Твір міркування на тему "Пора року осінь"

Опис теми:Міркування на тему осінь

Пора року осінь

Усі люблять весну, тому що весна приносить радість життя після довгої й виснажливої зими, і літо, тому що влітку всі їдуть до моря. А я люблю осінь. Тому що восени дуже легко мріяти, а я люблю помріяти. Я дуже люблю збирати букети з осінніх листів. Вони мені здаються навіть більше гарними, чим букети з яскравих весняних квітів. І, потім, квіти потрібно зривати, начебто б убивати їх. А листи падають самі, їх просто потрібно підняти із землі. Вінок або букет із кленових листів нітрохи не гірше, ніж квітковий. Ще мені подобається восени повітря. Він такий чистий, прозорий, по ранках трошки прохолодний. Небо буває дуже яскравим, особливо в сонячні дні

Я дуже люблю дивитися, як падають листи, як їх кружляє вітер, як листок рухається по тротуарі, начебто маленький жовтий кораблик. Мені іноді здається, що і я такий маленький жовтий листочок, що кружляється на вітрі, танцює, як у відомій пісні: "танцювала в підворітті осінь вальс-бостон". Я не дуже добре знаю, що таке вальс-бостон, але я добре знаю як танцює осінь - неї кружляє вітер.

Я люблю осінь за те, що це дуже гарна пора року. І ця краса одночасно яскрава й спокійна. Якби я була художником, я б малювала тільки осінь: і осінній ліс, що просто сіяє на сонце, і осінню міську алею. Для осені потрібні найкрасивіші фарби: жовта, апельсинова, ніжно-коричнева, бордова, червона, золота.

Ніхто не може сказати, що це сумні або невиразні кольори. Навпаки, це кольору розкоші, радості й, мені здається, це кольору любові. Тому що осінь повна любові. Коли я броджу по осінніх алеях нашого парку, я завжди згадую вірші наших поетів про любов.

Звичайно, іноді восени стає смутно. Особливо, коли золота осінь закінчується, дерева втрачають листя й стають усе більше прозорими, беззахисними. Деякі листочки тримаються довше, на хоча прощатися з деревом і падати на землю, не хочуть перетворюватися у звичайне смітття, що двірники збирають у більші купи.

Куди потім подінуться опалі листи? Я не знаю, але поки їх ще не вивезли з парків, я люблю йти по опалому листю, що так голосно й навіть весело шарудить під ногами. Мені здається, шерех листів - один із самих чудових звуків. Мій улюблений звук осіни

Твір на вільну тему Міркування про дружбу й любов

Твір пО роману М. О. Булгакова "Майстер і Маргарита”. Людина – складна натура. Вона ходить, говорить, харчується. І є ще багато, багато всього, що вона може робити.

Людина – доконаний утвір природи; вона дала йому те, що вважала потрібним. Вона дала їй право володіти собою. Але як часто людина переступає цю рису володіння.

Людина користується природними дарунками, забуваючи, що сам є подарунком світу, у якому живе, що навколишнє його так само, як і він сам, створено однією рукою – природою.

Людина робить різні вчинки, гарні і погані, переживає в собі різні щиросердечні стани. Він почуває, відчуває. Вона загордилася себе царем природи, забуваючи, що людина займає всього лише сходинку в сходах природних створінь.

А чому людина вирішила, що вона хазяїн світу? У нього є руки, щоб щось робити; ноги, щоб ходити, і, нарешті, голова, який він думає. І вважає, що цього досить. Але часто людина з "думаючою” головою забуває, що, крім усього цього, у нього повинна бути душу; а в деяких "людей” хоча б елементарне поняття про совість, честі, жалі. Людина повинна любити; світ тримається на любові, дружбі, Людині, нарешті.

Згадаєте булгаковську Маргариту: вона живе тільки для улюбленого, заради своєї любові вона згодна й здатна на самі необачні вчинки. До зустрічі з Майстром вона була готова покінчити із собою. Зустрівши його, вона знаходить сенс життя; розуміє, для кого жила й кого чекала все своє життя.

Вона йде від забезпеченого життя, від люблячого її чоловіка; вона кидає все заради людини, якого любить.

А скільки в нашому житті таких Маргарит? Вони існують, живуть. І будуть жити, поки на землі є любов, люди, поки існує світ. Людина породжена, щоб жити; життя дане, щоб любити, щоб бути Людиною.

Якщо запитати в людей: хто така щиросердечна людина? – багато хто скажуть, що це людина, у якого є душа; інші, що людина з такими якостями, як доброта, щирість, правдивість. Праві, звичайно, і ті й інші. Але лише деякі додадуть, що щиросердечна людина – це ще й любляча; любляча усе, що існує на нашій землі.

Кожна любляча людина – щиросердечна; вона готова любити всіх і всі, радуватися всьому. З народженням любові в людині прокидається душа А що таке душа? Точного визначення їй не даси.

