Про дружбу твір

О, дружба! Кто тебя не знает,

Не знает тот и красных дней.

М. Карамзін

У дружби багато крил, але закон у неї один — вірність.

А. Макаренко Дружба, друзі — ці слова означають одне з найчудовіших явищ нашого життя. Відомий філософ Ф. Ларошфуко сказав, що дружба — "найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості". Уміння дружити свідчить про високі людські якості. До таких якостей, як справедливо відзначив видатний педагог А. Макаренко, належить насамперед вірність. Справжній друг ніколи не кине в біді, не зрадить. Не тільки сам ніколи не очорнить тебе, але і не дозволить, щоб у його присутності інші говорили про тебе що-небудь несправедливе і негоже. У той же час справжній друг першим зробить зауваження, якщо ти робиш погані вчинки, допускаєш помилки, що можуть стати непоправними. Справжній друг спробує відвести лихо, тому що "назавжди відповідальний за всіх, кого приручив".

Вірних друзів дарують нам зазвичай дитинство і юність. І потім дружба з ними, як заповідник, усе життя зберігає мрії молодості, високі ідеали, безкорисливі почуття. А товариші юності стають старими вірними друзями, готовими поділитися останнім у важку хвилину, прийти на допомогу, розділити горе і радість. До речі, останнє, тобто здатність радіти за іншого, — також властивість духовно багатих людей. І якщо ти спілкуєшся з людьми, що протягом багатьох років не раз доводили відданість, співчували, коли приходило лихо, і раділи разом з тобою у святкові дні, отже, поруч справжні друзі.

Таке уявлення про дружбу виникло не саме по собі, не на порожньому місці. Воно формувалося в результаті спостережень за взаєминами моїх близьких з їхніми друзями. Бабуся говорить, що в першій половині життя великим подарунком для неї була самовіддана любов батьків і гордість за їхні високі моральні принципи. Опорою і багатством у другій половині життя стали друзі-однодумці. Тих з них, хто живе в Харкові, я знаю. Це люди не тільки добрі і чуйні. У них широкі інтереси, вони багато мріють, люблять музику, живопис. Спілкування з ними — та найбільша розкіш, про яку писав Екзюпері. А нещодавно була зустріч маминих однокурсників. Тоненькі дівчатка перетворилися на солідних дам, у волоссі хлопців, що змужніли, з'явилася сивина. У багатьох діти вже вчаться у вузах або збираються вступати. Не у всіх життя склалося гладко. Були гіркі втрати. Але як вони всі раділи зустрічі, як тепло згадували студентські роки!

Напевно, це справжнє щастя — зустрітися в зрілі роки з друзями юності і повторити слова великого поета:

Друзья мои, прекрасен наш союз!

Он, как душа, неразделим и вечен...

Твір "Справжній друг пізнається в біді"

Я вважаю, що справжній друг – це той, хто зможе допомогти мені у халепі. Зі мною надворі гуляє та дружить багато дітей. Але не кожен з них здатний на допомогу в скрутну годину. Отож, не всі вони – найліпші мені друзі.

Я пишаюся, що маю такого щирого друга, що одного разу не полишив мене у скруті. Точніше, це подруга, дівчинка Олена. Це дочка друзів моїх батьків. Вона на півтора роки від мене старша, хоч невелика на зріст. Ми разом з батьками відпочивали на вихідних на природі, як часто в нас буває.

Ми з нею відійшли від батьків подалі понад річкою. Тут і сталася зі мною біда, халепа. Я поліз до самого берега річки, отже, послизнувся та впав у грязюку. Та ще й у кров подряпав ногу у комишах.

Я вдячний, що дівчинка не стала боятися, як інші дівчатка. Вона не стала волати, плакати та втікати, а подала мені обидві руки. Оленка теж могла впасти у річку, але хоробро допомогла мені видряпатись. Потім ми з нею разом змили з мого розбитого коліна кров. Вона знайшла для цього чистий струмок із водою.

Я щиро дякую Оленці та вважаю її справжнім другом. Я теж вважаю, що таку відважну подругу пощастило б мати кожному хлопчикові чи дівчинці.

