Вільний час
Кажуть: «Умієш працювати — вмій і відпочивати». Я намагаюся витрачати вільний час не просто на задоволення, а й на щось корисне.
Я приходжу зі школи, роблю домашні завдання, а потім іду грати з друзями у футбол або до спортивної секції — я серйозно займаюся альпінізмом і тенісом. Коли повертаюся додому, зазвичай маю вільний час. Допомагаю мамі вимити посуд або батькові — щось відремонтувати в домі (чи ми йдемо до гаражу щось полагодити в машині). Потім ми граємо в різні ігри — шашки, шахи, нарди. Крім того, я дуже люблю читати. Мені дуже подобається фантастика, особливо Рей Бредбері та Олді, а також детективи, в першу чергу Агати Крісті й Чейза. Мені завжди цікаво розгадувати хитросплетіння сюжету: хто є злочинцем, які його мотиви? І що заплутаніший сюжет, то захопливіше.
Якщо я не читаю, то дивлюся телевізор. Я дуже люблю старі фільми-комедії, вони здаються мені більш людяними та добрими, ніж сучасні: «Кавказька полонянка», «Діамантова рука», «Операція "И”». Але мені подобаються й нові стрічки. Наприклад, дуже цікавим виявився фільм «Адмірал» із Костянтином Хабенським у головній ролі. По-перше, мене захопив сюжет, а по-друге, і це головне, закортіло більше дізнатися про революцію початку XX століття, громадянську війну й особистість адмірала Колчака. Я перечитав неймовірну кількість літератури та дізнався багато нового й цікавого. Наприклад, виявилося, що Колчак був не лише моряком і адміралом, а й науковцем, дослідником полярних земель.
Вихідні дні я завжди проводжу активно: залежно від пори року катаюся з друзями на велосипедах, роликах або лижах чи ковзанах. А минулих канікул ми з класом ходили в похід! Ми пройшли пішки майже всю область, відвідували музеї та визначні місця нашої малої батьківщини, ночували в наметах, варили кашу на вогнищі, співали пісень під гітару. От коли було весело й цікаво!
Коли настане зима, поїду до Карпат — кататися на лижах. Мрію так спускатися з найкрутіших гір, як це роблять спортсмени. Впевнений, що в мене вийде! А ще мрію поїхати до Парижа, щоб побачити Лувр і славетні витвори мистецтва, які в ньому зберігаються. Тож буде куди витратити вільний час!
Мій вільний час
Вільний час може бути не у кожного. У когось його занадто багато, а у когось немає вільної хвилини. Чому так? Залежить, насамперед, все від самої людини. Є трудоголікі, які готові працювати день і ніч, у них завжди багато справ, їм потрібно багато чого встигнути, немає ні хвилини спокою. Для них вільний час - неприпустима розкіш, вони не можуть її собі дозволити. Ну є й ті особистості, у яких вільного часу хоч відбавляй. Вони не знають, чим себе зайняти. Їм або лінь, або не цікаво.
Дуже важливо навчитися правильно розподіляти свій вільний час. Свій вільний час можна витратити на відпочинок, проте не варто лежати на дивані й дивитися телевізор. Потрібно зайняти себе яким-небудь заняттям. Щоденний перегляд телевізора зробить ваше життя нудним та одноманітним.
Багато людей складають план на весь день. Ці люди діють раціонально, вони розуміють наскільки цінувати час. Адже не дарма кажуть; час гроші.
Не варто витрачати свій вільний час даремно. Наприклад, граючи за комп'ютером, люди просто у величезних кількостях втрачають вільний час, вони живуть у віртуальному світі, забуваючи про реальність. А час - то йде, і його повернути вже неможливо.
Мої бажання
Людина – істота мрійлива та неспокійна. Завжди чогось жадає, до чогось прагне. У кожного є свої найпотаємніші мрії, але є й спільні для усіх людей бажання.
Деякі бажання можуть не просто не збігатися, але й суперечити одне одному. Так народжується внутрішні конфлікти та суперечки між людьми. Згадати хоча б відому Наталку Полтавку з однойменної драми І.Котляревського. Ми пам’ятаємо, як вона, прагнучи власного щастя, водночас не хотіла йти проти волі матері. Кінцівка у цьому творі щаслива, конфлікт зрештою розв’язався на користь молодої дівчини, та й інші не залишилися ображеними. Але в житті доля не завжди малює такі райдужні картини, як письменники у книжках.
Щоб не виникало таких суперечок між бажанням, гарно було б усім людям усвідомити одну просту істину. Свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. Бажати ми можемо чого завгодно, але коли наша воля перетинається із чиєюсь, то треба вміти гідно виходити з такого положення, йти на компроміс. Адже, наступаючи на чиїсь інтереси, ми заходимо до особистого простору іншої особистості. А хіба хотіли б ми самим собі таких нежданих гостей?
Добре, мабуть, було б, якби з’явився чарівник і виконав усі твої бажання. Але це могло б спрацювати хіба що для маленької дитини, бажання якої не сягають далі солодощів чи нових іграшок.
Але якщо йдеться про дорослих людей, то такий помах чарівної палички спричинив би справжній хаос. Бо не можна виконати одночасно такі різноманітні бажання, які мають різні люди. Уявити хоча б на прикладі громадського транспорту влітку, де хтось хоче повідчиняти усі вікна, а дехто боїться протягу…
Це не означає, що треба завжди керуватися думкою загалу. Мріяти потрібно завжди й без упину, але просто пам’ятати про компроміс, про мрії та свободу своїх ближніх.
