Твір Кафки «Перевтілення»
Кожному з нас неважко уявити звичайну маленьку людину, у якої маленькі життєві запити і свої особисті нехитрі прагнення. Така людина добре розумує, що їй ніколи не доведеться стати видатною та управляти долями людства, але це їй і не потрібно. Віна зі смиренністю сприймає свою долю і радіє вже тому, що у неї добра сім’я – гарні батьки та сестра. Вона любить їх, вони люблять її. Дбайлива людина, вона намагається допомогти своїм рідним, чим може. У цієї людини є сокровенна мрія – накопичити грошей для того, щоб сплатити за навчання сестри у консерваторії. Так би і прожила ця маленька людина в міру щасливе, в міру сумне життя, не нарікаючи на долю, не прагнучи чогось недосяжного. Але ось одного разу …
У своїй новелі «Перевтілення» Ф. Кафка створює у читача незвичайну ілюзію. Навіть любов виявляється неспроможною перед обличчям неймовірної метаморфози. У казках найчастіше за потворною зовнішністю ховається прекрасна людина, а ось у «Перетворенні» лише вигляд жахливої комахи віднімає у головного героя твору Грегора Замзі право зберегти свою людську сутність.
Зрозумілий та затишний світ цього персонажу в одну мить розколюється навпіл, валиться та ховає його під своїми уламками. Неспроможною виявляється любов, обриваються усі його родинні та дружні зв’язки і на Грегора обрушується страшна самотність. Все, що залишається у його житті – це відмова. Відмова у розумінні і співчутті, роботі і грошах, людській мові і друзях. Герой стає без вини винним, а для своїх рідних перетворюється у безкорисний тягар. Тепер Грегор – нещастя, ганьба і покарання сім’ї. Незважаючи на те, що йому вдалося зберегти свою сутність, його не існує для інших, він втратив право на існування. Виявляється, що від того, який у тебе зовнішній вигляд, залежить ставлення до тебе не тільки оточуючих, але й самих рідних і близьких людей. Тому і вийшло так, що той, хто ще вчора був любимим батьком, сьогодні стає об’єктом знущання. Навіть фізичні страждання, описувані Ф. Кафкою у новелі «Перевтілення», стають тільки зовнішнім проявом нестерпних душевних мук і не затьмарюють тих духовних страждань, яких зазнає ця людина.
Але найжахливіше те, що герой твору сприймає таке до себе ставлення як належне і охоче з усіма погоджується, що винен. Винен незрозуміло як у тому, що втратив свою людську подобу. Так, як прийняв Грегор долю маленької непомітної людини, так само смиренно він прийняв і самотність, страждання, біль та смерть. Вражає майже протокольна сухість, з якою Ф. Кафка описує смерть героя новели, яка потрясає більше, ніж красномовніший художній опис: «Грегор – будь що буде – втиснувся у двері. Одна сторона його тулуба піднялася, він навскоси ліг у проході, один його бік був зовсім зранений, на білих дверях утворилися потворні плями … ». Єдиним емоційним штрихом тут є епітет «потворні». Це і погляд тих, хто спостерігає за муками комахи, яка ще недавно була людиною, і страждання героя – я потворний, я знаю, але вибачте…
Смерть Грегора виявляється позбавленням для всіх. Сім’я радіє. «Ну от, – сказав пан Замза, – тепер ми можемо подякувати Бога». Бездушністю це не назвеш вже тільки тому, що мова про наявність душі у подібних людей вже не йде. Байдужість, бридливе відштовхування всіх, хто не схожий на більшість, хто не такий, як усі, ситий спокій на протязі усього життя – ось ідеал щастя для сім’ї Замзи.
Гротескно перебільшуючи деталі у своїй новелі «Перевтілення», Ф. Кафка знайшов дуже виразний символ для «інших». Читачам досить легко знайти паралелі в реальному житті, знайти подібні перетворення і такі ж самі відносини до нещасних, чимось несхожих на інших. І сьогодні тебе можуть викинути із системи суспільних і людських відносин за різні удавані «гріхи» – національність, колір шкіри, рідну мову, власні погляди, нестандартну поведінку, оригінальну творчість або політичну приналежність. Нажаль, все це може бути достатнім приводом для того, щоб натовпу відмовити тобі у праві залишатися людиною. Як ми бачимо, наш світ не дуже змінюється у кращій бік, та все залежить від нас самих, бо ми самі й є носіями моральних цінностей і людських душевних відносин у суспільстві, які потрібно прищеплювати іншим і відстоювати у будь-яких умовах.
