«Згаяний час – то втрачений скарб»

Його не можна зважити або покласти в кишеню, виміряти лінійкою або загорнути в газету. Іноді його катастрофічно не вистачає, руйнуються наші плани, і важкий прес обставин деформує долі наших близьких і зовсім сторонніх для нас людей Але іноді буває й так, що його надлишок змушує нас думати про те, як би швидше позбутися від нього. Так, мова йде про час. Фізичне і духовне життя людини дуже сильно залежить від того, наскільки вірно побудована наша система цінностей. Спробуйте дати маленькій дитині одночасно цукерку і золоте колечко або гаманець з грошима. Можливо, він візьме і те й інше, але основна увага буде зосереджена на солодкому. Дитині ще невтямки, що неїстівне, в даному випадку, має куди більшу цінність, ніж цукерка. Нерідко і дорослі люди роблять подібну помилку, неправильно оцінюючи життєву ситуацію, людей, матеріальні і духовні цінності. Багато разів протягом життя нам потрібно знову і знову робити переоцінку і вносити зміни у вироблену нами систему цінностей. Адже залежно від обставин і місця, від ставлення людей і природних умов часто знецінюється те, що ще вчора ми вважали мало не найбільшою цінністю в нашому житті. Якось один чоловік зі своїм слугою і двома верблюдами переходив пустелю і побачив кинуту кимось повозку, на половину занесену піском Яке ж було здивування подорожніх, коли обстеживши вміст возу, вони знайшли безліч золота і дорогоцінних каменів. Обрадувані люди, звичайно ж, спробували забрати знайдений скарб. І щоб відвезти весь чималий вантаж, вони вирішили злити частину питної води і викинути частину продуктів. Через кілька годин після того, як рушили в дорогу важко навантажені верблюди, піднялася піщана буря. Через кілька днів тільки ледь живий слуга дійшов до оазису. Загибель його господаря була результатом неправильної оцінки цінностей і жадібності. Коли ми говоримо про цінності, то наша уява малює нам іноді гроші або золото, іноді будинки, машини, дачі. Трохи рідше – людей і добрі стосунки. І часто ми забуваємо про те, що є цінність, яка не знеціниться ніколи – це наш час. Хоча люди іноді кажуть час – гроші , але не вимірно цінніше грошей той час, який має в житті кожна людина. Чи замислювалися ви про те, що життя – найцінніше, що у нас є на землі, і воно складається з коротких відрізків часу: секунд, хвилин, годин. І що цей час не стоїть на місці і часто його нечутний біг стає помітним тільки тоді, коли озирнувшись назад, ми дивуємося, як швидко летять роки. Кожному з нас дано життя. З першим криком дитини починається невтомний відлік часу. І ми не можемо сказати, скільки ще годин або років у нашому розпорядженні. Як же уважно ми повинні ставитися до дорогоцінного часу нашого життя, як ощадливо витрачати його, обережно розпоряджаючись тим, що всім нам дається тільки один раз. Напевно, кожна людина інколи відчуває бажання повернути назад хід часу, думаючи: «Якщо б почати все спочатку, я б зовсім по-іншому прожив би своє життя». У цих словах оцінка життя. Оцінка використаного нами часу. Боячись втратити гроші або ключі від квартири, ми не часто замислюємося про втрату часу, який є унікальним. Більшою чи меншою мірою дуже багатьом з нас доводилося шкодувати про зроблені нами справи. Як хотілося б виправити свої помилки, щось повернути назад. Але їх понесло незворотнім потоком часу. Забуваючи про нього, ми живемо у вихорі подій, справ, успіхів і невдач, і воно нагадує нам про себе іноді дзвінком будильника або відірваним листком календаря. Все в нашому житті, кожен подих, має свою ціну. І розраховуватися доводиться не чимось матеріальним, а секундами і хвилинами нашого життя. Наприклад, відпрацювавши робочий день, ми отримуємо за нього зарплату. Але подумайте про