Балада про соняшник

 

Із появою сонця оживає соняшник і починає слідкувати за ним. Так прокидаються люди, які знайшли поезію у своєму серці. У творі «Балада про соняшник» описане «золоте німе захо­плення» поезією — недосяжним «сонцем на велосипеді» — малень­кого хлопчака-халамидника, що просить покататися хоч на рамі. Народжений на землі, він назавжди пов’язаний зі світилом. Тільки люди, захоплені поезією, можуть провести інших у світ, де здій­снюються мри и банальність стає незвичайністю. «Балада про соняшник» у кожного викликає різні асоціації й почуття. Хтось відчуває те, що відчуває кожен з нас, проки­нувшись сонячного ранку вдома й знаючи, що попереду кані­кули. Дехто на запитання, якими кольорами розмалював би він цей твір, ВІДПОВІВ, що тільки світлими, теплими и сяючими. Але є те, що єднає ці почуття и асоціації,— вони обов язково пози­тивні, добрі, милі, адже життя прекрасне тим, що кожної миті кожен із нас має можливість відкрити для себе нову, дивовижну грань світу.

Дума і балади твір

 

Балади і думи — перлини української народної творчості

Український фольклор багатий і різноманітний. Він створювався протягом багатьох століть. У фольклорі відображено історію, побут й духовне обличчя українського народу. Народна творчість має в основі розмовну мову, яка має свої особливості, наголоси, інтонації. Думи і балади — яскраві зразки фольклору.

Думи — жанр героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці. В них розповідається про видатні історичні події в Україні, про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників. У думах народ створив образи мужніх, благородних і сильних духом героїв, які заради своєї свободи готові йти на смерть. У багатьох випадках думи створювалися після якихось важливих подій. Виконавці народних дум — це кобзарі та лірники, які ходили містами і селами, співали дум під акомпанемент своїх інструментів. Самі вони називали думи "козацькими піснями", "поважними піснями". Навіть деякі українські письменники перекладали їх іншими мовами, вели дослідження текстів. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруські билини. В умовах постійних тривог, викликаних нашестями загарбників, з'являються думи "Маруся Богуславка", "Самійло Кішка", "Козак Голота".

Але серед українського епосу були думи, які розповідали про родинні стосунки: між батьками і дітьми, братами і сестрами: "Бідна вдова і три сини", "А в неділю-пораненьку...", "Проводи козака". Вони мали неабияку популярність серед слухачів і виконавців.

Балади — ліро-епічні твори з яскравим сюжетом, що мають трагічну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньої літератури, із якого черпали мотиви і настрої Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Мотиви балад були різні: туга за нареченою, вбитий на війні козак, почуття дівчини, з яких насміялися, зле чарівництво та прокльони свекрухи на адресу молодої невістки, зрада і помста. Українські балади-пісні відображають світобачення і уявлення різних поколінь, їх зв'язок з природою: Персонажі балад представлені символами. Син, якого прокляла матір, стає явором, невістка, яку зненавиділа свекруха, — тополею. Дівчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в інших образах: "в головах ворон кряче, а в ніженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивої зозулі.

Трапляються у баладах казкові мотиви, дуже поширена гіпербола, що стосується фізичної сили героїв.

Однією рукою та тисячу татар поклав, А другою — ще три тисячі.

Дуже популярною баладою серед українців є балада "Ой не ходи, Грицю", її сюжет обігрувався різними поетами, серед яких була Ліна Костенко, Михайло Старицький.

Скільки б не минуло століть, балади і думи не перестануть цікавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цікаве. Збирачі фольклору й досі мандрують містами й селами, записують цікаві тексти дум, пісень, балад, прислів'їв і приказок. Дуже радує й те, що в наш час українська сцена, театр, молоді виконавці звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.

