Робіть людям добро

 

Є такий вислів: «Краса врятує світ». А я б хотіла його змінити: «Доброта врятує світ». Мені здається, що найголовніша якість в людині – це доброта.
Ще в садку я грала з подружками, які ділилися своїми іграшками і я ділилася з ними. Нам було цікаво разом. А були й такі хлопчики, які забирали іграшки, ламали їх. Напевно, не було в них доброти. І інші діти плакали через них. Адже коли людина добра, вона приносить радість іншим, а зла людина приносить тільки сльози і засмучення.
Коли я знайомлюся з іншими людьми, я дивлюся,чи добрі вони. Людина може мати гарну зовнішність або бути найрозумнішою, але якщо вона зла, я б не хотіла мати такого друга. Адже добра людина ніколи не кине тебе в біді. Вона завжди протягне тобі руку допомоги. І наш світ стає яскравішим і світлішим від таких людей і від їхніх добрих справ.
Світ без добра – це не світ. Тому що людина не може жити без добра, без посмішок, які дарують діти, без радості і веселого сміху. Життя без добра буде жорстоким, злим і нудним. Добра людина не пройде байдуже повз бездомної собаки чи кошеняти, обов’язково погодує. І навіть якщо у нього нічого немає з їжі, він приголубить тварину, тому що і тваринам в першу чергу потрібна ласка, турбот і увага.
Просто потрібно намагатися все помічати. Наприклад, стоїть бабуся на перехресті і не може перейти дорогу. Треба ж їй допомогти. Бо старі люди стають як діти. От за дітьми доглядають мами і тата, а за людьми похилого віку хто? Ми зростаємо і повинні допомагати їм, тому що ми теж будемо колись як вони. І ще дуже важливо робити добрі справи і не чекати, що тобі щось дадуть за це, потрібно робити просто так, від душі.
І світ так влаштований: ти робиш добро, і добро до тебе повертається, ти здійснюєш зло, і воно до тебе повертається . Наш світ дуже мудрий. Треба жити і ставитися до всіх так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. І якщо ми будемо намагатися бути добрішими, то й люди і весь світ навколо нас буде таким же добрим і усміхненим. Робити добро – це так просто! Так що, люди, робіть добро, і воно до вас повернеться!

 

Світ не без добрих людей

 

Доброта. Ця риса людського характеру цінувалася в усі віки й у всіх народів. Адже добра людина ніколи не чинить зла, вона не здатна на підлість, навпаки, завжди налаштована на життя та відродження, а не на нищення.

Таким ми бачимо персонажа повісті М. Вінграновського "Сіроманець" Сашка. Хлопець виступає проти переслідування й жорстокого знищення Сіроманця, старого вовка, що живе в їхньому лісі. Він подружився з цим хижаком, який насправді виявився здатним відповідати на добре ставлення до себе також добротою.

Сашко — сильна особистість, яка вміє активно відстоювати свої життєві принципи. Хлопчик рішуче й наполегливо шукає шляхів визволити свого друга Сіроманця з кузні, куди того, зв’язаного, кинули, щоб наступного дня відвезти до зоопарку, в неволю. І йому, малому, вдалося це зробити.

Не можна без хвилювання читати й епізод, у якому розповідається, як Сашко привіз Сіроманця в Одесу в лікарню, щоб сліпому вовкові зробили операцію й повернули зір.

Сашко — дуже хороша людина, він наполегливий, гуманний, рішучий. Мені і ідеться, що якби було більше таких людей, як Сашко, що люблять і оберігають і тварин і рослини, турбуються про них, то ми назавжди забули б про існування Червоної книги, а наша планета була б чистою й багатою, стала б затишним домом для всього сущого на Землі.

 

