Добро і зло вічне питання
обро і зло, як близнюки-брати, не можуть існувати одне без іншого. Якби не було зла, людина ніколи б не дізнався, що таке добро, і навпаки. Добро і зло – це міра, якою міряється людське життя. Про одну людину кажуть – він добра людина. А про іншого – він злий.
З поняттям добра і зла ми починаємо знайомитися з раннього дитинства, коли слухаємо казки. Добро в них завжди перемагає зло, яким би хитрим і підступним зло не було. Так ми вперше дізнаємося, що злим бути погано, що винагороджуються тільки добрі справи. А злі вчинки завжди карані. Добро завжди повертається до людини у відповідь добром. Зло, як правило, приносить у відповідь зло сотворившему його.
"Поспішайте робити добрі справи", — Закликав один з російських поетів. Кіт Леопольд зі знаменитого мультфільму в своїй пісеньці співає про те, що "добрим жити на білому світі веселей". Але чи завжди добро буває на благо? Трапляється й так, що добро з блага може перетворитися на сильне зло. Здається такий незначний приклад: друг дав списати домашнє завдання товаришеві. Що в цьому такого страшного? Нічого, якщо не брати до уваги той факт, що товариш недоотримав якихось знань.
Але якщо подивитися на це трохи глибше. Йому легко дісталася хороша відмітка, причому незаслужено. Іншого разу йому легко дістанеться ще щось, віддане йому просто так, з добрих спонукань: прибрали за нього кімнату в гуртожитку, потім прикрили прогул на роботі. І людина звикла до безвідповідальності. Він не вміє відповідати за свої вчинки. Скільки зла свідомо чи несвідомо він принесе оточуючим, особливо близьким людям.
Кожна людина, перш ніж зробити який-небудь вчинок, повинен задуматися: на благо чи він, навіть якщо цей вчинок продиктований самими добрими спонуканнями.
Зло та добро твір з української мови
«Чини так, як би ти хотів, щоб чинили з тобою», — сказано в Біблії, і це є виміром людських стосунків сьогодні й заповіт на багато віків для майбутнього людства. Та чи переймаємося ми цим заповітом щодень? Адже одні скажуть, що Біблію не читають, інгді скажуть, що вони нікого не чіпають, нехай і їх не чіпають. Але це хибні підходи, бо людина щодня потрапляє в ситуації, коли слід зробити певний вибір: вчинити по-доброму чи байдуже пройти мимо. Це тільки здається, що в такі ситуації ми не потрапляємо. Особливо в громадському транспорті ми маємо безліч можливостей випробувати і своє терпіння, і добре ставлення до людей.
Поруч з доброю людиною зникає напружена атмосфера, згладжуються гострі кути, зникає непорозуміння. З такою людиною легко і затишно, вона ніби лише своєю присутністю створює довіру між людьми, при таких людях зовсім недоречними стають сварки чи емоційні суперечки. Я вважаю, що такі люди керуються саме тим заповітом із Біблії, можливо, навіть не підозрюючи, що чинять так за християнським ученням.
Є, звичайно, й інша категорія людей, які спроможні на добрі вчинки тоді, коли їм це вигідно. Найгірше те, що вони вважають це нормальним явищем, діє принцип «ти — мені, а я — тобі». На жаль, інколи таке явище можна спостерігати в школі (з етичних міркувань не буду називати ні імен, ні прізвищ), коли батьки деяких учнів запопадливо уважні до класного керівника (адже клас випускний). Наприклад, у вчителя захворіла дитина, то вони ладні знайти найкращих фахівців, аби лиш допомогти в нещасті. Та тільки мета в них зовсім інша: ми тобі допомагаємо, тож і ти допоможи нашій дитині отримати добрий атестат про середню освіту. І вже зовсім інакше розмовляють після закінчення школи. Соромно й прикро за такі ганебні явища, втішає те, що вони поодинокі.
