мова » пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅ

Без мови немає народу

Ми живемо в той час, коли Україна нарешті спромоглася позбутися ненависного ярма неволі, з рабської країни перетворилася на вільну, незалежну. І на підтвердження цього по усіх усюдах задзвенів її голос — українська мова. Не. та мова, якою розмовляли обмежені невігласи, хизуючись своїм псевдо-знанням, а чиста, щира — справжня. Саме нею розповідав усьому світові про знущання над матінкою Україною Тарас Шевченко. Ще й досі бринять у моєму серці його слова:
Ну, що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється, ожива, Як їх почує!..
Від цих слів стало б легше на душі, мені здається, й Іванові Франку, і Лесі Українці, і Михайлу Коцюбинському, і ще багатьом і багатьом поетам та письменникам, які усією душею любили свою мову, вірили, що з часом вона заволодіє розумом своїх дітей, і вони ніколи не зможуть її зректися. Тому вони і писали тільки українською мовою, щоб їхні творіння служили вірою і правдою саме українцям. Вони були справжніми патріотами своєї землі, знали, що колись вона стане вільною, і тоді по усіх її кутках буде чутно щиру, співочу українську мову.
Дійсно, без мови народ — ніщо. Як важко відчувати себе чужим у рідній стороні, тому що забув свою мову. Тоді тебе ніхто не привітає, не назве своїм товаришем, не благословить. А це схоже на смерть, повільну смерть серед близьких тобі людей. Тільки та людина, яка вчить, любить рідну мову, має право називатися Людиною, має право бути серед тих, кого любить, адже вони цінують українську мову і намагаються передати у спадок своїм нащадкам велику, непохитну любов до рідного слова.
Якщо ж забути про рідну мову, то ніхто не дізнається про історію українського народу, бо тільки словами рідної мови можна передати те, що відбувалося багато століть тому. Той народ піде в небуття, втратить свій "голос" —мову. Недарма стверджував Володимир Сосюра:

О мово рідна! їй гаряче
віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
й народу нашого нема.

Рідна мова починається з маминої колискової, з батьківського мудрого слова-поради, з пісні, з жарту, з любові. Вона вміщує в собі весь світ, який, сповнений дива, незвичайних почуттів та краси. Про українську ж мову ніколи не кажуть інакше, ніж як про вишневу, солов'їну, волошкову, калинову. Вона така й є, бо народилася у вишневих садках, увібрала в себе усе розмаїття солов'їного співу, набралася пахощів у волошок і розквітла, мов та калина, червона і прекрасна. Немає, мені здається, кращих слів, ніж ті, якими вдячно звертається до української мови Максим Рильський:

Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.

Багато чого довелося витримати українському народові за усі роки існування. Та крізь усі нещастя та негоди він зумів пронести незаплямованою, живою свою рідну мову. Вона виявилася невмирущою, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе у ньому і з ним. А це означає, що через мову кожна людина дотикається до безсмертя свого народу.
Це означає, що
Народ без мови — це обмова,
Народ без мови — не народ.
Живе мова — живе народ...

Краса української мови

Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.

Культура мови

Культура мови — це духовне обличчя людини. Так глибоко переконаний носій цієї культури — суспільство, що формує громадську думку. Хоча останнім часом це твердження почали розхитувати своєю творчістю сучасні українські модернові письменники, які пишуть так, як часто розмовляють на вулиці — з нецензурними словами. На загал, можу з ними погодитися тільки в одному: використання цих слів (за їхнім визначенням) виправдовує ідея твору. Сподіваюся, що вони цим не шокують рідних і близьких їм людей. Дивно взагалі, що поняття «культура мови» стала набирати дискусійного характеру. Звичайно, коли приходять молоді на творчу арену, їм хочеться змін, вони виступають «проти» старого, консервативного, закостенілого. Але мені здається, що має бути якась межа для оцих революційних походів. Я аж ніяк не закликаю розмовляти виключно літературною мовою, бо навіть у харківсько-донецькому суржику є певний колорит, так само як полонізми й непередавано мелодійна говірка в селах на заході України.
Культура мови — це насамперед грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм, дослідження того, яким чином виникли ті чи інші форми, як те чи інше слово примандрувало до нас із інших країн, подолавши кілька кордонів. Культура мови передбачає використання лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних засобів мови, аби чітко окреслити думку, передати головну суть судження чи дати можливість слухачеві (читачеві) зрозуміти певний емоційний стан. Тобто дотримання норм мови дає можливість розвиватися нашому інтелекту, бути всебічно розвиненою людиною. Адже ми не говоримо про культуру мови як про щось таке, що було створене в кабінетах. Сучасна українська мова виплекана століттями народом — носієм саме цієї української мови.
Ось що мені розповіла бабуся зі свого дитинства. У селі на Полтавщині дітей змалечку привчали правильно говорити: по-перше, ніхто з ними особливо не сюсюкав, по-друге, коли малеча починала таки розмовляти, мовної культури навчали примовками. Наведу кілька прикладів.
Підходить хлоп'я до гурту і комусь каже: «Здоров!». Обов'язково хтось кине у відповідь: «Здоров» — до коров, а до людей — «здрастуйте». Або ще таке: в українській мові відсутнє слово «да», є слово «так», так от, щоб відучити неохайну в мові дитину від дакання, придумали приповідку. Відповідаючи хтось із дітей скаже: «Да». А йому у відповідь: «Да — свиня вуха пооб'їда» (це означає: треба казати українською мовою «так»). Часте й невиправдане вживання «ну» тут же буде припинене зауваженням: «Не запрягав, то й не нукай». Неправильне вживання слова «жалко» замість «жаль» спричинить зауваження: «Жалко у бджілки». І ще: часто діти, які особливо не турбуються про те, як вони спілкуються, замість запитального «Що?» можуть сказати: «Га?» На таке неввічливе «га» відповідь не забариться: «З'їж те, що плига!» Усі ці примовки, як і скоромовки, лічилки, з найменшого віку виховують у дітях культуру спілкування, культуру мови, врешті.
Тож не засмічуймо нашу мову різним непотребом, дбаймо про культуру душі, а відтак — про культуру мови.