Твір добро і зло

Усі ми ще з дитинства знаємо, що добро завжди перемагає зло. Проте в казках і мультфільмах, на яких виховується кожне нове покоління, перемога добра пов’язана з певним насильством (злого персонажа б’ють або знищують), тому й не дивно, коли ді­ти вирішують конфлікт силою. Однак, на мою думку, добро має здобувати перемогу справедливістю, мудрістю та гуманністю, адже коли добро показує кулаки, то воно перестає бути добром. Сьогодні, на жаль, багато хто переконаний, що добро повинне бути з кулаками. Особливо цим спекулюють люди, наділені вла­дою. Вони розпалюють воєнні конфлікти, прикриваючись ідеєю добра, утручаються в справи інших країн. Так уже багато років триває конфлікт на Близькому Сході, зокрема й у країні, де наро­дився Ісус, який власним життям і смертю довів, як треба люби­ти ближнього. Це лише вкотре доводить, що боротьба добра і зла триває. Любити ворогів своїх і відповідати добром на зло, звичайно, важко, але можливо. Приклади з літератури теж доводять, що добро здатне подолати лихий світ. Яскравою ілюстрацією цього може бути повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих пред­ків». Марічка пригощає Іванка цукеркою, незважаючи на кон­флікт між ними та дуже напружені стосунки між родинами дітей. Після цього хлопчик задумався, вибачився за скоєне, і, зрештою, між ними зав’язалася дружба, а згодом і любов. Отже, добро має виграти вічний поєдинок із злом мирним шляхом і переконанням, аби нарешті дійти згоди та змінити цей світ на краще. Якщо ж відповідати злом на зло, то це буде поштовхом до людської трагедії.

 

Твір на тему «Як добро має перемагати в нашому недоброму світі»

 

Мені важко сказати, якими методами треба боротися за ут­вердження добра у світі. І серце, і розум підказують, що ефектив­нішим є незастосування примусу, адже агресія не зупиняє ворога, а лише продовжує розвивати конфлікт. Але надто часто буває, що в цій битві добрі сили протистоять озброєному злу, яке мирним шляхом, як мені здається, перемогти неможливо. З одного боку, не можна боротися проти зла, застосовуючи на­сильницькі методи, У такому разі наша зброя є тим, що ми й на­магаємося знищити, і ми породжуватимемо саме те, що ненави­димо. Такі нелогічні дії призводять до побутових сварок і воєнних конфліктів. Яскравим прикладом із літератури може бути образ народного бунтаря Чіпки в соціально-психологічному романі Панаса Мир­ного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Хлопець, якого цькува­ли в дитинстві однолітки, а пізніше кривдили пани, ображений на цю несправедливість, стає на розбійницьку дорогу. Його кри­вава боротьба за «правду» призвела до неминучих катастрофіч­них наслідків: до втрати близьких людей і спустошення власної душі. З іншого боку, інколи трапляються такі випадки, що неможли­во протистояти злу лише добрими намірами. У такому разі, особ­ливо коли йдеться про безпеку, захист і збереження життя лю­дей, застосування насильства може бути виправдане як метод запобігти фатальним наслідкам (звісно, якщо відсутні альтерна­тивні варіанти). Чи не найвідоміший приклад з історії — збройна відсіч фашиз­му в Другій світовій війні: безглуздям є сподіватися, що можна зупинити агресора, діючи ненасильницькими методами. З наведених аргументів випливає висновок, що в боротьбі зі злом необхідно уникати насильства як чинника руйнівного, дія­ти розумно, знаходити мирні шляхи вирішення проблеми. На­сильство роздмухує вогонь агресії, тому застосовувати його по­трібно лише в крайньому разі.

 

Твір на тему будьте добріші

 

У слові "добрий" — рідний, слов'янський корінь. Він пов'язаний не тільки із сучасним поняттям доброти. Згадаймо, як часто зустрічається це слово в російській народній поезії, у творах російських письменників і поетів. "Добрий молодець", "добрий кінь", "добрі справи", "добрі люди" і т.д. Могутні добрі молодці захищали країну і народ від чужоземних ворогів і своїх Ідолів Поганих, їхні добрі коні були вірними товаришами в бою, добрі справи народних героїв оспівувалися в билинах. "Поспішай на добру справу", — говорить російське прислів'я.

Чи завжди ми поспішаємо? Якось у газеті була поміщена стаття про молоде подружжя Ільїних, що всиновило сімох дітей-сиріт від півтора до дев'яти років, мати яких загинула. Інше подружжя, літні пенсіонери, довідавшись про такий шляхетний учинок, зібрало всі свої заощадження і приїхало здалеку до Ільїних, щоб допомогти їм. Старі просили вважати їх теж членами родини, дітей називали онуками. Прояв такої доброти рівносильний подвигу! Не кожен на нього здатний, та й вимагати такого ніхто не має права. Але чи часто ми робимо ті послуги, що не вимагають від нас великих зусиль?! "Доброго ранку", — говоримо старому самотньому сусідові, що важко ступає з четвертого поверху. А якщо запропонувати йому купити хліб, овочі, молоко? Тоді стане для нього добрим не тільки ранок, а й увесь день. На узбіччі дороги стоїть сліпий, не наважується перейти широку магістраль, де безперервним потоком рухається транспорт. Чи завжди ми пропонуємо свою допомогу в таких випадках? Чи часто ми застосовуємо самі до себе вираз "будь ласка", з яким майже щодня звертаємося до інших? Хочеш полагодити двері в під'їзді, що бовтаються на одній петлі, озеленити територію біля будинку, провідати товариша в лікарні, виступити з викриттям негідника — зроби, не зволікай.

