Верблюд
Верблюд — великий жвачний ссавець ряду парнокопитних. На відміну від інших жвачних верблюд має трьохкамерний шлунок. Має два пальці на нозі з широкою м’якою підошвою, пристосованою для ходіння по піску, і копита, схожі на нігті.
Тварини тривалий час можуть обходитися без їжі, а якщо випаде нагода знайти в пустелі колючу рослину (вона так і називається — верблюжа колючка), то легко її зжує, бо їхній рот нечутливий до уколів і захищений від них. Верблюди довго можуть обходитися без води, зате коли натраплять, то випивають за 10 хвилин до 130 літрів. Темного кольору очі здатні помітити людину, яка рухається на відстані до 1 кілометру. Довга пухнаста вовна захищає тварину від перегрівання під палючим сонцем пустелі.
Існує два види верблюдів: одногорбий і двогорбий.
Оскільки верблюди мають великий запас їжі у вигляді жирової тканини горбів, довгий час можуть обходитися без,води, добре переносять спеку й холод, вони добре пристосовані для життя в пустелі.
Дизайн як сучасна галузь діяльності людини
Виникнення необхідності зробити предметне середовище, що нас оточує, красивим, надати кожному виробу властивостей, які роблять його зручним у процесі споживання, — все це покликало до життя новий вид професійної діяльності, яка називається дизайном.
Термін "дизайн" має багато визначень. В одному випадку дизайн означає власне діяльність художника у промисловості, в іншому — продукти цієї діяльності, а іноді — галузь діяльності.
З великої кількості визначень дизайну найвлучніше таке: "Дизайн — це творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів."
Дизайнерське мистецтво існувало завжди. Аби переконатись у цьому, достатньо відвідати музей, де демонструють зразки матеріальної культури найдавніших часів. Вони можуть бути взірцем технічної досконалості та художньої цінності. Важко визначити точну дату виникнення дизайну. Деякі вчені вважають, що перші дизайнери з'явилися у кінці 20-х років XX століття.
Продукти дизайну економічні, вони мають естетичну цінність. З упевненістю до дизайну можна віднести роботи художників, що давали для масового виробництва зразки меблів та посуду. Саме така робота велась на великих мануфактурах імператорського Риму.
До дизайну можна віднести корабельне мистецтво, що нараховує тисячі років розвитку або створення транспортних засобів, наприклад, поштового диліжанса кінця XVIII ст. Сучасні автомобілі теж відзначаються певним дизайном. Послугами дизайнера користуються під час оформлення квартир, офісів, ділових кабінетів. Якщо ми бачимо красиву річ — до неї приклалась рука дизайнера.
Вічність відносить дизайн до історії розвитку матеріальної культури, роблячи дизайнера спадкоємцем багатьох поколінь художників.
Капуста білоголова
Капуста білоголова – рослина родини хрестоцвітих (або капустяних). Рослина дворічна: в перший рік формується качан. Згодом наростає стебло, на якому з’являється листя. Основний колір – зелено-білий. Листя має овальну форму, в розмірах досягає від 10 до 60 см. На одному качані росте від 25 до 100 листків. Висота деяких сортів капусти білоголової може бути до 1,5 м та ширина – 2 м.
Капуста білоголова – холодостійка, світлолюбива рослина. Спеку переносить погано. Оптимальна температура для її росту і розвитку 15 - 20 °C.
Сьогодні існує близько 60 видів цього овочу, в залежності від періоду цвітіння вони поділяються на ранні, середні та пізні. Ранні сорти вирощують для одержання врожаю в кінці весни – на початку літа, середні – в другій половині літа, а пізні – восени для споживання у свіжому вигляді, для переробки і зберігання.
Листя капусти білоголової на 80% складається з води. Також капуста містить велику кількість вітамінів. А за вмістом аскорбінової кислоти капуста може змагатись з лимонами та апельсинами. І, що дуже важливо, в пізньостиглих сортах вітамін С зберігається майже всю зиму. Окрім цього капуста містить і цілий комплекс мікроелементів – багато кальцію, заліза, магнію, фосфору та калію.
Слово «капуста» походить з давньокельтської мови від caput – «голова». Існує давньогрецькій міф про появу капусти: бог виноробства Діоніс покарав одного царя за зламану виноградну лозу. Коли цар заплакав з розпачу, то з його сліз і виросла нова рослина.
Хоча тепер важко уявити раціон українця без цього популярного овочу, але капуста з’явилась на території сучасної України близько тисячі років тому. Слов'янські південні племена дізнались про капусту від греко-римських колоністів, які на той час жили у Криму. Наші пращури почали активно її використовувати як у харчовому раціоні, так і у лікуванні. Українська національна кухня може похвалитися великою кількістю страв з капусти: без неї не обійдеться жоден борщ, вареники, овочеві супи, кулебякі, різноманітні салати. Капусту квасять, фарширують, роблять з неї котлети, зрази, пиріжки.
