Кайдашеві звички твір з української мови
Класик української літератури та чудовий психолог Нечуй Левицький у своїй повісті «Кайдашева сім’я» виставив на посміх і загальний осуд найогидніші людські вчинки та риси характеру. До них відносяться: жадібність, грубість, чванливість, пиятика, жорстокість, рабська прислужливість, фальшивість.
Письменник із теплою любов’ю ставиться до своїх співвітчизників, йому дуже прикро за їх ганебну поведінку. Шляхом демонстрації, часом гіпертрофованої, людських моральних вад, він мріяв позбутися їх, та виховати чуйність, відвагу, милосердя. Ті кращі риси, які притаманні українцям.
Не дарма ж він в описі чарівної природи показує як «високо чорніють козацькі гостроверхі й круті могили», нагадуючи сучасникам про лицарський дух, звитягу та високий злет душі наших славетних предків, про їхні благородні наміри та вчинки стосовно визволення рідної країни. Повість «Кайдашева сім’я» – це соціально-психологічна сатирично-гумористична повість, сміх крізь сльози.
З часу написання твору, 1878 року, та його публікації минуло багато років. За цей проміжок часу технічний прогрес зробив величезний крок вперед, зокрема у засобах спілкування. З’явилися радіо, телефон, телебачення, Інтернет, але, на жаль, якість спілкування лишилася, майже, на тому самому рівні.
Дуже багато ще у нас «кайдашевих сімей», щоб переконатися у цьому, досить увімкнути телевізор та переглянути передачі: «Надзвичайні новини», «Кохана, ми вбиваємо своїх дітей»та інші, схожі. Та набагато прикріше те, що такий рівень спілкування притаманний не лише в особистих відносинах, а й суспільному житті. Сьогодні людям не вистачає взаєморозуміння, терпимості, порядності .
Порядність кожного – є найціннішою інвестицією в духовну скарбницю нації. Тож, щоб не виглядати посміховиськом, необхідно кожному з нас позбутися негативних рис та постійно вдосконалюватись морально. Адже достеменно відомо, що загальний рівень культури нації алежить від кожного окремо взятого громадянина країни.
Твір на тему Кайдешві звички у сучасному житті
Соціально-побутова повість І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" — один із кращих творів української літератури. У ній письменник гостро висміяв усе те огидне, що було породжено соціальною дійсністю пореформеної доби: обмеженість, егоїзм, жадобу до власності. Письменник стверджує, що приватновласницька психологія членів Кайдашевої родини призводить до повсякчасних сварок і чвар. Г. Нечуй-Левицький так правдиво і реалістично зумів зобразити зло від індивідуалізму у середовищі приватних власників, їх егоїстичну обмеженість, що всім стало ясно, що потреба перебудови суспільного ладу стала гострою і неминучою. Довів, що доки існуватиме приватна власність на землю і природні багатства, доти існуватиме ворожнеча між людьми.
Минуло багато років від дня створення повісті. Минуло вже навіть понад століття. Змінювалися й суспільно-політичні формації. На зміну феодальному устрою прийшов капіталістичний, потім соціалістичний, який теж у свою чергу був змінений. Змінювалися не тільки суспільно-політичні формації, але й психологія людей. Проте егоїзм та індивідуалізм, жадоба до наживи і жорстокість завжди засуджувались. Але, на жаль, виявилися настільки стійкими, живучими, що існують і зараз. І у нашому житті живуть кайдашеві звички.
Кайдаші мали своїх прототипів — сім'ю Мазурів із села Семигори, яка "прославилася" постійними бійками та колотнечею. Сім'я Кайдашів внаслідок боротьби і сутичок за власність стають дріб'язковими, жалюгідними, жорстокими. Власне кажучи, ми бачимо розпад колишньої патріархальної родини.
Голова сім'ї — Омелько Кайдаш — добрий майстер-стельмах, працьовита й набожна людина — спивається. Мати — Маруся Кайдашиха, яка навчилася погорди у панів, знущається зі своїх невісток, а ті, у свою чергу, зневажають її, а Мотря — старша невістка — навіть виколює свекрусі око. Сини Кайдашів — Карпо й Лаврін теж зневажають батьків, а Карпо дозволяє собі кричати на батька, женеться за матір'ю з дрючком селом. А причиною усьому, як завжди, стає брак грошей. Але їх, здається, ніколи і ні в кого не буває забагато. Та річ в іншому: люди, основним інтересом яких стало тільки те, хто у кого скільки забрав землі, не здатні на високі помисли. Не вміють вони по-справжньому ні любити, ні прощати, не спроможні вони сподіватися й вірити.
