З давніх-давен люди складають пісні про своє життя й працю, про важливі події країни. Згодом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники, але залишається пісня. Вона не забувається. її продовжують співати люди.
І тут перед нами оживає героїчна історія українського народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй Батьківщині. Народ уславив історичну боротьбу і загиблих своїх синів
Так в історичних піснях розповідається про боротьбу нашого народу з турецько-татарськими нападниками, які часто спустошували міста і села, розправлялися з людьми. Захисниками українського народу в ті далекі часи були козаки. Вони не шкодували свого життя, обороняючи рідну землю. Багато було хоробрих козаків, а про одного з них ми дізнаємося з "Пісні про Байду". Це Ярема Вишневенький, прозваний на Січі Байдою. Під час бою він потрапив у полон до турецького султана. Султан пообіцяв козакові визволення за зраду, але Байда відмовився. Тоді султан жорстоко покарав козака, зачепивши його за гак ребром. Зазнаючи нестерпних мук, Байда знаходить в собі сили і вбиває султана, його дружину і доньку. Мужній воїн загинув, залишившись у людській пам'яті вірним сином свого народу. Смерть Байди — це ще один крок у безсмертя.
А в другій пісні "Ой Морозе, Морозенку" розповідається про героїчну боротьбу українського народу проти панської Польщі. Очолив цю боротьбу Богдан Хмельницький. Головною силою у цій війні були селяни. Інколи їм допомагали кримські татари. Але були випадки, коли татари робили грабіжницькі набіги на міста і села України. Загони Хмельницького карали нападників. Але в боях гинуло багато козаків.
Саме в цій пісні розповідається про козацький загін, який розбили татари, а ватажка покарали. Мелодія цієї пісні сумна, бо то за Морозенком вся Вкраїни плаче. Морозенко — славний козак, бився до ночі глухої. Бій тривав довго, козаків полягло багато, але ворогів — утроє більше. Морозенка замордували ворогі прокляті. Загинув Морозенко, але пам'ять про нього житиме вічно. А пісня про нього є заповітом мужності й вірності рідній землі. А скільки ще є таких пісень. У них відбилась безсмертна і жива історія нашого народу, вся минула доля, справжній характер України.
Любіть, юні друзі, нашу українську пісню.
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальованачарівна краса рідної природи:безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, віноживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.
Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.
В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:
Сопілочка калинова, ясенове денце
Не сопілка тото грає, а любкове серце.
Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.
Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.
Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:
Вернися, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку.
А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо - пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.
На думку китайських дослідників, історію народу можна вивчати за змістом як народних, так і авторських пісень.
З цією думкою не можна не погодитись, оскільки українська пісня, що своїм корінням сягає в сиву давнину, — це геніальна поетична біографія нашого народу.
У всі часи людського буття пісня в Україні була органічною часткою людського життя, невичерпним джерелом наснаги, довершеним творінням генія народу, дивом з див світу.
Життя кожної людини починається з пісні, що лине з материнських вуст. Ніжні, задушевні мамині пісні супроводжують увесь людський рід.
Серед народних пісень найбільш відомі історичні та обрядові. Пісня історична була у кривавих січах, у походах, по всіх дорогах козацької слави. Мандрувала вона чумацькими шляхами, з жовнірами та заробітчанами. Відобразила важку долю, висловлюючи протест проти панщини та кріпацтва, солдатчини, приниження.
Обрядові пісні — романтично-піднесені колядки та щедрівки — поетичним словом прославляли трудову людину, відривали її думки від буденних проблем, вели вимріяно-казкову країну. А навесні, коли все оживало навкруги, коли краса природи тривожила чуйні молоді серця, над українськими .селами лунали веснянки. У цих піснях поєднувалася радість із тихим смутком. За весною наставала русальна неділя, а далі — підготовка до весілля. Дійшли до нашого часу й купальські та жнивні пісні. Вони сповнені бадьорим настроєм, привабливістю, мріями про добробут, любов'ю до природи. Серед народних пісень до щему тривожать душу ліричні пісні, які супроводжують молодих під вінець. У них — відгомін сімейних радощів, жаль за не сповненими мріями, нарікання на важку долю, журба за справжнім коханням.