Кераміка
Кераміка — один із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва України. Археологічні розкопки показують, що гончарний посуд на території України виготовлявся ще в період неоліту. У давньому Києві в Х–ХІІ ст. працювали талановиті гончарі, що створювали поливну кераміку й керамічні вироби, прикрашені кольоровими емалями. Створенню й розвитку гончарних промислів сприяла велика кількість місцевих глин.
Перший фаянсовий завод в Україні було створено в 1799році у Міжгір’ї під Києвом. Пізніше фаянсові вироби стали виготовляти у Будах. У ХІХ столітті відкриваються приватні порцелянові заводи в Чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням та живописом.
Косовські виробничо-художні майстерні Художнього фонду України виробляють кухонний посуд. Для прикрас інтер’єру гуцульські майстри випускають панно й анімалістичну скульптуру. У місті Косове виготовляють кахель для печей, розписаний гуцульським орнаментом. Матеріалом для майолікових виробів є місцеві червоні глини. Для оздоблення використовують ангоби і глазурі.
Конвалія
Конвалія — це невелика рослина роду багатолітніх трав родини лілейних.
Конвалія виростає до 20—30 сантиметрів заввишки, має довге та широке листя, в період цвітіння на стеблині з'являються білі невеличкі квіти, що розташовуються одна за одною і мають сильний приємний аромат.
Росте конвалія в лісі, любить затишні тінисті місця, цвіте в нашій місцевості на початку травня.
Конвалію використовують у фармацевтичній промисловості для виготовлення ліків, а також як декоративну квітку.
Легенда про Ведмідь-гору
У віддалені часи на самому березі моря поселилося стадо величезних звірів. Керував ним ватажок - старий і грізний ведмідь. Одного разу повернулися ведмеді з набігу і виявили на березі уламки корабля.
Серед них лежав згорток. Старий вожак розгорнув його і побачив маленьку дівчинку. Дівчинка стала жити серед ведмедів.
Йшли роки, вона росла і перетворилася в красиву дівчину.
Одного разу недалеко від ведмедячого лігва прибило до берега човен з молодим красивим юнаком. Буря довго носила його човен по хвилях, поки не викинула на кримський берег. Дівчина перенесла юнака в затишне місце. Багато разів приносила вона юнакові їжу і питво. Юнак розповідав їй, як живуть люди в його рідних краях. Дівчина співала для нього свої улюблені пісні. І в ці дні увійшла палка любов в серця обох ...
Юнак вже зміцнів, він змайстрував щоглу, зробив вітрило - закохані вирішили покинути ведмедячий берег. Ось вже між човном і береговими скелями лягла широка блакитна гладінь ...
Тут повернулися на берег з далекого походу ведмеді і не виявили дівчину. Ватажок подивився на море і люто заревів. Він опустив величезну пащу в блакитну вологу і з силою став втягувати воду. Його приклад наслідували інші. Хвилі захоплювали човен назад до берега. Тоді дівчина заспівала. Звірі відірвали голови від води і заслухались. Лише старий ватажок не захотів залишати береги, продовжував лежати, вдивляючись у далечінь, де зникав човен з істотою, до якої він прив'язався.
І лежить старий ведмідь на березі вже тисячі років. Скам'яніло його могутнє тіло. Могутні боки перетворилися на стрімкі прірви, голова зробилася гострою скелею, густа шерсть перетворилася в дрімучий ліс.
Старий вожак-ведмідь став Ведмідь-горою.
Ведмідь-гора (Аюдаг) - знаходиться на Південному березі Криму, на схід від Гурзуфа. Висота гори 565 метрів.
Лисиця звичайна
Лисиця – один із хижих звірів України. Вона широко розповсюджена по всій її території.
Як і вовк, лисиця належить до родини собачих. Своїм зовнішнім виглядом лисиця справді нагадує собаку. Проте від собаки лисиця відрізняється характерними ознаками. Вона має міцні й жилаві ноги, що дозволяє їй робити раптові довгі стрибки. У стрибках їй допомагає пухнастий хвіст, який перевищує половину довжини тіла. Завдяки цим особливостям лисиця не поступається життєздатністю набагато сильнішим за неї хижакам.
Лисиця – обережний звір із прекрасно розвиненим нюхом і гострим зором. Живиться вона переважно ссавцями від молодих зайців до телят козулі. Особливо багато добуває лисиця дрібних гризунів.