Про Миколая
Як і кожні людина, я люблю свята, особливо зимові. Свято Миколая в Україна відзначають дев’ятнадцятого грудня. Воно пов’язано з постаттю Миколая Чудотворця, який за легендою був доброю людиною та допомагав бідним та знедоленим. Його вшановують християни в усьому світі.
Миколай сам народився у заможній родині, однак, замість того, щоб зневажливо ставитися до тих, кому пощастило менше, він намагався щось зробити для них. Він дарував подарунки, допомагав грошима, зрештою, все своє майно він віддав тим, хто потребував допомоги і кому не було на що сподіватися. Усе життя присвятив Миколай добрим справам, зціленню хворих, захисту людей від незгод та небезпеки, тому після його смерті, знов ж таки за легендою, його почали вважати за святого, а молитви до нього – здатними творити чудеса. Тому люди Миколая любили та шанували, відзначали його свято та просили про його допомогу та заступництво.
Для дітей свято Миколая – особливе, тому що він обов’язково дарує їм подарунки. Діти знаходять різні солодощі вранці під подушкою. Для того аби отримати дарунок від святого Микола, необхідно бути слухняним та добре поводитися протягом усього року. Існує традиція напередодні писати листа Миколаєві, в якому розповідати про ті подарунки, які б хотілося отримати.
Святий Миколай - одне з найулюбленіших народних свят, до якого готувалися з особливою ретельністю та відзначали з розмахом, майже як Різдво. Люди збиралися ввечері за столом, а після гуляли селом з піснями та привітаннями. До свята пекли спеціальне печиво з медом, яке називалося миколайчиками. На мою думку, це було дуже весело.
Нажаль, у наші часи все змінилося, немає такого загального святкування Миколая, як, наприклад, новорічних свят, проте, збереглася традиція дарувати дітям подарунки та робити солодощі до свята Миколая. Мені здається, що в Миколая є багато спільного з Дідом Морозом, тільки приходить він на два тижні раніше!
Треба вчитися
Давньогрецький мудрець Сократ казав: «Я знаю, що я нічого не знаю». Абсурдні на перший погляд слова приховують глибокий зміст. Сенс цього висловлення дуже простий: чим більше людина знає, тим меншими їй здаються власні знання. Як це пояснити?
І з цим твердженням легко погодитися, якщо уважно придивитися до самого себе. Порівняти хоча б коло своїх інтересів та об’єм знань у дитинстві та кілька років по тому. Результатом моїх власних спостережень є той факт, що наразі я знаю більше порівняно із дитячим садочком, наприклад. Але водночас сьогодні переді мною таке широке поле наук та вимог, що тільки-но я пізнаю щось нове, я одразу бачу більше й більше незвіданих джерел знань.
Цей процес навчання можна порівняти із дряпанням на гору. Чим вище ти піднімаєшся, тим ширшим стає твій горизонт знань. І тим більше недосяжного для себе ти бачиш. Адже за черговою скелею на тебе чекає новий краєвид, новий ракурс. Відтак, діставшись певної вершини, не треба зупинятися. Вчитися варто усе життя.
Звичайно, діти краще за дорослих вбирають нові знання. Однак численні приклади доводять, що в будь-якому віці можна братися до нового. Наприклад, моя бабуся через війну не змогла закінчити школу. І як тільки отримала змогу знову вчитися, то з жадністю взялася здобувати собі освіту. Незважаючи на вік, вона з відзнакою закінчила школу, а згодом ще й університет.
Тож, вік не головне у навчанні. Головне – це бажання працювати над собою та жага до знань.
Я готую страву
Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.
Напередодні ми спостерегли, як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.
Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.
Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.
Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!
Я учень
Навчання не закінчується після отримання диплома про освіту. Адже людина усе життя чомусь навчається і весь час хтось перевіряє її уміння та знання. В одному випадку тебе будуть перевіряти високопосадовці, в іншому – сама доля піддає тебе випробуванням. Тут уже не спишеш у сусіда за партою.
Історія знає випадки, коли люди без гарної освіти досягали успіху в житті. Це й Генрі Форд, й Томас Едісон, і Білл Гейтс, Жак Кусто, чисельні спортсмени та письменники. Не доведеться далеко ходити за прикладом і нам. Тарас Шевченко, наш видатний співвітчизник, також не вчився у школі, але став великим поетом. Своїм талантом та працею він долучив нашу культуру до світового рівня.
Таких прикладів можна наводити багато, однак усі ці люди –швидше винятки, ніж життєва закономірність. Можливо, геній або випадок допоміг їм стати тими, ким вони стали. Якби це працювало для усіх, то ми мали б ідеальне суспільство винахідників, поетів, художників.
Спільним для усіх успішних людей є жага до знань та безперервна самоосвіта. Тож, якщо поміркувати, то школа – це мій шанс. Тут мене наставляють, підказують нові джерела знань, а я вже обираю собі до душі. Мені не пощастило народитися генієм, але завдяки працелюбству та сумлінному навчанню я маю усі шанси досягти успіху в житті. Я – учениця, і школа – це найкращий старт до життя!