людина

Бути людиною

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.
Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина.
Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя.
У моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості.
Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових — це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.
Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.
Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають.
Я гадаю, що справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на допомогу, визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.
Хороша людина створить хорошу сім'ю і буде прикладом для своїх дітей.
І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною — це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім'ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу.
Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдома — деспот, який тероризує всю сім'ю; у школі — сумлінний учень, а вдома — ледар, який ложки за собою не помиє.
А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною».
Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли...»

Видатна людина

Видатна людина - це наслідок таланту
      чи працелюбності і наполегливості?
      Як стати видатною людиною? Перш ніж відповісти на це питання, треба з'ясувати, хто взагалі належить до видатних людей і які критерії відбору. Згадаємо видатних людей у різних галузях нашого життя. Яна Клочкова, Андрій Шевченко, Олександр Понамарьов, Данило Яневський, Святослав Вакарчук, Людмила Гурченко... Чому цих людей вважають видатними? Тому що вони вміють щось робити так, як інші не можуть. Дехто з вище перелічених добре плаває, грає в футбол, співає, веде телевізійні новини і розважальні шоу, пише чудові поезії і музику, грає ролі в кінофільмах. Цим своїм вмінням вони дуже відрізняються від нас, вони знаходяться на такому високому щаблі, якого більшості з нас ніколи в житті не досягнути. Так я, наприклад, вмію плавати і грати у футбол, але досягти рівня Андрія Шевченко чи Яни Клочкової я не зможу; Проте не слід переоцінювати вищість цих людей і доходити до фанатизму. Я, звісно, вражений здатністю тієї ж Клочкової плавати, але вважаю, що граю у футбол краще за неї. Але питання стоїть трохи по-іншому: в який спосіб досягли ці люди своїх висот? Вони народилися з відповідними навичками і схильністю до певної професії, у них Бог заклав якісь чудові властивості, яких не мають інші люди чи вони були звичайнісінькими, як всі інші, проте постійними тренуваннями і працею над собою досягли тієї вершини, яку зараз займають?
      Мені здається, щоб стати видатною людиною, треба мати кілька факторів. Це передусім талант, любов до свого фаху, постійні тренування і робота над собою. І ще - удача. Але почнемо по черзі.
      Талант від Бога. Це має бути неодмінно. Якщо в мене при народженні нема вокальних даних, то видатним співаком я ніколи не стану. Я можу займатися співом, ходити у гурток, навчитися відчувати музику, врешті певною мірою я навчуся співати. Але це не буде той рівень, який має Сашко Понамарьов чи Святослав Вакарчук. Плюс все це коштуватиме багато нервових витрат. Або візьмемо простіше - плавання. На перший погляд здається, якщо плавати щодня певну кількість годин, то і станеш талановитим спортсменом. Але все не так просто. Є малюки, які ще нічого не усвідомлюють у житті, а вже відчувають себе у воді, немов риба, а інші просто мають панічний страх перед водою і одразу тонуть. Тобто при народженні у кожної людини є певна здатність до чогось.
      Любов до своєї справи. Без цього теж не можна. Треба дуже любити свою роботу, щоб витримувати всі навантаження. Мені подобається грати у футбол, але при цьому я не достатньо його люблю, щоб присвятити йому своє життя. Уявіть собі, що справжні футболісти-професіонали тренуються щодня по 5-6 годин. Це ж як має подобатися футбол!? Зі співом справи так само: народившись з чудовими голосовими зв язками, але не отримуючи втіхи від співу, ви навряд чи станете відомим співаком.
      Тренування. Мені здається, на цьому і не слід наголошувати. Кажуть, що Яна Клочкова проводить півжиття у воді, якщо прибрати той час, який іде на сон. Але я підозрюю, що їй подобається вода, вона отримує надзвичайну насолоду під час плавання. Але не лише спорт потребує багато вправ. Це стосується всіх професій. І співаки, і актори, і ведучі мають щодня вдосконалювати свої навички.
      Удача. Це не менш важливий фактор, ніж всі попередні. Візьмемо приклад з життя Андрія Шевченка. Він вчився у звичайній загальноосвітній школі. Разом з іншими хлопцями грав у дворі в футбол. Потім став відвідувати футбольні секції. І сталося диво, його помітив один з розвідників "Динамо Київ", розпізнав у цій дитині футбольний талант, запросив до клубу. Але далеко не всі, хто потрапляє до професійних клубів, розкриваються. Дуже часто молоді й талановиті припиняють свою кар'єру через травми. Шевченкові теж пощастило, що за свою кар'єру він не мав жодного серйозного ушкодження.
      Отож, аби стати видатною людиною, треба, щоб стався збіг усіх доленосних факторів: талант від Бога, потяг до цієї справи, постійна праця і наполегливість, удача. Але не слід поспішати ставати видатною персоною, може краще залишатися простою людиною і вміти робити добре одразу кілька справ?