Мій клас
Наше шкільне навчання часто проходить у кабінеті української мови та літератури. Я хочу описати його, бо це сучасна класна кімната. Вона простора та світла, тому що в ній великі вікна. На вікнах висять білі мережані гардини та прозорі блакитні штори.
У класі стоять нові світло-бежеві парти та такі ж стільці, тільки ще з зеленою облямівкою з боків. Від світлих меблів вся класна кімната видається ще світлішою. Меблі в класі зроблені з дерева.
Стіни класної кімнати пофарбовані в блідо-зелений колір. На стінах висить кілька портретів українських поетів та письменників. Над класною дошкою знаходиться портрет Тараса Шевченка, прикрашений двома рушниками. А на стінах висять портрети Лесі Українки та Івана Франка, а також репродукція картини про козака Мамая.
У класі ще є гарні нові шафи, такого ж світлого відтінку, як і парти. На їхніх полицях розставлені книги в яскравих обкладинках та літературні журнали.
Ще в кабінеті багато живих квітів, великих та маленьких. Вони стоять на підвіконнях і на шафах. Квіти приносять до школи зі своїх домівок вчителі або дарують для кабінету учні.
Я недаремно написав, що кабінет української мови та літератури – сучасний. У ньому є плазмовий екран для перегляду навчальних матеріалів, фільмів та презентацій. Поруч з ним на спеціальній поличці розміщено медіаплееер, який підключається до екрану. Сюди можна вставляти диски і «флешки». Ці нові технології в класі розташовані по-сусідству із звичайною чорною дошкою, на якій пишуть крейдою.
Мій улюблений кабінет
Я навчаюсь у дуже гарній школі, розташованій у мальовничому куточку нашого села.
Школа наша весела, гамірна. У ній більше двадцяти класних кімнат. Та найбільше мені подобається кабінет української мови. Коли я працюю у ньому — мені затишно і цікаво.
У класній кімнаті на центральній стіні — дошка, а по обидва боки розміщені вислови українських письменників про мову. Над дошкою—у дерев'яній рамі портрет Тараса Шевченка. Справа від класної дошки — вишитий на полотні "Заповіт" Великого Кобзаря. Навпроти центральної стіни стоять шафи з книгами. Там зберігаються також ілюстрації до художніх творів, портрети письменників та додатковий матеріал. На шафахбагато вазонів. Над вазонами на стінці прикріплено декоративні глиняні та дерев'яні тарілки.
По праву сторону від входу на стіні розміщено стенди, з яких ми довідуємось про історію української мови, ділові папери та вимоги до культури мовлення.
У класі — великі вікна, тому через них падає багато світла. Їх прикрашають прозорі тоненькі гардини білосніжного кольору.
Парти розташовані у три ряди. Біля вікна — учительський стіл, на ньому — ваза з квітами.
Мені дуже подобається наш кабінет. Тут є все необхідне. Багато праці доклала наша учителька, аби ми навчались у такому чудовому класі. А ми завжди стараємось тримати його в чистоті.
Моя кімната
У нас з братом невелика, але затишна кімната. Оскільки вікно виходить на південь, вона достатньо світла в будь-яку пору року. Вишневі штори захищають кімнату влітку від яскравогосонячного проміння.
Підлога в кімнаті паркетна. Стіниобклеєні рожевими шпалерами. На підлозі великий пухкий килим зеленого кольору.
Біля вікна — письмовий стіл та стілець. На столі — настільна лампа, глобус, книги.
Праворуч від входу, у кутку, стоїть диван-ліжко, на якому спить мій брат. Біля дивана маленький столик-тумба, а на ньому — музичний центр. На стінах висять картини. Зліва — моє ліжко, вкрите пухнастим коричневим пледом. На ньому багато моїх м'яких іграшок та вишиті диванні подушки.
Навпроти письмового столу під стіною гордо красується чорне фортепіано. Поруч нього — велика шафа.
На жаль, у нашій кімнаті немає ще комп'ютера, а він би так придався нам.
Але, якщо дивитись з порога, можна помітити, що всі меблі розташовані доречно і зручно.
Ми з братом дуже любимо свою затишну кімнату.
Панда
Розрізняють велику панду й малу панду. Велика панда (бамбуковий ведмідь) — ссавець, якого тепер відносять до родини ведмедевих. Ця тварина нагадує ведмедя, але має круглішу голову, що нагадує чорно-білу маску. Велика панда живе в листяних та хвойних лісах із густим бамбуковим підліском в гористих місцевостях центрального Китаю, таких, як Сичуань і Тибет, на висоті від 1200 до 4000 м над рівнем моря. ІЖивляться панди різними рослинами і найперше — молодими пагонами бамбука, які вони розгризають міцними щелепами.
