Загрузка. Пожалуйста, подождите...

Історія свята

Історики вважають, що християни запозичили Різдво з язичеських культів. Як відомо, що послідовники стародавніх релігій відзначали народження богів. Ці свята припадали на дні зимового сонцестояння – кінець грудня або початок січня. Християнська церква поступово витіснила давні свята. Втім, церковна традиція зберегла чимало того, що було притаманне саме язичництву. Так, у християн залишився стародавній звичай поминання предків, хоча і з дещо переосмисленою символікою. Водночас обрядовість зазнала змін – від магічних ритуалів люди перейшли до молитов, у яких зазвичай просили про добрий урожай наступного року.

Різдво у моїй родині твір

Різдво це найулюбленіше християнське свято моєї родини. В цей день, декілька тисячоліть тому, народився Ісус Христос. За новим календарем це свято відмічається 7 січня. Я вважаю що, Різдво Христове це родинне свято, тому що я звик святкувати його з батьками, родичами, бабусею і дідусем. Приготування до Різдва у мене вдома починаються завжди зранку. Мама займається приготуванням різноманітних, смачних страв, і обов’язково готує кутю з горіхами та родзинками на солодкому узварі. Коли трохи смеркає, я беру трохи куті і йду в гості до своєї Хрещеної мами, пригощаю її кутею та висловлюю її свою повагу, як другій матері. У відповідь, вона пригощає мене різними ласощами, цукерками та дарує подарунок. Потім ми йдемо з друзями колядувати, заздалегідь вивчивши кілька колядок. Ми заходимо до наших знайомих або знайомих батьків. І співаємо, щоб вони раділи народженню Ісуса Христоса. За це, нас пригощають цукерками і дають гроші. Але цукерки одразу ніхто не їсть, тому що це потрібно робити вдома за святковим столом. Декілька раз, ми навіть колядували справжнім вертепом, перевдягались в костюми різдвяних персонажів. Під вечір вся наша велика родина, збирається за різдвяним, святковим столом. На столі завжди багато м’ясних страв, салатів, та головна страва вечора – кутя. Ми їмо кутю, згадуємо померлих родичів, а потім мама залишає їм кутю на столі і запалює свічку. Після вечері ми даруємо один одному різні подарунки,поздоровляємо всіх з Різдвом – це моя сама улюблена частина святкування. Потім ще довго сидимо коло каміну,п’ємо чай та розмовляємо, бабуся розказує цікаві історії та випадки, дідусь з мамою співають різні пісні. Ось так весело проходить святкування Різдва у моїй родині.

