Навіщо ми живемо?
«Життя прожити – не поле перейти». У цьому крилатому вислові втілено одвічне питання про сенс життя. «Навіщо я живу?» - запитує себе людина, пригадуючи минуле або розмірковуючи про майбутнє, розчарувавшись чи зневірившись, або коли відчуває втому чи сумує... Вчені-філософи дійшли висноновку, що прийнятної для всіх відповіді на запиті «Навіщо ми живемо?» - не існує. Так само, як немає єдиного рецепта щастя. Для когось сенс життя полягає у власному щасті родини. Інші сенс життя вбачають у безкорисливому служінні загальному благу. Чимало й таких, хто всі думки та енергію спрямовує на досягнення добробуту або на сходження кар'єрними сходинками. Отже, кожна людина, обираючи собі мету, утверджується як особистість лише тоді, коли чинить відповідно до цієї мети. Втім, розмірковуючи про сенс життя, слід дослухатися до думок інших. Щоб не помилитися, варто співвідносити свої роздуми з моральними постановами. Ось деякі з них: «Багатійте добрими ділами», «Кожен одержить нагороду за свій труд», «Якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам». Дотримання цих правил допомагає уникати ситуацій, коли людина під тиском життєвих обставин починає оцінювати свої попередні вчинки як дріб'язкові або й, взагалі, як хибні, через що почувається вкрай розчарованою, спустошеною.
Найвидатніші філософи, митці в усі часи намагалися розкрити сутність людського життя.
«Повчання Володимира Мономаха» твір державного діяча, мислителя Володимира Мономаха про найвищі ЦІННОСТІ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ. «Найголовніше - убогих не забувайте, а по змозі годуйте подавайте милостиню сироті, і вдовицю оправдуйте самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть убивати його. Якщо навіть заслуговуватиме смерті, і то не погубляйте жодної людини. Старих шануйте, як отця, а молодих - як братів. У домі своєму не лінуйтеся, а все помічайте. Не покладайтесь на тівуна (посадова особа в Київській Русі), ні на отрока, щоб не насміхалися гості ваші ні з дому вашого, ні з обіду вашого. Куди не підете і де не станете, напійте і нагодуйте страждущого. А найбільше шинуйте гостя, звідки б він до вас не прийшов, чи простий чоловік, чи знатний, чи посол. Якщо не можете пошанувати його дарами, то їжею і питвом: бо мимохідь прославлять чоловіка по всіх краях або добрім, або злим».
Психологічна просвіта Тема: «Життя - найвища цінність»
А ми живі, нам треба поспішати
Зробити щось, лишити по собі. (Л.Костенко)
Найцінніше, що є у людини – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній своє. Довге чи коротке, воно триває лише від народження і до смерті, його не можна прожити двічі. Проте як вона зуміє розпорядитись цим даром залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень, насолод. Але таке життя – порожнє. Життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтринькувати його на щось менш цінне, в тому числі лише на самі задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно у неї чомусь не складається, коли у ньому більше незгод ніж радощів. Багато видатних людей були у своєму особистому житті нещасливими, але вони зуміли настільки збільшити цінність свого життя, що стали практично безсмертними. Так, кожен день свого свідомого життя Т.Г.Шевченко закарбовував у золоті рядки своїх невмирущих творів. Він писав: Наша ціль – людське щастя і воля Розум владний без віри основ І братерство велике, всесвітнє – Вільна праця і вільна любов. Так, людське життя… Воно неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні
Твір на тему: «Чи потрібно визнавати свої помилки?»
Прочитайте текст. Хто з нас у житті не помилявся! Одні вміють визнавати свої помилки и працювати над ними, а інші...Чи згодні ви з думкою, що лише дурні не визнають своїх помилок і вперто обстоють їх? Викладіть Ваш погляд на цю проблему.
ОРІЄНТОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАПИСАННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ Варіант 1 Кількість слів:253 Курсивом виділено аргументи (докази)
Я вважаю дуже глибокою й точною думку видатного вченого та філософа Арістотеля, що кожна людина може зробити ту чи іншу помилку, та лише дурні й надалі обстоюють її, навіть знаючи вже, що вона хибна. Додам тільки, що кожен із цих дурнів по-різному нерозумний. По-перше, є настільки вперті люди, які, навіть знаючи про хибність своїх думок, через самозакоханість та егоїстичність наполягають на помилкових твердженнях, уважаючи нісенітницею те, що вони взагалі можуть помилитися. Насправді я дуже часто бачу тих, кому важко, нестерпно визнавати власні помилки. Наприклад, моя найкраща подруга Марія. Якось ми з нею посперечалися про пісню групи «Роллінг Стоунз», у якій вона деякі слова співала неправильно. І навіть тоді, коли я відшукала текст пісні та показала Марії, вона все одно пирхала й наполягала на своєму. По-друге, бувають не дуже розумні люди, які, почувши певне твердження, починають направо й наліво поширювати його, не усвідомлюючи помилковості або примітивності самої думки. Хоч у такому разі вони, дивлячись на інших зверхньо, почуваються найрозумнішими, та насправді не є такими. Яскравих прикладів цього чимало в п’єсі «Мина Мазайло», де Микола Куліш засуджує міщанство та національну упередженість. Для себе я визначила в цьому творі ще одну проблему — проблему неправильності думки, світогляду, заснованих на сприйнятті лише зовнішньої форми явища. Таке сприйняття властиве тьоті Моті, Мині Мазайлові, його дружині та навіть Рипі. У їхній самовпевненій міщанській пихатості насправді виявляється бідність думки й обмеженість. Отже, кожен може помилитися, і це природно. Розумні на своїх помилках навчаються. Та ніколи не варто наполягати на хибних твердженнях: це свідчить лише про впертість, егоїзм або обмеженість людей.
Твір на тему «Життя — найвища цінність»
Звернення до своїх однолітків про цінність життя у публіцистичному стилі (6 речень) Життя — найвища цінність Без життя неможливо уявити взагалі нічого. Цінуйте його, адже воно прекрасне, унікальне та неповторне! Я не розумію людей, які палять, зловживають алкоголем та гублять своє здоров’я іншими способами. Я вважаю, що це нерозумно й протиприродно. Отже, уникайте шкідливих звичок, цінуйте здоров’я, займайтеся спортом. Бережіть життя — найвищу цінність, яка дається кожному з нас лише один раз! Подібні твори:
Твір на тему «Людяність — це…»
Людяність — це гуманність Кадр з фільму «Білий Бім Чорне вухо» Що таке людяність? Що таке людяність? Вельми складне питання. І відповідь може вийти досить розлогою. Людяність — це… Напевно, це відповідальність перед собою. І перед іншими теж. Людяність — це одна з найважливіших людських рис. Правда, часто ми замінюємо це слово на дещо інше поняття. Наприклад, гуманність. Ми часто ототожнюємо ці слова, що, в принципі, не так далеко від істини. Так що ж це таке? Людяність — це терпиме ставлення до всього, що, можливо, неприємно, але має існувати. Це як вічний поділ — добро й зло, одне без іншого ніяк не сприймається. Це повага прав один одного, терпимість у рамках необхідності. Приклади людяності Людяність можна проявляти не тільки до людей, але й до тварин. Банальним прикладом людяності є фільм «Білий Бім Чорне вухо». Це важкий фільм, проте в ньому є приклади як людяності, так і антилюдяності, навіть антигуманності. До людяності віднесемо ставлення деяких героїв цього фільму до собаки, а ось до антилюдяності — тих, хто був відразу і без застережень проти пса, що й призвело до його загибелі. Треба відзначити один факт. Актрису, яка грала сусідку господаря собаки й саме вона як би була непрямою винуватицею його загибелі, після прем’єри фільму зненавиділо багато людей. І таке сталося саме через її антилюдяність. Актриса потім ще довго носила з собою фотографії, де вона знята з цим самим собакою, і показувала їх всім, намагаючись довести, що вона, навпаки, любила цього пса. Людяність — це гуманне ставлення до важливих відкриттів, які робляться на благо людей. Людяність — це вакцина від зла, його втрата — наближення катастрофи й не обов’язково військової. Це буде катастрофа душі — найстрашніше, що може трапитися з людиною. Такими були практично всі тирани, які відомі історії. Напевно, ні в кого язик не повернеться назвати Гітлера або Сталіна людяними. Може бути, десь глибоко в душі вони й були нормальними людьми, але їхні вчинки й рішення завжди йшли у розріз з гуманністю та людяністю.
