Віктор Глушков.

 

Зробити докладний переказ (усно), завершивши його роздумами про те, яким чином Українська Незалежність впливає на долю молоді.

 

УРОКИ № 8, 9

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

 

Усний твір на морально-етичну тему

Мета: удосконалювати текстотворчі вміння та навички, розвивати мислення, усне мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас, формувати моральні переконання, українську ментальність.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

 

 

*Робота з підручником.

 

Виконання вправи 339 (усно). Відповісти на запитання: чи можна прочитаний текст уважати текстом на морально-етичну тему? Чому? Витлумачити лексичне значення слів мораль та етика.

 

 

С л о в н и к.

Мораль - система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Найважливіша функція моралі – узгодження вчинків окремих людей з інтересами інших людей та суспільства загалом. Характерною особливістю моралі є те, що вона ґрунтується не на примусі, а на силі переконання, громадської думки,виховання, традицій, морального авторитету окремих осіб, організацій, установ. Велику роль у моралі відіграє свідомість, як суспільна, так і індивідуальна.

Етика - філософська наука, об»єктом вивчення якої є мораль. Досліджує, як має поводитися людина (нормативна етика) та теоретичні питання про походження й суть моралі. Формулює ідеали, моральні принципи та норми людської поведінки.

 

·Пояснення вчителя.

Розв’язання моральних проблем та з’ясування етичних питань, осмисленнямотивів і наслідків людських вчинків завжди привертали увагу людей. Дослідженням рівня моральності як окремої особистості, так і суспільства загалом займаються різні галузі суспільних наук. У художній формі питання моралі та етики досліджує мистецтво.

З’ясування питань моралі та етики може бути метою учнівських творів на морально-етичні або суспільні теми.

Роботу над твором слід розпочинати з осмислення запропонованої вчителем 9або обраної учнями) теми, а також меж цієї теми. Потрібно визначити, про що слід сказати або написати, щоб цю тему розкрити, що для розкриття теми є найголовнішим, що менш істотним, проте потрібним, від чого слід відмовитися через несуттєвість або неактуальність.

Після цього необхідно обміркувати головну думку майбутнього твору: який висновокмають зробити слухачі або читачі зі створеного учнями тексту, до чого твір має їх спонукати, закликати, від чого застерегти.

Наступний етап роботи над твором – добір фактичного матеріалу. Школярі мають дібрати факти, спираючись на які, вони розкриватимуть тему. Це можуть бути розповіді про реальні людські долі, випадки з життя, факти, пам’ять про які зберігають фольклорні твори або увиразнюють твори мистецтва.

Джерела добору фактичного матеріалу до твору такі: власний життєвий досвід автора, спостереження, інформація з довідкової літератури, періодичної преси, свідчення учасників або свідків подій, факти, осмислені в творах мистецтва (художньої літератури, кіномистецтва і под.)

Дібравши фактичний матеріал, його необхідно систематизувати. Потрібно відокремити головне від другорядного та обміркувати послідовність викладу думок. Для цього треба скласти план твору. У плані (складному) слід завбачити такі структурні елементи майбутнього твору, як вступ(підведення до теми), головну частину,у якій, власне, буде розкрито тему, та кінцівку,яка у творі-роздумі набуває форми висновку.

Склавши план твору, можна переходити до наступного етапу роботи –створення тексту.

 

* Колективне складання плану, обговорення фактичного матеріалу до твору на одну з поданих нижче тем.

oЩо є для мене батьківщина? (Варіанти заголовків: Що стоїть для батька і для сина за красивим словом «батьківщина»? Мала батьківщино, ти в кожного є)

oЧи зміг би я розлучитися з батьківщиною? (Варіанти заголовків: Захлинаючь від жалю й любові від всього, що на землі оцій. Краще пити свою воду, ніж подарований мед. Ніколи нас з отчого дому не виманить срібна узда).

oЯкі істини я вважаю несхитними (Варіанти заголовків: Наша спадковість – совість. Не дай нікому слово «хліб» кришити. Ми, українці всі, одна сім»я: єднає нас Шевченкове ім.»я. Мати тримає на собі хату, батько тримає на собі світ).

 

ІІІ. Колективне складання усного твору.

ІV. Підведення підсумків уроку.

УРОК № 10

Тема. Види простих речень.