Серед поетів-піснярів перше слово, безумовно, належить І. Франку, який з молоком матері ввібрав у себе любов, що виявила себе у зрілій поезії.
Поезії збірки каменяра "Зів'яле листя" привернули увагу композиторів і зазвучали на всю Україну "Червона калино, чого в лузі гнешся?", "Чому являєшся мені у сні?", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня" та інші.
Багато віршів М. Вороного теж покладено на музику. Його поезія ніколи не залишала читачів байдужими. Магічність віршів Вороного не в словах, а в музичності кожної строфи, кожного рядка. Ця музичність, яка бентежить, захоплює, тривожить.
У поезії В. Сосюри, все ніби звичне, розмірене, традиційне. Розповідь плине тихо, спокійно. А душа переповнюється незбагненним почуттям, аж дух захоплює, коли чуєш:
Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання.
В день такий розквітає весна на землі
І земля убирається зрання.
Піснярем 60-х років XX століття називають А. Малишка. Його "Пісня про рушник" стало однією з найулюбленіших. Привертає увагу в цій пісні образ рушника, що…
Пісня це історія
Твір – роздум про пісню мого народу
Народна пісня – це насамперед історія України та невмирущість душі народної, це світ життя і боротьби, надій і сподівань, які не покидають людину в найтяжчі часи.
Серед пісень всіх народів українська народна пісня заслуговує на особливу увагу. Народ протягом багатьох століть впливав свої думки, почуття, вкладав в них своє горе, радість, гнів, відображав боротьбу за визволення.
Упіснях українського народу чути звуки перемоги, звуки літавр, бойових закликів і тонку ніжну лірику закоханої дівчини, яка переноситься умріях, узвуках прекрасних народних мелодій в обійми до милого. Тут тужливі до суму мотиви з історії і побуту народу чергуються з швидкими бравурними темпами «Гопака», «Горлиці», «Трепака».
Олександр Довженко свого часу зазначив: «Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу». Це справді так, бо усна народна творчість – це й історія, і цілюще вічно діюче джерело духовного життя народу, могутній чинник пізнання довколишнього світу та певні намітки щодо майбутнього.
Історичні пісні належать до найкоштовніших перлин поезій українського народу. Уних знайшли відображення всі перипетії вітчизняної історії, вони розкрили перед світом кращі риси характеру наших людей : їхню працьовитість, безмежну відданість батьківщині, волелюбність, мужність і стійкість у боротьбі проти соціального йнаціонального гніту.
Тема пісні «Ой на горі та й женці жнуть» - це зображення військового походу козаків.
Ідея твору – це уславлення мужності, відваги Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська.
Коли чуєш цю пісню,перед очима постає уявна картина, навіяна піснею: хвилюються дозрілі хліба, женці жнуть пшеницю, а коли розігнули натомлені спини, помічають неподалік Військо Запорозьке: ось упізнаваний усіма ще молодий Дорошенко, а ось і бувалий Сагайдачний з його постійними супутниками – тютюном і люлькою:
Попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Військо Запорізьке, Хорошенько!
Гей, долиною,
Гей, широкою, Хорошенько.
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний.
Пісня «Ой на горі та й женці жнуть» бадьора, сповнена оптимізмом й тонкого гумору, самоіронії.
У пісні «Ой Морозе, Морозенку» відобразились усвідомлення народом своєї сили, віра в неминучу перемогу над ворогом. Ясність мети робить навіть смерть героя утвердженням справедливості боротьби проти ворога:
Твір народна пісня
Твір про пісню мого народу
Український народ має велику кількість різних особливостей, всього того, чим він відрізняється як від своїх близьких, так і далеких сусідів. Однією з таких досить цікавих особливостей є особливість, яка полягає в тому, що український народ дуже любить пісні. І не просто любить, але і ще і складає їх у великій кількості. Якщо поглянути на українську історію, то можна побачити, що безліч пісень, складених нашими історичними співвітчизниками, відображають цілу історію нашої країни в усьому її великому різноманітті.
