листопада

Твір на тему листопад у моєму місті

От і прийшов у моє місто останній місяць осіни листопад. Час меланхолії, загадкового смутку. Невесело й рідко дивиться сонце. Люті пориви вітру скидають останні листи з дерев. Не чутно співу птахів. Спустілі вулиці представляють смутну картину

Часто подовгу йде дрібний дощ. Іноді здається, що все моє рідне місто засмучується, тужить. І життя в ньому вуж не біжить веселим струмочком, а як би небагато призупинилася, затаїлася чекаючи тепла. Як жаль, що в моєму місті листопад!

Твір на тему листопад у саду

Тільки листопад вміє по-справжньому закрутити людям голову. Листя так граціозно кружляє: тихо опускається з високих гіллячок на холодну землю. Який же прекрасний цей пізній осінній вальс! Неймовірна краса!

Цей чудесний останній місяць осені сповіщає нам про наближення холодів. Кожен листочок, кожне стебельце чи кора дерева ніби натякають, що скоро все засніжить красуня зима. Вона вкриє білосніжною одежею ліси та діброви, луги та поля, подвір’я та сади. А останні – в листопаді по-особливому ошатні.

Вони, такі причепурені, "вичесані”, охайно прибрані дбайливими господарями, чекають перших морозів з величезним нетерпінням. Всі вправні газди чи газдині ще за теплої сонячної погоди підготували їх до зими. Весь...

урожай вже зібрано та посортовано, дехто вже навіть встиг поласувати стиглими яблучками чи соковитими грушками, опале листя вправно зібране, сухе гілля вже давно перетліло на вогні. Як для мене, то саме ця картина є найбажанішою за весь осінній період.

Люблю пройтися по саду, особливо в останні дні осені, коли кожен порив вітру, кожне рухання деревця нагадує про те, що попереду час, коли ми будемо насолоджуватися кучугурами снігу, спостерігати за вікном снігові замеліті та хурделиці, відпочивати від осінньо-садових робіт, насолоджуватися садовими плодами осені. З нетерпінням чекаю цієї пори, а зараз я, як і сотні тисяч любителів природи насолоджуюся прекрасною листопадовою дниною.

Твір на тему листопад

Листопад. Холодно стає. , всі частіше заряджає дрібний без перепочинку дощ, затягаються тумани. Назва в місяця – Листогной, тому що дерева скидають свої останні листи. Погода, особливо, здається холодної з дощем і мокрим снігом. Природа готова до зими. От-от і ляже сніг.

Листопад: похмурі дні

Опис природи пізньої осені листопада (І – ІІ тиждень)

Всі молчаливей і сумнішай стає осінь. Прийшла пора для пізньої осені – місяць листопад. Зовсім рідко стало з’являтися сонце. Купчасті хмари на небі перемінила тьмяна сіра плівка. Тепла зовсім вуж не залишилося. Снігу мало, якщо й випаде, то сніжний покрив нестійкий, від чого й погода здається особливо холодною. Посохлу траву приминає мокрий снег. на воді утвориться тоненький льодок. Те дощ зі снігом вихром крутить, то просто дрібною мжичкою безперестану ллє весь день, а те й сонце вигляне небагато й відразу сховається за лінію дощу.

Дерева майже повністю звільнилися від листів, подекуди ще зриває сильним вітром самотній аркуш і несе його у водянистій завісі. На зиму в період холодів кора дерев твердіє, забезпечуючи захист від крижаного вітру, льоду й снігу. У лісі, то в одному, то в іншому місці можна зустріти зимового гостя снігура. Разом зі снігурами до листопада прилітають зграї чечіток і клестов. Лісові звірі вже повністю готові до зими, одягнені в зимові шубки, а отут ще й вовченята підросли в дикому лісі й лисиця пробіжками від дерева до дерева шукає в норках мишей, що сховалися на зимівлю, і борсуків. Чутний у сухому лісі кабан, тріскотячи галузями пробирається до своєї зграї. Узимку дикі кабани намагаються триматися разом, підготовляють собі нічліг з купи старих листів. Ліс заснув, але звірі не дрімають, спереду не легеню випробування довгої зими.

