Народні традиції

 

Поза сумнівом, народні традиції — це культурна спадщина, до того ж у кожного народу — своя. їх історія сягає глибини віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту. І ми, нащадки великого народу, повинні берегти і примножувати це народне багатство, аби усвідомити, що є його частиною. Усвідомлення своєї причетності до великого народу є усвідом­ленням себе самого, своєї значущості у світі. Той, хто не знає своєї культури, цурається мови, не може з пошаною ставитись і до культу ри інших народів. Скільки обрядів довелося мені побачити: і весілля, і свято Купала, і свято першого снопа! Ме­ні пощастило брати участь в усіляких Різдвяних дійствах... А скільки ще не побачено! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збагатити його. Згадаймо хоча б безсмертні твори І. Котляревського «Наталка Полтавка», Г. Квітки-Основ’я- ненка «Маруся», М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», автобіографічні твори О. Довженка «Зачарована Десна», М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» та ін., у яких зображено широку палітру народних традицій. Я залюбки читаю книжки, які містять інформацію про історію і культуру інших народів, порі­внюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та інших народів. Доволі приємно, коли виявляється, що українські традиції — багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. Яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто! Отже, будучи частиною народу, не можна не цікавитися його душею, його життям — народ­ними традиціями, що є його культурною спадщиною, бо, як писав Антін Могильницький: Кожен нарід, хоть би дикий, Любить свій родимий край, Любить отцівські язики, Свою мову і звичай.

 

Сучасне життя молоді твір

 

У сучасному світі з кожним днем люди все більше часу при­діляють Інтернету. Декому здається, що він витісняє мистецтво, традиційні джерела інформації. Але це не так. Я вважаю, що Ін­тернет як чудове досягнення науково-технічного прогресу, без­умовно, розвиватиметься й надалі, хоча ніколи не замінить ні те­лебачення, ні книжок, ні тим більше театру й музеїв. По-перше, Інтернет — порівняно нове відкриття. Його плюси й мінуси відразу важко адекватно оцінити. Завжди знаходяться ті, хто до новинок ставиться з настороженістю, недовірою, як і ті, хто перебільшує їх значення. Яскравим прикладом з історії, що підтверджує цей доказ, може бути реакція загалу на винахід друкарської машинки. Ви навіть не можете уявити, скільки протестів виникло проти друкування тексту вручну! Уважалося, що надрукований текст, написаний без вкладання частинки своєї душі, не містить ніяких емоцій. А зараз нікому й на думку не спаде критикувати надрукований текст. По-друге, Інтернет відрізняється метою свого призначення від театру, книжки, кіно, телебачення. Уплив мистецтва чи засобів масової інформації на розум і серце абсолютно різний. Так, зовсім інакше сприймаються навіть кіно- й телефільми, художні твори та їх екранізація, режисерське й акторське втілення драматич­них творів. Наприклад, вистава Львівського театру імені Леся Курбаса «Лісова пісня» Лесі Українки, де ролі Мавки й Килини виконувала та сама актриса, змусила кожного глядача по-новому заглянути у власну душу, оцінити, чого в ній більше — світла й любові чи байдужої буденної сірості. І в аурі глядацької зали яв­но було те Лесине, «що не вмирає», стократ посилене співпере­живанням, співвідчуттям людей, уражених силою краси. Отже, Інтернет ніколи не замінить телебачення, книжки, теат­ру. Коли ми звикнемо до нового джерела інформації, суперечки про його роль притихнуть; своєрідність його можливостей допов­нить палітру засобів, за допомогою яких людина осягає світ.

 

Твір на тему без знання минулого немає майбутнього

 

