Мій рідний край то моя Батьківщина
Моя Батьківщина— Україна. Її неосяжні простори підкорюють серця мільйонів людей не тільки нашої країни, а й туристів, що приїжджають з усього світу.
Де ще знайдеш такий соковитий колорит мальовничих куточків природи. Густі листяні ліси, наповнені життям і свіжим повітрям, які дарують нам подих. Кришталево чисті джерела і озера, які втамовують нашу спрагу. Родючі землі, які годують нас. Працьовиті, хлібосольні люди, які живуть дуже просто, працюють, не покладаючи рук, на благо своєї країни.
Взаємозв'язок людини з природою особливо міцний у сільських жителів. Вони невпинно, від зорі до темна, орють, сіють, прополюють, підгортають, підрізають, поливають, вигодовують і Бог знає, що ще роблять, щоб міста кожен день були зі свіжим хлібом, м'ясом, молоком, овочами та фруктами.
Промислові міста, що розкинулися потужними індустріальними комплексами, по-своєму унікальні і грандіозні. Дух захоплює, коли з висоти пташиного польоту дивишся, як вирує життя великих фабрик і заводів.
Моя Батьківщина— це, в першу чергу, багатонаціональний народ. В яку сім'ю не потрапиш— скрізь тебе зустрінуть радо і гостинно. Здивують своїми звичаями, досита нагодують і напоять особливого приготування стравами, залишать на нічліг. Людська доброта— символ моєї Батьківщини. Милосердя, співчуття, любов до ближнього, бажання допомогти притаманні будь-якому корінному жителю.
Військова міць моєї Батьківщини надійно охороняє наше дитинство і мирне небо над головою. Захисники Вітчизни— справжні патріоти, вони несуть свою службу з честю і мужністю.
Я знаю, що коли виросту, теж стану гідним громадянином моєї Батьківщини.
Моя любима Батьківщина
Напевно, кожна людина замислювалася над своїм ставленням до Батьківщини. Я маю на увазі не місце, в якому кожен з нас народився, а саме велику Батьківщину — всю Україну, єдину й неподільну. Останнім часом я спостерігаю все менше й менше людей, які могли б з упевненістю сказати, що люблять її беззастережно, щоб не відбулося. Найчастіше можна почути невпевнену відповідь: «Начебто…».
Що з нами сталося? Я розумію, що тут багато що може не подобатися, пригнічувати, не давати зітхнути вільно на повні груди. Але, прошу вас, відкрийте очі й подивіться, в якій красивій країні ми з вами живемо! Вийдіть зі своїх квартир, офісів, зі своїх величезних мегаполісів і помандруйте трохи по країні. Більшість з вас навіть не уявляє, як тут гарно!
Емоції переповнюють, коли спускаєшся в Оптимістичну печеру на Тернопільщині чи у Тунель кохання на Волині. Або дивишся на струмені води водоспаду Шипіт, що зриваються з чотирнадцятиметрової висоти. Якщо хочеться спокійних вражень, можна поїхати до Дністровського каньйону чи в урочище «Кам’яні Могили» на Донеччині. Або відвідати найвидатніші озера природного походження України, що вражають своєю красою — Світязь та Синевир, де так приємно зітхнути на повні груди чистого повітря! Чарівна природа України вражає своїми краєвидами, ландшафтами та рослинністю. Її унікальні місця, що вражають масштабами та красою, можна перераховувати довго.
Моя Батьківщина — вродлива країна. Але її треба любити не за пам’ятки природи, культури чи мистецтва. Як і будь-яка інша країна, Україна гідна поваги й любові просто за те, що це є наша рідна земля.
Наша Батьківщина — це наш спільний дім, а не любити свій будинок — це блюзнірство. Той факт, що в нас є Батьківщина, місце, де нас люблять та на нас чекають, вже робить нас щасливими.
Я впевнена, що саме ми, прості люди, робимо цей світ прекраснішим і добрішим. Ми повинні жити в мирі й злагоді, адже Батьківщина в нас одна — Україна.
Твір на тему моя Батьківщина
Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. Не даремно вона співзвучна слову «батьки». Для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, спогадами лагідних материнських рук,сходом сонця, сяяннямзірок…
У кожної людини своя Батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. Моя Батьківщина – це Україна. Я вважаю її найкращою країною у світі. Бо ятут народилась, тут мої батьки і друзі. Я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне білаакація.
