Одного разу я побачила на дереві у парку білочку. Золотисто-коричневу, лише кінчик хвостика білий, ніби сметаною политий. Хвіст набагато більший від самої білочки. Він пишний і пухнастий. Лапки в неї короткі з добре розвиненими пальчиками, міцними і цупкими. Завдяки гострим кігтикам тваринка швидко пересувається стовбурами дерев, легко чіпляється за гілки. Зуби у білочки міцні і гострі. Вони легко розгризають найміцніші горіхи. З усіх лісових мешканців білочки є найжвавішими, найнепосидючими і найкрасивішими звірками.
Мені подобаються білочки, і я з задоволенням спостерігаю за ними.
Я дуже люблю тварин. Якщо бачу безхатніх кошенят або песиків, обов’язково годую їх, доглядаю, тобто приділяю їм хоча б трішки уваги. Вони дуже розумні й можуть зрозуміти людину за її емоційним станом, жестами.Багато тварин допомагають людині в рятувальних службах. Собачки є найвірнішими тваринами, в історії є багато прикладів їхньої вірності господарям. Кішки більш незалежні, так би мовити, самодостатні. Вони тежвідчувають прихильність до своїх власників, але не таку сильну, як собаки. Якщо ці тварини живуть поруч, то, всупереч розхожій думці, добре ладнають.
Моя улюблена домашня тварина — це кішка. Її звуть Мурка. Вона дуже розумна й красива улюблениця. Зовні моя кішка схожа на котика зі всесвітньо відомого YouTube каналу «Вершки Шоу», якого звуть Кукі. Зовнішній окрас в неї складається з трьох кольорів — жовтого, чорного та білого. Дуже приємно, коли Мурка лягає поруч зі мною на диван і муркоче. Я відразу відчуваю розслаблення, задоволення і теплоту.
Кішки — дійсно дивовижні тварини.Спогади про них як про священні істоти збереглися на барельєфах Єгипту. Там і тепер до кішок ставляться з особливою увагою.
Я обожнюю свого домашнього улюбленця за те, що він незвичайний, дуже розумний та гарний звір. У багатьох людей є свій домашній улюбленець, найкращий друг, який ніколи не зрадить і не покине в лихоліття. Тварини є добрішими за людей, і цього не має сенсу доводити.
Порід кішок безліч, і кожна з них має якісь свої особливості.Є коти з довгою і пухнастою шерстю, є східні або орієнтальні, екзотичні й перси, короткошерсті та Сомалі.
Ці тварини дуже розумні, деякі з них навіть відчувають, коли у людини щось болить. Тоді вони лягають на це місце, зігріваючи та «вбираючи» частину болю.
Кажуть, що кішки можуть знайти свій будинок, куди б їх не завезли. Відомо багато історій їхнього щасливого повернення додому.
Кішки й коти є героями багатьох казок. Є навіть театр, де актори — кішки. Вистави, які вони влаштовують, веселі та смішні.
Отже, кішки займають почесне місце в житті людини.
Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко.
Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти.
Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби запрошувало погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини.
Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.
Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.
Під час канікул я відпочивала у бабусі. Одного разу, гуляючи в полі, ми знайшли маленьке лисенятко. Воно було дуже кумедне. Хвостик його був пухнастеньким, а вушка — завжди нашорошеними.
Сестра взяла тремтячий клубочок на руки, погладила і лисенятко позіхнуло, наче кошеня.
Лисенятко ми забрали, принесли додому, пустили його на підлогу в кухні. Воно, швидко перебираючи лапками, забилося в куток. Коли принесли блюдце з молоком і посунули його до лисеняти, воно спочатку несміливо, з острахом принюхалося, потім стало над блюдечком, вигнуло спину і загородило його від усіх. Відчувався інстинкт поведінки дикої тварини. Лисенятко з тривогою озиралося на нас, наче хвилювалося, що хтось може вихлебтати його їжу.
Звірятко ще раз скоса подивилося на всіх присутніх і почало хлебтати з блюдечка.
Язик у нього був довгенький і гостренький, з якимось чудернацьким гачком на кінчику. Хлебтало воно акуратно, наче кішка, і поспіхом, наче цуценя.
Лисеня, мабуть, дуже зголодніло, тому що всім своїм виглядом показувало задоволення, а під вусами, здавалося, з'явилася усмішка, очі солодко примружилися, а маленькі передні лапки в темних панчішках збуджено тремтіли.