Святвечір

Напередодні Різдва, при появі першої зірки, родина сідає за Святу вечерю. Ця чудова традиція насичена символами і віруванням і шанується у кожній православній родині. У цей день багато хто до вечері утримується від їжі незалежно від того, дотримувався він посту чи ні. Вечеря пісна, складається зазвичай з 12 страв – за кількістю 12 апостолів (або, як вважає також багато українців – за кількістю місяців у році). Обов'язковими є кутя, узвар, хліб, сіль, часник, борщ з вушками (крихітні вареники з грибами), риба, квасоля, капуста, пампушки, калач, інші пісні страви. Пропустить через 13 Кутя готується з цільних зерен пшениці (хоча в кожному регіоні по-різному: беруть жито, ячмінь, рис тощо, головне - крупи мають бути цільними), бо крупинки - символ людей, склеєних в людство. За клей слугує мед, а щоб наступний рік був щедрим і родина жила в здоров'ї та достатку, до куті додають горіхи, родзинки, мак, сухофрукти тощо. На почесному місці в домі повинен стояти Дідух – житній чи пшеничний сніп, який символізує урожай, добробут і є оберегом роду. Свята вечеря розпочинається молитвою. Запалюють різдвяну свічку, що символізує пам'ять про душі предків, а також зірки, які з'явилися на небі, коли народився Христос. На вечерю збирається вся родина. Прийнято, де б хто був, повертатися у цей час до домівки, щоб наступний рік був нерозлучним. Господар благословить вечерю: "Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року!". Після Святвечора і аж до Водохреща вітаються фразою "Христос народився!" і відповідають - "Славімо Його!". Різдво, Коляда, гості, віншування, ворожіння, надії Перший день Різдва - великий і урочистий день, який українці проводять у церкві на врочистому Богослужінні, відвідують родичів, друзів, приймають у себе гостей. Страви цього дня були найрізноманітніші: кожна родина прагнула приготувати найсмачніше, що також пов'язувалося з добробутом на наступний рік. Тому спеціально до Різдва кололи кабанчика, а відтак запікали стегно, готували ковбаси, холодець, різноманітні рулети, рульки, коптили сало. Пироги, бабки, киселі також були незмінними наїдками на різдвяних столах українців. На Різдво здавна дотримуються традицій, які, втім, характерні для всіх великих християнських свят: одягалися лише новий одяг, нічого у цей день не робили, заборонялося шити, прати, прибирати,особливо виносити сміття. Всю їжу готували заздалегідь. Як щедра і гостинна нація, українці цього дня надають особливу увагу гостям: радо зустрічають кожного і щедро пригощають, а також ходять у гості. Правда, усе це відбувається надвечір, бо ранок і день присвячують молитвам і родині. Гарною прикметою вважається, коли на Різдво до господи першим завітає чоловік. Тому жінки намагалися цього дня створювати родинний затишок удома. Правда, ця прикмета діє не на всіх теренах країни, як, утім, й інші святкові прикмети. Приміром, що і в гостях не бажано надовго затримуватися - привітав господарів, віншуючи у гарному колі народження Сина Божого, і даєш можливість родині святкувати у колі найрідніших. Родинні цінності - понад усе. Найбажаніші гості на Різдво - колядники. Це могли бути як діти, так і дорослі. Дорослі зазвичай організовувалися у вертепи - цілі театралізовані дійства зі спеціальною атрибутикою, головна з яких - Різдвяна зірка, що символізує Віфлеємську - щасливе свідчення народження Спасителя. Найвідомішою колядкою для українців є, напевне, "Добрий вечір тобі!" Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся, Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. Застеляйте столи, та все килимами, радуйся, Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся, Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся, Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. А перший же празник: Рождество Христове, радуйся, Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. А другий же празник: Святого Василя, радуйся, Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся, Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. Колядники співали вітальні пісні-колядки та розігрували жартівливі сценки. Проте в цих жартівливих сюжетах розігрувалися серйозні боки життя українців, щиро бажалося родині щастя, здоров'я та достатку. Господарі обдаровували хороших гостей гостинцями та грошима.

Ще однією традицією святкування Різдва єріздвяні ворожіння.Українці здавна цікавилися своїм майбутнім, хотіли знати, що їх очікує, і вірили в небесні знаки, які отримували при цьому. Тому в період Святок, починаючи зі Святого Вечора і закінчуючи Водохрещем, наші предки ворожили на свою долю.

Дівчата зазвичай ворожили на судженого. Збереглося багато цікавих зразків і звичаїв їх ворожіння, яких дотримується і сучасна молодь. Дівчата збираються гуртами і в повній темряві палять свічки чи папір, розглядаючи за відбитками полум'я обриси судженого.

У ніч перед Старим Новим роком смажили млинці і на ранок виходили з ними на дорогу - вважалося, що ім'я першого зустрічного чоловіка носитиме суджений.

Парубки, які не хотіли, щоб до їхніх коханих засилали сватів інші хлопці, йшли до млина, брали три скіпки зі шлюзів і таємно втикали в одвірок своєї дівчини.

Проте найбільше хотілося дізнатися про те, чи довгим буде життя. З цією метою ставали між лампадкою і свічкою і спостерігали за тінню: якщо вона подвійна - житимуть довго і щасливо.

Святий вечір твір

Розпочинається Різдво 6 січня – Святий Вечір. В Україні традиції святкування Різдва Христового передавалися від покоління до покоління. Наші прадіди чекали цього свята весь рік і ретельно до нього готувалися. Зокрема, Різдву передує сорокаденний піст, який починається 28 листопада і закінчується 7 січня. Цей піст традиційно називають Пилипівкою, оскільки останній день перед постом припадає на день пам’яті святого апостола Пилипа. 6 січня з появою першої зірки українці сідають за щедрий, але пісний стіл. Святий вечір прийнято проводити у колі всієї родини.

