Гармонія людини і природи

 

Природа і людина дуже тісно пов'язані між собою. Природа створює всі необхідні умови для життя людини.

Красиві пейзажі природи радують душу людини, вони зачаровують своєю красою, і здається, що немає нічого прекрасніше на світі, ніж побачити ці таємничі види. Письменники, художники і поети оспівують у своїх творах усе краси природи, як вона прекрасні у всі пори року. Природа дарує нам незабутні світанки і заходи сонця, доносячи до нас чарівний вид своєї душі.


На жаль, багато людей не цінують природу і готові знищувати її заради особистого комфорту, грошей і інших цілей. Вони не усвідомлюють, що природа – це наше багатство, і дуже важливо жити в гармонії і порозуміння з природою. І тому, в наш час, охорона природи вимагає особливо пильної уваги. Наша планета багата природними ресурсами, але раніше здавалося, що все це безмежно, а зараз ми розуміємо, що з часом людські потреби зростають, а природні ресурси виснажуються. Всі ми повинні розуміти, наскільки важливо піклується про природу, бо саме вона дає нам все необхідне для життя.

Щоб насолодитися красою і красою природи, можна прогулятися по парку або по лісу. Дуже гарні картини природа малює нам восени. Кожен листочок передає нам величезну кількість кольорів і відтінків, відображаючи жовті, помаранчеві, червоні, бордові і багато інші фарби.

Ми повинні дбайливо ставитися до природи і вчити піклується про неї своїх дітей, щоб вони виросли з почуттям відповідальності перед природою і вмінням доглядати за нею. Турбота про природу повинна закладатися з дитинства у свідомості, потрібно розуміти, щоб без неї люди і тварини загинуть. Наша краса і здоров'я також залежить від природи, чистого повітря і води.

Забруднення природи – питання глобальне і має значення у всіх країнах. Зараз витрачаються дуже великі гроші на відновлення природних умов, очищення повітря, води і багатьох інших оточуючих нас факторів. Так давайте ж не будемо псувати те, від чого напряму залежить наше життя, життя наших дітей і онуків, і постараємося допомогти відновленню природних життєво важливих благ.

 

Твір в чому полягає Гармонія людини і природи

 

Екологічні проблеми є світовими, оскільки загрожують здоров'ю і життю людської цивілізації загалом. Вони зумовлюють необхідність вивчення факторів, що сприяють виникненню екологічних негараздів, одним із яких є демографічний. Між чисельністю, темпами зростання населення, з одного боку, і темпами приросту сукупного суспільного продукту, що супроводжується збільшенням забруднення природного середовища, - з іншого, існує тісний взаємозв'язок. Нині увага людей звернена до майбутнього планети. Все людство стурбоване її екологічним станом, виснаженням природних скарбів. Прогресують голод, захворювання, злочинність, особливо серед дітей, дитяча смертність, зменшення народжуваності людей, про що свідчать цифри, обнародувані МВС України: 95 % підлітків не мають чим зайнятися після уроків; 20 % - засуджених за крадіжки, виховувались у родинах, які формально вважались благополучними. За мотивами бездуховного виховання в родинах та через скрутне матеріальне становище підлітки скоїли від 2 до 20 % злочинів у 80-90-х роках минулого століття.

 

Швидко прогресує наркоманія серед молоді, а як наслідок - наркозлочинність. Кожний другий громадянин України не доживає до 60 років, а 57 % студентів різних за профілем вузів у більшості країн СНД мають хронічні захворювання, насамперед пов'язаних із порушенням нервової системи, Лише один з десяти першокласників сьогодні не має патології. За період навчання у школі кількість хронічних захворювань у дітей збільшується в 1,5-2 рази. Третина новонароджених має певні генетичні вади, а кожна 17-та дитина народжується психічно неповноцінною. Народження великої кількості дітей з вадами зумовлює ріст і без того високих показників інвалідизації населення. Сьогодні в Україні налічується майже 150 тис. дорослих інвалідів з дитинства і понад 160 тис. дітей-інвалідів.

