Любов до праці

У майбутньому я хочу стати однією з тих, хто працює за натхненням. На жаль, я знаю дуже мало людей, які дійсно люблять свою роботу. Як правило, багато хто вважають себе вищими за ту посади, яку вони займають. На мою думку, варто подивитися на свій вид діяльності під іншим кутом і, можливо, тоді ситуація зміниться. Якщо людина працює над собою, викладається на всі сто відсотків на роботі, то її успіхи навряд чи залишаться непоміченими. Найімовірніше такий співробітник найближчим часом підніметься по кар’єрних сходах і, відповідно, отримає надбавку до заробітної плати.

Результати праці видно всім і завжди. Наприклад, коли настає темрява, ми вмикаємо світло. У цей момент ми повинні бути вдячні Яблочкову та Едінсону. Також варто подякувати за винахід сучасних технологій і звичних нам благ цивілізації.

Любов до праці обов’язково приносить свої плоди. Тому варто займатися тим, що дійсно подобається і віддаватися повністю своїй справі. Тільки так можна добитися кар’єрних висот, гідної заробітної плати, високого рівня життя, відмінного настрою і, врешті-решт, щасливого життя. Слід постійно вдосконалювати свої професійні знання і вміння, щоб стати краще. Потрібно забути про лінь, адже вона ні до чого доброго не призведе. Завдяки їй ми стоїмо на місці та ніяк не розвиваємося.

Отже, праця всьому голова, тому не варто дозволяти собі розслаблятися на тривалий проміжок часу, адже тоді буде складно позбутися ліні. Любов до праці — ключ до успіху!

Людина працею славна

Людина працею славна Людину, яка багато працює, завжди будуть поважати в суспільстві. Нерідко вона навіть стає душею компанії. Адже з такою людиною легко знайти тему для розмови, вона полюбляє трудитися, а значить, багато чим цікавиться. Працьовитість завжди прикрашала людину, навіть якщо в неї дуже складний характер. Головним суперником праці в житті будь-якої людини виступає лінь. Нам не хочеться витрачати свої сили та енергію на виконання певної роботи. У такому випадку потрібно просто шукати ту справу, в якій ти зможеш знайти себе, заради якої тобі не буде шкода ані часу, ані сил. Так, поборовши лінь і працюючи, людина набуває значущості в суспільстві. Працьовита людина приваблює своєю внутрішньою красою та наснагою. А якщо вона ще й талановита, плоди її діяльності викликають захоплення. Можна розглянути це на прикладі Леонардо да Вінчі — найвидатнішого італійського вченого, геніального дослідника, винахідника, художника, архітектора, анатоміста та інженера. Його науковий та творчий спадок вражає. «Людина працею славна», – вчить народна мудрість. Отже, оберіть таку справу, яка прийдеться вам до душі, розвивайтеся в ній та домагайтеся успіху!

Мої міркування про працю

На мою думку, праця розвиває людину, дозволяє вчитися чомусь новому. Вона сприяє підвищенню рівня розвитку, вмінь та кваліфікації. Багато людей освоюють в своєму житті не одну, а дві, три чи більше професій. Маючи різні спеціальності, можна працювати на абсолютно різних підприємствах і зупинити свій вибір на тій роботі, яка виявиться найбільш відповідною та буде улюбленою, припаде до душі. Продавець може стати вчителем, а сантехнік — інженером. Все знаходиться в руках кожної людини. Кожен сам вибирає майбутню професію і де йому працювати. Головне — не витрачати марно час, а пам’ятати про необхідність саморозвитку. Праця прикрашає людину, особливо якщо вона відповідає її природним здібностям. Отже, знайдіть улюблену справу, яка зробить вас щасливішими! Боріться з лінню і трудіться, щоб наблизити себе до досягнення своїх мрій! Це можливо лише за умови щоденної невпинної праці.

Працявсьому основа

Ви коли-небудь бачили успішну людину, яка днями лежить без діла на дивані? Особисто я — ні. Не дарма в народі кажуть: «Без праці не витягнеш і рибку зі ставка».

