Твір на тему особистість
Хто така особистість? Не кожну людину можна так назвати. Треба володіти певним набором рис характеру та душевних якостей, щоб мати право нею називатися. Часто можна почути словосполучення «видатна особистість» стосовно якоїсь відомої людини. Але не тільки відомістю виміряється це поняття. На мій погляд, особистість – це щира, цілісна людина, яка живе за покликанням. Вона зуміла пізнати свої схильності, розкрити свої таланти, здолати свої недоліки і завдяки цьому досягти успіху в житті та бути щасливою. При цьому вона з повагою ставиться до інших, не дозволяє собі зверхності та презирства. Інколи кажуть «сильна особистість», але сила – не значить жорсткість. На мою думку, людині потрібна сила особливо для того, щоб бути добрим, співчутливим, навіть вміти поступитися своїми інтересами заради іншої людини. Що стосується відомих людей, то для мене яскравим прикладом особистості є Григорій Сковорода. Цей мудрий чоловік не тільки зрозумів важливі істини про життя, але й сам жив згідно своїх поглядів. Він був тим, ким хотів бути, не принижуючи інших, і так навчав робити нас, бо тільки так можна бути щасливим. Я вважаю, що серед нас — мільйони людей, гідних звання особистості. Нехай ми про них нічого не знаємо. Це люди, які живуть простим життям, займаються улюбленою, нехай не престижною справою, які люблять і поважають близьких, не чинять нікому кривди. Отже для того, щоб сформувати свою особистість, треба постійно розвиватися та самовдосконалюватися, шукати те, що приносить радість, бути щирим та поважати інших. Сподобався твір? Збережи в закладках - » Твір на тему особистість. Це не складно, зате не втратиш!
Твір я особистість
Зазвичай, слово особистість ми застосовуємо до відомих людей – акторів, політиків, спортсменів. Про них говорять, пишуть, показують по телевізору, вони користуються привілеями, мають безліч фанатів і шанувальників.
Можливо, хтось вирішить, що в цьому полягає якась несправедливість – чому вони досягли успіху, а ти всього лише рядовий співробітник фірми? Чим ти гірше кожного з них? Але якщо задуматися і заглянути трохи глибше, то можна зрозуміти, в чому секрет успіху цих людей. Вони були не такими як всі, вони робили щось більше, витрачали свій час усвідомлено і цілеспрямовано.
Як стати особистістю? Визначення слова особистості дозволяє з упевненістю сказати, що кожна людина народжується особистістю. Кожен з нас має унікальні якості, зовнішність і характер. У світі немає жодної людини, яка мала би абсолютного двійника. Навіть близнюки незначно відрізняються зовні і можуть бути абсолютно різними за характером.
Чи стане людина яскравою особистістю, чи зможе розкрити свої таланти – залежить від оточення, в якому вона росте і в першу чергу від батьків. Іноді здібності людини виявляються сильнішими зовнішніх обставин. Всупереч усім складнощам, володіючи такими якостями як завзятість і віра в успіх, людина добивається визнання своєї особистості.
Я вважаю, що головне життєве завдання людини – стати тим, ким він є потенційно. Пошуки та розвиток своїх талантів – це те, що здатне розкрити як особистість кожного.
Що значить бути особистістю
Люди часто думають i говорять про те, що таке особистiсть. Це завжди цiкаво й завжди хвилює, адже всi ми люди й живемо серед людей. Так, у всiх рiзнi професiï, заняття й посади, усi виконують неоднаковi завдання. Але ким би хто з нас не був, вiн, насамперед, особистiсть, а вже потiм носiй якоï-небудь суспiльноï функцiï. Що таке особистiсть? У чому проявляються ïï якостi? Бути особистiстю — значить зберiгати здатнiсть орiєнтуватися в рiзноманiттi знань i ситуацiй i вiдповiдати за свiй вибiр, зберiгати своє неповторне я. Чим богаче мир i чим складнiше життєвi ситуацiï, тим актуальнiше проблема волi вибору власноï життєвоï позицiï. Зберегти свою неповторнiсть, залишитися самим собою навiть у самих складних умовах людин може, тiльки залишаючись особистiстю Вiльно i невимушено почуває себе в сучасному життi той, хто постiйно вчиться орiєнтуватися в нiй, обирати для себе цiнностi, що вiдповiдають особистим здатностям i схильностям i не суперечним правилам людського спiлкування. Людина має величезнi можливостi для сприйняття культурних i духовних цiнностей i для власного самовдосконалення. Щоб стати особистiстю, кожна людина повинен постiйно розвиватися, займатися самовихованням. I кожний це знає й намагається розiбратися в собi, зрозумiти себе, осягти себе, осягти свiй внутрiшнiй мир. Ми намагаємося