Тому можна навести величезну кількість найрізноманітніших прикладів.
Зокрема, відомим і героїчним періодом життя українського народу є відчайдушна і смілива боротьба з завойовниками турецько-татарської національності. Саме цей дивовижний і захоплюючий період зображений у народній пісні "Пісня про Байду”. Байда вважається історичною фігурою, так називали Дмитра Вишневецького, який заснував Запорізьку Січ. Ще один випадок боротьби українського народу, прекрасні епізоди з нашої історії, описані в пісні "Ой Морозе, Морозенку”. У ній з великим інтересом розказано про те, як найбільш сміливі представники українського народу відважно билися з татарською ордою.
При цьому варто відзначити, що за свою багаторічну історію український народ вів свою боротьбу не лише з одними загарбниками з інших країн, але і проти панів, які не меншою мірою гнобили найкращих представників нашого волелюбного народу. Історичною піснею про це стала відома "Пісня про Устима Кармелюка”.
Окремої згадки заслуговують так звані обрядові пісні. Вони в основному описували життя, побутові питання і нагальні проблеми тих представників українського народу, які жили в давнину. Про якісь великі звершення в цих піснях мови не ведеться, тим не менш, це все одно наша історія і вона заслуговує того, щоб ми нею цікавилися, цінували і, звичайно, добре знали.
Як стає зрозуміло з усього вищесказаного, українська пісня може впевнено служити надзвичайно глибоким і великим джерелом для вивчення нашої великої історії. Якщо ви хочете дізнатися щось нове про українську історію, вам неодмінно варто ознайомитися з численними українськими народними і не тільки народними піснями. В них історія України описана дуже ретельно і детально, вони містять безліч важливих подробиць, які допомагають нам правильно ідентифікувати себе як українців.
У пісняї історія мого народу твір
Люди в Україні завжди складали й співали пісні. За цими піснями можна простежити історію народу, його життя, його мрії та сподівання, його жалі. Відходили у минуле й історичні події, й учасники цих подій, але пісні залишалися. У давні часи український народ вів боротьбу з турецько-татарськими завойовниками. Цю подію відображає народна "Пісня про Байду". Байда був історичною постаттю. Саме так народ називав Дмитра Вишневецького, засновника Запорізької Січі. У пісні оспівується любов до Батьківщини, патріотизм, відданість своєму народові. Треба згадати і народного героя, народного месника проти панів - Устима Кармалюка. Слава про нього йшла не лише по всій Україні, але й далеко за її межами. Про нього народ теж склав пісню - це "Пісня про Устима Кармалюка". Ще одного патріота українського народу, який виступав проти татарських орд, уславлює пісня "Ой Морозе, Морозенку". Не треба забувати і про обрядові пісні, які відтворюють буття наших далеких предків, їх вірування, звичаї, обряди. Існує і багато таких пісень, які розповідають про звичайні, побутові події з життя українського народу. Серед таких пісень можна відзначити коломийки. Отже, пісенний матеріал українського народу надзвичайно багатий, різноманітний та цікавий. З пісень можна багато дізнатися про нашу історію"
З давніх давен Україна славилась своїми піснями та хороводним співом. Українці співали завжди. Поряд із ліричними піснями про красу природи та кохання, схвильованими творами про життєві турботи створено чимало народних пісень, що відображали історію боротьби українського народу за свободу та становлення національної самосвідомості.
Народна пісня – це справжня біографія нашого народу, з якої ми дізналися про народні обряди та звичаї, про важку працю, про материнську любов та ласку, про веселі жарти та насмішки.
Історичні пісні складають поетично-пісенну біографію українського народу, вшановують імена славетних синів нашої батьківщини. Передаючись із покоління в покоління, історичні пісні збереглись до сьогодні. Одними із найвідоміших історичних пісень є: «Ой на горі та й женці жнуть», «За світ встали козаченьки».
Історичні пісні з’явилися у XVст., оспівували реальних історичних осіб, розповідали про визвольну боротьбу українського народу. Найдавніші історичні пісні пов’язані з добою козаччини, оспівують українських козаків-патріотів, називаються козацькі.