про себе

Розповідь про себе

Мене звуть Кирило, мені 13 років, вчуся у восьмому класі. Я живу разом зі своєю родиною. Це тато, мама та брат Бориско, який старший від мене на чотири роки. У мене темне волосся, карі очі. Я середнього зросту, худорлявий, цілком симпатичний зовні, хоча й не красень.

Вчуся я в школі добре, з предметів найбільше люблю математику та географію. У мене є власне хобі: я обожнюю різноманітні настільні ігри: з фігурами, фішками, картами та таким іншим. Тому в моїх рідних ніколи не виникає проблем, що дарувати мені на свята. Це хобі прищепив мене брат, але я захопився ним ще більше, ніж він. Я вмію грати і в класичні шашки та шахи.

Зі старшим братом Борисом ми також завели цуценя лабрадора Сніжку та разом дбаємо про неї. Два рази на день ми ходимо з нею гуляти. Ще я іноді за компанію з друзями відвідую тренажерний зал, проте, спортом особливо не захоплююся.

Люблю знайомитися з новими людьми, спілкуватися у великій компанії. Серед моїх друзів є і хлопці, і дівчатка. Я назвав би себе доброзичливою людиною, часто я допомагаю своїм друзям.

За характером я спокійний. Люблю подумати та помріяти без зайвого клопоту. Не люблю робити щось задля "показухи”, поспішати, метушитися. Проте, якщо мене дуже роздратувати, я можу раптом вилити увесь свій гнів на кривдника, так, що йому мало не буде. Але потім я охоче замирююся, тому що не злопам'ятний.

Твір на тему зрозуміти себе

Пройде зовсім небагато часу — і всі ми, сьогоднішні старшокласники, закінчивши школу, увійдемо у дорослий світ. І кожен із нас мріє зайняти в ньому лише своє місце, де б він міг найбільше реалізувати свої знання, сили й талант. А для цього, я думаю, неодмінно треба уважно придивитися до себе, зрозуміти себе, створити себе. Звісно, що зробити це — значить зробити дуже багато у своєму житті, бо це ж дуже важко: працювати над собою, усвідомивши себе як особистість, дати собі звіт у тому, який твій внутрішній зміст.

Знаю по собі, що дуже важко. Але необхідно. Кожний день складається з малих і великих вчинків, які здебільшого ми робимо підсвідомо, не дуже замислюючись над питаннями: а для чого? В ім'я чого твої вчинки звершуються — для егоїстичного служіння самому собі, своїм примхам, чи на допомогу людям, принесення користі суспільству?

Отут-то і виявляється твоя сутність. Якщо ти відкритий для оточуючих і все — працю, і навчання, і мрію — націлюєш на те, щоб у світі додалося добра і краси, отже, ти живеш по законам моралі. Ми часто мріємо про щастя, бажаємо його один одному. Але, я вважаю, лише той має право сподіватися на нього, хто сам дарує його іншим. Та це — не "взаємовигідний контракт": ось я вчинив добру справу, то зробіть мене щасливими. Не дивно, що такі розрахунки найчастіше призводять до непорозуміння з друзями, навіть до розриву з ними.

Для мене дуже багато важить думка моїх друзів про мене і їх ставлення, бо дружба й друзі — велике багатство. Тому я завжди намагаюсь прислухатися до них, допомагати, підтримувати. Я хочу, щоб їм зі мною було цікаво й весело, щоб вони поважали мене. І знову постає питання: а що я значу для них, чи влаштовують їх мої вчинки? І знову, відповідаючи на ці питання, я переконуюсь, наскільки важливо наслідувати закони моралі і, головне, бути чесним перед собою. Я знаю, що у мене є і багато недоліків у характері, але я намагаюсь їх подолати, позбутися їх, щоб людям було зі мною краще. У цьому мені допомагають друзі (де зауваженням, де жартома) — і я їм дуже вдячний за це!

Дивіться також

...Одного разу трапився неприємний для мене випадок. Якось я запропонував друзям зробити одну, на мій погляд, добру справу. Навів аргументи, вказав на її користь. Але друзі мене не підтримали. Чесно кажучи, я тоді дуже образився на всіх, не хотілося ні з ким спілкуватися й розмовляти. Та минув час — і я сам переконався, наскільки вони були праві у своїй одностайності. Саме це наштовхнуло мене на думку, що людина не в змозі об'єктивно оцінити себе, свої думки й вчинки, поки буде бачити лише себе, окремо від інших.

І вкотре я знов звертаюсь до висновку: зрозуміти себе— це визнати свої сильні й слабкі сторони. Визначити, чи відповідають твої вчинки, усе твоє життя меті вдосконалення суспільства, служіння добру.

Останнім часом я чомусь все частіше спостерігаю, як деякі мої однолітки підхоплюють шкідливу й потворну хворобу — заздрість. Розумію, що наш час багато в чому сприяє її розповсюдженню, бо наші українські родини мають далеко не однаковий матеріальний стан. А як же хочеться, щоб і у тебе таке було! Так поволі ми починаємо вганяти себе в глухий кут заниженої самооцінки, невпевненості у собі. Та вихід із нього обов'язково є: потрібно просто ширше подивитися на життя, на товаришів і дорослих, зрівняти себе з людьми своєрідними, несхожими. І обов'язково треба шукати серед них тих, чиє життя не замкнулося на собі, а щедро віддане ділу й людям. А в собі бажано побачити істинно хороше, потрібне іншим, знайти той "якірець" у душі, у самому собі, який допоможе втриматися, щоб життя не зносило на мілину.