Листопад у народному календарі

"До Казанської ще не зима – з Казанській уже не осінь "

Місяць листопад суворий і холодний під час відсутності снігу. Буває зрідка й сонце, але вже майже не гріє, а якщо наздоганяє вітер, то обдає арктичним холодом від голови до ніг. Починається листопад у народному календарі з головної дати 4 листопада – свято Казанській ікони Божої Матері. Не по погоді тепер працювати, тепер весь листопад і всю зиму відсиджуватися будинку, так грітися припасеними полінами до самого тепла. На Казанську калюжі замерзають, покриваються тонким льодком, а отут уже й Дмитров день – 8 листопада підійшов. Відзначали, що до Дмитрова дня ще осінь залишалася. 10 листопада – Ненила-Льняница, заготовлювали льон для пряжки. Настасья-овчарница доводилася...

на 11 число місяця, дякували пастухам за те, що овець весь рік оберігали. Зиновей – 12 листопада – свято пташок-синичок, до цього дня прилітають зграями снігурі, щиглі й багато інших зимових гостей.

Листопад: зустріч зими

Опис природи пізньої осені листопада (ІІІ – ІV тиждень)

Всі ближче-ближче зима. Хмари суцільні й сірі, у повітрі коштує мрячний серпанок, а по ранках калюжі покриваються кірками льоду. До кінця місяця ставки замерзають, затягаючись повністю рівним льодом. Середня температура повітря жовтня 2-3 градуси нижче нуля по Цельсию. Зовні листопад сірий і смутний місяць, тільки останній тиждень листопада може офарбиться в білий сніг, що свежевипали, що нарешті міцно осяде на грунті й галузях дерев.

Знижується температура води й багато риб уже зариваються в іл, соми, карасі, коропи проводять зиму в спячке. На зиму в річках залишається багато плаваючих риб, окуні, йоржі, щуки. Стовпчик термометра до кінця місяця вже міцно опускається нижче нуля, залишилося тільки снігу випасти, як зима почнеться.

И от, раптово, як і говориться – на голову, сніг випадає. У лічені миті застеляє білим покривалом поля, берега рік і дерева. Усе обкутано снігом, начебто стає тепліше й радостней від білих пластівців, що неспішно падають із неба. Зима приходить не поспішаючи й заточает у крижані кайдани природу.

Друга половина листопада в народному календарі

"Федір Студить – землю студить "

Народ зустрічає зиму веселощами й святами – 14 листопада день Кузьми-Дем’яна, ще цей день називали – Кузьминки. Тепер промені сонця не здатні зігрівати. А із уже з наступного дня – 15 листопада Акундин день, приймалися за роботи з будинку. Дивчини ткали, пряли, вишивали, а мужики хліб мололи. ДО 19 листопада льодоставом оковувала зима ставки й річки льодом, так адже вже 20 листопада – Федот, про нього й говорили – у цей день лід на лід встає.

Зима вдихала холод, і раптом, начебто оступилася, відступила на крок назад – гримлять Михайловские відлиги 21 листопада. Тане що встиг закріпитися на землі сніг, на дорогах брудно й слизько. Але це ненадовго, приходить Матрена на 22 листопада й зима щосили показує свої сили, налягають морози. 25 листопада Федір Студить. Знаючі говорили, якщо ллє в цей день дощ, то бути ще довго відлигам із грязьовим снігом під ногами, а якщо лежить міцно сніг, те довг і сніжної буде зима. ДО 29 листопада зима вже міцно встає на ноги, підходить час заметілей і посилення морозів. На санях в’їжджає в Русь зима.

