- Привіт!
- І тобі привіт! Як тебе звати?
- Мене звати Тетянка. А тебе?
- А мене – Василько. Ти живеш у цьому будинку?
- Так, але зовсім нещодавно. Ми два тижні тому переїхали сюди з Черкас.
- От чому я тебе ніколи не бачив у нашому дворі!
- А ти теж живеш у нашому будинку?
- Так! У третьому під’їзді!
- А я у першому. На другому поверсі.
- Я на восьмому! Ти вже знайшла собі тут подруг?
- Так, я познайомилася з Оксанкою, Вірою… Ще з Кірою та Міланою. Найліпше ми подружили з Оксаною та Міланою.
- А серед хлопчиків ти завела собі друзів?
- Ні, я нікого з них не знаю…
- Я познайомлю тебе з Андрійком та Ілюшею. Це добрі товариши. В тебе є велосипед?
- Так, я люблю кататися!
- Тоді гайда гуляти з нами!
- Залюбки!
- Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити!
- Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
- Все добре! Так, перебралися. Лише вчора! Стільки клопоту з тим переїздом, увесь час був зайнятий. Спочатку речі складав, потім з батьками викидали все непотрібне, потім викликали вантажівку, щоб поперевозити все. А потім у новій хаті розпаковували та розставляли речі по місцях наново.
- О, це нелегка справа. Ти не виходив на вулицю майже тиждень!
- Ось так вийшло. Скучив за тобою!
- Я теж. Ходив на прогулянки з приятелями, та без тебе все не так цікаво.
- Дякую, друже! Ну, тепер будемо бачитися часто, як завжди. До того ж тепер ми майже сусіди, тож зможемо залишатися один в одного до пізнього вечора.
- Це просто супер! Ну, а як тобі нова оселя?
- Мені подобається! Вона значно просторіша, ніж попередня, в мене велика власна кімната, де можна дивитися фільми, слухати музику, і ніхто не заважатиме. До того ж, мені страшенно подобається вид з дев’ятого поверху – вся околиця як на долоні!
- О, як цікаво! Радий за тебе!
- Знаєш що? Приходь сьогодні ввечері в гості, я тобі все покажу та розкажу.
- Добре! В мене теж накопичилося безліч новин для тебе!
- Здрастуй, Іванко!
- Привіт, Сашко! Радий тебе зустріти!
- І я так само радий! Ну, розповідай, як провів літні канікули?
- О, я провів їх дуже цікаво. Ми з батьками їздили відпочивати до моря.
- Справді? І куди саме ви подорожували?
- У Крим. Спершу ми жили в Алушті в пансіонаті. Купалися в морі досхочу. Я з татом навіть рибалив з пірсу.
- Щось упіймали?
- Морського йоржа! Але його їсти майже неможливо, тож ми його відпустили.
- А потім ви ще десь подорожували?
- Так, ми їздили на екскурсії в Ялту, Севастополь, Судак. Мені особливо сподобалася стародавня фортеця в Судаку. Так що я все про себе та про себе! Ти як провів літо, друже?
- У батьків грошей подорожувати не було, тому я провів його вдома. Але не нудьгував.
- Привіт, Женю!
- Добридень, Романе! А чого це твоєї сестри не видно?
- Так Леся ж поїхала навчатися до Франції . Ти хіба не чув?
- Як це – поїхала? А як її туди взяли?
- Взяли, адже вона дуже добре знала французську мову. Склала іспит та отримала міжнародний сертифікат зі знання французької. А потім поїхала!
- І скільки вам це коштує?
- Та ти що, хіба батьки могли б заплатити за навчання у Франції? Вона безоплатно навчається, їй ще стипендію виплачують. Це така программа є для студентів.
- Просто якась фантистика! Так вона у Парижі живе зараз?
- Так, вже два місяці. На Новий рік хоче приїхати, як грошей на квиток назбирає.
- А яку професію вона там обрала?
- Поки що вона на підготочому відділенні, а потім хоче навчатися інформаційних технологій.