Добра людина

Дуже доброю людиною я вважаю свою дорогу бабусю Олю. Вона мало думає про себе, але завжди піклується про нас, своїх рідних. Я часто приходжу до неї в гості. Тоді бабусечка пече мої улюблені духмяні пиріжки з картоплею або з вишневим варенням. Бабуся хвилюється, чи тепло я вдягнений. Коли я хворію, вона готує для мене гарячий компот з вітамінами.

Моя бабуся не любить сваритися та кричати. Вона завжди вмовляє спокійним голосом. Тому люди до неї теж ставляться доброзичливо.

Бабуся Оля добра не тільки до своєї родини. Вона допомогає також іншим людям, своїм подругам та сусідкам. А також бабуся любить тварин. Кожного ранку вона годує бездомних котів та невеликих собачок на вулиці. А одного пухнастого кота Василя бабуся взяла до себе додому. Так моя добра бабуся подарувала безпритульному котові рідну домівку.

Доля людини

Складно розмірковувати над таким поняттям, як "доля”. Я часто чую це слово від дорослих. Але вони розуміють долю зовсім по-різному.

Одні кажуть, що від долі залежить все. Ну, майже все. Хтось щасливий та заможний — значить, доля ставиться до нього прихильно. А з кимось стався нещасний випадок — що ж, така доля. Дівчина не може вийти заміж — значить, в неї самотня доля. Згідно з такими поглядами, лиха доля часто преслідує цілі народи. Зокрема, тяжко жилося українському селянству під владою іноземців.

А інші люди говорять, що свою долю людина будує сама та сама визначає її. Не може дівчина вийти заміж — значить, занадто пихата та егоїстична. Або, навпаки, занадто скромна та боїться вийти на вулицю. Якщо кинули недопалка або запаленого сірника, то станеться пожежа. Усе визначено діями самої людини, на все є зрозумілі причини.

Особисто я вважаю, що в кожної людини існує доля. Адже хтось народжується в родини президента, а дехто — у батьків-наркоманів. Але я певен, що свою долю та долю інших можна змінювати на краще. Замість того, щоб скаржитися на долю, можна діяти задля кращого.

Є така італійська казка про дівчину Сфортуну, яка мала лиху долю. Що б не робила дівчина, невдачі постійно переслідували її. Але дівчина перемогла лиху долю своїми добротою та невтомною працею. У казці Сфортуна розшукала свою долю в образі страшної старої відьми, перевдягла її в гарне вбрання, розчісала їй волосся, надушила парфумами. А ще нагодувала пирогами, які сама спекла. І доля змінила своє ставлення до дівчини, стала лагідною.

Казка, звичайно, є казкою. Але вона має повчальний сенс. Недарма кажуть, що кожна людина — сама господар свої долі.

Душа людини

Саме душа, а не тіло людини, створена за образом Божим. Тіло — це лише оселя душі. Душа — внутрішній, психологічний світ людини. Духовний світ людини глибокий, багатогранний, але непізнаний до кінця. Чим він багатший, тим цікавіша людина, тим прекрасніше її життя.

Велике значення мають духовні цінності. Можна бути багатою людиною, а почуватися нещасним, тому що в душі, сповненій праг- ненням до заможності, уже не лишається місця для добра. А можна, навпаки, не мати багато грошей, а все ж таки бути щасливим, бо душа бажає допомогти й захистити як близьку, так і чужу людину.

Одним словом, слід мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним, а не про- йти по життю сірою тінню. Роман «Собор» О. Гончара відкриває нам глибоку житгєву мудрість. Усі вчинки народжуються в душі, благословляються в її соборі. Треба керуватися в усіх діях вічним дороговказом — святинею собору своєї душі.

У моєму житті все найвагоміше пов ‘ я з ано з родиною. Відчуття захищеності, душевного комфорту, впевненості, спокою — усе це дає мені с ім’ я. Отож бережімо собори своїх душ!

Життя людини

Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Й тому, що воно є найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне, й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке.
Життя - це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром - залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від такого життя можуть залишитись тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості.
Саме тому, що життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів.
Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. І навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе або для самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя й у самому кінці - перед смертю - варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку - одразу після народження.
Життя дитини, яка поки що нічого не встигла зробити, а лише потребує постійної турботи та уваги, є величезною цінністю і для її батьків, і для суспільства.
" По-перше, тому, що, допомагаючи стати на ноги іншій людині, батьки певною мірою вже виправдовують і власне існування, роблять його більш цінним. І всі батьки потай сподіваються,що їхні діти, коли виростуть, здійснять те, чого не змогли або не зуміли зробити вони самі.
" По-друге, життя, яке щойно почалося, має особливу цінність, оскільки воно необмежене у своїх можливостях. У дитини все ще попереду. Кожна дитина за сприятливих умов може стати у майбутньому видатною особистістю, зробити багато прекрасного, доброго, корисного. Тому обов'язок і батьків , і суспільства - забезпечити кожній дитині гідні умови для її розвитку.
Інакше оцінюється вже прожите людиною життя. Саме близькість смерті невблаганно ставить перед людиною питання про те, заради чого вона жила, що вона зуміла або встигла зробити.
Якщо життя прожито марно або зроблено лише невелику частку того доброго, що могла й зобов'язана була зробити людина, то цінність життя набагато менше, ніж вона могла би бути. Усвідомлювати це - дуже нелегко.
Не слід впадати і в крайнощі, дуже часто притаманні особливо молоді, яка суворо судить про старших людей, вважаючи, що якщо хтось з них не здійснив нічого видатного, то життя його було безплідним. Не слід поспішати з висновками, бо тут легко помилитися. Життєві обставини бувають різними. Так, багато хто із старшої генерації через війну, нестачі повоєнних років прожив важке буденне життя. Будь-яка людина в старості заслуговує на шанобливе ставлення вже хоча б тому, що вона - жива людина. Й ще невідомо, як складеться життя тих, хто нині молодий і мріє про "висоти" життя, якими будуть під кінець життя вони самі. Крім того, не слід забувати, що ставленням до слабких і безпомічних людей також визначається цінність нашого життя.