Та є ще одна мудрість народна: добре роби — добро стократ помножене до тебе повернеться, вчиниш зло — так само до тебе повернеться. На мою думку, що корисливий вчинок, що зло — це поняття надзвичайно близькі. Людина за своєю суттю створена для добра й любові, тому будь-яке відхилення від цього дуже швидко стає очевидним і приносить тільки розчарування і страждання людям, які не розуміють таких очевидних істин. Тож виходить, що сенс життя кожної людини полягає у творенні добра.
Поняття добра і зла
Тема добра і зла надзвичайно цікава з кількох причин. По-перше, ця тема — вічна, вона ніколи не може застаріти, в ній не може з’явитися нічого принципово нового. За багато тисячоліть існування людства вона анітрохи не померкла, не втратила своєї виняткової важливості. У нашому мінливому світі це велика рідкість. Адже в будь-який інший галузі знань набір моделей і уявлень часом істотно змінюється протягом десятиліть, а інколи протягом одного року.
По-друге, саме тема протиборства добра і зла має безпосереднє відношення до питання про сенс існування як кожної окремої людини, так і людського суспільства, природи і світу в цілому. Тільки вона дає нам систему цінностей, орієнтири в житті, вказує, до чого треба прагнути, а чого слід уникати. Тільки вона надає сенс таким важливим поняттям, як порядність, праведність, гріховність, свобода, справедливість, істина, духовність, моральність, честь, совість тощо.
По-третє, ніяка інша тема не піддається таким лютим нападкам з різних боків. Кількість всіляких спотворень, перекручень, помилкових теорій множиться з кожним роком. Іноді складається враження, що проблеми вибору між добром і злом сприймаються деякими людьми, як головна загроза існуванню світу. До речі, саме за характером, інтенсивністю, спрямованістю таких нападок можна багато що сказати як про людину, що підтримує такі нападки, так і про сучасний стан суспільства. Тобто, вивчення теми добра і зла обов’язково пов’язане з вивченням людей.
Питання про добро і зло не випадково лежить в основі кращих релігій світу, не випадково саме про ці поняття говорили всі великі пророки. Над проблемою добра і зла так само не випадково б’ються багато різних наук, література та різні види мистецтва. Не випадково проблему добра і зла намагалися вирішити тисячі поетів, письменників, філософів і науковців.
Взагалі, добро і зло — це поняття філософські. У кожному з нас і перше, і друге закладено природою, але не всі вміють стримувати зло і використовувати доброту. Більшість людей у глибині душі добрі, принаймні в ідеалі. Це не випадково, адже з раннього дитинства кожного з нас навчають бути добрими, привчають робити добрі справи. І нехай ці справи маленькі і несуттєві, але сам факт важливості добра повинен проникати у свідомість людини ще з пелюшок.
Не слід виказувати свою злість, як і не потрібно шукати спеціальний привід для того, щоб робити добрі справи. Доброта повинна йти з середини, від душі, вона повинна бути настільки сильною, щоб могла переборювати в кожному з нас задатки зла. Для кожного з нас доброта повинна бути стилем і способом життя
Я вважаю, що добро і зло — це дві сторони однієї медалі. Якщо ми будемо проявляти турботу і увагу до близьких, якщо ми будемо щиро робити добрі справи, ми завжди будемо добрими і щасливими. Адже ніхто не буде сперечатися з тим, що, за великим рахунком, злі люди нещасні. Отже, треба прагнути до добра й боротися зі злом не тільки в собі, а й в оточуючих людях, світі, і тільки за таких умов кожен з нас стане трохи щасливішим.