- Сумує за домівкою?
- Так, звичайно. Каже, що їй дуже не вистачає маминого борщу та вареників…
- Привіт, Олеже!
- І тобі, Дмитро!
- А знаєш, в нашому класі новий хлопець з’явився, звуть Зураб. Він з Грузії приїхав. Так йому не треба контрольну з української писати.
- Чому?
- Так він мови ще як слід не вивчив!
- А в Грузії як розмовляють?
- Тю, Олеже, ти смішний! Його рідна мова – грузинська! Проте він ходить на уроки з української мови, намагається вправи виконувати.
- Ну правильно, українську мову йому треба вивчати. Він же переїхав тепер до українців, а в нас рідна мова – українська...
- Хто може позичити мені синонімічного словника української?
- Тобі прямо зараз треба? В мене є, та він удома. Можемо зайти після школи.
- Дуже дякую! Мені треба підготуватися до уроку. Хотів взяти в бібліотеці, та там усі словники позабирали. Мабуть, мої однокласники також усі готуються.
- Словники – річ корисна, тому краще мати їх в себе вдома.
- Та нащо! Ось пройдемо тему, а потім що із ним робити? Лише місце на поличці займатиме.
- О, в мене ідея! Ти можеш скористуватися онлайн-словником з інтернету! Там все таке ж, як у книжці, та ще й краще, бо завжди під рукою.
- Дякую за пораду. В мене складається враження, що ти часто користуєшся словниками, якщо так добре обізнаний на цю тему.
- Звичайно! По-перше, я часто користуюся двомовними словниками для перекладу з англійської.
- Це зрозуміло, тут без словника ніяк.
- Звісно. Ще в мене є орфографічний словник, в якому подане правильне написання всіх слів. Коли я сумніваюся, як пишеться те чи інше слово, то звертаюся до словника. Там усе в алфавітному порядку, тож легко знайти. Тим більш, що деякі правила українського правопису досить важко запам’ятати.
- Це точно. А які ще бувають словники?
- Ще я інколи користуюся орфоепічним словником. Це такий, де подане правильне наголошення слів. Ти навіть не уявляєш, як часто ми робимо неправильний наголос. Цей словник дуже допомагає під час підготовки до всіляких усних виступів. Коли правильно вимовляєш слова та наголошуєш їх, тебе всі зрозуміють, до того ж їм буде приємно тебе слухати.
- Зрозуміло. Мабуть, я погоджуюсь, що в словниках є велика користь. Мені дуже подобаються фразеологічні словники – і української, і російської, і англійської мови. Знаєш, ті, де розшифровується смисл сталих фраз. Є такі, що в житті не зрозумієш без тлумачення! Наприклад, вираз «дати дрозда» означає дуже когось лаяти. Ну як тут здогадатися!
- І не кажи! Добре, що в нас є такі гарні помічники!
- Здоров, Іване!
- Та здоров, Петре! Ледве тебе впізнав, так ти щільно у плащ загорнувся!
- Атож, сьогодні така погода, що добрий господар собаку на вулицю не вижене.
- А я навіть куртки не вдягнув, залишив її вдома. Бачиш, бігаю у светрі. Кожух лежить, а дурень дрижить.
- Я зараз, Іване, згадую минулий тиждень. Так було добре, тепло. Така тиха стояла погода, хоч мак сій.
- Ага, а тепер – на тобі! Так холодно, що, якби я не вмів дрижати, то й зовсім замерз би!
- Ну, прощавай, друже. Піду я вже додому, несила під дощем стирчати.
- І ти бувай! Побіжу мерщій грітися.
- В мене вдома зігрітися не вийде. Там так холодно, хоч вовків ганяй. Ще не ввімкнули опалення.
- Співчуваю тобі, друже!
- Спасибі! Щасти тобі!
- Привіт!
- Привіт! Підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку?
- Я б залюбки та не можу! Справа в тому, що в мене сестричка захворіла. Зараз до аптеки поспішаю, за ліками. А потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.