Минулого не зміниш і не повернеш. Але чи можна сказати, що воно зникає безслідно й що людям немає до нього дороги? Безпе­речно, ні. Минуле живе поряд із нами. І воно безцінне. На мою думку, його необхідно пам’ятати саме заради майбутнього. По-перше, історія, яка б вона не була, визначна чи дуже при­кра, — це найцінніша книга людини, з неї можна постійно черпати мудрість, необхідну для побудови гідного прийдешнього. Переконливим прикладом є історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Письменник змальовує давні події — пері­од Руїни, обрання гетьмана 1663 року. Позитивні герої, серед яких Яким Сомко, Кирило Тур, полковник Шрам, прагнули об’єднати розколену країну. їм протистоять ті, що, як Іван Брюховецький, дбали насамперед про власні інтереси й були готові на все задля отримання влади. Цей трагічний період історії Пан­телеймон Куліш обирає, щоб показати, що роздрібненість і між­усобиці знищують державу зсередини й державотворцям понад усе потрібна єдність. По-друге, міцним підмурівком для побудови майбутнього є знан­ня ментальності народу, його традицій, історії, споконвічних прагнень. За прикладами далеко не треба ходити. їх сила-силенна. Але чи не найпереконливішим з них є багатостраждальна історія україн­ської державності. Чимало чужинців-загарбників віддавна нама­галися знищити будь-який прояв національної свідомості. Та ідея державності жила серед справжніх патріотів. Упродовж сто­літь вона не раз виявляла себе по-різному: і в мудрості князя Ярослава, і в конституції Пилипа Орлика, і в Акті Злуки, і в мрі­ях тих, кого, як В’ячеслава Чорновола та Василя Стуса, засилали в табори. Такі вияви народного духу разом з іншими чинниками створили підґрунтя для побудови незалежної України. Отже, якщо ти хочеш мати яскраве майбутнє, то необхідно не за­бувати свого минулого, пізнавати традиції роду й ментальність на­роду та, засвоївши уроки історії, утілювати здобутий досвід у життя.

Джерело:https://ukrclassic.com.ua/vlasni-vislovlennya/3524-tvir-na-temu-bez-znannya-minulogo-nemae-majbutnogoБібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

 

Твір на тему відповідальність людини за свої дії

 

Я вважаю, що ми відповідальні за все в нашому житті. І жо­ден добрий чи поганий учинок так просто, без наслідків, не обій­деться. Аргументом на користь цієї думки може бути те, що зло завжди карається. Наприклад, американський гангстер італійського по­ходження Аль Капоне був контрабандистом і вбивцею. Хоча ці злочини суд ніяк не міг довести, його, урешті-решт, ув’язнили за банальну несплату податків. Є ще один доказ на підтвердження цієї тези: якщо людина на­віть не буде покарана законом, Богом чи іншими людьми, то її мучитимуть докори сумління. Яскравим прикладом цього може бу­ти Ганна — героїня поеми Тараса Шевченка «Наймичка». Караючись увесь вік у чужій хаті, жінка-покритка спокутувала свій гріх, не давши синові Марку вирости безбатченком. Отже, що б ми не робили і як би це не висвітлювали, ми несемо повну відповідальність за кожен наш учинок перед Богом і людь­ми, перед законом і нашою совістю.

 

 

Твір на тему вік живи вікі учись

 

Я вважаю, що людина повинна вчитися не лише в школі й університеті, а й протягом усього життя. Про це навіть в україн­ському прислів’ї мовиться: «Вік живи — вік учись». З давніх-давен освіта була невід’ємною частиною виховання ді­тей. Але не про все можна дізнатись із підручників і книжок. Над­звичайно важливу роль у житті кожного відіграє досвід, який ми здобуваємо з роками. Саме він дає нам додаткові знання та допо­магає зрозуміти, як поводитись у певних ситуаціях. Досвід пере­дається від покоління до покоління й допомагає краще пізнати життя, вирішити життєві проблеми. Прикладом цього може бу­ти новела «Дитинство» із роману Юрія Яновського «Вершники». Маленький Данилко навчився у свого прадіда-тезки багатьох потрібних речей. Так, старий розповідав правнукові, коли риба краще ловиться, коли бджоли більше меду кладуть, яка рослина корисна тощо. Саме завдяки своєму мудрому прадідові хлопчик став спостережливим, людяним і добрим. Необхідність постійно навчатися зумовлена й розвитком су­спільства. Щороку у світі з’являються нові наукові досягнення, що змінюють наше життя. До всіх нововведень людина постійно має звикати, учитися ними користуватися. Яскравим прикладом є моя бабуся, яка, давно закінчивши університет, усе ще поглиб­лює фахові знання, учиться користуватися сучасними технічни­ми новинками. Вона вже досить непогано оволоділа мобільним телефоном, проте, незважаючи на свою освіченість, потребує мо­єї допомоги в роботі з комп’ютером. Отже, людина справді навчається протягом усього життя. Вона стає мудрою, коли накопичує ці знання, а отриманий із часом досвід застосовує в житті, яке постійно змінюється.

