Про зраду твір

Я твердо переконаний, що зрада у будь-якому своєму прояві є показником неспроможності людини зберегти сталість та виваженість характеру, обираючи вигідніший шлях на користь власних ідей. Але найчастіше результат від зради набагато нижчий, ніж цінності, ідеали та переконання, які зраджують. Саме тому у моєму розумінні, зрада не має шансу на прощення. Моє переконання грунтується на тому, що, по-перше, люди спроможні змінити свою думку, керуючись егоїстичними принципами та бажаннями, завжди залишаються у пошуках нездійсненної мрії. Тому немає гарантій, що такі особи не вчинять так само при черговій нагоді. По-друге, знаходячись поруч з таким компаньйоном, ми завжди ризикуємо втратити власну гідність та честь в очах оточення. Крім того, результат, здобутий зрадою, не заслуговує на визнання. Переконливим доказом моїх аргументів може слугувати образ Палагни з повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків". Дівчина з багатого роду невдоволена своїм мрійливим чоловіком Іваном, і, незважаючи на клятву у вірності, зраджує йому з мольфаром Юрою. Хоча Іван і не кохав її ніколи по-справжньому, але все ж таки відчував себе ніяково перед людьми, але більшого вимагати не міг. Історія також зазнала немало випадків зрадницької поведінки з боку керівників, але в цих ситуаціях наслідки мали куди більш трагічний вплив, руйнуючи цілі колективи, угрупування та навіть країни. Так у свій час український князь Ярема Вишневецький, ставши прислужником польскої шляхти, брав участь в притисненні козацько-селянських повстань, що мало досить негативний вплив на подальшу долю нашої країни. Оригінал тексту: Отже, у підсумку можна зазначити, що зрадники в усі часи переслідували корисливі цілі у будь-яких випадках і мали на меті лише не гідні справжньої особистості цінності. Через що людина, здатна так чинити, не має шансу на прощення.

Твір до ЗНО «Чи можна пробачити зраду»

Зрада – то одне з найтяжчих випробувань у житті людини. Чому? Мабуть, через те, що зраджують нам ті, від кого ми того не чекаємо, а саме важливі та дорогі нам люди. Звичайно, у житті неможливо наперед врахувати все, на долю людей випадають різні події, в яких вони можуть повести себе не так, як ми розраховуємо. У когось виникають проблеми, у інших – спокуси, і от уже людина – свідомо чи ні, заради власних інтересів зраджує довіру інших.

Чи можна пробачити зраду? Це питання дуже загальне. З моральної точки зору, мабуть, не варто цього робити. Бо, як кажуть люди, хто зрадив один раз, той зрадить і другий, і третій. Однак багато хто вважає, що кожен заслуговує на другий шанс. А хтось пробачає зраду, бо не хоче втрачати того, кого любить. Тут, напевне, кожен вирішує за себе. Бо врешті, не варто судити інших, не побувавши у їхній шкурі. А от довіряти людині, що зрадила, буде вже необачним та немудрим вчинком.

Та зрадити можна не лише людину, яка тобі довіряє. Можна зрадити своїх товаришів по зброї, свою державу, свої власні погляди. З історії ми знаємо, що військову зраду завжди безжально карали смертю. А людина, що зраджує саму себе, не потребує кари взагалі, бо втратити себе й є найтяжче покарання.

Тема зради глибоко розкрита в романі «Маруся Чурай» видатної української поетеси Л. Костенко. У ньому ми бачимо й жорстокі душевні муки головної героїні, легендарної співачки Марусі Чурай після того, як її зрадив коханий Гриць. Дівчина й ладна була б пробачити зраду, та біль та розчарування, які вона відчувала, невиправно змінили її ставлення до Гриця. А на прикладі долі самого Гриця Л. Костенко висвітлює всю глибину зневаги до себе, яку зазнає той, хто зраджує іншого та самого себе. Така людина вже не має спокою та задоволення життям, бо її постійно тяготить усвідомлення скоєного.

З усього зазначеного мені хочеться зробити висновок, що зрада легко здатна розбити людям життя. І перш ніж руйнувати чиюсь довіру, варто подумати про те, які страждання це завдасть. Проте також не можна не погодитися з тим, що життя непередбачуване, кожен з нас може опинитися в складних обставинах та накоїти дурниць. Тому й остерігаюсь засуджувати будь-кого.