- Дуже шкода! А що з сестрою?
- Мабуть, застудилася. В неї підвищилася температура та голова болить. Через те ще й настрій зіпсувався, то вона капризує весь час.
- Це дуже неприємні відчуття. Коли хворієш, весь світ не милий.
- Та не кажи. Недарма нам весь час кажуть цінувати здоров’я та піклуватися про себе. Та хто ж слухає, поки не захворіє!
- Так, нажаль, ми часто байдуже ставимося до свого здоров’я. Коли здоровий, здається, що так воно й повинне бути, і буде завжди.
- От і я про це задумався. Сестричка в мене завжди була «кімнатною рослиною». Погано холод переносить. Зарядку робити не хоче, гартуватися теж. Треба буде самому зайнятися оздоровчими вправами та й її долучити. А то – які слабенькі стали, трохи похолодало на вулиці, одразу застуда.
- Правильно. А то весь час доведеться на ліках сидіти – хіба це здоров’я? Треба гуляти частіше на свіжому повітрі – це корисно. Тож, якщо все ж звільнишся, приїжджай до парку кататися. Ми збираємося біля п’ятої години.
- Наступний, заходьте!
- Можна? Добрий день!
- І що в нас трапилося?
- Температура, слабкість, носоглотка вся так і горить.
- Бери відразу термометр, міряй температуру. Так, ти в нас Іванченко Данило, учень 8-го классу… До школи сьогодні ходив?
- Один урок витерпів, більше не зміг.
- Я відкриваю тобі лікарняний з сьогоднішнього дня. Покажи горло!
- А-а-а!
- Так, зрозуміло. Дай сюди термометр! 37.9! Виписую тобі амізон три рази на день – це від температури. Також інтерферон три рази на день. Більше пий рідини: чай з липовим цвітом, морс якийсь кисленький, чай з ромашкою, чай з лимоном. Купи вітамін С в аптеці та їж.
- Більше нічого не треба?
- Нічого. Не вздумай сам антибіотики ковтати. Це в тебе грипп! Бачиш, яка черга в коридорі? Епідемія!
- Коли знову приходити?
- Три дні сиди вдома, нікуди не ходи, бо погіршає. До того ж заразу рознесеш. Все, давай додому! До мене прийдеш у середу.
- До побачення!
- Бувай! Наступний, заходьте!
- Здрастуй, Андрію!
- Привіт, Петрику!
- Андрійко, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!
- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.
- Ти вирішив бути доктором?
- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені непотрібно вирішувати це питання тепер. Повчуся три роки, тобі оберу спеціалізацію.
- А чому ти вирішив стати лікарем?
- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся!
- А я, мабуть, стану юристом. Мама примушує.
- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання!Памятаєш, ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?
- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.
- Петрику, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?
- Ти так думаєш?
- Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!
- Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається...
- Бувай, Петрику! Щасти тобі!
- Маріє Михайлівно, добрий день!
- Добридень, Наталочко!
- Маріє Михайлівно, а яку пісню ми будемо сьогодні розучувати?
- Будете співати хором українську народну пісню «Ой ходила дівчина бережком».
- А можна мені поки що слова пісні повчити, ще ж не всі хористи зібралися?
- Звичайно, візьми відразу аркуш з текстом.
- Яка ж мелодійна пісенька: «Ой ходила дівчина бережком, заганяла селезня батіжком...»!
- Слова так і просяться, щоб їх заспівали, так?
- Так, Маріє Михайлівно. А які ніжні, красиві вирази: «дударику», «горенько та печаль»....
- Недарма, кажуть, Наталочко, що українська мова співуча та солов’їна.
- А які веселі рими: «Була а мене дівчина Орися, тоді в мене сі кучері вилися! Була в мене дівчина Варвара, то вона мені сі кучері порвала!». Ха-ха, так йому й треба! Я хочу спробувати це проспівати!
- Ну от зараз зберуться всі хористи, так і заспіваєте весело цю пісню!
·Добридень, Сашко!