Твір мої роздуми про добро і зло
Наш світ ділитися на чорне і біле, темну і світлу сторони, у кожного предмета є своя тінь, тому так складно розмірковувати про добро і зло. Напевно необхідно почати все ж з того, що таке добро в розумінні кожної людини. Добро-це хороші вчинки думки і почуття, по відношенню до інших людей, це прагнення пожертвувати усім заради іншої людини, це турбота про близьких і рідних, турбота про друзів наших менших, і оточуючих нас людях. Творити добро означає безкорисливо допомагати людям, не вимагаючи ніякої за це нагороди. Добром можна вважати і вчасно сказане слово підтримки і те як ми звертаємося один з одним. Що не проявляє свої почуття і думки людина не може вважатися ні добрим ні злим, оскільки тільки наші вчинки роблять нас такими. Вважається, що добра на землі набагато менше, ніж зла, і дійсно це так, тому як створити один хороший вчинок набагато складніше, ніж кілька поганих, і тоді говорять, що в людині оселилося зло, він став недобрим і байдужим. в загальному розумінні. Зло – це заподіяння комусь шкоди, погані думки і дії. кажучи про те, що простіше створити зло, необхідно відзначити, що заступитися за скривдженого першокласницю – це добро, але пройти повз це вже зло, тому, що навіть не беручи участі в створенні поганого вчинку, але свідомо не перешкоджаючи йому, ми здійснюємо зло. Робити добро дуже складно, тому, що далеко не всі здатні зрозуміти його, не кожен готовий прийняти. але добро можна здійснювати кожен день, в дрібницях, навіть висловлюючи слова подяки ми творимо добро, оскільки людині якого ми подякували стало дуже приємно і легко на душі.
Але розділяти людей на добрих і злих, а світ на чорне і біле не можна, оскільки людям властиве помилятися, а світ не ідеальний, і навіть найкращий чоловік на землі може вчинити поганий вчинок, тоді як самий пропащий негідник може виправитися і почати життя заново. Людина – єдина істота на планеті в якому поєднане і добро і зло, напевно тому великий китайський народ винайшов такі символи, як інь і янь, які й позначають цю двоякість людської натури. тому і відповісти на питання про те, що таке добро і зло неможливо, оскільки для одних людей виходить благо, а інші страждають від тих же дій, скільки людей стільки й понять про добро і зло. https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-pro-dobro-i-zlo.html
Твір на тему добро і зло в житті людини
Добро та зло – вічні суперники у ході часу на простору, які не закінчать свою боротьбу і жодна жива істота не може перехилити ваги рівноваги в будь-яку сторону, інакше світ просто припинив би своє існування.
Ця одвічна боротьба є в кожному з нас, власні внутрішні війни, лише нам вирішувати якій стороні дати перевагу. Наші вчинки розподіляють нас на полицях соціуму. Зараз дуже важко назвати всіх людей рівним, ще з давніх давен нас розшарували на категорії: по відношення до інших, до себе, до світу. Вчинки також визначають нашу позицію у соціумі і тим самим підвищують нас чи навпаки, роблять нас низькими і далекими від подальшого розвитку.
Міфологія Давнього світу відає нам, про божества, які чітко поділяються на добрих і злих. Релігія Давньої Персії основувалась на тому, що вся історія світу являє собою вічну боротьбу, бога-творця, абсолютного бога добра Ахурамазди і злого бога-руйнівника, Ангро-Манью (Арімана). Все добро світу приписувались Ахурамазді, а всі злі діяння (чаклуни, дикі звірі, котрі нападали на людей, смерть, тощо) — Аріману.
Добро завжди порівнювали частиною духовної свідомості людини, а зло ототожнювалось із матеріальними та тілесними началами. Душа — це хранитель божественного джерела, а тіло — це тягар для душі своїми пристрастями.
Ми бачимо це протистояння не лише у буденному житті, а й у книжках, які читаємо чи у фільмах, які переглядаємо. Візьмемо наприклад українських класиків, які писали майстерно відображали, виділяли добру та лиху сторону наших предків. Чудовим прикладом для нас стане твір «Кайдашева сім’я» І. С. Нечуя – Левицького, у якому яскраво виділені темні та світлі сторони головних героїв. Мотря та Кайдашиха – втілення тих людей, які обрали темну стежку і притримувались її, всіма можливими і не можливими способами, хоча для них – це було святим обов’язком, показати хто в домі господиня. Тут ми бачимо приклад того, що в думках помішалось зло і хибне добро, тому дві жінки не могли зробити нічого краще, ніж зло видати за праведні дії. Світлою душею у цьому творі була Мелашка, проте і вона підкорилась цим темним помислам, на які її наштовхнули її родички, тут важливо розуміти, коли слід зупинитись і повернутись назад, щоб побачити, що світло було колись, Мелашка, нажаль цього не зробила.
