Етимологічний словник
8.4 Етимологічний словник
Етимологічний словник (гр. etymon – правда, істина, гр. logos – слово) – словник, що містить відомості про етимологію (походження, первісне значення і розвиток значення) слів однієї мови або сім’ї споріднених мов.
«Етимологічний словник української мови» в 7-ми томах (К., 1982-2006 рр., вийшов до 5-го тому) почали укладати понад 40 років тому. Установлюючи походження слова, словник оперує десятками споріднених слів і прикладами з кільканадцяти мов, занурюється в глибоку праісторію. Структура словника така: спочатку йде реєстрове (заголовне) слово з можливими фонетичними та словотвірними варіянтами, далі інші слова з літературної мови і діялектів, що мають той самий корінь; потім лексичні паралелі з усіх інших слов’янських мов, за тим указано реконструйовану форму цього слова, якою вона була в праслов’янській мові; якщо слово має відповідники в інших індоєвропейських мовах, їх наведено також; часто проаналізовано різні варіянти походження слова. Як підсумок, до кожного слова подано тлумачення. У кінці є список використаної літератури. Словник спростовує думку, що з української мови походить санскрит; також теорію спільного походження української і російської мов.
Цікавинка
Етимологічний словник з’ясовує істину щодо походження слова та дає інформацію про світ. Порівняймо, приміром, кількість власне російських слів у російській мові (за етимологічним 4-томовим словником М. Фасмера, німця за національністю). Академік О. Трубачов у російській мові з 10779 слів (крім власних назв і етнонімів) «виявив пізніх запозичень 6304 (понад півмови – 58,5 %!), слів загальнослов’янський (і ранніх запозичень) 3191 (29,5 %), власне російських слів 93 (0,9 %), а східнослов’янських тільки 72 (0,8 %). Як бачимо, замало для підтвердження теорії братньої три спальної колиски…» (Радчук В. Ефект обрамлення, або М. Гоголь у «полотенцях» для ніг // Урок Української. – 2002. - № 4. – С. 4).