те, що за ці гроші ми заплатили 7-8 годинами нашого життя. Коли ми на зупинці чекаємо трамвая – це теж коштує кілька хвилин нашого життя. І хвилини, перетікаючи в години, складають дні, місяці, роки. Куди ж іде те, що кожному з нас дається тільки раз? «Згаяний час – то втрачений скарб». Як зрозуміти ці слова? Адже саме час дає нам можливість зробити будь-які справи, приділити увагу людям, оточуючим нас, або дізнатись про щось. Подумайте, на що вам було б не шкода віддати кілька хвилин – частинку свого життя? Один студент, вже на останньому курсі, почав писати дипломну роботу. У його розпорядженні було кілька місяців. Він почав шукати папір для диплома і креслень, олівці, потрібну літературу. Багато ходив по магазинах, бажаючи знайти найкраще. Потім він почав ходити до друзям, викладачам, в бібліотеки. І скрізь він запитував, радився, чекав почути слушні думки. Вся ця робота настільки захопила його, що перед самою захистом він виявив, що ще не написав ні слова, не зробив жодного креслення, а його час вийшов. Як часто буває, за другорядними турботами ми забуваємо щось дуже важливе. І лише жаль про втрачений час нагадує нам знову і знову: ти ж міг це зробити. Так непомітно і безповоротно відлітає час нашого життя, і ми раптом з жахом помічаємо, що ще вчора у нас була сила-силенна часу, а зараз ми з усіх сил намагаємося утримати дорогоцінні хвилини, що тануть на очах. Якось раз людина, отримавши зарплату і радісно стискаючи в кишені пачку грошей, зайшла на базар. Купуючи то подарунок для дружини, то необхідні продукти, вона щедро розплачувалася з продавцями. Так було до тих пір, поки опустивши руку в кишеню, людина замість товстої пачки намацала всього один папірець і кілька дрібних монет. Чи не схоже це на наше необережне поводження з часом? Коли ми молоді, нам здається що старість ще так далеко. А літня людина лише дивується, куди ж поділася та маса років, яка ще вчора здавалася такою нескінченною. Як же швидко розчинилася вона у вирі життя . У чому ж сенс життя? На що має бути витрачено мій час? Люди часто самі собі та іншим задають подібні питання. Які ж справи мають цінність і на що в першу чергу має бути направлено мою увагу? Для чого кожен з нас має обмежений і дуже цінний запас часу? Подивіться на дію часу в навколишньому світі, в людях, та й у нас самих. Чи не складається у вас враження, що вплив часу на все, що оточує нас, виявляється досить руйнівним? Маючи безперечну цінність, час все ж покриває зморшками наші обличчя, забирає силу, білої хуртовиною посипає наші голови. Могутні жорна часу руйнують будинки і міста, перемелюють камені і творіння давніх скульпторів, висушують річки, засипають піском родючі землі. Та й чи є що на землі, що може протистояти натиску настільки могутньою сили? Якби у нас була можливість створювати речі, що не підвладні потоку часу? Напевно, скульптор, який створює пам’ятник, над яким не владний час, буде надавати своїй роботі величезне значення і направить на неї куди більше сил, ніж на ту, яка через 100, 200 або 1000 років буде розчавлена ??невблаганним пресом століть. Напевно, і всі ми віддали б перевагу саме такій роботі. Навіщо будувати будинок, який через кілька років потрібно буде ремонтувати, якщо можна побудувати такий, що буде стояти не тільки 100 років, але і наші далекі нащадки зможуть постійно користуватися його затишком, не ремонтуючи? Так чи є на землі можливість докласти свої сили до такого будівництва? Відповідь на це питання здається нам однозначним. Але все ж таки, не дивлячись на безнадійність і відчай, які здатні навіяти нам руйнівні сили, ці сили приводяться в рух часом. І просто треба завжди пам’ятати, що згаяний час – то втрачений скарб, найцінніше, що е у нашому житті.

