міфологічний

Мій улюблений міф

Міфами називаються давні оповіді про створення світу, походження людини, про діяння богів та героїв. Вони були складені ще за часів, коли людина не могла пояснити виникнення світу, появу людини на Землі, явища природи через брак знань. Одним із найпопулярніших міфів Давньої Греції і сьогодні залишається міф про могутнього напівбога Геракла, найбільш шанованого греками героя. Про нього створено цілий цикл міфів, у яких описано його життя: від чудесного народження до самої смерті. Народився Геракл у сім'ї смертних людей Алкмени та Амфітріона, онука славного Персея. Але батьком його був сам верховний бог Зевс. Він хотів, щоб його син володарював над усім своїм родом. Та ревнива Зевсова дружина Гера зробила так, щоб влада дісталася іншому представнику цього роду — Еврісфею. Тоді Зевс укладає з Герою угоду: Геракл буде під владою Еврісфея, доки за його наказом не здійснить дванадцять великих подвигів. Після цього він стане вільним та безсмертним. Так могутній герой дістав своє ім'я — Геракл — той, хто звершує подвиги через утиски Гери. Мені дуже подобається цей міфічний герой. Він хоробрий, сильний, сміливо йде до своєї мети, незважаючи на перешкоди. Особливо мені сподобалась оповідь про шостий подвиг Геракла "Стайні царя Авгія". Світлоносний бог сонця Геліос дав своєму синові Авгію величезні багатства. У нього були численні табуни. За наказом Еврісфея Геракл повинен був очистити від гною стайні царя Авгія. Геракл запропонував Авгієві очистити за один день усі його величезні стайні, якщо той погодиться віддати десяту частину своїх табунів. Авгій погодився, бо йому здавалося, що неможливо виконати таку роботу. Геракл повалив дві протилежні стіни, що оточували стайні, і відвів у них воду двох річок. Вода цих рік за один день винесла весь гній зі стаєнь, а Геракл знову звів стіни. Коли герой прийшов за винагородою, то цар не віддав йому обіцяного. Але через кілька років, уже звільнившись від служби Еврісфеєві, Геракл помстився цареві Еліди. Він із великим військом переміг царя Авгія у кровопролитній битві. Після перемоги Геракл приніс жертви олімпійським богам і встановив олімпійські ігри, які й проводились греками із того часу кожні чотири роки. Найбільше в міфі про шостий подвиг Геракла мені сподобалось те, що герой при здійсненні його виявив не тільки силу, а й кмітливість.

Мій улюблений міфологічний герой Геракл

Герої міфології приваблюють нас своїми надзвичайними здібностями, силою, красою і розумом. Але для мене, крім цього, величезну роль відіграють особисті риси персонажа. Сміливість, відвага, справедливість і добре серце – все це поєдналося в образі мого улюбленого міфологічного героя Стародавньої Греції – Геракла. Геракл – син верховного бога Зевса і земної жінки. Такий образ створений не випадково. З одного боку, божественне походження Геракла дозволяло йому спілкуватися з богами на рівних. Він міг розповісти жителям Олімпу про страждання, переживання людей. З іншого боку, Геракл жив серед людей і його божественна сила вселяла надію на те, що жителі Еллади завжди будуть мати захисника, який ніколи не загине. В грецької міфології описані дванадцять подвигів Геракла. У зіткненнях з зловісними чудовиськами він завжди виходив переможцем. І кожен його подвиг – перемога сил добра над силами зла. Всі випробування він долав з честю. Так, рятуючи Прометея від кайданів, якими той був прикутий до скелі і приречений на вічні муки, Геракл переконав Зевса пробачити титана, який подарував людям вогонь. Мені найбільш цікавий подвиг Геракла, коли він повинен був очистити Авгієві стайні. Геракл зміг очистити їх за один день, перегородивши річку і направивши воду в стайні. Тут герой демонструє не тільки свою незвичайну силу, але і розум і кмітливість. Геракл був непереможним, але не безсмертним. Коли йому прийшов час вмирати, то сам Зевс спустився на землю і подарував синові безсмертя, а потім забрав його на Олімп. Така розв’язка є символічною, її можна розуміти як те, що людина, яка творить добро, заслуговує безсмертя. Насправді так і відбувається: справжні герої знаходять безсмертя в народній пам’яті.