Але я думаю, що це все те гарне, що є в людині. Любов, доброта, милосердя.

Любов або будить душу, або сама народжується в ній. І ніхто не знає, коли це відбувається. Вона "вискочила нізвідки”, уважає Майстер. Маргарита, усього лише подивившись на Майстра, вирішила, що саме його чекала все своє життя. Усі знають і в той же час не знають, що таке любов.

Але кожний, хто її пережив, хто дотепер ще любить, скаже: "Любов – це добре, любов – це прекрасно!” І вони будуть праві, адже без любові не буде душі, без душі – Людини. І от людина виходить у світ, живе в ньому, стикається з ним. Скрізь на своєму шляху вона зустрічає людей; багатьом він подобається, багатьом не дуже. Багато хто стають знайомими; потім багато хто із цих знайомих стають друзями.

Потім, може бути, хтось із знайомих і друзів стає улюбленим. Усе в людині зв’язано: знайомство – дружба – любов.

Людина не знає, що з нею відбудеться в наступний момент. Не знає свого життя наперед, не знає, як надійде в тій або іншій ситуації.

Ми ходимо по вулицях, не зауважуючи один одного, а може бути, уже завтра або через кілька днів, місяців, років який-небудь перехожий стане знайомим, потім, може бути, іншому. Точно так само ми живемо, бачачи в людях одні недоліки, не зауважуємо того гарного, що в них є. Люди звикли матеріальні блага цінувати вище щиросердечних; душі зіпсовані матеріальним питанням. Майстер і Маргарита не зіпсовані цим питанням. У цей важкий час вони змогли знайти, зустріти один одного, полюбити.

Але щастя, просте, добре щастя, на цьому світлі, у цьому світі знайти не змогли.

Невже люди для того, щоб бути щасливими, повинні вмерти? Чому вони не можуть знайти щастя тут, на землі? Відповіді на ці питання потрібно шукати в нас самих. І потрібна відповідь не однієї людини, а багатьох, багатьох і багатьох.

Так що ж таке дружба й любов? Точної відповіді ніхто не знає. Але кожний це переживе; у кожного з людей колись, коли-небудь буде кохана людина, будуть друзі, знайомі. І завтра або через роки люди знайдуть відповідь. Так давайте насолоджуватися дружбою, поки вона є; любити, поки існує любов, і жити, поки живеться.

Розбудіть свої душі, відродіть любов у своїх серцях, станьте душевніше; станьте Людиною! І від цього жити легше буде не тільки іншим, але й вам!

 

 

Твір на тему «Головне в житті — це саме життя, найвища цінність на землі»

Життя... У кожного воно різне. У когось воно радісне, яскраве, багате на події, емоції, враження, активне, а в декого — пасивне, тому сумне, неяскраве. Є люди, які переконані: якщо в житті щось не вдається, то таке життя нічого не вартує. У чому ж його сенс? Узагалі краще тоді не жити. Інші ж дотримуються думки, що життя — найвища цінність, і яким би воно не було, — це безцінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. А як ставитесь до цієї проблеми Ви? Підтвердьте чи спростуйте думку: «Головне в житті — це саме життя, найвища цінність на землі». Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкраще підтвердять Ва­шу думку. Проілюструйте Ваші міркування посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену митцем, ху­дожній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фак­тами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної хара­ктеристики образів. Сформулюйте висновки. ОРІЄНТОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАПИСАННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ Я погоджуюся з думкою, що життя кожної людини цінне вже само по собі. Життя — це без­цінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний. Так, життя Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, П. Грабовського, В. Симоненка, В. Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекір цьому всім здійсненим у своєму житті вони настільки зуміли збільшити його цінність, що стали безсмертними, адже дні свідомого життя переплавлені в золоті рядки їхніх невмирущих творів. Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно підвищує цінність власного життя. Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного суспільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини. І те, що одній людині здається безглуздим і марним, для іншої є безцінним. Зазирнімо, наприклад, на сторінки новел Василя Стефаника. Івана Дідуха (новела «Камінний хрест»), виявляється, тримає в цьому житті зв’язок з рідною землею, який і увічнив він, поставив­ши на піщаному горбі камінний хрест. Цінують односельці Івана, адже він зберіг у серці тепло до них, намагаючись жити по совісті. Особисте горе ніби відділило зовні від людей Максима, героя новели «Сини». Але немає в його серці зла. По-своєму він розуміє цінність і сенс життя тепер, коли він старий і самотній: головне — то саме життя. Отже, справді, головне в житті — це саме життя, найвища цінність на землі. І сенс його в то­му, щоб жити й здійснювати своє призначення навіть тоді, коли це надзвичайно важко.

 

Склади твір-міркування на тему «Бути добрим — це забути про себе самого, щоб думати про інших» (Матір Тереза)

 

На мою думку, слова Матері Терези «Бути добрим — це забути про себе самого, щоб думати про інших» розкривають сутність благодійництва. Саме цьому посвятила своє життя авторка слів.