Мініатюра про мову

З самого раннього дитинства і до глибокої старовини все життя людини тісно пов’язане з мовою. Мова – це засіб спілкування людей один з одним.
Якщо людина цурається своєї мови,не любить її, вона не заслуговує на ім’я людини.
Дитина ще не навчилася як слід говорити, а її слух вже ловить гуркіт бабиних казок, материнської пісеньки. Казки й пісеньки – це теж мова. Усе, що люди роблять у світі здійснюється за допомогою мови. Без неї не можна працювати. Мова призначена для того, щоб служити спілкуванню людей.Отож любіть і шануйте рідну мову, вона наш найдорожчий скарб.

Мова в моєму житті

На даний момент в Україні проживає близько 45 мільйонів людей. Скільки з них вважає українську мову рідною? Це питання, на яке складно знайти відповідь. Останній перепис населення була в 2001 році, з тої пори дані застаріли. До того ж, вважати українську мову рідною і спілкуватися рідною мовою кожного дня - теж різні речі. А якщо до цього додати той факт, що в областях України розмовляють на діалектах - можна остаточно заплутатися.

Що стосується української мови у світі, то тут трохи більше конкретики. За даними Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, за межами України українською мовою користуються близько 1,5 мільйона чоловік. Найбільша кількість мовців припадає на США і Канаду - тут розмовляють українською мовою більше 900 тисяч людей.

На конференції в Римі в 1951 році представники різних країн назвали українську мову другою в світі за мелодійністю. Також її визнали третьою найкрасивішою мовою в світі після французької та перської мов на мовному конкурсі, який пройшов у Парижі в 1934 році. А на початку 2013 року в українському суспільстві піднялася хвиля обурення щодо того, що Комітет вивчення проблем європейської лінгвістики ООН визнав українську мову самою смішною у світі!

Що стосується української мови в моєму житті, то я її сприймаю нормально. У повсякденному житті я розмовляю російською. Мені не завжди легко говорити українською, зізнаюся. Я не завжди розумію деякі слова, але фільми дивлюся, уроки роблю, читаю українською взагалі без жодних проблем. Вільно володіти українською необхідно, тому що в нашій країні вона - державна. Сподіваюся, що в майбутньому я буду ще краще знати українську мову.

Мова твору

9 клас: перший тип – репродуктивний: уміння визначати й оперувати мовознавчими та літературознавчими поняттями та ін.

другий тип – застосування вмінь і навичок: визначати фонетичні, лексичні особливості тексту художнього твору, особливості у словотворенні, наголошуванні слів, повтори та їх види, види риторичних і синтаксичних фігур, крилаті вислови, фразеологізми;

третій тип – трансформації: під керівництвом учителя здійснювати частковий аналіз мови художнього твору, на основі мовних характеристик визначати авторське ставлення до зображеного;

четвертий тип – творчий: самостійно здійснювати частковий аналіз мови художнього твору, робити висновки щодо визначення індивідуальної манери письма митця.

10 клас: для десятикласників уміння першого і другого типів уже не є проблемою, зате вміння інших типів ускладнюються:

третій тип – трансформації: під непрямим керівництвом учителя пояснювати специфіку застосування авторських зображувально-виражальних засобів мови в художньому творі, визначати їх роль для розкриття ідейного змісту, на основі мовних характеристик визначати авторське ставлення до зображеного;

четвертий тип – творчий: самостійно здійснювати частковий аналіз мови художнього твору, під безпосереднім керівництвом учителя – повний аналіз мови художнього твору, робити висновки й узагальнення щодо визначення індивідуального стилю письменника.