Твір на тему осінній листопад

У всіх часах року є щось дивовижне, прекрасне і особливе. Але все-таки у кожної людини є своя улюблена пора. Хтось любить тепле сонячне літо, радіючи можливості опинитися на золотистому березі моря, поплескати в блакитних хвилях, просто промчати босоніж по луговий траві. Комусь більше подобається квітуча весна, наповнена різноманітністю веселих фарб і дивовижних запахів. Є й ті, кого зачаровує холодна красуня-зима, сяюча бурульками на дахах і білизною снігових заметів. А я чомусь найбільше люблю осінь. І не така вже це сумна пора, як писав знаменитий поет; І не завжди за вікном дощ і сирість. Для мене осінь - це запах багаття, на якому смажиться ароматне м’ясо; якийсь особливий повітря і абсолютно неповторний «глибокий» світло сонця. Але найголовніше - це царство червоних, багряних, помаранчевих, жовтих фарб. Хіба можуть не зачаровувати

погляд ці яскраві кольори осені?! Невже комусь вони навіюють смуток?! Більше за все я люблю пору, коли падає листя, коли можна не поспішаючи пройтися по парковій алеї, шарудячи золотистими листям і наспівуючи про себе яку-небудь веселу пісеньку. Мені в такий час завжди хочеться співати, шкода, що я не вмію складати пісні. Тобто вмію, звичайно, прості і наївні дитячі пісеньки. А хочеться співати що-небудь гарне і щоб тільки моя! Нещодавно я теж гуляла в парку і спостерігала, як падають з дерев невагомі листочки.

Кожен з них абсолютно не схожий на інші. Цей - маленький, скромний, червоно-коричневий. І летить він якось тихо і непомітно, ховається на землі в купці своїх товаришів. А цей - великий, яскравий, золотистий, з химерними вирізами по краях. Він падає повільно, гордо, кружляючи і похитуючись з боку в бік. Здається, перед тим як впасти з гілки, він хоче покрасуватися перед усіма, показати, що краще за інших. І на стежці ляже на вільне місце - щоб його обов’язково помітили. Але ось ще зовсім зелений листочок розгублено крутиться на вітрі, його кличе і захоплює із собою загальний політ. Але він не знає напевно, чи настав його час. Бути може, варто було залишитися на гілочці, порадувати ще трохи погляди перехожих? А це що за красень - немов дорогу прикрасу з бордового шовку в золотій оправі? Другий такий вже точно важко зустріти. А ця пара, зчепившись тонкими стеблинками-ручками, весь час тримається разом, немов боячись втратити один одного і ні за що не бажаючи розлучатися. Вони то злітають вгору, то кружляють у легкому танці, то стрімко несуться вперед, то знову повільно падають вниз. І всі ці різнобарвні листя, танцюючи і переплітаючись в повітрі, тихенько опускаються на землю. І куди не подивишся - все навколо встелене немов барвистим нескінченним килимом, кожна ниточка якого акуратно вплетена чиїмись дбайливими умілими руками. І боїшся пройтися по ньому, щоб не порушити цю красу. Але все-таки наступити на цей килим дуже хочеться - дуже вже він м’який і повітряний, злегка шарудить, ніби нове плаття.

Йдучи з парку, Я склала великий букет з цих осіннього листя, щоб забрати додому шматочок такого чудового світу. Поставлю у вазу і буду довго милуватися, згадуючи осінній казковий парк. Але перед тим як піти, затримаюсь небагато. Адже кажуть, що якщо загадаєш бажання, стоячи під дощем з листя, то воно обов’язково збудеться!

Твір на тему осінній сад

Ось і завітала чарівниця осінь.
Дерева у саду стали жовто-багряними. Деякі скинули вже золотаве листя та стоять оголеними, а на них виблискують соковиті яблука, мов червоні ліхтарики. Трава стала темно-зелена, суха, пожовкла. Подекуди навіть чорнява. Птахи перестали співати свої пісні , багато з наших пернатих друзів ще раніше відлетіли в теплі краї. А ті, що залишились, тихенько чекають зимоньку. Ця пора принесла людям багато роботи у саду. Треба зібрати щедрий урожай яблук та груш , почистити сад від опалого листя.
Осінь можна назвати чарівницею, бо вона, мов чарівний маляр, цікаво та барвисто замальовує наші сади.