 

Змінити цю тенденцію, що має коріння в духовному зубожінні можна тільки у тому разі, якщо батьки, учителі будуть щоденно працювати з учнями і прищеплювати їм загальнолюдські духовні цінності - основи здорового способу життя.

 

«Той, хто сіє для духу, — пожне життя, а той, хто сіє для плоті, - тління». Ці слова з Біблії означають, що кожен, хто піддається своїй слабкості, та кожен, хто виявляє себе людиною, пожне відповідні плоди. Розумові здібності, фізична сила і довголіття залежать від дотримання загальнолюдських духовних принципів, виконання яких може гарантувати нам здоров'я, щастя, повноцінне і довголітнє життя.

 

Протягом третього тисячоліття науково-технічний прогрес набуде ще швидших темпів. Усе це призведе до дальшої зміни способу життя та психологічної й соціальної взаємодії з навколишнім середовищем. Однією з важливих проблем буття людини у світі є покращання духовних параметрів її існування, тобто якомога повніша гуманізація соціального середовища і довкілля.

 

Активність — це природний закон людського буття. Однак багатьом з нас притаманний сидячий спосіб життя. Близько 40 % населення України не займається спортом, 40 % іноді роблять деякі вправи. І лише 20 % тренуються достатньо, щоб бути здоровим.

 

 

 

Здоровий спосіб життя - це не тільки оздоровчий біг, ходьба, не тільки фізичні вправи та загартування, психогігієна та раціональне харчування. Це також постановка правильного дихання, продумане чергування праці та відпочинку, масаж, відмова від шкідливих звичок, профілактичні заходи щодо хвороб. Треба, щоб держава всіляко дбала про ефективність морального виховання молоді, тоді медобслуговування населення коштуватиме дешевше. А найважливішим є дотримання загальнолюдських духовних цінностей, котрі допоможуть підтримати душевну рівновагу, перспективу, впевненість у собі. Тіло, розум і душа тісно пов'язані між собою, впливають одне на одного. Коли зневажаємо здоров'я тіла - страждає і наше духовне життя. А ми повинні бути зацікавлені в тому, щоб наше тіло, розум і душа допомагали одне одному, не ворогували між собою. Мужність, надія, віра, співчуття, любов сприяють здоров'ю та продовжують життя. Внутрішнє задоволення, життєрадісність несуть здоров'я тілу і душі.

 

Твір єдність природи та людини

 

Тема стосунків людини і природи — одна з провідних у літературі. До неї зверталися і Т. Г. Шевченко, і І. Я. Франко, і Леся Українка, і ще багато талановитих митців. І все ж розкриття теми М. Коцюбинським має особливий характер. Природа у його творах не фон, на якому розгортаються дії, а живий учасник подій. Ми добре пам'ятаємо чудові психологізовані пейзажі в "Intermezzo", філософські образи "Fata morgana".

 

У повісті "Тіні забутих предків" М. Коцюбинський подає картини життя людей, які віднайшли свій шлях і живуть у гармонії з природою. Письменник точно відтворив характер світовідчуття гуцульського етносу, його філософію, центральним місцем якої була природа.

 

Не позбавлений романтизації в зображенні світу людей і природи, твір відтворює і реальний перебіг суворого життя в горах, змагання з природою за виживання:

 