Взимкумоя Україна вкривається білим пухнастим снігом. Річки замерзають. Зима— єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. Холодно. Червоніють щоки, а з неба намої долоні падаютьсніжинки…
Я люблюукраїнську весну, буйну, неповторну. Це— квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це - травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та впадають у повноводнийДністер.
Я люблю свій край затепле літоіз зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє вочі та ніс, заважає вільнодихати.
Люблюрічку Дністерз її мальовничими берегами, увінчаними вербами. З її оптимістами-рибалками, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. Люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. Люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликаннялелек.
Люблюукраїнську осіньз її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. Мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. Люблю палити вогонь і смажити шашлики. На сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися до неминучих холодів. У моїй Україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям своїдарунки.
Я пишаюся тим, що живу в країні з такоюбагатою історією. Україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої Київської Русі до сучасної незалежної країни. Нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі відчужинців.
Вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. Запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. Серед безкрайнього золотого поля Українці забудуть про нестатки, безробіття, платненавчання.
Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з’їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Новозеландію. Із задоволенням подорожувалаб. Можливо, де-небудь яб затрималася, а десь— ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би тамне було гарно, яби повернулася додому, до своєї України. Тут усе моє життя. Іншої батьківщини мені нетреба.
Твір про Україну
У кожної людини одна Батьківщина. Це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз проміряла своїми ногами.
Моя Батьківщина —Україна.
Я щаслива з того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Вийди в поле — і ти залюбуєшся полями високого жита, яке стоїть неначе дві високі стіни. Увійди в нього — і тебе сховають його колоски. Тільки синє небо є твоїм дороговказом. Милує душу така краса. Здається йшов би вічність цією стежкою, аби вона не кінчалася.
А архітектура міст українських! Київ, Харків, Львів. Вона свідчить про високий рівень культури наших пращурів.
Хто не милувався Софією Київською і Золотими воротами княжого міста, Видубицьким монастирем и Києво-Печерською лаврою з Успенським собором, старовинним Подолом сивочолим Борисфен-Дніпром? Все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля.
Ось уже п'ятнадцять століть височіє н дніпровських схилах Золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати "матір'ю міст руських", відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав Європи Київської русі.
Оглядаючи з високості київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли чиї ми діти? Хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, якого походження слово "Україна".
Оглядаючи з високості рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході постають зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси.
І все це моя Батьківщина — Україна.
Україна то моя Батьківщина
Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде.
Хтось скаже : "Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому". А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на "наших" і "не наших". І взагалі думаю, що нерозумно вважати, наприклад, українські ромашки кращими від російських. Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики "Хладопром", радіємо перемогам братів Кличків, дивимося "Роксолану" і "Залу чекання". Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою. Я просто люблю Україну. Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. І, можливо, мені сподобається інша країна. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті "Кайдашева сім'я" Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв'язане поняття "Батьківщина". Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій... Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові? А як же Сіверський Донець? А Карпати? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці.
Шкільний твір на тему моя Батьківщина
...Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко
Що таке Батьківщина? Де вона починається? Яку роль відіграє в житті людини і як впливає на її долю?
На це питання у кожної людини своя відповідь. Для одного Батьківщина — це зруйнований дім та спогади про страшні дні війни, яка прийшла так несподівано, замінивши ясні сонячні дні і спів пташок на гуркіт снарядів. Для іншого Батьківщина — це дитинство серед сільської природи, соняшників, кульбаб та дзюркотливого струмочка. Але для всіх людей Батьківщина — це, перш за все, країна, яка дала їм життя.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
(В. Симоненко)
Одним людям рідна земля дала все, іншим — нічого, але не від цього залежить любов до неї, а від самої людини, від її патріотизму, доброти, людяності, вірності. Якщо прослідити життєві шляхи деяких людей, можна побачити, що, навіть знаходячись далеко від своєї рідної землі, вони не забувають її, саме їй присвячують свої думки, пісні, вірші, літературні твори, картини, та головне — всю любов свого серця.
Усі мої сили, наснагу високу,
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Судьба моя дивна Єдина!