Велика панда — це вимираючий вид, головною загрозою її виживанню є подальша втрата середовища проживання та дуже низький рівень народжуваності як в неволі, так і в дикій природі. Вважають, що близько 1600 панд досі проживають у дикій природі. Велика панда є символом Всесвітнього Фонду Дикої Природи. . Мала панда (кошачий ведмідь) — вид ссавців ряду хижих, переважно травоїдна, розміром небагато більша за кішку. Особливих успіхів у розведенні цих тварин у неволі досяг Зоопарк Хефей.
Систематичне положення малої нанди довгий час було неясним, її відносили то до родини єнотових, то до ведмедевих, проте пізніше за даними молекулярних досліджень її виділили до окремої родини малопандових.
Скловиробництво
Початок скловиробництва на українських землях припадає на Х століття. У цей час основною продукцією скловарних майстерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли способом ліплення, витягування, розкачування. Найбільш поширеним виробництво скла і виробів з нього стало на Чернігівщині (у ХVІІІ столітті тут працювало понад 120 скловарних майстерень), Київщини, Волині, де були для цього всі необхідні матеріали — кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина і запаси води. Ремісники-склярі виготовляли різні сорти «простого», зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). Стародавній український фігурний посуд, у якому насамперед має значення його ужиткова роль, не має аналогів у світі.
З ХVІІ ст. склодуви прикрашали свої вироби густим декором (скляними джгутами, стрічками, бризками), розмальовували емалями та золотом. У наш час раз на три роки Міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у Львові, називає кращих майстрів, серед яких чимало українців
Софія Київська
Серед пам'яток минулого у стародавньому Києві — знаменитий архітектурний комплекс XI — XVIII сторіч Софія Київська. Його центральна споруда — Софійський собор, закладений в XI сторіччі з наказу Ярослава на честь його перемоги над печенігами. Собор — не тільки неперевершений пам'ятник старовинної архітектури, а й меморіал воїнської слави наших предків. Починаючи з часів Ярослава, Софія стає важливим культурним центром східнослов'янської держави. У Софійському соборі був свій скрипторій, а також перша відома нам бібліотека, закладена Ярославом.
Слід пам'ятати, що друкарських верстатів тоді ще не було, ще не настали часи Гутенберга, Федорова, Скорини. У своєрідних майстернях-скрипторіях працювали переписувачі книг. Скрипторії звичайно обладнували при княжому дворі, при монастирях. А там, де книги переписувалися, там вони здебільшого й зберігалися.
Досить часто київські князі бували фундаторами таких бібліотек. Про Ярослава літописець повідомляє: «Ярослав любив книги і, багато їх переписавши, поклав у церкві святої Софії, котру створив сам».
Портрет князя, якого за прихильність до наук народ прозвав Мудрим, дивиться на нас із кам'яної брили, встановленої вдячними нащадками 1969 року в дворі заповідника навпроти Софійського собору. Цей пам'ятник споруджено на честь заснування Ярославом першої на Русі бібліотеки. На камені вирізьблено слова з літопису, який звеличує князя за те, що той «сіяв у серцях людей книжні слова». У літописі підкреслюється та «велика користь», яку дає людям книжне вчення.
Тварини і рослини
Розглянемо вплив лісових тварин на рослини. Слід відзначити, що такий вплив є надзвичайно різноманітним.
Який вплив на лісову флору здійснюють комахи? Серйозної шкоди завдає рослинам гусінь багатьох метеликів. Шкодять рослинам личинки хруща. Вони живуть у rрунті й живляться корінням дерев. Особливо страждають від них соснові ліси.
Значну користь рослини мають від лісових мурашок, які переносять насіння. Передовсім мурашок цікавлять насінини із соковитими придатковими утворами. Таке насіння комахи несуть до мурашника. Та донести насінину не завжди вдається. Якщо вона впаде по дорозі, то пізніше проростає. Таке явище має масовий характер.
Великий вплив на життя лісових рослин здійснюють птахи та звірі. Вони поїдають плоди і тим самим розповсюджують насіння.
Вплив тваринного світу на рослини має велике значення для життя лісу.
Українське народне мистецтво
В історичних і краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян — від початку заселення території України до утворення Київської Русі.
Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (ХІV — перша половина ХVІ ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий (друга половина ХVІ — перша половина ХVІІ ст.) характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним.
Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період (друга половина ХVІІ–ХХ ст.) — час найвищого розквіту художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва.
Серед багатьох видів народного мистецтва значне місце належить різьбярству. Різьблення по дереву було поширене в усій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливіші деталі житла: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. Різьбленими були й полиці-мисники. Особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських сіл. Гуцульські майстри використовували геометричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти соняшника