Зовнішність людини

Вже другий рік я сиджу за однією партою із Олесем. Він непоганий хлопчик, але неслухняний та неуважний на уроках. Невисокий на зріст, худорлявий, він дуже спритний і найміцніший серед усіх хлопців у класі. Вся його постать свідчить про те, що Олесь дружить із спортом. І це насправді так, бо кращого футболіста на всій паралелі нема.

У нього кругле обличчя, густо всіяне ластовинням. Невеличкий, трохи кирпатий ніс завжди в подряпинах.
Волося в Олесика яскраво-руде, цупке і стирчить на маквці. Блакитні захоплені очі, здається, так і вишукують собі якоїсь пригоди. Руки та ноги в мого сусіда завжди в синцях і подряпинах. Як він сам пояснює, то наслідки боротьби за справедливість. Мені подобається, що я сиджу за однією партою із найспритнішим, найміцнішим і найсправедливішим учнем у класі.

Краса людини

Дуже часто ми чуємо таке висловлювання, як «краса врятує світ». Кожен вкладає у нього своє розуміння, але як правило люди мають на увазі зовнішню красу. Сьогодні, коли телебачення та увесь медійний світ загалом фіксує увагу лише на зовнішньому аспекті краси, насаджуючи штучні цінності и стандарти, якраз саме той момент, щоб звернути увагу на прості, але непорушні істини. Мається на увазі поняття краси перш за все духовної, внутрішньої.

Концентруючись лише на зовнішності, людина ризикує не тільки надбати купу комплексів, адже порівняно з так названими «ідеалами» сьогодення, будь яка людина відчуває власну неповноцінність, а ще й застигнути на одному місці у своєму розвитку. Саме тому дуже важливо усвідомити той факт, що лише духовна краса вдихає життя в нас, робить душу світлішою та вчинки правильними і зваженими.

Лише внутрішня краса є справжньою, є тією самою якісною характеристикою особистості. Коли ми збагачуємо наш життєвий досвід, коли ми робимо висновки та виправляємо помилки, коли ми звикаємо дбайливо ставитися до навколишнього світу та оточуючих нас людей, лише тоді ми розкриваємо найгарніші свої риси та світимося істинною красою. Такі люди навіть зовнішньо здаються більш привабливими, бо ми відчуваємо інших людей своєю душею, а вона ніколи не помиляється.

Кожен з нас може згадати такий приклад, коли на перший погляд дуже красива людина через деякий час постає перед нами якщо не потворою, то зверхньою та порожньою, і найчастіше ми відмовляємося підтримувати з нею відносини. Нам стає нецікаво, тому що в неї немає внутрішньої краси. Не звертайте уваги лише на зовнішній фасад, дивіться глибше й самі намагайтеся бути глибшими – і ваша справжня, духовна краса засяє новими гранями. Тільки тоді ви зможете стати справжньою людиною.

Людина і природа

Багато століть тому, людина цілком залежала від природи. Вона була безпорадною перед сильною зливою, пожежами лісів, виверженнями вулканів…

Але вона жила в єдності з природою. Вона була вдячною за їжу, що давав оточуючий світ, та за придатні умови для існування. Людина була чутливіша для природних ритмів, адже їй це допомагало вижити та пристосуватися до можливих природних змін.

Сьогодні здається, що людина нарешті перестала залежати від природі. Ми починаємо вірити в ілюзію, що нібито ми самі по собі, окремо від неї, що ми підкорили її, поставили собі на службу. Цьому здебільшого сприяє технічний прогрес. Ми навчилися створювати геніальні механізми, модифікувати їжу з незрозуміло чого, ми влізли навіть у ДНК людини та програмуємо її генетичний код, ми навчилися створювати дітей «під заказ» - з пробірки. Та чи це дає нам привід для гордості?

Насправді ми залишилися на рівні доісторичних людей, з однією різницею, що майже остаточно втратили зв'язок з природою. Ми також безпорадні перед обличчям стихійних лих. Проти цунамі, потужних землетрусів або торнадо безсилі усі наші наукові розробки. Ми в змозі лише приблизно передбачити час катастрофи, але не знешкодити її. Вулкани, що вивергаються й сьогодні,і також не питають для цього дозволу. А ми тільки й встигаємо евакуювати наступну порцію жителів небезпечних регіонів.