зiставляти себе з навколишнiми, спiввiдносити особисте життя iз суспiльноï, свiй iнтерес до миру з iнтересом його до себе, щоб вiдповiсти на головнi з головних питань: який я? як i для чого я живу? чи всi я вiдкрив у собi? Кожна людина сам повинен себе виховувати. Нiхто не прийде й не скасує в ньому недоброзичливiсть, заздрiсть, лицемiрство, жадiбнiсть, страх перед вiдповiдальнiстю, непоряднiсть Головним у духовнiй культурi особистостi можна вважати активне, творче вiдношення до життя: природi, суспiльству, iншим людям, собi самому. Нам, що вступає в життя, треба знати про те, що культура людини не повинна бути зведена тiльки до начитаностi, ерудицiï, хоча й це дуже важливо- Культуру людини неважко оцiнити. Опанувати культурою може тiльки дiяльна, активна людина, що вiдкрила для себе всього ïï багатства. Мистецтво й лiтература , традицiï й звичаï дуже повчальнi i ïхнє знання полегшує життя Але є ознака духовноï культури особистостi, що дуже важливий, — готовнiсть людини до самовiддачi й самопожертви. Турбота про людей i прагнення допомогти ïм повиннi стати не тiльки добрими словами, але й добрими справами. Протягом всього життя потрiбно формувати й розвивати в собi кращi якостi й переборювати тi, що заважають розкриттю особистостi, ïï самоствердженню в колективi. На жаль, багато хто вважають, що свобода особи — це воля не дотримуватися встановлених у суспiльствi законiв, порядку. Але таке поводження замiсть користi приносить тiльки шкода, причому страждає не тiльки сама людина, але й навколишнi його люди У життi всяке буває. Закривати ока на ïï труднощi, випробування, тяготи не можна. Кожному з нас доводиться разочаровиваться, страждати, зневiрятися в себе, мучитися каяттями совiстi, бути винуватим i бути без причини скривдженим. Але потрiбно навчитися переборювати бiль вiд образ i несправедливостi й виносити з пережитий урок. У подоланнi труднощiв загартовується характер, здобувається життєвий досвiд. Якщо людина всiм цим опанує, вiн зумiє правильно вибрати життєву позицiю, буде вiдрiзняти головне вiд другорядного, виховає в собi силу волi Нiколи не потрiбно забувати про неминущi цiнностi. А ще дуже важливо навчитися вимогливостi до себе, вiдданостi справi, проходженню боргу, вiрностi дружбi й протистоянню злу, повазi до старшого й служiнню своïй краïнi. Щоб стати особистiстю, кожному необхiдно уважно вдивлятися в себе й у життя. Дуже важливо виховати в собi єднiсть слова й справи, не забувати, що будь-яка ситуацiя — це своєрiдна школа поводження вжизни.
Я- особистість
Центр духу, особистість, не є ні предметним, ні оречевленим буттям, але лише постійно здійснювана всередині себе самого певна побудова актів…
Макс Шелер
Чи кожен із нас є особистістю? Чи особистісне ядро є обов’язковою складовою особистості? Чи здатна особистість здійснювати масовий вплив на інших? –ТАК.
Не варто ототожнювати особистість із індивідуальністю, бо особистість є вищою, тобто надіндивідуальною. Кожен із нас народжується особистістю, лише ВИБІР (навіть щохвилинний) може спричинити або деградацію, яка призводить до втрати особистості, або певну досконалість (тобто досконалість життя для конкретної особистості). Цей вибір – вчинки, в яких людина заявляє про себе, вирізняючись як особистість серед інших, або, в яких вона нівелює себе не з фізичної, проте з духовної сторони. Я = особистість. Ми можемо й не помітити, як втратимо це Я, але тоді ми перестанемо усвідомлювати свою унікальність, свої вади й переваги. Думаю, аби особистісна досконалість на зайшла в глухий кут, то треба інколи вдаватись до стану рефлексії: досить поглянути на себе збоку, пізнати самого себе, реально оцінювати, а не переоцінювати.
Особистісне ядро людини – це стержень, із якого все починається й завершується, тобто він поєднує в собі внутрішній світ людини й її поведінку ззовні: містить все й генерує те «все» в діяльності; в стержні зосереджене вольове начало. На мою думку, особистісне ядро – це добро і зло (а вже ми самі обираємо між цими двома поняттями), виховання (близьких та суспільства) й самовиховання, синтез волі, свободи, розуму.
Вплив. Вважаю, що особистість здатна як і здійснювати масовий вплив на інших, нав’язуючи, або, підштовхуючи їх до спільного знаменника – якоїсь своєї ідеї, так і ніколи не розвинутися повноцінно: здеградувати повністю чи зупинитись на певному етапі розвитку. Якщо все ж одна особистість в змозі бути рушієм глобальних переворотів, то чи не варто прагнути розвивати своє власне Я?