Мало часу лише в того, хто нічого не робить

На мою думку, у того, хто нічого не робить, не вистачає часу ні на що: він просто не вміє правильно використати його. А от у пра­цьовитої людини — навпаки. По-перше, хто багато й плідно працює, завжди встигає зробити всі свої справи вчасно, незважаючи на обсяг роботи, саме тому, що навчився правильно розподіляти й використовувати час. Прикла­дом такої виняткової працездатності є Іван Франко, який був не лише відомим письменником, а й літературним критиком, філо­софом, перекладачем, мовознавцем, істориком, економістом і громадським діячем. Його вважають найвеличнішим поетом по- шевченківської доби, але, крім віршів, він написав майже сто про­зових творів, є автором перекладів з багатьох мов, численних до­сліджень у різних галузях. Недарма його називають титаном праці. По-друге, часу хронічно не вистачає тим, хто звик лише іміту­вати роботу або в будь-який спосіб виправдовувати власну без­діяльність реальними чи надуманими причинами. Часто в харак­тері цих людей химерно переплітаються надмірна мрійливість і дивовижна пасивність, апатичність і лінощі. Яскраві приклади художнього змалювання таких характерів дає, зокрема, поема Миколи Гоголя «Мертві душі», де в образі поміщика висміяно відірвану від реального життя пустопорожню мрійливість, яку тепер, відповідно до імені героя, називають маніловщиною. Яви­ще дещо інакше, відоме як обломовщина, геніально змальоване в романі Івана Гончарова «Обломов». З головним героєм цього твору асоціюються лінощі, розманіженість тощо. Зрозуміло, що ні обломовим, ні маніловим не стане часу зробити щось значне в житті. Отже, людина працьовита й цілеспрямована зазвичай не тіль­ки якісно виконує основну роботу, а й устигає зробити й інші справи, незважаючи на те, що є постійно зайнятою. А ось той, хто звик ледарювати, знайде силу-силенну причин, аби виправдати власну нехіть до праці й водночас справити враження завантаже­ності, коли немає часу зробити бодай що-небудь.

Твір на тему цінність часу

Лише тоді пізнається цінність часу, коли він утрачений», – вчить народна мудрість. На жаль, ані на мить зупинити його неможливо. Життя невблаганно йде вперед, біжить. І проходить…

«Найбільший скарб — це час, відпущений мені на життя». Це, напевно, найкраща думка, кращий афоризм про час, який я чув. Його суть в тому, що час слід цінувати — кожну хвилину.

Що ж таке час? Мені завжди здавалося, це щось таке, що не можна виміряти. Нехай і існують заходи часу — секунди, хвилини, години, роки, тощо — саме його поняття все одно мені завжди здавалося невимірним. Однак, час має наукове визначення — це міра тривалості існування всіх об’єктів. Весь наш світ побудований на понятті часу, всі явища й події на планеті так чи інакше залежать від нього.

Вважається, що час тече необоротно, тобто тільки вперед: з минулого в сьогодення, а потім в майбутнє. Немає в природі машини часу, хоча письменники-фантасти завжди уявляли в своїх книгах її винахід. Проте неможливо в реальності повернутися за часом назад і прожити вже прожиті раніше моменти життя заново. Це можна зробити тільки в думках.

Наш учитель з фізики каже, що немає в світі єдиної теорії часу. Існує тільки маса різних теорій, які то з одного боку, то з іншого підходять до часу. Деякі з них навіть суперечать одна іншій та сперечаються між собою. Наприклад, теорія осі часу розповідає про те, що час — це пряма лінія. Вона веде від минулої події до майбутньої. А теорія відносності ділить всі події на минулі, майбутнійневизначені.

Звичайній людині, яка не прагне стати вченим-фізиком, треба просто навчитися правильно планувати час у житті. Слід виробити в собі пунктуальність, вміння заощаджувати час, звичку витрачати години життя з користю. Тоді можна скрізь встигнутитане шкодувати про марно витрачений час.

 

 

Твір на тему "Час, цінність часу"

Ми не можемо побачити час, але саме за допомогою його ми вимірюємо наше життя. Виходить, що час існує, хоч його не можна взяти руками, стиснути або розтягнути за власним бажанням. Іноді нам здається, що час іде так повільно! Наприклад, коли чекаєш кінця уроку. А веселий день, повний розваг, скінчується так швидко! Важко повірити, що години та хвилини завжди однакові. Вважається також, що ми не можемо керувати часом. Наприклад, я не можу повернутися в учорашній день та відповісти на минулому уроці краще, ніж я відповів тоді. Або помандрувати у середньовічну Англію та поспілкуватися там з лицарями. Та епоха уже минула, її не можна повернути. Але все одно я можу володіти часом, хоча б частково. Можна запланувати свої справи, зробити графік та встигнути все, що потрібно. Тоді час буде проведений корисно: у навчанні, спорті, читанні книжок тощо. А можна згаяти його на якісь непотрібні заняття. Люди часто бідкаються, що їм не вистачає часу, а самі витрачають його на плітки, пусті розваги. Хтось дивиться по телевізору все підряд, а хтось кожного дня з головою поринає в компютерні ігри. Всі люди відчувають цінність хвилин та секунд коли, наприклад, чекають "Швидку допомогу", викликану до хворого. Або коли на місце пожежі спішать працівники МНС. Людина також цінить час, коли запізнюється на потяг, не встигає щось зробити. Іноді не вистачає якоїсь найменшої хвилини! От якби забрати цю хвилину в того, хто її змарнував та передати тому, кому вона потрібна! Але, на жаль, так не буває. Всі ми маємо памятати про цінність часу! Адже він нам даний один раз для нашого життя, й іншого не буде. Тому час треба берегти та витрачати тільки на те, що має сенс.