Можливо, пора забути про свою надуману велич, відволіктися від своїх новомодних гаджетів та повернутися обличчям до Землі, природи та нарешті усвідомити, що ми є одним цілим. Ми пов’язані глибше, ніж можемо собі уявити. Ми маємо шанувати її, берегти та любити. Можливо тоді, і самі нарешті зможемо еволюціонувати як вид.

Опис зовнішності людини

Волошки
Хтось вважає, що зелені очі — негарні. Неправда. У неї вони найкрасивіші в світі. На чистому ясному личку з яскравими вустами, як два листочки, світяться свіжою ласкою, заглядають до тебе в серце, осявають теплом. А тонкі бровенята, раз у раз зустрічаючись, ще більше молодять юне чоло.

Вона вмивається росою, навпростець1 біжить у поле. Там цілується з першим промінням уже майже стигла пшениця.

Дівчина пестить колоски, оббирає стеблинки від бур'янів. І враз, здивована, завмирає: серед золотисто-жовтої пшениці, на галявинці, мов парус, ясніють волошки. Може, то небо, спочиваючи, залишило шматочок чарів, чи краплини дощу проросли незрівнянними квітами? А може, для неї їх посадило сонце? Щоб для людей була вона ясною волошкою — дівчина із зеленими, як весняна трава, очима (М. Поліщук).

II. Якою ви уявляєте дівчину з тексту? Доповніть його усно описом портретних деталей, погляду, виразу обличчя, постави, характеру, манери триматися, одягу дівчини.

106. З-поміж означень до слова обличчя випишіть лише ті, які характеризують вираз обличчя, відображують стан людини. Про який настрій вони можуть свідчити?
Зразок. Обличчя: серйозне, ....

Кругле, видовжене, худорляве, повне, серйозне, добре, похмуре, зле, сите, порожевіле, вольове, ображене, побіліле, злякане, червоне, вдоволене, відкрите, виразне, розгублене2, сумне, живе, розумне, зосереджене, замислене, безтурботне, стурбоване, лукаве, винувате, переможне.

107. З-поміж слів, які використовуються для опису очей, випишіть ті, які характеризують погляд, а не колір і форму, виражають настрій і характер людини.
Зразок. Очі: відкриті,....

Сірі, чисті, відкриті, ніжні, ясні, прекрасні, променисті, лукаві, карі, сумні, великі, стомлені, задумливі, розкосі, добрі, лагідні, мигдалевидні, злі, холодні, гнівні, сині, веселі, здивовані, уважні, байдужі, заспані, спостережливі, пустотливі3, злякані, розумні, порожні, вологі, заплакані, стурбовані, проникливі, мрійливі.

108. Користуючись таблицею на с 52, опишіть усно свого сусіда (свою сусідку) по парті. Розкажіть, яке враження справив він (справила вона) на вас, коли ви вперше сіли за одну парту. Що зміни¬лося за цей час у його (її) зовнішності?

1Навпростець, навпрошки — рос. напрямик.

2Розгублений — рос. растерянный.

3Пустотливий — рос. шаловливый.

Портретна лексика

Деталі портрета	Означення
Обличчя	виразне, красиве, кругле, продовгувате, худорляве, повне, ніжне, грубе, біле, бліде, рум'яне, смагляве
Вираз	привітний, розумний, відкритий, серйозний, веселий, сумний, похмурий, злий, вольовий, вдоволений, ображений, переляканий, зосереджений, розгублений, замислений, безтурботний, стурбований, винуватий, хитрий
Очі	великі, виразні, розкосі, широко поставлені, темні, світлі, карі, чорні, сині, сірі
Погляд	привітний, ясний, розумний, відкритий, серйозний, веселий, уважний, спокійний, задумливий, замріяний, стурбований, сумний, лагідний, злий, сердитий, суворий, байдужий, хитрий, проникливий, насторожений, недовірливий, захоплений
Ніс	великий, невеликий, довгий, кирпатий, тонкий, широкий, м'ясистий, рівний, прямий, із горбинкою, горбатий
Рот	великий, невеликий, малий, широкий
Губи	повні, тонкі, свіжі, бліді, безкровні, стиснуті, розтулені
Брови	прямі, довгі, чорні, темні, вицвілі, тонкі, широкі, густі, навислі, насуплені
Волосся	темне, світле, русяве, чорне, каштанове, попелясте, біляве, золотисте, руде, сиве, блискуче, тьмяне, пшеничне, густе, рідке, довге, коротке, пряме, витке, кучеряве, зачесане, розпущене, підстрижене, заплетене
Зріст	високий (високого зросту), середній (середнього зросту), невисокий (невисокого зросту)
Статура	середньої статури, повний, худий, худорлявий, стрункий, тендітний, згорблений, незграбний, широкоплечий, кремезний, дебелий, огрядний
Риси характеру	ввічливий, уважний, добрий, товариський, працелюбний, чесний, щедрий, порядний, суворий, доброзичливий, рішучий, веселий, поступливий, тактовний, злий, ледачий, запальний

Розіграйте діалог за ситуацією. Ваш друг домовився зі своєю двоюрідною сестрою про зустріч, але затримується на півгодини з поважної причини. Він телефонує і просить вас підійти на місце призначеної зустрічі, яке видно з вашого вікна, вибачитися від його імені й умовити сестру дочекатися. Попросіть друга описати зовнішність його сестри, щоб ви могли розпізнати її серед інших. Скористайтесь таблицею.