Джерело:https://ukrclassic.com.ua/vlasni-vislovlennya/3520-tvir-na-temu-vik-zhivi-vik-uchisyaБібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

 

Твір на тему вчинки людини

 

Я вважаю, що абсолютно кожна людина має відповідати не лише за слова, а й за власні вчинки, інакше кажучи, за все у своє­му житті. По-перше, ми тісно пов’язані взаємною відповідальністю з ти­ни, хто народив і виховав нас, і з нашими дітьми. Прикладом то­го, наскільки пекучий батьківський біль і сором за сина, наскіль­ки нестерпне почуття провини за його виховання, є вчинок Тараса Бульби, героя однойменної повісті Миколи Гоголя. Ста­рий козак убиває сина Андрія за те, що той став зрадником. По-друге, підґрунтям, на якому розвивається, зростає почуття відповідальності, є такі риси, як принциповість, старанність, пунктуальність, порядність, уміння порозумітися з людьми й до­помагати їм. Тому, хто звик запізнюватися, порушувати свої обі­цянки, легковажно ставитися до обов’язків, доведеться чимало працювати над собою, щоб навчитися бути відповідальним. Прикладів, які підтверджують слушність цієї думки, дуже багато н сучасному житті. Легковажність однієї людини може звести на­нівець роботу багатьох (саме так сталося в нашому класі, коли один з учасників презентації колективного проекту забув удома всі потрібні відеоматеріали). Із байдужості й легковажності може вирости безвідповідальність, а з неї згодом і якась велика біда (наприклад, Чорнобиль). По-справжньому ж відповідальна лю­дина ладна навіть власним життям довести відданість своєму обов’язку. Так, Януш Корчак, відомий польський лікар і педагог, разом із своїми вихованцями ступив до газової камери в Треблінці. хоча мав шанс урятуватися. Отже, ми мусимо навчитися брати на себе відповідальність за все, що сталося в нашому житті. Її основи закладаються в родині, міцніють у шкільному колективі. Вони пов’язані із самовихован­ням особистості, зокрема розвитком пунктуальності, чесності й обов’язковості.

 

 

Твір на тему друзі

На мою думку, дружба є однією з найбільших людських цін­ностей, без неї людина почуває себе самотньою й відчуженою, зайвою та маловартісною. По-перше, дружба - основа колообігу добра й любові: ніяка біда тебе не знищить, якщо поряд справжній товариш: він допоможе тобі в скруті, забувши про себе й власну вигоду, а даючи комусь любов і доброту, кожен і сам стає кращим і людянішим. Багато відомих письменників по-своєму описували, як розкри­ває щира й віддана дружба найшляхетніші риси людей. Та особ­ливо переконливо показав це німецький письменник Еріх Марія Ремарк. У «Трьох товаришах», романі про «втрачене покоління», він зображує життя друзів Роберта Локампа, Отто Кестера та Готфріда Ленца у важкі для Німеччини післявоєнні роки. Для них, стомлених і зболених душею, єдиним притулком у реально­му житті стають товариськість і дружба. Знаючи гарячий харак­тер Ленца, Кестер розшукує його по всьому місту, щоб урятувати від поліції, а згодом продає машину, щоб Робєрт міг лікувати свою кохану в санаторії. Утомлені війною, зневірені, усі троє чо­ловіків, однак, зберегли найцінніше, найкраще, що притаманне людині, — гідність, людяність, доброту, щирість і співчутливість. А по-друге, для дружби немає відстаней. Переконливим прикладом є листування двох поетів «срібного віку» — Марини Цвєтаєвої та Бориса Пастернака. Знаходячись у різних країнах, вони багато років писали одне одному листи, у яких ділилися своїм духовним світом, творчістю. Це листування було для них чи не єдиною відрадою в тривожний і буремний час. Отже, дружба — це те, що є необхідним для кожного з нас: ма­ючи друга, ти відчуваєш і власну потрібність, цінність, і тепло рідного серця, навіть якщо друг за тисячі кілометрів від тебе.