 

 

Краса української балади

Балади («Бондарівна», «Ой на горі вогонь горить», «Ой летіла стріла», «Козака несуть»)

Серед інших видів усної народної творчості балада приваблює ліричністю, поетичністю, фантастичними картинами, дивними метаморфозами, неповторною красою звичайних людей, загостреним драматизмом їх доль. Українська балада надзвичайно емоційна, хвилююча, сильно впливає на людські почут-’ тя, примушує співпереживати героям, замислюватися над самим життям. У баладі завжди криється народна мораль, повчання або застереження. Навіть якщо зло залишається непокараним, все одно симпатії слухачів залишаються на боці скривджених, на боці слабкої жертви, яка не змогла постояти за себе. Це виховує здатність співпереживати, відчувати людський біль, жаль, розчарування.

Серед відомих баладних сюжетів, що розповідають про перевтілення людини в дерево, пташку, квітку, про підмову дівчини на трагічну мандрівку, про отруєння невірного нареченого, нещасливе кохання або сімейне життя, вирізняються твори, побудовані на історичній тематиці, оспівуванні епізодів із життя конкретних історичних осіб. Це — балада про Байду в турецькому полоні, про поєдинок Нечая з шляхетським загоном, а також ціла низка балад, сюжети яких побудовані на любовних колізіях, зокрема й дійсних фактах (про Бондарівну і пана Каньовського, про Лимерівну, про отруєння невірного нареченого Гриця українською пісняркою Марусею Чурай та ін.).

У баладі «Бондарівна» змальовано непоодинокий випадок із часів панування на Україні польської шляхти. Десятки версій твору об’єднані спільним сюжетом:-

Ой у місті Немирові дівок танець ходить,

Молодая Бондарівна всіх передом водить.

Ой приїхав пан Каньовський з великого двору,

Він зліз з коня та й до корчми — не знає гонору.

Не зважаючи на людей, пан пригортає й цілує вродливу дівчину.

Сором’язлива панянка втинає залицяльника по обличчю, не турбуючись про наслідки. За порадою людей вона змушена втікати додому, ‘ «а за нею гайдуки з голими шаблями». Спіймали вони Бондарівну «за білую руку і повели Бондарівну на велику муку». Пан Каньовський пропонує їй вибір:

Чи ти хочеш, Бондарівно, меду, вина пити. Або хочеш, Бондарівною в сирій землі гнити.

Дівчина обирає смерть, і пан зі злості вбиває її з лука, а потім справляє пишний похорон, скликаючи всю шляхетську знать. Цей сюжет близько споріднений із сюжетом про нескорену полонянку в турецькій неволі.

Бурхливі історичні події, пов’язані з виникненням козацтва й відважним захистом рідної землі, що постійно зазнавала лиха від численних завойовників, спричинили інтенсивний сюжетно-тематичний розвиток баладної творчості. З-поміж сюжетів, що дійшли із найдавніших часів, загостреним драматизмом відзначається «Стріла» («Ой летіла стріла») — забитого вдовиного сина оплакують три зозулі, що уособлюють матір-удову, дружину і сестру:

Ой, матінка плаче, Поки жити буде, А сестриця плаче, Поки не забуде; А миленька плаче, Поки його бачить.

Невимовний жаль за загиблим лицарем-козаком, невтішні сльози матері, сум сестри стискають відкрите до співчуття серце. З глибоким болем і сумом замислюєшся над осиротілою долею молодої козацької дружини…

Проводи рідними воїна, прощання з ним назавжди, поєдинки з ворогами, самотня смерть лицаря, його останнє звертання до рідних через символічних вісників нещасть — коня, орла, ворона — це не тільки літописно-достовірна фіксація конкретних подій, але й художнє відображення багатого внутрішнього світу народу.

Навіть смерть у баладах зображена не як трагічна подія, а спосіб

вирішення конфлікту, вихід із безнадійної ситуації. У історичних ба

ладах це ще й засіб уславлення героїзму козака-лицаря, оспівування

його чеснот, увічнення високої місії на рідній землі. І тільки воро

ненький коник розповість сестрі й матері про несподіване одруження

його молоденького господаря: ;

— Не плач, мати, не журися, ”.:

Та вже ж твій син оженився, Та взяв собі паняночку, В чистім полі земляночку.