1Поважний —рос. уважительный.

110.1. Прочитайте фразеологізми, які характеризують зовнішність людини, з'ясуйте їх значення за словником.
1. Хоч з лиця воду пий. 2. Кров із молоком. 3. Шкіра та кістки. 4. Біла ворона. 5. Гидке каченя.
II. Складіть і запишіть речення з виділеними фразеологізмами.

111.1. Станьте обличчям одне до одного. Поспостерігайте протягом хвилини за зовнішністю однокласника (однокласниці). Усно опишіть одне одного: 3 твердження про схожість між вами і З — про відмінність.
II. Що в житті людини залежить тільки від її зовнішності?

Обмінюючись думками, дайте відповідь на це запитання.
112. Відредагуйте і запишіть речення.
1. У неї були коричневі очі з веснянками на носі. 2. Художника вразила поза її обличчя. 3. У дівчинки були мілкі риси обличчя і білокуре кучеряве волосся. 4. У чоловіка був горбоносий ніс і темноокі очі. 5. У юнака був стурбований по¬гляд очей (3 учн. творів).

113. Прочитайте і проаналізуйте учнівський твір. Відредагуйте текст, доберіть до нього заголовок і запишіть виправлений варіант.

Ніна — одна з моїх подруг. Її зріст — 157 см, вага — 48 кг. У неї прямий ніс і тонкі брови, з-під яких виглядають брунатні очі. Ніна дуже товариська і начитана дівчина. Очі вона підкрашує тушью, і тому в неї розумний погляд. Ніна — способна учениця. У неї тонка талія і кмітливий вираз обличчя. Найбільше моя подруга любить море і віддихає там кожного щоліта (Олена Б.).

114. Користуючись таблицею на с 52, зібраним матеріалом (див. вправу 59, II), поданими нижче схематичним планом і пам'яткою, складіть опис зовнішності дорогої вам людини, знайомого, популярної особистості. Зверніть увагу на деталі зовнішності, характерні саме для цієї людини. Намагайтеся розкрити її внутрішній світ, характер.

План
І. Вступ, у якому сформульовано основну думку тексту.

II. Основна частина, де розкривається основна думка і складові опису:
1.    Хто ця людина.
2.    Що найхарактерніше в її зовнішності.
3.    Зріст, постава.
4.    Волосся, зачіска.
5.    Риси і вираз обличчя.
6.    Одяг.
7.    Характер.

III. Кінцівка. Загальне враження про людину (позитивне чи негативне).

Як працювати над твором-описом
1.    Визначте тему й основну думку майбутнього твору. Через опис зовнішності людини намагайтеся розкрити її внутрішній світ.
2.    Доберіть фактичний матеріал.
3.    Систематизуйте зібране: виділіть головне, про менш істотне згадайте побіжно.
4.    Визначте основний і допоміжні типи мовлення (основним має бути опис, а розповідь і роздум доречні у вступі та кінцівці). Уникайте підміни опису зовнішності людини розповіддю про неї.
5.    Додержуйтеся вимог до художнього стилю.
6.    Правильно будуйте твір (вступ, основна частина, кінцівка).
7.    Слідкуйте за грамотністю мовного оформлення.

Опис людини

Одного разу на зупинці автобусу я побачив літню жінку з дівчинкою років шести. Мабуть, то були бабуся та онука. Ця дівчинка чомусь привернула мою увагу, тож я почав роздивлятися її.

Дівчинка була струнка й тоненька. Вона стояла, схрестивши ніжки, та тримала бабусю під руку. Її довге та густе каштанове волосся, зав’язане у два «хвостика», спадали нижче пліч. Дівчинка роздивлялась навкруги своїми великими карими очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. Мабуть, автобуса вони з бабусею чекали вже довгенько. Незважаючи на це, у погляді дівчинки відчувався непідробний інтерес до всього, що коїлося навкруги. Дівча повертало свою акуратну голівку в усі боки, роздивляючись людей на зупинці, автомобілі, що проїжджають повз, вивіски магазинів, голубів, що проходжали поважно трохи поодаль. Потім вона поверталася до бабусі й обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. Дівчинка гладила бабусину руку та починала виглядати на дорогу.

Дівчинці дуже пасувало її просте літнє платтячко світло-жовтого кольору та легкі сандалії, в них вона була схожа на красиву ляльку щойно з магазину. Раптом вона радісно гукнула дзвінким голосом: «Бабуся, а от і наш автобус!» і з широкою посмішкою на обличчі потягла бабусю за собою.