Мета: повторити та узагальнити вивчене про види речень за будовою, наявністю головних членів, наявністю другорядних членів, а також про речення, ускладнені звертаннями, вставними словами, словами-реченнями та вигуками, однорідними та відокремленими членами речення; удосконалювати правописні навички, розвивати увагу, логічне мислення, писемне мовлення.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

·Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу (с.107).

ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

·Попереджувальний диктант.

Визначити вид кожного з речень за метою висловлювання та інтонацією. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Вказати складні речення. Вказати речення, ускладнені звертаннями, пояснити розділові знаки в них.

Гримотять литаври. Стяги пломеніють. Ген високе сонце осяває путь. А попід горою яром-долиною козаченьки славні у похід ідуть. Слава їх чекає, смерть на них чигає – все те буде потім, в клекоті боїв. Нумо, браття, пісню! Гей, кобзарю, де ти? Вшкваримо, щоб гук наш до небес злетів! (М.Олійник.)

 

Осінь записалась в рекетири… Лиш червінним золотом бере. Що їй ваші офіси й квартири? Осінь трусить гаманці дерев! А колись схилялась над мольбертом, акварель розводила дощем. Осінь мила, ти ж була поетом! Пригадаю, а на серці щем… Стільки скарбів роздала без смутку, хоч сама ходила босоніж! О моя запроданко, рекрутко, рекетирко, ти мені облиш! (Г.Хмільовська).

·Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 108, інтонування різних за метою висловлювання речень).

Усне виконання вправи 230.

 

·Пояснювальний диктант.

Вказати речення прості та складні, серед простих двоскладні та односкладні, поширені й непоширені, повні та неповні.

У дитинстві – білий сніг. У юнацтві – чистий сміх. У дитинстві – неділя. У юнацтві – надія (О.Письменков.) Життя прекрасне і тоді, як ти по горло в крижаній воді (П.Біба.) З усіх доріг – мені горить одна. З усіх пісень – в мені живе єдина. Єдина соломинка рятівна – довіку корінь батьківський, людино (А.Шевченко.) Вічно буде історія вчити, що дорога до правди – крута. В перемоги батьків – не злічити. А поразка – завжди сирота (П.Сиченко.) … Приходив князь, хотів киян хрестити, але була вже мертвою вода (О.Пахльовська.)

·Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 111, інтонування речень, ускладнених звертаннями та вставними словами).

·Диктант із коментуванням.

Визначити речення, ускладнені звертаннями, вставними словами, словами-реченнями та вигуками. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Підкреслити в кожному з речень граматичну основу, вказати речення прості та складні. Які з речень двоскладні, які – односкладні?

Від нас так багато залежить, мій брате. Ми обрали свій шлях. Тільки час і Вітчизну не владні обрати (С.Борщевський.) О, як то тяжко тим шляхом ходити, де люди всі отарою здаються… (Леся Українка.) Певно, колючою буде дорога. А пригорнутись немає до чого. Душу на скніння не приневолюй! На Україну! Додому, додому! (М.Самійленко.) Не така, на жаль, дорога випала (В.Забаштанський.) Так, я буду крізь сльози сміятись! (Леся Українка.) Ні, ні! Не стишу рвійних кроків і не заллюсь сльозами я! (П.Василенко.) Так, найстрашніші на світі із втрат – втрата Любові і втрата Надії (В.Вітт.)

 

·Робота біля дошки.

Записати речення, підкреслити в них члени речення. Зробити повний синтаксичний розбір одного з речень (усно).

 

І неповторність кожної хвилини шукає шлях від болю до перлини (Л.Костенко.) Слова прощального привіту вже осінь пише на листках, прив’ялу квітку, ще не вкриту, вкриває золотом в кущах (О.Журлива.) Тобі, народне слово, в славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити! (В.Соколов.)

 

*Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу (с.111, інтонування речень з однорідними членами).

 

·Навчальний диктант.

 

Визначити речення, ускладнені однорідними та відокремленими членами речення. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.

 

Нероздільні людська родина, наша пам»ять і наша кров. І єдиній моїй Україні – нероздільна моя любов (Л.Полтава.) Блажен, хто сіє у народу зерно, найкраще на землі, зерно любові, братства, згоди в громаді, хаті і сім»ї (О.Кониський.) Перше слово – мати, друге – Україна. Так учився розмовляти я, мала дитина. Кожне слово пахне, мов листочок м»яти, та, мов квітка з короваю, пахне слово Мати (Д.Павличко.) На соняху – аж поруділі – джмелі під вечір теж примовкли, однак лишаючись при ділі… (М.Самійленко.)