Твір на тему час

Час можна порівняти з швидкою річкою, яку ніхто і ніщо не може зупинити. Час як пісок, який сочиться крізь пальці і ніяк його не можна втримати. Тому кожна людина повинна цінувати кожну прожиту хвилину, а не розмінювати її на дрібниці.
Часу підвладне все і в той же час їм ніхто не може володіти. Воно безжально і забирає у нас найдорожчих людей, від яких залишаються тільки приємні спогади всередині, які зігрівають нас.

Життя дуже коротке, і її не можна зупинити або змінити, тому потрібно жити прямо зараз. Як колись було сказано про те, що ми ніколи не молодше, ніж у цю хвилину. Так, чому ж так мало людей усвідомлюють це, чому ніхто не прагне до кращого, а в основному все просто пливуть за течією. Особисто мене швидкоплинність часу лякає і насторожує.

Я боюся колись прокинутися вранці і зрозуміти, що я літня пані, яка так і не встигла нічого зробити в цьому житті, про що мріяла в свій час.
Час не шкодує нікого і від нього не можуть врятувати навіть мільйони. Та, незважаючи на це, люди намагаються жити швидше, прискорюють час. Вони не люблять чекати і хочуть, щоб час пройшов якнайшвидше, однак вони навіть не намагаються усвідомлювати того, що з кожною хвилиною вони стають старше і за цей час втрачають багато.

Адже скільки справ залишається не зроблених, скільки зустрічей скасовано, скільки книг не прочитано. На жаль, це розумієш занадто пізно, а саме тоді, коли вже багато втрачено і його неможливо повернути.
Не дивно, що для маленької дитини час тягнеться дуже повільно, а от дорослі його не помічають. Рік за роком пролітають непомітно, і ось поруч вже немає тих, хто коли-то зігрівав душу. Наші бабусі і дідусі відходять, залишаючи після себе тільки теплі та приємні спогади про тепло своїх рук, про душевних розмовах, про постійних смачних гостинцях, а запах найсмачніших оладки з медом і парним молоком. Ці спогади настільки важливі, що про них неможливо забути. Тому не слід втрачати ні хвилини, потрібно якомога більше часу проводити зі своєю родиною, щоб потім не шкодувати про втрачені секундах. Час дійсно дуже швидкоплинне, але чому ж цього так не хочеться усвідомлювати, чому ж здається, що ми завжди будемо молодими і безтурботними, чому здається, що наш час ніколи не прийде.

Адже зараз просто хочеться жити не кваплячись і насолоджуватися своїм життям. Однак є й такі люди, які намагаються квапити час. Вони живуть від дати до дати, а після скаржаться на те, що багато чого не встигли. Я зараз тільки вчуся не втрачати дорогоцінного часу. Складаю план тих справ, які б хотіла зробити в обов'язковому порядку. Проте лінь іноді перемагає мене і часто доводиться прощатися з тієї чи іншої мрією, так як на неї просто не вистачило часу.

Чому усвідомлення швидкоплинності приходить так пізно, коли вже не можливо практично нічого виправити? Особисто мені дуже шкода, що я не побачилася з тими людьми, з якими тепер вже не вдасться ніколи побачитися. Тому хочеться, щоб ніхто не допускав таких помилок. Потрібно намагатися радіти кожній миті. Не боятися любити, навіть якщо це не взаємно, адже прояв цього почуття завжди прекрасно. Необхідно вчитися безкорисності і участливости, не треба відштовхувати вірних друзів, а тим більше, рідних, які готові заради тебе на все. Не потрібно боятися жити, слід шукати себе, своє призначення, своє місце під сонцем. Мені здається, що саме тоді, коли вдасться знайти себе і вірного супутника, в той час як ніби зупиниться тільки тоді вдасться прожити гідне і щасливе життя. Головне завжди залишатися в гармонії з самим собою і зовнішнім світом.