 

Твір на тему людина починається з добра

 

Янапевне, почну ізрозкриття поняття слова «милосердя». Милосердя - готовність допомогти, пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя - це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. Милосердя часто ототожнюють із вірою в Бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. Можна допомагати іншим і робити добро й при цьому не вірити в Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. На жаль, і таке буває. Але з іншого боку, якщо людина щиро вірить у Бога й прагне виконувати всієї його заповіді, він постарається також бути й милосердним. Для мене в милосерді основне - безкорисливість. Наприклад, під час війни сестри милосердя самовіддано доглядали за пораненими, ризикуючи своїм життям, виносили поранених і вбитих з поля бою, і все це зовсім безоплатно. Крім того, вони морально підтримували солдатів, не даючи їм упасти духом, що відіграє величезну роль у їхніх перемогах. Імен більшості з них ми ніколи не довідаємося, але ми завжди будемо вдячні їм за їхню самовіддану працю. На жаль, зараз, у наш важкий час змін, такі якості, як милосердя, доброта, бажання допомогти йдуть на задній план, а, витісняючи їх, уперед висуваються ділова хватка, уміння дістати прибуток і турботу насамперед про себе. Милосердних людей зараз не багато, та й то інші ставляться до них якщо не як до божевільних, то принаймні як до дурного. Зараз ніхто не допоможе бабусі перейти через дорогу, донести сумку, не подасть жебракові, не пошкодує сиріт і важкохворих. А мені здається, що саме в наш час щирого милосердя людям найбільше не вистачає. Звичайно, багаті люди можуть собі дозволити зробити пожертвування в різні фонди допомоги, але дуже часто тільки для того, щоб про це згадали в газеті або по телебаченню. А ті люди, які дійсно хочуть допомогти, найчастіше не мають у своєму розпорядженні засоби для цього. Але допомогти можна не тільки матеріально, але й духовно. Підтримка й розуміння для кожного з нас значить не менше, ніж матеріальне благополуччя. Я думаю, якби люди більше піклувалися про інші, зникло б з осіб людей вираження якоїсь безвихідної прикрості, що так часто можна бачити в метро, на вулиці, у магазині. Іноді, звичайно, попадаються люди веселі, життєрадісні, оптимістично настроєні, усміхнені, але їх - одиниці. А інші люди - хмурі, непривітні, постійно стурбовані станом політики й економіки. Втративши милосердя, ми немов розучилися радуватися життю, який би вона не була. Мало кому хочеться ділитися своїм щастям з іншими. Але ж життя в нас тільки одна, і було б так прекрасно не тільки радуватися їй і жити сьогоднішнім днем, але й спробувати зробити життя інших небагато легше, світліше й радісніше. Це б принесло радість і нам самим. Кожна посмішка на особі людини, якому ти допоміг, робить твою особу счастливее. З давніх часів відомо, що заподіюване комусь зло повернеться до тебе сторазовим злом і що добро, що ти комусь зробив, вернеться до тебе. І якщо ми хочемо, щоб до нас ставилися добре, ми самі повинні ставитися добре до навколишнім. Так будемо ж милосердні! Що ж таке честь і совість? Чи потрібні вони? Навіщо? Так, честь і совість завжди були потрібні в нашому нелегкому житті. Якби люди ними не володіли, то страшно подумати, що було б з людством. Без совісті й честі людський рід давно б згас. Я переконана, що совість - це внутрішній голос теперішньої людини; голос, що контролює нашої думки, учинки, справи. Міркуючи про честь, думаєш винятково про чесних людей. Дуже жаль, що зараз чесним людям доводиться важко Але Добро не може в одну мить перемогти Зло та його слуг - Жорстокість, Байдужість, Заздрість, Лінь, Підступність. Добро кожного ранку сіяє насіння доброти в дитячих серденьках. Чому в дитячих? А тому, що тільки в маленькому дитячому серці здатне прорости будь-яке насіння. Кожна насінинка може розквітнути чарівною квіткою, зробивши серце дитини добрим, ласкавим, ніжним. А може, на жаль, зарости чорним колючим чортополохом зі злим, безжалісним серцем. Адже Зло теж не спить. Хоча воно й ліниве, і встає значно пізніше, усе ж устигає порозкидати зле насіння Але що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте всенародне милосердя, що здавна було властиве нашому народові, зберегти навіки? Напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки і вчити цього своїх дітей. Не говори про доброту, Коли ти сам нею не сяєш, Коли у радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Бо доброта не тільки те, Що обіймає тепле слово. В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині. Немає вищої святині, Як чисте сяйво доброти. Прошу пам’ятати, що князь Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» закликав: -