Твір на тему «Дружба – це насамперед віра в людину»

Цікаве словосполучення - віра в людину, адже прийнято вірити в Бога. Ну, або у власні сили. А тут - вірити в іншого. Як же в нього вірити, адже він просто людина? Ніхто ж не ідеальний. До голови ж йому не залізеш, може, він щось там собі думає погане, щось проти тебе замишляє.

Я так думаю, що вірити в свого товариша означає, що треба йому довіряти. Вірити в те, що він добрий, хороший, здібний. Що він допоможе у скрутну хвилину. Що все у нього вийде. Якщо хочете дружити з людиною, треба вірити в те, що і вона до вас добре ставиться.

А якщо товариш весь час робить якісь дурниці? Напевно, така людина ще не набралася розуму. Треба ставитися до людини так, нібито вона вже стала такою, якою ти хочеш її бачити. І так, як хочеш, щоб вона до тебе ставилася. Хочеш, щоб до тебе ставилися з повагою, уважно, чуйно, доброзичливо – сам вчини так. А потім наберися терпіння. З часом друг стане набагато кращим, ніж був. Добрішим, надійнішим, серйознішим, наприклад. А ідеалів не буває.

Коли в людину вірять інші, вона відчуває за собою підтримку. Вона хоче виправдати надії своїх друзів. Коли буря кидає в повітрі літак, ніхто з пасажирів не міркує, на що здатний їхній пілот, чи добре вони його знають. Всі вірять пілотові як найліпшому другові, як ніколи ще ні в кого не вірили. Ось так і треба вірити в людей, з якими хочеш бути разом.

Твір "Мій найкращий друг Сергій”

Я маю багато друзів та приятелів. Але Сергій серед них є найкращим другом. Ми живемо з ним в одному дворі та навчаємося в одному класі. На жаль, за однією партою ми з Сергієм не сидимо. Вчителі не дозволяють нам цього, щоб ми не не відволікали один одного на уроках.

У мого друга темне волосся, сірі очі. Він дещо нижчий від мене зростом та худіший, хоча ми з ним однолітки. Проте Сергій має міцні руки та, взагалі, не скаржиться на силу та на спортивну форму.

Ми дружимо з Сергійком вже чотири роки. Разом ми граємо у футбол та баскетбол. Їздимо на велосипедах на річку та навіть рибалимо там. Також мій друг приходить до мене грати в комп'ютерні ігри, тому що у нього вдома комп'ютера немає. Тут наши смаки різняться. Сергій любить грати у віртуальні гонки, а мені до вподоби ігри-мандрівки. Але це не стає на заваді нашій дружбі.

Сергій добрий та веселий хлопець, жвавий та бадьорий. Він будь-коли може поліпшити оточуючим його людям настрій своєю посмішкою чи жартами. Мій друг також любить розповідати анекдоти та смішні історії.

Сергій залишається добрим другом не лише в іграх, але й у біді. Через це твір про справжнього друга я вирішив написати саме про Сергія, а не про когось іншого. Адже саме цей хлопець завжди допомагає мені, і не тільки тоді, коли я прошу. Часто Сергійко сам бачить, що я сам не можу впоратися з чимось. Тоді він сам спішить допомогти або дати корисну пораду.

Мій твір буде буде про те, що друг справді "пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим.

Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. Раптом із-за рогу вискочила зграя собак. Вони всі голосно загавкали. А одна невелика "моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. Ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.

Поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. Я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. В цей час невеликий, але дуже злий собака майже наздогнав мене. Але Максим врятував мене від нього.

Почувши грюкіт, Максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. Він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. Пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. Собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.

Максим допоміг мені дістатися мого двору. Він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. За все це я йому дуже вдячний.

Я написав цей шкільний твір саме про Максима, тому що він — вірний друг, найкращий товариш!

Твір на тему «Дружба – це насамперед віра в людину»

Цікаве словосполучення - віра в людину, адже прийнято вірити в Бога. Ну, або у власні сили. А тут - вірити в іншого. Як же в нього вірити, адже він просто людина? Ніхто ж не ідеальний. До голови ж йому не залізеш, може, він щось там собі думає погане, щось проти тебе замишляє.

Я так думаю, що вірити в свого товариша означає, що треба йому довіряти. Вірити в те, що він добрий, хороший, здібний. Що він допоможе у скрутну хвилину. Що все у нього вийде. Якщо хочете дружити з людиною, треба вірити в те, що і вона до вас добре ставиться.