"Так ішло життя худоб'яче й людське, що злилось докупи, як два джерельця у горах в один потік". У поле зору автора потрапили руйнування ґаздівств, голод, наймитування, ворогування родів (гуцульська вендета Гутенюків і Палійчуків). Як і в дійсності, життя людей і природи показане за принципом світлотіні. З одного боку зображено неповторну красу Карпат, первісну поезію обрядів (свят-вечір, ворожіння на Юрія, поховальний обряд), звичаїв (колорити картини літування на полонині). З іншого — бідність, дитячі смерті, кривава помста, влада атавізмів давнини, постійна боротьба за виживання. Та поетична самобутність твору не лише в екзотичних пейзажах дивовижного краю, а в тому, як життя природи стало часткою життя людини, невід'ємною рисою її світосприймання. Здається, що смерека й людина тут виростають з одного кореня, бо відчувають однаково і кам'янисту гірську землю, і подихи вітрів, і живлючу силу води. Може, тому і оживає природа в людській уяві дивними образами. І тоді з'являються різні видіння, творяться легенди і казки.

 

Дивіться також

"Тіні забутих предків" (повний текст)

"Тіні забутих предків" (скорочено)

Як на сторінках твору змальовано єдність буття природи і людини? (та інші запитання)

Біографія Михайла Коцюбинського

 

 

Це незвичайна єдність людини і природи особливо поетично змальована через сприймання малого Іванка. Про щезників, нявок, русалок не те щоб говорили повсякчас, але жили цим, вірили, і цією вірою зростала душа малого Палійчука. Довкілля було для нього продовженням казки, яку чув з народження. Він був таким, як багато хлопчаків його віку, але разом з тим особливим — людина з багатою уявою має цікавіше внутрішнє і зовнішнє життя. Наділений тонкою чутливою душею, Іван сам навчився грати на флоярі, ніби це дано було йому від Бога. Так само він навчився вірно і ніжно кохати. М. Коцюбинський зрозумів, що казка не йде від людини разом із дитинством. По-новому оживає вона в повір'ях і обрядах, у побожному ставленні до сил природи, в поетизації праці. Досить пригадати, як незвичайно поводяться пастухи в перший день на полонині: ватаг обходить стоїще з вогнем, разом із чоловіками видобуває саме живий вогонь. Справжнім чаклуванням можна назвати процес виготовлення сиру, який "родиться" в зеленій купелі сироватки. Раз по раз натрапляємо у творі на незвичайні описи, художні штрихи чи деталі. Ось Черемош: він то "сердито поблискував сивиною та світив попід скелі недобрим зеленим вогнем", то "простягався в долині, як срібна нитка", то, "як ситий віл", лежав у тих місцях, "там, де йому твердо лежати, він скаче скажено з каменя на камінь". Таку багатобарвність зустрічаємо у змалюванні всієї величної природи карпатського краю. Недарма в ці описи часто вплітається мелодія коломийки.

 

Поезія буття природи і людини, поміж якими ходять духи й привиди, веде нас у світ, схожий на казку, повний чудес, таємничий, цікавий і по-дитячому страшнуватий. Але ця романтична казка — висока правда про гармонію людини і природи, про вічність життя.

 

Твір ідея гармонії людини і природи

 

Люди повинні пам'ятати, що природа — це не просто дім, в якому ти живеш, це те, що живе поряд з тобою, можливо, не схожим на людське, але повнокровним життям.

Геніальна поетеса Леся Українка зрозуміла цю істину — і перед очима живими картинами постали чудові місячні ночі, лісові хащі, глибини прозорої води, лугові тумани. І вся ця лісова, водяна, польова сила прийшла до неї, щоб письменниця увіковічила їх, дала безсмертя.

Як удова мережка, заткана зірками на срібній основі, з'явилась "Лісова пісня" — твір, що викликав подив і зачудування сучасників, що зачаровує і хвилює нащадків.

Особливо яскраво постає в драмі-феєрії образ природи як супутника людського життя. Поява людини викликає тривогу серед мешканців лісу й озера. Русалка, почувши, що "тута мають хижку будувати", висловлює свій гнів і погрожує:

Ой, ті люди

З-під стріх солом'яних! Я їх не зношу!

Водяник не підтверджує Русалку, адже йдеться про дядька лева, а він приятель лісовим мешканцям.