Праця — це те, що допомагає нам досягти бажаного положення в суспільстві. Комусь вона приносить радість, і людина із задоволенням йде на роботу, а для когось це тягар, який забирає багато часу та сил. На відміну від перших, другим просто не пощастило з родом діяльності. Швидше за все, він не відповідає їхньому характеру, здібностям і бажанням. Для них праця — це можливість заробитигроші, але ніяк не джерело позитивних емоцій. Як правило, такі люди з поганим настроєм йдуть на роботу, рахують години до закінчення робочого дня та приходять додому втомлені.

Праця і терпіння все перемагають

На мою думку, праця і терпіння й справді все перемагають, адже без праці нічого не здобудеш, а успіх у праці неможливий без терпіння.

Це доводить простий приклад. Згадаймо, як ми вчилися писати. Дуже непросто було навчитися чітко писати значки, та ще й однакової висоти, але терпіння і праця, щоденні вправи і свідоме ставлення до справи перемогли. І так у будь-якій ситуації можна досягти результату терпінням і працею.

Про це свого часу писав великий філософ і письменник Г. С. Сковорода у своїх трактатах і байках, підкреслюючи важливість праці. Наприклад, у байці "Бджола і Шершень" ідеться про те, що праця — необхідна умова життя, без неї не прожити. Яскравим підтвердженням того, що саме праця і терпіння перемагають все, є життя головної героїні однойменного твору У. Самчука "Марія". Праця допомогла їй зажити поваги односельців і матеріального статку. Вона заробила сумлінною працею ту землю, що їй, сироті, дали у віно. Та й потім, коли довелося починати будувати життя з Корнієм, лише праця й терпіння допомогли Марії навернути чоловіка до господарства, навчити бути хазяїном і людиною, яка вміє працювати й поважати працю інших.

Підтвердженням думки про те, що терпіння і праця все перемагають, є, наприклад, історія життя видатної письменниці, драматурга і поета Лесі Українки. От уже кому не позаздриш! Хвороба унеможливила нормальне життя для цієї жінки, позбавила її улюблених занять музикою, звичайних радощів, доступних усім. Та вона не скорилася, а наполегливо працювала, вивчаючи іноземні мови, щоб, допомагаючи дядькові, М. Драгоманову, мати змогу заробляти на життя. її терпіння і праця зробили можливим життя, сповнене радощів, як у всіх, навіть більше того.

Отож усе це підтверджує, що праця і терпіння все перемагають.

Праця прикрашає людину

Праця є дуже важливим фактором, з яким тісно пов’язане все життя кожної людини. Людина працює для того, щоб забезпечити собі та своїй родині гідний рівень життя. Праця в житті кожного починається ще в самому юному віці, коли діти йдуть до школи. Їхня праця полягає в отриманні знань. Це необхідно для того, щоб здобути освіту й спеціальність, які допоможуть влаштуватися в подальшому житті. Після отримання освіти починається справжнє доросле життя. Юнаки та дівчата починають працювати за обраною спеціальністю. Кожна професія дуже важлива, тому зовсім не має значення, ким працювати. Кожна професія приносить користь людям і дозволяє вирішувати різні їхні проблеми. Всіляка праця прикрашає людину, якщо вона робить корисну, добру справу. Будівельник працює для того, щоб були нові будівлі: лікарні, школи, житлові будинки. Шахтар в шахті видобуває вугілля, щоб могли працювати котельні та в нас були гаряча вода й тепло. Робота перукаря також необхідна кожній людині, адже всім нам потрібно мати охайний вигляд і красиву зачіску. Кожна професія незамінна. Не може бути магазинів без продавців, шкіл без вчителів, лікарень без лікарів. Всі працюють на благо інших людей і своєї сім’ї. Кожна праця оплачується по заслугах. Отримавши зарплату за свою роботу, людина може купити собі та своїй родині необхідні речі, харчі, може оплачувати рахунки за квартиру, за світло, газ і воду. Як у військових існують різні звання, від лейтенанта до полковника й генерала, так і в будь-якій професії є можливість зростання і просування вгору по службових сходах. Всі начальники та директора колись починали працювати звичайними робітниками. Вони старалися, і це дало їм можливість за кілька років стати керівниками та управляти такими ж простими робітниками, якими раніше були вони самі.