11 клас: уміння першого і другого типів в учнів цих класів вже сформовані, уміння третього і четвертого типів значно ускладнюються:

третій тип – трансформації: самостійно пояснювати специфіку застосування зображувально-виражальних засобів мови в художньому тексті, визначати їх роль для розкриття ідейного змісту, на основі мовних характеристик визначати авторське ставлення до зображеного;

четвертий тип – творчий: самостійно здійснювати повний або частковий аналіз мови художнього твору, коментувати власні висновки й узагальнення щодо визначення індивідуального стилю митця, визначати місце і значення твору в художній літературі.

Спираючись на дослідження відомих психологів, методистів, а також на зазначені вище вміння, нами визначено етапи формування вмінь у старшокласників аналізувати мову художніх творів, а саме:

Перший етап (репродуктивний) характеризується аналітичною роботою учнів за поданим словесником зразком або детальним описом виконуваного завдання. Основним завданням учителя на першому етапі є вироблення в школярів бачення й усвідомлення структури розумових дій певного типу, що служить засобом відтворення знань і адекватних розумових дій.

Другий етап (реконструктивний) формування вмінь реалізується за умови, якщо розумові дії школярів виконуються за подібністю в схожій навчальній ситуації, під час якої виробляється звичка аналітичної роботи певного типу. Відбувається рефлексія й перетворення учнями наявних у них знань. Систематичне застосування завдань і вправ певного типу сприяє мимовільному запам'ятовуванню і схематизації правил, за якими виконуються розумові дії того чи іншого порядку. На цій основі відбувається перехід до конструктивної пізнавальної діяльності.

Третій етап (творчий) формування у старшокласників умінь аналізувати мову художніх творів передбачає конструктивну аналітичну роботу без прямої допомоги вчителя та опори на зовнішні вказівки щодо визначення послідовності. Активізується пошук учнями самостійного шляху здобуття знань і їх засвоєння.

Класифікація вмінь старшокласників аналізувати мову художнього твору дає змогу розробити відповідну систему навчальних завдань, яка передбачає здійснення шкільного аналізу художнього твору з урахуванням характеристики мовних особливостей. На основі запропонованої системи вмінь та етапів їх формування визначено такі види завдань: репродуктивного характеру, частково-пошукового і творчого характеру.

Завдання репродуктивного характеру спрямовані на відтворення визначення понять: "мова художнього твору"; "віршова і прозова мова", "мова дійових осіб", "мова автора", "зображувально-виражальні засоби", "тропи" та ін., змісту прочитаного художнього тексту із збереженням авторських зображувально-виражальних засобів за поданим учителем зразком на основі відтворювальної уяви, пам'яті (наприклад, 9 клас: дайте визначення: інверсія – … . Наведіть приклади інверсії; 10 клас: дайте визначення алітерація – …, асонанс – …, з'ясуйте їх роль у художньому творі; 11 клас: дайте визначення: оксиморон – … . Наведіть приклади оксиморону, з'ясуйте його роль у поетичній мові).

Завдання частково-пошукового характеру спрямовані на поглиблення роботи над мовою художніх творів на уроках літератури в старшій школі, розвиток уваги, образного мислення, творчої уяви (наприклад, 9 клас: підкресліть епітети: теплі промені сонця, ніжні промені сонця; золоте волосся, золоті слова, золоті каблучки; зелена трава, зелений місяць; прийти швидко, прийти додому; ніч-чарівниця, чарівна ніч; 10 клас: які з наведених нижче виразів є метафорами? Відповідь аргументуйте. Забули ясні зорі козацький хоровод; на білу гречку впали роси; розплелись, розсипались, розпались вересневі дні; долиною туман тече; 11 клас: доберіть перифрази до поданих нижче імен, прокоментуйте доцільність їх застосування у художніх текстах: Тарас Шевченко – …, Іван Франко – …, Леся Українка – …, Євген Маланюк – …, Улас Самчук – … ).

Про англійську мову

Всім, звичайно ж, давно відомо, що знання англійської мови може стати у нагоді в житті. Ще хтось сумнівається? Тоді приступимо до перерахування найсерйозніших переваг людини, яка знає англійську мову, перед тими, хто її не знає.

По-перше, знаючи англійську мову ми можемо отримувати більше інформації з різних носіїв, це може бути ваш комп'ютер, - де вся технічна інформація написана англійською мовою, комп'ютерні програми, до речі, теж англійською пишуть, ви можете читати книги в оригінальному варіанті, переклад не завжди об'єктивно відображає щирі почуття й емоції, які вклав у роман автор.

Ні з чим не може зрівнятися задоволення від прочитання шекспірівської драми «Ромео і Джульєтта» в оригіналі. А технічна література? Адже ви в цьому випадку змогли б самостійно вивчити будь-яку цікаву для вас техніку, програму і обладнання.

По-друге, у вас завжди тепер буде можливість розмовляти з цікавими людьми на вельми різноманітні теми англійською мовою, до того ж ви завжди можете їздити за кордон туристом.