На зріст лисеня було таке, як маленька кішка. Лапки здавалися міцними, але тулуб був маленьким, худеньким, лисеня було дуже легким.
Голова у лисеняти велика, ніс гострий, вуха насторожені, оченята круглі та веселі, як ґудзики. Оченята і кінчик носа робили його страшенно кумедним.
Хутро сірувато-жовтеньке з темнуватими розводами, а шийка, щічки та живіт — білими.
Лисенятко пробуло в нас до наступного ранку, бо вночі дуже скавчало, мабуть, шукало матусю! Вранці згасли вогники в очах у нашої маленької лиски, і ми вирішили віднести її туди, де й знайшли.
Зараз приємно згадати ту цікаву зустріч з маленьким лісовим мешканцем.
Малюк часто просив своїх батьків купити йому собаку. Він говорив, що без неї йому самотньо, але вони чомусь завжди відмовляли. Ось і у мене так само було. Але одного разу, це був мій десятий день народження, я почув за дверима кімнати гавкіт. Я відразу про все здогадався та дуже зрадів!
Це був чорний лабрадор, він був тоді ще зовсім крихітний. З того часу минуло кілька років, та мій песик виріс і зміцнів. У нього добрі й розумні очі, темного, майже чорного, кольору. Коли я дивлюся в них, то відразу можу зрозуміти його настрій. А назвав я його Бім, на честь собаки з книги «Білий Бім Чорне вухо». У мого песика чорна гладка шерсть і величезна паща з гострими зубами. Він дуже любить гризти мамині капці, але за це його лають.
Я люблю виводити Біма на прогулянку. Він пустує, лащиться до перехожих і навіть встиг вивчити кілька команд. Вдома ми часто лежимо разом і дивимося телевізор, йому це дуже подобається.
Я вважаю Біма своїм найкращим другом. Він став частиною мого життя, допомагає мені в усьому. Якби у мене не було собаки, можливо, я б був зовсім іншою людиною.
У моєї бабусі є собака. Це велика середньоазіатська вівчарка, яка має кличку Рекс.
У нього довга густа шерсть білого кольору, на спині злегка завихрена. Голова велика, мордочка видовжена, звужена до носа. Очі у Рекса темні і розумні. Дивиться він на всіх пильним, уважним поглядом. Стрункі довгі ноги заросли гладенькою шерстю. Хвіст коротенький, а з нього хвильками спадає шерсть. Рекс великий і сильний, та характер має добрий і спокійний. І хоча він уже дорослий, любить гратися з м'ячиком, бігати зі мною наввипередки.
Мені подобається Рекс, і я залюбки з ним граюся.
В мене є кішка. Її звуть Манька. Не знаю, хто її так назвав, адже вона живе в нашому будинку навіть довше, ніж я. Манька — це доросла, ставна, дебела кішка. Вона дуже любить, коли з нею грають або її чухають. Тоді вона починає ніжно муркотіти та підлещуватися.
Одного разу, коли я був ще зовсім маленьким, вона почала на мене шипіти. Після цього я довго її боявся і не підходив до неї. Але пізніше, ставши старше, ми відновили нашу дружбу, і тепер ми, як то кажуть, не розлий вода.
Манька любить дряпати наш диван, за що мама дуже сильно її лає. Але вона чомусь все одно не слухається.
У нашої кішки руда шерстка з білими смужками, а сама вона досить товстенька. А ще в неї довгі вуса та красивий пухнастий хвіст.
Ми часто дивимося разом телевізор, і вона починає нявкати, якщо бачить інших котів чи кішок. Це виглядає вельми кумедно.
Дуже шкода, що з кішками не можна гуляти, як з собаками. Тому ми просто дивимося у вікно й спостерігаємо за машинами та перехожими. Ми дуже любимо це заняття.
Для мене Манька — не просто кішка, це мій друг. Хоча їй і багато років, але я сподіваюся, що вона ще довго буде поруч зі мною.
Напевно, у багатьох є домашні улюбленці. Котики, собачки, рибки, папуги — всі вони вимагають душевної теплоти й особливого догляду. Як приємно, коли з тобою поруч є той, хто створює особливу атмосферу в будинку чи в квартирі. Не варто ображати своїх молодших друзів, адже вони,на відміну від людини, ніколи не зрадять свого господаря, свого кращого друга. Тим більше, що вони практично беззахисні.