Твір на тему «В праці, тільки в праці справжнє щастя»

(Ю. Фучик)

Старовинна мудрість говорить, що людина — творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя — це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя — це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше — це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.

У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.

Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".

Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.

Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.

Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:

Усмішка в народу розцвітає.

Кожен каже: й я свій труд несу!

Відбудова! — труд переростає

у красу.

У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.

Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.

Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, красиве і корисне.

Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.

Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.

Твір на тему «Праця годує, а лінь марнує»

Праця людину годує, а лінь марнуєПотреба в праці — вроджене, природне почуття людини. Багато сторін життя вимагають від кожного з нас бажання і вміння працювати. Праця — це основа життя. Праця створила людину. Як полюбити працю? Як привчити дитину до систематичної праці, яким шляхом вселити вихованцю повагу, любов і звичку трудитися? Не треба дивитися на працю, як на кару або на тягар. Не раз нам доводилося бачити захоплену радість дітей, коли їм дають інструменти та знаряддя, розраховані на їхні сили та одночасно придатні для виконання серйозних робочих завдань. Неодноразово ми спостерігали той ентузіазм, з яким діти працюють, коли їхня праця спирається, коли вони бачать, що вона корисна та цінується дорослими; їхню гордість, коли вони самостійно виконали доручення з будівництва якоїсь споруди. Діти люблять працювати. Головне, не відбити в них охоту до праці. Працьовитість — дуже гарна риса. Але вона не виникне ось так, раптом. Якщо сьогодні дитина намагалася побитися з сусідом, дряпала цвяхом лавки, то назавтра вона раптово не полюбить працю. Так не буває. Любов до праці прищеплюється. Праця повинна бути вільною і відбуватися по свідомості боргу, а не з-під палиці; відбуватися з любов’ю, з повагою до неї, з радістю, але аж ніяк не з огидою. Посіявши в серцях дітей любов до праці, ми полегшимо їм майбутнє життя. Не дарма кажуть: «Праця людину годує, а лінь марнує». Отже, трудитися — це цікаво! І навпаки, не мати трудових занять — нудно!

Твір на тему праця

Роль праці у житті людини Праця у житті людини Про людину можна судити по її праці. У всі часи працьовиті люди вважалися сильними та значущими. Наша праця нас годує, головне — це знайти своє призначення, своє ремесло. Адже без праці життя просто перетворюється в існування, безглузде марнування часу. Так все навколо втрачає свій сенс і свої барви. Це істина на всі часи, адже не просто так наші пращури передали нам у пам’ять про славу праці стільки приказок і прислів’їв. Праця проникає в різні аспекти нашого життя. Ми вибудовуємо свою думку про іншу людину, виходячи з її працьовитості та відношення до свого оточення. Саме людською працею було створено все те, що нас оточує та давно звично. Варто тільки замислитися, людина створила абсолютно все навколо: будинки, магазини, заводи, транспорт і багато іншого. Праця немислима без людини, а людина немислима без праці. Вона виникає в житті людини у витоків її самостійності. Коли дитина йде до школи, вона йде працювати. Адже не тільки фізичну форму може набувати це поняття. Праця як отримання знань — дуже важливий етап у становленні життя людини. Тільки маючи знання, людина зможе отримати освіту, де вони будуть підкріплені навичками, що годуватимуть людину в майбутньому. Слідом за отриманням освіти відкривається новий дорослий світ, де люди працюють не покладаючи рук для забезпечення своєї сім’ї. Кожна професія потрібна та приносить загальну користь. Отже, важлива не форма праці, а її якість. Саме про це не варто забувати при виборі свого ремесла.

Твір-роздум на тему «Будь-яка праця стає творчістю, якщо ти вкладаєш у неї душу»

Є маса прикладів і очевидно, що праця облагороджує, але праця без душі втрачає свою цінність, стає не затребуваною суспільством. Наприклад, на клавіші фортепіано натискати здатен кожен, але не кожен грає симфонії, тим більше на сцені, перед публікою і на біс. Будь то відомий музикант, художник, письменник – усі вони вкладають у свою працю душу і роками відточують свою майстерність. Природних здібностей дуже мало для того, щоб талант заблищав, як діамант, щоб майстерність визнали б оточуючі і однодумці.