 

Твір на тему зрада

 

Я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєми­нах між людьми. Її причини бувають різними, тому в одних ви­падках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити. Найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. Вона, як ракова пух­лина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним. Яскравий приклад — злочин колишнього очільника України Віктора Януковича, який обкра­дав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичай­них громадян, торгуючи інтересами України, віддаючи свою дер­жаву в пазурі сусіду. Наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! Таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії. Буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або че­рез випадковість. Її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. Іноді прощають то­го, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. Та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслід­но. Прикладом багатогранного художньо-філософського осмис­лення цієї проблеми можуть бути стосунки Мавки й Лукаша в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка не думає про помсту Килині чи Лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. А от Лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі. Отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. Під­лих користолюбців не можна прощати. А в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.

 

Твір про зраду який буде на ЗНО

Зрада — це одне з найболючішого, що може пережити людина. Найстрашніше, коли отримуєш удар у спину від найдорожчої людини, навіть якщо це стосується дрібниці, чогось незначного й неважливого. Усе починається з малого. Я впевнена, що той, хто має можливість підставити в будь-якій ситуації, згодом зможе й зрадити. Я вважаю, що удар у спину забувати й прощати не слід нікому: ні коханій людині, ні другу, ні товаришу. Так, це важко витримати, та всі життєві ситуації роблять нас сильнішими.

Яскравим прикладом зради в родині є відома біблійна легенда «Каїн і Авель». Адам і Єва мали двох синів. Авель пас овець, а Каїн був землеробом. Перший був щирим, приносив жертву з чистою любов’ю. Другий — злий та жорстокий, усе робив тільки з необхідності, без страху Божого. Жертву, що приніс Авель, Господь прийняв, а ту, що Каїн — ні. Між братами зародилася заздрість. Каїн не міг пробачити того, що його жертву Бог не прийняв. Одного разу через заздрість Каїн убив свого брата в полі, де той пас овець. Найстрашніше, що вбивця навіть не покаявся перед Богом, а зухвало брехав, що не знає куди зник Авель. За страшний злочин Господь покарав Каїна, зробивши його вигнанцем і блукачем по землі.

Думаючи про біблійну легенду, не можу не згадати й твору Ольги Кобилянської «Земля». Це соціально-психологічна повість. Особисто для мене «Земля» є одним з найкращих творів, у якому описується життя простих селян. За основу повісті письменниця взяла реальні події. Ольга Кобилянська показала трагедію братовбивства, що трапилася в родині Федорчуків. Письменниця хотіла доказати, що не люди живуть для землі, а навпаки. Івоніка та Марічка Федорчук мали двох синів. Михайло та Сава були абсолютно різними. Хлопці мали різні погляди на життя, інтереси, смаки. Михайло, старший син, був дуже спокійним, працьовитим, не мав шкідливих звичок, а також дуже вродливим: «І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою». Сава був нервовим, конфліктним, любив випити, щось украсти, стріляти звірів заради розваги: «Росте й горнеться кудись… на не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться». Сава боявся, що батьківська земля дістанеться Михайлу Однієї ночі брати пішли до лісу за жердинами, щоб полагодити тин. Другого дня Михайла знайшли в лісі вбитим. Виявилося, що Сава вбив свого брата. Таким чином землю ніхто з хлопців не отримав. Старший брат загинув, а молодшого батьки позбавили ділянки. Земля для селянина є тим, заради чого можна піти на вбивство...

Отже, я точно знаю, що ніколи не можна зраджувати своїх рідних та друзів, свою Батьківщину. Треба жити в мирі й злагоді. Заздрість, зло, зрада руйнують взаємовідносини між людьми.

 

Твір про зраду

Зрада завжди вважалася непростимим вчинком, будь то зрада коханої людини, друга чи Батьківщини. До зрадників неодмінно ставляться з осудом та зневагою. Мабуть, тому, що через зраду не лише розбиваються серця, а й трапляються великі й непоправні трагедії. Наприклад, військова зрада веде до загибелі великої кількості людей та насильства. Через те, мабуть, зрадників держави завжди суворо карали смертю. І це нам видається єдино правильним рішенням.

Та якщо добре подумати, то, наприклад, в мусульманських країнах смертю караються й куди менш серйозні «гріхи», навіть такі, які в нашій культурі не вважаються особливо тяжкими. Наприклад, послідовники ісламу забивають каменями жінок до смерті за зраду чоловіка, при тому що чоловік офіційно може мати кілька дружин. І це вже ніяк не вкладається в голові представника європейської культури. І змушує замислитися.