Добра людина співчутлива та милосердна до ближнього. Вона не пройде байдуже повз чужу біду. Докладе всіх зусиль, щоб надати допомогу тому, хто її потребує. Робить це від щирого серця, а не заради винагороди.

Служіння людям Мати Терези назавжди залишиться яскравим прикладом життя доброї людини.

 

Твір-міркування і допис дискусійного характеру: приклади

Вибір професії
(твір-міркування)

Кожен з нас знає про роль зірок у Всесвіті, де все постійно змінюється. Набуває нових форм і наша свідомість; під впливом законів природи, закономірностей змінюється наш настрій, наші емоції, кольори нашого життя. І десь у 16–17 років постає проблема: для чого живеш, яку роль виконуватимеш у цьому світі. Переконана: в короткому існуванні ми мусимо встигнути знайти своє місце, бо часу не помилки у нас немає, тим паче на їхнє виправлення.

З дитинства мрію стати вчителем. Девізом свого життя обрала слова:

Із безлічі професій на Землі,
Які вже є, яких ще будуть вчити, —
Є головна, як віщий, сущий хліб,
І назва цій професії — Учитель.

Дуже люблю дітей. Розумію, що вони — не піддослідні кролики, на яких можна випробовувати неякісну вакцину. Порівнюю вчителя з хірургом, хоч і між цими двома поняттями вбачаю суттєву відмінність. Педагог формує особистість дитини, лікар-хірург дбає про здоров’я. Це за умови, коли вони — справжні професіонали. А коли ні?! Один хибний крок — і дитина стає калікою. От тільки хірург калічить тіло, а вчитель — душу.

Вам, можливо, дивно чути ці слова від мене, 17-річної дівчини з провінційного міста. Але особисто мені, зізнаюсь, дуже боляче, коли близькі люди кажуть: "Подумай про майбутнє. Хіба ж, працюючи в школі, ти зможеш забезпечити собі нормальне існування. Усі ті рожеві мрії про шану, повагу і вчительську гордість занадто вже хибні й химерні”. Реальність. Вона жорстока. Але я відмовляюся розуміти її, ту реальність.

У тих, для кого платня за працю —проблема номер один, виникає ще одне питання: а де ж справедливість, чому держава може забезпечити гідного життя педагогам?

Думаючи виключно про матеріальне, мало хто з нас істинно, глибоко замислюється над глобальністю проблеми неякісної освіти. Навмисне! Не можна допустити повної деградації і виродження цілої нації. Сьогодні, як ніколи, потрібно боротися за відродження моральних цінностей. Для цього ми повинні перш за все щось у власній свідомості, зламати застарілі стереотипи і позбавитись від власних амбіцій. На плечі вчителя покладено величезну відповідальність за розвиток кожної дитини.

Завдання вчителя — оволодіти складним мистецтвом побудови особистості, щоб навчити школярів творити вічне, шукати досконалої форми і прагнути досконалості у найменший деталі. Кожна самотня душа мусить досягнути генія віртуозного таланту так само, як кожна людина повинна само реалізуватися у своєму житті. Саме до цієї мети має наблизитись справжній учитель. Я хочу бути (і докладу для цього всіх зусиль) таким вчителем, незважаючи ні на що!

 

У кожного свій смак
(допис дискусійного характеру)

Кажуть, у кожного свій смак. Особисто мені не дуже подобаються «програмні» твори. Я полюбляю «легке чтиво».

Мене цілком задовольняють романи та фільми про Джеймса Бонда. Герой Яна Флемінга навряд чи потребує докладних коментарів. Ім’я Джеймса Бонда сьогодні стало загальною назвою, хоча часто його вимовляють з іронічним відтінком.

Англійський розвідник Бонд і його колега Апманова мають зірвати акцію «ворога», яка може стати початком Третьої світової війни. Обоє потрапляють у запаморочливі ситуації. Один, ризикуючи своїм життям, справді робить багато чого для того, щоб зірвати ворожі плани. Друга ж, у кращому випадку, розважає Бонда.

Врешті-решт загрозу ядерної війни відвернено. Британія виступає поборником миру в усьому світі. Щоправда, СРСР у фільмі відводиться роль третьорядної держави. Не можу сказати, що мені це до вподоби. Це схоже на політичну пропаганду. Мені не подобається політика. Як на мене, нею займаються люди, які ні на що інше не здатні. Тобто не здатні виробляти якісь матеріальні чи духовні цінності. Іншими словами, не вміють працювати.

Мабуть, ніхто не буде зі мною сперечатися, що в образі Джеймса Бонда є політичний зміст. Але це мене не обходить. Якщо написано добре, якщо фільм зацікавлює, тоді чому ж це не можна назвати мистецтвом?

Оскільки зовнішнє незалежне тестування передбачає створення власного висловлювання за запропонованою темою (твір-роздум), тому зупинимося докладніше на підготовці до написання твору-роз-думу та його різновидів.