Твір на тему Життя людини
Життя людини – велика цінність. Про нього важко розмірковувати, адже саме поняття життя не є чітко визначеним. Над цим питанням трудяться тисячоліттями багато філософів і мислителів. Однак найближче до розгадки цієї таємниці наближаються митці, художники, поети. Саме мистецтво дає безсмертя. Створюючи культурну цінність, людина залишається у віках. Не тільки її ім’я, а й ідеї, почуття та світогляд. Є навіть думка, що у поезії більше філософії, ніж у самій філософії. Адже римовані рядки це свого роду шифр у яких закладено багато смислів таємничою мовою символів та образів. В людині закладений цілий Всесвіт. Адже вона є найрозумнішою істотою у Всесвіті, і саме те як вона його бачить і являється повною мірою реальності. Життя людини дає майже необмежену кількість можливостей. Кожен сам вибирає свій шлях, сам вибирає свої цінності та ідеї. Ми народжуємось вільними та чистими від стереотипів, нав’язувань ідей. Ми справді можемо стати, тим ким ми хочемо себе бачити. Разом з тим життя дуже коротке. Це добре розуміють ті хто вже стоїть перед смертю. Але в молодості ніколи роздумувати про таке, а варто було б. Адже життя – це важка особиста відповідальність в першу чергу перед собою. Кожен день людина робить вибір, який впливає на все її подальше життя. Це треба глибоко усвідомити, щоб на старості не жалкувати про помилки молодості. Муки совісті нестерпні. І хоч життя справді неоціненна річ, все ж є речі заради яких варто пожертвувати життя. В історії ми знаємо багато таких випадків. В ім’я свободи, заради порятунку багатьох інших безліч героїв без роздумів віддавали найцінніше що у них було. Така жертовність – це краща риса людини, яка тільки може бути. Смерть заради вищих ідеалів – те що відрізняє людину від тварини, те що вивищує її. Жити потрібно так, щоб вкінці життя ти ні про що не жалкував. Щоб перед лицем смерті ти міг впевнено сказати: "Якщо у мене було б ще одне життя, я б прожив його так само”. Мислителі кажуть, що правильно жити важче ніж помирати. Я погоджусь з цим твердженням, адже навіть у наш бурхливий час дуже легко загубитись, втратити орієнтири. Досвіду ще немає, адже життя тільки почалось. Потрібно старатись вчитись не на своїх помилках, а на чужих. Для цього в дитинстві та в молодості треба багато читати. Книги можуть багато чому навчити, не варто їх недооцінювати. А якщо уже допустимо помилки, то урок треба виносити дуже суворий. В сучасній метушні ми не помічаємо і не задумаємось наскільки життя людини крихке і коротке. Не тратьмо його в пусту, адже воно може закінчитись будь якої хвилини.
Твір на тему життя найвища цінність
Іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. Чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? Чи не питали ви себе, як змінився б світ, якби ви не народилися ...
Кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. Тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. Не можна також сказати, що людина ціниться лише в той час коли живе, багато хто здобув визнання після смерті. Також не можна судити про цінність життя людини на основі великих подвигів. Так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх допомогою ми маємо саме це майбутнє, без війни і з комфортними умовами. Та чи думали ви над тим, що велике складається з малого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим. Чи не у цьому призначення життя людини?... Просто зберігати і дарувати своє добро...Кожен хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі дійсно живе не дарма!
Тому я вважаю, що життя - найвища цінність і що людина все таки не дрібна піщинка, на яку можна наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя всієї планети.
Твір про життя у форматі ЗНО
На мою думку, життя — це найвища цінність для кожного з нас. Адже життя дає нам змогу реалізувати себе, спробувати все, про що мрієш, відчувати найдивовижніші почуття.
По-перше, маємо цінувати життя хоча б за те, що воно скінченне, ба навіть надзвичайно коротке. І ми маємо все встигнути прожити його так, щоб, помираючи, переповнювалися яскравими, приємними, теплими спогадами. Головне — любити життя, боротися за нього.
Маю влучний приклад із художньої літератури до мого аргументу — це роман Івана Багряного «Тигролови». Головний герой роману, Григорій Многогрішний, демонструє любов та боротьбу за вільне життя. Тікаючи з «дракона», каторжанського етапу, Григорій безмежно радий тому, що вижив.