 

·Робота з підручником.

Виконання вправи 241 (усно).

 

·Навчальний диктант.

Розповісти про види речень за метою висловлювання та інтонацією, ілюструючи свою розповідь прикладами з тексту. Визначити стиль тексту, свою думку обґрунтувати. Чи трапляються окличні речення в текстах наукового та ділового стилів? Наскільки поширені вони в текстах художнього та публіцистичного стилів? Чим це пояснити?

 

 

Убиймо в собі малість! Щодня, щохвилини, втовкмачуймо у свою свідомість ідею першості людської свободи! Без визнання особистої незалежності гине нація. Чи ж то наша вина, що в сиву давнину відмовилися предки наші від корони, визнавши зверхність візантійського патріарха? Чи ж винні ми, що, втративши княжу владу, предки наші не зуміли витворити собі поняття держави? Ще витворилося в нас рабське прагнення чужої коронованої влади…

Подай же нам, Господи, силу відстояти висоту нашого духа! Не дай злінивитися і в лінивстві змаліти, висуши уста наші спрагою свободи, відбери в нас рабську готовністьвибирати між волею і неволею! Уміцни нас, Всевишній, державністю розуму! (За Р.Іваничуком.)

 

І.V. Підведення підсумків уроку.

V. Домашнє завдання. П. 12, вправа 242.

 

УРОК № 11

Тема. Види простих речень. Тематичне тестування.

Мета: закріпити знання про види простих речень: з’ясувати рівень засвоєння теми «Види простих речень», розвивати логічне мислення, пам’ять, навички самостійної роботи.

Тип уроку: комбінований урок (закріплення вивченого, перевірка та облік здобутих знань, умінь і навичок).

Обладнання: підручник, тестові завдання.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

 

ІІ. Відтворення теоретичних відомостей.

 

*Бесіда.

1.У чому полягає різниця між реченням і словосполученням?

2.Що називається реченням?

3.Які основні ознаки речення?

4.Які бувають речення за метою висловлювання? Навести приклади.

5.Які є речення за емоційним забарвленням? Навести приклади.

6.Які речення називають простими? Навести приклади.

7.Що становить граматичну основу речення?

8.Які речення називають двоскладними? Односкладними? Навести приклади.

9.Навести приклади означено-особового, неозначено-особового, узагальнено-особового та безособового речень; приклад називного речення.

10.Які речення називають непоширеними? Навести приклади

11.Які речення називають неповними? Навести приклади непоширеного та неповного речень.

 

ІІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

·Попереджувальний диктант.

У кожному з речень підкреслити граматичну основу. Зробити повний синтаксичний розбір одного з речень (усно).

 

Вітер. Сонце. Безмежність. «Кобзар» на столі. (Р.Лубківський.) З народом загравать не треба. (Б.Олійник.) Йдеш так до правди, до суті життя, обплетений кілометрами філософій. (І.Драч.) У моєму серці – схрещення доріг ненависті й любові. (Д.Павличко.) Озеро. Літепло. Біла осмуга лілей. (І.Лобовик.)

 

·Самостійна робота.

Зробити синтаксичний розбір указаних учителем речень (письмово).

 

Вечір. Святошино. Вхід у метро. Вигрітий парапет. (М.Самійленко.) І знову мчиш, як метеор, ти. І знову світяться в душі оті розкішні натюрмортиуздовж доріг на спориші. (Л.Костенко.) Циклону вже нема над морем. Повсюди сонце, спокій, благодать. (І.Драч.)

 

ІV. Перевірка самостійної роботи учнів.

V. Повідомлення способів перевірки здобутих знань та сформованих умінь і навичок (інструктаж до тестування).

VІ. Проведення тестування.

Тестові завдання (зразки)

1.За метою висловлювання речення поділяють на:

А розповідні, питальні, окличні;

Б розповідні, окличні, спонукальні;

ü В розповідні, питальні, спонукальні;

Г питальні, спонукальні, окличні.