Моя улюблена тварина — це собака. Всі дуже добре знають прислів’я, в якому говориться: «Собака — друг людини». Це дійсно так. Можна привести масу випадків, коли собака рятувала людину в екстрених ситуаціях. Собаки — неймовірно розумні тварини, які розуміють свого господаря з півслова. Є такі породи наших молодших друзів, які працюють в рятувальній службі, поліції, прикордонній службі, виконують роль поводиря.Вони дуже добре знають свою роботу та намагаються якнайліпше впоратися з нею. Наприклад, за допомогою нюху собаки можуть знайти вкрай небезпечні предмети й речовини. Отже, їхня роль у служінні людині величезна.
У мене є собака, якого звуть Бім. Я дуже люблю його, стежу за його станом, годую, часто гуляю з ним на природі. Він неймовірно розумний. У деяких ситуаціях Бім ображається на мене, не хоче грати зі своєю улюбленою іграшкою, відмовляється їсти. Лише коли вибачишся, все налагодиться. Любіть і дбайте про своїх вихованців і у відповідь вони подарують вам взаємність.
Моя домашня тварина — це кішка, яку я колись назвала Іриска. Моя кішка — біло-руда, зі смужками. Очі в неї світлі, погляд ясний. Вушка з одного боку білі, а з іншого — руді.
Одного разу з моєю кішкою Ірискою стався цікавий випадок. Вона сиділа на підвіконні й дивилася у вікно. Вікно та кватирка були щільно закриті. І раптом до вікна підлетіла синиця і з цікавістю стала заглядати в кімнату. Іриска напружилася, і навіть трошки зафиркала. Але кидатисяна синицю вона не стала. Розуміла, що до синиці їй не добратися, їх розділяє скло.
Взагалі, моя кішка Іриска дуже розумна. Коли вона тільки з’явилася в нас, то швидко розібралася в тому, що таке когтеточка й лоток. Ночами моя кішка не бродить, а спокійно спить. Починає возитися тільки за п’ятнадцять хвилин до дзвінка будильника. Я ніколи не кричу на свою кішку. Адже в них відмінний слух. Вони чують писк миші під підлогою навіть при гучних звуках. Якщо я в чомусь незадоволена своїм вихованцем, то намагаюся вселити їй щось, просто кажучи впевнено. Інтонацію моя кішка розуміє відмінно.
Іриска дуже любить рибу, а ось сметану не надто. Коли моїй кішці подобається якась їжа, вона смішно крутить вушками.
Коли в Іриски був день народження, я їй заспівала пісеньку, а вона постукувала лапкою.
Що ще я можу розповісти про кішку Іриску? Вона побоюється порохотяга й пральної машини, але не боїться сусідського грізного пса Дунгуса та не любить залишатися наодинці.
Багато століть тому всі тварини були дикими і жили в лісах, горах, на полях. Люди полювали на них, щоб роздобути собі прожиток. Але потім людство зробило величезний крок вперед. Людина приручила тварину. Замість того, щоб бігати і полювати, люди почали тримати тварин поряд, годувати. Серед усіх виділялися собаки і коти. Адже їх людина вирішила не їсти, а полюбила настільки, що зробила своїми друзями. Навіть сьогодні в багатьох сім'ях, у великих будинках і маленьких квартирах, в Америці, Китаї та Україні, живуть коти - милі пухнастики.
Коти - дивовижні створіння природи. Хижаки, які вважають себе нашими господарями. Коти настільки милі, що їх заводять собі старі бабусі, даруючи свою турботу, самотні люди та сім'ї. Серце кожного розтопить муркотіння ніжної кішки, яка заплигне на ноги і почне тертися, вимагаючи ласки. Люди гладять кішку, а в їх організмі тим часом виділяються важливі гормони, що позитивно впливають на настрій і самопочуття. Не менше, ніж ніжність, кішка любить свободу. Тому вона може втекти в іншу кімнату в будь-який момент.
Мій дядько був затятим противником тварини в будинку. Він стверджував, що ніколи в їх квартирі не буде жити якась кішка. Говорив, що тварини псують меблі, залишають шерсть на речах, вимагають занадто багато уваги. Яке ж було наше здивування, коли моя двоюрідна сестра Аня принесла до них в оселю кошеня. Виявилося, вона тиждень ховала маленького пухнастика у себе в кімнаті. На вихідних тато Ані все таки знайшов кошеня і був дуже злий. Аня не могла залишити кошеня Ліона на вулиці, коли побачила його замерзаючого у дворі. За тиждень вона його так сильно полюбила, що також не могла відпустити. Новина тата про притулок змусила її ридати всю ніч. Вона благала дати пухнастикові шанс залишитися в їхній родині. Вона обіцяла, що він буде вести себе пристойно.