По-друге, варто цінувати кожну дорогоцінну секунду, радіти кожній хвилині. І навіть коли здається, що в житті трапляються лише біди та нещастя, потрібно вірити в краще, йти стежиною життя, щиро посміхаючись. Тільки тоді ця стежина зможе стати яскравою, квітучою, омріяною.
Взірцем жаги до життя є відома українська письменниця Лариса Петрівна Косач, відома в світі як Леся Українка. Доля не була до неї поблажливою: ще в дитинстві Леся захворіла на сухоти. Проте ця жінка ніколи не здавалась, а її твори сповнені оптимізму, сповнені духом борця за життя. Моя улюблена поезія Лесі Українки завжди допомагає не падати духом:
...так!
я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Отже, життя — це справді найвища цінність, найкращий подарунок долі. Саме тому ми маємо цінувати кожну секунду, завжди вірити в краще та, найголовніше, — боротися за щасливе життя.
Твір роздум про життя людини
За грядою віків, за сивою пеленою часу бачаться мені мої далекі пращури, "добрі та нехитрі”, які понад усе на світі любили сіяти та ростити хліб, обробляти землю-годувальницю. Не одне століття відділяє нас від тієї знаменної доби, коли перші князі починали організовувати Київську державу, коли жили і відважно боролися, захищаючи свої кордони, Володимир Великий і Святослав, Роман і Данило Галицький. А скільки подвигів, скількох велетів духу народила за роки свого існування Запорізька Січ! Богдан Хмельницький та Іван Сірко, Петро Сагайдачний і Тарас Трясило, Максим Кривоніс та Іван Богун… А скільки безіменних героїв-лицарів, які, боронячи південні рубежі України, визволяючи полонених з рабства, примушували здригатися татарських ханів, спопеляли фортеці султанів, громили добірні полки польських шляхтичів. Стамбул і Кафа, Синоп і Трапезунд, мабуть, і досі пам’ятають запах порохового диму з козацьких мушкетів. Гордістю нашого народу була і залишається діяльність одного з найвидатніших політичних провідників козацької України – гетьмана Івана Мазепи. Своїм політичним і дипломатичним талантом, ерудицією та культурою він зміцнив авторитет гетьманської України. XIX століття виплекало чи не найбільших велетів української духовності – Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка. І це попри те, що в нашої нації у ці лиховісні часи російський "старший брат” намагався відібрати все – від мови до "латаної свитини”. Але, напевно, така вже доля нашого народу – жити і виживати, через дар пам’яті бути невмирущим. Людина – це унікальна істота, яка є не просто творінням вищого розуму, призначеним для якихось практичних цілей, не просто відображенням Божої мудрості, могутності, творчого потенціалу. Людина, з точки зору християнства, є особою, яка має власний розум, власну волю, власні почуття. Призначенням людини, як вчить Біблія, є творити добро. Людина безсмертна не лише в релігійному розумінні, але й у своїх ділах. Усе, що кожен із нас зробить, матиме свій слід у майбутньому і, таким чином, стане вічним, хоча самої людини давно вже й не буде. Найзагальніше покликання кожної людини – жити. І жити гідно. Часто ми "купуємося” на зовсім дрібні і скороминущі речі, а це принижує людину, робить її життя нецікавим і примітивним. Крім основного призначення, кожен з нас, я вважаю, має своє особисте покликання. Бог кожного з нас знає і любить, і кожного наділяє тим чи іншим талантом, чи якоюсь характерною властивістю, яку людина може розвинути або змарнувати. Навіть якщо не відчуваємо у собі здібностей до мистецтва, науки чи спорту, то все одно можемо розвивати в собі щедрість, терпимість, порядність та інші чесноти, яких нам дуже часто бракує у житті. Для кожного з нас дуже важливим є те, як ми зуміємо повестися у дріб’язкових, буденних справах. Бо часто людина грішить тим, що будує якісь величезні плани, мріє про високе життя і не вміє бути уважною до щоденних потреб своїх ближніх. Цінність життя людини повинна вимірюватися кількістю добра і любові, вкладених нею у кожну, хай і невеличку справу. Люди повинні жити в дружбі, злагоді, допомагати один одному. Але та допомога тільки тоді буде шляхетною, якщо вона є безкорисною. Ми з самого дитинства живемо в суспільстві, серед інших людей, і постійно відчуваємо на собі їхню опіку та внутрішню потребу якогось ставлення до них. Вже самою природою передбачено, що сильніший повинен піклуватися про слабшого. І, власне, сила сильного полягає в тому, наскільки він використовує її для служіння іншим. Батьки не просто виховують нас, дітей, забезпечують їжею, одягом, відсилають до школи; вони люблять і піклуються про нас. Мама не сподівається якоїсь особливої нагороди від дитини; вона просто любить її, і цього їй досить. Так може будуватися і суспільне життя.