Джерело:https://dovidka.biz.ua/miy-ulyubleniy-mifologichniy-geroy/Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Мій улюблений міфологічний герой Одіссей

Мій улюблений міфологічний герой – Одіссей. Він був і розумний, і вмів гарно висловлюватися, а ще був дуже хитрим. Коли Паріс вкрав Олену Троянську Одіссей мав іти війною на Трою, але йому передрекли, що коли він піде на Трою – то після війни прийде додому жебраком. Тоді він робить вигляд, що він став божевільним – запряг у плуг коня і бика і став сіяти сіль. Але, його план розкрили і, боячись, що його новонародженого сина вб’ють (йому цим погрожували) Одіссей йде на війну. У боротьбі проти Трої він проявив надзвичайну витримку, розум і героїзм. Саме він придумав знаменитого Троянського коня, який допоміг спалити Трою. Тому, великий поет Стародавньої Греції – Гомер, оспівав Одіссея в Іліаді (він там один з головних героїв) і Одіссеї (яка називається його ім’ям і присвячена розповіді про його повернення додому після троянської війни). Мені запам’ятався епізод, як під час подорожі додому Одіссей потрапляє на острів сирен. А щоб вони не заманили моряків на вірну смерть, він усій команді затикає вуха воском, а сам, повний цікавості, наказує прив’язати себе до корабельної щогли і слухає спів цих міфічних створінь. Одіссей мені подобається тим, що зміг вижити навіть в найскладніших ситуаціях, де вижити практично неможливо, проявивши розум і кмітливість.

Мій улюблений міфологічний герой

Я прочитала багато міфів, і грецька міфологія полонила мене своїм оптимізмом, красою, благородством. Прометей, Ахілл, Геракакл, Деметра, Персефона, Дедал, Ікар та багато інших героїв надовго залишаються в пам'яті. Та найбільше мені сподобався Орфей. Він був дивовижним співаком. Орфей «співав так, що зачаровував навіть диких звірів, а дерева і скелі підступали ближче послухати той спів». Замовкали тоді галасливі птахи, вщухали буйні вітри, морські хвилі лагідно лягали на берег. І вся природа завмирала, слухаючи божественного співця. Музика і спів Орфея допомогли аргонавтам здолати труднощі їхнього походу за золотим руном. Орфей зазнав романтичного кохання до Евридики. Та не судилося їм щастя. Евридика померла від укусу змії. А Орфей тяжко переживав її смерть. Він самотньо сидів на березі моря, і його спів бринів, як плач. Не витримуючи розлуки з коханою, Орфей вирішив спуститися у царство мертвих і вивести звідти Евридику. Він звернувся з проханням до бога підземного царства Аїда. У його словах було скільки щирості, туги, палкого кохання, що Аїд змилосердився і відпустив Евридику. Щасливий, він повертався на землю. Та все ж не зміг уберегти кохану. Під час подорожі на землю, турбуючись про Евридику, Орфей озирнувся і через це навіки її втратив. До кінця своїх днів Орфей тужив за Евридикою, залишившись їй вірним. Мене привабив цей герой своїм великим талантом і надзвичайною вірністю у коханні. Як згадка про дивовижний талант Орфея на небі палає сузір'я Ліри. А про його вірну любов люди розповідають легенди ось уже багато століть.

Твір на тему мій улюблений детектив

Ім'я всесвітньо відомого детектива Шерлока Холмса вперше з'явилося в повісті «Етюд в яскраво-червоних тонах». На відміну від кримінальних романів Еміліо Габоріо, котрий тільки ескізно накреслював образ свого героя, Конан-Дойль змальовує Холмса яскравими соковитими фарбами, це не просто опис злочину і злочинця, а процес інтелектуального пошуку, який веде до розкриття таємниці злочину. Шерлок Холмс проводить своїм методом найтонший аналіз обставин, у яких скоєно злочин, вивчає характер людей, причетних до злочину, і на підставі незначних, на перший погляд, деталей робить свій остаточний і правильний висновок. Шерлок Холмс - це не лише геніальний приватний детектив, сміливий, завбачливий, із швидкою реакцією бійця, але й знавець криміналістики, причому її найновіших методів, пов'язаних з наукою, тих, які випереджають тогочасні методи поліційного розшуку.

Конан-Дойль не розлучався із своїм героєм протягом сорока років. Востаннє він згадує його в оповіданні «Левина грива» 1927 року. Створення Конан-Дойлем образу Шерлока Холмса стало основою для розвитку найпопулярнішого в наш час детективного жанру.

Конан-Дойль написав про Шерлока Холмса дев'ять книжок: чотири романи— «Етюд у яскраво-червоних тонах» (1887), «Знак чотирьох» (1890), «Собака Баскервілів» (1901-1902), «Долина жахів» (1914-1915) та п'ять збірок, що складаються з 56 оповідань — «Пригоди Шерлока Холмса» (1891-1892), «Записки про Шерлока Холмса» (1892), «Повернення Шерлока Холмса» (1894), «Його прощальний привіт» (1927), «Архів Шерлока Холмса».

Твори про Шерлока Холмса перекладено на 76 мов! До речі, російською мовою роман «Долина жахів» було вперше і востаннє надруковано в часописі «Світ пригод» ще 1915 року.