А якщо товариш весь час робить якісь дурниці? Напевно, така людина ще не набралася розуму. Треба ставитися до людини так, нібито вона вже стала такою, якою ти хочеш її бачити. І так, як хочеш, щоб вона до тебе ставилася. Хочеш, щоб до тебе ставилися з повагою, уважно, чуйно, доброзичливо – сам вчини так. А потім наберися терпіння. З часом друг стане набагато кращим, ніж був. Добрішим, надійнішим, серйознішим, наприклад. А ідеалів не буває.

Коли в людину вірять інші, вона відчуває за собою підтримку. Вона хоче виправдати надії своїх друзів. Коли буря кидає в повітрі літак, ніхто з пасажирів не міркує, на що здатний їхній пілот, чи добре вони його знають. Всі вірять пілотові як найліпшому другові, як ніколи ще ні в кого не вірили. Ось так і треба вірити в людей, з якими хочеш бути разом.

Твір про дружбу 2021

Якщо замислитися, що люди розуміють під словом «дружба», то нараз у свідомості зринають такі її загальноприйняті ознаки як вірність, щирість, близькість інтересів, зацікавленість в одне одному. Люди завжди багато чого чекають отримати від дружби та часто самі не готові віддавати. Ти мені друг – значить, ти маєш вести себе так, як мені треба. А я не можу, бо в мене на те є безліч поважних причин…

Дружба в житті людини починається з того, як діти граються разом у пісочниці або на гойдалках. Потім ходять одне до одного на Дні народження, спілкуються в класі, після школи. Та зрештою кожен повертається додому та займається своїми справами, вирішує власні проблеми та влаштовує власне життя. А інколи люди перестають спілкуватися – через заздрощі, наприклад, або тому, що батьки не схвалюють їхній вибір друзів. У дорослому житті люди втрачають дружбу через те, що в кожного з’являється робота, своя родина, свої проблеми. Хтось роз’їздиться по різних містах і втрачає зв'язок. Хтось стає багатим і не хоче спілкуватися з колишніми небагатими друзями.

Мені здається, суспільство гарантує нам сотні способів легко втратити друзів. Взагалі забути про дружбу як просте явище, природну потребу людської душі взаємодіяти з тим, з ким їй добре та цікаво, кому людина щиро бажає добра. Дружбу неможливо збудувати по шаблону – «вірність, щирість, зацікавленість», лише коли дружба вже є, то з’являється таке ставлення одне до одного.

Дружба – справа добровільна. Друзі – це люди, не пов’язані ні родинними, ні суспільними зв’язками, все що у них є – це бажання ділитися собою одне з одним. Така дружба не часто трапляється в житті. На мою думку, ми все більше плутаємо її з приятелюванням, із спілкуванням з безлічі причин, що не мають відношення до дружби.

Дружба робить людину вільною. Не треба прикидатися, вдавати з себе когось, брехати, щоб сподобатися. Коли в тебе є друг, тобі легко бути самим собою та проявляти найкраще, що є в тобі. Оце, мабуть, і є головна риса дружби.

Твір про справжнього друга

Мій твір буде буде про те, що друг справді "пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим.

Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. Раптом із-за рогу вискочила зграя собак. Вони всі голосно загавкали. А одна невелика "моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. Ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.

Поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. Я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. В цей час невеликий, але дуже злий собака майже наздогнав мене. Але Максим врятував мене від нього.

Почувши грюкіт, Максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. Він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. Пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. Собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.

Максим допоміг мені дістатися мого двору. Він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. За все це я йому дуже вдячний.

Я написав цей шкільний твір саме про Максима, тому що він — вірний друг, найкращий товариш!

Твір-роздум про дружбу

Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи, може, нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».

А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.

Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І його вже нема, він знайшов когось цікавішого чи заможнішого, і вже не хоче навіть при зустрічі два слова сказати. А тепер мені все одно. Значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.

Мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. Мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. А я вважаю не так. Навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. Можливо, він не має змоги. Можливо, не так тобі ця річ і потрібна. Наприклад, якщо пияк вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий?

Раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. Але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». І про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. Але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. І тоді побачиш, хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче мати лише зиск.

У мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. Є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. Можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. Я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба, якщо ми не загубимося після школи, або студентами у дорослому житті. Я дуже сподіваюсь на це.