Скласти й записатипитальне речення (напр.: Що нам тут нашепочуть явір і ліщина, луг і тиха річка, лісова стежина? (Г.Донець.) Яка орда нам гідність притоптала? (Л.Костенко.)

2.За емоційним забарвленням речення поділяють на:

ü А окличні й неокличні;

Б розповідні та окличні;

В окличні та питальні;

Г розповідні та питальні.

Скласти й записати спонукальне окличне речення (напр.: Правді в очі дивіться прямо, не одводьте погляду вниз! (В.Симоненко.)Обов»язково, друже мій, вклади словник Грінченка! (О.Ющенко.) Ох, не повчайте молодих! (Л.Костенко.) або розповідне окличне речення (напр.: Ми прокинулись! Ми не вірим, що були ми як царство сонне! (С.Пушик.) Жити часом трудно, але як же добре! (І.Світличний.) Які незатишні й печальні усі квартири комунальні! (Л.Талалай.)

3.За складом граматичної основи речення поділяють на:

А повні й неповні;

Б прості та складні;

ü В двоскладні та односкладні;

Г поширені та непоширені.

Скласти й записати означено-особове речення, підкреслити в ньому граматичну основу (напр.: Лечу, неначе та лелека, дивлюся радісно кругом… (В.Сосюра.) У снах літаємо і молодіємо. (М.Самійленко.) Виглядаю, сподіваюсь, кличу, сліпо вірю в чудо із чудес… (Є.Гуцало) або неозначено-особове речення (напр.: За воду не дякують і грошей не платять (Нар.творч.) Поем не вилежують у піжамних лежаннях. (М.Самійленко.)

4. Непоширене речення – це речення,

А граматична основа якого складається з одного головного члена

речення (підмета або присудка);

ü Б яке складається тільки з головних членів речення;

В у якому наявна лише одна граматична основа;

Г у якому опущено один або кілька членів речення, які легко

встановити з попереднього речення або із ситуації мовлення.

Скласти й записати спонукальне окличне непоширене речення (напр.: Ти вслухайся!) Записати це ж речення, поширивши його (напр.: Ти пильно вслухайся в осінній шепіт гаю!) В обох реченнях підкреслити всі члени речення.

5. Односкладним безособовим реченням є таке:

А Не надійся, Грицю, на дурницю! (Нар.творч.);

Б «Не хочу» і «не можу» - то рідні брати. (Нар.творч.);

В Брехати – не ціпом махати. (Нар.творч.);

ü Г Немає лісу без калини, а села без болота. (Нар.творч.).

Скласти безособове речення. Записати його, підкреслити граматичну основу (напр.: Провістило журавлиний перелет. Розтулило спраглідзьобики бруньок… (Б.Олійник.)Цвіло. Родило нам і для пташок. І мрілось, і гадалось молодечо. (М.Самійленко.) Мелодію розлито серед хлібів. (Л.Тендюк.) Можна жить, а можна існувати… (В.Симоненко.)

6.Неповним реченням є таке:

А Ми хоч бідні, але гідні. (Нар.творч.);

ü Б Бідному завжди вітер в очі. (Нар.творч.);

В Бідність – не гріх. (Нар.творч.);

Г Бідняцька цнота краща від панського злота. (Нар.творч.).

Скласти й записати неповне речення, підкреслити в ньому всі члени речення (напр.: Десь над Феодосією – сонце. Над Ірпінню – хмара грозова. (Г.Донець.). Трісками синіх блискавиць – петрів батіг поміж кущами. (М.Самійленко.) Терпінню – край! (М.Самійленко.)

 

VІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

VІІ. Підведення підсумків уроку.

ІХ. Домашнє завдання. Вправа 236.

 

УРОКИ № 12, 13

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Складання діалогів. Контрольне читання мовчки

Мета: систематизувати та узагальнити знання про види мовленнєвої діяльності, пояснити особливості діалогічного мовлення, формувати вміння діалогічного мовлення з урахуванням мети спілкування та ситуації спілкування; розвивати мислення, мовлення, пам'ять, удосконалювати дикцію, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів; з’ясувати рівень оволодіння учнями вмінням читання мовчки.

Обладнання: підручник, таблиці, тексти для читання мовчки.

 

 

ХІД УРОКУ

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

◊ Робота з підручником.

1) Самостійне опрацювання таблиці «Загальні відомості про мовлення» (с. 177).

