Всенародна шана героям
Хоробрі воїни, умілі полководці, мудрі державні діячі здавна користувалися всенародною шаною. Назавжди збереглися в пам’яті народній імена гетьманів Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Івана Мазепи. Вони захищали наші землі від поневолювачів, боролися за незалежність України.
У піснях та думах живуть подвиги козацьких отаманів Северина Наливайка, Івана Сірна, Петра Калнишевського.
Допомога матері
Є у вас вірний друг, якого не може ніхто замінити. Це мати. Її ніжність, ласка прикрашають вам життя. Ніяка турбота не здається матері важкою, коли потрібно її дитині.
Згадайте, як часто ви бачили свою маму стомленою, але вона намагалася зробити для вас щось хороше, приємне. Ваші матері працюють, і кожний з нас повинен допомагати своїй матері, а діло завжди знайдеться роботящим рукам.
Древній Київ
Давній народ, який оселився над Дніпром, називався полянами. Жили поляни родинами і мали своїх князів. Були серед них три брати: одного звали Кий, другого – Щек, третього – Хорив. І була в них сестра Либідь. Поселився Кий на одній горі. Щек – на другій, що тепер зветься Щекавицею. А Хорив – на третій горі. Від нього вона називалася Хоревицею. Збудували брати місто і на честь старшого брата назвали його Києвом.
Замки України
Наші предки будували замки, щоб боронити рідну землю від ворогів. На горі вони ставили будівлі, оточували їх високим кам’яним муром. На мурах були сторожові вежі. У мурах були бійниці, через які люди відбивали напад чужинців.
Добре відомі замки в Луцьку, Хотині, Хусті, Острозі... Були замки у Києві і Львові. У замках, які збереглися, тепер музеї. Замки треба берегти. Це наша історія.
Запорізький дуб
У Верхній Хортиці, поблизу Запоріжжя, стоїть і досі могутній запорізький дуб. Це один з найстаріших дубів на Україні: йому вже понад сім століть. Ще за Богдана Хмельницького цьому дубові було чотириста років. Його могутня крона складається з вісімнадцяти великих гілок. Периметр крони – сто два метри, її зелений тінистий намет має сорок три метри у поперечнику. Дуб виріс біля джерела, яке давало йому силу й снагу.
Запорозька Січ
Було це близько п’яти століть тому. Наш рідний край був поневолений підступними завойовниками. Ой, як важко стало жити українським людям! І почали вони утікати в пониззя Дніпра, за його кам’яні пороги, де склалися дикі степи.
Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували запорізьку Січ.
Кораблі
Слово корабель походить від слова КОРА. Ще слов’яни плавали в легких човнах, обшитих березовою корою. Давно зітліли ті човни. А от слово живе й сьогодні. На зміну берестяним човнам прийшли дерев’яні. Веслярів замінили вітрила. На вітрилах кораблі сміливо мчали морями й океанами.
Часи вітрильників давно минули. Морями пішли пароплави. Найновіші кораблі рухає атомна енергія. Називаємо ми їх атомними.
Маргаритка
(легенда)
Розповідають, що Пресвята Богородиця, бажаючи порадувати маленького Ісуса, вирішила подарувати йому серед зими вінок живих квітів. Але не знайшла жодної живої квітки. Вона зробила їх із шовку. Виготовляючи їх, Богородиця не раз колола свої пальці голкою. Краплини крові подекуди забарвили ті нитки у червонуватий або рожевий колір. Квіти ці так сподобались маленькому Ісусу, що він зберіг їх як коштовність. А весною посадив їх у землю і поливав. Сталось диво – ожили штучні квіти і розрослись по усій землі.
Наше село
Наше село розкинулось неподалік річки Кальміус. Це невелика спокійна ріка. Впадає вона в Азовське море. Влітку по річці часто пробігають моторні човни. Легенький вітерець рябить воду.
Наш берег річки вкритий густою травою і квітами, багато з яких занесені до Червоної книги. Це сон- трава , дикі тюльпани, ковила , півонії. А ще можна зустріти лікарські рослини: ромашка , мати –й- мачуха , чабрець , звіробій.
На протилежному березі – лісова смуга.Звідти лунає дзвінкий щебет пташок , голоси людей, веселе плескання води.
Писанки
В Україні дуже давно існує традиція наносити орнамент на пташині яйця до свята Великодня. Це невипадково. Яйце уподібнюється до природи: шкарлупа – як небо, плівка – як хмарки, білок – як вода, жовток – як земля.
Розмальовані яйця називають писанками. Вони бувають дуже різні й символізують сонце, радість, життя. Пофарбоване в червоний колір яєчко – ознака радості. Є писанки з дивними складними візерунками, розписами. Це справжні витвори мистецтва.
Про Богдана Хмельницького
(легенда)
У селі Суботові жили колись одинокі дід і баба. Дітей у них не було. Одного разу чують вони, що в них коло ганку плаче дитина. Вони вибігли і побачили немовля, загорнене в ряднину. лежить під хмелем, що оповив обгрунтування.
Пораділи дід і баба і забрали дитину в хату.
І вирішили:
- Богданом назвемо, бо бог дав, а що знайшли під хмелем, то хай ще й зветься Хмелем, або Хмельницьким. Так і виріс в них Богдан Хмельницький, а згодом став гетьманом України.
Ремесла, якими займаються козаки
Говорячи про відвагу козаків, цілком доречним буде розповісти про їхні звичаї та заняття.
Ви дізнаєтесь, що серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені у всіх необхідних для життя ремеслах: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, римарі, шевці, бондарі, кравці і т.д. Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої в цих краях багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох.
Україна
Широко простяглася земля нашої України. Величезні її багатства. Від краю до краю на її просторах буйно колоситься золотиста пшениця, зеленіють безмежні поля цукрових буряків. Любо вітають нас золотими шапками стрункі соняшники, висока зелень пишної кукурудзи. На степових просторах випасаються великі стада худоби. Запашні сади оточують наші міста і села. Блискучі рейки залізниць густою сіткою вкривають землі України. Багато на Україні заводів та фабрик, електричних станцій.
Українці – співучий народ
Українці співучий народ. Споконвіку наші предки мали хист до співу. Ще змалку знали вони багато пісень. І вчилися співом. І співали. Над коляскою немовляти мама співала колискові. А як дітки підростуть, то колядують, щедрують, засівають. Співають веснянок, гаївок, водять таночки.
З давніх – давен змагалися кутки села чи містечка своїм мистецтвом. Кожен гурт челяді свій хор мав. Це так здорово!
„Чорне золото” землі
Донбас... Вогні заводів і шахт, високі терикони, гори вугілля. А років двісті тому ніхто й гадки не мав, що в цій місцевості залягають поклади „чорного золота”. Селянин – кріпак Григорій Капустін випадково знайшов поблизу річки Кундрючої кам’яне вугілля.
Зараз Донецький вугільний басейн є центром вугільної промисловості. Донбас – справжня основа нашої економіки.