Так намічається лінія: людина і природа, залежність їх взаємин від духовного світу людини, її характеру.

Русалка говорить про людей взагалі, а Водяник — конкретно про дядька Лева. Отже люди є різні. Уперше про волю й неволю згадується в діалозі Русалки і Водяника, який наказує своїй неслухняній доні не зринати "три ночі місячні поверх води", а у відповідь чує: "Я — вільна, як вода!" У цій суперечці вже звучить якась тривога, та вона одразу ж стихає. Лунає прекрасна й неповторна, сповнена могутньої творчої сили мелодія Лукашевої сопілки. Справжнє високе мистецтво, його чарівна сила, здатні пробуджувати всі земні сили. Після зустрічі з Лукашем Мавка сприймається як реальна людина. Музика передчасно розбудила її, глибоко вразили її чутливу душу. "Весна ще так ніколи не співала",. — каже Мавка, відчуваючи незвичайну щирість і красу мелодії. Справді, то не весна — на сопілці грала людна.

Лісовик квапиться застерегти свою доню:

...минай людські стежки, дитиною

бо там на ходить воля, — там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш — і пропала воля: —

Мавка щиро дивується:

Ну, як таки, щоб воля — та пропала?

Вдруге звучить мотив про волю і неволю, тепер уже в житті людському і про неможливість знищення волі у вільному світі — в майбутньому, духовно багатому, прекрасному житті, за принципами якого живе Мавка. Природа має чарівні властивості:

Спить озеро, спить ліс і очерет.

Верба рипіла все: "Засни, засни..."

І снилися мені все білі сни.

Таку прекрасну картину зимової казки-сну створює поетеса. Мавчині слова зачарували Лукаша. Заслухавшись, він з подивом вимовляє: "Як ти говориш...". А у відповідь чує захоплені: "Твоя сопілка має кращу мову. Заграй мені, а я no-колишуся". І, слухаючи мелодії Лукашевої сопілки, мимоволі озивається тихесенько на той самий голос:

Як солодко грає,

Як глибоко крає,

Розтинає білі груди, серденько виймає!

Картина розквіту природи символічна: так розквітає сама людина, одухотворена високою красою мистецтва. Саме тут, серед вільної природи, безпосередньо і невимушено розвиваються щирі взаємини Лукаша та Мавки.

Природа оддячує своїх добрих, щирих дітей, які бережуть і примножують її щедроти.

Таким люблячим природу як власний дім у творі обдарованих буйною фантазією людей, які можуть впіймати казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева, трав, а силою свого мудрого слова одухотворити добро, красу чи знешкодити зло; він з тих людей, які в лісі можуть "зустріти" Лісовика й Перелесника, Мавку й Русалку, Водяника, Потерчат і Куця.

Мудрість і сила людини — в єднанні з природою, яка втілена теж в образі Мавки. Лісова красуня ненав'язливо підказувала, коли землю орати, коли сіяти, де і коли, яке дерево використати для потреб господарства, тому "так, як сей рік", коли жила в Лукаша Мавка, "хіба коли родило". Вона ще й оселю прикрасила "умаїла квітами попідвіконню — любо подивиться!". Отже, для Мавки працювати — це творити "красиве і корисне", розумно втручаючись в природу. Бо вона — це часточка землі, її духу животворящого. Саме такою вона покидає людський світ, але не таїть в собі зла:

Я обізвуся до них

Шелестом тихим вербової гілки,

Голосом ніжним тонкої сопілки,

Смутними росами з вітів моїх.

Символами рідної землі, її краси постають верба і сопілка. Образ верби проходить через увесь твір: верба, що брала Мавку на зиму в своє лоно: вербичка, якою Мавка стала після прокльонів Килини, а потім спалахнула ясним вогнем; вербиця, що виросте з легкого, пухкого попелу спаленої вербички. Наскрізним є й образ сопілки. Вона розбудили Мавку, покликала її до життя й любові, солодко грала, глибоко краяла душу. До майбутніх поколінь безсмертна Мавка обізветься теж "голосом ніжним тонкої сопілки", мелодією, яку напровесні Лукаш "вигравав, мрії збираючи в гаю", і яка її так вразила. Отже, інших вона теж будитиме від сну. Мистецтво й краса — вічні, вони завжди викликатимуть у людей добрі почуття.