2) Виконання вправи 158 (відповіді на запитання) та 159.

 

ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

 

◊ Вільний диктант.

Назвати види мовленнєвої діяльності, до яких ви вдалися у процесі роботи над вільним диктантом.

 

 

У спілкуванні з людьми важливе значення має вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ви вмієте це роботи, вам не важко буде подивитися на речі очима свого співрозмовника. Існує думка, що саме в такому вмінні полягає таємниця успіху спілкування з людьми.

Правду кажучи, більшість людей ніколи не намагається подивитися на ситуацію й предмет обговорення з іншої точки зору, крім власної. Це відчувається передовсім під час суперечок, коли можна почути таке: «Ось я йому покажу!» або «Я його примушу зі мною погодитись!».

У кожній суперечці зустрічаються два погляди, дві вимоги, дві претензії. Розв’язати суперечку означає якнайшвидше знайти компроміс між цими поглядами або вимогами. Адже кожна зі сторін по-своєму має рацію, незважаючи на те, про яку суперечку йдеться – побутову, виробничу чи суспільну.

(За І. Томаном)

С л о в н и к

Компроміс – згода, порозуміння, досягнуті шляхом взаємних поступок.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

 

◊ Пояснення вчителя.

Усне мовлення (говоріння) – ситуативно вмотивований і ситуативно зумовлений процес. Ситуація спричиняє мотив (мету) спілкування: у мовця виникає потреба щось з’ясувати, необхідність щось повідомити, до чогось спонукати. Мотив спричиняє найрізноманітніші вияви спілкування: запитання – відповідь; прохання – згода (відмова), пропозиція і згода (незгода), нерозуміння і пояснення тощо.

 

Ситуацію спілкування можна показати у вигляді таблиці:

 

Перед тим, як вступити в спілкування, слід УЗЯТИ ДО УВАГИ:   в офіційній обстановці ДЕ спілкуємося? у неофіційній обстановці Ситуація ХТО адресат? спілкування   повідомлення Яка МЕТА спілкування? з’ясування спонукання

 

При говорінні здійснюється перехід від внутрішнього мовлення (мовлення подумки, у максимально згорнутій формі, у якому реальне фізичне звучання замінюється його відображення у свідомості мовця) до мовлення зовнішнього (мовлення для співрозмовників). У процесі аудіювання (слухання-розуміння) здійснюється перехід від зовнішнього мовлення до внутрішнього.

Діалогічне усне мовлення передбачає розуміння співрозмовниками реальної ситуації спілкування, зорове сприйняття співрозмовниками одне одного (міміки, жестів), сприйняття інтонаційного оформлення мовлення.

Зорієнтувавшись у ситуації спілкування, кожен зі співрозмовників планує своє висловлювання (планування відбувається у внутрішньому мовленні). Цю частину підготовки до спілкування можна показати за допомогою таблиці:

 

ТРЕБА ПОДУМАТИ (СПЛАНУВАТИ):   ТЕМУ   ОСНОВНУ ДУМКУ висловлювання ФОРМУ (діалог чи монолог)   СТИЛЬ

 

 

Усне діалогічне мовлення здійснюється за умови безпосереднього контакту співрозмовників, кожен з яких почергово то слухає-сприймає, то говорить. Тому, щоб навчатися діалогу, необхідно досконально оволодіти такими видами мовленнєвої діяльності, як аудіювання та говоріння.

Діалогічне мовлення є ланцюгом реплік, які породжуються в процесі спілкування двох або декількох осіб. Розрізняють репліку-стимул, яка спонукає співрозмовника до відповіді або дії, та репліку-реакцію, що звучить у відповідь.

Зберігаючи у внутрішньому мовленні початок розмови (зміст попередніх реплік) кожен зі співрозмовників знову-таки у внутрішньому мовленні планує «смислові згустки» наступної репліки. Плануючи репліки, слід передовсім намітити основну тезу спілкування і логічно просуватися до бажаної кінцівки.

Діалогу властиві такі ознаки: граматична неповнота речень, використання простих синтаксичних конструкцій, різних речень за метою висловлювання тощо.