Зробити хибний крок у темну сторону часто легше, ніж боротись з темнотою і проходити всі тернисті шляхи, для збереження світла душі, добро та зло ходить парою, та що саме взяти під руку вирішувати нам. Приклад того, що легше здатись і покритись мороком нам показав Панас Мирний у творі «Хіба ревуть воли…?», його головний герой Чіпка здався під натиском тяжкої долі і не продивившись злу, яке чорніло у його серці роками, став катом, вбивцею. Був час, коли Чіпка боровся із своїми демонами, коли працював вдень, намагаючись допомогти дружині, але цей час тривав недовго і в кінці його люба Галя, зрозумівши, що коханого чоловіка не вернути наклала на себе руки. Чіпка віддав злу все, що у нього було, а натомість отримав лише одинокість.
Хоча час завжди вказує нам на те, що зло тримає гору, насправді це не так, просто лихе помічати легше, у «Лісовій пісні» Лесі Українки ми бачимо чистоту кохання і добра, жертвенності і вірності, яке нам несе прекрасна Мавка. Вона не лише кохала, вона малювала в думках майбутнє щастя і тягнулась до нього, хотіла цього, йшла до цього, вірила, що все буде так, як того бажає її чиста душа. Світле почуття, яке окутало Мавку так просилось вирватись із сторінок твору, ніби переживаєш самостійно всю ту красу і хоча твір закінчив не зовсім щасливо, ми можемо з легкістю впевнитись, що доброта може жити в душі вічно.
Кожна людина, ким би вона не була, індивідуально визначає важливість добра та зла, ми самі обираємо, що ближче для нас, а що ми просто не можемо зробити. Це не лише кохання, знання чи щастя, злочин чи брехня — як загальноприйняті поняття, хоча і їх не треба відносити до чогось окремого, все поєднано одним – добром чи злом. Кожен наш вибір не важливо добрий він чи ні, означає також поєднання світлого і темного. Якщо ми закохуємось, то ми підсвідомо настроюємось, що можливо світле почуття принесе нам темні думки, біль. Довга розлука з коханими людьми, постійне хвилювання за них і так далі. Щодо темної ж сторони, вона також може бути розглянута двобічно, наприклад, якщо ви тримаєте на когось давню образу, ви не можете простити людину, бо вважаєте, що вона зробила не добрий вчинок, а значить вона зла для вас конкретно, не важливо яким саме цей вчинок був. ми підкорюємось постійному коливанню між добром та злом і ця залежність окутує все наше життя, проте, ми вільні в одному — це вибір, яку сторону обрати основною в ситуації, яка склалась навколо нас, і якої сторони дотримуватись у подальших своїх діях.
Кінематограф також яскраво зображує нам боротьбу темного та світлого, даючи змогу спостерігати за акторами, чи персонажами та навчатись на їх помилках чи навпаки, брати з них приклад.
Одним із яскравих прикладів є короткометражний фільм на основі Біблійних писати під назвою «Сон смішної людини» за романом Ф. Достоєвського. Фільм описує проблему гріховного падіння людини, причиною чому стає маска, яка означає лицемірство, брехню, прихованість справжніх намірів. Маска – зерно розбрату і ненависті одне до одного. Маска служить нам прикриттям, завдяки якому ми можемо стати тим ким ми не є, зіграти чужу роль, видаючи її за своє життя. Дуже гарно описує одну з масок герой фільму брат Віталій. Він каже, що масокіснує безліч, наприклад, однією з багатьох є маска мисливця, яку втілює чоловік. Він полює на свою жертву, на жінку, коли ж ціль досягнута, мисливець знімає свою маску, втрачає цікавість, бо жертва вже загнана і сидить в куточку, нещасна і пуста, бо її ловець давно втратив до неї цікавість. Також у фільмі гарно розкривається майже невидима межа між рішенням добра та зла, між правильністю зробити неправильний вчинок, між благородністю, яка супроводжується брехнею. Чоловік краде велику суму грошей, для того, щоб купити ліки хворій дружині.