 

Твір на тему здоров’я людини

 

На мою думку, насправді здоров’я — найвища цінність. Майже всі знають цю тезу, але усвідом­лює її не кожен. Про здоров’я і здоровий спосіб життя у нашого народу є чимало прислів’їв і приказок: «Найбільше багатство — здоров’я»; «У здоровому тілі -— здоровий дух»; «Хто про здоров’я дбає, тому і Бог помагає». Газетні кіоски і книжкові лотки переповнені літературою про різноманітні способи оздоровлення. Проте інколи складається враження, що люди, тільки захворівши, розуміють, що позба­влені чогось надзвичайно важливого в житті. Особливо молодь, яка марнує своє здоров’я, уживаючи наркотики, алкоголь, курячи тютюн. Динамічний ритм сучасного життя, постійні стреси теж, на жаль, не сприяють зміцненню здоров’я людини. В останні роки люди усе більше розуміють, що найкращі ліки може дати лише сама природа. Тому намагаються перебувати в гармонії з природою, шанобливо ставитися до неї, використовуючи її багатства. Переконані, що саме перебування на природі значно покращує настрій, самопочуття люди­ни, підвищує захисні сили організму. Ідею гармонії людини і природи проголошують у своїх творах і чимало майстрів слова: М. Коцю­бинський у повісті «Тіні забутих предків», Леся Українка у драмі-феєрії «Лісова пісня», О. Довженко у кіноповісті «Зачарована Десна» та інші. Побажанням здоров’я люди закінчують свої розмови, вітаючись, бажають одні одним переду­сім здоров’я. Усе це ще раз підкреслює незаперечну важливість здоров’я для життя людини. Отже, твердження «Здоров’я — найвища цінність» є правдивим; хочеться тільки, щоб людина починала замислюватись над своїм здоров’ям не тоді, коли захворіє, а значно раніше. Адже не так важко дотримувати режиму, щодня робити зарядку, стежити за вчасним і раціональним харчуван­ням. Тож берегти здоров’я слід змолоду, адже це найбільше багатство людини.

 

Твір на тему характер людини творить її долю

 

Я погоджуюся з думкою, що більшою мірою людина є господарем своєї долі, яку творить її характер. Так, саме в характері об’єднуються розумові, емоційні та чуттєві якості особистості, які свідчать про певне сприйняття людиною дійсності та самої себе. Такими рисами можуть бути чуй­ність, чесність, доброта, правдивість, відданість тощо. Проте можуть бути і лицемірство, егоїзм. Осо­бливе значення для людини мають цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, які зумовлюють здатність людини свідомо долати як зовнішні, так і внутрішні труднощі. Звісно, на світі не існує цілком досконалих людей, а тому кожна людина повинна займатись самовдосконаленням, виробляти характер. Адже саме від характеру (або безхарактерності) людини залежатимуть результати її діяльності, її успіхи, її особисте щастя, а подекуди — й щастя близьких їй людей. Звернімося, наприклад, до образу Ярослава Мудрого з однойменної п’єси І. Кочерги. Князь у досягненні свої мети і жорстокий, і добрий, і мудрий, і терплячий. Ми побачили, що «...береться мудрість із шукань і помилок гірких» та постійного самовдосконалення. Отже, наскільки людина може бути творцем своєї долі, залежить від характеру, знань людини, глибини розуміння нею сенсу життя, її вольових якостей, тобто від того, що не дається людині в готовому вигляді, а формується в ході становлення її характеру. І що вищого рівня досягає людина у своєму вдосконаленні, то більшою мірою вона може впливати на свою долю.

 

Твір на тему чи замінить Інтернет телебачення, книжки, театр

 

Я переконана, що Інтернет, який відкрив перед нами багато нових можливостей, ніколи не витіснить із нашого життя кни­жок, театрів, кінотеатрів, телебачення та реального спілкування. Чому я так думаю? Тому що людина прагне до справжнього: щи­рих емоцій, які вона може спостерігати й переживати, до відчут­них дотиків, до предметів, які вона зможе не лише бачити, ай ма­ти у своєму користуванні. Наведу приклад із власного життя: мені віртуальне спілкуван­ня не може замінити справжнього, я надаю перевагу прогулянкам і розмовам із друзями, тренуванням, а не перегляду спортивних змагань з екрана. До того ж книжки, театри, телебачення, Інтернет відтворю­ють дійсність по-різному, є неоднаковими засобами впливу на лю­дину. Це різні речі, які можуть доповнювати одна одну, але не за­мінити повністю. Кожен вид мистецтва збуджує в нас унікальні емоції. Наприклад, коли читаєш «Собаче серце» Михайла Булгакова й бачиш геніальне втілення образів професора Преображенського, людиноподібного Шарикова або Швондера в одноймен­ному фільмі, відчуваєш велику різницю між власним враженням від прочитаного та сприйняттям цього ж твору геніальним режи­сером Володимиром Бортком. Більш ніж півстолітнє існування й розвиток шарикових і швондерів у післябулгаківський період, а також можливості сучасних зображувальних засобів мистецтва кіно збагатили точними мазками відповідних відтінків і сам фільм. Отже, Інтернет може поліпшити, доповнити, полегшити та вдосконалити навчання, побут і дозвілля, але він не в змозі замі­нити ні реального спілкування, ні інших витворів людської куль­тури, кожен з яких є унікальним.