·О, Галю, привіт! На тренування спішиш?
·А я не чекала тебе зустріти в спортивній школі! Ти, здається, ніколи не цікавився спортом.
·Так, мені більше подобалося проводити час перед монітором. Але нещодавно я відірвався від віртуальних ігор!
·Хто це тебе надихнув займатися?
·Наш фізрук. Дмитро Іванович. Він запропонував мені після уроків приходити до нього в секцію, займатися легкою атлетікою!
·Ти, виходить, добре бігаєш?
·Так, я дуже спритний щодо бігу на короткі дистанції.
·А на довгі?
·Ще поки ні... Втомлююся швидко. Потрібно тренувати витривалість. Раніше я зовсім не звертав на неї уваги.
·Добре, що ти зацікавився нарешті фізкультурою. А я зі спортом не розлучаюся, ти знаєш!
·Так, Галю, меня відомо. Ти полюбляєш дівчачі види спорту!
·Справді, хлопці до нас не ходять! Сьогодні будемо робити вправи з мячиком, вигинатися, як тільки вдається! А ти приєднуйся до нас! Будеш першим у школі худоднім гімнастом!
·Уявляю себе з гулькою на голові та в гламурному тріко! Ні, мені до вподоби бігова дорожка! Ну. бувай, гімнастко!
·Бувай, Сашко! Дивись мені, не закидай тренування!
·Не дочекаєшся! Щасти тобі!
- Привіт!
- Привіт! Підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку?
- Я б залюбки та не можу! Справа в тому, що в мене сестричка захворіла. Зараз до аптеки поспішаю, за ліками. А потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.
- Дуже шкода! А що з сестрою?
- Мабуть, застудилася. В неї підвищилася температура та голова болить. Через те ще й настрій зіпсувався, то вона капризує весь час.
- Це дуже неприємні відчуття. Коли хворієш, весь світ не милий.
- Та не кажи. Недарма нам весь час кажуть цінувати здоров’я та піклуватися про себе. Та хто ж слухає, поки не захворіє!
- Так, нажаль, ми часто байдуже ставимося до свого здоров’я. Коли здоровий, здається, що так воно й повинне бути, і буде завжди.
- От і я про це задумався. Сестричка в мене завжди була «кімнатною рослиною». Погано холод переносить. Зарядку робити не хоче, гартуватися теж. Треба буде самому зайнятися оздоровчими вправами та й її долучити. А то – які слабенькі стали, трохи похолодало на вулиці, одразу застуда.
- Правильно. А то весь час доведеться на ліках сидіти – хіба це здоров’я? Треба гуляти частіше на свіжому повітрі – це корисно. Тож, якщо все ж звільнишся, приїжджай до парку кататися. Ми збираємося біля п’ятої години.
- Буду старатися!
- Здрастуй! Мене звати Миколка.
Привіт! Я Мишко. Ти з якого міста приїхав?
- Я з Одеси. А ти?
- А я з Костянтинівки .
- А в якій це області?
У Донецькій.
- Цікаво. Я в Донецькій області взагалі ще не бував. А ти бував у Одесі?
- Так, минулої осені ми їздили на екскурсію до Одеси.
- От добре! Тобі сподобалося наше місто?
- Так, а найбільше мені сподобалися Потьомкінські сходи та гарний вид на морський вокзал. Дуже велична картина. Я обожнюю кораблі. Можливо, стану моряком.
- А в твоєму місті є море? Адже Донецька область має вихід до моря. Вибач, я не дуже добре географію знаю.
- Ні, в нас моря немає, адже ми знаходимося на півночі області. В нас завод металургійний є. Раніше у нашому місті працювало кілька потужних підприємств, але потім вони порозвалювалися.
- Мабуть, Костянтинівка – невелике та затишне місто?
- Так, невелике. Воно було б затишнішим, якби завод не димив та не коптив так. Мешканці міста скаржаться.
- А якщо ти вирішиш стати моряком, то приїдеш вчитися до нас, в Одесу?