(«Ой на горі вогонь горить»)

В українському баладному фонді налічується Понад триста сюжетних типів. Це надзвичайно розмаїтий епос. Кожен його твір випромінює високу й мудру етику сімейних та громадських відносин, вимальовує поетичну красу баладних героїв, налаштовує на захист свободи, справедливості, вірності, доброти й сміливості, збуджує гостре прагнення опору злобі, кривді, гнобленню, боягузтву. Тим-то народні балади не старіють віками, переходячи не тільки від покоління до покоління, а й від народу до народу. На грунті народних постали балади Т. Шевченка, С. Руданського, Ю. Федьковича, Ю. Крашевського, О. Грози, Янки Купали.

 

Народні балади

Українські народні балади -найулюбленіший вид словесної творчості нашого народу. Цей фольклорний жанр став активно поширюватися в Україні з початку XIX століття. Уперше балади виникли й існували як пісні до танцю. Слово «балада» походить від грецького «рухатися». З часом словесний текст разом з мелодією відокремлювалися від танцю. Так балада стала одним із видів народних пісень, де зображувалися героїчні або незвичайні фантастичні події переважно трагічного характеру, через які відтворювались гострі переживання дійових осіб.

Тематика баладнадзвичайно різноманітна: тут розкривається і поетичний світогляд нашого народу, і його міфологічні уявлення, світ його безмежної фантазії та розуміння природи. Є чимало балад, де змальовуються взаємини між братами й сестрами, батьками та дітьми. Одними з надзвичайно цікавих є балади на історичні теми, у яких розповідається про героїчну й водночас трагічну історію нашого народу.

«Ой на горі вогонь горить» — одна з найулюбленіших українських балад. У баладі передана розмова вмираючого козака з конем, М просить свого вірного товариша не плакати над ним, не бити копитом іЛ собою землю, а прискакати до батьківського двору та розказати матері пЩ долю її сина, шо загинув у бою.

Балада-пісня «Козака несуть». У ній розповідається про похорон котки, який поклав свою голову, захищаючи рідний край. Балада надзвичайно ІН пулярна. За наших часів її співають під час похорону тих чоловіків, які інші жаються справжніми патріотами й лицарями України.

Соціально-побутова балада«Ой летіла стріла». Це сумна розповідь про загибель удовиного сина й безмежну материнську любов і тугу за запії сином: «Де матінка плаче, там Дунай розлився…».

Зображеннятрагічної жіночої долі у баладі «Бондарівна». У баладі про трагічну загибель дівчини-красуні Бондарівни з містечка яка відмовилася від любові пана Каньовського і була ним застрелена. «Оті волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити, ніж з тобою поневолі сім світі жити!» Балади, як давні невеличкі поеми складені для співу, посідають почесне місце поруч з думами, ліричними романсами у фольклорі, де народ зумів у поетичному слові виразити актуальніші проблеми історичного розвитку і розкрити долю людини, красу душі і серця.

 

Твір для школи на тему балада

 

Балада — один з найулюбленіших жанрів усної творчості нашого народу. Балади виникли як пісні до танцю, і назва їх походить від латинського слова «танцювати». Але поступово словесний текст разом із мелодією відокремився від танцю, і балада стала самостійним жанром українського фольклору. У народних баладах зображуються героїчні або фантастичні події переважно трагічного характеру, через них відтворюються гострі переживання персонажів. Балади відзначаються виразною драматичною напруженістю й широкою тематикою. Найдавніші балади присвячені розкриттю особливостей світогляду нашого народу, його міфологічним уявленням і розумінню природи. У них відображаються події родинно-побутового життя, розповсюдженим мотивом є перетворення людини на рослину, птаха, тварину. Наприклад, можна знайти сюжет, коли зла свекруха закляла невістку й та стала тополею («Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси»). Також змальовуються стосунки всередині родини, почуття ненависті й образи, кохання та ревнощів. З часом тематика балад розширюється. З’являються твори на історичні теми, у яких розповідається про набіги турецько-татарських загарбників на українські міста й села, про трагічне становище полонених хлопців і дівчат. З великою художньою силою змальовується хоробрість козаків, нехтування власним життям заради Батьківщини; засуджується зрадництво, зокрема зрада Сави Чалого, за яку він був суворо покараний запорожцями. Є балади про вірність людей християнській вірі, про гордість і нескореність українок, згодних прийняти смерть, але не жити з нелюбом, не заплямовувати дівочої честі й гідності. Народні балади стали невід’ємною частиною української літератури, і я впевнена, що ще багато поколінь будуть захоплюватися ними.