 

 

Твір на тему «Природа і людина, єдність та гармонія»

Багато століть тому, людина цілком залежала від природи. Вона була безпорадною перед сильною зливою, пожежами лісів, виверженнями вулканів…

Але вона жила в єдності з природою. Вона була вдячною за їжу, що давав оточуючий світ, та за придатні умови для існування. Людина була чутливіша для природних ритмів, адже їй це допомагало вижити та пристосуватися до можливих природних змін.

Сьогодні здається, що людина нарешті перестала залежати від природі. Ми починаємо вірити в ілюзію, що нібито ми самі по собі, окремо від неї, що ми підкорили її, поставили собі на службу. Цьому здебільшого сприяє технічний прогрес. Ми навчилися створювати геніальні механізми, модифікувати їжу з незрозуміло чого, ми влізли навіть у ДНК людини та програмуємо її генетичний код, ми навчилися створювати дітей «під заказ» - з пробірки. Та чи це дає нам привід для гордості?

Насправді ми залишилися на рівні доісторичних людей, з однією різницею, що майже остаточно втратили зв'язок з природою. Ми також безпорадні перед обличчям стихійних лих. Проти цунамі, потужних землетрусів або торнадо безсилі усі наші наукові розробки. Ми в змозі лише приблизно передбачити час катастрофи, але не знешкодити її. Вулкани, що вивергаються й сьогодні,і також не питають для цього дозволу. А ми тільки й встигаємо евакуювати наступну порцію жителів небезпечних регіонів.

Можливо, пора забути про свою надуману велич, відволіктися від своїх новомодних гаджетів та повернутися обличчям до Землі, природи та нарешті усвідомити, що ми є одним цілим. Ми пов’язані глибше, ніж можемо собі уявити. Ми маємо шанувати її, берегти та любити. Можливо тоді, і самі нарешті зможемо еволюціонувати як вид.



Твір на тему людина і природа

 

Навколишній нас рослинний і тваринний світ перебувають між собою у нерозривній єднанні і гармонійному злагоді, складаючи єдине ціле – Природу. Неможливо уявити собі й існування людини без цих чотирьох стихій і навколишнього середовища.

 

Інтерес до загадок природи невичерпний, але любити її – це значить не чинити зла зростаючим і квітучим, пурхаючим і бігають, що плазує і плаваючим її мешканцям. Наша необізнаність і неосвічена любов до природи те саме злу, заподіяному браконьєром. Тільки він вбиває по злому наміру, а ми по безтурботному незнання і небажання пізнавати таїнство Природи.

 

Наприклад, приїхавши на пікнік у весняний ліс, ми захоплюємося пробудженням рослин і птахів, голосно з ними перегукуються, шумимо, аукає або, того краще, включаємо гучну музику наших плеєрів і, що називається, відриваємося по повній програмі. А в цей час гине кілька десятків прекрасних і корисних, ще не вилупилися, пташенят, матері яких, перелякані шумом, покинули свої гнізда назавжди. Зменшення кількості птахів тут же негативно позначиться на врожаї зерна, овочів і фруктів, дозволяючи шкідників безперешкодно знищувати наші поля, сади і городи.

 

Світ природи дуже крихкий для неосвіченої руки. Роль людини в природі повинна бути обережною, дбайливою і постійно поповнюватися новими знаннями. І тоді лише зрозуміємо, як ми і брати наші менші пов’язані з землею, залежний від неї, і, як велике відповідь, нічим не замінне участь Природи в житті всього живого на цілій планеті.