 

Твір на тему: «Напевно, усі успішні люди — кар’єристи...»

Прочитайте текст: Кар’єризм — це намагання зробити кар’єру, не враховуючи ін­тереси громадської справи; гонитва за особистими успіхами. Зро­зуміло, що перша частина цього тлумачення має явно негативне забарвлення. Але хіба можна зневажати цілеспрямовану, працьовиту людину, яка вміє досягати поставленої мети, навіть якщо іноді вона поводить себе егоїстично? Напевно, усі успішні люди — кар’єристи... Викладіть Ваш погляд на цю проблему. ОРІЄНТОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАПИСАННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ

Варіант 1

Кількість слів: 229

Курсивом виділено аргументи (докази) Уважаю, що не може бути піддана сумніву позиція, згідно з якою кар’єризм є важливою ознакою життя сучасної людини. Проте він не завжди має бути жорстким та егоїстичним: особисті успіхи нерідко залежать від уміння добре ставитися до оточення. Свою позицію я хотіла б підтримати низкою аргументів. По-перше, здобутки, в основі яких нехтування громадських інтересів, не бувають міцним підгрунтям для наступних досягнень, не да­ють тривалої користі, надії на підтримку в скрутних обставинах, коли людині потрібна допомога. І якщо кар’єрист не матиме хоро­ших стосунків із своїми колегами, то особисті успіхи можуть його оминути. Прикладом цього є історія, про яку я дізналася, пра­цюючи з відомою журналісткою Джессікою Мішо. Вона розпові­ла про талановитого французького дизайнера, котрого в момент фінансової кризи не підтримала преса. Амбітність та егоїзм кутюр’є позбавили його людської симпатії і допомоги, що й призве­ло до закриття його будинку моди. По-друге, цілеспрямованість і працьовитість є найголовнішими факторами розвитку кар’єри. Успіх приходить до тих, хто зали­шається людяним і чесним. Усе інше — швидкоплинне. Доречним зразком жінки, яка змогла зробити блискучу кар’єру, є Діда — ге­роїня роману Люко Дашвар «Мати все». Вона, талановитий лікар із родини інтелігентів, зберегла людяність навіть після того, як стала провідним спеціалістом приватної іноземної клініки. Безперечно, можна навести ще чимало прикладів на користь моєї позиції, але й запропоновані вище доводять, що успіх люди­ни залежить від уміння досягати мети чесними шляхами. Бо его­їзм і зневажання інших не завжди можуть допомогти створенню чудової кар’єри.

Варіант 2 Кількість слів:286

Курсивом виділено аргументи (докази) Мені здається, що на запитання, чи всіх успішних людей можна вважати кар’єристами, чи можна зневажати цілеспрямо­вану, працьовиту людину, яка вміє досягати поставленої мети, хоч і буває часом егоїстичною, треба відповідати, ретельно зва­живши всі «за» і «проти». З одного боку, для багатьох видатних людей особистий успіх не байдужий, вони свідомі того, що зроблене ними є цінним, вагомим, хоч і творилося не заради слави. Яскравим прикладом може бути вірш Олександра Пушкіна «Я пам’ятник собі воздвиг неруко­творний». ГІоет пишається своєю славою, яку здобув тим, що в жорстокий час самодержавства звеличував свободу, закликав співчувати приниженим і знедоленим, і сподівається на безсмер­тя власних творів. З іншого боку, людина, метою якої є виключно власний успіх і яка готова здобути його за всяку ціну, може втратити повагу інших, довіру до власних досягнень. Наведу приклад із власного досвіду. У нас, учнів 10-Б, непри­язнь і недовіра до вчительки, яку всі знають як найкращого істо­рика в школі, виникли, коли вона категорично відмовилася ви­кладати в нашому класі: мовляв, їй потрібні перспективні учні, а в нас немає жодного потенційного олімпіадника. Щоб уточнити аналізовані поняття, корисним може виявитися ще один аргумент: люди талановиті, самодостатні, захоплені творчою працею (стовідсотково — успішні!), часто байдужі до всіляких нагород, почесних звань, посад тощо. Власні мірила їхньо­го духовного зростання не мають нічого спільного з кар’єрними сходинками. Згадаймо промовистий факт із біографії Григорія Сковороди: філософ відмовився від пропозиції стати «стовпом церкви». «До­сить і вас, стовпів неотесаних!» — ця його в’їдлива відповідь сповнена зневаги до сановників, до кар’єризму взагалі. Отже, кар’єрист і успішна людина — це різні поняття. Для ус­пішної людини найпершою потребою є праця, і насолоду вона от­римує, коли робить її майстерно, причому зовсім не обов’язково переймається кар’єрою або славою. А кар’єрист, женучись за власним успіхом, може знехтувати справу: він не буває по-справж­ньому надійним, а отже, й успішним.