Грегор Замза — головний герой оповідання Франца Кафки «Перевтілення». Його образ змусив мене задуматись над питанням, хто ж достойний називатись людиною і як нам, звичайним людям, навчитись берегти в собі людяність.
З чого ж почалось трагічне перевтілення Грегора? Прокинувшись після неспокійного сну, молодик виявив, що перетворився на комаху. «Лежачи на панцирно-твердій спині, він бачив свій брунатний, розділений коричневими дугоподібними лусками живіт...». Спочатку він був зацікавлений таким своїм станом, адже не міг зрозуміти, що відбувається. Коли ж він усвідомив усю трагічність ситуації, він жахнувся. Вражений цією подією, чоловік навіть не замислився над тим, чому це сталось і що далі з цим робити, як знову стати людиною.
Грегор важко переживав своє фізичне перевтілення, зміни, які відбулися назовні, спотворили його тіло, а пізніше повністю знищили подобу людського в ньому. Та складнішим іспитом для нього було усвідомлення того, що рідні не розуміють і не співчувають йому. Він так сподівався на підтримку, адже завжди піклувався про свою сім’ю, ось і чекав взаємності. Йому завжди здавалось, що в його домі панує мир, затишок, сімейна підтримка. Проте уявлення про світ Грегора Замзи виявилось лише химерою, міражем, підробкою. Фантастичне перетворення головного героя виявило справжню цінність усіх стосунків. Грегор в одну мить втратив ілюзію, що його життя має хоч якусь цінність не тільки для нього, а ще хоча б для декількох людей у цьому світі. Трагічне знецінення життя стало для нього найболючішим ударом. Зіткнувшись із людською байдужістю віч-на-віч, герой відкрив для себе справжній світ людей. Проте людей не як високоморальних, духовних індивідуумів, а як людей-пристосуванців, які існують лише задля задоволення своїх фізичних потреб, яких не цікавить ніхто, окрім самих себе.
Запитуючись, ким же є Грегор Замза — людиною чи комахою, я для себе точно можу відповісти, що він — людина. Він найлюдяніший з усіх, з ким я познайомилась, прочитавши твір. У контексті твору «потворна комаха» виявилась більш людяною, ніж люди. Переживаючи власну трагедію, він продовжував думати про долю своїх рідних. З особливим трепетом він згадував про сестру, її мрію стати співачкою. Перевтілення спотворило його тіло, та не зуміло деформувати душу. Навіть знаходячись у такому стані, герой не припиняв думати про прекрасне — мистецтво. Його ж родина, залишаючись у людській подобі, не зуміла вберегти свої душі від внутрішнього перевтілення. І навіть життя маленької комахи виявилось ціннішим для мене, аніж їхні життя разом узяті. В існування комашки було більше прагнення жити, аніж у дорослих свідомих людей. Після прочитання твору замислюєшся, чи достойні такі істоти називатись людьми?
На мою думку, людиною може називатись лише той, хто вміє цінувати не лише своє життя, а й життя інших людей. Усвідомлено жити — розуміти, що за кожен прожитий день ми маємо бути вдячні, не можна марнувати своє життя на здобуття матеріального, потрібно працювати й зі своєю душею. Було б чудово, якби ми частіше згадували, що людиною потрібно залишатись за будь-яких обставин.
Підсумовуючи вищесказане, можу додати, що якщо Грегор — людська істота в комашиній подобі, то його сім’я — комахи в людській подобі, бо, на жаль, його родина не усвідомила всю трагічність ситуації, що склалася.
Твір на тему: «Трагедія «маленької людини» в сучасному світі» Кафка «Перевтілення»
У сучасному швидкоплинному світі особистість як духовний персонаж зі своїми потребами часто не може знайти свого місця в житті. Люди стали надто заклопотаними повсякденними справами, перестали помічати почуття інших, співчувати та співпереживати іншим. Саме це є причиною самотності та незахищеності людини в сучасному світі.
У новелі «Перевтілення» Франц Кафка порушує болючі проблеми: відчуженість у сім’ї, самотність людини серед її близьких.