не забувайте убогих,

подавайте сиротам, захистіть вдову

не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте;

не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово мовте;

Твір-роздум на тему «Найбільше щастя – бути добрим»

 

У житті найбільше цінується доброта. Напевно, кожен з нас замислювався над питанням, яких людей у світі більше – добрих чи злих. Наше життя – це боротьба двох протилежностей – добра і зла. І що б не відбувалося,добромає перемагати, бо добрих людей в житті більше. Дитина злою не народжується, але найменша несправедливість, образа ранить добре серце. Дорослішаючи, стикаючись з різними проблемами, людина може озлобитися і на зло відповідати злом. Добре, коли поруч будуть небайдужі, добрі люди, які допоможуть, підкажуть, підтримають, не дадуть згаснути іскорці надії в душі людини.
У нашому непростому світі зараз, може бути, якраз і не вистачає доброти і милосердя. Деякі вважають, що вони спокійно проживуть без доброти, без турботи про інших. Головне – досягти своїх цілей. Так і хочеться таким людям нагадати слова молдавського поета П. Крученюка:

«Люди добрі, будьте добрішими
Найдобріших на світі людей!
Доброта – це теж ідея,
Може, головна з ідей».

Доброта – це якість, надлишок якої ніколи і нікому не зашкодить. Бути добрим – це значить ставитися до оточуючих з розумінням, поважати інших людей і рахуватися з їх думкою. Добра людина – це сильна людина, вона завжди допоможе іншим людям. З такою людиною приємно спілкуватися, дружити. Добрі люди як би притягують до себе інших людей. У житті будь-якої людини, де б вона не знаходилася, завжди надана можливість робити людям добро: допомогти сусідці донести сумку або пропустити в черзі жінку з дитиною; поступитися місцем в транспорті або сходити в аптеку за ліками для сусіда; та й просто посміхнутися.
Добрим людям легше жити в суспільстві, тому що у них більше друзів і знайомих. Їм легше знайти спільну мову з будь-ким, вирішити не тільки свої важливі проблеми, але й чужі. У доброї людини велике серце. Його вистачає на всіх. Воно, як і океан, ніколи не замерзне. Але іноді серце починає боліти. Роблячи людині щось хороше, ми найчастіше очікуємо такого ж ставлення до себе. Але життя влаштоване по іншому.
Нерідко добре ставлення до себе людина сприймає як належне, а сама веде себе так, як їй хочеться. Страшно, коли деякі люди користуються добротою інших для досягнення своїх цілей. Вони знають, що добра людина не зможе відмовити і навіть може пожертвувати собою. Іноді через бажання допомогти, стурбованості проблемами інших, людина може сама постраждати. Але, незважаючи ні на що, ми повинні завжди прагнути бути добрими. Народна мудрість говорить: «Отримавши добро, пам’ятай, а зробивши – забудь». Той, хто робить добро іншому, робить добро і собі: свідомість скоєного добра вже сама по собі є гідною нагородою.
Бути добрим набагато приємніше, ніж бути злим. Бути доброю людиною, перебуваючи з добрими людьми, легко, але бути добрим завжди і з усіма складніше, хоча це необхідно. Без доброти, співчуття, співпереживання, милосердя світ існувати не може.
Добре ставлення до людей може змінити наше життя. Доброта асоціюється з легкістю і з промінчиками сонця, які зігрівають саму людину та інших людей. Радійте життю! Даруйте своє тепло і посмішки оточуючим: рідним і незнайомим людям, щасливим і самотнім, вдалим і тим, хто втратив надію. Не пропускайте випадку, щоб зробити добро, і пам’ятайте слова А. П. Чехова: «Поки молоді, сильні, бадьорі, не втомлюйтеся робити добро!».