А якщо ви кар'єрист? У такому випадку англійська мова вам необхідна, як повітря. Адже ви мрієте бути бізнесменом міжнародного рівня. А як тут без англійської мови? Адже міжнародні переговори, торги на біржах ведуться англійською мовою, ви хочете брати участь у міжнародних конференціях, спілкуватися з діловими людьми, читати міжнародні журнали і газети про бізнес, в цьому випадку ви, звичайно ж, повинні знати англійську мову.

А якщо ваша мрія стати відомим вченим? То і в цьому випадку англійську мову ви повинні знати, як свою рідну, в усякому разі - не гірше. Адже вам буде необхідно спілкуватися з колегами з інших країн, відвідувати, і, можливо, проводити міжнародні симпозіуми, конференції семінари та форуми. До того ж усі найсвіжіші і передові відкриття всесвітнього значення публікуються саме в англомовних журналах та газетах, але ж вам ще доведеться відвідувати і міжнародні центри, втім, навіть щоб отримати Нобелівську премію - вам треба знати англійську мову.

А ваше хобі? Адже у кожного є хобі - у кожного воно своє, але ось музику і пісню любить кожна людина-це не секрет. А знаючи англійську мову ви завжди будете точно знати, що співає американська співачка - і вже вас ніхто не проведе, а то ж всяко буває - музика «топова», а в словах англійською спробуй їх вгадай, може куди засилають нас подалі, як кажуть, а ми і вухом не ведемо, знай танцюємо і веселимося під запальний «музон».

А фільми? У цьому випадку вам вже зовсім не знадобиться перекладач. А Інтернет? Це взагалі бездонний океан інформації - але більшість найнеобхіднішої, саме англійською мовою.

А скільки в побуті зараз з'явилося сучасних слів, іноді сенс цих слів зовсім невловимий, значення речення стає двозначним, але ж всі ці модні нині слова прийшли саме з англійської мови. Знаючи англійську мову - вже ніколи і ніхто не переплутає значення слова "трансформер" - він зрозуміє, що це зміна, але ніяк не іграшковий робот.

Та й потім англійська мова - це міжнародна мова спілкування.

До речі, більше півтора мільярда людей розмовляють саме англійською мовою, і стільки ж її вивчають. Адже практично всі міжнародні конференції та змагання проводяться саме англійською мовою. Згадати тільки конкурс "Міс Світу" і Олімпійські ігри. Але ж, навіть у міжнародних організаціях, як ООН, НАТО, ЮНЕСКО, СОТ - англійська мова - це основна мова.

І потім, у своєму резюме ви поставити не прочерк, а галочку - що дозволить вам простіше влаштуватися на роботу. І потім ви зможете вивчити обчислювальні системи, із задоволенням читати технічні статті.

Отже, думаю, що якщо хтось ще й сумнівався, то вже тепер точно приступить до вивчення мови міжнародного спілкування - англійської мови.

До речі, завдяки англійській мові ви також зможете не погано заробити, перекладаючи тексти не тільки для своїх знайомих, а й відкрити своє бюро з перекладу різної літератури з англійської мови на рідну і навпаки.

А може хтось вивчивши досконало англійську мову зможе давати уроки, іншими словами бути репетитором для школярів і студентів.

Загалом, виходить так, що знайти причину, для того, щоб вивчити англійську мову може кожен - головне визначитися для чого це потрібно. І вперед до носії англійської мови.

Про мову 5 клас

Мова — то душа народна!
Ти постаєш в ясній обнові.
Як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана, материнська мова!
Д. Білоус
Рідна мова... Вона така неповторна, мелодійна і співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і луків, полів і лісів, духмяний, п'янкий запах рідної землі. У народу немає більшого скарбу, ніж його мова. Бо саме мова — це характер народу, його пам'ять, історія і духовна могутність. У ній відбиваються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса і сила душі, вона його, народу, цвіт і зав'язь. Ще в дитинстві рідна мова допомагає нам пізнавати світ, відкривати для себе великий і чарівний світ життя. Без мови не може існувати й розвиватися суспільство, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності.
Слово надто багато означає в житті. Як відомо, воно може впливати на долю, воно вмить змінює настрій, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному із словників. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. Слушно згадати слова М. Рильського:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно.
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде!
Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, до рідного народу, не вартий уваги і поваги. І це болить нам, тим, хто любить рідну Україну, рідну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звіряємося у дружбі, словами ніжними відкриваємо серце коханій людині, словами гострими і твердими, «мов криця», даємо відсіч ворогові. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись рідною мовою, не знаючи і не вивчаючи її.
Українська мова — це барвиста, запашна, нев'януча квітка, яка вічно квітне, долаючи час, кидаючи барвисту стрічку з давнини у майбутнє. Вона виткана і червоною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м'ятою. Відомий поет і композитор Юрій Рибчинський із захопленням говорить про мову:
Мова наша, мова —
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова...
Жодна країна світу, мабуть, не дозволила б нікому зневажати, принижувати, визнавати другорядною свою мову.
Українська мова — це неоціненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи із покоління в покоління мудрість, славу, культуру і традиції. Наше українське слово, хоча і вмирало з голоду, і бідувало, переслідувалось і заборонялось, але вистояло і відродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашій мові потрібен саме зараз вогонь любові й духовна міць.
Калиновою, солов'їною називають українські поети нашу мову. Кожен поет по-своєму, але водночас щиро, із синівською любов'ю звеличує рідну мову. Ось як В. Сосюра захоплюється мовою:
О мово рідна! Їй гаряче
Віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
Й народу нашого нема.
Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки тому, що цією мовою користується повсякденно, а й тому, що рідна мова — це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі. З рідною мовою мають зв'язок найдорожчі спогади про перше слово, вимовлене в дитинстві, почуте з маминих вуст, затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого гурту, тихий шелест листя старої верби, під якою вперше зустрівся з коханою людиною:
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот.
І там, де звучить рідне слово,
Живе український народ.
Мова народу — найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається.
Одна українська приказка говорить: «Ласкавими словами й гадюк чарують». Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим.