Я чомусь посміхнувся, побачивши радісне та спокійне обличчя темноволосої дівчинки, що виглядала з вікна автобуса, який від’їжджав від зупинки.

Права людини

Кожна людина від нарождення має природні права. Всі вони закріплені в Декларації прав людини, яка прийнята міжнародним товариством. Дивно, але людству знадобилися століття, щоб зрозуміти власні права та утвердити їх. Вони ж такі прості та ясні! І якщо всі люди будуть поважати свої та чужі права, на Землі значно поменшає горя, сліз та кривди.

Першим і головним правом людини є її право на життя. Людське існування має бути священним для всіх. Також кожен має право не просто прожити своє життя, але прожити гідно. Щоб ніхто інший не принижував особистість, ані морально, ані фізично. Не бив, не залякував, не примушував до чогось. Людина має право на власну гідність та волю. І тому вона має право вільно обирати: де вчитися, де працювати, кого кохати.

Також кожному дається право на приватну власність та таємницю праватного життя. Така вже людська природа, що всі ми бажаємо мати щось своє: будинок, автомобіль тощо. Ніхто не має права відбирати це в нас.

Охороняти права людини має держава та її закони. Але людям часто доводиться боронити себе саме від держави та її керівників. Ще сімдесят років тому в нашій країні розстрілювали хлопців, які не хотіли служити в армії. В той же час у Європі деяким слабким на здоров'я жінкам забороняли народжувати дітей задля "чистоти нації”.

Дуже добре, що ці часи минули, людство стало більш свідомим. Але не можна сказати, що права людини дотримуються добре, і в нашій країні теж. Для багатих та владних громадян права немовби ширші, а для простого народу — вужчі.

Особисто я вважаю, що кожен з нас має сам стежити, чи не порушуються його права та свободи. А також, і це головне - поважати права інших, не менше, ніж власні. Тоді вже сама держава зможе називатися правовою.

Бути людиною

Народна мудрість говорить: «Щоб справжньою людиною стати, треба добре працювати». Отже, праця — це першооснова людського життя, яка створила людину. А тому, мені здається, без праці немає справжньої людини.
Над великою силою праці я задумався ще в дитинстві. А допомогла мені в цьому казка «Дідова дочка і бабина дочка». Дідова дочка виросла у праці. Праця зробила її лагідною, людяною. А бабина дочка — нероба, ледача, за що і була покарана. І тоді я прийшов до висновку: щоб чогось досягти, треба працювати.
Побажання синові вирости справжньою людиною звучить у поезії М. Рильського «Синові». Батько хоче, щоб його син виріс справжньою людиною: чесною, працьовитою, чуйною, люблячою, вірним слову і обов'язку.
Ще одна народна мудрість гласить: «Земля не може жити без сонця, а людина без щастя». Тому мені здається, що людина повинна бути ще і щасливою, мати багато гарних друзів.
Такою, на мою думку, має бути справжня людина.

Роль пісні в житті людини

Пісня! Як багато вона важить у житті кожного з нас і всього народу. Пісня оздоровлює душу людини, допомагає зберегти нетлінними цінності: віру в людину, в незрадливу любов, у щиру дружбу, в очищувальну силу краси.

Піснями оспівують красу,любов,навіть істоію.Що ж як не пісня розвеселить у сумний час?Увесь вік людину супроводять пісні – „від колиски до могили"."Без музики,життя було б помилкою".Це і справді так.І у життя сучасної людини музика грає дуже важливу роль.Ми слухаємо свою улюблену музику,ходимо на концерти,плачемо або сміємося,коли у динаміках лунає голос улюбленого виконавця.