- Так, до вашої морської академії. Або до Маріуполя, де є її філіал.
- Привіт! Що читаєш?
- Привіт! Та ось «Кобзаря» придбав на вихідних. Не можу відірватися!
- Мені теж Шевченкові вірші подобаються. У них є щось особливе, якась душевність та мелодійність.
- Так, вірші чудові. Шевченко – справжній талант. Я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори!
- Так! Хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та допомогли у навчанні.
- Так і було! Ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі.
- Це правда. Проте сам Шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. Уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. Йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі.
- Та й у нього самого доля непроста була. Мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою.
- Поезія була його способом виразити свої думки, почуття, ставлення. Це те, чим Шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. Тобі ось який вірш найбільше подобається?
- Ой, та я й не знаю, багато їх! «Лілея», «Сон», «Гайдамаки» та інші. А ти бачив картини Шевченка? Як тобі?
- Бачив деякі, і картини, і малюнки. Вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. Він і портрети малював, і пейзажі.
- Так, дійсно талановита людина талановита в усьому! Це викликає захоплення!
Діалог
Значення діалогу як в реальному, так і в літературному житті
героїв досить переконливо. Діалог – це спілкування персонажів, яке яскраво
відображає їх думки і бажання. Тому я повністю погоджуюся з думкою про те, що
безпосередній діалог героїв один з одним є найкращим способом передати суть
розмови і внести необхідні відтінки в бесіду.
І дійсно, за допомогою такого інструменту, як діалог, автору не потрібно сухо
передавати основний зміст спілкування, він може барвисто розставити смислові
акценти і передати весь дух і спрямованість розмови. Діалог двох персонажів –
це найкращий засіб розкрити характер героя, його основні думки, настрій.
Діалог здатний передати всю гамму відчуттів, які випробовуються
при обговоренні того чи іншого предмета, яскраво розкриває ставлення до об'єкта
бесіди. Крім того, саме такий спосіб спілкування, як діалог, найкращим чином
дає уявлення про героя, за допомогою аналізу його промови.
Якщо автор вирішив передати читачеві не пряму мову, а непряму, то він ризикує
втратити всі нюанси спілкування, інтонація і настрій героїв можуть бути
розмитими. Так і є пропозиції, які просто неможливо позначити як непряму мова і
при цьому не упустити всі деталі і переживаючи, пов'язані з темою розмови.
Спілкування персонажів у вигляді діалогу виглядає значно привабливіше і
цікавіше для читача, ніж сухо переказаний розмова. Діалог – це засіб, через яке
відображаються найменші нюанси, такі наприклад, як манери, виховання,
стриманість або палкість, культура і лексикон героїв. За допомогою діалогу читач
ніби падає всередину всіх подій відбувається, спостерігає картину того, що
відбувається і подумки бере участь в ній.
Тому я повністю погоджуюся з твердженням, зазначеним вище. Адже саме діалог
хвилює читача, чинить на нього незабутнє враження і пробуджує інтерес до твору.
Складання діалогу. Звертання та слова ввічливості
Мета: формувати вміння використовувати діалогічне мовлення, правильно висловлювати свою думку; збагачувати словниковий запас; розвивати комунікативні навички, когнітивну сферу молодших школярів; формувати навички здорового способу життя; виховувати культуру поведінки, дбайливе ставлення до природи.
Обладнання: ілюстрації; предмети для створення мовленнєвої ситуації; піктограми із зображенням емоційних станів; набір кольорових карток.
Хід заняття
І. Організаційний момент
1. Створення емоційного настрою уроку
- Діти, ми — люди, уміємо і знаємо багато чого. Ми працюємо, учимося, відпочиваємо, тобто живемо і розуміємо одне одного тому, що вміємо розмовляти. Чи можна без слів зрозуміти іншу людину? Як? Так, завдяки погляду, виразу обличчя, рухів можна щось сказати і передати свій настрій, викликати схвалення чи незадоволення чиєюсь поведінкою, учинком, зовнішнім виглядом.