Про мову 8 клас

Усе починається з дитинства. Дитина вдивляється в материні очі, прислухається до ніжного голосу, а в маленькому серці народжується священне почуття любові і до матері, і до Батьківщини, і до мови. З роками любов до найріднішої у світі людини зміцнюється. Ми більше прив'язуємося до землі, бо це рідна земля. А мова? Без неї не може існувати жодна людина, жоден народ. Рідна мова дорога людині, як саме життя, — стверджує народна мудрість.

Мова наша, яку звуть у народі калиновою, пройшла у своєму розвитку безліч випробувань. Українську мову називали російським діалектом, забороняли, намагались взагалі знищити. «О як хотіла, прагла воля зла, щоб ти була лиш суржик, мішанина...» Та наша мова вистояла, перемогла, засіяла у всій своїй чарівності.

Ніжна й співуча, українська мова за красою та мелодійністю посідає одне з перших місць серед європейських мов, поступаючись лише італійській. Престиж мови виріс. Кожен українець намагається якомога краще оволодіти рідною мовою, бо жити в Україні й не знати мови — це неповага до держави, до себе — громадянина цієї держави.

Мова — не просто основний засіб спілкування, а перш за все — невичерпне джерело мудрості, в якому зібрані кращі надбання українського народу. Ми повинні пишатись тим, що з дитинства живемо на такій квітучій землі і називаємо рідною таку красиву мову.

І тихо мовляться слова,

І шепче зірка вечорова,

І чуть, як засина трава

У колисковій рідній мові.

Про мову

Мова - скарбниця духовності народу (твір-роздум у публіцистичному стилі)

     Дійсно, мова — це скарбниця духовності, це характер народу. У ній відбито мого звичаї, побут. Але мова не може існувати відокремлено, і тут виникає нове поняття — народ. Саме народ дає мові силу й красу. Народ і мова — поняття нерозривні. І доки живе мова — житиме й народ. Не стане мови — не стане й народу: він геть розпорошиться поміж дужчими народами. Недарма пригадуються рядки вірша М. Рильського: «Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'ян. Чистіша від сльози вона хай буде...» Дійсно, у наших руках майбутнє нашої мови, а значить — і нашої нації. Саме ми маємо ще час, щоб возвеличити нашу мову, вивести її на новий щабель розвитку.
     Українці! Замисліться, чи не виникає у вас почуття гордості за нашу країну, коли ви чуєте такі імена — Ярослав Мудрий, Володимир Великий, Тарас Шевченко, Іван Франко, Соломія Крушельницька. Чи немає в душі приємного щему, коли па змаганнях підіймається прапор України? То чому ж ми дозволяємо собі розчаровуватись у нашій мові, забруднювати її сленговими словами, суржиком? Адже мова — це те, що єднає нас?! Тож, як казав відомий український поет В. Сосюра:
     Ми з нею відомі усюди, усе в ній, що треба нам, є. А хто свою мову забуде, той серце забуде своє.

Про українську мову 7 клас

Багато людей замислюються над проблемою людського щастя, адже так природно його палко бажати. Ми маємо змогу спостерігати останнім часом тенденцію підвищеної уваги до матеріальної сторони життя людини.

Так, усі хочуть мати гарний одяг, взуття, смачно й корисно харчуватись та користуватися вдома всіма можливими досягненнями науково-технічного прогресу. Ці прагнення є абсолютно нормальними, але хіба лише вони визначають щасливе майбутнє?

Є ще щось, що неможливо виразити словами, але що не менш необхідне для повноцінного життя людини. З самого дитинства нас навчають любити, цінувати та поважати людей навколо. Недаремно говорять, що як ти ставишся до людей, так і вони почнуть ставитись до тебе.