Для користі Вітчизни, для слави власного імені, популярності в широких колах суспільства буде потрібно кропітка і титанічна праця. Чого доб’ються талановиті спортсмени або танцюристи чи актори, якщо вони не будуть нескінченно тренуватися, годинами, а часом і роками відточуючи своє мистецтво.

Деякі люди просто народилися глядачами, мислителями, а не діячами, і праця для них – тягар, що віднімає сили, дорогоцінний час, з’їдає зсередини найдорожче – натхнення. Люди творчі непристосовані до систематичної роботи. Вони поривчасті, працюють по натхненню, періоди підйому перемежовуються з періодами апатії і навіть депресії, невдоволення собою, своїм виконанням, оцінкою критиків або просто близьких, які не оцінили по достоїнству їх працю. Будуть потрібні роки, поки майстер «дозріє» і ще довгі роки, поки його творчість оцінять сучасники.

Немає високої і низької в натхненній праці. Але є праця, яка помітний, результати якої видно всім: їжа, одяг, будинки, дороги… «Той, хто хоче бачити результати своєї праці негайно, повинен йти в шевці! » – так сказав Альберт Ейнштейн. Є копітка робота вчених, винахідників. Коли, прийшовши додому, ми включаємо лампочку, то ясно, що її зробив робітник на заводі. Але чи багато хто в цей момент з вдячністю згадують Яблочкова і Едісона? Купуючи насіння для дачної ділянки, чи знаємо ми, що за новими сортами стоїть праця генетиків і селекціонерів? Вмикаючи телевізор, ми не замислюємося ні на мить, що якби не було Ейнштейна, Планка, Гейзенберга, які займалися, здавалося б, такими марними речами, як теорія будови атома і пристрій Всесвіту, витративши на свою працю все своє життя, не було б і більшості сучасних винаходів. Часом популярність і визнання приходять до талановитих людей вже після їх смерті.

Але без них не було б нічого з таких звичних нам благ цивілізації, як телевізор, відеомагнітофон, комп’ютер. Може бути, хтось і знає, щослово«робот» придумано Чапеком, а ось хто знає Норберта Вінера – батька сучасних інформаційних технологій? Швидше ми пригадаємо Білла Гейтса – він більш знаменитий, але в цілому, просто є інтелектуальним паразитом, що розробляє давно відкрите родовище.

Багатьом талановитим людям просто не пощастило: рід діяльності, вибраний ними, не відповідає їх здібностям, схильностям, характеру або психологічним даним. Для них праця – просто мука, рабство, безнадійний полон без перспектив звільнення! Такі люди тягнуть лямку, хто покірно, хто озлоблено, але тільки заради шматка хліба. Чи погодяться всі вони з тим, що без душі праця не приносить щастя та користі? Навряд чи.

Навіть народні уявлення про щасливе життя, перш за все, припускають неробство, веселощі і успіх. Згадаймо народні казки – російські, українські, німецькі, французькі, японські. У них часто фігурує скатертина – самобранка або горщик, якому тільки крикни – «Вари», – і він в одну мить наповниться смачною кашею. Молочні річки з медовими берегами, чудове дерево, що приносить плоди цілий рік – символи достатку без праці.

А ось Біблійні сюжети кажуть про працю як про божий проклін за гріхи людини: «В поті чола будеш добувати хліб свій». У всіх легендах згадується Золоте століття, коли люди були безтурботні і щасливі, земля давала по десятку врожаїв на рік, риба сама пливла в мережі.

З дитинства ми чуємо, нам вселяють, що любов до праці корениться в характері слов’янських народів, що народ поважає тільки тих, хто не лінується, а чесно трудиться, «в поті чола добуває хліб насущний». Для більшого переконання потрібно було б просто заборонити читати або терміново переписати народні казки по-іншому, щоб казки спонукали до праці, а не до віри і очікуванню дива!