 

Твір на тему: Балади у житті людства

Їх роль та значення. Українські народні балади та думи, українська народна творчість, усна народна творчість, український фольклор, шкільна програма

 

Мені здається, що балади — це саме такі твори, що не залишають нікого бай­дужим. В чому ж секрет такого сильного впливу, властивість справляти на лю­дей глибокі враження, викликати сильні почуття?

 

Балади, за визначенням, твори гостродраматичні. В них не буває повільного, задумливого спостереження, тихого плину незначущих подій, довгих філософських роздумів.

 

Балада — це завжди якісь незвичайні, іноді надзвичайні події. В них завжди присутні гострі напружені конфлікти особистого чи громадського життя. Вони, як правило, невеликі за обсягом, але дуже пристрасні. І будь-хто з читачів мимоволі хвилюється й переживає, читаючи їх.

 

Але балади, мабуть, не жили б віками, не сприймалися наступними поколін­нями так само яскраво, якби їхні сюжети були неактуальними.

Отже, дуже важливими залишаються цінності, які висвітлені в баладах. Так, у героїчній баладі «Вересовий трунок» Р. Стівейсон уславлює подвиг маленьких піктів у непримиренній боротьбі з іноземними загарбниками. Найбільше, що міг зробити батько-пікт у нерівному протистоянні з ворогами — це віддати життя сина й власне життя, але не поступитись, не втратити гідність, зберегти вірність своєму народові. Такий подвиг гідний захоплення будь-якого покоління, бо вірність Батьківщині — цінність вічна.

 

Мужність і нескореність перед ворогом є й провідною думкою балади А. Міцкевича «Альпухара». Її герой теж віддав власне життя, щоб помститися загарб­никам, хоча міг би й не робити цього.

 

У баладі Ф. Шіллера «Рукавичка» утверджується самоцінність людського життя. Ця ідея теж не може застаріти.

 

Англійсько-шотландські народні балади про шляхетного й веселого розбійника Робіна Гуда — це балади-легенди, водночас героїчні й іронічні. З одного боку, в них оживають і діють історичні постаті, з іншого — це втілення мрій простого народу про мужнього захисника від несправедливості. Головний герой цих балад — добрий, чесний і справедливий лідер. І поки читач з посмішкою сте­жить за діями героя, захисника знедолених і судді над багатими злодіями, в ду­ші читача міцніє бажання боротися проти несправедливості.

У баладі Й. В. Ґете «Вільшаний король» поет оспівує таємниче, міфічне й містичне, неосяжне розумом. На основі народних легенд поет створив чарівну, дра­матичну баладу. Легендарний Вільшаний король забирає життя маленького сина вершника. Батько не вірить словам сина про його розмову з міфічним ко­ролем, намагається заспокоїти малого й швидше вивезти його з лісу. Але малий помирає дорогою. І здається, усе це чиста вигадка… Але хіба лише про це балада? А можливо, вона показує нам, що жахливим є саме наше нерозуміння один одного, наше невміння чути близьких. Бо може стати пізно — нікого буде ви­слухати! Хіба це може бути неактуальним?!