Сильна духом людина

Всі ми знайомі з таким поняттям, як сила. Сила може бути фізичною, вона визначає рівень фізичної підготовки кожного з нас. Але окрім сили фізичною, існують інші поняття, як сила характеру, сила духу, сила волі та інші.
Сила — з цим маленьким словом пов'язана безліч чеснот і пороків, помилок і істин, радощів і бід.
З одного боку, сила породжує пошану, владу, відчуття власної гідності. Але, з іншої — владу, що спирається на грубу силу, люди ненавидять, пошана тих, що оточують легко переходить в лестощі або заздрість, відчуття власної гідності обертається себелюбством і чванливістю.
Пригадаєте, як захоплювали нас герої казок Ілля Муромець, Людина-Гора, богатирі. Крім незвичайної сили вони володіли і незвичайною добротою. Без коливань силачі вставали на захист рідного міста, відстоювали спокій і щастя людей, боролися із Злом в ім'я Добра.
Ми зростаємо, дорослішаємо і бачимо життя, на жаль, не казковою, а такий, яка вона є. Рейнжери, які крушат все підряд, не замислюючись, готові накинутися на будь-якого, хто ним не до вподоби. Вони чваняться своєю силою, але це сила м'язів — і не більш. їх сила так само сліпа і жорстока, як та, що проводить в надрах Землі тектонічні зрушення, піднімає величезні хвилі в океані.
Сили стихії позбавлені людського сенсу, вони нелюдяні. Але людина на те і має розум, щоб олюднити свою силу, одухотворити її ідеєю Добра, Справедливості, Великодушності.
Великодушність часто плутають з поблажливістю. Але сенс цих слів не однаковий.
Я поблажливий. Значить, я опустився на рівень іншої людини, яку виділив в розряд "нижчих" в порівнянні зі мною, залежних від мене, збиткових. Я сильний, великий, зглянувся до нього, і я демонструю свою милість.
Я великодушний. Значить, я дбайливо піднімаю людину на свій рівень, намагаюся поглянути на світ його очима, тому що я поважаю його. Я ділюся з ним тим, що у мене є, і роблю це таємно від усіх, ненав'язливо і непомітно.
Поблажливість — одинична, одномоментна дія: зарозуміло зглянувшись, отримати подяку за надане заступництво і тут же викреслити з пам'яті цю людину.
Великодушність — це властивість людини, вона або є, або її немає.
Ви, напевно, відчували на собі і поблажливість, і великодушність. Поблажливість, проявлена до людини, часто принижує його. Великодушність прославляє.
Чи зуміємо ми відгукнутися душею? Відгукнемося — і самі як би чистіше станемо. Ось і виходить, що життєва наша сила в нас самих, а все, що навколо — це всього лише картинки з вулиці.
Адже кожен інструмент по-своєму звучить, і у людини в душі є такі струни, яким завжди треба дозволяти звучати. Ми люди, а значить, уміємо співчувати, відгукуватися. Давайте будемо великодушними! Великодушність одухотворяє силу, робить її доброю, людяною, привабливою.
Сила без великодушності потворна. Пам'ятаєте, професор Моріарті у Конана Дойля не викликає симпатії, тому що сила його, пронизана ненавистю, спрямована на зло, яке обертається у результаті проти самого Моріарті.
Сила і великодушність тісно пов'язані між собою. У скрутну хвилину, в екстремальній ситуації люди тягнутися до сильного за підтримкою, сподіваючись знайти в ньому опору. Але сильний від цього нічого не втрачає, адже великодушність робить людину ще сильнішою.

Твір на тему Людина

У поняття людина закладено глибокий зміст, його можна розглядати з різних точок зору. З позицій біології, це лише вид живого у природі, але крім цього, людина - це дещо більше, адже вона є продуктом свого часу, культури, виховання; це сукупність притаманних тільки їй здатностей, можливостей, рис характеру, емоцій та бажань. Кожна людина - це індивідуальність, неповторність, і ми маємо вчитися цінувати один одного. Як писав Василь Симоненко:

Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя єдина,
Мука твоя єдина,
Очі твої одні.

З точки зору етики право називатися людиною ще треба заслужити. Адже людині притаманна здатність мислити, контролювати свою силу, обирати спосіб життя. Саме можливість самостійно робити вибір вирізняє людину з-поміж усіх інших живих створінь на планеті.

Людина сама створює свої ідеали та формує свою особистість. Вона добровільно обирає, якою їй бути: чи привітною та відкритою, чи недоброзичливою та нелюдимою, чи досягати своїх цілей чесним шляхом, чи "йти по трупах". Це накладає на людину велику відповідальність за свої вчинки. Ще людині притаманна унікальна здатність розвиватися, вчитися, вдосконалюватися протягом усього життя та передавати свої знання наступним поколінням.

Тож ким має бути людина, щоб виправдати своє горде звання? Чи має вона досягати вершин у всьому, за що береться, бути "володарем світу"? Чи задля цього вона має проявляти свої найкращі якості - здатність до співчуття, прагнення єдності, справедливості, жити мирно та допомагати іншим?

Я вважаю, що людина повинна прагнути успіху, великих досягнень, але при цьому не забувати про те, що навколо її також люди - чиїсь близькі та рідні, з власними потребами і прагненнями. Тому людина повинна жити за простим принципом: живи сам, та не заважай жити іншим. Недарма ж бо наголошує народна мудрість, що свого щастя на нещасті інших не збудувати.

Твір роздум на тему людина

Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на допомогу. Тільки такою може бути справжня людина.
Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.
Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.
Звання людини покладає на нас велику ві

