ДУША НАРОДУ

Функції мови

7.Функції мови

Мова існує у чотиривимірному духовному просторі, який полягає у:

·спрямуванні людини до Бога: йдеться про сенс і значення віри, яка проповідувана через слово, існує в слові, передається через слово, розвивається у слові, живиться словом;

·спрямуванні людини до людини: контакт людини з людиною можливий лише в національній мові, яка духовно споріднює людей, творячи спільне інформаційно-національне середовище;

·спрямуванні людини до дійсності: ми пізнаємо навколишній світ, вибудовуємо цілу систему знань, відомостей за допомогою мови. Мова – це макрообраз світу в усіх його складових, це ідеальний образ дійсності. Мова за своєю знаковою природою закодовує усю глибину осягання світу;

·спрямуванні людини до самої себе: слово насамперед сконцентровується у людині як носій духу в ній, як втілення думки, почуття, стану, поведінки, внутрішніх намірів і спонук. Мова розвивається в людині, функціонує в її психіці, в її душі, наповнює внутрішній світ людини мисленням. Через національну мову здійснюється духовне становлення особистості, а також процес самоусвідомлення людини, її самоствердження.

Отже, духовний світ людини може бути пізнаний, відображений тільки через духовне явище – мову, яка має низку функцій:

·буттєва: мова забезпечує духовний розвиток людини і нації; «Мова – генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності» (В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький);

·духовна: сказане слово повертається до нас крізь призму духовної енергії, духовної сили і уможливлює (завдяки молитві) зв'язок з Богом;

·державотворча: мова об’єднує та вирізняє кожну націю; бути людиною – це належати до мовної спільноти, де (за нім. Ученим XVIIIст. Й. Гердером) можна «почуватися десь як вдома»;

·самоототожнювальна: мова допомагає людині формувати власне «я»; мова відображає увесь комплекс культури та буття (звичаї, обряди, страви);

·мислетвірна: мова – це основа думання, це еволюція розуму, це результат мислення, це форма вираження і передачі думки, це швидкість відтворення інформації; «Хто ясно думає, той ясно говорить» (Н. Буало);

·культуроносна: культура кожного народу зафіксована в мові; пропагуючи мову, ми пропагуємо культуру свого народу, передаємо духовні цінності з покоління в покоління; «Мова для культури – те саме, що центральна нервова система для людини» (С. Лем);

·номінативна(функція називання): номінативними одиницями (словами, фраземами, словосполуками), як мозаїкою, покрита вся реальність; кожна мова – це картина світу;

·демонстративна: мова встановлює і демонструє нашу національну належність;

·пізнавальна (гносеологічна): усю інформацію про дійсність ми отримуємо завдяки мові; пізнаючи мову, ми пізнаємо світ;

·спілкувальна(комунікативна): мова – це духовний зв'язок між людьми;

·виховна: за допомогою слова ми виховуємо інших людей;

·контактовстановлювальна (фатична): словесними чи позасловесними засобами ми встановлюємо контакт зі співрозмовником, готуючи так грунт для сприйняття інформації;

·естетична: мова естетичними засобами формує уподобання мовців (звучання тексту може стати джерелом насолоди);

·експресивна: слова містять низку емоційно-експресивних відтінків, які є засобом вираження світу та впливають на переконання і почуття людини;

·волюнтативна: словами ми висловлюємо волю щодо співрозмовника: запрошуємо сісти чи підійти, спонукаємо до дії;

·магічно-містична: слова мають владу над нами, ми можемо бути зачаровані словами та жити у їхньому царстві (порівняймо: словами вимолювали доброї долі, лікували хворих, навертали на правильний шлях).

Функції мови забезпечують духовне обрамлення нації, оберігають її від асиміляції, сконцентровують зусилля мовців на власній ідентифікації, на самозаглибленні і самопізнанні.