Як стати особистістю
Щодня ми спілкуємось із близькими та рідними, з однокласниками, товаришами, вчителями і з зовсім незнайомими та малознайомими. Від того, як ставляться до нас оточуючі, певною мірою, залежить те, щасливі ми чи ні. Адже якою б багатою та знаною не була людина, щастя її, благополуччя неможливе, якщо Щ немає з ким розділити і радість, і горе, якщо вона перебуває в духовній ізоляції. Недарма кажуть, що поділена біда — це півбіди, поділена радість — подвійна радість. Усе живе потребує тепла і світла. Людині також конче необхідні душевне тепло, розуміння, повага, любов. Та, на жаль, з різних причин не всі їх мають. Часто буває, що справами, проблемами однієї людини цікавляться, переймаються. Доля ж інших людей, їхні справи не цікавлять нікого, на них ніхто не звертає уваги. Чому ж так? Просто одних поважають, люблять, вони мають певний авторитет, з ними приємно спілкуватися, вони заряджають своїм позитивом оточуючих, їх присутність необхідна. До інших же ставляться байдуже або вони нікому не цікаві чи неприємні. Ясна річ, ніхто не хотів би бути на місці Цих інших. Вони не почуваються щасливими у колективі, де на них не чекають.
Повагу людей, як і любов, не можна ані успадкувати, ані купити за гроші. Та й силою її не завоювати. її можна тільки заслужити. Щоб тебе шанували, цінували люди, ти маєш прагнути стати особистістю. Перша ознака особистості — це високе почуття власної гідності, повага до людського в людині. Справжня особистість — це та людина, яка постійно працює над збагаченням свого інтелекту, прагне якомога більше знати і вміти; це людина високої культури, із сильною волею й твердими переконаннями. Це людина працьовита, дієва, енергійна. Вона принципова, цілеспрямована, знає, чого хоче, впевнено прямує до своєї мети, завжди, незалежно від будь-яких обставин, відстоює власну точку зору, свою життєву позицію. Не обов'язково фізично сильна, така людина обов'язково відзначається великою духовною силою, здатна протистояти негідному, ганебному. Вона дотримується свого слова, на неї завжди можна покластися, вона вірна й справедлива. Особистість — завжди взірець. До речі, не до кожної особистості всі ставляться позитивно. Але визнають особистість — всі!
Саме зараз кожен із нас формується як особистість. Цьому сприяє родинне, батьківське виховання. Школа також впливає на цей процес. Але чи не найбільше залежить від кожного з нас. Ідеальних людей, як відомо, не буває, але кожен повинен прагнути до іцеалу, переборюючи свої страхи та недоліки. Лише той заслуговує на повагу, хто постійно працює над собою, займається самовихованням, рухається вперед. Немає меж досконалості. Перший крок на шляху до неї — це віра в себе, у власні сили, у свої можливості. Не бійся труднощів, вчися самотужки їх долати. Соромся бути слабким, бо слабкого можуть жаліти, можуть ставитися до нього поблажливо, але поважати його ніколи не будуть. Все, за що берешся, старайся виконати "на відмінно". Не бійся братися за складні завдання, які потребують додаткових зусиль та затрат. Упоравшись із таким завданням, ти піднімеш самооцінку, завоюєш повагу та авторитет оточуючих. Коли все надто легко дається — розвиваються лінощі думки. Це розбещує людину. Навчишся оминати шлях найменшого опору, долати труднощі, знай, що ти на правильному шляху: ти самостверджуєшся, і стаєш особистістю.
Слід пам'ятати, що особистість та інтелігент — різні поняття і, на жаль, не завжди вони стають одним цілим. Тут ще багато що можна переосмислити.
Нелегка праця стати особистістю, Людиною. Це безперервна робота душі, постійна боротьба із самим собою. Прикладом дивної перемоги людини над собою може стати життя геніального російського письменника А. П. Чехова. Усі, хто знали письменника, відзначали його делікатність, терпіння, такт. Виявляється, це результат самовиховання. У листі до дружини Чехов зізнавався: "Ти пишеш, що заздриш моєму характеру. Маю сказати, що від природи характер у мене різкий. Але я звик стримуватися, адже розпускати себе порядній людині не годиться".
Цитуючи того ж класика, хочеться нагадати: "У людини все має бути прекрасним..." Тож необхідно прагнути до краси в усьому: у зовнішньому вигляді, у думках, словах, справах, стосунках з людьми. Немає меж досконалості! Тільки безперервно працюючи над собою, можна стати справжньою особистістю.