У чому виявляється сила людського духу?
Життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої - бійці під час Великої Вітчизняної Війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу та незалежність нашої Батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє своїх дітей, а тепер наші воїни – добровольці АТО віддають своє життя та здоров’я за нашу вільну та незалежну Україну. Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі, вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я. Часто виходить так, що людина починає розуміти безцінність життя, коли стоїть перед обличчям смерті. А найбільше захоплення викликає мужність людини жити та творити, коли вона невиліковно хвора. Прикладом цього може бути життя видатної української поетеси, драматурга, перекладачки Лесі Українки. Жага до життя, сильна воля поетеси виявляється в її автобіографічній поезії «Contra spem spero», де звучать такі рядки: Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні! Сьогодення… Один із тисяч прикладів: незламний духом та з великою жагою до життя, інвалід АТО, який втратив стопи і кисті рук на фронті, взяв участь у марафоні на 5 км в США. Киянин Вадим Свириденко - інвалід АТО своїм прикладом показав українцям: ми не здаємося. Нас не зламати! Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно підвищує цінність власного життя. Отже, можна зробити висновок, що життя – це дарунок долі,яким людина має мудро та розважливо розпорядитися. Незважаючи на те, що інколи настають важкі часи, у житті також повно приємних речей, які ми маємо цінувати. У кожного є вибір, кожен може досягти успіху, треба лише старанно працювати. І можливо, через багато років і наш життєвий шлях ставитимуть у приклад наступним поколінням. Практичний психолог: Л.Р. Фішер
Чому людське життя є найвищою цінністю в сучасному світі?
За багатовікову історію людство пережило безліч потрясінь: війни, природні лиха, голод, хвороби, що супроводжувалися смертями багатьох людей. Особливо жорстоким було минуле XX століття. Лише одна подія - Друга світова війна (1939-1945) забрала життя понад 60 млн. осіб, більш як 90 млн. стали інвалідами. Тож, переживши жорстокість і несправедливість, люди дедалі частіше замислюються, чи варто перекладати відповідальність за те, що коїться довкола, на інших. За останнє десятиліття в різних країнах світу моральнішими стали закони. Визнаючи людське життя за найвищу цінність, сучасній світ прагне подолати бідність, голод та хвороби, від яких потерпає ще так багато людей. Адже людське життя є тим добром, з яким й можна реалізувати якесь інше добро. Отже, першою умовою пізнання гідності кожної особи є повага до її життя. Найвидатніші філософи, митці в усі
Що таке духовна краса.
В усі часи люди прагнуть осягнути людську душу, внутрішній світ, які визначають особистість кожного. Маючі лише зовнішні характеристики, ми не можемо твердити, що знаємо людину. Натомість часто трапляються випадки, коли люди стають друзями, спілкуючись листами, навіть не бачачи одне одного. Отже, саме внутрішня сутність людини визначає наше ставлення до неї: що багатшим є внутрішній світ людини, то досконалішою вона нам видаеться. У здатності творити добро, бути чуйними, милосердними й щирими люди споконвіку вбачали красу душі. Життя людини, як будь - якої іншої живої істоти, можливе за певних умов: аби бути здоровими, ми мусимо харчуватися, спати, рятуватися від спеки чи холоду. Задоволення цих необхідних для життя умов називають фізичними потребами. Проте життя кожного з нас має внутрішній вимір. Хтось не уявляє свого життя без читання книжок, для когось обов'язковою умовою є можливість здобувати нові знання, для когось - творчість. Ми не уявляємо себе щасливими без спілкування з рідними, друзями, без душевного тепла, яке дарує відчуття радості. Ці та багато інших потреб називають духовними потребами людини «Не хлібом єдиним житиме людина» - навчає Біблія, і ми повсякчас переконуємося, що духовна жага може бути дошкульнішою, ніж голод чи спрага. Внутрішній світ – це все, що пов'язане з людською душею, а саме: почуття, думки, бажання, прагнення, інтереси досвід тощо.