Мало кому сподобається спілкуватись із грубою, невихованою людиною, а з приємним, уважним співрозмовником — будь-кому. У кожного із нас є сумління, тобто те, що не дає нам чинити необачно, погано, зробити щось, що матиме на когось негативний вплив.

Духовні цінності людини — це все те, що робить нас кращими, щасливішими, тобто повноцінними особистостями. У житті людини вони займають не менш важливе місце, ніж матеріальна сфера. Так, духовне очима не побачиш і рукою до нього не доторкнешся, але не бачити його — це страшенна помилка.

Світ, у якому духовне, культурне життя людини стоїть поряд із матеріальним забезпеченням — це світ щасливий, урівноважений, тобто такий, що матиме великі успіхи й широкі можливості в майбутньому.

Про українську мову

Мова – це духовна скарбниця нації, її серце, словом людина може передати найпотаємніше, свої мрії, бажання, сподівання, надії… Але чи замислюємося ми над всією значущістю цієї скарбниці, і тим, що саме по ній сприймають народ, його звичаї, традиції? На мою думку, українська мова – відображення нашої національної культури, адже вона пройшла крізь всі заборони разом із народом, який, нажаль, тепер цурається її, показуючи неповагу, перед усім до самого себе.
Прикладом того, що саме у слові культурна сила народу є те, що наша мова мала складний шлях розвитку і численні заборони з приводу її признання. Проте українці об’єднувалися і робили все, аби їхнє слово вдосконалювалося та передавалося нащадкам з покоління в покоління. Саме таким чином до нашого часу дійшли культура,досвід, мудрість, звичаї пращурів, бо вони занесли до мовної скарбниці все те, чим маємо пишатися зараз ми. Чи була б Україна відома, якби не мова, котрою писали свої невмирущі твори найвизначніші письменники та поети, такі, як Шевченко, Франко, Леся Українка, Котляревський. Я гадаю, що ні, адже саме по цих людях знає Україну світ. Тож слово – криниця з якої ми черпаємо розумі красу наших традицій, по яких можна побачити культуру нації.
Іншим прикладом того, що мова є відображенням народу є його ставлення до рідного слова. Нажаль, у сучасні часи більшість людей, які проживають на теренах України, спілкується таким – собі суржиком, тобто змішують іноземні слова з українськими, або ж взагалі говорять російською, бо державної мови цураються і вважають її не престижною. Особисто я знаю тільки кількох осіб,котрі не зважають на ці нові тенденції мовлення. Інші ж на запитання чому ти не розмовляєш рідною мовою сміються в лице та кажуть, що це не модно. Я не схвалюю такого ставлення, бо мова – це багатство, послане народу Богом і не можна відмовлятися від неї, як роблять це люди в нашій країні. Це загрожує занепаду і зміні слів, формованих в продовж віків. Олесь Гончар казав: «Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може викликати поваги до себе», і це дійсно так, адже люди, що не мають поваги до духовної скарбниці свого народу, є духовно убогими. Я сподіваюся, що українці зрозуміють це, бо мова – обличчя нації, її культури, тож якщо ми хочемо, щоб Україну поважали інші, то маємо навчитися шанувати своє слово і насамперед себе.
Отже, мова – це відображення нашої національної культури, бо вона показала через що пройшов наш народ, вистояла всі заборони, як переконливо свідчать про це наведені епізоди та приклад з власного життя.

Рідна українська мова

Думаю, що недарма мову називають душею народу. Як і всяку душу, її треба вміти зберегти чистою і красивою. І вона, як і душа, тільки одна, одна для кожної нації. Хто ж винний у тому, що велика частина населення України розмовляє російською мовою? Хто винний у тому, що дотепер українська мова на вулицях нашого міста сприймається оточуючими як щось надзвичайне? І чи потрібно шукати винних?
1994 року я йшла "перший раз у перший клас". І, до речі, у клас, де викладання велося українською мовою. Не буду приховувати того, що деякі знайомі моїх батьків, довідавшись про це, крутили пальцем біля скроні і називали мене "нещасливою дитиною". А я тим часом жваво читала вірші і розповідала правила з математики найчистішою українською мовою. І зовсім від цього не страждала. Не страждаю і зараз, адже я, як і раніше, навчаюся в класі, де викладають українською. З мамою, батьком і друзями я розмовляю російською мовою, з бабусею і дідусем — українською. Ніяк не можу зрозуміти, яка ж мова мені рідна... Вони обидві мені однаково дорогі. І тією і іншою я відмінно володію. І та і інша мені подобається. Так яка ж для мене рідніша, ближча? Треба розібратися. Отже, за національністю я українка, тобто, за логікою речей, моя рідна мова — українська. Ні, мабуть, без російської я не можу жити. Тоді, напевно, російська і є рідною? Але й українську я люблю і вважаю її зовсім не гіршою за російську. Я не можу відмовитися ні від тієї, ні від іншої. Та й навіщо? Відмовитися від російської тільки через те, що Україна тепер незалежна? Або відмовитися від української через те, що хтось вважає її "непрестижною", чи що? Українська — офіційна мова нашої країни, і це добре. Але багато хто звик розмовляти російською, і це, на мій погляд, зовсім не погано.
Українську мову століттями принижували, придушували і навіть оголошували "неіснуючою". Але вона витримала всі випробування. Знову наш народ знайшов її і тепер вже точно не втратить. "Співуча українська мова" звучить з динаміків магнітофонів і телевізорів уже майже нарівні з російською. Активно зараз розкуповуються і книги українською. І нехай хтось соромиться її. Це проблеми людини, а не мови. А особисто я не хочу кривдити ні тієї, ні іншої. Для мене обидві ці мови рідні.