На мій погляд, пробачати зраду необов’язково, тим більше, що в душі, мабуть, вже й не вийде беззастережно довіряти тому, хто втратив довіру. Простіше постаратися забути її та перестати спілкуватися зі зрадником, будувати своє життя без нього. Краще знайти та оточити себе іншими людьми, яким можна довіряти. Це стосується не лише випадків особистої зради, а й зради колективу, народу, країни. Такі люди мають бути усунені від управління та покарані матеріальними штрафами, бо зазвичай саме матеріальна вигода і є мотивом зрадницьких дій людей. А на їхнє місце нехай прийдуть патріоти, спеціалісти та натхненні, яким можна довірити відповідальність за життя країни.

Життя людей не однобічне, інколи ми опиняємося по різні боки барикади через свої погляди та переконання. У часи смути та політичних ігор особливо важко на сто відсотків розібратися, хто правий, а хто ні. Згадаємо роман Ю. Яновського «Вершники», а конкретно главу «Подвійне коло», в якій один брат убиває іншого через політичні переконання. Та вони ж один одного вважали зрадниками вартими покарання, і все, чого цим досягли, це непоправна родинна трагедія.

Тема зради неодноразово висвітлена в літературі, зокрема українській. Зраду кохання ми знаходимо у драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. Зрада власної віри та культури пристрасно та безжально засуджена у посланнях Івана Вишенського, наприклад, у «До єпископів», де йдеться про те, що уніати продалися за матеріальні статки та владу полякам, що насаджували на землях Західної України свої порядки.

Отже, чи можна пробачити зраду? Мабуть, можна, та не варто. Бо це як довірити ключі від дому тому, хто вдерся через вікно.

 

Чи можна пробачити зраду

 

Як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в край­нощі, категоричність суджень не дають змоги налагодити взаємо­розуміння між людьми. Зрозуміло, можна знайти вихід із ситуа­ції, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна. По-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до Батьківщини. Якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує. Яскравим прикладом може бути головний герой новели Мико­ли Хвильового «Я (Романтика)». Він стоїть перед вибором: уби­ти рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. У будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого се­бе. Перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує. По-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. Закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу. Прикладом з історії може бути те, як Юда зрадив Ісуса Христа за тридцять срібняків. Ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. Але, зви­чайно, Юду це не зупинило. Що мало статися, те сталося. І не бу­ло в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зра­да остання. Виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. Якщо людина одного разу була здат­на на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учи­нить так ще не раз.

 

Чи можна пробачити зразу есе

Не слід відвертатися від людини, котру кохаєш, треба простягнути їй руку – це і є найвища нагорода у Всесвіті. Так у житті буває, що інколи дуже складно розібратися у словах і вчинках людей. Добро і зло крокують поряд, де була любов – там образа й ненависть… Чому так? Як це осягнути? Двоє людей жили під одним дахом, ділили порівну радощі й печалі, здавалося, це триватиме вічно! Адже кохати й бути коханим, ростити дітей, іти до поставленої мети – це і є любов, чи не так? І саме коли думаєш, що все в житті прекрасно, гармонія в усьому, щось трапляється… Так сталося і в сім’ї мого єдиного сина. Одного дня його дружина повідомила, що покохала іншого. Це був дуже страшний удар. Невже 15 років спільного життя нічого не варті? Чому так сталося? Адже кохали одне одного, разом долали труднощі. Були й непорозуміння, сварки, але ж у кожній сім’ї вони інколи виникають. То чому одні подружжя у парі до старості, а інші розлучаються? Чи можна пробачити зраду? Де шукати відповіді на ці запитання? Син запевняє, що попри все, ще кохає дружину і не проти, аби вона повернулася у сім’ю. А може, й справді треба вміти прощати… Але мій чоловік, з яким ми у шлюбі вже 40 років, не вірить, що після зради можна відновити стосунки. Виникає невпевненість у майбутньому, а чи не станеться подібне знову? Однак переконана: якщо почуття не згасли, є щире каяття і жінка має бажання повернутися у сім’ю, і врешті найголовніше – діти люблять обох батьків і дуже хочуть, аби вони були разом, варто дати другий шанс. Однак якщо немає почуттів, не можна примушувати робити те, чого не хоче душа. Обидві сторони мають усе добре обміркувати і прийти до виваженого правильного рішення, щоб не наробити нових помилок.