Буває і навпаки: людина дає собі завищену самооцінку, відзначаючи свою більшу обдарованість, красу, фізичну силу, фінансове становище. Тут, на мою думку, важливо не переступити межу, коли починається самовпевненість і зазнайство. Один крок до конфліктів. Гірше, коли така самовпевнена людина ставить перед собою завдання не по силах. Як наслідок — невдачі й відчай...

...Як же багато питань і проблем ставить сьогодні перед нами доросле життя, перед дверима якого ми стоїмо! Ось-ось розкриються ці двері, новими фарбами розквітне життя і стане так зрозуміло тоді, що головне для кожного з нас — бути людиною серед людей.

Твір про себе

Вчуся я в школі добре, з предметів найбільше люблю математику та географію. У мене є власне хобі: я обожнюю різноманітні настільні ігри: з фігурами, фішками, картами та таким іншим. Тому в моїх рідних ніколи не виникає проблем, що дарувати мені на свята. Це хобі прищепив меня брат, але я захопився ним ще більше, ніж він. Я вмію грати і в класичні шашки та шахи.

Твір про характер

У цьому твоі я хочу розповісти про себе. Мене звати Андрій, я є студентом четвертого курсу Херсонського Національного Технічного Університету. На даний момент мені дев’ятнадцять років.

Вчився я в школі номер десять, закінчив її в 2010 році і якраз вступив до вишу. Живу в повній сім’ї з мамою і татом, по вихідних і святах відвідую своїх бабусь. Маму мою кликати Наталкою, а тата Колею. Крім моїх родичів зі мною живе біла кішка і хвилястий синій папуга, Сніжанка і Кєша. Дуже люблю тварин, особливо кішок, якщо день зіпсований яким-не будь неприємним інцидентом, то моя кішка завжди прийде поластитися, і підніме настрій. Від нудьги я навчив свого папугу розмовляти, говорить він дуже цікаві фрази, особливо якщо включити радіо, базікає без зупинки.

У вільний час ходжу в гості до друзів.

У мене є великий будинок в селі, я дуже люблю туди їздити на природу, запрошую туди друзів. У порівнянні з гучним містом там тихо і спокійно, чисте повітря. Чудові простори, а не обвислі іржаві труби і бетонні джунглі міст, одним словом краса. Щороку їжджу туди я на все літо. Кожен день проведений там у мене різноманітний і барвистий. Ходжу на річку з друзями днем, допомагаю бабусі по господарству, а іноді і можна грошей підзаробити піти дрова порубати або воду навозити сусідам, металу назбирати і здати. Але що саме приголомшливе це шукати раритетні, старі речі.

Сусід мій – щедра людина, іноді дає металошукач, з ним ми знайшли величезну кількість старих монет. Я колекціонують ці монети, може вони і коштуватимуть чого не будь, віддам їх своїм дітям, щоб пам’ятали про мене. Ходимо в ліс за грибами і ягодами у вільний від роботи час. Увечері, коли сонце занурюється в темряву і рвані хмари йдуть, на небозводі з’являються яскраві зірки. Люблю сидіти і дивитися на них, незабутній вигляд, ніби розсип діамантів на чорному оксамиті. Відразу навиваються думки, що людина нікчемна з тим, що оточує нас, з усім всесвітом. Вранці там я зазвичай бігаю і загартовуюся, люблю холодну воду, загартовування робить тіло міцніше і розум тримає в порядку, вже й не пам’ятаю коли останній раз хворів. Ну це і добре адже після закінчення інституту мені треба буде йти в армію.

В цілому, в селі здорово. І кожне літо, яке я проводжу там – незабутнє.Завжди є про що згадати.

Як написати твір про себе зразок

Людина, яка хоче досягти успіху в житті, повинна знати свої справжні достоїнства і вади. Тоді їй легше буде домогтися успіху в будь-якій роботі, визначиш своє місце в колективі, стати кращою. Треба спробувати дізнатися, який ти і насправді — без недооцінок і переоцінок, пізнати самого себе. На мою думку, людина повинна зважати на те, як до неї ставляться інші люди. Коли ти не сподобався другові, якщо через тебе страждають батьки, рідні, тобою незадоволені вчителі — ти теж повинен бути незадоволений собою.

Треба пробувати свої сили в різних видах діяльності. Не варто втрачати можливості навчитися нової корисної справи. Чим різнобічніша діяльність, тим повніше розвиваються обдарування і здібності людини. І тоді вона може краще пізнати й оцінити себе. Немає гіршого в людині, ніж слабкість і невпевненість у собі. Успіх приходить до того, хто його прагне, домагається, завойовує, докладаючи максимум зусиль. Треба завжди говорити собі: я хочу, я можу, я зроблю.

Не можна дозволяти лінощам, особистим примхам і забаганкам керувати собою.

Треба виробляти в собі вміння швидко включатися в роботу, виконувати все капітально, ретельно, обов’язково доводити розпочате до кінця.

На мій погляд, у людині повинен відбуватися постійний духовний розвиток, самовдосконалення, самовиховання кращих людських якостей. Уміти виправляти погані риси характеру — велике досягнення. Треба визнавати справедливу критику, змінюватись, і тоді можна досягти успіху.