(П. Воронько)
Найяскравішим прикладом Патріоту своєї країни є Тарас Григорович Шевченко. Коли його заслали далеко від Батьківщини — в Казахстан і заборонили навіть писати вірші та малювати, його волелюбна душа не могла змиритися, зтерпіти таке знущання, і він все одно серцем був зі своєю рідною Вкраїною, зі знедоленим народом, який тяжко страждає через ненависних панів, і все одно писав вірші, виливаючи на папір всі свої думки.
Дивіться також
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!
(Т. Шевченко)
Україна може пишатися тим, що вона народила людей, які ніколи не забувають своєї Батьківщини і шанують її. Таким був і Володимир Винниченко. Хоча він не міг повернутися в Україну, але й на чужині ніколи не забував рідної землі, жив інтересами своєї країни, бажаючи чимось допомогти їй, і писав свої твори лише українською мовою — співучою, солов'їною, мелодійною. Це єдине, що він міг зробити, це те, що робив із незгасаючим полум'ям любові у серці.
Зараз стало модним вважатися за космополіта — громадянина світу — тобто людиною, яка не відчуває себе паростком рідної землі і для якої Батьківщиною є цілий світ. Звичайно, ми всі народилися на планеті Земля, це смішно заперечувати, але все-таки при цьому кожен народився у рідній країні. У кожній людині живуть попередні покоління, і "тіні забутих предків" не дають забути їх вірування, культуру, історію, досвід, навіть якщо вона цього не усвідомлює.
Головне, що повинні пам'ятати всі, — не можна забувати своєї Батьківщини і відрікатися від неї або ігнорувати те, що ми живемо в Україні, що вона дала нам найдорожче — життя.
Люби свій край. Всю душу солов'їну
І серця жар йому віддай в піснях.
Це так як дихати — любити Батьківщину.
(В. Сосюра)
Я люблю свою Батьківщину
Напевно, кожна людина в своєму житті хоч раз замислювався, що означає для неї слово «Батьківщина» і що означає любити її. Я, наприклад, відразу уявляю своє рідне село, де народилася і живу. Це мій улюблений дворик з гойдалками, які для мене зробив тато, та клумбами, де ми з мамою вирощуємо квіти. Це квітучі горобина та яблуні в нашому дворі. Це сонячне літо, канікули, коли прокидаєшся під спів півня за вікном і запах оладків, які мені пече на сніданок мама. Без наших сусідів я теж не уявляю свою малу батьківщину. А ще це моя школа, мої друзі й футбольна поляна за будинком. Коли я закінчу школу, можливо, мені доведеться покинути отчий будинок, але я знаю, що до своїх улюблених батьків я зможу повернутися завжди, як в лиху годину, так і в радісну. Нехай вони живуть довго-довго!
Любов до малої батьківщини зароджується в серці кожної людини ще в ранньому дитинстві й живе з ним протягом усього її життя. Я люблю своє село й дуже переймаюся, що молодь їде з нього в пошуках кращого життя, а старі люди поступово вмирають. Від цього стає дуже сумно.
Але є у нас ще Батьківщина-країна, яка одна на всіх. Це наша прекрасна Україна. Я вважаю, що любов до Батьківщини, до України, неусвідомлено завжди живе в серці кожного з нас. І проявляється вона і в гірку, і в радісну для країни годину.
Багато випробувань випало на долю нашої рідної України. Але завдяки патріотизму та відданості нашого народу, я впевнена, всі негаразди залишаться позаду. Не дарма ж в нашому гімні є такі прекрасні слова: «Ще на Нашій Україні доленька доспіє».
Любити Батьківщину — це означає не просто мовчки милуватися її багатствами та красою. Щоб стати справжнім громадянином своєї країни, треба вивчати її історію, знати й любити рідну мову, з повагою ставитися до державних символів країни, дотримуватися її законів. А ще це означає, що кожен з нас повинен робити для своєї країни щось корисне. Ми поки ще школярі, але в наших силах добре вчитися, отримати в майбутньому потрібну для народу професію, створити сім’ю, народити дітей і виховати їх чесними та порядними людьми. Крім того, ми, діти, можемо вже зараз дбати про екологію — не кидати сміття, дотримуватися протипожежної безпеки, берегти чисту воду. А ще ми можемо допомагати всім тим, хто слабший, кому погано та потрібна допомога.