Що таке зрада твір

Ще недавно ти довіряла цій людині, відкриваючи їй найпотаємніші таємниці, ти підтримувала цю людину у важку хвилину і раділа, коли в її житті відбувається щось хороше. Вам було легко спілкуватися і весело проводити час. Ти вважала цю людину єдиним справжнім другом. І тобі було без різниці хлопець ця людина, чи дівчина. Важливо одне: людина твій друг, а значить, близька тобі за світоглядом, інтересами, цілями в житті. Друг – близька людина. Ніщо не ранить серце настільки сильно, як зрада близької людини. У житті кожної дівчини відбувається так, що подруга підводить хлопця, або друг підставляє, обливає брудом за спиною. Одним словом, зрада друга викликає шок, вганяючи в глибоку депресію. Чому так сталося? Ця людина друг! Як він міг так вчинити? На жаль, і друзям властива заздрість, образа, бажання насміхатися над людьми. Дуже часто на ґрунті дружби виникає конкуренція, коли люди намагаються самоствердитися. Буває й таке, що у нас в житті настільки все добре, що ми злегка забуваємо про друзів, їхні проблеми, біди. Ми радіємо, а людина сидить в депресії. Ми розповідаємо про своє щастя, а другу прикро і боляче, але сказати про це він не хоче, вважаючи за краще віддалитися і зрадити. Що робити, якщо друг зрадив, відвернувся в складну хвилину життя? Зрада, звичайно, неприємна річ, але не смертельна. Для початку потрібно припинити з депресії і спробувати розібратися в ситуації. Іноді ми самі підштовхуємо друзів до зрадництва, змушуючи їх робити вибір між нами і чимось ще, не менш важливим для них. І ось розчарування! Друг вибрав не нас. І не дивно. Друзі теж живі люди зі своїми інтересами, потребами. І вони не зобов’язані жертвувати заради нас чимось дорогим. Не треба ставити друга в жорсткі рамки вибору, тоді і збережете дружбу. Бувають інші ситуації. Наприклад, людина слабка і боязка за характером, а ви змушуєте її лізти в бійку. У підсумку друг опинився малодушним. Зрада це? Звичайно, ні. Це просто помилка, безглузда ситуація, до якої слід поставитися з гумором, а друга – пробачити. Слід відрізняти справжню зраду від таких помилок і не ображатися через дрібниці. До життя взагалі потрібно ставитися філософськи і у вирішенні складних проблем сподіватися тільки на себе, а не перекладати відповідальність на чужі плечі. А якщо друг дійсно зрадив? Виходів багато: не влаштовувати скандалів, істерик, а перевести людину в ранг знайомих, по мінімуму з ним спілкуватися і не сподіватися на нього в складних ситуаціях. Іноді, як би погано не було, краще посміятися над ситуацією і над цією людиною, ніж потопати в сльозах. Сміх лікує. До того ж ідеальних людей не буває, ніхто не позбавлений недоліків. Друг виявився хитрим і підлим – це всього лише його недоліки. Не треба йому мстити, навіть якщо він зробив дуже підлий вчинок. Найоптимальніше рішення – забути цю людину, викреслити зі свого життя. Той, хто зрадив один раз, зробить це ще неодноразово. Якщо всі перераховані вище способи не допомагають, і депресія не йде, то можна спробувати виразити свої емоції в малюнку, у творі, музиці тощо. Головне, знайти захоплення, яке приносить позитивні емоції. Не треба уходити в себе, озлоблюватися на людей, говорити, що світ – несправедлива штука. Зрада робить нас сильнішими, вчить краще розбиратися в людях, приймати їх такими, які вони є. Зрада – безцінний життєвий досвід. До того ж в світі багато людей, тому нових друзів знайти нескладно. А зрада вчить тому, що, перш, ніж довіряти людині, потрібно її обов’язково перевірити. Напевно немає на світі людини, яка б не стикалася зі зрадою. Кожного хтось зраджував, але часом зраджує навіть найближча людина. Ті, кому ми найбільше довіряємо, можуть зрадити в будь-яку секунду. Самий близький друг, одного разу зрадивши, стає найлютішим ворогом на все життя. Не всі здатні пробачити зраду, а людина, яка пережила зрадила одного разу, буде і далі чекати зради, буде боятися будь-кому довіряти і відкривати свою душу. Але я вважаю, що зраду потрібно пробачити, адже ніколи не знаєш, як вчинив би ти на місці іншого. З’ясовуючи стосунки, увійдіть в положення того, хто зрадив – швидше за все він сам дуже сильно шкодує про скоєне. Дружба і зрада часто йдуть рука об руку. Найстрашніше в житті, це коли людина, якій ти довіряєш, зраджує. Навіть якщо це стосується дрібниць, чогось незначного і не настільки важливого. Той, хто здатний зрадити в малому, зрадить і у великому. Прощати зраду не можна нікому – ні коханій людині, ні другу, як би важко це не було.