Твір на тему мова

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося.
Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.
Поет схвильовано писав про державну мову України:
Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.

Твір роздум про мову

Для мене рідна мова – це мова, якою зі мною змалечку розмовляли батьки. Це українська. Вона співуча, багата, поетична. Це мова також моїх предків, але не всіх, бо серед них були також поляки та росіяни. Вони розмовляли іншими мовами.

Рідною мовою я сказав своє перше слово: «Мама». Цією мовою мати та бабуся співали мені колискові та читали казки перед сном. Книжка, яку я сам вперше прочитав, теж була написана українською мовою. Я вчив напам`ять дитячі віршики та пісеньки, створені українськими поетами спеціально для дітей.

Коли я виходив надвір та вчився спілкуватися з дітлахами, то говорив українською. Не всі вони розмовляли так, як я, бо в нас багатонацілональна країна. Але ми чудово розуміли один одного. Я вчився поважати рідні мови інших людей, а вони – мою.

Зараз я навчаюся в школі своєю рідною мовою. Звичайно, я не обмежуюся нею, мене цікавлять мови інших народів. Я вивчаю в школі іноземні мови, і ці знання знадобляться мені в житті. Але рідна мова для мене найдорогоцінніша. Вона неначе тепла домівка, де тобі завжди раді.

Можливо, в житті я буду багато подорожувати. Мені хотілося б побачити світ, помандрувати. Але ніколи не забуду своєї рідної мови. Вона для мене одна, та я пишаюся нею. Своїх дітей в майбутньому я обов’язково буду навчати своєї рідної мови, щоб передати її в спадок.

Твір-роздум про мову

План

1. Тернистий історичний шлях.

2. Мова — душа народу:

а) значення етнічних особливостей;

б) духовна сутність мови;

в) вплив історичних подій на розвиток мови.

3. Збереження мови — обов’язок кожного українця.

Історія народу нагадує тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючими голками.

Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. 1 чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і духовну.

Деякі народи, на жаль, поступово втрачають свої етнічні особливості, такі, як мова, культура, традиції. Кожен з цих аспектів важливий, а найголовнішим серед них є мова.

Мова — душа народу, його духовна сутність. Значення її дозволяє людині піднятися вище у своєму розвитку. Мова— не тільки засіб спілкування. Це етнічна категорія, що притаманна кожному народові.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства мові надано статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Звичайно, це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови.

Зараз гостро постає проблема звикнення до рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов’їній нашій мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова. Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового.

Пишаюся тим, що я українець. Люблю й ціную свою рідну мову. Але чітко усвідомлюю, що цього замало. Треба робити все для її піднесення.

Українська мова (ЗНО)

Доля української мови повна злетів і падінь, періодів розквіту та занепаду. Проте недаром кажуть, що мова – то душа народу, і поки живий народ, живе й мова. Закінчилися епохи великих політичних утисків, хоч і тоді українська мова жила в побуті українців, у творах бунтівних українських митців тощо. А тепер у сучасному демократичному суспільстві є всі передумови для розквіту української мови та культури.

Українська мова вважається однією з найкрасивіших, хоч за поширеністю в світі вона поступається багатьом іншим. Українська – державна мова нашої країни, вона виконує важливу комунікативну функцію, тобто завдяки їй відбувається спілкування людей в усіх сферах життя. Так історично склалося, що на території України живе багато різних народностей, які мають свої мови та звичаї, а біля половини населення вважають рідною мову російську. Але я впевнений, що в цьому немає нічого поганого, за умови, що кожен житель нашої країни вільно володіє українською, нею створюються витвори мистецтва, вона розвивається та вдосконалюється.

Я також народився у російськомовній родині, проте всі мої родичі бездоганно володіють українською мовою та ставляться до неї з великою повагою. Пам’ятаю, що першою моєю самостійно прочитаною книжкою в дитинстві були «Українські народні казки».

Для кожної людини її рідна мова – найкраща, бо саме за її допомогою вона вчилася пізнавати навколишній світ, вона супроводжує усі найдорожчі спогади, усі найважливіші події в житті. Недарма найскладніше в чужій країні пристосуватися до іноземної мови, і в будь-якому разі людина сумує за рідним словом. (Використовуйте чи опускайте цитати на свій розсуд – вони необов’язкові) Про те дуже влучно писав Т.Шевченко:

Ну що б здавалося слова?
Слова та голос – більш нічого,
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує.