- Яким буває вираз обличчя у мами, коли ви отримуємо відмінні оцінки? (Демонструються піктограми із зображенням емоцій радості, смутку, страху, гніву, подиву. Учні з-поміж запропонованих обирають відповідну до поставленого питання.)
- Яким воно буває у вчителя, коли ви приходити з невиконаним домашнім завданням?
- Яким був би у нас усіх вираз обличчя, якби зараз за вікном приземлився на подвір'ї школи літак?
- Що означають ці вирази облич?
- Бачите, як багато може розповісти про внутрішній стан людини обличчя. А кольори також можуть розповісти про настрій людини. (Демонструються картки жовтого, блакитного, червоного, синього, фіолетового, рожевого, коричневого кольорів; такий самий набір карток зменшеного розміру — у кожної дитини на парті.)
- Відчуйте свій настрій зараз, на уроці, і підніміть картку такого кольору, з яким можна його порівняти.
- На що схожий ваш настрій: на яскравий сонячний день чи на похмурий дощовий вечір? (Відповіді учнів.)
- Дякую. Ми говорили не словами, не реченнями, але все одно зрозуміли одне одного. Але ж за допомогою мовлення можна зрозуміти значно більше. Однак такому спілкуванню також потрібно вчитися. Зараз поговоримо про те, як зрозуміти одне одного і що для цього потрібно.
2. Діалог «Хто черговий?»
До класу заходять гості — астронавти. Черговий учень говорить з ними.
- Добрий день, землянине!
- Привіт!
- Від кого?
- Що від кого?
- Привіт, який ви нам від когось передали.
- Нічого я вам не передавав! Прибиті ви чи що?
- Ти помиляєшся, хлопчику, ми не дерев'яні, ми живі. А тому прибивати нас не можна.
- Ну й утнули! Ви наче з печі впали!
- Ти знову помиляєшся, хлопчику! Ми не з печі впали. Ми прилетіли з Альфи.
- З Альфи — то з Альфи. Я в астрономії не шурупаю.
- Це добре! Шурупи не для того, щоб їх угвинчувати в таку науку, як астрономія.
- До чого тут шурупи? Самі з привітом.
- Хлопчик, здається, на нас образився.
- Не ображайся! (Астронавт пригощає хлопчика цукеркою.)
- Смачно?
- Залізно!
- Не може бути! Невже залізні?
- Угу. Залізно.
- Залізні...
- Друже, сталася помилка! Ми прилетіли на Землю. І не розуміємо, про що говорить цей хлопчик.
- Так, це не Земля... Чого ви спохмурніли? Тримайте хвіст пістолетом — і все буде гаразд!
- До побачення!
- Чао-какао!
У ч и т е л ь. Які почуття викликали у астронавтів відповіді Миколки?
- Яких помилок припустився Миколка, спілкуючись з гостями? (Неввічливо привітався, вживав незрозумілі слова, ображав гостей, нечемно попрощався.)
ІІ. Повідомлення теми заняття. Актуалізація знань
- На сьогоднішньому занятті ми поговоримо про правила культурної поведінки, навчимося ввічливо спілкуватися, збагатимо своє мовлення «чарівними» словами. Як кажуть, виховань людину скрізь шанують. Народ склав прислів'я і вчить нас... (читають хором):
● Слова щирого вітання дорожчі за частування.
● У чужому домі будь привітливим, а не примітливим.
● Шануй людей — і тебе шануватимуть.
►►Робота в зошиті
Завдання 1. Запишіть прислів'я, що вам сподобалося найбільше.
Завдання 2.
- Які ми знаємо слова щирого вітання? Запишіть їх, будь ласка, у зошити.
Здрастуйте, доброго дня, добрий вечір, доброго здоров'я, доброго ранку...
- Які слова ви вживаєте прощаючись? (До побачення, хай щастить, до зустрічі, бувайте здорові, на все добре...)
- Чи завжди правильно ми звертаємося до співрозмовника?
Завдання 3. На дошці — слова. Утворіть з них слова звертання.