Ліон був сірим, худим і крихітним. Швидше за все на вулиці він голодував. У нього були довгі вусики і сумна мордачка. Але за тиждень життя в кімнаті Ані, кошеня став більш грайливим і щасливим. Вона його часто годувала, тому він навіть трохи виріс і став впевненим.
В першу ж ніч Ліон напудив моєму дядькові на ліжко. Дядько ще ніколи не був такий злий. А Аня продовжувала молити його про пощаду. Мама сміялася над ситуацією і говорила, що Ліон дуже тямущий і мітить територію діді, виживаючи колишнього царя племені. Я точно знала, що кошеня не може не зачарувати навіть такого суворого чоловіка, як мій дядько. Вірила, що все-таки той дозволить залишитися Ліону назавжди в їхній родині. Так і сталося. Уже через місяць дядько любив кошеня так сильно, що купував йому найкращий корм, гладив і говорив з ним. Я теж мрію про домашню тваринку і сподіваюся, що незабаром вона у мене з'явиться. І тоді твір про тварину я вже буду писати, споглядаючи на свого улюбленця.
Давно відомо, що собака є не тільки охоронцем, а й чудовим другом, відмінним провідником. Маленьким діткам він дає дещо більше, ніж звичайна тварина. Він може стати для них нянею, рятувальником в екстрених ситуаціях і просто тим, з ким можна пограти. Також з ним можна зробити ранкову пробіжку, приємно провести час в парку, взяти участь у різних собачих виставках. Можна навіть пополювати, адже у собак надзвичайно чутливий нюх.
Якщо досить професійно дресувати свого улюбленця, можна навіть опинитися серед переможців різного роду заходів та змагань. Собака, як ніхто інший, відчуває зміни емоційного стану свого господаря. Нерідко він сприяє поліпшенню настрою, що робить його відмінним заспокійливим засобом. Можна сказати, домашнім психологом.
Якщо правильно доглядати за хвостатим другом, його вірність господареві буде безмежною та непідкупною. Однак якщо приділяти йому мало часу, не вигулювати вчасно, обмежувати в їжі, то він може озлитися і навіть вкусити.
Заводити домашнього улюбленця слід з малих років. Адже невідомо, що він пережив до вас, як складалося його життя.Можливо, його попередній господар був з ним жорстокий, і всю злість, заподіяну попереднім господарем, він може зігнати на вас. Але навіть розлючених життям собак можна зробити милими й добрими, якщо приділяти їм більше любові, турботи, уваги та ласки. Чим більше віддаєш, тим більше й отримуєш, як йдеться у приказці. Якщо ти оточиш свого вихованця турботою, він поверне цю турботу тобі подвійно, якщо щиро полюбиш його, і він полюбить тебе.
Я дуже люблю тварин: і диких, і домашніх. З усього розмаїття мешканців, які живуть у людей, я обираю кішок. Багато століть тому вони прийшли в будинок і з того часу існують поруч з людьми. Хоча, як і раніше, «гуляють самі по собі». Це дуже ласкаві й добрі тварини. Але, захищаючи своїх дітей-кошенят, вони перетворюються на страшних і агресивних звірів. Котики, що живуть в сім’ї, грають з дітьми, бігають за м’ячиком.
Потрапляючи у дику природу, кішки полюють на метеликів, бабок і навіть птахів. Миші й щури при появі тільки запаху кота зникають назавжди.Кішки дуже люблять рибу й молоко. Якщо потрапляють до водойми, де водяться рибки, можуть самі зловити собі «обід або вечерю». Люблять ніжитися на сонці. Ці домашні улюбленці обожнюють займати стілець, на якому хтось сидів.
Улюбленою справою котів є перевірка пакетів, які щойно принесли. Воничасто дряпаються і «деруть» свої кігті об дивани та крісла, що зовсім не подобається їх господарям.
Коли Котофеїча лають, він може сильно образитися. Якщо це сталося, то варто поберегтися. Тварина буде «мститися»: ляже на підлозі й буде заважати вам кудись пройти, порве панчохи або фіранки. Задобрити маленького розбійника дуже важко.
Якщо очікується похолодання, то кішки сплять, згорнувшись у клубок та сховавши носик в лапку. Для відпочинку вони обирають найтепліші місця в будинку, наприклад батареї.