Тому на мою думку, кожен з нас має поважати право одне одного розмовляти рідною мовою, а кожна держава створювати умови для розвитку кожної мови, на якій говорять на її території. І сповнена трагізму та боротьби історія української мови має бути попередженням нам на майбутнє.

Художня мова твору

Нами було визначено критерії, за якими з'ясовувався рівень теоретичних знань старшокласників про мову художніх творів і наявність умінь їх практичного застосування:

- оперувати поняттями "літературна мова", "мова художньої літератури", "поетична мова", "віршована мова", "прозова мова", "мова автора", "мова дійових осіб" та ін.;

- визначати фонетичні, лексичні, синтаксичні особливості мови художніх творів, їх роль у розкритті ідейно-художнього задуму автора (змісту, характеристиці дійових осіб);

- з'ясовувати особливості індивідуальної творчої манери митця;

- зіставляти особливості мови творів різних письменників.

Систематизовані результати дослідження подані у таблиці 2.

Таблиця 2

Рівні сприймання й осмислення учнями мови художнього твору

Класи	Загальна кільк. учнів	Початковий рівень		Середній рівень		Достатній рівень		Високий рівень
Класи	Загальна кільк. учнів	уч.	%	уч.	%	уч.	%	уч.	%
9	96	54	56,3	26	27	9	9,4	7	7,3
10	151	93	61,6	41	27,1	9	6	8	5,3
11	117	48	41	42	35,9	16	13,7	11	9,4

Констатувальний зріз дав можливість зробити такі висновки про стан досліджуваної проблеми у практиці роботи сучасної школи: старшокласники недостатньо володіють понятійним апаратом, який стосується аналізу мови художнього твору; у них недостатньо сформовано сприймання і навички аналізу мови художніх творів; успішне формування вмінь старшокласників аналізувати мову художніх творів можливе за умови професійної підготовки вчителя-словесника та його методичного забезпечення; учителі літератури не мають науково обґрунтованої методики роботи вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах школи; у шкільних посібниках з української літератури достатньою мірою відсутній відповідний матеріал.

Мета експериментального дослідження полягає у створенні та науковому обґрунтуванні методики вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старшій школі. Завдання нашого дослідження – перевірити правильність пропонованої нами методики.

Аналіз результатів констатувальних зрізів дав змогу зробити висновок про те, що формування вмінь у старшокласників аналізувати художню мову залежить від теоретичних знань, здобутих ними на уроках української мови і літератури. Процес формування вмінь буде результативним за умови наявності ґрунтовних знань учнів. З метою формування у старшокласників аналітичних умінь аналізувати мову художніх творів у дослідженні визначено такі основні мовознавчі й теоретико-літературні поняття, які повинні засвоїти учні: "мова художніх творів", "поетична мова", "індивідуальний стиль", "мова автора", "мова дійових осіб", "віршована мова", "прозова мова" та ін. Учитель, формуючи вміння учнів, повинен систему наукових знань пов'язувати з особистим досвідом школярів.

Вивчення мови художнього твору в старшій школі передбачає аналіз усіх засобів, способів і словесних форм, що беруть участь у створенні образності і в художньому відображенні дійсності. Старшокласники повинні наочно побачити, як форма твору впливає на розкриття його ідейного змісту, який вплив на форму художнього тексту має зміст.

Розроблена нами методика спрямована на формування у старшокласників умінь аналізувати мову художніх творів. Структурними елементами пропонованої методики є діагностика наявних умінь щодо аналізу мови художніх творів, розроблення завдань, спрямованих на формування учнівських умінь, контроль і корекція здобутих результатів навчання.

В основу пропонованої методики ми взяли теоретичні положення вітчизняних і російських учених про необхідність аналізу художнього твору через характеристику образів-персонажів, ідеї, проблематику, художню мову (праці О. Бандури, Т. Браже, Т. Бугайко, Н. Волошиної, В.Голубкова, Г.Гуковського, М. Кудряшова, А. Лісовського, О. Мазуркевича, В. Неділька, Є.Пасічника, М.Рибникової, А. Ситченка, Б. Степанишина, Г. Токмань та ін.).

Ураховуючи дослідження вчених про характер художнього сприймання (О. Никифорова, Л.Жабицька, І. Синиця, Н. Молдавська та ін.), методичні проблеми вивчення художнього твору (М. Кудряшов, Є. Пасічник, Н. Волошина, О. Бандура, А. Ситченко, В. Пахаренко та ін.), загальні вимоги до літературного розвитку учнів, визначених чинними шкільними програмами з української літератури, нами розроблено основні типи вмінь аналізувати мову художніх творів старшокласниками.

Перший тип – репродуктивний, другий – застосування вмінь і навичок, третій – трансформації, четвертий – творчий.