 

Твір роздум на тему час

Час – це основне поняття в нашому житті, можна сказати, це і є саме життя. Він оточує нас, ми як би існуємо в його потоці. Прийнято вважати, що час нескінченний. Думаю, так воно і є. Час існував задовго до появи Землі і буде існувати, поки є Всесвіт.

Тимчасової потік нерозривний, але люди для зручності умовно поділяють його на три частини: минуле, сьогодення і майбутнє. В наших силах змінити сьогодення і майбутнє, на минуле ніхто з нас вплинути вже не може. Автори фантастичних творів нерідко описують спроби зміни минулого, але це тільки фантазії та існують вони лише для розваги.

Як же треба жити людині, щоб бути в гармонії з часом? Це, виявляється, не так уже й просто. Щоб бути щасливим і правильно будувати своє життя, людині необхідно пам’ятати уроки минулого, але при цьому не застрявати в ньому, радіти справжньому і думати про майбутнє. Не всім це вдається. Дехто живе минулим, не встигаючи за змінами в сьогоденні. Хтось, навпаки, думає тільки про насущні проблеми, не аналізуючи попередній досвід і не замислюються про те, що буде завтра. Важливо зуміти знайти баланс між цими трьома складовими нашого життя.

Серед людей завжди зустрічалися особистості, здатні думати наперед. Вони прагнули розвивати людство, максимально наблизити майбутнє, винаходжуючи нові і нові технології. Завдяки їм ми далеко пішли від первісного ладу і маємо розвинену цивілізацію. Думаю, не за горами вже високі технології, описані колись письменниками фантастами.

Ніхто з нас не може вплинути на хід часу, але в наших силах заповнити своє життя яскравими моментами, працювати на благо всього людства, приносити користь суспільству. Ми повинні зробити так, щоб наше життя пройшла не дарма.

 

Цінність часу твір

Все в нашому житті, навіть кожен подих, має свою ціну. І розраховуватися нам доводиться не чимось матеріальним, а кожною миттю, кожною хвилиною нашого життя. Його не можна зважити або кудись покласти. Дуже часто його катастрофічно не вистачає, і тоді руйнуються наші плани. Але іноді буває й так, що його надлишок змушує нас думати про те, як би швидше позбутися його. Коли ми говоримо про цінності, то наша уява малює частіше гроші, золото, будинки, машини, дачі, рідше – людей та їх доре ставлення, добрі стосунки. І часто ми забуваємо про те, що таке цінність та надаємо цьому слову іншого значення. Але є те, що не знеціниться ніколи: час. Хоча люди і кажуть «час – гроші», але незмірно цінніше їх час життя кожної людини. Життя, найцінніше, що у нас є на землі, складається з секунд, хвилин, годин. Час не стоїть на місці. Їх нечутний біг стає помітним, коли, озирнувшись назад, ми з подивом виявляємо, як швидко пролетіли роки. З першим подихом дитини починається невтомний відлік часу її життя. І ми не можемо сказати, скільки годин або років у її розпорядженні. Як же високо ми повинні цінувати час нашого життя, як ощадливо витрачати його, і не даремно, а зі змістом розпоряджатися тим, що дається нам тільки раз. Часто людина дуже хоче повернути назад хід часу: «Ех, якби почати все спочатку, я зовсім по-іншому прожив би своє життя». У цих словах можна знайти оцінку життя, оцінку прожитого часу. Боячись втратити гроші або ключі від квартири, ми не часто замислюємося про втрату часу, унікальною людської цінності. Маючи обмежений запас часу, ми можемо ці деякі дні або роки використовувати розумно для добрих змін у нашому житті. Не варто поповнювати число людей, які переоцінюють власні ресурси, кажучи: «У мене ще багато часу, я все встигну, мені не потрібно поспішати». Дуже багатьом з нас доводилося шкодувати про зроблені нами справи і хотілося б виправити свої помилки, повернути час назад. Але це нездійсненне бажання. Забуваючи про час, ми живемо у вихорі подій, справ, успіхів і невдач, і воно нагадує нам про себе іноді дзвінком будильника або відірваним листком календаря.