 

Твір на тему: «Чи повноцінне життя без друзів?»

На мій погляд, дружба наповнює буття радістю, світлом і хвилинами, коли від щастя перехоплює подих. По-перше, самотність не природна й страшна для кожної люди­ни. Жодні багатства світу не можуть замінити людину, яісій можна довіритися, яка ніколи тебе не зрадить. Доречний приклад можна знайти у творі Франца Кафки «Пе­ревтілення», де в центрі уваги автора — проблема самотності. Го­ловний герой, комівояжер Грегор Замза, заробляв мало, усі гроші віддавав родині, а оскільки постійно був у відрядженнях, не мав ні друзів, ні дружини. Коли виявилося, що він перетворився на комаху, то навіть родина відвернулася від нього. У хвилини роз­пачу й страждання в житті Грегора не було людини, друга, який підтримав би його. Тому він почувався зайвим і непотрібним у цьому світі. По-друге, саме з друзями пов’язані найкращі моменти життя, які закарбовуються в пам’яті назавжди. Такі люди підтримують нас у будь-яких ситуаціях. Без них життя втрачає всі барви. Хочу навести приклад із власного життя. Якось я разом із бать­ками їздила влітку до моря. Ми жили в маленькому містечку, де мені було дуже нудно й сумно. Проте невдовзі мені подзвонили друзі й сказали, що їдуть відпочивати в те ж саме місце. Як я зра­діла! Це були найкращі два тижні, адже я провела їх серед друзів, з якими завжди весело. Отже, дружба — одна з найбільших цінностей, що дає змогу відчути життя в усіх його барвах; друг потрібен і в скрутну, і в ра­дісну хвилину. Поряд із ним ти не почуваєшся самотнім, з ним яскравішим здається життя.

 

Чи потрібний етикет

 

Поза сумнівом, в усі часи, зокрема й сьогодні, людям не обійтись без етикету. Адже вміння поводитися в товаристві, гарні манери, вихованість, вишуканий смак, правильна, багата мова, ввіч­ливість, поєднана з почуттям власної гідності, завжди цінувалися в людині. В Україні перші писе­мні правила поведінки виклав у «Повчанні дітям» великий київський князь Володимир Мономах. Він писав, щоб у домі своєму не ледарювати, брехні остерігатись, а куди б не прийшли і де б не зупинились, потрібно нагодувати і напоїти нужденного. Найбільше, на його думку, потрібно шану­вати гостя. Хворого слід провідувати, покійника провести в останню дорогу, бо всі ми смертні. Ніколи не проминути людину, не привітавши її, не сказавши їй доброго слова. Дотримання норм етикету роблять людину благородною, приємною іншим. Згадаймо Наталку з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Вона любить і поважає свою матір та готова слуха­тись навіть тоді, коли Терпилиха намагається примусити її вийти заміж за нелюба. Дівчина вміє гарно висловити свою думку, шанобливо ставиться до старших. Правила поведінки й етичні цінності відображені також в усній народній творчості, зокрема в прислів’ях та приказках: хоч не пишно, та затишно; не май сто кіп у полі, а май друзів доволі тощо. Змінюються часи, змінюються й правила етикету: замість незрозумілих для сучасної людини застарілих правил з’являються нові, пов’язані з технічним прогресом. На мою думку, це правильно. Обов’язково мають існувати певні етичні норми, і їх слід дотри­мувати, бо є одна спільна умова: людина ні своєю поведінкою, ні зовнішнім виглядом не має за­вдавати незручностей іншим.