Герой приваблює читача незвичайною цільністю, рішучістю і водночас незворушністю. Але при цьому він ще шляхетний та азартний.Книганавчає не здаватись і мислити аналітично. І це дійсно дуже корисно!

Твір на тему моє ставлення до головного героя роману Марка Твена

Твори американського письменника Марка Твена пройняті світлом і добрим гумором. Відомими героями Марка Твена стали Том Сойер і Гекльберрі Фіни.

В образі головного героя — Тома Сойера — Марк Твен (Семюель Ленгхорн Клеменс) зобразив самого себе у дитинстві. Основою повісті стали реальні події, що відбулися з письменником у роки його дитинства, тому повість має автобіографічний характер.

Том Сойер — звичайний хлопчик, жартівник і пустун. Йому не до смаку життя зразкового хлопчика зі зразкової сім'ї, розмірене життя «за правилами» протирічить його бунтарському духові. Він непосида, вигадник і фантазер. Начитавшись історій про сміливих і відважних розбійників, які борються за справедливість, допомагають слабким, Том шукає пригод у реальному житті.

Він романтик. Хлопчик сам наповнює своє життя подіями, незважаючи на всі застереження дорослих, його не лякають небезпеки, він радіє своїм витівкам. Для нього життя — продовження улюблених книг та ігор. Том готовий щодня «здійснювати подвиги», йому ніколи нудьгувати, він безжурний і меткий. Герой наділений здатністю бачити в буденному надзвичайне. Том уміє дивуватися звичайним, здавалося б, речам і подавати подію в непередбачуваній інтерпретації. Так грандіозною подією в його житті стає втрата зуба, фарбування огорожі. Та й узагалі багато побутових предметів (ключ, крейда) можуть привести до надзвичайних подій. У світі Тома так багато таємниць і пригод.

Том — надійний товариш, він уміє зберігати таємниці і по-справжньому дружити. Недаремно кращим другом Тома є «вуличний* хлопчисько, безпритульник — Гек Фіни. Том розсудливий, благородний і сміливий. Він уміє подолати страх, узяти себе в руки і не впасти у відчай, незважаючи на юні роки, у нього є відчуття відповідальності. Це виразно виявилося у розповіді про те, як Том разом з Бекі — дівчиною, в яку він закохався, — заблукали у печері. Хоробрість, мужність, кмітливість і рішучість — ці недитячі риси вдачі Тома допомогли йому вибратися разом із Бекі з печери.

Всі події, пов'язані з Томом, роблять роман захоплюючим і незабутнім. Захоплюючі пригоди Тома Сойера і Гекльберрі Фіна не залишають байдужими багато поколінь читачів, подаючи приклад того, як виховати у собі ті людські якості, які властиві Тому Сойеру.

Твір на тему Робін Гуд

Робін Гуд (англійською Robin Hood) — це герой середньовічних англійських народних балад, предводитель лісових розбійників. За переказами, діяв зі своєю зграєю в лісах біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих лицарів і священиків, віддаючи здобуте біднякам. Особа прототипу цих балад і легенд не встановлена. Імовірно, що він жив на початку XIV століття, під час правління короля Едуарда II, або навіть пізніше: у одній з балад діє королева Кетрін, яку іноді ототожнюють з Катериною Арагонською (1485—1536). Проте в даний час найбільшою популярністю користується художня версія Вальтера Скотта, згідно якої Робін жив в другій половині XII століття (тобто був сучасником Річарда Левове Серце і Іоанна Безземельного).

На користь першої версії і проти версії Скотта говорить ряд історичних деталей: так, змагання по стрілянині з лука почали проводитися в Англії не раніше XIII століття.

Балади про Робін Гуде були записані ще в XIV столітті, що зумовило порівняно невелику варіативність сюжетів. У одній з якнайповніших збірок англійських балад, опублікованих Френсисом Чайлдом в XIX столітті, налічується 40 творів про Робін Гуда.

За однією з версій Робін був йоменом, тобто вільним ремісником або селянином, в інших версіях він предстає несправедливо знедоленим дворянином. Батьківщиною Робін Гуда називають селище Локслі, по назві якого іноді іменують і самого Робіна. Його лісова армія налічує декілька десятків вольних стрільців. Всі вони — відмінні стрільці, сміливі, винахідливі і по-своєму благородні люди. Найбільш популярними героями цього епосу разом з самим Робін Гудом є його помічники Маленький Джон і Братик Тук (зустрічається варіант Так) і його дружина Меріон. Головними супротивниками розбійників є нотінгемський шериф і лицар Гай Гісборн.

Робін Гуд — один з небагатьох, разом з королем Артуром, легендарних героїв англійських балад, що вийшли за рамки фольклору і стали важливою культурною реалією, — на теми балад про нього пишуться вторинні літературні твори, ставляться спектаклі, знімаються численні фільми і тому подібне.