А що, коли ми уважніше придивимося до себе, до сучасних людей, які оточують нас? Чи не побачимо ми в деяких з них теперішніх Кайдашів? І, на жаль, можемо констатувати: так, вони є. Не одного чоловіка в наш час згубила пристрасть до горілки — на що "хворів" старий Кайдаш. Скільки внаслідок цього розпалося сімей, скільки злочинів скоєно людьми у нетверезому стані? Скільки прекрасних фахівців, майстрів своєї справи назавжди втратили можливість реалізувати себе, стати корисними для суспільства?
А грубість, черствість, неповага до батьків теж дуже поширена "хвороба" і часто трапляється у нашому житті. Самотня старість, передчасна смерть батьків на совісті сучасних молодих Кайдашенків. А щодо лайки, грубості, обмеженості, безкультур'я, то таких випадків у наш час і не перелічити.
Але ніде правди діти: не завжди є ідеальними і батьки, які інколи зовсім не хочуть зрозуміти своїх дітей, не рахуються з їхньою думкою, не можуть зрозуміти, що діти вже виросли і прагнуть самостійності та поваги, як і будь-яка особистість. Через це і виникають сварки і непорозуміння у сучасних родинах. Інколи конфлікти на побутовому ґрунті спричиняють злочини.
Отже, повість І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" має непересічне значення: вона примушує людей замислитися над своїм життям, допомагає очистити наші душі від скверни, егоїзму та жадоби, зрозуміти, що наші сварки і бійки смішні, бо найдорожче у сім'ї — це мир, злагода і спокій.
Твір на тему Кайдашеві звички
Звички займають дуже суттєве і важливе місце в житті кожної людини і члена суспільства. Не дарма кажуть, що звичка може сформувати людський характер. Безумовно те, що поряд з добрими, позитивними звичками людині також характерні деякі звички негативного характеру. В той же час ми прекрасно знаємо, що наше суспільство не стоїть на місці, а розвивається. Чи можна внаслідок цього сказати, що погані звички колишніх часів справді з часом відходять у минуле?
Аналізуючи один з найкращих творів української літератури під назвою «Кайдашева сім’я» можна прийти до висновку, що для його героїв були властиві лише негативні звички. Старі Кайдаші, які все життя тяжко працювали, на старості років змогли трохи розбагатіти, але нічого доброго це їм не принесло. Приміром, батько сімейства, старий Омелько, просто спився, його дружина перебувала в постійних конфліктах з невістками, а сини Карпо і Лаврін не могли вирішити як проблеми власних сімей, так і проблеми сім’ї своїх батьків. Але в корені всіх цих проблем одна дуже погана звичка – цінувати матеріальне більше духовного. Звичайно, всі люди хочуть жити комфортно, багато, але хіба це варто того, щоб конфліктувати зі своїми родичами і близькими? Думається, що ні в якому разі не варто. Тим не менше, весь твір складається з таких конфліктів, і це цілком можна називати ключовою проблемою.
Говорячи про сучасне життя і звички з твору «Кайдашева сім’я», можна прийти до висновку, що в сучасності нічого не змінилося. І це стосується як поганої звички випивати в Омельки Кайдаша, так і загальної звички всіх членів цієї родини ставити матеріальне вище духовного. Багато води утекло з часів, описаних у творі, але люди в цілому мало змінилися. Ми так само готові знехтувати своїми близькими заради матеріальних благ, лаятися і сваритися лише б отримати те, що хочемо, і ні за що не поступатися, навіть якщо відчуваємо свою неправоту.
Все це дозволяє зробити дуже цікавий висновок, який полягає в тому, що людина не сильно змінюється в залежності від історичного періоду життя людства. Все навколо змінюється, а людина зі своїми звичками, поняттями, розуміннями і бажанням примножити майно – ні. Сам Нечуй-Левицький вважав, що це пов’язано з економічною формацією суспільства, але з тих пір людство і комунізм пережило, і капіталізм, а людина залишилася з такими ж звичками, які вона мала завжди. І причина цьому – людська сутність і природа.