 

V. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

◊ Розказати, що потрібно взяти до уваги, щоб зорієнтуватися в ситуації спілкування, і що визначити перед тим, як вступити в спілкування, якщо:

 

·ви маєте намір звернутися до вчителя мови (історії, математики) з проханням порадити підручники та довідкову літературу, якими варто скористатись у процесі самостійної підготовки до вступу ВНЗ;

 

·ви хочете попросити вчителя літератури або керівника шкільного драмгуртка допомогти вашим однокласникам у роботі над сценарієм випускного вечора;

 

·ви хочете звернутися до голови батьківського комітету класу з проханням допомогти в організації випускного вечора;

 

·ви хочете звернутися до класного керівника із пропозицією допомогти в технічному забезпеченні проведення випускного вечора (устаткуванням для дискотеки, святкового освітлення залу тощо).

 

◊ Скласти та попарно розіграти за особами діалог, можливий у кожній із вказаних ситуацій.

 

VІ. Проведення контрольного читання мовчки.

 

МАТКА

 

Ця дивовижна історія сталася в жовтні сорок третього року в глухому селі, яке навіть німецькі війська під час наступу обминули: боялися потопити свою техніку в болотах.

Літак упав за селом, на узліссі. Гахнуло так, що земля пішла хвилями.

Люди спершу боялися туди й потикатися, а за якийсь час найсміливіші притягли уламок крила з чорним хрестом: німець, не наш. «А де ж поділися німці?» - питали цікаві. – «Як де? У ямі прикопало».

Василина Моторна до тієї ями не бігала. У неї були свої клопоти, хоча і її війна не обминула: забрала чоловіка і сина та десь і зжувала – кісточок не залишила. Он вони висять на стіні – дві похоронки. Василина, щоранку проснувшись, хрестилася не до образів, що тьмяніли у закутку, а до похоронок: «Упокой, Господоньку, їхні душі невинні», і їй щоразу аж легшало.

Другого дня Василина помандрувала в інший кінець лісу: назбирати в’язанку хмизу. І тільки ступила до лісу, як щось застогнало.

Стогін донісся з кущів на узліссі. Василина підійшла, розгорнула і заклякла: на землі лежав німець. Лежав у такій точнісінько формі, як недавно навідувались німці в село. Василина, перехрестившись налякано, хотіла одступитися, коли на білому обличчі затремтіли стулені повіки.

-Матка… Матка… - тоненько і жалібно.

Це слово Василина знала. І вже знала, що не залишить його отак помирати в лісі.

У дворі в неї стояв візок саморобний: чоловік ще зробив, на всі руки був майстер. Тепер Василина стояла над ним і подумки розмовляла з чоловіком: «Що ж ти, Левку, змайстрував його таким куцим? Як же я вмощу того бідолаху?» Оминала називати отого німцем, бо німець убив її чоловіка і сина. Просто там лежала людина, яку конче треба порятувати од смерті.

Поморочилась, поки примостила. Добралась до двору. Підважила свого «пасажира» негаданого, а він був легкий, як дитина, та до хати занесла.

Стягнула чоботи, звільнила його од мундира. Сорочку з нього зняла: на сухеньких, як у півника, грудях ворушився хрестик блискучий. «Не інакше – мати наділа… Ох, сини, що ж ви, кляті душі, воюєте, матерям віку вкорочуєте?»

Дістала зі скрині білизну синову, одягла його. Обережно помила, обгорнула капустяним листям. Йому мовби полегшало, не так стогнав.

- Матка…. Матка… - озивався тихо до неї.

Всеньку ніч коло нього просиділа: прислухалася – диха?.. не диха? Згадувала сина, що такий же був, як і цей, молодесенький, вона й досі не вірила отій похоронці: не розумом, серцем не вірила… Може, він теж отакечки лежить, може, поранений, і над ним отак чужа мати сидить, дослухаючись?

Як не стереглась Василина, як не завішувала вікна, - не вбереглася. Може, те, що Василина раптом стала брати молоко в сусідки (своєї корови вже давно не було), село, насторожило, а може, й те, що стала двічі топити, зігріваючи воду. А може, якесь лихе око угледіло, як Василина вела німця із лісу.

Одного разу до села вкотила машина, повна солдатів. У всіх петлиці малинові. Не питали дороги – до Василини прямо під’їхали. Оточили двір, автомати наставили. Ускочили і з порога:

-Гдє нємєц?

Підскочили, висмикнули з ліжка, на ноги поставили.