Твір на тему "Різдво у моїй родині” або "Різдвяне свято”

В моїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки Новий Рік, але й Різдво Христове. Для нас це родинне свято. Ми святкуємо його разом с моїми бабусями та дідусями. Зазвичай, родичі збираються у нас вдома біля ялинки, що залишається з Нового Року. Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок. Джерело. Читайте: Золoті поради Блаженнішого Любомира перед Різдвом Потім я разом з друзями йду колядувати. За правилами, я мала би це робити пізніше ввечері, але мама не дозволяє ходити пізно вулицями. Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Іісус Христос народився. За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом. Одного разу ми перевдягалися в костюми та ходили спражнім вертепом: була в нас своя коза, а ще циган, зірка та інші різдвяні персонажі. Я була лікарем та рятувала козу. Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі. А мій брат ще ходить вранці до своїх хрещених батьків посівати зерном.

Твір на тему коляда

Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та вінчували їм злагоду й достаток. Колядники починають ходити по будинках із Святого вечора. Часто вони носять із собою на палиці велику зірку – вона символізує Віфлеємську, яка ознаменувала народження Христа. Перед тим, як зайти до будинку, молодь або дітлахи просять дозволу заколядувати. Коли господарі погоджуються, колядники починають співати про народження Христа, а також бажають господарям щастя, здоров’я і достатку, за що колядників обдаровують солодощами та грошима. Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.

Твір на тему Різдво

7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день – незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної історії щирим і сповненим радості привітанням: «Христос народився! Славіте Його!».

Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які відзначаються особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий – Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття.

Історична наука вважає, що Різдво запозичене християнами з язичеських культів. У стародавніх релігіях відзначалося народження богів – давньоєгипетського Осіріса, давньогрецького Діоніса, давньоіранського Мітри та ін. Дати цих свят припадали на кінець грудня – початок січня, дні зимового сонцестояння, «повороту до весни».

У X столітті християнство було запроваджено на Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід’ємною частиною нашої культури. Разом із вірою Христовою в Україні та за її межами набули поширення такі народні традиції, як колядування та щедрування.

Коляда – це гімн Христу, оспівування його народження. У щедрівках славлять природу, закликають весну.

Різдво – це дуже красиве і радісне свято, яке з нетерпінням чекають і дорослі і діти. Його святкують у всьому світі, але кожен народ вкладає в це свято щось своє.

Українське Різдво пов’язане з віковими традиціями. З 28-го листопада по 7-е січня триває піст (в цей час люди відмовляються від всяких гулянь, м’ясних блюд). Діти вивчають колядки (різдвяні пісні), щоб потім під вікнами будинків колядувати і славити народження Ісуса.

Різдво в Україні – це улюблене свято, яке чекають і люблять через святково прикрашену ялинку, можливості поколядувати, поглянути вертепи. Різдво також вважають святом милосердя, тож не можна відмовляти нужденним у милостині. Своєрідною милостинею є і подяка колядникам, тому не реагувати на цей спів також не можна. Також у цей день заборонено лихословити і сваритися.

Як і в більшість православних свят у Різдво забороняється шити, прати, прибирати, працювати в хаті та робити іншу фізичну роботу. Ну, і народження Христа слід зустрічати охайними, не можна святкувати у старому, брудному одязі.

Та все ж найкраща традиція та цінність Різдва – проводити час з родиною. Тож не забувайте про своїх рідних, започатковуйте власні традиції і насолоджуйтесь цим святом.

 

Традиції Різдва

Водночас українці не будували і не будують релігійних стереотипів, які б зациклювали їх на певних діях, пов'язаних з релігією. Так, приміром, святкування Різдва Христового в кожному регіоні має свої особливості, відмінності та власні "родзинки", що робило і робить святкування ще більш родинним, особистісним, яке водночас зближує і осяває.

Різдву передував Піст. Оскільки останні дні перед постом припадають на день пам'яті святого апостола Пилипа, то сам пост прийнято називати Пилипівкою.

Пости перед святами, як і перед Різдвом – хороша можливість очистити думки і помисли, зануритися в себе, в молитви, переглянути свої вчинки, дії, звірити їх зі шляхом Господа. А також утриматися від спокус, образ, лихослів'я.