Добро – це не лише безкорисні вчинки по відношенню до інших, добро – це те, що ми вважаємо правильним і те, що може нас зробити ближчими до небес. Добром не можна назвати лише якісь вчинки чи дії, добро – це можливість зробити себе щасливим так, щоб навколо всі казали, що це правильно, без лестощів, щоб всі навколо були щасливими разом з вами, щоб робити всіх навколо щасливими і самому бути щасливим від того. Натомість, зло – це також не лише поняття, коли ми когось ображаємо чи в когось крадемо, не коли ми зробили якийсь поганий вчинок і нашкодили комусь, зло – це наш внутрішній демон, який інколи підштовхує нас до дій, які ми вважаємо правильними тому, що внутрішня темрява не знає іншого способу вийти назовні, цю темряву можна розвіяти, якщо намагатись думати тверезо, але частіше це зробити важче, як то кажуть: «руйнувати легко, збувати тяжко». Проте, зло не завжди щось погане, коли важко дійти якогось логічного завершення, ми вчиняємо так як підказує нам інстинкт. Іноді ми робимо якийсь неправильний вчинок, для того, щоб потім події повернулись так, що всім від того краще, наприклад, ми можемо збрехати дорогій людині, а потім ця брехня підштовхне її до дій, від яких вона стане щасливою, проте, якщо брехня затягнеться і вже важко буде визначити де правда, а де вигадане, тоді наслідки можуть бути плачевні. Потрібно бачити межу між добром і злом, хоча вони і переплітаються, якби дивно це не звучало, ми повинні розуміти, що кожен наш вчинок повертає написаний хід нашого життя на нову строку, новим шрифтом і якщо сильно загубитись у правильному виборі, можна наробити багато і тоді навряд чи такий рукопис варто буде продовжувати.
Ми щодня поберемось в нас самих, чим вирішуємо хід власних подальших подій і подій, які впливатимуть на наше оточення. Якщо ми будемо робитимемо вибір в сторону зла, наші думки будуть настроюватись та цю темну хвилю і наша внутрішня війна піде у бік, який не пророкує нам приємний кінець, проте, якщо очистити думки від темних помислів і робити правильні вчинки, тоді можна впевнено сказати, що тоненький але світлий шлях у щасливе майбутнє нам гарантовано. Проте цей шлях тернистий і не завжди добрі вчинки і думки можуть вирішити всі проблеми іноді варто підтримувати світле відчуття твердою рукою і холодним розумом, що цілком можливо буде супроводжуватись краплинкою дьогтю у «медовій «душі.
Всі ми однакові у тому, що можемо обирати, бути нам щасливими чи думати, що ми щасливі. Робити світ кращими, чи чекати поки він сам таким стане. Звертати увагу на те що нам не подобається і намагатись зробити це прекрасним чи просто проходити повз. Жити чи просто існувати. Вибір – це тяжка ноша, яку нам доведеться нести все своє життя, але це плата за те, що нас створили такими прекрасними і лише нам обирати підтримувати цю красу чи нехтувати таким даром.
Добро і зло в житті людини – це не просто важлива частина її життя. Це саме життя людини і кожен повинен оцінювати його з обох сторін.
Твір на тему добро і зло
У душі кожної людини завжди живуть дві несумісні речі — добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти. Інакше наша планета перетвориться на розсадник злої сили, здатної загубити увесь всесвіт.
Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів створення Біблії, а може, і ще раніше. Якщо ж звернутися до усіх світових культур, то і там можна знайти згадки про цю смертельну боротьбу. Добро — це, звісно, Бог. Як тільки не називали того, з ким повсякчас бореться володар Всесвіту, Бог, — Рогатий, Мефістофель, Диявол, Сатана... Вже більше двох тисячоліть ведеться та боротьба, але й досі невідомо, хто у ній переміг. Чаша терезів схиляється то в один, то в другий бік. Здається, що ніколи ми не дізнаємося, чи переможуть добро, мир на нашій планеті.
Відомо, що Бог — це, перш за все, Любов. Любов до усього: до тварин, до травиці, до сонця, до землі, до пташини у небі, до матері, до коханих, до усього людства. Але чи багато зараз на Землі людей, які б дбали про усіх на цій планеті? Більшість з нас чомусь забули про милосердя, взаємодопомогу, доброту, яких нас вчить священне писання, і намагаються жити за якимись новими законами, які більше скидаються на "вовчі".
Мабуть, це і є ота одвічна боротьба добра і зла, про яку так багато говорять та пишуть.
Про цю боротьбу розповідали нам ще наші старенькі бабусі та дідусі — це казки. Чомусь у казках справедливість, правда — добро — завжди перемагають, незважаючи на, здавалося б, дуже важкі та нелегкі перешкоди. Знешкоджують і різноманітних страховиськ, і жахливих відьом, і нахабних мачух, і підступних тварин. Завжди у казках є щасливий кінець, який так і приваблює маленьких читачів та слухачів. Дітлахи знайомляться з ними з великою цікавістю, намагаючись наслідувати саме добрих героїв, маючи у маленьких серцях вже немалу ненависть до того ж Кощія чи Баби-Яги, які виступають завжди з поганого боку. А добрі Івани-царевичі, хоробрі солдати, богатирі стають втіленням дитячих мрій і наслідувань. Казки, я гадаю, саме і вчать доброті, милосердю, любові маленьких дітей; вони ніби є їхніми першими вчителями, хоч і у чарівному світі.
Дивіться також
Коли людина дорослішає, вона зустрічається віч-на-віч з несправедливістю, заздрістю, злістю. Спочатку вона розгублюється, бо її вчили змалечку, що підступність та підлість завжди будуть покарані, що злість тільки знищує душу людини, що заздрість взагалі погана риса. І що ж тоді залишається робити цій людині, яка уперше зіткнулася зі злом? Отоді вона вже повинна сама вирішити, чи їй пристати до сил зла, чи залишитися вірною принципам добра, яким вчили її ще змалечку. Я гадаю, що краще вже йти до кінця, тобто залишатися доброю, незаздрісною, непідступною людиною, щоб інші могли на тебе покластися, щоб довіряли тобі. Я навіть і не уявляю собі, як важко живеться злим, заздрісним людям, які. вбачають у кожному загрозу для себе, свого благополуччя. Вони, так мені здається, не мають жодної спокійної хвилини, бо весь час їм видається, що їх хтось може обманути, обікрасти, зробити будь-яку підлість. І все це тому, що самі вони можуть це зробити, не вагаючись жодної миті. Оце і є справжня сутність злих людей. Недарма більшість з них має "чорне око", тобто може навести порчу чи щось подібне. Не дуже добре зустрічатися з такими людьми, яких, на жаль, стає усе більше у наш час. Дуже хочеться, щоб більшало, навпаки, добрих людей зі світлими душами, здатними протистояти усьому чорному. Тоді і настане перемога добра, любові, людяності, щедрості, тепла та справедливості.
Щоб змінити світ, щоб нарешті добро перемогло зло, потрібно змінити спочатку свій світогляд, світогляд своїх близьких, друзів — навчитися робити добро. Якщо кожен з нас стане добрим "чарівником", навчить цьому тих, кого любить, то тоді неодмінно добро буде переможцем у нелегкій боротьбі, яка ведеться з початку створення світу. Отже, вчімося добру, вчімося його робити для інших людей і чекатимемо, коли воно запанує на Землі як повноправний її володар.