-Та він поранений! – вирвалось у Василини.

-Ранєний!... Фашиста жалєєш?.. І ти собірайся!

Забрали, не дали отямитись.

На допит Василину водили переважно вночі. Її аж хитало, вона вже не тямила, що у неї питають. А вони, як дятли:

- Сколько ти фашистов пригрєла?

Потім був трибунал, тут Василина нічого не тямила. Нарешті їй винесли вирок: десять літ таборів та п’ять позбавлення прав.

Відбувала покарання на Колимі, а коли повернулась через п'ятнадцять років додому, - жодного зуба в роті й ні волосини на голові. І – «матка» до самого скону.

(565 слів) (За А. Дімаровим)

 

◊ Вибрати на кожне із запитань правильну відповідь.

 

1.Розказана письменником історія трапилась:

а) у зоні військових дій;

б) у прифронтовій смузі;

в) у зоні активної дії партизанів;

г) далеко в тилу. V

 

2.Пораненого німця Василина Моторна знайшла:

а) на лісовій галявині;

б) у вирі від вибуху літака;

в) у кущах на узліссі; V

г) у садку біля своєї хати.

 

3.Від пораненого німця Василина почула слова:

а) «фрау, фрау»;

б) «мутер, мутер»;

в) «матка, матка»; V

г) «мамка, мамка».

 

4.До хати Василина допровадила пораненого:

а) не змайстрованому сусідом візку;

б) не змайстрованому сином візку;

в) на змайстрованому чоловіком візку; V

г) на самостійно змайстрованому візку.

 

5. Подумки Василина називала пораненого:

а) фашистом;

б) бідолахою; V

в) бідахою;

г) невдахою.

 

6. Для Василини поранений був:

а) жорстоким окупантом;

б) представником народу, який знищив її сина й чоловіка;

в) солдатом, який зазнав поразки в бою;

г) людиною, яку конче треба порятувати од смерті. V

7. Хрестик на німцевих грудях вразив Василину, тому що:

а) очевидно, його наділа синові матір; V

б) очевидно, поранений був віруючим;

в) такий хрестик мав і її син;

г) хрест не врятував німця.

 

8. Сидячи всю ніч над пораненим, Василина думала:

а) про чоловіка і сина, у загибель яких не вірила;

б) про сина, у загибель якого не вірило її серце; V

в) про горе матері німецького вояка;

г) про загибель сотень синів українських і німецьких матерів.

 

9. Жінка сподівалася на те, що:

а) її син живий, але поранений, і його доглядає чужа мати; V

б) німець видужає і допоможе їй дізнатися про долю сина;

в) німець видужає, знайде і врятує її сина;

г) німець видужає і забере її з собою до Німеччини.

 

10. Те, що солдати заїхали прямо у Василинин двір, свідчило:

а) вони здогадалися, що поранений може переховуватись у самотньої вдови;

б) вони зрозуміли, що матір загиблого могла пожаліти чужого сина;

в) її виказав хтось із односельців; V

г) вони заїхали на перше подвір’я, яке впало їм в око.

 

11. За змістом і головною думкою подане оповідання перегукується із твором:

а) «А зорі тут тихі» Бориса Васильєва;

б) «Мати» Олександра Довженка; V

в) «Обеліск» Василя Бикова;

г) «Гарячий сніг» Юрія Бондарєва.

 

12.Оповідання утверджує:

а) непереможну силу милосердя і святість материнства;

б) необхідність притлумлювати материнський інстинкт, який може зашкодити самій матері;

в) ненависть до ворогів народу і віру в перемогу ідеології своєї держави;

г) поміркованість, обережність, тактику невтручання до чужих справ із метою самозбереження.

 

VІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як відповіді на тестові запитання здано).

VІІІ. Підведення підсумків уроку.

ІХ. Домашнє завдання.

Сформулювати умови трьох-чотирьох ситуативних вправ на складання та розігрування діалогів. Орієнтовні теми обговорення в діалогах:

·дотримання правил мовного етикету шкільною молоддю на заняттях у школі та побуті, у колі ровесників та зі старшими;

·ставлення до репетиторства у процесі підготовки до вступу у ВНЗ;

·ставлення до сучасних україномовних періодичних видань.

Підготуватися до виконання самостійно складених вправ (попарно).