Твір про Нескореного Прометея

Есхіл з давніх часів заслужено вважається «отцем трагедії». Насправді, по кількості і монументальності своїх творів він є найгеніальнішим з поетів-трагіків. Одним з найбільших його відкриттів з'явилося введення в дію другого актора, що підсилювало драматичний ефект, створюючи можливість зображення боротьби протилежних сил, яка і складала основу сюжету.

У своїй творчості Есхіл прагнув розкрити найважливіші питання свого часу: проблеми провини і відплати, відповідальності людини за свої вчинки, протиборства добра і зла, прагнення до торжества справедливості, взаємин людини і сил зовнішнього світу, що виражають божественну волю.

Найвидатнішим із створень старогрецького поета є образ титана Прометея, без якого зараз важко уявити собі ряд великих образів світової літератури.

Трагедія «Прикований Прометей» займає особливе місце в творчості драматурга і є першою з трилогії. Пізніше поетом були створені «Прометей, що звільнявся», і «Прометей-вогненосець». Проте до наших днів з останніх творів дійшла лише невелика кількість.

Трилогія Есхіла ґрунтується на стародавньому міфі, згідно з яким Прометей — захисник людей від свавілля і несправедливості богів. Ради порятунку людей від загибелі, він викрав вогонь з Олімпу, за що грізний Зевс наказав прикувати його до скелі, прирікаючи тим самим на вічні муки. Щодня до скелі прилітав орел і викльовував печінку Прометея, яка потім знову відновлювалася. Муки героя продовжувалися до тих пір, поки Геракл не звільнив його, убивши стрілою орла. За різними версіями легенди, ці страждання тривали від декількох сторіч до тридцяти тисяч років. Есхіл узяв даний міф за основу свого твору, проте значно розширив і поглибив його сенс.

Дія трагедії, судячи з усього, відбувається в той момент, коли Зевс тільки прийшов до влади, поваливши свого отця Крону і все покоління старших богів. Прометей, по легенді, допомагав Зевсові стати царем богів. Проте, викравши вогонь, він прогнівав всемогутнього правителя і піддав себе жорстокому покаранню. Але в образі Прометея Есхіл зобразив не тільки здобувача вогню для людей. Він представив його винахідником різних наук і ремесел, що доніс до людей всі культурні блага, які зробили можливим розвиток людської цивілізації:

...я їх зробив, раніше безрозсудних

Розумними і мислити навчив.

Прометей навчив людей будувати дома, здобувати метали, обробляти землю, приручати тварин. Він розвинув корабельну справу, астрономію і вивчення природи, навчив людей «науці чисел і грамоті», медицині й іншим корисним і важливим заняттям.

А стисло кажучи, дізнайся, що все

Мистецтва у людей — від Прометея!

За свою любов і відданість людям, задоброі прагнення до прогресу й освіти на землі, герой був страчений Зевсом, який у Есхіла виступає уособленням незвіданих сил природи, що ревниво захищає свої таємниці. Проте Прометея не лякають страшні муки — він рішуче і сміливо кидає виклик тиранові і готовий до кінця відстоювати свою правоту. Герой твердо вірить в торжество справедливості:

Я знаю, що Зевс суворий, що йому

Справедливістю служить його свавілля

Але настане година:

Він лагіднітиме, розбитий ударом долі...

Крім того, він знає таємницю, яку Зевс прагне будь-якими засобами вирвати у нього. Таємниця ця полягає в тому, що на великого царя богів чекає падіння:

...дружина зведе його з престолу...

Народивши дитяти сильніше, ніж отець.

Прометей стійко переносить всі випробування і погрози тирана, залишаючись гордим і нескореним.

Упевнений будь, що я б не проміняв

Моєї скорботи на рабське служіння...

В особі свого героя автор затверджує благородство, сміливість, силу духу, а також віру в прогрес людської культури, в творчі можливості людини. Його твір пронизаний духом протесту проти насильства і тиранення. У ньому найповніше відбилися проблеми, що хвилювали самого поета і весь народ. Трагедії Есхіла передають найбільш актуальні явища і події політичного і духовного життя Афін. Вони відрізняються особливою піднесеністю і урочистістю.

Твір-роздум Мій улюблений літературний герой

Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий. Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві. Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва. Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод. Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа велика родина. Всі сміялися, веселилися. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Дружина Кретчита сердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Вразили старого відлюдника і діти писаря. Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим чоловіком. Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагався дізнатися, про кого йдеться. Раптом на цвинтарі зрозумів, що перед ним — його покинута могила. Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Обличчя було заплакане. Радість переповняла його серце. Веселий підійшов він до вікна. Це було справжнє переродження старого: він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Скрудж допоміг Тайні Тімові вилікуватися і ще зробив багато чого доброго. Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Я рада, що автор дав йому таку чудову можливість. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті усе залежить від самої людини, тобто від нас.