Художній твір опис людини

Є така народна оповідка: одного разу маленька дівчинка загубилася на ярмарку і стала розшукувати свою маму. Люди почали розпитувати дівча, яка ж у неї мама, яка в неї зовнішність, щоб допомогти дівчинці. І з'ясувалося, що її мама — найкраща у світі: руки в неї найніжніші, очі — найдобріші, лице — найкрасивіше, голос — найкращий, наймиліший. І взагалі, її мама — найкраща у світі.
Яким же було здивування людей, коли мама врешті знайшлася: звичайна жінка з натрудженими руками, у якої просте обличчя з втомленими від безсоння очима, непоказна зачіска. Радості маляти не було меж, мама теж плакала від радості. Нічого дивного, для дитини мама — найкраща, найпрекрасніша, найвродливіша.
І моя мама — найкраща у світі. У неї добрий погляд карих очей, у яких інколи з'являються іскорки, коли вона чимось невдоволена чи гнівається. Але її гнів (я впевнений у тому) — несправжній, він не йде з глибини душі, а десь зовні знаходиться. Невеличкі вуста випромінюють лагідну посмішку, але я вже знаю: коли вуста стиснуті — мама прийняла якесь рішення, і ніхто не переконає її змінити його. Весь вираз трохи аскетичного обличчя випромінює невсипну турботу. Інколи вона мені нагадує пташку, яка ладна будь-якої миті спурхнути на порятунок своїх діток чи ще когось. А скільки відтінків має її голос! Від дзвінкого, як джерельце, до вуркотливого, як у голубки; таким голосом вона розповідала в дитинстві нам казки, а зараз, присівши на краєчок ліжка, вислухає про всі негаразди, заспокоїть, дасть пораду і запевнить, що все буде добре.
Я дуже співчуваю тим, у кого немає мами. А всім іншим хочу побажати, аби вони пам'ятали про те, що наші батьки житимуть довше, якщо ми будемо дорожити кожною їхньою хвилиною, дбатимемо про їхній спокій і добрий настрій.

Що робить людину людиною

Я думаю, що робить людину Людиною її поведінка, вчинки. Бо якщо ми уважні, чуйні, милосердні, якщо не тільки співчуваємо, а й намагаємось допомогти тим, хто цього потребує, не стоїмо осторонь, коли ображають слабкого, тоді ми виявляємо найкращі людські якості й оточуючі чи то згадують, чи то пам’ятають про нас як Людину. А ще здатність до самопожертви заради щастя інших виділяє серед інших людину з великим серцем.

Усі ми пам’ятаємо мати Терезу, яка присвятила себе служінню людям. Заснувавши Орден Милосердя, вона спрямувала свої сили на допомогу всім стражденним: спочатку навчала дітей, потім організувала для притулок для бездомних , кинутих хлопчиків та дівчаток, відкрила лікарню для бідних. І всі у світі (і той безпорадний хворий, що помер на руках мати Терези, і ми) пам’ятають цю тендітну жінку, яка стала для кожного взірцем великої Людини.

Задумувалась у свій час над цією проблемою й Ольга Кобилянська. У своєму творі «Людина» вона на образі Олени Ляуфлер допомагає нам зрозуміти, що справжньою людиною є та, яка дотримується моральних принципів і не пасує перед труднощами, яка прагне щастя іншим. І не зважаючи на те, що Олена виходить заміж з розрахунку за лісничого Фельса ( її батьки й сестра могли б опинитися на вулиці без засобів для існування), вона залишається Людиною, бо думає не про себе, а про майбутнє благополуччя рідних.

Таким чином можна зробити висновок, що високоморальна особистість з щирим серцем, у якої громадські інтереси переважають на власними, і є Людиною.

Що таке гідність людини

Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?

Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.

Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.

Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.

Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.

Як стати людиною

Хто така справжня людина? Та, що на очах у людей живе за законами ‘світського жанру’, чи та, що залишається воістину правдивою, незалежно від ситуації? Хіба людина, що ховає свій лик за маскою лицемірства і лукавства, може називатися справжньою?
Міняються часи, змінюються стереотипи, але людські цінності – вічні. Добро, щирість, чесність, ввічливість, готовність до самопожертви, побожність завжди були і будуть неодмінними, обов’язковими рисами для тих, хто прагне до такого високого ідеалу – людини.
Як же стати справжньою людиною? На перший погляд, легке питання, та коли замислитись, то стає одразу зрозуміло, що для цього необхідно прикласти чимало зусиль і старань.
Недостатньо зовні світитися добротою та щирістю, недостатньо щонеділі відвідувати Богослужіння. Не потрібно створювати ‘оболонку’ Людини з великої букви для оточуючих, треба цим пройнятися. Найперше треба самій собі довести, самій переконатися, що в душі ти справжня.
Справжня людина також не може залишатися байдужою, стояти осторонь, коли комусь чинять зло, тим більше – самому його чинити. Ми маємо прагнути допомогти іншим, старатися зрозуміти кожного. Не можна "забраковувати ” людей тільки тому, що вони нам чимось не підходять.
Справжній людині потрібно бути відкритою і щирою у спілкуванні з оточуючими, віддавати тепло, не чекаючи на нього взамін. Відчувати надійне плече друга прагне кожен, та не кожен бажає сам стати надійною опорою, допомогою товаришеві.
Прагнути стати справжньою людиною замало, потрібно чимало праці і старань. Важливо знати, що не варто підтасовуватися під когось, копіювати чиїсь вчинки чи поведінку. Кожна людина – особистість, єдина і неповторна. Цього не слід забувати.
Я прагну досконалості, прагну бути достойним цього високого звання – справжньої людини. Тому буду намагатися своїми справами і вчинками здобути цей почесний титул.