Бабуся — бабусю
дідусь — дідусю
мама — мамо
татко — татку
друг — друже
добродій — добродію
- Які вирази ви вживаєте, звертаючись із проханням? (Допоможіть, будь ласка; дозвольте запитати; чи не можете ви мені допомогти; вибачте, що турбую...)
ІІІ. Робота над темою заняття
- Добре, діти! Ми знаємо багато чарівних слів, що допомагають нам спілкуватися. Чи завжди ми дотримуємо правила культурного спілкування?
►►Завдання «Що не так?»
У коридорі розмовляють учитель та мама Андрійка. До них підбіг Миколка: «Даріє Іванівно, вас там кличуть!»
- Чи правильно повівся Миколка?
- Про що він забув?
- Як потрібно було звернутися до Дарії Іванівни? (Відповіді учнів.)
- Чи вмієте ви спілкуватися з дорослими? Чи правильно виконаєте моє доручення? Хтось з учнів піде до завуча і принесе наш журнал
Діалог учня і завуча
- Добрий день, Наталю Михайлівно!
- Добрий день!
- Я — учень 2-Б класу Вербицький Андрій.
- Слухаю тебе, Андрійку!
- Дарія Іванівна просила, щоб ви дали наш журнал.
- Будь ласка, ось ваш журнал.
- Дякую, вибачте, що потурбував вас. До побачення!
У ч и т е л ь. Спасибі, Андрійку, ти добре виконав моя прохання.
2) Ваш товариш тривалий час хворів, не ходив до школи — і ви його давно не бачили. Нарешті він прийшов.
- Як ви зустрінете свого товариша? Що йому скажете?
Діалог «Зустріч»
- Доброго ранку!
- Привіт!
- Радий зустріти тебе.
- Я теж радий тебе бачити!
- Ти тривалий час хворів. Як твоє здоров'я?
- Я почуваюся добре.
- Звертайся, якщо потрібна допомога.
- Поможи мені, будь ласка, з математики.
- Завжди радий допомогти тобі.
- Я вдячний тобі за турботу й увагу.
- Ми ж друзі!
У ч и т е л ь. Так, діти. Справжні друзі не забувають зателефонувати чи провідати хворого товариша, вчасно допомогти.
3) Уявіть, що ваш товариш не прийшов до школи. Ви телефонуєте йому. Про що ви його запитаєте?
Діалог «Розмова по телефону»
- Алло, Оленко, привіт!
- Здрастуй, Віталику!
- Як твоє здоров'я?
- Я хворію на грип.
- Ви викликали лікаря?
- Так, лікар приходив. Тепер я приймаю ліки.
- Одужуй швидше.
- Спасибі, що зателефонував.
- До зустрічі у школі!
- До побачення!
У ч и т е л ь. Розгляньте малюнок. Кого ви бачите? Хто його оглядає? Що потрібно робити, щоб менше хворіти? (Займатися фізкультурою, спортом, загартовуватися, вживати вітаміни, мити руки перед їжею, одягатися відповідно до погоди.)
- Куди ви звертаєтеся, насамперед, коли почуваєтеся погано? (До шкільної медсестри)
- За опорними словами та словосполученнями складіть діалог «У шкільному медпункті».
Орієнтовні слова: що сталося, сильний біль, температура, термометр, червоне горло, підвищена температура, викликати лікаря, вдячна за пораду.
- Здрастуйте!
- Добрий день! Що сталося?
- У мене сильний головний біль.
- Потрібно зміряти температуру.
- Так, дайте, будь ласка, термометр.
- У тебе підвищена температура і червоне горло.
- Що мені робити?
- Іди додому, нехай батьки викликають лікаря.
- Спасибі за пораду. До побачення!
- Бувай здорова!
►►Фізкультхвилинка
- Щоб почуватися бадьоро, відпочиньмо!
Уявіть, що почався сильний дощ, ви змокли і вам дуже холодно. (Діти обіймають себе руками, тупцюють, клацаючи зубами.)