 

Можна багато розповідати про народні балади — як українські, так і інших народів. Спільним для них є те, що вони відображають найголовніші ідеали й цінності, властиві кожному народові.

 

Читаючи балади, можна поринути і в історію, і в уяву, і в мрії відомих поетів і невідомих співців. І кожного разу відчути хвилювання, зворушення, іноді — захоплення, іноді — смуток. Але ніколи — байдужість. Бо балади — то шлях до сердець.

 

Твір на тему українські балади


Народна балада — це високомистецьке явище, вираз народного таланту в романтичному стилі. Балада виникає в похоронному обряді й означає «пісня до танцю» ритуального, обрядового, який виконувався під час похорону молодої, трагічно загиблої дівчини (в русальних піснях це поминання). Тобто в баладі сконцентровано вираження емоцій. У багатьох культурах, і в українській зокрема, є елемент обожнювання, фетишизації жінки-матері. Тому загибла дівчина виступає символом загиблого роду. Ритуальний танець здійснювався із відповідним пісенним супроводом. У пісню впліталася оповідь про те, чому загинула дівчина, хто в цьому винен. Так і виникала балада. Походження балади позначилося й на структурі: твір має конфлікт, кульмінацію, трагічний фінал. Балада містить елемент фантастичного перетворення (герої стають тополею, дубом, птахом). Пізніше цей факт перетворення стає одним із характерних художніх прийомів балади. Віршована форма твору зумовлена тим, що рима та ритм були й будуть засобом впливу на людину.
Основними темами народних балад є кохання, право вибору своєї правди в житті, боротьба за кохання. У часи первіснообщинного ладу перешкоду чинили батьки. Якщо дитина не корилася, мати силою влади, прокляття за непослух перетворювала її на камінь, птаха, дерево. У найдавніших баладах перетворення є покаранням, у хронологічно пізніших — перетворення відбувається після загибелі, смерті героя та є виявленням торжества.
Особливістю балади є зображення героїв сильної волі. Такі характери найчастіше зустрічаються у творах драматургічних жанрів. Так, у баладі «Бондарівна» розповідається про горду дівчину, яка відмовила пану Каньовському в залицянні й забажала обрати краще смерть, ніж життя з нелюбом: «Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити. Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!» Пан застрелив дівчину, а батькові дав грошей, примовляючи: «Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, — Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!» У баладі частково представлено елементи похоронного обряду: «Ой поклали Бондарівну на тесову лавку, Поки звелів пан Каньовський викопати ямку», «Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину, Поки звелів пан Каньовський зробить домовину» — за народним звичаєм, мрець мав відбути добу в своїй хаті. «Ударили в усі дзвони, музики заграли, А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!» — зображено обов'язковий елемент поховання молодої дівчини — музичний супровід дійства. Твір насичений епітетами, звертаннями, повторами, окличними реченнями.
У баладі «Козака несуть» показано загибель молодого козака, якого оплакує дівчинонька. Твір характеризується виразністю, стислістю, напруженістю емоцій. У баладі для посилення драматичності використовуються повтори: «А.за ним, за ним/ Його дівчина/ Білі рученьки ломить./ Ой ломи, ломи Білі рученьки».
Трагічна смерть козака оспівана в баладі «Ой на горі вогонь горить», у якій оповідується, як козак устиг запалити вогонь на знак нападу ворогів, а сам урятуватися не зміг і тепер «...лежить,/ Порубаний, постріляний./ Китайкою покриваний». І тільки вірний кінь розкаже батькам про смерть сина. Мова твору характеризується використанням метафор, повторів.
Смерть молодого хлопця, удовиного сина, описується в баладі «Ой летіла стріла». Парубка оплакують рідні, та горе матері найбільше: «Де матінка плаче. Там Дунай розлився», «Ой матінка плаче. Поки жити буде». Серед художніх засобів балади особливу роль відіграє гіпербола, метафора та повтори.
Народні балади є відображенням вірувань, світогляду українців, це невичерпне джерело творчого натхнення для поетів і письменників різних епох.