Одного разу, прокинувшись після неспокійного сну, головний герой твору Грегор Замза виявляє, що він перетворився на страшну комаху. Раніше він був комівояжером, намагався своїм заробітком допомогти батькам, загрузлим у боргах, і сестрі. Грегор сприйняв своє перевтілення покірно, навіть подумки не протестуючи проти нещастя, що спіткало його. Єдиною тривожною думкою було те, що він більше не зможе допомагати своїй родині.
Грегор Замза був турботливим сином і братом. Він сумлінно працював і фактично повністю присвятив себе сім’ї, забувши про власні потреби та інтереси. Особливо ніжно він ставився до сестри, мріючи назбирати грошей і відправити її на навчання до консерваторії.
Ставлення родини до Грегора поступово змінюється. Спочатку вони співчувають йому, пізніше Грегор починає ставати для них чужим: сестра заходила до нього «як до важкохворого або навіть як до чужого». Проте родина ще сподівалася, що до Грегора повернеться його звичний вигляд і все налагодиться. Згодом близькі починають відверто вороже ставитися до героя. Про відразу та ненависть свідчать такі слова сестри Грегора: «Я не хочу називати цю потвору своїм братом, а кажу лише одне: треба якось здихатися її. Ми робили все, що могли: піклувалися про неї, терпіли її. Думаю, що ніхто нам нічого не може закинути».
У своєму нещасті Грегор Замза залишився сам-один, без підтримки найдорожчих людей, яким присвятив життя, тому він вирішує померти. Та навіть помираючи, герой думає лише про родину: «Про свою сім’ю він згадував зворушено й любовно. Він тепер був ще більше, ніж сестра, переконаний, що мусить зникнути». Грегор мовчки жертвує собою заради щастя рідних, виявляючи цим найкращі людські якості. Недарма Набоков писав: «Грегор — людина в комашиній подобі, його родина — комахи в людській подобі».
Образ Грегора Замза уособлює «маленьку людину», безсилу перед жорстокістю та байдужістю світу.
Бездуховність, ослаблення родинних зв’язків, байдужість є причинами трагедійної самотності людини в сучасному суспільстві. Федір Михайлович Достоєвський писав: «Співчуття — найвища форма людського існування». Саме тому ми мусимо думати про почуття інших людей, старатися зрозуміти їхній біль, співчувати оточуючим. Лише людина, яка живе з думкою про інших, зможе уникнути духовної кризи.
Сутність "перевтілення" за Ф. Кафкою
Новела Ф. Кафки "Перевтілення", незвична за формою, глибоко гуманістична за своєю ідеєю. Перетворення людини у комаху — подія фантастична, але це лише образ, засіб експресії, аби звернути увагу читача на проблему взаємин у сім'ї.
Грегор Замза був хорошим сином і братом. Усе своє життя він присвячував батьківській сім'ї. Він мав заробляти, аби утримувати батька, матір і сестру, а тому обрав нелегку роботу комівояжера. "Ох, Господи, — подумав він, — який важкий фах обрав я собі". Навіть друзів він не міг собі знайти, бо увесь час був у дорозі. Високе почуття обов'язку не давало Грегорові розслабитися. Але ось він захворів, бо його перетворення — це щось на кшталт хвороби, і виявилося, що ним просто користувалися, бо це було зручно. Адже ж і батько ще був у змозі працювати в банку, і сестра змогла собі знайти роботу. Але це Грегора не засмутило, навпаки — дало спокій його душі, бо він же думав, що без нього вони пропадуть. Тепер їхня черга піклуватися про нього. Та надовго не вистачає терпіння навіть у сестри, яка спочатку охоче допомагає Грегору. То, виходить, новела "Перевтілення" про людську невдячність? Це й так і не так. Перевтілення головного героя у комаху — це тільки засіб узагальнення тих бід, що чатують на нас, на наших близьких. І, мабуть, найважче випробування на людяність — це стосунки в родині. Адже легко любити людство, та набагато важче допомагати конкретній людині тривалий час. Тим більше, що не завжди це зустрічає розуміння серед оточення. Перетворення на комаху — це образ будь-якої зміни, що може статись. Тому новела має більш широке значення. Кафка звертається до кожного з нас і ніби питає: "А ти готовий відповідати за близьких, готовий жертвувати часом, не зважати на косі погляди, на труднощі заради близьких?" Це крик зболеної душі дуже самітної людини. Але ж ця людина живе серед людей. Так само, як всі ми. Тож Кафка ставить дуже важливе запитання, чи не станеться й з нами "перевтілення". А відповідає кожен для себе.