Давайте згадаємо наших, всім відомих улюблених казкових героїв. Ось, наприклад, Ємеля. Спочатку казки він начебто звичайний дурень, спочиває на печі, а потім раптом він по «щучому» велінню виявляється самим розумним і одружується на царівні, живе собі в палаці і горя не знає… Як він цього домігся? Навчався, працював, завоював положення в суспільстві? Ні, він лежав на печі, не обтяжуючи себе роботою. А коли спіймав щуку, не розуму попросив собі, а відра відправив своїм ходом додому, щоб не тягати тяжкості. І дуже радів, що з грубки вставати не потрібно – сама їде, куди треба, а Ємеля на лежанці боки гріє.

Як нашому народу представляється рай? Це країна абсолютного неробства, блаженної ліні і млості. Таким чином, народ не поспішає напружуватися і трудитися зараз, а міркує мудро – поки потерпимо, а щастя буде потім, на небесах, в раю.

Перейдемо від дитячих казок до народних героям, до тих, які викликають захоплення і заздрість у простої людини. Це удачливі купці, які хитрістю і спритністю «забивають» грошенят; везучі мужики, що знайшли скарб, випадкові люди, які раптом увійшли до милості царя або пана, обдаровані незліченними багатствами козаки, що повертаються додому з багатою здобиччю… З часів Київської Русі склалося презирливе ставлення до людей, що бережуть копійку, наполегливою працею заробляють положення і багатство, до тих, хто хоче честі «по розуму», а не «по роду і чину». А від людей багатих завжди чекали певного типу поведінки: марнотратства скаженого, свавілля позамежного. Пан повинен бути обов’язково самодуром. Царю ніхто не указ, його царська воля: хоче – карає, хоче – милує. Можна припустити , що з давніх здавен на Русі стан рідко був придбаним, заробленим, найчастіше – подарованим, випадковим.

Чи буде розвиватися у нас індивідуальність , щоб можна було пишатися своїм умінням і знаннями? Щоб почесними були такі заняття, як рукоділля, ремесло і вченість. Чи може змінитися ставлення нашого народу до праці? Може, якщо праця стане основою забезпеченого життя, якщо багатими будуть не найбезчесніші а найталановитіші, працьовиті і розумні .

Зазвичай талановиті люди скромні, у них прекрасні природні дані – вони співають, малюють, складають, пишуть вірші, вишивають, займаються рукоділлям і зовсім не для слави, а для своїх рідних, для свого задоволення. Такі люди нагадують польові квіти – прості і прекрасні, в очі не кидаються і не напрошуються на те, щоб їх зірвали і скористалися для наживи на їх таланті. Титанічною працею свою улюблену справу такі люди зазвичай не вважають, а з великим задоволенням, у вільний час вони займаються співом, мистецтвом, рукоділлям і передають свій дар дітям і онукам.

Напевно, такий природний дар, як талант, у будь-якому своєму прояві не вимагає особливої, напруженої праці і більш природний для людини простої, яка не прагне комусь і щось довести, особливо не фонтанує, не кричить про себе і вже тим більше не нагадує феєрверк «на годину». А про талант, що на мить засліплює, блищить як феєрверк, а потім нічого не залишається, можна сказати, що так завжди проявляється талант чарівності.

Природна здатність подобатися і виробляти перше враження – це необхідна якість для акторів, для естрадних виконавців, фотомоделей, взагалі для розважливих і заспокійливих представників суспільства. Є у природи і такі квіти – на годин , а що ще має залишитися в пам’яті, крім задоволення від спілкування з приємною людиною і бажання побачитися з ним знову? Часто так починається перша любов, від першого враження, першої години і на все життя. Це комета, яка блиснувши, залишає лише слід на небі і спогади, як щось дивовижне і непізнане, це веселка, схід і захід сонця…

Так що, підводячи підсумки, треба сказати, що будь-яка праця потребує повної віддачі, але при цьому якщо в неї не буде вкладено душу, добрих результатів від неї не буде. Тільки в такому випадку праця перетвориться у справжню творчість і буде двигати людство уперед.