- Але ось визирнуло сонечко, вам стає тепліше, ще тепліше, ви розпрямляєте плечі, простягаєте руки вгору до сонечка, підставляєте його гарячим променям свою спину, груди. Ви зігрілись, і весело підстрибуючи, поспішаєте додому.
(Психогімнастичні вправи виконуються під музичний супровід.)
- Ви добре відпочили. Продовжуємо свою розмову про школу. Діти, скажіть, будь ласка, де ще вам доводиться бувати впродовж шкільного дня? (У їдальні, бібліотеці)
- Розгляньте малюнок.
- Куди прийшли діти? Що вони тут роблять? (Здають, вибирають, обмінюють книги)
- Що робить цей хлопчик? (Він вириває аркуш із книжки.)
- Якої шкоду завдає він своїм учинком? (Він пошкодив книжку, а також завдав збитків природі.)
- Як саме? (Щоб виготовити книгу, потрібен папір. Його отримують з деревини. Отже, необхідно зрубати дерево.)
(Діти розглядають інформаційний листок про охорону природи: за своє життя людина використовує для своїх потреб 60 зрілих дерев.)
- Прочитайте правила поведінки у бібліотеці (на картках).
- Підготуймося до діалогу «У бібліотеці». Кожен ряд отримує завдання. Ви маєте домовитеся, хто з вас є бібліотекарем, озвучуватиме діалог.
IV. Закріплення вивченого матеріалу
►►Робота в парах
1-й ряд. Робота з деформованим текстом.
2-й ряд. Складання діалогу за опорними словами і словосполученнями.
3-й ряд. Складання діалогу про підготовку до уроку природознавства про охорону тварин.
Після підготовки представники кожного ряду розігрують свій діалог перед класом.
Зразки діалогів
- Я хочу обміняти книжку.
- Яку книжку ти прочитала?
- Я прочитала казку «Сьома дочка».
- Хто автор книги?
- В. Сухомлинський.
- Яку книжку ти хочеш прочитати?
- Я люблю читати казки В. Сухомлинського.
- Вибирай на цій полиці.
- Ви допоможете мені?
- Так, я допоможу тобі зробити вибір.
- Спасибі.
* * *
- Я прийшов здати підручники.
- У якому вони стані?
- У належному. Я їх підклеїв.
- Ти хочеш отримати підручники за 3-й клас?
- Так.
- Ось твій комплект.
- Дякую.
- Будь ласка, учися добре.
- До побачення!
* * *
- Мені потрібно підготуватися до уроку природознавства.
- Яка тема вашого уроку?
- Я маю підготувати розповідь про охорону тварин.
- Вибирай на цій полиці.
- Я можу взяти цю книгу?
- Ні, ти можеш попрацювати з нею у читальній залі.
- Куди можна сісти?
- Сідай за цей стіл.
- Дякую.
* * *
У ч и т е л ь. Наш урок добігає кінця, ходімо до їдальні. Тут також є свої правила. Ви їх добре знаєте, тільки не завжди дотримуєте.
Зараз ми пограємо у гру «Світлофор».
Якщо моє твердження правильне, покажіть зелений колір сигнального кружечка, якщо ні — сигналізуйте червоними.
● Сиджу за столом, поклавши руки на стіл.
● Їм поспіхом, голосно плямкаючи.
● Після їди дякую за обід.
● За столом у їдальні сміюся, штовхаю сусідів.
● П'ю чай обережно, щоб не розлити.
● На побажання «смачного» відповідаю «Дякую».
● Розштовхуючи всіх, голосно кричу: «Дайте пиріжок, бо вже дзвінок!»
● Тихо стою у черзі та ввічливо звертаюся: «Мені, будь ласка, тістечко і чай. Спасибі!»
V. Підсумок заняття
- Чого ви навчилися? Що запам'ятали? (Навчилися ввічливого спілкування, культури поведінки, як поводитися в бібліотеці, їдальні; вчилися будувати речення, спілкуватися між собою...)